Розробка лексико-семантичного поля 'водного транспортного засобу'
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОЛІНГВІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ
.1 Семантика як розділ мовознавчої науки
.2 Дослідження лексико-семантичного поля у лінгвістиці
.3 «Сема» як мінімальна частина структури лексичного значення
РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ «ЗАСОБИ ПЕРЕСУВАННЯ» В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ (на матеріалі водного транспорту)
.1 Етнокультурна специфіка лексико-семантичного поля «засоби пересування»
.2 Лексико-семантичне поле «водний транспортний засіб»
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Розвиток лінгвістичної науки супроводжується інтенсивним пошуком теоретичних основ дослідження лексико-семантичного рівня, встановлення його системно-структурних елементів, відношень між ними. Проблеми системної організації лексичного складу, семантики стали обєктом дослідження у працях вітчизняних науковців - О.О. Потебні, В.С. Ващенка, Л.А. Лисиченко, В.М. Русанівського, О.О. Тараненка, М.П. Кочергана, О.Д. Огуя, С.П. Денисової, А.М. Шамоти та ін. - і зарубіжних мовознавців - Й. Тріра, В. Порцига, Л. Вайсгербера, Є. Куриловича, О.І. Смирницького, Ю.Д. Апресяна, С.Г. Бережана, В.Г. Гака, В.А. Звегінцева, Г.А. Уфімцевої, Ю.М. Караулова, Д.М. Шмельова, Л.М. Васильєва, Й.А. Стерніна, Г.С. Щура, Л.О. Новикова, М.В. Нікітіна, О.Г. Скворцова, А. Шаффа, В. Дорошевського, А. Вежбицької, С.Г. Шафікова та ін. [15].
У сучасній лінгвістиці існує значний доробок досліджень польових структур, зокрема, у працях Є.Ф. Бєляєвої, Є.Л. Березович, Л.М. Васильєва, В.Н. Денисенко, Н.В. Драпей, Г. Іпсена, С.В. Кезіної, І.М. Кобозевої, М.П. Кочергана, А.М. Кузнєцова, М.В. Нікітіна, З.Д. Попової, Й.А. Стерніна, Й. Тріра, Г.А. Уфімцевої, Д.Н. Шмельова, Г.С. Щура. У них дано визначення поля як обєкта лінгвістичного аналізу, сформульовано критерії виділення поля, викладено загальні принципи його структурування. Серед проаналізованих ЛСП можна відзначити, зокрема, поле засоби пересування на матеріалі російської мови, поле рух в українській мові, та поле водний транспортний засіб на матеріалі англійської мови тощо.
Істотний внесок у теорію системності лексики зробив російський мовознавець М. М. Покровський. На його думку, слова в своєму семантичному розвитку орієнтуються на своїх системно з ними повязаних партнерів (синоніми, антоніми тощо). Системність лексичного складу мови переконливо аргументує один з провідних українських мовознавців М.П. Кочерган. Він наголошує, що лексико-семантична система, як і будь-яка система, базується на певних відношеннях, які притаманні усім мовам світу: парадигматичних та синтагматичних.
На утвердження думки про системність лексики великий вплив мали також дослідження німецьких лінгвістів Г. Остгофа, К. Мейєра, Г. Шпербера, Й. Тріра, Г. Іпсена, В. Порціга. Так, зокрема, Г. Остгоф говорив про існування в мові системи значень. Дослідник К. Мейєр, аналізуючи прусську термінологію, дійшов висновку, що кожен термін отримує свою вартість із власної позиції в загальній номенклатурі. Науковець Г. Шпербер прийшов до думки про існування полів значень. Лінгвіст Й. Трір висунув ідею про поняттєві поля, мовознавець Г. Ібсен- про лексико-граматичні поля (етимологічно різні слова, входячи в одну смислову систему, набувають спільних граматичних ознак), а дослідник В. Порціг - про лексико-синтаксичні поля (йти - ноги, бачити - очі, чути - вуха, цілувати - губи тощо). Далі Е. Оксар і О, Духачек уводять поняття лексико-семантичне поле, В. В. Виноградов - лексико-семантична система, а О. І. Смирницький - лексико-семантичний варіант. Помітний внесок у розробку лексико-семантичної теорії зробили українські мовознавці В. М. Русанівський, О. О. Тараненко
Водночас, незважаючи на досить глибоку висвітленість цих проблем, ряд питань у теорії поля залишаються відкритими для обговорення. До них належить насамперед питання про принципи структурування польових утворень, тобто про те, як значення одиниць поля узгоджені між собою на його різних поняттєвих ділянках, і яким чином останні обєднуються в межах окремої поняттєвої категорії, що існує в мисленні як «відбиток структурованого знання про відповідний фрагмент дійсності». Певним недоліком, очевидно, залишається орієнтованість передусім на власну мову та її структурну організацію без належного урахування зовнішніх чинників та людського фактора. Водночас недостатньо дослідженою є і так звана конкретна лексика, до якої належить лексико-семантичне поле «водний транспортний засіб» в англійській мові. Цим і зумовлено актуальність роботи.
Обєктом курсової роботи є іменники сучасної англійської мови, значення яких можуть утворювати поняттєву категорію «водний транспортний засіб».
Предметом дослідження є лексико-семантичне поле (ЛСП) іменника «водний транспортний засіб», що дає змогу мотивувати наявність різних семантичних відношень між його одиницями.
Мета курсової роботи полягає в реконструкції поняттєвої категорії водний транспортний засіб шляхом аналізу значень слів, які утворюють ЛСП, а також у застосуванні цієї моделі як для пояснення ряду семантичних явищ, що відстежуються в аналізованій лексичній групі.
Досягнення поставленої мети реалізовано шляхом вирішення таких основних завдань:
вивчення семантики як розділу мовознавчої науки;
вивчення історії розвитку лексико-семантичного поля у лінгвістиці;
визначення «семи» як мінімальної частини структури лексичного значення;
узагальнення та систематизація відмінностей лексико-семантичного поля «засоби пересування». Розподіл ЛСП.
розробка Лексико-семантичного поля «водний транспортний засіб».
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній зроблено спробу докладно проаналізувати інформацію про лексико-семантичне поле концепту «водний транспортний засіб», яка знайшла відображення в мовній свідомості українців та англійців. Модель лексико-семантичного «поля» водного транспортного засобу та її семантичні мережі надають інформацію, необхідну для повсякденного спілкування, для написання наукових текстів, де вживається проаналізована категорія, а також для зясування значення слова у його термінологічному вжитку.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОЛІНГВІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ
.1 Семантика як розділ мовознавчої науки
Тільки постійний розвиток мови є запорукою її існування і функціонування, оскільки в кожний конкретний момент вона повинна задовольняти всі вимоги суспільства, яке нею користується. Розвивається як зміст, так і форма мови, оскільки новий зміст вимагає нової форми. Змістова сторона мови - це її семантика, тобто системно організована сукупність сем, кожна з яких має свою форму вираження, а отже, поява нового значення викликає і появу відповідної форми.
Семантика (франц. semantigue - наука про зміст, від грец. - який має значення, означає) - 1) план змісту в мові, що складається із значень мовних одиниць різних рівнів (морфем, слів, граматичних форм слів, стійких лексичних і фразеологічних словосполучень, синтаксичних словосполучень і конструкцій, речень та ширших елементів тексту) і категорій; 2) значення мовної одиниці; 3) розділ мовознавства, що вивчає план змісту в мові, значення мовних одиниць; семасіологія; 4) у семіотиці - один з основних аспектів знака (відношення знака до позначуваного об'єкта - на відміну від синтактики і прагматики) і, відповідно, один з основних розділів семіотики як науки. Термін запровадив наприкінці 19 ст. французький учений М. Бреаль.
За рівнем мови розрізняють лексичну, фразеологічну, граматичну (морфемну, морфологічну, синтаксичну семантику і семантику тексту), словотвірну семантику. На фонетичному рівні, який не має плану змісту, деяку подобу семантики можна вбачати в явищі звукового символізму.
Опрацювання проблем значення мовних одиниць розпочалося ще з античних часів, але відбувалося протягом тривалого часу в рамках лексикографії (з практичних потреб пояснення окремих слів та перекладу), філософії, логіки, а з 19 ст. і психології (природа слова як назви, зв'язок мови, мислення і дійсності), граматики (виділення лексико-граматичних категорій слів та їхніх синтаксичних функцій), риторики (синонімія, антонімія та ін. групування слів, переносне значення слова, його тип і шляхи розвитку, тропи і фігури мови). З розвитком порівняльно-історичного мовознавства стають на наукову основу етимологічного дослідження. З формуванням у надрах компаративістики в 30-60-х рр. 19 ст. в працях В. Гумбольдта, Г. Штейнталя психологічного напряму розпочинається становлення семантики як окремого мовознавчого розділу: з розмежуванням логічних і власне мовних категорій, з увагою до мови як форми вираження «духу народу» та її впливу на людську свідомість, до внутрішньої форми слова і внутрішнього плану мови в цілому, з розумінням мови як динам і змінного явища. У вітчизняному мовознавстві 2-ї пол. 19 ст. ці ідеї, а також теорія лексичного значення, концепція слова як знаряддя естетичної, та магічної функцій мови, природа та історичний розвиток граматичних значень і категорій, особливо дієслівних та іменних, первинність одиниць синтаксису щодо одиниць морфології найповніше втілилися в працях О. Потебні.
Остаточно семантика як окремий розділ мовознавства сформувалася в ост. чверті 19 ст. (Г. Пауль у Німеччині, М. Бреаль у Франції, М. Покровський у Росії та ін.). Спочатку це була лексична семантика, зорієнтована в загальних рамках молодо-граматизму на аспект семантичного розвитку слів. Основна увага приділялася причинам і типам зміни значення слів і встановленню на цій основі «семантичних законів» (за аналогією до «звукових законів»). Наприкінці 19 - в 1-й третині 20 ст. формується розуміння слова як частини певної лексико-семантичної системи - «поля» (М. Покровський, нім. дослідники). Проте системно-структурний підхід до мовних явищ, який став застосовуватися з 2-ї чверті 20 ст. при дослідженні фонології і граматики, не відразу поширився на лексичну семантику. По-перше, цей принцип спочатку передбачав тільки план синхронії, тоді як семантика лишалася в основному галуззю історичної лексикології. По-друге, він передбачає закритість і стабільність мовних систем та відносно невелику кількість їхніх компонентів, тоді як лексика є відкритою системою: а) її стан найбільшою мірою порівняно з іншими мовними рівнями зумовлюється впливом позамовних чинників, тоді як для оптимальної системи визначальними мають бути внутрішні фактори; б) кількість лексичних одиниць - як одиниць з індивідуальними значеннями, на відміну від категоріальних граматичних значень, - не піддається обліку не тільки в межах певної мови, а й у більшості лексико-семантичних об'єднань; в) лексика постійно перебуває в стані плинності та змін як кількісних, так і якісних.
У 20-50-х рр. у галузі лексичної семантики найбільш плідно розвивалися теорія «поняттєвих» та «семантичних» полів (Й. Трір, Л. Вайсгербер, Г. Іпсен, В. Порциг та ін., переважно в Німеччині), теорія ідеографічного опису («семантичне картографування») лексики (Ф. Дорнзайф, К.-Д. Бак, X. Касарес). З 50-х рр. на матеріалі кількох замкнених і виразно структурованих лексичних груп з невеликою кількістю компонентів розвивається метод компонентного аналізу, який став одним з мостів між цим і наступним етапами в розвитку семантики.
До проблем і напрямів сучасної семантики належать: 1)у лексичній семантиці - слово як основна мовна одиниця, слово як знак, характер його мотивованості, природа лексичного значення та їх типологія, його структура (як набору сем), номінація, зміни значення, полісемія, лексико-семантична структура мови і різні типи семантичного групування лексичних одиниць, лексична сполучуваність і контекст, асоціативні норми слів певної мови; 2)у фразеологічній семантиці - природа фразеологічного значення, його типи за ступенем семантичної цілісності; 3)у граматичній семантиці - слово як граматична одиниця, граматичне значення і способи його вираження, співвідношення логічних і граматичних категорій, виражені та невиражені (приховані) граматичні категорії, групування лексики за частинами мови тощо.
Але нас буде більше цікавити не історія семантики, та не сучасний стан цієї науки та її проблеми, як проблема дослідження лексико-семантичного поля у лінгвістиці та визначення поняття семи, як складову частину семантики. Саме це ми і будемо надалі розглядати.
1.2 Дослідження лексико-семантичного поля у лінгвістиці
Семантичне поле є такою системою, завдяки якій здійснюється вивчення семантичних змін у мові. Теорії поля більше ніж сто років, однак це не зменшує цікавості науковців до її дослідження. Про закономірності семантичних зв'язків між мовними одиницями і про системний характер лексики писали в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. (О.Потебня, М.Покровеький, Р.Мейер, Г.Іпсен та ін.).
Р.Мейер, наприклад, виділяє три типи семантичних полів: 1) природні (назви дерев, тварин, частин тіла та ін.), 2) штучні (назви військових звань, складові частини механізмів та in.), 3) напівштучні (термінологія мисливців і рибалок, етичні поняття та iн.
Й.Трір став основоположником теорії про системний характер мови, розробивши нові принципи системного аналізу лексики та використавши y своїх дослідженнях обшиpний фактичний матеріал. Теорія Й.Тріра тісно пов'язана з ученням В.Гумбольдта про внутрішню форму мови, також вона опирається на думки Ф. де Соссюра про мовні значенневості. Глобальну систему мови, за Й.Тріром, можна розділити на два паралельні види полів - понятійні та словесні.
Л. Вейсгербер розвивав теорію поля: як систему, законом розвитку якої вважав закон органічного виокремлення з цілого. Вчений приділяє увагу словесним полям, досліджуючи безпосередньо значення слів. Намагаючись створити поле, Л.Вейсгербер виходив із головного слова, вивчаючи диференціальні ознаки значень cлів у полі, заклавши таким чином основи компонентного аналізу. Вивчення лінгвістичних пoлів продовжили Г.Іпсен, В.Порциг, Ф.Філін та В.Кодухов.
Огляд літератури останніх десятиріч, присвяченої розробці теоретичних питань лексичної семантики, зокрема лексико-семантичного поля, свідчить про постійний інтерес дослідників до принципів об'єднання лексем у різні лексико-семантичні структури.
Як одне з найактуальніших питань у лексичній семантиці О.Антомонов розглядає структуру лексико-семантичного поля. Вiн називає фактором, що об'єднує погляди дослідників, розуміння лексико-семантичного поля як структури, що має ядро і периферію.
С.Денисова зазначає, що семантична будова поля (ядерно-периферійна структура в мові) "утворена не за ознаками бінарної опозиції (релевантність-нерелевантність), а за принципом градуювання - ступеня виявлення ознак із центром, що складається з ознак високого ступеня детермінованості, і периферії - явищ із високим рівнем варіативності".
М.Жгенті зазначає, що семантична впорядкованість словесного поля зумовлена семантичною ознакою - словесним значенням одиниць, що входять до його складу. Дослідник пропонує методику "семантичних ознак", що дозволяє порівнювати структурно-семантичні організації полів різних мов.
Традиційно дослідження лексики в аспекті польової організації здійснюється у двох напрямах. 1) ономасіологічному (від поняття) і 2) семасіологічному ( від слова). Ю.Караулов вважає, що домінантним є другий підхід, визначаючи лексико-семантичне поле як групу слів однієї мови, що мають досить тісний смисловий зв'язок.
Щодо різноманітних груп лексики, то варто відзначити досить довільне використання терміна „поле" у мовознавстві. В одних із визначень подано максимальний, дещо надлишковий перелік ознак семантичного поля (обширність, смислова атракція, цілісність, впорядкованість, взаємовизначеність елементів, повнота, безперервність, довільність і розмитість меж, в інших наголошено на належності до поля слів зі спільним компонентом значення та різним граматичним значенням або на зв'язок з однією і тією ж темою.
Однак усі ці відмінності об'єднані думкою, що лексико-семантичне поле - це спосіб відображення системної організації словника.
У сучасній лінгвістиці лексико-семантичне поле - це семантико-парадигматичне утворення, що має певну автономність і специфічні ознаки організації: спільну нетривіальну частину у тлумаченні, ядерно-периферійну структуру, існування зон семантичного переходу. Їхня будова повторює принципову будову багатозначних слів (Ю. Апресян, М.Нікітін).
лексичний семантичний лінгвістика транспортний
1.3 «Сема» як мінімальна частина структури лексичного значення
Як ми вже вказали, слово семантика походить від грецької semanticos, що позначає, у широкому значенні слова, аналіз відношення між мовними вираженнями й світом, реальним або уявним, а також власне саме це відношення і сукупність таких відношень. Дане відношення полягає в тому, що мовні вирази (слова, словосполучення, речення, тексти) позначають те, що є у світі - предмети, якості , дії, відносини, ситуації і їхню послідовність, тощо.
Розвиток семантичної системи кожної мови відбувається за певними закономірностями. Внаслідок того, що існує невідповідність між новими думками і наявними мовними засобами для їх вираження, у лексико-семантичній системі виявляють такі діалектично взаємозалежні явища: прагнення слова до однозначності і розвиток у його семантичній структурі різних значень; автономність семантичної структури слова та схрещення семантичної структури різних слів; зближення в семантиці різних слів; розвиток синонімії і омонімії; метафоризація і деметафоризація як засіб нової номінації; розвиток емоційної маркованості слів та ін.
Тісна взаємодія цих та інших протилежно спрямованих тенденцій, їх діалектичний взаємозвязок зумовлюють постійний рух в семантичній структурі лексики кожної живої мови.
Структурною моделлю семантики слів вважається словникова дефініція, яка являє собою тією чи іншою мірою членування значення на більш прості компоненти, семантичні складові, тобто семи.
Сема (від грец. séma - знак) - конструктивний елемент значення мовного знака. В якості синонімічних в різних семантичних концепціях використовуються також терміни семантичний компонент, семантичний множник, семантичний маркер, диференціальна ознака і деякі інші. Сема визначається як мінімальна елементарна, далі неподільна однопланова одиниця плану змісту лексеми, що являє собою елементарне відбиття в мові ознак властивостей позначуваних словом явищ реалій.
Положення про те, що значення мовного знака являє собою певну структуру і принципово членимість на більш елементарні складові частини, визнається сьогодні практично всіма лінгвістами. Розкладання значення на частини - інакше зване семантичної декомпозицією - є, по суті, єдиною можливістю його опису, оскільки будь-яке тлумачення слова, фразеологізму, морфеми та ін. являє собою не що інше, як більш експліцитне, тобто розгорнуте перефразування заданого сенсу. А для того, щоб висловити якийсь заданий сенс більш розгорнуто, необхідно спочатку розділити його на частини, з тим щоб потім зіставити кожну з них відповідний елемент тлумачення. Хоча зрозуміло, що до семантичної декомпозиції можуть бути піддані більш значущі одиниці мови.
Всі семи співвідносні, і залежно від контексту будуть здобувати статус архісеми, інтегральної семи, диференційної семи або контекстуальної семи. Кожна семема становить ієрархічно організовану структуру сем.
Інтегральна - це такий тип семи архісема, що є спільною для семантичних одиниць певного класу ознака-сема у всіх прикметниках.
Диференційна - це сема, відмінна, специфічна для семантичної структури окремої лексеми, що входить до певного класу лексем. Вони вказують на відмінні ознаки денотата та діагностують значення в мінімальних парах. Лексема є лексична одиниця, що обєднана загальністю морфемного та часткового семного складу, але яка обєднує в собі слова, що належать до різних частин мови.
Когнітивна денотативна сема - це сема, що відповідає інформації про обєктивні характеристики позначуваного.
Конотативна сема - сема, що відповідає субєктивно-оцінній інформації про позначуване.
Гіперсема - родова сема, за якою семантичні одиниці можуть обєднуватись у лексико-семантичну групу клас.
Гіпосема - сема видова, за якою в межах 1 лексико-семантичної групи лексем ці лексеми організовані у певні підгрупи.
Класема вказує на категоріальну приналежність слова (предмет, людина, тварина, сукупність людей або предметів, дія, ознака і т.д.).
Тематична сема, яку ще часто називають архісемою або маркером, вказує на сферу реальної дійсності та коло ситуацій, до яких належить референт, або семантичне поле. За характером інформації, що передається і прагматичному статусу розрізняють семи, що відносяться до денотативного, тобто предметно-логічного значення та конотативні, тобто повязані з відношеннями оцінки, емоціями, експресивністю і функціонально-стилістичною віднесеністю.
Узуальні семи, що притаманні слову в мові які вказуються в словниках, протиставляються семам оказіональним, що наведені суспільством.
Подібна концепція семного складу дозволяє на основі операційного методу виділення сем за допомогою тлумачних словників довести компонентний аналіз до рівня категоріального аналізу та показати їх взаємозвязок.
Використання терміна сема на позначення елементарних граматичних значень є небажаним, оскільки зумовлює такі негативні явища як багатозначність термінів і синонімію термінів існує термін грамема на позначення поняття елементарного граматичного значення.
.1 Етнокультурна специфіка лексико-семантичного поля "засоби пересування"
Згідно з Л.І. Гришаєвою, «картина світу - це цілісний образ світу, що складається в голові людини в процесі пізнавальної діяльності. Це - гетерогенні (різнорідні, такі, що мають різну природу), гетерохронні (пізнаються в різні 39 відрізки часу), гетеросубстратні (мають різну когнітивну основу) відомості про світ». Картина світу в кожній лінгвокультурі культурно специфічна. Мовну картину світу можна тлумачити як сукупність механізмів вербалізації відомостей про світ, репрезентованих всіма елементами, рівнями та субсистемами: від граматичної семантики до структури синонімічного чи тематичного ряду; від характеру граматичної категорії до характеру ядра функціонально-семантичного поля; від лексико-семантичної групи до тексту певного типу. Мова не існує окремо від культури, тобто поза соціально успадкованою сукупністю практичних навичок та ідей, що характеризують певний спосіб життя. В основі мовних структур, зокрема тих, які обєктивують лексико-семантичне поле «Засоби пересування», у нашому випадку, лежать соціокультурні структури, що уможливлює виявлення нами етнокультурного виміру досліджуваного явища.
Розуміння мови як системи у сучасній лінгвістиці конкретизується в концепції польової моделі мови. Поле розуміємо як «сукупність мовних (головним чином лексичних) одиниць, об'єднаних спільністю змісту (іноді також спільністю формальних показників) і відображаючих поняттєву, предметну подібність позначуваних явищ». Таким чином, досліджувані нами номінації засобів пересування в англійській мові утворюють лексико-семантичне поле. Значення центральної лексеми поля входить у семантику всіх його одиниць. Поле утворюють 850 лексем, їм відповідають 1017 семем. Особливостями поля є: 1) наявність британських і американських найменувань одного і того ж засобу пересування; 2) наявність тільки британських або тільки американських найменувань будь-яких засобів пересування; 3) наявність розмовних варіантів лексем-словосполучень, утворених шляхом їх скорочення.
Підставою для структурної організації поля є диференціальні семи у складі кожної семи. Результати структурування наведені в таблиці 1.
Таблиця 1
Структурна організація лексико-семантичного поля «Vehicles»
НомерСемантична ознакаДиференційна сема 1Середовище пересуванняПризначені для пересування - по землі (bicycle, tumbrel); - в атмосфері (aircraft, gyrodyne); - у космосі (spacecraft, space rocket); - над водою (life-raft, catamaran); - під водою (U-boat, submarine).2Склад обєктів- прості (rolling stock, train); - складні (air fleet, convoy).3Самостійність приведення в рух- самохідні (ark, parachute); - несамохідні (handbarrow, palanquin).4Розмір- великі (polacre, barquentine); - невеликі (hoy, sloop).5Джерело руху- зі своїм двигуном (motorboat, motorcar); - з мускульною тягою ніг (bycicle, scooter); - з мускульною тягою рук (rowboat, bath chair); - з тваринною тягою (sulky, dogcart); - з машинною тягою (dragster, motor ferry); - рухаються за рахунок потоку повітря (paraglider, balloon); - працюють на газі (automobile, montgolfier); - працюють на газі і мають власний двигун (lorry, trolleybus); - з вітрилом (frigate, sailing vessel); - з веслами (randan, canoe); - з вітрилом і веслами (Drakkar, bireme); - з вітрилом і двигуном (yacht, ketch); - буксирувані катером (barge, water skis).6Напрямок рухуПризначені для руху - по горизонталі (limousine, dormobile); - по вертикалі (convertiplane, elevator).7Призначення для руху по конкретному типу поверхніПризначені для руху - по рівній поверхні (trolley bus, express train); - по снігу (snowshoe, ski bob); - по землі і воді (amphibian); - по твердій поверхні (runabout, hatchback); - над поверхнею (flying bedstead, biplane); - стаціонарні (carousel, escalator).
В структурі поля виокремлюємо ядро, ближню, дальню та крайню зони периферії. Американізми і бритіцизми можуть перебувати в будь-якій зоні поля. Основа поля утворюється одиницями ближньої (63%) і дальньої (25%) периферії, які разом з компонентами ядра входять до активного словника носіїв мови. Крайня периферія складає 9%.
В результаті нашого дослідження лексичного змісту й структури поля було виявлено 47 лексико-семантичних груп і лексико-семантичних мікрополів. Зазначимо, що до поля «Vehicles» входять 8 слів, що не пов'язані з жодним угрупуванням всередині нього: velocipede, snow mobile, crane, roller skate, amphibian, bathyscaphe, bathysphere, pedalo.
Таким чином, аналіз структурно-змістовних ознак лексико-семантичного поля «Vehicles» дозволив виявити його етнокультурну специфіку, яка експлікуєтсья наступним: а) існуванням як британських, так і американських найменувань одних і тих же транспортних засобів (goods train (брит.) - freight train (амер.)); б) наявністю великої кількості синонімів, що є розмовними (bike, сhoo-choo) і словотворчими (electric від electric train) варіантами слів; в) наявністю у складі поля англійської мови «Vehicles» великої кількості запозичень (dahabeeyah (єгипетськ.), proa (малайськ.)); г) існуванням в англійській мові великої кількості безеквівалентних одиниць-позначень конкретних видів транспортних засобів (fore-and-after, station wagon, pushchair). Звідси витікає, що етнокультурна специфіка лексичних угруповань, включаючи лексико-семантичне поле «Засоби пересування» в англійській мові, що вивчається, зумовлюється як структурно-мовними, так і прагматичними чинниками.
2.2 Лексико-семантичне поле «водний транспортний засіб»
Наше дослідження частково лежить в руслі когнітивної ономасіології, прерогативою якої, за думку Є. А. Селіванової, спочатку було «пояснення зв'язку між номінативною структурою одиниць, їх значенням і поняттям, з одного боку, і відбитими в них властивостями об'єктів дійсності з іншого». При цьому ми знаходимо з передумови те, що номенклатура номінативних одиниць, якими оперують професіонали водного транспорту, моряки, вантажоперевізники і т. п., неодмінно відрізняється від номінативних одиниць, якими користуються носії мови, що не належать до даного професійного кола. Таким чином, очевидно, що виконуваний нами аналіз ЛСП "водне транспортний засіб" враховує диференціацію
професійної і наївної картини світу. Дана публікація стосується наївної картини світу, точніше того її фрагмента, в якому зосереджені знання про водний транспорт.
Вивчаючи лексико-семантичне поле "водний транспортний засіб" в сучасній англійській мові, виходимо з наявності в семантиці його конституентів деякого смислового кістяка, який можна сформулювати як «артефактний контейнер», призначений для цілеспрямованого пересування по воді.
Ознака «артефакт» відсилає до усвідомлення рукотворності номінованих об'єктів. Так, наприклад, етимологія слова boat свідчить про те, що з давніх часів людина використовувала оброблений, а саме - видовбаний стовбур дерева як засіб пересування по воді [ME bot < OE băt = dugout canoe].
Ознака «контейнер» ми приписуємо досліджуваним артефактам на тій підставі, що вони володіють прототиповими характеристиками контейнерів, перерахованими Є. С. Кубряковою: «вмістища з порожнистими просторами для утримання будь-чого ..., для вільного приміщення в них інших об'єктів». Призначення плавзасобів як контейнерів для розміщення в них і перевезення вантажів і людей лежить в основі класифікації суден на вантажні, військові та пасажирські.
Когнітивна ознака «пересування» в найбільш загальному вигляді маніфестується лексико-семантичними (тобто виділеними з словникових тлумачень) ознаками travel, navigate, sail, transport, voyage, які експлікують інформацію про функціональне призначення такого артефакту, як човен, корабель, судно. Включивши в коло досліджуваного матеріалу всі лексичні одиниці (ЛО), зареєстровані в загальномовних, непрофесійних словниках англійської мови, отримуємо матеріал, що свідчить про те, яким чином англомовний соціум (його непрофесійний сегмент) трактує феномен водного транспортного засобу.
Осмислюючи отримані дані, формулюємо перелік характеристик, уточнюючих, а іноді видозмінюючих когнітивну ознаку «пересування». Такими характеристиками виступають: джерело пересування (інформація про те, за рахунок чого корабель переміщається по воді), швидкість і траєкторія пересування, цілеспрямованість пересування (інформація про те, для чого корабель переміщується або просто знаходиться на воді). Природньо, аналіз подібних характеристик проводиться в ракурсі ономасіологічних особливостей досліджуваного матеріалу і передбачає виявлення мовних маніфестантів відповідних характеристик в полі ЛО.
Артефактність водного транспортного засобу передбачає не тільки його рукотворність, але й наявність зовнішнього, іманентно не притаманного йому джерела пересування в просторі, тобто човен, корабель, судно мислиться як об'єкт докладання деякої сили, яка, власне, і приводить його в рух, тобто переміщує в просторі.
Погляд на лексичну семантику конституентів досліджуваного поля з точки зору когнітивного профілювання показує, що процес освоєння і удосконалення навколишнього світу людиною відбивається в тому, у що складається у нього його картина світу. Усвідомлюючи причинно-наслідкові зв'язки, які пронизують окремі фрагменти світу і процеси, які в ньому відбуваються, людина інтерпретує свої спостереження, акцентуючи в них найбільш суттєве і затушовуючи другорядне. Як свідчить дефініційний аналіз, номінації водних транспортних засобів у більшості випадків акцентують, висувають на передній план інформацію про те, яким є джерело сили, що приводить артефакт в рух. Це різні типи весел, вітрил, моторів: oar, paddle, pole, sail, motor, engine. При цьому сам транспортний засіб мислиться як об'єкт впливу рушійної сили, його номінація вмонтована в пасивну конструкцію в ролі паціенс при дієсловах to propel, to drive, to tow, to push. Наприклад: bark [a vessel propelled by oars, sails], punt [a boat propelled by a long pole], yacht [motor-driven vessel], barge [boat that is generally unpowered and towed or pushed by other craft] .
Слід ще раз підкреслити, що в даному випадку мова йде про ЛСП "водний транспортний засіб" як фрагменті англомовної наївної картини світу. Отже, інформація про рух судів має вельми узагальнений характер. Професійний тезаурус носіїв англійської мови, безумовно, покаже іншу, набагато більш високу ступінь деталізації даних смислових характеристик.
Як зазначалося вище, когнітивний ознака «пересування» в семантиці конституентів досліджуваного ЛСП уточнюється також такими характеристиками, як швидкість, з якою переміщається водний транспортний засіб, і траєкторія його переміщення. Швидкісні показники варіюють від високих до нульових. Найбільш широко представлена максимальна частина цієї шкали; висока швидкість пересування маніфестується такими дефініційними ознаками, як high speed, fast, rapid: frigate [a high-speed ... sailing ... vessel of the XVII - XIX c.]; Destroyer [a small fast ... warship ]; yacht [a ... vessel used for ... racing] race [a competition of speed; rapid onward movement].
Цікавим виявляється спостереження над дериваційними зв'язками дієслова to cruise, який має у своїй семантичній структурі два семіотичних значення: швидке і неквапливе пересування.
Розглянемо перше з значень: to cruise [travel at a speed providing maximum operating efficiency for a sustained period]. Ця семема дієслівної лексеми to cruise виступає основою словотвірного ряду cruiser = крейсер [one of a class of fast warship], cruiser-carrier = крейсер авіаносець, cruising submarine = крейсерський підводний човен, cruiser-vessel (спорт) = судно крейсерського класу. Ці деривати позначають швидкохідні суду.
У той же час дієслово to cruise має й інше значення: to cruise [sail as for pleasure; move along esp. in a unhurried fashion]. Ця дієслівна семема породжує інший іменний дериват - cruiser, cruise-ship = круїзний корабель, тобто пасажирське судно розважального призначення (cruiser [pleasure voyage]). Швидкість пересування подібних суден невисока (unhurried).
Протилежний кінець швидкісної шкали можна позначити як нульова швидкість. Саме так інтерпретуємо дефініційну ознаку anchored в слові lightship [a ship with powerful lights or warning signals that is anchored in dangerous waters to alert other vessels]. Непорушність, або нульова швидкість пересування, виявляється диференціальною ознакою даного транспортного засобі в тому спектрі його значення, який стосується «пересування» по воді. Судно стоїть на якорі в небезпечному для навігації місці, залишаючись при цьому водним транспортним засобом. Цим воно відрізняється від дебаркадера, плавучого ресторану та / або готелю, тобто судна, що стоїть на постійному приколі біля причалу і переобладнаного з транспортного засобу в щось інше.
Когнітивний ознака «пересування» може уточнюватися характеристикою траєкторії руху. Тут реєструємо можливі різновиди: маневреність, тобто швидка зміна напрямків руху судна, сталість напрямку руху і невизначеність напряму руху. Так, наприклад, конституент ЛСП destroyer = есмінець дефініруется наступним чином: [а small, fast, maneuverable warship] maneuvre (n) [a controlled change in direction of a moving vessel]. Навпаки, сталість, незмінність напрямку руху судна акцентується в дефініції ЛО liner [... ship carrying passengers on a regular route]. Регулярність, незмінність руху судна за певним, що повторюються з рейсу в рейс маршрутом (лінії) протиставляється іншому можливому варіанту - пересуванню судна з мінливою швидкістю і непостійним маршрутом. Саме такими є семантичні ознаки дефініціонного аналізу ЛО tramp (naut) [tramp steamer] ← to tramp [to go by an indirect route or at no set pace].
Завершуючи аналіз когнітивного ознаки «пересування» в смисловій структурі ЛСП "водний транспортний засіб", проаналізуємо уточнюючу характеристику "цілеспрямованість". Розглянемо, яким чином функціональне призначення різних водних транспортних засобів відображається в наївній картині світу. Досліджуване англомовне ЛСП дуже різноманітно в експлікації даної уточнюючої характеристики. Згідно з нашими спостереженнями, функціональне призначення водних транспортних засобів, маніфестіруемое в назвах судів або в їх словникових дефініціях, зводиться до таких груп: (а) транспортування вантажів і людей; (b) допоміжні функції; розважальні послуги; (с) рятувальні функції; (d) промислова діяльність; (е) військові дії.
(а) Функція транспортування очевидно займає домінуючу позицію в цьому переліку, не випадково вона значиться в назві досліджуваного поля "водний транспортний засіб". В історії людської культури поява будь-якого артефактного транспортного засобу було мотивовано необхідністю переміщення чого-небудь / кого-небудь в просторі. Слід згадати про ономасіологічні активності семи "транспортування", яка присутня в лексичній семантиці конституентів поля ferry, liner, tanker, craft, незмінно маніфестуючи дієсловами transport, carry або їх дериватами.
(b) Як свідчать дефініціонна стаття ЛО-конституентів досліджуваного ЛСП, існує велика різноманітність водних транспортних суден, чиї функції мають не власне транспортний, але допоміжний характер. Частина подібних плавзасобів обслуговують інші судна, оптимізуючи їх пересування по воді (буксуючи їх, пробиваючи їм шлях крізь льодове покриття акваторії, попереджаючи про небезпечний для судноплавства ділянці акваторії): tugboat [boat designed for towing or pushing larger vessel]; ice-breaker [ship built to break a passage through ice-bound waters]; frigate [ship used primarily for escort duty]; light-ship [ship ... anchored in dangerous waters to alert other vessels].
Інший різновид допоміжного функціонування пасажирських суден полягає в їх "перепрофілювання": функція транспортування, тобто просторового переміщення пасажирів йде в когнітивну тінь, висуваючи на передній план функцію їх розваги, розваги. Люди піднімаються на борт судна (yacht, dinghy, barge) не для того, щоб переміститися з пункту А в пункт В, а для того, щоб приємно провести час на борту такого судна: yacht [vessel used for pleasure cruises]; dinghy [small boat carried as a pleasure craft on a larger boat]; barge [pleasure boat used for parties or formal ceremonies].
Маніфестанти уточнюючих характеристик групи (b) відрізняються великою різноманітністю в першій підгрупі: to tow, push, break passage, escort, alert, в той же час маніфестантів другої підгрупи виступає тільки вербальний маркер pleasure, однак про цю функцію свідчить інформація, закладена у фреймах "круїз", "вечірка", "офіційна церемонія на борту судна".
У групу (c) ми включаємо ті ЛО, які номінують водні транспортні засоби, призначені для виконання рятувальних функцій, при цьому зазначаємо, що англомовна наївна картина світу фіксує дану функцію в дуже узагальненому вигляді. Досліджуване ЛСП включає ЛО lifeboat [... boat used for rescue], одну з семем dinghy [a small boat carried as a lifeboat on a larger boat], а також біблеїзм ark = ковчег, яке має словникове кодло (Bible) і дефініруется як [the boat built by Noah for survival during the flood]. Маніфестантами даної уточнюючої характеристики виступають дефініціонні ознаки for rescue і for survival.
Група (d) об'єднує ЛО, які називають судена, які людина використовує в своїй промислової діяльності: для видобутку риби, лову китів, в будівельних цілях. В останньому випадку мова йде про днопоглиблювальні роботи: dredger [a boat or barge equipped with a dredge] ← dredge [any of various machines ... used to deepen harbors and waterways and in underwater mining].
Однак значно частіше водні транспортні засоби використовувалися для промислу риби, китів. Нарівні з транспортуванням рибальство, ймовірно, слід вважати найдавнішою функцією досліджуваних нами артефактів. Сема "рибальство" вичленяються із самої назви судна або з його дефініції. Напр.: fisher [ship that fishes] ← to fish [catch or try to catch fish]; trawler [vessel used for trawling] ← to trawl [catch fish with a trawl-net].
До недавнього часу в світі була широко поширено видобуток китів. Мовна картина світу відображає цю практику наступними номінативними одиницями: whaleboat і whaler. Цікавий історичний аспект промислу китів, переломлений в лексичній семантиці даних ЛО. Whaleboat [a rowboat formerly used in pursuit and harpooning of whales]. Дефініціонна ознака formerly used вказує на те, що номініруемий артефакт - це реалія минулого. З часом на зміну китобійним гребним суденцям прийшли потужні китобійні флотилії. Whaler [a whaling ship] ← whaling [the business or practice of hunting, killing and processing whales]. Як відомо, на сьогоднішній день в більшості країн промисел китів знаходиться під забороною. Англомовна наївна картина світу свідчить про давню і широко поширену практику використання судів у військових цілях. Виділена нами підгрупа (е) виявилася найбільш об'ємною і варіативною. Близько півтора десятків конституентів ЛСП "водний транспортний засіб" експлікується мілітарне призначення відповідного артефакту. Гіперонімом цієї підгрупи слід назвати ЛО warship (і його повний синонім man-of-war) = бойовий корабель. Гіпоніми, не випадково більшість їх дефініцій починається з позначення родового ознаки warship, до якого додаються видові ознаки (розмір, озброєння, швидкохідність і т. д.): frigate [a warship larger than ...], corvette [afast, lightly armed warship, smaller than ...], battleship [ a warship ... carrying the greatest number of weapons], destroyer [a ... warship armed with guns, torpedoes, depth charges and guided missiles]. Розмір судна, міцність корпусу (товщина броні), швидкість руху і тип озброєння на його борту - така сукупність найбільш ономасіологічних релевантних ознак даної групи денотатів. Різні комбінації цих ознак породжують різні номінативні одиниці, що позначають бойові кораблі.
Цікаво, що "людський фактор" виключений з набору ономасіологічних важливих ознак. Наявність команди корабля, її чисельність, ієрархічна структурованість практично повністю залишається поза номінативного поля. Рідкісними винятками виступають ЛО admiral's power-boat і дефініція ЛО flagship [a ship that carries a fleet or squadroon commander and bears the commander's flag]. Сема "люди" присутня у дефініціонній ознаці "вороги", "ворожий": enemy [a group of foes or hostile forces]. Так, пояснюючи значення слова fire-ship, словник уточнює, що це корабель, начинений вибухівкою і спрямований у бік ворожих кораблів [a military vessel loaded with explosives and combustibles and set adrift among enemy ships]. Крім того, логіка розвитку ситуації підказує, що на подібному кораблі людей немає, тому що він дрейфує у бік ворожих судів (set adrift), тобто рухається туди за рахунок течії. Останнім з описуваних нами ядерних когнітивних ознак, які об'єднують всі конституенти ЛСП (артефакт, що має форму контейнера, призначений для цілеспрямованого пересування по воді), виступає когнітивною ознакою «вода». Розглянемо перелік ЛО, в яких дана ознака уточнюється якими-небудь додатковими характеристиками. Зауважимо, що подібна інформація ЛСП "водне транспортний засіб" представлена вельми скромно.
У наівній картині світу когнітивна ознака ВОДА в досліджуваному ЛСП уточнюється насамперед за параметром заглибленості у водне середовище. При цьому точкою або, точніше, лінією відліку виступає поверхня води. Можливість або неможливість функціонування транспортного засобу нижче цієї лінії ділить всі ЛСП на надводні та підводні. До останніх відноситься ЛО submarine, яка як своєю назвою, так і дефініцією експлікується заглибленість у воду, функціонування під водою. Дефініціонна стаття ЛО submarine така: [a ship capable of operating submerged] ← to submerge. У даній дефініції важливі всі три складові: (1) ship = судно, (2) capable of operating = здатне функціонувати і, звичайно, (3) submerged = занурене у воду. Другий з цих інформаційних блоків відрізняє підводний човен від затонулого судна, перший блок відрізняє субмарину від батискафа, який не здатний до автономного переміщення, що властиво судну.
Основна частина ЛСП "водний транспортний засіб" все ж належить до конституентів, що називає судно, чиє функціонування передбачає лише часткову заглибленість корпусу у водне середовище. Найменування або дефініціонні ознаки деяких з цих конституентів уточнюють характеристики водного середовища. Так, якщо вода скована льодом (ice-bound waters), то по ній здатні рухатися криголами (ice-breakers), якщо вода недостатньо глибока, то по ній пересуваються на плоскодонні судні punt. Навпаки, глибоководдя - це середа плавання великого корабля: ship. Наявність підводних скель, рифів та інших перешкод робить відповідну акваторію небезпечною, про це попереджають спеціальні судна, що забезпечують безпеку судноплавства.
Когнітивна ознака «вода» може уточнюватися не тільки за рахунок кваліфікації водної поверхні і експлікації глибинних характеристик. Іноді «вода» трактується в географічному аспекті як водний масив типу ріка, море, океан, протока та т. п. Відповідні кванти інформації в деяких випадках експлікуються в дефініціях. Так, якщо виходити з словникових тлумачень, то для пересування по річках призначена keel-boat, один з різновидів гондол: gondola. Тлумачення ЛО ferry сходить до дієслова to ferry, тобто перевезення людей і вантажів здійснюється через водний масив, перетинаючи річку, протоку і т. п.
ВИСНОВКИ
Аналізуючи курсову роботи, треба зазначити, що з розвитком цивілізації та постійним накопиченням нових знань змінюється і наше мовлення. Підкреслимо безсумнівну, з нашої точки зору, плідність такої дослідницької процедури, як визначення поняття «лексико-семантичне поле» та розробка ЛСП «водного транспортного засобу». Це дозволяє здійснити перехід від вербально виражених компонентів лексичної семантики мовних одиниць до більш узагальненим смисловим блокам - когнітивним ознаками, об'єднуючим різноманітні ЛО в єдине лінгво-когнітивне ціле.
Детальне дослідження та формування лексико-семантичного поля «водний транспортний засіб», та взагалі ЛСП «засоби пересування» постійно продовжуються і розвиваються, оскільки мова постійно змінюється і одночасно з нею змінюється і лексичний склад її семантичних полів. ЛСП «засоби пересування» має широке поле для майбутнього дослідження, оскільки процес поповнення мови в цій сфері не можна вважати завершеним. Формування понять цього лексичного поля триває надалі. Вчені-лінгвісти досить довго вивчають його характерні риси. Однак, систематизація структурних одиниць та дослідження особливостей лексико-семантичного «засоби пересування», що є важливою складовою пересування людей, залишаються лінгвістичними феноменами, що потребують детального вивчення.
Формування ЛСП «засоби пересування», що поступово набуває великого значення, через швидке поширення та розвиток технологій, є важливим етапом для розвитку суспільства та кожної держави в цілому. Без засобів пересування еволюційний розвиток відносин людства майже не відбувається, тому що засоби пересування охоплюють всі сфери діяльності людини і без його існування реалізувати та знайти своє місце в світі для сучасної людини доволі складно.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Гришаева Л.И. Введение в теорию межкультурной коммуникации / Л.И. Гришаева, Л.В. Цурикова. - М. : Изд. центр «Академия», 2008. - 352 с.
. Курганова Н. И. Проблема исследования коллективного знания в когнитивной лингвистике / Н.И. Курганова // Вопросы когнитивной лингвистики. - 2010. - №2. - С. 18-26.
. Полевые структуры в системе языка / Под ред. З.Д. Поповой. - Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1989. -200 с.
. Тер-Минасова С. Г. Язык и межкультурная коммуникация / С. Г. Тер-Минасова. - М. : Изд-во МГУ, 2008. - 352 с.
. Geeraerts, D. Theories of Lexical Semantics / D. Geeraerts. - Oxford: Oxford University Press, 2010. - 341 p.
. Денисова С.П. Типологія категорїй лексичної семантики. - К.: Вид-во Київського держ. лінгвістичногв ун-ту, 1996. - 294с.
. Ю.Н.Караулов. Структура лексико-семантического поля //Филологические науки. - 1972. - №1. - С.57 -68.
. Арнольд И.В. Лексико-семантическое поле в языке и тематическая сетка текста // Арнольд И.В. // Семантика.
. Антомонов А.Ю. Исследование структурной организации лексико-семантического поля: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.19. - К., 1987. - 191с.
. Левицький А.Е., Славова Л.Л. Порівняльна типологія російської та англійської мов: Навчальний посібник. - Житомир: Вид-во ЖДУ, 2005. - 204 с.
. Уфимцева А.А. Слово в лексико-семантической системе языка. - М.: Наука, 1968. - 272 с.
. Шафиков С Г. Типология лексических систем и лексико-семантические универсалий. - Уфа, 2000. - 260 с.
. Долгих Н.Г. Теория семантического поля на современном этапе развития семасиологии // Филол. науки. - 1973. - № 1. - С. 89-98.
. Филлмор Ч. Фреймы и семантика понимания // Новое в зарубежной лингвистике. Когнитивные аспекты языка: Пер. с англ. / Сост., ред., вступ. ст. В. В. Петрова и В. Г. Герасимова. - М.: Погресс, 1988. - Вып. ХХІІІ. - С. 52-92.
. Лакофф Дж. Мышление в зеркале классификаторов // Новое в зарубежной лингвистике. Когнитивные аспекты языка: Пер. с англ. / Сост., ред., вступ. ст. В. В. Петрова и В. Г. Герасимова. - М.: Погресс, 1988. - Вып. ХХІІ. - С. 12-51
. Жаботинская С. А. Когнитивная лингвистика: принципы концептуального моделирования // Лінгвістичні студії. Черкаси: Сіяч, 1997. - Вип. 2. - С. 3-11.