Міркування Хосе Ортега-і-Гассет у статті 'Адам в раю'
Стаття Хосе Ортега-і-Гассета "Адам в раю" написана у 1910 р., та включена до збірки під назвою "Люди, творіння, речі" (1916 р). У даній збірці філософ виявляє стурбованість щодо стану філософсько-теоретичної культури іспанської інтелігенції. Також, розглядає світ як трагічний, або драматичний "сценарій" життя.
"Адам в раю" - це те поле думки, в якому Ортега намагається розібратись в мистецтві як такому, сутності живопису, цінності картини.
Насамперед він розмірковує над картинами Ігнасіо Сулоаги. "Чи така Іспанія насправді", якою він її подає на полотні? Адже, мазок - це зовнішній світ, але в мазках цілий світ ідеальних смислів.
"Жодна думка неможлива без упереджень", а без традиційного накопичення упереджень немає культури. Вона будується на логіці, етиці та естетиці. Завдяки цим трьом схожим забобонам людина підноситься над світом тварин. Окрім даних наук культура ще містить в собі "позитивне одкровення, яке людина сьогодення знаходить в діяльності людини вчорашньої. "
Художники, виходячи із вище поданого, є послідовниками пластичної традиції. Вони поділяються на тих, що відображають світ речей, та тих, що відштовхуються від речевості.
Картина містить в собі приховану енергію, яка не приходить з-зовні, а є в ній самій. В ній є щось трансцендентне у відношенні до ліній та фарб, щось, про реальність чого ведуться суперечки. У її творення вкладається щось суто віртуальне.
"Картина відображає певну вічність." "Картина - це смисловий звязок живописних елементів. "
Річ є частиною Всесвіту, і частиною іншої речі, відповідно між речами наявний звязок. "Правильно зобразити річ не означає, як ми думали раніше, просто скопіювати її." Адже потрібно вивести певну формулу взаємодії даної речі з іншими; встановити її значущість та цінність. Річ є не більше ніж значущість, яка розглядається в дійсності. А дійсностей стільки, на думку Ортега, скільки точок зору, які диктують свій ракурс.
Художник, який дивиться на світ з буденної точки зору - малюватиме вивіски. Художник з поглядами вченого - схеми для посібника, а художник-історик - картинки для підручника.
Є окремі чинники, які збивають художників з шляху істини. Автор має на увазі твір Дідро "Салони", в якому останній створив гібрид літератури та мистецтва.
Тобто, Хосе Ортега-і-Гасетт намагається глибинно розкрити сутність художника і його праці, відповісти на питання: "Хто такий художник?"
У статті Ортега подає міркування свого друга, професора філософії доктора Вільпіуса. Він метафізик та знавець мистецтва.
Естетика зможе сформуватись, на думку доктора Вільпіуса, лише в Іспанії.
Прихильники мистецтва недолюблюють естетику, адже вона - "це квадратура кругу, відповідно заняття доволі смутне." Естетика є сферою концепцій, а "прекрасне неможна скувати рамками концепцій", воно змінне, усе одно знайде щілину аби вислизнути. Тому концепція в мистецтві може бути лише орієнтиром, певним чином його супроводжувати. Таке ставлення до естетики спричинене тим, що прихильники мистецтва хочуть, "щоб вона була прекраснішою, ніж самі картини та вірші." (Для людини, яка вважає важливим наявність чіткої визначеності, естетична концепці буде мистецтвом).
"Кожне мистецтво народжується в процесі диференціації корінної потреби самовираження, яка закладена в людині, яка і є людиною. "
"Мистецтво не іграшка." Воно спрямоване на те, що людство не змогло виразити жодним іншим способом.
Хосе Ортега-і-Гассет подає тезу про те, що функція створює орган. Функцію створює потреба, а потребу проблема. Усе це автор підводить до того, що "в душі кожної людини закладена проблема - піднесена, трагічна." Першим ступенем її вирішення є наука, далі йде мораль, а "мистецтво - це спроба добратись до найбільш потаємного." Тому окремий вид мистецтва - "це вираження одного з аспектів загальної проблеми." Таким чином, кожний вид мистецтва відповідає одному із проявів людської душі. "Цей прояв і буде головною темою кожного мистецтва. "/
Автор стверджує, що перед нами завжди не річ, а проблема.
"Темна пляма на горизонті, що це? Людина, дерево, дзвіниця? Ми цього не знаємо; темна пляма нетерпеливо очікує, коли ми її назвемо. "
"Життя у Всесвіті прокинулось із народженням людини." Адам є першою істотою, яка зрозуміла, що живе. "Для Адама життя постало як проблема. "
Адамове серце є осердям Всесвіту, а Всесвіт наповнює це серце як чашу.
"Проблемою життя і є людина. "
Вислів про те, що "усе в світі - живе" далекий від містики. Адже життя будь-якої речі - це її буття. Сутність кожної речі - чиста взаємодія.
Для науки кожна річ є окремим випадком, до якого вона застосовує загальний закон. А життя, на думку Хосе Ортега-і-Гассета - індивідуальне. (Печаль - індивідуальна; гуманітарні науки вдаються до абстракцій, коли хочуть описати печаль.)
Дух і природа - це поділ наукою проблеми життя. Область духу говорить нам, що життя є сукупністю взаємодії, відносин.
Трагедія науки полягає в тому, що вона працює на результат, який ніколи не буде досягнуто. "Трагедія науки породжує мистецтво. "
Мистецтво не копіює природу. Природні процеси відбуваються відповідно до законів фізики. Природа є царством стабільного. Мистецтво повязане із конкретним, життєвим, неповторним, бо саме мистецтво неповторне. (Художній метод - це індивідуалізація та конкретизація.)
Мистецтво виникло для споглядання життєвих сутностей.
Індивідуальне, що іманентне мистецтву, є сукупністю відносин, взаємодій. Мистецтво покликане виявити очевидну повноту відносин.
"Кожний художник повинен прямувати до відтворення видимості сукупності. "
Мистецтво відновлює порушену цілісність духу та природи.
"Мистецтво повинно, відштовхуючись від одного з цих полюсів, рухатись в напрямку іншого. "
Саме так виникають різноманітні види мистецтва.
Живопис - це вираження емоцій через просторове зображення.
Поль Сезанн мав розвинуте живописне чуття, незважаючи на хворі руки. Слово "втілювати" для художника мало велику вагу.
Хосе Ортега-і-Гассет намагається тлумачити поняття ідеалізму та раціоналізму.
Реалізм (від лат. res - річ) - це копія, відтворення подібності речі; реальність - обєкт копіювання.
Ідеалізм автор тлумачить через сутність ідеаліста, який "заглиблується у хаос передбачуваних реальностей та шукає в ньому організовуюче начало, для того щоб приборкати цей хаос, щоб мертвою хваткою вчепитись в річ, оволодіти нею. "
Таким чином, автор приходить до висновку, що правильніше ідеалізм звести до реалізму.
Мистецтво - це процес індивідуалізації. "Безпосередня реальність для мистецтва - це всього лиш матеріал." Воно "розчленовує натуру, щоб створити естетичну форму. "
Співіснування та простір потребують обєднуючого начала - світла.
адам рай іспанський мистецтво
"Художник творить життя за допомогою світла." "Живопис - категорія світлова. "
Естетична цінність та техніка є надзвичайно важливими для живопису. Хосе Ортега-і-Гассет вважає, що ці два пункти здебільшого не розрізняють. Він не погоджується із думкою критиків про те, що "людина створила набагато більше прекрасних полотен, ніж блискучих поетичних творінь. "
"Техніка в живописі отримала самоцінність." Тому важливим є те, що зображується, а не як це робиться.
Якою б сильною не була картина, зокрема технічно, філософія в ній буде слабкою.
"Мистецтво не трамплін, який викидає нас в область філософії. "
Автор стверджує, що "найкраща картина завжди є найгіршим силогізмом." Бо вона повинна бути живописом, адже її ідеями є світло, колір, обєм, а предметом - життя. Те єдине, що організовує картину має мати живописну природу.
Зобразити щось на картині, означає дати зображеному вічне життя.
"Завдання живописця - живописати вічну життєвість. "
Головна тема живопису - людина в природі. Людина з її мімікою, рухами в просторі та внутрішнім духовним життям.
Підводячи підсумки, варто наголосити лише на тому, що теза "людина в природі" відповідає назві даної статті "Адам в раю".
Список використаної літератури
1.Хосе Ортега-і-Гассет "Адам в раю", видавництво "Естетика. Філософія культури", 1991.