Робота соціального педагога з сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота соціального педагога з сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З СІМ’ЄЮ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ

1.1 Характеристика сімей у складних життєвих обставинах як об’єкта соціальної діяльності

1.2 Види та зміст соціальної роботи з сім’ями у складних життєвих обставинах   

1.3 Технології та методи роботи з сім’єю у складних життєвих обставинах

.4 Аналіз стану роботи з родинами у складних життєвих обставинах в Україні

РОЗДІЛ 2. ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОБОТИ З СІМ’ЄЮ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ

2.1 Аналіз та інтерпретація результатів діагностичного обстеження сімей у складних життєвих обставинах

.2 Корекційно-розвивальна програма та методичні рекомендації щодо діяльності з сім’ями у складних життєвих обставинах

.3 Аналіз та інтерпретація результатів повторного дослідження

2.4 Методичні рекомендацій соціальним працівникам щодо діяльності з родиною у складних життєвих обставинах та батькам

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність. Сьогодні тривожним сигналом для українського суспільства є те, що значна частина сімей потребує соціально-психологічної допомоги через проблеми які виникають між членами сім'ї, так і між сім'єю та її зовнішнім оточенням. Сучасний стан сім'ї в Україні можна охарактеризувати як кризовий. Впала народжуваність, відбувається девальвація змісту сімейного життя, його орієнтування на виховання дітей. Батьки не володіючи у достатній мірі знаннями про вікові і індивідуальні особливості дитини її розвитку нерідко здійснюють виховання всліпу інтуїтивно.

Зростання кількості сімей у складних життєвих обставинах обумовлено збільшенням числа малозабезпечених сімей, міграцією утому числі за межі держави, погіршення стану здоров'я населення, зміною традиційних ролей в сім'ї, особливо жінок, зростанням кількості розлучень, неповних сімей, насилля в сім'ї тощо. Оскільки сім'ю визнано у міжнародному співтоваристві найкращою умовою виживання, захисту і розвитку дітей, основним осередком суспільства, природним середовищем для людини, то саме від неї залежить, яким буде наше майбутнє.

Актуальність обраної теми полягає в тому що за цих обставин, коли у суспільстві спостерігається тенденція збільшення сімей у складних життєвих обставинах (з різними видами неблагополуччя), від спеціалістів соціальних служб вимагається досконале володіння технологіями соціально-педагогічної роботи з цією категорією клієнтів, уміння врегульовувати негативні процеси у сім'ї специфічними методами і засобами впливу, адекватними індивідуальним особливостям випадків, з якими доводиться працювати.

Підгрунттям для такої роботи є програма "Соціальний супровід сім’ї у складних життєвих обставинах ".Оскільки головне зберегти цілісність сім'ї, її родинні почуття, зв'язки, то повинна здійснюватись тривала соціально-педагогічна робота, у тому числі і соціально-інформаційна, яка спрямована на підвищення педагогічної культури батьків. Оскільки в будь-якій сім'ї з низькою культурою, особливо міжособистісних відносин, формування особистості дитини не може відбуватись благополучно.

На даний час цією проблемою займались такі вітчизняні дослідники як Іванцова А.О., Трубавіна І.М., Плоткін М.М., Целуйко В.М., Клемантович І.М., Буянов МЛ., а також закордонні дослідники Ейдеміллер Е.Г., Юстіцкис В., Дж. і М. Пауль та ін.

Сім’я у складних життєвих обставинах - це сім'я, яка в силу об'єктивних або суб'єктивних причин втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній складаються несприятливі умови для виховання дитини. [8;89]

Виховання, зокрема сімейне, повинно спрямовуватись не на зовнішній прояв тих чи інших характеристик, а на внутрішню усвідомленість дитиною норм, правил та цінностей. З цього випливає, що дитина визнається суб'єктом діяльності, а отже, і суб'єктом процесу власного виховання. Складниками батьківської діяльності повинні бути:[10;18]

- врахування індивідуальних особливостей дитини; її морально-етичних потреб;

-       транслювання інформації про зміст цінностей на які треба орієнтуватись;

-       створення умов, які б забезпечували спілкування дитини з предметом, що є виразником відповідних цінностей;

- спрямування на розвиток певних якостей і ставлень;

-       стимулювання належного типу поведінки.

Практична реалізація наведених положень може розглядатись, як втілення складових соціально-педагогічних технологій. По-перше, це стосується внутрішньо сімейного виховання, адже батьки не спілкуючись вербально чи не вербально не зможуть здійснити виховний вплив на дитину. Для того, щоб виховання проходило успішно батьки повинні володіти високою педагогічною культурою. Сім’я у складних життєвих обставинах потребує соціально-педагогічної роботи спрямованої на її педагогізацію. На сучасному етапі реалізуються такі шляхи розв'язання проблеми підтримки сімей у складних життєвих обставинах на державному рівні як (Закон: "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю", програми "Соціальна підтримка сім'ї", "Соціальний супровід сім’ї у складних життєвих обставинах та ін.): [34;6]

·   виявлення працівниками соціальних служб випадків порушення прав людини та здійснення соціального інспектування;

·   профілактика девіантнної поведінки в сім'ї та суспільстві;

·   організація предметного спілкування член сімей у складних життєвих обставинах між собою, з іншими сім'ями для подолання причин неблагополуччя;

·   матеріальна допомога сім'ї;

·   соціальний супровід сімей працівниками соціальних служб.

Але поряд з цим існують певні прогалини, на які не можна не звернути увагу:

1.  Недостатньо враховується значення тренувальних та ігрових методів при доборі форм організації просвітництва батьків щодо виховання дітей.

.    Зосередження при індивідуальній роботі з сім’єю у складних життєвих обставинах на подоланні зовнішніх проявів неблагополуччя(надання гуманітарної допомоги, допомога з оформленням документів), а не на усуненні причин, які призвели до неблагополуччя.

.    Недостатня увага з боку соціальних працівників, які працюють з сім’ями у складних життєвих обставинах, до налагодження довірливих, емпатійних стосунків між батьками і дітьми.

Отже:

Об'єкт дослідження: соціально-педагогічна робота з сім’єю у складних життєвих обставинах.

Предмет дослідження: особливості соціального супроводу сімей у складних життєвих обставинах.

Мета дослідження: вивчити та теоретично обґрунтувати особливості, види, зміст та методи соціально-педагогічної роботи з сім’єю у складних життєвих обставинах, та надати рекомендації щодо її покращення.

Завдання дослідження:

1) здійснити теоретичний аналіз дослідження проблеми сім’ї у складних життєвих обставинах у науковій психолого-педагогічній літературі, та виявити характерні ознаки, типи, риси, особливості сімейного неблагополуччя;

2) розкрити соціальні, психологічні, економічні причини неблагополуччя в сім'ї;

3) проаналізувати роботу з сім’ями у складних життєвих обставинах в Україні за останні роки;

4) провести діагностичне обстеження взаємостосунків батьків та дітей у сім’ях у складних життєвих обставинах та проаналізувати отримані результати;

5) розробити комплексну корекційно-розвивальну програму щодо покращення взаємостосунків батьків і дітей та рекомендації для соціальних педагогів і батьків.

Гіпотезою дослідження є припущення про те, що проведення просвітницької роботи серед сімей у складних життєвих обставинах, організація їх соціального навчання, враховуючи особливості соціально-педагогічної роботи з цими сім’ями сприятиме відновленню їх виховного потенціалу.

У першому розділі дипломної роботи проаналізовані прояви сімейного неблагополуччя, причини, які призводять до нього, а також існуючий на сьогоднішній день досвід роботи з сім’ями у складних життєвих обставинах. Розглянуті, існуючі на сьогоднішній день види соціально-педагогічної діяльності, а також, соціально-педагогічні технології роботи з сім’єю у складних життєвих обставинах які класифіковані: за типом сім’ї, етапами розвитку і життєдіяльності сім’ї, за проблемами сім’ї, за рівнем роботи за ступенем участі сім’ї. Зроблений короткий аналіз роботи з сім’ями у складних життєвих обставинах в Україні за останні роки.

Другий розділ включає експериментальне дослідження взаємостосунків батьків та дітей у таких сім’ях за допомогою основних методик та допоміжних методів:

Основні методики:

1)  діагностичні методики для батьків:

)    методика діагностики батьківського ставлення А.Я.Варга і В.В.Століна;

)    анкета «Чи знаєте ви свою дитину?».

4)      діагностичні методики для дітей:

)        методика діагностики міжособистісних відносин дитини Рене Жиля;

)        тест «Намалюй людину»;

)        тест «Малюнок сім’ї»;

Допоміжні методики: бесіди з батьками та дітьми з сімей у складних життєвих обставинах, спостереження за умовами проживання дітей.

Вивчаючи особливості роботи з сім’ями у складних життєвих обставинах, була систематизована типологія сімей у складних життєвих обставинах, зроблений аналіз діяльності з такими сім’ями за останні роки, розроблені комплексна корекційно-розвивальна програма щодо покращення взаємостосунків батьків і дітей та практичні рекомендації соціальним педагогам та батькам.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що експериментальною базою дослідження став Старокостянтинівський міський кризовий центр та Хмельницький обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. У дослідженні брало участь 10 сімей, які стоять за межею благополуччя: 12 дітей вік яких становить від 5 до 12 років та їх батьки. Основні положення дипломної роботи обговорювались на нараді Хмельницького обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та отримали позитивний відгук.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З СІМ’ЄЮ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ

1.1 Характеристика сімей у складних життєвих обставинах як об’єкта соціальної діяльності

Сучасна сім'я, на сьогоднішній день, опинилась у важких умовах. Суспільство повинно непокоїти, до яких наслідків призведе її кризовий стан, як він впливатиме на сімейні відносини, особливо, в різних типах сімей у складних життєвих обставинах, а саме на виховання в них дітей.

Деформація особистості під впливом сім'ї, її психологічна неврівноваженість починається з раннього дитинства. Саме на цій стадії під впливом несприятливих, іноді випадкових, інколи здається незначних факторів, виникають шкідливі для подальшого розвитку ціннісні переконання. На відміну від суспільного, сімейне виховання засноване на почуттях любові, взаємної поваги. Саме вони визначають моральну атмосферу сім'ї, взаємовідносини її членів, супроводжуючи людину з народження і до дорослості. Якщо ж в сім'ї немає гармонії почуттів, якщо не створена моральна атмосфера, якщо дорослим властиві „низькі ” людські пристрасті, то розвиток особистості утруднюється, сімейне виховання з беззаперечно позитивного стає негативним фактором формування особистості.

Родина у складних життєвих обставинах в психолого-педагогічній літературі розглядається насамперед з погляду впливу свого морального потенціалу на розвиток і формування особистості дитини. Родина у складних життєвих обставинах найчастіше є причиною появи соціально запущених дітей і підлітків з девіантною поведінкою І хоча в таких родинах також виростають достатньо соціалізовані діти, але це скоріше виняток, ніж поширене явище. Слід мати на увазі, що родину у складних життєвих обставинах не можна ототожнювати з родиною асоціальною. Поняття неблагополуччя розглядається саме з погляду завдань виховання дитини. Якщо асоціальна сім’я (де існує алкоголізм, наркоманія, злочинність тощо) завжди є неблагополучною для дитини, то соціалізована сім’я може бути як благополучною, так і неблагополучною з точки зору соціальних і біологічних інтересів дитини. Тобто, з погляду виконання інших соціальних функцій, окрім виховної стосовно дитини, інколи родина може бути достатньо соціалізованою. (Хоча це й нечасте явище, - скоріше, там, де є неблагополуччя стосовно виховання дитини, порушені й інші сімейні функції). Але ця зовні благополучна, за формальними ознаками достатньо соціалізована сім’я може бути для дитини неблагополучною, якщо стає причиною психічного напруження, навіть захворювання. Протест дитини може втілитись у не бажанні дії, ненормативну поведінку (бродяжництво, вибір поганих друзів, виникнення різних видів залежностей, протиправні вчинки).

Отже, неблагополучними (інколи їх називають проблемними) щодо становища дітей прийнято вважати сім’ї, які в силу різних причин повністю або частково втратили свої виховні можливості, у результаті чого в них складаються несприятливі умови для виховання дитини.[31;46]

Стисле, але достатньо вичерпне значення сім’ї у складних життєвих обставинах дається у “Словнику-довіднику для соціальних працівників та соціальних педагогів ”, розробленому в центрі соціальних служб для молоді. Сім’я неблагополучна - сім’я, яка в силу об’єктивних або суб’єктивних причин втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній складаються несприятливі умови для виховання дитини. [8;88]

У визначенні закладені принципові позиції: існують численні причини неблагополуччя, які призводять до негативних наслідків та виникнення несприятливих умов для розвитку дитини.

“До неблагополучних належать сім’ї: де батьки алкоголіки, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя, вступають в конфлікт з морально-правовими нормами суспільства; сім’ї зі стійкими конфліктами між батьками і дітьми; неповні сім’ї; зовні благополучні сім’ї, які систематично припускаються серйозних помилок, прорахунків у сімейному вихованні через низьку педагогічну культуру та неосвіченість (сім’ї, де взаємостосунки з дітьми носять формальний характер; де відсутня єдність вимог до дитини, має місце бездоглядність, надмірна батьківська любов, надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань, сім’ї «нових українців» та ін.)”.

Професор Н.А. Галагузова зазначає, що сім’ї у складних життєвих обставинах мають низький соціальний статус в якій-небудь із сфер життєдіяльності чи в декількох одночасно, вони не справляються з покладеними на них функціями, їх адаптивні здібності суттєво знижені, процес сімейного виховання дитини здійснюється повільно, не результативно.

Тому неблагополучну сім’ю можна охарактеризувати (включаючи різні типи таких сімей) за такими ознаками:

- Низька самооцінка;

-       Нецілеспрямовані, переплутані, неясні комунікації;

- Ригідні, інертні, стереотипні, негуманні, не спрямовані на допомогу іншим і такі, що надмірно обмежують життя, правила поведінки;

- Соціальні зв’язки, наповненні страхом і загрозою.

Також, В.Метюз і К.Мізанович виявили десять відмінностей між щасливими і нещасливими сім'ями. [2;24]

Ознаки нещасливої сім'ї:

. Не мають єдиної думки з багатьох питань і проблем.

. Погано розуміють почуття один одного.

. Говорять слова, що дратують іншого.

. Часто почуваються нелюбимими.

. Не звертають уваги один на одного.

. Відчувають потребу, яка незадоволена, у довірі.

. Відчувають потребу у людині, якій можна довіритись.

. Рідко роблять компліменти один одному.

. Часто змушені поступатись один одному.

. Бажають, щоб їх любили сильніше.

Оскільки межа “благополуччя ” є досить хиткою, то важко однозначно сформулювати поняття, котре б охарактеризувало б усі такі сім’ї. Опис таких сімей можна знайти під термінами “кризова сім’я ” , “проблемна сім’я ”, ”аморальна сім’я ”, сім’я алкоголіків і наркоманів та багато інших термінів. Тому спробуємо розглянути існуючі класифікації сімей у складних життєвих обставинах.

Нижче перераховані сім'ї, класифіковані за поділом по ступеню їх виховного впливу на дітей і стоять за межею більш-менш сприятливих типів сімей. [13;34]

Несприятливими для формування особистості дитини є сім'ї, де духовні потреби другорядні і їм на заміну ставляться інші: накопичення, жадоба до збагачення, що призводить до шкоди у розвитку дитини. В таких сім'ях найчастіше 1-2 дитини.

Нерідко один з батьків веде аморальний спосіб життя. Для сім'ї є характерним рівень освіти і культури. Такі батьки часто відвідують школу, вислуховують вчителів, однак все одно не вміють впливати педагогічними виховними засобами, що призводить до авторитарного стилю спілкування, взаємному нерозумінню. Звідси невміння розумно організувати життєдіяльність сім'ї, небажання разом проводити дозвілля через відсутність культурних запитів з боку батьків і занадто різних інтересів дітей і батьків. Матеріальний стан полярний ― іноді висока заможність батьків, а іноді злидні.

Виокремлюють і нейтральний тип сім'ї, де у сімейних відносинах переважає „відносно вільне виховання ”, так як діти частіше всього полишені самі на себе. Батьки зайняті лише тим, що заробляють гроші. Нерідко це матері-одиночки, що народили дітей в дуже молодому віці чи розведені жінки, яким соціальні умови не дозволяють у повній мірі займатися вихованням дітей. До цього типу можна віднести і багатодітні сім'ї з послабленими соціально-моральними нормами, з низьким культурним рівнем. Матеріальний стан в таких сім’ях частіше нижче середнього.

До несприятливого типу відносять також, сім'ї з аморальним мікрокліматом і негативним впливом на розвиток дитини. Для них характерні послаблена морально-трудова атмосфера, постійна конфліктність, антипедагогічне відношення до дітей, нервозність у відносинах між іншими членами сім'ї, відсутність загальної культури і духовних запитів. Освіта батьків, як правило, нижче середньої. Ці сім'ї нерідко багатодітні. Матеріальний стан важкий.

Ніякого піклування про дітей, корисної організації їх життя і діяльності в подібних сім'ях немає. Діти намагаються компенсувати відсутність піклування і любові батьків на вулиці шляхом самоствердження в дворових компаніях.

Останнім часом все частіше доводиться виокремлювати криміногенний тип сім'ї. Сімейні відносини у середині таких сімей будуються таким чином, що вони завдають значну шкоду духовному і фізичному розвитку дитини. Освіта батьків нижча середньої. В сім'ї систематичне пияцтво, часто спільне батька і матері, розпусний спосіб життя батьків, іноді з залученням в нього дітей, їх побиття. В сім'ї нерідко декілька дітей. Умови виховання дітей в таких сім'ях повністю відсутні.

А.Іванцова, кандидат педагогічних наук, спираючись на свій досвід соціального педагога, орієнтовно виокремила три групи проблемних сімей. [11; 6]

. Сім'я з безвідповідальним відношенням до виховання дітей, де стан ускладнюється аморальною поведінкою і способом життя батьків.

. Сім'я з низькою педагогічною культурою батьків, які допускають помилки у підборі засобів, методів і форм роботи з дітьми, батьки не можуть встановити вірний стиль і тон взаємовідносин з дітьми.

. Сім'я, в котрій діти без нагляду по різним причинам: розлучення, розлад в сім'ї, зайнятість батьків.

Сім’ї у складних життєвих обставинах мають в спеціальній літературі додаткові характеристики. Ось деякі з них. [7;3]

Зовні „спокійна сім'я ”. Події в такій сім'ї протікають ніби рівно, проте при ближчому знайомстві помітне відчуження між подружжям, їх почуття незадоволеності. За “благополучним фасадом ” сховані їх тривалі і з важкістю стримувані негативні почуття один до одного. Нерідко постають тривалі напади туги, депресії. Подружжя мало розмовляють один з одним. В таких сім'ях „неочікувано” для навколишніх виростають „важкі” діти.

Вулканічна сім'я ― в ній відносини мінливі і відкриті. Подружжя постійно з'ясовує стосунки, часто розходяться і сходяться, скандалять, а незабаром знов освідчуються в коханні до самої смерті. Емоційність переважає над почуттям відповідальності. В таких сім'ях дитина стає безпорадною, зазнає значних емоційних навантажень, знаходячись між протилежними полюсами взаємовідносин батьків.

Сім'я-санаторій ― характерний приклад сімейної дисгармонії, коли один з членів сім'ї чи дитина примушують близьких все більше і більше оточувати його увагою. сім'я лише зовні здається солідарною. Якщо сім'я перетворюється в „санаторій” для батька чи матері, то діти роками живуть в ситуації фізичного і нервового перенавантаження, стають надміру тривожними і емоційно незалежними. Якщо „санаторним” становленням оточені діти, то взаємовідносини відрізняються дріб’язковою опікою, жорстким контролем і захистом від реальних і удаваних небезпек.

Сім'я-театр ― в ній створюється атмосфера специфічного театралізованого способу життя. Зберігається видимість благополуччя і близькості. У спілкуванні з дітьми заборони і заохочення декларуються, труднощі у вихованні прикриваються удаваними достоїнствами і досягненнями. Сім'я ― «третій зайвий” ― батьківство в ній сприймається як перешкода подружньому щастю. Вихованням батьки займаються від випадку до випадку, у дітей виховується невпевненість у собі, розвивається комплекс неповноцінності.

„Сім'я з кумиром” ― у ній дитина єдине, що утримує подружні відносини. Піклування про дитину є єдиною силою, що здатна втримати подружжя від розриву відносин. Батьки намагаються зробити все для дитини, переносячи на неї усі свої нереалізовані почуття. Бажання вберегти дитину від життєвих труднощів призводе до обмеження її самостійності.

„Сім'я-маскарад” відрізняється неузгодженістю життєвих цілей і планів подружжя, вимог і оцінок. Мерехтіння і маячіння „масок” підвищує почуття тривожності, породжує внутрішній конфлікт і нервове перенапруження. Дитина намагається під лаштуватися під кожного із батьків і ще більше втрачає життєві орієнтири.

Спеціалісти, що займаються проблемою сімейних суперечок, поділяють всі відносно сім’ї у складних життєвих обставинах, в залежності від частоти, глибини і гостроти конфліктів на такі типи.

Класифікація за В.Торохтієм: [29;47]

Кризова сім'я. Протиставлення інтересів та потреб подружжя має гострий характер, і охоплює важливі сфери життєдіяльності сім'ї. Подружжя займає непримиримі і навіть ворожі позиції по відношенню один до одного, не погоджуючись на жодні поступки. До кризових шлюбів можна віднести усі ті, які або розпадаються, або ж знаходяться на межі цього.

Конфліктна сім'я. Між подружжям є постійні наявні сфери, де їх інтереси стикаються, породжуючи сильні і тривалі негативні емоційні стани. Однак, шлюб може зберігатися завдяки іншим факторам, а також поступкам і компромісним рішенням конфліктів.

Проблемна сім'я. Для неї характерним є тривале існування труднощів, що здатні нанести відчутний удар сталості шлюбу. Наприклад, відсутність житла, тривала хвороба когось з подружжя, відсутність засобів для існування сім'ї, засудження на тривалий термін за злочин і ряд інших проблем. В таких сім'ях вірогідне загострення взаємовідносин, поява психічних розладів у одного чи в обох членів подружжя.

Невротична сім'я. Тут головну роль відіграють не спадкові порушення у психіці, а накопичення впливу психологічних труднощів, з якими стикається сім'яна своєму життєвому шляху. У подружжя спостерігається підвищена тривожність, розлади сну, емоції з будь-якого приводу, підвищена агресивність та ін.

Наступна класифікація перегукується з попередніми. Це типологія за якістю відносин і атмосферою в сім'ї: соціально-неблагополучні, проблемні, конфліктні, нестабільні, дезорганізовані сім'ї. [30;45]

Соціально-сім’ї у складних життєвих обставинах ― сім'ї з низьким культурним рівнем і вживанням алкоголю одним чи обома членами подружжя. Атмосфера цих сімей породжує „важких дітей”. Негативний вплив більше всього відбивається не хлопчиках. Діти в 90% випадків мають відхилення поведінки від норми.

Проблемні сім'ї ― головна їх риса ― відсутність взаємності у подружжя і невміння співпрацювати. Для є характерним більш високі очікування від партнера в порівнянню з реальністю. Обидва вважають, що атмосфера в сім'ї перешкоджає вияву їх найкращих якостей, породжуючи незадоволеність.

Конфліктні сім'ї. Виокремлюються наявністю психологічної несумісності. Приводом до конфлікту може стати будь-що. Конфлікти сильно відображаються на дітях, у них в 90% випадків виявляються розлади емоцій і поведінки. Подружжя мало розмовляє, тематика обмежена. Нерідко, конфліктна обстановка стає стилем життя і набуває хронічного характеру.

Нестабільні сім'ї ― характеризуються високою незадоволеністю сімейного життя, шлюб дав їм менше ніж вони очікували. Подружжя незадоволене своєю роллю і положенням в сім'ї, низько оцінюють партнера. Чоловік і дружина не цінують почуття власної гідності один одного. Нерідко, „виховують” і звинувачують один одного. Діти в таких сім'ях в 90% випадків мають відхилення поведінки від норми. Дезорганізовані сім'ї. В цих сім'ях проявляється виразне відставлення сімейних відносин від загального рівня розвитку суспільства (пияцтво, архаїчні відносини грубого диктату). Часто в них панує атмосфера страху, культ сили, розвинений алкоголізм. В такій сім'ї кожен „сам по собі”, всіх об'єднує лише дах.

І нарешті, остання класифікація, яка наводиться у даній роботі запропонована М.М. Плоткіним, який ділить сім’ї у складних життєвих обставинах на чотири категорії: конфліктна, аморальна, педагогічно невлаштована і асоціальна сім'я. [27;16]

Перелік причин, які призводять до розвитку функціонування сім’ї, дуже широкий. На думку клієнтів ЦССМ та спеціалістів різних установ, які надають конкретну допомогу сім’ям у складних життєвих обставинах, проблеми, що найчастіше виникають у сім’ях, провокуються передусім такими причинами: [8;89]

Економічні - складне матеріальне становище, безробіття, непрацездатність одного або кількох членів сім’ї;

Психологічні - подружня невірність, конфлікти між дорослими членами родини, складнощі у спілкуванні батьків і дітей, втручання родичів у особисті проблеми подружжя, психічні захворювання одного із членів родини;

Соціальні - складні житлово-побутові умови, алкоголізм, пияцтво, наркотична залежність одного із членів родини, насильство, проблеми із здоров’ям, інвалідність.

Педагогічні - низький рівень педагогічної культури батьків, необізнаність щодо форм та методів виховання, спілкування, налагодження контактів.

Розподіл причин з якими найчастіше пов’язані проблеми, що виникають у родинах. (Додаток А)

Важливо зазначити, що сімейне неблагополуччя (нестабільність шлюбу, розлучення порушення морально-етичних принципів і форм спілкування сім'ї тощо), на сьогоднішній день, великою мірою зумовлене викривленням в системі ціннісних орієнтацій подружжя. Насамперед це невисока цінність для них самоактуалізації особистості, низька цінність пізнання нового, деформовані пізнавальні інтереси, байдуже або негативне ставлення до праці. За таких умов відбувається дезактуалізація нормативної соціальної поведінки, спостерігається прийняття маргінальних її форм. Педагогічна діяльність таких сімей регулюється не прагненням досягти значущих цілей у вихованні дітей, а намагання уникнути відповідальності за сам процес виховання дитини, можливих негативних наслідків свої дій або своєї бездіяльності. Такі ціннісні установки батьків передаються і дітям. Встановлено, що несприятливі сімейні стосунки через дисгармонію батьківсько-дитячих взаємин порушують психічний розвиток дитини; неадекватні моделі поведінки дорослих призводять до того, що в сім'ях виростають „важкі” діти, з'являються дедалі більше дітей, які „випадають” із сім'ї. Через це близько 54,1% батьків формально ставляться до виховання, зосереджуючи увагу в основному на таких проблемах як навчання в школі, слухняність, одяг, харчування тощо. З-поміж форм і методів виховного впливу, які характерні для більшості сімей України, превалюють так звані методи авторитарного спрямування, що передбачають безумовне підкорення дитини волі батьків, хоча (і це підтверджує досвід) доволі часто погляди і дії дорослих помилкові. За результатами опитування „Молодь за здоровий спосіб життя” оцінюючи причини, через які у дітей виникають сварки з батьками, 19% респондентів віком від 10 до чотирнадцяти років вказують на розуміння з боку дорослих (діти зазначають, що конфлікти з цієї причини виникають часто або дуже часто). [22;35]

Судження опитаних учнів про соціально-психологічний клімат у їхніх сім'ях наведені у таблиці. (Додаток Б).

Та головне, що відрізняє сім'ї - це та атмосфера, яка панує у родині й відбиває розуміння батьками своїх подружніх ролей, а також ролей вихователів власних дітей. Саме спосіб сімейного виховання зумовлює зміст сімейних взаємин, а отже, справляє домінуючий вплив на формування особистості дитини.

Проте, дослідження показують, що батьки дуже рідко проводять вільний час разом з дітьми. І справа не в тому, що в дорослих бракує вільного часу ( хоча цей показник досить високий ― 46,5% ), а в його організації: майже 69,4% батьків надають перевагу перегляду телевізійних передач, спілкуванню з іншими людьми, зводячи контакти з власними дітьми до мінімуму.

У рамках опитування „Молодь за здоровий спосіб життя” дітям та молодим людям ставились запитання, як часто у них виникають проблеми у сімейному спілкуванні. Найчастіше такі проблеми виникають із братами та сестрами 23% опитаних вказали, що проблеми у спілкуванні з ними виникають часто або дуже часто у 14% респондентів, у спілкуванні з батьком зростає від 10 до 17 років і залишається високою до 20-річного віку, після чого спостерігається певний спад. Оцінка респондентами проблем у взаєминах з матір'ю зростає з10 до 18-19 років після чого також дещо знижується. [22;37]

Отже, варто зазначити, що реалізація виховної функції, яка традиційно за будь-яких часів зумовлювалася багатьма різноманітними чинниками (зокрема готовністю батьків до виховання, рівнем їхньої загальної і педагогічної культури, наявними матеріальними та побутовими умовами, наявністю і характером використання вільного часу, звичною субкультурою сім’ї, характером взаємостосунків і ступенем взаємоузгодженості батьків у питаннях виховання, їхніми індивідуальними особливостями - темпераментом, моральними якостями, комунікативними здібностями, станом здоров’я, віком, досвідом виховання, ціннісними орієнтаціями, їх ієрархією, моральною атмосферою, що панує в сім’ї, загалом стилем внутрішньо сімейного життя тощо), у наш час додатково ускладнюється низкою факторів.

За цих обставин у суспільстві поширюється феномен сім’ї у складних життєвих обставинах (з різними видами неблагополуччя), що вимагає від спеціалістів соціальних служб досконалого володіння технологію соціальної роботи з цією категорією клієнтів, уміння врегульовувати негативні процеси у сім’ї специфічними методами і засобами впливу, адекватними індивідуальним особливостям, з якими проходиться працювати. Для того, щоб соціальний педагог міг надати кваліфіковану допомогу і запобігти дитячим психологічним травмам, він повинен враховувати тип сім'ї, знати чинники, які можуть привести до неблагополуччя, щоб попередити їх. Розглядаючи цю проблему, варто зауважити, що особистий приклад батьків, організація побуту в сім'ї особливості родинного спілкування зумовлюють вироблене у дитини на неусвідомленому рівні певних стереотипів поведінки, які в свою чергу визначають не тільки окремі звички, життєві установки, але й суттєво впливають на вироблення дитиною моделі свого майбутнього життя. Гармонізація стосунків батьків і дітей зміцнюється лише за умов зближення їхніх духовних інтересів і потреб, усвідомлення потреб і змісту життя, багатства й неповторності форм і способів його виявлення у життєдіяльності кожної особистості в сім'ї. Якщо сім’я не в змозі досягти цього власними силами то їй може прийти на допомогу соціальний працівник.

1.2 Види та зміст соціально-педагогічної роботи з сім’ями у складних життєвих обставинах

Одним з основних об'єктів соціальної роботи виступає сім’я у складних життєвих обставинах. У зв’язку з цим загальновизнаною системою допомоги сім’ї є організація соціально-педагогічної роботи в межах усієї держави і суспільства, здійснювана на фаховій основі, спеціально підготовленої людьми (соціальними працівниками), що належать до особливих структур (соціальних служб). [34;68]

Зміст соціальної роботи тут обумовлений тим, що сім’я, будучи всеосяжним соціальним інститутом, відбиває в собі практично всі соціальні проблеми: малозабезпеченість, насильство, дискримінацію та ін.

Соціальна робота з сім’єю у складних життєвих обставинах - це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сім'ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу.

Розрізняють такі види соціальної роботи: соціальне обслуговування, соціальна профілактика серед дітей та молоді, соціальна реабілітація та супровід дітей та молоді. Вимагає визначення соціально-педагогічна специфіка цих видів соціальної роботи. Оскільки така робота є складовою соціальної роботи, то в ній також виділяються обслуговування, профілактика, реабілітація і супровід.

Особливості сім'ї і мета та завдання соціальної педагогіки дозволяють розкрити специфіку цих видів та напрямів роботи.

Соціально-педагогічне обслуговування - напрямок соціальної роботи, який спрямований на задоволення потреб і розв'язання поточних проблем, протиріч сім'ї, які виникають у процесі її життєдіяльності через надання різноманітної допомоги сім'ям та її членам. Допомога означає надання сім'ям послуг у: сфері освіти, культури, охорони здоров'я, спеціального медичного обслуговування, оздоровлення, відпочинку, доборі роботи і працевлаштуванні, професійної підготовки, перепідготовки, освіти і професійної орієнтації; фізкультурно-оздоровчих послуг.

Соціальна реабілітація спрямована на надання допомоги молодій сім'ї з метою подолання сімейних конфліктів, кризових станів, дисгармонії у взаємостосунках, тимчасових або постійних труднощів у життєдіяльності сім'ї, які з'являються внаслідок тяжких захворювань, майнових витрат, конфліктних взаємостосунків, нервово-психічних захворювань, а також допомоги тим, хто опинився у стані безвихідності, безпорадності чи самотності. Крім того, соціальна реабілітація передбачає надання допомоги сім'ям, члени яких мають стійку алкогольну чи наркотичну залежність, повернулися з місць позбавлення волі тощо.

Робота з соціальної реабілітації проводиться як з кожним членом сім'ї індивідуально, так і з усією сім'єю та її родичами. Основна мета такої роботи - виведення членів сім'ї зі стресового стану, надання соціально-медичної, соціально-правової допомоги, відновлення честі, гідності, права і свободи членів сім'ї. Соціально-педагогічний супровід - це довготривала, різноманітна допомога різним типам сімей у складних життєвих обставинах, яка спрямована на створення умов для ліквідації причин неблагополуччя (чи їх можливої компенсації), форсування формування здатності сім'ї самотужки розв'язувати свої проблеми, долати труднощі, виконувати функції, реалізовувати свій соціальний і виховний потенціал, права в суспільстві; корекцію і покращання внутрішньосімейних стосунків, стосунків сім'ї із мікро- і макросередовищем.

Критеріями ефективності соціально-педагогічного супроводу сім'ї як системи є: [33;45]

1)  відновлення і виконання нею своїх функцій (репродуктивної, соціалізації дітей, економічної і господарсько-побутової, рекреативної і психотерапевтичної, комунікативної, гедоністичної);

2)      відновлення внутрішньо сімейних зв'язків і їх стабілізація (емоційна близькість, фізична близькість, спільне проживання із спільним веденням господарства і вихованням дітей; юридична фіксація шлюбу);

3)  відновлення зв'язків сім'ї з мікросередовищем (ділові стосунки на роботі, в школі, доброзичливі із сусідами);

)    відновлення зв'язків із макросередовищем (контакти з колишньою батьківщиною, участь у житті діаспори, релігійної громади, відзначенні державних, національних, релігійних свят, адаптація до мовного середовища, організація роботи недільних шкіл).

Одним із засобів цього є соціальне інспектування сім’ї у складних життєвих обставинах, яке вперше введено в Україні у 2001 р. і дає право соціальному педагогу входити в сім'ю (за Законом “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”). Соціальне інспектування сім'ї - це складова соціального супроводу сім’ї у складних життєвих обставинах умова успішної соціальної роботи з такою сім'єю. Метою соціального інспектування є контроль соціальним працівником за реалізацією у сім'ї прав людини; виявлення випадків їх порушення та умов, які цьому сприяють. Соціальне інспектування сім’ї у складних життєвих обставинах - це перевірка, оцінка та облік порушень прав людини у сім'ї, умов життєдіяльності сім'ї, які цьому сприяють. Соціальне інспектування є початком соціального супроводу сім'ї і здійснюється протягом визначеного тривалого часу для перевірки ефективності соціальної роботи з сім'єю. Соціальне інспектування здійснюється соціальним працівником центру соціальних служб для молоді спільно з дільничними інспекторами міліції, працівниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх. Соціальне інспектування сім'ї здійснює працівник центру соціальних служб для молоді, який має вищу педагогічну чи юридичну освіту.

Об'єкти соціального інспектування: [34;26]

- сім'ї, де дитина перебуває па обліку в службі у справах неповнолітніх, кримінальній міліції у справах неповнолітніх, скоїла правопорушення чи злочин; умовно засуджена, відбуває покарання у ВТК, знаходиться у школі соціальної реабілітації, професійно-технічному училищі соціальної реабілітації, повернулась з місць позбавлення волі, перебуває на обліку у наркологічному диспансері, не відвідує школу, повернена з притулку для неповнолітніх у сім'ю;

  сім'ї, де дорослі члени сім'ї знаходяться на обліку в міліції, наркологічному диспансері, умовно засуджені за порушення прав людини в сім'ї, перебувають на обліку в службі у справах неповнолітніх як сім’я, яка перебуває у кризовому стані.

У своїй діяльності соціальний працівник, який здійснює соціальне інспектування сім'ї, підпорядковується директору центра ССДМ і начальнику відділу реалізації соціальних програм, керується Положенням про ЦССДМ і діючим у сфері соціальної роботи законодавством.

Функції працівника ЦССДМ у соціальному інспектуванні сім'ї:

- діагностична (чи є порушення прав людини в сім'ї);

-        оцінна (наскільки порушуються права людини в сім'ї);

- попереджувально-профілактична (щодо рецидивів порушення прав людини в сім'ї);

  інформаційна (на основі одержаних відомостей про порушення прав людини в сім'ї, умов, які цьому сприяють, передача цих даних в інші органи державної влади);

-        наглядово-контрольна (облік і перевірка житлово-побутових умов життя сім'ї, виконання приписів соціального працівника, реалізація прав людини членами сім'ї у родині);

- охоронно-захисна (вжиття екстрених заходів щодо порушень прав людини в сім'ї: вилучення дитини з сім'ї разом з працівниками міліції, служб у справах неповнолітніх; направлення жертв сімейного насильства до притулку для жінок, для неповнолітніх);

  комунікативна (налагодження взаємодії соціального працівника з членами сім'ї, залучення і спонукання сім'ї до соціальної роботи з подолання причин і наслідків кризи);

  координаційна (залучення до роботи інших фахівців: медиків, психологів, юристів для розв'язання проблем у сім'ї).

Права соціального працівника у соціальному інспектуванні сім'ї: [35;23]

1.  Право відвідувати сім'ю з метою контролю за додержанням прав людини в сім'ї, створення умов для цього. Відвідання сім'ї здійснюється разом з працівниками міліції або, у разі підпису сім'єю і соціальним працівником контракту про соціальну роботу, - за згодою членів сім'ї в межах, обумовлених контрактом.

.    Право спілкуватися з усіма членами сім'ї щодо мети соціального інспектування, з сусідами сім'ї з метою одержання відомостей про сім'ю.

.    Право звертатися до міліції, центрів зайнятості, служб у справах неповнолітніх, установ освіти, служби соціального захисту, судів з метою одержання даних про сім'ю, перевірки відомостей, наданих членами сім'ї, сприяння сім'ї у збереженні її цілісності, додержання прав у суспільстві її і членів сім'ї, створення умов для реалізації прав людини в сім'ї та суспільстві.

.    Право інформувати відповідні органи про порушення прав людини в сім'ї і прав сім'ї у суспільстві.

5.       Право надавати соціальні послуги членам сім'ї вдома: інформаційні, консультативні, матеріальну допомогу.

6.  Право контролю за ефективністю соціальної роботи з сім’єю у складних життєвих обставинах вдома і в установах, які здійснюють соціальну роботу з нею.

.    Право на подання обґрунтованих рекомендацій щодо соціальної роботи з сім'єю іншим суб'єктам соціальної роботи з метою координації дій щодо порушення питань про різноманітну допомогу членам сім ї у випадку необхідності.

.    Право на захист і охорону з боку міліції щодо виконання своїх обов'язків під час інспектування сім'ї.

Обов'язки соціального працівника у соціальному інспектуванні сім’ї у складних життєвих обставинах: [34;30]

1.  Відвідувати сім’ю у складних життєвих обставинах двічі на місяць і вивчати житлово-побутові умови сім'ї, стосунки між членами сім'ї, дотримання прав людини в сім'ї; складати акт про обстеження житлово-побутових умов сім'ї, характеристику сім'ї.

.    Пропонувати і надавати сім'ї під час інспектування соціальні послуги, звітувати про їх надання у ЦССДМ.

.    Перевіряти інформацію про сім'ю у відповідних органах.

.    Повідомляти про порушення прав людини, виявлені під час інспектування, відповідні органи, а також повідомляти про ефективність соціальної роботи з сім'єю для пом'якшення санкцій до членів сім'ї, залишення батькам батьківських прав.

.    Сприяти за наслідками інспектування в одержанні сім'єю соціальної допомоги, пільг, субсидій, працевлаштуванні; організації лікування, відпочинку і дозвілля дітей, направленні членів сім'ї на лікування у центри медико-соціальної реабілітації (за виявленням алкоголізму і наркоманії), в притулки для неповнолітніх і для жінок (коли виявлено грубе чи систематичне порушення прав людини в сім'ї, що загрожує її життю, розвитку, здоров'ю).

.    Вести журнал соціального супроводу сім'ї.

.    Координувати свої дії з працівниками правоохоронних органів, служби у справах неповнолітніх, установами освіти, медичними закладами.

.    Виносити рішення спільно з іншими працівниками ЦССДМ, які працюють з сім'єю, про припинення соціального супроводу сім'ї, передачу матеріалів про ефективність соціальної роботи з сім'єю у службу у справах неповнолітніх, правоохоронні органи для вирішення подальшої долі сім'ї і неповнолітніх.

.    Дотримуватися фінансової дисципліни.

.    Здійснювати інспектування, дотримуватись Положення про інспектування сім'ї, чинного законодавства, етичних стандартів і норм соціального працівника.

.    Дотримуватись правил охорони праці.

Соціальна профілактика - це вид соціальної роботи, спрямований на локалізацію, обмеження, виявлення, попередження і запобігання соціальним відхиленням, негативним явищам, впливам та їх наслідкам на життя і здоров'я людей, усунення причин і умов виникнення асоціальної поведінки, то соціально-педагогічна профілактика негативних явищ і насильства в сім'ї - це система заходів, спрямованих на створення умов для попередження утиску прав сім'ї та її членів, негативних явищ і впливів, виявлення і подолання цих явищ, утиску прав, їх наслідків. Здійснюється в таких напрямках: підготовка молоді до сімейного життя, роз'яснення прав сім'ї та її членів у суспільстві самим сім'ям, формування відповідального та усвідомленого батьківства, попередження сімейних конфліктів, виявлення потенційно сімей у складних життєвих обставинах, попередження розлучень, дисгармоній, стресів, помилок у сімейному вихованні, пропагування сімейного способу життя, здорового способу життя.

Соціально-педагогічна профілактика у роботі з сім’ю передбачає створення умов для: [34;33]

1)  забезпечення взаємовідповідності, сумісності членів подружжя;

2)      збереження різними способами контактів між членами сім'ї;

3)  розвитку як особистості кожного з членів сім'ї, відпочинку один від одного;

)    підтримки самобутності сім'ї за рахунок традицій та ритуалів.

Профілактика передбачає навчання людей нових навичок, які допомагають їм досягти поставленої мети, а також здійснення змін у соціальному середовищі, які б підтримували і стимулювали нормальну життєдіяльність особистості і сім'ї. Отже, профілактика передбачає формування і реалізацію такої державної сімейної політики, яка б розв'язувала проблеми сім'ї і розглядала її як суб'єкт, а не об'єкт соціально-педагогічної роботи. Профілактика спрямована на запобігання сімейним проблемам, умовам, які цьому сприяють; рішення проблем, які ще не виникли, але можуть виникнути під впливом різних об'єктивних і суб'єктивних факторів. Все це вимагає застосування таких форм роботи, які б передбачали чергування загально сімейних заходів і послуг, і тих, які стосуються батьків, окремо - дітей, окремо - чоловіка чи дружини та батька чи матері з дітьми (що означає реалізацію системного підходу до роботи з сім'єю). Соціальна профілактична робота з сім'єю полягає у реалізації системи соціально-психологічних, медико-соціальних і правових заходів, спрямованих на усунення умов та причин виникнення проблем, а також системи заходів з профілактики сімейного неблагополуччя, конфліктів, розлучень, стресових станів; у формуванні відповідального батьківства, збереженні репродуктивного здоров'я молоді; в організації роботи щодо запобігання помилок, розрахунків у системі сімейного виховання.

Соціальна допомога має на меті надання різноманітних соціальних послуг сім'ї в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації. Ці послуги сприятимуть формуванню у сім'ї нормальної життєдіяльності. Соціальні послуги можуть мати інформаційний, консультативний характер, метою їх є надання психолого-педагогічної, правової, соціально-медичної, матеріальної підтримки сім'ям. Завдання полягає у тому, щоб допомогти сім'ї в цілому і кожному з її членів справитися з повсякденними життєвими труднощами, проблемами. Тобто кожна людина і сім'я в цілому мусить продіагностувати проблеми, які з'явилися, і самостійно вирішити їх. У разі потреби здійснюється їх корекція.

Соціальний педагог та соціальний працівник виступають посередниками між сім'єю, державою, громадськими організаціями та законодавчими органами. Соціальні послуги спрямовані на допомогу у створенні й поліпшенні умов життєдіяльності сім'ї, можливостей її самореалізації, на захист її прав та інтересів. Це, насамперед, роз'яснення про пільги, що надаються молодим сім'ям, жінкам, одиноким, неповнолітнім матерям, дітям з сімей у складних життєвих обставинах і сімей групи ризику, їх батькам, формування їхньої правосвідомості, відповідального ставлення батьків до батьківських обов'язків, надання різних видів соціальних послуг дітям і сім'ям - жертвам екологічних, технологічних, політичних катастроф, які опинилися в екстремальній ситуації, а також молоді, яка збирається взяти шлюб. Молодій сім'ї, неповнолітнім та молоді має бути гарантованим надання різного роду інформативних консультацій.

Соціальної допомоги потребують також сім'ї, які мають проблеми у вихованні дитини з будь-яких причин, проблеми у внутрішньосімейних взаємовідносинах або у стосунках із суспільством, в організації життєдіяльності сім'ї, а також сім'ї соціального ризику з несприятливими умовами існування. Такі сім'ї потребують різних видів допомоги: з питань планування сім'ї, виховання та догляду за дітьми, адаптації до зміни зовнішніх умов, розробки індивідуальних сімейних стратегій, підготовки молоді до вступу в шлюб, організації вільного часу молодої сім'ї, налагодження сімейного побуту й господарства, удосконалення взаємостосунків у сім'ї тощо.

Соціальний патронаж - один з напрямів соціальної роботи, спрямований не постійне супроводження сімей, які потребують систематичної підтримки умов, достатніх для забезпечення життєдіяльності соціальне незахищених сімей (малозабезпечених, багатодітних, з дітьми-інвалідами та ін.). [26;210]

Отже, основна задача соціального педагога в роботі з сім’ями у складних життєвих обставинах ― зміцнення взаємодії з ними, використання всього комплексу педагогічних засобів для зміни стилю спілкування між батьками і дітьми, розвиток відповідальності дорослих за виховання дітей, вплив на стан дитини, коректування поведінки.

Соціальний педагог допомагає батькам усвідомити позитивні і негативні події, що виникають у сім'ї, побачити реальну можливість зміни важкої ситуації, вчить долати перешкоди на шляху досягнення сімейного благополуччя. Він ставить за мету відновити виховний потенціал сім'ї.

1.3 Технології і методи соціально-педагогічної роботи з сім’єю у складних життєвих обставинах

Особливості соціальної діяльності стосуються і технологій роботи з сім’єю, які враховують суб’єктивні та об’єктивні фактори роботи з сім’єю, передбачають добровільність роботи, бажання сімей усвідомити свої проблеми і розв’язувати їх зі сторонньою допомогою.

Соціальні технології можна визначити як алгоритм, спосіб здійснення діяльності на основі її поділу на дії та операції, які є скоординованими, синхронізованими і передбачають вибір оптимальних засобів і методів їх виконання для досягнення мети і виконання завдань через такі етапи як: 1) теоретичне обґрунтування діяльності на основі аналізу інформації; 2) вибір критеріїв, методів, засобів діяльності; 3) безпосередні поетапні дії, які спрямовані на розв’язання проблеми; 4) контроль і корекція результатів (зворотний зв’язок). Особливостями соціально-педагогічних технологій є: випереджаючий характер і спрямованість на усунення проблем, динамічність, циклічність, дискретність. [34;109]

Соціально-педагогічні технології є формою узагальнених і систематизованих знань, досвіду, вмінь і практики роботи суб’єктів соціально педагогічної діяльності. Діяльність має мету і зміст, складається з дій, підпорядкованій загальній меті. Тому можна говорити про те, що технології визначаються метою, принципами і змістом діяльності, а розрізняються за суб’єктами, об’єктами, сферами застосування і рівнями. Зокрема, соціально-педагогічні технології роботи з сім’єю у складних життєвих обставинах можна класифікувати таким чином:

· за типом сім’ї: з функціонально неспроможними сім’ями, з сім’ями з порушеною структурою; з сім’ями, в яких порушені внутрішньо родинні зв’язки; зв’язки з мікро- або макросередовищем;

· за етапами розвитку і життєдіяльності сім’ї: підготовка до створення сім’ї, первинний шлюб, первинна сім’я, вторинна сім’я, вторинний шлюб;

· за проблемами сім’ї: пов’язаними з розвитком сім’ї та її членів; пов’язані з несподіваними стресовими факторами, які руйнують звичний спосіб життя сім’ї;

·        за рівнем роботи: прості (доступні не фахівцям); складні (які вимагають дій фахівця); надскладні (які вимагають дій фахівців у різних галузях);

· за ступенем участі сім’ї: технології допомоги (реабілітація); технології, які вимагають дій в самих сімей ( обслуговування, профілактика); технології спільних дій (супровід та профілактика).

Конкретні технології соціально-педагогічної роботи із сім’єю у складних життєвих обставинах розраховані на сім’ї різноманітних типів і різноманітних категорій клієнтів (інвалідів, пенсіонерів, біженців і т.ін.). При цьому під технологією соціальної роботи розуміється одна з галузей соціальної технології, орієнтованих на соціальне обслуговування, допомогу і підтримку клієнтів, які знаходяться у важкій життєвій ситуації.

Наведемо ряд прикладів технологій соціальної роботи із сім’єю. [28;67]

Сімейна терапія. Її суть полягає проведенні бесіди серед членів сім’ї або декількох сімей із подібними проблемами. Усвідомлення реальної сімейної проблеми має діагностико-терапевтичне значення, при якому виявлене й усвідомлене утруднення змушує членів сім’ї переглянути свою поведінку, допомагає перебороти бар’єр виняткової ситуації й виробити позитивне ставлення до проблеми, створює можливість позитивного її вирішення.  Відповідно сімейна терапія містить і собі знаходження компромісу в культурно-значеннєвій сфері, корекцію соціально-психологічних стереотипів, що накопичилися, (поглядів на економічний добробут, різноманітних моделей сім’ї, на виховання дітей, на емоційні побутові, фінансові та інші взаємини),навчання навичкам неконфліктного спілкування. Сімейна психопрофілактика. Її суть полягає в розробці й регулярному виконанні засобів розрядки психічних напруг, що виникають у сім’ї. Тут основне навантаження лягає на подружжя, але допомога сімейного соціального працівника їй необхідна. Між ним і подружжям (за обопільною згодою подружжя)може бути укладений договір (без офіційної реєстрації й у довільній формі) про те, у якій формі подружжя готове піти назустріч одне одному, щоб ліквідувати конфлікту сім’ї. У разі потреби соціальний працівник удається до допомоги спеціалістів (сексолога, нарколога, психолога й інших).

У практиці сімейної психопрофілактики існує ряд багатосторонніх методик, які добре себе зарекомендували. Однією з таких методик є побутова генограми сім’ї.

Генограма - це схема сімейної історії, утворена за визначеними правилами і що відображає взаємини в поколіннях прародичів, батьків і в самій сім’ї. Процес побудови генограми володіє рядом значних переваг у вирішенні завдань сімейної психопрофілактики: він достатньо захоплюючий і задовольняє одну з глибинних потреб людей у знанні своїх коренів; у ході нього члени сім’ї, що могли не спілкуватися практично довгий час, утягуються в єдину діяльність; підсумкова картина тут має значну інформативність генетичного, онтогенетичного або придбаного характеру.

Прикладом ще однієї такої методики служить методика “сімейної угоди”. Суть її у наступному: [27;40]

· її здійснення починається із суб’єктивного виявлення претензій подружжя один до одного і зняття емоційних ярликів типу: «у нього ніколи часу на сім’ю не залишається»або «вона всім незадоволена»;

· далі відбувається заміна подібних беззмістовних звинувачень викладом конкретних неправильних дій;

· згодом на основі довільного договору виробляється мінімальний взаємно прийнятний список зобов’язань по міні поводження обох сторін на середній термін - від місяця до півроку;

·        по закінченню терміну подружжя разом із соціальним терапевтом проводить аналіз виникнення договору і при необхідності укладає аналогічну угоду на такий період;

· згодом присутність соціального працівника стає непотрібною, тому що подружжя набуває навичок самостійного оперування цим методом.

Надання соціальної допомоги сім’ї ґрунтується на видах і формах соціальної допомоги, мета яких - зберігання сім’ї як соціального інституту в цілому і у кожній конкретній сім’ї як соціального інституту в цілому і у кожній конкретній сім’ї, що потребує підтримки. Соціальна допомога сім’ї, тут може бути екстрена, термінова, тобто спрямована на виживання сім’ї (екстрена допомога, термінова допомога, негайне видалення із сім’ї дітей, що знаходяться в небезпеці або залишилися баз піклування батьків), напрямки на підтримку стабільність сім’ї, на соціальний розвиток сім’ї і її членів.

Так, наприклад, надання соціальної допомоги сім’ї алкоголіка буде означати таку технологічну процедуру: [16;75]

· проведення діагностики, що має на увазі виявлення основної причини зловживання спиртними напоями й супровідними обставинами (вивчення особливостей усіх члени сім’ї, а також вивчення соціальної біографії);

·        аналіз виявлень причин на основі детермінації її джерела (або п’янство є причиною конфлікту в сім’ї, або, навпаки, до пияцтва вдають, щоб піти від конфлікту);

· упорядкування програми роботи з наркозалежною особою, членами сім’ї, соціальним оточенням (лікувальні заходи, консультації, психотерапія і психокорекція, соціально-трудова реабілітація самого алкоголіка і його сім’ї і т. ін.)

· змістом і засобами такої роботи є формування мотивації клієнта і членів його сімей до безалкогольного способу життя й побудови іншої системи взаємин; психокорекційні заходи, спрямовані на виховання особистості, спроможної бути хазяїном власної долі; уведення клієнта в об’єднання або клуби-прихильників безалкогольного способу життя або створення об’єднання (“Анонімні алкоголіки”, “Анонімні діти алкоголіків”, “Анонімні наркомани” і ін.)

Сімейне посередництво у розв’язанні сімейних конфліктів. Можна виділити деякі технологічні стадії цього процесу: [29;67]

· визначення готовності клієнта до вирішення сімейного конфлікту або, принаймні, установлення факту готовності клієнтів випробувати можливості фахового посередництва;

· створення потрібної обстановки для спільного вирішення проблеми, для спілкування з конфліктуючими членами сім’ї;

· уведення конфліктуючих сторін у фазу вироблення альтернативних рішень сімейної проблеми (прагнення до зближення альтернатив, до перебування найбільш прийнятного, компромісного варіанта дозволу конфлікту);

· спрямованість зусиль соціального працівника на зняття недовіри до себе і до даного виду соціальної допомоги сім’ї, не тільки на виявлення й вирішення сімейних конфліктів, але і на їхню профілактику;

· делікатність, рішучість і координованість дій із правоохоронними органами з боку соціального працівника в тих випадках, коли сімейний конфлікт переростає екстремальну ситуацію, що являє загрозу й здоров’ю людей.

Сімейне консультування. Найважливіший напрямок соціально (соціально-психологічного) консультування, що охоплює такий спектр проблем, як стосунки між подружжям, між ними і їхніми батьками, дітьми і батьками. Основними проблемами сімейного консультування є проблема шкільної успішності дітей сім’ї й проблема виховання дітей, які мають порушення в психофізіологічному розвитку. З приводу вирішення зазначених проблем у технології сімейного консультування повинні діяти ряд загальних правил: [33;199]

· обов’язкове наповнення батьківської скарги - запиту конкретним змістом на основі одержання від батьків опису поведінкової ситуації, що стала основою запиту;

· використання принципів «стереоскопічності» в погляді на ситуацію, тобто фіксації цього погляду як із суб’єктивних (пов’язаних із розумінням ситуації з боку сім’ї), так і з об’єктивних (аргументованих консультантом) позицій;

· спільне з батьками висування консультантом гіпотези про історію розвитку «негативної» риси членів сім’ї і можливих шляхів її подолання.

Наведені приклади конкретних технологій соціальної роботи із сім’єю демонструють такі обставини:

· конкретні технології сімейної роботи достатньо багато чисельні й різноманітні, і багато хто з них фактично ви ходять за рамки власне теорії й практики соціальної роботи, вторгаючись у предмет соціології, соціальної психології, феноменології, соціальної педагогіки, загальної психології і педагогіки й інших наук;

· вибір технології сімейної роботи як обставинами конкретної соціальної ситуації, включаючи характерологічні риси сім’ї яка клієнта соціальної роботи, так і професійно-особистісними якостями самого працівника (спеціаліста), його освіченістю, смаками й перевагами;

· згодом кожний досвідчений спеціаліст по-своєму трансформує відповідні технології, створює власну контамінацію з декількох схожих технологій;

·        сутністю всіх застосованих технологічних засобів є робота по здійсненню й закріпленню тих змін, що призводять сім’ю до бажаної стабільності.

Для того, щоб потенційно сім’ї у складних життєвих обставинах не стали внаслідок зниження власного соціального потенціалу і функціональної спроможності сім’ями у складних життєвих обставинах, використовують певні методи роботи, відповідно до типу таких сімей. [33;110]

1.  Методи соціально-педагогічної роботи з багатодітною сім’єю: інформування, переконання, консультації, приклад, перенавчання, заохочення.

2.       Методи соціально-педагогічної роботи з малодітною сім’єю: переконання, навіювання, реконструкція характеру, створення і аналіз педагогічних ситуацій, переключення, консультування, заохочення, вправи.

.        Методи соціально-педагогічної роботи з молодою сім’єю: інформування, консультування, переконання, приклад, представництво, заохочення, вправи.

4.  Методи соціально-педагогічної роботи з неповною сім’єю: інформування, консультування, переконання, навіювання, приклад, представництво, перенавчання, вправи, реконструкція характеру, педагогічні ситуації, тощо.

.    Методи соціально-педагогічної роботи з первинною сім’єю: інформування, переконання, приклад, вправи.

.    Методи соціально-педагогічної роботи з вторинною сім’єю: консультації, переконання, навіювання, контракт, приклад, вправи, реконструкція характеру, педагогічні ситуації, переключення.

7.       Методи соціально-педагогічної роботи з позашлюбною сім’єю: контракт, приклад, консультації, переконання, вимоги, соціальна реклама, реконструкція характеру.

.        Методи соціально-педагогічної роботи з міжнаціональною сім’єю: переконання, вимоги, просвіта, реконструкція характеру, «вибух», переключення, перенавчання.

.        Методи соціально-педагогічної роботи з дистантною сім’єю: консультування, переконання, приклад, контракт, вправи, реконструкція , переключення.

.        Методи соціально-педагогічної роботи з складною сім’єю: переконання, вимоги, просвіта, реконструкція характеру, приклад, переключення, інформування.

11. Методи соціально-педагогічної роботи з вторинним шлюбом: переконання, вимоги, інформування, приклад, вправи.

.    Методи соціально-педагогічної роботи з різнорідною сім’єю: приклад, консультування, переконання, вимоги, навіювання, педагогічні ситуації, вимоги, реконструкція характеру, «вибух», переключення, перенавчання.

.    Методи соціально-педагогічної роботи з опікунською сім’єю: перенавчання, інформування, консультації, приклад, представництво, переконання, вимоги, соціальна реклама.

14.     Методи соціально-педагогічної роботи з сім’ями, де є засуджені батьки, старші брати: інформування, консультації, вимоги, аналіз конкретних ситуацій, реконструкція характеру, переконання, навіювання, переключення.

Для отримання інформації про сім’ю соціальний педагог застосовує психодіагностичні методики. Проводячи діагностування за наступними напрямками:

1)  по - перше, власне проблемного стану дитини, який нерідко зумовлений порушенням емоційно - вольової та особистісної сфер. Для цього можна використовувати наступні методики: для з’ясування емоційного стану (САН, методики оцінки настрою, тривоги, шкала депресії, кольоровий тест Люшера), для виявлення проблем в особистісній сфері (опитувальник Дж. Кеттела, ПДО О. Лічко, тест Т. Лірі), для з’ясування характеру спілкування і між особистісних стосунків (методика Р. Жиля малюнок сім’ї, тест “Неіснуюча тваринка ” ,методика “Незакінчені речення “), та багато інших методик на розсуд соціального педагога, які будуть доречними в конкретній ситуації ;

)    по - друге, діагностика стосунків батьків з дітьми та з’ясування типу виховання в сім’ї. Існують безліч анкет та опитувальників такого плану. Дані анкети мають бути не великі за обсягом, але достатньо інформативними. Більш детальні опитувальники, наприклад ABC E.Ейдемілера, краще використати вже під час індивідуальної роботи з сім’єю. Бесіда з дитиною під час діагностики є обов’язковою.

)    по - третє, з’ясовується на якій стадії життєвого циклу перебуває сім’я, у цьому допоможе бесіди соціального педагога з родиною (клієнтом), у процесі якої важливо з’ясувати як давно виникла проблема, що відбувалася в сім’ї в той час (наприклад, народження другої дитини, розлучення батьків тощо).

Часто діти самі, при довірливих стосунках, розповідають про сімейні труднощі з власного погляду. Потрібна інформація може бути отримана із інших джерел, а саме від вчителів, шкільних лікарів, органів опіки і піклування, органів внутрішніх справ, соціальних служб тощо.

Отже, соціально-педагогічні технології є формою узагальнених і систематизованих знань, досвіду, вмінь і практики, це певний алгоритм роботи суб’єктів соціально-педагогічної діяльності. Робота спрямована на краще усвідомлення власних вчинків і дій, прихованих мотивів, допомагає батькам об’єктивно проаналізувати ситуацію, що склалася, відновити виховний потенціал. Технології які є в арсеналі соціального педагога - різноманітні, але він повинен індивідуально і ретельно складати програму допомоги сім’ї. Адже головний принцип: “Не зашкодь!”. При надані допомоги сім’ї у складних життєвих обставинах, використовується спеціалізовані методи і методики збору інформації про існуючу ситуацію у сім’ї. існує цілий комплекс методів які використовуються у роботі з сім’єю, покращуючи її ефективність, проте вони індивідуальні для кожної сім’ї, адже причини неблагополуччя різні.

1.4 Аналіз стану роботи з родинами у складних життєвих обставинах в Україні

Проблема підтримки сім'ї з боку держави га громадських організацій набуває специфічного характеру, то зумовлено певними чинниками, спричиненими сучасною ситуацією. Моральне неблагополуччя в українському суспільстві, підвищена конфліктність між членами родини, послаблення виховної ролі сім'ї - далеко неповний перелік соціально-економічних умов, які впливають на розвиток сімейного мікроколективу. Тому цілком справедливим є твердження, що сьогодні сім'я не готова взяти на себе весь тягар турбот щодо виховання дітей.

Практика свідчить, що значну роль у підтримці сім'ї відіграють різноманітні служби. Це система центрів соціальних служб для молоді, Сімейних консультацій різного змісту, служб знайомств, центрів психологічної реабілітації, телефони довіри, сексологічні, педіатричні кабінети, я також заклали, то забезпечують науково-методичне спрямування їх діяльності. Діяльність означених суспільних інститутів досить різноманітна: допомога у створенні сім'ї та її зміцнінні, сімейна профілактика, сімейна психологічна допомога сім’ям у складних життєвих обставинах, консультування з питань планування сім'ї, народження дітей, лікування безпліддя тощо.

Сьогодні, як ніколи, у суспільстві усвідомлюється соціальна цінність сім’ї, її участь у вихованні, формуванні та розвитку особистості дитини. Але, на жаль, виховний потенціал сім’ї знижується через проблеми, які виникають у взаємовідносинах сім'ї і держави, а також у внутрішньосімейних стосунках, емоційній атмосфері и родині, що значною мірою детерміновано освітою батьків, їхніми моральними та діловими якостями, культурним рівнем, педагогічними навичками.

Такі проблеми постають і в стабільних сім'ях, але більшою мірою в неблагополучних, тобто таких, які повністю чи частково, з різних причин, втратили свої виховні можливості.

Саме вони передусім потребують соціальної підтримки і соціальних послуг. Соціальна робота з такими сім'ями повинна мати психолого-педагогічну спрямованість і передбачати корекцію взаємин в родині, підвищення виховною потенціалу сім'ї, сприяти соціальному і духовному розвитку її членів.

Аналізуючи ситуацію, яка склалася в Хмельницькій обл., слід зазначити, що кількість сімей у складних життєвих обставинах збільшилась на 365(~15%) проте зросла кількість сімей, взятих під супровід, соціальними службами з 227 до 326 сімей, протягом 2009-2010 рр. Найкращі показники по успішно проведеній роботі (а саме зняття із соціального супроводу) були отримані в Дунаєвецькому, Білогірському, Летичивському, Кам’янець-Подільському, Шепетівському районах. Найбільше було надано психологічних та соціально-педагогічних послуг. Проте звертає увагу той факт що у Хмельницькому районі проводиться недостатня робота з даною категорією сімей. (Додаток В)

Чимало зусиль для здійснення сім'єю виховної та дозвіллєвої функцій докладається Міністерством культури і мистецтв України, органами культури на місцях. Зокрема, проводиться просвітницька робота, організовуються фольклорні свята, зустрічі з діячами культури і мистецтва, фестивалі, виставки фото та відеодокументальних матеріалів тощо.

Мінкультури України, Міністерство культури АР Крим, управління культури місцевих органів виконавчої влади забезпечували безкоштовне або на пільгових умовах відвідування музеїв, заповідників, театрів та кінотеатрів дітьми-сиротами, дітьми з малозабезпечених сімей, вихованнями дитячих будинків сімейною типу та шкіл-інтернатів. На виконання Указу Президента України “Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних та неповних сімей” № 1396 від 30.12.2000 р. Наказом Мінкультури, від 20.01.2001 р. передбачено проведення благодійних театральних та циркових вистав, концертів, інших мистецьких заходів для дітей із зазначеної категорії сімей, створення умов для естетичного і патріотичного виховання дітей у таких сім'ях, забезпечення їх змістовною відпочинку та дозвілля. У клубних закладах та бібліотеках здійснюється просвітницька робота з питань прав сім'ї та проблем сімейних відносин: проводяться семінари, «круглі столи» з питань охорони материнства та дитинства, планування сім'ї; у бібліотеках і музеях влаштовуються книжкові виставки: установлено телефон довіри, для надання відповідей і консультацій за якими залучаються фахівці різних галузей народного господарства, юристи, педагоги, наркологи, психологи тощо.

Державні бібліотеки проводять змістовні заходи щодо популяризації сімейного читання: ознайомлення дітей та батьків з багатодітних та малозабезпечених сімей з набутками вітчизняної та світової літератури і мистецтва, організовують літературні калейдоскопи, диспут, вікторини, історико-краєзнавчі подорожі, клуби сімейного читання; надають консультації сім'ям з правових питань та питань освіти, проводять районні сімейні свята та вікторини. Так Рівненською обласною бібліотекою для юнацтва щоквартально проводиться виставка дитячої творчості “Як живемо і вчимося наші мрії”. Спеціалістами бібліотеки розроблена методика сімейного свята “Тато, мама і Я читаюча сім'я”, яка успішно запроваджується в інших бібліотеках області. В Миколаївській обласній бібліотеці для дітей ім. Н. Лягіна впроваджена і успішно діє комплексна програма організації сімейного читання “Сім'я. Книга. Бібліотека”, в межах якої проводяться сімейні читання, родинні свята, сімейні конкурси кмітливих, на базі Житомирської обласної бібліотеки для дітей, з метою реалізації програми благодійної організації “Грін крос Юкрейн”, працює клуб матері і дитини “Надія”, до роботи в якому залучені досвідчені педагоги, лікарі, психологи, екологи.

Протягом 2001 року вдосконалювався механізм здійснення сімейної політики на рівні центральних органів державної влади і регіональних структур: Республіканського комітету у справах сім'ї га молоді Автономної Республіки Крим, управлінь у справах сім'ї та молоді обласних Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Одне із головних завдань Держком-сім'я молоді, обласних, районних, міських структур та їх спеціалізованих формувань вирішення питань соціальної допомоги окремим категоріям сімей, вивчення труднощів їх життєдіяльності з метою надання їм соціально-психологічної, психотерапевтичної, юридичної, педагогічної, медико-соціальної допомоги, створення умов для стабілізації сім'ї, повноцінного виховання дітей.

Важливого значення набули обласні управління у справах сім'ї та молоді, які проводять щорічно міжнародні “Дні сім'ї” та “Дні молоді”, спрямовані на підвищення авторитету сім'ї та відродження традицій сімейної педагогіки у українському суспільстві. Значну роль у цих акціях відігравали конкурси, естафети, фестивалі сімей, інші потужні кампанії і формування нового позитивного іміджу сім'ї в Україні.

У поліпшенні становища сімей в Україні зростає внесок системи соціальних служб у регіонах. Різноманітні служби здійснюють соціальну підтримку різних категорій сімей. Одним із напрямів роботи із молодою сім'єю є робота щодо стабілізації сімейних стосунків. Вона передбачає надання різних форм допомоги молодим родинам і питань раціонального вирішення сімейних проблем, профілактики сімейних конфлікті. Проблеми та конфлікти молодих сімей пов’язані передусім із вихованням дитини, з низькою обізнаністю молодих батьків, щодо особливостей розвитку. Тому просвітницькій роботі з сім'ями приділяється особлива увага. В усіх областях є розгалужена мережа служб, які надають консультативну допомогу. Це консультативні пункти, кабінети, інші консультативні служби, в тому числі і виїзні, центри “Родинний дім”. Центри соціальних служб для молоді працюють з молодими батьками з питань належною виховання дітей, батьківської культури, сімейного спілкування, організують курси і школи молодих матерів. Форми просвітницької роботи батьками різнобічні: лекції, семінари, диспути, практичні заняття, консультації; видання і розповсюдження брошур, буклетів, методичних посібників, інформаційних матеріалів; тренінги; тематичні передачі на радіо, телебаченні; рольові ігри. “круглі столи” і фахівцями тощо. Сім'ї мають можливість отримати консультацію терміново, звертаючись до постійно діючих “телефонів довіри”. Застосовуються й нові форми роботи з сім'ями, такі, як реколекції (духовні бесіди) для молодих сімей. У 2003 році вони проводилися у Івано-Франківській області за участі 10 молодих сімей, педагога та психолога. Ця форма роботи засвідчила високу ефективність у духовному зміцненні молодої родини.

Ефективною формою роботи з молодими сім'ями щодо стабілізації сімейних стосунків є клуби молодої сім'ї, які діють на засадах демократичності, довірливої атмосфери, партнерства. Така форма роботи сприяє розвитку ініціативи, дозволяє застосовувати індивідуальний підхід до кожної молодої родини. Заслуговує на увагу досвід роботи в цьому напрямі Закарпатської області. При будинках культури і бібліотеках працює чимало сімейних клубів та інтересами, які мають свої традиції і усталені, випробувані роками форми роботи. Так в Ужгородському районі члени клубу молодої сім'ї є й одночасно активними помічниками культпрацівників в організації різнопланових культмасових заходів. Своєрідною специфікою організації сімейною дозвілля є комплексне задоволення інтересів як батьків, так і дітей із застосуванням різних розважально-ігрових заходів, використанням різноманітних тестів і вікторин.

Культурно-масові заходи в роботі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді є не лише раціональна форма організації дозвілля молодої сім'ї, а й пізнавальних інтересні її членів, обмін досвідом сімейною виховання. І реалізуються вони за такими формами і методами, як. Наприклад, тиждень планування сім'ї, святкування міжнародної дня сім'ї, календарних, православних, релігійних свят, обласні конкурси молодих сімей тощо.

Центрами соціальних служб для молоді на всіх рівнях реалізувалися програми соціальної підтримки багатодітних, неповних, кризових сімей, надавалися юридичні та психологічні консультації, організовувалося змістовне дозвілля та оздоровлення дітей. Для визначення напрямів роботи з категоріями сімей проводилися огляди умов проживання, виховання дітей, результатами яких надавалася матеріальна і гуманітарна допомога та організовувалися благодійні акції.

ЦССДМ традиційно проводять благодійні акції. Так, у Житомирській області протягом 2008 року в результаті проведення благодійних акцій діти із багатодітних сімей отримали допомогу на суму 566 тис. грн. В Автономній Республіці Крим соціальні служби разом з регіональним відділенням Червоного Хреста завдяки благодійним акціям надали допомогу зазначеним категоріям сімей одягом, взуттям. продуктами харчування тощо. Згідно із заходами, передбаченими у програмі АР Крим щодо соціальної підтримки зазначених категорій сімей, їм було надано продуктів харчування, взуття, ліків на суму 447 тис. грн. Представники громадських організацій, благодійних фондів та приватних підприємств. Наприклад, за участі Кримського представництва Національною фонду соціального захисту матерів та дітей “Україна - дітям”, дитячого фонду “Материнське тепло” надано допомогу пільговим категоріям родин на загальну суму 300 тис. гри. У Полтавській області в результаті проведення спеціалістами ЦССДМ благодійних акцій допомогу отримали 788 багатодітних сімей.

Важливими напрямами щодо підтримки пільгових категорій сімеіі були організація оздоровлення і відпочинку дітей, змістовного дозвілля, залучення до занять фізкультури і спортом.

Так, у Вінницькій області для оздоровлення дітей зазначених категорій сімей виділено з державного бюджету 183 тис. грн. та з обласного - 9277 тис. грн. Усього оздоровлено на базі обласних оздоровчих закладів 6248 дітей із багатодітних сімей, 19 дітей цієї категорії відпочивали в МДЦ “Артек”. У Закарпатській області до занять фізичною культурою і спортом було залучено 1017 дітей із багатодітних і малозабезпечених сімей (Свалявський район) та близько 800 дітей в Іршавському районі. До цих занять діти залучалися на пільгових умовах або безкоштовно. В Одеській області в секціях ДЮСШ, спортивних гуртках, загальноосвітніх школах фізичною культурою було охоплено 35 тис. таких дітей. У АР Крим особлива увага приділялася охороні здоров'я дітей та організації літнього відпочинку.

Влітку там було оздоровлено 23 645 дітей зазначених категорій сімей. 558 дітей з багатодітних та неповних родин, що погребували тривалою реабілітаційного лікування, оздоровлювалися та навчалися на базі республіканських санаторних шкіл-інтернатів.

У Вінницькій області протягом року були організовані зустрічі-вшанування багатодітних сімей з врученням їм цінних подарунків. За участю юних обдарувань з багатодітних сімей. В м.Ладижині проведено обласний дитячий конкурс сучасної пісні і танців “Подільський первоцвіт”. Багатодітні матері стали учасниками літературно-мистецького свята “Пишається вами благословенна земля”. Члени багатодітних родин брали участь у традиційних обласних конкурсах: “Музична парасолька”, “Повір у себе”.

У Херсонській області ЦССДМ започатковано нові, нетрадиційні форми роботи з багатодітними родинами. Так, у Каховському районі проводилося родинне свято “Наша родина”, у Калачанському районі тематичний лекторій для різних категорій сімей, проведено “круглі столи” “Сім'я - ключ до щастя”, “Щасливе дитинство - у повній сім'ї”, “Разом с татом, разом за мамою”.

Різноманітні заходи щодо підтримки сімей зазначених категорій поєднуються в обласній родинній естафеті “Хай квітне славна Україна: рід, родовід, сім'я, родина” (Луганська область). Під час її проведення 2153 багатодітним сім'ям надана матеріальна допомога на загальну суму 115610 грн., проведені засідання сімейних клубів, вшанування багатодітних сімей. Здійснено низку заходів з організації змістовного дозвілля кризових, малозабезпечених багатодітних сімей. В області для даних категорій сімей організовувалися вечори відпочинку, “Рейн-ринги”, члени сімей залучаються до участі в клубах за інтересами, надавалася можливість безкоштовно відвідувані музеї.

Отже, робота з сім’ями у складних життєвих обставинах ведеться по усій Україні. Спеціалісти соціальних служб використовуючи увесь арсенал знань, умінь, технологій соціально-педагогічної діяльності докладають чимало зусиль у подолані проблеми. Важливим аспектом є вирішення проблеми збільшення сімей у складних життєвих обставинах надержавному рівні.

РОЗДІЛ 2. ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З СІМ’ЄЮ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ

2.1 Методики діагностичного обстеження сімей у складних життєвих обставинах

Для дослідження особливостей соціальної діяльності було проведене психодіагностичне обстеження. Базою дослідження нами було визначено Старокостянтинівський міський кризовий центр та Хмельницький обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. У ньому брали участь клієнти цих служб, а саме сім’ї, які стоять за межою благополуччя. Соціальна робота стосувалась десяти сімей. Дане обстеження проводилось у двох напрямках, а саме з батьками та дітьми за наступними етапами:

. Вибір сімей у складних життєвих обставинах за певними критеріями. Критерії нами були визначені такі: труднощі у взаємовідносинах батьків і дітей; вік дітей (у межах 6-12років); згода батьків на співпрацю, різні типи сімей у складних життєвих обставинах.

. Створення доброзичливих, довірливих стосунків з сім’єю.

. Збір анамнезу -відомостей про особливості психофізичного розвитку дитини, історію сім’ї, загальних відомостей про сім’ю, зібраних у батьків.

. Складання програми соціально-педагогічної діагностики, яка містить мету, перелік методик, опис умов та режиму обстеження.

. Реалізація програми соціально-педагогічного обстеження з фіксацією результатів.

. Спостереження за сім’єю під час зустрічей.

. Опрацювання результатів обстеження.

Програма соціально-педагогічної діагностики.

Мета: діагностика міжособистісних взаємостосунків у сім’ї.

Методи:

1)  бесіда

2)      спостереження.

3)  психодіагностична методика для батьків: “Методика діагностики батьківського відношення А. Я. Варга і В.В. Століна”

)    анкета для батьків: “Чи знаєте ви свою дитину?”

)    комплекс психодіагностичних методик для дитини: “Малюнок сім’ї”, “Намалюй людину”, методика дослідження між особистісних відносин дитини Рене Жиля.

Окрім того, для фіксування умов проживання використовувались:

Ø акт “Перевірки матеріально-побутових умов проживання дитини”(Додаток Г);

Ø карта клієнта (Додаток Д).

Опис методик.

Спостереження може бути звичайним (бачення, слухання) та інструментальним, коли бачене й почуте в поведінці людини фіксується за допомогою фото-, кіноапарата або магнітофона. Інструментальне спостереження дає можливість документувати все, спостерігається, а тому й глибше аналізувати, порівнювати. [15;210]

Психологічне наукове спостереження потрібно відрізняти від побутового. Наукове спостереження не обмежується описом зовнішнього виявленого, а проникає в сутність явищ, з’ясовує причини тих чи інших актів поведінки й цим розкриває їх психологічну природу. Щоб навчати й виховувати дитину, потрібно на основі спостереженого розкривати психологічні механізми, спиратися на них у навчально-виховній роботі, розкривати і вдосконалювати їх.

Одноразового спостереження за якимось явищем у поведінці та діяльності особистості не достатньо для того, щоб робити висновки про її психічний склад, розум, волю, почуття, риси характеру, темперамент, цілеспрямованість, моральні якості. Для того щоб уникнути випадкових суджень, потрібні кількаразові спостереження тих чи інших морально-психологічних особливостей у різних умовах і на різноманітному матеріалі. За одноразовим або випадковим виявленням успіхів не можна судити, скажімо, про здібності особистості, силу її пам’яті чи мислення.

Щоб спостереження набрало наукового характеру, воно має відповідати певним вимогам:

Ø бути цілеспрямованим, а не випадковим;

Ø  здійснюватися планомірно й систематично;

Ø бути забезпеченим достатньою інформацією про спостережуване явище (якомога більшою кількістю фактів);

Ø точно фіксувати результати спостереження.

Наукове спостереження висуває певні вимоги й до особистих якостей дослідника. Зокрема, він повинен мати такі якості:

Ø бути об’єктивним при фіксації, словесному описі та класифікації спостережень;

Ø володіти собою, тобто його настрій та особисті характерологічні якості не повинної впливати на спостереження та позначатися на ньому та висновках;

Ø не бути традиційно упередженим в організації спостереження та очікуванні його наслідків, щоб не зробити безпідставних висновків;

Ø не піддаватися першим враженням про піддослідного;

Ø  не бути поблажливим щодо піддослідного;

Ø не приписувати піддослідному власних якостей і не пояснювати його поведінку з власної позиції;

Об’єктивність має характеризувати весь процес дослідження й бути визначеним чинником для висновків.

Бесіда - це цілеспрямована розмова з піддослідним з метою з’ясування уявлення або розуміння ним явищ природи та суспільства, наукових питань, взаємо залежностей, причин та наслідків, переконань, ідеалів, ідейної спрямованості. Поставлені запитання мають бути чіткими й зрозумілими, спрямованими на психологічні явища. У бесіді потрібно домагатися не лише констатуючої відповіді, а й пояснення, мотивації, тобто відповідей на запитання не лише “що це таке?”, а й “чому?”, “як?”.

Одним із варіантів бесіди є інтерв’ю, яке використовують у психологічних та соціологічних дослідженнях. В інтерв’ю виявляються думки, погляди, фактори з життя респондента, тобто піддослідного, його ставлення до політичних подій, ситуацій, соціальних явищ тощо.

Бесіда з дитиною не повинна бути певним етапом дослідження. Навпаки, запитання психолога мають виникати мимохіть, щоб у дитини склалося враження безпосередності бесіди, а не цілеспрямованого здобуття інформації за заданою схемою. Це необхідно для того, щоб зняти природну напруженість і скутість дитини, які виникають у подібних ситуаціях. Якщо виконання експериментальних завдань спонукає обстежуваного мобілізуватися, та бесіда має сприйматися дитиною як така, що не належить до експерименту, де можна розслабитись і вільно виявляти свої емоції, висловлювати думки і переживання. За таких умов звичайно швидко виникає хороший контакт психолога з досліджуваним, довірливе ставлення дитини до дорослого.

Незважаючи на удавану випадковість запитань психолога, бесіда завжди підпорядкована поставленому завданню. В бесіді з дитиною найкраще користуватися непрямими та навідними запитаннями. Наприклад, замість того щоб спитати: “У вас дружна сім’я?”, краще з’ясувати як у сім’ї заведено проводити вільний час, як розподіляється домашні обов’язки і т.д. Або щоб запитати: “Чому ти пропускаєш уроки?”, краще провести мову про те, ще деякі діти прогулюють уроки, а тоді поставити запитання: “Як ти думаєш, чому?”. Якщо з реакції дитини видно, що дана тема є для дитини болючою, краще перейти до розмови про інше, а потім одержати інформацію шляхом використання проективних методів.

Методика Рене Жиля. Мета: Дослідження соціальної пристосованості дитини, сфери її міжособистісних відносин і їх особливостей, її сприйняття внутрішньо сімейних відносин, деяких характеристик її поведінки.

Опис методики: [23;420] Проективна вербальна методика, яка складається з 42-х малюнків та тестових завдань. Дитина розглядаючи малюнки, відповідає на поставленні до них запитання, показує вибране для себе місце на малюнку, розповідає, як би вона вчинила в тій чи іншій ситуації, або обирає один з перерахованих варіантів. Рекомендується супроводжувати обстеження бесідою з дитиною, під час якого можна уточнити ту чи іншу відповідь, дізнатися подробиці здійснення дитиною її виборів, дізнатися, про певні особливості, особливі моменти в її житті, поцікавитися хто ці люди які намальовані але непозначені на малюнках. Методика може бути використана при обстеженні дітей від 4-12 років, а у випадках вираженого інфантилізму і ЗПР - і більш старшого віку.

Психологічний матеріал, який отримується за допомогою методики, можна умовно поділити на дві великі групи зміних:

А. Змінні, які характеризують конкретно-особистісні відносини дитини з іншими людьми:

) відношення до матері;

) відношення до батька;

) відношення до батьків, як до подружжя;

) відношення до братів і сестер;

) відношення до бабусі, дідуся інших родичів;

) відношення до друга;

) відношення до вчителя, вихователя;

Б. Змінні, які характеризують особливості самої дитини:

) допитливість;

) прагнення до спілкування в групі дітей;

) прагнення до домінування, лідерства в групі дітей;

) конфліктність, агресивність;

) реакція на фрустрацію;

) прагнення до відособлення, як загальний висновок, ступінь соціальної адекватності поведінки дитини, а також фактори (психологічні і соціальні), що порушують цю адекватність. Ключ. (Додаток Е)

Методика діагностики батьківського відношення А.Я.Варга, В.В.Столін. Мета: визначення батьківського відношення.

Опис методики: тест-опитувальник складається з 61-го твердження з яким батьки погоджуються або не погоджуються. Він орієнтований на виявлення батьківського відношення у осіб, які звернулися за психологічною допомогою по питанню виховання дітей і спілкування з ними.

Батьківське відношення розуміється як система різноманітних почуттів по відношенню до дитини, поведінкових стереотипів, які практикуються у спілкуванні з нею особливостей сприйняття та розуміння характеру і особистості дитини, його поступків.

Опитувальник складається з 5 шкал:

1.  “Прийняття-відторгнення”.

2.       “Кооперація”.

.        “Симбіоз”.

.        “Авторитарна гіперсоціалізація”.

.        “Маленький невдаха”.

№1 - нехтування;

№2 - соціальна бажаність;

№3 - симбіоз;

№4 - гіперсоціалиація;

№5 - інфантилізація.

Ключ і опитувальник. (Додаток Є)

Тест “Малюнок сім’ї”. Належить до проективних графічних методів. За його результатами судять про відношення дитини до батьків, те як він сприймає кожного з них і свою роль в сім’ї, а також ті взаємо відносини, які викликають в неї тривожні і конфліктні почуття.

Мета: діагностування внутрішньо сімейних відносин.

Інструкція: Намалюй будь-яку сім’ю, так як ти її уявляєш. Якщо хочеш, можеш добавити до малюнка інші деталі.

Хід проведення: після того як дитина намалює малюнок, з нею проводиться бесіда стосовно малюнка.

Інтерпретація проводиться по наступним показникам:

1)  структура малюнка;

2)      найбільш приємний персонаж;

)        найбільш не приємний персонаж;

)        відносини між персонажами;

)        батьки;

)        індитифікація;

)        наявність чи відсутність членів родини.

Методика “Намалюй людину”. Мета: Визначення індивідуальних особливостей особистості дитини.

Інструкція. “Намалюй людину, яку захочеш”. Якщо дитина відмовляється, треба намагатися її переконати. На всі уточнюючі питання дитини відповідати ухильно, наприклад: “Ти почни, а далі легше буде...”

Порядок проведення. Після того як малюнок завершений, дослідник повинен запитати в дитини, чи все він намалював, а потім перейти до заключної бесіди, що будується на підставі малюнка, його особливостей й аналізу елементів, у процесі якої дослідник може прояснити всі неясні моменти малюнка.

За допомогою бесіди, завдяки вираженню випробуваним відносин, почуттів, переживань, дослідник може одержати унікальну інформацію, що стосується актуального емоційного, психологічного стану випробуваного. Бесіда може включати питання: хто ця людина? де він живе? є чи в нього друзі? чим він займається? добрий він або злий? на кого він дивиться? хто дивиться на нього?

Анкета “Чи знаєте ви свою дитину”.(Додаток Ж).Усі питання можна згрупувати за п’ятьма групами.

1.  Чи знають батьки психофізичний стан своєї дитини. (Питання: 2,3,4,5,32).

.    Чи знають батьки смаки дитини (14,15,16,17,18,29,30,31).

.    Чи знають батьки здібності чи нахили дитини (19,20,21,22,23,24,25,26,27,28).

.    Чи знають батьки соціальні зв’язки дитини (7,8,9,10).

5.       Результативність виховання (1,6,11,29,31,33).

Опис сімей, які брали участь у дослідженні.

1.  Сім’я Онищуків*.

Опис ситуації.

Вторинна сім’я. Батько (36 років) - працює інженером у хмельницькому Водоканалі, мати (31 рік) - не працює, двоє дітей: дівчинка Наталія (11 років), від першого шлюбу, хлопчик Олексій (1,10 місяців) від другого шлюбу. В міську службу зверталась сама мати зі скаргою на проблемні стосунки зі старшою донькою. Матеріальний стан добрий.

2.  Сім’я Суховецьких.

Багатодітна сім’я. Батько (34 років) - працює сантехніком в ЖЕКу, мати (35 років) - не працює, троє дітей у віці від 15 до 4-х років. Мати зверталась до Районної соціальної служби з проханням надати матеріальну та гуманітарну допомогу. В ході діагностики виявленні конфліктні стосунки меншої дочки - Яни (10 р.) з батьком. Матеріальний стан незадовільний.

3.  Сім’я Сірих.

Багатодітна сім’я. Батько (35 років) - працює в агро спілці, мати (33 рік) - працює в агро спілці. Старший син (22 р.) з ними не проживає. Троє дітей у віці від 17 до 12 років. Мати зверталась до Районної соціальної служби з проханням надати матеріальну та гуманітарну допомогу. В ході досліджень виявилось, що їх донька будучи незаміжньою народила дитину це вплинуло на стосунки в сім’ї. Ускладнились стосунки з молодшою дочкою Олею (12 р.). Матеріальний стан незадовільний.

4.  Сім’я Гаврилюків.

Молода сім’я. Чоловік (25 р.) - постійної роботи не має, за фахом муляр-штукатур, дружина (26 р.) не працює, це другий шлюб, від першого є дитина - хлопчик - Максим (5 р.). Мати звернулась до міської служби з питанням, що їй робити з алкогольною залежністю чоловіка. Матеріальний стан задовільний.

5.  Сім’я Лобурчуків.

Сім’я, де є засуджений. Мати (32 ріки) ) - працює бухгалтером в телефонній компанії, батько (35 років) - перебуває у місцях позбавлення волі, син - Дмитро (11р.) Мати зверталася до психолога міської соціальної служби зі скаргою на поведінку сина. Матеріальний стан добрий.

. Сім’я Цимбалюків.

Повна сім’я. Батько(30 р.) - працює водієм таксі, мати (29 р.) - працює медсестрою, дочка - Олена (6 р.).Мати звернулась до психолога міської соціальної служби з побоюванням, щодо розвитку дівчинки (її дівчинка дуже тиха в класі і ні з ким не спілкується). Матеріальний стан добрий.

. Сім’я Коляновських.

Неповна сім’я. Мати (34 р.) торгує на ринку, розлучена. Батько з сином не спілкується. Син - Олександр (10 р.) Скарги на поведінку хлопчика в школі.

. Сім’я Косачів.

Неповна сім’я. Мати (29 р.) працює продавцем у магазині, розлучена; двоє дітей: син - Сергій (9 р.) і дочка - Марина (6 р.). З ними проживає бабуся і дідусь. Батько з дітьми спілкується. Скарги на низьку успішність в школі і замкнутість

. Сім’я Русих.

Повна сім’я. Батько (36 р.), мати (33 р.) займаються торгівлею, мають дві торгових точки. Син - Влад (12 р.). Скарги на замкнутість сина. Звернулись до психологічної міської служби.

. Сім’я Хаверків.

Неповна сім’я. Мати (46 р.) працює прибиральницею, двоє старших доньок живуть в іншому місті. З матір’ю проживають донька Ганна (11 р.) і син - Денис (9 р.). Зверталась до районної служби по гуманітарну допомогу. Діти від різних батьків. Матеріальний стан задовільний.

Дані були зафіксовані у Акті “Перевірки матеріально-побутових умов проживання дитини” і Карті клієнта

* Прізвища та імена змінені.

Аналіз результатів сприйняття батьками дитини за допомогою опитувальника батьківського ставлення (ОБС)

В результаті обстеження проведеного у десяти сім’ях (14 респондентів), які потребують соціально-педагогічної допомоги, було виявлено, що:

1. У більшості батьків є наявним прагнення інфантилізувати дитину. Батьки не довіряють своїй дитині сердяться на її неуспішність і неумілість. У зв’язку з цим вони намагаються оберегти її від будь яких труднощів і суворо контролювати, її дії, про що свідчить високий рівень процентного рангу по V шкалі “Маленький невдаха” - 94,9 %.

2.       У батьківському відношенні сильно вираженні авторитаризм дорослі вимагають від дитини дисципліни і ретельного виконання вимог. Вони намагаються нав’язати їй у всьому свою волю, не в змозі стати на її точку зору це було підтверджено високим рівнем процентного рангу IV шкалі “Авторитарна гіперсоціалізація” - 80 %.

Результати по кожній сім’ї наведені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Результати опитування батьків за методикою ОБC

Сім’я	Результати по шкалам (%)
	І	ІІ	ІІІ	ІV	V
Сім’я Онищуків	88.6	19.22	19.53	95.76	98.1
Сім’я Суховецьких	53.79	31.19	57.96	83.79	90.5
Сім’я Сірих	31.01	19.22	39.06	53.87	94.3
Сім’я Гаврилюків	53.79	31.19	39.06	69.30	97.46
Сім’я Лобурчуків	31.01	31.19	57.96	83.79	90.5
Сім’я Цимбалюків	31.01	31.19	39.06	83.79	95.5
Сім’я Коляновських	31.01	48.82	57.96	69.30	97.46
Сім’я Косачів	53.79	31.19	39.06	95.76	98.73
Сім’я Русих	53.79	48.82	57.96	69.30	88.6
Сім’я Хаверків	53.79	31.19	74.97	95.76	98.1
Загальний результат	48,6	32,3	48,3	80	94,9

3. У більшості батьків середній рівень прояву тенденції до симбіотичних відносин з дитиною, вони недостатньо відчувають себе єдиним цілим з дитиною, намагаються задовольнити її потреби, але не в повній мірі. Це підтвердили результати дослідження по третій шкалі “Симбіоз” - 48,3 %

.  Хоча для батьків було не характерне відношення до дитини по типу “Емоційного відторгнення”, вони намагались прийняти і зрозуміти дитину, про що свідчить рівень процентного рангу по I шкалі “Прийняття - нехтування” - 48,6 %, але, нажаль, батьки показали не високий рівень, процентного рангу - 32,3 % по II шкалі “Кооперація”, як соціально бажаний образ батьківського відношення.

Аналіз результатів за методикою між особистісних відносин дитини Рене Жиля. Дана методика показала позитивні взаємостосунки з матір’ю у більшості дітей. Лише у одної дитини вони порушенні. Позитивне відношення до батька виявлене лише у трьох дітей, у інших показник нижче середнього. Четверо дітей взагалі не сприймають батьків як подружжя, це зумовлено ситуацією, яка склалася у сім’ї. Діти у віці від 5 до 12 років ще дуже залежні від матері і якщо мати негативно висловлюється стосовно батька, вони не здатні об’єктивно оцінити ситуацію.

У сім’ях у складних життєвих обставинах, де батьки зловживають алкоголем, а це чотири сім’ї, матері змушені ставати главами сімей, тягнучи на собі тягар домашніх обов’язків.

Стосунки з братами і сестрами не порушені в жодної дитини, і найбільш міцні вони у Сергія і Олександра. Якщо у дитини не має рідних братів чи сестер вона називала двоюрідних. Це вказує на те, що досліджувані сім’ї підтримують зв’язки з родичами.

Лише у двох дітей не налагоджені стосунки з бабусею чи дідусем, у решти досить високі показники. Як виявилось з бесіди з дітьми, Яна і Ольга майже не відвідують своїх бабусь, інші діти проводять літній відпочинок у селах, або бабуся і дідусь проживають із ними.

У двох дітей відсутні друзі. Інші мають друзів, але відносини у них не дуже близькі. Близьких друзів мають троє з опитаних.

Вчитель, чи вихователь є авторитетом для усіх дітей, лише у однієї дитини відносини з вчителем не налагодженні, а у двох рівень нижче середнього.

Допитливість вище середньої у чотирьох дітей, але це досить низький показник у дітей такого віку. У однієї дитини показник нижче середнього. Це може вказувати на низьку мотивацію до навчання.

Загалом у більшості дітей порушене спілкування з однолітками та оточуючими. Як правило вони уособлювали себе з дітьми на картинках, які не брали участі у спілкуванні чи іграх. Лише четверо дітей мають «середній рівень» взаємовідносин із іншими дітьми.

У більшості дітей домінування суттєво виражене і як правило поєднується з високим рівнем агресивної поведінки. Не дивує і той факт, що лише у двох дітей з родин у складних життєвих обставинах був виявлений «низький рівень» агресивності. Про агресивність, грубість, впертість своїх дітей зазначали і батьки, деякі з них стверджували, що так діти поводяться лише в школі.

Схильність до відособленості теж притаманна усім дітям, швидше за все, це є наслідком порушення сприятливого мікроклімату в сім’ї.

Для даного дослідження ми виокремили результати по таких шкалах як:

Взаємовідносини з батьками. Судячи з результатів методики у більшості дітей існують проблеми у взаємостосунках з батьками. Вони не сприймають батьків, як подружжя. Правда лише у 8.3 % дітей сильно порушений зв’язок з матір’ю.

Результати обстеження наведені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Результати обстеження за методикою дослідження міжособистісних відносин дитини Рене Жиля

Ім’я дитини      № шкали	Рівень який характеризує конкретно-особистісні відносини дитини з іншими (%)							Рівень, який характеризує особливості дитини (%)
	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	XIII
Ганна	80	40	30	40	45	20	55	60	35	65	70	65	40
Денис	60	20	35	40	40	0	40	50	0	60	85	70	85
Дмитро	55	20	10	30	45	30	30	30	20	75	80	40	50
Олена	80	50	55	45	50	45	65	60	40	60	75	45	50
Влад	85	60	60	40	55	50	55	70	65	55	75	45	85
Марина	85	30	0	35	65	45	60	40	40	30	30	50	75
Олександр	60	35	60	50	50	55	60	65	30	70	80	45	65
Яна	60	30	0	40	35	25	60	45	55	30	25	60	70
Максим	80	35	0	20	50	0	70	50	35	10	70	35	45
Оля	75	10	20	60	30	45	55	50	50	10	75	30	65
Сергій	80	0	0	65	75	55	60	45	60	45	85	40	50
Наталія	30	35	10	30	60	20	40	50	25	55	85	65	85
Загальні результати	69,1	30,41	23.3	39	50	32.5	54.2	51.3	37.9	47.1	62.01	69.6	63,75

1.  Проте загальний показник труднощів у взаємостосунках з батьками становить:

а) відношення до матері: високий - 58.4%

середній - 33.3%

низький - 8.3%

б) відношення до батька: високий - 0%

низький - 83.3%

.Агресивність, ступінь прояву: високий - 83.4%

середній - 0%

низький - 16.7%

.Відособленість: високий - 41.7%

середній - 58.3%

низький - 0%

.Реакція на фрустрацію: високий - 8.3 %

середній - 75%

низький - 16%

Якісний аналіз результатів обстеження за методикою “Намалюй людину”.

1.  Ганна.

Намалювала себе (її слова “але це не я”, вказують на низьку самооцінку.) На малюнку вона прогулюється. Судячи з пропорційності фігури і особливостей декорування, а також зображення можна зробити наступний аналіз. Штрихова - висока тривожність, висока зацікавленість у собі, статева ідентифікація, страх чи тривога, прояв агресії і вербальності агресивного характеру, допитливість, незадоволеність своїм положенням, замкненість символ опори, невпевненість. Легкість виявлення побоювань страхів, недовіри. Астенічність, соматичні хвороби.

2.  Денис.

Не знає чому намалював дівчинку, але вона радісна і весела. Порушення статевої ідентифікації, зображення дівчинки може свідчити про існування думки, що у жінки вищий соціальний статус. Плечі - вказують на обережність і захист. Помітні демонстративність, тривога, прагнення до дії, імпульсивність, відсутність контроль за діями (руки ширші коло кисті), неадаптованість, труднощі в соціальних контактах. Але загальне зображення людини свідчить про прагнення до спілкування.

3.  Дмитро.

Намалював хлопчика, сказав, він не малював когось конкретно. Хлопчик чекає друга. Руки з довгими розставленими пальцями, вказують на незадоволеність своїм положенням. Відкритий рот - на вербальну агресію. З зображення малюнку помітні впевненість в собі. Риси обличчя ретельно промальовані, що може свідчити про високу зацікавленість у собі.

4.  Яна.

Зобразила будинок, сказавши що там є люди. Це є не типовим для її віку, також швидше за все це вказує на труднощі в між особистісних відносинах у сім’ї. На запитання:- А що людина робить у будинку, відповіла: “сховалась бо їй страшно.” Варто провести додаткове всебічне обстеження дівчинки (особливо емоційної сфери).

5.  Влад.

Зобразив на весь аркуш голову з висунутим язиком. Сказав, що вона “кривляється”. Великий лоб може вказувати на інтелектуальні здібності (в школі має непогані оцінки.) На питання чому зображена тільки голова, сказав, що це головне у людини. Те що малюнок займає верхню частину аркуша вказує на високу самооцінку. Особливості зображення вказують на вербальну агресію, помірну тривожність.

6.  Олександр.

Зобразив дещо робото подібну людину, яка тримає в руці меч. Сказав, що це його улюблений герой. Особливості зображення вказують на ідентифікацію зі своєю статтю, однак можлива певна емоційна незрілість. На можливе почуття неповноцінності вказують акцентування на руках і нерівномірне натискування олівця. Хоче бути схожим на свого героя, йому не вистачає впевненості. Особливості зображення вказують на наявність агресивних тенденцій.

7.  Олена.

Намалювала себе, коли йде до школи. Фігура не пропорційна: маленька голова і великий тулуб. Руки розставлені в сторони. Особливості зображення вказують на ідентифікацію зі своєю статтю, на наявність агресивних тенденцій декорування на зацікавлення собою. Дівчинка на перший план ставить фізичну силу. Відсутність ступенів вказує на почуття невпевненості.

.    Марина.

Намалювала себе, вдома. Руки притиснуті до тіла, вказують на пасивність. Великі очі і загальний вираз обличчя вказують на наявність страхів. Маленькі ступні можуть вказувати на нестабільність особистості. У випадку не достатності базового почуття захищеності розвиток особистості порушений; постійна тривожність продовжує перешкоджати руху до емоційної зрілості.

.Сергій.

Намалював двоюрідного брата, на роботі. Йому не вистачає батька .Капелюх на голові може бути символом захисту від впливів зовнішнього світу. Руки розставлені з довгими пальцями - прагнення до спілкування, незадоволеність своїм станом. Проте рис обличчя не має воно заштриховане, швидше за все у дитини труднощі у спілкуванні.

. Ольга.

Намалювала маму, яка кричить. Судячи з коментарів найчастіше дівчинка бачить матір у сердитому настрої. Особливості зображення вказують на високий рівень тривожності. Є наявним прагнення до спілкування, а гарна промальованість рис обличчя вказує на зацікавленість у собі. Відкритий рот свідчить про вербальну агресію.

11. Наталія.

Намалювала себе, вона гуляє. Особливості зображення вказують на високу тривожність і високий рівень агресії. Наявні труднощі у спілкуванні, сховані за спиною руки свідчать про замкнутість, відсутність прагнення до спілкування, незадоволеність своїм становищем .

. Максим.

Намалював друга, який чекає його. Маленька фігура, притиснені до тулуба руки вказують на невпевненість у своїй безпеці, пасивність. Великі очі - прояв страху, а відсутність міцної опори вказує на не впевненість у собі.

Якісний аналіз результатів обстеження за методикою “Малюнок сім’ї”.

. Ганна.

Намалювала матір, себе і брата. На малюнку відсутні сестри і батько,отже можна зробити висновок, що дівчинка не має емоційного зв’язку з ними. У неї гарні відносини з братом - вона тримає його за руку. Намальоване сонце сховане за хмарами, не вистачає батьківської ласки і любові.

. Денис.

На малюнку батько відсутній, можливо його відсутністю, хлопчик „знімає” проблеми, джерелом яких є батько. Розведені руки, заштриховане обличчя і фігура свідчать про високу тривогу та ворожість. Зі сторони матері дитина теж відчуває сильний вплив, агресію (намальована маленька перешкода між матір’ю і дитиною). Проте фігури зображені поряд, що свідчить про їх близькість. Те, що під фігурами зображена чітко означена лінія, вказує на прагнення дитини надати сім’ї міцної і надійної опори.

. Дмитро.

Намалював себе і матір. Проте між фігурами намалював дерево, символічний бар’єр. Намагався намалювати ще одну фігуру, але потім її стер, на запитання: “кого ти хотів намалювати?”. Відповів, що це друг матері. Хлопчику не вистачає батька, рідного він майже не знає. У сім’ї наявною є конфліктність. Себе він зобразив з розставленими руками, що вказує на ворожу, агресивну позицію.

. Олена.

Головною в сім’ї є мама,яку вона хоче, якомога більше прикрасити .Але фігуру матері вона не може намалювати рівною (намагалась два рази ) гадаю, це нереальне сприйняття як матері так і сім’ї .Сонце вказує на потребу у материнській любові .В дівчинки бажання мати близькі стосунки з матір’ю, швидше за все дитина страждає від ізоляції і самотності в сім’ї ,однак нерідко ці почуття в подальшому зникають,оскільки впливають на нею боляче .Аня відчуває власну неповноцінність.

. Наталія.

Матір на малюнку не намалювала. Проте намалювала батька, а між фігурами коляску з дитиною. З бесіди виявилось, що у рідного батька є інша сім’я, і це заважає йому спілкуватись з нею. На малюнку переважають речі, багато ліній з сильним натиском це вказує на тривожність автора малюнка. Дівчинка не відчуває себе членом сім’ї, конфліктує з матір’ю. Сонце сховане за хмарами свідчить про стурбованість і незадоволеність відносинами між дівчинкою і “ зігріваючою” стороною - батьком.

. Влад.

Намальовані усі члени родини, але батько зображений без тулуба біля ніг матері. Особливості зображення вказують на авторитаризм матері, Батько проявляє вербальну агресивність, але вона з погляду хлопчика не відіграє жодної ролі. Хлопчик відчуває власну неповноцінність і ролі батька відводить незначну роль. Хоча таке положення речей його не задовольняє.

. Ольга.

Намалювала на весь аркуш матір. Особливості зображення вказують на те що мати є досить авторитарною . У дівчинки наявний страх перед матір’ю, вона відчуває з її боку вербальну агресію, тиск. У матері на обличчі окуляри тоді як насправді вона їх не носить, одяг сильно декорований, вона так прагне прикрасити матір. Інші члени сім’ї відсутні, отже внутрішньо сімейні зв’язки порушені.

. Марина.

Намалювала усіх членів родини - матір, бабусю, брата і себе. Найбільша фігура - фігура матері. Себе з братом намалювала маленькими осторонь від матері. Дівчинка більше часу проводить з бабусею. Багато штрихованих ліній, хмари, вітер який гне дерева можуть трактуватись як наявність тривожності та існування сильного бажання перенестись з реального світу у світ фантазій.

Отже, у дітей спостерігаються відхилення від норми у поведінці, найчастіше це вербальна агресивність, тривожність, почуття невпевненості, незадоволеність станом в якому вони знаходяться. Деякі діти відчувають себе без захисними це означає, що швидше за все сім’я не створює їм такого захисту. Що стосується агресивності то вона переважно має вербальний характер.

2.2 Корекційно-розвивальна програма та методичні рекомендації щодо діяльності з сім’ями у складних життєвих обставинах

Мета: налагодити міжособистісні стосунки батьків і дітей з сімей у складних життєвих обставинах.

Форма роботи: індивідуальна (з сім’єю).

Тривалість роботи: 8 занять. Частота - 2 заняття на тиждень. Тривалість одного заняття - 45-60 хвилин.

Напрями роботи:

. Підвищення педагогічних знань батьків.

. Формування позитивного ставлення батьків до дітей.

. Зниження рівня агресивності і тривожності у дітей.

. Розвиток емпатійних вмінь у батьків і дітей.

. Розвиток самоконтролю.

Заняття №1

Мета - навчити батьків емпатійному та довірливому спілкуванню з дитиною.нi-лекція "П'ять шляхів до серця дитини"

Кожна дитина потребує батьківської любові. І батьки повинні навчитися виявляти свою любов до неї. Спілкуючись з дітьми, батьки насамперед мають частіше нагадувати собі таке:

Перед вами - діти. Вони поводять себе як діти. Буває, що їх поведінка нервує батьків. Якщо я виконаю свої батьківські обов'язки і любитиму дітей, не зважаючи на їхні провини, вони виправляться, коли подорослішають. Якщо я люблю їх не зважаючи ні нащо, вони відчуватимуть впевненість у собі і мою підтримку.

Дітям необхідна любов батьків - це одна з найголовніших потреб дитини. Висловлювати свою любов дитині батьки можуть через: дотик, “слова заохочення”, час, подарунки, допомогу.

Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами "Я тебе люблю".

Слова заохочення.

Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу і смисл. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно і м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини і частіше просити її: “Ти не міг би...”, “Може зробиш...”, “Мені буде приємно, коли ти...”.

Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові. Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите їй: "Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою". Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом - значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу у кожній сім'ї різноманітні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. І як би ви не були зайняті, хоча 6 кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу - своїй дитині.

Подарунок є символом любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, що любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами і кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтесь підкупити її - це хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо то є одяг. Подарунки не обов'язково купувати. їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки тощо. Головне - придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство - це професії, і дуже нелегкі. З вами укладено контракт принаймні на 18 років; і робочий день у вас ненормований. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними проханнями. Завдання батьків - почути ці прохання і відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять і сварять дитину, така допомога її не радує. Допомагати дітям - не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб і вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні "мови" нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту “мову” (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

Вправа “Подарунок”

Ведучий пропонує учасникам (матері і дитині чи дитині і батькові) зробити один одному подарунки - образи... Подарунок можна описати словами чи показати жестами. А потім учасники розповідають, який би подарунок вони хотіли б отримати, який з подарунків сподобався понад усе.

Вправа “Психологічний автопортрет”

Кожен з учасників по черзі відповідає на питання: “За що мене можна любити?”, “за що мене можна сварити?” , пропонуючи варіанти того, що можна зробити, щоб сварити не було за що. Спільне обговорення.

Вправа “Як ти себе почуваєш?”. (У парах).

Дорослий уважно дивиться на свою дитину, визначає й розповідає про її самопочуття. Дитина слухає й доповнює. Потім дитина визначає самопочуття дорослого. Обговорення .

Вправа “Мудрець”. (У парах).

Ведучий говорить, звертаючись до учасників: "Закрийте очі, уявіть подумки зелений луг і великий старий дуб на краю лугу. Під деревом сидить мудрець, що відповість на будь-яке питання... Простягніть до нього руки (дорослі беруть руки дітей), поставте запитання, що хвилює вас, і вислухайте відповідь... Опустіть руки, ми повертаємося... відкрийте очі".

Обговорення.

Домашнє завдання: заняття №1 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття 2

Мета - формування емоційно-позитивного ставлення до дітей; активізація здібностей створювати емоційно теплу, налаштовану на відвертість атмосферу в спілкуванні.

Міні-лекція “Ваша дитина”

Для того щоб отримувати задоволення від виховання вам можуть допомогти сім кроків:

Крок 1. Навчіться отримувати задоволення від виховання дитини, змінивши свій підхід до неї.

Крок 2. Цінуйте себе (Пам'ятайте, що ви рівні в правах із дитиною. Не забувайте про це...).

Крок 3. Шукайте факти. (Знання психологічних особливостей вікових періодів сприяє глибшому розумінню того, чому ваша дитина реагує на події по-різному, конфліктує...

Крок 4. Розмовляйте. (Спілкування - взаєморозуміння не тільки думок, а й почуттів, це двосторонній процес. Пам'ятайте, що існують інші засоби спілкування, невербальні: музика, мистецтво, погляд, посмішка, дотик.)

Крок 5. Слухайте. (Виховуйте у собі вміння слухати, щоб зрозуміти почуте.)

Крок 6. Приймайте, не засуджуючи. (Вчіться судити вчинки, а не людину).

Крок 7. Будьте вище того, що ви не можете змінити. (Наприклад, ви не можете змінити особистість дитини, її стать).

Типова помилка батьків - нерозуміння. По-перше, вони не розуміють, насамперед самих себе, по-друге, -свою дитину і, нарешті, наслідків своєї поведінки стосовно дітей.

Останнє нерозуміння лежить в основі найтиповіших причин неправильного виховання. Пам'ятаєте, ми вже казали про те, що дитинство - найвідповідальніший етап у розвитку дитини. Віковий розвиток психіки дитини - це процес нерівномірний, де роки спокійного розвитку змінюються періодами переходу від одного вікового етапу до іншого, який характеризується конфліктами й протиріччями.

Психолог Л.С.Виготський казав, що розвиток дитини - це діалектичний процес, у якому перехід від однієї сходинки до іншої відбувається не еволюційним, а революційним шляхом. В основі всіх революційних перебудов (і психічного розвитку також) - завжди якісь кризи, стани, коли визріває ситуація: “Ті, що нижче - не хочуть, а ті, що зверху - не можуть”. Якщо це перенести на ставлення батьків до дітей, то можна помітити: діти не слухаються, а батьки не можуть їх приборкати.

“Не слухається!” - це означає: виявляє впертість, вередує, “демонструє характер”...

А ми знаємо, що для батьків (і не тільки) важливою рисою дитини є слухняність. Хоча на словах вони хотіли б, щоб дитина була розумною, виявляла ініціативу, творчість тощо.

Коли запитуєш у батьків, що вони вкладають у поняття “хороша дитина”, часто чуєш:

Ø слухняна;

Ø  з нею можна домовитися;

Ø  спокійна;

Ø  поступлива;

Ø  покірлива.

Слухняна - отже, не заважає нам робити важливі справи, а також - дивитися телевізор, телефонувати друзям, читати газету...

Хочеться нагадати: якби діти завжди слухалися батьків, нам би ще й досі довелося жити при каганцях. Той, хто творить, хто розвивається, - неспокійний, «незручний» і не завжди слухняний.

Але дорослі могли б знайти правильні шляхи: досить змінити тактику стосунків з дитиною, збільшити зону її самостійної діяльності, зрозуміти її потреби та інтереси - і «революція» відбудеться мирним шляхом.

Отже, розуміти дитину - це насамперед змінюватися разом з нею, з кожним роком ставати мудрішими, спостережливішими, толерантними. І знати, що кожен новий період життя дитини готує нам нові «сюрпризи».

На що іще треба звернути увагу? На оцінювання. Що б ми не робили, нам завжди цікава думка певних людей: вони засуджують чи схвалюють?

Таке оцінювання існує між дорослими й дітьми. Ми оцінюємо їх, вони - нас. Але вони не завжди можуть це зробити вголос. Яка ж головна помилка дорослих? Вона полягає в поганій звичці давати загальну негативну оцінку особистості з приводу її окремих, конкретних проявів. Така оцінка завжди сприймається гостро і переживається як несправедлива. Вона спричиняє відчуття образи. З таких образ між нами і тим, кого ми образили, виникає бар'єр непорозумінь і недовіри, через який навіть справедливі нарікання не можуть пробитися.

Батьки, не кажіть:

Ти взагалі ледар!

Ти завжди запізнюєшся!

Ти ніколи не виконуєш!..

Треба оцінювати конкретний учинок, а не особистість загалом:

Ти вчора не продумав свій учинок;

Цього разу тобі не вдалося...

У того, кого оцінюють, з'являється надія: “Завтра обов'язково виправлюсь”, “Іншим разом удасться...” При цьому відкривається перспектива вдосконалення, зростає впевненість у своїх силах.

Наведемо приклад з городництва. На присадибних ділянках ми вирощуємо квіти й боремося з бур'янами. Плекаємо кожен паросток, удобрюємо. А бур'яни ростуть, дай лишень їм волю - «заб'ють» наші квіточки. А головне: вони не потребують до себе уваги. А яка сила, тиск, плодючість!

Чи не так і у вихованні? Негативні риси з'являються самі собою, а позитивні треба терпляче й безупинно самим прищеплювати й виховувати. Інакше виникнуть запитання: “Звідки це в неї (чи в нього)?”, “Ми поганого не вчили...”

На жаль, цього обмаль - не вчити поганого. Треба систематично, постійно вчити добра.

Вправа«Повинен і хочу».

Кожен учасник складає для себе перелік з 10-ти висловлювань, які починаються одним із формулювань: “Я повинен...”, “Я не можу...”, “Я хочу...”, “Мені подобається”

Учасники зачитують свої переліки. Учасники повторюють свої пропозиції, однак з формулюванням: “Я наважусь на...” і додають висловлювання “Я відчуваю себе при цьому...”.

Домашнє завдання: заняття №2 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття №3

Мета: навчити батьків і дітей гідно реагувати на оцінювання, критику та похвалу.

.Вступна бесіда.

Обговорити: 1) роль критики, найчастіші способи реагування на критику; 2) звернути увагу на різницю між критикою і образою (ображають, щоб принизити; критикують, щоб допомогти подолати недоліки); 3) доречні способи реагування на критику( нагадати оскільки критикуючий хоче, щоб ви звернули увагу на свій промах, йому треба подякувати); 4) роль похвали для власної самооцінки.

.Вправи.

Вправа «Нова сукня»

Дає можливість навчитися з гідністю приймати компліменти. Як правило, проблеми у прийнятті похвали пов’язані з тим що людина почувається невпевнено у власних силах.

Соціальний педагог пропонує двом учасникам розіграти сценку: зустрічаються дві подруги. Одна каже іншій, що вона гарно виглядає у новій сукні. Друга відповідає, що сукня вже стара, має плями тощо.

Обговорення.

Як почувається дівчина, яка зробила комплімент?

Чому, на Вашу думку, дівчина так відповіла?

Чи не нагадує Вам дана сценка деякі життєві ситуації? Якщо так, то поділіться, які?

Як не дивно, багатьом людям дуже важко приймати похвалу, вони використовують різні способи, щоб її не приймати. Наприклад, жінку похвалили за те, що вона спекла смачний пиріг. Якщо вона не вміє приймати, то почне все заперечувати: «Та де!»Він мені не вдався. Навіть на стіл соромно ставити», - або переадресовувати їх іншому: «Це не моя заслуга. Це просто рецепт такий. Будь-хто може спекти», - або применшувати свій успіх, указуючи на успіх інших: «Можна їсти. А ось моя мама пече - пальчики оближеш», - або применшувати свої чесноти, указуючи на невдачі в справах: «Так, пекти я більш-менш умію, а от в’язати ніяк не навчуся».

Вправа «Комплімент»

Варіант попередньої гри.

Учасники кажуть по черзі комплімент (він може стосуватися зовнішнього вигляду, рис характеру, вміння одягатися тощо).Завдання того, хто приймає комплімент, - зробити це впевнено-гідно. Обговорення.

Що Ви почували, коли говорили компліменти?

Що Ви почували, коли приймали компліменти?

Які були труднощі?

Вправа «Скажи мені щиро…»

Ця вправа допомагає навчитися відверто висловлювати критику або похвалу так, щоб не образити іншого. Для цього треба так побудувати речення, щоб було зрозуміло, що ти висловлюєш власну думку, з якою можна погоджуватися чи ні. Наприклад, замість того, щоб сказати: «Мені не подобається твоя блузка» - «Такі блузки мені не подобаються»; замість: «Цей колір не гарний» - «Я не люблю такого відтінку».

Зараз ви запитаєте один у одного: «Скажи мені щиро, чи тобі подобається (моя зачіска, одяг, твір, тощо)».

Обговорення вправи.

Домашнє завдання: заняття №3 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття№4

Мета - наблизити батьків до реального розв'язання конкретних життєвих ситуацій.

1.Міні-лекція "Батьківські міфи та істини".

Існують міфи про те, яким повинен бути батько. Буде корисно з ними ознайомитися, тому що вони можуть вас дуже обмежувати. Міфи приймаються за реальні можливості, а насправді далекі від істини.

Міф 1. Батьки несуть відповідальність за те, щоб їхні ліги стали щасливими, діяльними і повноцінними дорослими людьми. (Істина на противагу міфу: "Це не так. Батьки створюють умови для розвитку особистісного і творчого потенціалу, а діти самі роблять вибір, вчаться на власних помилках. Пригадайте власне життя. Чи слухали ви поради власних батьків? Чи не жалкували, коли прислухалися до них?)

Міф 2. Батьки повинні любити своїх дітей. (Істина на противагу міфу: "Зазвичай, батьки люблять своїх дітей, навіть коли їм не подобаються деякі їхні дії чи вчинки. Не думайте, якщо дитина перестала вам подобатись, ви перестали її любити. Діти - це люди, яким притаманні як позитивні, так і негативні риси.)

Міф 3. Батьки завжди повинні мати владу над своїми дітьми. (Істина на противагу міфу: "Батьки не в змозі примусити своїх дітей стати якоюсь особистістю. Насправді потрібна влада над собою, а не над дитиною, щоб діти вважали своїх батьків за взірець.)

Міф 4. Виховуючи дітей, необхідно бути переконаними, що в дітей не буде поганих звичок. (Істина на противагу міфу: "Діти не цінують домінування, силу та владу, а цінують розуміння та повагу, і саме це їх спонукає до позитивних дій.)

Міф 5. Знання про те, як бути гарними батьками, приходить природним шляхом. (Істина на противагу міфу: "Ні. Життя змінюється, і бути добрими батьками - це велика праця над собою.)

Тепер спробуймо у своїй свідомості замінити ці міфи на важливі істини.

Отже, спробуймо разом з'ясувати виведені нами істини:

Істина 1

Більшість дітей проходить через це (шлях від дитинства у дорослість). Усі ваші знайомі, друзі, батьки були колись підлітками, але знайшли своє місце в суспільстві, виявилися спроможними забезпечити себе і уміють підтримувати гарні стосунки з батьками.

Істина 2

Ви не самотні. Все, що ви відчуваєте зараз, уже відчувала велика кількість людей.

Істина 3

Ви не безсилі.

Сила - це здатність вершити зміни. Ви відчуваєте безсилля, тому що прагнете змінити те, що не піддається змінам: особистість іншої людини. Але Ви не можете змінити себе, своє ставлення до іншої людини, ситуації. Через це Ви можете змінити свою реакцію на ситуацію, спосіб свого сприйняття.

Істина 4

У вас є юридичні права.

Ви володієте всіма тими юридичними правами, що й ваші діти. У вас є право на: відпочинок, свободу, повагу, розуміння...

Істина 5

Ви не зобов'язані бути послідовними.

Якщо ваш метод розв'язання не спрацював, залиште його і спробуйте щось інше.

Висновки: Виховання дітей - складний процес, який триває довго, довше, ніж ми можемо собі уявити. Спробуйте все ж таки отримати від цього задоволення.

Вправи.

Вправа "Скласти список власних проблем ".Скласти список усіх пов'язаних з вашими дітьми проблем, які турбують вас. Записуйте все, що згадаєте, і важливе і другорядне. Список нескінченний. Вас усе це хвилює як батьків. Раптом ви розумієте, що всі зусилля марні, а ваша дитина перетворилася на незнайомця. Опишіть свої думки і почуття з приводу визначених вами проблем. Найчастіше батьки думають: "Що я зробила не так? Напевно, я погана мати?... Почуття гніву, злості, безпорадності починають перемішуватись із сумом та депресією.) Обговорення.

Вправа "Скласти список ваших розв'язань проблеми". (Приклад: контроль, покарання, підкуп і хабар, розпорядження, фізичне покарання...) Після того, як список складений, починається його обговорення.

Не існує універсального рішення проблем, з якими зустрічаються батьки. Адже кожен із нас унікальна особистість. Щоб не помилитися, варто уникати батьківських міфів.

Домашнє завдання: заняття №4 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття №5

Мета: навчити батьків і дітей усвідомлювати почуття, відстежувати виявити настрою, керувати власними емоціями.

.Вступна бесіда.

Обговорити: 1) роль почуттів та емоцій в житті людини; 2) як ми розуміємо, що відчуває інша людина; 3) на що потрібно звертати увагу для адекватного «зчитування» справжнього стану людини; 4) чи всі емоції легко виразити; 5) пояснити що немає незадоволених або «неправильних» почуттів, адже усі вони належать людині і є важливими від неї, інша справа як вона виражає їх; 6) підвести до висновку, що маючи право мати всякі почуття, потрібно знати і використовувати такі способи вираження почуттів які не принижують себе та інших, тобто оволодіти вмінням висловлювати свої почуття; 7) запропонувати це зробити в ігровій формі.

.Вправи та ігри.

Гра «Спустити пару».

Дає можливість учасникам попрацювати зі своїми образами, гнівом. Сприяє встановленню відкритості і довіри у стосунках між учасниками. Вчить умінню вислуховувати критику, не ображатись і не реагувати агресивно у відповідь.

Учасники сидять поряд. Кожен з вас має можливість сказати іншим про те, що йому заважає або його сердить. Пам’ятайте одну умову використовувати тільки Я-висловлювання. Наприклад: « Марино, мені неприємно, що ми постійно огризаємося» або «мамо, мене дратує, що ти постійно примушуєш мене їсти ». Не намагайтесь виправдовуватись, отримуючи зауваження, а просто вислухайте все, що вам говорять. Якщо у когось немає вже більше зауважень, то так і скажіть: «У мене нічого не закипіло». Коли «пару спущено, діти, що отримали зауваження, можуть висловитися з цього приводу». Можна обговорити враження від вправи:

Як ви сприймали критику на свою адресу, враховуючи тон і форму (Я-висловлювання) зауважень?

Чи виникало бажання здійснити агресивний випад?

Які висновки ви зробили.

Вправа «А крім того…»

Варіант попередньої гри. Дає можливість учасникам висловити свої скарги й негативні емоції і, таким чином, запобігти перетворенню незадоволення на агресію. Іноді кожному з нас є на що поскаржитись і виникає бажання «побуркотіти»  Учасники розбиваються на пари і сідають один напроти одного. Тепер ви можете розповісти один одному про неприємні речі і поскаржитись на життя. Можна навіть перебільшувати свої проблеми. Починати свої «скарги» потрібно з тих самих слів: «А крім того…». Це може виглядати так:

«А крім того, мати несвоєчасно випрала мої улюблені джинси».

«А крім того, сьогодні зовсім не було настрою йти до школи».

«А крім того, я не розумію, що від мене вимагають батьки».

Вправа продовжується 3-4 хвилини, після чого - обговорення.

Вправа “Задоволений-сердитий»

Допомагає учасникам відчути й усвідомити свої дії та почуття, коли вони задоволені і коли сердиті. Гра в емоції дозволяє зрозуміти, що їх можна контролювати.

Закрийте очі і подумайте про те, що ви робите, коли задоволенні. Де ви в той час знаходитесь? Хто поряд із вами? Як ви почуваєтесь при цьому? А тепер уявіть, що сердиті. Що ви відчуваєте в таких випадках?

Поміркуйте в якому настрої ви буваєте частіше в задоволеному чи сердитому? Перенесіться зараз думками в той настрій, який для вас є звичним. Можете встати, походити по кімнаті. Виражайте це почуття у будь-який спосіб, не звертати увагу на інших (1 хвилина). Замріть на мить у тиші. Повільно перейдіть у протилежний стан. Якщо були сердиті, станьте задоволеним станьте сердитим. І поводьтесь так як вимагає це почуття. Відповідно дихайте і видавайте звуки (1 хвилина).

Замріть поверніться до попереднього стану. Зверніть увагу на зміни в тілі, диханні, у звуках, що ви їх видаєте. Знову зміна настрою. Поводьтесь так, як бажаєте.

Назвіть це почуття.

Після закінчення справи - обговорення:

Яке з почуттів було найскладніше виражати?

Як ви відчували зміну настрою?

Чи вдалося Вам відчути можливість керувати своїми емоціями, почуттями?

Рефлексія. Відгуки про заняття. Оцінка самопочуття.

Домашнє завдання: потренуйтеся відстеженні своєї поведінки, поз, жестів, що супроводжують різні почуття. Спробуйте декілька разів змінити настрій.

Домашнє завдання: заняття №5 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття №6

Мета - навчити способам зняття емоційної напруги.

Вступна бесіда: 1) обговорити як людина почувається, коли тривожиться, коли стримує почуття;2) пояснити необхідність вмінь по зняттю напруження;3) запропонувати вивчити кілька вправ для подальшого самостійного використання.

Релаксаційні вправи сприяють інтенсифікації навчання і виховання. Стан розслаблення значно поліпшує процеси сприйняття, уваги, пам'яті і дає можливість передати потрібну інформацію без ускладнень.

Прийоми релаксації засновані на більш-менш свідомому розслабленні м'язів. Адже людина - єдине ціле: її психічне напруження веде до підвищення м'язової напруги. Звідси справедливе і зворотне твердження. Якщо нам вдасться знизити м'язову напругу, разом з нею знижується і нервове напруження. Відтак стан розслаблення є ефективним психогігієнічним засобом.

Вправа “Веселка”

Виберіть зручну позу; заплющить очі і протягом 1-2 хвилин уявляйте легку, чарівну веселку, прекрасну гру фарб і себе - у спокійному, приємному, розслабленому стані. Ви відпочиваєте. Вас поступово заповнює почуття спокою, розслаблення...

Роздивіться уважно всі кольори веселки. Які кольори ви бачите? Зафіксуйте кожний колір. Відчуйте, як зміна кольорів (червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, голубий, синій, фіолетовий) робить приємність вашій душі і тілу. Відчувши повний спокій і задоволення, зафіксуйте цей стан. Розплющіть очі. Поділіться враженнями.

Вправа “Море”

Заплющте очі. Зручно сядьте, покладіть руки па коліна долонями догори. Уявіть собі берег моря. Зробіть глибокий видих (пауза), повільний вдих. Шумить морська хвиля, заспокоює і заколисує. Ви сидите на березі моря, близько біля води.

Ноги торкаються морської води. Повільно робите вдих і видих. Відчуваєте приємну прохолоду морської води. З кожним вдихом вода повільно входить у вас з моря. По ступнях ніг, піднімається вгору по тілу аж до талії, як приплив. А з кожним видихом повертається згори вниз, як відплив. І знову приплив-вдих, відплив-видих... Вашому тілу приємно, спокійно. Вода омиває і очищає кожну частинку вашого тіла і ззовні і зсередини. Ви відчуваєте себе берегом моря, ви розчинилися в піску і вас омиває вода... Вдих-приплив, видих-відплив. Ви злилися з природою. Ви - частина природи. Вам добре і приємно відчувати себе природою. Рахуючи у зворотному напрямку, на слові «один» розплющіть очі: (5-4-3-2-1).

Вправа«Подорож».

Візьміть картину або фотографію. Поставте її перед собою на зручній відстані або розмістіть на стіні. Організуйте психологічну «подорож» у середину цієї картини чи фотографії. Програйте надуманий сюжет. Вигадайте всі можливі події під час подорожі. Відчуйте себе всередині картини, в центрі приємних подій. Розкажіть історію вашої подорожі.

Вправа “Релаксація”

Вправа виконується в парах. Один з учасників задумує геометричну фігуру (цифру, літеру) і “малює” її в повітрі губами, уявляючи, що в них зажатий олівець, який не можна випустити. Завдання іншого відгадати “намальоване”. Обговорення: учасники відповідають на питання - які групи м’язів їм вдалось розслабити під час вправи.

Домашнє завдання: заняття №6 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття № 7.

Мета - допомогти батькам більше отримати інформації про дитину.

.Вступна бесіда: 1) обговорити наскільки важливим є знання уподобань один одного; 2) з чого складається уявлення інших про людину; 3) наскільки співпадає наше уявлення про себе і інших про нас; 4) як можна використати знання про людину, щоб зробити їй приємне.

.Вправи.

Вправа “Які ми?”

Учасники сідають поряд і отримують від ведучого аркуш. Кожен учасник пише в верхній частині своє ім’я і ділить аркуш вертикальною лінією на дві частини. Ліву відмічаємо зверху знаком ”+”, праву знаком “-“. Під знаком ”+” перераховуємо: назву улюбленого кольору, улюблену пору року,улюблений фрукт,тварина, назва книжки, те яким чином легше всього надати учаснику задоволення.

В правій частині аркуша під знаком “-“ кожен називає: колір, який не подобається. Знайомство з відповідями.

Вправа "Ваш портрет". (У парах).

Учасники (дорослий-дитина), повернувшись один до одного спиною, намагаються по черзі (дорослий - дитину, дитина - дорослого) як можна більш докладно описати: кольори очей, волосся, форму обличчя, одяг й інші особливості.

Вправа "Мир без тебе...". (У парах).

Дорослі, працюючи в парах зі своїми дітьми, називають їхні позитивні якості, продовжуючи фразу: "Світ без тебе був би нецікавий, тому що ти...". Саме так можна показати дитині його значимість і самоцінність у цьому світі. Потім діти роблять "компліменти" дорослим.

Вправа "Склади казку про самого себе". (У парах).

Спільна робота дорослого з дитиною, спрямована на з’ясування проблеми дитини через казку. Ведучий може запропонувати дорослим бланки з опорним текстом.

Наприклад:

"Давай складемо казку про хлопчика (дівчинку) схожого на тебе:

Жив був... (ім'я). Він дуже не любив... (головна проблема вашої дитини).

Один раз його мамі (татові, батькам) було дуже потрібно (ситуація, пов'язана із цією проблемою)

Вправа "Моя фраза".

Учасники групи по черзі закінчують кожну із запропонованих ведучим фраз:

Я хочу...

Я вмію...

Я зможу...

Я доможуся...

За бажанням учасники групи можуть пояснити свою відповідь.

Домашнє завдання: заняття №7 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

Заняття №8.

Мета - це заняття присвячене повторному розгляду основних моментів нашого курсу.

1. Заключна бесіда: Ви вже ознайомлені з правилами батьківської поведінки. Якщо Ви не згодні з якимось правилом - спробуйте повернутися до пройденого матеріалу І заново його проаналізувати.

Основні правила батьківської поведінки

1. Оцінюйте не особистість, почуття, думки дитини, а ЇЇ вчинки.

2. Намагайтесь у спілкуванні з дитиною висловлювати свої почуття без оцінки, використовуючи Я-висловлювання (Я вважаю, Я відчуваю).

3. Порівнюйте дитину із собою (якою вона була раніше), а не з її однолітками, знайомими.

1.     Використовуйте методику чотирьох кроків, коли необхідно встановити обмеження:

· прийняття почуттів дитини;

·        встановлення обмежень;

·        альтернатива;

·        право вибору (ультиматум).

5. Приймайте дитину такою, якою вона є ("позитивні" її якості залежно від ситуації стають "негативними", і навпаки). Наприклад, гнів може допомогти у ситуації, коли треба захистити себе, тощо.

6. Нормальному розвиткові стосунків між рідними не повинні заважати періодичні негативні емоційні сплески, неминучі у нашому житті.

7. Пам'ятайте, що у процесі виховання важлива роль відведена несвідомому в людині (звички, наслідування, приклад, навіювання).

8. У стосунках з дитиною спирайтесь на позитивні якості особистості.

9.       Не припускайте розходження між словами і власними діями: "Роби як Я", а не "Роби як Я кажу".

Повторне тестування.

Поверніться до тесту, який був Вам запропонований на першому занятті. Виконайте його. Підрахуйте результати.

Тепер Ви маєте два результати виконання тесту: до тренінгу і після його завершення. Порівняйте Ваші результати за тестом взагалі і за кожною шкалою окремо. Поліпшення результатів тесту свідчитиме про позитивні зміни Ваших установок щодо виховання дітей, принципів побудови батьківсько-дитячих стосунків.

Треба враховувати й те, що зміни, які відбулись у батьківському ставленні до дитини, не у всіх учасників нашого тренінгу відразу ж виявляться у свідомості, поведінці. Тому не варто сприймати результати тестування як ярлик, вирок. Довіряйте власній інтуїції, вірте у краще майбутнє. І тоді життя піде за позитивним сценарієм, який кожен пише для себе.

2. Вправи

Вправа "Очі в очі". (У парах).

Учасники групи в парах (дорослий-дитина), дивлячись тільки в очі один одному й почуваючи руки, пробують мовчачи передати різні емоції, які проговорює ведучий. Наприклад: "Я смутний, допоможи мені!"; "Мені весело!" й інші.

Вправа"Асоціація".(У парах). Учасники сідають один навпроти одного й повідомляють по черзі про асоціації (на кого схожий?), які в них виникли в цей момент. Дорослий говорить: "Ти нагадуєш мені...", пояснюючи чому. Дитина у відповідь ділиться: "Ти схожий...", розповідаючи чому.

Вправа сприяє пізнанню й об'єктивній оцінці свого Я, поліпшенню взаєморозуміння в діаді: "дорослий-дитина".

Вправа "Портрет". Дорослі малюють портрети дітей, а діти - портрети дорослих. Вправа "Острів тепла й любові".

Учасники групи беруться за руки за руки. Ведучий пропонує: "Уявимо, що наше з’єднання - це маленький острівець любові, ніжності, тепла й спокою. Давайте присядемо, закриємо очі й помріємо... Відкрийте очі..." Ведучий пропонує намалювати "острів тепла й любові".

Заключне слово ведучого. Побажання дітям і дорослим.

Домашнє завдання: заняття №8 «Програми заочного тренінгу батьківської ефективності».

2.3 Аналіз та інтерпретація результатів повторного дослідження

Повторні результати за комплексною методикою ОБС.

Після проведення корекційно-розвивальних занять та заочного тренінгу батьківської ефективності. Були отримані наступні результати:

. По першій шкалі «Прийняття - нехтування» результати покращились у 3-х сім’ях

. По другій шкалі «Кооперація» покращився результат у кожній, тобто батьки почали прислухатись до дітей: 2 сім’ї - високий бал, 8 - середній.

. По третій «Симбіоз» були досягнуті середні бали. У 8-ми сім’ях бали покращились.

. По четвертій шкалі «Авторитарна гіперсоціалізація» отримані наступні результати: лише у однієї сім’ї не вдалось знизити цей показник, інші 9 сімей, по цій шкалі, показали середній результат.

Таблиця 3.1 Повторні результати опитування батьків за методикою ОБЦ (тестові бали подані у процентних рангах)

Сім’я	Результати по шкалам (%)
	1	2	3	4	5
Сім’я Онищуків	53.79	48.82	57.96	69.30	84.81
Сім’я Суховецьких	53.79	80.33	74.97	53.87	70.25
Сім’я Сірих	53.79	31.19	57.96	53.87	84.84
Сім’я Гаврилюків	53.79	48.82	57.96	53.87	70.25
Сім’я Лобурчиків	31.01	48.82	57.96	53.87	70.25
Сім’я Цимбалюків	53.79	48.82	57.96	53.87	70.25
Сім’я Коляновських	31.01	80.33	74.97	53.87	84.81
Сім’я Косачів	53.79	48.82	57.96	69.30	93.04
Сім’я Русих	31.01	80.33	74.97	53.87	45.57
Сім’я Хаверків	53.79	48.82	57.96	69.30	93.04
Загальний результат	46,9	62,9	58,5	76,17

5.  По п’ятій шкалі «Маленька невдаха» - показники зменшились в усіх сімей, проте лише у однієї сім’ї вони мають середній результат. У інших сімей цей показник став на нижній межі високого рівня (таблиця 3.2)

Назва шкали   Номер шкали	«Прийняття-нехтування»	«Кооперація»	«Симбіоз»	«Авторитарна гіперсоціалізація»	«Маленька невдаха»
	1	2	3	4	5
Процентний ранг на початку обстеження батьків	48,6	32,3	48,3	80	94,9
Процентний ранг після проведення корекційної програми з батьками і дітьми	46,9	56,51	62,9	58,5	76,7

Отже, з отриманих результатів видно, що застосування комплексно-розвивальної програми щодо покращення взаємостосунків між батьками та дітьми, вплинуло на існуючу ситуацію, покращивши її.

Батьки стали більш емпатійно ставитись до своїх дітей, розуміти потребу, для подолання труднощів, у співпраці з ними (Рис. 3.2.1)

Рис. 3.2.1 Порівняльні результати діагностики батьківського ставлення у сім’ї у складних життєвих обставинах. (Методика А.Я.Варга, В.В.Століна)

І якщо зважати, що участь у програмі приймали сім’ї у складних життєвих обставинах то програма показала свою ефективність.

Аналіз результатів за методикою між особистісних відносин дитини Рене Жиля.

Після проведення корекційно-розвивальних занять щодо покращення взаємостосунків між батьками і дітьми були отримані наступні результати:

- у відношенні до матері покращились стосунки у чотирьох дітей, у однієї дитини вони перейшли з низького рівня у середній (таб 3.3).

Таблиця 3.3 Результати повторного обстеження за методикою дослідження між особистісних відносин дитини Рене Жиля

Ім’я дитини     № шкали	Рівень який характеризує конкретно-особистісні відносини дитини з іншими (%)							Рівень, який характеризує особливості дитини (%)
	I	II	III	IV	V	VI	VII	VIII	IX	X	XI	XII	XIII
Ганна	80	50	35	40	45	30	50	65	45	50	60	60	35
Денис	70	35	35	40	45	10	45	55	20	55	70	55	75
Дмитро	65	25	20	35	50	30	30	40	35	60	65	35	45
Олена	80	55	60	45	50	45	60	60	45	65	55	45	45
Влад	85	60	60	40	50	55	55	70	65	55	65	45	55
Марина	85	30	0	40	50	50	60	45	45	35	25	40	60
Олександр	70	45	60	50	40	50	55	60	40	65	60	40	60
Яна	65	45	30	40	40	30	60	45	60	30	25	50	65
Максим	80	40	20	20	45	0	70	50	35	10	50	35	40
Оля	75	20	30	60	30	45	50	50	50	20	50	30	60
Сергій	80	0	0	65	70	55	60	45	60	45	55	40	50
Наталія	45	50	25	45	65	25	40	55	35	55	55	60	70
Загальні результати	73.3	37.9	31.25	43.3	48.3	35.4	52.9	53.3	44.6	43.8	52.9	44.6	55

- у дев’яти дітей покращився результат по відношенню до батька. У чотирьох дітей з низького він став середнім;

-        найкращі результати були отримані у зниженні агресивності дітей у дев’яти дітей він з високого рівня став середнім;

         знизився рівень прагнення до відособлення у однієї дитини він з високого став середнім, а у другої з середнього - низьким;

         реакція на фрустрацію також знизилась у трьох дітей з високого рівня до середнього.

Порівняльні результати за методикою Рене Жиля наведені у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 Порівняльні результати за методикою Рене Жиля

Назва та номер шкали	«Відношення до матері»	«Відношення до батька»	«Агресивність»	«Реакція на фрустрацію»	«Відособленість»
	1	2	3	4	5
Відсотки на початку обстеження дітей	69,1	30,41	62,01	69,6	63,75
Відсотки після проведення корекційної програми з батьками і дітьми	73,3	37,9	52,9	44,6	55

Отож можна зазначити, що послаблення напруги у міжособистісних відносинах дітей з їх батьками зменшило показники відхилень у поведінці, покращило сприйняття батьків дітьми налагодило довірливіші відносини (Рис 3.2.2).

Рис.3.2.2 Порівняльні результати діагностики міжособистісних відносин дітей з сімей у складних життєвих обставинах. (Методика Рене Жиля)

Результати повторного обстеження дітей з сімей у складних життєвих обставинах за методикою Рене Жиля показали, що після проведеної роботи у більшості дітей знизилась агресивність-52,9%, також схильність до відособлення -55%, реакція на фрустрацію-44,6%, тоді як збільшився показник позитивного відношення до батька-37,9 і до матері-73,3%.

І якщо зважати, що участь у програмі приймали сім’ї у складних життєвих обставинах то програма показала свою ефективність.

2.4 Методичні рекомендацій соціальним педагогам щодо діяльності з родиною у складних життєвих обставинах та батькам

На основі аналізу наявного досвіду соціально-педагогічної роботи, а також проблем, що постають, перед різними типами сімей, стосовно виховання дітей, можна сформулювати пропозиції, розраховані на перспективу.

Одним із найважливіших завдань у даному напрямі є покращення сімейного мікроклімату, підвищення виховного потенціалу сім’ї, вдосконалення.

Для цього необхідно:

- щоб обсяги індивідуальної роботи, щодо підтримки сім’ї, були досить значними, а для цього соціальний педагог повинен бути в міру завантажений;

-        потрібно прагнути усувати причину наявних проблем сім’ї, а не боротися з їх наслідками;

- соціальному педагогу від клієнта потрібно вимагати ретельно виконувати поради спеціаліста, щодо навчання, виховання , поводження між дітьми та дорослими;

   варто зважати, що дієвий вплив на підлітків справляє зацікавлене ставлення до їх проблем з боку соціального педагога, турбота ї увага;

   важливо, щоб під час спілкування соціальним педагогом сім’я дізналась про існування багатьох установ, що здійснюють захист прав дітей та надають допомогу сім’ям;

   при роботі з сім’єю необхідним є індивідуальний підхід та висока професійність;

   соціальний педагог завжди повинен знати межу своєї компетентності і звертатись по допомогу до своїх колег, працівників медичної, правової сфери та ін.;

-        обов’язковою є співпраця з різними соціальними службами, службами сімейного дозвілля, службами соціальної профілактики, центрами для сім’ї і молоді, правоохоронними закладами та ін;

- для соціального педагога важлива стійкість позицій, позитивне сприймання фактів;

-        соціальний педагог повинен заохочувати успіхи, помічати навіть незначні досягнення в сім’ї;

         важливо, щоб сім’я знала, що соціальний педагог вірить них, гарної думки про неї, незважаючи на помилки батьків;

- обов’язкова опора на законодавчу базу;

   важливо щоб клієнти брали участь у процесі оцінки як з погляду потреби з’ясування їх власного погляду на успішність проведеної соціальної роботи, так і з іншої причини;

   соціальний педагог повинен регулярно проводити самооцінку власної роботи, об’єктивніше оцінювати процес, що відбуваються у родині;

   під час роботи, підтримка сім’ї повинна проводитись не заради супроводу як такого, а за ради досягнення поставлених цілей і результатів в першу чергу для самої сім’ї, вона повинна відчути позитивні зміни у їхньому житті;

   варто використовувати тренувальні та ігрові методи при доборі форм організації просвітництва батьків що до виховання дітей;

-        удосконалити дієві форми контролю за якістю соціально-педагогічних послух;

- соціальний повинен переконати членів сім’ї, що всю відповідальність за те, щоб застосовувати на практиці нові навички і вміння несуть вони самі, оскільки ніхто інший не зможе за них це зробити;

   для успішного консультування родин необхідне вивчення всієї сфери зв’язків родини.

Рекомендації батькам

1.  Організуйте вірний режим життя, раціональне харчування, відпочинок і навчання дитини, це запорука успішного розвитку.

.    Ви повинні помічати найменші успіхи у навчанні і поведінці дитини. Показуйте їй свою любов приділеним часом, лагідними словами, словами заохочення, ласкаво.

.    Не ображайте дитину, осуджуйте лише вчинки.

.    Повірте Ваша дитина найкраща, Ви можете побачити те, помічають інші, а от завдяки Вам помітять.

5.       Необхідно сприймати дитину такою, якою вона є, і сприяти розвитку у ній найкращого.

.        Виховуючи дитину, потрібно враховувати її вік, стать, індивідуальні особливості.

7.  Виховувати власних дітей заважають: втома, неорганізований побут, недостатній рівень педагогічної підготовки батьків, тому намагайтесь їх подолати.

.    Не примушуйте дитину робити те, що самі не робите, ви повинні бути зразком, інакше ваші виховні впливи нічого не важитимуть.

Можна надати такі рекомендації стосовно видів допомоги різним типам сім’ям у складних життєвих обставинах.

Види допомоги неповній сім'ї:

1.Спостереження та консультація соціального педагога, психолога.

2.Залучення повної сім'ї, якщо це можливо, для роботи з дитиною та її сім'єю.

3.Залучення найближчих родичів до виховання дитини.

4.Залучення неповної сім'ї до занять у дитячо-батьківських групах.

5.Залучення класного керівника або вчителя до активної діяльності, спрямованої надання дитині додаткової освіти (гуртки, центри творчості тощо).

6. Проведення батьківського лекторію (на радіо, телебаченні тощо).

7. Навчання одного з батьків навичок виховання дітей за відсутності іншого.

8. Постановка на облік у заклади й органи соціального захисту.

Види допомоги дисфункціональній сім'ї (через зайнятість батьків):

1.Супровід дитини соціальним педагогом.

2.Спостереження й консультація психолога освітнього навчального закладу.

3.Консультативна допомога психолога,психотерапевта чи ігротерапевта.

4.Залучення дитини до занять у центрі денного перебування.

5.Залучення батьків до занять з психології підлітка.

6.Допомога дитині у плануванні свого вільного часу (соціальний педагог, класний керівник).

взаємовідношення діти батьки неблагополучна сім'я

ВИСНОВКИ

Аналіз соціально-психологічної літератури свідчить, що говорити про сімейне неблагополуччя і легко, і водночас складно, тому що форми його досить різні, як різні типи сімей.

Якщо при явному сімейному неблагополуччі (алкогольна чи наркотична залежність одного чи декількох членів сім’ї, сімейні конфлікти, насилля і жорстоке поводження з дітьми, асоціально-аморальна поведінка батьків тощо) сім’я не в змозі успішно реалізувати свої основні функції, в першу чергу виховні, то приховані форми навіть не викликають особливої тривоги і занепокоєння у соціальних працівників. Зовні спокійні сім’ї з прихованим неблагополуччям демонструють подвійну мораль, яку діти досить успішно застосовують і роблять законом свого життя.

Якщо говорити про причини сімейного неблагополуччя, то і тут не все так просто, як може здатися на перший погляд. Різкі зміни в економіці, політиці, соціальній сфері України негативно відобразились не лише на матеріальній стороні сім’ї, але і на взаємовідносинах між її членами, і перш за все між батьками і дітьми. По-перше збільшився розрив між життєвими цінностями різних поколінь. По-друге, виріс рівень вимог з боку батьків до своїх дітей, в умовах різнорівневого навчання в ЗОШ, гімназіях, ліцеях, і на решті, по-третє, спостерігається вплив надмірних соціальних вимог.

Внаслідок цього високий рівень тривожності і агресивності, прагнення до усамітнення у дітей спостерігається вже у початковій школі. Поряд з матеріальними проблемами, які за нашими даними є домінуючими, не останнє місце займає те, що батьки не володіють педагогічними знаннями. На державному рівні цю проблему вирішують працівники соціальних служб для сім’ї і молоді.

Згідно з Додатком до наказу ОЦССДМ від 20.09.2003 року №6-3, основними завданнями спеціалізованої служби соціальної підтримки сімей «Родинний дім» є:

) соціальний супровід сімей у складних життєвих обставинах, прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу (ДБСТ);

) забезпечення підготовки молоді до сімейного життя.

Поряд з соціальним супроводом працівники соціальних служб здійснюють наступні види допомоги сім’ям у складних життєвих обставинах : соціально-педагогічні, юридичні , психологічні послуги, соціально-педагогічна допомога, соціальне інспектування, соціально-педагогічна профілактика соціально-педагогічна реабілітація та інші, зміст яких наведений у даній роботі.

У світі існують різні моделі надання послуг сім’ям у складних життєвих обставинах: [34,10]

) патерналістська модель (але вона не враховує погляди і бажання людини і залежить від вмінь соціального педагога);

) інструментальна модель (укладається угода між сім’єю та соціальним педагогом )

) контрактна модель (робота відбувається на основі опори на позитивне людині, довіри до дітей, але існує загроза порушити професійні межі у стосунках з клієнтом),тощо.

В Україні найдоцільнішим виявились контрактна модель та модель кризового втручання. Наведене вище дозволяє говорити про те, що сім’я у складних життєвих обставинах вимагає перш за все реабілітації та супроводу.

При написанні роботи нами були виконані наступні завдання:

1)  здійснити теоретичний аналіз дослідження проблеми сім’ї у складних життєвих обставинах у науковій психолого-педагогічній літературі, та виявити характерні ознаки, типи, риси, особливості сімейного неблагополуччя;

Родина у складних життєвих обставинах в психолого-педагогічній літературі розглядається насамперед з погляду впливу свого морального потенціалу на розвиток і формування особистості дитини. Родина у складних життєвих обставинах найчастіше є причиною появи соціально запущених дітей і підлітків з девіантною поведінкою І хоча в таких родинах також виростають достатньо соціалізовані діти, але це скоріше виняток, ніж поширене явище.

Слід мати на увазі, що родину у складних життєвих обставинах не можна ототожнювати з родиною асоціальною. Поняття неблагополуччя розглядається саме з погляду завдань виховання дитини. Якщо асоціальна сім’я (де існує алкоголізм, наркоманія, злочинність тощо) завжди є неблагополучною для дитини, то соціалізована сім’я може бути як благополучною, так і неблагополучною з точки зору соціальних і біологічних інтересів дитини. Тобто, з погляду виконання інших соціальних функцій, окрім виховної стосовно дитини, інколи родина може бути достатньо соціалізованою. (Хоча це й нечасте явище, - скоріше, там, де є неблагополуччя стосовно виховання дитини, порушені й інші сімейні функції). Але ця зовні благополучна, за формальними ознаками достатньо соціалізована сім’я може бути для дитини неблагополучною, якщо стає причиною психічного напруження, навіть захворювання. Протест дитини може втілитись у не бажанні дії, ненормативну поведінку (бродяжництво, вибір поганих друзів, виникнення різних видів залежностей, протиправні вчинки). Отже, неблагополучними (інколи їх називають проблемними) щодо становища дітей прийнято вважати сім’ї, які в силу різних причин повністю або частково втратили свої виховні можливості, у результаті чого в них складаються несприятливі умови для виховання дитини

2)  розкрити соціальні, психологічні, економічні причини неблагополуччя в сім'ї;

Економічні - складне матеріальне становище, безробіття, непрацездатність одного або кількох членів сім’ї;

Психологічні - подружня невірність, конфлікти між дорослими членами родини, складнощі у спілкуванні батьків і дітей, втручання родичів у особисті проблеми подружжя, психічні захворювання одного із членів родини;

Соціальні - складні житлово-побутові умови, алкоголізм, пияцтво, наркотична залежність одного із членів родини, насильство, проблеми із здоров’ям, інвалідність.

Педагогічні - низький рівень педагогічної культури батьків, необізнаність щодо форм та методів виховання, спілкування, налагодження контактів.

3)  проаналізувати роботу з сім’ями у складних життєвих обставинах в Україні за останні роки;

Соціальна робота з сім’єю у складних життєвих обставинах - це система взаємодії соціальних органів держави і суспільства та сім'ї, спрямована на поліпшення матеріально-побутових умов життєдіяльності сім'ї, розширення її можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового, суспільно-творчого процесу.

Розрізняють такі види соціальної роботи: соціальне обслуговування, соціальна профілактика серед дітей та молоді, соціальна реабілітація та супровід дітей та молоді. Вимагає визначення соціально-педагогічна специфіка цих видів соціальної роботи. Оскільки така робота є складовою соціальної роботи, то в ній також виділяються обслуговування, профілактика, реабілітація і супровід.

4)  провести діагностичне обстеження взаємостосунків батьків та дітей у сім’ях у складних життєвих обставинах та проаналізувати отримані результати;

Вчитель, чи вихователь є авторитетом для усіх дітей, лише у однієї дитини відносини з вчителем не налагодженні, а у двох рівень нижче середнього.

Допитливість вище середньої у чотирьох дітей, але це досить низький показник у дітей такого віку. У однієї дитини показник нижче середнього. Це може вказувати на низьку мотивацію до навчання.

Загалом у більшості дітей порушене спілкування з однолітками та оточуючими. Як правило вони уособлювали себе з дітьми на картинках, які не брали участі у спілкуванні чи іграх. Лише четверо дітей мають «середній рівень» взаємовідносин із іншими дітьми.

У більшості дітей домінування суттєво виражене і як правило поєднується з високим рівнем агресивної поведінки. Не дивує і той факт, що лише у двох дітей з родин у складних життєвих обставинах був виявлений «низький рівень» агресивності. Про агресивність, грубість, впертість своїх дітей зазначали і батьки, деякі з них стверджували, що так діти поводяться лише в школі.

5)  розробити комплексну корекційно-розвивальну програму щодо покращення взаємостосунків батьків і дітей та рекомендації для соціальних педагогів і батьків.

Порівняльний аналіз результатів діагностичного обстеження проведений серед батьків, які звернулись до соціальних служб і не справляються з виховною функцією сім’ї до і після участі у дослідженні показав, що беручи участь у інформаційно-просвітницькій роботі діти і дорослі досягають успіху у перебудуванні взаємовідносин в діаді “батьки-діти”.

Аналізуючи отримані результати, можна відмітити, що при повторній діагностиці комплексною методикою діагностики батьківського відношення А. Я. Варга і В.В. Століна” зменшились показники „Авторитарної гіперсоціалізації”, “Маленька невдаха”, спостерігається розвиток соціально бажаного, ефективного батьківського відношення, про що свідчать показники по шкалах “Кооперація”- 56,51 і “Симбіоз” - 62,9%. Звичайно ці показники не достатні, але якщо зважати, що робота проводилась з сім’ями у складних життєвих обставинах, які потребують тривалої соціально-педагогічної підтримки то вони є високими.

Результати повторного обстеження дітей з сімей у складних життєвих обставинах за методикою Рене Жиля показали, що після проведеної роботи у більшості дітей знизилась агресивність-52,9%, також схильність до відособлення -55%, реакція на фрустрацію-44,6%, тоді як збільшився показник позитивного відношення до батька-37,9 і до матері-73,3%.

Результати експериментальної частини були покладені в основу розробки корекційно-розвивальної програми та методичних рекомендацій для соціальних педагогів та батьків.

Основні принципи на яких базувалась програма :

1)  принцип творчої активності;

2)      принцип партнерства між батьками і дітьми;

)        принцип подолання неадекватних форм поведінки;

)        принцип цілісності колекційної програми.

Отже, результати дослідження підтвердили гіпотезу. Під час проведення дослідження виникали певні труднощі, подолання яких, теж вплинуло на розробку.

По-перше роботу з неблагополучними сім’ями у селах найкраще проводити не в сезон польових робіт, сільські сім’ї важче ідуть на контакт, не зацікавлені у співпраці порівняно із міськими сім’ями. Основним мотивом для залучення їх до співпраці було надання їм матеріальної допомоги. Діти з сільських родин емоційніше сприймали корекційні вправи.

По-друге: важливо залучити батьків до співпраці, найчастіше у досліджуваних сім’ях вони взагалі «усувались» від виховання власних дітей.

По-третє: не заперечувати вчинки дітей , а обговорювати спільно інші варіанти поводження і спільно робити висновки.

По-четверте: не повчати батьків, позитивно сприймати сім’ю, бути зацікавленим у співпраці і знайти для кожної сім’ї певне конкретне заохочення, щоб цілі стали і її також.

На жаль часто, соціальний супровід сімей у складних життєвих обставинах спрямований не на кінцевий результат, а на процес, у ході якого спеціалісти надають сім’ї соціальні послуги, які вони використовують при роботі з усіма клієнтами, що звертаються до служби. Така діяльність не визначає рівень відповідальності батьків, а сім’я повинна бути зацікавлена у позитивних змінах.

Додаток А

Причини, з якими найчастіше пов’язані проблеми, що виникають у родинах^*

Причини	Відсоток експертів, які обрали таку відповідь
1. Матеріальні труднощі	79
2. Алкоголізм, пияцтво одного з членів родини	75
3. Безробіття одного з членів родини	62
4. Наркоманія	44
5. Труднощі підліткового віку дітей	33
6. Подружня невірність	33
7. Непрацездатність,інвалідність одного з членів родини	32
8. Втручання родичів	31
9. Хвороба дитини	27
10. Позбавлення волі одного з членів родини	25
11. Психічне захворювання одного з членів родини	21
12.Конфлікт між членами родини	7
13.Різні види насильства	4

*Респонденти могли обрати кілька варіантів відповіді.

Додаток Б

Відповіді дітей на запитання: „Якою мірою наведені судження стосуються вас?” %.

Судження	Майже завжди	Часто	Іноді	Рідко	Майже ніколи	Немає відповіді
Мої батьки встановлюють певні правила стосовно того, що я можу робити вдома.	17	15	23	17	26	3
Мої батьки встановлюють певні правила стосовно того, що я можу робити поза домом.	12	14	20	19	31	3
Мої батьки знають, з ким я буваю ввечері	47	19	15	9	7	3
Мої батьки знають, де я буваю ввечері	47	21	15	8	6	4
Я відчуваю тепло і турботу моєї матері та/або мого батька.	57	26	9	3	3	3
Я розраховую на моральну підтримку моєї матері та/або мого батька.	58	21	9	5	4	4
Легко можу позичити гроші в моєї матері та/або батька	34	18	22	12	10	4
Можу просто взяти гроші в моєї матері та/або мого батька.	14	9	13	16	44	4

Додаток В

АКТ

Перевірки матеріально-побутових умов проживання дитини(підлітка) у родині, яка опинилась у кризовому стані

«_____»________________2010р.

_____________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

Адреса _____________________________________________________

Навчається______________________________________________

Склад сім’ї

№	Прізвище, ім’я, по батькові	Дата народження	Ступінь спорідненості	Місце роботи	Адреса

Доходи сім’ї _________________________________________________

Аналіз умов проживання

Житло ______________________________________________________

(стан, санітарна характеристика)

Підсобне господарство _______________________________________

Харчування _________________________________________________

Стан здоров’я членів сім’ї ____________________________________

Характеристика взаємовідносин членів сім’ї (фізичне, психологічне, економічне сексуальне насильство у сім’ї)

_____________________________________________________________

Характеристика сім’ї (рівень освіти, алкогольна залежність, мораль членів сім’ї, мотивація батьків до виховання дітей)

_____________________________________________________________

Проблеми сім’ї, оцінка та причина виникнення

_____________________________________________________________

ВИСНОВКИ КОМІСІЇ

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Склад комісії:

Голова комісії

______________ ___________

прізвище, ім’я підпис

 Члени комісії

 ___________________

____________________

____________________

____________________

Додаток Г

КАРТА КЛІЄНТА №____

_____________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

Вік________________ Стать_____________

(рік народження)

Домашня адреса/або контактний телефон_________________________

Освіта________________________________________________________

(середня, вища)

Місце роботи_________________________________________________________

(із зазначенням займаної посади або класу, факультету, курсу, групи)

Категорія клієнта_____________________________________________________

(інвалід, сирота, звільнений з ВТК тощо)

Сімейний стан________________________________________________

(одружений, заміжня)

Категорія сім’ї _______________________________________________

(молода, неповна, багатодітна тощо)

Інші примітки ________________________________________________

_____________________________________________________________

                                ____________ ______________           ___________

(Дата заповнення) (підпис) (П.І.Б)

Відомості про організацію, яка направила клієнта

Організація, яка направила клієнта_______________________________

Контактна особа ___________________________________________

Контактний телефон____________________________________________

Адреса _____________________________________________________

Відомості про організації, які працюють з клієнтом

Назва	Адреса	Контактна особа	Контактний телефон

№  п/п	Дата заповнення	Вид послуги	Заходи вжиті для вирішення проблеми	Результати роботи з клієнтом	ПІБ та підпис соц. працівника	Примітка

Додаток Д

Реєстраційний лист до методики дослідження міжособистісних відносин дитини

Відношення. Поведінкові характеристики	Відсотки %
	10				20					30						40					50					60					70					80						90					100
1.Мати
2.Батько
3.Батьки як подружжя
4.Брат, сестра

5.Бабуся, дідусь і ін. род.

6.Друг, подруга

7.Вчитель, вихователь

8.Допитливість

9.Спілкування в групі дітей

10.Домінування, лідерство

11.Конфліктність, агресивність

12.Реакція на фрустрація

13.Відособленість
Відношення. Поведінкові характеристики	10		20			30			40			50			60		70			80			90			100
	Відсотки %

Додаток Е

Виконання тесту. Відповіді давайте відносно тієї дитини, у стосунках з якою у Вас найбільше проблем. Можна виконати тест і щодо всіх дітей у сім'ї, але окремо на кожну дитину. Бажано, щоб тест виконували обидва батьки (кожен окремо), після чого можна обговорити відповіді. Тест-опитувальник батьківського ставлення (А. Варга, В. Столін)

Інструкція. Вам запропонована низка тверджень. Уважно читайте кожне і залежно від того, правильне чи неправильне це твердження щодо Вас, дайте відповідь ТАК чи НІ. Відповідь записуйте у бланк для відповідей у відповідну графу.

1. Я завжди співчуваю своїй дитині.

2. Я вважаю своїм обов'язком знати все, про що думає моя дитина.

3. Я поважаю свою дитину.

4. Мені здається, що поведінка моєї дитини значно відхиляється від норми.

5.Треба довше оберігати дитину від реальних життєвих проблем, якщо вони її травмують.

6. Я відчуваю до дитини почуття прихильності.

7. Гарні батьки оберігають дитину від труднощів життя.

8. Моя дитина часто неприємна мені.

9. Я завжди намагаюся допомогти своїй дитині.

10. Трапляються випадки, коли глумливе ставлення до дитини приносить їй велику користь.

11. Мене бере досада щодо моєї дитини.

12. Моя дитина нічого не досягла в житті

13. Мені здається, що діти сміються з моєї дитини.

14. Моя дитина часто робить такі вчинки, які, крім презирства, нічого не варті.

15. Для свого віку моя дитина трохи незріла.

16. Моя дитина поводить себе погано навмисно, аби досадити мені.

17. Моя дитина вбирає в себе все погане як "губка".

18. Мою дитину важко навчити гарних манер, скільки б зусиль не докладав.

19. Дитину треба тримати в жорстких рамках, тоді з неї виросте порядна людина.

20. Я люблю, коли друзі моєї дитини приходять до нас.

21. Я співчуваю своїй дитині.

22. До моєї дитини "липне" все погане.

23. Моя дитина не досягне успіху в житті.

24. Коли в компанії приятелів ведуть мову про дітей, мені трохи соромно, що моя дитина не така

розумна й здібна, як би мені хотілося.

25. Я жалію свою дитину.

26. Коли я порівнюю свою дитину з однолітками, вони здаються мені дорослішими і за поведінкою і за судженнями.

27. Я із задоволенням спілкуюся с дитиною увесь вільний час.

28. Я часто жалкую про те, що моя дитина росте й дорослішає, і з ніжністю згадую її, як вона була маленькою.

29. Я часто ловлю себе на ворожому ставленні до дитини.

. Я мрію про те, щоб моя дитина досягла усього того, що мені не вдалося у житті.

31. Батьки повинні пристосовуватися до дитини, а не тільки вимагати цього від неї.

32. Я намагаюся виконувати усі прохання моєї дитини.

33. При прийнятті сімейних рішень треба враховувати думку дитини.

34. Я дуже цікавлюся життям своєї дитини.

 35. У конфлікті з дитиною я часто можу визнати, що вона по-своєму права.

36. Діти рано починають розуміти, що батьки можуть припуститися помилки.

37. Я завжди беру до уваги інтереси дитини.

38. В мене до дитини товариські почуття.

39. Основною причиною капризів моєї дитини є егоїзм, впертість і ледачість.

40. Неможливо нормально відпочити, якщо проводити відпустку з дитиною.

41. Найголовніше, щоб у дитини було спокійне і безтурботне дитинство, решта - докладеться.

42. Іноді мені здасться, що моя дитина не здатна ні на що хороше.

43. Я поділяю захоплення моєї дитини.

44. Моя дитина може вивести з терпіння кого завгодно.

45. Я розумію прикрості своєї дитини.

46. Моя дитина часто дратує мене.

47. Виховання дитини - суцільне вимотування нервів.

48. Сувора дисципліна в дитинстві розвиває сильний характер.

49. Я не довіряю своїй дитині.

50. За суворе виховання діти вдячні потім.

51. Іноді мені здасться, що я ненавиджу свою дитину.

52. У моїй дитині більше недоліків, аніж достоїнств.

53. Я поділяю інтереси своєї дитини.

54. Моя дитина не в змозі що-небудь зробити самостійно, а якщо і зробить, то обов'язково не так.

55. Моя дитина виросте не пристосованою до життя.

56. Моя дитина подобається мені такою, якою юна є.

57. Я уважно слідкую за станом здоров'я моєї дитини.

58. Нерідко я в захопленні від своєї дитини.

59. Дитина не повинна мати таємниці від батьків.

60. Я невисокої думки про здібності моєї дитини і не приховую цього від

неї.

61. Дуже бажано, щоб дитина товаришувала з тими дітьми, які подобаються її батькам.

Обробка результатів тесту.

Дана методика "вимірює" ставлення батьків до дитини за п'ятьма критеріями (шкалами)

Кожна шкала вимірюється за відповідними запитаннями, що наведені нижче.

Ключ до тесту:

1. "Прийняття - нехтування": 3, 4, 8, 10, 12, 14, 15, 16, 18, 20, 23, 24, 26,

27, 29, 37, 38, 39, 40, 42, 43,44,45,46,47, 49, 51, 52, 53, 55, 56, 60.

2. "Соціальна бажаність": 6,9,21,25,31,33,34,35,36.

3. "Симбіоз": 1,5, 7,28,32,41,58.

. "Авторитарна гіперсоціалізація": 2, 19, 30, 48, 50, 57, 59

. "Інфантилізація": 9,11,13,17,22,28,54,61

Порядок підрахунку тестових балів.

По кожній шкалі (тобто відповідних запитаннях, які до неї належать) потрібно підрахувати кількість відповідей "Так". Високий тестовий бал по відповідних шкалах інтерпретується як:

№1 - нехтування;

№2 - соціальна бажаність;

№3 - симбіоз;

№4 - гіперсоціалиація;

№5 - інфантилізація.

Шкала №1 - "Прийняття - нехтування" відображає емоційне ставлення до дитини.

Результат від 0 до 8 балів свідчить про те, що батькам дитина подобається такою, якою вона є. Батьки поважають індивідуальність дитини, симпатизують їй, прагнуть проводити багато часу разом з дитиною, схвалюють її інтереси і плани.

Результат від 9 до 11 балів вважається середнім, тобто до деякої міри прийнятним, хоча у батьків є певні резерви для поліпшення результату до рівня високого.

Результат від 12 до 25 балів свідчить про наступні тенденції у батьківському ставленні: батьки сприймають свою дитину поганою, непристосованою, невдячною. Батькам здається, що дитина не досягне успіху в житті через слабкі здібності, невеликий розум, погані нахили. Як правило, батьки відчувають до дитини злість, досаду, роздратованість, образу. Вони не довіряють дитині і не поважають її.

Шкала №2 - "Соціальна бажаність" дає соціальне бажаний образ батьківського ставлення.

Результат 9 балів свідчить про те, що батьки зацікавлені у справах і планах дитини, намагаються в усьому допомагати дитині, співчувають їй. Батьки високо оцінюють інтелектуальні й творчі здібності дитини, відчувають почуття гордості за неї. Вони заохочують ініціативу і самостійність дитини, намагаються бути з нею на рівних, стати на її точку зору у спірних питаннях.

Результат 7-8 балів вважається середнім, тобто зазначене вище тільки частково виявляється у батьківському ставленні.

Результат від 0 до 6 балів - низький.

Шкала №3 - "Симбіоз" відбиває міжособистісну дистанцію у спілкуванні з дитиною.

При результаті від 4 до 7 балів можна вважати, що батьки прагнуть до симбіотичних відносин. Батьки відчувають себе з дитиною єдиним цілим, намагаються задовольнити всі потреби дитини, відмежувати її від труднощів і неприємностей життя. Батьки постійно відчувають тривогу за дитину, вона здається їм маленькою і беззахисною. Тривога батьків підвищується, якщо дитина за певних обставин починає ставати більш автономною, оскільки за власним бажанням батьки не нададуть дитині самостійності ніколи.

Результат 2-3 бали - середній;

Результат 0-1 бал - низький, тобто у батьків і дитини не склалися близькі (симбіотичні) стосунки.

Шкала №4 - "Авторитарна гіперсоціалізація" відображає форму і напрями контролю за поведінкою дитини.

Результат 5-6 балів вказує на те, що у батьківському ставленні чітко простежується авторитаризм. Батьки вимагають від дитини беззастережної слухняності та дисципліни, нав'язують свою волю. За прояви свавілля дитину суворо карають. Батьки уважно стежать за соціальними досягненнями дитини і вимагають соціального успіху. При цьому батьки добре знають дитину, її індивідуальні особливості, звички, думки, почуття.

Результат від 2 до 4 балів - середній результат, вказане вище виявляється частково;

Результат 0 - 1 бал - низький результат, зазначене вище не притаманне батьківсько-дитячим стосункам.

Шкала №5 - "Інфантилізація", або "Маленька невдаха" відбиває особливості сприймання і розуміння дитини батьками.

Результат від 3 до 8 балів вказує на те, що батьки бачать дитину молодшою порівняно з її реальним віком. Інтереси, захоплення, думки і почуття дитини здаються батькам дитячими, несерйозними. Дитина видається їм не пристосованою, не здатною до досягнення успіхів, відкритою для поганих впливів.

Результат 1-2 бали - середній результат; 0 балів - низький результат.

Шановні батьки!

Отримані вами результати тестування не повинні сприйматись як такі, що раз і назавжди визначають особливості ваших стосунків з дітьми. Цей тест - лише один з багатьох методів дослідження батьківсько-дитячих стосунків. Але він допомагає батькам звернути увагу на певні тенденції у їхньому ставленні до дітей. Тож результати тестування дозволяють:

· об'єктивніше оцінити наші стосунки з дітьми;

· усвідомити і проаналізувати певні тенденції у нашому ставленні до дітей;

· намітити кроки до позитивних змін.

Повторне тестування, що відбудеться після завершення циклу занять, допоможе визначити ті позитивні зміни, що відбулись у ваших стосунках з дітьми за цей час.

Додаток Є

 

Анкета для батьків

Чи знаєте Ви свою дитину?

Потрібну відповідь підкреслити або дописати

. Які моральні якості, на вашу думку притаманні Вашій дитині?

патріотизм

колективізм

гуманізм

дисциплінованість

вихованість

. Які емоційно - вольові риси є у Вашої дитини?

витриманість

гарячкуватість

позитивне ставлення до людей

. Які психічні пізнавальні процеси, на Вашу думку, у дитині розвинені добре?

сприйняття

уява

абстрактне мислення

увага

короткочасна пам’ять

довготривала

мова

. Який вид темпераменту переважає у Вашій дитині?

холеричний

сангвічний

флегматичний

меланхолічний

. Яка Ваша дитина за характером ?

ідейна, безідейна

працелюбна, лінива

контактна, замкнена

альтруїст

егоїст

. Чи сприймає дитина виховні впливи?

так

ні

.Як ставиться дитина до людей?

принципово

безпринципово

по- доброму

відверто

стримано

погано

.Чи є у Вашої дитини друзі, товариші у школі? садочку?

так

ні

не знаю

.У дворі?

так

ні

не знаю

.Чи часто Ваша дитина свариться з оточенням?

так

ні

не знаю

Як ставиться Ваша дитина до своїх речей?

бережливо

байдуже

____________

.Чи любить Ваша дитина тварин?

так

ні

____________

. Який колір наййбільше подобається Вашій дитині?

____________

.Чи змінюється цей колір залежно від настрою дитини?

так

ні

не знаю

____________

15.Чи є у Вашої дитини улюблена іграшка?

так

ні

не знаю

. Що це за іграшка?

____________

____________

. Які улюблені квіти Вашої дитини?

гвоздики

тюльпани

фіалки

троянди

ромашки

___________

___________

.Які страви любить Ваша дитина?

суп

борщ

картоплю

кашу

салат

____________

____________

.Чи любитьВаша дитина солодощі?

так

ні

не знаю

________________

________________

.Які нахили Вашої дитини ?

до розумової діяльності

до практичної діяльності

до художньої діяльності

.Яке ставлення Вашої дитини до навчання?

позитивне

задовільне

незадовільне

індиферентне

Якими мотивами керується Ваша дитина у навчальній діяльності?

інтересом до знань

необхідністю знань для майбутньої кар’єри

тим, що інші вчаться

. Які галузі знань найцікавіші д ля Вашої дитини?

природничо-наукові

суспільно-наукові

гуманітарні

технічні

мистецькі

.Чи з радістю йде Ваша дитина до школи?

так

ні

як коли

. Чи вважаєте Ви, що Ваша дитина навчається на повну силу?

так

ні

Скільки часу (приблизно) витрачає Ваша дитина на підготовку до уроків?

не готується зовсім

іноді готується (скільки часу)

готується завжди

З яких предметів відчуває труднощі у навчанні? Чому

___________________________________________

___________________________________________

.З яких предметів вчиться із задоволенням?

___________________________________________

___________________________________________

.З яких предметів читає додаткову літературу?

___________________________________________

. Чи любить Ваша дитина читати художню літературу?

так

ні

не знаю

_______

.Які книжки подобаються Вашій дитині?

 ___________________________________________

___________________________________________

.Які кінофільми подобаються Вашій дитині?

____________________________________________

____________________________________________

. Як ставиться Ваша дитина до праці?

відповідально

без відповідально

любить працювати

лінькувата

. Чи любить Ваша дитина робити щось своїми руками?

так

ні

не знаю

_______

. Чи любить Ваша дитина допомагати виконувати домашню роботу?

так

ні

як коли

. Який темп роботи у Вашої дитини ?

швидкий

середній

повільний

.Яка якість роботи, виконуваної Вашою дитиною?

хороша

середня

погана

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдеева Н.Н. Привязанность ребёнка к матери образ себя в раннем детстве/ Н.Н. Авдеева //Вопросы психологии.1997.№4.с.37-44.

. Азаров Ю.П. Педагогика любви и свободы./ Ю.П. Азаров- М.: Топикал, 1994. - 608с.

. Азаров Ю.П. Искусство воспитывать: Кн. для учителя / Предисл. О.Матятина. - 2-е изд., испр. и допол./ Ю.П.Азаров - М.: Просвещение, 1985. - 448с.

. Алешина О.Н., Газман Л.Я., Дубовская Е.Н. Социально-психологичесние методы исследования супружеских отношений./ О.Н.Алешина, Л.Я.Газман, Е.Н.Дубовская - М.: МГУ, 1987. - 78с.

. Антонов А.И. Микросоциология семьи (методология исследования структур и процессов)./ А.И.Антонов - М.: Изд. дом “Nota Bene”, 1998. - 360с.

. Антонов А.И., Сорокин С.А. Судьба семьи в России ХХ1 века./ А.И.Антонов, С.А.Сорокин - М.: Социум, 2000. - 416с.

. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии./ В.П.Беспалько - М.: Педагогика, 1989. - 192с.

. Бестужев-Лада И.В. Ступени к семейному счастью./ И.В.Бестужев-Лада - М.: Мысль, 1988.- 301с.

. Боднарчук О.І. Психологія сім’ї: Курс лекцій./ О.І.Боднарчук - К.: МАУП, 2001. - 96 с.

. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте./ Л.И.Божович - М.: Просвещение, 1966. - 464с.

. Бондаровська А. Що ми можемо зробити, щоб запобігти домашньому насильству./ А. Бондаровська - К.: СДМ - Студіо, 1999.

. Бреева Е .Б. Дети в современном обществе./ Е .Б.Бреева - М.: Эдиториал УРРС, 1999.

. Бочарова В.Г. Профессиональная социальная работа: личностно-ориентированньй подход./ В.Г.Бочарова - М.,1999.с.120.

. Братусь М.І. Формування навичок усвідомленого батьківства та ранній розвиток дитини./ М.І.Братусь // Практична психологія та соціальна робота №5,2002. с.36

. Вагинець С. Наші діти / С.Вагинець / Соціальна політика та соціальна робота. -№4181.-1998.

. Василькова Ю.В. Василькова Т.А. Социальная педагогика./ Ю.В.Василькова, Т.А.Василькова - М.: Академия, 1990, 440 с.

. Венгер А. Источник неблагополучия // Семья и школа. - 1988. №4.с.25-30

. В.Мушинський. Сім’я у складних життєвих обставинах як фактор дисгармонійного розвитку дитини // Психолог. №10.2005. с.2-4.

. Волков А.Г. Семья - объект демографии. / А.Г. Волков- М., Мысль, 1986. - 124с.

. Громадська думка: Дослідження. Аналіз. Висновки. - К.: ДЦССМ, 2003.- 125 с. 88-110.

. Газман Л.Я. Процессы межличносного воспитания в семье / Под рад. Г.М. Андреевой, А.И. Донцова/ Л.Я. Газман // Межличностное воспитание в группе. - М.: Изд-во МГУ, - С. 210-232.

. Головей Л. А. Практикум по возрасной психологии./ Л.А.Головей - Санкт-Петербург: Речь, 2002.

. Гордин Л.Ю. Воспитание и социализация // Советская педагогика. - 1991. - №2. - С.35-44.

. Гребенников И.В. Основы семейной жизни: Учеб. пособие для студ. пед. ин-тов. / И.В.Гребенников - М.: Просвещение, 1991. - 158с.

. Данилов М.А., Малинин В.И. Системно-структурные исследования педагогических явлений и процес сов/ М.А.Данилов, В.И.Малинин // Советская педагогика. - 1971. - №1. - С.73-95

. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист (збірник документів): Частина 1. -К., 1998.

. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист (збірник документів): Частина 2. -К., 1998.

. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкис В. Психология и психотерапия семьи./ Э.Г.Эйдемиллер, В.Юстицкис -Питер, 2002.-656 с.

. Иванцова А. О работе с проблемными семьями./ А.Иванцова //Прикладная психология. № 5. 2000.с.6-10.

. Каган В.Е. Тоталитарное сознание и ребёнок: семейное воспитание/ В.Е.Каган // Вопросы психологии. 1992.№1.с.5-8.

. Ковалёв С.В. Психология современной семьи./ С.В.Ковалёв - М.: Просвещение, 1988. -188 с

. Козлов А. Л. Социальная работа за рубежом: Состояние, тенденции, перспективы: Сборник научных очерков./ А. Л.Козлов - М., 1998.

. Колесов Д. В. Педагогика родителям./ Д.В.Колесов - М. 1986.

. Коломинский Я.Л., Березовик Л.А. Некоторые педагогические проблемы социальной психологии./ Я.Л.Коломинский, Л.А.Березовик - М.: Знание, 1977. - 88с.

. Кон И. С. Психология старшеклассника./ И.С.Кон - М., 1981.

. Кравець В.П. Психологія сімейного життя./ В.П.Кравець - Тернопіль, 1995.

. Куликова Т.А. Семейная педагогика и домашнее воспитание: Учеб. для студ. сред. и высш. пед. учеб. заведений./ Т.А.Куликова - М.: Изд. Центр “Академия”, 1999. - 232с.

. Культура семейных отношений // Сб. ст. - 2-е изд., доп. и перераб. - М.: Знание, 1985. - 176с.

. Лангмеер Й., Матейчек З. Психическая депривация в детском возрасте./ Й.Лангмеер, З.Матейчек - Прага, 1984.

. Левшин Л. Когда слово воспитывает./ Л.Левшин- М., 1970.

. Лютова Е.К., Монина Г.Б. Тренинг эффективного взаимодействия с детьми./ Е.К.Лютова, Г.Б.Монина- СП б.: ООО Издательство «Речь», 2001. - 190 с., ил.

. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія: Навч. посіб. - 2-ге вид.,стереотип./ С.Д.Максименко, В.О.Соловієнко - К.: МАУП, 2001. - 256 с.

. Мастюкова Е.М. и др. Профилактика и коррекция нарушений психического развития детей при семейном алкоголизме: Кн. для учителя/ Е.М. Мастюкова, Г.В. Грибанова, А.Г Московника. - М.: Просвение, 1989. - 80 с.

. Мізерна О.О. Корекційна тренінгова программа «Самовдосконалення» для подолання агресивних проявів серед підлідків // Практична психологія та соціальна робота №7,2002. с.22-27

. Молодцова Т. Д. Психолого-педагогические проблемы предупреждения и преодоления дезадаптации подростков./ Т.Д.Молодцова- Ростов, 1997.с.50.

. На допомогу батькам, що мають дітей з особливими потребами: методичні рекомендації. - К., 1999.

. Новый иллюстрированный энциклопедический словарь. Ред - кол: В. И. Бородулин, А. П. Горкин, А. А. Русев, Н. М. Ланда и др. - М., Большая Российская энциклопедия; 1998. - с. 334 - 336.

. Николаева Е.Н., Купчик В.П., Сафонова А.И. Зависимость эмоциональных реакций человека от негативных переживаний в детстве/ Е.Н.Николаева, В.П.Купчик, А.И. Сафонова // Психол. Журн. - 1996. - Т. 17. -- №3. - С. 92-98.

. Нищета, дети и социальная политика//ЮНИСЕФ. - Флоренция, 1995.

. Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога/ Р.В.Овчарова - М.: ТЦ «Сфера», 2001.с.132.

. Овчарова Р.В. Справочная книга школьного психолога./ Р.В.Овчарова - М., 1996.с.120.

. Пащенко Д.І. Зарубіжний досвід гуманізації соціального середовища та виховання./ Д.І.Пащенко - К., 1999. - 208 с.

. Постовий В.М. та ін. Гармонія і дисгармонія стосунків батьків і дітей у сучасній родині / В.М.Постовий // Рідна школа №6, 2003. с.33-37.

. Постовий В.Г., Щербань П., Алексєєнко Т., Дукуніна О., Стрєльнікова Н. Сім’я і родинне виховання. Концепція/ В.Г.Постовий, П.Щербань, Т.Алексєєнко, О.Дукуніна, Н.Стрєльнікова // Рідна школа. - 1996. - №11-12. - С.15-20.

. Принципы активизации в социальной работе / Под ред. Ф. Парслоу - М., 1997.

. Проблемні сім΄ї: діти і батьки. - К., 1998.

. Проект періодичної національної доповіді про реалізацію Україною положень Конвенції ООН про права дитини. - К., 1998.

. Психологічний інструментарій. Психологічна допомога сім’ї. Частина 1/ За редакцієюКісарчук З.Г. - К.: Главник, 2006

. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие./ Д.Я.Райгородский - Самара: Издательский Дом «БАХРАХ-М»,2002.-672 с.

. Сатир В. Как строить себя и сою семью./ В.Сатир - М.: Педагогика, 1992.с.168.

. Семейно-бытоваая культура / Под ред. Д.И.Водзинского. - Минск: Народная Асветия, 1987. - 253с.

. Семенова Н.А. Сучасний стан сім’ї та зміна відношення до дитини/ Н.А.Семенова // Наук. записки. Психологія і педагогіка. - Острог, 2001. - Вип. 2. - С.218 - 223.

. Семья. Социально-психологические и этические проблемы: Справочник. - К.: Политиздат Украины, 1990. - 255с.

. Синягина Н.Ю. Психолого-педагогическая коррекция детско-родительских отношений. / Н.Ю. Синягина- М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС. 2001. - 96 с. - (Библиотека школьного психолога).

. Сім’я і діти. Програма родинно-національного виховання та навчально-методичний план педагогічної освіти батьків / Кол. авт.; За заг. ред. Постового В.Г. - К.: ІЗМН, 1997. - 56с.

. Славина Л. С. Знать ребенка, чтобы воспитывать./ Л.С. Славина- М.,1988.

. Соціальна педагогіка: Навчально методичний комплекс/ За ред. А.Й. Капскої. - К.: ДЦССМ, 2003.- 338 с.

. Социальная педагогика: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Под ред.В.А.Никитина. - М: ВЛАДОС, 2002.

. Соціальна робота в Україні: теорія та практика: посібник для підвищення кваліфікації психологів центрів соціальних служб для молоді / Заред. А.Я.Ходорчук. - К.: ДЦССМ, 2003.с.305.

. Соціальна робота: Хрестоматія // Соціальна робота. Книга 3. - К. ДЦССМ, 2002 - С. 396.

. Соціальне сирітство в Україні: експертна оцінка та аналіз існуючої в Україні системи утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування. - К., 1998.

. Соціально-економічні проблеми дитинства в сучасному українському селі. - К., 1998.

. Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка./ В.О.Сухомлинський - К.: Рідна школа, 1978.

. Сухомлинский В. А. О воспитании./ В.А.Сухомлинский - М., 1973.

. Технологии социальной роботы: Учебник под общей ред. проф. Е.И. Холостовой. - Москва: ИНФРА-М, 2001. - 400. с.

. Технологія роботи з різними категоріями клієнтів центрів соціальних служб для молоді: Методичний посібник/ С.В.Толстоухова, О.О.Яременко, О.В.Вакуленко та ін. - К.: ДЦССМ, Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2003.-88 с.

. Ткачева Р.В. Коррекция и развития межличностниых взаимоотношений в системе «ребёнок» - «сверстники» - «взрослые»./ Р.В.Ткачева // Практична психологія та соціальна робота. №6,2003. с.52-63.

. Томпсон П. История жизни и анализ социальных изменений/ П. Томпсон // Вопросы социологии. - 1993. - №1-2. - С.34-45.

. Трубавіна І.М. Методологічні аспекти підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи з сім'єю/ І.М.Трубавіна // «Педагогічні науки». Наукові записки КДПУ. -Кіровоград: КДПУ, -2001. - Вип. 32, ч.І, - с.197-201.

. Трубавіна I.М. Соціально-педагогічна робота з сім’єю у складних життєвих обставинах. Навчальний посібник/ I.М. Трубавіна - К.: ДЦССМ, 2002. - 132 с.

. Трубавіна І.М. Консультування сім'ї. Науково-методичні матеріали. Частина І./ І.М.Трубавіна - К.:ДЦССМ, 2003.с.120.

. Филипчук Г. Знаете ли вы своего ребенка./ Г.Филипчук - М., 1978.

. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти./ М.М. Фіцула- К., Видавничий центр “Академія”, 2000. - 544с.

. Формування педагогічної культури батьків у сучасних умовах. Наук.-метод. зб. / Відп. ред. Постовий В.Г. - К.: ІЗМН, 1998. - 80с.

. Фридман И.К. О контакте родителей с детьми./ И.К.Фридман //Вопросы психологии. 1990.№1.с.40-45.

. Фримен Д. Техники семейной психотерапии./ Д.Фримен - Спб.: Питер, 2001. - 384с.

. Фромм А., Гордон Т. Популярная педагогика./ А.Фромм, Т.Гордон - Екатеринбург: Изд-во АРД ЛТД, 1997. - 608с.

. Фромм Э. Бегство от свободы: Человек для себя / Пер. с англ. Д.Н.Дудинский. - Минск: ООО “Попурри”, 1998. - 672с.

. Целуйко В.М. Психология неблагополучной семьи: Книга для педагогов и родителей./ В.М.Целуйко - М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕС,2003.-272 СЮ:Ил. - (Психология для всех).

. Чечет В. В. Умеем ли мы общаться с детьми./ В.В.Чечет - М., 1983

. Шпгефан Л.А. Особливості соціально-педологічігаї теорії, їїфункції та принципи/ Л.А.Шпгефан //Зб.н.пр. «Засоби навчальної та науково-дослідної роботи». - Харків: ХДПУ, 2000, - вип.14, с.93-101.

. Якубова Я.М., Лавріненко Н.В., Московка М.М. Батьків не обирають... (проблеми відповідального батьківства в сучасній Україні)./ Я.М.Якубова, Н.В.Лавріненко, М.М.Московка - К., 1997.