Стан соціальної гуманітарної політики української держави: аналіз та перспективи
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
«СТАН СОЦІАЛЬНОЇ ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ: АНАЛІЗ ТА ПЕРСПЕКТИВИ»
Вступ
соціальний державний гуманітарний політика
На державу покладено велику масу обовязків, необхідних для виконання нею своїх функцій, що забезпечують нормальну життєдіяльність суспільства. В будь-якій країні визначальним стає створення духовних цінностей, які формують людину та суспільство. З метою побудови економічно могутньої, справді незалежної України першочергового значення набуває ефективне функціонування соціальних інститутів, які продукують духовні цінності.
Як свідчить історичний розвиток, жодна країна світу не вийшла з управлінської та економічної криз, не подолавши кризу духовну. Згідно із законами суспільного розвитку піднесення духовності громадян дає можливість подолати економічну, політичну, гуманітарну, екологічну та інші кризи суспільства.
Обєктивними причинами, що актуалізують важливість проблем духовного життя суспільства, розробку нових, нетрадиційних підходів до шляхів їх розвязання, є: відродження національного в культурі, зближення його із загальнолюдським на основі зростаючої світової інтеграції; гостра необхідність становлення нової якості мислення, свідомості; утвердження ефективних шляхів формування, виховання духовності та культури, які найповніше реалізували б духовний потенціал особистості; переосмислення класичних парадигм розвитку духовного життя суспільства.
Практика багатьох країн свідчить про важливість і необхідність конструктивного розвитку державного управління в гуманітарній сфері.
Гуманітарна політика незалежної демократичної української держави повинна полягати у послідовному проведенні заходів спрямованих на дієву підтримку та інтенсифікацію гуманітарного розвитку суспільства згідно з визначеними пріоритетами на загальнонаціональними та загальнолюдськими інтересами.
1. Поняття соціальної гуманітарної політики
Як відомо, в суспільному житті є три основних складових: гуманітарна, економічна і політична. За сферою суспільних відносин до головних функцій держави належать гуманітарні (соціальні), що є засобом охорони та реалізації основних прав і свобод особи, зокрема у сфері охорони здоров¢я, екології, освіти, культури, науки, соціального захисту тощо.
Надзвичайна важливість діяльності держави в сфері гуманітарної політики не підлягає сумніву, адже саме гуманітарні проблеми є найактуальнішими для звичайної людини. Вони є сутністю та змістом її повсякденного життя, тим, що її хвилює та непокоїть, від чого залежить її самопочуття та можливість реалізувати себе, свої здібності та таланти, свої бажання та мрії, відчути власну значимість та усвідомити себе найвищою цінністю усього того світу, що оточує її і має забезпечити щасливе буття людини та її близьких.
У вузькому значенні гуманітарна політика - це система цілеспрямованої діяльності субєктів, метою якої є духовний розвиток держави, суспільства й особистості та задоволення їх духовних потреб. Метою гуманітарної політики є створення умов для формування, розвитку та оптимального функціонування соціальних, духовних відносин, усебічного розкриття, самореалізації творчого, соціального, духовного потенціалу людини. В гуманітарній сфері держава повинна забезпечити кожній людині належні умови життя на засадах свободи, справедливості і солідарності.
Отже, державна соціальна гуманітарна політика - це система і послідовна діяльність держави у відносинах з людиною зокрема і суспільства в цілому, що здійснюється через органи державної виконавчої, законодавчої та судової влади при залученні громадськості і з урахуванням основних прав людини і ставить за мету досягнення високого життєвого, духовного та інтелектуального рівня особистості, як у її власних інтересах, так і в інтересах держави Україна в цілому.
2. Аналіз сучасного стану гуманітарної політики держави
Сучасний стан розвитку гуманітарної сфери в Україні позначений наявністю різноманітних субєктів гуманітарної політики, які діють у державних, громадських, приватних та інших структурах. Маючи різний суспільний характер, вони здійснюють управлінську, регулятивну діяльність у гуманітарній сфері, застосовуючи для цього різні способи й форми впливу на соціогуманітарний розвиток. Такими субєктами гуманітарної політики є: людина, держава, суспільство, політичні партії, соціальні спільноти, громадські організації, колективи.
Загальна ситуація в гуманітарній сфері України залишається складною, оскільки вона все ще продовжує бути заручницею суспільних трансформацій та метаморфоз, різних реформаторських інновацій. Ціла низка проблем цієї сфери вирішується надто повільно або й узагалі не вирішується.
Однією з причин нинішнього кризового стану науки в Україні є недостатнє фінансування. Це стосується, насамперед, академічної науки, завданням якої є проведення фундаментальних досліджень. Вирішення проблеми фінансування збереже людські і матеріальні ресурси науки і освіти, якісний рівень інтелектуального потенціалу нації.
Україна має значні досягнення у розвитку освітньої галузі завдяки розвиненій мережі навчальних закладів різного рівня. Проте, незважаючи на традиційно високий показник охоплення освітою, остання перебуває у складному становищі. Це стосується передусім кількісного і якісного зниження рівня дошкільної і загальної середньої, а подекуди і вищої освіти. Далекою від сучасних стандартів залишається освіта на селі.
Серед факторів, які негативно впливають на навчальний процес, слід зазначити недостатню забезпеченість підручниками та наочним приладдям, а також низький рівень комп`ютеризації, оскільки школи, здебільшого, оснащені морально і фізично застарілими комп`ютерами, або (особливо у сільській місцевості) взагалі їх не мають. Низька заробітна плата вчителів призводить до виникнення кадрової проблеми у навчальних закладах.
Отже, потрібно продовжити модернізацію системи освіти, запровадити державні стандарти освіти, які б відповідали стандартам країн Європейського Союзу, потребам внутрішнього розвитку держави та суспільства, прискорити створення сучасних навчальних програм, підручників нового покоління, в повній мірі реалізувати програми інформатизації навчальних закладів.
Стратегічним завданням держави у гуманітарній сфері є нагальна потреба у перебудові інформаційної політики. Засоби масової інформації не виконують соціальних функцій і запитів, а формують примітивні смаки у населення через тиражування зразків низькопробної масової культури.
Отже, стратегічні напрямки гуманітарної політики держави:
неухильне дотримання правових, економічних та організаційних засад і гарантій для самореалізації особистості;
забезпечення якісної і доступної освіти, всебічного розвитку науки, культури, духовності;
забезпечення єдиного стандарту надання гуманітарних послуг та створення соціального стандарту для працівників гуманітарної сфери;
гарантування свободи слова і думки, вільного доступу громадян до інформації.
3. Перспективи розвитку соціальної гуманітарної політики
Розробляючи будь-які найсміливіші проекти, необхідно чітко визначити наявні ресурси і те, на чому може базуватись гуманітарний розвиток суспільства. Існуючий на сьогодні рівень науки, освіти, культури України необхідно зберегти. Усе, що є у країні позитивного, належить до національних надбань, збереження та примноження яких є сутністю гуманітарного розвитку.
Сучасний світ вимагає нових стандартів реалізації гуманітарної політики, а саме:
підвищення престижу органів виконавчої влади, які реалізують гуманітарну політику, це в свою чергу знизить появу деструктивних тенденцій в суспільстві, некерованості на місцях, асоціальних процесів;
підвищення загального рівня життя людей;
чітка стратегія розвитку;
бюджетні і податкові системи повинні дати змогу розробити стратегію розвитку в регіонах і в державі в цілому;
присутність інтелектуального потенціалу в усіх сферах діяльності.століття зумовлює введення нових інформаційно-комунікаційних технологій, революційні зміни в самому процесі навчання. Компютерне і програмне забезпечення надає велику свободу вибору часу і місця навчання, широкі можливості для підвищення ефективності викладання і навчання молоді; дозволяє навчальним закладам забезпечувати рівні права на освіту і доступ до неї всім членам суспільства.
В Україні здійснюється перехід до компютеризації навчання та використання Інтернету. Однак, значна частина компютерів, яка діє сьогодні в закладах освіти, застаріла, має місце технічне відставання телекомунікаційних систем, мережі передачі даних мають істотні вади щодо пропускної здатності, надійності, якості та обсягів послуг, які надаються. Надзвичайно повільно впроваджується сучасні методи аналітичної обробки інформації. Інтернет - це не розкіш, а найзручніший комунікаційний засіб.
Україні потрібно дотримуватися базових принципів концепції Гуманітарного (людського) людського розвитку. Тому у гуманітарній сфері найважливіше:
збільшення інвестицій в освіту, охорону здоровя, професійну підготовку, що сприятиме реалізації здібностей людини;
більш справедливий розподіл доходів і національного багатства.
Зазначене вище свідчить, що ефективність реалізації гуманітарної сфери органами виконавчої влади залежить від чіткого розподілу повноважень і відповідальності між місцевими і центральними органами управління.
Наприклад, поширеною світовою практикою ефективного управління у сфері культури є співпраця на основі партнерської взаємодії державних структур з різними громадськими, неурядовими, неприбутковими, благодійними організаціями, фондами та фундаціями, зацікавленими у розвязанні проблем культурного розвитку.
Висновки
Соціогуманітарна сфера є визначальною сферою людського буття. Безперечно все, що є позитивним в освіті, культурі, медицині, інформаційному просторі належить до національних надбань. Сутність гуманітарного розвитку - це збереження та примноження цих надбань.
На сучасному етапі розвитку потрібно тільки вдосконалювати правові, організаційні, фінансові механізми реалізації гуманітарної сфери органами виконавчої влади, а саме:
привести відповідно до міжнародних вимог нормативно-правові акти освіти, культури, медицини;
розмежувати функції і права центральних, регіональних та місцевих органів виконавчої влади, децентралізувати управління гуманітарною сферою;
гуманітарні видатки потрібно узгоджувати з економічною базою держави;
широко залучати кошти позабюджетних фондів для вирішення питань гуманітарної сфери;
обовязковим повинен бути адекватний вкладеній праці, рівень фінансування медичних працівників, освітян, працівників закладів культури;
обсяги фінансування закладів поставити в пряму залежність від результатів роботи.
Система державного управління гуманітарною сферою повинна бути замінена на громадсько-державне управління. До розробки і реалізації гуманітарної політики повинні залучатись широкі кола громадських структур.
У сфері освіти зусилля мають спрямовуватись на забезпечення умов для реалізації безперервної освіти, побудову індивідуальної освітньо-професійної траєкторії; розгортання конкуренції в наданні учням і батькам можливостей вибору навчальних закладів.
У сфері охорони здоровя необхідно розробити стратегію активної участі самої людини у зміцненні її здоровя. Потрібна міжсекторна співпраця між сферами охорони здоровя, освіти, спорту, молодіжної політики, громадськими організаціями. Необхідно розробити національну концепцію щодо участі людини у зміцненні свого здоровя.
У сфері культури слід перейти до інноваційно-інвестиційної моделі управління.
Таким чином, гуманітарний розвиток має бути спрямований на:
зміни організаційних структур закладів гуманізації сфери з метою підвищення гнучкості та зменшення ієрархії, розширення ступеня автономії;
вироблення стратегії розвитку гуманітарної сфери;
поліпшення доступу населення до освіти, охорони здоровя, соціальної допомоги, культури;
розширення партнерства в мобілізації фінансових та інших ресурсів для розвязання конкретних задач; урегулювання особливо гострих проблем соціального значення - зниження рівня безробіття, підвищення якості медичного обслуговування та шкільної освіти.
Слід зазначити, що гуманітарна політика повинна постійно перебувати в безперервному процесі оновлення, який має відповідати індивідуальним потребам та інтересам особистості. У центрі уваги органів виконавчої влади, які реалізують гуманітарну політику має бути - людина, задоволення її культурних, духовних, освітніх потреб, надання їй якісних медичних послуг, забезпечення реалізації демократичних прав і свобод.
1.Кіндзерський С.А. Понятійна ідентифікація гуманітарної сфери як виклик сьогодення // Статистика України. - 2005. - №2 (29). - С. 84-87.
2. Кіндзерський С.А. До проблеми вироблення цивілізованої стратегії державного управління в гуманітарній сфері України // Університетські наукові записки: Часоп. Хмельниц. ун-ту упр. та права. - 2005. - №1-2 (13-14). - С. 257-262.
3. Кіндзерський С.А. Гуманітарна сфера як задоволення конституційного проголошення прав і норм людського розвитку // Вісн. НАДУ. - 2004. - №4. - С. 416-421.
4. Конституція України: прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. (із змінами) [Електронний ресурс]: // Режим доступу: htt://zakon.rada.gov.
. Концепція соціальної держави України [Електронний ресурс]: // Режим доступу: #"justify">. Скуратівський В.А., Палій О.М. Основи соціальної політики [Текст]: навч. посіб. - К.: МАУП, 2002.
. Явецька І.Д. Соціальний захист населення, як складова соціальної політики держави [Текст]: Магістерська робота за спеціальністю 8.150101 «Державна служба». - Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. - Івано-Франківськ, 2007.