Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки підприємства (організації)

Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки підприємства (організації)

«Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки підприємства (організації)»

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти економічної безпеки підприємства

.1 Характеристика економічної безпеки підприємства

.2 Етапи забезпечення економічної безпеки підприємства

Розділ 2. Аналіз рівня економічної безпеки підприємства

.1 Внутрішньовиробничі складові економічної безпеки

.2 Позавиробничі складові економічної безпеки

.3 Оцінка рівня економічної безпеки

Розділ 3. Інформаційне забезпечення економічної безпеки підприємств та установ

.1 Зовнішні та внутрішні небезпеки та загрози економічній безпеці підприємства

.2 Комерційна таємниця як один із найголовніших об’єктів економічної безпеки підприємства

.3 Служба безпеки на підприємстві

Розділ 4. Практичне завдання

Висновки

Список використаної літератури

економічна безпека комерційна таємниця

ВСТУП

Незважаючи на позитивні зрушення в економіці, що відбулися в останні роки, практично кожне друге підприємство ще залишається збитковим. Проблема збитковості підприємств та організацій - головна причина їхнього незадовільного фінансового стану. Наслідком останнього є збільшення їхньої кредиторської та дебіторської заборгованості. Найбільша кредиторська заборгованість у промисловості (понад 35%), торгівлі та громадському харчуванні (близько 20%), на транспорті (близько 10%) [11]. Через наявність прострочених боргів значна кількість суб'єктів господарювання є неплатоспроможними.

У ринкових умовах господарювання кожне підприємство у період своєї діяльності може переживати низку фаз: передкризовий стан, кризовий стан, стан відродження нормальної діяльності та нормальна діяльність. На кожному з цих етапів розробляється відповідна стратегія й використовуються відповідні їй специфічні тактичні прийоми у господарській діяльності підприємства, розробляється відповідна система його виживання (функціонування).

В сучасних умовах підприємствам належить постійно стежити насамперед за змінами на ринках, де реалізується їхня продукція: як змінюється місткість ринку, попит на продукцію підприємства, ціни на неї, асортимент продукції ринку, конкурентоспроможність продукції, які існують можливості для освоєння нових ніш ринку тощо. Усі ці питання повинні постійно досліджуватися й обґрунтовуватися у маркетингових розробках підприємства, а також постійно бути у центрі уваги підприємства як відповідна стратегія і тактика маркетингу. Таким чином, підприємство на основі розробленої ним системи стратегії і тактики маркетингу забезпечує необхідні умови ефективного функціонування свого виробництва при високій стабільності показників господарської діяльності та необхідній прибутковості. У цьому випадку підприємство вивчає й реалізує всі внутрішні та зовнішньо-виробничі чинники, які впливають на поліпшення основних показників господарської діяльності, тобто воно дбає про його економічну безпеку.

Економічна безпека є універсальною категорією, яка відбиває захищеність суб'єктів соціально-економічних відносин на всіх рівнях, починаючи з держави й закінчуючи кожним її громадянином. Економічна безпека підприємства - це захищеність його діяльності від негативних впливів зовнішнього середовища, а також здатність швидко усунути різноманітні загрози або пристосуватися до існуючих умов, що позначаються негативно на його діяльності. На жаль, підприємства не надають належної уваги цьому питанню. За змістом ця проблема передбачає систему заходів, що забезпечують конкурентоспроможність і економічну стабільність підприємства, а також сприяють підвищенню рівня добробуту працівників. У комплексі заходів, які підтримують економічну безпеку підприємства, повинні використовуватися й плаваючі ставки оподаткування прибутку.

Проблема оцінки економічної безпеки держави, регіону, галузі або підприємства останнім часом набула особливої актуальності. Однак, незважаючи на великий інтерес вітчизняних і зарубіжних вчених і практиків, слід зазначити, що існуючі розробки, в основному, присвячені різним аспектам національної і регіональної безпеки, і в значно меншою мірою - питанням економічної безпеки підприємств. Ефективність же функціонування, і саме існування підприємств прямо залежить від ступеня захищеності їхніх економічних інтересів, чим значною мірою визначається економічна безпека держави в цілому.

В економічній теорії і теорії права розроблені різноманітні концепції забезпечення безпеки, зокрема, у сфері управління економічними системами. Зазначимо, що категорія економічної безпеки по-різному трактується у науковій літературі [1; 3; 5]. Так, наприклад, на думку С.М. Ілляшенко [5], «...під економічною безпекою системи необхідно розуміти сукупність властивостей стану її виробничої підсистеми, що забезпечує можливість досягнення мети всією системою». А.В. Кендюхов вважає, що «...економічна безпека являє собою систему захисту життєвих інтересів держави. Як об'єкти захисту при цьому можуть виступати: економіка країни у цілому, окремі регіони, сфери і галузі господарства, юридична і фізична особи» [7]. За Л.І. Абалкіним «... економічна безпека - це стан економічної системи, який дозволяє їй розвиватися динамічно, ефективно і вирішувати соціальні задачі, і при якому держава має можливість виробляти і проводити в життя незалежну економічну політику» [15]. Отже, у загальному визначенні, під економічною безпекою доцільно розуміти якісну характеристику економічної системи, котра визначає здатність підтримувати необхідні умови життєдіяльності, стійке забезпечення ресурсами виробництва і розвитку.

В останні роки у вітчизняній і закордонній теорії та практиці безпеки сформувалися принципово нові підходи до формування механізмів і розвитку систем безпеки підприємств та установ. Вченими і фахівцями у галузях права, інформатики, економіки й управління створено моделі, які спонукають до подальшого розвитку теорії і практики формування механізмів забезпечення економічної безпеки і частково можуть бути втілені у складні організаційні системи підприємств. Концепції і методи забезпечення економічної безпеки у сфері господарської діяльності, нові моделі систем безпечних взаємовідносин, управління ризиками і рівнем загроз досліджували такі вчені як Л.І. Абалкін, М.М. Єрмошенко, С.М. Ілляшенко, А.В. Кендюхов, Є.А. Олейникова, В.П. Пономарьов. С.Н. Петрова й інші.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки підприємства».

Об’єкт дослідження - економіка підприємства України.

Предмет дослідження - економічна безпека підприємства (організації).

Мета курсової роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні економічної безпеки підприємства, аналізі ризиків і форм протидії ймовірним загрозам, інформаційного забезпечення й управління системами безпеки.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

) розглянути теоретичні аспекти економічної безпеки підприємства;

) дати характеристику економічній безпеці підприємства;

) дослідити етапи забезпечення економічної безпеки підприємства;

) проаналізувати внутрішньовиробничі складові економічної безпеки;

) вивчити позавиробничі складові економічної безпеки;

) дати оцінку рівня економічної безпеки;

) Розглянути інформаційне забезпечення економічної безпеки підприємств.

Методи дослідження. Для розв’язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Список використаних джерел включає 18 найменувань. Робота викладена на 56 сторінках друкованого тексту.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти економічної безпеки підприємства

.1 Характеристика економічної безпеки підприємства

Для усвідомлення значення категорії «економічна безпека» необхідно дати характеристику власне терміну «безпека» і визначити його сутність. Сутність безпеки втілена у визначенні такого «бажаного» стану суб'єкта, за якого ймовірність змін властивих цьому суб'єкту якостей і параметрів зовнішнього середовища негативно не впливає або впливає у допустимих межах на результати його діяльності. Тобто ці зміни знаходяться в межах певного інтервалу.

«Бажаний» стан суб'єкта можна визначити конкретним поєднанням параметрів його життєдіяльності. Залежно від вибору параметрів у цьому поєднанні, змінюється і поняття «бажана зміна». Таким чином, не менш важливим для суб'єкта є правильна оцінка рівня і параметрів безпеки [11, 45]].

Безпека може бути визначена як комплексне поняття, котре включає відповідні системи інформаційно-аналітичного моніторингу, попереджувальних, профілактичних, поточних і прогнозованих заходів щодо впливу на можливі загрози і має на меті нейтралізацію можливих негативних наслідків. Комплексність завдань, які вирішуються у сфері безпеки, вимагає професійної підготовки фахівців, котрі за повної довіри сторін можуть розробити методику і кваліфіковано забезпечити достатній рівень безпеки.

Одне з першочергових значень для підприємства має економічна безпека - нейтралізація факторів, які підривають стійкість функціонування економічного механізму [9, 653].

Необхідність постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється об'єктивно наявним для кожного суб'єкта господарювання завдання забезпечення стабільності й функціонування та досягнення головних цілей своєї діяльності. Рівень економічної безпеки підприємства залежить від того, наскільки ефективно його керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.

Серед проблем забезпечення економічної безпеки підприємства, що підлягають рішенню, у першу чергу, варто згадати наступні:

• неповну визначеність з набором складових економічної безпеки підприємства;

• наявність значних утруднень формалізованого опису динамічних властивостей підприємства з точки зору забезпечення його економічної безпеки, у взаємозв'язку з діями дестабілізуючих факторів;

• існуючі утруднення з визначенням складу оціночних критеріїв складових економічної безпеки, а також їхньою градацією для різних рівнів безпеки;

• відсутні загальновизнані вітчизняні методики оцінки рівня складових економічної безпеки підприємства, оскільки підходи, що одержали визнання в закордонній практиці, не завжди можна застосувати в умовах транзитивної економіки України;

• відсутність методик комплексної оцінки рівня економічної безпеки підприємства, з урахуванням усіх її складових. Ця проблема досить істотна, оскільки рівні різних складових визначаються за різними шкалами, що утрудняє їх зведення в єдиний комплексний показник.

Перелік проблем можна було б продовжувати. Всі вони вимагають наукового осмислення з метою визначення або удосконалення підходів до їх ефективного рішення. Розгляд цих підходів варто почати з уточнення самого поняття економічної безпеки підприємства, під якою слід розуміти стан ефективного використання його ресурсів і існуючих ринкових можливостей, який дозволяє запобігати внутрішнім і зовнішнім загрозам, і забезпечує його тривале виживання і стійкий розвиток на ринку відповідно до обраної місії [9,654].

Поняття економічної безпеки підприємства включає фінансову, інтелектуальну, кадрову, технологічну, правову, екологічну, інформаційну і силову складові. До них варто додати ринкову, а також інтерфейсну складову, яка характеризує надійність взаємодії з економічними контрагентами підприємства.

Забезпечення економічної безпеки передбачає виділення, аналіз і оцінку існуючих загроз по кожній з функціональних складових і розробку на цій основі системи протидіючих і упереджуючи заходів.

Мета економічної безпеки полягає в тім, щоб гарантувати стабільне та максимально ефективне функціонування нині та високим потенціалом розвитку в майбутньому.

В умовах планової економіки, коли переважна більшість підприємств базувалася на державній формі власності, держава жорсткими централізованими адміністративними нормами в основному регулювала економічні процеси. Такі явища, як недобросовісна конкуренція, промисловий шпіонаж, організована економічна злочинність, тіньова економіка, хоч і мали місце, але в значно менших масштабах, ніж у теперішній час. Для боротьби з цими явищами в основному використовувалася державна система правоохоронних органів, і підприємствам не було необхідності приділяти стільки уваги забезпеченню своєї економічної безпеки.

Перехід до ринкової економіки, поява значної кількості підприємств різноманітних організаційно-правових форм, що базуються на різних формах власності, наявність великої кількості способів конкурентної боротьби, недосконалість конкурентної бази, слабкість державних структур, що покликані створювати нормальні умови для розвитку бізнесу, криміналізація господарського життя та багато інших причин спонукали суб'єктів господарської діяльності більше приділяти уваги економічній безпеці.

Формування системи економічної безпеки залежить від розмірів підприємства, його економічних, фінансових, виробничо-технічних, інформаційних, інтелектуальних, професійних, організаційних та інших можливостей. Як свідчить світовий досвід, малі підприємства частіше за все користуються послугами зовнішніх спеціалізованих організацій: різноманітних консалтингових і маркетингових центрів, фірм з підбору кадрів, так званих кредитних бюро, що надають інформаційні послуги з перевірки ділової репутації партнерів, оборонних агентств та ін.

Середні підприємства, як правило, використовують комбіновану систему безпеки. З одного боку, у випадку необхідності отримують послуги від зовнішньої організації, з іншого - активно опираються на можливості власних служб та підрозділів, наприклад, юридичних, фінансових відділів, служб маркетингу, охорони кадрів, економічного аналізу, діловодства. Інколи з метою підвищення ефективності діяльності цих служб та підрозділів із захисту економічних інтересів на таких підприємствах створюються координаційний орган або призначається керівник, який відповідає за економічну безпеку підприємства.

Для великого підприємства доречно створювати свої власні служби безпеки. Як правило, всю діяльність із забезпечення безпеки координує один із керівників підприємства.

Оцінка безпеки суб'єктом може не співпадати з її реальним рівнем. Глибина цієї розбіжності залежить від повноти і глибини інформації про можливі загрози, від ступеня впливу змін загроз на стан безпеки. На підставі аналізу фахової літератури [9; 11] інформаційні технології у сфері забезпечення безпеки підприємств і організацій доцільно розглядати у вигляді деякої системи автоматизованого збору, обробки, аналізу і передачі інформації, яка має внутрішню та зовнішню складові. Інформація про стан діяльності підприємства є одним із найбільш цінних ресурсів підприємства. Достатня повнота зовнішньої інформації, яка може бути отримана шляхом моніторингу політичних, соціальних, економічних й екологічних умов, ринків збуту продукції підприємства, аналізу науково-технічної інформації, «know-how» бізнес-процесів, інновацій в організації й управлінні дозволяє підприємству швидко реагувати на зміни умов діяльності, своєчасно виявляти ризики і загрози, ефективно здійснювати господарську діяльність.

Вся система економічної безпеки включає в себе три базові елементи:

) інтереси; 2) загрози; 3) захист.

У неоднозначній системі економічних інтересів останні завжди відрізняються за їх носіями (суспільні, групові, особисті), за характером виразу й сприйняття. Звідси можна виділити принаймні чотири види економічних інтересів:

) інтереси, якими керується сам суб'єкт і які свідомо чи несвідомо направляють його вчинки; їх можна назвати мотиваційними інтересами;

) інтереси, які суб'єкт публічно висуває як мотив своїх вчинків і які можуть не співпадати з мотиваційними;

) інтереси, під якими можна розуміти фактичні інтереси в тому вигляді, в якому вони виявлені та зафіксовані спостерігачами;

) інтереси, які, на думку спостерігачів, найкращим чином відповідають потребам суб'єкта, їх приписним інтересам.

Із найзагальніших ознак загроз, що притаманні всім видам загроз, можна виділити такі: 1) конкретність; 2) реальність; 3) дійсність; 4) створення економічної небезпеки.

Особливі ознаки, що є для конкретних видів загроз, розглядаються в таких аспектах: 1) зміст загрози; 2) форма виявлення; 3) інтенсивність; 4) момент припущеного виконання.

Загроза як елемент системи економічної безпеки є сукупністю діянь (дій або бездіяльності), а також умов і чинників, що породжують економічну небезпеку [9, 657].

Таке визначення зумовлює певну організаційну структуру загрози, що може бути представлена в такому вигляді:

об'єкт взаємовідносин з приводу загрози;

суб'єкт взаємовідносин з приводу загрози; джерело загрози;

склад загрозливого спрямування;

спосіб і засоби здійснення загрозливого спрямування;

мета здійснення загрозливого спрямування;

умови, в яких відбувається загроза, сприйняття суб'єктом (об'єктом) впливу загрози.

Щоб запобігти або усунути появу конкретної загрози, застосовується третій базовий елемент системи - захист. При цьому головними принципами забезпечення захисту мають бути: а) законність; б) дотримання балансу інтересів держави, підприємств різних форм власності та фізичних осіб; в) їх взаємна відповідальність з забезпечення захисту.

Особливо актуальні проблеми забезпечення безпеки для підприємств з високим рівнем залежності від зовнішніх джерел матеріальних ресурсів та ринків збуту продукції.

Основним джерелом загроз для економічної безпеки виступає зовнішнє середовище. Кожна дія підприємства можлива тільки тоді, коли це допускає середовище. Підприємство постійно взаємодіє із зовнішнім середовищем, забезпечуючи собі тим самим можливість виживання. Для цього існує розгалужена система зв'язків. В якості зовнішніх зв'язків розуміють канали надходження факторів виробництва від постачальників до збуту продукції клієнтам. Предметом зв'язків можуть бути матеріальні потоки, інформація, фінанси тощо. Поряд з цим існують зв'язки із суміжними підприємствами, контрагентами, конкурентами, організаціями, органами державного управління (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Основні форми прояву реальних загроз безпеці підприємства

Для забезпечення безпеки підприємства повинні виявлятися причини, фактори виникнення економічних загроз, здійснюватись їх моніторинг та прогнозованість.

Моніторинг - це інформаційно-аналітична постійно діюча система спостережень за динамікою показників, які характеризують безпеку. В сучасних умовах роль регулярного, всебічного, об'єктивного моніторингу особливо значна, оскільки має місце висока рухомість, нестійкість соціально-економічних показників, наявність багатьох збуджуючих взаємодій, потребуючих постійної уваги. Якщо якість моніторингу недостатньо висока, то динаміка від'ємних економічних тенденцій, їх виникнення і розвиток можуть вийти із-під контролю і стати некерованими та деякою мірою безповоротними [9, 658].

На основі моніторингу підприємство повинно розробляти і застосовувати в управлінні механізм впливу на зовнішні та внутрішні фактори з метою управління безпекою. Для цього в стратегічному плані мають бути обґрунтування, які характеризують стан виробничо-господарської діяльності, вихід на порогові значення яких означає виникнення економічної загрози.

.2 Етапи забезпечення економічної безпеки підприємства

Найважливішим етапом забезпечення економічної безпеки підприємства є стратегічне планування і прогнозування його економічної безпеки. Цей етап передбачає розробку стратегічного плану забезпечення економічно" безпеки підприємства. У цьому документі необхідно задати якісні параметри використання корпоративних ресурсів підприємства у поєднанні з його організаційно-функціональною структурою і взаємозв'язками структурних підрозділів, а також деякі кількісні орієнтири забезпечення функціональних складових і економічної безпеки підприємства в цілому.

Після розробки стратегічного плану забезпечення економічної безпеки підприємства і вироблення рекомендацій щодо його реалізації відповідно до даних документів здійснюється стратегічне планування фінансово-господарської діяльності.

Другим етапом механізму забезпечення економічної безпеки підприємства є проведення оперативної оцінки рівня забезпечення і поточне тактичне планування економічної безпеки підприємства. Аналіз рівня економічної безпеки підприємства проводиться на основі оцінки ефективності заходів щодо запобігання збиткам і розрахунку функціональних і сукупного критеріїв економічної безпеки підприємства.

Поточне планування економічної безпеки підприємства здійснюється на основі розробки декількох альтернативних сценаріїв розвитку ситуації і розрахунку значень сукупного критерію економічної безпеки по кожному з них. Після вибору за результатами розрахунків кращого варіанта і аналізу інших виробляються оперативні рекомендації щодо поточного планування діяльності підприємства. Ці рекомендації не носять, на відміну від стратегічних, довгострокового характеру і задають не лише якісні орієнтири поточної діяльності підприємства, але й містять кількісні завдання [11, 67].

На основі оперативної оцінки рівня економічної безпеки підприємства і вироблених рекомендацій здійснюється оперативне планування фінансово-господарської діяльності підприємства, після чого проводиться практична реалізація розроблених планів.

У процесі здійснення підприємством своєї фінансово-господарської діяльності збирається інформація для аналізу стану його економічної безпеки, на основі якої здійснюється оцінка функціональних і сукупних критеріїв економічної безпеки цього підприємства, їх відхилень від планових значень, аналізуються причини виникнення цих відхилень. Після цього виробляються рекомендації щодо коригування набору корпоративних ресурсів, систем стратегічного і поточного планування фінансово-господарської діяльності підприємства, а також системи оперативного управління його діяльністю.

РОЗДІЛ 2. Аналіз рівня економічної безпеки підприємства

.1 Внутрішньовиробничі складові економічної безпеки

Фінансова складова. Характеризує фінансову стійкість підприємства. Про ослаблення фінансової безпеки свідчать: зниження ліквідності; підвищення кредиторської і дебіторської заборгованості; зниження фінансової стійкості і т.п.

За дану складову економічної безпеки відповідають фінансові й економічні служби підприємства.

Залежно від значень оціночних показників виділяють п'ять областей фінансової стійкості (областей ризику), їм можна поставити у відповідність п'ять рівнів фінансової безпеки [5, 156].

. Абсолютна фінансова стійкість і абсолютна безпека, коли для функціонування підприємству досить власних обігових коштів.

. Область нормальної фінансової стійкості і нормальний рівень безпеки, коли підприємство практично обходиться власними джерелами формування запасів і покриття витрат.

. Область нестійкого фінансового стану і нестабільного рівня безпеки, коли підприємству недостатньо власних обігових коштів, і воно зводить баланс за допомогою середньострокових і довгострокових позик і кредитів.

. Область критичного фінансового стану і критичного рівня безпеки, коли підприємство забезпечує фінансування своєї діяльності за допомогою короткострокових кредитів (крім середньострокових і довгострокових).

. Область кризового фінансового стану і кризового рівня безпеки, коли підприємство не в змозі забезпечити фінансування своєї діяльності ні власними, ні позиковими засобами, тобто знаходиться на грані банкрутства.

Інтелектуальна складова. Характеризує інтелектуальний потенціал працівників підприємства. Негативні впливи на дану складову чинять: звільнення провідних висококваліфікованих працівників, що призводить до ослаблення інтелектуального потенціалу підприємства; зниження питомої ваги інженерно-технічних і науковців у загальній кількості працюючих; зниження винахідницької і раціоналізаторської активності; зниження освітнього рівня працівників і, особливо, осіб апарату управління [5, 158].

За дану складову безпеки повинна відповідати кадрова служба (відділ кадрів) і особисто головний інженер.

Рівень інтелектуальної складової економічної безпеки може бути визначений у такий спосіб.

Розраховують значення наступних показників (коефіцієнтів):

• плинність працівників високої кваліфікації - розраховується як відношення кількості працівників, що звільнилися, до загальної кількості працівників даної кваліфікації;

• питома вага інженерно-технічних і наукових співробітників - розраховується як відношення їхньої кількості до всієї кількості працюючих;

• показник винахідницької (раціоналізаторської) активності - визначається як відношення кількості винаходів (рац-пропозицій) до кількості працюючих або інженерно-технічних працівників;

• показник освітнього рівня - визначається як відношення кількості осіб, які мають вищу (спеціальну) освіту відповідно до профілю діяльності підприємства, до загальної кількості працюючих тощо.

Ці й інші аналогічні показники (коефіцієнти) порівнюють з показниками інших підприємств або аналізують у динаміці (природно, при цьому враховують економічні показники діяльності аналізованого і порівнюваного підприємств).

Значення всіх показників зводять в інтегральний, використовуючи наступну формулу (відомий у математиці метод відстаней) [5,158].

де п - кількість показників; Ві - вага і-го показника;  - відносна оцінка і-гo показника;

 розраховується за наступними правилами:

 , якщо більше значення показника є кращим;

 , якщо менше значення показника є кращим,

де Пі - значення і-го показника; Птіп - найменше значення показника (коефіцієнта) із усієї кількості порівнюваних підприємств (або за весь аналізований період, якщо наявні дані характеризують у динаміці тільки одне підприємство); Птах - найбільше значення показника (коефіцієнта) із усієї кількості порівнюваних підприємств (або за весь аналізований період, якщо наявні дані характеризують у динаміці тільки одне підприємство).

Аналогічні розрахунки виконують для всіх порівнюваних підприємств (періодів часу).

Далі виводять середнє значення інтегрального показника (Писр) для галузі (ринку), або ж для конкретного підприємства за ряд років. При цьому можна задати певний діапазон середніх

За ступенем відхилення фактичних значень від середнього можна судити про рівень інтелектуальної складової економічної безпеки.

Якщо значення Пі, розраховане для аналізованого підприємства, менше Пср, то це свідчить про рівень інтелектуальної безпеки вище за середнє. Якщо Пі > Пср , то рівень безпеки нижче середнього. Значення Пі, що попадають у зазначений вище інтервал, свідчать про середній рівень безпеки [5,159].

Кадрова складова. Характеризує кадрову забезпеченість підприємства. До основних негативних впливів належать: відтік кадрів; плинність кадрів; фізичне старіння кадрів, старіння їхніх знань і кваліфікації; низька кваліфікація кадрів; поєднання основної діяльності з роботою в інших організаціях, що пов'язано як з низькою віддачею працівника, так і з можливим виходом конфіденційної інформації за межі підприємства.

За дану складову безпеки повинна відповідати кадрова служба (відділ кадрів).

Визначення рівня безпеки для кадрової складової виконують аналогічно викладеному вище, коригуючи склад показників. У ряді випадків показники інтелектуальної і кадрової складових економічної безпеки підприємства поєднують.

Технологічна складова. Характеризує технологічний потенціал і ступінь його захищеності. До основних негативних впливів належать: дії, спрямовані на підрив технологічного потенціалу підприємства; порушення технологічної дисципліни; моральне старіння використовуваних технологій.

Протидією повинна займатися технологічна служба (контроль технологічної дисципліни, удосконалення існуючих і розробка нових ефективних технологій тощо).

Показники рівня технологічної безпеки можуть бути розраховані аналогічно двом попереднім складовим, однак склад показників буде іншим. Так, наприклад, варто використовувати наступні показники, що характеризують технологічний потенціал і технологічну безпеку підприємства (природно, з урахуванням економічних результатів їхньої діяльності):

• рівень прогресивності технологій, що розраховується як відношення кількості використовуваних прогресивних сучасних технологій (на рівні кращих серед підприємств, які працюють на конкретному ринку) до загальної їх кількості на підприємстві;

• рівень прогресивності продукції, що розраховується як відношення кількості найменувань виготовлених нових прогресивних видів продукції (на рівні кращих зразків серед підприємств, які працюють на конкретному ринку) до загальної їх кількості;

• рівень технологічного потенціалу, що розраховується як частка технічних і технологічних рішень на рівні винаходів у загальній кількості нових рішень, які використовуються у виробничому процесі і т. д [5,160].

Правова складова. Характеризує правову захищеність інтересів підприємства і його працівників. Основними загрозами безпеки є: недостатня правова захищеність інтересів підприємства в договірній і діловій документації; порушення юридичних прав підприємства і його працівників; навмисне або ненавмисне розголошення комерційне важливих відомостей; порушення норм патентного права.

Протидією повинна займатися юридична і патентно-ліцензійна служба (правове забезпечення діяльності підприємства, юридичне пророблення договірної документації, ведення судових і арбітражних розглядів, правове навчання персоналу, ведення патентного фонду підприємства, контроль порушень норм патентного права, цензура публікацій).

Рівень правової безпеки може бути визначений залежно від співвідношення втрат, понесених підприємством (як реальних, так і у вигляді упущеної вигоди) унаслідок порушення правових норм (наприклад, виплат за позовами через порушення юридичних норм і прав), і загального розміру відвернених юридичною службою втрат. Для оцінки може бути запропонована наступна шкала:

• утрат немає - абсолютна правова безпека;

• частка правових утрат складає від 0 до 25% - нормальна правова безпека;

-50% - нестабільний стан;

-75% - критичний стан;

-100% - кризовий стан [5, 161].

Силова складова. Характеризує охорону інтересів підприємства і його працівників від фізичних і моральних впливів. До основних негативних впливів, що характеризують цю складову, належать:

• фізичні і моральні впливи, спрямовані на конкретних особистостей, особливо, керівництво і провідних фахівців підприємства, з метою заподіяти шкоду їх здоров'ю (фізичному і психологічному), а також репутації і матеріальному благополуччю, що складає загрозу нормальній діяльності підприємства;

• негативні впливи, що заподіюють шкоду майну підприємства, несуть загрозу зниження вартості його активів і втрати економічної незалежності (у тому числі доступ до конфіденційної інформації підприємства, включаючи промислове шпигунство; дезінформація; знищення інформації та ін.).

Протидією негативним впливам, що належать до силової складової, повинна займатися служба охорони (забезпечення фізичного захисту керівництва підприємства, організація пропускного режиму, охорона приміщень, ліній зв'язку й устаткування, захист інформації від несанкціонованого доступу, забезпечення режиму таємності документів і матеріалів, забезпечення безпеки в екстремальних умовах, навчання персоналу розпізнавати небезпеки і вживати заходів самозахисту).

Рівень даної складової економічної безпеки підприємства може бути визначений на основі оцінки ймовірності реалізації відзначених вище (а також інших аналогічних) загроз. Ця ймовірність (Р) може бути розрахована об'єктивно як частота негативних впливів у минулому і поточному періодах діяльності підприємства, або ж суб'єктивно - методом експертних оцінок. При цьому до уваги необхідно брати можливий збиток, унаслідок реалізації погроз. Визначення рівня силової складової економічної безпеки може бути розраховане на підставі табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Оцінка рівня силової складової економічної безпеки

Умовні позначки. Р - імовірність утрат; Ут - величина можливих утрат; Вк - власні кошти підприємства; В - виторг від реалізації продукції; ВД - валовий доход; Пч - чистий прибуток [5, 162].

Слід зазначити, що аналогічним чином можна визначити рівні безпеки по кожній з розглянутих вище складових. Однак на практиці це зробити складно, оскільки для більшості складових економічної безпеки важко оцінити ймовірності і величини можливих утрат.

.2 Позавиробничі складові економічної безпеки

Ринкова складова. Відображає ступінь відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім, які складаються в ринковому середовищі. Про ослаблення ринкової безпеки свідчать: зменшення частки ринку, яку займає підприємство; ослаблення конкурентних позицій і здатності протидіяти конкурентному тискові; зниження адаптаційних можливостей підприємства до змін на ринку, відставання від вимог ринку і т.д.

За дану складової економічної безпеки підприємства повинна відповідати служба маркетингу.

Суть підходу полягає в оцінці ступеня відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім, які генеруються ринковим середовищем. Фактори ринкового середовища і фактори, що визначають внутрішні можливості підприємства, як і в методі SWOT-аналізу [5, 163] поділяють на дві групи. Для зовнішнього середовища - можливості і загрози; для підприємства - сильні і слабкі сторони діяльності.

Вплив кожного з факторів (як зовнішнього середовища, так і внутрішні) на ринкову безпеку підприємства оцінюють за допомогою коефіцієнтів упевненості, що виміряються за шкалою від -1 до +1. Кожний з факторів розглядається як свідчення про наявність або відсутність загроз ринковій безпеці підприємства. При цьому можливості і сильні сторони оцінюють від 0 до +1, а загрози і слабкі сторони - від 0 до -1. Значення коефіцієнта упевненості відображує ступінь впевненості в тім, що вплив вимірюваного ним фактора збільшує (+) або зменшує (-) ступінь ринкової безпеки підприємства.

Значення коефіцієнтів упевненості (оцінки) факторів визначають на підставі минулого досвіду діяльності або експертним методом. В якості експертів можуть виступити керівники і провідні фахівці підприємства. Отримані оцінки послідовно комбінують (до отриманої підсумкової оцінки двох факторів додають оцінку наступного фактора і т.д.).

Інтегральну оцінку всього комплексу факторів (Ко) порівнюють з таблицею прийняття рішень (табл. 2.2) і роблять висновок про рівень ринкової безпеки підприємства. Необхідно відзначити, що при оцінці можуть розглядатися як фактори зовнішнього середовища і самого підприємства, що характеризують його реальну діяльність, так і які, котрі характеризують його потенційні можливості розвитку. Відповідно, оцінка відбувається: реального рівня ринкової безпеки; потенційного, який буде досягнутий, якщо підприємство реалізує розглянутий варіант розвитку [5, 164].

Таблиця 2.2

Оцінка рівня ринкової безпеки

Інтерфейсна складова. Характеризує надійність взаємодії з економічними контрагентами. Загрозу даній складовій економічної безпеки підприємства представляють можливі непередбачені зміни умов взаємодії (аж до розриву відносин) з економічними контрагентами: постачальниками, торговельними і збутовими посередниками, інвесторами, споживачами і т.д. Відповідальність за дану складової економічної безпеки несе служба маркетингу.

Оцінка надійності економічних контрагентів виконується за комплексом критеріїв, представлених у табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Ситуаційна оцінка економічного контрагента

Залежно від специфіки економічного контрагента перелік критеріїв може бути змінений. Оцінка надійності кожного з контрагентів виконується в таблицях, аналогічних табл. 2.3. Вона характеризує ступінь відповідності аналізованого контрагента кожному з оціночних критеріїв. Оцінку виконують шляхом простановки відміток у рядках з назвами критеріїв проти стовпців з оцінками.

Сукупну оцінку надійності і-го контрагента виконують за формулою

де Bjj - вагомість і-гo показника для j-го контрагента.

Оцінку надійності взаємодії з усією сукупністю контрагентів Нзаг розраховують як середньоарифметичну Нj (середньозважену, якщо вагомості контрагентів істотно різняться).

Залежно від її значення можна виділити наступні рівні економічної безпеки

Нзаг = 1 - абсолютна безпека;

,75 < Нзаг < 1 - нормальна безпека;

,50 < Нзаг < 0,75 - нестабільне положення;

,25 < Нзаг < 0,50 - критичний стан;

,00 < Нзаг < 0,25 - кризовий стан [5, 165].

Екологічна складова. Характеризує екологічну захищеність навколишнього середовища і самого підприємства. Негативні впливи на економічну безпеку, що належать до даної складової: загроза здоров'ю працівників підприємства; утрата прибутку унаслідок високого рівня екологічних штрафів і платежів; зниження конкурентоспроможності підприємства і виробленої продукції; підрив іміджу підприємства.

Протидією повинна займатися служба екологічної безпеки (контроль екологічності і екологізації всіх сторін діяльності підприємства).

Рівень екологічної безпеки може бути визначений як середнє рівнів окремих факторів

де S - площа території, яку використовує підприємство; Sл - площа ушкоджень ландшафту; Sэ - площа енергетично забрудненої території; Sce - площа, зайнята під смітники; Zeд - фактична концентрація забруднюючих речовин у воді; Znp.вд - гранично допустима концентрація забруднюючих речовин у воді; Zвз - фактична концентрація забруднюючих речовин у повітрі; Znр.вз - гранично допустима концентрація забруднюючих речовин у повітрі; kл - коефіцієнт, що враховує ступінь ушкодження ландшафту; kэ - коефіцієнт, що враховує інтенсивність енергетичного забруднення; kce - коефіцієнт, що враховує небезпеку речовин у відходах; keд - коефіцієнт, що враховує небезпеку речовин у воді; keз - коефіцієнт, що враховує небезпеку речовин у повітрі.

Рівень безпеки може бути визначений у такий спосіб:

Уэ.б = 0 - абсолютна екологічна безпека;

Уэ.б < 0,25 - нормальна екологічна безпека;

,25 < Уэ.б < 0,50 - нестійкий екологічний стан;

,50 < Уэ.б < 0,75 - критичний рівень екологічної безпеки;

Уэ.б > 0,75 - екологічна криза [5, 166].

Інформаційна складова. Рівень даної складової економічної безпеки визначається часткою неповної, неточної і суперечливої інформації, яка використовується в процесі прийняття управлінських рішень.

Протидією повинна займатися інформаційно-аналітична служба спільно зі службою охорони (аналіз достовірності інформації, що надходить, збір, накопичення, систематизація і збереження інформації, захист інформації від несанкціонованого доступу, підтримка зв'язків з діловими партнерами і широкими колами громадськості).

Як показники рівня інформаційної безпеки можуть бути використані наступні коефіцієнти:

• коефіцієнт повноти інформації (Кпл) - розраховується як відношення обсягу інформації, що є в розпорядженні особи, яка приймає рішення (ОПР), і обсягу інформації, необхідної для ухвалення обґрунтованого рішення;

• коефіцієнт точності інформації (Кт) - розраховується як відношення обсягу релевантної інформації до загального обсягу наявної в розпорядженні ОПР інформації;

• коефіцієнт суперечливості інформації (Кпр) - розраховується як відношення кількості незалежних свідчень на користь ухвалення рішення до загальної кількості незалежних свідчень у сумарному обсязі релевантної інформації [5, 167].

Обсяг інформації може бути розрахований у сторінках формату А4, кількості символів тексту, Кбайт, Мбайт тощо.

Рівень інформаційної безпеки може бути визначений на основі добутку трьох згаданих коефіцієнтів

При цьому, якщо:

Ки > 0,7 - рівень безпеки високий;

,3 < Ки < 0,7 - рівень безпеки середній;

Ки < 0,3 - рівень безпеки низький.

.3 Оцінка рівня економічної безпеки

Очевидно, що оцінка рівня економічної безпеки підприємства за всіма функціональними складовими на основі статистичних методів обробки інформації надто ускладнена, оскільки більшість аспектів цієї проблеми важко піддаються математичній формалізації, а деякі з них - не піддаються зовсім. Проте важливість цієї проблеми для ефективного функціонування підприємства дуже велика, тому пропонується оцінювати рівень економічної безпеки підприємства на основі визначення сукупного критерію економічної безпеки підприємства, що розраховується на основі бачень кваліфікованих експертів за частковими функціональними критеріями економічної безпеки підприємства.

Часткові функціональні критерії економічної безпеки підприємства по кожній з її складових розраховуються на основі оцінки збитків економічної безпеки підприємства і ефективності заходів щодо їх запобігання.

Формула розрахунку сукупного критерію економічної безпеки підприємства (СКЕБ) [3, 78]:

де Kt - значення часткових функціональних критеріїв економічної безпеки підприємства; dt - питома вага значущості функціональних складових економічної безпеки підприємства.

Питома вага часткових функціональних критеріїв економічної безпеки підприємства у сукупному критерії його економічної безпеки розраховується на основі оцінки сукупних збитків за функціональними складовими.

Безперечно, цей метод розрахунку сукупного критерію економічної безпеки підприємства містить значну частку суб'єктивного фактора бачень експертів, що проводять оцінку рівня економічної безпеки підприємства. Суб'єктивізм методу, що пропонується, відбивається як в оцінці збитків при визначенні часткових функціональних критеріїв економічної безпеки підприємства, так і в процесі розподілу питомої ваги функціональних складових при розрахунку сукупного критерію економічної безпеки підприємства. Однак саме відсутність чітко заданих параметрів оцінки дозволяє найбільш ефективно настроїти цей гнучкий інструмент всебічної оцінки діяльності підприємства на специфіку конкретної організації.

Аналіз рівня економічної безпеки підприємства проводиться на основі порівняння, отриманого внаслідок розрахунку значення сукупного критерію економічної безпеки підприємства з отриманими раніше значеннями цього критерію для підприємства, що аналізується, а також, по можливості, з розрахованими для порівняння значеннями цього критерію для аналогічних підприємств певної галузі. Крім того, порівнюються поточні та минулі оцінки часткових функціональних критеріїв і виявляються ступені впливу зміни стану функціональних складових на зміну значення сукупного критерію економічної безпеки підприємства. Після цього розрахунку необхідно провести функціональний аналіз заходів для підтримування необхідного рівня функціональних складових економічної безпеки підприємства.

Цей функціональний аналіз сприятиме виявленню недоліків і резервів комплексу заходів, що реалізовуються підприємством, для становлення кожної з функціональних складових економічної безпеки і безпеки підприємства в цілому, а також дасть можливість менеджерам підприємства скоригувати функціональну систему його економічної безпеки. Сформулюємо алгоритм проведення такого функціонального аналізу.

. Визначення структури негативних впливів за кожною функціональною складовою економічної безпеки підприємства. Відокремлення об'єктивних і суб'єктивних негативних впливів.

. Формування списку заходів, що були вжитті підприємством до моменту проведення оцінки рівня його економічної безпеки для усунення впливу негативних факторів. Такі списки заходів формуються за кожною з функціональних складових і за кожним негативним фактором усередині кожної складової. У випадку якщо в минулому було вжито певні превентивні заходи з попередження тих чи інших негативних впливів, їх також необхідно внести до списку заходів, навіть якщо негативні впливи, що очікувалися, так і не мали місця.

. Оцінка ефективності вжитих заходів з точки зору нейтралізації конкретних негативних факторів за кожною з функціональних складових економічної безпеки підприємства. Оцінка ефективності вжитих заходів може здійснюватись експертами, що проводять загальну оцінку економічної безпеки певного підприємства, або спеціально запрошеними лише з цією метою, на основі оцінки відношення економічного ефекту, отриманого від реалізації заходів, що оцінюються, відверненого за допомогою цих заходів можливого збитку, до сукупних витрат на реалізацію комплексу заходів і вартості зазнаного збитку за функціональною складовою.

. Визначення причин недостатньої ефективності заходів, запроваджених з метою усунення негативних факторів, що вже виникли, і запобігання можливим, а також визначення відповідальних за низьку ефективність реалізації вжитих заходів.

. Визначення переліку очікуваних негативних впливів. До цього списку включаються негативні впливи, які не вдалося усунути до певного моменту часу, і тому їхній вплив поширюється надалі, а також ті негативні впливи, що можуть з'явитися у майбутньому.

. Вироблення рекомендацій щодо усунення існуючих негативних впливів і попередження можливих.

. Оцінка вартості кожного із запропонованих заходів щодо усунення негативних впливів та визначення виконавців, відповідальних за реалізацію заходів, що пропонуються [3, 82].

Російською економічною академією імені Г.В.Плеханова такий функціональний аналіз пропонується оформляти картою функціонального аналізу економічної безпеки підприємства.

У табл. 2.4 наведено приклад карти функціонального аналізу економічної безпеки підприємства.

При заповненні такої карти негативні фактори, що впливають відразу на декілька функціональних складових економічної безпеки, повинні окремо враховуватися за всіма складовими, що змінилися внаслідок цього. При цьому збитки і ефекти слід також розділяти на відповідні складові, а вартість заходів у разі їх повторення в різних складових повинна враховуватися в бюджеті тільки один раз.

Створення карти функціонального аналізу економічної безпеки підприємства дозволяє вирішувати одночасно сукупність найважливіших проблем забезпечення його економічної безпеки. Серед них передусім необхідно виділити такі:

Таблиця 2.4.

Зразок карти функціонального аналізу економічної безпеки підприємства

Оцінюючи значення фінансових збитків від очікуваних, реалізованих та відвернених негативних впливів, ми можемо отримати достовірне уявлення про масштаби потенційного, відверненого і зазнаного підприємством збитку від сукупності негативних впливів на його економічну безпеку. Також через аналіз питомої ваги функціональних збитків у загальному сукупному збитку можна досить точно оцінити значущість функціональних складових економічної безпеки підприємства. Схема розрахунку питомої ваги функціональних складових економічної безпеки підприємства на основі аналізу функціональної структури збитків, розрахованих за картою функціонального аналізу економічної безпеки підприємства, наведена у табл. 2.5 [3, 84].

Принцип розрахунку питомої ваги функціональних складових економічної безпеки підприємства на основі аналізу збитків дозволяє визначити однорідний параметр дослідження складно вимірюваних іншими засобами функціональних складових економічної безпеки, і тому цей метод є вельми ефективним у розв'язанні проблеми оцінки функціональних складових економічної безпеки підприємства.

На основі карти функціонального аналізу фахівець має можливість оцінювати ефективність дій, що проводяться підприємством, з метою запобігання можливим і реальним негативним впливам. Ця оцінка здійснюється шляхом віднесення вартості конкретних заходів, спрямованих на відвернення збитків, і отриманих додаткових ефектів до витрат на реалізацію цих заходів і вартості зазнаних збитків незважаючи на запобіжні заходи. Така оцінка повинна здійснюватись у розрізі функціональних складових економічної безпеки підприємства на основі даних карти функціонального аналізу, а також у розрізі структурних підрозділів підприємства.

Оцінка ефективності діяльності структурних підрозділів на основі співвідношення бюджетів, з одного боку - на проведення заходів для запобігання негативних впливів і з іншого - даних по збитках, що були попереджені, але все ж таки реалізувалися, дає об'єктивну і підкріплену фінансовими розрахунками картину ефективності діяльності усіх структурних підрозділів підприємства яку розрізі забезпечення функціональних складових економічної безпеки підприємства, так і всієї роботи підрозділу в цілому. Оцінка ефективності роботи структурних підрозділів підприємства дозволяє правильно визначати причини виникнення негативних факторів і відповідальних за неефективну протидію їхньому впливові, а також сформувати систему заходів запобігання впливам, що вже діють чи тільки очікуються, ефективно плануючи при цьому розподіл бюджету підприємства по структурних підрозділах і функціональних складових його економічної безпеки.

Таблиця 2.5.

Схема розрахунку питомої ваги функціональних складових економічної безпеки підприємства

Для найбільш адекватної оцінки впливу кожної складової економічної безпеки підприємства на загальний рівень економічної безпеки необхідно дослідити такі істотно важливі проблеми:

. Визначити функціональну складову економічної безпеки підприємства, під якою розуміють сукупність процесів, що здійснюються в організації, з усіма їх характерними особливостями і взаємозв'язками, що складають єдину родинну групу з точки зору їх функціональної ролі в забезпеченні економічної безпеки підприємства. При дослідженні й описі основної суті функціональних складових економічної безпеки підприємства необхідно виділяти:

а) найважливіші фактори, що впливають на стан функціональної складової;

б) основні процеси, що чинять вплив на забезпечення функціональної складової економічної безпеки підприємства;

в) економічні індикатори, що відбивають рівень забезпечення функціональної складової економічної безпеки підприємства;

г) заходи щодо забезпечення максимально високого рівня функціональної складової економічної безпеки підприємства.

. При аналізі факторів, що впливають на стан функціональної складової економічної безпеки підприємства, доцільно виділяти внутрішні та зовнішні впливи, суб'єкти цих внутрішніх і зовнішніх впливів, а також склад, стан і методи використання тих корпоративних ресурсів, що беруть участь у процесі забезпечення даної функціональної складової економічної безпеки підприємства. Вельми важливим тут є аналіз як зовнішніх, так і внутрішніх негативних впливів, а також оцінка зазнаних і прогнозування можливих збитків від них для даної функціональної складової та економічної безпеки підприємства загалом.

. Планування й аналіз забезпечення функціональних складових економічної безпеки підприємства здійснюється у тісному поєднанні з такими функціями планування і аналізу господарської діяльності підприємства, як:

календарне планування господарської діяльності підприємства;

нормування матеріалів і поставок;

фінансове і бюджетне планування, в тому числі планування заборгованості;

планування персоналу;

планування режимів роботи обладнання;

планування збуту;

бухгалтерський облік і фінансовий аналіз [2, 34].

. Розрахунок рівня виконання запланованих значень часткових критеріїв стану функціональних складових економічної безпеки підприємства. Здійснюється він шляхом розподілу сумарної загальної оцінки фактичного рівня забезпечення функціональної складової економічної безпеки підприємства до запланованого значення цього показника. Планові та фактичні значення часткових функціональних критеріїв забезпечення економічної безпеки підприємства розраховуються за методикою, аналогічною методиці розрахунку сукупного критерію економічної безпеки підприємства. Частковий функціональний критерій економічної безпеки підприємства за цією методикою необхідно розраховувати як відношення сукупного відверненого збитку за даною складовою економічної безпеки підприємства до суми витрат на реалізацію заходів із запобігання збиткам від негативних впливів і загального зазнаного збитку за складовою. Розрахунку часткового функціонального критерію економічної безпеки підприємства відповідає така формула:

де ЧФК - частковий функціональний критерій рівня забезпечення функціональної складової економічної безпеки підприємства;

Звід - сукупний відвернений збиток за складовою;

В - сумарні витрати на реалізацію заходів із запобігання збиткам з цієї функціональної складової економічної безпеки підприємства в періоді, що аналізується;

Ззаг - загальний зазнаний збиток за даною функціональною складовою економічної безпеки підприємства [2, 35].

Безсумнівно, що достовірна оцінка всіх можливих зазнаних і відвернених збитків з кожного із заходів, які реалізуються, є надто складною, однак саме така методика співвідношення різних аспектів економічної безпеки підприємства за однорідним критерієм оцінки збитків, який, до того ж, вимірюється в тих самих вартісних одиницях, що й витрати на реалізацію заходів, які вживаються, є, мабуть, найбільш адекватною при розрахунку ефекту, що отриманий від заходів із забезпечення функціональних складових економічної безпеки підприємства.

РОЗДІЛ 3. Інформаційне забезпечення економічної безпеки підприємств та установ

.1 Зовнішні та внутрішні небезпеки та загрози економічній безпеці підприємства

Сучасна ситуація в економіці України, що склалася останніми роками, характеризується істотним зниженням фінансової і загальної економічної безпеки підприємств. Це викликано труднощами тривалого перехідного періоду до системи ринкового господарства та політичною нестабільністю в суспільстві. Тривала відсутність позитивних темпів економічного зростання в більшості галузей суспільного виробництва стали найбільш очевидними ознаками критичного стану економічної безпеки підприємств.

Істотний вплив на безпеку підприємств чинить криміналізація структур виробництва і розподілу продукції. Так, на частку тіньової економіки в Україні у 2004 р. припадало майже 46% валового внутрішнього продукту, в ній працювало більше 2 млн. громадян. Злочинні групи поки що контролюють до 40% підприємств, заснованих на приватній формі власності, 30% державних підприємств, до 50% банків [16]. У цій ситуації необхідна державна підтримка сфери забезпечення економічної безпеки підприємництва. Реалії сьогодення вимагають створення спеціальних систем економічної безпеки підприємств, які забезпечуватимуть стійкий стан захищеності їхніх життєво важливих інтересів.

Забезпечення економічної безпеки - гарантія незалежності країни, умова стабільності і ефективної життєдіяльності суспільства, досягнення успіху. Це пояснюється тим, що економіка є життєво важливою стороною діяльності суспільства, держави й особи, а, отже, поняття національної безпеки втратить зміст без забезпечення життєздатності економіки, стійкості від дії можливих зовнішніх і внутрішніх загроз. Тому забезпечення економічної безпеки на будь-якому рівні господарства є найважливішим національним пріоритетом.

Питання класифікації можливих загроз економічної безпеки підприємства висвітлюється трохи спрощено. В загальній системі небезпек і загроз автори, як правило, виділяють тільки два Ті аспекти - внутрішній і зовнішній [9; 10; 11]. Однак, на наш погляд, подібний підхід не в змозі охарактеризувати усе різноманіття факторів, які справляють вплив на економічну безпеку підприємства, діючого в сучасних умовах перехідного періоду в економічній сфері.

Так, в залежності від можливості прогнозування варто виділити ті небезпеки і загрози, які можна передбачати, та ті, які взагалі передбачити неможливо. До першої групи належать загрози, які, як правило, виникають у визначених умовах, відомі з досвіду господарської й іншої діяльності підприємства, вчасно виявлені й узагальнені економічною та юридичною наукою. До другої - загрози, які виникають раптово, зненацька, пов'язані передусім з непередбаченими діями несумлінних конкурентів, організованих злочинних формувань, зміною правового поля, форс-мажорними обставинами тощо (аварії, стихійні лиха і т.п.). У цій ситуації першочергове завдання системи забезпечення економічної безпеки підприємства - вчасно виявити ці небезпеки і загрози та послабити їх негативну дію (вплив).

Небезпеки і загрози економічній безпеці підприємства в залежності від джерел виникнення можна поділити на об'єктивні і суб'єктивні. Об'єктивні виникають без участі та волі підприємства та його службовців, незалежні від прийнятих рішень, їх необхідно розпізнавати й обов'язково враховувати в управлінських рішеннях. Суб'єктивні породжені навмисними чи ненавмисними діями людей, різних органів і організацій, у тому числі державних і міжнародних підприємств конкурентів.

За ймовірності настання всі деструктивні фактори можна поділити на явні тобто реально існуючі, видимі, та латентні, тобто приховані, ретельно замасковані. Вони можуть проявитися раптово. Тому їх нейтралізація вимагає вживання термінових заходів, додаткових зусиль і засобів [16, 220].

Небезпеки і загрози можуть класифікуватися і за об’єктами зазіхання, які вже були наведені в роботі, а саме: небезпеки і загрози персоналу підприємства, фінансовим і матеріальним засобам, спрямовані на інформаційні ресурси, засоби та системи інформатизації і т.п. У загальному вигляді до погроз безпеці персоналу підприємства слід зарахувати: вбивства, супроводжувані насильством, катування; викрадення та погрози викрадення співробітників, членів їхніх родин та близьких родичів; насильство психологічного характеру - залякування, шантаж, вимагання; пограбування з метою заволодіння коштами підприємства, цінними паперами, документами тощо. Злочинні зазіхання у відношенні матеріальних цінностей й інших ресурсів знаходять своє вираження у вигляді: ознайомлення з конструкцією, дизайном; підробки продукції; крадіжок; промислового шпигунства; різного роду шахрайств; знищення тощо. Стосовно інформації й інформаційних ресурсів виявляються загрози цілісності, конфіденційності, повноти та доступу. Здійснення загроз інформаційним ресурсам може бути зроблене: через агентурні джерела в органах державного керування і комерційних структур, що мають можливість одержання конфіденційної Інформації (суди, податкові органи, комерційні банки й ін.); шляхом підкупу осіб, що працюють на підприємстві чи в структурах, безпосередньо пов'язаних з їх діяльністю; шляхом перехоплення інформації, що циркулює в засобах і системах зв'язку й обчислювальної техніки, за допомогою технічних засобів розвідки та знімання інформації; шляхом підслуховування конфіденційних переговорів і інших способів несанкціонованого доступу до джерел конфіденційної інформації.

За природою виникнення можна виділити: політичні, економіко-правові, техногенні, правові, кримінальні, екологічні, конкурентні й інші небезпеки і загрози.

Залежно від величини завданої шкоди, до якої може призвести дія деструктивного фактору, небезпеки та загрози можна поділити на ті, які призводять до незначних, значних та катастрофічних труднощів.

Як вже зазначалося, найбільш поширеним є виділення небезпек та загроз залежно від сфери їх виникнення. Це внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх загроз економічній безпеці підприємства належать:

протиправні й інші негативні дії кадрових співробітників;

порушення встановленого режиму збереження інформації, яка становить комерційну таємницю;

порушення порядку використання технічних засобів;

інші порушення порядку і правил дотримання режиму безпеки на об’єкті, що створюють передумови для реалізації злочинними елементами своїх цілей і виникнення надзвичайних подій.

Необхідно відзначити, що протиправні й інші негативні дії штатних співробітників підприємства в даному випадку припускають відсутність якого-небудь прямого чи опосередкованого зв'язку зі структурами організованої злочинності чи розвідувальними підрозділами іншої структури.

Узагальнений соціально-психологічний портрет таких осіб, що за власною ініціативою здійснюють дії на шкоду безпеці суб'єктів господарювання, свідчить про те, що серед них переважають духовно і морально хворі, кар'єристи, марнолюбні, самовпевнені, безпринципні, непристосовані до життєвих безладь, що вважають себе в чомусь скривдженими співробітниками. Ряд з них, як виявилося, страждали серйозними психічними захворюваннями [6, 221].

Порушення встановленого режиму збереження інформації, яка становить комерційну таємницю, сприяє успішному розв'язанню своїх завдань організаціями й особами, що спеціалізуються на промисловому шпигунстві, розкритті комерційної таємниці і т.п.

Найбільш типовими причинами й умовами, що викликають порушення режиму захисту конфіденційної інформації, є:

відсутність персональної відповідальності посадових осіб за збереження інформації, що становить комерційну таємницю, а також несекретної інформації заволодіння і зміна якої може призвести до витоку, перекручення або втрати пов'язаної з нею таємної інформації;

допуск до такої інформації необгрунтоване широкого кола осіб;

порушення правил спеціального діловодства;

відсутність умов для підтримки на необхідному рівні режиму захисту;

недотримання встановленого порядку проведення особливо важливих нарад, конфіденційних переговорів;

порушення пропускного режиму й охорони об'єкта;

незахищеність технічних каналів витоку інформації;

недосконалий контроль.

До числа інших порушень порядку і правил дотримання режиму безпеки на об'єкті, що створює передумови для реалізації злочинними елементами своїх цілей, виникнення надзвичайних подій, належать порушення правил протипожежної, радіаційної безпеки і т.п.

Необхідно відзначити, що внутрішні загрози безпеці об'єктів є категоріями постійними, незалежними від ролі, місця, значення об'єкта в економічній діяльності, спрямованості устремлінь джерел зовнішніх загроз безпеці.

До зовнішніх небезпек і загроз економічній безпеці підприємства слід зарахувати:

діяльність юридичних та певних фізичних осіб, які спеціалізуються на проведенні промислового шпигунства. Це можуть бути спецслужби іноземних держав, спеціальні структури фірм, що займаються добуванням секретної інформації, а також ті, що здійснюють підривні акції у відношенні об'єктів національної економіки;

звичайну й організовану злочинність у різноманітті свого прояву: укладення фіктивних договорів; намагання заволодіти контрольним пакетом акцій підприємства; розкрадання матеріальних засобів і цінностей; протизаконні фінансові операції; різного роду шахрайські дії; небезпечний для життя вплив на персонал підприємства тощо;

несумлінну конкуренцію. Причому останню слід розуміти значно ширше, ніж встановлено у діючому законодавстві, тобто сюди слід включати всі дії конкурентів, котрі виходять за рамки закону і в результаті завдають збитків діяльності конкретного підприємства або визначеному колу підприємств;

протекціонізм та корупцію в системі державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, що у свою чергу породжує різного роду перешкоди для діяльності законослухняних підприємств;

неправомірні дії з боку державних контролюючих та правоохоронних органів;

форс-мажорні обставини зовнішньої природи [16, 223].

Перелік зовнішніх і внутрішніх небезпек та загроз економічній безпеці підприємства досить значний і різноманітний за змістом. Розглянуті обставини і явища несуть безпосередню загрозу не тільки окремим державним і недержавним об'єктам економіки, а і безпеці країни в цілому. Своєчасне виявлення і нейтралізація джерел зовнішньої та внутрішньої загроз безпеці є першочерговим завданням всіх суб’єктів економічної діяльності. З урахуванням системного ретельно організованого і висококваліфікованого характеру протиправних дій забезпечення безпеки об'єктів економіки на необхідному рівні можливе лише на основі науково обґрунтованої, максимально адаптованої до обстановки комплексної програми захисту об'єктів з відповідним матеріально-ресурсним її забезпеченням, при залученні як сил і засобів державних правоохоронних органів, так і можливостей самих підприємницьких структур.

.2 Комерційна таємниця як один із найголовніших об'єктів економічної безпеки підприємства

Закон України від 02.10.92 р. № 2657-ХІІ «Про інформацію» передбачає існування двох видів інформації в Україні: відкриту та з обмеженим доступом. Водночас інформація з обмеженим доступом поділяється на конфіденційну та таємну.

Таємна інформація - це інформація, що містить відомості, які встановлюють державну та іншу, передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі [13, 23].

Конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. До конфіденційної можна віднести будь-яку інформацію професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру. Володарі такої інформації самостійно встановлюють режим доступу до неї, включаючи належність її до конфіденційності, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.

Однак це правило не поширюється на інформацію комерційного та банківського характеру, а також іншу інформацію, правовий режим якої встановлений Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, а також таку інформацію, приховання якої становить загрозу життю і здоров'ю людей.

Під комерційною таємницею підприємства мають на увазі відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державними таємницями, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам [13, 24].

Склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю. Порядок їх захисту визначається керівником підприємства. Визначений перелік відомостей, що є комерційною таємницею, - це інформація, що належить підприємству на праві власності у повному обсязі. Підприємство має право розпоряджатися такою інформацією на власний розсуд і здійснювати щодо неї будь-які законні дії, не порушуючи при цьому права третіх осіб.

Крім того, підприємство як власник відомостей, що містить комерційну таємницю, має право призначити особу (осіб), яка здійснює володіння, користування та розпорядження такою Інформацією, і визначити правила обробки інформації та доступ до неї, а також встановлювати інші умови щодо комерційної таємниці. Але відповідно до закону, не будь-якій інформації підприємство може надати режим комерційної таємниці, обмеживши таким чином до неї доступ третіх осіб І насамперед контролюючих органів. Це обумовлено тим, що законом не визначено перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю. Законом про підприємства передбачено, що склад та обсяг відомостей, які становлять комерційну таємницю підприємства, визначаються його керівником з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.93 р. № 611 «Про перелік відомостей, що не становлять комерційну таємницю».

.3 Служба безпеки на підприємстві

Багатогранність сфер забезпечення і захисту інформації потребує створення спеціальної служби, яка здійснює реалізацію спеціальних захисних заходів. За кордоном чисельність і склад служби безпеки підприємства {фірми, компанії тощо) визначається реальними потребами підприємства і ступенем конфіденційності його інформації. Залежно від масштабів і потужностей організації діяльність із забезпечення підприємства і захисту інформації може бути реалізована від абонентного обслуговування силами спеціальних центрів безпеки до повномасштабної служби компанії з розвиненою штатною чисельністю. В іноземних джерелах розглядається така структура служби безпеки фірми.

Основними завданнями служби безпеки (СБ) підприємства виступає забезпечення безпеки підприємства, виробництва, продукції та захист комерційної, промислової, фінансової, ділової та іншої інформації незалежно від її призначення і форми при всій різноманітності можливих каналів її розповсюдження та різноманітних дій конкурентів.

СБ підприємства утворюється наказом директора з метою захисту економічних інтересів підприємства [9, 672].

Рис. 1.2. Організаційна схема служби безпеки в Європі

СБ є самостійним підрозділом і підпорядковується безпосередньо керівнику підприємства.

Керівництво СБ здійснює начальник СБ, який призначається і звільнюється з посади керівником підприємства.

Структура і штат СБ за представленням начальника затверджується керівником підприємства.

Діяльність СБ фінансується за рахунок включення її витрат у собівартість робіт, які виконує підприємство.

У своїй діяльності СБ керується законами України, указами президента, постановами Кабінету Міністрів України, відомчими наказами та вказівками, Статутом підприємства, наказами керівництва підприємства.

Відповідно до основних завдань СБ виконує такі функції:

. З питань допуску працівників до інформації, що охороняється:

спільно зі спеціалістами, відповідальними виконавцями розробляється перелік відомостей, які становлять комерційну таємницю (КТ) підприємства. Вносить відповідні документи на розгляд і затвердження керівника. Контролює відповідність змісту та умов проведення робіт реквізиту «КТ - власність підприємства» та строки його дії;

розробляє та здійснює заходи, які забезпечують доступ до охоронної інформації тільки тих осіб, яким це необхідно для виконання службових обов'язків;

розробляє систему організаційних та технічних заходів, які регламентують усередині об'єктовий режим підприємства;

здійснює контроль за виготовленням, звітом, зберіганням, видачею та використанням бланків службових посвідчень, печаток, штампів підприємства, а також металевих і мастичних печаток з індивідуальними обліковими номерами.

. З питань діловодства:

організовує і веде діловодство; контролює забезпечення встановленого порядку розмноження документів, їх обрахунку, зберігання та користування ними;

забезпечення дотримання правил відправлення документів, які містять комерційну таємницю підприємства;

розробляє і здійснює заходи з передбачення розголошення інформації при проведенні діловодства.

. З питань передачі та прийому інформації технічними засобами зв'язку:

організовує прийом-передачу охоронної інформації та відкритої кореспонденції телетайпом, телексом, телефаксом;

обирає ефективні та економічні заходи зв'язку в залежності від характеру інформації, що передається. Обраховує та аналізує вхідну та вихідну кореспонденцію, оперативно доводить до адресантів.

. 3 питань забезпечення пропускного режиму, охорони майна персоналу підприємства, контролю за протипожежною безпекою:

розробляє документи, які регламентують пропускний режим та затверджують їх у керівництва підприємства. Оформлює, обраховує, видає забирає всі види пропусків на території підприємства; контролює оформлення документів на ввіз та вивіз матеріальних цінностей;

організовує контрольно-пропускні пости. Встановлює тимчасовий режим охорони об'єктів підприємства. Експлуатує технічні засоби охорони.

розробляє і здійснює заходи з забезпечення особистої безпеки персоналу.

. З питань інженерно-технічного забезпечення охоронної інформації та охорони підприємства [9, 673]:

розробляє вимоги до приміщень, де ведуться операції з охоронною Інформацією, зберігаються відповідні документи, вироби, а також матеріальні цінності. Проводить атестацію приміщень і об'єктів зберігання матеріальних цінностей. Організовує установку та експлуатацію технічних засобів захисту, в тому числі й засобів протидії технічним розвідникам;

веде обрахунок сейфів, металевих шаф, спеціальних сховищ (а також ключів до них), в яких дозволено постійно або тимчасово зберігати документи, які містять цінну інформацію (з реквізитом «КТ - власність підприємства»);

контролює виконання заявок (договорів) на встановлення засобів зв'язку.

. З питань безпеки інформації здійснює:

приймає участь у підборі кадрів, здатних вести ефективну роботу із зарубіжними фірмами та в підготовці оформлення виїзних документів для закордонних відряджень;

приймає участь у підготовці документів та матеріалів (програми, контракти) з зовнішньоекономічної діяльності, організації переговорів та інших сумісних із закордонними спеціалістами заходів на території підприємства та за її межами.

. Здійснення методичної допомоги відповідним виконавцям з питань забезпечення економічної безпеки при підписанні договорів зі сторонніми організаціями.

. Участь в експертизі матеріалів, підготованих до відкритої публікації (статті, доповідь, реклама тощо).

. Здійснює організаційно-методологічне керівництво, уповноважене з захисту комерційної таємниці в структурі підрозділів. Проводить консультації для співробітників підприємства з організаційно-правовими питаннями забезпечення економічної безпеки та способи захисту охоронної інформації.

. Із залученням спеціалістів підприємства вивчає всі види діяльності підрозділів з метою виявлення та закриття можливих каналів розповсюдження охоронної інформації та нанесення економічного збитку.

. Організовує службові розслідування за фактами розголошення комерційної таємниці, втрати документів або виробів, які містять такі відомості.

Здійснює зв'язок з правоохоронними та іншими державними органами захисту комерційної таємниці [9, 674].

Організаційно служба безпеки складається з таких структурних одиниць:

відділу режиму та охорони, в складі сектора режиму та сектора охорони;

спеціального відділу в складі сектора обробки секретної документації та сектору обробки документів з грифом «Комерційна таємниця»;

інженерно-технічна група;

група безпеки зовнішньої діяльності.

РОЗДІЛ 4. Практичне завдання

Задача 1

Швейна фабрика працює в 3 зміни при семигодинному робочому дні. Плановий процент простоїв на ремонт станків становить: по механічним швейним станкам - 6%, по автоматичним швейним машинам 4,5%. Встановлення і демонтаж станків всередині кварталу здійснюється рівномірно. Фонд робочого часу 300 днів /рік.

Планова продуктивність одного станка в год.:

а) сатин на механічних станках - 4,5 м;

б) креп на автоматичних станках - 8 м.

Визначити виробничу потужність підприємства за планом на наступний рік.

Виробнича потужність цеху з виготовлення однорідної продукції визначається за формулою:

ВП =

де Фд - річний фонд часу роботи устаткування,

t - прогресивна норма часу на одиницю продукції.

Розрахуємо дійсний фонд робочого часу обладнання:

Фд = Фн * t *n *k р.

де Фн - кількість робочих днів в році,

t - тривалість зміни,

n - число змін роботи обладнання,

k р - коефіцієнт втрат робочого часу через простої.

Фд(на механічних станках) = 300 * 3 * 7 * ( 1 -  ) = 5922 год.

Фд(на автоматичних станках) = 300 * 3 * 7 * ( 1 -  ) = 6016,5 год.

Тепер визначимо виробничу потужність сатину на механічних станках:

ВП1 = 5922/4,5 = 1316 м.

А виробнича потужність крепу на автоматичних станках:

ВП2 = 6016,5/8 = 752 м.

Тоді виробнича потужність підприємства буде:

ВП1 + ВП2 = 1316 + 752 = 2068 м.

Задача 2

На ділянці цеху встановлено 12 верстатів. Режим роботи - двозмінний. Витрати, на ремонт станків становлять 15% від режимного фонду часу. Трудомісткість обробки однієї деталі на одному верстаті - 0,3 нормо-годин. Кількість неробочих днів у розрахунковому році становить 110 днів. Очікуваний коефіцієнт використання верстатів становить 0,86.

Фактично один станок відпрацював протягом року в середньому 3030 год.

Визначити:

) режимний фонд часу роботи станків;

) річний випуск деталей цієї групи станків (виробничу потужність);

) обсяг випуску деталей.

Виробнича потужність одного верстата визначається за формулою:

ВПвер. = Фдій. / Тшт. одиниць/період,

де Фд1й розрахуємо за формулою:

Фдій = (Фкал. - В - С ) nзм. Тзм. Квтрат

При заданому регламентованому простої у 15% часу від режиму роботи устаткування, маємо:

Фдій = (365 - 110) х 2 х 8 х ( 1 -  ) = 3468 год.

Виробнича потужність дільниці цеху становить:

ВП ділн. = ВПвер х nвер = (3468/0,3) х 12 = 138720 деталей / рік

Обсяг випуску деталей на дільниці цеху становить:

ВПділн = 138720 х 0,86 = 119299 деталей/рік.

Задача 3

Обчислити суму абсолютного і відносного вивільнення оборотних засобів у результаті прискорення їх оборотності. У звітному році підприємство запланувало виготовити товарної продукції на суму 110 тис. грн. Залишки нереалізованої продукції на складах на початок року становили 20 тис. грн. Фактично обсяг реалізації за рік зріс порівняно з плановим рівнем на 3,2%. Середньорічні залишки нормованих оборотних засобів заплановані в розмірі 2 тис. грн., а фактично склали 1,7 тис. грн.

Абсолютне вивільнення оборотних засобів можна знайти за формулою:

Щоб знайти планову і фактичну тривалість одного обороту оборотних засобів, у днях, слід знати планову і фактичну кількість оборотів оборотних засобів. А ці величини можна обчислити, знаючи обсяг запланованої (РПпл) і фактичної (РПфакт) реалізації у звітному році.

РППЛ = ТППЛ +(ГП - Гк) = 110 + (20-17,5) = 112,5 тис. грн.;

РПфакт = 112,5 *1,032 = 116,1 тис. грн.

Тоді Коб.пл = 112,5 / 2 = 56,25 об./рік;

Коб.факт = 116,1 / 1,7 = 68,29 об./рік.

Звідси Коб.пл = 360 / 56,25 = 6,4дні;

Тоб.факт = 360 / 68,29 = 5,3 дня

 = 116,1 / 360 х (6,4 - 5,3) = 0,323 * 1,1 = 0,355 тис. грн.

Відносне вивільнення (в процентах) оборотних засобів можна знайти через відношення денної реалізації продукції за планом і фактично:

= 100 - 0,313/0,323 *100 = 3,1%

Отже, в результаті прискорення оборотності оборотних засобів на 12,04 оборотна за рік (68,29-56,25), фактична тривалість одного обороту скоротилась на 1,1 дня, а сума абсолютного вивільнення оборотних засобів склала 0,355 тис. грн. Відносне вивільнення дорівнює 3,1%.

Задача 4

Визначити чи є доцільними інвестицій в сумі 2,5 млн грн. на придбання підприємства та налагодження виробництва металовиробів. Протягом року буде проведено реконструкцію підприємства вартістю 300 тис. грн, і реалізовано основних фондів підприємства на суму 250 тис. грн., а амортизаційні нарахування по всіх групах основних фондів становитимуть у рік близько 200 тис. грн. Передбачається зберегти профіль діяльності підприємства протягом ближчих 5 років при середній собівартості виробу 24 грн., відпускній ціні 30 грн. і щорічних обсягах випуску 800 тис. штук. Дисконтна ставка - 8%.

Величина початкових інвестицій К становитиме:

2500 + 300 - 250 = 2550 тис. грн.

Щорічні грошові потоки дорівнюватимуть сумі прибутку підприємства та амортизаційних відрахувань:

ГП1 = ГП2 = … = ГП5 = (30 - 24) * 800 000 + 200 = 680 тис. грн.

Тоді доцільність інвестицій можна обчислити за формулою:

ЧДВ = -2550 +  = -2550 + 680/1,08 + 680/1,17 + 680/1,26 + 680/1,36 + 680/1,47 = -2550 + 629,63 + 581,19 + 539,68 + 500 + 462,59 = 163 тис. грн.

Інвестиції у придбання підприємства є доцільними, оскільки чиста дисконтова вартість є додатною. Ці інвестиції забезпечать інвестору за п'ять років чистий дохід в сумі 163 тис. грн.

Задача 5

Бригада складається з чотирьох осіб. Місячний бригадний заробіток - 2300 грн. При цьому робітник І розряду відпрацював 180 нормо-год, ІІ розряду - 152 нормо-год, і двоє робітників IV розряду - по 160 нормо-год. Тарифні ставки: робітника І розряду - 1,2 грн., ІІ розряду - 1,32 грн, IV розряду - 1,6 грн. Обчислити місячний заробіток кожного члена бригади.

Спочатку визначаємо заробіток бригади при стопроцентному виконанні норм виробітку:

Збр 100% = 180х1,2 + 152х1,32 + 160х1,6х2 = 216 + 200, 64 + 512 = 928,64 грн.

Звідси, заробітну плату кожного члена бригади можна знайти:

З1розр = 180х1,2х2,37 = 511,92 грн.

З2розр = 152х1,32х2,37 = 475,52 грн.

З4розр = 160х1,6х2,37 = 606,72 грн.

Таким чином заробітна плата працівника 1 розряду - 511, 92 грн.; ІІ розряду - 475, 52 грн.; IV розряду - 606, 72 грн.

Задача 6

У звітному році середньоспискова чисельність працівників підприємства становила 1056 чол., а чисельність звільнених за власним бажанням протягом року - 42 чол. Сукупні витрати часу на заміщення звільнених робітників - 35 днів. Виробіток на одного працюючого планується на наступний рік в розмірі 450 тис. грн./рік, а кількість відпрацьованих людино-днів - 175,3 тис. Визначити коефіцієнт плинності по підприємству та можливий додатковий випуск продукції у зв'язку з усуненням плинності.

Коефіцієнт плинності визначається за формулою:

Кпл. =,

де Чзв. - чисельність звільнених за власним бажанням, чол.

Чсс. - середньоспискова чисельність працівників, чол.

Тоді коефіцієнт плинності буде: Кпл. = = 0,04

Економічний ефект від зниження плинності визначається через економію робочого часу та додатковий випуск продукції.

Економія робочого часу (Ечасу) визначається: Ечасу = Чзв. х t, днів,

де t - втрати часу у зв’язку із плинністю, тобто на заміщення необхідною робочою силою одного звільненого, днів.

Ечасу = 42 х 35 = 1470, днів

Тоді додатковий випуск продукції (Вдод) обчислюється:

Вдод = Ечасу х В план, грн.,

де В план - плановий виробіток на одного працюючого за один людино-день, грн..

Спочатку визначимо Вплан. Плановий виробіток на одного працюючого за один людино-день визначається як співвідношення виробітку на одного працюючого за рік на кількість відпрацьованих людино-днів:

Вплан = = 2,57 грн.

Тоді додатковий випуск продукції буде:

Вдод = 1470 х 2,57 = 3773,53 грн.,

Отже, коефіцієнт плинності становить 0,04, а можливий додатковий випуск продукції у зв’язку з усуненням плинності - 3773, 53 грн.

Задача 7

Повна собівартість пальто з натурального хутра має 1000 грн. Рівень рентабельності даного виробу 33%. Надбавка за високу якість і відповідність міжнародним стандартам - 15%. Ставка акцизного збору 30%. Торговельна надбавка - 12% до вільної відпускної ціни з ПДВ.

Розрахувати роздрібну ціну пальта.

Вільна відпускна ціна продукції включає акцизний збір і надбавку (Надб):

Цвв = Цгурт+АЗ + Надб.

Цгурт = 1000 • 1,33 = 1330 грн;

Надб = 1330 • 0,15 = 199,5 грн;

АЗ = (1330 + 199,5) • 0,3 = 458,85 грн.

Вільна відпускна ціна дорівнює:

Цвв = 1330 +199,5 + 458,85 = 1988,35 грн.

Вільна відпускна ціна з ПДВ дорівнює:

ЦввПДВ = 1988,35 - 1,2 = 2386,02 грн.

Роздрібна ціна включає, крім ЦввПДВ торговельну надбавку і дорівнює:

Цроздр = ЦввПДВ +Надбторг =2386,02 + 2386,02 • 0,12 = = 2386,02 + 286,32 = 2672,34 грн.

Задача 8

Встановити величину фонду споживання і фонду нагромадження підприємства, якщо вони формуються у співвідношенні 3:1.Відомі такі дані про роботу підприємства у звітному періоді: випущено продукції на суму 240 000 грн. загальною собівартістю 182 тис. грн.; залишки готової продукції на складах на початок року становили 20 тис. грн., а на кінець року вони зменшились на 9%; протягом року було реалізовано продукції підсобного господарства на суму 18 тис. грн. при собівартості 15,8 тис. грн.; одержано грошових коштів у вигляді сплачених штрафів за порушення договірної дисципліни на суму 3,8 тис. грн.; мали місце збитки від інших позареалізаційних операцій на суму 3,95 тис. грн.; погашені проценти за банківський кредит в сумі 2,2 тис. грн.; погашена заборгованість за енергоносії в сумі 8,3 тис. грн.; прибуток оподатковувався за ставкою 30%.

Для обчислення прибутку від реалізації продукції визначимо обсяг реалізованої протягом року продукції:

+ (20-20 • 0,91) = 240 + 1,8 = 241,8 тис. грн.

Собівартість становить 75,8% в обсязі випущеної продукції (182/240*100%), тому собівартість реалізованої продукції дорівнює:

,8 - 0,758 = 183,28 тис. грн.;

Преал. = 241,8 - 183,28 = 58,52 тис. грн.

Прибуток від іншої реалізації становить:

Пінш. = 18-15,8 = 2,2 тис. грн.

Позареалізаційний прибуток дорівнює:

Ппозареал = 3,8 - 3,95 = -0,15 тис. грн.

Балансовий прибуток підприємства обчислимо:

Пбал =58,52 + 2,2-0,15 = 60,57 тис. грн.

Чистий прибуток дорівнює: 60,57 • 0,7 = 42,40 тис. грн.

З цього прибутку сплачено проценти за кредит і погашено заборгованість за енергоносії: 42,40 - 2,2 - 8,3 = 31,9 тис. грн. Отже, ця сума прибутку підлягає розподілу на підприємстві:

,9 : 4 = 7,975 тис. грн. - фонд нагромадження;

,975 • 3 = 23,925 тис. грн. - фонд споживання.

ВИСНОВКИ

В умовах розвитку ринкової економіки проблема аналізу ризиків і забезпечення безпеки окремої особи, підприємства і держави у цілому набуває багатобічного характеру й охоплює всі сфери суспільного життя: від небезпеки протиправних дій у стосунках і безробіття до небезпеки втрати Вітчизни. Тому очевидним є той факт, що нові умови господарювання й нова концепція суспільного розвитку вимагають нових підходів до формування систем безпеки та заходів, щодо розвитку нових форм взаємовідносин між державою і громадянами.

Широкий спектр проблем, з якими пов'язана економічна безпека підприємства, потребує їхньої системної класифікації за такими видами (підприємствами): технологічна, ресурсна, фінансова, ринкова та соціальна безпека.

Економічна безпека має складну структуру, яка за аналізом фахової літератури [2; 3; 8; 10] припускає виділення трьох найважливіших елементів:

економічна незалежність економіки не має абсолютного характеру (міжнародний поділ праці привів до взаємозалежності національних економік, за якого економічна незалежність визначається чинниками контролю за національними ресурсами, рівнем ефективності виробництва, якістю продукції, конкурентоспроможністю, що дозволяє брати участь у світовій торгівлі, коопераційних зв'язках і обміні науково-технічними досягненнями);

стабільність і стійкість національної економіки припускає захист усіх форм власності, створення умов і гарантій для підприємницької активності, боротьбу з чинниками дестабілізації (кримінальними структурами, розривами у розподілі доходів тощо):

економічна безпека припускає здатність до саморозвитку та прогресу (створення сприятливого інвестиційного клімату, активізація інноваційної діяльності, постійна модернізація виробництва тощо).

Таким чином, економічна безпека - це сукупність умов і чинників, які забезпечують незалежність як окремого підприємства, так і національної економіки у цілому, їхню стабільність і стійкість, здатність до постійного оновлення і самовдосконалення.

Найбільший вплив на формування економічної безпеки підприємства має держава. Використовуючи прямі та непрямі методи втручання, вона регулює економічний і соціальний розвиток країни. Інтереси підприємства та держави не завжди збігаються, їхнім спільним мірилом є економічна безпека. Таким чином, невирішена раніше частина проблеми полягає у тому, щоб, створюючи базу для економічної безпеки держави, не завдавати шкоди інтересам підприємства.

З огляду на можливе втручання держави в економіку підприємства, економічну безпеку останнього мають визначити такі аспекти:

правова основа (закони, які регулюють правові відносини між державою та підприємством);

кредитна й інвестиційна політика, яка враховуватиме увесь спектр потенціальних інвесторів;

постійний розвиток ринку, у тому числі співвідношення монополій і дрібних виробників, конкурентів та партнерів;

розвиток інфраструктури підприємства (банківської системи, аудиторської служби, інформаційної системи).

Конкретними кроками на шляху до підвищення рівня економічної безпеки українських підприємств можуть бути:

у сенсі технологічної безпеки - закриття низькорентабельних і збиткових підприємств; зміна системи оплати праці наукових кадрів; створення нових організаційно-виробничих структур; використання лізингу: активна участь у міжнародних виставках, семінарах;

ресурсної безпеки - вдосконалення систем розрахунків; підвищеній продуктивності праці; збільшення капіталовкладень у ресурсозбереження; стимулювання «ресурсного» напрямку НД ДКР;

фінансової безпеки - застосування принципу дотримання критичнім строків кредитування; створення інформаційного центру для постійних відомостей про борги підприємства та для перекривання каналів витоку інформації; створення в структурі інформаційного центру спеціальної групи фінансових працівників, яка б перевіряла податкові й інші обов'язкові платежі, виявляючи можливу передоплату й надавала відомості про основні виробничі фонди, що мало використовуються, з метою їхнього можливого продажу; використання нових форм партнерських зв'язків;

ринкової безпеки - застосування засобів незалежної конкуренції, розподіл ринків збуту;

соціальної безпеки - наближення рівня оплати праці до показників розвинутих країн; залучення робітників до управлінських функцій; підвищення кваліфікації працівників; зацікавленість адміністрації під-приємства у працевлаштуванні безробітних; розвиток соціальної інфраструктури підприємства; підвищення матеріальної відповідальності працівників за результати своєї праці.

Важливість оцінки рівня економічної безпеки в забезпеченні ефективної діяльності підприємств суттєва. Тому, на нашу думку, доцільно оцінювати рівень економічної безпеки підприємства шляхом визначення сукупного критерію економічної безпеки підприємства, який розраховується на основі висновків кваліфікованих експертів за окремими функціональними критеріями економічної безпеки підприємства. Окремі функціональні критерії економічної безпеки підприємства можуть бути розраховані на основі оцінки ймовірності збитків від дії загроз (наприклад, за ваговими коефіцієнтами) та відповідного розрахунку ефективності управлінських заходів щодо їх запобігання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бурка О.М., Духов В.Є., Петровка К.Я., Червяков І.М, Основи економічної безпеки: Підручник. - Харків: вид-во Нац. ун-ту внутрішніх справ, 2003. - 236 с.

. Губський Б.В. Економічна безпека України: методологія виміру, стан і стратегія забезпечення. - К., 2000. - 122 с.

. Економічна безпека проблеми і стратегії забезпечення в Україні / Харківський ін-т бізнесу і менеджменту. - X., 1998. - 143 с.

. Єрмошенко М.М. Економічна безпека як система реалізації національних економічних інтересів //Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - Вип. 26. - К.: Київський університет. Інститут міжнародних відносин, 2001.

. Ілляшенко С.М. Економічний ризик: Навчальний посібник. 2-ге вид., доп. перероб. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 220 с.

. Ильяшенко С.Н. Составляющие экономической безопасности предприятия и подходы к их оценке // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №3. - С. 12-19.

. Защита коммерческой тайны. Элементарные основы промышленной секретности. - СПб.: Безопасность бизнеса, 1993. - 211 с.

. Козаченко Г.В., Пономарьов В.П. Економічна безпека підприємства: сутність та механізм забезпечення: Монографія. - К.: Лібра, 2003. - 280 с.

. Круш П.В., Подвігіна B.I.,. Сердюк Б.М та ін. Економіка підприємства: Навчальний посібник / за заг. ред. П.В. Круша, B.I. Подвігіної, Б.М. Сердюка. - К.:Ельга-Н, КНТ, 2007. - 780 с.

. Мур А., Хіарден К. Руководство по безопасности бизнеса./ Пер. с англ. - М.: Филинъ, 1998. - 312 с.

. Мунтіян В.І. Економічна безпека України. - К.: КВТЦ, 1999. - 463 с.

. Основы экономической безопасности (государство, регион, предприятие, личность) / Под ред. Е.А.Олейникова. - М.: ИНФО, 1997. - 245с.

. Пекін А. Економічна безпека підприємств як економіко-правова категорія // Економіст. - 2007. - № 8. - С.23-26.

. Сухоруков А. Методологія оцінки рівня економічної безпеки // Вісник Київського національного торгового-економічного ун-ту. - № 1. - С. 49-55.

. Фокіна Н.П. Економічна безпека підприємства - найважливіша складова фінансової стійкості // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 8. - С.111-115.

. Щербина В.М. Інформаційне забезпечення економічної безпеки підприємств // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 10. - С.220-226.

. Ярочкин В.И., Халяпан Д.Б. Основы защиты информации. Служба безопасности предприятия: Учебное пособие. - М.: ИнфоАрт, 1993.- 316 с.

. Экономическая безопасность: Энциклопедия. - М.: ИНФО, 2001. - 512с.

1.