Профілактика ігрової залежності у старшому підлітковому віці

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи соціально-педагогічної профілактики ігроманії засобами фізкультурно-оздоровчої роботи

1.1 Аналіз соціально-педагогічної літератури з проблеми профілактики ігроманії серед підлітків засобами фізичної культури і спорту

.2. Особливості формування особистості підлітка засобами фізичної культури

.3 Фізична культура і спорт - ефективні засоби соціально-педагогічної профілактики ігроманії

Розділ 2. Методи і організація дослідження

2.1 Опис та обґрунтування методик дослідження

.2 Реалізація системи оздоровчої роботи по профілактиці ігроманії

.3 Експериментальне обґрунтування ефективності інноваційної програми фізичного виховання школярів у системі соціальних антиігрових впливів на підлітків

2.4 Методичні рекомендації

Розділ 3. Соціально-педагогічна профілактика наркотичної залежності підлітків засобами фізичної культури і спорту

.1 Характеристика асоціальної поведінки школярів

3.2 Аналіз наркоситуації й основних показників розвитку фізичної культури і спорту в донецькому регіоні

3.3 Морфофункціональний розвиток і фізична підготовка школярів

3.3.1 Вікові особливості фізичного розвитку і фізичної підготовленості школярів (11-17 років)

3.3.2 Статура школярів з різним рівнем біологічного дозрівання

3.4 Структура взаємозв'язку показників фізичного розвитку і фізичної підготовки школярів з девіантною поведінкою

3.5 Інформативність показників фізичної підготовки в різних рухових завданнях шкільної програми

3.6 Оцінка навантаження при розвитку фізичних якостей у школярів девіантної поведінки

Висновки до 3 розділу

Розділ 4. Експериментальне обґрунтування ефективності інноваційної програми фізичного виховання школярів у системі соціальних антинаркотичних впливів на підлітків

.1 Динаміка показників морфофункціонального розвитку і фізичної підготовки школярів

4.2 Ефективність впливів засобів фізичного виховання на соціальну поведінку підлітків

4.3 Динаміка показників тривожності за період дослідження

4.4 Обговорення результатів дослідження.

Висновки до 4 розділу

Висновки

Практичні рекомендації

Список використаних джерел

Додаток А

ВСТУП

Актуальність дослідження. За останнє десятиріччя поширення ігроманії в Україні набуло катастрофічних розмірів і рис соціального лиха, що загрожує національній безпеці країни. Відомо, що ігроманія призводить до важких психічних, особистісних і поведінкових розладів, адміністративних порушень і карних злочинів, небажання відвідувати освітні установи, бродяжництва (М.М. Амосов; В.Г. Григоренко; М.В. Коваленко; R.B. Davis, R.L. Hartnoll, H. Spode.

В останні роки на Україні розвиваються й апробуються різні педагогічні, психологічні та соціальні напрямки профілактики ігрової залежності в підлітковому середовищі, однак впровадження ефективних основ превентивних стратегій відбувається з великими труднощами. Швидка залежність, трудомісткість, тривалість, низька ефективність лікування і реабілітації ігрозалежних підказують, що основний наголос необхідно робити на попередження, первинну профілактику, необхідно змінити всю ідеологію та стратегію антиігрової діяльності (А.П. Видюк; Є.С. Вільчаковський; В.Г. Григоренко; І.В. Муравов; В.А. Скрибець; В.В. Приходько).

Наукові дослідження та досвід свідчать, що ефективність засобів фізичної культури та спорту в профілактичній діяльності, соціальній реабілітації людини в охороні і зміцненні її здоров'я, у боротьбі з ігроманією, алкоголізмом і правопорушеннями дуже висока, особливо в підлітковому середовищі (В.Г. Григоренко; М.В. Коваленко; І.В. Муравов; R.B. Davis; R.L. Hartnoll; G. Weber, W. Schneider).

Дефіцит рухової активності, характерний для сучасного життя, викликає дискомфорт у зростаючому організмі підлітка, прагнення до пошуку „гострих” відчуттів, до виходу „за рамки дозволеного”. Навіть з цих позицій є очевидним, що залучити дітей до систематичних фізкультурно-спортивних занять, відкрити їм світ спорту - означає, багато в чому допомогти уникнути небезпеки падіння до ігроманії (Е.С. Вільчковський; Р.П. Катаєва; В.А. Скрибець; В.В. Приходько).

На жаль, величезний педагогічний, психологічний, профілактичний антинігровий потенціал фізичної культури та спорту не може бути реалізований без спеціально розроблених педагогічних технологій, які, за аргументованими висновками О.І. Бурханова, Б.Р. Голощапова, В.Г. Григоренка, І.В. Муравова, В.В. Приходька, Л.П. Жовниренко, О.П. Калугіної , повинні забезпечити в повному обсязі психічну, інтелектуальну, трудову, моральну, соціальну і фізичну реабілітацію підлітків з ознаками асоціальної поведінки, гарантувати їхню оптимальну інтеграцію в суспільно-соціальні відносини на сучасному етапі історичного розвитку України.

У зв'язку з цим вирішення специфічних завдань антиігрової профілактики засобами фізичної культури та спорту буде найбільш ефективним, якщо воно буде здійснюватися на основі реалізації ідей особистісно-орієнтованих освіти та виховання, індивідуального та диференціального підходу у фізичній і соціальній реабілітації даної категорії підлітків.

Об’єкт дослідження: процес профілактики ігроманії.

Предмет дослідження: засоби фізичної культури і спорту, організаційні форми виховної і фізкультурно-спортивної роботи з учнями шкільного віку, що забезпечують профілактику ігроманії.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити засоби фізичної культури і спорту, організаційні форми виховної і фізкультурно-спортивної роботи з учнями шкільного віку, що забезпечують профілактику ігроманії.

Для досягнення поставленої мети в ході дослідження вирішувались такі завдання:

. Провести теоретичний аналіз науково-педагогічної літератури з проблеми дослідження.

. Описати особливості формування ігроманії як особливого стану залежності.

. Розробити й експериментально перевірити педагогічну профілактично спрямовану антиігрову підліткову програму з фізичної культури і спорту.

. За результатами дослідження розробити методичні рекомендації для соціальних педагогів, практичних психологів по організації профілактичної роботи з старшими підлітками з ігровою залежністю.

Гіпотеза дослідження - процес профілактики ігроманії буде ефективним за умови систематичного, послідовного та планомірного використання засобів фізичної культури і спорту, організаційних форм виховної і фізкультурно-спортивної роботи з учнями старшого шкільного віку.

Для вирішення поставлених завдань використовувались такі методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел; узагальнення передового практичного досвіду; педагогічне спостереження; хронометрування; антропометричні вимірювання; медико-біологічні методи дослідження; діагностика психічних станів і властивостей особистості; педагогічний експеримент.

Для вирішення поставлених задач використовувалися такі методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел; узагальнення передового практичного досвіду; педагогічне спостереження; хронометраж; антропометричні виміри; діагностика психічних станів і властивостей особистості; педагогічний експеримент.

Практичне значення отриманих результатів на основі матеріалів дослідження розроблено методичні рекомендації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дипломної роботи викладено та обговорено на засіданнях методичної ради.

Базою дослідження є ЗОШ №19, в дослідження брали участь 62 учнів.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОФІЛАКТИКИ ІГРОМАНІЇ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

1.1 Аналіз соціально-педагогічної літератури з проблеми профілактики профілактики ігроманії серед підлітків засобами фізичної культури і спорту

На сучасному етапі розвитку суспільства, коли гостро стоїть проблема здоров'я нації, особливе значення необхідно приділяти вдосконаленню системи фізичного виховання й формуванню здорового способу життя школярів [108, 144].

Фахівцями [3, 40, 56, 211] встановлено, що фізична активність істотно впливає на показники стану здоров'я людини. Фізична активність у значній мірі визначає культурний розвиток особистості. Зазначимо, що й інтерес дослідників [84, 91, 146] спрямований на вивчення взаємозв'язку між показниками, які характеризують фізичну активність, і виявом шкідливих звичок (паління, вживання алкоголю, токсикоманія та ігроманія).

У зв'язку з цим стає зрозумілою необхідність створення програми, націленої на профілактику виникнення в дітей і підлітків девіантної поведінки, шкідливих звичок.

Ігроманія є не тільки предметом психіатрії, але й визначається з позиції масового явища як девіантне поводження [19, 39, 85]. Соціологічні дослідження [108, 135] свідчать, що найбільш сприйнятливим до різних видів відхилень є вік 14-15 років, коли ще не склався особистісний світогляд і підлітки в значній мірі зазнають впливу однолітків. Шкідливі звички в підлітковому середовищі часто розглядаються як поведінковий стандарт.

Ігроманія невиліковна самотужки, її не можна перемогти залякуванням і роз'яснювальними бесідами. Очевидно, що необхідне формування стійких ціннісних орієнтацій на конструктивні види діяльності, створення у свідомості підлітка домінанти на регулярну фізичну активність [108, 146, 173]. Шкільні роки є критичним періодом у розвитку потреби фізкультурної діяльності й вихованні звички до участі в різних видах фізичної активності, що потім може перейти в доросле життя [22, 81, 124].

У дослідженнях фахівців [83, 84, 118] аналізується набутий підлітками досвід, пов'язаний зі здоровим способом життя. Вирішення задач регулярного моніторингу здоров'я дітей, їхньої поведінки, виявлення взаємозв'язків між впливом школи, родини, інших соціальних інститутів і стиля життя учнів, сприяння розвитку соціальних програм і здійсненню політики зміцнення здоров'я підростаючого покоління займає важливе місце в дослідженнях фахівців [86, 110, 127, 186]. Фізична культура, як складовий елемент культури особистості, могутня передумова формування здорового способу життя, значно впливає не тільки на підвищення фізичної підготовленості, поліпшення здоров'я, але й на поведінку людини в побуті й у процесі навчання, тим самим безпосередньо впливає на формування міжособистісних стосунків [55, 155, 230, 232].

У соціально-педагогічному аспекті актуалізується проблема профілактики шкідливих звичок, оскільки люди з низьким рівнем фізичної активності мають найчастіше „ненадійне” здоров'я, зловживають палінням і алкогольними напоями [75, 84, 96, 144]. Сучасна стратегія оздоровлення нації базується на формуванні індивідуальної рухової активності населення, турботі про своє здоров'я та фізичне вдосконалення, веденні здорового способу життя, викорінюванні шкідливих звичок. Активність людини в соціально-педагогічному аспекті визначається двома значущими показниками: позицією, очікуваною індивідом; позиціями, які намагається зайняти індивід у процесі розподілу цінностей [110, 159].

За даними О.В. Моченової [136], існує стійка тенденція до значного й постійного зростання табакопаління, споживання алкогольних напоїв, ігроманії з одночасним зниженням віку прилучення до них молоді. У зв'язку з цим серед соціально-педагогічних факторів, що впливають на формування особистості підлітка й особливості його поведінки, провідне місце належить родині й неформальним групам однолітків [85, 92, 173].

Профілактична та корекційно-педагогічна діяльність є складовою частиною соціально-педагогічного процесу, спрямованого на виявлення девіантних підлітків, діагностику причин та умов їхніх відхилень у розвитку й поведінці, на розроблення загальнопедагогічних і спеціальних заходів для попередження подолання негативних тенденцій у розвитку і формуванні особистості підлітка [144]. Отже, щоб попередити або перебороти асоціальну поведінку, необхідно в першу чергу нейтралізувати негативний вплив соціальної сфери, обмежити негативний вплив суспільних факторів [25, 72, 115].

Особливе місце в корекції девіантної поведінки підлітків і молоді займає правильна організація дозвілля. Найважливішим компонентом, що впливає на коригування девіантної поведінки підлітків, є активні заняття спортом, які формують цілеспрямованість, колективізм, сприяють вихованню лідерських якостей дитини [69].

Велике значення в педагогічній корекції девіантної поведінки засобами фізичної культури та спорту має особистість соціального педагога. Він стає для підлітків, особливо з неблагополучних родин взірцем, більш близькою людиною, ніж батьки [93, 106].

До девіантної поведінки, що виявляється у зловживанні ігровими засобами, по-перше, призводять незадоволені потреби; по-друге - відсутність інтересу, захоплень, беззмістовне проведення вільного часу, по-третє - звичка наслідувати інших, по-четверте, - негативні особисті установки [93, 144].

Форми проведення дозвілля, які склалися в нашому суспільстві, репродуктивно-розважальні види діяльності втратили свою цінність, що призвело до пошуків неформальних способів реалізації вільного часу [87, 110]. Невміння проводити вільний час, недостатній рівень виховної роботи серед дітей і підлітків є типовими причинами ігроманії. Пасивний відпочинок, який відбирає в молоді чимало часу, перетворюється в неробство, що спричиняє пристрасть до ігроманії [33, 67, 149].

Тільки на третьому місці в структурі дозвілля підлітка стоїть фізично активний відпочинок, який займає лише п'яту частину вільного часу. Особливу тривогу викликає той факт, що заняття фізичною культурою і спортом не викликають інтересу в молоді. Сьогодні родина і школа не готові до роботи з виховання моральної свідомості дітей, етичних форм поведінки [146].

Акцент в організації дозвілля підлітків, які знаходяться на ігровій стадії своєї „наркотичної кар'єри”, необхідно робити не на індивідуальні, а на колективні форми. Такою колективною формою дозвілля повинні бути спортивні секції, гуртки, туристичні походи. Необхідно всіляко підтримувати підлітково-юнацькі об'єднання, що мають позитивну соціальну спрямованість [8, 39, 83]. У наш час, на думку вчених [4, 69], існує небагато практичних підходів до профілактики ігроманії та ряд так званих інтервертних стратегій.

Найпоширенішим є підхід, що базується на поширенні інформації про ігроманію. Існує кілька варіантів інформаційного підходу. Серед них найбільш популярним є надання часткової інформації про факти впливу ігроманії на організм людини, її поведінку й тривалість життя [20, 96, 203].

Здійснюється стратегія залякування. Ці програми не включають завдання, вирішення яких було б спрямоване на зміну поведінки підлітків, формування в них здорового поведінкового стилю [38, 60, 109].

В основу сучасних програм антиігрової спрямованості може бути покладений один з підходів до навчання (або їхній комплекс).

Афективний (емоційний) підхід до навчання базується на теоретичному положенні про те, що ігроманія пов’язана, насамперед, з недостатнім розвитком емоційної сфери в людини, яка має в структурі виховання так звану „заборону на емоції” [96, 234, 239].

Превентивний підхід, який базується на впливі соціальних факторів, полягає в розумінні того, що однолітки й родина відіграють важливу роль, сприяючи або перешкоджаючи початку ігроманії [108, 231]. Найбільш популярними серед таких програм є тренінги стійкості до соціального тиску однолітків, у процесі яких діти й підлітки здобувають навички відмови від пропонованих ігр; програми, спрямовані проти впливу батьків, які вживають тютюн та алкоголь [16, 39, 228, 237]. Одним з важливих положень цих програм є робота з лідерами - підлітками, які бажають пройти навчання для того, щоб надалі здійснювати профілактичну антиігрову діяльність у своїй школі або житловому районі [84, 156].

Підхід, заснований на формуванні життєвих навичок, базується на понятті про зміну, корекцію та компенсацію поведінки в результаті використання методів поведінкової модифікації й терапії [91, 55, 144]. У даному контексті проблемна поведінка підлітка розглядається з погляду функціональних стилів, а тому використовуються методи, спрямовані на досягнення вікових та особистісних цілей [2, 90,163].

Діяльний підхід передбачає розроблення альтернативних соціальних програм для молоді, у яких в соціально-нормативних рамках могло бути реалізоване прагнення до ризику, пошуку гострих відчуттів, підвищення поведінкової активності, властивої молоді [87, 191]. Виділено чотири варіанти програм, що ґрунтуються на альтернативі моделей зловживання іграми [39, 144, 192]: пропозиція специфічної активності (подорож із пригодами); комбінація можливості задоволення специфічних для підлітків потреб (заняття творчістю або спортом); заохочення участі підлітків у всіх видах специфічної активності (хобі, клуби); створення груп молодих людей, що активно утверджують свою життєву позицію [15, 103, 193].

Підхід, заснований на ідеї зміцнення здоров'я, поєднує в собі особистий вибір і соціальну відповідальність за власне здоров'я. Він розрахований на вміння людини досягати свого оптимального стану й успішно протистояти факторам навколишнього середовища [55, 78, 84, 91]. Програми зміцнення здоров'я націлені на розвиток здорової особистості, яка надає перевагу не шкідливим звичкам, а здоровому життєвому стилю, що не тільки впливає на особисте благополуччя, але й сприяє позитивним змінам середовища, соціальної й культурної ситуації [29, 103, 229].

Фахівці [21, 39, 144] вважають за необхідне розвивати антиігрову профілактичну роботу з таких напрямків: нарощування інформаційного впливу на молодь; культивування здорового способу життя (створення моди на нього); активне залучення молоді до пропаганди здорового способу життя з метою протидії ігротизації суспільства; кадрове забезпечення профілактичної діяльності; створення системи моніторингу ігроситуації в молодіжному середовищі; забезпечення умов для реальної фізкультурно-спортивної зайнятості підлітків і молоді; впровадження в освітню практику інноваційних педагогічних технологій з метою формування в дітей і підлітків здорового способу життя; надання всебічної допомоги й підтримки родини.

Однією з головних альтернатив ігроманії є спортивна діяльність. Під час занять спортом зміцнюється здоров'я, формуються звички до спортивного способу життя, створюються колективи однодумців, змінюються пріоритети та з'являються нові життєві цілі [144, 233].

Основною метою є створення умов для занять фізичною культурою та спортом за місцем проживання, в освітніх установах, у трудових колективах серед усіх вікових груп і категорій населення з метою повноцінної реалізації особистості; розвиток суспільних інститутів [94, 96, 173].

На думку фахівців [39, 144, 223], у наш час відбувається перехід від медичної форми моделі в профілактиці ігроманії до психологічної, педагогічної та соціальної, хоча соціальна політика в цій області досі зорієнтована на традиційні й неефективні заборонні заходи.

Дослідження [192, 219] доводять, що досить перспективними є програми шкільного навчання, які готують молодь до опору негативному впливу однолітків і формують поняття соціальної компетентності.

Профілактика ігроманії серед молоді - це не стільки заборона зловживання алкоголем, іграми, скільки випереджувальний вплив на ціннісно-мотиваційні й культурні установки молоді: позитивне й відповідальне ставлення до світу, суспільства, держави, інших людей, до самого себе [91, 144, 159]; підвищення рейтингу професійних цінностей і ділової кар'єри, посилення соціально-захисної функції, формування привабливого іміджу здорового способу життя, розвиток комунікативних навичок та емоційного досвіду; створення сприятливих і привабливих для молоді форм дозвілля; формування позитивної самооцінки, цілеспрямованості, громадської відповідальності.

Спорт, у цьому відношенні, відповідає внутрішнім, часто неусвідомленим емоційно-психологічним потребам особистості підлітка, яка формується, тим потребам, що їх ігри задовольняють ілюзорно, у потворній, руйнівній формі з трагічною перспективою фізичної деградації й духовного розпаду [27, 144, 192].

У ігровій залежності підлітки вбачають засіб звільнення від зовнішнього контролю з боку батьків, школи, можливість „відчути себе вільними”. Однак у спорті здорова конкуренція й вільний творчий пошук допоможуть підліткові у формуванні власного внутрішнього світу, світу реального, який допоможе усвідомити й відчути справжню свободу особи [39, 69, 173, 229].

На думку С.А. Локтєва, В.А. Якобашвілі, А.Н. Погребнова [110], підліток, граючи у ігрових автоматах, прагне погасити стан тривожності, позбутися надмірного самоконтролю, сором'язливості. І для цього спорт є незамінним засобом, оскільки його унікальна властивість - постійне задоволення природного прагнення молодої людини до експериментування, до пошуку нових, незвичайних відчуттів і переживань. За спостереженням фахівців [160], дві третини молодих людей прилучаються до ігроманії саме з цікавості. Спорт із цього погляду є чудовою альтернативою ігроманії. Захоплення іграми - явище групове, атрибут певної групи субкультури, вияв потрібної форми колективістської свідомості. Спорт натомість пропонує здорову форму командної солідарності, що базується на перевірених часом надійних принципах взаємовиручки, самопожертви, товариства [96, 191].

Як доводить практика, молодь, залучена до спортивного життя, у меншій мірі зазнає впливу світового ігробізнесу. Тому за останні роки в різних регіонах країни активізувалася робота з залучення молоді до занять спортом. У великих містах створюються фізкультурно-спортивні підліткові центри за місцем проживання й навчання, метою яких є в першу чергу профілактика ігроманії серед підростаючого покоління; у ряді регіонів проводяться масштабні спортивні заходи, спрямовані на боротьбу з ігроманією [39, 144].

Міжнародний досвід свідчить, що залучення до боротьби з ігроманією видатних спортсменів ефективно впливає на свідомість молодих людей і перешкоджає поширенню ігр в їхньому середовищі. Найважливішим компонентом діяльності спортивних центрів стає інформаційно-пропагандистська робота з формування привабливого образу життя спортсменів. Основна мета цього проекту - розгорнути змістовний діалог про переваги спортивного життя, позитивний вплив на людину занять спортом. Планується широко залучати до роботи видатних спортсменів, аналітиків, соціологів, психологів і філософів [96, 192].

Заслуговує на увагу досвід організації роботи дитячих оздоровчо-спортивних майданчиків, спортивних сімейних клубів, проведення міських і регіональних спартакіад під девізом „Спорт проти ігрової залежності”; молодіжних фестивалів і спортивних свят під девізом „Я вибираю життя без ігрової залежності”; туристичних походів і зльотів, що проводять викладачі та студенти [45, 133, 160].

Активне залучення фізкультурно-спортивних організацій до боротьби з ігроманією дає можливість повніше використовувати багатий соціальний потенціал спорту. Концепція регіональної політики щодо профілактики ігроманії шляхом розроблення та впровадження моделей фізкультурно-профілактичної роботи спрямована на зменшення числа підлітків, які зловживають іграми й через це скоюють злочини; зниження числа осіб з асоціальною поведінкою, правопорушень у молодіжному середовищі; підвищення рівня фізичної підготовленості [53, 144, 159].

Дослідники [108, 136, 145], які займаються проблемами молодіжної ігроманії, одностайні в тому, що варто віддавати пріоритет саме первинній профілактиці ігроманії, яка найчастіше залишається „за кадром”, оскільки основні зусилля спрямовані на лікування вже сформованої залежності. Серед задач первинної профілактики виділяються такі [146]: навчити потенційного пацієнта справлятися з емоційним напруженням і формувати еквівалентні своїм можливостям цілі; навчити навичок спілкування критичного мислення, прийомів подолання стресу та невпевненості в собі, опору психологічному тиску однолітків, адекватних методів вирішення своїх життєвих проблем [48, 81, 190].

На думку дослідників [39, 74, 188], антиігрове навчання необхідно починати в дошкільному та молодшому шкільному віці, тобто до того, як будуть сформовані стійкі емоційно-мотиваційні установки на вживання тютюну й алкоголю. Це навчання повинно відповідати психологічним і соціокультурним особливостям навчальної групи, бути особистісно орієнтованим. Існує велика кількість тестів, що дозволяють визначати типи акцентуацій особистості [44, 62, 110].

У сучасній ситуації, коли процес ігрової залежності йде досить активно серед усіх груп населення, виникла необхідність організації такої роботи, у ході якої створюються умови для самопізнання, саморозвитку, самореалізації молоді, орієнтування її на здоровий спосіб життя. Соціалізація особистості через спорт робить можливим пізнання складної системи цінностей суспільства [39, 89, 198]. На думку деяких соціологів [144, 158], спорт уже через свою природу й особливості передбачає певну соціалізацію шляхом засвоєння соціальних цінностей, які набуває особистість у процесі занять фізичною культурою та спортом.

Для підвищення ефективності профілактичних заходів серед молоді „групи ризику” доцільним є пошук нових форм психопрофілактики з використанням сучасних інформаційних технологій. Ефективність таких заходів може бути обумовлена, з одного боку, формуванням негативного емоційного (суб'єктивного) ставлення молодої людини до вживання наркотиків, з іншого боку - зміною, корекцією та компенсацією психофізіологічних характеристик її типу поведінки, які, можливо, сприяють неадекватній поведінці, ігрової залежності [86, 91, 136].

У залежності від спрямованості профілактичної роботи на конкретну категорію населення, можна виділити такі стратегії [(89, 94, 98]:

. Профілактика, що базується на роботі в школі, створення мережі „здорових шкіл”, включення профілактичних занять у навчальні програми всіх шкіл.

. Профілактика на основі роботи в родині.

. Профілактика за допомогою засобів масової інформації.

. Профілактика, спрямована на групу ризику в неорганізованих колективах - на територіях, вулицях, з бездоглядними, безпритульними дітьми.

. Підготовка фахівців у сфері ігропрофілактики.

Профілактичні програми поділяються за напрямками роботи на когнітивні, афективні, афективно-інтерперсональні, поведінкові, альтернативні, середовищні, суспільні, орієнтовані на родину [83, 91, 136].

За науковими даними [39, 72, 80, 146], виділяються такі ознаки, що свідчать про підвищений ризик залучення до ігрової залежності:

. Біологічні фактори: аномалії характеру в найближчих родичів, перенесені шкідливі впливи в період вагітності та в ранньому дитячому віці.

. Демографічні фактори: підлітковий або юнацький вік, чоловіча стать, район проживання з високою щільністю населення.

. Соціальні фактори: схвалення ігрової залежності родиною й однолітками, наявність родини або групи однолітків як моделі ігрової залежності, відсутність близькості з батьками, недотримання батьками соціальних норм життя, відсутність з боку батьків очікування успіхів дитини в навчанні, відсутність спільної діяльності батьків і дитини, слабкий батьківський контроль і низька дисципліна в родині в цілому, спотворені методи виховання (гіперопіка, гіпоопіка, жорстокість), більший вплив однолітків порівняно з батьками, несумісність світогляду батьків та однолітків, висока активність дитини в спілкуванні з групою однолітків, доступність ігор.

. Психологічні фактори:

а) особистісні:

підвищена незалежність, критичне ставлення до соціальних інститутів суспільства (до школи), відчуженість від них, сприйнятливість до нових ідей, пошук вражень, імпульсивність, неврівноваженість, внутрішня напруженість, прагнення до самоствердження, розгальмування звичок [39, 51, 169];

знижена цінність досягнень, очікування успіхів, релігійність, конформізм, почуття психічного неблагополуччя (апатія або високий рівень стресу), неповага до загальноприйнятих норм, низький рівень інтересів, самооцінки, внутрішньої ролі (перевага зовнішнього локусу контролю), адаптації [58, 99, 200];

б) поведінкові:

делінквентність, рання сексуальна активність, низькі досягнення в навчанні, політичний екстремізм, відсутність видів діяльності, альтернативних ігровій залежності [26, 65, 73, 174].

Узагальнення й аналіз літературних джерел довели, що проблема соціально-педагогічної профілактики ігроманії засобами фізичної культури, спорту й оздоровчої роботи є маловивченою, отже, актуальною.

Багаторічні дослідження свідчать, що найбільш сприятливим до різних видів асоціальних відхилень є вік 13-14, 15-16 років, коли ще не склався особистісний світогляд і підлітки значною мірою зазнають впливу навколишніх однолітків.

До девіантного поводження, що виявляється в зловживання ігроманією та алкогольними напоями призводять, по-перше, незадоволені потреби; по-друге, відсутність інтересу, захоплень, беззмістовне проведення вільного часу; по-третє, звичка наслідувати інших, по-четверте, - негативні особисті установки.

1.2 Особливості формування особистості підлітка засобами фізичної культури

Становлення особистості в контексті діяльнісного підходу належить розглядати як результат взаємодії двох автономних, але нерозривно пов'язаних один з одним процесів розвитку - біологічного й соціального [70, 74, 146, 172]. Особистість являє собою онтогенетичне придбання людини, результат її соціального розвитку, що відбувається в тісному взаємозв'язку з розвитком суспільства. Процес становлення особистості здійснюється в різноманітних соціальних відносинах, у які людина включається своєю духовністю [88, 135, 188].

Дослідники [110, 136] відзначають, що початкова тяга до зловживання грою виникає в тих ситуаціях, коли підліток не може справитися з природними проблемами свого віку. Будь-яка затримка в становленні особистості, у дорослішанні перешкоджає адаптації підлітка до суспільства й тим самим створює фактор ризику виникнення ігроманії. Часте зловживання грою як психостимулюючого засобу пов'язане з неусвідомленим бажанням якось відкласти, відсунути вирішення проблем нового, дорослого життя. [66, 73, 222].

У цьому зв'язку „кризовим”, отже, особливо вразливим, є старший підлітковий вік [14, 95]. Його можна визначити як перехідний, оскільки він досліджується та характеризується в аспекті двох періодів соціалізації: по-перше, як межа дитинства; по-друге, як межа дорослішання з радикальними змінами соціальних ролей.

Залучення дітей, підлітків і молоді до фізкультурно-спортивної діяльності дозволяє вирішувати проблеми дорослішання та розвивати конкурентоздатну особистість. Важливо зазначити, що вікові особливості підлітків у цей період є джерелом найсильнішої мотивації до такого виду діяльності, як фізкультурно-спортивна, якщо її відповідним чином організовано [87, 145, 155].

Соціальною умовою, що забезпечує правильну поведінку дітей, підлітків і молоді в протистоянні ігроманії, є формування їхніх потреб. У фізичній культурі до цієї сфери можна віднести засвоєння специфічних цінностей, знань, формування мотивів і потреб у фізичному розвитку. Їхня сукупність відбиває в собі здоровий спосіб життя, сформований власною особистою активністю [143, 188]. На думку В.Г. Григоренка [55, 56], Ю.М. Москвичова [135], В.В. Приходька [156, 157], соціальна діяльність школяра через використання засобів фізичної культури здатна забезпечити духовно-моральну діяльність, для чого служать сформовані практичні зразки фізичної культури, спортивної практики.

У цілісній концепції формування особистості під фізичною культурою розуміють таку сферу людської культури, що містить у собі соціально сформовані фізичні здібності людини, які виявляються нею у визначеній діяльності, а також усю ту соціальну реальність, що безпосередньо забезпечує їхнє формування, функціонування та розвиток [55, 82, 97]. Фізична культура як система, що складається з суми компонентів, містить у собі [55, 70, 108]: ставлення дитини (групи, суспільства в цілому) до фізичних здібностей; знання, інтереси, мотиви, потреби, на основі яких фізичні здібності дітей, підлітків і молоді реалізуються в певній діяльності; засоби, за допомогою яких формується система особистості дітей, підлітків і молоді; певні ідеали, норми, стандарти поведінки, ціннісні орієнтації, на основі яких здійснюється цей процес формування; соціальні відносини між дітьми, підлітками й молоддю, що складаються в ході реалізації фізичних здібностей і в процесі формування зазначеної підсистеми особистості; соціальні інститути, які використовуються дітьми, підлітками й молоддю в ході реалізації фізичних здібностей, у процесі їхнього формування і які керують даними процесами [41, 55, 156, 195].

Отже, фізична культура є сукупністю діяльності дітей, підлітків і молоді з позитивного самоперетворення, у ході якої вирішуються задачі не тільки тілесного, але й інтелектуального, психологічного, морального розвитку; результату цієї діяльності у вигляді системи утворених нею цінностей; інноваційних форм фізичного виховання [201, 221, 228].

Сьогодні фізична культура дитині необхідна не тільки як фактор зміцнення здоров'я, підвищення життєстійкості організму, але і як фактор надійності в протистоянні ігроманії й асоціальної поведінки [16, 55, 145, 151]. Тому фахівці [84, 89, 158] розуміють категорію „фізична культура особистості” як інтегральну якість дитини, що характеризує цілісну єдність її здібностей, знань, умінь і стійких навичок здорового способу життя, як важливу характеристику надійності особистості в протистоянні ігроманії. Фізична культура особистості визначається сукупністю таких факторів, як [162]: рівень фізкультурної освіченості; обсяг накопиченого досвіду; характер, структура та спрямованість мотивації до фізичної активності.

У наукових роботах Б.Т. Крутька, М.М. Васюка, О.М. Бабічева, М.М. Твердохліба, Т.В. Кохановської [91], С.Д. Костикової [90] аргументовано доказано, що рівень фізкультурної освіченості складається зі знань кожної дитини про сутність і правила фізичної підготовки, про методи організації фізичної активності, шляхи та засоби фізичного вдосконалення, закономірності функціонування свого організму в процесі рухової діяльності. Особливе місце займають знання про здоровий спосіб життя, про вплив ігор, наркотиків, алкоголю та інших психоактивних речовин на організм, наслідки їхнього вживання для особистості й суспільства. Не спровокувати інтерес до ігрової залежності, не викликати бажання проекспериментувати з ними дозволить компетентна антиігрова пропаганда, що враховує статевовікові особливості дітей, підлітків і молоді та спирається на сучасні методи ведення первинної профілактичної роботи [55, 89, 145].

Одним з головних джерел формування потенціалу фізичної культури особистості є особистий досвід організації фізичної активності, який здобувається дітьми, підлітками й молоддю в процесі занять фізичними вправами, при правильно організованому фізичному вихованні, у спортивній підготовці [98, 161].

На думку фахівців [136, 157, 204], рівень фізичної культури особистості визначається також характером, структурою та спрямованістю мотивації до фізичної активності. У цих видах фізкультурних цінностей відбивається ступінь соціальної зрілості й відповідальності ставлення дитини до свого здоров'я та фізичної готовності.

Системне засвоєння дітьми, підлітками й молоддю раціональних способів керування своїми рухами, здобуття таким шляхом необхідного в житті фонду рухових умінь, навичок і зв'язаних з ними знань дозволяють дитині досягти максимального задоволення, що забезпечує її сприятливий психічний стан. Мускульна, тобто м'язова, радість як біологічний фактор здатна замінити „удаване” задоволення, що досягається дітьми при ігроманії [89, 144].

Щоб відгородити молодь від ігрових спокус, необхідно приділяти більшу увагу духовно-інтелектуальному й морально-естетичному розвитку кожної конкретної особистості в поєднанні з її дієвим фізичним вихованням і спортивною підготовкою. Поки фізичне виховання і спортивна підготовка буде сприйматися дивитися тільки як цілеспрямований процес розвитку фізичних кондицій, природної складової рухових умінь і навичок, безвідносно психологічного та духовного боку цієї справи, ми не зможемо реалізувати всього виховного потенціалу, що є в засобах фізичної культури та спорту, у тому числі й у напрямку антиігрових заходів [89, 91, 213].

Педагоги добре знають і ефективно вміють оздоровлювати людей, розвивати фізичний потенціал людини, навчати її складним рухам, якоюсь мірою - лікувати окремі захворювання, адаптувати та реабілітувати тих, хто має відхилення у функціонуванні певних органів і систем організму. Але вони погано вміють робити те, без чого не може обійтися жоден вихователь, що б він у людині не виховував. А саме, наші фахівці не знають, як, якими засобами сформувати в індивідуумі інтерес, потребу, нарешті, звичку до здорового способу життя, строгого дотримання режиму [99, 108, 146]. Це реальна, а не надумана проблема. Особливо яскраво вона виявилася саме тоді, коли практично взялися за викорінювання ігроманії, алкоголізму тощо.

Сила волі є дуже важливим фактором у боротьбі з ігроманією. Це давно відомо і доведено наукою [11, 15, 171]. Але ця сила розвивається не тільки й не стільки через фізичне навантаження та фізичні зусилля. Багато в чому вона залежить від психологічної готовності, установок особистості. А останні фактори тісно пов'язані з інтелектуальним потенціалом, переконаннями людини, її моральними й естетичними цінностями, ідеями й ідеалами, її релігійними почуттями. У цій справі потрібний особистісний контакт вихователя й вихованця [55, 56, 211].

Певні технології використання різноманітних засобів і методів профілактики ігроманії важливі й потрібні. Але набагато важливішими, нагально необхідними виступають у цьому випадку взаєморозуміння й довіра, духовна і психологічна підтримка, без яких важко сформувати впевненість у своїх силах [34, 44, 91].

Якщо будь-яка, навіть найбільш наукомістка технологія націлена на масу, на всіх, то безпосередній духовний і душевний контакт зорієнтований на індивідуума, конкретну особистість. Знання й уміння користуватися технологіями навчання й виховання можуть перетворитися на шаблон, мертву схему, якщо соціальні педагоги не навчаться викликати довіру у вихованців, не зуміють душевно спілкуватися з ними, співпрацювати та спільно переборювати тяготи та прикрощі [135, 157, 158].

У цьому напрямку поки що дуже багато чого не досліджено. Однак, якщо направити наукове пізнання в дану галузь, то відкриється багато такого, що зробить боротьбу з ігроманією засобами фізичної культури та спорту більш ефективною та педагогічно доцільною [56, 167, 205].

Вітчизняна система поглядів на здоровий спосіб життя та пов'язана з нею система антиігрової профілактичної роботи будуть нормально функціонувати й успішно розвиватися, якщо теорія та практика оздоровчої й адаптивної соціальної реабілітації будуть доповнені й певним чином перероблені на основі пізнання, виявлення та розуміння закономірностей структури, функціонування й розвитку гуманітарної складової адаптивної діяльності [20, 41, 74, 162].

Розвиваючи теорію фізичної культури та спорту в контексті гуманітарної парадигми, фахівці [85, 135,155, 171] вважають, що можна одержати більш глибокі знання не тільки про закономірності фізкультурно-спортивної діяльності, але й про соціально-гуманітарну сутність фізичної культури та спорту як явища людської культури.

Більш досконала теорія допоможе нам зробити більш ефективно і практику фізичної культури та спорту, у тому числі - в контексті антиігрової профілактичної роботи [120, 136].

Фахівці [52, 70, 155] вважають, що людина, яка радіє життю, ефективно справляється з труднощами та стресом, успішно вирішує життєві задачі, не має потреби в шкідливих звичках, не потягнеться до різного роду духовних сурогатів - ігроманії. Глибинні джерела залучення до них знаходяться на психологічному рівні, тож уся первинна профілактика і методика антиігрового виховання підростаючого покоління повинні бути націлені на формування здорового стилю життя. Аналіз ситуації та спеціальної літератури [23, 66, 113, 121] доводить необхідність вивчення і формування ціннісно-мотиваційних, культурних установок молоді. Молодіжна ігроманія у своїй основі - явище духовне, його корені - у загальнокультурній ситуації в сучасній Україні.

На думку В.М. Карлишева зі співавторами [88], найбільш часто молодь, незалежно від свого матеріального становища, соціального благополуччя, профілю навчання та статусу освітньої установи, мотивує зловживання ігроманією у такий спосіб: бажання зняти напруження, стрес, розслабитися, пережити нові відчуття; бажання спробувати все в цьому житті; це зараз модно, а „білою вороною” виглядати немає бажання; з цікавості й від нудьги; просто так, за компанію; щоб перебороти сірість, рутинність існування; через безладдя в житті, у навчанні, у взаєминах з іншими; через внутрішню переконаність.

Збільшення кількості ігроманів в останнє десятиліття почасти можна пояснити зміною системи (структури) цінностей [51, 64, 225]. З одного боку, ціннісні орієнтації потрібні людині для адаптації в соціальній сфері, з іншого, - саме вони визначають ставлення людини до дійсності. Вони виступають вищими джерелами мотивації, отже, через них можливі найбільш глибинні впливи на психіку людини. Найбільш серйозні потрясіння пов'язані з втратою або нездійсненням чогось такого, чому ми надаємо найбільшу цінність.

Кожній людині властива індивідуальна ієрархія особистісних цінностей. Саме вона виступає як призма, що дозволяє бачити й розуміти те, що відбувається, відповідно до власних внутрішніх критеріїв (добре або погане, цінне чи ні). Насправді, цінності виступають як регулятори поведінки людини. На перших етапах становлення особистості основним регулятором поведінки виступає чуттєва реакція [44, 55, 112, 157].

У процесі формування свідомості й на її основі складається ціннісна система (добре - погано). Це дозволяє врешті вийти на рівні свідомості й саморегуляції (правильно - неправильно, потрібно - не потрібно), що визначають установки, переконання та волю людини. Формуючись тільки в соціальному середовищі, вони служать соціальній адаптації особистості. Особистісні цінності виступають як внутрішні носії соціальної регуляції, вкорінені в структурі особистості. Їхня погодженість і співпідпорядкованість виявляється в гармонійності особистості та сприяє її здоров'ю [87, 190].

Здоров'я як найважливіша життєва цінність мало усвідомлюється людиною до його хоча б часткової втрати (як і більшості інших цінностей). Як довели дослідження В.А. Якобашвілі, А.М. Погрібного [98], значення здоров'я високо оцінюють 25-30% учнів шкіл, 35-50% опитаних студентів, більше 80% респондентів у віці понад 40 років. При цьому на всіх вікових етапах для половини респондентів здоров'я є важкодосяжним.

Дослідження [66, 85, 146, 155] свідчать, що структура цінностей не тільки визначає спрямованість, життєздатність і захищеність особистості, але і є взаємозалежною з певними відхиленнями в стані здоров'я. Класифікуючи цінності на внутрішні (особистісне зростання, любов та ін.) і зовнішні (матеріальне благополуччя, соціальне визнання та ін.) і розглядаючи їхній вплив на психічне здоров'я, фахівці [145, 167] вийшли на формулювання універсальної закономірності: чим сильніше людина зорієнтована на внутрішні прагнення на противагу зовнішнім, тим вище показники психічного здоров'я, і навпаки, чим вище вона оцінює важливість зовнішніх прагнень у порівнянні з внутрішніми, тим нижче її психологічне благополуччя.

Дослідження [39, 41, 144, 156, 188] довели, що ціннісні орієнтації є могутнім чинником мотивації та регуляції поведінки особистості. Вони повинні бути об'єктом виховання. Задача батьків і всієї системи виховання полягає саме в тому, щоб ненав'язливо й цілеспрямовано направити дітей до внутрішніх вищих цінностей.

.3 Фізична культура і спорт - ефективні засоби соціально-педагогічної профілактики ігроманії

Оскільки педагогічна профілактика підлітків належить до числа глобальних проблем, що мають життєво важливе значення для людства, спроби визначити зміст даного поняття робилися багатьма вченими [7, 32, 134, 199]. Однак дотепер парадигма „профілактика” не має конкретного наукового визначення [3, 40, 199].

Фахівці [55, 92, 149, 200] вважають, що основною у визначенні профілактики, досягненні спортивних результатів є проблема реалізації програми, закладеної природою в людині. На їхню думку, профілактика людини - це динамічний стан, що характеризується в кожний даний момент безперервністю розвитку якостей і пов'язаних з ними функцій, а також психічних якостей відповідно до вимог людського суспільства. Виходячи з цього, характеристикою профілактики є безперервність процесу розвитку функцій. Однак, якщо розвиток функцій у дитячому віці безперечний, то правомірність застосування терміну до осіб старшого віку викликає сумнів [3, 55, 74, 186].

Досягнення та підтримка високого рівня соціально-педагогічної профілактики засобами фізичного виховання можливі лише за умови використання необхідних вправ і їхнього правильного дозування [35, 117, 118, 140]. На жаль, існує помилкове уявлення, що, чим більше займатися спортом, тим корисніше для здоров'я, і особливо корисні вправи, які супроводжуються великими навантаженнями. При цьому окремі автори [91, 135, 187] запевняють, що й один з видів фізичних вправ (біг, плавання, йога) може в достатній мірі вирішити проблему зміцнення здоров'я.

На думку А.П. Вхідюка [41], Я.С. Вайнбаума [35], В.Г. Григоренка [55, 56], В.Г. Тристана та Ю.М. Глухих [260], В.В. Приходька [157], оздоровчий і тренувальний ефект може бути досягнутий тільки за умови поєднання чотирьох різних за цільовою настановою видів фізичних вправ: 1) формуючих (розвиваючих і підтримуючих); 2) відновлювально-рекреаційних; 3) підготовчо-стимулюючих; 4) локомоторно-активізуючих.

Значення формуючих вправ полягає в створенні необхідної маси м'язової тканини, яка функціонально забезпечує не тільки рух тіла, але й виробництво енергії [42, 81, 183]. Рівень сили необхідно оцінювати, щонайменше, за 4-5 тестами, які характеризують силу всіх основних м'язових груп - рук, спини, черевного пресу й ніг [28, 43, 115, 216].

Належна доза динамічних вправ на одному занятті характеризується такими параметрами інтенсивності й обсягу [70, 104, 142]: величиною опору з гранично можливим числом повторень в одному підході - 8-10; методом виконання силових вправ - повторно-серійним; вправами, що виконуються до відмови в кожній серії; інтервалами відпочинку - 60-90 сек.

Критерієм правильного дозування є зростаюче стомлення в повтореннях. Однократна доза навантаження повинна повторюватися 3-4 рази на тиждень. Черговий вплив повинний накладатися на слід попередніх через 48-72 години [36, 73, 184]. На одному занятті варто виконувати не менше чотирьох силових вправ (по одній для рук, ніг, черевного пресу та спини), витрачаючи на це близько 20 хвилин. Силові вправи на уроці фізичної культури в залежності від задач заняття виконуються у вступній або основній частинах [26, 60, 196].

Не менш важливою для соціально-педагогічної профілактики ігроманії підлітка є рухова якість та витривалість. Рівень її значною мірою визначається функціональним станом аеробної системи [38, 48, 116]. Люди з нормативним рівнем витривалості менш схильні до серцево-судинних захворювань, хвороб легень та ожиріння. Однак зростання витривалості вище належного рівня не веде надалі до зниження захворюваності [137, 181, 218].

Циклічні вправи (біг, плавання, ходьба на лижах, біг на ковзанах, їзда на велосипеді, веслування) є специфічними вправами на витривалість, які виконуються рівномірним безперервним методом. Дистанції вибираються з таким розрахунком, щоб для учнів середніх класів тривалість бігу становила 11-13 хвилин. Ефективним є також інтервальний метод зі змінною інтенсивністю [6, 99, 106, 158]. Розвитку та збереженню витривалості можуть сприяти й ациклічні вправи (спортивні й рухливі ігри), які виконуються з достатньою інтенсивністю [47, 143, 180].

Для контролю навантажень, спрямованих на розвиток витривалості, найбільш інформативним показником є пульс, оскільки він характеризує ступінь впливу вправи на аеробну систему організму [47, 93]. Оптимальна інтенсивність циклічних вправ, що виконуються рівномірним методом, складає для школярів 150-160 уд./хв.

Для досягнення та підтримки нормативного рівня витривалості необхідно постійно виконувати належну норму навантаження, параметри якої з віком змінюються [55, 218, 226]. Правильне дозування навантажень, спрямованих на розвиток і підтримку сили й витривалості, має пріоритетне значення для здоров'я людини в порівнянні з дозуванням навантажень, націлених на розвиток швидкості, гнучкості та спритності, оскільки роль цих рухових якостей у стані здоров'я менша [50, 155, 166]. Разом з тим вони необхідні для побутової та професійної діяльності підлітків. Для розвитку швидкості ефективні й достатні рухливі та спортивні ігри, які проводяться 2-3 рази на тиждень на уроках фізичної культури [97, 182, 196].

Відновлювально-рекреаційні вправи застосовують з метою зняти втому, відновити енергетичний баланс і працездатність, стимулювати функції організму при зміні діяльності [33, 162, 193]. Цей вплив на організм необхідний для підтримки здоров'я, тренованості, оскільки негативний ефект перевтоми в результаті розумової роботи, стресового навантаження, повного стомлення, пов'язаних із професійною або побутовою діяльністю, може стати причиною виникнення хвороб [163, 185].

Серед підготовчо-стимулюючих навантажень велике значення для здоров'я має ранкова гімнастика, що активізує обмінні процеси в організмі (особливо в м'язовій, нервово-ендокринній, серцево-легеневій системах). Тривалість ранкової гімнастики повинна бути не менше 10 хвилин. Можливий варіант, у якому ранкову гімнастику виконують як самостійне тренування. У такому випадку доцільно включати в гімнастику три компоненти: розминочний, на витривалість, силовий [103, 174].

Для оцінки впливу фізичних навантажень на організм школярів використовують різні класифікації з оцінкою показників ЧСС, граничного часу роботи, споживання кисню [35]. В.С. Фарфелем [205] пропонується класифікація навантажень, яка включає п'ять зон: низької, помірної, великої, субмаксимальної та максимальної інтенсивності.

Робота в зоні низької інтенсивності може виконуватися тривалий час, оскільки фізіологічні функції організму не зазнають напруження. Частота пульсу не перевищує 100-120 уд./хв. До цієї зони належать режими виконання вправ з низькою інтенсивністю, малою швидкістю [57, 68, 207].

Режим виконання фізичних вправ у зоні помірної інтенсивності сприяє розвиткові загальної витривалості. [140, 208]. Дослідження фахівців [40, 101, 180] свідчать, що граничний час роботи в цій зоні становить у дітей 7-8 років у середньому 15-16 хв., а до 13-14 років збільшується приблизно в 4 рази в хлопчиків.

Режим м'язової роботи в зоні великої інтенсивності (близько 70% від максимального навантаження) викликає, як свідчать дослідження [120, 177], найбільше напруження фізіологічних функцій в організмі школярів. Граничний час виконання навантаження порівняно невеликий (5-8 хв.).

Для оцінки перенесення навантажень використовується й такий інтегральний показник, як працездатність [6, 55, 197]. Однак варто мати на увазі, що при виконанні роботи в режимі великої інтенсивності в багатьох підлітків працездатність виявляється нижчою, ніж в учнів 11-12 років. Це обумовлено складними перебудовами в організмі до кінця періоду статевого дозрівання, а також зниженням рухової активності [17, 43].

Дослідження [38, 54, 89, 120] доводять, що регулярне виконання циклічних вправ при частоті серцевих скорочень 150-170 уд./хв сприяє розвитку аеробно-анаеробних можливостей організму. Арсенал засобів для розвитку загальної та швидкісної витривалості в зоні великої інтенсивності дуже різноманітний [56, 173].

Зона субмаксимальної інтенсивності (приблизно 80% від максимального навантаження) відповідає такому режиму виконання вправ (біг на короткі дистанції, швидкісно-силові вправи, статичні навантаження), при якому робота м'язів, серця й інших органів забезпечується в основному анаеробними джерелами енергії [89, 93, 136, 183].

При використанні фізичних вправ субмаксимальної інтенсивності, націлених на розвиток швидкісних і швидкісно-силових якостей, час виконання навантажень не повинний перевищувати 10 с для школярів 7-10 років, для 11-12-літніх - 15 с, 14-16-літніх - 20-25 с [125, 180]. Інтервали відпочинку між вправами приблизно такі ж, як і час роботи. Число повторень визначається індивідуально, у залежності від функціональних можливостей [55, 56, 173].

Оптимальна тривалість виконання однієї статичної вправи для школярів 10-12 років складає 10-15 с, більш старших школярів - 15-20 с [71, 132, 204].

При виконанні вправ з однократним підняттям вантажу його вага не повинна перевищувати: для школярів 12-13 років - 70%, 14-16 років - 90% ваги власного тіла. Тривалість таких однократних вправ - 10-20 хв [61, 70, 97, 194].

Зона максимальної інтенсивності відповідає виконанню фізичних вправ з максимальною швидкістю, граничним темпом і зусиллям. Граничний час виконання циклічних навантажень у школярів різного віку досягає в середньому 10 с [1, 42, 214].

До навантажень максимальної інтенсивності належить біг з максимальною швидкістю на короткі дистанції (30-60 м - у молодших; 80- 100 м - у старших школярів) [12, 77, 153].

Для оздоровчого ефекту першорядне значення має не структура вправ, а спрямованість навантаження та його дозування [35, 49, 210]. Модність і престижність фізичних вправ доцільно використовувати для залучення до оздоровчих занять великого числа дітей і підлітків.

Оздоровча ефективність раціонального дозування фізичних навантажень особливо виявляється в школярів з відстаючим рівнем розвитку сили й витривалості [90, 130, 199]. Для вирішення оздоровчої задачі в школі головним є не підвищення рівня підготовленості фізично сильних школярів вище нормативу (оскільки рівень здоров'я при цьому не підвищується), а підтягування відстаючих дітей до нормативу [40, 127]. Це дозволить зміцнити їхнє здоров'я, підвищити працездатність, успішність, та здійснити соціально-педагогічну профілактику ігроманії.

Для реалізації процесу регулювання фізичного стану людей необхідно мати теоретичні знання та уявлення про онтогенез, про закономірності фізичного розвитку і функціонального стану, теорії критичних періодів формування рухових якостей і впливу фізичних вправ на фізичний стан дітей [58, 99, 227, 235].

Фізичний стан - продукт комплексу, що організований у взаємодії людини та зовнішнього середовища, тобто продукт організації рухів і переміщень тіла. Правильна організація рухів призводить до ефективного використання виникаючих сил, з одного боку, і до збільшення рівня фізичної підготовленості - з іншого [24, 67, 148, 236].

Склад засобів, які застосовуються, спрямованість впливу на організм та ефект впливу залежать від моторного потенціалу конкретної людини. Виходячи з цього, комплекс впливів середовища виступає як один з головних об'єктів управління [17, 29, 102, 241].

Процес фізичного вдосконалювання людини спрямований на вдосконалювання її рухових можливостей. У свою чергу рівень підготовленості значною мірою залежить від віку, статі, наявності патології, попереднього стажу занять фізичними вправами та їхньої спрямованості, індивідуальних особливостей підлітків [55, 67, 138, 240]. Звідси випливає, що як другий об'єкт управління виступає стан дитини. Третім об'єктом управління є фізичне навантаження. Через нього відбуваються позитивні або негативні зміни в організмі. Четвертим об'єктом управління є зовнішнє середовище й адаптаційні можливості людини [151, 195, 237, 238].

Таким чином, вихідним фактором, що визначає вибір управлінських дій, є порівняння фізичного стану дитини з віковим еталоном і з кінцевою метою впливу. Однак слабка вивченість закономірностей вікового й індивідуального онтогенезу, залежність фізичного стану від безлічі факторів не дає можливості точно вибрати правильні управлінські рішення [30, 56, 107, 129, 169].

У дослідженнях Л.П. Жовніренка, О.П. Калугіної [75], В.К. Бальсевича [17], В.Г. Григоренка [55], В.Ф. Лободи, Н.В. Банадиги, Л.М. Слободяна, В.Б. Кучми, Є.Ф. Бузька, А.О. Лучука, І.Р. Сагаля, Н.Я. Ходорчука [110], Л.І. Лубишевої [112], Л.П. Сергієнка [172, 173], В.В. Приходька [155], В.І. Ляха зі співавторами [119] доведено, що найкращі результати розвитку моторики людини забезпечуються при можливо повному обліку її індивідуальних рухових характеристик, соціально-психологічних факторів, морфофункціональних особливостей.

Більше того, головними принципами нової організаційної стратегії у сфері фізкультурного виховання є „адекватність змісту фізичної підготовки індивідуальному стану людини, гармонізація й оптимізація фізичного тренування, свобода вибору форми фізичної активності відповідно до особистих схильностей і здібностей кожної людини” [42, 138, 173, 226]. Уже зараз видається очевидною необхідність продуманої диференціації змісту, обсягу й інтенсивності фізичних навантажень школярів у зв'язку з їхнім біологічним, а не паспортним віком, індивідуальними моторними здібностями й можливостями [172, 173].

При виборі засобів, методів у визначенні навантажень у сучасній школі мало враховується, для якої групи дітей ця модель впливу буде сприятливою, а яка група дітей зазнає недоцільного „впливу, що ламає”. Це при тому, що арсенал засобів і методів представлений відповідно до індивідуальних особливостей [55, 114, 125, 176].

Викликає заперечення той факт, що при поганій реалізації педагогічної моделі негативна оцінка дається, як правило, індивідові (у вигляді негативної оцінки або незаліку), а не дидактиці, що зневажає особливості дітей [40, 207].

Необхідно вивчити індивідуальні особливості для того, щоб розробляти соціально-педагогічну програму впливу, адаптуючи її до рівня фізичної підготовленості індивіда, та оцінювати успіхи й невдачі дитини у виконанні рухових дій не відносно інших учнів або програми, а попередніх показників саме даного школяра [55, 97, 203].

У процесі фізичного виховання це положення реалізується шляхом цілеспрямованого розвитку рухових якостей у виявлених коридорах розвитку, в основі яких лежить облік індивідуально-типологічних особливостей дітей [79, 113, 133, 164]. У цьому зв'язку принципово важливою умовою створення системи навчання дітей у школі, що зберігає здоров’я, є відмова від оцінного підходу.

Необхідно детально знайомитися з виявами індивідуальності не для того, щоб „коригувати” особистість дітей, а для того, щоб розробляти навчальні й виховні програми, адаптовані відповідно до особливостей і можливостей дитини. Необхідно не тільки й не стільки адаптувати дітей до змісту програм, скільки зміст програм необхідно адаптувати до дітей [40, 63, 157, 211].

На основі досліджень [58, 161, 173] виявлені особливості прояву сенситивних періодів у групах, визначені розходження та збіги інтенсивності розвитку фізичних властивостей.

При цьому згідно з ученням про критичні періоди [59, 207], час цілеспрямованого впливу на ту або іншу рухову якість вибирався відповідно до визначеного періоду чутливості (супервисокої, високої, середньої та малої).

Зміни в ступені розвитку рухових якостей відбуваються протягом досить довгого проміжку часу [55, 172, 173]. Разом з тим ефективність гуманістичної спрямованості педагогічної практики та пов'язана з цим індивідуалізація навчального процесу може бути оцінена й іншим чином. Ученими доведено, що ефект педагогічного впливу залежить від взаємонакладення трьох блоків факторів:

а) змісту, спрямованості, інтенсивності й обсягу впливу [41, 55, 128, 173];

б) конституціональних і психологічних характеристик учнів, особливостей їхньої фізичної підготовки, задатків і здібностей [46, 126, 139, 173];

в) активності тих, хто займається [55, 152, 172, 185].

Усі ці блоки пов’язані між собою прямим і зворотнім зв'язком, за рахунок чого кожен блок визначається показниками інших блоків. Тому можна припустити, що не тільки динамічні характеристики учнів мають тенденцію до позитивного розвитку в ході правильно організованого педагогічного процесу, але й оцінка активності тих, що займається, може дати відповідь на питання про доцільність застосованої методики [74, 154, 220].

При цьому виявлення мотивації занять та обумовлена цим активність учнів має принципово важливіше значення, ніж просто підвищення результатів фізичної підготовленості, оскільки досягти більш високого рівня розвитку рухових якостей можна й за рахунок експлуатації можливостей людини, що, звичайно, неприпустимо при гуманістичній спрямованості педагогічного процесу. Більше того, досягнутий рівень фізичної підготовленості, безумовно, буде втрачений у майбутньому, якщо не сформований мотив занять [10, 97, 105, 125].

Ряд учених [18, 197, 211] вважає, що для підвищення ефективності фізичного виховання в навчальних закладах необхідна переорієнтація мети навчання: від проблем удосконалювання фізичної кондиції до формування фізичної культури особистості. При цьому істотний позитивний ефект досягається за рахунок посилення основних компонентів фізичної культури особистості: інформаційно-освітнього, мотиваційно-установчого та поведінкового [56, 172, 205].

Дуже важливо, що зміна парадигми фізичного виховання із задач забезпечення фізичного удосконалення на формування фізичної культури особистості дозволить дітям використовувати фізичні вправи в подальшому житті, тому що в учнів формується установка на фізкультурну активність у привабливих для індивіда формах [37, 44, 164, 188]. Відповідно до закономірностей формування людської індивідуальності, застосування системного підходу при аналізі впливу засобів та методів фізичної культури дозволяє виявити ефективність означеного процесу не тільки по показникам підвищення фізичної підготовленості людини, але й формування у неї мотиваційних установок, понять і навичок здорового способу життя [5, 15, 55, 217].

Таким чином, як правомірно стверджує В.В. Приходько „ставлення особистості, що самовизначилася до фізичної діяльності чи будівництва власного здоров’я, яка відмовилась від звичної пасивної, але такої привабливої і комфортної позиції споживача медичних послуг, важлива теоретична й практична проблема для сучасних систем освіти на рубежі ХХІ століття” [156, с.38].

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ Й ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

.1 Методи дослідження

Для вирішення поставлених задач було використано такі методи дослідження:

теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел;

узагальнення передового практичного досвіду;

педагогічне спостереження;

анкетування;

антропометричні виміри;

оцінка конституціональних типів;

тестування;

медико-біологічні методи дослідження;

- діагностика психічних станів і властивостей особистості;

- педагогічний експеримент;

методи математичної статистики.

Теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел

Вивчалися роботи вітчизняних і закордонних фахівців, що характеризують соціально-педагогічні умови виникнення та розповсюдження наркоманії серед підлітків. Використання засобів, методів і форм фізичної культури в реабілітації розглядалося на основі соціально-педагогічних компонентів профілактики наркоманії серед підлітків засобами фізкультурно-оздоровчої роботи, що забезпечували формування дитини як особистості. Були розглянуті питання впливу занять фізичною культурою та спортом на здоров'я школярів, рівні розвитку фізичних здібностей, формування фонду життєво важливих рухових навичок і умінь, актуальних у побутовій, навчальній, трудовій, реабілітаційній і спортивній діяльності підлітків з АСТП.

Вивчалися питання використання засобів, методів і форм фізичної культури та спорту з метою профілактики наркоманії в дитячому, підлітковому і молодіжному середовищі.

Методологічну основу дисертаційного дослідження склали: системний підхід до вивчення психічної та предметно-практичної діяльності людини (П.К. Анохін [5], В.Г. Григоренко [56]; В.М. Заціорський, Л.П. Сергієнко [78]), теорії фізичної культури та спортивної підготовки (В.К. Бальсевич [17, 18]; В.В. Бойко [28]; В.П. Філін, 1987), концепція особистісно-орієнтованого навчання (Ю.К. Бабанський [13]; Є.С. Вільчковський [38]; А.П. Матвєєв [125, 126], В.В. Приходько [156]); теорія мотиваційних диференційно-інтегральних оптимумів і педагогічних факторів у психофізичній корекції та соціальній реабілітації людини (В.Г. Григоренко [55, 56]), основи спортивної генетики (Л.П. Сергієнко [172, 173]), наукова основа сучасних технологій збереження та удосконалення здоров'я (М.М. Амосов [3]; В.Г. Григоренко [55]; І.В. Муравов [137]; Л.П. Сергієнко [172, 173]), науково-методичні положення розвитку фізкультурно-спортивної діяльності суспільства, спрямованої на запобігання асоціальної поведінки підлітків і молоді (О.Г. Ахромова [11]; H. Spode, G. Weber, W.Schneider [241]); наукові основи планування експериментального дослідження спортивно-педагогічних явищ, процесів (О.М. Худолій, Т.В. Карпунець [215]).

Узагальнення передового практичного досвіду

Узагальнення передового практичного досвіду проводилося на основі бесід із соціальними педагогами та психологами, наркологами, вчителями фізичної культури загальноосвітніх шкіл і тренерами ДЮСШ міст Донецька і Слов'янська, вивчення й аналізу їхньої системи роботи.

Педагогічне спостереження

Суб'єктивне обстеження учнів дозволило вивчити явище без порушення природного перебігу навчально-тренувального процесу, одержати результати та екстраполювати їх на стратегію навчальних і тренувальних занять.

Анкетування

З метою виявлення основних соціально-педагогічних факторів і умов профілактики наркоманії серед підлітків засобами фізичної культури та спорту була використана спеціально розроблена нами анкета, яка містила 67 питань (див. додаток). У процесі обробки означеної анкети були використані розробки та методичні рекомендації Б.В. Гутмана [60].

Антропометричні виміри

За стандартизованими методиками [31, 150, 173, ] в учнів визначалися довжина та маса тіла, ОГК, ЖЄЛ, сила кисті.

Визначення сомотипу та фізичного розвитку

З метою визначення в учнів сомотипу було використано методичну схему дослідження, розроблену В.Г. Штефком і О.Д. Островським [223] та удосконалену Л.П. Сергієнком [173]. Відповідно до цих схем вирізняють чотири типи конституційної будови тіла (дигестивний, м'язовий, астеноїдний, торокальний). Природньо, що конституційні можливості більшості підлітків будуть більш точно визначені за умови орієнтації на ступінь вираженості окремих компонентів будови тіла. Вираженість цих компонентів ми оцінювали за 7-бальною шкалою:

1 бал - дуже слабка вираженість;

2 бали - слабка вираженість даного компонента;

3 - нижче середнього;

4 - середня вираженість;

5 - вище середнього;

6 - висока;

7 - дуже висока вираженість даного компонента.

Отже, кожний морфологічний варіант (підліток, якого обстежували) позначався тризначним числом. Перша цифра означає ступінь вираженості елементів ендоморфії, друга - мезоморфії, третя - ектоморфії. Крайні варіанти типу 1-7-1, 2-1-7 зустрічаються дуже рідко [173]. Найбільш розповсюдженими є сомотипи, за Л.П. Сергієнком [173], 3-5-2, 4-3-3, 3-4-4. Згодом цю закономірність було підтверджено результатами наших досліджень.

Викладену схему визначення сомотипу в підлітків ми доповнювали антропометричними індексами:

масо-зростовий індекс Кетле, який встановлює, скільки грамів маси тіла припадає на 1 см довжини тіла. Цей індекс визначається за формулою:

,

де І - індекс; Р - маса тіла; L - довжина тіла, см;

-   грудно-зростовий індекс Бругша, який визначається за формулою:

,

де Т- обхват грудей, см; L - довжина тіла, см;

грудно-зростовий індекс Ерісмана, що розраховується за формулою:

;

конституційний індекс Піне визначається за формулою:

;

конституційний індекс відношення нижньої кінцівки до зросту, що визначається за формулою:

У процесі дослідження ми враховували, що будова тіла людини, яка характеризується конституціональними індексами, формується в основному при контролі факторів спадковості (Л.П. Сергієнко, 2004).

Тестування

Підбиралися нескладні за технікою виконання тести, що досить повно відбивають визначені рухові здатності учасників досліду.

На думку фахівців [12, 77, 173, 222], для визначення рівнів розвитку рухових здібностей доцільно використовувати такі тести: визначення сили кісті, біг на 30 м, біг на 60 м, біг на 100 м, стрибок у довжину з місця, метання набивного м'яча, чов-никовий біг 3х10 м, піднімання й опускання тулуба, нахил тулуба вперед, підтягування на поперечині, стрибки зі скакалкою, 6-хвилинний біг, біг на 600 м, біг на 1000 м, стрибок у висоту, стрибок у довжину з розбігу, метання м'яча (гранати). У процесі тестування були реалізовані всі наукові умови та методичні вимоги цієї процедури, викладені в роботах Л.П. Сергієнка [173], В.М. Заціорського [77].

Медико-біологічні методи дослідження

Визначалися рівні функціонального стану організму дітей і підлітків за такими параметрами.

Життєвий об’єм легень [173];

Вимірювання частоти серцевих скорочень проводилося за допомогою пульсотахометра “Пульс” і пальпаторно [97];

Артеріальний тиск визначався непрямим звуковим методом М.С. Короткова [97] з використанням мембранного тонометра ММТ-3 та фонендоскопа. У підлітків визначалися показники систолічного та діастолічного артеріального тиску [97, 131, 215].

Комплексна оцінка стану здоров'я. Як адаптаційні можливості по ставленню до зовнішніх умов життя людини визначався коефіцієнт здоров'я (КЗ) за модифікованою формулою І.В. Муравова [137]:

КЗ = 0,011 х ЧСС + 0,014 САД + 0,008 ДАД + 0,014 В + 0,009 М + 0,004

П - 0,009 Р - 0,273,

де ЧСС - частота серцевих скорочень за 60 секунд;

САД - систолічний артеріальний тиск;

ДАД - діастолічний артеріальний тиск;

У - вік, років;

М - маса тіла, кг;

П - стать (чоловіча - 1),

Р - зріст, см.

Діагностика психічних станів властивостей особистості й інтересу

до змісту рухових дій

Для вимірювання емоційних станів учасників досліду було використано методику САН, розроблену М.С. Лейтесом [107], технологія якої полягала в тому, що учень виставляв оцінки, закреслюючи необхідну інформаційну клітинку. Потім показники кожної шкали складались і ділилися на десять (за кількістю питань у кожному психоемоційному стані).

Для оцінки спортивних інтересів у залежності від типу конституції тіла підлітків з АСТП, взаємин між учителем та учнями застосовувалася шкала „тренер-спортсмен”, розроблена Б.О. Вяткіним [46]. Шкала включала 24 питання, що характеризують вибір виду спортивної діяльності й тип ставлення, учнів до вчителя фізичної культури, викладача-тренера за трьома параметрами: гностичним, емоційним і поведінковим. Кожна відповідь, що збігалася з ключем, оцінювалась одним балом. Середня арифметична оцінка характеризувала узагальнений „портрет” учителя фізичної культури, викладача-тренера. Дані анкетного опитування доповнювалися результатами педагогічних спостережень, опитуванням педагогів, батьків, однолітків.

Вивчення уподобань та інтересу підлітків з АСТП до характеру рухової діяльності (силового, швидкісного, швидкісно-силового, спритності, гнучкості та аеробної витривалості) здійснювалося за методикою В.Г. Григоренка [55, 56]. Основу цієї методики складала ситуація індивідуального вибору рухових завдань. Підліткам на уроках фізичної культури й у формах позакласної роботи давали можливість з ряду заздалегідь підготовлених завдань різного змісту (у формі дидактичних карток) самостійно визначити характер та складність рухового завдання. Отриману інформацію вибору доповнювали даними педагогічних спостережень, руховими тестами. Ми використали викладену методику й у зв'язку з тим, що вона давала первинну інформацію та уявлення про мотиваційні тенденції поведінки підлітків АСТП в умовах їхньої фізичної та соціальної реабілітації (рис. 2.1.1).

Педагогічний експеримент

Основний педагогічний експеримент проводився в період 2001 - 2003 рр. у загальноосвітніх школах області та школі вищої спортивної майстерності міста Слов'янська Донецької області.

В експерименті взяли участь 62 школярі з асоціальною поведінкою у віці 12-13 років. Було створено дві групи: контрольна й експериментальна, приблизно рівні за віком, психофізичним станом і кількісним складом.

У процесі педагогічного експерименту досліджувалися базові фактори, що обумовлюють виникнення асоціального типу поведінки підлітків, вивчався рівень фізичного розвитку, функціональної підготовленості , кореляційні зв’язки морфологічних ознак підлітків з їх руховими здібностями, психоемоційний стан підлітків у різних формах їх фізичної та соціальної реабілітації. Протягом 1998-2004 рр. дослідження означені фактори вивчалися, узагальнювалися та використовувалися з метою визначення ефективності розробленої комплексної програми соціально-педагогічної профілактики наркотичної залежності підлітків засобами фізичної культури і спорту.

Гіпотетичною основою дослідження являлося передбачення того, що оптимальне поєднання гносіптичних, психоемоційних, рухових, мотиваційних, виховних процесів у структурі диференційного підходу до фізичного виховання та спортивної підготовки підлітків з асоціативним типом поведінки забезпечить стабільний профілактичний та реабілітаційний ефект.

В процесі планування педагогічного дослідження використовувалися науково-методичні рекомендації В.Г. Григоренка [56], О.М. Худолія та Т.В. Карпунця [215], Л.П. Сергієнка [172].

Основи організації та змісту експериментальної профілактичної антинаркотичної підліткової програми засобами фізичної культури та спорту представлені в структурно-логічній схемі на рис. 2.1.2.

Контрольна група працювала на засадах загально прийнятої в школах програми профілактики наркоманії. Вона включала такі структурні компоненти, як навчальні години з валеології, бесіди класних керівників та вчителів фізичної культури, різноманітні форми наочності.

Антинаркотична профілактична програма „У наступне століття з надією на здорове майбутнє” в експериментальній групі проводилася комплексно. Програма розрахована на індивідуальну та групову роботу з підлітками експериментальної „групи ризику”.

Інформаційно-пропагандистська діяльність включала інформаційний і розвиваючий розділи, спрямовані на формування в школярів умінь вирішувати прості й складні життєві проблеми, спілкуватися з оточенням, розуміти та приймати їхню поведінку; формувати позитивне ставлення до себе, здійснювати критичну самооцінку і виправляти власні помилки.

Однією з форм антинаркотичної пропаганди стали тематичні класні години, проведені в рамках акції „Діти і молодь Донбасу проти наркотиків”. Під час цих заходів підлітки переглядали й обговорювали відеозапис різних змагань (із дзюдо, кікбоксінгу, рукопашної боротьби), розмовляли з провідними спортсменами ДЮСШ м. Слов'янська.

Широко використовувалися форми позаурочної діяльності: клуби за інтересами; шкільні фестивалі музики, танцю, пісні, слова, сміху. Бесіди педагогів, психологів і лікарів супроводжувалися виступом агітбригад, шкільними спектаклями, конкурсами плакатів „Ми проти зла”, „Покоління XXI століття вибирає здоровий спосіб життя”. Важливою ланкою профілактики шкідливих звичок у школярів була єдина лінія протистояння наркоманії всього педагогічного колективу.

Рис. 2.1.1 Схема вивчення інтересу в підлітків з АСТП до змісту рухових завдань та видів спортивної діяльності

Регулярно проводилися місячники профілактики наркоманії серед школярів, засідання круглих столів на тему „Наркоманія і спорт не сумісні”; впроваджувалась ігрова програма „Профілактика шкідливих звичок засобами фізичної культури і спорту”. У ході цих заходів демонструвалися документальні антинаркотичні фільми, виступали фахівці: провідні тренери, лікарі, психологи, найсильніші спортсмени. Протягом року проводилися заходи ін-формаційно-пропагандистського, спортивного та культурно-масового характеру: акції „Спорт проти наркотиків”, спортивно-ігрові естафети „Найшвидший”.

Рис. 2.1.2 Структурно-логічна схема побудови системи корекційної роботи з підлітками АСТП

Основною ідеєю гри КВК „За здоровий спосіб життя” була демонстрація вражаючого контрасту між життям наркомана, людини, яка опустилася, і здорової людини, яка веде здоровий спосіб життя і займається фізичною культурою та спортом.

У літній період в оздоровчому таборі проводилася інформаційно-роз'яснювальна робота з загальних питань формування здорового способу життя; негативного впливу на організм паління, алкоголю, наркотиків. Були організовані: демонстрація документального фільму „Шкідливі звички і ваше здоров'я”; виступ найсильніших спортсменів; спортивна гра „Будь здоровий” з розіграшем призів. Було проведено трудові десанти в спортивній школі й мікрорайоні, організовано допомогу ветеранам війни, інвалідам. Проведено розширену батьківську конференцію „Наркоманія і наші діти”.

Другий блок антинаркотичної фізкультурно-профілактичної програми - формування стійкого негативного ставлення до вживання наркотиків, алкогольних напоїв, паління.

Предмет „Фізична культура” займає особливе місце в системі навчання дітей, оскільки дає кожній людині можливість фізичного вдосконалювання. Цікавий урок фізичної культури, активна життєва позиція вчителя, його авторитет серед учнів є мотивацією позитивної активності самого учня. Робота вчителя з формування фізичних здібностей є достатньою аргументацією для залучення школяра до активних занять спортом, дає можливість продемонструвати перспективи подальшого спортивного зростання.

Основу побудови програми корекції фізичного, психічного й морального стану склали такі положення:

етапність реалізації програми (спонукальний, формуючий, етап удосконалювання);

індивідуально-дозована оздоровчо-профілактична і спортивна спрямованість, яку носить навчально-тренувальний процес носить (рис. 2.1.3), сприяє формуванню інтересу до систематичних занять фізичними вправами;

засоби й методи фізичного виховання адекватні особистісним особливостям учнів, відповідають їхнім інтересам і потребам, сприяють зниженню рівня тривожності, агресивності, підвищенню самооцінки особистості;

як основні засоби фізичного виховання використовуються вправи аеробної та силової спрямованості в ігровій формі організації занять;

засоби, методи й педагогічні прийоми спрямовані на формування в учнів стійкого інтересу до рухової активності, необхідного ставлення до занять фізичною культурою і спортом.

На уроках фізичної культури виділявся контингент з асоціальною поведінкою. Для таких учнів підбиралися фізичні вправи в екстремальних ситуаціях з домінуванням ігрових форм проведення уроку. Рухливо обдаровані підлітки залучалися до занять спортом.

Результати тестування фіксувалися в паспорті здоров'я, порівняльна динаміка показників фізичної підготовленості сприяла ефективному коригуванню змісту навчальних занять з предмета „фізична культура”, стимулювала школярів до подальшого розвитку.

Основні заходи даного блока програми:

збір та обробка первинної інформації про стан здоров'я підлітків, їхній фізичний розвиток і фізичну підготовку;

виявлення та залучення рухливо обдарованих підлітків до тренувальних занять;

визначення складу „групи ризику” та груп підлітків зі значними дефектами розвитку;

аналіз індивідуальних карт фізичного стану;

створення на базі загальноосвітньої школи спортивних класів;

створення банку даних про фізичний стан підлітків; виявлення динаміки їхнього розвитку під впливом системи фізичного виховання;

залучення батьків до проблеми формування здорового способу життя.

Спортивно-масова й оздоровча робота проводилася серед значної частини школярів у відповідності зі спортивним календарем шкільного плану на навчальний рік.

Традиційними стали „Дні здоров'я”, осінній турзліт з масовим виходом за межі міста. Школярі могли виявити себе в індивідуальних змаганнях під назвою „Шкільна книга рекордів Гіннеса”.

Учні експериментальної групи два рази на рік (у грудні та березні) брали участь у спортивних змаганнях „Веселі старти”, раз на рік - у шкільній спартакіаді. У складі збірних команд школи учні брали участь у районних і міських змаганнях з різних видів спорту, з урахуванням їхнього віку.

На спортивній базі Слов'янського державного педагогічного університету було проведено юнацькі ігри під девізом „Ні - наркотикам! Я вибираю спорт”. Змагання чергувалися з показовими виступами дзюдоїстів, культуристів і гімнастів. Традиційним стало проведення для учнів з асоціальною поведінкою тижня спорту під девізом „Спорт проти наркотиків”. У програму ввійшло написання творів „Здоровий спосіб життя - це стильно”, а також проведення спортивних вікторин, конкурсів малюнків, спортивних змагань.

Рис. 2.1.3 Схема побудови технології індивідуального дозування фізичних навантажень для підлітків з АСТП

У День захисту дітей проводилася традиційна програма під девізом „Захистити себе від ліні й нудьги допоможе спорт”. Програма складалася з показових виступів найсильніших спортсменів ДЮСШ, командних та особистих спортивних змагань. Щільний і різноманітний спортивно-масовий календар допомагав учням адаптуватися в класному колективі, відчути себе частиною єдиної команди. Провідні спортсмени, авторитетні тренери ДЮСШ брали активну участь у роботі з профілактики наркоманії.

Механізм реалізації фізкультурно-профілактичної роботи здійснювався через визначені форми занять з предмета „фізична культура”; додаткові заняття фізичними вправами та спортом; орієнтоване фізичне виховання підлітків, які мають відхилення в поведінці та стані здоров'я; фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня; позакласні форми занять (спортивні секції); заняття в спортивних школах; самостійні заняття; спортивно-масові та фізкультурно-профілактичні заходи; спортивні змагання. Програма передбачала: обстеження підлітків з метою виявлення груп соціального ризику; використання засобів і методів корекції фізичного, морального та психоемоційного стану; застосування засобів і методів формування інтересу до систематичних занять фізичними вправами; організацію навчально-виховного процесу з підлітками девіантної поведінки; визначення критеріїв та оцінки фізичної підготовленості дітей і підлітків; урахування особливостей роботи з різним контингентом підлітків. Навчально-тренувальні заняття сприяли: формуванню інтересу і задоволенню потреб підлітків у заняттях фізичною культурою і спортом; вихованню морально-вольових і моральних якостей; формуванню позитивного ставлення до різних видів діяльності; корекції психічних відхилень; розвитку основних фізичних здібностей; підвищенню функціональних можливостей школярів. Реалізація програми проходила в рамках обов'язкових занять з фізичного виховання в загальноосвітній школі та за інтересами: у дитячо-юнацькій спортивній школі; у підліткових клубах за місцем проживання; у системі різноманітних заходів позакласної та позашкільної роботи; у літніх оздоровчих таборах; під час самостійних занять фізичною культурою і спортом.

Антинаркотична пропаганда проводилася за такими напрямками:

нарощування інформаційного впливу на підлітків з метою формування антинаркотичного переконання (кіно, відео, преса, листівки, буклети, усні виступи);

культивування здорового способу життя, „створення моди” на нього;

активне залучення підлітків до занять фізичною культурою і спортом; здорового способу життя, протидії наркотизації суспільства;

забезпечення умов для реальної трудової зайнятості підлітків (створення ремонтних і виробничих бригад);

упровадження в освітню практику інноваційних педагогічних технологій, що забезпечують розвиток цінностей здорового способу життя та формування антинаркотичної мотивації; розроблення та застосування технологій раннього виявлення вживання наркотиків учнями;

надання всебічної допомоги й підтримки родині у вихованні дітей і підлітків, особливо педагогічно неспроможним родинам, родинам „групи ризику”, відродження загального навчання батьків;

підготовка та залучення підлітків до участі в різних формах пропаганди.

Методи математичної статистики

Для кожної змінної обчислювалися середнє арифметичне, стандартне відхилення, коефіцієнт варіації, помилка середньої арифметичної, асиметрія та ексцес [123].

Для перевірки гіпотези про різницю між двома середніми арифметичними застосовували параметричні й непараметричні критерії.

При вивченні тісноти зв'язку між змінними величинами використовували кореляційні та регресійні моделі.

2.2 Організація дослідження

Дослідження проводилося на базі загальноосвітніх шкіл №№1, 5, 16, 20 і дитячо-юнацької спортивної школи м. Слов'янська Донецької області. У дослідженні брали участь 1531 школяр у віці від 11 до 17 років (табл. 2.1.1), з них 842 школярі із соціально адаптованою поведінкою і 689 (358 хлопчиків та 331 дівчинка) - з асоціальним типом поведінки. Експериментальна група складалася з 32 школярів у віці 12-13 років, з них 20 хлопчиків і 12 дівчат. Контрольна група включала 30 учнів аналогічного віку, з них 16 хлопчиків і 14 дівчат і з асоціальним типом поведінки. Учні контрольної та експериментальної груп за станом здоров’я, фізичною підготовленістю були однорідними.

Таблиця 2.2.1

Характеристика контингенту школярів, які брали участь у дослідженні

Вік (років)	Тип поведінки
	Соціально адаптований		Асоціальний
	М	Ж	М	Ж
11	65	60	62	50
12	60	58	61	48
13	65	60	59	52
14	62	61	52	43	60	54	48	52
16	58	51	42	46
17	62	56	34	30
	Кількість школярів		Кількість школярів
	432	410	358	331
	842		689
	1531

Дослідження було проведено в період з 1998 до 2004 рр. і за такими етапами.

На першому етапі (1998-1999 рр.) вивчалися літературні джерела, підбиралися адекватні методи дослідження, формувалася робоча гіпотеза та визначалися задачі дослідження.

На другому етапі (2000-2001 рр.) виявлялася поширеність наркотиків і шкідливих звичок в учнів загальноосвітньої школи, визначалися основні організаційні форми занять фізичною культурою і спортом учнів з асоціальною поведінкою, характеризувалися показники морфофункціонального розвитку та фізичної підготовленості, виявлялася структура їхнього взаємозв'язку, вивчалася інформативність показників фізичної підготовленості в різного контингенту учнів. Оптимізувалися параметри фізичного навантаження при виконанні вправ різної спрямованості учнями з асоціальною поведінкою.

На третьому етапі (2002-2003 рр.) розроблялася й експериментально обґрунтовувалася антинаркотична підліткова фізкультурно-профілактична програма наркотичної залежності.

Заключний, четвертий етап (2004 р.) було присвячено уточненню теоретичних і методичних положень, аналітичному узагальненню експериментальних даних, підготовці системи методичних рекомендацій та оформленню дисертації.

2.3 Експериментальне обґрунтування ефективності інноваційної програми фізичного виховання школярів у системі соціальних антиігрових впливів на підлітків

Вихідні показники фізично-оздоровчого розвитку школярів контрольної й експериментальної груп, які аналізувались, істотно не розрізнялися (табл. 2.3.1). Коефіцієнти варіації змінилися але несуттєво в обох групах. Виявлено зміни ростових показників респондентів у рамках дії запропонованих навчально-тренувальних програм.

Простежувався високий ступінь індивідуальних розходжень у рівнях розвитку сили в хлопчиків обох груп.

Заняття за експериментальною методикою сприяли формуванню високого рівня функціонування вегетативної системи респондентів. Показники частоти серцевих скорочень у спокої змінилися в обох групах, але в експериментальній - на 8,5%, у контрольній 2,8%.

За період дослідження показники систолічного артеріального тиску та діастолічного артеріального тиску змінилися недостовірно в обох групах. У ході обстеження рівень здоров'я в учнів контрольної групи не змінився, а в експериментальній групі цей показник підвищився до10,6%.

Таким чином, експериментальна програма, що базується на акцентованому використанні засобів фізичної культури та спорту, забезпечила високий рівень морфофункціонального розвитку учнів, сприяла підвищенню рівня їхнього здоров'я.

У початковому обстеженні показники фізичної підготовленості в хлопчиків контрольної й експериментальної груп істотно не розрізнялися. Коефіцієнти варіації в обох групах були майже однакові.

Наприкінці дослідження позначилося помітне розходження в показниках результатів в учнів експериментальної та контрольної груп (рис. 2.3.1). Експериментальна антиігрова фізкультурно-профілактична програма сприяла підвищенню швидкісних здібностей 6,5%. Вона забезпечила зниження коефіцієнтів варіації з 5,4 до 4,1%, вирівнювання швидкісних можливостей учнів. У цій групі покращилися показники метання м'яча 26,9, підтягування на поперечині 74,6%, 6-хвилинного бігу 10,4%. Результати стрибка в довжину з місця, човникового бігу 3´10 м, піднімання й опускання тулуба та нахилу тулуба вперед покращилися. (рис. 2.3.1).

У контрольній групі прирости показників, які аналізувалися, менш виражені: помітні позитивні зміни результатів підтягування на поперечині (10,3%) при п’ятипроцентному рівні значущості.

Умовні позначення: 1- біг на 30 м; 2 - стрибок у довжину з місця; 3 - метання набивного м'яча; 4-6-хвилинний біг; 5 - човниковий біг 3´10 м; 6 - піднімання й опускання тулуба; 7 - підтягування на поперечині; 8 - нахил тулуба вперед

Рис. 2.3.1. Динаміка показників фізичної підготовки хлопчиків за період дослідження

Таким чином, за період дослідження в експериментальній групі достовірно змінилися чотири показники, що характеризують рівні фізичної підготовки, а в контрольній - тільки один.

Аналіз динаміки взаємозв'язку показників розвитку рухових здібностей довів, що в контрольній групі особливих змін взаємовпливів розвитку фізичних якостей не відбулося. В експериментальній групі спостерігається підвищення кількості взаємозв'язків що, безумовно, вплинуло на зростання показників фізичної підготовленості.

Аналіз структури цих характеристик доводить, що специфікація підготовки учнів експериментальної групи забезпечила об'єднання показників у загальну систему. Ієрархічна система розподілу показників підготовленості дозволила істотно вплинути на ефективність навчального процесу, ця закономірність простежується в зміні показників експериментальної групи; у підлітків контрольної групи таких змін не виявлено.

При аналізі результатів дослідження школярів у віці 14-16 років в умовній „групі ризику” було виявлено 86,2% частина яких має досвід залучення до ігор. Переважає частка (53,8%) осіб, які однократно мали досвід ігроманії, далі - ті, хто грає „іноді” (23,1%), „бажаючі” - 13,8% і ті, хто грають постійно, - 9,3%.

,8% опитаних живуть у неповних родинах. Для характеристики сімейного статусу виявилося працюючих батьків - 63,1%. Більша частина (61,5%) респондентів вважає свою родину середньозабезпеченою, 30,8% - з низьким статком і 6,1% контингенту - з високим матеріальним статком.

,7% підлітків відзначали вживання алкоголю своїми батьками. Більша частина (63,1%) респондентів не задоволена взаєминами в родині. Значущими особами в більшій мірі (55,4%) виявилися друзі й інші однолітки й у меншій мірі (38,5%) - батьки.

Серед захоплень найбільше місце (68,9%) займають інформаційно-комунікативні. Менш за все цікаві для підлітків цієї категорії книги, проведення часу з батьками, допомога родині по господарству. Лідерами вважають себе 9,2% респондентів і прагнуть ними бути 32,3%. Серед представників цієї групи більше виявилося „дратівливих” - 56,9% і „внутрішньо напружених” - 36,9%. Спокійними за характером вважали себе лише 6,2% респондентів.

Переважали (61,5%) особи, які відчувають на собі тиск педагогів та інших дорослих, менша кількість (23,1%) - з боку однолітків. Успішність у 32,3% підлітків незадовільна.

Таким чином, як істотні ознаки в учасників експерименту варто виділити такі соціально-психологічні характеристики: перевага інформаційно-комунікативних захоплень; підвищений інтерес до ігор, який задовольняється переважно в середовищі однолітків; прагнення до лідерства; неповна задоволеність взаєминами з однолітками та батьками; ліберальне ставлення до ігор; знижена успішність; різні акцентуації характеру; знижений батьківський контроль і підвищена увага з боку педагогів; неповна родина; велике поширення безробіття серед батьків при середній забезпеченості родини; вживання батьками алкоголю; більш легке ставлення до можливих життєвих труднощів; велика значущість однолітків і менша - батьків.

Отримані дані дозволяють досить точно окреслити межі підліткової „групи ризику”, яка вимагає особливої уваги й зовсім іншого підходу в профілактичній антиігровій діяльності. У якості одного з можливих варіантів пропонується розроблена програма профілактики ігроманії засобами фізичної культури і спорту.

Спрямоване використання фізичних вправ у поєднанні з комплексом педагогічних прийомів активізувало учнів експериментальної групи в протидії поширенню ігроманії. Якщо при початковому обстеженні 60,6% школярів цієї групи позитивно ставилися до залучення до ігор, то вже в кінцевому - тільки 24,2% так вважали. Чотири представники експериментальної групи стали волонтерами з пропаганди здорового способу життя, пропагандистами антиігрової діяльності.

Більшість 60,6% школярів цієї групи стали усвідомлювати небезпеку зловживання іграми, хоча в початковому обстеженні цей факт не виявлявся. За період дослідження, на думку учнів і їхніх батьків, істотно покращилися контакти з дорослими. Відзначається зменшення кількості постійних конфліктів, підвищується мотивація до навчальної діяльності, покращується успішність підлітків.

Батькам належить вирішальна роль у визначенні спрямованості поведінки підлітків. Оцінюючи атмосферу сімейних стосунків і сімейного спілкування, під час початкового обстеження 66,6% підлітків експериментальної групи відзначили цю атмосферу як гнітючу. У кінцевому обстеженні вже 48,5% підлітків цієї групи сімейні стосунки вважали підбадьорливими, 33,3% були байдужі до того, що відбувається в родині, тільки 18,2% контингенту казали про гнітючу атмосферу.

У контрольній групі істотних змін у сімейних стосунках не виявлено: в кінцевому обстеженні продовжують домінувати конфліктні ситуації. В експериментальній групі істотно підвищився рівень довіри між батьками й дітьми. Свої радощі, прикрощі й переживання в родині з батьками розділяють 30,3% підлітків. На початку експерименту таких випадків у цій групі нами не виявлено.

Нами зафіксовано значне збільшення випадків спільної діяльності батьків і підлітків, їхня участь у спортивних змаганнях, трудовій діяльності.

Результати проведених досліджень довели важливість і складність сімейного спілкування підлітків, його високу соціально-педагогічну значущість. Варто також відзначити й деякі інші позитивні зміни в стані фізичного та психічного здоров'я учнів експериментальної групи в результаті активних занять фізичною культурою та спортом у поєднанні з цілеспрямованими педагогічними впливами: велику життєву енергію; повноцінний і приємний відпочинок; здатність справлятися з наслідками психічних стресів; меншу схильність до депресії, підозріливості; підвищену працездатність, завзятість у досягненні мети; уміння задовольняти свої потреби; вміння контролювати свою поведінку; емоційну зрілість; сформованість системи цінностей.

Виявлення підлітків «групи ризику» здійснювалося під час аналізу паттернів поведінки, які відбивають спотворення особистості в різних сферах: поведінковій, емоційній, мотиваційно-потрібній; характеро-когнітивних перекручуваннях, що посилюють дисгармонію особистості.

Аналіз бюджету вільного часу показав, що в школярів контрольної й експериментальної груп виявлені різні тенденції зміни показників, які аналізувалися (табл. 2.3.1).

В експериментальній групі відзначається істотне збільшення кількості (початкове обстеження - 18,2%, кінцеве - 75,8%) респондентів, що займаються спортом: 20 школярів цієї групи стали займатися єдиноборствами (дзюдо, кікбоксінг, рукопашний бій) у шкільних спортивних секціях, а 10 учнів - у спортивній школі дзюдо.

За період дослідження тільки учні котрольної групи не були залучені до занять спортом. У них відзначений низький рівень фізичної підготовки, несформованість потреби до занять фізичною культурою, небажання займатися спортом. Разом з тим, намітилися позитивні зміни в їхній мотиваційно-потрібній характеристиці: негативне ставлення до фізичної культури та спорту змінилося на нейтральне або ситуативно-позитивне.

Таблиця 2.3.1

Динаміка видів дозвілля, яким віддають перевагу школярі за період дослідження

Як ти проводиш вільний час?	Група
	Контрольна (n = 15)			Експериментальна (n = 16)
	Етап дослідження
	Початковий	Кінцевий	Приріст, %	Початковий	Кінцевий	Приріст,%
Займаюся спортом, відвідую спортивні секції та кружки	37,5%	34,4%	-3,1%	33,3%	81,8%	48,5%
Найчастіше проводжу час із приятелями	46,9%	62,5%	15,6%	42,4%	30,3%	-12,1%
Люблю читати книги	34,4%	28,1%	-6,3%	36,4%	30,3%	-6,1%
Займаюся туризмом, риболовлею	28,1%	18,8%	-9,3%	33,3%	21,2%	-12,1%
Переважно дивлюся телевізор, слухаю музику	68,8%	93,8%	25,0%	63,6%	36,4%	-27,2%
Різні захоплення	28,1%	25,0%	-3,1%	33,3%	30,3%	-3,0%
Самоосвіта та духовний розвиток	18,8%	12,5%	-6,3%	40,5%	30,3%	-10,2%
Допомагаю батькам	15,6%	9,4%	6,2%	34,7%	30,3%	-4,4%

Учні експериментальної групи більш раціонально використовували свій вільний час: менше часу проводили біля екранів телевізорів, рідше зустрічалися з приятелями, активно займалися самоосвітою, туризмом, допомагали батькам. За період дослідження в контрольній групі аналізовані характеристики змінилися, але в цілому виявляється негативна тенденція.

Аналіз поширення шкідливих звичок свідчать також про різне спрямування зміни даних показників (табл. 2.3.2). У контрольній групі збільшується (з 25,0 до 31,6%) число учнів, які зловживають іграми. В експериментальній групі помітно зменшується число учнів зі звичками до ігор.

Результати дослідження доводять, що реальною альтернативою захопленню іграми є духовність та усвідомлене ставлення до власного здоров'я, турбота про нього. Заняття фізичною культурою і спортом сприяють становленню, зміцненню та підтриманню здоров'я, відволікають підлітків від шкідливого впливу ігор, паління та вживання алкогольних напоїв.

Таблиця 2.3.2

Характеристика поширеності ігроманії у школярів різних груп за період дослідження,%

Шкідлива звичка	Група
	Контрольна			Експериментальна
	Етап дослідження
	Початковий	Кінцевий	Абсолютний приріст,%	Початковий	Кінцевий	Абсолютний приріст,%
Ігрова залежність	25,0	31,3	6,3	24,2	6,1	-18,1

Аналіз динаміки психолого-педагогічних характеристик, за даними тесту САН, виявив поліпшення самопочуття: під час початкового обстеження цей показник в учнів контрольної групи склав 2,62 бала, експериментальної - 2,64 бала, а в кінцевому - відповідно 4,26 і 5,72 балів. Кінцеві міжгрупові розходження показників самопочуття склали 34,3%.

За період дослідження покращилися загальні показники активності обох груп учнів: більш виражено - у підлітків експериментальної групи 36,5%. Перевага за цією характеристикою (у порівнянні з показниками контрольної групи) виявилася після закінчення першої чверті навчання 10,8%. Надалі різниця оцінки показників активності в учнів контрольної та експериментальної груп збільшується. Показники настрою покращуються в обох групах: контрольній - на 17,2%; експериментальній - на 28,5%.

За даними кінцевого обстеження, більшість школярів (69,7%) експериментальної групи вважають, що викладач планує тренувальні засоби з урахуванням бажання учнів; дає розумну пораду (51,5%); враховує їхні індивідуальні особливості (39,4%). Учні експериментальної групи переконані, що вчитель знає їхні слабкі й сильні сторони. У контрольній групі дані показники менш виражені.

За показниками розвитку емоційного стану учнів позитивна динаміка очевидна в експериментальній групі. Школярі цієї групи з інтересом займаються фізичною культурою та спортом (75,8%); вони довіряють педагогові (48,5%); бачать у вчителеві приклад для наслідування (36,4%). 57,6% учнів експериментальної групи вважають, що викладач є справедливою людиною, його оцінка дуже важлива для них (51,5%). Разом з тим 36,4% респондентів думають, що викладач недостатньо вимогливий до них. У контрольній групі показники, що характеризують поведінковий параметр, значно нижчі.

Результати дослідження доводять, що учні експериментальної групи мають перевагу перед підлітками контрольної під час кінцевого обстеження за гностичним, емоційним і поведінковим параметрами (рис. 4.2.1).

У початковому обстеженні показники взаємин учнів у групах відносно однакові: у контрольній - 4,19 бала, в експериментальній - 4,22 бала. В основному всі проаналізовані характеристики (середні показники) варіювали в діапазоні 4-5 балів (рис. 2.3.1).

У кінцевому обстеженні в хлопчиків експериментальної групи достовірно покращилися показники взаємин: згоди, продуктивності й цікавості. Кінцеві показники в цій групі більш збалансовані, ніж у контрольній. В учнів контрольної групи показники взаємин змінилися несуттєво.

Таким чином, антиігрова фізкультурно-профілактична програма виховує інтерес до занять спортом; впливає на розвиток рухових здібностей учнів; забезпечує оздоровчий ефект, позитивно впливає на розвиток особистісних якостей учнів; формує міжособистісні стосунки між підлітками та створює мотив до визволення від шкідливих звичок.

Результати опитування підлітків доводять певну результативність технології соціально вагомої діяльності, яка екстраполює спортивні цінності й норми в більш широке коло відносин (табл. 2.3.3). Так, під час кінцевого обстеження підлітки експериментальної групи відзначили, що переглянули своє ставлення до оточення (60,6%), до себе (45,5%), навчилися брати відповідальність на себе (30,3%), аналізувати ситуацію (33,3%), висловлювати свою думку (45,5%), прислухатися до думки інших (51,5%).

 

Експериментальна

№ п/п	Показник	Бал								Показник
		1	2	3	4	5	6	7	8
1	Дружелюбність									Ворожість
2	Згода									Незгода
3	Задоволеність									Незадоволеність
4	Захопленість									Байдужість
5	Продуктивність									Непродуктивність
6	Теплота									Холодність
7	Співробітництво									Відсутність співроб.
8	Взаємна підтримка									Недоброзичливість
9	Цікавість									Нудьга
10	Успішність									Неуспішність

Контрольна

№ п/п	Показник	Бал								Показник
		1	2	3	4	5	6	7	8
1	Дружелюбність									Ворожість
2	Згода									Незгода
3	Задоволеність									Незадоволеність
4	Захопленість									Байдужість
5	Продуктивність									Непродуктивність
6	Теплота									Холодність
7	Співробітництво									Відсутність співроб.
8	Взаємна підтримка									Недоброзичливість
9	Цікавість									Нудьга
10	Успішність									Неупішність

Рис. 2.3.1 Динаміка показників взаємин між учнями в різних групах за період дослідження

Умовні позначки: початкові

кінцеві показники

Одночасно змінювалась оцінка можливостей спорту: 60,6% учасників експериментальної групи відзначили, що спорт для них є серйозною справою, 21,2% - можливістю підвищити самооцінку. Відповіді на питання: „Чи вважаєш ти можливим для себе участь у молодіжному русі „За здоровий спосіб життя”?” - розподілилися таким чином: „Це необхідно” - 57,5%, „Я зробив висновок тільки для себе” - 27,3%, „Мені це байдуже” - 15,2%.

Таким чином, загальні позитивні підсумки експериментальної діяльності з розроблення й апробації технологій профілактики ігроманії та пропаганди здорового способу життя серед підлітків групи ризику засобами фізичної культури і спорту переконують нас у правильності поставлених задач і педагогічних підходів.

Характеризуючи ставлення учнів до занять фізичною культурою і спортом, можна констатувати, що в хлопчиків експериментальної групи істотно покращилися показники бажання займатися фізичною культурою і спортом (21,8%); дисциплінованості (16,6%), здатності долати труднощі (10,5%). Середній показник, що характеризує ставлення учнів цієї групи до занять фізичною культурою і спортом, покращився на 16,3%. У контрольній групі показники ставлення учнів до уроків фізичної культури змінилися несуттєво.

У ході дослідження спостерігалося значне збільшення кількості учнів експериментальної групи з позитивним ставленням до виховних заходів. Аналогічна закономірність простежується й у зміні показників ставлення школярів до навчальної діяльності: учні експериментальної групи мають помітну перевагу перед учнями контрольної групи.

Проведені дослідження підтвердили ефективність використання засобів і методів фізичної культури та спорту в роботі з підлітками групи соціального ризику.

Нами було проаналізовано показники загальної тривожності, а також прояви тривожності учнів, ініційовані різними факторами - від контактів з однолітками до взаємин з учителями.

Таблиця 2.3.3

Зміна ставлення підлітків до виховних заходів і навчальної діяльності (за даними викладачів),%

№ п/п	Ставлення підлітків	Група	Виховний захід			Навчальна діяльність
			Етап обстеження
			Початковий	Кінцевий	Абсолютний приріст,%	Початковий	Кінцевий	Абсолютний приріст,%
1	Позитивне	К	25,0	28,0	3,0	18,8	21,9	3,1
		Е	24,2	51,5	27,3	18,2	48,5	30,3
2	Байдуже	К	46,9	50,0	3,1	59,4	59,4	0
		Е	48,5	24,2	-24,3	57,6	36,4	-21,2
3	Негативне	К	28,1	22,0	-6,1	21,8	18,7	-3,1
		Е	27,3	24,3	-3,0	24,2	15,1	-9,1

Під час початкового обстеження в обох групах учнів, виявлено приблизно однакове співвідношення компонентів тривожності (рис. 2.3.3.). У цілому відзначається домінування показників високої тривожності (контрольна - 37,5%; експериментальна - 36,4%). За період дослідження в контрольній групі не виявлено істотних змін у структурі показників тривожності.

В учнів експериментальної групи інтенсивно знижується (з 36,4 до 21,2%) частка контингенту з високим рівнем тривожності. Приблизно в половини (45,5%) учнів цієї групи виявляється низький рівень тривожності.

Початкове обстеження показало досить високий рівень загальної тривожності в обох групах учнів (контрольна - 75,0%; експериментальна - 75,8%). За період дослідження ці показники позитивно змінилися (до 48,5%) тільки в учнів експериментальної групи.

Переживання емоційного стресу через контакти з однолітками відзначалося в 53,1% учнів контрольної групи та в 54,5% школярів експериментальної (початкове обстеження). У кінцевому обстеженні дані показники позитивно змінилися тільки в учнів експериментальної групи (30,3%).

Під час початкового обстеження в більшості підлітків виявлено несприятливий психологічний фон (контрольна - 68,8%, експериментальна - 69,7%), страх самовираження (контрольна - 53,1%, експериментальна - 57,6%), тривожність при перевірці знань (контрольна - 62,5%, експериментальна - 66,7%). Близько половини учнів (контрольна - 43,8%, експериментальна - 48,5%) не могли встановити міжособистісні стосунки з учителями.

Початкове обстеження

          

Контрольна група                          Експериментальна група

Кінцеве обстеження

            

Рівні тривожності: низький; підвищений; високий

Рис. 2.3.3 Структура стану тривожності в школярів з ігровою залежністю.

Результати кінцевого обстеження показали, що в експериментальній групі істотно змінилися показники, які характеризують несприятливий психологічний фон (42,4%), рівень сформованості міжособистісних стосунків з учителями (24,2%). У контрольній групі дані показники психічного стану навіть трохи погіршилися.

Таким чином, засоби й методи фізичного виховання, адекватні особистісним особливостям учнів, відповідають їхнім інтересам і потребам, сприяють зниженню рівня тривожності, агресивності, підвищенню самооцінки особистості, встановленню міжособистісних взаємодій.

Науково-методичний підхід до профілактики ігроманії, заснований на зміцненні здоров'я, формуванні здорового способу життя, є найбільш перспективним. Він поєднує в собі особистий вибір і соціальну відповідальність за здоров'я. Важливою складовою цієї концепції є життєва компетентність людини. Основою програми зміцнення здоров'я є розвиток особистості, яка вибрала для себе здоровий життєвий стиль поведінки, що не тільки позитивно впливає на особисте благополуччя, але й сприяє позитивним змінам соціальної та культурної ситуації, середовища в цілому.

Швидка деградація особистості людини з ігровою залежністю, трудомісткість, довготривалість, низька ефективність лікування та реабілітації ігрозалежних свідчать про те, що основний акцент у роботі необхідно робити на попередження, тобто на первинну профілактику шкідливих звичок.

У цих умовах істотною противагою ігротизації молоді стають фізична культура і спорт, що є унікальними засобами виховання фізично та морально здорового молодого покоління.

Результати нашого дослідження свідчать, що ефективність засобів фізичної культури та спорту в профілактичній діяльності з охорони та зміцнення здоров'я, у боротьбі з ігроманією особливо висока серед молоді.

В інтересах досягнення соціально-значущих цілей політики держави усвідомлена важливість визначення нових шляхів розвитку масового дитячо-юнацького спорту.

Результати нашого дослідження переконують, що спеціальну профілактику ігроманії доцільно здійснювати поетапно щодо різних категорій школярів: первинна психолого-педагогічна профілактика проводиться з усіма учнями; вторинна - з учнями „групи ризику”; третинна - з підлітками, які „експериментують” із психоактивними речовинами.

РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА НАРКОТИЧНОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ ПІДЛІТКІВ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

3.1 Характеристика асоціальної поведінки школярів

В останні роки алкогольна й наркологічна ситуація в Україні стала надзвичайною. Темпи наркотизації й алкоголізації, вага і масштаби їхніх наслідків створюють істотну загрозу здоров'ю нації, суспільному ладу і національній безпеці. Сформована в країні субпопуляція людей, які зловживають алкоголем і наркотиками, набагато випереджає за темпами зростання популяцію здорових.

За нашими даними, основний вік, у якому діти та підлітки вперше знайомляться з наркотиками, складає 11-13 років. Результати соціологічних досліджень 1531 учня у віці 11-17 років свідчать про те, що в оточенні опитаних підлітків є знайомі, які спробували та зрідка вживали наркотики, вдихали токсичні речовини, регулярно бували в стані алкогольного сп'яніння. Анонімні дослідження (рис. 3.1.1) довели, що школярі мають знайомих, які пробували наркотичні й токсичні речовини: від 6,7% (вік 11 років) до 60,7% (вік 17 років). За даними респондентів, приятелі розповідали їм про «щасливий» стан після прийняття наркотиків і пропонували спробувати.

Під час опитування школярі підтвердили споживання наркотиків хоча б раз у житті: 2,2% учнів у віці 11 років; 16,7% - у віці 14 років; 29,2% - у віці 17 років. Чітко виражена тенденція зростання кількості осіб, залежних від наркотичних речовин: половина старшокласників уживають легкі наркотики або вдихають токсичні речовини.

З усіх опитаних постійно палять від 3,4% (вік 11 років) до 22,5% (вік 17 років) учнів. До 15 років спостерігається інтенсивне зростання числа осіб, які курять. Разом з тим, більшість респондентів (65,2-89,3%) приховують цей вид асоціальної поведінки.

Рис. 3.1.1 Поширеність шкідливих звичок у школярів різного віку

Серед опитаних дітей і підлітків уживають алкогольні напої від 12,4% (вік 11 років) до 73,0% (вік 17 років). Найбільше зростання числа школярів, які вживають спиртні напої, зафіксований у віці 12-14 років. За нашими даними, міцні алкогольні напої починають уживати діти 12-літнього віку.

До вживання наркотиків 56,3% школярів прийшли через цікавість, 20,3% обстежених спробували за пропозицією друзів, 12,4% одержали як безкоштовне частування, 5,2% - під впливом загроз, а 4,6% - наслідуючи інших. Більшість (71,2%) учнів знають про шкідливий вплив паління гашишу на організм. Вони згодні з тим, що вживання цього наркотику викликає звикання і залежність.

За нашими даними, наркотики активно вкорінюються в підліткове середовище. Разом з тим, близько половини (47,5-52,6%) підлітків мало цікавляться питаннями, пов’язаними з даним негативним явищем.

Пошук наркотиків виявився нескладним: 58,8% одержали з рук друзів у дворі, 19,7% - від учнів школи й тільки 8,6% - від дорослих (рис. 3.1.2).

Кількість школярів, які не заперечують знайомства з конкретними випадками споживання наркотиків, склала 67,4%, що непрямо свідчить про реальний розмах поширення наркотиків.

Насамперед, ця інформація стосується знайомих (39,0%), відвідувачів дискотек (23,6%), у стінах навчального закладу (17,7%), у своїй компанії (17,6%). За нашими даними, тільки 2,1% опитаних прилучалися до вживання наркотиків у себе вдома.

Для визначення частотності обговорення теми наркоманії серед дітей і підлітків респондентів було розподілено на три групи. До першої ввійшли учні, які ніколи не розмовляють про наркотики. У більшості вікових груп таких респондентів виявилася більшість (11-12 років - 72,3%; 13-14 років - 58,2%; 15-17 років - 42,5%). До другої групи були віднесені школярі (11-12 років - 18,1%; 13-14 років - 15,9%; 15-17 років - 12,3%), які рідко говорять про наркотики зі своїми приятелями. До третьої групи належать учні (11-12 років - 9,6%; 13-14 років - 25,9%; 15-17 років - 45,2%), які часто обговорюють тему наркоманії. Таким чином, тема наркотиків цікавить школярів з „нормативною поведінкою” та „групи ризику”, але різниця в тематичних оцінках між групами істотна. Нами виявлено й іншу закономірність: чим частіше в підлітковому середовищі обговорюється проблема наркоманії, тим менш критично до неї підходять молоді люди.

За нашими даними, 32,6% від загальної кількості опитаних знають місця постійного продажу наркотиків, а 9,6% учнів упевнені, що наркотики можна купити скрізь, навіть у своїй школі. Звичайно, найсумніший результат дослідження - це наявність у дитячому колективі не тільки наркоспоживачів, але й великої кількості учнів, які вже усвідомили свою залежність від наркотиків. Таких школярів виявлено 15,7%, з них лише 48,4% хочуть позбутися наркотичної залежності.

Картина ставлення учнів до наркотиків була б неповною без пояснення школярами мотивів відмови. Так, кількість тих, хто відмовився від першої спроби наркотичної речовини, складає незначний відсоток - 7,3%. Більшість респондентів (60,3%) пояснюють свою відмову від наркотиків „небезпекою для здоров'я”. 17,2% - упевнені в собі: вони вирішать всі свої проблеми без наркотиків. Серед інших мотивів відмови пролунали такі, як: „З наркотиками немає майбутнього”, „Я не ворог собі”, „Не хочу зіпсувати життя собі, своїм рідним”, „Хочеться пожити подовше, життя прекрасне”.

Аналіз опитування показав, що більша (73,0%) частина учнів з „нормативною поведінкою” відзначає цінність таких факторів, як стан здоров'я, особиста відповідальність за нього, впевненість в здатності вирішення проблем самостійно. Істотним компонентом у мотиваційних факторах стало й усвідомлення того, що наркотики - це ілюзорний засіб вирішення будь-яких проблем.

Значну активність респонденти виявили у відповіді на питання про засоби боротьби з наркоманією. Більша частина школярів віддає перевагу репресивним заходам: за жорсткість контролю над поширенням наркотиків виступає 32,2%, за посилення покарання розповсюджувачам - 27,1%. Менш ефективними вважаються виховні засоби (10,7%) та масова пропаганда відомостей про шкоду наркотиків (11,2%). Тільки окремі респонденти (3,0%) висловили власні пропозиції, що в основному стосуються каральних засобів, у тому числі самих найрадикальніших (уведення страти для розповсюджувачів наркотиків). Інший полюс - це визнання безсилля будь-якого опору наркоманії.

Таким чином, масив опитаних розділяється на групи „радикалів”, „байдужих” і „співчуваючих” за своїм ставленням до засобів протидії.

За нашими даними, близько половини (52,7%) учнів вважають, що „помірне” вживання алкоголю не шкодить здоров'ю; 18,2% опитаних не знають різницю між поняттями „алкоголізм” і „побутове пияцтво”; 29,1% вагалися з відповіддю. На питання про те, чи може в шкільному віці розвиватися алкоголізм, позитивно відповіла більшість респондентів (72,6%), негативну відповідь дали 10,4% школярів, інші (17,0%) вагалися з відповіддю на поставлене запитання.

Більше половини (60,7%) школярів вважають, що алкоголь негативно впливає на організм дитини. Більшість (74,4%) учнів згодні з думкою про схильність до алкоголю дітей, батьки яких страждають на таку патологічну пристрасть. Протилежної думки дотримуються 14,3% опитаних, 11,3% - вагаються з відповіддю.

Характерною рисою способу життя сучасної учнівській молоді є пристрасть до паління. Серед опитаних 9,7% школярів вважають, що викурювання менше 10 сигарет на день не шкідливе для здоров'я. Близько половини (48,4%) анкетованих переконані в тому, що ступінь шкідливості сигарет залежить від їхньої якості. Більшість (75,8%) школярів відзначають, що паління небезпечне.

На питання „Якщо Ваші друзі палять, чи намагаєтеся Ви вмовити їх кинути?” більшість (67,6%) анкетованих відповіли позитивно. Причини: шкідливість для здоров'я (65,1%) та неприємний запах (34,9%). Більшості (78,5%) опитаних відоме поняття „пасивне паління”. Школярі відзначили, що їм доводиться бути пасивними курцями в компанії приятелів (44,6%), на вулиці (21,7%), вдома (20,9%), в інших місцях (12,8%). За нашими даними, близько половини (51,4%) респондентів указують на необхідність посилення боротьби з палінням у школі.

За нашими даними, більшість учнів, які займаються спортом, не палять, не вживають алкогольних напоїв наркотичних речовин. Поширеність шкідливих звичок значно вища серед школярів, які не займаються спортом.

Юні спортсмени з 13-літнього віку вживають алкогольні напої (в основному пиво), а з 14-ти років прилучаються до паління. Окремі спортсмени (9,2%) починають уживати наркотичні речовини у віці 16 років. В усі вікові періоди показники наявності шкідливих звичок серед школярів, які не займаються спортом, очевидно вище, ніж у молодих спортсменів.

Аналіз результатів анкетування доводить зв’язок між поширенням наркотиків і шкідливими звичками у школярів різного контингенту: як правило, учні, які вживають наркотики, палять і вживають алкогольні напої. Найбільше дана закономірність виявляється в школярів, які не займаються спортом.

Учні, які не вживають наркотики, в основному не палять, але багато респондентів (вік 16-17 років) указують, що віддають перевагу пиву. Перевага юних спортсменів щодо поширеності шкідливих звичок очевидна, тільки окремі спортсмени палять, розпивають алкогольні напої та вживають легкі наркотики. Очевидно, даний контингент навряд чи розраховує на успіх у спорті.

Аналіз потребово-мотиваційної характеристики занять спортом виявив необхідність проводити змагання з нових видів спорту: бігу на роликах, стритболу, скейтболу. Ці нетрадиційні види спорту найбільш привабливі для підлітків, особливо вони популярні серед підлітків „групи ризику”.

„Важкі” підлітки бажають займатися такими видами спорту, як мотоспорт, парашутний, вітрильний, планерний спорт, альпінізм, повітроплавання, оздоровчий туризм. Звичайно, ці види спорту досить фінансово-ємні, а тому не мають достатнього ступеня поширення. Перспективним для Донецького регіону може стати й кінний спорт. Респонденти відзначають низький рівень зацікавленості в заняттях традиційними видами спорту, особливо передбаченими шкільною програмою.

Таким чином, з огляду на інтереси дітей і підлітків, необхідно збільшити кількість видів спорту, доступних для даного контингенту; включити їх, а також сімейні старти в програми міських і районних спортивних свят. Доцільно збільшити кількість заходів зі спортивного й оздоровчого туризму, проводити змагання з пішохідного туризму. Ми також переконані в тому, що проведення заходів з урахуванням інтересів конкретного підлітка сприятиме формуванню здорової людини, попередженню наркоманії в дитячо-підлітковому середовищі.

Результати нашого дослідження доводять, що структура дозвілля різного контингенту обстежуваних має подібності й істотні розходження (табл. 3.1.1) Невелика кількість респондентів (школярі з „нормативною поведінкою” - 15,3-18,7%; учні „групи ризику” - 8,7-10,2%) зайняті організованим дозвіллям (кружки, спортивні секції), а велика частина школярів залишені напризволяще.

Таблиця 3.1.1

Види дозвілля, яким віддають перевагу різні групи школярів,%

№ п/п	Як ти проводиш вільний час?	Школярі з „нормативною поведінкою”			Школярі „групи ризику”
		Віковий період, років
		11-12	13-14	15-17	11-12	13-14	15-17
1	Займаюся спортом, відвідую спортивні секції та гуртки	17,5	18,7	15,3	9,2	10,2	8,7
2	Найчастіше проводжу час із друзями	32,7	33,4	36,0	33,2	42,7	51,6
3	Люблю читати книги	11,7	12,4	9,3	6,0	2,9	1,2
4	Займаюся туризмом, риболовлею	18,5	28,2	27,3	12,6	9,0	3,9
5	Переважно дивлюся телевізор, слухаю музику	27,5	32,1	30,5	12,1	31,9	33,0
6	Різні захоплення	16,6	11,3	9,6	9,9	8,6	3,3
7	Самоосвіта і духовний розвиток	15,9	12,0	9,6	7,9	-	-
8	Допомагаю по господарству	17,2	18,2	17,6	8,5	5,3	4,9

Примітка. учні могли вибирати не більше двох відповідей

Особливістю підліткового дозвілля, яка не може не звернути на себе увагу, є невеликий відсоток тих, хто допомагає батькам по господарству, але, що найважливіше, - таких підлітків мало як серед школярів з „нормативною поведінкою” (7,2-8,2%), так і серед учнів „групи ризику” (4,9-8,5%). Підлітки (школярі з „нормативною поведінкою” - 32,7-36,0%; учні „групи ризику” - 33,2-51,6%) більшу частину вільного часу проводять із приятелями, а форма спілкування носить стихійний характер („просто гуляю”, „проводжу час”, „спілкуюся з друзями”). Істотно розрізняються і провідні інтереси в даних контингентів школярів.

З результатів анкетування стає очевидним, що, чим більше часу займає реакція беззмістовного підліткового групування, тим менше питома вага в житті учнів корисних змістовних занять.

Важливою проблемою є вплив сімейного виховання на формування міжособистісних відносин підлітків у родині й поза нею, вибір форм і видів дозвілля, його організація, контроль за проведенням дозвілля з боку дорослих. Аналіз цієї проблеми доводить, що в цьому криються негативні механізми девіантної поведінки, які сприяють виникненню шкідливих звичок та їхньому укоріненню.

Серед соціально-педагогічних факторів, що впливають на формування особистості підлітка і на особливості його поведінки, провідне місце належить родині й неформальним групам однолітків. Родина відіграє вирішальну роль у визначенні спрямованості поведінки підлітків, саме в сім’ї в процесі взаємодії та взаєморозуміння чоловіка й жінки, батьків і дітей закладаються основи норм і правил моральності, навички спільної діяльності, формується світогляд, ціннісні орієнтації, життєві плани й ідеали. У залежності від того, як складаються ці взаємини та спілкування, який виховний потенціал має родина, формується особистість дитини.

На думку респондентів, більшість (85,4%) батьків негативно ставляться до вживання наркотиків, 13,3% - виявляють повну байдужість і тільки 1,3% батьків ставляться до наркотиків позитивно. Ці показники є підтвердженням думки про те, що роботу з профілактики наркоманії необхідно починати в родині.

Оцінюючи атмосферу сімейних відносин і сімейного спілкування, 29,4% підлітків з девіаціями відзначили, що вона їх пригнічує, 51,2% байдужі до того, що відбувається в родині, тільки для 19,4% підлітків сімейне спілкування є підбадьорливим. Це, безумовно, позначається на силі емоційних зв'язків, рівні довіри між батьками й дітьми. Своїми радощами, прикрощами та переживаннями в родині з батьками діляться тільки 19,3% педагогічно занедбаних підлітків.

Результати проведених досліджень довели важливість і складність сімейного спілкування підлітків, його соціально-педагогічну значущість, а виявлення тенденцій у становленні й розвитку сімейного спілкування, його впливу на формування особистості підлітка дозволило виділити ряд особливостей, властивих сімейному спілкуванню педагогічно запущених підлітків.

Таким чином, характер стосунків і сімейного спілкування, незалежно від бажання й волі дитини, стають тією базою, на основі якої будуються її взаємини з однолітками й дорослими.

Результати нашого дослідження свідчать про досить тривожну ситуацію в системі профілактики споживання наркотиків. Однією з основних причин, що впливають на поширення наркоманії й токсикоманії в підлітковому середовищі, є легка доступність психоактивних речовин. Важливим чинником наркотизації дітей і підлітків є зниження превентивного психологічного захисту і низький ціннісний бар'єр.

Ситуація видається гіршою ще й через те, що в недалекому минулому рання алкоголізація і токсикоманія були долею переважно підлітків з неблагополучних родин, батьки яких вели асоціальний спосіб життя. На сьогоднішній день число молодих наркоманів поповнюється в не меншій мірі підлітками з благополучних прошарків суспільства, з родин з високим матеріальним статком. Саме діти з цих родин переважно формують особливу підліткову субкультуру, головними цінностями якої є вільне, гедоністичне проведення часу в поєднанні з наркотизацією як певним стилем життя.

Аналіз доводить, що рівень матеріального становища батьків впливає на поширеність наркоманії та шкідливих звичок. Найкращими варто визнати родини із середнім статком. Як правило, батьки в таких родинах мають вищу освіту, активно займаються вихованням дітей. Про це кажуть і самі респонденти.

За нашими даними, у батьків з низьким і високим рівнями матеріального становища однаковою мірою діти схильні до шкідливих звичок. У родинах з низьким статком батьки часто змінюють місце роботи, вони в основному палять або вживають алкогольні напої, мало уваги приділяють дітям. У батьків, як правило, середня освіта.

У родинах з високим статком підліткам часто дають кишенькові гроші. Вони, спираючись на матеріальні досягнення батьків, хочуть бути лідерами в класі. На жаль, у багатьох це звичайним шляхом не виходить, і підлітки намагаються знайти опору. Вживання наркотиків, паління, алкогольні напої - компоненти, що забезпечують цю базу. Батьки таких школярів зосереджені на добуванні грошей, не приділяють належної уваги вихованню дітей.

Безперечно, у наш час основною задачею профілактики наркоманії та шкідливих звичок є психологічна та педагогічна підтримка родини, особливо тим сімей, що не справляються із задачами виховання власних дітей.

Результати обстеження, власний досвід роботи переконують, що в дітей з асоціальною поведінкою при відсутності належної системи стосунків знижений соціально-пізнавальний інтерес. Такі підлітки на питання „Чи любиш ти батьків?”, як правило, відповідають негативно. Складаються конфліктні стосунки, які посилюються ще і через те, що діти, як правило, не дружать з товаришами в класі й у школі, а знаходять колектив, що втягує їх у наркотичну залежність. Істотні відхилення в моральному, вольовому і фізичному розвитку дітей і підлітків вимагають певної специфіки виховної роботи й різних рухових режимів.

Нам уявляється, що необхідно практикувати різноманітні форми взаємодії освітніх установ з батьками: загальношкільні, класні батьківські збори; батьківські конференції; загальне навчання батьків; батьківський колоквіум; спільні заходи родини та школи (свята, змагання, походи, екскурсії); спеціальні телепередачі з питань фізичного виховання на муніципальних каналах. При освітніх установах повинні діяти ради профілактики, ради батьків.

Абсолютно очевидний зв'язок зростання соціально-економічних проблем, зловживання алкоголем, наркотичними речовинами та злочинності неповнолітніх. Ці три процеси йдуть паралельно: у стані наркотичної залежності й алкогольного сп'яніння підлітки скоюють близько біля половини всіх правопорушень, у тому числі - 80% тяжких злочинів.

На підставі наведених фактів можна говорити про те, що в ситуації, яка склалася, пошук нових моделей, засобів і форм організації дозвілля молоді може розглядатися як необхідна умова попередження правопорушень і поширення наркотиків. Даний напрямок профілактики наркоманії з використанням засобів і методів фізичної культури та спорту, на наш погляд, повинен передбачати створення сприятливих і привабливих для дітей „групи ризику” форм фізкультурно-спортивного дозвілля; вивчення особистісних особливостей дітей з девіантною поведінкою; розроблення засобів і методів педагогічного впливу, виходячи з інтересів і потреб учнів; корекцію фізичного і морального здоров'я та використання засобів фізичної культури та спорту.

Підводячи підсумки нами проведених соціологічних обстежень школярів, можна констатувати, що загальна профілактика наркоманії розглядається як сукупність засобів, що створюють сприятливі соціально-економічні, соціокультурні й соціально-педагогічні умови, спрямовані на сприяння родині у виконанні нею своїх функцій з виховання фізично та соціально здорових дітей, з реалізації виховних функцій загальноосвітніх установ усіх типів, із забезпечення повноцінного розвитку інтересів і здібностей школярів, зайнятості їх суспільно корисною діяльністю в позаурочний час.

Щоб перебороти або попередити відхилення в поведінці, необхідно в першу чергу нейтралізувати руйнівний вплив соціального середовища, обмежити негативний вплив соціальних факторів (неблагополучних родин, асоціальних груп, протиправного міжособистісного спілкування).

При організації корекційно-педагогічної роботи з девіантними підлітками та попередженні відхилень у їхній поведінці необхідно виходити з розуміння соціально-педагогічної сутності такої поведінки неповнолітніх, урахування сили впливу даних чинників на розвиток особистості, референтної значущості міжособистісного спілкування з однолітками в групі.

.2. Аналіз наркоситуації й основних показників розвитку фізичної культури та спорту в Донецькому регіоні

Результати нашого дослідження, означеної проблеми дозволяють сформулювати загальний висновок про те, що за останні десятиліття Донецька область вступила в смугу гострої демографічної кризи, що характеризується прискоренням природного зменшення населення, низькою середньою тривалістю життя, значним розривом між тривалістю життя чоловіків і жінок, високими показниками загальної смертності, особливо - осіб працездатного віку. Усе це відбувається на тлі загострення проблеми зростання наркоманії.

У Донецькому регіоні зловживання наркотичними речовинами є серйозною загрозою здоров'ю населення. Ця проблема давно вже вийшла за медичні рамки. Поширенню наркотиків у регіоні сприяють особливості його географічного положення. Донецька область - одна з найбільш густонаселених в Україні; висока щільність населення, домінування міського населення, наявність водних кордонів, сусідство з південними регіонами Росії, насиченими наркотиками, призводять до того, що область стала свого роду „перевалочною базою” наркодіячів.

Аналіз наркологічної ситуації в Донецькій області доводить, що в останні роки починають виявлятися в досить стійкій формі вкрай небезпечні тенденції, як у структурі, так і в динаміці росту числа наркологічних хворих. У деяких випадках ці негативні явища набувають катастрофічно загрозливого характеру.

У процесі дослідження цієї проблеми нами було встановлено, що у 2001 році від передозування наркотиків в області померли 352 особи, від алкогольної інтоксикації - 3239 осіб, від споживання токсичних речовин - 16 осіб. Більшість з них - молоді люди.

Контингент хворих наркоманією в Донецькій області постійно розширюється: у 1995 році середньообласний показник складав 122,3, у 1999 році - 172,2, у 2000 році - 177,2, а в 2003 році - 182,7 осіб на 100 тис. населення. Середньореспубліканський показник - 163,4 особи (2003 рік).

За період 1995-2003 роках відзначається стійке зростання наркоманії в більшості міст і районів Донецької області. В одних регіонах (міста Дзержинськ, Краматорськ, Слов'янськ, Угледар, Червоноармійський район) виявлені високі показники вже в 1995 році, в інших (міста Докучаєвськ, Авдіївка, Дебальцеве, Сніжне, Торез, Харцизьк, райони Новоазовський, Першотравневий, Амвросіївский, Олександрівський) - відзначається високий приріст показників поширеності наркоманії.

В окремих містах (Новогродіївка) та районах (Новоселківський, Володарський, Шахтарський) області показники поширеності наркоманії знаходяться на низькому рівні, хоча негативна динаміка і тут простежується. Тільки в місті Новогродівка та в Маріїнському районі показники наркоманії знизилися порівняно з 1995 роком.

Аналіз доводить, що, незважаючи на постійне підвищення показника поширеності наркоманії в останні роки, намічається зниження темпів приросту. Разом з тим, говорити про перелом наркоситуації в Донецькій області не можна. Потрібні ще більші зусилля різних організацій для вирішення даних проблем. Поширення токсикоманії в області в 2001 році склало 15,0 осіб на 100 тис. населення, а в 2003 році - 16,1% проти 5,1% по Україні. При цьому Донецька область представляє більше 30% загальної кількості хворих в Україні та займає перше місце в республіці з цієї патології. Основними регіонами, що репрезентують названу групу хворих, стали: Маріуполь - 77,2; Горлівка - 52,4; Шахтарськ - 27,0; Кіровськ - 19,2. Серед хворих на наркоманію цей показник склав 98,1%.

Постійно збільшується кількість хворих на алкогольну залежність: 2000 рік - 1277,4; 2001 рік - 1296,4; 2003 рік - 1305,4 осіб (на 100 тис. населення). Найбільш ураженими в цьому плані стали такі міста і райони: Кіровськ - 2795,1; Горлівка - 2489,0; Ясинуватський район - 2388,7; Краматорськ - 1876,3; Макіївка - 1873,4.

Загострюється проблема наркологічних захворювань серед дітей і підлітків. У 2001 році зареєстровано 408 дітей, які мають шкідливі звички: алкогольна залежність - 85 осіб; уживання наркотиків - 26; залежність від інших психоактивних речовин - 297. У 2003 році зафіксовано вже 462 підлітки з цією залежністю. Отже, молодих людей у наркологічних звітах стає все більше, причому особливо за рахунок нарко(токсико)манії.

Серед регіонів України Донецька область знаходиться на першому місці за показниками враження підлітків алкогольною залежністю (155,0 на 100 тис. підлітків проти республіканського 5,0). На першому місці область і за показниками токсикоманії (86,5 проти 20,9 по Україні).

Однією з проблем, які загрожують здоров'ю населення області, стає отруєння алкоголем і його сурогатами. У 2003 році зареєстровано 89 підлітків з отруєнням рідинами, які містять алкоголь, з них шість неповнолітніх загинули.

У Донецькій області збільшується кількість жінок-наркоманок. Помітно омолодження жіночої частини наркозалежних осіб. Якщо в 1999 році серед усіх неповнолітніх наркоманів лише одну восьму складали дівчата, то в 2003 році вже кожен четвертий неповнолітній - дівчинка. Таким чином, жіноча частина підростаючого покоління прилучається до наркотиків набагато інтенсивніше, ніж чоловіча.

Зростання жіночої наркоманії спричиняє збільшення народжуваності дітей з важкими вродженими захворюваннями. Крім того, мати-наркоманка, як правило, прилучає своїх дітей до наркотиків. Уже стали з'являтися немовлята - наркомани в стані „ломки” від жінок, які вживають наркотики. Отже, результатом поширення наркоманії є виникнення реальної небезпеки фізичного виродження значної частини населення з відповідними соціальними наслідками.

У наш час зі збільшенням кількості наркоманів зростає й число ВІЛ - інфікованих: у 2000 році кількість таких осіб нараховувала 3350; у 2001 році - 3531; у 2003 році - 3746. З них 95% наркомани. ВІЛ - інфіковані наркомани, змирившись з власною долею, нерідко роблять навмисні спроби зараження інших осіб, незважаючи на поінформованість про кримінальну відповідальність за подібного роду дії.

Дуже тривожною є тенденція здешевлення основного наркологічного продукту - героїну з одночасним зниженням його чистоти. Наркодіячі активно залучають усе нових і нових споживачів наркотиків, використовуючи різні способи: надання екстреної наркологічної допомоги вдома підпільними виїзними бригадами за телефонними викликами, заохочення наркоманів за залучення нових осіб до споживання наркотику.

Причин швидкого залучення дітей до вживання психоактивних речовин багато. Однак серед них особливо значущими є такі чинники:

·   зростаюча дитяча безпритульність, найчастіше пов'язана з алкоголізмом батьків;

·   недостатня укомплектованість наркологічної служби області підлітковими наркологами;

·   недостатня ефективність роботи з дітьми з профілактики шкідливих звичок засобами фізичної культури та спорту.

Уживання алкогольних напоїв, наркотичних та інших одурманюючих засобів згубно впливає на здоров'я неповнолітніх, сприяє залученню їх до злочинної та іншої протиправної діяльності. Так, у 2001 році підлітками скоєно 223 злочини, з них 106 у стані алкогольного сп'яніння. Найбільша кількість злочинів серед неповнолітніх у стані сп'яніння скоюються неорганізованими підлітками. Тяжкі злочини скоюються з особливою жорстокістю і цинізмом. У 2003 році зареєстровано 7 убивств, 5 з яких скоєно в стані сп'яніння.

Слід констатувати, що дотепер у регіоні відсутня чітка програма і навіть сама концепція профілактики шкідливих звичок у дітей і підлітків засобами фізичної культури та спорту. Щоб сказати наркотикам „ні” та зробити свідомий вибір, кожному підліткові потрібна альтернатива. Реальні альтернативи захопленню наркотиками - це духовність і свідоме вставлення до власного здоров'я, турбота про нього.

Оскільки потреба в руховій активності споконвічно властива людині, в умовах її дефіциту, викликаного особливостями сучасного життя, організм, що зростає, відчуває певний дискомфорт, який викликає прагнення до пошуку „гострих” відчуттів, до виходу „за рамки дозволеного”. Навіть з цих позицій є очевидним, що втягнути дітей у систематичні фізкультурно-спортивні заняття, відкрити їм світ знань означає багато в чому запобігти небезпеці падіння в наркоманію.

Разом з тим, закономірно постають такі питання:

. Чи достатньо самих по собі зусиль, спрямованих на розвиток фізичної культури та спорту, для одержання вираженого ефекту антинаркотичної профілактики в підлітковому і молодіжному середовищі?

. Чи дійсно можна очікувати, що динаміка активності фізкультурно-спортивної та оздоровчої роботи, оцінюваної за традиційними критеріями, та зміни в показниках наркотизації молодого покоління зворотно взаємозалежні?

. Чи існує перенос результативності зусиль з розвитку фізкультурно-спортивного руху на результативність антинаркотичної профілактики?

Відповіді на ці питання, на наш погляд, цілком можуть бути отримані на основі зіставлення характерних рис наркоситуації з показниками розвитку фізичної культури та спорту в Донецькій області.

Досягнення донецьких спортсменів (плавців, легкоатлетів, волейболістів, футболістів, борців, боксерів, баскетболістів) на найбільших міжнародних змаганнях загальновідомі. Звичайно, такі успіхи були б просто неможливі без досить міцної матеріальної бази, надійної кадрової основи, умілого керування розвитком галузі фізичної культури та спорту.

Загальна кількість спортивних споруд в області на кінець 2003 року склала 7595 (з них 3697 закритих). В області нараховується 90 стадіонів з трибунами на 1500 місць і більше, 50 басейнів, 1541 спортивний зал, 2619 спортивних площадок, 455 стрілецьких тирів і 1652 приміщення для фізкультурно-оздоровчої роботи.

У Донецькій області велика увага приділяється дитячому спорту: працює 126 ДЮСШ і СДЮШОР із загальним охопленням 53272 особи. Найбільш популярні серед дітей і підлітків такі види спорту: футбол - 8118 осіб.; легка атлетика - 6442 особи; плавання - 4286 осіб; дзюдо - 4082 особи; бокс - 3510 осіб; вільна боротьба - 3087 осіб.

Раніше популярні баскетбол (2866 осіб), волейбол (2267 осіб) поступово здають свої позиції. Зараз чітко виражена тенденція збільшення кількості осіб, які займаються єдиноборствами. Так, різними видами боротьби (вільна, класична, дзюдо, карате-до) займаються 1196 осіб, що складає 22,5% від загальної кількості юних спортсменів. Найбільшу кількість учнів налічують ДЮСШ і СДЮШОР товариства „Гарт” - 18163 осіб - і відомчих товариств України - 12258 осіб.

За 2003 рік у ДЮСШ і СДЮШОР Донецької області підготовлено спортсменів масових розрядів (II, III і юнацькі розряди) - 15240 осіб, I розряду - 1234 особи, КМС - 372 особи, майстрів спорту - 111 осіб, майстрів спорту міжнародного класу - 17 осіб.

Крім того, у наш час у системі ДЮСШ і СДЮШОР займаються 2244 спортсмени I розряду, 1215 кандидатів у майстри спорту, 222 майстри спорту, 93 майстри спорту міжнародного класу.

З юними спортсменами працюють 1613 тренерів, з них 1028 штатних тренерів ДЮСШ і СДЮШОР. 602 (58,8%) штатних тренери мають вищу фізкультурну освіту, 144 (11,1%) фахівці мають вищу кваліфікаційну категорію, 223 - I кваліфікаційну категорію, 340 - II кваліфікаційну категорію. Такий могутній загін спортсменів і тренерів дозволяє сподіватися на підтримку славних спортивних традицій Донецького регіону.

Аналіз представлених матеріалів дозволяє виділити явне протиріччя між високим потенціалом фізичної культури та спорту в плані всебічного гармонійного розвитку особистості, яка категорично не припускає вживання наркотиків, і дійсністю, яка свідчить, що цей потенціал досі далеко нерозкритий і нереалізований у конкретних формах фізкультурно-спортивної та оздоровчої роботи.

Зіставлення даних про наркоситуацію та відомостей про розвиток фізичної культури в Донецькому регіоні доводить, що відносно благополучне (у порівнянні з іншими регіонами України) становище із залученням населення до фізкультурних занять цілком може паралельно співіснувати з найбільш негативними явищами в наркотизації молодого покоління.

Серйозну тривогу викликає той факт, що з кожним роком збільшується кількість школярів, які мають відхилення в стані здоров'я. Разом з тим, акцент у роботі загальноосвітніх шкіл усе ще робиться тільки на рухові можливості учнів, а оздоровча спрямованість на уроках фізичної культури лише декларується. Практично не вирішується питання антинаркотичної роботи. Ще більший перекіс у цьому напрямку спостерігається в системі підготовки юних спортсменів. Спортивний результат є домінуючим критерієм роботи викладачів ДЮСШ. Отже, споконвічно закладений у фізичній культурі та спорті величезний профілактичний антинаркотичний потенціал не може бути реалізований без спеціально розроблених технологій ведення антинаркотичної профілактичної роботи засобами фізичної культури та спорту.

.3 Морфофункціональний розвиток і фізична підготовленість школярів

.3.1 Вікові особливості фізичного розвитку і фізичної підготовленості школярів (11-17 років)

Дані обстеження 835 учнів у віці 11-17 років дозволили виявити вікові закономірності зміни показників морфофункціонального розвитку (табл. 3.3.1.1) і розвитку рухових здібностей контингенту обстежених (школярів з нормативною і девіантною поведінкою).

Аналіз довів, що довжина тіла у всіх дітей з віком збільшується. У школярів з „нормативною поведінкою” достовірний приріст виявлений у віці 13 років (6,9%, р < 0,01) і 14 років (6,0%, р < 0,05), а в учнів „групи ризику” - у 12 років (6,1%, р < 0,05), 13 років (4,2%, p < 0,05) і 14 років (5,2%, p < 0,05). Даний морфологічний показник виявився більш значущим у віці 11-14 років у дітей з девіантною поведінкою. А в 15-17 літніх дітей з девіантною поведінкою спостерігається тенденція до відставання росту порівняно з дітьми загальної популяції.

У проаналізованому віковому діапазоні коефіцієнти варіації довжини тіла змінюються від 3,5 до 5,9%, що свідчить про однорідність розподілу даних показників.

В учасників дослідження виявлено в основному правобічну асиметрію розподілу результатів (А = -0,66ч1,84), чітко простежується плосковершинність їхнього розподілу.

Показники маси тіла також ” істотно збільшуються з віком: у школярів з „нормативною поведінкою - у 12-14 років (12,9-19,1%, р < 0,01), а в учнів „групи ризику” ні - у 12-13 років (11,4-23,1%, р < 0,01). Тенденція онтогенетичних змін виявилася майже ідентичною тій, що спостерігається для довжини тіла. У віці 11-13 років маса тіла виявилася більше в дітей з девіантним поводженням, а в 14-17 - у дітей з нормативною поведінкою. У віковому діапазоні 11-17 років коефіцієнти варіації маси тіла значно перевищують десятипроцентний рівень (14,7-21,5%). Коефіцієнти асиметрії в більшості випадків вище граничних показників, що показує асиметричність кривої розподілу показників маси тіла щодо ординати, яка проходить через вершину. Показники ексцесу в основному позитивні, що характеризує гостровершинність розподілу результатів.

Характеристики ОГК збільшуються з віком: достовірні зміни виявлені в школярів з „нормативною поведінкою” у віці 14-16 років (5,2-6,4%, р < 0,05), а в учнів „групи ризику” - у 13-14 років (4,1-6,4%, р < 0,05).

Таблиця 3.3.1.1

Морфофункціональний розвиток школярів у віці 11-17 років з нормативною та девіантною поведінкою

Вік, років	Контингент обстежених
	Школярі з „нормативною поведінкою”							девіантною поведінкою
	Показник морфофункціонального розвитку
	Довжина тіла, см	Маса тіла, кг	ОГК, см	ЖЄЛ, мол	Кистьова динамо-метрія, кг	ЧСС у спокої, уд.хв-1	Довжина тіла, см		Маса тіла, кг	ОГК, см	ЖЄЛ, мол	Кистьова динамо-метрія, кг	ЧСС у спокої, уд.хв-1
11	141,4	35,7	64,6	2150,0	24,6	82,3	143,7		37,7	62,5	2066,7	23,2	85,7
12	146,6	40,3	67,7	2420,6	26,1	82,7	152,4		46,4	63,8	2242,4	22,7	84,3
13	156,7	48,2	70,3	2772,2	32,4	78,0	158,8		51,7	65,6	2342,9	27,8	80,1
14	166,2	57,4	74,6	3139,5	35,1	77,6	167,0		55,8	72,2	2763,9	30,7	78,2
15	170,5	62,0	79,4	3420,6	36,8	75,3	169,6		58,2	73,7	3189,2	31,7	77,4
16	172,6	64,8	83,5	3620,6	37,4	72,6	171,3		60,8	80,1	3385,7	32,3	75,3
17	174,8	66,4	85,2	3841,0	37,6	70,1	172,7		63,7	82,4	3451,4	34,9	74,6

Примітка. Виділено достовірні вікові зміни результатів

Тенденція до зниження ОГК у дітей з девіантною поведінкою простежується в 15-17 років порівняно з дітьми загальної популяції. Чітко спостерігається асиметричність розподілу даних показників.

Інтенсивний приріст показників ЖЄЛ виявлений у представників обох груп у віковому періоді 12-14 років: дані зміни відзначені при п’ятивідсотковому рівні значущості. З 15-літнього віку діти з нормальною поведінкою перевершують дітей з девіантною поведінкою із ЖЄЛ.

Істотний приріст показників кистьової динамометрії в школярів з «нормативною поведінкою» виявлений у віці 12-14 років (5,8-17,1%, р < 0,05), а в учнів з девіантною поведінкою визначений більш вузький віковий діапазон (12-13 років) достовірної зміни даних показників. Загальна тенденція розвитку скорочується: з 14-літнього віку діти з нормальною поведінкою перевершують дітей з девіантною поведінкою. Показники ЧСС у спокої змінюються з віком, але істотно (п’ятивідсотковий рівень значущості) тільки в окремі вікові періоди: школярі з нормативною поведінкою - у 12 років (3,1%, р < 0,05) і 16 років (3,6%, р < 0,05); учні „групи ризику” - у 12 років (2,9%, р < 0,05). Більшість даних показників варіабельні та мають асиметричний розподіл результатів.

Показники розвитку рухових здібностей також змінюються з віком (табл. 3.3.1.2). У школярів з „нормативною поведінкою” результати бігу на 60 м достовірно змінюються в 13 років (3,4%, р < 0,05), 15 років (2,9%, р < 0,05) і 16 років (4,1%, р < 0,05), а в учнів „групи ризику” істотне покращення цього показника виявлено тільки в 13 років (3,1%, р < 0,05). З 14-літнього віку школярі з „нормативною поведінкою” перевершують за розвитком швидкісних здібностей дітей „групи ризику”.

Вікові зміни показників стрибка в довжину з місця збігаються в учнів обох груп; достовірні покращення показників (п’ятивідсотковий рівень значущості) виявлені тільки в 13 років. Тут спостерігаються кращі показники в дітей з „нормативною поведінкою”, починаючи тільки з 16-літнього віку.

Показники човникового бігу 3´10 м змінюються з віком, але в школярів з „нормативною поведінкою” найбільш інтенсивно - у 14 років (3,6%, р < 0,05), а в учнів „групи ризику” - у 12 років (3,2%, р < 0,05). Ця закономірність у підтягуванні на поперечині в школярів з „нормативною поведінкою” спостерігається у віці 13 років (22,2%, р < 0,05), а в учнів „групи ризику” - у 12 років (31,0%, р < 0,05) і в 13 років (26,3%, р < 0,05). Для цих показників спостерігаються схожі закономірності: діти з „нормативною поведінкою” у віці 15-17 років переважають своїх ровесників з девіантною поведінкою.

Таблиця 3.3.1.2

Розвиток рухових здібностей школярів у віці 11-17 років

Вік, років	Контингент дослідження
	Школярі з „нормативною поведінкою”									Школярі з девіантною поведінкою
	Кількість випробуваних	Фізична вправа								Кількість випробуваних	Фізична вправа
		Біг на 60 м, сек		Стрибок у довжину з місця, см	Нахил тулуба вперед, см	Підтягування на поперечині, рази	Човниковий біг 3´10 м, сек	Біг на 1000 м, сек			Біг на 60 м, сек	Стрибок у довжину з місця, см	Нахил тулуба вперед, см	Підтягування на поперечіні, рази	Човниковий біг 3´10 м, сек	Біг на 1000 м, сек
11	34	10,48	172,4		3,9	2,9	8,75		286,7	33	10,31	164,5	2,5	2,2	8,88	281,4
12	34	10,25	176,5		4,2	4,6	8,35		251,5	33	10,68	162,3	3,3	3,3	8,50	263,7
13	36	9,90	188,3		5,9	4,9	8,31		249,3	35	9,85	189,3	4,6	4,2	8,44	252,4
14	38	205,5		6,4	4,7	8,10		246,4	36	9,70	198,4	5,2	3,9	8,18	248,7
15	34	9,44	210,3		7,9	5,0	7,95		239,8	37	9,51	206,3	6,6	4,9	8,15	248,3
16	34	9,05	218,2		8,1	5,2	7,83		231,5	35	9,37	209,4	6,4	4,0	8,21	246,7
17	39	8,86	215,3		8,3	5,6	7,72		224,6	37	9,21	211,1	5,8	3,3	8,23	250,2

У нахилі тулуба вперед в обох групах виявлено неістотні вікові збільшення показників: у школярів з „нормативною поведінкою” спостерігаються постійні позитивні зміни даного показника, а в учнів „групи ризику” - спочатку позитивні, а потім негативні зміни. Практично протягом досліджуваного онтогенетичного розвитку діти з „нормативною поведінкою” більш гнучкі, ніж діти з девіантною поведінкою.

Багато проаналізованих показників, які характеризують фізичну підготовку школярів, виявляють асиметричність розподілу результатів, більшість показників варіабельні коефіцієнти ексцесу в основному не потрапляють у граничні значення критерію.

За нашими даними, показники відносної похибки (e) у всіх випадках були не менше 0,05, тому вибіркові експериментальні дані можна вважати репрезентативними й такими, що відображають закономірності генеральної сукупності в даного контингенту учнів.

Аналіз вікової динаміки показників морфофункціонального розвитку та фізичної підготовленості дозволяє диференціювати досліджений контингент учнів на три вікові групи (11-12, 13-14, 15-17 років), що мають істотні якісні розходження і вимагають при роботі з ними різних рухових режимів.

Характеристика фізичної підготовленості учнів аналізованого віку свідчить про необхідність пошуку класифікатора групування експериментальних даних. У 11-17-літніх школярів такими характеристиками слід вважати рівень біологічного дозрівання та типи статури.

3.3.2 Статура школярів з різним рівнем біологічного дозрівання

Серед школярів з „нормативною поведінкою” виявлено 56,1% учнів з торакальним типом статури.

В учнів „групи ризику” друге місце займають випробувані, паспортний вік яких випереджає біологічний (19,3%), а в школярів з „нормативною поведінкою” - контингент із відставанням рівня дозрівання організму (13,8%).

Серед школярів, у яких визначали рівень біологічного дозрівання, вивчали поширеність типів статури (табл.3.3.2.1). У багатьох обстежених у віці 11-17 років (школярі з „нормативною поведінкою” - 63,3%; учні „групи ризику” - 68,4%), паспортний вік яких відстає від біологічного, виявили тора-кальний тип конституції.

Третина (школярі з „нормативною поведінкою” - 36,7%; учні „групи ризику” - 36,8%) даного контингенту склали особи з астеноїдним типом статури.

Відповідність паспортного та біологічного віку виявили в школярів усіх типів статури, але частіше вона зустрічається в осіб з торакальним типом статури (школярі з „нормативною поведінкою” - 64,6%; учні „групи ризику” - 68,2%). Далі за частотою прояву були учні астеноїдного типу статури (школярі з „нормативною поведінкою” - 13,3%; учні „групи ризику” - 13,4%).

Для школярів, біологічний вік яких випереджає паспортний, типові м'язовий (школярі з „нормативною поведінкою” - 42,9%; учні „групи ризику” - 50,0%) і дигестивний (школярі з „нормативною поведінкою” - 50,0%; учні „групи ризику” - 19,0%) типи статури.

Таблиця 3.3.2.1

Типи статури школярів різних груп з різними рівнями біологічного дозрівання

Паспортний вік, років	Рівень дозрівання організму	Кількість	Частка учнів,%	Тип статури
				Торакальний	М'язовий	Астеноїдний	Дигестивний
				Частка учнів даного типу статури,%
Школярі з „нормативною поведінкою”
11-12	Відстає	9	13,4	66,7	-	33,3	-
	Відповідає	48	71,6	70,8	10,4	14,6	4,2
	Випереджає	10	15,0	59,7	40,0	-	60,0
	Разом	67	100,0	59,7	13,4	14,9	12,0
13-14	Відстає	7	9,3	71,4	-	28,6	-
	Відповідає	58	77,3	65,4	13,8	10,4	10,4
	Випереджає	10	13,4	-	40,0	20,0	40,0
	Разом	75	100,0	57,2	16,0	13,4	13,4
15-17	Відстає	14	18,9	57,1	-	42,9	-
	Відповідає	52	70,3	57,7	7,7	15,4	19,2
	Випереджає	8	10,8		50,0	-	50,0
	Разом	74	100,0	51,4	10,8	18,9	18,9
Школярі „групи ризику”
11-12	Відстає	2	2,8	100,0	-	-	-
	Відповідає	53	73,6	73,6	13,2	11,3	1,9
	Випереджає	17	23,6	-	70,6	5,9	23,5
	Разом	72	100,0	56,9	26,4	9,7	9,3
13-14	Відстає	5	7,0	80,0	-	20,0	-
	Відповідає	48	67,6	62,5	25,0	12,5	-
	Випереджає	18	25,4	-	38,9	38,9	22,2
	Разом	71	100,0	47,9	19,0	26,8	25,3
15-17	Відстає	12	16,0	58,3	-	41,7	-
	Відповідає	56	74,7	67,9	12,5	16,1	3,5
	Випереджає	7	9,3	-	28,6	71,4	-
	Разом	75	100,0	60,0	12,0	25,3	2,7

Вивчення важливості таких факторів, як вік, рівень біологічного розвитку і тип статури, у мінливості ознак провели за вісьмома показниками.

З результатів дисперсійного трифакторного аналізу випливає, що провідним чинником мінливості обговорюваних показників для дітей у віці 11-12 років є паспортний вік (табл. 3.3.2.2).

Найбільш істотно значущість вікового фактора виражена при зміні показників бігу на 30 м (46,3%), метання набивного м'яча (36,6%), стрибка в довжину з місця (35,6%). При зміні результатів піднімання й опускання тулуба виявлено найменший вплив фактора віку (16,6%).

Таблиця 3.3.2.2

Частка внесків у мінливість показників фізичної підготовки хлопчиків з девіантною поведінкою в різні вікові періоди

Фактор диференціювання	Біг на 30м	Стрибок у довжину з місця	Підтягування на поперечині	Човнико-вий біг 3´10 м	Нахил тулуба вперед	6-хвилин. біг	Метання набивного м'яча	Піднімання й опускання тулуба
11-12 років
Рівень біологічного розвитку	23,6	24,4	29,4	26,4	29,5	32,7	27,7	23,5
Тип статури	15,7	29,1	35,1	28,2	39,7	28,6	25,2	39,9
Паспортний вік	46,3	35,6	26,7	32,4	20,6	31,5	36,6	16,6
13-15 років
Рівень біологічного розвитку	37,7	34,5	30,4	27,7	30,3	35,0	33,2	26,6
Тип статури	19,3	25,5	28,5	24,4	35,4	22,4	24,6	34,7
Паспортний вік	26,6	27,7	30,1	30,9	16,8	29,7	30,1	18,5
16-17 років
Рівень біологічного розвитку	29,3	24,5	20,5	29,4	19,5	26,6	21,1	16,6
Тип статури	26,5	31,5	32,7	28,4	30,9	28,4	30,6	41,1
Паспортний вік	15,7	20,6	28,4	31,1	20,1	32,5	19,0

 

Примітка. Виділено навантаження індикаторних показників за домінуючими факторами

У віці 13-15 років домінуючим чинником зміни показників є рівень біологічного дозрівання. Найбільшу значущість названого фактора виявлено при зміні показників бігу на 30 м (37,7%), 6-хвилинного бігу (35,0%), стрибка в довжину з місця (34,5%).

Тип статури є домінуючим фактором зміни показників фізичної підготовки в 15-17-літніх школярів з девіантною поведінкою. Найбільшу значущість даного фактора виявлено при зміні показників піднімання й опускання тулуба (41,1%), підтягування на поперечині (32,7%).

Як доводять спостереження, істотною є частка внеску в мінливість показників обох характеристик внутрішньогрупового поліморфізму - рівня біологічного розвитку й типу статури, причому на різних вікових етапах значущість даних факторів помітно змінюється.

Отже, вік і стать, загальноприйняті фактори при розробленні нормативів, не є вичерпними для числових значень обговорюваних показників фізичної підготовленості. Усередині вікостатевої групи величини цих показників диференціюються рівнем біологічного розвитку та типом статури.

3.4 Структура взаємозв'язку показників фізичного розвитку і фізичної підготовки школярів з девіантною поведінкою

Для організації навчального процесу з фізичного виховання в загальноосвітній школі важливими є відомості про особливості взаємозв'язку пока-ників фізичного розвитку, фізичної підготовленості учнів з девіантною поведінкою різних конституціональних типів і рівнів дозрівання організму.

У хлопчиків 11-12 років акселерованого типу розвитку показники фізичного розвитку та фізичної підготовки виділилися в 2 групи (рис. 3.4.1).

Акселерований тип

Нормальний тип

Ретардований тип

Рис. 3.4.1 Кореляційні дендрограми взаємозв'язку морфологічних ознак і рухових здібностей 11-12-літніх школярів з девіантною поведінкою

Умовні позначення: 1 - довжина тіла; 2 - маса тіла; 3 - ОГК; 4 - ЖЄЛ; 5 - сила кисті; 6 - ЧСС у спокої; 7 - САД, 8 - біг на 30 м; 9 - стрибок у довжину з місця; 10 - метання набивного м'яча; 11 - човниковий біг 3´10 м; 12 - піднімання й опускання тулуба; 13 - підтягування на поперечині; 14 - нахил тулуба вперед; 15 - 6-хвилинний біг; 16 - біг на 1000 м.

Між показниками, які аналізувалися, виявлено 56 достовірних взаємозв'язків зі 120 можливих.

Першу групу склали 11 показників. У ній виділено стовбурну частину, що складається з чотирьох показників: маси тіла, сили кисті, підтягування на поперечині, бігу на 30 м_. Показники підготовленості цієї групи розділені на чотири галузі. Найбільш високі галузі утворені показниками довжини тіла, ОГК (галузь 1). У другу групу ввійшли всього три показники: ЧСС у спокої, 6-хвилинний біг, біг на 1000 м. Показники САД і нахилу тулуба вперед представлені відокремлено.

У хлопчиків нормального типу розвитку виявлено 62 достовірних взаємозв'язки. Виділено стовбурну частину (маса тіла, сила кисті, біг на 30 м, підтягування на поперечині). Показники було розподілено на шість галузей. Найбільш високі галузі утворили показники ЖЄЛ (галузь 1), стрибок у довжину з місця, метання набивного м'яча, піднімання й опускання тулуба (галузь 2).

Для хлопчиків ретардованого типу розвитку виявлено 71 достовірний кореляційний взаємозв'язок. Виділено стовбурну частину (маса тіла, сила кисті, біг на 30 м, біг на 1000 м). Показники розподілено на дев'ять галузей. Найбільш високі галузі утворили показники: нахил тулуба вперед (галузь 1), човниковий біг 3Ч10 м (галузь 2), довжина тіла, ОГК (галузь 3).

У хлопчиків 13-14 років акселерованого типу розвитку між показниками фізичного розвитку та фізичної підготовки виявлено 46 достовірних взаємозв'язків (рис. 3.4.2). Показники підготовки розподілено на три незалежні групи.

Перша група складається із шести показників, у ній виділена стовбурна частину: біг на 30 м, стрибок у довжину з місця. Дані показники утворили чотири галузі розподілу показників.

Акселерований тип

Нормальний тип

Ретардований тип

Рис. 3.4.2 Кореляційні дендрограми взаємозв'язку морфологічних ознак і рухових здібностей у 13-14-літніх школярів з девіантною поведінкою

Другу групу склали п'ять показників: ЧСС у спокої, біг на 1000 м, 6-хвилинний біг, ЖЄЛ, нахил тулуба вперед. У цій групі виділено центральну ланку - показники бігу на 1000 м.

Третю групу склали лише чотири показники: довжина тіла, маса тіла, ОГК, сила кисті. Дані показники розподілилися в ланцюжок. Окремо представлено показники САД.

У школярів з девіантною поведінкою нормального типу розвитку статури між показниками розвитку рухових здібностей виявлено 68 достовірних взаємозв'язків. Показники підготовленості розділилися на дві незалежні групи.

Перша група складається з 12 показників, у ній виділено стовбурну частину: біг на 30 м, біг на 1000 м. Дані показники розвитку рухових здібностей утворили п'ять галузей результатів. Другу групу склали чотири показники: довжина та маса тіла, ОГК, сила кисті, - які розподілилися в ланцюжок.

Показники підготовленості учнів ретардованого типу розвитку розподілилися системно. Усього було виявлено 71 достовірний взаємозв'язок між показниками.

Показники підготовленості було згруповано у вісім галузей. Стовбурну частину склали 6 показників: довжина тіла, маса тіла, біг на 30 м, стрибок у довжину з місця, метання набивного м'яча, біг на 1000 м. Найбільш високі галузі утворили показники підтягування на поперечині (галузь 1), ОГК (галузь 2), піднімання й опускання тулуба (галузь 3). Усього нами виявлено вісім галузей розподілу показників, які аналізувалися. Показники САД представлені окремо.

У даної категорії учнів проаналізовані показники чітко згрупувалися за однорідними ознаками: фізичний розвиток, швидкісно-силові показники, координаційні здібності, показники витривалості.

У 16-17-літніх школярів з девіантною поведінкою акселерованого типу розвитку більшість показників фізичної підготовленості розподілилися на блоки (рис. 3.4.3). Нами виявлено 46 достовірних взаємозв'язків між показниками.

У першій групі виділено центральну ланку - біг на 30 м, що утворило три гілки розподілу результатів. Найбільш високу гілку склав показник метання набивного м'яча. У другу групу включено п'ять показників, що в основному відбивають рівень фізичного розвитку. Дані показники з'єднані в ланцюжок. У третю групу ввійшли чотири показники: ЖЄЛ, ЧСС у спокої, біг на 1000 м, 6-хвилинний біг. Біг на 1000 м - центральна ланка. Показники САД і нахилу тулуба вперед проявилися відокремлено.

У школярів нормального типу розвитку виявлено 34 достовірні взаємозв'язки. Дані показники згрупувалися у два блоки.

У першій групі виділено стовбурну частину: біг на 30 м, біг на 1000 м. Виявлено п'ять галузей розподілу результатів. Найбільш високу галузь склали показники метання набивного м'яча, піднімання й опускання тулуба, підтягування на поперечині. У другу групу включено чотири показники, що характеризують рівень фізичного розвитку. Дані характеристики поєднані в ланцюжок. Показники САД і нахилу тулуба вперед проявилися відокремлено.

В учнів ретардованого типу розвитку виявлено 37 достовірних взаємозв'язків. Показники, які аналізувалися, розподілено на дві групи результатів. У першій групі, що складається з 11 показників, виділено стовбурну частину: біг на 30 м, біг на 1000 м. Виявлено п'ять галузей розподілу результатів. Найбільш високу галузь склали показники човникового бігу 3´10 м, нахилу тулуба вперед. У другу групу включено чотири показники, у них виділено центральну ланку - масу тіла. Показники фізичного розвитку об’єднані в цій групі. Показник САД проявився відокремлено.

Акселерований тип

Нормальний тип

Рис. 3.4.3 Кореляційні дендрограми взаємозв'язку морфологічних ознак і рухових здібностей у 15-17-літніх школярів з девіантною поведінкою

Аналіз показників фізичного розвитку, рівня розвитку фізичних здібностей у 11-17-літніх учнів різних рівнів дозрівання організму демонструє дрібність (від двох до трьох незалежних груп показників) проаналізованих характеристик, яка посилюється з віком.

.5 Інформативність показників фізичної підготовленості в різних рухових завданнях шкільної програми

На сьогодні накопичено певну кількість даних, що характеризують вплив ступеня розвитку рухових здібностей учнів загальноосвітньої школи на їхню результативність у різних рухових завданнях. Важливо встановити цю залежність, щоб повніше реалізувати потенційні рухові можливості школярів на уроках фізичної культури.

Як видно зі змісту табл. 3.5.1, в 11-12-літніх хлопчиків з девіантною поведінкою торакального типу статури (акселерований тип розвитку) результативність у бігу на 60 м обумовлена комплексом показників розвитку рухових здібностей, особливо швидкісних (r = 0,676), координаційних (r = 0,634) здібностей і рівня розвитку швидкісної сили (r = -0,510).

В учнів м'язового типу статури чітко виражене підвищення впливу показників рухової здатності на їхні швидкісні здібності: показники стрибка в довжину з місця (r = -0,637), бігу на 30 м (r = 0,634), човникового бігу 3´10 м (r = 0,592), метання набивного м'яча (r = -0,572), 6-хвилинного бігу (r = -0,537) значущо корелюють з результатом бігу на 60 м.

У хлопчиків астеноїдного типу статури значущість показників розвитку рухових здібностей для результатів у бігу на 60 м знижується. Домінування швидкісних здібностей (r = 0,760) і швидкісної сили (r = -0,536) характерне для даної категорії учнів.

педагогічний антиігровий антинаркотичний підліток

Таблиця 3.5.1

Кореляційний взаємозв'язок показників розвитку рухових здібностей в 11-12-літніх школярів з девіантною поведікою різного типу статури та біологічного дозрівання в тестових завданнях

Тест	Вправа
	Біг на 60 м				Стрибок у довжину
	Тип статури
	Торакаль-ний	М’язо-вий	Астеноїд-ний	Дигестив-ний	Торакаль-ний	М’язо-вий	Астено-їдний	Дигестив-ний
Акселерований
Біг на 30 м	0,676	0,634	0,760		-0,637	-0,702
Стрибок у довжину з місця	-0,510	-0,637	-0,536		0,624	0,573	0,601	0,631
Метання набивного м’яча		-0,572			0,596
Човниковий біг 3´10 м	0,634	0,592				-0,666
Нахил тулуба вперед					0,510
6-хвилинний біг		-0,537
Нормальний
Біг на 30 м	0,594	0,630	0,579		-0,610	-0,577	-0,616
Стрибок у довжину з місця		-0,684	-0,636		0,719	0,653	0,610	0,606
Метання набивного м’яча		-0,574					0,574
Човниковий біг 3´10 м	0,466	0,532			-0,610
Нахил тулуба вперед
6-хвилинний біг	-0,534
Ретардований
Біг на 30 м	0,562		0,537		-0,672
Стрибок у довжину з місця	-0,524				0,714		0,632
Метання набивного м’яча			-0,572
Човниковий біг 3´10 м	0,524				-0,563
Нахил тулуба вперед
6-хвилинний біг

Продовження табл.3.5.1

Тести	Вправа
	Стрибки у висоту				Метання м’яча
	Тип статури
	Торакаль-ний	М’язо-вий	Астеноїд-ний	Дигестив-ний	Торакаль-ний	М’язо-вий	Астеноїд-ний	Дигестив-ний
Акселерований
Біг на 30 м		-0,496			-0,530	-0,601
Стрибок у довжину з місця	0,674	0,641				0,624	0,563	0,570
Метання набивного м’яча					0,592	0,630	0,634
Човниковий біг 3´10 м	-0,560					-0,633
Нахил тулуба вперед
6-хвилинний біг
Нормальний
Біг на 30 м			-0,496		-0,610	-0,532
Стрибок у довжину з місця	0,701		0,633	0,596	0,536	0,511
Метання набивного м’яча					0,619	0,543	0,636	0,587
Човниковий біг 3´10 м	-0,490	-0,520			-0,671	-0,593
Нахил тулуба вперед		0,488					0,515	0,512
6-хвилинний біг
Ретардований
Біг на 30 м	-0,593				-0,573		-0,580
Стрибок у довжину з місця		0,525		0,610	0,616			0,583
Метання набивного м’яча		0,511				0,635	0,712
Човниковий біг 3´10 м	-0,606	-0,530	-0,604		-0,533		-0,612
Нахил тулуба вперед				0,572	0,503	0,516
6-хвилинний біг

Школярі дигестивного типу в основному мають низькі показники швидкісних здібностей. В учнів даного типу статури нами не виявлені достовірних кореляційних взаємозв'язків між результатом бігу на 60 м та іншими показниками рухових здібностей.

У віці 11-12 років значущість рівнів розвитку фізичних здібностей у бігу на 60 м в з учнів девіантною поведінкою різних типів статури й рівнів дозрівання організму в основному не збігається.

В учнів торакального типу статури (акселерований тип розвитку) показники швидкісних здібностей (r = -0,637), швидкісної сили (r = 0,624) та здатності до гнучкості (r = 0,510) достовірно впливають на результати в стрибках у довжину з розгону. У хлопчиків м’язового типу статури показники швидкісних здібностей (r = -0,702), швидкісної сили (r = 0,573) та координованих здібностей (r = - 0,666) є домінуючими в цьому виді легкої атлетики.

Школярі астеноїдного типу в процесі онтогенезу мають специфічні взаємозв’язки показників рухових здібностей. Високою є значущість тільки показників швидкісної сили (r =0,601) для підвищення результатів у стрибках у довжину в хлопчиків дигестивного типу статури.

На результативність стрибків у висоту хлопчиків 11-12 років торакального типу статури (акселерований тип розвитку) показники швидкісної сили (r = 0,674) та координаційних здібностей (r = - 0,562) мають певний вплив. Більшість проаналізованих показників рухових здібностей хлопчиків м’язового типу статури не корелюють з результатами цього виду легкої атлетики. За виключенням швидкісної сили (r = 0,641) і швидкісних здібностей (r = -0,496), які впливають на результативність стрибка у висоту. Учні астеноїдного типу демонструють в основному низькі результати в стрибках у висоту. Показники рухових здібностей не впливають на результативність цього тестового завдання.

Аналогічну закономірність у цьому виді легкої атлетики виявлено нами у хлопчиків з надлишковою масою тіла (дигестивний тип статури).

Результати проведених досліджень довели, що дальність метання м'яча в хлопчиків торакального типу (акселерований тип розвитку) багато в чому залежить від швидкісних здібностей (r =-0,530) і швидкісної сили (r = 0,592). В учнів м'язового типу статури нами виявлено чотири достовірні взаємозв'язки між спортивним результатом і показниками фізичної підготовки (крім показників нахилу тулуба вперед і 6-хвилинного бігу). Рівень розвитку рухових здібностей даного контингенту відносно високий, тому перевагу в метанні м'яча необхідно надавати комплексній фізичній підготовленості.

Значущість розвитку рухових здібностей у метанні м'яча в школярів астеноїдного типу недостатньо виражена: тільки показники швидкісної сили значущо обумовлюють спортивний результат.

Специфічність рухового розвитку характерна для підвищення результативності метання м'яча в хлопчиків дигестивного типу: фігурують тільки показники швидкісної сили (r = 0,570).

У бігу на 600 м виявлено найменшу кількість достовірних взаємозв'язків (сім) у дітей усіх типів статури. Серед основних рухових здібностей, що визначають результативність у цьому виді, витривалість має переважне значення. Ця закономірність властива всім конституціональним типам.

У 11-12-літніх хлопчиків з девіантною поведінкою торакального типу статури (нормальний тип розвитку) результативність у бігу на 60 м обумовлена комплексом показників рухових здібностей, особливо розвитком швидкісних (r = 0,594), координаційних (r = 0,466) здібностей і рівнів розвитку здатності до витривалості (r = -0,534).

В учнів м'язового типу статури чітко виражене підвищення впливу показників рухових здібностей на розвиток швидкісних здібностей; лише показники нахилу тулуба вперед і 6-хвилинного бігу не корелюють з результатом бігу на 60 м.

В учнів дигестивного типу статури нами не виявлено достовірних кореляційних взаємозв'язків між результатом бігу на 60 м і показниками інших тестів.

В учнів торакального типу статури (нормальний тип розвитку) показники швидкісних здібностей (r = -0,610), швидкісної сили (r = 0,719) та координаційних здібностей (r = -0,610) впливають на результати в стрибках у довжину з розбігу. У хлопчиків м'язового типу статури показники швидкісних здібностей (r = -0,577), швидкісної сили (r = 0,653) є домінуючими в цьому виді легкої атлетики.

Школярі астеноїдного типу мають специфічні взаємозв'язки показників рухових здібностей. Високою є значущість показників швидкісних здібностей (r = -0,618) і швидкісної сили (r =0,610) у стрибках у довжину з розбігу. Підвищення результатів у цьому виді легкої атлетики в хлопчиків дигестивного типу можливе при збільшенні головним чином швидкісної сили (r = 0,606).

У стрибках у висоту в хлопчиків 11-12 років торакального типу статури (нормальний тип розвитку) показники швидкісної сили (r = 0,701) та координаційних здібностей (r = - 0,490) впливають на спортивний результат. Більшість проаналізованих показників моторики хлопчиків м'язового типу статури не корелюють з результатами цього виду легкої атлетики, тільки координаційні здібності (r = -0,520) та показники гнучкості в суглобах (r = 0,488) впливають на результативність стрибка у висоту.

Учні астеноїдного типу демонструють в основному низькі результати в стрибках у висоту. Показники швидкісних здібностей і швидкісної сили вірогідно впливають на результативність цього тестового завдання. Показники швидкісної сили справляють істотний вплив у цьому виді легкої атлетики в хлопчиків з надлишковою масою тіла (дигестивний тип статури).

Результати проведених досліджень довели, що дальність метання м'яча в хлопчиків торакального та м'язового типів статури (нормальний тип розвитку) багато в чому залежить від комплексного розвитку рухових здібностей.

Значущість розвитку рухових здібностей у метанні м'яча в школярів астеноїдного та дигестивного типів статури недостатньо виражена: тільки показники швидкісно-силових здібностей і гнучкості обумовлюють спортивний результат у даного контингенту.

Серед основних рухових здібностей, що визначають результативність у бігу на 600 м, витривалість займає особливе місце в хлопчиків усіх конституціональних типів.

В 11-12-літніх хлопчиків торакального типу статури (ретардований тип розвитку) результативність у бігу на 60 м обумовлена комплексом показників розвитку рухових здібностей, особливо швидкісних (r = 0,562), координаційних (r = 0,524) здібностей і швидкісної сили (r = -0,524).

Для учнів м'язового та дигестивного типів статури нами не виявлено достовірних кореляційних взаємозв'язків між показниками рухових здібностей і результатами бігу на 60 м.

У хлопчиків астеноїдного типу статури домінування швидкісних здібностей (r = 0,537) і швидкісної сили (r = -0,572) обумовлює результативність бігу на 60 м.

В учнів торакального типу статури (ретардований тип розвитку) показники швидкісних здібностей (r = -0,672), швидкісної сили (r = 0,714) та координаційних здібностей (r = - 0,563) впливають на результати в стрибках у довжину з розбігу. У хлопчиків м'язового та дигестивного типів статури нами не виявлено достовірного взаємозв'язку між даними показниками.

Школярі астеноїдного типу мають певні взаємозв'язки показників рухових здібностей. Високою є значущість тільки показників швидкісних і силових здібностей (r =0,632).

У стрибках у висоту в хлопчиків 11-12 років торакального типу статури (ретардований тип розвитку) показники швидкісних (r = -0,593) і координаційних (r = - 0,606) здібностей впливають на спортивний результат у цьому виді тестового іспиту. Більшість проаналізованих показників фізичної підготовки хлопчиків м'язового типу статури корелюють з результатами стрибка у висоту. В основному показники рухових здібностей учнів астеноїдного типу статури не впливають на результативність цього тестового завдання. Аналогічну закономірність у цьому виді легкої атлетики виявлено нами в хлопчиків з надлишковою масою тіла (дигестивный тип).

Дальність метання м'яча в хлопчиків торакального типу (ретардований тип розвитку) багато в чому залежить від комплексного розвитку рухових здібностей. В учнів м'язового типу статури нами виявлено два достовірні взаємозв'язки спортивного результату з показниками фізичної підготовки (швидкісної сили та здатності до гнучкості).

Значущість рівня розвитку рухових здібностей у метанні м'яча в школярів астеноїдного типу трохи підвищується: швидкісні й координаційні здібності та швидкісна сила в основному визначають результат у цьому руховому завданні.

Зазначимо особливість розвитку рухових здібностей для підвищення результативності метання м'яча в хлопчиків дигестивного типу: вагомі тільки показники швидкісної сили (r = 0,803).

У 13-15-літніх хлопчиків з девіантною поведінкою торакального типу статури (акселерований тип розвитку) результативність у бігу на 60 м (табл. 3.5.2) обумовлена рівнем розвитку швидкісних здібностей (r = 0,575) і швидкісної сили (r = - 0,530).

В учнів м'язового типу статури чітко спостерігається підвищення впливу показників моторики на швидкісні здібності: показники бігу на 30 м (r = 0,664), човникового бігу 3´10 м (r = 0,570) корелюють з результатом бігу на 60 м.

Таблиця 3.5.2

Кореляційний взаємозв'язок показників розвитку рухових здібностей у 13-14-літніх школярів з девіантною поведінкою різних типів статури та біологічного дозрівання в тестових завданнях

Тест	Вправа
	Біг на 60 м				Стрибки в довжину
	Тип статури
	Торакаль-ний	М'язо-вий	Астеноїд-ний	Дигестив-ний	Торакаль-ний	М'язо-вий	Астено-їдний	Дигестивний
Акселерований
Біг на 30 м	0,575	0,664	0,601	0,496	-0,640	-0,612		-0,575
Стрибок у довжину з місця	-0,530				0,595		0,595
Метання набивного м'яча
Човниковий біг 3´10 м		0,570	0,570		0,498	0,525		-0,602
Нахил тулуба вперед				-0,485
6-хвилинний біг
Нормальний
Біг на 30 м	0,601	0,590	0,498				-0,711
Стрибок у довжину з місця	-0,542				0,566	0,613		0,564
Метання набивного м'яча
Човниковий біг 3´10 м	0,516	-0,517		0,517		-0,515	-0,560
Нахил тулуба вперед
6-хвилинний біг
Ретардований
Біг на 30 м	0,571			0,530	-0,588		-0,606
Стрибок у довжину з місця		-0,606	-0,503			0,496	0,516	0,488
Метання набивного м'яча
Човниковий біг 3´10 м						-0,501
Нахил тулуба вперед			-0,466
6-хвилинний біг

Продовження таблиці 3.5.2

Тест	Вправа
	Стрибки у висоту					Метання м’яча
	Тип статури
	Торакаль-ний	М'язовий	Астеноїд-ний	Дигестив-ний		Торакаль-ний	М'язовий	Астеноїд-ний	Дигестив-ний
Акселерований
Біг на 30 м		-0,611
Стрибок у довжину з місця	0,578		0,616		0,564		0,622
Метання набивного м'яча		0,534	0,670
Човниковий біг 3´10 м	-0,610						0,575
Нахил тулуба вперед									0,467
6-хвилинний біг
Нормальний
Біг на 30 м	-0,701								-0,460
Стрибок у довжину з місця		0,625			0,570
Метання набивного м'яча						0,525	0,630
Човниковий біг 3´10 м			-0,533					-0,603
Нахил тулуба вперед
6-хвилинний біг
Ретардований
Біг на 30 м	-0,619
Стрибок у довжину з місця		0,572
Метання набивного м'яча						0,672	0,606
Човниковий біг 3´10 м					-0,603			-0,533
Нахил тулуба вперед
6-хвилинний біг

Для хлопчиків астеноїдного типу статури є характерним домінування швидкісних (r = 0,601) і координаційних (r = 0,570) здібностей.

Школярі дигестивного типу в основному мають низькі показники розвитку швидкісних здібностей. В учнів названого типу статури нами виявлено два достовірні кореляційні взаємозв'язки між результатами бігу на 60 м та іншими показниками рухових здібностей.

В учнів торакального типу статури (акселерований тип розвитку) показники швидкісних здібностей (r = -0,640), швидкісної сили (r = 0,595) та координаційних здібностей (r = 0,498) впливають на результати в стрибках у довжину з розбігу. У хлопчиків м'язового типу статури показники швидкісних (r = -0,612) і координаційних (r = 0,525) здібностей (r = - 0,666) є домінуючими для даного тестового завдання.

Підвищення результатів у стрибках у довжину в хлопчиків дигестивного типу статури можливе за умови підвищення швидкісних

(r = -0,575) і координаційних (r = -0,602) здібностей.

У стрибках у висоту в учнів 13-14 років торакального типу статури (акселерований тип розвитку) показники швидкісної сили (r = 0,578) та координаційних здібностей (r = - 0,610) впливають на спортивний результат. Більшість проаналізованих показників рухових здібностей учнів м’язового типу статури не корелюють з результатами цього тестового завдання, тільки швидкісні здібності (r = -0,611) впливають на результативність стрибка у висоту. В учнів астеноїдного та дигестивного типів показники швидкісної сили впливають на результативність стрибків у висоту.

Дальність метання м’яча у школярів торакального типу (акселерований тип розвитку) багато в чому залежить від швидкісної сили (r = 0,613). В учнів м’язового типу статури нами виявлені два взаємозв’язки між спортивним результатом і показниками фізичної підготовки. Вагомість рухових здібностей в метанні м’яча у школярів астеноїдного типу недостатньо виражена, тільки показники рухових здібностей (r = 0,534) обумовлюють спортивний результат.

Особливість розвитку рухових здібностей, яка є характерною для підвищення результативності метання м’яча в учнів дигестивного типу, - виділяються тільки показники силових здібностей (r = 0,670) і здатності до гнучкості (r = 0,467).

У бігу на 1000 м виявлено найменшу кількість взаємозв’язків (чотири) між результатами тестів в учнів всіх типів статури.

У 13-14-річних школярів торакального типу статури (нормальний тип розвитку) результативність у бігу на 60 м обумовлена комплексом показників розвитку рухових здібностей, особливо швидкісних (r = 0,601). В учнів м’язового типу статури яскраво виражений вплив швидкісних здібностей (r = 0,590). У бігу на 60 м у школярів астеноїдного типу статури вираженим є домінування тільки швидкісних здібностей (r = 0,498), а в учнів дигестивного типу статури - координаційних здібностей (r = 0,517).

В учнів торакального, м'язового та дигестивного типів статури (нормальний тип розвитку) в основному показники силових здібностей впливають на результати в стрибках у довжину з розбігу. У школярів астеноїдного типу показники швидкісних здібностей (r = -0,711) обумовлюють результати в стрибках у довжину з розбігу.

Тільки окремі показники, що характеризують рівні розвитку рухових здібностей, обумовлюють результати у стрибках у висоту і в метанні м'яча.

В учнів з ретардованим типом розвитку простежується аналогічна закономірність впливу рухових здібностей на результативність різних рухових завдань.

Нами також було проаналізовано значущість показників фізичної підготовленості в 15-17-літніх школярів з девіантною поведінкою в різних рухових вправах (табл. 3.5.3). У зазначеного контингенту в основному знижується кількість достовірних взаємозв'язків, разом з тим посилюється їхня вагомість (показники абсолютних значень).

На підставі даних кореляційного аналізу нами виділено провідні компоненти в розвитку рухових здібностей для учнів різних конституціональних типів і рівнів дозрівання організму.

Анкетне опитування та педагогічне спостереження, а також створення ситуації вибору рухової вправи дозволили нам визначити ряд особливостей, які стосуються переваг хлопчиків різних типів статури щодо виконання рухових вправ. У процесі дослідження моделювалися різні за морфофункціональними напрямами рухові вправи, які були запропоновані підліткам з АСТП для самостійного вибору з метою виконання на уроках фізичної культури. Так, учні астеноїдного і торакального типів статури люблять повільний, але довготривалий біг, а також стрибки. Вправи силового типу вони виконують без бажання, особливо якщо на заваді стає власна вага тіла. У спортивних іграх цей контингент з охотою грає в нападі.

Учні м’язового типу статури надають перевагу силовим вправам, виконують їх з охотою й достатньо ефективно. У спортивних іграх вони надають перевагу ролі нападників. Представники дигестивного типу статури без особливої цікавості виконують легкоатлетичні вправи (за винятком метання), із задоволенням виконують силові вправи з обтяжливістю, у спортивних іграх найчастіше грають у захисті.

Результати наших досліджень свідчать про залежність між рівнем розвитку рухових здібностей і психічним станом підлітків (табл. 3.5.4).

Таблиця 3.5.3

Кореляційний взаємозв'язок показників розвитку рухових здібностей 15-17-літніх школярів з девіантною поведінкою різних типів статури біологічного дозрівання в тестових завданнях

Тест	Вправа
	Біг на 60 м				Стрибки в довжину
	Тип статури
	Торакаль-ний	М'язо-вий	Астено-їдний	Дигестив-ний	Торакаль-ний	М'язо-вий	Астено-їдний	Дигес-тивний
Акселерований
Біг на 30 м	0,676	0,674			-0,635	-0,602		-0,594
Стрибок у довжину з місця						0,555	0,625
Метання набивного м'яча
Човниковий біг 3´10 м			0,620	0,585
Нахил тулуба вперед
6-хвилинний біг
Нормальний
Біг на 30 м	0,678	0,620	0,591				-0,729
Стрибок у довжину з місця	-0,556				0,621	0,659		0,589
Метання набивного м'яча
Човниковий біг 3´10 м				0,620
Нахил тулуба вперед
6-хвилинний біг
Ретардований
Біг на30 м	0,586			0,556	-0,599
Стрибок у довжину з місця		-0,669	-0,531			0,501	0,549	0,634
Метання набивного м'яча
Човниковий біг 3´10 м						-0,532
Нахил тулуба вперед
6-хвилинний біг

Продовження таблиці 3.5.3

Тест	Вправа
	Стрибки у висоту				Метання м’яча
	Тип статури
	Торакаль-ний	М'язо-вий	Астено-їдний	Дигестив-ний	Торакаль-ний	М'язо-вий	Астено-їдний	Дигес-тивний
Акселерований
Біг на 30 м		-0,665
Стрибок у довжину з місця	0,587		0,678	0,589		0,674
Метання набивного м'яча					0,665		0,628	0,691
Човниковий біг 3´10 м
Нахил тулуба вперед
6-хвилинний біг
Нормальний
Біг на 30 м	-0,726
Стрибок у довжину з місця		0,659
Метання набивного м'яча					0,559	0,649	0,633	0,601
Човниковий біг 3´10 м			-0,541	-0,570
Нахил тулуба вперед
6-хвилинний біг
Ретардований
Біг на 30 м
Стрибок у довжину з місця	0,620	0,589
Метання набивного м'яча					0,665	0,626		0,616
Човниковий біг 3´10 м			-0,622	-0,613			-0,539
Нахил тулуба вперед
6-хвилинний біг

Таблица 3.5.4

Взаємозв’язок між рівнями розвитку фізичних здібностей і психічним станом підлітків

Рухова здібність	Вік, років	Ознака психічного стану
		Самопо-чуття	Актив-ність	Настрій	Тривога	Само-оцінка	Обсяг уваги
Витривалість	13-15	426	517	477	-396	436	501
	16-17	437	466	462	-408	507	460
Силова	13-15	411	401	360	-476	369	175
	16-17	376	396	403	-430	403	233
Швидкісна	13-15	174	392	340	-406	185	111
	16-17	236	455	401	-388	236	303
Координаційна	13-15	536	360	510	-210	634	464
	16-17	438	331	477	177	588	470
Гнучкість	13-15	501	236	466	-470	339	170
	16-17	566	301	533	-503	385	236

Примітка. Коефіцієнти кореляції помножені на 10³. Виділено вірогідно вагомі коефіцієнти

Аналіз матеріалів дослідження доводить, що рухові здібності в підлітків мають середній ступінь взаємозв'язку з показниками психічного стану. Показники настрою мають 10 (з 10 можливих) достовірних взаємозв’язків з рівнем розвитку рухових здібностей, а характеристики самопочуття, тривожності й самооцінки - по вісім таких взаємозв'язків. Тільки показники витривалості та рівні розвитку координаційних здібностей взаємозалежні з показниками обсягу уваги.

У 13-17-літніх учнів показники витривалості взаємозалежні з усіма проаналізованими характеристиками психічного стану (12 взаємозв'язків з 12 можливих), навіть силові здібності (10 взаємозв’язків), координаційні здібності (дев'ять взаємозв'язків), гнучкість і швидкісні здібності.

Названі результати дозволяють вважати засоби фізичної культури та спорту ефективними для регулювання психічного стану і корекції психічних відхилень у підлітків девіантного типу поведінки (ДТП).

У наш час накопичено певну кількість даних, що характеризують вплив фізичної підготовки учнів загальноосвітньої школи на їхню результативність у різних тестових завданнях. Матеріали, які б відбивали такий взаємозв'язок в учнів з девіантною поведінкою, практично відсутні. У той же час важливо встановити цю залежність, щоб повніше реалізувати потенційні рухові можливості школярів на уроках фізичної культури.

Нами вивчалася зміна ставлення учнів до виховних заходів (за даними викладачів) у процесі їхнього навчання в школі (табл. 3.5.5).

 

Таблиця 3.5.5

Зміна ставлення учнів різного віку до виховних заходів, %

Ставлення учнів до виховних заходів	Вік, років
	11-12 (n = 67)		13-14 (n = 70)		15-17 (n = 69)
	Контингент досліджуваних
	Учні з „нормативною поведінкою”	Учні „групи ризику”	Учні з „нормативною поведінкою”	Учні „групи ризику”	Учні з „нормативною поведін-кою”	Учні „групи ризику”
Позитивне	67,2	37,7	50,7	25,1	44,2	15,7
Байдуже	22,4	45,2	24,6	40,7	30,2	46,0
Скептичне	7,5	9,0	13,1	20,3	15,0	22,4
Негативне	2,9	8,1	5,6	13,9	10,6	15,9

У 11-12-літніх учнів з нормативною поведінкою домінує (67,2%) позитивне ставлення до виховних заходів, чверть учасників експерименту (22,4%) висловила байдуже ставлення до цього виду діяльності педагогів.

У школярів цього віку з асоціальною поведінкою виявляється в основному байдуже ставлення (45,2%) до виховних заходів, разом з тим у 37,7% контингенту простежується й позитивне ставлення до такого виду роботи.

В учнів з „нормативною поведінкою” з віком поступово знижується вагомість показників позитивного впливу виховних заходів і відповідно збільшується негативний вплив. В учнів з асоціальною поведінкою ця негативна тенденція простежується значно інтенсивніше.

Старшокласники „групи ризику” в основному виявляють байдуже або негативне ставлення до виховних заходів, тому сподіватися на ефективність традиційних підходів не доводиться. Необхідно перебудувати виховну роботу, переорієнтувати цільові настанови.

Соціальна діяльність школяра через засоби фізичної культури та спорту здатна забезпечити духовно-моральну діяльність, виховати патріотизм, громадянські ідеали.

.6 Оцінка навантаження при розвитку фізичних якостей у школярів з девіантною поведінкою

Нами була використана логарифмічна залежність „швидкість-час” на дистанціях від 100 до 3000 м для 11-17-річних учнів з девіантною поведінкою (табл. 3.6.1) для класифікації навантаження, яке використовується на уроках фізичної культури, за граничним часом виконання вправ і швидкості бігу, визначення межі зон відносної потужності.

У зв’язку з тим, що прийняті в шкільній фізкультурній практиці пульсові „коридори” не характеризують фізичне навантаження у всьому діапазоні інтенсивності, критерієм для оцінки інтенсивності в максимальній і субмаксимальній зонах відносної потужності може бути величина індексу.

Залежність показника роботи описується рівнянням регресії:

,

де е - основа натурального логарифма;- граничний час роботи;

а й в - коефіцієнти.

За допомогою цього рівняння було визначено межові значення ІНПБ між зонами відносної потужності, що дозволило розмістити тренувальні засоби за інтенсивністю для різних конституціональних типів учнів.

Таблиця 3.6.1

Логарифмічна залежність характеристик бігу в учнів різного віку з девіантною поведінкою

Вік, років	Довжина дистанції, м					Порівняння залежності
	100		300	1000	3000
	Швидкість бігу, м/с-1
Тип розвитку
11-12	Т	5,55	4,44	3,50	3,08	v = -0,75 lnS +8,56
	М	5,68	4,52	3,49	3,04	v = -0,87 lnS +9,35
	А	5,60	4,50	3,47	3,11
	Д	4,74	3,79	3,10	2,67	v = -0,69 lnS +7,69
13-14	Т	6,37	5,20	3,90	3,36	v = -0,85 lnS +9,36
	М	6,45	5,28	3,85	3,31	v = -0,90 lnS +9,69
	А	6,33	5,22	3,80	3,34	v = -0,87 lnS +9,53
	Д	5,51	4,46	3,45	2,95	v = -0,81 lnS +8,68
15-17	Т	6,88	5,57	4,20	3,69	v = -0,85 lnS +9,53
	М	6,93	5,66	4,22	3,64	v = -0,92 lnS +9,96
	А	6,80	5,60	4,17	3,70	v = -0,83 lnS +9,38
	Д	6,36	5,15	3,76	3,05	v = -0,85 lnS +8,89
Тип розвитку
11-12	Р	5,15	4,12	3,20	2,83	v = -0,63 lnS +6,97
	Н	5,46	4,35	3,33	3,02	v = -0,72 lnS +7,43
	А	5,59	4,44	3,44	3,07	v = -0,69 lnS +7,32
13-14	Р	5,86	4,87	3,60	3,12	v = -0,57 lnS +6,30
	Н	6,25	5,02	3,79	3,27	v = -0,70 lnS +7,49
	А	6,39	5,25	3,92	3,36	v = -0,74 lnS +7,68
15-17	Р	6,43	5,29	3,90	3,29	v = -0,72 lnS +7,60
	Н	6,82	5,51	4,12	3,61	v = -0,66 lnS +6,94
	А	6,90	5,67	4,25	3,70	v = -0,71 ln +7,66

Примітки: Т - торакальний; М - м’язовий; А - астеноїдний; Д - дигестивний тип розвитку

Зону відносної потужності визначають граничний час виконання фізичної роботи та величина ІНПБ, які практично не залежать від біомеханічної структури рухів.

У процесі педагогічних спостережень було виділено основні „блоки” рухових вправ, визначено середню інтенсивність, кожний з них віднесений до однієї з чотирьох зон відносної потужності (табл. 3.6.2).

Таблиця 3.6.2

Класифікація основних „блоків” рухових вправ по зонах відносної потужності (вік 15-17 років)

№ п/п	Тренувальний засіб	Тип статури
		Торакальний	М'язовий	Астеноїдний	Дигестивний
		Зона відносної потужності
1	Швидкісно-силові вправи	I	I	I	I
2	Біг зі швидкістю більше 6,5 м/с-1	I	I	I	I
3	Силові вправи	II б	II б	II а	II а
4	Біг зі швидкістю 5,0-6,4 м/с-1	II б	II б	II б	II а
5	Бігові вправи	III a	III a	III а	II б
6	Спортивна ходьба	III б	III б	III a	III a
7	Біг зі швидкістю 3,5-4,9 м/с-1	III б	III б	III б	III a
8	Біг зі швидкістю менше 3,4 м/с-1	IV	IV	III б	III a
9	Прискорена ходьба	IV	III б	III б	III a
10	Гра в баскетбол	III б	III б	III б	III a
11	Гра у волейбол	IV	IV	IV	III б
12	Загальнорозвиваючі вправи	IV	IV	IV	III б

Умовні позначки зон відносної потужності: I - максимальна (ІНПБ - 15,0 уд.с^-1 і більше); II - субмаксимальна (а: 5,5 - 14,9 уд.с^-1; б: 2,0 - 5,4 уд.с^-1); III - велика (а: 1,0 - 1,9 уд.с^-1; б: 0,5 - 0,9 уд.с^-1); IV - помірна - менше 0,5 уд.с^-1.

Отже, дозувати фізичне навантаження набагато правильніше за величиною ІНПБ, ніж на підставі результатів вимірювання частоти серцевих скорочень під час роботи. Рівні розвитку рухових здібностей і функціонального стану організму багато в чому обумовлюють працездатність в проаналізованих тестових вправах, вагомість їх у хлопчиків з девіантною поведінкою різних конституціональних типів істотно розрізняється.

Для розвитку швидкісної витривалості в хлопчиків з девіантною поведінкою різних конституціональних типів і рівнів дозрівання організму нами визначені оптимальні швидкості пробігання різних відрізків від 500 до 2000 м.

Час у школярів різних конституціональних типів коливається від 28,0 до 42,7 с на кожні 100 м (табл. 3.6.3).

Кількість 100-метрових відрізків на дистанції та час їхнього подолання визначають тривалість бігової вправи.

Приклад: оптимальний час пробігання 1000 м для 13-14-річних хлопчиків з девіантною поведінкою торакального типу (ретардований тип розвитку) складає 3.56,0 сек (35,6 с´10), а дигестивного - 4.01,0 с.

Таблиця 3.6.3

Час пробігання відрізків 100 м при бігу на довгу дистанцію в 11-17-річних хлопчиків з девіантною поведінкою, с

Тип розвитку	Конституціональний тип
	Торакальний	М'язовий	Астеноїдний	Дигестивний
11-12 років
Ретардований	39,0	38,6	38,8	42,7
Нормальний	37,8	37,0	37,5	41,4
Акселерований	36,5	36,8	36,1	39,2
13-14 років
Ретардований	35,6	35,0	35,3	40,1
Нормальний	33,1	33,4	33,0	37,7
Акселерований	31,2	32,0	31,3	35,3
15-17 років
Ретардований	31,3	31,0	30,8	35,0
Нормальний	29,5	29,9	29,2	34,4
Акселерований	28,0	28,3	28,1	32,8

Висновки до розділу 3

На нашу думку, отримані результати дозволяють зробити висновки, що спрямування навчального предмету шкільної фізичної культури повинно враховувати характер вікової динаміки розвитку особливостей, насамперед, в аспекті складових інтересів фізкультурно-спортивної діяльності.

Отже, в учнів з девіантною поведінкою різних конституціональних типів статури розвитку вплив рухових здібностей у різних моторних завданнях шкільної програми має визначений характер, який потрібно враховувати в процесі реалізації реабілітаційних занять:

аналіз вікової динаміки показників морфофункціонального розвитку та фізичної підготовленості дозволяє диференціювати досліджений контингент учнів на три вікові групи (11-12, 13-14, 15-17 років), що мають істотні якісні розходження і вимагають при роботі з ними різних індивідуально дозованих рухових режимів;

мотиваційний компонент рухової діяльності учнів ДТП обумовлюється типом статури: так, учні астеноїдного і торакольного типів статури віддають перевагу фізичним вправам аеробного спрямування; учні м’язового типу статури надають перевагу силовим фізичним вправам, представники дигестивного типу статури з бажанням виконують фізичні навантаження з великою та максимальною потужністю, з додатковим обтяженням (штанга, гирі, тренажери і т.д.);

індивідуальне дозування навчально-виховних та навчально-тренувальних фізичних вправ і навантажень у реабілітаційній практиці означених учнів потрібно здійснювати на засадах визначення показників індексу накопичення пульсового боргу між зонами відносної потужності, що дозволяє персоніфікувати корекційні та тренувальні засоби за показником інтенсивності рухової діяльності для різних типів статури учнів ДТП.

Отримані результати дослідження дозволяють стверджувати, що найбільш ефективною моделлю профілактики наркоманії засобами фізичної культури є педагогічна форма, що включає чотири блоки: навчально-інформаційний, навчально-коригуючий, контрольно-оцінний та мотиваційно-підтримуючий.

РОЗДІЛ 4. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ У СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ АНТИНАРКОТИЧНИХ ВПЛИВІВ НА ПІДЛІТКІВ

.1 Динаміка показників морфофункціонального розвитку і фізичної підготовки школярів

В Україні відбувається перехід від медичної форми моделі профілактики наркоманії до соціальної, педагогічної та психологічної моделей, хоча соціальна політика в цій сфері продовжує орієнтуватися на неефективні заборонні міри. Ми переконані, що необхідно не стільки ввести заборону на вживання алкоголю, наркотиків і психоактивних речовин, скільки формувати ціннісно-мотиваційні й культурні установки молоді. Як свідчать результати нашого дослідження, найбільш прийнятною є орієнтація молоді на альтернативну наркотикам форму життєдіяльності. Цей підхід включає дії, спрямовані на підвищення рейтингу професійних цінностей, формування привабливого іміджу здорового способу життя, розвиток комунікативних навичок та емоційного досвіду, створення сприятливих і цікавих для молоді форм дозвілля, формування позитивної самооцінки, цілеспрямованості, громадської відповідальності, самозайнятості.

Багато підлітків бачать у наркотиках вихід, засіб звільнення від зовнішнього контролю з боку батьків, учителів, школи тощо. Спорт у цьому розумінні набагато ефективніший. Закладені в ньому здорова змагальність і вільний творчий пошук допомагають підліткові у формуванні власного внутрішнього реального світу, що і є запорукою справжньої свободи особистості.

Нерідко вживанням наркотиків підліток прагне погасити стан тривожності, позбутися надмірного контролю, сором'язливості, але перебороти цей стан допоможе унікальна властивість спорту - задоволення природного прагнення молодої людини до експериментування, пошуку нових незвичайних відчуттів і переживань.

Таким чином, заняття спортом є реальною альтернативою світу наркотиків. За нашими даними, підлітки, залучені до спортивного життя, у меншій мірі піддаються впливу наркобізнесу.

Результати наших досліджень дозволяють стверджувати, що, розвиваючи теорію фізичної культури (в аспекті використання її засобів, методів і форм з метою фізичної та соціальної реабілітації підлітків з девіантною поведінкою) в контексті гуманітарної парадигми, ми зможемо одержати, доповнити, уточнити знання про закономірності оздоровчої та фізкультурно-спортивної діяльності, отримати можливість розуміти її сутність як явище людської культури. Ми одержимо знання про внутрішні джерела самоорганізації, саморегулювання, самоврядування і саморозвитку підлітка, тобто про те, що складає корекційний і реабілітаційний ефект фізичної культури та спорту в складній роботі з дітьми й підлітками асоціального типу поведінки, в антинаркотичній профілактичній роботі.

.2 Ефективність впливів засобів фізичного виховання на соціальну поведінку підлітків

Швидка деградація особистості людини з наркотичною залежністю, трудомісткість, тривалість, низька ефективність лікування та реабілітації наркозалежних свідчать про те, що основний акцент у роботі необхідно робити на попередження, тобто на первинну профілактику шкідливих звичок. Незважаючи на вжиті заходи, проблема поширення наркоманії в Донецькій області загострюється і характеризується інтенсивним розширенням наркоринку.

У цих умовах істотною противагою наркотизації молоді стають фізична культура і спорт, що є унікальними засобами виховання фізично і морально здорового молодого покоління.

Результати нашого дослідження свідчать, що ефективність засобів фізичної культури та спорту в профілактичній діяльності з охорони та зміцнення здоров'я, у боротьбі з наркоманією, алкоголізмом, палінням і правопорушеннями особливо висока серед молоді.

В інтересах досягнення соціально вагомих цілей політики держави слід усвідомлювати важливість визначення нових шляхів розвитку масового дитячо-юнацького спорту.

В останні роки мережа фізкультурно-спортивних споруд у системі дитячо-юнацького спорту скорочується: закриваються спортивні комплекси; багато споруд знаходяться в аварійному стані, не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, не забезпечені устаткуванням, необхідним для навчально-тренувального процесу та змагань; не має практичного застосування ідея будівництва нових.

Слабкою ланкою в розвитку дитячо-юнацького спорту залишається програмне, навчально-методичне та медичне забезпечення, наукове обґрунтування методів і засобів фізичного і морального виховання дітей і підлітків з асоціальною поведінкою. Як свідчать результати дослідження, такий контингент перспективний для занять екстремальними видами спорту. Однак спортивні педагоги дистанціюються від „важких” підлітків, оскільки останні порушують дисципліну, палять і вживають алкогольні напої, схильні до вживання наркотиків.

З метою пропаганди здорового способу життя та попередження поширення наркотиків серед молоді ми всебічно використовували авторитет відомих спортсменів і тренерів Донецької області. Як шефи провідні спортсмени й ветерани спорту зустрічалися з учнями „групи ризику”.

Залучення до боротьби з наркоманією відомих спортсменів - кумирів молоді ефективно впливає на свідомість молодих людей та істотно перешкоджає поширенню наркоманії серед молоді. Найважливішим елементом діяльності школи вищої спортивної майстерності м. Слов'янська стала інформаційно-пропагандистська робота з формування „привабливого” образу спортсмена.

Результати нашого дослідження переконують, що спеціальну профілактику наркоманії доцільно здійснювати поетапно щодо різних категорій школярів: первинна, психолого-педагогічна профілактика, проводиться з усіма учнями; вторинна - з учнями „групи ризику”; третинна - з підлітками, що „експериментують” із психоактивними речовинами.

В Україні відбувається перехід від медичної форми моделі профілактики наркоманії до педагогічної, психологічної та соціальної моделей, хоча соціальна політика в цій області продовжує орієнтуватися на неефективні заборонні заходи. Ми переконані, що необхідно не стільки заборонити вживання алкоголю, наркотиків та психоактивних речовин, скільки формувати ціннісно-мотиваційні й культурні настанови молоді. Як свідчать результати нашого дослідження, найбільш прийнятною є орієнтація молоді на альтернативну наркотикам форму життєдіяльності. Цей підхід включає дії, спрямовані на підвищення рейтингу професійних цінностей, формування привабливого іміджу здорового способу життя, розвиток комунікативних навичок та емоційного досвіду, створення сприятливих і цікавих для молоді форм дозвілля, формування позитивної самооцінки, цілеспрямованості, громадської відповідальності, самозайнятості.

Багато підлітків бачать у наркотиках вихід, засіб звільнення від зовнішнього контролю з боку батьків, учителів школи тощо. Спорт у цьому розумінні набагато ефективніший. Закладені в ньому здорова змагальність і вільний творчий пошук допомагають підліткові у формуванні власного внутрішнього реального світу, що і є запорукою справжньої свободи особистості.

.3 Динаміка показників тривожності за період дослідження

Нерідко вживанням наркотиків підліток прагне погасити стан тривожності, позбутися надмірного контролю, сором'язливості, але перебороти цей стан може допомогти унікальна властивість спорту - задоволення природного прагнення молодої людини до експериментування, пошуку нових, незвичайних відчуттів і переживань.

Таким чином, заняття спортом - це реальна альтернатива світові наркотиків. За нашими даними, підлітки, які залучені до спортивного життя, у меншій мірі піддаються впливу наркобізнесу.

Перспективними напрямками подальших досліджень з цієї проблеми, на наш погляд, є:

розроблення педагогічних технологій для створення „моди” на здоровий спосіб життя;

залучення самих підлітків-волонтерів до пропаганди здорового способу життя;

розроблення комплексної системи моніторингу наркоситуації в підлітковому середовищі;

уточнення факторів ризику;

організація дозвілля підростаючого покоління;

оцінка ефективності антинаркотичної роботи;

розвиток цінностей здорового способу життя та формування мотивації відмови від наркотиків;

розроблення технологій раннього виявлення випадків уживання наркотиків;

надання всебічної допомоги педагогічно неспроможним сім’ям, родинам „групи ризику”;

розроблення педагогічних технологій нетрадиційних видів спорту.

.4 Обговорення результатів дослідження

Наркоманія швидкими темпами поширюється в молодіжному середовищі. Переважну більшість наркоманів складають особи у віці до 30 років. Відзначається зниження середнього віку дітей, які починають вживати наркотики. Неухильно зростає кількість молодих людей призовного віку, які вживають наркотичні та психотропні речовини. Тривожним є становище в школах: більшість опитаних школярів пробували наркотики, палять тютюн, у різній мірі вживають алкоголь.

Результати дослідження дають підстави стверджувати, що пріоритетними в стратегії протидії незаконному споживанню й обороту наркотичних засобів є профілактичні заходи. За нашими даними, підхід, який базується на зміцненні здоров'я, формуванні здорового способу життя, найбільш перспективний. Він поєднує в собі особистий вибір і соціальну відповідальність за здоров'я. Важливою складовою цієї концепції є життєва компетентність людини. Основою програми зміцнення здоров'я є розвиток особистості, яка вибрала для себе здоровий життєвий стиль поведінки, що не тільки позитивно впливає на особисте благополуччя, але й сприяє позитивним змінам соціальної та культурної ситуації, середовища в цілому.

Висновки до розділу 4

У процесі дослідження встановлено, що одним з головних джерел формування потенціалу фізичної культури особистості підлітків з девіантною поведінкою є особистісний досвід організації фізичної активності, що здобувається дітьми в ході занять фізичними вправами, при оптимальній організації фізичного виховання, спортивної підготовки й різних форм психічної та соціальної реабілітації.

Спеціально розроблені програми фізичної та соціальної реабілітації підлітків ДТП повинні базуватися на засадах системного підходу до вирішення низки виховних, навчальних, мотиваційних, корекційних і реабілітаційних завдань означеними учнями та педагогами, психологами, лікарями. Індивідуально спрямований комплекс дидактичних засобів, навчально тренувальних та фізкультурно-оздоровчих факторів у системі профілактичної і реабілітаційної практики формує в учнів ДТП свідоме, критичне та креативне ставлення до стану свого психічного та фізичного здоров’я. За цієї умови виникає нова форма співдружності учнів ДТП з педагогами:

вони свідомо ставлять перед собою реалістичну реабілітаційну мету, завдання і при цьому реалізують максимальний рівень наполегливості та працездатності у досягненні успіху;

індивідуалізований вплив фізичних навантажень у системі спортивної підготовки учнів ДТП обумовлює нормалізацію їх психічних та фізіологічних процесів по механізму моторно-вісцеральних і вісцеромоторних рефлексів, підвищення функціональних можливостей їх імунної системи;

систематичне підкріплення впливу комплексної програми фізичної та соціальної реабілітації означених учнів стабільною динамікою покращення показників їх здоров’я, фізичного розвитку, фонду життєво важливих рухових дій, розвитку фізичних якостей, нервово-м’язової працездатності, спортивних досягнень; тим самим формує в учнів ДТП дидактико-реабілітаційну мотивацію, спеціальні знання та компоненти соціально адаптованої поведінки.

Отже, результати дослідження означеної проблеми свідчать, що системне засвоєння дітьми й підлітками раціональних способів керування своїми рухами, здобуття таким чином необхідного в житті фонду рухових умінь, навичок, фізичних здібностей і пов'язаних з ними знань дозволяють дитині свідомо досягти максимального задоволення, яке забезпечує її позитивний і сприятливий стан, світогляд, ефективну їх адаптацію до сучасних суспільних процесів. Результати роботи значно виходять за рамки раніше отриманих наукових даних і дозволяють вибудовувати моделі педагогічного, психологічного та фізкультурно-оздоровчого процесів як процесів формування стійких соціально-педагогічних і мотиваційних навичок протидії наркотикам, алкоголізму, створення культурних та усвідомлених потреб в оздоровленні й фізичній досконалості в середовищі учнівської молоді з асоціальним типом поведінки.

ВИСНОВКИ

. Аналіз науково-методичних літературних джерел свідчить, що проблему профілактики наркоманії серед підлітків засобами фізичної культури та спортивної підготовки майже не вивчено. Ті дані, що представлені вітчизняними та зарубіжними авторами, носять декларативний характер і мають силу побажань, а не наукової аргументації.

У вітчизняній теорії та методиці фізичної культури недостатньо досліджені проблеми змісту та співвідношення форм використання засобів фізичного виховання та спортивної підготовки в процесі соціальної реабілітації підлітків з асоціальним типом поведінки. Зовсім невивченим є питання розроблення тренувальних програм з легкої атлетики з урахуванням індивідуального морфофункціонального розвитку дітей та підлітків з девіантною поведінкою, що сприяли б підвищенню ефективності профілактики означеного негативного явища.

. Основними факторами, що впливають на поширення наркотиків серед дітей та підлітків, є:

ситуація, коли підліток не може впоратися з біологічними проблемами свого віку, у результаті чого виникає затримка в становленні особистості, соціальній адаптації підлітка в суспільстві й таким чином, виникають умови для формування асоціальної поведінки;

дуже низький рівень ефективності вітчизняних технологій профілактики наркоманії серед учнівської молоді; не враховується те, що підлітковий вік є сенситивним у формуванні ціннісних орієнтацій, активної життєвої позиції, світосприйняття та свідомого ставлення до навколишньої реальності;

організаційні та фінансові ускладнення в реалізації своїх бажань займатися тим чи іншим видом спорту, формою дозвілля;

дуже низький рівень фізкультурної освіти, знань з питань здорового способу життя, загартування, сучасних технологій профілактики серед підлітків психічного перевантаження, невпевненості в собі, стресу, тощо;

низький рівень фінансування державою та органами самоврядування різноманітних програм профілактики наркоманії, шкідливих звичок серед учнівської молоді;

віковий період першого знайомства з наркотиками складає 11-13 років. Кожен четвертий школяр цього віку психологічно готовий до вживання наркотичних засобів. У 14-17 років істотно зростає число учнів, які вживають наркотичні й токсичні речовини. Одним з важливих соціальних факторів, що запобігають уживанню наркотиків, є формування структури й функціональної насиченості дозвілля підлітків, які, у свою чергу, залежать від рівня навколишнього культурного середовища, готовності особистості включитися в нього, гнучкості мотиваційних орієнтацій.

. Заняття фізичними вправами подобаються багатьом (88,9%) учням молодшого шкільного віку, причому їхня частка неухильно зменшується з віком. Тільки окремі (17,7-20,6%) учні вказали норми добової рухової активності для свого віку, небагато підлітків уявляють, як протистояти стресу (23,5-26,7%), як відновлюватися після фізичного (30,1-37,4%) й особливо розумового навантаження (20,3-30,6%). Знають засоби психорегуляції та психопрофілактики не більше 20% контингенту, а більшість (76,4-89,3%) підлітків демонструють повну неспроможність у виборі адекватної поведінки при конфлікті з дорослими й однолітками.

Тільки окремі школярі володіють методикою використання різних видів рухової активності (10,3-21,4%), самостійно займаються фізичною культурою (15,6-27,5%), беруть участь у спортивно-масових заходах (26,4-30,3%).

. Навчально-виховний процес з корекції поведінки учнів групи соціального ризику з використанням засобів і методів фізичної культури та спорту необхідно починати вже в молодшому шкільному віці, здійснюючи його в три етапи: спонукальний (вік 11-12 років), формуючий (13-14 років), вдосконалюючий (15-17 років). Найбільш сприйнятливим до різних видів відхилень є вік 13-15 років, коли ще не склався світогляд і підлітки більш піддані негативним впливам оточення, особливо однолітків.

. Показники морфофункціонального розвитку і фізичної підготовленості 11-17-річних учнів з девіантною поведінкою з віком специфічно змінюються. Ці зміни носять гетерохронний і нерівномірний характер, багато показників варіабельні. За даними показниками, в 11-13 років виявлено кількісну перевагу підлітків «групи ризику», а в 15-17 років - учнів з „нормативною поведінкою”.

. Показники розвитку рухових здібностей у школярів з девіантною та „нормативною” поведінкою істотно різняться. Сумарний внесок рухових здібностей учнів з девіантною поведінкою в результативність вивчення різних фізичних вправ з віком знижується. Школярі з «нормативною поведінкою» мають перевагу у реалізації рухового потенціалу в умовах трудової діяльності, фізичного виховання та спортивної підготовки.

. Найбільш важливими напрямками в корекції та нормалізації девіантної поведінки підлітків засобами фізичної культури та спорту варто вважати: залучення широких мас до державних освітніх програм фізичного виховання; створення мережі загальнодоступних підліткових спортивних клубів; підвищення вагомості фізичної культури в системі цінностей підлітків; формування стійкої дидактико-реабілітаційної мотивації; комплексне використання засобів і методів корекції фізичного, морального та психоемоційного стану; пропагування нетрадиційних видів спорту; рекламу популярних і авторитетних у молодіжному середовищі особистостей в галузі фізичної культури та спорту; розширення та насичення інформаційного простору якісним, привабливим, цікавим матеріалом, який пов'язаний з фізичною культурою і спортом; створення популярного, модного іміджу сильного, здорового, фізично досконалого тіла.

. Сформованість фізичної культури підлітка, що забезпечує готовність протистояти наркоманії, включає такі компоненти: індивідуально-освітній, який формує позиції престижності особистого рівня фізичного вдосконалення, різнобічної фізичної та моторної підготовки, що сприяє формуванню необхідних рухових умінь і навичок; програмно-руховий, що забезпечує тренувальне спрямування підготовки, сприяє корекції рухової сфери підлітка; продуктивно-значущий, що формує особистісні показники здоров'я, фізичного розвитку та фізичної підготовленості, здатності протистояти факторам ризику, вміння самостійно приймати рішення й діяти в різних ситуаціях.

. Найбільш ефективною організаційною моделлю профілактики наркоманії засобами фізичної культури та спорту є педагогічна форма, що включає чотири блоки: навчально-інформаційний, організаційний, навчальний і мотиваційно-підтримуючий.

Основними соціально-педагогічними умовами протинаркотичної фізкультурно-профілактичної програми є: оздоровчо-профілактичне й спортивне спрямування педагогічного процесу; застосування засобів і методів фізичного виховання, адекватних особистісним особливостям учнів; формування інтересу та потреби до занять фізичною культурою, виховання морально-вольових і моральних якостей; корекція психічних відхилень; формування цінностей фізичної культури, цілеспрямоване використання фізичних вправ навантажень та інших навчально-тренувальних факторів в аспекті загальнофізичної, технічної, спеціальної, функціональної, тактичної та морально-вольової підготовки юних спортсменів; організація роботи в освітніх установах і в сфері дозвілля за місцем проживання, спільних заходів з батьками.

. Антинаркотична фізкультурно-профілактична програма вплинула на інтереси, поведінку та рухову сферу школярів, підвищила на 13,6% (р < 0,05) рівень їхнього здоров'я (у контрольній групі тільки на 3,5%) і фізичної підготовленості: так, показник кистьової динамометрії в експериментальній групі (ЕГ) збільшився на 22,8% (р < 0,05), у контрольній (КГ) - тільки на 3,8%. ЖЄЛ у ЕГ збільшилася на 21,7% (р < 0,05), а в КГ - на 14,1%. Результат стрибків у довжину з місця в ЕГ покращився на 26,9% (р < 0,05), а у КГ, цей показник склав 11,5%. Показник підтягування на поперечині збільшився в ЕГ на 74,6% (р < 0,05), у КГ тільки на 12,4%. Показник човникового бігу 3´10 м у ЕГ збільшився на 34,0% (р<0,05), а в КГ тільки на 12,6%; результат 6-хвилинного бігу в ЕГ збільшився на 10,4%(р < 0,05), у КГ лише на 2,8%; показник метання набивного м'яча в ЕГ збільшився на 26,9% (р < 0,05), а в КГ збільшення склало тільки 5,1%.

Експериментальна програма сприяла адаптації учнів до реального життя (75,3%); сформувала в них здоровий поведінковий стиль, підвищила стійкість до різних негативних соціальних явищ, збільшила кількість підлітків з позитивним ставленням до виховних заходів (з 23,4 до 55,3%) і навчальної діяльності (з 17,0 до 46,8%), знизила показники загальної тривожності (з 74,5 до 48,9%), збільшила (з 14,9 до 80,9%) кількість підлітків, які займаються спортом.

. Розроблена програма фізичної та соціальної реабілітації підлітків з АСТП засобами фізичної культури та спорту забезпечує оптимальний підхід до корекції та нормалізації рухової та психоемоційної сфер означених підлітків і може бути широко використана для оцінки їхніх рухових можливостей, обдарованості щодо занять відповідними видами спорту, що відкриває перспективу подальших наукових досліджень.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

. У процесі профілактики наркоманії засобами фізичної культури та спорту необхідно враховувати:

ціннісні орієнтири школярів з девіантною поведінкою в сфері фізичної культури та спорту;

особливості стану здоров'я, рівнів фізичного розвитку та фізичної підготовленості;

фізкультурно-виховну і спортивну діяльність;

рівень педагогічної культури батьків;

рухову активність і рухові переваги підлітка;

інтерес до занять фізичною культурою і спортом;

фактори, що породжують поширення наркоманії.

. У „важких” підлітків необхідно вивчити: особливості їхньої поведінки; ставлення до навчання та фізкультурно-спортивної діяльності; міжособистісні взаємини в колективі й поза ним; потреби й інтерес до занять фізичною культурою; фізичний розвиток і фізичну підготовленість; стан психоемоційної сфери.

. Методика самостійних занять оздоровчим бігом передбачає такі умови: поступове збільшення обсягу і швидкості бігу, у залежності від адаптаційних можливостей дитини; використовується рівномірний темп у пульсовому режимі 150-170 уд.хв-1; обсяг бігового навантаження дозується, орієнтуючись на відновлення пульсу, приблизно 100 уд.хв-1 через 10 хвилин після закінчення вправи.

Бігові тренування рекомендується проводити 2-3 рази на тиждень.

Пропонується така схема бігового навантаження:

прискорена ходьба 400-600 м за 3-6 хвилин;

змінний біг з прискореною ходьбою на дистанції 800-1000 м за 7-10 хвилин;

повільний біг у рівномірному темпі від 2 до 6 км.

Через кожні п'ять занять обсяг повільного бігу збільшується на 100-200 м, а через три місяці самостійних занять бігове навантаження складається тільки з третьої вправи.

. Для розвитку швидкісної витривалості школярів з асоціальною поведінкою рекомендуємо використовувати оптимальні швидкості пробігання різних відрізків від 600 до 2000 м з цільовим часом. Кількість 100-метрових відрізків на дистанції та час їхнього подолання визначають тривалість бігової вправи.

Нами розроблено та науково обґрунтовано логарифмічну залежність „швидкість-час” на дистанціях від 100 до 3000 м для 11-17-річних учнів з девіантною поведінкою (табл. 3.6.1). Це дозволило класифікувати навантаження, які використовуються на уроках фізичної культури, за граничним часом виконання вправ і швидкістю бігу, встановити межі зон відносної потужності.

Оскільки прийняті в шкільній фізкультурній практиці пульсові „коридори” не характеризують фізичне навантаження у всьому діапазоні інтенсивності, критерієм для оцінки інтенсивності в максимальній і субмаксимальній зонах відносної потужності може бути величина індексу.

Залежність показника роботи описується рівнянням регресії:

,

де е - основа натурального логарифма;- граничний час роботи; а й в - коефіцієнти.

Таблиця 1

Логарифмічна залежність характеристик бігу в учнів різного віку з девіантною поведінкою

Вік, років	Довжина дистанції, м					Рівняння залежності
	100		300	1000	3000
	Швидкість бігу, м/с-1
Тип статури
11-12	Т	5,55	4,44	3,50	3,08	v = -0,75 lnS +8,56
	М	5,68	4,52	3,49	3,04	v = -0,87 lnS +9,35
	А	5,60	4,50	3,47	3,11	v = -0,83 lnS +9,11
	Д	4,74	3,79	3,10	2,67	v = -0,69 lnS +7,69
13-14	Т	6,37	5,20	3,90	3,36	v = -0,85 lnS +9,36
	М	6,45	5,28	3,85	3,31	v = -0,90 lnS +9,69
	А	6,33	5,22	3,80	3,34	v = -0,87 lnS +9,53
	Д	5,51	4,46	3,45	2,95	v = -0,81 lnS +8,68
15-17	Т	6,88	5,57	4,20	3,69	v = -0,85 lnS +9,53
	М	6,93	5,66	4,22	3,64	v = -0,92 lnS +9,96
	А	6,80	5,60	4,17	3,70	v = -0,83 lnS +9,38
	Д	6,36	5,15	3,76	3,05	v = -0,85 lnS +8,89
Тип статури
11-12	Р	5,15	4,12	3,20	2,83	v = -0,63 lnS +6,97
	Н	5,46	4,35	3,33	3,02	v = -0,72 lnS +7,43
	А	5,59	4,44	3,44	3,07	v = -0,69 lnS +7,32
13-14	Р	5,86	4,87	3,60	3,12	v = -0,57 lnS +6,30
	Н	6,25	5,02	3,79	3,27	v = -0,70 lnS +7,49
	А	6,39	5,25	3,92	3,36	v = -0,74 lnS +7,68
15-17	Р	6,43	5,29	3,90	3,29	v = -0,72 lnS +7,60
	Н	6,82	5,51	4,12	3,61	v = -0,66 lnS +6,94
	А	6,90	5,67	4,25	3,70	v = -0,71 ln +7,66
Примітки: Т - торакальний; М - м’язовий; А - астеноїдний; Д - дигестивний тип статури

За допомогою цього рівняння було визначено примежові значення ІНПБ між зонами відносної потужності, що дозволило класифікувати за інтенсивністю тренувальні засоби для різних конституціональних типів учнів. Підсумком цієї частини дослідження є новий варіант класифікації навантажень за інтенсивністю, в основу якого покладене поняття зон відносної потужності.

Таблиця 2

Класифікація основних „блоків” рухових завдань за зонами

відносної потужності (вік 15-17 років)

№ п/п	Тренувальний засіб	Тип статури
		Торакальний	М'язовий	Астеноїдний	Дигестивний
		Зона відносної потужності
1	Швидкісно-силові вправи	I	I	I		I
2	Біг зі швидкістю більше 6,5 м/с-1	I	I	I		I
3	Силові вправи	II б	II б	II а		II а
4	Біг зі швидкістю 5,0-6,4 м/с-1	II б	II б	II б		II а
5	Бігові вправи	III a	III a	III а		II б
6	Спортивна ходьба	III б	III б	III a		III a
7	Біг зі швидкістю 3,5-4,9 м/с-1	III б	III б	III б		III a
8	Біг зі швидкістю менше 3,4 м/с-1	IV	IV	III б		III a
9	Прискорена ходьба	IV	III б	III б		III a
10	Гра в баскетбол	III б	III б	III б		III a
11	Гра у волейбол	IV	IV	IV		III б
12	Загальнорозвиваючі вправи	IV	IV	IV		III б
Примітки: I - максимальна (ІНПБ - 15,0 уд.с-1 і більше); II - субмаксимальна (а: 5,5 - 14,9 уд.с-1; б: 2,0 - 5,4 уд.с-1); III - велика (а: 1,0 - 1,9 уд.с-1; б: 0,5 - 0,9 уд.с-1); IV - помірна - менше 0,5 уд.с-1

Зону відносної потужності визначає граничний час виконання фізичної роботи й величина ІНПБ, що практично не залежать від біомеханічної структури рухів.

У процесі педагогічних спостережень було виділено основні „блоки” рухових завдань, визначено середню інтенсивність і кожний з них віднесено до однієї з чотирьох зон відносної потужності (табл. 3.6.2).

Отже, нормувати фізичне навантаження набагато правильніше за величиною ІНПБ, ніж на підставі результатів вимірювання частоти серцевих скорочень під час роботи. Рівні розвитку рухових здібностей і функціонального стану організму багато в чому обумовлюють працездатність у проаналізованих тестових вправах, вагомість їх у хлопчиків з девіантною поведінкою різних конституціональних типів істотно розрізняється.

Для розвитку швидкісної витривалості в хлопчиків з девіантною поведінкою різних конституціональних типів і рівнів дозрівання організму нами визначено оптимальні швидкості пробігання різних відрізків від 500 до 2000 м.

Час у школярів різних конституціональних типів коливається від 28,0 до 42,7 с на кожні 100 м (табл. 3.6.3).

Кількість 100-метрових відрізків на дистанції та час їхнього подолання визначають тривалість бігової вправи.

Приклад: оптимальний час пробігання 1000 м для 13-14-річних хлопчиків з девіантною поведінкою торакального типу (ретардований тип розвитку) складає 3.56,0 с (35,6 с ´10), а дигестивного - 4.01,0 с.

Таблиця 3

Час пробігання відрізків 100 м при бігу на довгу дистанцію в 11-17-річних хлопчиків з девіантною поведінкою, с

Тип розвитку	Конституціональні типи
	Торакальний	М'язовий	Астеноїдний	Дигестивний
11-12 років
Ретардований	39,0	38,6	38,8	42,7
Нормальний	37,8	37,0	37,5	41,4
Акселерований	36,5	36,8	36,1	39,2
13-14 років
Ретардований	35,6	35,0	35,3	40,1
Нормальний	33,1	33,4	33,0	37,7
Акселерований	31,2	32,0	31,3	35,3
15-17 років
Ретардований	31,3	31,0	30,8	35,0
Нормальний	29,5	29,9	29,2	34,4
Акселерований	28,0	28,3	28,1	32,8

. У процесі корекційних навчально-тренувальних занять потрібно реалізувати загальну спрямованість методичних принципів, єдині методи технічної та спеціальної підготовки з урахуванням специфіки кожної форми занять забезпечать поступовість і зв'язок в оволодінні основами техніки легкоатлетичних вправ. Це полегшить перехід здібних і талановитих підлітків (тимчасово з асоціальною поведінкою) від навчальних занять (уроки фізичної культури) до спортивного вдосконалення (позакласні й позашкільні заняття) без втрати часу на виправлення технічних, функціональних, психологічних і мотиваційних недоліків.

. Кожне, як навчальне, так і навчально-тренувальне, заняття повинно бути спрямоване на формування в підлітків з асоціальним типом поведінки свідомого й активного ставлення до занять фізичними вправами та спортом. Для цього необхідно використовувати доступні їхньому розумінню завдання, труднощі повинні відповідати реальним можливостям школярів; чітка та цілеспрямована дія педагога сприяє досягненню цієї педагогічної мети.

Без інтересу, без емоційного ставлення не може бути достатньо активної участі школярів у свідомому процесі засвоєння навчального матеріалу. Питання підвищення інтересу, дидактико-реабілітаційної мотивації в підлітків з асоціальною поведінкою повинні бути найважливішою частиною професійної діяльності педагога, від них прямо залежить активність школяра на уроках фізичної культури, в умовах позакласних і позашкільних занять спортом.

. З огляду на специфічні психоемоційні особливості підлітків з асоціальною поведінкою, необхідно особливу увагу приділити сучасній технології оцінки їхньої діяльності на уроках фізичної культури, у формах позакласної роботи:

виставлення „залікової” оцінки за кожне виконання фізичних вправ дозволяє учням мати усвідомлене уявлення про якість засвоєння навчального матеріалу, а вчителеві, тренерові дає об'єктивну картину успішності кожного учня;

протягом конкретного проміжку часу необхідно виставляти поточні оцінки, що служать засобом заохочення. Ці оцінки є могутнім стимулюючим фактором діяльності школярів на кожному занятті. При цьому педагог повинен пам'ятати, що ефективність процесу фізичного виховання визначається інтегральною оцінкою, яка складається з оцінки успішності та систематичних спостережень за участю школярів з асоціальним типом поведінки в масових змаганнях, за їхнім ставленням до навчально-виховних і фізкультурно-оздоровчих форм, заведенням кожним з них здорового способу життя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алабин В.Г., Алабин А.В., Бизин В.П. Многолетняя тренировка юных спортсменов. - Харьков: Основа, 1993. - 243 с.

2. Амбурцева С.Н. Влияние соотношения разных методов упражнения на процесс формирования интереса школьников к урокам физической культуры: Автореф. дис. … канд. пед. наук 13.00.04. - Челябинск, 1989. - 19 с.

3. Амосов Н.М. Раздумья о здоровье. - М.: Физкультура и спорт, 1987. - 64 с.

4. Анашкина А.П. Подходы к формированию знаний об основах здорового образа жизни // Физическая культура и спорт в профилактике наркомании и преступности среди молодежи: Матер. Всерос. науч.-практ. конф. - Краснодар, 2002. - С. 203-204.

5. Анохин П.К. Теория функциональных систем. - М.: Медицина, 1975.-134 с.

6. Антропова М.В. Трудоспособность учеников и ее динамика в процессе учебной и трудовой деятельности. - М.: Образование, 1968. - 125 с.

7. Антропова М.В., Манке Г.Г., Кузнецова Л.М. Здоровье школьников: результаты лонгитюдного исследования // Педагогика. - 1995. - № 2. - С. 26-31.

8. Апанасенко Г.Л. Физическое развитие детей и подростков. - Киев: Здоров’я, 1985. - 79 с.

9. Аршавский И.А. Дифференцированная психофизиология и ее генетические аспекты. - М.: Мысль, 1975. - 210 с.

10. Ахметов С.М. Методика физической подготовленности школьников в зависимости от уровня их физического развития: Автореф. дис. ... канд. пед. наук 13.00.04. - Краснодар, 1996. - 24 с.

11. Ахромова А.Г. Медико-биологические, социальные и правовые аспекты наркомании. - Краснодар, 2001.

12. Ашмарин Б.А. О тестах и тестировании: педагогический контроль на уроках физической культуры // Физическая культура в школе. - 1985. - № 3.- С. 60-62; - № 4. - С. 58-61.

13. Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. - М.: Просвещение, 1982. - 192 с.

14. Бабаян Э.А., Гонопольский М.Х. Наркология: Учеб. пособие. - 2-е изд. - М.: Медицина, 1990. - 204 с.

15. Бакулин В.С., Грецкая И.Б., Хмелева С.Н. Валеология: Учебное пособие. - Волгоград, 1996. - 69 с.

16. Бальсевич В.К. Концепция альтернативных форм организации физического воспитания детей и молодежи // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. - 1996. - № 1. - С. 23-25.

17. Бальсевич В.К. Онтокинезиология человека. - М.: Теория и практика физической культуры, 2000. - 275 с.

18. Бальсевич В.К., Лубышева Л.И. Физическая культура: молодежь и современность // Теория и практика физической культуры. - 1995. - № 4. - С. 32-36.

19. Баранов А.А., Матвеева Н.А. Здоровье школьников. - Красноярск: КГУ, 1989. - 184 с.

20. Барибан М.М. Спартианские игры - новая модель спортивно-оздоровительных соревнований - вклад в профилактику наркомании у детей и подростков // Физическая культура и спорт в профилактике наркомании и преступности среди молодежи: Матер. Всерос. науч.-практ. конф. - Краснодар, 2002. - С. 84-88.

21. Барышева Н.В. Основы физической культуры старшеклассников. - Самара: СГУ, 1995. - 251 с.

22. Барышева Н.В., Виноградов П.А., Жолдак В.И. Физическая культура и здоровый образ жизни: Учебное пособие. - Самара, 1997. - 256 с.

23. Березин С.В., Лисецкий К.С. Психология ранней наркомании. - Самара: Самарский университет, 2000. - 64 с.

24. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности. - М.: Медицина, 1966. - 349 с.

25. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. - М.: Наука, 1973. - 187 с.

26. Блинков С.Н. Индивидуализация физического воспитания школьников 12-14 лет на основе учета структуры моторики: Автореф. дис. … канд. пед. наук 13.00.04. - М., 2000. - 24 с.

27. Боген М.М. Обучения двигательным действиям. - М.: Физкультура и спорт, 1983. - 192 с.

28. Бойко В.В. Целенаправленное развитие двигательных способностей человека. - М.: Физкультура и спорт, 1987. - 144 с.

29. Бруннер Д. Процесс обучения (Пер. с англ). - М.: Физкультура и спорт, 1962. - 138 с.

30. Булкин В.А. Педагогическая диагностика как фактор управления двигательной деятельностью: Автореф. дис. ... докт. пед. наук 13.00.04. - М., 1987. - 44 с.

31. Бунак В.В. Антропометрия. - М.: Учпедгиз, 1941. - 367 с.

32. Бундзен П.В., Дибнер Р.Д. Здоровье и массовый спорт: проблемы и пути их решения // Теория и практика физической культуры. - 1994. - № 5-6. - С. 6-12.

33. Бурханов А.И. Влияние спорта на организм школьников // Теория и практика физической культуры. - 1995. - № 4. - С. 12-14.

34. Бурханов А.И., Барышева Н.В., Муценко Т.А. Роль школы в формировании здоровья детей и подростков. - Самара: СГПУ, 1996. - 120 с.

35. Вайнбаум Я.С. Дозирование физических нагрузок школьников. - М.: Просвещение, 1991. - 64 с.

36. Верхошанский Ю.В. Основы специальной силовой подготовки спортсменов. - М.: Физкультура и спорт, 1988. - 331 с.

37. Виленский М.Я., Литвинов Е.М. Физическое воспитание школьников: Вопросы перестройки // Физическая культура в школе. - 1990. - №12. - С. 2-7.

38. Вильчковский Э.С. Развитие двигательных функций детей. - Киев: Здоров’я, 1983. - 142 с.

39. Виноградов П.А. Стратегия развития физкультурно-спортивной деятельности, направленной на предотвращение асоциального обращения молодежи // Физическая культура и спорт в профилактике наркомании и преступности среди молодежи: Матер. Всерос. науч.-практ. конф. - Краснодар, 2002. - С. 5-7.

40. Виноградов П.А., Душанин А.П., Жолдак В.И. Основы физической культуры и здорового образа жизни. - М.: Советский спорт, 1996. - 588 с.

41. Видюк А.П. Інноваційні методи діагностики в фізичному вихованні і спорті // Теорія і практика фізичного виховання.- 2002.- № 1.- С.128-134.

42. Волков В.М., Филин В.П. Спортивный отбор. - М.: Физкультура и спорт, 1983. - 175 с.

43. Волков Л.В. Физические способности детей и подростков. - Киев: Здоров’я, 1981. - 117 с.

44. Воронкова Т.И., Карнаухов Г.З. Склонность подростков к употреблению разных психотропных средств в зависимости от акцентуации характера // Современные технологии профилактики наркомании и популяризации здорового образа жизни средствами физической культуры и спорта: Матер. Всерос. науч.-практич. конф. - Волгоград: ВГАФК, 2003. - С. 64-67.

46. Вяткин Б.А. Интегральная индивидуальность человека и ее развитие в специфических условиях спортивной деятельности // Психологический журнал. - 1993. - № 2. - С. 73-83.

47. Ганеев Г.Н., Кутмин Н.Н. Оценка степени предрасположенности учеников 9- 15 лет к скоростно-силовым видам легкой атлетики // Теория и практика физической культуры. - 1994. - № 5. - С. 52.

48. Годик М.А. Контроль тренировочных и соревновательных нагрузок. - М.: Физкультура и спорт, 1980. - 136 с.

49. Головина Л.Л. Физиологические особенности некоторых функций и мышечной деятельности школьников: методическая разработка. - М.: ГЦОЛИФК, 1984. - 29 с.

50. Голощапов Б.Р. Проблемы физического воспитания школьников в свете конференции в Коломне // Физическая культура в школе. - 1998. - № 5. - С. 2-6.

51. Голубева Э.А. Способности и индивидуальности. - М.: Прометей, 1993. - 142 с.

52. Горбунов Г.И. Психопедагогика спорта. - М.: Физкультура и спорт, 1986.- 20 с.

53. Горская Г.Б. Психологическое обеспечение многолетней подготовки спортсменов. - Краснодар: КГАФК, 1995. - 68 с.

54. Горский А.П. Динамика проявления скоростно-силовых способностей школьников 8-15 лет в зависимости от уровня их физического развития: Автореф. дис. … канд. пед. наук 13.00.04. - М., 1970. - 18с.

55. Григоренко В.Г. Педагогические основы физической и социальной реабилитации человека. - М.: Советский спорт, 1991. - 410 с.

56. Григоренко В.Г. Профессионально-педагогическая мотивация и технология ее формирования. - Одесса: Изд-во ЮУГПУ им. К.Д. Ушинского, 2003. - 148 с.

57. Губа В.П. Морфобиомеханические исследования в спорте. - М.: Спорт Академ Пресс, 2000. - 120 с.

58. Губа В.П., Никитушкин В.Г., Квашук П.В. Индивидуальные особенности юных спортсменов. - Смоленск: СГИФК, 1997. - 220 с.

59. Гужаловский А.А. Развитие двигательных качеств. - Минск: Народная асвета, 1978. - 105 с.

60. Гутман Б.В. Методи дослідження особистості учнів середніх та старших вікових груп.- Донецьк: ЛТРО, 1993.- 138с.

61. Даниленко Г.М. Оцінювання, як складова програми з валеології, що впроваджується у школі // Теорія і практика фізичного виховання .- 2002.- № 2.- С.76-81.

62. Дерябин В.Е. Морфологическая типология телосложения мужчин и женщин: Автореф. дис. … докт. биол. наук 03.102. - М., 1993. - 48 с.

63. Добровольский С.С., Тютюков В.Г. Методические перспективы реализации новых технологий обучения движениям и совершенствования в школе // Теория и практика физической культуры. - 1997. - № 4. - С. 10-11.

64. Добрыдин Л.Н. Дифференциация образования в общеобразовательной школе на основе индивидуальных характеристик учащихся: Автореф. дис. … канд. пед. наук 13.00.04. - Челябинск, 1998. - 23 с.

65. Донской Д.Д., Дмитриев С.В. Основы антропоцентрической биомеханики (методика, теория, практика). - Нижний Новгород, 1993. - 145 с.

66. Дорожнова К.П. Роль социальных и биологических факторов в развития ребенка. - М.: Медицина, 1983. - 160 с.

67. Дорохов Н.Р. Развитие силовых способностей школьников 7- 11 классов разных соматических типов и вариантов развития: Автореф. дис. … канд. пед. наук 13.00.04. - М., 1997. - 26 с.

68. Дорохов Р.Н. Морфобиомеханическая оценка юного спортсмена: Учеб. пособие. - Смоленск: СГИФК, 1995. - С. 21-44.

69. Дружинин В.Н. Современная психофизиология. - М.: ИНФРА, 1999. - 186 с.

70. Евсеев С.П. Роль и место физической культуры в борьбе с наркоманией // Физическая культура и спорт в профилактике наркомании и преступности среди молодежи: Матер. Всерос. науч.-практ. конф. - Краснодар, 2002. - С. 96-98.

71. Евтушенко С.Ф. Силовая подготовка школьников с учетом их соматической зрелости: Автореф. дис. … канд. пед. наук 13.00.04. - Краснодар, 1999. - 24 с.

72. Егорова М.С., Марютина Т.М. Развитие как предмет психогенетики // Вопросы психологии. - 1992. - № 5-6. - С. 5-13.

73. Ермаков В.А. Теория и технология дифференцированного физического воспитания детей и учащейся молодежи: Автореф. дис. … докт. пед. наук 13.00.04. - М., 1996. - 48 с.

74. Ермолаев А.А., Спирина И.К. Формирование потребностей использования физической культуры в здоровом образе жизни учащихся общеобразовательных школ // Современные технологии профилактики наркомании и популяризации здорового образа жизни средствами физической культуры и спорта: Матер. Всерос. науч.-практич. конф. - Волгоград: ВГАФК, 2003. - С. 142-144.

75. Жовниренко Л.П., Калугина О.П. Духовній аспект валеологического образования и воспитания // Теорія і практика фізичного виховання.- 2002.- № 1.- С.98-103.

76. Зайцева В.В., Сонькин В.Д., Изаак С.И. Индивидуальный подход в физическом воспитании и его реализация на основе компьютерных технологий. - М.: РГАФК, 1998. - 84 с.

77. Зациорский В.М. Основы спортивной метрологии. - М.: Физкультура и спорт, 1979. - 152 с.

78. Зациорский В.М., Сергиенко Л.П. Влияние наследственности и среды на развитие двигательных качеств человека // Теория и практика физической культуры. - 1975. - № 6. - С. 22-29.

79. Иванов В.В. Комплексный контроль в спорте. - М.: ВНИИФК, 1991. - 200 с.

80. Иващенко В.В. Физическая культура и спорт как средство профилактики наркомании преступности среди молодежи // Физическая культура и спорт в профилактике наркомании и преступности среди молодежи: Матер. Всерос. науч.-практ. конф. - Краснодар, 2002. - С. 42-45.

81. Изаак С.И. Статистические модели дифференцированной оценки двигательных возможностей детей и молодежи: Автореф. дис. … канд. пед. наук 13.00.04. - М., 1997. - 24 с.

82. Ильин Е.П. От культуры физической - к культуре здоровья // Теория и практика физической культуры. - 1994. - № 7. - С. 46-48.

83. Исаев Е.И. Основы психологической антропологии. Психология человека.- М.: Школа-Пресс, 1995. - 64 с.

84. Истомин М.Г. Социально-медицинские аспекты здоровья современного человека: Автореф. дис. … канд. социол. наук 13.00.12. - Ростов Н/Д, 1997. - 31 с.

85. Кабаргин Б.А., Князев А.А., Любецкий Н.П. Физическая культура - важный фактор социализации личности в современных условиях // Физическая культура и спорт в профилактике наркомании и преступности среди молодежи: Матер. Всерос. науч.-практ. конф. - Краснодар, 2002. - С. 181-185.

86. Кабачков В.А., Куренцов В.А. Физкультурно-спортивная деятельность как фактор противостояния подростковой преступности и распространению наркотиков // Физическая культура и спорт в профилактике наркомании и преступности среди молодежи: Матер. Всерос. науч.-практ. конф. - Краснодар, 2002. - С. 99-102.

87. Кабаян О.С. Формирования здорового образа жизни как компонента физической культуры школьников на основе интеграции содержания учебных дисциплин о человеке: Автореф. дис. … канд. пед. наук 13.00.04. - Майкоп, 2001. - 19 с.

88. Карлышев В.М., Карлышев Г.В., Артемьева Л.Ф., Анисимова О.А. Формирования духовных ценностей - важное условие в профилактической антинаркотической работе с молодежью // Современные технологии профилактики наркомании и популяризации здорового образа жизни средствами физической культуры и спорта: Матер. Всерос. науч.-практич. конф. - Волгоград: ВГАФК, 2003. - С. 25-29.

89. Катаева Р.П. Физическая культура и спорт в профилактике наркомании и преступности // Физическая культура и спорт в профилактике наркомании и преступности среди молодежи: Матер. Всерос. науч.-практ. конф. - Краснодар, 2002. - С. 221-224.

90. Костикова С.Д. Підвищення ефекту уроків фізичної культури із застосуванням оздоровчих систем // Теорія і практика фізичного виховання .- 2002.- № 1.- С.19-24.

91. Крутько Б.Т., Васюк М.М., Бабічев О.М., Твердохліб М.М., Кохановська Т.В. Валеологічні аспекти оздоровлення молоді // Теорія і практика фізичного виховання .- 2002.- № 2.- С.86-90.

92. Коваленко Н.В. Непрерывное физическое воспитание и его роль в развития школьников и сохранения их здоровья: Автореф. дис. … канд. пед. наук 13.00.04. - Кемерово, 2002. - 21 с.

93. Кожин В.Н., Князев А.А. Поиск новых форм организации физкультурно-спортивной работы с молодежью: региональный аспект // Физическая культура и спорт в профилактике наркомании и преступности среди молодежи: Матер. Всерос. науч.-практ. конф. - Краснодар, 2002. - С. 106-110.

94. Козин А.М. Реализация функции здоровьесбережения учащихся основной школы в физкультурном образовании: Автореф. дис. … канд. пед. наук 13.00.04. - Челябинск, 2002. - 22 с.

95. Комков А.Г. Повышение уровня физической активности школьников как средства профилактики наркомании // Спорт против наркотиков: Межрегиональная научно-практическая конференция: материалы. - М.: Советский спорт, 2002. - С. 69-75.

96. Копылов Ю.А. Проблемы физического воспитания школьников в свете конференции в Коломне // Физическая культура в школе. - 1998. - № 5. - С. 2-6.

97. Короткова Э.А., Сулейманов И.И. Дифференциация физкультурного образования учащихся основной школы. - Тюмень: ТГУ, 1997. - 48 с.

98. Краснодарская краевая программа „Физическая культура и спорт в профилактике наркомании среди молодежи” / Ред. В.А. Якобашвили, А.Н. Погребной. - Краснодар: Кубанская ГАФК, 2002. - 11 с.

99. Кудинов А.А. Комплексная система подготовки школьников в различных видах легкой атлетики: Автореф. дис. ... докт. пед. наук 13.00.04. - М., 1994. - 48 с.

100.Кузин В.В., Никитюк Б.А. Очерки теории и истории интегративной антропологии. - М.: ФОН, 1995. - 174 с.

101.Кузин В.В., Никитюк Б.А. Интегративная педагогическая антропология. - М.: ФОН, 1996. - 181 с.

102.Кузнецова З.И. Критические периоды развития двигательных качеств школьников // Физкультура в школе. - 1975. - № 1. - С. 7-10.

103.Кузнецова Т.Д. Возрастные особенности движений детей и подростков. - М.: Медицина, 1986. - 127 с.

104.Куликов В.П., Киселев В.И. Потребность в двигательной активности: Моногр. - М.: ИЦ Академия, 1998. - 185 с.

105.Курдиков Б.Ф. Некоторые педагогические аспекты совершенствования процесса обучения в общеобразовательных школах // Теория и практика физической культуры. - 1996. - № 9. - С. 10-14.

106.Легкая атлетика / Под общ. ред. А.Н. Макарова. - М.: Просвещение, 1987. - 304 с.

107.Лейтес Н.С. Проблема соотношения возрастного и индивидуального в способностях школьника // Вопросы психологии. - 1995. - № 1. - С. 9-17.

108.Лекарева В.А. Современная стратегия социального воспитания // Спорт против наркотиков: Межрегиональная научно-практическая конференция: материалы. - М.: Советский спорт, 2002. - С. 89-91.

109.Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Политиздат, 1975. - 304 с.

110.Лобода В.Ф., Банадига Н.В., Слободян Л.М., Кучма В.Б., Бузько Є.Ф., Луцук А.О., Сагаль І.Р., Ходорчук Н.Я. Методичні підходи до оцінки здоров’я дітей в навчальному процесі // Теорія і практика фізичного виховання .- 2002.- № 2.- С.91-95.

111.Ломан В. Бег, прыжки, метания. - М.: Физкультура и спорт, 1974. - 150 с.

112.Лубышева Л.И. Современный ценностный потенциал физической культуры и спорта и пути его освоения обществом и личностью // Теория и практика физической культуры. - 1997. - № 2. - С. 12-16.

113.Лукьяненко В.П. Формирование здорового образа жизни // Физкультура в школе. - 2001. - № 2. - С. 55-57.

114.Лысенко В.В., Долгов В.А. Математическая статистика в физическом воспитании. - Краснодар, 1995. - 126 с.

115.Любомирский Л.Е. Возрастные особенности движений у детей и подростков. - М.: Педагогика, 1979. - 94 с.

116.Лях В.И. Двигательные способности: общая характеристика и основы теории и методики их развития в практике физического воспитания // Физическая культура в школе. - 1996. - № 2. - С. 2-6.

117.Лях В.И. Тесты в физическом воспитании школьников: Пособие для учителей. - М.: АСТ, 1998. - 272 с.

118.Лях В.И. Двигательные способности школьников: основы теории и методики развития. - М.: Терра-Спорт, 2000. - 192 с.

119.Лях В.И., Копылов Ю.А., Малыхина М.В. Физическое воспитание учеников общеобразовательной школы: состояние, перспективы и пути реорганизации // Теория и практика физической культуры. - 1998. - № 9.- С. 49-51.

120.Максимихина Е.В., Варфоломеева З.С. Дифференцированный подход к физическому воспитанию дезадатированных подростков // Физическая культура и спорт в профилактике наркомании и преступности среди молодежи: Матер. Всерос. науч.-практ. конф. - Краснодар, 2002. - С. 50-51.

121.Марищук В.Л., Блудов Ю.М., Плахтиенко В.А., Серова Л.К. Методики психодиагностики в спорте. - М.: Просвещение, 1984. -191 с.

122.Маркосян А.А. Вопросы возрастной психологии и физиологии. - М.: Просвещение, 1974. - 271 с.

123.Масальгин Н.А. Математико-статистические методы в спорте. - М.: Физкультура и спорт, 1974. - 149 с.

124.Масловский Г.А. Теоретические и методические основы использования индивидуально-сопряженного подхода в физическом воспитании и подготовке юных спортсменов: Автореф. дис. ... докт. пед. наук 13.00.04.- Минск, 1993. - 49 с.

125.Матвеев А.П. Физическая культура: образовательная программа для учеников средней образовательной школы (1-11 классов). - М.: Радио и связь, 1995. - 216 с.

126.Матвеев А.П. Теоретико-методологические основы формирования учебного предмета „Физическая культура” в общеобразовательной школе: Автореф. дис. … докт. пед. наук 13.00.04. - М., 1997. - 70 с.

127.Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры. - М.: Физкультура и спорт, 1991. - 331 с.

128.Матвеев С.В. Конституционные особенности развития и оценка физиологических данных у детей младшего школьного возраста: Автореф. дис. … канд. мед. наук 19.00.01. - Л., 1990. - 24 с.

129.Медведев В.А. Оздоровительные технологии физического воспитания школьников // Физическая культура: воспитания, образования, тренировка. - 2000. - № 4. - С. 20-24.

130.Менхин Ю.В. Дескриптивно-конструктивный подход в обеспечении результативности физических упражнений // Теория и практика физической культуры. - 1997. - № 10. - С. 7.

131.Мерлин В.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности. - М.: Педагогика, 1986. - 266 с.

132.Методика физического воспитания учащихся 10-11 классов: Пособие для учителя / Под общ. ред. В.И. Ляха. - М.: Просвещение, 1997. - 125 с.

133.Методы исследований в спорте / Под общ. ред. В.П. Филина. - Харьков: Основа, 1992. - 149 с.

134.Михайлина Т.М., Лысенко В.В. О критериях оценки уровня развития физических качеств у учащихся общеобразовательных школ // Теория и практика физической культуры. - 1994. - № 11. - С. 17.

135.Москвичев Ю.Н. Гуманитарный аспект системы антинаркотических мероприятий // Современные технологии профилактики наркомании и популяризации здорового образа жизни средствами физической культуры и спорта: Матер. Всерос. науч.-практич. конф. - Волгоград: ВГАФК, 2003. - С. 16-19.

136.Моченова А.В. Проблемы профилактики девиантного поведения подростков и молодежи // Спорт против наркотиков: Межрегиональная научно-практическая конференция: материалы. - М.: Советский спорт, 2002. - С. 107-110.

137.Муравов И.В. Оздоровительные эффекты физической культуры и спорта. - Киев: Здоров’я, 1989. - 272 с.

138.Набатникова М.Я. Основы управления подготовкой юных спортсменов. - М.: Физкультура и спорт, 1982. - 279 с.

139.Нестеров В.А. Физический статус человека. Механизмы формирования, методы исследования:: Учеб. пособие. - Хабаровск: ХГИФК, 1997. - 74 с.

140.Никитушкин В.Г., Квашук П.В. Некоторые итоги исследования проблемы индивидуализации подготовки юных спортсменов // Теория и практика физической культуры. - 1998. - № 10. - С. 18.

141.Никитюк Б.А. Адаптация, конституция и моторика // Теория и практика физической культуры. - 1989. - № 1. - С. 44-46.

142.Никишин И.В. Программирование циклических нагрузок в занятиях студентов с учетом их индивидуальных особенностей: Автореф. дис. … канд. пед. наук 13.00.04. - М., 1993. - 24 с.

143.Николаев Ю.М. О культуре физической, ее теории и системе физкультурной деятельности // Теория и практика физической культуры. - 1997. - № 6. - С. 2-10.

144.Окуньков Ю.В. О резервах использования физической культуры и спорта как средства профилактики наркомании // Современные технологии профилактики наркомании и популяризации здорового образа жизни средствами физической культуры и спорта: Матер. Всерос. науч.-практич. конф. - Волгоград: ВГАФК, 2003. - С. 23-25.

145.Паршиков А.Т. Физическая культура в процессе становления ребенка как личности // Современные технологии профилактики наркомании и популяризации здорового образа жизни средствами физической культуры и спорта: Матер. Всерос. науч.-практич. конф. - Волгоград: ВГАФК, 2003. - С. 11-15.

146.Паршикова Н.В. Направленная физическая культура в процессе становления ребенка как личности // Физическая культура и спорт в профилактике наркомании и преступности среди молодежи: Матер. Всерос. науч.-практ. конф. - Краснодар, 2002. - С. 7-9.

147.Пегов В.А. Путь учителя: ближайшие ориентиры // Физическая культура в школе. - 1991. - № 12. - С. 36-39.

148.Петракова Т.И. Руководство по профилактике наркомании среди детей и подростков. - М., 2000. - 170 с.

149.Петровский В.В., Круцевич Т.Ю. Проблемы дифференцированного развития в средней школе // Теория и практика физической культуры. - 1990. - № 5. - С. 47-50.

150.Петрухин В.Г. Спортивная морфология. - М.: ГЦОЛИФК, 1985. - 60 с.

151.Петухов С.Н. Педагогические основы формирования здоровья и развития младших школьников в системе физического воспитания: Автореф. дис. … канд. пед. наук 13.00.04. - Кемерово, 2001. - 24 с.

152.Пилоян Р.А. Физкультура и спорт: пути перестройки // Теория и практика физической культуры. - 1995. - № 7. - С. 3-7.

153.Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. - Киев: Олимпийская литература, 1998. - 500 с.

154.Поляков М.И. Привитие навыков самостоятельности на уроках легкой атлетики // Физическая культура в школе. - 1993. - №4. - С. 9-12.

155.Приходько В.В. До представлення педагогічної технології формування будівничих власного здоров’я // Теорія і практика фізичного виховання. - 2003.- № 2.- С.34-39.

156.Приходько В.В. Навчальний предмет „фізична культура”: тенденції розвитку з ХІХ по ХХІ сторіччя // Теорія і практика фізичного виховання. - 2004ю- № 1.- С.16-23.

157.Приходько В.В. Технология здравостроительства в системе знаний человека // Теорія і практика фізичного виховання. - 2002.- № 1.- С.51-56.

158.Профилактика наркомании в подростковой и молодежной среде средствами физической культуры и спорта: Учеб. пособие / Под ред. А.А. Сучилина. - Волгоград: ВГАФК, 2002. - 150 с.

159.Рабинский Е.С. Индивидуальный подход в процессе обучения школьников. - М.: Педагогика, 1975. - 174 с.

160.Ратов И.П. Двигательные возможности человека. - Минск, 1994. - 124 с.

161.Рожков А.А., Федотов В.А., Корыткин А.С. Здоровый образ жизни - главный ресурс общества // Физическая культура и спорт в профилактике наркомании и преступности среди молодежи: Матер. Всерос. науч.-практ. конф. - Краснодар, 2002. - С. 56-58.

162.Рожков П.А. Развитие физкультуры и спорта - приоритетное направление социальной политики государства // Теория и практика физической культуры. - 2002. - № 1. - С. 2-8.

163.Ромашов А.В. Спортивные особенности детей (биологические основы). - Смоленск: СГИФК, 1981. - С. 32-38.

164.Ромашова Л.Т. Педагогический контроль за процессом физического воспитания в общеобразовательной школе. - Смоленск: СГИФК, 1995. - 37 с.

165.Русалов В.М. Биологические основы индивидуально-психологических различий. - М.: Наука, 1979. - 352 с.

166.Руссу О.Н. Оптимизация педагогического процесса по физическому воспитанию учащихся средних классов общеобразовательной школы: Автореф. дис. … канд. пед. наук 13.00.04. - Алма-Ата, 1998. - 32 с.

167.Сабадаш Я.Г., Тостикова Я.Г. Здоровые дети - здоровая нация // Физическая культура и спорт в профилактике наркомании и преступности среди молодежи: Матер. Всерос. науч.-практ. конф. - Краснодар, 2002. - С. 59-60.

168.Сагалаков Н.У. Единство учебной и внеклассной работы // Физическая культура в школе. - 2000. - № 1. - С. 69-70.

169.Сальников В.А. Соотношения возрастного и индивидуального в структуре интенсивных и критических периодов развития // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. - 1997. - № 4. - С. 17-21.

170.Семенов В.Г. Теоретико-методические основы долговременной адаптации двигательного аппарата спортсменок к циклическим локомоциям максимальной мощности: Автореф. дис. … докт. пед. наук 13.00.04. - Смоленск, 1997. - 73 с.

171.Сергеев А.Н., Целинский Б.П. Рекомендации педагогам, родителям и сотрудникам правоохранительных органов о проведение профилактической работы по предупреждению распространения наркотиков и злоупотребления ими в молодежной и подростковой среде. - М., 2000. - 30 с.

172.Сергиенко Л.П. Основы спортивной генетики. - К.: Вища шк., 2004. - 631 с.

173.Сергієнко Л.П. Тестування рухових здібностей школярів. - К.: Олімпійська література, 2001. - 439 с.

174.Сидоренко А.П. Массовая физическая культура как средство профилактики наркомании // Физическая культура и спорт в профилактике наркомании и преступности среди молодежи: Матер. Всерос. науч.-практ. конф. - Краснодар, 2002. - С. 60-63.

175.Синицын Ю.Н., Шалахова Н.В. Оздоровительная направленность учебно-воспитательного процесса в общеобразовательном учреждении // Физическая культура и спорт в профилактике наркомании и преступности среди молодежи: Матер. Всерос. науч.-практ. конф. - Краснодар, 2002. - С. 259-261.

176.Скачков И.Г. Новый вариант школьного урока // Теория и практика физической культуры. - 1993. - № 5-6. - С. 35-36.

177.Скребец В.А. Физическая культура и мотивы здоровья в среде современных городских школьников // Теория и практика физической культуры. - 1990. - № 10. - С. 10-12.

178.Слободчиков В.И. Категория возраста в психологии и педагогике развития // Вопросы психологии. - 1991. - № 2. - С. 10-14.

179.Смирнов М.Р. Связь основных параметров беговой нагрузки с энергетическим метаболизмом // Теория и практика физической культуры. - 1990. - № 7. - С. 18-26.

180.Смирнов Ю.И. Теория и методика оценки и контроля спортивной подготовленности: Автореф. дис. … докт. пед. наук 13.00.04. - М., 1991. - 37 с.

181.Соколик Н.Ю. организационно-методические основы диагностики спортивной одаренности: Автореф. дис. … докт. пед. наук 13.00.04. - М., 1998. - 49 с.

182.Солодков А.С., Симоненко Н.П., Чусляева Е.Е. Физиологическая характеристика урока физической культуры в школе. - С.пб.: СПГАФК, 1997. - 47 с.

183.Соломина Т.В. Возрастные особенности обмена веществ и особенности методики физического воспитания детей и подростков: Лекция. - Челябинск: УГИФК, 1996. - 23 с.

184.Солохина Л.К. Воспитание двигательных качеств и навыков скоростного бега у детей и подростков разного телосложения: Автореф. дис. … канд. пед. наук 13.00.04. - Омск, 1987. - 20 с.

185.Сонькин В.Д. Энергетическое обеспечение мышечной деятельности школьников: Автореф. дис. … докт. биологич. наук 03.102. - М., 1990. - 50 с.

186.Сонькин В.Д., Зайцева В.В. Возрастная динамика физических возможностей школьников // Теория и практика физической культуры. - 1990. - № 9. - С. 26-29.

187.Сонькин В.Д., Зайцева В.В., Маслов Г.М. Новый взгляд на старую проблему: конституция человека и физическое воспитание // Теория и практика физической культуры. - 1995. - № 1. - С. 47-48.

188.Спорт и здоровый образ жизни: Матер. обл. конф. учащейся молодежи / Под. ред. А.А. Сучилина, К.В. Гаврикова. - Волгоград: ВГАФК, 2002. - 123 с.

189.Спортивная метрология / Под общ. ред. В.М. Зациорского. - М.: Физкультура и спорт, 1982. - 256 с.

190.Станкин М.И. Психолого-педагогические основы физического воспитания. - М.: Просвещение, 1987. - 224 с.

191.Суслов Ф.П., Вайцеховский С.М. Толковый словарь спортивных терминов. - М.: Физкультура и спорт, 1993. - 352 с.

192.Сучилин А.А. теоретико-методологические основы подготовки резерва для профессионального футбола. - Волгоград: ВГАФК, 1997.- 237 с.

193.Сучилин А.А., Солопов И.Н., Сентябрев Н.Н. медико-биологические аспекты профилактики наркомании средствами массовой физической культуры // Физическая культура и спорт в профилактике наркомании и преступности среди молодежи: Матер. Всерос. науч.-практ. конф. - Краснодар, 2002. - С. 68-71.

194.Сучилин А.А., Солопов И.Н., Черкашин В.П. Использования средств физической культуры и спорта для профилактики наркомании и привития здорового образа жизни у молодежи // Физическая культура и спорт в профилактике наркомании и преступности среди молодежи: Матер. Всерос. науч.-практ. конф. - Краснодар, 2002. - С. 71-74.

195.Тапоненко Э.В. Физическая подготовка школьниц старших классов на основе учета оздоровительной эффективности нагрузок: Автореф. дис. … канд. пед. наук 13.00.04. - Малаховка, 1999. - 22 с.

196.Терехов С.А. Методика воспитания силовых способностей учащихся старших классов на уроках физической культуры: Автореф. дис. ... канд. пед. наук 13.00.04. - М., 1991. - 23 с.

197.Тер-Ованесян А.А., Тер-Ованесян И.А. Обучения в спорте. - М.: Советский спорт, 1992. - 192 с.

198.Тимошенко Б.Н. Определения двигательных способностей детей и подростков с целью их дальнейшего совершенствования в легкой атлетике: Автореф. дис. … канд. пед. наук 13.00.04. - М., 1988. - 19 с.

199.Титлов А.Ю. Факторная структура работоспособности школьников в зависимости от уровня физической активности: Автореф. дис. … канд. пед. наук. - М., 2000. - 23 с.

200.Тристан В.Г., Глухих Ю.Н. Спортивная антропология и морфология: Омск: Сибгафк, 2000. - 112 с.

201.Трушкин А.Г. Педагогические основы инновационных технологий физического воспитания оздоровительной направленности: Автореф. дис. … докт. пед. наук 13.00.04. - Майкоп, 2000. - 39 с.

202.Туманян Г.С., Мартиросов Э.Г. Телосложение и спорт. - М.: Физкультура и спорт, 1976. - 239 с.

203.Туревский И.М. Структура психофизической подготовленности человека: Автореф. дис. … докт. пед. наук 13.00.04. - М., 1998. - 48 с.

204.Туревский И.М. Некоторые формы организации профилактики наркомании в процессе физического воспитания // Физическая культура и спорт в профилактике наркомании и преступности среди молодежи: Матер. Всерос. науч.-практ. конф. - Краснодар, 2002. - С. 262-265.

205.Унт И.Э. Индивидуализация и дифференциация обучения. - М.: Педагогика, 1990. - 137 с.

206.Уткин В.Л. ГТО: техника движений. - М.: Физкультура и спорт, 1987.-110 с.

207.Фарфель В.С. Управление движениями в спорте. - М.: Физкультура и спорт, 1975. - 206 с.

208.Филатов О.М. Морфофункциональные особенности организма юношей различных соматипов: Автореф. дис. … канд. пед. наук 13.00.04. - Новосибирск, 1993. - 24 с.

209.Филин В.П. Теория и методика юношеского спорта. - М.: Физкультура и спорт, 1987. - 128 с.

210.Филин В.П., Фомин Н.А. Основы юношеского спорта. - М.: Физкультура и спорт, 1980. - 224 с.

211.Фильченков Д.А. Методика реализации индивидуального подхода в физическом воспитании старшеклассников: Автореф. дис. … канд. пед. наук 13.00.04. - М., 1995. - 23 с.

212.Фомин Ю.А., Вавилов Ю.Н. Физиологические основы двигательной активности. - М.: Физкультура и спорт, 1991. - 224 с.

213.Хакунов Н.Х. Формирование физической культуры личности в учебных заведениях разного типа: Автореф. дис. … докт. пед. наук. - Краснодар, 1995. - 33 с.

214.Харитонова Л.Г. Комплексные исследования процессов адаптации организма детей и подростков к физическим нагрузкам // Теория и практика физической культуры. - 1996. - № 12. - С. 18-22.

215.Худолій О.М., Карпугнць Т.В. Планування експерименту в дослідженні процесу підготовки юних гімнастів // Теорія та методика фізичного виховання.- Харків: ТОВ «ОВС».- № 4.- 2002.- С.2-8.

216.Хоменков Л.С. Бег на короткие дистанции. - М.: Просвещение, 1978. - 278 с.

217.Хрипкова А.Г., Антропова М.В., Фарбер Д.А. Возрастная физиология и школьная гигиена. - М.: Просвещение, 1991. - 319 с.

218.Цицирко Л.Ю. Физическая подготовленность учеников 16-19 лет и пути ее совершенствования с учетом типологических различий проявления двигательных качеств: Автореф. дис. … канд. пед. наук 13.00.04. - С.Пб., 2000. - 20 с.

219.Чтецов В.П. Конституция человека // Морфология человека и животных. - М., 1974. - С. 71-99.

220.Шаханова А.В. Влияние расширенного двигательного режима на онтогентическое развитие и физическую подготовленность детей и подростков: Автореф. дис. … докт. биол. наук 03.102. - М., 1998. - 50с.

221.Шиян В.М., Синицин Ю.Н. Организационно-методическое обеспечение муниципальной программы «Физическое воспитание» и здоровье детей и подростков // Физическая культура и спорт в профилактике наркомании и преступности среди молодежи: Матер. Всерос. науч.-практ. конф. - Краснодар, 2002. - С. 151-156.

222.Шиянов Г.П. Особенности организации и методики физической подготовки школьников 11-13 лет с учетом соматической зрелости: Автореф. дис. … канд. пед. наук 13.00.04. - Краснодар, 1998. - 24 с.

223.Штефко В.Г., Островский А.Д. Схемы клинической диагностики конституционных типов. - М.: Медицина, 1929. - 158 с.

224.Шустин Б.Н. Моделирования в спорте: Автореф. дис. … докт. пед. наук 13.00.04. - М., 1995. - 82 с.

225.Щербин Д.В. Физическая культура и спорт как педагогическое условие преодолений отрицательных проявлений личности // Физическая культура и спорт в профилактике наркомании и преступности среди молодежи: Матер. Всерос. науч.-практ. конф. - Краснодар, 2002. - С. 201-202.

226.Янкаускас Й.М. Возрастные и половые особенности развития двигательной функции человека и влияние на нее физических упражнений: Автореф. дис. … канд. пед. наук. - М., 1972. - 26 с.

227.Яруллин Р.Х. Физические способности человека как генетически и социально обусловленные различия в проявлении его физических качеств // Теория и практика физической культуры. - 1995. - № 7. - С. 34-41.

228.Bertalanffy L.V. General system theory. Foundations, development, applications. - N.Y., 1969. - 346 p.

229.Davis R. B. Drug and alcohol use in the former Soviet Union: selected factors and future consideration (Review) // International Journal of the Addictions. - 1994 - Vol. 29. - № 3. - P. 303-323.

230.Drogenpolitische Leitlinien der Stadt Leipzig (L). - Leipzig, 1998. - 66 s.

231.Goldstein A. Addiction. From Biology to Drug Policy. - N.Y.: M.D.W.H. Freeman and Company, 1994. - 321p.

232.Hartnoll R. L. Opiates: prevalence and demographic factors // Addiction. - 1994. - Vol. 89. - № 11. - P. 1377-1383.

233.Hughes P. H. Rieche O. Heroin epidemics revisited (Review) // Epidemiologic Reviews.- 1995. - Vol. 17. - № 1.- P. 66-73.

234.Kozel N. G., Adams E. H. Epidemiology of drug abuse // Science. - 1986.- Vol. 234. - № 47. - P. 970-974.

235.Kreuzer A.; Stock J. Verfolgung nach Belieben // Die Zeit. - 1998. - S. 15-17.

236.Leune J. Das Glьck ist kдuflich - Drogen im Alltag Jugendlicher // Gesundheit regional, Heft 1. - 1998. - S. 10-16.

237.Parsons T. The social system. - Glencoe, 1957. - 347 p.

238.Petermann H., Mьller H., Kersch B., Rцhr M. Erwachsenwerden ohne Drogen. Ergebnisse schulischer Drogenprдvention. - Weinheim/Mьnchen, 1997. - 130 s.

239.Spode H. «Der Charakter des Rausches hatte sich total verдndert». Historische Voraussetzungen der Alkoholismusprдvention: Deutsches Reich, Bundesrepublik und DDR // S. RoeЯiger, H. Merk (Hrsg.) / Hauptsache gesund! Gesundheitsaufklдrung zwischen Disziplinierung und Emanzipation.- Marburg, 1998. - S. 103-119.

240.Valderrama J. C. et al. Evoluciуn de los hбbitos de salud en la juventud de Valencia. - Valencia: Ajuntament de Valencia,PMD, Universitat de Valencia, 1997. - S. 52-56.

241.Weber G., Schneider W. Herauswachsen aus der Sucht illegaler Drogen. Selbstausstieg, kontrollierter Gebrauch und therapiegestьtzter Ausstieg. - Berlin, 1997. - 125 s.

ДОДАТОК А

Питання анкетування школярів міста слов'янська

1. Скажіть, чи цікавлять Вас спортивні передачі?

- так, майже усі;

- так, більшість передач;

- так, частина передач;

- тільки деякі;

- ні, мені вони не цікаві;

- немає відповіді.

. Чи відвідуєте Ви самі заняття по ФКС у даний час та які?

- обов'язкові навчальні заняття;

- факультативні заняття в школі;

- секції за межами своєї школи;

- займаюся самостійно;

- інші форми занять;

- не займаюся через стан здоров’я;

- не займаюся через інші причини;

- немає відповіді.

. Чи займаєтеся Ви і як довго ФКС, окрім уроків фізкультури в школі?

- таких занять не було;

- до 1 року;

- від 1 року до 3 років;

- від 3 до 5 років;

- від 5 до 10 років;

- більше 10 років;

- немає відповіді.

. Зараз скільки разів на тиждень Ви звичайно займаєтеся ФКС, з огляду на всі форми занять (на уроках, у секції, самостійно тощо)?

- щодня;

- 4 - 6 разів на тиждень;

- 2 - 3 рази на тиждень;

- від випадку до випадку;

- практично не займаюся;

- немає відповіді.

. Скільки в середньому часу на тиждень витрачаєте Ви на всі заняття ФКС (у т.ч. час на ранкову гімнастику, заняття в секції та на уроці, гри у дворі тощо)?

- практично не займаюся;

- до 1 години на тиждень;

- від 1 до 3 годин;

- від 3 до 6 годин;

- від 6 до 9 годин;

- від 9 до 12 годин;

- від 12 до 15 годин;

- більше 15 годин;

- немає відповіді.

. Скажіть, чи задоволені Ви в цілому уроками з фізкультури, які відвідували у своїй школі?

- так;

- ні;

- важко відповісти.

. Тепер скажіть, що Вам подобається на обов'язкових навчальних заняттях (на уроках) фізкультури в школі?

- розмаїтість у заняттях;

- достатнє навантаження;

- заняття вимагають кмітливості;

- заняття знімають утому;

- подолання труднощів;

- емоційні, цікаві вправи;

- індивідуальний підхід;

- пізнання себе та навколишніх;

- добрі стосунки з тими, хто займається;

- поліпшення фізпідготовленості;

- змагання під час підготовки;

- уважне ставлення викладача;

- професіоналізм викладача;

- чітка організація занять;

- гарна спортбаза (зал);

- гарне устаткування, інвентар;

- гарні санітарно - гігієнічні умови;

- зручний розклад;

- щось інше;

- немає відповіді.

. Тепер скажіть, що Вам не подобається на обов'язкових навчальних заняттях (на уроках) фізкультури в школі?

- одноманітність у заняттях;

- надмірне або мале навантаження;

- не змушують думати;

- утома після занять;

- відсутність труднощів;

- немає емоційних, цікавих вправ;

- немає індивідуального підходу;

- немає пізнання себе й навколишніх;

- погані стосунки з тими, хто займається;

- відсутність поліпшення фізпідготовленості;

- змагання без підготовки;9. А що Вам подобається і не подобається на заняттях ФКС, які крім обов'язкових навчальних занять (уроків), Ви відвідували у своїй школі або поза нею? (Відкрите питання, самі відповіді закодовані в 540 позицій)

- таких занять не було;

- мені подобалося;

- мені не подобалося;

- немає відповіді.

. Яке з перерахованих суджень найбільше відповідає Вашому ставленню до занять ФКС?

- для поліпшення спортпоказників;

- для здоров'я, працездатності;

- скоріше через необхідність;

- важко відповісти;

- немає відповіді.

. Що привело Вас до занять ФКС у позаурочний час?

- таких занять у мене немає;

- заради друзів;

- заради родичів;

- приклади тих, хто займається;

- змагання;

- бажання поліпшити здоров'я;

- улюблений вид спорту;

- заради лікаря;

- заради викладача, тренера;

- передачі по телебаченню;

- радіопередачі;

- публікації в газетах;

- статті в журналах;

- книжкові публікації;

- Інтернет, електронна пошта;

- бажання поліпшити свою фігуру;

- власні переконання;

- щось іще;

- немає відповіді.

. Заради якої мети Ви відвідуєте або стали б відвідувати позаурочні (необов'язкові) заняття ФКС?

- підтримати, поліпшити здоров'я;

- зберігати, поліпшити статуру;

- розвинути силу, спритність тощо;

- поліпшити настрій, самопочуття;

- спілкуватися з друзями, знайомими;

- випробувати сили, перевірити себе;

- бути привабливим;

- виховати вольові якості;

- зняти втому, підтримати працездатність;

- постава, хода, культура рухів;

- техніка виконання вправ;

- оцінка з фізкультури;

- вміти постояти за себе;

- спортивні показники;

- зробити здоровим спосіб життя;

- задоволення фізичним станом;

- позбутися негативного впливу;

- мало навчальних занять;

- інше;

- позаурочні не думаю відвідувати;

- немає відповіді.

. Хто виявляє зацікавленість у Ваших заняттях ФКС?

- мати;

- батько;

- інші родичі;

- знайомі та друзі;

- хтось інший;

- практично ніхто;

- немає відповіді.

. Незалежно від того, як проводяться заняття ФКС у Вашій школі, скажіть, чи вважаєте Ви взагалі ці заняття корисними для навчання?

- так;

- ні;

- важко сказати;

- немає відповіді.

. Як Вам дається в цілому навчання в школі?

- вчуся добре і легко;

- вчуся добре, але нелегко;

- вчуся не дуже добре, хоча легко;

- вчуся не дуже добре і нелегко;

- немає відповіді.

. Чи бувають у Вас випадки вияву почуття апатії, млявості, небажання що - небудь робити?

- майже постійно;

- досить часто;

- практично ніколи;

- немає відповіді.

. Чи почуваєте Ви себе втомленим після всіх навчальних занять протягом дня?

- майже постійно;

- досить часто;

- іноді;

- практично ніколи;

- немає відповіді.

. Чи берете Ви участь у підготовці та проведенні самодіяльних заходів у Вашій школі (зустрічі, конкурси, змагання тощо)?

- так, постійно;

- так, епізодично;

- ні, не беру участі;

- важко відповісти;

- немає відповіді.

. Є у Вашій школі заняття, які Вас радують і які Ви очікуєте з нетерпінням?

- так, їх більшість;

- так, їх чимало;

- такі заняття - рідкість;

- немає таких занять;

- немає відповіді.

. Чи відносите Ви ФКС до занять, що Вас радують?

- так;

- ні;

- важко сказати;

- немає відповіді.

. Чи вплинули заняття ФКС на вибір Ваших друзів?

- так;

- ні;

- важко сказати;

- немає відповіді.

. Скажіть, що Вас утримує від активних занять ФКС? 173 - ніщо, я активно займаюся;

- відсутність вільного часу;

- недоступні улюблені види спорту;

- немає занять, які проводяться не заради спортрезультату;

- незручний розклад занять;

- незручне розташування спортбази;

- потрібно занадто багато грошей;

- просто не знаю, з чого почати;

- захоплення іншою справою;

- велике навантаження в школі, вдома;

- поганий стан здоров'я;

- не можна займатися з друзями;

- це не сприяє загальному розвитку;

- не подобається порядок, атмосфера;

- дисципліна, режим, обмеження;

- не можу перебороти себе;

- немає здібностей, фізичних даних;

- інші причини;

- немає відповіді.

. Якщо всі незалежні від Вас стримуючі причини усунути, чи приступили б Ви до занять ФКС у вільний від навчання час?

- я вже займаюся;

- упевнений, приступив би;

- усе залишиться по - старому;

- важко відповісти;

- немає відповіді.

. Як Ви оцінюєте свою фізичну підготовленість порівняно з іншими учнями Вашого віку?

- вище середнього рівня;

- десь на середньому рівні;

- нижче середнього рівня;

- важко сказати;

- немає відповіді.

. Чи проводилася в школі оцінка Вашої фізпідготовки (тести, норми тощо)?

- так;

- ні;

- не пам'ятаю;

- немає відповіді.

. Чи задоволені Ви своєю фізичною підготовкою?

- так;

- ні;

- важко сказати;

- немає відповіді.

. Як Ви вважаєте, чи досить у Вас знань для того, щоб самостійно займатися фізичними вправами?

- так, досить;

- ні, недостатньо;

- важко сказати;

- немає відповіді.

. З яких джерел Ви, як правило, одержуєте спортивну інформацію?

- з газет;

- з журналів;

- з книг, брошур;

- з телепередач;

- з радіопередач;

- від лікарів;

- від друзів, знайомих;

- Інтернет, електронна пошта;

- від викладача, тренера;

- від інших викладачів;

- від батьків;

- інші джерела;

- спортінформацією не цікавлюсь;

- немає відповіді.

. Як Ви оцінюєте своє здоров'я?

- я абсолютно здоровий;

- здоров'я задовільне;

-  здоров'я погане;

- важко відповісти;

- немає відповіді.

. Чи можете Ви сказати про себе, що намагаєтеся вести здоровий образ життя?

- так;

- ні;

- важко відповісти;

- немає відповіді.

. Якщо говорити в цілому, чи підтримується у Вашій родині здоровий спосіб життя?

- в основному так;

- скоріше так;

- скоріше ні;

- в основному ні;

- інша відповідь;

- важко сказати;

- немає відповіді.

. Чи робите Ви ранкову гімнастику?

- так, регулярно;

- так, іноді;

- ні, не роблю;

- немає відповіді.

. Чи будете Ви, за власним бажанням, займатися ФКС після закінчення школи?

- упевнений, що так;

- скоріше так;

- скоріше ні;

- упевнений, що ні;

- важко сказати;

- немає відповіді.

. Яким видом спорту Ви хотіли б займатися надалі?

- легка атлетика;

- плавання;

- східні системи;

- гімнастика;

- аеробіка, шейпінг, ритміка;

- спортивні танці;

- різні багатоборства;

- туризм;

- екстремальні види спорту;

- єдиноборства (боротьба, бокс);

- спортивні ігри;

- зимові види спорту;

- національні види, ігри;

- технічні види спорту;

- загальна фізична підготовка;

- бодібілдинг, атлетична гімнастика;

- інше;

- ніякими займатися не хочу;

- немає відповіді.

. Чи є Вас і з ким конфлікти, які турбують?

- з однокласниками;

- з учнями інших класів;

- з тими, хто займається спортом;

- з тренерами - викладачами;

- з іншими викладачами;

- з батьками, родичами;

- з іншими людьми поза школою;

- бувають, але не турбують;

- конфліктів практично не буває;

- інша відповідь;

- немає відповіді.

. Укажіть, будь ласка, найцікавіше для Вас заняття в позаурочний час?

- немає цікавих захоплень;

- перегляд „телека”, „відіка”;

- прослуховування звукозаписів;

- відвідування кіно;

- відвідування дискотек;

- відвідування театрів, музеїв;

- заняття городом, садом;

- конструювання, фото;

- заняття ФКС;

- відвідування спортзмагань;

- колекціонування;

- настільні, електронні ігри;

- робота, заняття на комп'ютері;

- читання додаткової навчальної літератури;

- читання художньої літератури;

- спілкування з друзями;

- додаткова освіта;

- додаткове навчання;

- інше;

- немає відповіді.

. Скажіть, у кого Ви знаходите реальну допомогу та підтримку при виникненні життєвих труднощів?

- в учнів;

- у друзів (подруг);

- у батьків;

- у родичів;

- у тренера - викладача;

- в інших викладачів;

- у тих, хто займається з Вами спортом;

- в інших людей;

- практично ні в кого;

- допомоги та підлітки поки не потрібно;

- немає відповіді.

. Скажіть, наскільки Ви задоволені стосунками, що склалися у Вас з учнями школи?

- в основному задоволений;

- у чомусь задоволений, у чомусь ні;

- в основному незадоволений;

- немає ніяких стосунків;

- немає відповіді.

. Скажіть, наскільки Ви задоволені стосунками, що склалися у Вас зі знайомими поза школою?

- в основному задоволений;

- у чомусь задоволений, у чомусь ні;

- в основному незадоволений;

- немає ніяких стосунків;

- немає відповіді.

. Скажіть, наскільки Ви задоволені стосунками, що склалися у Вас із тими, хто займається спортом?

- в основному задоволений;

- у чомусь задоволений, у чомусь ні;

- в основному незадоволений;

- немає ніяких стосунків;

- немає відповіді.

. Скажіть, наскільки Ви задоволені стосунками, що склалися у Вас із тренерами - викладачами?

- в основному задоволений;

- у чомусь задоволений, у чомусь ні;

- в основному незадоволений;

- немає ніяких стосунків;

- немає відповіді.

. Скажіть, наскільки Ви задоволені стосунками, що склалися у Вас з іншими викладачами?

- в основному задоволений;

- у чомусь задоволений , у чомусь ні;

- в основному незадоволений;

- немає ніяких стосунків;

- немає відповіді.

. Скажіть, наскільки Ви задоволені стосунками, що склалися у Вас із тренерами поза школою?

- в основному задоволений;

- у чомусь задоволений, у чомусь ні;

- в основному незадоволений;

- немає ніяких стосунків;

- немає відповіді.

. Скажіть, наскільки Ви задоволені стосунками, що склалися у Вас у родині?

- в основному задоволений;

- у чомусь задоволений, у чомусь ні;

- в основному незадоволений;

- немає ніяких стосунків;

- немає відповіді.

. Скажіть, наскільки Ви задоволені стосунками, що склалися у Вас з родичами?

- в основному задоволений;

- у чомусь задоволений, у чомусь ні;

- в основному незадоволений;

- немає ніяких стосунків;

- немає відповіді.

. Чи відчуваєте Ви і як часто почуття самітності?

- постійно;

- досить часто;

- тільки іноді;

- у рідких випадках;

- практично ніколи;

- важко відповісти;

- немає відповіді.

. Чи палите Ви?

- так, щодня;

- так, часом;

- зараз ні, а раніше - так;

- ні, і не палив;

- немає відповіді.

. Чи вживаєте алкогольні напої?

- так, і досить часто;

- так, іноді;

- зараз ні, а раніше бувало;

- ні, і не вживав;

- немає відповіді.

. Чи вживаєте Ви наркотики?

- буває іноді;

- зараз ні, а раніше бувало;

- ні, але пробував;

- ні, і не пробував;

- немає відповіді.

. Якщо навіть Ви не пробували наркотики, скажіть, Вам коли - небудь пропонували спробувати наркотик?

- так;

- ні;

- немає відповіді.

. З ваших друзів і знайомих хто - небудь уживає наркотики?

- так;

- ні;

- важко відповісти;

- немає відповіді.

. У Вашій школі є учні, які хоча б іноді вживають наркотики?

- я про таких не знаю;

- тільки одиниці;

- незначна частина;

- думаю, чимала частина;

- інша відповідь;

- важко сказати;

- немає відповіді.

. Сьогодні нерідко, особливо по телебаченню, демонструється спосіб життя молоді з пивом, сигаретами, наркотиками, легковажні стосунки. Наскільки це збігається з Вашими уявленнями?

- у значній мірі збігається;

- де в чому збігається;

- дуже мало в чому збігається;

- зовсім не збігається;

- немає відповіді.

. Ваше ставлення до наркотиків; чи можна їх, на Ваш погляд, уживати?

- коли хочеться кайфу;

- під час смуги невдач;

- для дружньої атмосфери;

- так, в інших випадках;

- ні, у всіх випадках;

- ні, ніколи;

- важко відповісти;

- немає відповіді.

. А що означають наркотики особисто для Вас?

- засіб задоволення;

- засіб втечі від реалій життя;

- мода серед молоді;

- засоби виявлення прихованих думок;

- прояв слабкості та пороків;

- бізнес на слабкостях людей;

- невиліковна хвороба;

- щось інше;

- немає відповіді.

. Чи доводилося Вам і де читати, дивитися, слухати про шкідливість уживання наркотиків?

- у газетах, журналах;

- у брошурах, книгах;

- у листівках, плакатах;

- у радіопередачах;

- у телепередачах;

- в Інтернеті;

- від батьків;

- від друзів;

- від учнів;

- від спортсменів;

- на змаганнях, спортвиступах;

- від тренера - викладача;

- від інших викладачів;

- на спеціальних лекціях;

- на масових антинаркотичних акціях;

- в інших джерелах;

- ні, не доводилося;

- на таке не звертаю увагу;

- немає відповіді.

. Чи вплинула і яким чином на Ваше ставлення до наркотиків інформація про шкідливість наркотиків, з якою Ви знайомилися?

- з такою інформацією не знайомився;

- ніяк не вплинула;

- посилилося негативне ставлення;

- змінилася позитивна позиція;

- важко відповісти;

- немає відповіді.

. Чи брали Ви особисто участь у яких - небудь акціях проти наркотиків?

- у якості учасника;

- як глядач;

- в іншій якості;

- ні, не брав;

- немає відповіді.

. Чи можна, на Ваш погляд, стверджувати, що заняття ФКС оберігають молодих людей від прилучення до наркотиків?

- так, цілком згодний;

- так, у більшості випадків;

- так, тільки іноді;

- ні, не оберігають;

- скоріше прилучають;

- важко сказати;

- немає відповіді.

. Чи маєте Ви і який спортивний розряд?

- майстер, кандидат у майстри;

- перший спортивний розряд;

- другий спортивний розряд;

- третій і нижче;

- ні, не маю;

. Ваша стать?

- чоловіча;

- жіноча;

- немає відповіді.

. У якому класі Ви навчаєтеся?

- у 9 класі;

- у 10 класі;

- у 11 класі;

- інше;

- немає відповіді.

. Як Ви оцінюєте матеріальне становище Вашої родини?

- явно недостатнє забезпечення;

- низька забезпеченість;

- середня забезпеченість;

- висока забезпеченість;

- немає відповіді.

. Самостійні пропозиції  -  що потрібно зробити для того, щоб якнайбільше молоді займалося ФКС?

- поліпшити пропаганду;

- зацікавити;

- приступність, безкоштовність;

- матеріально - технічна база;

- устаткування, інвентар;

- інші види спорту, вправи;

- більше секцій, спортклубів;

- перерозподіл навчального навантаження;

- якість змісту, методики;

- поліпшити керування, політику;

- інші пропозиції;

- немає відповіді.

. Тепер скажіть, що Вам подобається на заняттях ФКС, які, крім навчальних занять (уроків), Ви відвідували у своїй школі або поза нею?

- розмаїтість у заняттях;

- достатнє навантаження;

- заняття вимагають кмітливості;

- заняття знімають утому;

- подолання труднощів;

- емоційні, цікаві вправи;

- індивідуальний підхід;

- пізнання себе та навколишніх;

- гарні стосунки з тими, хто займається;

- поліпшення фізпідготовленості;

- змагання під час підготовки;

- уважне ставлення викладача;

- професіоналізм викладача;

- чітка організація занять;

- гарна спортбаза (зал);

- гарне устаткування, інвентар;

- гарні санітарно - гігієнічні умови;

- зручний розклад;

- щось інше;

- немає відповіді.

. Тепер скажіть, що Вам не подобається на заняттях ФКС, які крім навчальних занять, Ви відвідували у своїй школі або поза нею?

- одноманітність у заняттях;

- надмірне, недостатнє навантаження;

- не змушують думати;

- утома після занять;

- відсутність труднощів;

- немає емоційних, цікавих вправ;

- немає індивідуального підходу;

- немає пізнання себе й навколишніх;

- погані взаємини з тими, хто займається;

- немає поліпшення фізпідготовленості;

- змагання без підготовки;

- формальне ставлення викладача;

- непрофесіоналізм викладача;

- погана організація занять;

- погана спортбаза (зал);

- погане устаткування, інвентар;

- погані санітарно - гігієнічні умови;

- незручний розклад;

- щось інше;

- немає відповіді