Лексико-граматичні труднощі перекладу німецькомовних текстів у галузі юриспруденції

Лексико-граматичні труднощі перекладу німецькомовних текстів у галузі юриспруденції

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ФОНОВІ ЗНАННЯ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ ПЕРЕКЛАДУ ТЕКСТІВ У ГАЛУЗІ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ

1.1 Фонові знання з теорії перекладу

1.2 Фонові знання з перекладу юридичної термінології

РОЗДІЛ2. ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ НІМЕЦЬКОМОВНИХ ТЕКСТІВ У ГАЛУЗІ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ

.1 Особливості юридичної лексики

.2 Лексико-граматичні особливості перекладу юридичної термінології у німецькій мові

.2.1 Лексичні трансформації

.2.2 Граматичні трансформації

.2.3 Лексико - граматичні трансформації

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Мета дослідження. Метою нашої роботи є вивчення лексико-граматичних особливостей німецькомовних текстів у галузі юриспруденції та дослідити особливості передачі німецьких юридичних термінів українською мовою.

Тема дослідження є актуальноютому, що юридична термінологія інтенсивнорозвивається та активно взаємодіє з іншими шарами лексики,насамперед - загальновживаної. Тому подальше вивченнязакономірностей утворення термінологічної лексики, їїструктури та семантики, є одним з найважливіших завданьсучасної лінгвістики.

Предмет дослідження - особливості передачі німецьких юридичних термінів на українську мову.

Об'єкт дослідження - юридична термінологія, що використовується при складанні правових законів, актів, при ведені судового діла.

Матеріалом дослідженняє текст (окремі уривки), взятті з Сімейного кодексу Німеччини (Familien gesetzbuchder Deutschen Demokratischen Republik). Сімейний кодекс - це книга законів, яка проголошує права та обов’язки чоловіка та дружини, батьків та дітей а також регулює сімейні відносини та території Німеччини. Сімейний кодекс Німеччини складається з шести частин:

1.   Загальні положення (Grundsätze)

2.       Шлюб (DieEhe)

.        Батьки та діти (ElternundKinder)

.        Родинні стосунки (VerwandtschaftlicheBeziehungen)

.        Опіка і піклування над дітьми (VormundschaftundPflegschaft)

.        Визначення терміну давності (Verjährungsbestimmungen).

Нашу увагу у даній праці ми концентруємо на розділах Загальні положення та Батьки та діти. Нами обрано саме юридичнатематика, оскільки галузь права створює одну з найважливіших складових частин сучасного суспільства, а правова концептосфера - одну з найбільш фундаментальних форм суспільної свідомості.

РОЗДІЛ 1. ФОНОВІ ЗНАННЯ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ ПЕРЕКЛАДУ ТЕКСТІВ У ГАЛУЗІ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ

переклад німецька українська мова

Переклад - це засіб забезпечити можливість спілкування (комунікації) між людьми, що говорять на різних мовах. Тому для теорії перекладу особливе значення мають дані комунікативної лінгвістики про особливості процесу мовної комунікації, специфіку прямих і непрямих мовних актів, про співвідношення вираженого сенсу, що мається на увазі, у висловлюванні і тексті, впливі контексту і ситуації спілкування на розуміння тексту, інших чинниках, що визначають комунікативну поведінку людини [12].

А.В. Федоров розглядає фонові знання як соціокультурні відомості, що відображають реальний комунікативний фон певного народу або картину життя певної країни. На його думку, поширення фонових знань відбувається саме через переклад, який вимагає знання певної соціокультурної інформації, що дозволяє зрозуміти глибинний зміст оригіналу і перекласти його без смислових втрат та помилок [13].

Важливість фонових знань за тематичною ознакою неодноразово підкреслювалася у спеціальній літературі [1; 5; 8]. Зазначалося, що певна частина перекладачів апріорно виходять з того, що будь-який текст оригіналу не приховує герменевтичні смисли і є завжди зрозумілим. Це спричинило ситуацію, коли протягом кількох десятиліть питання щодо засобів перекладу майже витіснило проблему розуміння тексту оригіналу [8]. Однак, на наш погляд, видається аксіоматичним, що розуміння передує процесу перекладу і що воно ґрунтується, поміж інших чинників, на фонових знаннях та особистому досвіді перекладача. Тому усвідомлене чи неусвідомлене часткове нерозуміння тексту оригіналу впливає на якість перекладу і спричинює спотворення інформації, порушення норм перекладу і врешті-решт непорозуміння або навіть конфлікт між комунікантами. Отже, завдання підготовки майбутніх перекладачів полягає в тому, щоб максимально розширювати обсяг фонової інформації за рахунок збільшення номенклатури тематичних блоків, аби зменшити ризик виникнення перекладацьких труднощів із причини відсутності відповідних знань.

.1 Фонові знання з теорії перекладу

Процес перекладу можливий лише завдяки тому, що в мовознавстві називається авторським характером мовних одиниць. Відомо, що будь-яка мовна одиниця, починаючи з морфеми та вище (слово, словосполучення, речення, група речень), характеризується наявністю двох сторін або планів: плану виразу (форми) та плану змісту (значення) [3].

Загальна теорія перекладу основується на даних, які отримані при спостереженні об’єкту в різних його проявах. Ці прояви можуть бути випадковими, нетиповими, і тоді вони не враховуються. Ці прояви можуть повторюватися, бути типовими, і тоді теорія вважає їх закономірними загалом або для того чи іншого виду перекладу зокрема. Довший час не викликала сумніву аксіома: міжмовні перетворення можуть здійснюватися лише людиною [12]. Науково-технічний прогрес у ХХ столітті вніс в це положення суттєве уточнення: міжмовні перетворення може здійснювати як людина, так і машина. Так з’явилася перша основа для класифікації перекладу: механізми міжмовних перетворень. Теорія машинного перекладу поки що існує як дещо єдине ціле. Це пов’язано із стабільністю умов процесу машинного перекладу і невисокою компетентністю машин. Інша справа людина. Їй не тільки доводиться працювати в різних умовах, їй доводиться в залежності від ситуації перекладати письмово або усно, сприймати оригінал очима або на слух.

Важко не помітити різницю, що існує між письмовим перекладом, не обмеженим по часу, що дозволяє користуватися словниками і різноманітними довідниками, і усним перекладом, який виконується в екстремальних умовах функціонування розумових механізмів перекладача. Різниця, яка існує між письмовим і усним перекладом, пов’язана з умовами функціонування розумових механізмів, котрі, таким чином, є основою для класифікації перекладу (Рис.1), що здійснюється людиною [8].

Рис.1. Переклад як особливий вид комунікації

Будь-який перекладач, чи то письмовий, чи усний, на думку ЕтьєннДолє (французький перекладач пізнього середньовіччя, написав трактат «Про те, як якісно перекладати з одної мови на іншу», з якого п'ять принципів перекладу, наведені нижче, стали п'ятьма заповідями для усіх перекладачів світу), повинен дотримуватися наступних основних принципів перекладу:

1.   Досконало розуміти зміст тексту, що він перекладає, і намір автора, якого він перекладає

2.       Досконало володіти мовою, з якої перекладає, і так же чудово знати мову, на яку перекладає

.        Уникати тенденції перекладати слово в слово, бо це спотворює зміст оригіналу і губить б красу його форми

.        Використовувати в перекладі загальновживані форми мови

.        Правильно вибирати і розташовувати слова, відтворювати загальне враження, яке викликає оригінал, у відповідній "тональності".

Для досягнення максимально адекватного перекладу, кожен перекладач має використовувати перекладацькі трансформації. КомісаровВ. Н. виділяє три основні групи перекладацьких трансформацій: лексичні, граматичні та лексико-граматичні, які в свою чергу поділяються на певні види (Рис.2)

Рис.2. Види перекладацьких трансформацій (за В.Н. Комісаровим)

Однією з проблем, що потребують детального вивчення в теорії перекладу, залишається проблема вибору адекватного відповідника в процесі перекладу юридичних текстів однієї мови іншою. Вибір прийнятного варіанта перекладу визначається наявністю або відсутністю еквівалента в мові перекладу. Якщо такий існує, то процедура полягає в його звичайній підстановці, проте за його відсутності - у ретельному підборі одного з варіантних відповідників з урахуванням низки лінгвістичних і екстралінгвістичних факторів. Це такі фактори, як референційне та денотативне значення потенційних відповідників; їх стилістична належність; контекстуальне оточення; мовні норми; сполучуваність слів тощо [6].

.2 Фонові знання з перекладу юридичної термінології

Термінологія - сукупність термінів, співвідносних з професійною сферою діяльності та пов’язаних один з одним на понятійному, лексико-семантичному, словотворчому та граматичному рівнях. Проблеми термінології висвітлені у працях таких лінгвістів як Міщенко А.Л., Кияк Т.Р. Огуй О.Д., Білозерська Л.П., Возненко Н.В. та інші. Оскільки терміни виступають мовним вираженням спеціальних понять, вони утворюються відповідно до законів конкретної мови. Термінологія народжується й еволюціонує на ґрунті конкретної мови, і творці термінології є носіями цієї мови. Навіть не дуже глибоке дослідження термінології в галузі медицини, біології, юриспруденції й інших наук показує, що далеко не завжди термін точно виражає спеціальне поняття, не завжди однозначний і виражає тільки одне поняття, не завжди він входить тільки в одну терміносистему, не завжди тільки одне слово - термін [11].

Переклад у галузі права необхідно досліджувати лише накладаючи й узгоджуючи методологію перекладознавства і правознавства. Адже, як доводять представники цих двох дисциплін (Сандріні П., Вайсфлоґ В., Артикуца Н.В., Прадід Ю.Ф. та багато ін. ), юридичний переклад є конститутивною складовою діючого права. Відтак адекватний юридичний переклад можна вважати одним із чинників забезпечення принципу правопевності, який, у свою чергу, сприяє функціонуванню правової держави. Як зазначають дослідники цього виду перекладу (Сандріні П., Вайсфлоґ В., Поммер Е., Вісманн Е.), метою перекладу юридичного документа є забезпечення еквівалентної (рівнозначної) юридичної дії тексту перекладу. Однак відповідний юридичний статус, а отже, і відповідну юридичну дію мають не лише самі юридичні документи, але і їхні назви.

Як відомо, юридичний документ є одним із основних інструментів фізичного функціонування кожної правової системи, адже за юридичним документом закріплена юридична сила. Особливо важливу роль він виконує у адміністративному праві та всіх галузях процесуального права. На сьогодні за оцінками дослідників як в Україні, так і у ФРН існує кілька сотень зразків юридичних документів обов'язкової або рекомендованої форми, та рамки цього дослідження не дозволяють охопити усі види юридичних документів, що обмежимося дослідженням назв тих юридичних документів, які містять терміноелементи-латинізми: документ, акт, копія, оригінал [14].

Хоча німецька (ФРН) та українська системи права належать до континентально-європейської моделі, яка, у свою чергу, базується на римському праві, українські та німецькі терміни латинського походження виявляють чимало розбіжностей як юридичного, так і суто мовного характеру [1]. Порівняння вище зазначених формально-аналогічних німецьких та українських латинізмів в одномовних юридичних словниках та чинних українських та німецьких джерелах права, підтверджує те, що відмінною традицією німецької правничої термінології (ФРН) є надання переваги національним варіантам. Так, німецькі правничі латинізми мають питомі німецькі варіанти (здебільшого структурні кальки), які є більш уживаними синонімами-дублетами або навіть нормативними (законодавчо кодифікованими) термінами [9]. Це зокрема стосується і українського латинізма документ у розумінні «складений відповідно до вимог закону акт, що засвідчує факти, які мають юридичне значення» , який у правничій мові ФРН має законодавчо закріплений відповідник Urkunde; його синоніма акт у розумінні «офіційний документ, який ухвалюється у межах компетенції об’єктів та суб’єктів державної влади у встановленій законом формі і має законну силу», який у правничій мові ФРН особливо велику варіативність відповідників (нім. GesetzBeschluss, Entscheidung, Vorschrift, Bestimmung, Urkunde, Gutachten, Protokoll тощо); українського латинізма оригінал - нім. Urschrift; українського латинізма копія - нім. Abschrift, Ausfertigung.

Ще однією перекладацькою проблемою є різна за обсягом варіативність термінів та номенклатурних назв на позначення юридичних документів (напр., укр. документ, акт - нім. Urkunde, Akte, Beleg, Zeugnis, Titel, Schein, Bescheinigung, Bestдtigung, Merkblatt, Schrift, Vorlage, Ausweis, Dokument, Brief, Pass тощо; укр. латинізми копія, дуплікат - нім. Abschrift, Ausfertigung, Doppelausfertigung, Zweitschrift, Kopie, Duplikat). Це пояснюється різним ступенем розвиненості відповідних правових та адміністративних інститутів (мінітерміносистем), так і суто мовними факторами (передусім семантичними та узусно-стилістичними). До того ж, як латинські, так і питомо українські та німецькі слова і словосполучення, які позначають різні види юридичних документів, несуть у собі чимало додаткової (культурно-специфічної інформації), адже кожна національна терміносистема права безпосередньо відображає поняттєві зв’язки щоразу унікальної національної правої культури з її соціально-політичними і культурно-історичними особливостями. Через це кожна правнича мова є національною спеціальною мовою права, у якій, на відміну від більшості інших фахових мов, частка інтернаціонального відносно незначна [9].

Чисельні семантичні розбіжності досліджуваних термінів-назв не враховані у сучасних перекладних джерелах і, як наслідок, вони стали причиною помилок у досліджених перекладах юридичних документів. А неточний або хибний переклад правових понять, юридичні документи та їхніх назв, як відомо, викликає суперечності між змістом відповідного тексту і чинним законодавством, або змінює правову суть цих юридичних документів, що, відповідно, позначається на долі окремих людей або цілих інституцій [1]. Тому досліджувані типи міжмовної термінологічної варіативності необхідно фіксувати на рівні навчальної лексикографії (зокрема у словниках “псевдодрузів перекладача” та їхніх аналогах), у майбутніх перекладних термінологічних словниках та підручниках з перекладу спеціальних текстів [7].

РОЗДІЛ 2. ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ НІМЕЦЬКОМОВНИХ ТЕКСТІВ У ГАЛУЗІ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ

При перекладі тексту неодмінно треба пам'ятати про розбіжності в побудові речень української та німецької мов, про відмінність системної організації цих мов. Під час перекладу виникає необхідність текстової модифікації, яку важко передбачити і яка потребує оказійного здійснення в кожному окремому випадку. Йдеться про те, що нерідко загальний зміст і контекст потребують введення одних слів і випускання інших, часткової або повної перебудови всього речення відповідно до вимог граматичної норми мови, якою здійснюється переклад [9]. Для досягнення адекватності, точності та якнайточнішого відтворення німецькомовного оригіналу засобами української мови при перекладі ми користуємося перекладацькими трансформаціями (Рис.2).

2.1 Особливості юридичної лексики

Незважаючи на вимогу до короткої форми терміна, в юридичній термінології продовжують функціонувати терміни-складні слова з трьома та більше компонентами. Це зумовлено необхідністю вираження в межах однієї лексичної одиниці відразу декількох суттєвих ознак певного спеціального поняття (Arbeit nehmerfreibetrag - неоподаткований мінімум заробітної плати).

Найбільш продуктивними є префікси: un-, ur-: die Unterstützung-захист, dasUrteil-рішення суду, вирок; серед дієслівних префіксів - miss-, zer-, er-, ver-, be-, ent- : derMisssbrauch - зловживання, dieBerufung - апеляція, derBeschluss - рішення, dieBeschwerbe - скарга [7].

З напівпрефіксів, що є частотними в іменниковому та прикметниковому юридичному термінотворенні, можна виокремити такі: selbst, außen, gegen, haupt: die Selbsthilfe gruppe-група самодопомоги, das Hauptverfahren-судовий процес,gesamt, neben, ininner-, voll-: dieVolljährigkeit-повноліття, та інші.

Терміни, побудовані за суфіксальним типом, визначаються такі: - ung, -er, -е: Beachtung,Berater. Продуктивними суфіксами прикметників є: -ig: rechtskräftig; -lich: gerichtlich.

Для утворення юридичних термінів використовуються також напівсуфікси, найбільш продуктивними серед них є такі:

напівсуфікси іменників: macht (dieEigenmacht), recht (die Rechtsstellung, dasBeschwerderecht), stück (dasGrundstück).

напівсуфікси прикметників: fähig (geschäftsfähig).

Під час перекладу німецьких юридичних термінів українською мовою слід спиратися на знання про специфіку термінів як лексичних одиниць та орієнтуватися на тематику тексту з тим, щоб уникнути неправильного вибору варіанту перекладу, оскільки подекуди трапляються омонімічні терміни.

2.2 Лексико-граматичні особливості перекладу юридичної термінології у німецькій мові

.2.1 Лексичні трансформації

Як відомо (Рис.2), лексичні трансформації бувають формальні, серед яких в свою чергу виділяють транскодування та калькування та лексико-семантичні, серед яких розрізняють конкретизацію, генералізацію та модуляцію. Унашій роботі ми користувалися транскодуванням, калькуванням та генералізацією.

Транскодування - це такий спосіб перекладу, коли звукова та/або графічна форма слова вихідної мови передається засобами абетки мови перекладу[8].

Напр.: dasOrgan - орган, dieOrganisation - організація

Напр.:die Familienberatungsstelle - консультація з питань шлюбу; das Familienmitglied - член сім’ї; die Volksbildung - народна освіта; die Selbsthilfegruppe - група самодопомоги.

Генералізація- заміна видового поняття родовим, назви підкласу - назвою усього класу: alle Bürger - кожен громадян

Певним чином до генералізації можна також віднести заміну словосполучень, що виражають якесь поняття, найменуванням збірного поняття[9]:Mütterund Väter - батьки.

.2.2 Граматичні трансформації

До граматичних трансформацій належать: дослівний переклад, об’єднання та членування речень та власне граматичні заміни. У нашій роботі ми використовуємо дослівний переклад, членування речень та деякі види власне граматичних замін.

Під дослівним перекладом розуміють відтворення конструкції оригіналу без будь-яких змін і без суттєвої зміни порядку слів у реченні.

(Dersozialistische Staatschützt und fördert Eheund Familie. - Соціалістична держава захищає і підтримує шлюб та сім'ю.

Die Bürger gestaltenihre familiären Beziehungenso, dasssiedie Entwicklungaller Familienmitgliede rfördern. - Громадяни регулюють свої сімейні відносини так, щоб вони сприяли розвитку інших членів сім'ї.)

Членування речень - розбиття одного великого, складного речення на два або більше менших для кращого розуміння.

(Це не поширюється на випадки, коли стосунки не могли привести до зачаття або батьківство іншого чоловіка є вірогіднішим. Якщо батьківство іншого чоловіка є вірогіднішим, він може визначатись, як батько. - Dasgiltnicht, wennder Verkehrnicht zur Empfängnis geführt haben kannoder die Vaterschafteines anderen Manne swahrscheinlicher ist, ist die Vater schafteinesanderen Manne swahrschein licher, kann die serals Vater festgestellt werden.)

Власні граматичні заміни бувають чотирьох видів: заміни граматичної категорії, частини мови, члена речення та речення певного типу.

Заміна частин мови:

Der ehelichenund familiären Bindungen - шлюб та сімейне життя;

haben die Aufgabe - мають (повинні);

Rat und Hilfe gewähren - допоможуть та порадять;

Schweigepflicht - конфіденційні;

geschlechtlich verkehrt - статеві стосунки;

mit Einschluss - включно;

voll geschäftsfähig - повної недієздатності.

.2.3 Лексико - граматичні трансформації

Серед лексико-граматичних трансформацій вирізняють антонімічний переклад, описовий переклад та компенсацію.

Компенсація- прийом, за допомогою якого при перекладікомпенсують елементи оригіналу, що не мають еквівалента у мові перекладу: йдеться про заміну безеквівалентних елементів оригіналу(напр., безеквівалентної лексики) іншими, зрозумілими носієві мови перекладу [9]:

Dievoreiner Eheschließungstehen - ті, хто збираються одружитися;- перебуває у повторному шлюбі;термін в один рік;Fristbeginntmitdem Zeitpunkt … zur Kenntnisgelangtsind - термін починається з моменту дізнання…;Kindern - діти-інваліди;- у судовому порядку.

Описовий переклад - це введення у текст, щоперекладається, додаткової інформації з метою донести до читача те, що уоригіналі зрозуміло без будь-яких уточнень[9].

Familien mitalleiner zie henden Mütternund Vätern - неповні сім’ї, сім’ї в яких є лише батько або матір;Form - форма, що підлягає виконанню.

ВИСНОВКИ

В процесі даного дослідження ми розглянули поняття терміну, його класифікацію, та особливості перекладу юридичних термінів з німецької мови на українську.

Ми дізналися, що термін - це слово або словосполучення з історично умотивованим чи умовно закріпленим значення, що відбиває дане поняття у спеціалізованій галузі знання чи виробництва. Сукупність термінів як лексичних засобів найменування, складає термінологію.

Передача німецьких термінів на українську мову вимагає знання тієї галузі, якої стосується переклад, розуміння змісту термінів німецькою мовою і знання термінології рідною мовою. При передачі науково-технічної та юридичної літератури з німецької мови на українську важливе значення має взаємодія терміну з контекстом, завдяки чому виявляється значення слова.

Якщо слово вживається як термін у системі іншої спеціальної галузі знань, то в ній воно теж однозначне, семантично чітко відмежоване від тих його значень, що виявляються в позатермінологічному функціонуванні, а також і в термінологічному, але в іншій галузі знань.

Основною метою дослідження було дослідження шляхів перекладу німецької юридичної термінології на українську. Ми винайшли, що в юридичній термінології зустрічаються переважно складні терміни та терміни-словосполучення.

Переклад складних термінів складається з двох основних процедур - аналітичної та синтетичної. Велику роль при перекладі словосполучень відіграє саме аналітичний етап - переклад окремих його компонентів. А для цього необхідно правильно визначити компоненти складного терміна, оскільки ними можуть бути не тільки слова, а й словосполучення, що входять до складу складного терміну. Важливо також встановити, в яких семантичних відносинах перебувають компоненти між собою та з головним компонентом терміна-словосполучення.

Основні прийоми перекладу термінів-словосполучень: описовий спосіб, прийом транскрибування та прийом калькування.

Найбільш складними для перекладу є терміни, які мають різні значення не тільки у різних галузях науки і техніки, а й навіть в одній галузі.

Таке слово, яке має кілька словникових відповідностей, варіантів, аналогічних йому за значенням, перекладається шляхом відбору варіанта-аналога, який найточніше передавав би значення терміну у залежності від слів, які знаходяться у тісному зв’язку з даним словом.

Головною проблемою перекладу юридичних термінів та термінів-словосполучень є їхня багатозначність не тільки серед різних галузей науки але й всередині самої юридичної галузі тексту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.     Алексеева И. С. Введение в переводоведение : учеб. пособие для студентовфилол. и лингв. фак-тов. высш. учеб. заведенй / И. С. Алексеева. - СПб. : Филол. ф-тСПбГУ; М. : Академия, 2004. - 352 с.

2.       Білозерська Н.П. Термінологія та переклад. / Н.П. Білозерська, Н.В. Возненко, С.В.Радецька. - Вінниця : Нова книга, 2012. - 232с.

3.       Білоус О.М. Теорія перекладу (курс лекцій) : навч.посіб. / О.М.Білоус. - Кіровоград, РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2002. - 116 с.

4.       Вагапов А. С. Выбор адекватного лексико-фразеологического соответствия при переводе английских правоведческих текстов [Электронный ресурс] / А. С. Вагапов. - Режим доступа : http://zhurnal.lib.ru/ w/wagapow_a_s/my-art.shtml.

5.       Виноградов В. С. Перевод: Общие и лексические вопросы : учеб. пособие / В. С. Виноградов. - 2-е изд., перераб.. - М. : КДУ, 2004. - 240 с.

.        Володина М. Н. Когнитивно-информационная природа термина и терминологическая номинация / М.Н. Володина - М.: Наука, 1998. - 390 с.

7.       Кияк Т.Р. Теорія і практика перекладу (німецька мова) / Т.Р. Кияк, А.М. Науменко, О.Д.Огуй. - Вінниця : Нова книга, 2006. - 592 с.

8.       Комиссаров В. Н. Современное переводоведение : учеб. пособие /В. Н. Комиссаров. - М. : ЭТС, 2002. - 424 с.

9.       Комиссаров В.Н. Теория перевода: лингвистические аспекты. / В.Н. Комиссаров - М. : Высшая Школа, 1990. - 253 с.

10.     Комиссаров В.Н. Учеб.для ин-тов и фак. иностр. яз. / В.Н. Комиссаров - М. :Высш. шк., 1990. - 253 с.

11.     Паршин А. Теория и практика перевода : учеб. пособие / Алексей Паршин. - М. : Русский язык, 2000. - 161 с.

12.     Паршин А. Теория и практика перевода / А. Паршин - М.: Русский язык,2008. -422 с.

13.     Федоров А. В. Основы общей теории перевода : учеб. пособие для ин-тов и фак. иностр . языков / Алексей Викторович Федоров. - СПб. : Филология три, 2002. - 416 с.

.        Язык закона / [Под ред. А.С. Пиголкина]. - М.: Юрид. лит., 1990. - 192 c.