Фінансова санація підприємства

Фінансова санація підприємства

Вступ

платоспроможність ліквідність санація

Сучасна економічна обстановка характеризується фінансовою нестабільністю, інфляцією, фазами спаду, депресії, що циклічно чергуються, незначним зростанням обсягу виробництва. У цих умовах результати діяльності будь-якого підприємства, що залежать від безлічі факторів, істотно коливаються. Це приводить до того, що одні підприємства порівняно благополучно проходять традиційні для життєвого циклу» стадії зростання, інші ж, вичерпавши можливості протистояння тенденціям стагнації і депресії, кризі взаємних неплатежів, наближаються до банкрутства.

Актуальність теми. У процесі становлення ринкових відносин в Україні, питання пов’язані з санацією підприємства мають важливе практичне значення. В умовах, коли майже всі ланки фінансової системи опинилися в кризі, з’явилась необхідність проведення санації підприємств з метою виведення їх з глибокої кризи. В даний час кожен суб'єкт, незалежно від виду основної діяльності і форми власності підприємства повинен реально оцінювати як власний фінансовий стан, так і фінансовий стан потенційних партнерів чи контрагентів.

Недостатній фінансовий стан підприємства є причиною його неплатоспроможності, погіршення фінансової стійкості, які приводять до незапланованих втрат і не досягнення необхідного фінансового результату чи навіть банкротства. Виходячи з цього питання дослідження фінансових засад проведення санації та стабілізації діяльності підприємства є важливим для забезпечення його подальшої роботи в ринкових умовах.

Мета і задачі роботи

Метою роботи можна визначити розробку шляхів вирішення, організаційно-методичних, інформаційних та прикладних проблем, пов’язаних із процесами ліквідації та санації підприємств, визначення заходів і джерел покращення фінансового стану підприємства. Уточнення нормативів ключових коефіцієнтів фінансового аналізу. На базі отриманих результатів - створення методики комплексної оцінки фінансового стану підприємства як основи для діагностики банкрутства підприємства. Як база дослідження взято кризове підприємство ЗАТ " Канівський маслоробний комбінат".

Завдання, які поставлені в даній роботі є такими:

1.       Висвітлити теоретичні засади оцінки, та практичне дослідження показників які характеризують санацію підприємства.

2.       Дослідити організаційно-економічну характеристику фінансової діяльності ЗАТ «Канівський маслоробний комбінат»).

3.       Дати оцінку платоспроможності та проаналізувати основні показники платоспроможності та ліквідності ЗАТ «Канівський маслоробний комбінат»).

4.       Визначити шляхи подолання кризових явищ в діяльності підприємства.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є Закрите акціонерне товариство «Канівський маслоробний комбінат».

Предметом дослідження є показники фінансового стану підприємства, щоб усі, хто пов'язаний з підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне та платоспроможне підприємство як партнер у фінансовому відношенні.

При аналізі розрахункових операцій використовувались методи групування, порівняння та розрахункові таблиці, а також була проаналізована фінансова звітність підприємства.

Структура роботи. Виходячи з мети і задач дослідження, структура роботи включає три розділи. Перший розділ присвячений фінансовим засадам проведення санації та ймовірності банкрутства підприємства. Другий розділ присвячено організації та економічній характеристики підприємства, аналізу його господарчої та фінансової діяльності. В третьому розділі міститься розроблені під час написання роботи напрямки стабілізації діяльності підприємства по виходу з кризи.

У роботі використані нормативні документи України, навчальні посібники, періодична література, а також матеріали, що відбивають господарську і фінансову діяльність підприємства. А також наукові розробки таких авторів як Терещенко О.О., Бланка І.А., Поддєрьогіна А.М., Стасюка Г. А., Азаренкова Г.М., Гриньова В.М.

1.Фінансова санація та її економічний зміст та порядок проведення

.1 Економічна суть санації підприємства

Заходи, спрямовані на оздоровлення фінансової системи України, можуть дати позитивні результати лише за умови санації фінансів базової ланки економіки - підприємств промислової галузі. Висока собівартість продукції вітчизняного виробництва та істотне зменшення попиту на неї стали головними причинами фінансової кризи переважної більшості українських підприємств.

В умовах дії ринкових відносин суб'єкти господарювання мають постійно адаптуватися до змін попиту: розширювати асортимент, поліпшувати якість, знижувати собівартість та ціни, оптимізувати структуру витрат. Проте вітчизняні підприємства не змогли безболісно перейти від «ринку продавця», який діяв за адміністративної системи господарювання, до «ринку покупця». Керівники багатьох суб'єктів господарювання за браком належної кваліфікації (або зумисне) довели свої підприємства до межі банкрутства.

Зауважимо, що банкрутство та ліквідація підприємства означають не лише збитки для його акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень до бюджету, зростання безробіття, що зрештою може стати одним із чинників макроекономічної нестабільності. Істотним є те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких перебувають на розгляді, значний відсоток становлять такі, що тимчасово потрапили в скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведення санації (оздоровлення) чи реструктуризації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. Проте через недосконале законодавство, відсутність належного теоретико-методичного забезпечення санації, дефіцит кваліфікованого фінансового менеджменту, брак державної фінансової підтримки виробничих структур та з інших суб'єктивних і об'єктивних причин багато з потенційно життєздатних підприємств, у тому числі тих, що належать до пріоритетних галузей народного господарства України, стають потенційними банкрутами. [13, с. 452]

Банкрутство підприємств - це наслідок глибокої фінансової кризи, система заходів щодо управління якою не дала позитивних результатів.

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у цього підприємства потенціалу для успішного функціонування.

Фінансову кризу на підприємстві характеризують трьома параметрами:

) джерелами (факторами) виникнення;

) видом кризи;

) стадією її розвитку.

Ідентифікація цих ознак дає змогу правильно діагностувати фінансову неспроможність підприємства та дібрати найефективніший каталог санаційних заходів. [20, с. 504]

Фактори, які можуть призвести до фінансової кризи на підприємстві, поділяють на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).

Головними екзогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути:

спад кон'юнктури в економіці в цілому;

зменшення купівельної спроможності населення;

значний рівень інфляції;

нестабільність господарського та податкового законодавства;

нестабільність фінансового та валютного ринків;

посилення конкуренції в галузі;

криза окремої галузі;

сезонні коливання;

посилення монополізму на ринку;

дискримінація підприємства органами влади та управління;

політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств - постачальників сировині (споживачів продукції);

конфлікти між засновниками (власниками).

Вплив зовнішніх факторів кризи має здебільшого стратегічний характер. Вони зумовлюють фінансову кризу на підприємстві, якщо менеджмент неправильно або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо відсутня або недосконало функціонує система раннього попередження та реагування, одним із завдань якої є прогнозування банкрутства. [24, с.57]

З метою систематизації ендогенних факторів фінансової кризи, їх можна згрупувати в перелічені далі блоки.

Низька якість менеджменту;

Дефіцити в організаційній структурі;

Низький рівень кваліфікації персоналу;

Недоліки у виробничій сфері;

Прорахунки в галузі постачання;

Низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції;

Прорахунки в інвестиційній політиці;

Брак інновацій та раціоналізаторства;

Дефіцити у фінансуванні;

Відсутність або незадовільна робота служб контролінгу (планування, аналіз, інформаційне забезпечення, контроль).

Всі названі причини кризи досить тісно взаємопов’язані та становлять комплекс причинно-наслідкових зв’язків. Досліджуючи те чи інше підприємство, той чи інший випадок фінансової кризи, можна виокремити певні специфічні причини фінансової неспроможності, але по суті вони зводяться до щойно перелічених. [33, с.546]

Найдійовішим засобом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. Термін «санація» походить від латинського „sапаrе» - оздоровлення, видужання. Економічний словник тлумачить це поняття як систему заходів, здійснюваних для запобігання банкрутств промислових, торгівельних, банківських монополій, визначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства. [31, с.380]

Деякі з вітчизняних авторів (наприклад, І. А. Бланк) із санацією ототожнюють лише заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства, які реалізуються з допомогою сторонніх юридичних, а також фізичних осіб і спрямованих на попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації. Із цим не можна погодитись, оскільки мобілізація внутрішніх фінансових резервів є невід'ємною складовою процесу оздоровлення будь-кого підприємства. (Додаток А)

Згідно із Законом України «Про банкрутство» від 1992 р., під санацією розуміється задоволення вимог кредиторів і виконання зобов’язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами, у тому числі кредитором, що добровільно бере на себе задоволення зазначених вимог та виконання відповідних зобов’язань. Отже, згідно з таким підходом санація за своєю правовою основою є лише інститутом переведення боргу. Проте з цим аж ніяк не можна погодитися. [2]

Нова редакція Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», прийнята у 1999 році, розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». У цьому документі санація розглядається к система заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника. Досудова санація - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних власником боржника, інвестор, з метою запобігати його ліквідації, вдавшись до реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство. Недоліки наведених визначень санації також цілком очевидні . [1]

Своє тлумачення поняття «санація» має і Національний банк України: режим фінансової санації - це система не примусових і примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягів капіталу до необхідного рівня протягом визначеного періоду з метою відновлення ліквідності та платоспроможності й усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень.

Із наведеного широкого спектра думок щодо сутності поняття санації можна синтезувати єдине визначення, яке має ввібрати в себе раціональне зерно кожного з наведених варіантів. Таким можна вважати визначення, дане відомими зарубіжними економістами (Н. Здравомислов, Б. Бекенферде, М. Гелінг), провідними фахівцями у питаннях виведення підприємств із фінансової кризи: санація - це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді. Тобто санація - це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення. [7]

На практиці досить часто із санацією ідентифікується поняття «реструктуризація». Реструктуризація суб’єкта господарювання - це проведення організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, спрямованих на зміну його структури, системи управління, форм власності, організаційно-правових форм, які здатні відновити прибутковість, конкурентоспроможність та ефективність виробництва.

Можна стверджувати, що „санація» є ширшим поняттям, ніж „реструктуризація». Реструктуризацію доцільно розпочинати на ранніх стадіях кризи. Вона спрямована переважно на подолання причин стратегічної кризи та кризи прибутковості. А санація включає в себе к реструктуризацію (заходи щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності), так і заходи фінансового характеру (спрямовані на відновлення ліквідності та платоспроможності). [9, с. 350]

В економічній літературі часто згадується концепція швидкого виявлення фінансової кризи та радикальних санаційних дій («Primat des Handelns»). Прихильники цього напрямку (здебільшого економісти-практики) не враховують, що в разі його вибору не залишається часу для досконалого дослідження причин кризи та розробки оптимальної санаційної стратегії. На противагу цим поглядам теоретики додержують думки, що цейтнот у підготовці санаційних заходів - основний фактор майбутніх невдач, оскільки втрачається шанс для розробки імпровізованих та гнучких дій.

На методи та форми проведення санації вплинули розвиток економічної теорії; еволюція ролі держави як регулятора ринкової економіки; макроекономічні зміни в країнах колишнього соціалістичного блоку та зумовлений цими змінами трансформаційний спад; нові підходи до приватизації (реприватизації) підприємств. Вивчаючи теоретичну і практичну базу санації підприємств, ознайомлюємося з основними проблемами, що становлять предмет досліджень зарубіжних економістів у цій галузі. Предметом дискусій провідних учених Німеччини, США, Великобританії є питання, пов’язані з методами прогнозування банкрутства підприємств, класифікацією фінансових джерел санації та послідовністю їх мобілізації; змістом контролінгу санації, порядком проведення санаційного аудиту; формами та розмірами державної фінансової підтримки підприємств; санаційними пріоритетами; швидкістю фінансового оздоровлення; приватизаційними аспектами санації підприємств тощо. [22, с. 240]

1.2 Визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання

Для оцінки загрози банкрутства необхідно провести аналіз фінансового стану підприємства. При цьому насамперед слід перевірити його сумарну кредиторську заборгованість. Адже справа про банкрутство порушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше ніж триста мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. [28, с. 168]

Для аналізу фінансового стану аудитори використовують методики, які не завжди є доступними для всього кола осіб, задіяних у процедурі провадження у справі про банкрутство. Однак фінансисту підприємства доцільно знати основні критерії, за допомогою яких можна було б самостійно зробити висновок щодо визнання підприємства банкрутом на підставі даних його балансу. Зокрема встановити, чи дійсно це підприємство є неплатоспроможним, або перевірити достовірність висновку щодо визнання підприємства банкрутом на підставі даних ліквідаційного балансу. У цьому випадку можна використати методику ДПА, яка передбачає розрахунок таких параметрів:

1. Коефіцієнт покриття (Кп) характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення своїх боргів протягом року і визначається відношенням оборотних активів підприємства до поточних зобов'язань.

. Коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к) характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стабільності, і визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних коштів виробничих запасів, незавершеного будівництва, готової продукції, коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів.

. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ка.л) характеризує негайну готовність підприємства погасити свою заборгованість і визначається як відношення суми коштів підприємства до суми поточних зобов'язань.

Відповідно до цієї методики структура балансу підприємства визнається незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним у разі, коли:

·        значення коефіцієнта покриття (Кп) менше ніж 1;

·        значення коефіцієнта забезпечення власними коштами (Кз.к) менше ніж 0,1;

·        значення коефіцієнта абсолютної ліквідності (Ка.л) менше ніж 0,2.

Існує багато підходів до прогнозування фінансової неспроможності суб'єктів господарювання. Будь-яка методика оцінки кредитоспроможності за своєю суттю є одночасно методикою прогнозування банкрутства. У зарубіжній практиці досить поширеними є модель Альтмана та модель Спрінгейта. [29, с. 265]

Модель Альтмана (А) була запропонована в 1968 р. відомим західним економістом Е. Альтманом. Індекс кредитоспроможності, побудований за допомогою апарата мультиплікативного дискримінантного аналізу, і дозволяє в першому наближенні розділити господарські суб'єкти на потенційних банкрутів і небанкругів.

Під час побудови індексу Альтман обстежив 66 підприємств, половина з яких збанкрутувала в 1946-1965 рр., а половина працювала успішно, і досліджував 22 аналітичних коефіцієнти, що могли бути корисні для прогнозування можливого банкрутства. Таким чином, індекс Альтмана являє собою функцію від деяких показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період. У загальному вигляді індекс кредитоспроможності (2-рахунок) має вигляд;

=1.2X1+1.4X2+3.3X3+0.6X4+X5

де Х1 - (обігові активи - поточні зобов'язання) / баланс;

Х2 - чистий прибуток / загальна вартість активів;

Х3 - прибуток до виплат / загальна вартість активів;

Х4 - ринкова вартість акцій / зобов'язання;

Х5 - виручка / загальна вартість активів.

Результати чисельних розрахунків за моделлю Альтмана показали, що узагальнюючий показник 2 може приймати значення в межах [-14, +22], при цьому підприємства, для яких Z > 2,99 потрапляють до фінансово стійких; підприємства, для яких Z< 1,81, є безумовно-неспроможними; інтервал [1,81- 2,99] є зоною невизначеності. Z-коефіцієнт Альтмана використовується для великих компаній, що котирують свої акції на біржах. [32, с. 210]

Модель Спрінгейта була побудована Гордоном Л. В. Спрінгейтом в університеті Симона Фрейзера в 1978 р. за допомогою покрокового дискримінантного аналізу методом, який розробив Едуард І. Альтман у 1968р. При створенні моделі Спрінгейт використовував дані 40 підприємств і досяг 92,5 % точності пророкування платоспроможності на рік уперед, проте з часом цей показник зменшується. Пізніше Бодерас, використовуючи модель Спрінгейта, за даними 50 підприємств із середнім балансом у 2,5 млн дол., досяг 88 % точності пророкування.

У процесі створення моделі з 19 фінансових коефіцієнтів в остаточному варіанті залишилося тільки чотири:

=1.03Х1, +3,07Х2 +0,66X3+0,4X4,

де X1 - оборотні активи / загальна вартість активів;

Х2 - прибуток до виплат / загальна вартість активів;

Х3 - прибуток до виплат / поточні зобов'язання;

Х4 - виручка / загальна вартість активів.

Якщо Z < 0,862, то підприємство є потенційним банкрутом. [23, с. 248]

Для визначення ймовірності банкрутства того чи іншого суб’єкта господарювання розрахунковий індекс Z необхідно порівняти з критичним його значенням. Для точнішого визначення ступеня ймовірності банкрутства підприємства (організації) користуються загальноприйнятими визначними індексами. Зрозуміло, що в процесі розподілу підприємств та інших суб’єктів господарювання, та підприємницької діяльності часто виникає потреба вирахувати специфіку даної галузі (сфери діяльност іпідприємства), а відтак визначити іншу шкалу градації індексів. У вітчизняній практиці господарювання застосування моделі Е.Альтмана зв’язане з певними труднощами.

По-перше, коефіцієнти регресії -  розраховувались за результатами діяльності компанії , що функціонували у зовсім іншому конкурентному середовищі.

По-друге, у шкалі Альтмана не враховано галузевих особливостей господарювання.

По-третє, вітчизняним спеціалістам бракує інформації для розрахунку коефіцієнта  через недорозвиненість ринку цінних паперів.

Тому запропоновані принципи визначення ймовірності банкрутства можна використовувати у вітчизняній практиці господарювання за такої умови: коефіцієнт регресії та критичні значення індексу Z треба обов’язково розрахувати для конкретних галузей з використанням оптимальних критеріїв, які відображали б специфічні умови господарювання вітчизняних підприємств (організацій).

Таблиці. Можливість банкрутства підприємства (організації ) за Е.Альтманом.

1.3 Фінансові джерела санації підприємства

Внутрішні фінансові джерела санації підприємства.

У літературі з питань фінансової санації розрізняють два види реакції підприємств на фінансову кризу.

1.  Захисна стратегія, яка передбачає різке скорочення витрат, закриття та розпродаж окремих підрозділів підприємства, скорочення та розпродаж обладнання, звільнення персоналу, скорочення окремих частин ринкового сегмента, зменшення відпускних цін і (або) обсягів реалізації продукції.

2.  Наступальна стратегія передбачає активні дії: модернізацію обладнання, упровадження нових технологій та ефективного маркетингу, підвищення цін, пошук нових ринків збуту продукції, розробку й реалізацію прогресивної стратегічної концепції контролінгу та управління. [10, с. 523]

Залежно від обраної стратегії підприємство добирає той чи інший каталог внутрішньогосподарських санаційних заходів. Використовуючи внутрішні фінансові резерви, підприємство може не тільки подолати внутрішні причини кризи, а й значною мірою зменшити залежність ефективності санації від залучення зовнішніх фінансових джерел.

Мобілізація внутрішніх резервів фінансової стабілізації підприємства спрямована насамперед на підвищення (або відновлення) його платоспроможності та ліквідності. Цього можна досягти збільшенням обсягів вхідних грошових потоків (наприклад, за рахунок збільшення виручки від реалізації, продажу частини основних фондів, рефінансування дебіторської заборгованості) або в результаті скорочення вихідних грошових потоків (зменшення витрат, які відносяться на собівартість продукції чи покриваються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства). [9, с. 350]

Класифікація вхідних та вихідних грошових потоків є підставою для розробки заходів, спрямованих на мобілізацію внутрішніх джерел фінансової санації.

Вхідні грошові потоки підприємства класифікують таким чином:

1)  виручка від реалізації основної продукції;

2)  надходження у вигляді інших операційних доходів;

3)  доходи від інвестиційної діяльності;

4)  кошти, залучені в результаті емісії корпоративних прав;

5)  кошти, залучені на умовах позики;

6)  державні дотації та субсидії.

До внутрішніх джерел збільшення грошових надходжень відносять перші три позиції. (Додаток Б)

. Збільшення виторгу від реалізації. Першим симптомом фінансової кризи на більшості підприємств є зниження рівня реалізації продукції. І навпаки, досягнення необхідного рівня реалізації продукції є головним критерієм успіху санації підприємства. У довгостроковому періоді збільшення виторгу від реалізації і на цій основі досягнення прийнятого рівня прибутковості є головним завданням санації підприємства, тому що всі короткострокові заходи для поліпшення фінансового стану підприємства не мають сенсу, якщо через дефіцит у сфері збуту продукції підприємство через якийсь час знову стане фінансово неспроможним.

Розмір виторгу від реалізації залежить від двох основних факторів:

1   обсягу реалізованої продукції;

2   ціни одиниці продукції.

Щоб збільшити обсяг реалізації необхідно максимально активізувати збутову (маркетингову) політику підприємства. Стимулювати збут можна як наданням знижок покупцям, так і зниженням цін; як використанням масової реклами, так і її припиненням. Не існує єдиних для всіх підприємств рецептів щодо збільшення обсягів реалізації. Успіх у цьому залежить від багатьох факторів. Тип санаційних заходів залежить від конкретного підприємства й обраної ним стратегії маркетингу.

У цілому до основних санаційних заходів у сфері збуту належать:

3   аналіз ринків збуту готової продукції;

4   перевірка порядку ціноутворення;

5   підвищення якості обслуговування клієнтів;

6   аналіз сервісних послуг;

7   застосування гнучкої системи преміювання продавців (реалізаторів);

8   затвердження гнучкої системи знижок;

9   аналіз шляхів збуту;

10застосування рекламних акцій;

11підвищення ефективності роботи з громадськістю;

12використання системи знижок за прискорену оплату продукції.

2.       Реструктуризація активів пов'язана зі зміною структури і складу активів балансу. З цією метою виділяємо такі види санаційних заходів:

13мобілізація прихованих резервів (частина капіталу підприємства, що не відображається в балансі) - індексація балансової вартості майнових об'єктів;

14використання поворотного лізингу. Наприклад, збиткове підприємство продає лізинговій компанії адміністративний будинок з одночасним укладанням договору про лізинг цього об'єкта нерухомості;

15здавання в оренду основних засобів, що не повною мірою використовуються у виробничому процесі;

16оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частини низьколіквідних оборотних коштів). Визначення оптимального обсягу і структури запасів із застосуванням контролінгу матеріальних потоків. При цьому широко використовують метод АВС-аналізу;

17продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів, філій і об'єктів основних засобів;

18рефінансування дебіторської заборгованості: факторинг; дисконтування векселів; форфейтинг - кредитування зовнішньоекономічних операцій.

3.       Зменшення вихідних грошових потоків є одним з головних напрямів підвищення платоспроможності й відновлення фінансової стійкості підприємств, що знаходяться у фінансовій кризі. Вихідні грошові потоки підприємства класифікують так:

19оплата товарів, робіт, послуг, що становлять собівартість продукції;

20оплата товарів, робіт, послуг, що не належать до валових витрат;

21зниження реальних і валових інвестицій;

22сплата податків і інших платежів до бюджету;

23повернення капіталу, що був залучений на фінансовому ринку.

У короткостроковому періоді санаційні резерви, пов'язані зі зниженням собівартості продукції, значно легше виявити та мобілізувати. [26, с.271]

Зовнішні фінансові джерела санації підприємства. З точки зору походження зовнішніх джерел фінансування санації, фінансова санація може здійснюватися за рахунок:

-       коштів державного бюджету (для державних підприємств);

-       використання кредитних ресурсів;

-       коштів основних кредиторів;

-       коштів від залучення інвестицій.

Найбільш зацікавленими в санації неспроможного підприємства є власники. Вони, як правило, несуть найбільший тягар фінансування санаційних заходів. Фінансування санації власники проводять у таких формах:

1   внески для збільшення статутного фонду;

2   надання позик;

3   цільові внески на безповоротній основі.

Основні цілі збільшення статутного фонду підприємства:

4   мобілізація фінансових ресурсів для виконання санаційних заходів виробничо-технічного характеру, модернізації діючих потужностей, переустаткування чи розширення виробництва;

5   збільшення частини капіталу, у межах якого власники підприємства відповідають за його зобов’язання перед кредиторами, спрямоване на підвищення кредитоспроможності суб'єкта господарювання і його фінансової стійкості;

6   підвищення ліквідності і платоспроможності підприємства (збільшення капіталу пов'язане, як правило, із залученням додаткових грошових ресурсів);

7   акумуляція фінансового капіталу для придбання корпоративних прав інших підприємств, у тому числі з метою посилення впливу на них.

Якщо мобілізованих фінансових ресурсів із децентралізованих джерел не вистачило для успішного проведення санації чи реструктуризації, то в певних випадках може бути прийнято рішення про надання державної фінансової підтримки. Приймаючи таке рішення, виконавча влада виходить з принципу фінансової підтримки передовсім життєздатних виробничих структур, підприємств і організацій. [17, с. 213]

Підтримка орієнтується передовсім на підприємства, які здатні її використати з максимальною віддачею та забезпечити збільшення виробництва продукції, що позитивно вплине на дохідну частину бюджету.

Централізована фінансова підтримка здійснюється:

8   прямим бюджетним фінансуванням;

9   непрямими формами державного впливу.

Пряме бюджетне фінансування санації підприємств здійснюється на поворотній і безповоротній основі.

Фінансова підтримка на безповоротній основі надається у випадках:

10якщо збитки, у результаті стихійних лих перевищують суми відрахувань, передбачених законодавством про обов'язкове страхування;

11для покриття збитків конкретним підприємствам у випадку, якщо чинним законодавством встановлені умови господарювання, при яких не забезпечується покриття витрат на виробництво товарів, що можуть призвести до банкрутства;

12для фінансування витрат на відновлення платоспроможності окремих підприємств, діяльність яких пов'язана з особливо важливими суспільними інтересами.

Однак більшість західних дослідників, які вивчають джерела фінансування санації, вважають, що державне фінансування підприємств на безповоротній основі не тільки стимулює бюджетний дефіцит, а й справляє негативний побічний ефект на макро- і мікро-рівнях.

Аналіз ефективності використання державної кредитної підтримки на поворотній основі показує, що отримані кошти спрямовуються на поточні потреби, а не на збільшення виробництва і проведення санаційних заходів. Тому існує проблема своєчасного погашення підприємствами отриманих кредитів.

Одним з непрямих методів державної санаційної підтримки підприємств є надання їм дозволу на тимчасове недотримання антимонопольного законодавства. Згідно із Законом України "Про обмеження монополізму і недопущення несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності" для запобігання монопольному становищу окремих підприємств на ринку такі форми санації, як реорганізація, злиття, приєднання, придбання активів, створення концернів і ряд інших, здійснюють за згодою Антимонопольного комітету. Якщо підприємці зловживають монопольним становищем на ринку, антимонопольні органи можуть прийняти рішення про реорганізацію монопольних дозволів. [16, с. 94]

Залежно від напряму економічного розвитку держави може бути використана санаційна підтримка підприємств фіскального характеру, що може здійснюватися списанням чи реструктуризацією податкових зобов'язань, податковим кредитуванням, наданням цільових податкових пільг підприємствам, яким необхідна санація. Прикладом надання фіскальної санаційної підтримки підприємствам є Закон України "Про списання і реструктуризацію податкових зобов'язань платникам податків".[2]

Списанню й реструктуризації підлягає заборгованість по податку на додану вартість, податку на прибуток, податку на землю й ін.

На сьогодні проблемами санації і банкрутства підприємств займається Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств і організацій.

Основні завдання Агентства:

13реалізація методів запобігання банкрутству підприємств;

14проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств з метою визначення глибини фінансової кризи, у якій воно знаходиться;

15ведення реєстру неплатоспроможних підприємств;

16здійснення функцій управління майном суб'єктів господарювання, внесених до реєстру;

17проведення експертизи проектів програм оздоровлення фінансового стану і запобігання банкрутству підприємств, внесених до реєстру;

18здійснення заходів щодо реорганізації та санації неплатоспроможних підприємств;

19методологічне забезпечення рішення питань, пов'язаних з неплатоспроможністю підприємств;

20забезпечення контролю за цільовим використанням коштів, виділених на реорганізацію і санацію неплатоспроможних підприємств;

21забезпечення реалізації антимонопольної політики в процесі реорганізації підприємств;

22організація роботи, пов'язаної із залученням вітчизняних і зарубіжних інвесторів, спрямованих на реорганізацію й санацію неплатоспроможних підприємств;

23організація конкурсів, тендерів, пов'язаних з вибором інвесторів;

24організація роботи зі створення та функціонування фонду стабілізації для здійснення реорганізації й санації неплатоспроможних підприємств.

Кабінет Міністрів України прийняв Положення про реєстри неплатоспроможних підприємств. Реєстр - це документ, у який вносять дані про неплатоспроможні підприємства й інформацію про фінансово-економічний стан на дату внесення до реєстру. Після внесення підприємства до реєстру Агентство має здійснювати управління його майном, підписувати й розривати контракти з керівництвом, готувати пропозиції щодо реструктуризації боргів і їх погашення, здійснювати контроль за проведенням санаційних заходів, приймати рішення про ліквідацію підприємства.

Використання того чи іншого методу державної підтримки санації й реструктуризації залежить від конкретних характеристик підприємства. У цілому найбільш економічно раціональним вважається надання гарантій і різних форм підтримки фіскального характеру. [22, с. 44]

.4 Закордонний досвід санації підприємств

Як відомо, німецький валютний союз істотно вплинув на хід економічних перетворень у східних землях. Миттєво опиналась на межі банкрутства майже вся промисловість НДР, у стадії глибокого занепаду опинилась і цукрова промисловість. Наприкінці 80-х рр. загальне співвідношення між якісними параметрами, що характеризують фінансово-господарський рівень організації цукровиробництва в країнах ЄС та в нових федеральних землях, склало 8 до1.

Щоб запобігти тотальному банкрутству східнонімецьких цукрових фабрик, Опекунське відомство, під юрисдикцією якого була передана вся власність НДР, вирішило забезпечити короткострокову ліквідність всіх підприємств. Для цього видали гарантії на суму, що становила 41% фінансових потреб кожної фінансової одиниці. Другим важливим кроком стало запровадження мораторію на погашення „старих позик» і виплату процентів по ним. [12, с. 179]

З урахуванням вимог законодавства, реального стану цукрової промисловості НДР було вироблено такі принципи санації:

—                                              єдиним можливим шляхом санації підприємств галузі є їх приватизація перед санацією;

—      приватизації мають підлягати всі без винятку цілісні майнові комплекси. А не окремі об’єкти цукрової промисловості;

—      врахування регіональних інтересів при проведенні санаційних заходів та збереження цукрового виробництва у всіх існуючих бурякоцукрових зонах;

—      участь у санації та приватизації третіх осіб. [25, с. 100]

Сільськогосподарським виробникам - постачальникам сировини було надано приватизаційну квоту (з правом її викупу протягом 5 років). З метою підготовки підприємств до приватизації було засновано акціонерне товариство „Східнонімецький цукор АТ» (DOZAG). Стовідсотковим власником DOZAG залишилась Опікунська Рада.

Після комерціалізації цукрових заводів весь бурякоцукровий простір нових федеральних земель був розділений між п’ятьма цукровими компаніями-санаторами. Для проведення санаційних заходів за період 1991-1994 рр. потрібно було мобілізувати фінансових ресурсів загалом більш як 2 млрд ДМ. Паралельно у всіх колишніх бурякоцукрових регіонах передбачалося приведення до найвищих вимог Європейського цукрового устрою восьми цукрових заводів (будівництво трьох нових та реконструкція п’яти старих підприємств).

У результаті реорганізаційних заходів на початок 1995 р. в східних землях із 42 цукрових фабрик (15000 працюючих) залишилось 8 (15000 працюючих). Цей процес відбувався досить помірковано і у взаємозв’язку із санаційними заходами соціального характеру.

Радикальний ріст продуктивності праці в міру проведення санації свідчив про правильність вибраної стратегії та про беззаперечні якісні зрушення в організації виробничого процесу. Виробництво цукру на одного працюючого зросло із 43 т до 700 т. [19]

Складовою санаційної концепції цієї галузі НДР була розробка механізму приєднання до організації цукрового устрою країн ЄС. Це питання включало в себе узгодження розмірів виробничих квот на цукрову продукцію, запровадження особливих умов експорту та імпорту, додержання європейських стандартів якості.

Інші принципи проведення санації продемонстрував автомобільний концерн «BMW». У результаті стратегічних прорахунків у виробничій та збутовій політиці протягом 1952-1957 рр. загальна сума збитків від основної діяльності досягла 70 млн ДМ. До основних слабких місць на підприємстві належали недосконала виробнича та збутова програма й дефіцит оборотних засобів. [11, с. 354]

Групою фахівців був розроблений план санації. Основні його положення зводилися до таких заходів:

. Санація бізнесу. Покриття збитків здійснювалося за рахунок санаційного прибутку та прибутку від іншої реалізації (продаж мопедів). зменшення основного капіталу здійснювалося за рахунок зменшення номінально участі в статутному фонді найбільших акціонерів.

. Поточна ліквідність та платоспроможність була забезпечена за допомогою платіжних поступок кредиторів, зацікавлених у збереженні підприємства.

. Оновлення виробничої та збутової програми здійснювалося на основі проведення масштабної реструктуризації підприємства.

. Основним фінансовим джерелом проведення санації став капітал, мобілізований додатковою емісією акцій, з відповідним збільшенням статутного фонду до 37,5 млн. ДМ.

. Зміна вищої ланки менеджменту.

У результаті цих заходів суттєво зросла продуктивність праці: оборот на одного працюючого зріс із 34,3 тис. марок у 1960 р. до 53,4 тис. марок в 1965-му. Поряд з розробкою нових моделей автомобілів це стало вирішальним фактором майбутнього оздоровлення підприємства.

В економічній літературі, присвяченої фінансовому оздоровленню підприємств, санація концерну «BMW» вважається класичним прикладом економічного виживання із фінансової кризи в умовах конкуренції. Невтручання держави, дотримання антимонопольного законодавства та інших законів ринку сприяли підвищенню мотивації стимулів працюючих, відповідальності управлінського персоналу, що, зрештою, і привело до загального успіху санації. [16, с. 220]

2. Аналіз фінансово-економічного стану ЗАТ «Канівський маслоробний комбінат»

2.1 Організаційно - економічна характеристика ЗАТ «Канівський маслоробний комбінат»

Підприємство, що аналізується знаходиться за адресою м. Канів, Черкаська обл., Україна, вул. Урожайна, 12.

Канівський маслоробний комбінат було введено в експлуатацію у 1976 році. Державний акт на право користування землею видано комбінатові Канівською міською радою народних депутатів у тому, що зазначеному землекористувачу надається постійне користування 9,019 гектарів землі.

Річний випуск продукції (проектна потужність) в натуральному виразі становить по цеху сухого знежиреного молока - 5000 т, по цеху продукції з незбираного молока - 900 т, по масло цеху - 3108 т. Площа основних цехів складає: цех сухого знежиреного молока - 755,2 кв.м.; масло цеху - 693,7 кв. м.; цеху продукції з незбираного молока - 1064 кв.м.

ЗАТ «Канівський маслоробний комбінат» засноване згідно з рішенням засновників, протокол №1 від 3 листопада 1993 р. шляхом перетворення суб’єкта підприємницької діяльності приватизованого виробничо-комерційного підприємства «Канівський маслоробний комбінат» у закрите акціонерне товариство, зареєстроване Канівською держадміністрацією. Товариство є юридичною особою від дня його реєстрації.

Засновниками акціонерного товариства є юридичні і фізичні особи. У юридичних осіб знаходиться у володінні 88,9% акцій, у фізичних - 11,1%.

Підприємство випускає більш як 40 видів готової молочної продукції .В асортименті масло комбінату високоякісні продукти з незбираного молока, сухе цільне та знежирене молоко, м’які, плавлені та тверді сири, йогурти, сирки глазуровані, суха молочна сироватка. Масло вершкове «Селянське», виготовлено з екологічно чистого молока Канівського краю, в 2005 році в номінації „Продовольчі товари" визнане Лауреатом Всеукраїнського конкурсу якості продукції «100 кращих товарів України».

Давно славиться в Україні вироблене на комбінаті, знежирене сухе молоко, сухе цільне молоко, суха молочна сиворотка, що є прекрасною харчовою добавкою для виробництва ковбас, кондитерських та хлібобулочних виробів. Останнім часом ці продукти із задоволенням закуповують також харчовики Німеччини, Голландії, Росії та Японії.

Справжньою гордістю комбінату є продукція, вироблена за власними розробками. Багатьом прийшлася до смаку ряжанка „Канівська" і сир „Здоров’я", сир плавлений „Янтар", сирки глазуровані „Лаккі", кисломолочний продукт „Лактобіон", що містить мікроелементи, серія двосекційних йогуртів „Оригінал" з різними добавками, сметана та інші види продукції.

На даний час спеціалістами підприємства розробляється новий напрямок розвитку підприємства на найближчі роки. Так береться напрямок на спеціалізацію виробництва сухих молочних продуктів та м’яких сирів з підвищенням їх якості для реалізації на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Проведемо аналіз основних техніко-економічних покаників, які характеризують діяльність підприємства протягом 2007-2008 рр. Дані показників та їх зміни наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства протягом 2007-2008 рр. (тис.грн.)

Таким чином, аналізуючи показники таблиці, бачимо, що середньомісячна заробітна платня працівників зросла в 2008 р. порівняно з 2007р. на 6,1 тис. грн.. або на 2,5% і становить 249,8 тис.грн. Середньорічна вартість майна збільшилась на 13017,4 тис. грн. або на 50,1% і становить 39023,4 тис.грн. Це відбулось в основному за рахунок збільшення незавершеного будівництва. Також, збільшилась, але не значно середньорічна вартість основних засобів на 1529,7 тис.грн. або 13,4% в 2008 р. порівняно з 2007 р. і становить 12953,8 тис.грн. Середньорічна вартість оборотних засобів, також, збільшилась на незначну суму, а саме на 3482 тис. грн.. або на 30,2% і становить 14996,7 тис.грн. Виручка від реалізації продукції, в свою чергу, зазнала негативних змін, так як зменшилась на -20817,2 тис грн.. або на -35,1% в 2008 р. порівняно з 2007р. Це свідчить про зменшення обсягів виробництва продукції. Позитивним є факт зменшення собівартості реалізованої продукції в 2008 р. порівняно з попереднім на -22048,3 тис. грн.. або на -37,7%. Це свідчить про те, що сировина з якої виготовляється продукція маслозаводу стала дешевшою. Питома вага затрат у виручці становить в 2007 р. 98,7%, у 2008р. - 94,8%. Прибуток від реалізації продукції (валовий) збільшився в 2008 р. на 1231,1 тис.грн. або на 161,2 %. Це є звичайно ж, позитивним результатом, але не настільки, щоб в кінцевому результаті мати прибутки, а не збитки. Питома вага валового прибутку у виручці становить в 2007 р. 1,3%, а в 2008 р. 5,2%. Як, бачимо тенденція прямує до збільшення.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування становить в 2008 р., як і в 2007 р. від’ємне значення, а саме -2397,6 тис.грн., що свідчить про збиток. Але позитивним є зменшення суми збитку в 2008 р. порівняно з 2007 р. на 1170,3 тис. грн.. або на -30,3%. Податок на прибуток від звичайної діяльності, а саме відстрочені податкові активи становлять в 2008 р. 310,5 тис.грн., в загальній сумі вони зменшились (що є позитивно) в 2008 р. на -58,1 тис.грн. або на 15,8%. Виходячи з цього, сума чистого прибутку в 2008 р. становить негативний результат - збиток в сумі -2387,1 тис. грн. (у 2007 р. -3499,3 тис. грн.). Але динаміка збитку свідчить про його зменшення, а саме в 2008 р. порівняно з 2007 р. сума збитку зменшилась на 1112,2 тис. грн.. або на -31,8%. Але тим не менш підприємство перебуває у скрутному збитковому фінансовому становищі, яке може призвести до негативних наслідків. Варто підкреслити, що все ж, тенденція збитковості прямує до покращення, про що свідчить зменшення збитку. Збитковий стан комбінату свідчить про те, що підприємство не виплачує дивіденди по акціях їхнім власникам, а отже - втрачає свої конкурентні позиції на ринку.

Проаналізуємо власний капітал підприємства за основними статтями балансу в таблиці 2.2.

Таким чином, з таблиці видно, що власний капітал підприємства має негативну тенденцію зменшення. А саме в 2007 р. на -3499,3 тис.грн. або на -28,1% і становить 8968,6 тис.грн. і в 2008 р. порівняно з попереднім - на -2387,1 тис.грн. або на -26,6% і становить 6581,5 тис.грн. Це зменшення відбулося за рахунок збільшення нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) на 3499,3 тис.грн. в 2007 р. або на 103% і на 2387,1 тис.грн. або на 34,6% в 2008 р. Суми непокритого збитку становлять в 2007р. -6897,1 тис.грн. і в 2008 р. - -9284,2 тис.грн. Статутний, інший додатковий і резервний капітали не зазнали змін і становлять протягом трьох останніх років 4913,9 тис.грн., 10905,7 тис.грн., 46,1 тис.грн. відповідно. У питомій вазі найбільшу частку займає інший додатковий капітал - у 2008р. 165,7%, статутний 74,7%, резервний 0,7%, нерозподілений прибуток - 141,1%. Зменшення власного капіталу є негативним явищем і потребує збільшення внесків власників у статутний капітал підприємства. Для поповнення власного капіталу треба, перш за все, оцінити вартість його залучення з різних джерел. До того, як звертатись до зовнішніх джерел формування власного капіталу, повинні бути реалізовані можливості його формування за рахунок внутрішніх джерел. А основні внутрішні джерела - прибуток та амортизаційні відрахування.

Таблиця 2.2. Аналіз власного капіталу підприємства протягом 2006-2008 рр. (тис. грн..)

Абсолютні величини, тис. грн.

Пит.вага,%

+,-відхилення в абс. вел., тис.грн.

Темп приросту, %

2006

2007

2008

2006

2007

2008

2007 від 2006

2008 від 2007

2007до 2006

2008 до 2007

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

1.Статутний капітал

4913,9

4913,9

4913,9

39,4

54,8

74,7

0,0

0,0

0,0

0,0

2. Інший додатковий капітал

10905,7

10905,7

10905,7

87,5

121,6

165,7

0,0

0,0

0,0

0,0

3.Резервний капітал

46,1

46,1

46,1

0,4

0,5

0,7

0,0

0,0

0,0

0,0

4.Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

3397,8

6897,1

9284,2

-27,3

-76,9

141,1

-3499,3

-2387,1

103,0

34,6

Разом власний капітал

12467,9

8968,6

6581,5

100,0

100,0

100,0

-3499,3

-2387,1

-28,1

-26,6

Таблиця 2.3 Аналіз залучених коштів підприємства протягом 2006-2008 рр. (тис.грн.)

Таким чином, аналізуючи дані таблиці 2.1.3, можна сказати про те, що залучені кошти комбінату значно зросли, особливо за 2008 р. В 2007 р. збільшились на 7678,8 тис.грн. або на 67,1% і становлять 19126,7 тис.грн., а в 2008 р. збільшились на 24355,8 тис.грн. або на 127,3% і становлять 43482.5 тис.грн. Це відбулося в основному за рахунок значного збільшення довгострокових кредитів банку, а саме на 21993,0 тис.грн. або 1822,1% в 2008р. Їх сума становить в 2008 р. 23200,0 тис.грн. Також збільшилась кредиторська заборгованість з 5662,7 тис.грн. в 2007 р. до 12483,3 тис.грн. в 2008 р. (на 6820,6 тис.грн або 120,4%). Збільшились, також, поточні зобов’язання за розрахунками в 2007 р. на 1710,6 тис.грн. або 260,6% і становлять 2367,1 тис.грн. та в 2008 р. на 1824,1 тис.грн. або на 77,1% і становлять 4191,2 тис.грн. Поряд з тим, зменшились кредити банків в 2008 р. порівняно з 2007 р. на -6093,2 тис.грн. або на -64,9% і становлять 3298,9 тис.грн. та інші поточні зобов’язання на -188.7 тисгрн або на -37.9%.

Отже, підприємство є значно залежним від позичальників про що свідчать взяті кредити. Негативна ситуація підкреслюється, також, зменшенням суми власного капіталу. Все це свідчить про погіршення організаційно-економічного становища Канівського маслоробного комбінату. Тому керівникам підприємства, якщо ситуація і надалі погіршуватиметься, потрібно приймати рішучі дії, щоб не довести підприємство в майбутньому до банкрутства.

.2 Аналіз показників платоспроможності ЗАТ «Канівський маслоробний комбінат»

Для аналізу перспективної платоспроможності розрахуємо показники чисті активи і чистий оборотний капітал.

Для розрахунку чисті активи побудуємо таблицю 2.4. з використанням балансів за останні 3 роки.

Вартість чистих активів знайдемо шляхом віднімання вартості активів від вартості пасивів.

Вартість чистих активів становить:

Чисті активи на кінець 2006 р. = 23916,2 - 11448,3 = 12467,9 тис. грн..

Чисті активи на кінець 2007 р. = 28095,7 - 19127,1 = 8968,6 тис. грн..

Чисті активи на кінець 2008 р. = 50064.5 - 43483 = 6581,5 тис. грн..

Покажемо динаміку зменшення суми чистих активів в абсолютному значенні.

Зміни 2007 р. до 2006р. = 8968,6 - 12467,9 = -3499,3 тис.грн.

Зміни 2008 р. до 2007р. = 6581,5 - 8968,6 = -2387,1 тис.грн.

Покажемо динаміку зменшення суми чистих активів у відсотках.

Зміни 2007 р. до 2006р. = (-3499,3/12467,9)*100 = -28,1%

Зміни 2008 р. до 2007р. = (-2387,1/8968,6)*100 = -26,6%

Як бачимо вартість чистих активів має позитивний результат. Тобто, вартість чистих активів в 2006 р. становить 12467,9 тис.грн., в 2007 р. - 8968,6 тис.грн., в 2008 р. - 6581,5 тис.грн. Але, спостерігається негативна тенденція зменшення з кожним роком вартості чистих активів. А саме, сума чистих активів зменшилась в 2007 р. в порівнянні з 2006 р. на 3499,3 тис.грн., в динаміці - на 28,1% (71,9%). В 2008р. в порівнянні з 2007 р. зменшились на 2387,1 тис.грн., в динаміці - на 26,6% (73,4%). Такі тенденції зменшення вартості чистих активів погіршують платоспроможність підприємства.

З метою більшої оцінки зміни вартості чистих активів обчислимо питому вагу чистих активів у загальній сумі активів за формулою. [16, с. 381]

Таблиця 2.4. Розрахунок вартості чистих активів підприємства протягом 2005 - 2007 рр. (тис.грн.)

ЧА%₂₀₀₆ = (12467,9/23916,2)*100 = 52,1%

ЧА%₂₀₀₇ = (8968,6/28095,7)*100 = 31,9%

ЧА%₂₀₀₈ = (6581,5/50064.5)*100 = 13,2%

Зміни 2007 р. до 2006р.: 31,9% - 52,1% = -20,2%

Зміни 2008 р. до 2007 р.: 13,2% - 31,9% = -18,7%

Таким чином, бачимо, що питома вага чистих активів в загальній сумі активів є порівняно невисокою і з кінця 2006 року значно зменшується. На кінець 2006 р. питома вага суми чистих активів становить 52,1%, у 2007р. зменшилась на 20,2% і становить 31,9%, на кінець 2008 р. - на 18,7% і становить 13,2%. Обчислимо коефіцієнт чистий оборотний капітал за формулою: [23, с.246]

де ОА - оборотні активи;

ПЗ - поточні зобов’язання.

На кінець кожного з років:

 тис.грн.

тис.грн.

 тис.грн.

Динаміка зниження чистого оборотного капіталу.

Зміни 2007 до 2006 рр.: -4556,7 - 5518,4 = -10075,1 тис.грн.

Зміни 2008 до 2007 рр.: -3149.5 + 4556,7 = 1407.2 тис.грн.

Динаміка зменшення суми чистого оборотного капіталу у відсотках.

Зміни 2007 р. до 2006р. = (-10075,1/5518,4)*100 = -182,6 %

Зміни 2008 р. до 2007р. = (1407.2/-4556,7)*100 = -30.88 %

Як бачимо, позитивним (більше 0) показник чистий оборотний капітал був лише в 2006 р. і становив 5518,4 тис.грн. Далі спостерігається від’ємна вартість чистого оборотного капіталу. В 2007 р. становить -4556,7 тис. грн.(зменшився на 10075,1 тис грн.. або на 182,6%), а в 2008 р. - -3149.5 тис.грн. (збільшився на 1407.2 тис .грн. або на 30.88%). Але позитивним є факт зменшення від’ємного значення показника в 2008р., що свідчить про покращення платоспроможності. Це свідчить про неспроможність підприємства погасити свої поточні зобов’язання за 2007 і 2008 рр. Тобто підприємство є неплатоспроможним. Знайдемо питому вагу чистого оборотного капіталу в оборотному капіталі за формулою. [29, с. 265]

ЧОК%₂₀₀₆ = (5518,4/9666,3)*100 = 57,1%

ЧОК%₂₀₀₇ = (-4556,7/13363)*100 = -34,1%

ЧОК%₂₀₀₈ = (-3149.5/17133)*100 = -18.38%

Як, бачимо, питома вага чистого оборотного капіталу в оборотному в 2006р. становила 57,1 %, в 2007р. - -34,1%, в 2008р. - -18.38%.

Знайдені показники покажемо в таблиці 2.5.

Для того, щоб визначити на скільки підприємство є платоспроможним, розрахуємо коефіцієнт платоспроможності за формулою

де ВК - власний капітал;

ЦФ- цільве фінансування

ЗК - залучений капітал.

Таблиця 2.5.Абсолютні показники, що характеризують платоспроможність (тис.грн.)

На кінець кожного з років:

Відхилення 2007 до 2006 р.: 0,469-1,089 = -0,62.

Відхилення 2008 до 2007 р.: 0,151-0,469 = -0,318.

Відхилення від нормативу (2).

2006 рік: 1,089 - 2 = -0,911

рік: 0,469 - 2 = -1,531

рік: 0,152 - 2 = -1,849

Як бачимо, показник платоспроможності с кожним роком невпинно знижується, що свідчить про переважання залучених коштів над власним капіталом.

А саме, в 2006 р. коефіцієнт становив 1,089 (тобто на 1 залучену гривню припадало 1,1 гривня наявних власних коштів), в 2007 р. коефіцієнт знизився на -0,62 і становив 0,469 (тобто на 1 залучену гривню припадало майже 0,5 гривні власних коштів), і в 2008 р. коефіцієнт зменшився на -0,318 і становив 0,151 (тобто на 1 залучену гривню припадало 0,15 гривні власних коштів). Відхилення від нормативу становить в 2006 р. -0,911, в 2007 р. - -1,531, в 2008р. - -1,849.

Отже, проаналізувавши показники платоспроможності, можна сказати, що платоспроможність підприємства була більш-менш позитивною і прийнятною лише протягом 2006 року. В наступних роках вона значно знизилась. Про це зокрема свідчить коефіцієнт платоспроможності, який в 2006 р. становив 1,089, а надалі в 2007р. знизився -0,62 і становив 0,469 і в 2008р. на -0,318 і становив 0,151. Тобто, на 1 залучену гривню в 2006р. припадало 1,1 гривня наявних власних коштів, в 2007р. майже 0,5 і в 2008р. 0,15 гривні власних коштів. Також, зазначимо, що вартість чистих активів має позитивний результат. Тобто, вартість чистих активів в 2006 р. становить 12467,9 тис.грн., в 2007 р. - 8968,6 тис.грн., в 2008 р. - 6581,5 тис.грн. Сума чистих активів зменшилась в 2007 р. в порівнянні з 2006 р. на 3499,3 тис.грн., в динаміці - на 28,1% (71,9%). В 2008 р. в порівнянні з 2007 р. зменшились на 2387,1 тис.грн., в динаміці - на 26,6% (73,4%). Такі тенденції зменшення вартості чистих активів, звісно, погіршують платоспроможність підприємства. А такий показник як чистий оборотний капітал був позитивним (більше 0) лише в 2006 р. і становив 5518,4 тис.грн., а надалі спостерігається від’ємна його вартість. В 2007 р. він становить -4556,7 тис. грн..(зменшився на 10075,1 тис грн..), а в 2008 р. - -3149.5 тис.грн. (збільшився на 1407.2 тис .грн.). Це свідчить про неспроможність підприємства погасити свої поточні зобов’язання за 2007 і 2008 рр.

Для того, щоб повністю проаналізувати платоспроможність підприємства, розрахуємо показники ліквідності, які включає в свою чергу перспективна платоспроможність, та складемо баланс ліквідності підприємства.

2.3 Аналіз ліквідності балансу ЗАТ «Канівський маслоробний комбінат»

Ліквідність поточних активів є головним фактором , який визначає ступінь ризику вкладень в оборотні активи. Ступінь ліквідності оборотних активів, і кожної її групи, визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до поточних зобов’язань.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні засобів (актив балансу), які згруповані за ступенем їх ліквідності, із зобов’язаннями (пасиви балансу), які згруповані за строками їх погашення та розміщені у порядку зростання термінів. [14, с. 218]

Баланс вважають ліквідним, якщо виконуються наступні умови :

1.       >

.        >

.        >

.        <

Де показники розраховуються за такими формулами:

1.  = (р.220+ р.230+р.240 форми №1) - показник характерезує найбільш ліквідні активи.

(2006)=170,5 тис.грн.

(2007)=94,1тис.грн.

А1(2008/)=69,2 тис.грн.

. =(р.150+р.160+р.170+р.180+р.190+р.200+р.210+р.250+р.270 форми №1) - являє собою середньоліквідні активи.

(2006)=5588,7 тис.грн.

(2007)=10245 тис.грн.

А2(2008)=10918,7 тис.грн.

. =(р.100+р.110+р.120+р.130+р.140 форми№1) - низьколіквідні активи.

(2006)=3907.1 тис.грн.

(2007)=3023,9 тис.грн.

А3(2008)= 6145,1тис.грн.

. =(р.080+р.270 форми №1) - важколіквідні активи.

(2006)=14249,9 тис.грн.

(2007)=14732,7 тис.грн.

А4(2008)= 32931,5тис.грн.

. =(р.620-р.500-р.510+р.430+р.630 форми №1) - поточні забов’язання

(2006)=4148,3 тис.грн.

(2007)=8528 тис.грн.

П1(2008)= 16984,1тис.грн.

. =(р.500+р.510 форми №1) - короткострокові кредити банків і позики.

(2006)=0 тис.грн.

(2007)=9392,1 тис.грн.

П2(2008)=3298,9 тис.грн.

. =(р.480+р.430+р.630 форми №1) - довгострокові зобов’язання

П3(2006)= 7300тис.грн.

П3(2007)= 1207тис.грн.

П3(2008)= 23200тис.грн.

. =(р.380 форми №1) - постійні пасиви.

(2006)=12467,9 тис.грн.

(2007)=8968,6 тис.грн.

П4(2008)= 6581,5тис.грн. (Додаток Ж)

За даними таблиці бачимо, що перша необхідна умова ліквідності балансу А1>=П1 на кінець 2006 року не виконується. А саме зовнішні зобов’язання перевищують поточні активи на 3977,8 тис.грн. Теж саме спостерігається і в 2007 році - на 8433,9 тис. грн. і в 2008 р. - 16914,9 тис.грн. Це свідчить про те, що в 2006 році підприємство було абсолютно не ліквідним. Тобто, підприємство не мало необхідних грошових ресурсів для вчасного погашення строкових боргів.

Друга необхідна умова А2>=П2 в 2006 р. виконується (поточні активи перевищують поточні пасиви на 5588,7 тис.грн.), отже в цьому році підприємство було ліквідним. В 2007 р. і в 2008 р. підприємство було також ліквідним: в 2007 р. А2 більше П2 на 852,9 тис. грн.., в 2008 р. А2 на 7619,8 тис. грн..

Третя умова (А3 >=П3) в 2006 році не виконується. А саме, довгострокові пасиви перевищують запаси та інші оборотні активи на 3392,9 тис.грн. В 2007 р. ситуація покращилась і запаси перевищували довгострокові пасиви (А3>П3) на 1816,9 тис. грн.., тому підприємство було ліквідним. Але в 2008 році знову йде погіршення стану ліквідності ( А3<П3 на 17054,9 тис.грн.).

Четверта умова (А4 < П4) не виконується протягом всіх трьох останніх років. Тобто активи, що важко реалізуються були більші за постійні пасиви.

В 2006 р. А4 більше П4 на 1782 тис.грн., 2007 р. - на 5764,1 тис. грн., в 2008р. - на 26350 тис.грн.

Таким чином, підприємство має неліквідний баланс і це означає, що боргові зобов’язання покриваються активами слабо і невчасно. Підприємство було ліквідним лише в 2006 р. і виконувалась друга необхідна умова (поточні активи перевищували поточні пасиви на 5588,7 тис.грн.).

З метою аналізу ліквідності підприємства розрахуємо основні показники, що характеризують ліквідність. [30, с. 412]

Розрахуємо загальний (поточний, покриття) коефіцієнт ліквідності за ф.

До розрахунку: р. 260+270/р.620.

Відхилення:

до 2006 р.: 0,746 - 2,33 = -1,584

до 2007 р.: 0,845 - 0,746 =0,099

Від нормативного значення:

На кінець 2006 р.: 2,33 - 1 = 1,33

На кінець 2007 р.: 0,746 - 1 = -0,254

На кінець 2008 р.: 0,845 - 1 = -0,155

Таким чином, порівнюючи з нормативним значенням (1 - 2), коефіцієнт загальної ліквідності відповідав лише в 2006 р. і становив 2,33 (тобто 2,33 грн. поточних активів припадає на 1 грн. зобов’язань). Це значення показувало, що оборотні кошти, навіть перевищували поточні зобов’язання більш ніж у 2 рази і свідчило, що ліквідна вартість оборотних коштів більша на 1,33 за платіжні зобов’язання. Чого не можна сказати про 2007 рік, в якому коефіцієнт знизився на -1,584 і становив 0,746 (0,7 грн. активів припадало на 1 грн. зобов’язань), що є меншим від нормативно допустимого на -0,254. Теж саме і в 2008 р., хоча показник дещо зріс (на 0,099) і становить 0,845 (0,8 грн. активів припадало на 1 грн. зобов’язань), але все ж менше від нормативу на -0,155. Ситуація є вкрай негативною і у підприємства не вистачає активів для покриття зобов’язань.

Знайдемо коефіцієнт критичної (термінової, проміжної) ліквідності за формулою . [28, с. 168]

Відхилення:

р. до 2006 р.: 0,577 - 1,388 = - 0,811

р. до 2007 р.: 0,54 - 0,577 = - 0,037

Від нормативного значення:

На кінець 2006 р.: 1,388 - 0,8 = 0,588

На кінець 2007 р.: 0,577- 0,8 = - 0,233

На кінець 2008 р.: 0,54 - 0,8 = - 0,26

Таким чином, більше нормативу (>0,8) на 0,588 значення коефіцієнту було в 2006 р. і становило 1,388, тобто на кінець 2006 р. платіжні засоби покривали платіжні зобов’язання на 138,8 %. На кінець 2007 р. коефіцієнт знизився на -0,811 порівняно з 2006 р., а по відношенню до нормативу - на - 0,233 і становив 0,577 (тобто платіжні засоби покривали платіжні зобов’язання на 57,7%). На кінець 2008 р. коефіцієнт знизився на -0,037 порівняно з 2007 р., а по відношенню до нормативу - на - 0,26 і становив 0,54 (тобто платіжні засоби покривали платіжні зобов’язання на 54%).

Знайдемо коефіцієнт абсолютної ліквідності за формулою:

До розрахунку беремо: р.230+р.240 другого розділу активу балансу/ 4-й розділ + 5-й розділ пасиву балансу. [28, с. 169]

На кінець кожного з років:

Відхилення:

р. до 2006 р.: 0,005 - 0,041 = -0,036

р. до 2007 р.: 0,003 - 0,005 = -0,002

Від нормативного значення:

На кінець 2006 р.: 0,041 - 0,2 = -0,159

На кінець 2007 р.: 0,005 - 0,2 = -0,195

На кінець 2008 р.: 0,003 - 0,2 = -0,197

Таким чином, коефіцієнт абсолютної ліквідності є меншим нормативно допустимого значення (0,2 - 0,5) і з кожним роком знижується. Так на кінець 2006 р. коефіцієнт становив 0,041 (тобто платіжні зобов’язання можуть покритися грошовими коштами негайно на 4,1%) і був меншим від нормативу на -0,159. На кінець 2007 р. становив 0,005 (тобто платіжні зобов’язання покриються грошовими коштами в даний момент на 0,5%) і був меншим від нормативу на -0,195. На кінець 2008 р. становив 0,003 (тобто платіжні зобов’язання покриються грошовими коштами в даний момент на 0,3%) і був меншим від нормативу на -0,197. Порівняно з 2006 роком коефіцієнт абсолютної ліквідності знизився у 2007 р. на -0,036, а у 2008 р. порівняно з 2007 р. на -0,002. Аналіз показника свідчить про погану здатність підприємства покрити строкові зобов’язання в найближчий час.

Знайдемо показник маневреності власних оборотних коштів (капіталу, що функціонує) за ф.: [28, с. 171]

До розрахунку: р.230+р.240/р380+430+630.

Відхилення:

р. до 2006 р.: 0,01 - 0,014 = -0,004

р. до 2007 р.: без змін.

Таким чином, на кінець 2006 р. показник маневреності власних оборотних коштів становив 0,014 (тобто 1,4 % власного капіталу вкладено в оборотні кошти). На кінець 2007 р. показник зменшився на -0,004 і становив 0,01 (тобто 1% власного капіталу вкладено в оборотні кошти). На кінець 2008 р. показник залишився майже без змін і становив 0,01.

Розраховані показники покажемо в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6. Відносні показники, які характеризують платоспроможність

Отже, проаналізувавши ліквідність підприємства, можна констатувати, що баланс ліквідності виявився абсолютно не ліквідним, що означає, що боргові зобов’язання покриваються слабо і невчасно. Підприємство було ліквідним лише в 2006 р. і виконувалась друга необхідна умова ліквідності балансу. Що стосується коефіцієнтів ліквідності, то вони також відхилені від нормативів. Так, коефіцієнт загальної ліквідності відповідав нормативу лише в 2006 р. і становив 2,33, що свідчило, що оборотні кошти перевищували поточні зобов’язання більш ніж у 2 рази, а ліквідна вартість оборотних коштів була більша на 1,33 за платіжні зобов’язання.

Але вже в 2007 році коефіцієнт знизився на -1,584 і становив 0,746, що є меншим від нормативно допустимого на -0,254. Теж саме і в 2008 р., хоча показник дещо зріс (на 0,079) і становить 0,845, але все ж менше від нормативу на -0,155.

Коефіцієнт критичної ліквідності був в 2006 р. позитивним і становив 1,388, тобто на кінець 2006 р. платіжні засоби покривали платіжні зобов’язання на 138,8 %. На кінець 2007 р. коефіцієнт знизився на -0,811 і становив 0,577. На кінець 2008 р. коефіцієнт знизився на -0,037 порівняно з 2007 р., і становив 0,54 (тобто платіжні засоби покривали платіжні зобов’язання на 54%). Коефіцієнт абсолютної ліквідності є меншим нормативно допустимого значення (0,2 - 0,5) і з кожним роком знижується. А саме, на кінець 2006 р. коефіцієнт становив 0,041 (тобто платіжні зобов’язання покривались грошовими коштами на 4,1%) і був меншим від нормативу на -0,159. На кінець 2007 р. - 0,005 На кінець 2008 р. становив 0,003 (тобто платіжні зобов’язання покривались грошовими коштами на 0,3%) Порівняно з 2006 роком коефіцієнт абсолютної ліквідності знизився у 2007 р. на -0,036, а у 2008 р. порівняно з 2007р. на -0,002. Показник маневреності власних оборотних коштів є , також, відповідно, не надто високим , що свідчить, про незначну частку вкладеного власного капіталу в оборотні кошти.

Ліквідність підприємства є незадовільною і керівництву підприємства потрібно негайно приймати рішення по підвищенню рівня ліквідності.

3. Перспективи та пропозиції щодо оздоровлення підприємства

Щоб краще зрозуміти як покращити фінансовий стан підприємства, спочатку потрібно зрозуміти на скільки наше підприємство є банкрутом, тобто найти оцінку ймовірності банкрутства нашого підприємства. Спочатку найдемо ймовірність банкрутства підприємства за формулою Альтмана:

=1.2X1+1.4X2+3.3X3+0.6X4+X5. [22, с. 248]=(17130.3-20282.5)/50064.5=-0.63=-2387.1/50064.5=-0.048=-2697.5/50064.5=-0.054=4913.9/(23200+20282.5)=0.113=47156/500064.5=0.942=1.2*(-0.63)+1.4(-0.048)+3.3(-0.054)+0.6*0.113+0.942=0.0084

Розрахунок показує, що показник Z=0.0084. а він попадає у інтервал від 1.81 до -2.99, а це означає, що підприємство зараз перебуває у зоні невизначеності.

Таким чином розрахуємо ймовірність банкрутства за іншою моделлю, за моделлю Спрінгейта:

=1.03Х1, +3,07Х2 +0,66X3+0,4X4.=17130.3/50064.5=0.342=-2697.6/50064.5=-0.054=-2697.6/43482.5=-0.062=47156/50064.5=0.942=1.03*0.342+3.07(-0.054)+0.66(-0.062)+0.4*0.942=0.5219

Розрахунок показує, що показник Z=0.5219. А якщо Z<0,862, то підприємство є потенційним банкрутом, що й показує наший розрахунок.

Щоб покращити фінансовий стан і вивести з кризи ЗАТ " Канівський маслоробний комбінат" можна провести ряд заходів. Залежно від цілей санації підприємства можна зосередитися на розпродажі майна й погашенні вимог кредиторів або на збереженні підприємства і відновленні платоспроможності з метою задоволення вимог кредиторів і збереження для них ринків збуту.

Згідно з вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", термін санації підприємства при погодженні з комітетом кредиторів і на розсуд суду з урахуванням тривалості технологічного циклу може становити від 18 місяців до повного відновлення платоспроможності підприємства. [6]

З урахуванням цього господарська діяльність у режимі санації підприємства протягом 18 місяців дасть змогу акумулювати суму, необхідну для погашення заборгованості з поточних платежів, сплати судових витрат, погашення заборгованості з виплати заробітної плати, здійснення розрахунків із кредиторами. Однак, враховуючи зазначені вище ризики господарської діяльності, вважається за доцільне встановити термін санації із запасом, тривалістю 24 місяці. У разі своєчасного виконання всіх планових заходів санація підприємства може бути завершена достроково з наступним переходом до розрахунків із кредиторами. [22, с. 165]

Фінансування процедури санації передбачене за рахунок господарської діяльності боржника, запобігання розкрадань шляхом жорсткої фінансової дисципліни і режимних вимог. Нагромадження коштів для розрахунків із кредиторами буде здійснюватися шляхом реалізації невикористовуваних активів і залучення зовнішніх джерел фінансування в процесі реструктуризації.

Реструктуризація активів пов'язана зі зміною структури і складу активів балансу. З цією метою виділяємо такі види санаційних заходів:

·        мобілізація прихованих резервів (частина капіталу підприємства, що не відображається в балансі) - індексація балансової вартості майнових об'єктів;

·        використання поворотного лізингу;

·        здавання в оренду основних засобів, що не повною мірою використовуються у виробничому процесі;

·        оптимізація структури розміщення оборотного капіталу (зменшення частини низьколіквідних оборотних коштів);

·        продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів, філій і об'єктів основних засобів;

·        рефінансування дебіторської заборгованості: факторинг; дисконтування векселів; форфейтинг - кредитування зовнішньоекономічних операцій. [9, с. 350]

Також існує варіант дисконтного задоволення частини кредиторських вимог за рахунок відчуження на користь кредиторів частини необоротних активів, не задіяних у виробничому процесі Майно підприємства, що не використовується у виробничому процесі і не може бути продане за вигідною ціною, необхідно здати в оренду на конкурсній основі.

Стимулювати реалізацію для заводу можна за допомогою таких методів:

·        налагодження прямих зв’язків з покупцями у зв’язку із специфікою продукції;

·        при реалізації продукції, яка має більш широке застосування (світлотехнічне і газотехнічне устаткування), використання мережі спеціалізованих магазинів;

·        використання роздрібних реалізаторів продукції більш широкого вжитку, оплата яких встановлюється як відсоток до обсягу реалізованої продукції;

·        надання знижок за придбання продукції заводу великими партіями;

·        надання знижок в ціні за передоплату продукції;

·        зміна асортименту продукції в бік збільшення випуску продукції більш широкого вжитку і яка разом з тим не потребує значного переобладнання процесу виробництва. [33, с. 546]

Передбачено також організувати реалізацію технічної документації і надавати послуги з повторного огляду електронних виробів. При цьому необхідно вирішити такі завдання:

·        реалізувати заходи щодо зниження собівартості продукції, що випускається, з госпрозрахунковим відокремленням виробництв;

·        активізувати діяльність маркетингової служби з використанням технічних можливостей Інтернету, у тому числі організувати власний сайт;

·        збільшити оборотні кошти, у тому числі за рахунок залучення зовнішнього фінансування. [23, с. 256]

Висновок

Фінансова санація - це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових, соціальних заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості підприємства-боржника. Метою інституту санації у процедурі провадження справи про банкрутство є відновлення ефективності виробничої діяльності підприємства у фінансової кризі.

План санації повинен містити: аналіз причин фінансової кризи; оцінку фінансового стану підприємства до початку санації; заходи щодо нормалізації фінансового стану підприємства, що є у фінансовій кризі; інформацію про те, наскільки реалізація плану санації поліпшує виробничо-економічний стан підприємства; порівняльні розрахунки задоволення претензій кредиторів у разі реалізації плану санації та у разі задоволення вимог проведення ліквідаційних процедур; прогнозні показники фінансово-майнового стану підприємства у процесі та після реалізації плану санації.

Санація вважається успішною, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи (нормалізує виробничу діяльність та уникає оголошення банкрутства) і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді.

Стійке фінансове становище підприємства залежить насамперед від поліпшення таких якісних показників, як ліквідність, платоспроможність, продуктивність праці, рентабельність виробництва , фондовіддача.

Задачами санації насамперед є оцінка фінансового аналізу, перевірка витрати засобів по цільовому призначенню, виявлення причин фінансових утруднень, можливостей поліпшення використання фінансових ресурсів, прискорення обороту засобів і зміцнення фінансового становища.

Керівництво підприємства увесь час знаходиться перед необхідністю вибору. Воно повинно здійснювати вибір оптимальної ціни реалізації, приймати рішення в галузі кредитної й інвестиційної політики та інше, намагаючись домогтися такого положення, щоб уся діяльність підприємства в комплексі була б рентабельна і забезпечувала б необхідні грошові поповнення.

Прийняття рішень у таких областях, як, наприклад, придбання елементів основного капіталу, кадрова політика, визначення асортименту продукції, що пускається, відноситься до довгострокового планування. Такі рішення визначають діяльність підприємства на багато років вперед і повинні бути відбиті в довгострокових планах (бюджетах), де ступінь деталізації є досить невисока. Довгострокові плани являють собою свого роду рамкову конструкцію, складеними елементами якої є короткострокові плани. План санації це і є довгостроковий план діяльності підприємства направлений на вихід підприємства з кризи.

Кредитори уважно стежать за цими показниками, щоб бути впевненими, що підприємство може оплатити свої короткострокові боргові зобов’язання і покрити зафіксовані платежі доходами. Роблячи висновок по практичній частині роботи можна зробити висновок, зокрема по розділу 2.2 і 2.3 характеризуючи показники платоспроможності і ліквідності:

1.       Показники фінансової стійкості організації свідчать про те що у 2007 році запаси перевищували нормальні джерела фінансування на 1204 тис.грн, відповідно нестача оборотних активів становила 806 тис.грн. і покривалася за рахунок кредиторської заборгованості, що свідчить про високу схильність організації до банкрутства.

2.       Баланс на дату складання звітності не є ліквідним.

.        Фінансовий стан підприємства характеризується як передкризовий.

.        Коефіцієнт абсолютної ліквідності за 2008 р. мав середньорічне значення - 0,003 і його показник свідчить про те, що короткострокові зобов'язання підприємства не можуть бути швидко погашені ліквідними коштами.

5.       Коефіцієнти критичної та загальної ліквідності склали 0,54 та 0,845 відповідно, що свідчить проте що організація не зможе погасити свої поточні зобов’язання за рахунок грошових коштів.

Отже Канівський маслоробний комбінат є потенційним банкрутом.

Для виходу організації з даного становища вважається необхідним:

1.       Оптимізація обсягів реалізації, перегляд асортиментної та цінової політики, підвищення рентабельності господарювання.

2.       Припинення нераціонального використання власних і позикових оборотних активів. Для підприємства є економічно невигідним на даному етапі покращити структуру активів за рахунок абсолютного збільшення їх розміру шляхом залучення кредитів. Тому найбільш перспективним стане зростання їх оборотності.

.        Уникнення надходження і сплати неякісної, зайвої чи непотрібної організації продукції, товарів, забезпечення персональної відповідальності посадових осіб у разі, якщо такі факти мали місце.

4.       Здійснювати постійний контроль дебіторської та кредиторської заборгованості, з метою уникнення загрози фінансовій стійкості підприємства.

5.       Врегулювання питання фінансової участі кредиторів у санації та реструктуризації заборгованості.

Отож, вивчивши ринки збуту і попит на продукцію фінансовий менеджер підприємства має знайти відповідь на питання чи призведе падіння ціни до зростання попиту і відповідного збільшення прибутку (і на яку величину) чи ні. Тобто при еластичному попиті слід віддати перевагу стратегії зниження рентабельності реалізації. При існуванні ж нееластичного попиту слід зосередитись на зростанні прибутку за рахунок підвищення оборотності активів при стабільних цінах.

Список використаної літератури

.Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-XII від 14 травня 1992 року.

.Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про банкрутство»« від 30.06.1999р. №784-XIV

.Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій „Про затвердження методики проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій» від 27 червня 1997 р. №81.

.Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій „Про затвердження методики інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій» від 23.02.98 №22.

.Положення Міністерства фінансів України. Фонд держмайна України. „Про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації». - №49/121 від 26.01.2001.

.Постанова Кабінету Міністрів України „Про порядок проведення санації державних підприємств» від 08.02.94.

.Постанова правління НБУ „Про затвердження положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства» від 04.02.98 №38.

.Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств» від 17/03/2000 № 515.

.Азаренкова Г.М., Журавель Т.М. Фінанси підприємств. - К., -2004. - 350 с.

.Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. - К.:Ника-центр, -2002. - 523 с.

.Болюх М.А., В.В. Бурчевський, М.І. Горбатюк Економічний аналіз: Навч. Посібник. За ред. Акад.НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. - К.: КНЕУ, -2001. - 354 с.

.Булєєв И.П., Брюховецкая Н.Е. Антикризисное управление предприятием. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. - 179 с.

.Гриньова В.М. Фінанси підприємств. - К., - 2004. - 452 с.

.Іващенко В.І., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності. - К., -2003р.

.Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і планування. - Дн-к. - 2001.

.Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання// Монографія. - К.:КНЕУ, 2001.

.Поддєрьогін А.М., Л.Д. Буряк, Н.Ю. Калач та ін. Фінансовий менеджмент: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисц. . - К.: КНЕУ, 2001.

.Покропивний С.Ф., Соболь С.М. Бізнес-план: технология розробки та обґрунтування: Навч. Посібник. - К.: КНЕУ, 1999.

.Самойлов Л.Л. «Практические выводы по результатам анализа финансовых показателей» //http://manage.ru

.Ситник Л.С. «Организационно-экономический механизм антикризисного управления предприятием». - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000. - 504 с.

.Стасюк Г.А. Фінанси підприємств. - К.: КНЕУ, 2004. - 467 с.

.Титов М. І. Банкрутство: Матеріально-правові та процесуальні аспекти // За наук. ред. В. М. Гайверонського. - X.: Консум, 1997.

.Благодєтєлєва-Вовк С.Л. Управління фінансовою санацією підприємства: Навчальний посібник .-К.: Ніка-Центр, 2006.-248 с.

.Галенко О.М. , Булкот Г.В. Зміст та поняття аналізу фінансового стану при банкрутстві та санації // Формування ринкових відносин в Україні .-2007.-- № 7-8.-С.57 - 62.

.Коваль Заходи щодо фінансового оздоровлення підприємства-боржника в процедурі санації // Санація та банкрутство .-2007.-- № 2.-С.97-100.

.        Колісник М.К., Ільчук П.Г., Віблий П.І. Фінансова санація і антикризове управління підприємством : Навчальний посібник.-К.: Кондор , 2007.-272 с.

.       

.Копилюк О.І. Фінансова санація та банкрутство підприємств .-К.: ЦУЛ,2005.-168 с.

.Онисько С.М. Фінансова санація та банкрутство підприємств : Підручник .-Львів : Магнолія плюс, 2006.-265 с.

.Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч.. посібник. - К.: КНЕУ, 2004. - 412 с.

.Череп А.В. Фінансова санація та банкрутство суб’єктів господарювання : Підручник.-К.: Кондор , 2006.-380 с.

.Управління фінансовою санацією : Навчальний посібник / Грачов В.І. , Косарєва І.П., Кузенко Т.Б. - Х.: ІНЖЕК , 2004 .-208 с.

.Фінанси підприємств : Підручник. / А.М. Поддєрьогін , М.Д.Білик , Л.Д.Буряк та ін. ; За ред. А.М. Поддєрьгіна . 5 -е вид. , перероб. та доп.-К.: КНЕУ, 2004.-546 с.