Екологія як один з чинників впливу на здоров'я людини

Екологія як один з чинників впливу на здоров'я людини

Зміст

Вступ

Розділ 1. Екологія як один з чинників впливу на здоров’я людини

.1 Взаємозв’язок навколишнього середовища та життєдіяльності організму людини

1.2 Характер впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я людини

Розділ 2. Генетичні наслідки забруднення навколишнього середовища

.1 Вплив забруднення навколишнього середовища

.2 Влив генотипу та середовища на фенотип людини

2.3 Екологічно зумовлені хвороби

.4 Онкологічні захворювання та їх зв'язок з екологічними особливостями середовища проживання

Розділ 3. Захворюваність на екологічні хвороби в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

Вступ

Сьогодні людство заселило всі придатні біотопи на планеті - всі континенти й усі наземні біоти. Тепер ми прагнемо розширити цю нішу: створюються проекти заселення Світового океану, на Північному полюсі роками працюють дрейфуючі станції, розростаються поселення в Антарктиді. Людина намагається заселити навіть відкритий Космос. У планетарному масштабі для виду homo sapiens уже не існує природних меж: річки, гори, океани, які десятками тисяч років слугували перешкодами для розселення інших видів, людина долає за лічені години й хвилини.

Хоч, як і десятки тисяч років тому, людина виступає або травоїдним, або м'ясоїдним консументом, її меню істотно змінилося. Протягом більшої частини своєї історії людство добувало майже 98% їжі за рахунок розведення менш як 40 видів рослин і 8 видів тварин. Проте лише за останні 50 років розпочато промислове розведення кількох десятків видів риб, введено в агрокультуру близько 250 видів рослин, розроблено технології промислового вирощування близько 50 видів морських макроскопічних водоростей, понад 10 видів їстівних грибів. Частка цих «нетрадиційних» об'єктів у раціоні людини вже перевищує 10% і продовжує зростати.

Отже, сучасна людина постійно розширює свою присутність і на Землі, і в космосі.. Та за все треба платити. І ми вже платимо…

Упродовж багатьох років багатства надр, ресурси біосфери споживались і витрачались в максимально можливих обсягах. Людство вступило у XX ст. під гаслом: природа не храм, а майстерня. Такий підхід не міг не завершитись глобальною деградацією природного середовища земної кулі. Найчіткіше вона почала проступати як явище, що охопило всю планету, спочатку 70-х років. Розвиток деградаційних процесів на планеті передрікався давно (I ст. до н.е. Цицерон, X ст. Ібн Сіна - Авіценна). Особливо численними стали застереження про деградацію природи планети у другій половині XX ст., коли окремі локальні екологічні лиха почали переростати в глобальну екологічну кризу. Понад чверть століття тому назад, у 1972 році Римський клуб опублікував тривожний прогноз розвитку людської цивілізації „Межі росту”, виконаний групою фахівців під керівництвом

Д. Медоуза, який передрікав небезпечну деградацію природного середовища. У другій половині XX ст. немало інших відомих вчених висловлювали стурбованість з приводу зростаючої загрози людству з боку наслідків стихійного науково-технічного прогресу. Однак усі ці застереження отримали мало заходів у відповідь - екологічна криза природного середовища посилювалась.

Сучасна екологічна криза має якісно іншу природу порівняно з усіма попередніми кризами. Це перша криза, що охопила всю планету і яка повністю спричинена не природними процесами, а діяльністю людства.

Темпи зміни параметрів біосфери, породжені цією екологічною кризою, виявились у сотні і тисячі разів вищими за темпи природної еволюції. Розпочалася загальна глобальна деградація природного середовища проживання.

За даними експертів ВООЗ, 80% захворювань людей зумовлені несприятливим станом навколишнього середовища і незадовільними умовами життя у промислових центрах.

Що ж сталося на Землі у наші часи? Як людина змінила своє довкілля? Підраховано, що у ХХ ст. збільшилися: швидкість зв’язку - у 100 млн. разів; швидкість записування інформації - в 1 млн. разів; вироблення енергії - в 1 тис разів; швидкість пересування - у 100 разів; вироблення товарів - в сотні разів. Для цього технічного прогресу знадобилося мільярди тон нафти, вугілля, різних видів руди, мільйони тон металу, сотні тисяч нових хімічних продуктів і багато іншого. Так виник і щороку зростав вплив речовин, чужорідних для самої людини, - ксенобіотиків.

Отже, всі види техногенної діяльності людини призвели до «цунамі» - гігантського хімічного та фізичного пресингу на усе живе на Землі.

Збільшилася кількість антропогенних катастроф. З’явилися не лише професійні захворювання, але й екологічна патологія та екологічні хвороби. Адаптаційні можливості людського організму значні, але не безмежні. Під впливом ксенобіотиків постійно відбуваються непомітні, невиражені зміни (порушення, перетворення, трансформації) в органах і тканинах, у структурах з високим метаболізмом, переходи до явної патології на молекулярному та клітинному рівнях, а згодом і на макрорівні. Прихована патології з часом стає явною.

Розділ 1. Екологія як один з чинників впливу на здоров’я людини

.1 Взаємозв’язок навколишнього середовища та життєдіяльності організму людини

Існування людства завжди базувалось на безперервній взаємодії, постійному обміні речовин та енергії з навколишнім середовищем. 3 самого початку існування людей на Землі їхня життєдіяльність проходила у навколишньому середовищі, а здоров'я формувалось залежно від впливу природних факторів на організм. Внутрішнє середовище людини, в якому функціонують елементарні частини організму, що беруть участь в обміні речовин та енергії, і яке забезпечує нервові, гуморальні механізми регуляції та гомеостаз організму, тісно пов'язане з навколишнім середовищем. До навколишнього середовища людина пристосувалась у процесі еволюції і без нього жити не може з огляду на те, що воно є одним цілим з її внутрішнім середовищем. Навколишнє середовище забезпечує нормальну життєдіяльність організму людини, яка з початку періоду ембріонального розвитку до кінця життя контактує з компонентами цього середовища. До цих компонентів належать повітря, вода, ґрунт, харчові продукти тощо.

Життєдіяльність організму перебуває у безперервному динамічному взаємозв'язку з дією цих факторів навколишнього середовища. При цьому згадана взаємодія не може перевищувати адаптаційних механізмів людини.

Отже, можна образно сказати, що людина - дитя природи і не може існувати поза нею. За словами М. Рильського, природа є вічним джерелом нашого життя і творчості. Як показують численні незаперечні факти, тривала ізоляція від природного середовища викликає не лише фізичні, а й психічні захворювання людей, не кажучи вже про падіння їхньої моральності. Тому можна вважати абсолютно нереальними і навіть шкідливими уявлення деяких футурологів про те, що в майбутньому, коли біосфера Землі буде остаточно зруйнована, людство створить якийсь штучний світ, у якому зможе безбідно існувати. Треба твердо уяснити, що єдиний шлях до виживання людства - це збереження природи нашої планети.

Особливо великих масштабів забруднення навколишнього середовища досягло в наш час у містах, зокрема у великих індустріальних центрах. Розширюється і поглиблюється шкідливий вплив забруднення середовища на людей, тому що кількість міського населення на Землі швидко зростає.

Міське середовище для людей є штучним і відірваним від природного, в якому тисячоліттями проходило їхнє життя в стані рівноваги і стабільної біологічної цілості. Деградоване штучне міське середовище виявляє комплексну шкідливу дію на здоров'я населення внаслідок забруднення атмосферного повітря, дефіциту сонячного проміння, води, а також стресових факторів, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, недостатністю зелених насаджень тощо.

Усі ці фактори малої інтенсивності протягом життя людини викликають хронічну, кумулятивну та синергічну дію, можуть спричинювати захворювання, зменшують фізичний розвиток дітей, скорочують тривалість життя людини, а також змінюють структуру захворюваності і смертності.

У містах швидко зростає кількість захворювань на кон'юнктивіт, екзему, фарингіт, ларингіт внаслідок забруднення атмосфери оксидом вуглецю, оксидами азоту, аміаком, вуглеводнями, сірчистим газом, формальдегідом, фторидами, аерозолями сірчаної кислоти, поверхнево-активними речовинами тощо, як1викликають отруєння, а, крім того, знижують імунобіологічні властивості організму.

У комплексі проблем сучасного міста велике значення має проблема шуму. Його інтенсивність у розвинених країнах щорічно збільшується на 0,5-1 дБ, і це є однією з причин, яка веде до захворювань. Рівні шуму на міських вулицях досягають 85-87 дБ і зумовлюють значну зашумленість територій, що прилягають до магістралей. Відомий негативний вплив шуму на серцево-судинну систему, Частота захворювань цієї системи у людей, що живуть у зашумлених районах, у кілька разів вища, а ішемічна хвороба серця у них зустрічається у три рази частіше. Зростає також загальна захворюваність. Крім того, високий рівень шуму в селітебній зоні сприяє підвищенню захворюваності населення на гіпертонічну і гіпотонічну хворобу, гастрит, виразкову хворобу шлунка, хвороби залоз внутрішньої секреції і обміну.

До негативних фізичних факторів належить також вібрація. При дії локальної вібрації значної інтенсивності порушується регуляція тонусу периферичних кровоносних судин, що спричинює порушення вазомоторної координації і вегетативний поліневрит. Дія загальної вібрації порушує нормальну функцію кори великого мозку, що викликає розвиток гіпоталамічного синдрому з нейроциркуляторними порушеннями.

Вплив електромагнітного поля радіочастотного діапазону спричинює підвищення захворюваності населення неспецифічного характеру.

Сучасна соціоекологічна криза, що супроводжується катастрофічним погіршенням якості життєвого середовища і відповідно до цього зниженням рівня здоров'я народонаселення Земної кулі, поставила під загрозу не лише подальший розвиток людської цивілізації, а й існування людства взагалі. У зв'язку з цим медичні аспекти гармонізації взаємодії суспільства та природи набирають особливої ваги. Високий рівень здоров'я населення стає основним показником оптимізованої соціоекосистеми, а параметри навколишнього середовища, що забезпечують цей рівень, - визначальними критеріями при оптимізації соціоекосистем.

1.2 Характер впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я людини

Доведено, що в системі факторів, які визначають процес формування і збереження здоров'я сучасної людини екологічні займають суттєве місце - 17-20%.

Екологічні аспекти здоров'я визначаються характером дії абіотичних, біотичних і комплексу антропічних чинників навколишнього середовища на організм людини (див. схему №1).

Для здійснення первинної профілактики деяких захворювань людини потрібно передусім встановити причинно-наслідкові зв'язки між екологічними чинниками, що мають патогенний характер, і її здоров'ям.

Так, наступальна стратегія системи охорони здоров'я, яка знайшла вияв у практичних рекомендаціях щодо змін технологічного процесу на деяких підприємствах, пов'язаних із забрудненням атмосферного повітря, призвела до різкого зниження рівня злоякісних новоутворень, хвороб органів дихання та інших захворювань.

Вторинна профілактика більш складна, оскільки вона проводиться на індивідуальному рівні і залежить від сформованості культури здоров'я індивіда, його свідомості, рівня обізнаності з питань оптимізації впливу патогенних екофакторів. Якщо первинну і вторинну профілактику проводять не на належному рівні, виникають і розвиваються хвороби, накопичується кількість хронічних захворювань з відповідними наслідками.

За останні десятиріччя особливості екології знайшли своє відображення у рівнях і характері здоров'я населення та в показниках захворюваності інфекційної та неінфекційної природи. Серед останніх перші рангові місця посідають хвороби органів дихання (І), системи кровообігу (II), злоякісні новоутворення, психічні розлади (III), травми та отруєння, спадкові хвороби (IV).

Розглянемо деякі закономірності захворюваності населення, які мають екологічні аспекти.

Схема 1. − Екологічні аспекти здоров'я людини

Розділ 2. Генетичні наслідки забруднення навколишнього середовища

.1 Вплив забруднення навколишнього середовища

здоров'я фенотип захворювання екологічний

Народонаселення певного регіону є формою існування людини в конкретних умовах середовища. Воно є своєрідною біологічною системою, функція якої - збереження та відтворення виду Homo sapiens в умовах його існування.

Ще 1866 р. Г. Мендель довів, що будь-які ознаки організму визначаються різноманітними поєднаннями спадкових чинників, котрі передаються від батьків до нащадків через статеві клітини. Відкриті Г. Менделем спадкові чинники датський біолог Йогансен у 1909р. запропонував називати генами. Він також увів генетичні терміни "генотип" - сукупність генів, локалізованих у хромосомах та цитоплазматичних структурах зиготи (диплоїдної клітини, що утворюється внаслідок злиття чоловічої та жіночої статевих клітин), і "фенотип" - сукупність ознак та властивостей організму, прояви яких зумовлені взаємодією генотипу з умовами внутрішнього і навколишнього середовища.

Несподівані зміни спадкових ознак називають мутаціями. Сьогодні ми вже знаємо, що спадкові зміни можуть статися не тільки внаслідок змін генетичної інформації, котра записана в молекулах хромосомних нуклеїнових кислот, а й унаслідок цитоплазматичних мутацій, тобто модифікації спадкових самовідтворюваних цитоплазматичних структур.

Нині близько 37% населення нашої країни проживає в екологічно несприятливих умовах, що призвело до швидкого зростання захворюваності, пов'язаної з погіршенням навколишнього середовища.

Як відомо, порушення середовища існування народонаселення певного регіону, погіршення екологічного стану ведуть до непродуктивної зміни генофонду, накопичення генетичного вантажу популяції.

У природних умовах мутації з'являються під впливом чинників внутрішнього та навколишнього середовища. Чинники, здатні спричинити мутацію, мають назву мутагенів. Вони бувають фізичні, хімічні та біологічні (див.схему).

Схема 2. − Чинники (мутагени), здатні спричинити зміни спадкових ознак

Забруднення навколишнього середовища неминуче призводить до збільшення захворюваності населення, оскільки деградація середовища проживання зумовлює, з одного боку, збільшення числа генетичних мутацій (генетичного вантажу популяції); з іншого - збільшується кількість випадків неспадкових захворювань.

Мутації мають дві форми: генеративні мутації, що виникають у зародкових клітинах і передаються по спадковості, та соматичні мутації, що з'являються в одній клітині людського тіла і не передаються нащадкам; виникаючи в будь-якій соматичній клітині, такі мутації успадковуються тільки нащадками цієї клітини, внаслідок розмноження якої утворюється мутантна тканина. Соматична мутація у низці випадків призводить до розвитку ракової пухлини.

Хімічні мутагени. Хімічних мутагенів надзвичайно багато. Мутагенну активність проявляють чотири умовних групи хімічних факторів зовнішнього середовища: пестициди, промислові отрути, харчові домішки, ліки. Кожний з хімічних мутагенів може викликати як хромосомні розриви, так і генні мутації. Але на відміну від фізичних мутагенів переважно індукують генні мутації, їх дія більш тривала, мутації з’являються не одразу, а через певний час.

Характер спадкових змін, викликаних дією хімічних чинників, залежить від дози мутагену. Невеликі концентрації хімічної речовини-мутагену викликають здебільшого дрібні мутації, які торкаються найчастіше кількісних ознак; із збільшенням дози мутагену зростає ефект мутацій, зумовлений перебудовою хромосом.

Деякі з лікарських препаратів за величиною мутагенного потенціалу не поступаються іонізуючій радіації. Так, наприклад, всі цитостатичні й антимітотичні препарати, які використовуються для лікування злоякісних пухлин, здатні індукувати генні мутації, хромосомні аномалії й інші біологічні ефекти, характерні для іонізуючого випромінювання. Лікарські препарати можуть викликати широкий спектр мутацій - від точкових до пошкодження всього хромосомного набору.

Хімічні хвороби - нова величезна група захворювань, чимало яких ще невідомі. Будь-які ксенобіотики, потрапляючи в організм, можуть включатися в обмін речовин і призводити до більш- менш тяжких наслідків. Поповнюється група хвороб від ліків, існує десяток «затверджених» професійних хвороб, але не більше. Відсутня ідеологія первинної профілактики найбільш поширених судинних і онкологічних захворювань, бо не йдуть пошуки етіології, виявлення конкретних стимулів. Тим часом зростає смертність, у тому числі й молодих людей, від цих захворювань.

Екологічна патологія людини може бути, по-перше, явною (захворювання) і, по-друге, прихованою (коли впливають мінімальні дози якихось хімічних елементів або їхніх сполук, які, накопичуючись в організмі, викликають певну реакцію, але захворювання ще не настає). Іншими словами, є явно виражені хімічні хвороби (такі, як у Чернівцях та Болеславчику)- і хімічна патологія, що розвивається в багатьох через різку хімізацію довкілля, продуктів харчування, професійних та побутових впливів тощо. Тобто на будь-якому рівні сучасного життя в організм можуть потрапляти (аерогенним чи інгаляційним шляхом, із водою та їжею, а також проникати крізь шкіру) хімічні речовини. За статистикою, щороку у світі виробляється кілька тисяч нових хімічних сполук, які можуть негативно впливати на здоров’я людини.

Фізичні мутагени. До фізичних мутагенних чинників належать: усі види іонізуючого випромінювання, ультрафіолетове випромінювання, високі та низькі температури.

Г.А. Надсон та Г.С. Філіпов уперше довели (1925), що іонізуюча радіація має сильну мутагенну дію. М.П. Дубінін (1961) на клітинах людини показав, що дозою, яка подвоює частоту мутацій у людини, є 10 бер. Цю дозу було прийнято Науковим комітетом з радіації при ООН як можливу мінімальну дозу. Розрахунки показали, що вплив дози 170 мбер/рік може призвести до народження 27 тис. дітей зі спадковими вадами розвитку.

Іонізуюче випромінювання викликає переважно хромосомні перебудо-ви, які супроводжуються різкими змінами структури і функції організму. Більшість їх шкідлива.

) віруси, бактерії, найпростіші, гельмінти;

) ДНК і РНК (природні і синтетичні);

) гормони, антибіотики, афлотоксини.

Науковцями встановлено, що майже половина всіх мутацій відбувається під час ембріогенезу; значна частина мутацій є наслідком дії вірусів.

Комутагени. Генетичний тягар. Антимутагени

Існують токсичні речовини, які самі не спричинюють мутації, але суттєво змінюють вплив мутагенних чинників фізичної, хімічної та біологічної природи - це комутагени. Вони виступають синергістами мутагенних чинників. Такий ефект мають сполуки природного і штучного походження, неорганічної і органічної природи. Так, аскорбінова кислота (вітамін С) підсилює цитогенетичні ефекти мутагенів, зокрема циклофосфаміду, в культурі лімфоцитів людини: збільшує пошкодження ДНК і т.п. Іншим комутагеном вважається кофеїн, деякі фармакологічні засоби (верапаміл, фендилін, нестероїдні протизапальні препарати та ін.), які впливають на спонтанний та індукований мутагенез.

Токсичні сполуки є чинниками, що призводять до модифікаційної мін-ливості та змінюють норму реакції. Разом з мутагенами вони сприяють збі-льшенню генетичного тягаря людини.

Генетичний тягар - це частина спадкової мінливості популяції, яка ви-значає появу організмів зі зниженими пристосувальними ознаками. З плином часу в популяції накопичуються шкідливі рецесивні мутації, носіями яких є гетерозиготи. На сьогодні генетичний тягар людства загрозливо високий. Ко-жна людина планети Земля - носій 10-15 потенціально порушених генів.

Генетичний тягар людських популяцій може з’являтися під впливом мутагенних ефектів організмових метаболітів, а саме внаслідок зміни концентрації деяких кортикостероїдних і статевих гормонів, імунологічних конфліктів.

Збільшення генетичного тягаря є небезпечним явищем, бо природний добір людини може втратити значення спрямувального чинника еволюції. Природний добір обмежує народження дітей з несумісним для життя вадами. Мінливість у більшості людей майже не проходить природного добору. Унаслідок цього генетична адаптація популяцій людини до забруднення середовища мутагенами не відбувається. Збільшення в людських популяціях кількості випадків спадкових аномалій, психічних відхилень, онкологічних захворювань, алкоголізму та наркоманії зумовлює обґрунтоване хвилювання, бо згідно з концепцією генетичного тягаря Г.Мелера існує можливість небезпеки виродження людини як виду.

Пошуки захисту від впливу мутагенних чинників привели до відкриття антимутагенів. Антимутагени - біологічно активні речовини, введення яких у клітину перешкоджає дії мутагену.

Різні антимутагени призначають для профілактики дестабілізації генетичної структури (до впливу мутагену); для впливу на репаративні процеси (після впливу мутагену).

Універсальними називають антимутагени, які однаково ефективні проти дії радіації та хімічних мутагенів. До універсальних антимутагенів належать похідні тіолового ряду: цистеїн, цистамін, глютатіон тощо; серотонін, спермін та інші поліаміни; попередники нуклеїнових кислот, деякі вітаміни.

Доведено, що деякі вітаміни беруть активну участь у природних антимутагенних системах. Дослідження цитогенетичної активності токоферолу, каротину, аскорбінової кислоти свідчать про антимутагенну активність, яка може бути пов’язана антиоксидантними властивостями зазначених речовин.

Під час дослідження інтерферону (білка, що утворюється під час вірус-них інфекцій та є неспецифічним чинником противірусного імунітету) визначено його різнобічну біологічну дію. Встановлена радіозахисна та протекторна дія інтерферону під впливом мутагенів фізичної та хімічної природи.

2.2 Влив генотипу та середовища на фенотип людини

Результат розвитку - фенотип - залежить від спільної дії генів і середовища. Гени та ознаки пов'язані складною мережею шляхів розвитку. Всі індивідуальні відмінності є результатом обставин розвитку конкретних індивідів в конкретних середовищах. Часто індивіди, виховані в явно розрізняються середовищах, мають багато спільного. І навпаки, сиблинги, що виховуються в одній сім'ї, здавалося б при подібних обставинах, за рахунок тонких відмінностей в умовах виховання і розвитку реально будуть мати різноманітні впливи фізичного. Процес взаємодії з середовищем складний і неоднозначний.

Статистична взаємодія факторів і взаємодія генів і середовища в індивідуальному розвитку - це зовсім різні речі. Їх не слід плутати.

Для нас цілком звичним є формулювання, в якому стверджується, що прояв фенотипу є результатом взаємодії генотипу із середовищем в процесі розвитку. Однак якщо вдуматися в це твердження, воно не здасться настільки очевидним. Адже взаємодія передбачає, що його учасники вступають у контакт, стикаються. Насправді наш генотип, тобто генетичний апарат, захований глибоко всередині клітини і відділений від зовнішнього середовища не тільки покривами тіла, але і клітинної та ядерної оболонками. Як же зовнішнє середовище може взаємодіяти з генетичними структурами? Ясно, що гени й навколишній світ безпосередньо не стикаються. З зовнішнім середовищем взаємодіє організм в цілому; гени ж взаємодіють з різними біохімічними субстанціями всередині клітини. А от різні клітинні субстанції можуть відчувати вплив зовнішнього світу.

Екологічні аспекти того чи іншого захворювання залежать від його причин, які ділять на декілька категорій:

. Безпосередньою причиною порушення нормальної життєдіяльності організму і виникнення патологічного процесу можуть бути абіотичні чинники навколишнього середовища. Очевидно те, що географічний розподіл низки захворювань, пов’язаний з клімато-географічними зонами, висотою місцевості, інтенсивністю інсоляції, переміщення повітря, атмосферним тиском тощо.

. Біотичний компонент навколишнього середовища у вигляді продуктів метаболізму рослин та мікроорганізмів, патогенних мікроорганізмів, отруйних рослин, комах та небезпечних для людини тварин.

. До цієї категорії відносять патологічні стани, пов’язані з антропогенними чинниками забруднення навколишнього середовища: повітря, ґрунт, вода, продукти промислового виробництва. Сюди також віднесено патологію, що пов’язана з біологічними забрудненнями від тваринництва, виробництва продуктів мікробіологічного синтезу (кормові дріжджі, амінокислоти, ферментні препарати, антибіотики, мікробні та антибактеріальні інсектициди тощо).

Крім хвороб, які виникають безпосередньо під впливом несприятливих умов навколишнього, існує велика група захворювань, які проявляються поганим пристосуванням організму, його окремих органів і систем через генетичний дефект, особливості імунітету тощо.

Серед захворювань неінфекційної природи перші рангові місця посідають хвороби органів дихання, системи кровообігу, злоякісні новоутворення, травми та отруєння, психічні розлади, спадкові хвороби. Розглянемо деякі закономірності захворюваності населення України залежно від чинників навколишнього середовища.

Зовнішнє (навколишнє) середовище включає в себе природне середовище і соціальне середовище. Природне середовище складається з біосфери, гідросфери, атмосфери та літосфери, які перебувають під впливом космосфери. Природне середовище існує як у природному, так і в зміненому (антропогенному) вигляді.

Відомо, що природне середовище утворює визначені, найчастіше специфічні умови для зберігання та розвитку здоров’я. Зараз вже не викликає сумнівів такий причинно-наслідковий ланцюг: сонячна активність - збурення магнітосфери та іоносфери - зростання напруги електромагнітного поля Землі - реакція організму. Головним збудником життєдіяльності на нашій планеті є сонячне випромінювання з усіма його електронними та іонними потоками і спектрами. Сонячна активність сприяє таким фізико-хімічним процесам, як коливання атмосферного тиску, температури, ступінь вологості повітря, та іншим, які позначаються на стані серцево-судинної та нервової систем, психіці та поведінкових реакціях людини.

Так, наприклад, встановлено, що існує тісний зв’язок між смертю, народжуваністю та сонячною активністю. З виникненням плям на Сонці у людей псується настрій, знижується працездатність, порушується ритм життя. У цей період реєструють підвищення загострень хронічних хвороб, насамперед серцево-судинної системи та ЦНС, дорожнього травматизму. Відомо, що короткі хвилі ультрафіолетового випромінювання Сонця згубно впливають на живий організм, вони поглинаються нуклеїновими кислотами, що призводить до генетичних мутацій, водночас збільшується кількість злоякісних утворень - раку, саркоми, лейкозу.

З кліматичними чинниками, а саме: температурою, вологістю, вітрами, погодою і т.п., тісно пов’язані функціональні стани та захисті реакції організму, а також мотивація поведінки, що в свою чергу, може призвести до виникнення низки захворювань, в тому числі і психічних розладів.

Таким чином, основою впливу навколишнього середовища на організм людини є геліофізична активність, яка проявляється на Землі як безпосередньо (радіовипромінювання, інфрачервоне випромінювання Сонця та видиме світло), так і опосередковано (зміна метеочинників). Зовнішнє середовище передусім впливає на нервову систему організму.

Питання взаємовідносин людини з тваринним світом, у тому числі існування та поширення низки небезпечних заразних хвороб, які передаються від тварин до людей, також належать до медичних проблем екології

Академік Павловський створив вчення про природні осередки низки інфекційних хвороб. Вчений показав, що в природі існують осередки багатьох заразних хвороб, в яких збудник зберігається завдяки переходу від однієї тварини до іншої. Багато природно-опосередкованих інфекцій передаються кровосисними комахами (кліщі, блохи, москіти, комарі), наприклад: чума, жовта лихоманка, малярія.

Природний осередок заразної хвороби являє собою ділянку території з певним географічним ландшафтом, на якому в процесі еволюції збудників інфекції, тварин і переносників склалися стійкі міжвидові взаємовідносини, які не залежать від існування людини.

Проте у процесі антропогенних змін у навколишньому середовищі можливе виникнення несподіваних епідеміологічних ситуацій та процесів внаслідок впливу людини на природу. Вчені виділяють наступні 3 типи цих наслідків:

. Безпосередні, за типом “короткого замикання” (наприклад, захворювання серед осіб, які прибувають на території, що розташована в межах не виявлених ареалів хвороб, - завезені спалахи захворювань); мають, як правило, локальну пристосованість; виявляють їх досить швидко.

. Опосередковані (наприклад, зміна ареалів зоонозів та їх структури внаслідок розвитку тваринництва і меліорації земель; зміна ролі водного чинника в епідеміологічному процесі внаслідок урбанізації); мають багато східцеві просторові причино-наслідкові зв’язки і “розлиту” територіальну пристосованість, виявляють їх повільніше.

. Віддалені (пов’язані з антропогенними змінами ландшафтів та екосистем, шляхів циркуляції збудників і умов формування їх генофонду); часто мають планетарний та віковий характер.

2.3 Екологічно зумовлені хвороби

Ускладнення, які породив Чорнобиль, спричиняються передусім рівнем радіоактивної забрудненості продуктів харчування. Йдеться про чистоту того чи іншого конкретного продукту, а рідше про ймовірність неконтрольованої і специфічної для кожного організму інкорпорації радіонуклідів з їжею і питною водою. Існує залежність між рівнем забрудненості ґрунтів важкими металами, радіонуклідами, ступенем забрудненості повітря і здоров`ям насамперед дітей. За визначенням як загрозливий рівень забрудненості ґрунтів, це коли захворюваність дітей зростає на 20-30%, проте подекуди ми маємо рівень забруднення, як надзвичайний, коли рівень захворюваності зростає у два рази.

Істотно впливає на здоров`я дитини стан атмосфери. Так діти в дошкільному закладі в зоні атмосферного забруднення в 1,4 рази частіше страдають від бронхо-легеневих захворювань. Американські вчені наводять дані, за якими підвищення рівня забрудненості повітря лише на 1% збільшує смертність населення на 0,094 - 0,126%.

Як виглядає сьогодні забруднення атмосфери великого міста? Це пил, сірчаний ангідрид, окис вуглецю, важкі метали передусім свинець, аміак, формальдегід та інші шкідливі речовини органічної природи - це справжній «букет» хімічних речовин, кожна із яких наближається до порогових рівнів концентрації.

Особливо сьогодні непокоїть якість питної води. Нагадаємо, що організм людини на 70-80%, а мозок на 95% складається із води. Існування організму людини, всього живого на Землі неможливе без екологічно чистої, збалансованої за необхідними мікро і макроелементами питної води. На жаль, нині в багатьох регіонах України якість питної води загрозливо погана. За даними ВООЗ, саме 80 відсотків проблем здоров`я людини належить якості питної води, тієї води яку людина п`є сирою. Не розкриваючи деталей проблеми, проте з питною водою, з «пам`яттю» води пов`язують питання із впливом води на здоров`я дитини. Це пам`ять в першу чергу екологічна, тобто викликана слідами тих шкідливих речовин із якими контактувала вода до того, як потрапити до людини. Зазначимо, що із цим феноменом пам`яті води пов`язаний такий розділ медицини, як гомеопатія і така проблема, як «стирання» екологічної пам`яті води шляхом використання очисних фільтрів для води. Отже питання питної води, яку в першу чергу може пити сирою дитина, це одна із найважливіших проблем від якої залежить її здоров`я.

Великий ланцюг антропогенних впливів на здоров`я дитини є прямою загрозою її репродуктивної функції, спричинює зниження інтелектуальної активності, пригнічення імунологічної біоактивності, появи алергічних захворювань, підвищує онкогенні ризики і ймовірність розвитку злоякісних утворень, а також нових захворювань, пов`язаних із невідомими генними мутаціями мікробів, вірусів, тощо.

Сьогодні ми маємо справу з екологічно зумовленими і раніше невідомими захворюваннями. Це такі хвороби, як: хімічна астма, Кіршський синдром (астма у дітей, сенсибілізована викидами заводів, що виробляють напівсинтетичні корма для тварин); синдром загальної стомлюваності або напруженої адаптації; діоксиновий синдром (пігментація шкіри, імунодефінація): «дивна» хвороба Мінамата (спазматичні паралічі, розумова відсталість, враження ЦНС метил ртуттю, що накопичується у морських продуктах харчування); хвороба Юшо (ураження шкіри полі хлорованими біофенілами, що поступають із забрудненими харчовими оліями); синдром токсичної іспанської олії (ураження сполучних тканин і м`язів гідантоїдами сурогатної рослинної олії); загальна депресія - «хімічний СНІД» (його викликають діоксини, важкі метали, токсичні радикали, гідразини та інші); хвороба інтактності (міопатії, викликані кадмієм); синдром чорних ніг (дистрофічні зміни шкіри ніг під впливом арсену (миш`яку)); акромідія, або хвороба Феєра (нейроалергічні реакції на ртуть);респіраторний дистрес - синдром «дорослого» типу (дія на легені токсичних радикалів кисню, сульфат-аніону); синдром «нездорових будинків» (стан хронічної стомлюваності під впливом родону, формальдегіду, тощо).

Найгірше те, що цей список екопатологій з кожним роком розширюється.

У зонах екологічних негараздів підвищена частота алергічних захворювань, відхилень у нервово-психічному та фізичному розвитку. Повторюються спалахи респіраторних захворювань, висока частота ендокринних захворювань, помітний вторинний імунодефіцит, частота хронічних патологій органів травлення і нирок (тубулоінтерстиціальний нефрит).

Особливо шкідливо впливають ксенобіотики на центральну нервову систему (зниження інтелектуального розвитку, мінімальна мозкова дисфункція, аномалії поведінки, невротичні реакції, зниження шкільної успішності).

Поява такої кількості дитячих екопатологій породила цілий напрямок науки екопедології. Сьогодні ми є свідками суттєвого «омолоджування» багатьох нозологічних форм (виразкова хвороба. гіпертонічна хвороба, судинна і нейровегетативна дистонія, неврози, цукровий діабет, тощо).

Виникають й інші захворювання, які є надзвичайно рідкісними, атому немає ні ліків, ні розуміння того, як їх лікувати:

Слоняча хвороба (елефантіаз)

Хворобу викликають паразитичні хробаки, які передаються через укуси москітів. Вони оселяються у лімфатичних вузлах людини і перешкоджають нормальному току лімфи. У результаті, хворі органи розпухають до величезних розмірів, зазвичай ця хвороба вражає ноги.

Спастичний псевдосклероз

Більше відомий як "коров'ячий сказ". Зараження відбувається через м'ясо тварини, веде до смертельного результату.

Прогерія

Передчасне старіння організму, що призводить до ранньої смерті людини. Всі внутрішні і зовнішні зміни не відповідають календарним віком хворого, 7-8-річна дитина виглядає як 80-річний старий.

Синдром перевертня (гіпертрихоз)

Хвороба характеризується підвищеним зростанням волосся, причому на всіх ділянках тіла. Спровокувати її може онкологічне захворювання, нервове захворювання, ендокринні розлади і т.д.

Аллотріфагія

Вчені пов'язують її прояви з нестачею в організмі потрібних мікроелементів. У хворих людей спостерігається патологічне бажання вживати в їжу неїстівні речі: папір, землю, вугілля та ін.

Синдром синьої шкіри (акантокератодермія)

У людей ця хвороба спостерігається рідко, її симптоми виражаються в посиніння шкірних покривів.

Синдром вампіра

Тіло хворого не виносить прямого потрапляння сонячних променів. Після контакту з сонцем на шкірі у людини залишаються пухирі та опіки.

Синдром Аліси в Країні Чудес (мікропсія)

При цьому захворюванні людина сприймає речі менше, ніж вони є насправді. Зазвичай це відбувається після черепно-мозкових травм.

2.4 Онкологічні захворювання та їх зв'язок з екологічними особливостями середовища проживання

За статистичними даними, впродовж останніх десяти років відзначається зростання злоякісних новоутворень серед населеня України на 27%. Щороку виявляється 5192 особи, які уперше захворіли на рак. Кількість хворих на рак збільшується на 1,5-4% за рік залежно від регіональних особливостей.

Новоутворення (неоплазма, бластома) являють собою особливу форму росту тканини, яка характеризується вираженою автономією. Пухлини ділять на доброякісні та злоякісні. Доброякісні пухлини дуже близькі за своєю структурою та обміном до нормальної тканини, чітких розмежувань між ними немає. Злоякісна пухлина характеризується необмеженим ростом, автономністю і призводить організм до загибелі.

Як відомо, онкологічні захворювання, поряд із серцево-судинною патологією, зумовлюють найбільшу смертність (див.табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Смертність від онкологічних захворювань (Р.Долл, Р.Піто)

Фактор або клас факторів

Відсоток усіх випадків смерті від раку

Найбільш точна оцінка

Діапазон можливих оцінок

1.

Тютюн

30

25-40

2.

Алкоголь

3

2-4

3.

Харчові добавки

1

2-5

4.

Професія

4

2-8

5.

Забруднення атмосферного повітря

6

7-8

6.

Продукти промислового виробництва

3

3-5

7.

Лікарські препарати

1

0,5-3

8.

Геофізичні фактори

3

2-4

9.

Порушення дієти і харчування

35

10-70

Враховуючи значну екологічну детермінованість онкологічних захворювань, ми приділили їм особливу увагу. Згідно даних Національного канцер-реєстру, на кінець 2010 року на онкологічному обліку перебувало 989 637 хворих (2 161,6 на 100 тис. населення), кількість первинних хворих склала 160 797 осіб., показник смертності дорівнював 184,8 на 100 тис. населення (84 927 померлих). В структурі смертності від злоякісних новоутворень чоловічого населення перші п’ять рангових місць посідають злоякісні новоутворення легені, шлунка, передміхурової залози, ободової та прямої кишки (55,6%); у жінок - молочної залози, шлунка, ободової та прямої кишки і яєчника (51,5%).

Найбільшу питому вагу в структурі контингентів (68,9%) мають хворі на злоякісні новоутворення шкіри - 22,7%, жіночих статевих органів - 17,1%, молочної залози - 15,0% та органів травлення - 14,1%.

До 60% хворих на злоякісні новоутворення формується за Донецької (10,4%), Дніпропетровської (7,2%), Харківської (6,2%), Одеської (6,1%), Львівської (5,1%), Луганської (4,5%), Запорізької (4,4%) областей, м. Київ (6,8%) та АР Крим (4,8%). Вищі, ніж в середньому в Україні, рівні захворюваності спостерігаються в м. Севастополь (490,6 на 100 тис. населення), в Кіровоградській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Сумській, Чернігівській, Харківській областях та АР Крим (370,7 - 426,0 на 100 тис. населення).

Регіональний аналіз захворюваності та смертності свідчить про те, що найвищий їх рівень спостерігається у Південно-Східному регіоні, де переважають такі захворювання як новоутворення, хвороби органів дихання, психічні захворювання, вроджені аномалії. А населення Центрального регіону найчастіше хворіє на новоутворення, хвороби крові та кровотворних органів, ендокринні захворювання тощо. У структурі смертності в Північно-Східному регіоні основне місце посідають судинні ураження мозку, новоутворення, травми, отруєння та нещасні випадки. Таким чином, аналіз статистичних даних за регіонами виявляє чітку їх залежність від напрямку господарського розвитку та екологічного стану довкілля.Нерівномірність поширення онкологічних захворювань у різних регіонах та зміна показників захворюваності залежно від міграції населення переконливо доводять зв'язок виникнення раку з екологічними особливостями існування людини.

Епідеміологічними дослідженнями встановлено, що онкологічні хвороби мають полі-етіологічну природу. Канцерогенні чинники, що спричиняють виникнення злоякісних новоутворень, мають як ендогенну, так і екзогенну природу (див. рис.).

Природа канцерогенних чинників, які спричиняють онкологічні хвороби людини. Як видно з рисунка, більшість онкогенних агентів утворюється та циркулює в природі, а інші виникають в організмі чи зумовлюють канцерогенний ефект, комплексуючись із зовнішніми чинниками.

Дослідники в галузі епідеміології раку простежують чітку кореляцію між захворюваністю та умовами життя населення різних географічних зон і районів. Це свідчить про важливу роль навколишнього середовища в онкологічній захворюваності населення.

За даними Міжнародного агенства з вивчення раку (МАВР), виникнення приблизно 85% пухлин людини можна пов'язати із впливом чинників навколишнього середовища. Це, зокрема, стосується новоутворень органів дихання, печінки, травного каналу.

Розділ 3. Захворюваність на екологічні хвороби в Україні

Питання екологічного стану зовнішнього середовища та стану здоров’я населення є загальнодержавними й знаходять своє відображення в національних програмах [5], а стан здоров’я дітей є інтегральним динамічним показником соціально-економічного й медико-соціального стану суспільства. Крім того, стан здоров’я дітей є критерієм ефективності проведених санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів [6].

Несприятлива екологічна ситуація в Україні значною мірою відбивається на рівні захворюваності та смертності населення. У 3 рази нижчий, ніж у цілому по всім країнам СНД, приріст населення, у 2-2,5 рази вища, ніж у розвинутих країнах, дитяча смертність, зменшення на 5-7 років тривалості життя - все це свідчить про необхідність вживання найбільш негайних заходів [8, 9].

Серед багатьох факторів, що впливають на здоров’я людини та середовище її проживання, одну з основних позицій посідають хімічні забруднювачі. Промислові викиди їх в атмосферу України досягають щорічно біля 11 млн. т, що складає 20-25% сумарного викиду в цілому по країнах СНД. І це за умови, що Україна займає тільки 3% території СНД, хоч і постачала в попередні роки майже чверть загального національного продукту СРСР, 17% електроенергії, 58% виробництва чавуну. З 68 міст СНД, що характеризуються найбільш значимими та стійкими рівнями хімічного забруднення, кожне п’яте - це місто України. На одного жителя нашої країни припадає сьогодні 300 кг шкідливих техногенних речовин. У цих випадках, як показують результати наших досліджень, певна етіологічна роль належить важким металам. Відомо, що в різних сферах народного господарства сьогодні широко застосовуються понад 70 металів періодичної системи, з яких 43 - важкі метали, тобто елементи з відносною щільністю понад 5,0 г/см3. Як відомо, вони характеризуються недобудовою зовнішніх електронних оболонок та здатністю утворювати високотоксичні металоорганічні сполуки [8]. Сучасна ситуація в Україні в основному характеризується негативним впливом важких металів та їхніх сполук як глобальних забруднювачів довкілля. Серед техногенних хімічних речовин, що забруднюють різні об’єкти зовнішнього середовища (атмосферне повітря, водойми, ґрунти, харчові продукти), важкі метали та їхні сполуки утворюють значну групу токсикантів, що визначає антропогенний вплив на екологічну структуру довкілля та на саму людину. Забрудненню ними довкілля сприяють також хімізація сільськогосподарського виробництва. Щорічно до ґрунтів України вноситься 1 700 000 центнерів пестицидів, 150 000 ц мінеральних добрив. З ними надходять до ґрунтів 1800 т свинцю, 400 т кадмію, 2200 т цинку, 200 т міді.

Отже, аналіз стану довкілля свідчить про те, що на сьогодні Україна є однією з найбільш екологічно неблагополучних країн Європи

Відомо, що серед причин, що визначають рівень захворюваності, стан довкілля займає приблизно 20%, а якщо говорити в цілому про теперішню екологічну напруженість, маючи на увазі всю сукупність екологічних та професійно-виробничих факторів у поєднанні зі стресовими, нервово-психічними перевантаженнями, то, за даними ВООЗ, похідною від усього цього є більша частина хвороб - до 70-80%. Соціальні фактори та фактори середовища діють не ізольовано, а в поєднанні з біологічними (у тому числі й спадковими), що зумовлює залежність захворюваності людини як від впливу середовища, у якому вона знаходиться, так і від генотипу та біологічних законів його розвитку [10]. З’ясування точного внеску того чи іншого фактора в етіологію захворювання нерідко є досить складним завданням, бо є понад 200 генів, що контролюють сприйнятливість людини до захворювань, пов’язаних із впливом факторів довкілля

Зростаюче антропогенне навантаження на об’єкти навколишнього середовища у вигляді мутагенно-активних сполук хімічної, фізичної й біологічної природи на сьогодні має достатньо серйозний характер. Спрямований вплив на один з об’єктів довкілля викликає зміну стану іншого. Це становить реальну загрозу для генофонду всього живого й може призвести до збільшення мутагенного тиску на людську популяцію. У свою чергу тотальне забруднення атмосферного повітря, ґрунту, питної води та продуктів харчування мутагенами може послужити причиною генетично обумовленої патології, що виражається вродженими вадами розвитку, цитогенетичними порушеннями в статевих і соматичних клітинах [7].

Аналіз статистичних даних, динаміки абсолютних та інтегрованих показників антропогенного і техногенного навантаження на навколишнє природне середовище свідчить про те, що екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову. В Україні екологічна криза розгортається при обмеженні природних ресурсів, економічній нестабільності, загостренні соціальних та політичних проблем. У таких умовах діяльність держави та громадськості щодо охорони довкілля та збереження здоров'я є принципово утрудненою, оскільки вона, як і інші цілі, підкоряється домінанті економічної вигоди.

Більше того, впродовж останніх двох десятиліть в Україні спостерігається поєднання двох криз - екологічної та демографічної, до якої в останні роки приєдналася ще й економічна.

За географічним положенням, різноманітністю і багатством мінерально-сировинної бази Україна може забезпечити збалансований розвиток своїх базових галузей промисловості та агропромислового комплексу. Разом з тим, Україна є однією з найбільш неблагополучних в екологічному відношенні країн Європи.

Україна займає 47 місце з 53 країн Європейського регіону за кількістю смертей, спричинених забрудненим довкіллям. А це - 155 тис. смертей в рік. Залишивши позаду сусідок - Білорусь та Росію, котра, до речі, на останньому місці. А от Ісландія, де всього 13% - або 317 смертей пов’язані із небезпечним середовищем, посіла перше місце. Саме такі дані оприлюднили експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) під час міністерської зустрічі під назвою «Майбутнє для наших дітей», котра відбулася у Відні. Це перший звіт ВООЗ, зроблений на аналізі впливу екологічних факторів на здоров’я людей в кожній країні. Нові дані також свідчать, що тільки в Європі, наприклад, приблизно 1.8 млн. смертей щорічно можна було б запобігти, завдяки покращенню довкілля. У світових масштабах «здорове» навколишнє середовище врятувало б 13 млн. життів.

Зростання захворювань та смертності серед дітей, пов’язаних з забрудненим середовищем та глобальним потеплінням.

За даними ВООЗ, вплив деградованого довкілля на здоров’я людини і досі є основною причиною смертності і страждань по всій Європі, особливо для дітей. Діти як найбільш вразлива частина суспільства - надзвичайно чутливі до екологічних загроз. Одна із трьох смертей серед дітей в Європі - через забруднене довкілля. Смертність від екологічних факторів зростає на 34% у дітей та підлітків до 19 років. Саме тому діти та їхнє майбутнє є темою для дій щодо покращення довкілля та здоров’я міністрів обох відповідальних міністерств у Європі ще з 1989 року, коли в Франкфурті відбулася перша міністерська конференція.

Медична статистика свідчить, що в цілому по Україні за даними 2010 р. захворюваність населення залишається високою. На 100 тисяч населення припадає 122,5 тис. звернень до лікаря у зв’язку з хворобами. Найбільше, як і в попередні роки, вражається населення на хвороби органів дихання (25,4%), хвороби системи кровообігу (20,9), хвороби нервової системи та органів чуття (10,5%). Лише за один рік розповсюдженість хвороб крові та кровотворних органів збільшилася на 9,2%, ускладнення вагітності, пологів та післяпологового періоду - на 9,4, хвороб сечостатевої системи - на 5, системи кровообігу - на 4,5, вроджених аномалій - на 4,2%.

Вагоме збільшення розповсюдження хвороб крові, ускладнення вагітності, пологів та післяпологового періоду, вроджених аномалій може бути пов’язане з забрудненим довкіллям.

До числа найбільш екологозалежних видів патології належать і захворювання алергічної природи. Встановлено, що на формування рівня розповсюдженості таких хвороб суттєво впливають атмосферні забруднювачі з вираженою алергенною дією - альдегіди, біопрепарати, формальдегід тощо. При цьому вірогідні порушення в рівні захворюваності дітей на хвороби цієї групи спостерігаються вже при 2-разовому перевищенні гігієнічних нормативів вмісту вказаних речовин в атмосферному повітрі. Розрахунок відносного ризику розвитку хвороб алергічної природи показав, що проживання в екологічно несприятливих умовах збільшує ризик розвитку даного виду патології у 3,5 разу. Збільшення, наприклад, концентрації формальдегіду в атмосферному повітрі на величину, що дорівнює 1 ГДК, обумовлює приріст захворюваності дітей хворобами алергічної природи на 5,9 випадку на 1000 дітей.

Вплив факторів навколишнього середовища на процес формування здоров’я може значно коливатися, досягаючи найбільших значень у екологічно несприятливих регіонах. Дослідження показують, що в містах Дніпропетровської області, що характеризуються високим антропогенним навантаженням, залежність виникнення патології органів дихання у дітей від чинників довкілля може досягати 45%, патології органів травлення - 15, хвороб алергічної природи - 18, а загальної захворюваності дітей - майже 40% від загальної кількості цих захворювань.

Аналіз даних Державної служби статистики та МОЗ України [5, 6] свідчить, що на початок 2011 р. чисельність населення України становила 45,779 млн. осіб. З 2006 р. по 2010 р. чисельність населення скоротилася на 1,151 млн. осіб, а протягом 2010 року - на 184,4 тис. осіб.

Найгострішою демографічною проблемою України була і залишається несприятлива динаміка смертності населення, яка була різко підсилена екологічною кризою, в цілому, та наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.

Таблиця 3.1 − Основні показники техногенного навантаження на навколишнє природне середовище у 2000 - 2010 роках в Україні

Незважаючи на тенденцію незначного зменшення кількості померлих впродовж останніх п’яти років (в середньому 736,1 тисяч осіб на рік), надто високим як для європейської країни залишається загальний коефіцієнт смертності - 16,2-15,2‰, що у 1,5-2 рази вище, ніж у багатьох країнах Європи, США та Канаді. Звертає також увагу значно вищий (майже у 1,5 рази) загальний коефіцієнт смертності серед сільського населення, у порівнянні з міськими мешканцями.

Рівень смертності в Україні відзначається суттєвими регіональними відмінностями: у 2010 р. величина загального коефіцієнту смертності коливалася від 10,3‰ (м. Київ) до 19,6‰ (Чернігівська область). Відносно нижчий загальний рівень смертності спостерігається на Заході України (12,0-14,4‰), найвищий - у північних та східних областях (17,3-19,6‰) [5, 6].

Значною мірою такі коливання пояснюються нерівномірністю старіння у регіонах, а також рівнем екологічного забруднення.

За даними Державної служби статистики та МОЗ України [5, 6], серед причин смерті населення у 2006 - 2010 рр., в середньому, близько 86% усіх смертних випадків припадає на три основні класи причин смерті: хвороби системи кровообігу, зовнішні причини смерті і новоутворення. При цьому смертність чоловіків від усіх причин у віці 16-59 років майже утричі перевищує жіночу, а від зовнішніх причин смерті - у 5 разів (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 − Розподіл померлих за деякими причинами смерті в Україні у 2007-2010 рр.

Зростання захворюваності та смертності на злоякісні новоутворення, серцево-судинні та ендокринні захворювання, ураження дихальної, травної, нервової та кровотворної систем значною мірою зумовлені дією токсичних речовин, якими забруднені повітря, вода, ґрунти та продукти харчування.

Згідно з даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ) 24% всіх захворювань серед дорослих та 33% дитячих хвороб спричинені екологічним фактором, тобто неякісним станом повітря, води та продуктів харчування.

Майбутні громадяни України в багатьох випадках ще до народження приречені на хворобу. В останні роки 70% вагітних жінок мають відхилення у стані здоров'я. До 20% виросла доля новонароджених із фізичними та неврологічними порушеннями. При цьому за останні п'ять років захворюваність збільшилась у 2,5 разу. Сьогодні лише 20% юнаків призовного віку можуть служити в армії. Дві третини дівчат до 18-ти років також мають відхилення у стані здоров'я.

Висновки

Можливо, сотні років тому мешканці нашої планети були мудріші. Вони передбачили те, що може трапитися із Землею, і попереджали - «Земля не належить людині, людина належить Землі». Ставлячись до природи і її багатств як до майстерні, а не храму, люди начебто забули, що для підтримання існування життя на Землі іншого джерела, крім біосфери та її ресурсів, немає. А за сучасних енергоозброєності й передових технологій швидкість використання ресурсів набагато перевищує можливості їх відтворення. Такий спосіб життя сьогодні стає згубним для людства. Вихід із критичної ситуації, що склалася, може бути знайдений лише за умови екологічно грамотного господарювання, розумних взаємин з Природою, реалізації в глобальному масштабі стратегії розумного самообмеження, ресурсозбереження, впровадження нових технологій природокористування, які не суперечать законам функціонування й розпитку біосфери.

Людству залишається одне: почавши з підвищення рівня освіченості народів, їхньої загальної культури, формування в них екологічної свідомості, із забезпечення технологічної дисципліни на виробництві, підвищення екологічної ефективності науки, поступово, але якомога швидше, створити нову спільноту - високоінформаційну, з могутнім колективним інтелектом, здатну організувати свій збалансований розвиток у злагоді з природою.

«Хвороба є розплатою за насилля над Природою». (X. Баллу, індійський письменник).

Науково-технічна революція змінює стосунки людини і природи. Поява нових технологій, джерел енергії і матеріалів, впровадження у виробництво найновіших досягнень науки і техніки призвели до глобальних змін у житті суспільства, людство стало впливати на природу в планетарному масштабі. З одного боку, вдосконалення технологій і зростання виробництва сприяють більш повному задоволенню потреб людей, збільшенню комфорту, виробництва продуктів харчування тощо. З іншого боку, забруднюється повітря, земля і вода, знищуються ліси, зменшується озоновий шар Землі, з’являються тисячі нових хімічних сполук, що, без сумніву, негативно впливає на здоров'я людей, зменшує тривалість життя, ставить під загрозу існування людини як біологічного виду.

Наше століття характерне тим, що екологічна ситуація на планеті з кожним роком ускладнюється, особливо гострою стала проблема негативного впливу забрудненого оточуючого середовища на здоров’я людини.

Всесвітня Конференція ООН з питань навколишнього природного середовища і розвитку, яка відбулася у Ріо-де-Жанейро у 1992 р., ухвалила «Декларацію про довкілля та розвиток» та визнала концепцію сталого розвитку домінантною ідеологією цивілізації у 21-му столітті. Вже перший принцип цієї Декларації проголошує: "Турбота про людей займає центральне місце в зусиллях щодо забезпечення сталого розвитку. Вони мають право на здорове та плодотворне життя в гармонії з природою" [1].

В умовах структурної перебудови економіки України, політичного реформування держави, становлення та утвердження громадянського суспільства відкриваються нові можливості для зменшення негативного впливу виробничої діяльності на природу і, відповідно, збереження здоров’я, збільшення тривалості та покращання якості життя населення. Охорона довкілля з метою забезпечення безпечної життєдіяльності та збереження здоров’я людини - невід’ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Формування здоров’я визначається способом життя людини і станом навколишнього середовища. В генотипі індивіду закодовані всі його спадкові ознаки. Однак для того, щоб вони виявилися у вигляді певних якостей організму і особистості, природних для біологічних та соціальних функцій, необхідні певні умови, які визначаються власне способом життя та зовнішнім середовищем.

Ватикан в особі папи Бенедикта XVI висунув ініціативу розширити встановлений Церквою список смертних гріхів. До значених досі гріхів, таких як, гординя, заздрість, обжерливість, хтивість, жадібність, лінощі, гнів, запропоновано додати ще п’ять, серед яких - забруднення навколишнього середовища, аборти, втручання у людські гени, наркоторгівля і педофілія. Тобто, екологічне неблагополуччя віднесено до категорії тяжких гріхів.

Список використаних джерел

1.   Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року. Закон України від 21 грудня 2010 року №2818-VI. - #"581957.files/image006.gif">