Впровадження сучасних методів управління на підприємстві (за матеріалами СО 'ВВЕМ' ВАТ 'АК ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО' м. Вінниця)

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему: «Впровадження сучасних методів управління на підприємстві» (за матеріалами СО «ВВЕМ» ВАТ «АК ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО» м. Вінниця)

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади сучасних методів управління на підприємстві

.1 Сутність і класифікація методів управління

.2 Економічні важелі управління зовнішнього і внутрішнього впливу

Розділ 2. Система сучасних методів управління на СО «ВВЕМ» ВАТ «АК ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО»

.1 Організаційна характеристика підприємства СО «ВВЕМ» ВАТ «АК ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО»

.2 Діагностика діяльності досліджуваного підприємства на основі аналізу основних економічних показників

.3 Оцінка методів управління на підприємстві електропостачання

Розділ 3. Удосконалення методів управління на СО «ВВЕМ» ВАТ «АК ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО»

.1 Методи управління енергетичним підприємством, засновані на сучасних концепціях менеджменту

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

Будь-яка діяльність, у тому числі управлінська, повинна бути спрямована на отримання конкретних результатів. Основними завданнями управлінців усіх рівнів є розроблення дієвих способів та прийомів впливу на працівників, вибір найоптимальніших управлінських важелів та створення механізмів впровадження їх у життя.

Методи являють собою важливий елемент процесу менеджменту. Наявність прогресивних методів та їх вміле використання є передумовою ефективності менеджменту і господарських процесів. Запровадження нової сукупності заходів у якій-небудь сфері людської діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення якого-небудь завдання має цілеспрямований вплив на трудовий колектив або на окремих його, членів. Тільки при цій умові таку сукупність можна віднести до методів менеджменту.

Важливим також є зовнішнє оточення, цільова установка діяльності підприємства - на кого орієнтована його діяльність та партнерські відносини як з органами влади, так і зі споживачами продукції.

В умовах ринкової економіки досягнення успіху в конкурентній боротьбі залежить від якості управління, а ефективне вирішення стратегічних і тактичних завдань організації потребує залучення висококваліфікованих спеціалістів.

Розвиток виробничих сил суспільства супроводжується поглибленням розподілу праці, що приводить до необхідності координування різних видів і різновидів праці в організованих соціально-ринкових системах. Ефективне управління є необхідним елементом цільової форми організації колективної діяльності людей.

Розвиток енергетичного комплексу, забезпечення електричною енергією має дві сторони діяльності. З однієї сторони енергетичні підприємства повинні впроваджувати нові методи адміністративного менеджменту. З іншої сторони, як раз ці підприємства, разом з відповідними управліннями міста та області повинні впроваджувати концепції та технології енергетичного менеджменту. Важливою умовою створення економічних резервів для сталого економічного розвитку енергетичного комплексу в майбутньому, можливе за умови широкого та ефективного використання методів управління підприємствами.

Методи управління - це способи впливу керуючих систем на керовані об'єкти з метою реалізації завдань управлінської діяльності. В енергетичному менеджменті вони визначають конкретні способи, прийоми досягнення мети управління енергетичним забезпеченням міста та області.

В теорії і практиці управління застосовують три групи методів: адміністративні, економічні і соціально-психологічні.

Питання удосконалення форм і методів управління дотепер відносяться до числа найменш розроблених проблем теорії управління, а в енергетичному менеджменті дослідники використовують або оперативні завдання для енергозбереження на підприємстві, або операційний менеджмент забезпечення споживачів.

У зв'язку з цим необхідно глибоке дослідження питань визначення та систематизації критеріїв, показників застосовування певних форм і методів управління з урахуванням особливостей енергозабезпечення.

Саме за допомогою методів управління керівники підприємств мають змогу впливати на трудові колективи, координувати їхню діяльність, спрямовувати на виконання робіт, стимулювати працівників, підвищувати рівень їхнього матеріального та морального задоволення від роботи, а також стимулювати як працівників, так і споживачів для використання нових технологій, в тому числі і енергозберігаючих. Від методів управління залежить ефективність функціонування структури підрозділів і підприємства в цілому як складної соціально-економічної системи. А тому дослідження системи методів, що використовуються сучасними підприємствами та пошук шляхів удосконалення їх використання є надзвичайно важливою проблемою сучасного управління. Все викладене і обумовило актуальність теми даного дослідження.

Метою дипломної роботи є вивчення системи методів управління, їх характеристики і взаємозв’язку, а також пошук шляхів удосконалення методів управління підприємством на прикладі СО «ВВЕМ» ВАТ «АК ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО», м. Вінниця.

Предметом дослідження є форми і методи управління підприємством, в тому числі, що забезпечує енергоспоживання міста.

Об'єктом дослідження є методи управління підприємством енергетичного комплексу міста на прикладі СО «ВВЕМ» ВАТ «АК ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО», м. Вінниця.

Вказана мета обумовила наступні задачі:

¾ висвітити суть та класифікацію методів управління;

¾ дослідити економічні важелі управління зовнішнього і внутрішнього впливу;

¾ проаналізувати організаційно-розпорядчі методи впливу на колектив;

¾      вивчити методи соціально-психологічного впливу на колектив;

¾ здійснити аналіз соціальних та економічних показників підприємства;

¾      виконати аналіз особливостей діяльності підприємства та енергозабезпечення міста;

¾      розробити комплексну програму розвитку підприємства та впровадження енергозберігаючих технологій в м. Вінниця;

¾ знайти шляхи удосконалення методів управління підприємством на основі сучасних концепцій менеджменту.

Дипломна робота налічує 63 сторінки комп’ютерного тексту, 8 таблиць, 13 рисунків, список використаних джерел 51 найменування, додатки.

Розділ 1. Теоретичні засади сучасних методів управління на підприємстві

1.1     Сутність і класифікація методів управління

Управління - складний і динамічний процес, керований і здійснюваний людьми для досягнення поставленої мети. Після того як встановлено цілі управління, необхідно знайти найбільш ефективні шляхи та методи досягнення їх. Отже, виникає потреба у застосуванні арсеналу засобів, що забезпечують досягнення цілей управління, тобто методів управління [42, с.7].

В економічній літературі під методом управління розуміється спосіб, прийом і навіть сукупність прийомів цілеспрямованого впливу на колективи людей, а через них - на матеріальне виробництво для досягнення конкретної мети або розв’язання певної проблеми. Таким чином, суть методу становить сукупність практичних прийомів та методів здійснення функцій з повним врахуванням об’єктивних економічних законів.

Методи управління - це способи здійснення управлінських дій на персонал для досягнення цілей управління виробництвом.

Методи управління - це сукупність способів і прийомів впливу на колектив працівників та окремих виконавців з метою досягнення встановлених цілей. За їх допомогою орган управління впливає на окремих працівників і підприємство у цілому [22. с.26].

Значення методів управління визначає їхню спрямованість на досягнення цілей у найбільш стислі строки за умов раціонального використання всіх видів ресурсів.

Після того, як встановлено цілі управління, необхідно знайти найбільш ефективні шляхи та методи досягнення їх. Інакше кажучи, якщо при визначенні цілей потрібно відповісти на запитання «чого потрібно досягти?», то слідом за цим виникає запитання: «як найбільш раціонально досягти мети?». Отже, виникає потреба у застосуванні арсеналу засобів, що забезпечують досягнення цілей управління, тобто методів управління. Методом називається захід або сукупність заходів у будь-якій людській діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення певного завдання. Засоби цілеспрямованого впливу на трудовий колектив або на окремих його членів називають методами управління. Методи являють собою важливий елемент процесу управління (рис.1.1).

Рис. 1.1 Методи управління підприємством

Методи управління покликані забезпечити високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного члена організації. [18, с. 45]

Цим методи управління відрізняються від усіх інших технічних та технологічних методів, які використовуються у ході вирішення комплексних виробничо-господарських завдань.

Відповідно до мотиваційної характеристики у складі методів управління виділяють три групи: економічні; адміністративні; соціально-психологічні.

Особлива роль методів управління полягає у тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу управління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці і виробництва, забезпечити Їх максимальну ефективність при досягненні поставленої мети. Таким чином, зміст поняття «методи управління» витікає із суті і змісту управління і належить до основних категорій теорії управління.

За допомогою різноманітних методів управління досягається організуючий вплив керуючої системи чи окремого керівника на об’єкт управління, визначаються умови економічного кругообігу фондів, час виробництва і обігу виробничих фондів. Методи управління класифікуються за різноманітними критеріями:

а) за змістом впливу: методи, що відповідають вимогам економічних, соціально-психологічних, організаційно - психологічних, організаційно-технічних, демографічних та інших законів;

б) за направленістю: методи матеріального, соціального, морального і організаційно-адміністративного впливу;

в) за організаційними формами: методи одноособового, колегіального і колективного впливу.

Використовуються і інші критерії для класифікації методів управління (рис.1.2). У вітчизняній літературі методи управління найчастіше об’єднуються в три групи: економічні методи; адміністративні (організаційно-розпорядницькі); соціально - психологічні методи.

Рис. 1.2 Класифікація методів управління

Економічні методи управління ґрунтуються на дії економічних факторів ринкової економіки, їм належить провідне місце в системі методів управління господарською діяльністю фірм. Вони сприяють виконанню такої функції управління, як планування. Ці методи управління пов’язані і з функціями мотивації та контролю [19, с. 30-31].

До економічних методів управління належать стратегічне і поточне планування господарської діяльності підприємств, формування системи оподаткування суб’єктів господарювання, визначення дієвої амортизаційної політики, встановлення державою мінімального рівня заробітної плати та пенсій, а також і матеріальне стимулювання праці, ціноутворення, фінансування, кредитування, штрафні санкції.

В управлінні діяльністю підприємств, поряд з економічними, важлива роль належить методам організаційно-розпорядчого впливу. Вони забезпечують чіткий розподіл обов’язків в апараті управління, дотримання правових норм і повноважень у вирішенні питань господарської діяльності, а також застосування заходів примусу і дисциплінарної відповідальності. Так, організаційно-розпорядчі методи забезпечують підтримку організованості роботи та високої дисципліни праці, координацію трудових зусиль працівників шляхом прямого (адміністративного) спонукання їх до дій, а також контроль за роботою підприємств, організацій і окремих працівників.

Застосування організаційно-розпорядчих методів впливу виключає суб’єктивізм і захоплення адмініструванням. Інакше кажучи, керівник і працівники апарату управління, вирішуючи різноманітні питання господарської та іншої діяльності, не повинні покладатися лише на силу розпоряджень і наказів.

Для успішної роботи підприємств у нових умовах господарювання передусім слід активізувати соціальну активність кожного працівника - ініціативність, творчу цілеспрямованість, самодисципліну. Цього можна досягти, управляючи інтересами і через інтереси.

Здійсненню цього загального завдання сприяють соціальні та психологічні методи управління, які забезпечують реальні умови для переходу від адміністративних до економічних методів управління. Теоретичною основою соціальних та психологічних методів управління є соціальна психологія і психологія особистості як науки про закони психофізичної діяльності індивіда, різних суспільних груп, колективів. Мета цих методів управління - вивчати і використовувати закони психічної діяльності людей для оптимізації психологічних явищ та процесів у інтересах суспільства й особистості. У цьому полягає єдність, тісний зв’язок і взаємозумовленість соціальних та психологічних методів управління. Разом з тим, між ними існують і відмінності: за допомогою соціальних методів управління здійснюється управління відносинами в колективах і між колективами, за допомогою психологічних - управління поведінкою індивіда та міжособистісними стосунками у колективі.

Роль методів менеджменту полягає у створенні умов для чіткої організації процесу управління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці і виробництва, забезпечення їх максимальної ефективності при досягненні поставленої мети.

.2 Економічні важелі управління зовнішнього і внутрішнього впливу

В управлінні важлива роль належить економічним інтересам і матеріальній зацікавленості, а звідси - економічним методам управління.

Економічні методи управління - це способи впливу на економічні процеси і явища через інтереси працівників, що досягається шляхом створення економічних умов (стимулів), які спонукають працівників і підприємства діяти в потрібному напрямі для досягнення поставлених цілей [16, с. 70]. Фактори стимулювання, що лежать в основі економічних методів, діляться на:

а) зовнішні - реалізаційна ціна на продукцію, ціни на предмети матеріально-технічного постачання, кредити, податки, митні платежі, кошти держави на соціальну інфраструктуру, державні субсидії, державні премії, іноземні субсидії, тарифи за послуги, штрафи;

б) внутрішні - аванс, основна зарплата, додаткова оплата, премії, привілеї, майновий і земельний пай, дивіденди, внутрішньогосподарські ціни і тарифи, спецодяг тощо.

Серед економічних регуляторів господарської діяльності, застосовуваних державою, перше місце посідають податки. Вони поділяються на прямі і непрямі. До прямих належать податок на прибуток, на землю, на транспорт, на добавлену вартість та ін. Непрямими податками є митний та акцизний збори. Мито стягується з товарів, які ввозять, вивозять і транзитних, а також цінностей, що перевозять під контролем митного відомства Акциз як вид непрямого податку на товари масового споживання включається в ціну відповідного товару або плату за послуги.

Таким чином, шляхом впливу на безпосередні інтереси об'єкту управління створюється механізм його орієнтації на найбільш оптимальний режим роботи без повсякденного і безпосереднього втручання зверху.

До складу економічних методів менеджменту належать організаційно-виробниче планування, метод цільових комплексних програм, комерційний розрахунок, система економічних регуляторів господарської діяльності [10, с.195].

Під плануванням розуміється продумана підготовка майбутньої діяльності, систематично орієнтована на цілі організації чи підприємства. Економічне планування полягає в розробці системи показників, які є найбільш важливими, визначальними, ключовими показниками господарської діяльності [45, с.275]. Ці показники охоплюють всі сфери діяльності організації: виробництво, реалізацію, закупівлю сировини, матеріалів та товарів, фінанси, запаси товарів і матеріалів, робочу силу та ін.

Планування як метод управління характеризується рядом специфічних ознак:

) цільовою визначеністю, оскільки кожен показник вказує виконавцям, які результати діяльності бажано досягти;

) конкретною адресною спрямованістю, оскільки планове завдання завжди конкретно адресоване певному виконавцю (працівнику, групі працівників, колективу в цілому);

) часовим інтервалом дії (рік, квартал, місяць, декада чи інший проміжок часу).

Отже, суттєвою проблемою для науковців і практиків-менеджерів є створення сучасної методології внутрішньовиробничого планування господарської діяльності. Така методологія повинна базуватися на наступних принципах:

орієнтація на досягнення кінцевих результатів, на постійне підвищення ефективності господарських процесів і виробництва;

досягнення цілей виробництва на основі поєднання індивідуальних та групових інтересів учасників виробництва;

безперервність планування, яка повинна проявлятися у наступності перспективних і поточних, річних і оперативно-календарних планів;

наукова обґрунтованість показників, їх пропорційність і збалансованість;

висока конкурентоздатність продукції та послуг, її відповідність потребам внутрішнього і зовнішнього ринків;

застосування в процесі планування економіко-математичних методів, електронно-обчислювальної техніки, які передбачали б багатоваріантну розробку плану і його послідовну оптимізацію.

Планування як метод управління, охоплює всю багатогранність господарської діяльності організації чи підприємства [34, с.110]. Однак існують проблеми, які потребують розробки спеціальних планових програм їх розв'язку, концентрації засобів та зусиль і навіть створення спеціального апарату, який керує ходом виконання даних програм. У цих випадках застосовується метод цільових комплексних програм (ЦКП) або метод програмно-цільового управління.

Програмно-цільове управління за останні роки одержало інтенсивний розвиток у зв'язку з необхідністю вирішення найбільш складних завдань управління технологічними, організаційними та соціально-економічними системами. Специфіка даних завдань полягає у тому, що в подібних системах виникають нові цілі, для яких не має в наявності механізмів досягнення.

При використанні методу ЦКП система цілей стає відправним пунктом планування, а кожній значимій проблемі відповідає планова програма її розв'язку.

ЦКП являє собою певну цілісність, властиву тільки їй одній і може розглядатися у двох аспектах: як інструмент управління і як новий вид систем. Як інструмент управління, ЦКП є плановим директивним документом, який діє до моменту досягнення поставленої у ньому мети. Заходи програми повинні бути узгоджені з завданнями інших розділів плану господарсько-фінансової діяльності підприємства чи групи підприємств, які входять в певне об'єднання (систему).

Отже, цільова комплексна програма - це намічений для планомірного здійснення, об'єднаний єдиною метою та прив'язаний до певних термінів комплекс взаємопов'язаних завдань та адресних заходів соціального, економічного, наукового, технічного та організаційного характеру.

Ядром програми є ціль, або група цілей, які конкретизуються у ряді завдань, їх вирішення здійснюється за допомогою системи заходів, що реалізуються конкретними виконавцями, яким виділяються для цього необхідні ресурси. Для програми характерна цілеспрямованість використання ресурсів і реалізація програмних заходів незалежно від інтересів структурних підрозділів загальної системи управління.

Система економічних регуляторів. Комерційний розрахунок повністю не виключає регулюючого впливу на господарську діяльність суб'єктів господарювання з боку держави або вищих щодо них керуючих систем. Таке регулювання здійснюється не волюнтаристським впливом на господарські процеси, а застосуванням системи економічних регуляторів господарської діяльності [ 33, с.180].

Ці економічні регулятори поділяються на загальнодержавні, місцеві і внутрішньо системні.

До загальнодержавних регуляторів господарської діяльності відносяться податки, умови кредитування, економічні пільги та санкції, регульовані ціни, рентні платежі.

Серед економічних регуляторів господарської діяльності, застосовуваних державою, основне місце посідають податки. Державні податки поділяються на прямі і непрямі. До прямих державних податків відносяться податок з прибутку організацій та підприємств, податок на добавлену вартість та інші. Непрямі податки - це акциз, державне мито, зовнішньоторговельне мито. За допомогою податків держава регулює напрями діяльності господарюючих суб'єктів, встановлюючи податки більш високого рівня на діяльність, яка не має суспільного значення, і знижуючи або зовсім відміняючи на певний час податки у тих сферах, які потребують пріоритетного розвитку.

Важливим регулятором господарської діяльності є кредит. Кредитування господарюючих суб'єктів всіх форм власності і сфер діяльності здійснюється нині системою комерційних банків [46, с.40]. Вони визначають розміри процентів за кредит, виходячи з заплаченої Національному банку процентної ставки, швидкості обороту кредитних ресурсів, видів кредитів та ін., здійснюючи, таким чином, цілеспрямований вплив на господарську діяльність підприємств та організацій, на їх ефективність.

Держава може також використовувати такий важіль економічного впливу на господарську діяльність, як регульовані ціни. Регулювання цін може здійснюватися шляхом встановлення верхніх меж цін на окремі товари, фіксованих (твердих) цін, граничних норм рентабельності виробництва та розмірів торгової націнки для ланок товаропросування [27, с.89]. Отже, ціни на деякі товари формуються не під впливом попиту і пропозиції, а залежно від способу і величини обмежень, накладених державою на складові елементи цін. Цей важіль застосовується державою для соціального захисту окремих категорій населення (ціни на товари повсякденного вжитку), стимулювання чи дестимулювання виробництва деяких товарів (товари розкоші). Аналогічний підхід застосовується державою при встановленні тарифів на послуги.

Досить ефективними регуляторами господарської діяльності є також економічні пільги, які встановлюються державою по сплаті податків, порядку розрахунків між бюджетом і підприємствами, між підприємствами різних галузей народного господарства та ін.

Таким чином, регулювання господарської діяльності підприємств та організацій здійснюється державою через уповноважені нею органи влади загальнодержавного та місцевого рівнів.

Регулювання діяльності конкретного суб'єкту господарювання здійснюється також системою більш високого рівня по відношенню до нього. Такими регуляторами господарської діяльності виступає централізоване створення фондів капітальних вкладень, підготовки кадрів, резервних фондів, фондів страхування, розвитку науки і техніки та внутрішньогосподарські відрахування [31, с. 18].

Система економічних регуляторів господарської діяльності повинна бути гнучкою, негайно реагувати на зміну економічної ситуації. Нині застосовується досить широкий арсенал цих регуляторів. Надалі, в умовах розвинутого ринку, кількість таких регуляторів зменшиться, однак ринок не передбачає повної відмови від економічного регулювання господарських процесів.

Реалізація економічних методів управління здійснюється в рамках системи виробничих відносин між людьми, що входять до складу трудового колективу. Ця система взаємовідносин надзвичайно складна і включає в себе економічні, соціальні, психологічні та організаційні відносини. Останні знаходять своє вираження у вертикальних та горизонтальних зв'язках, що проявляються у формі зацікавленості працівників в організації спільної праці.

Ефективність менеджменту у великій мірі залежить від організації аналітичної роботи на підприємстві, глибини аналізу його виробничої, фінансової та маркетингової діяльності. Аналіз як особлива функція менеджменту являє собою процес збору, опрацювання, осмислення і інтерпретації одержаних даних для підготовки і прийняття управлінських рішень. Функція економічного аналізу є однією з найважливіших в роботі планово-економічного відділу підприємства. Економістами підприємства здійснюється оцінка виконання планових показників, дотримання договірних зобов’язань і встановлених нормативів, рівня використання виробничого потенціалу і соціального розвитку колективу. Економічний аналіз має вирішальне значення у виборі цілей і конкретних стратегій діяльності; у відшуканні і мобілізації внутрішніх резервів для збільшення прибутку, широкого впровадження досягнень науки і передового досвіду. Планово-економічний відділ постійно вивчає фактори, що впливають на кінцеві результати господарювання, приймає участь в обґрунтуванні управлінських рішень, в контролі за здійсненням запланованих заходів щодо подальшого вдосконалення важелів управління виробництвом і забезпечення росту його ефективності.

Отож, суть економічних методів полягає у здійсненні непрямого впливу на виконавців і створенні таких економічних передумов, за яких вибір напряму своєї діяльності здійснює саме підприємство, його господарські підрозділи і окремі виконавці під впливом економічних стимулів, що діють як перспективи матеріальної вигоди або втрати. На закінчення слід відмітити, що економічне управління виробництвом не може замінити складного комплексу методів управління і зокрема адміністративного (організаційно розпорядчого) управління і соціально-психологічних методів.

Розділ 2. Система сучасних методів управління на СО «ВВЕМ» ВАТ «АК ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО»

.1 Організаційна характеристика підприємства СО «ВВЕМ» ВАТ «АК ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО»

Енергетична галузь відіграє важливу роль у господарському комплексі України. Близько половини всього первинного палива (вугілля, нафта, газ, уран), що його має чи одержує з інших держав Україна використовує для виробництва електроенергії та тепло енергії. Електроенергетика - одна з найдавніших галузей народного господарства України. Вона забезпечує всебічний науково-технічний прогрес у всіх без винятку виробництвах, поліпшує умови праці і побуту.

Україна виробляє протягом року велику кількість електроенергії. Так, у 2011 році вона виробила 182,2 млн.кВт (Табл.2.1)

Таблиця 2.1 Виробництво електроенергії в Україні за 2009-2011 рр.

Система магістральних електричних мереж налічує 22,3 тис. км, з них напругою 400 - 750 кВ - 4,7 тис. км, 330 кВ - 13,2 тис. км, 220 кВ - 4,4 тис. км та 131 електропідстанцію (ПС) напругою 220 - 750 кВ.

Стан магістральних електричних мереж рік у рік погіршується, 34% повітряних ліній електропередач (ПЛ) напругою 220-330 кВ експлуатуються понад 40 років, з них 1,7 тис. км ПЛ-330 кВ (13% від загальної протяжності) та 1,6 тис. км ПЛ-220 (52%) потребують реконструкції, 76% основного обладнання трансформаторних електропідстанцій спрацювало свій розрахунковий технічний ресурс.

Значні проблеми виникають у зв’язку з недостатньою пропускною спроможністю ліній електропередачі для видачі потужностей АЕС (Рівненська, Хмельницька, Запорізька); недостатнім рівнем надійності енергопостачання Криму, півдня Одеської області, Східного Донбасу; унеможливленням передачі надлишкової енергії Західного регіону до центру і на схід країни; некомпенсованістю електромережі ОЕС України за реактивною потужністю та забезпеченням необхідного рівня напруги (Західна, Центральна, Південна енергосистеми).

На перспективу до 2030 року в ОЕС України зберігається стратегія розвитку основних електричних мереж, відповідно до якої системоутворюючi функції видачі потужності електростанцій та забезпечення паралельної роботи з енергосистемами інших країн залишаються за мережами 330 i 750 кВ з послідовним зростанням ролі мережі 750 кВ.

Розвиток мереж 330 - 750 кВ необхідно здійснювати шляхом спорудження ліній для:

утворення нових та підсилення діючих системоутворюючих зв’язків як усередині окремих енергетичних районів, так i між регіонами та енергосистемами інших країн;

видачі потужності діючих електростанцій та електростанцій, що споруджуються та розширюються;

забезпечення надійного електропостачання потужних вузлів електроспоживання.

До 2012 року передбачається спорудження об’єктів, що забезпечують видачу потужності електростанцій, формування системоутворюючої мережі ОЕС Укpaїни для передачі потужності із надлишкових західних регіонів країни у дефіцитні центральний та східний регіони, посилення міждержавних зв'язків з метою збільшення експортних поставок електроенергії. реконструкції підлягають 67 підстанцій, упродовж 2016-2020 рр. - 30 підстанцій, а продовж 2021-2030 рр. - 15 підстанцій.

Передбачається також реконструкція пристроїв релейного захисту та протиаварійної автоматики із заміною їх на сучасні, побудовані на мікропроцесорній базі.

Розвиток та реконструкцію магістральних електричних мереж передбачено виконувати сукупно з системами телекомунікацій, які виконуються на базі оптоволоконних мереж, що дозволить впроваджувати сучасні функціональні системи АСУ ТП, АСДУ, АСУП, для забезпечення надійного транспортування електроенергії відповідно до вимог інтеграції України до Європейського співтовариства.

Загальний обсяг необхідних капітальних вкладень для поетапної реалізації програми розвитку магістральних електричних мереж до 2030 р. становитиме 47,5 млрд. грн. Таким чином, можна зробити висновок, що активна стратегія розвитку корпоративного підприємства потребує впровадження сучасних методів

Об’єктом дипломної магістерської роботи є структурна одиниця "Вінницькі високовольтні електричні мережі" відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія Вінницяобленерго". Скорочене найменування: СО "ВВЕМ" ВАТ "АК Вінницяобленерго". Місцезнаходження СО "ВВЕМ" ВАТ "АК Вінницяобленерго": 21100, Україна, м. Вінниця, вул. Пирогова, 131. Зона обслуговування СО "ВВЕМ" ВАТ "АК Вінницяобленерго": територія Вінницької області.

Основною метою діяльності СО "ВВЕМ" ВАТ "АК Вінницяобленерго": (надалі ВВЕМ)є одержання прибутку від транспортування електроенергії по мережам ВВЕМ, капітального будівництва, налагоджувальних, пусконалагоджувальних робіт, ремонту та експлуатаційних робіт обладнання підстанцій (надалі - ПС) 110/10/6 кВ та 35/10/6 кВ, повітряних ліній (надалі - ПЛ), участь в виробничо-господарській діяльності компанії по транспортуванню та розподілу електричної енергії, надання інших послуг та виконання робіт по забезпеченню суспільних потреб споживачів електричної енергії. Відповідно до мети діяльності, предметом діяльності ВВЕМ є:

. Передача електричної енергії;

2. Виконання експлуатаційних та ремонтних робіт на ПЛ 110, 35 кВ та обладнанні ПС 35-110 кВ, та РЗА розподільчих пристроїв (надалі - РП) -10 кВ;

.Експлуатація, технічне обслуговування, монтаж та ремонт електричного обладнання, автоматики, обчислювальної техніки та релейного захисту, вимірювальних приладів, вузлів обліку енергії;

.Здійснення централізованого капітального будівництва об'єктів, що розташовані в зоні обслуговування ВВЕМ;

5. Виконання пусконалагоджувальних та налагоджувальних робіт як для власних потреб, так і для потреб електромереж (надалі - ЕМ), сторонніх організацій, установ,окремих громадян;

6.       Обслуговування пристроїв релейного захисту та автоматики (надалі - РЗА);

7.       Високовольтні випробування обладнання;

.        Реалізація продовольчих та промислових товарів через торговельну мережу та посередників;

9.       Діяльність з переробки сільськогосподарської продукції;

10.     Надання транспортних послуг;

.        Надання послуг по ремонту та обслуговуванню транспортних засобів;

.        Здійснення інших видів діяльності, що не суперечать чинному законодавству.

.        13. Види діяльності, що підлягають ліцензуванню можуть здійснюватись лише при наявності у Компанії відповідної ліцензії і оформлення цієї діяльності згідно чинного законодавства.

СО "ВВЕМ" ВАТ "АК Вінницяобленерго" входить до складу ВАТ „АК Вінницяобленерго" (надалі Компанія), як основний виробничий підрозділ.

ВВЕМ не є юридичною особою. ВВЕМ діє за принципом господарського розрахунку і для ведення виробничо-господарської діяльності відкриває в установах банків поточні рахунки, має круглу печатку і відповідні штампи зі своїм найменуванням. Свою діяльність ВВЕМ здійснює на підставі Законів України, Постанов Верховної Ради України, нормативно-правових актів Президента та Кабінету Міністрів України, галузевих нормативних документів, Статуту та Положень, затверджених в компанії. ВВЕМ веде оперативний незакінчений балансовий облік, складає і представляєш оперативно виробничу, бухгалтерську та статистичну звітність в обсягах, які щорічно доводяться відповідними функціональними напрямками Компанії.

Організаційна структура СО "ВВЕМ" ВАТ "АК Вінницяобленерго" дозволяє забезпечити виконання усіма структурними підрозділами своїх функцій та здійснення ефективного управління роботою підприємства (рис. 2.1).

ВВЕМ у своїй структурі має виробничі та функціональні підрозділи (дільниці, служби, відділи, групи, лабораторії, між якими розподіляє обсяги переданих Компанією основних засобів і на основі чого щорічно розробляє і вносить пропозиції Дирекції ВАТ "АК Вінницяобленерго щодо внесення змін до структури І ВВЕМ та його штатного розпису. ВВЕМ здійснює економічну діяльність у встановленому порядку на підставі доведених Компанією операційних витрат на передачу електроенергії та розрахункових техніко-економічних показників. Для здійснення інших фінансово-економічних та цивільно-правових відносин Компанія делегує ВВЕМ відповідні права та повноваження за окремим дорученням.

Рис. 2.1 Організаційна структура СО "ВВЕМ" ВАТ "АК Вінницяобленерго"

а дорученням та від імені Компанії, ВВЕМ має право укладати договори, вести претензійно-позовну роботу, приймати участь в судових процесах. Майно ВВЕМ є власністю Компанії і передано ВВЕМ в користування на праві повного господарського віддання. Рішенням Компанії за ВВЕМ закріплюються основні засоби згідно Акту приймання-передачі (електромережі, підстанції, системи обліку та управління електрообладнанням, будівлі, споруди, транспорт та інше).

Директор призначається Генеральним директором Компанії за погодженням з наглядовою радою Компанії. На посаду директора можуть бути призначена особа, яка має вищу освіту (технічну, економічну, юридичну), відповідного напрямку. Післядипломну освіту в галузі управління. Стаж роботи за професією керівника нижчого рівня не менше 5 років.

Допуск директора ВВЕМ до самостійної роботи здійснюється після перевірки знань з охорони праці, технології робіт, вимог правил Держнаглядохоронпраці при виконанні спеціальних видів робіт та пожежної безпеки.

Директор ВВЕМ повинен мати V групу з електробезпеки. Директор здійснює керівництво ВВЕМ безпосередньо чи через своїх заступників згідно розподілу обов'язків. Безпосередньо директору підпорядковані:

-             головний інженер;

-             заступники директора;

-             бухгалтерія (через головного бухгалтера);

-             економічний відділ (через начальника відділу);

-             юрисконсульт;

-             помічник директора;

-             працівник з питань мобілізаційної підготовки, цивільної оборони і режимно-секретної роботи.

Головний бухгалтер організує бухгалтерський облік та складання фінансової звітності в ВВЕМ, інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей та основних фондів 1 раз на рік за участю представника Компанії.

При виконанні своїх задач та функцій ВВЕМ має право взаємодіяти з усіма напрямками, відділами, службами, іншими відокремленими підрозділами Компанії, організаціями та підприємствами інших відомств в межах наданих їм прав.

.2 Діагностика діяльності досліджуваного підприємства на основі аналізу основних економічних показників

Фінансовий стан підприємства характеризується системою показників, що відображають стан капіталу в процесі його кругообігу та здатність суб’єкта господарювання фінансувати свою діяльність на фіксований момент часу.

Професійне управління фінансами вимагає глибокого аналізу, який дозволяє більш точно оцінити невизначеність ситуації за допомогою сучасних кількісних методів дослідження. В зв’язку з цим істотно зростає роль фінансового аналізу, тобто комплексного системного вивчення фінансового стану підприємства і факторів його формування з метою оцінки ступеню фінансового ризику та прогнозування рівня дохідності капіталу.

В процесі постачальницької, виробничої, збутової і фінансової діяльності відбувається безперервний кругообіг капіталу, змінюється структура засобів і джерел їх формування, наявність і потреба в фінансових ресурсах і як наслідок - фінансовий стан підприємства, зовнішнім проявом якого є платоспроможність.

Аналіз основних економічних показників включає в себе оцінку діяльності підприємства в минулому, на сьогодні та в майбутньому. Його мета - визначити стан фінансового здоров’я підприємства, своєчасно виявити і усунути недоліки в діяльності; знайти резерви покращення фінансового стану підприємства.

Для аналізу основних показників діяльності підприємства використано дані бухгалтерської фінансової звітності за 2009-2011 роки: Основні економічні показники господарської діяльності СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» наведено у таблиці 2.2 та на рисунку 2.2.

З даних таблиці 2.2 видно, яких фінансових результатів у господарській діяльності досягло підприємство за 2009-2011 роки. Дохід (виручка) від реалізацій продукції (товарів, робіт, послуг) має тенденцію до збільшення (на початку періоду темп приросту становив 25% на кінець періоду - 12,36%). Загалом дохід за досліджуваний період збільшився на 21486 тис грн. Валовий прибуток залежить від показників виручки від реалізації товарної продукції і собівартості цієї продукції. Валовий прибуток за 2009-2011 роки збільшився на 5658,8 тис грн. Собівартість реалізованої продукції зросла на 8272 тис грн. за 2010-2011 роки. Збільшення собівартості реалізованої продукції призвело і до збільшення адміністративних витрат та інших операційних витрат. Лише показник інших витрат зменшився на 32,9 тис грн. у 2010 році порівняно з 2009 роком.

Таблиця 2.2 Аналіз показників господарсько-фінансової діяльності СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» за 2009-2011рр.

Рис.2.2 Динаміка основних результатів господарської діяльності ВАТ «АК Вінницяобленерго»

Можна сказати, що збільшення собівартості та інших витрат були виправдані, так як привели до збільшення чистого прибутку на 2395,3 тис грн. у 2011 році порівняно з 2010 роком, а темп приросту склав 92,5%.

Проаналізуємо стан ділової активності підприємства на основі розрахунку коефіцієнтів. В таблиці 2.3 та на рисунку 2.3 представлені розрахунки коефіцієнтів.

Таблиця 2.3 Аналіз ділової активності ВАТ «АК Вінницяобленерго» за 2009-2011рр.

Аналізуючи таблицю 2.3 ми бачимо, що коефіцієнт загальної оборотності активів має динаміку до збільшення і складає 1,30. Високий рівень оборотності запасів (1,05) позитивно відображається на забезпеченні обсягу реалізації продукції. Строк обороту запасів зменшився і склав 349 днів у 2011 році це на -431,98 менше ніж у 2010 році. Коефіцієнт оборотності загальної суми дебіторської заборгованості має найбільше значення у 2010 році - 446,44 це пов’язано із зменшенням середньорічної вартості дебіторської заборгованості. У даному випадку чим більша кількість оборотів, тим швидше підприємство отримує кошти від своїх боржників (дебіторів). Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості по товарним операціям має динаміку до збільшення. Коефіцієнт оборотності загальної суми кредиторської заборгованості має таку ж тенденцію.

Рис.2.3 Динаміка показників ділової активності ВАТ «АК Вінницяобленерго»

Загалом строки обороту загальної суми дебіторської заборгованості більші за строки обороту загальної суми кредиторської заборгованості це свідчить про покращення платоспроможності підприємства. Тривалість операційного циклу і тривалість фінансового циклу знижуються за досліджуваний період.

Виконаємо розрахунки показників фінансової стійкості ВАТ «АК Вінницяобленерго», які дадуть нам інформацію про фінансовий стан підприємства, що представлені в таблиці 2.4 та на рисунку 2.4.

Таблиця 2.4 Аналіз показників фінансової стійкості ВАТ «АК Вінницяобленерго» за 2009-2011рр.

Аналізуючи таблицю 2.4 можна сказати, що коефіцієнт автономії протягом досліджуваного періоду має тенденцію до збільшення і перевищує норму, це позитивно характеризує підприємство. Коефіцієнт фінансової залежності у 2011 році складає - 1,61. Дане значення коефіцієнта в межах норми. На відміну від попередніх коефіцієнт маневреності є досить низьким (0,07). Він має значне відхилення від норми. Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності.

Рис. 2.4 Динаміка інтегрального показника рівня загрози банкрутства ВАТ «АК Вінницяобленерго»

Коефіцієнт забезпечення власними коштами також негативно характеризує підприємство. У 2011 році він складає -7,88, в той чай час коли нормативне значення >0,1. Коефіцієнт фінансової стабільності перевищує норму і в 2011 році - 1250,58. Це на 168,66 менше ніж у 2010 році.

На основі балансу можна здійснити попередню оцінку фінансового стану господарства. Для цього необхідно виявити позитивні та явно негативні статті балансу; оцінити зміну валюти балансу за аналізований період; проаналізувати динаміки і структури балансу. В порівняльному балансі загальні дані доповнюють показниками структури, абсолютної та структурної динаміки активів і пасивів підприємства за звітний період. Під час складання та аналізу порівняльного балансу використовують прийми горизонтального та вертикального аналізу. В горизонтальному аналізі здійснюють визначення абсолютних та відносних змін різних статей балансу. А у вертикальному - визначають частку окремих статей та їх змін. Про задовільну роботу підприємства вказує наявність статей балансу.

Аналіз динаміки та структури майна ВАТ «АК Вінницяобленерго» представлений в табл. 2.5.

Таблиця 2.5 Аналіз динаміки та структури майна ВАТ «АК Вінницяобленерго»

З таблиці 2.5 видно, що необоротні активи зростають і у 2011 році становлять 84248,4 тис грн. Оборотні активи мають тенденцію до зменшення, за досліджуваний період вони зменшились на 353,7 тис грн. Запаси також зменшуються за 2009-2011 роки на 232,9 тис грн. Дебіторська заборгованість за товари значно зменшилась за 2009-2010 роки, незначне збільшення спостерігається у 2011 році - 28,4 тис грн. Грошові кошти та їх еквіваленти зменшились за досліджуваний період на 189,5 тис грн. Аналізуючи показники пасиву слід зазначити, що поточні зобов’язання збільшились за 2009-2011 роки на 15147,8 тис грн.

Кредиторська заборгованість досягла 33309,6 тис грн., це на 15154,9 більше ніж у 2009 році. Інші короткострокові пасиви зменшились на 7,1 тис грн. дане зменшення є позитивним для підприємства.

В табл. 2.6 представлений аналіз стану і структури капіталу майна.

З таблиці 2.6 видно, що коефіцієнт забезпеченості власними коштами є низьким протягом досліджуваного періоду і має значне відхилення від норми. У 2011 році -7,88. Коефіцієнт автономії протягом досліджуваного періоду має тенденцію до збільшення і перевищує норму, це позитивно характеризує підприємство. Коефіцієнт фінансової залежності у 2011 році складає - 1,61. Дане значення коефіцієнта в межах норми. Коефіцієнт концентрації ЗК за 2009-2011 роки не перевищує нормативне значення (0,5). Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості найбільший у 2009 році - 142,36. Це свідчить про перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською. Коефіцієнт поточних зобов'язань - 1, це позитивне перевищення норми. Коефіцієнт фінансування (співвідношення ЗК та ВК) - 0,6 у 2011 році це на 0,08 більше ніж у 2010 році. Коефіцієнт фінансової стабільності (стійкості) перевищує 1 і складає 3 у 2009 році. Коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом знаходиться нижче норми.

Таблиця 2.6 Аналіз стану і структури капіталу майна ВАТ «АК Вінницяобленерго»

.3 Оцінка методів управління на підприємстві електропостачання

Складні процеси становлення ринкових відносин в Україні мають свої особливості на рівні підприємства, становище якого у ринковій економіці докорінно змінюється. Будучи економічно самостійним і повністю відповідаючи за результати своєї діяльності, підприємство повинно сформувати таку систему менеджменту, яка забезпечила б йому високу ефективність роботи, конкурентоздатність і стійке становище на ринку.

Ефективність менеджменту у великій мірі залежить від організації аналітичної роботи на підприємстві, глибини аналізу його виробничої, фінансової та маркетингової діяльності. Аналіз як особлива функція менеджменту являє собою процес збору, опрацювання, осмислення і інтерпретації одержаних даних для підготовки і прийняття управлінських рішень. Функція економічного аналізу є однією з найважливіших в роботі планово-економічного відділу СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго».

Характерними особливостями організаційно-розпорядчих методів управління є: прямий вплив на об'єкт управління; обов'язковий характер виконання вказівок, розпоряджень, постанов та інших адміністративних рішень вищих органів управління для підпорядкованих об'єктів; суворо визначена відповідальність за невиконання вказівок та розпоряджень.

Акти управління СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго», які здійснюються управлінськими працівниками, поділяються на два види: нормативні та індивідуальні.

Нормативні акти управління господарства (Статут підприємства, положення про структурні підрозділи, інструкції тощо) визначають мету, завдання, функції, права та відповідальність господарства, його підрозділів і службових осіб апарату управління.

Індивідуальні акти управління у господарстві (накази, розпорядження, вказівки тощо) адресують певним об'єктам управління, визначають їм чергові завдання.

Організаційний вплив на об'єкт управління здійснюється у формі регламентування, нормування, інструктування та інформування. Він є засобом впливу через документи тривалої дії.

Організаційне регламентування у СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» ґрунтується на використанні норм українського права і правил, дотримання яких обов'язкове як для керівника, так і для всіх працюючих на підприємстві. На основі правових норм, що містяться в законах, декретах, положеннях, указах і постановах українського законодавства, в Статуті господарства (додаток Б) та інших документах. У СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» розроблені положення про відділи і служби, а також посадові інструкції для всіх службових осіб.

Вплив на систему, якою управляють, за допомогою організаційного нормування реалізується через встановлення нормативів, які уточнюють межі будь-якої діяльності, параметри технічних і економічних процесів. У СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» використовуються такі нормативи:

-    техніко-технологічні - регулюють використання обладнання та допоміжних матеріалів;

-        планово-економічні - охоплюють регулювання оплати і стимулювання праці, строки подання статистичної звітності;

         трудові - це норми виробітку, нормативи чисельності працівників, норми часу для праці і відпочинку, трудового розпорядку тощо;

         фінансово-кредитні - регулюють порядок одержання кредитів та ліквідації заборгованості, створення фондів загального і спеціального призначення, порядок віднесення втрат і збитків на результати діяльності та ін.;

         організаційно-управлінські, до них відносять типові управлінські структури, норми підпорядкування, порядок розробки та прийняття управлінських рішень та ін.

Організаційно-методичне інструктування також ефективний засіб інформаційного впливу на трудовий колектив або на окремого працівника. У СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» за допомогою методичних вказівок, розробок, інструкцій розробляються правила, які регулюють організаційні та спеціальні сторони його діяльності, підрозділів і службових осіб. Визначається порядок виконання будь-яких робіт, використання технічних засобів. Зокрема до інформаційного впливу, що використовується в господарстві належить використання актів, протоколів, доповідних записок, службових листів, заяв. Також з метою інструктування у СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» практикують оформлення приміщень організаційною документацією про умови роботи. Це стенди з найменуваннями організаційних підрозділів, схеми розташування їх, порядок роботи, внутрішньоорганізаційні інструкції. Це все поліпшує організаційні умови роботи, сприяє успішному виконанню її.

На відміну від організаційного впливу методи розпорядчого впливу відображають динаміку процесу управління і спрямованості на регулювання виробництва та усунення збоїв і перешкод, що виникають у роботі, їх здійснюють шляхом прийняття адміністративно-управлінських актів керівником, проведення спеціальних організаційних заходів. Розпорядчий вплив у СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» реалізується у формі наказів, розпоряджень, вказівок (письмово чи усно). Накази можуть віддаватися керівником підприємства як в письмовій, так і в усній формі. При цьому використовуються кадрові, виробничі накази, накази по заробітній платі, з приводу переводу на іншу роботу, прийняття на роботу та звільнення з роботи, накази про покарання та заохочення. Розпорядження віддаються як в усній, так і в письмовій формі начальниками підрозділів, служб, в деяких випадках - керівником. Вони мають на меті виконання наказів. Вказівки використовуються для виконання наказів і розпоряджень. Дисциплінарні дії на підприємстві використовуються згідно з конкретними ситуаціями. Вони виливаються в зауваження, догани, звільнення.

Організаційно-розпорядчі методи управління можна класифікувати також за джерелами впливу. Тоді виділяють способи організаційного впливу першого, другого та наступних рівнів управління, практика свідчить, що кожний рівень системи управління має свої особливості організаційного впливу і виділяє ті з них, які найбільш ефективні для цього рівня. Так, на вищих рівнях системи управління СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» переважають регламентаційні та нормативні способи організаційного впливу. На низовому щаблі управління на передній план виходять розпорядчі методи, покликані регулювати та підтримувати повсякденну виробничо-господарську діяльність. Диференціація способів організаційного впливу за рівнями системи управління закономірна, оскільки вона відображає обсяг повноважень, якими володіють керівники певного рангу, юридичне становище певного рівня управління, специфіку управління, його функціональний зміст на певному щаблі управління.

У СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» інколи вдаються й до таких адміністративних методів впливу як: матеріальна відповідальність і стягнення (добровільне відшкодування збитку підприємству, депреміювання, повна матеріальна відповідальність, колективна матеріальна відповідальність); дисциплінарна відповідальність і стягнення (зауваження, догана, сувора догана, пониження в посаді, звільнення); адміністративна відповідальність (попередження, штрафи, відшкодувальне вилучення предметів, адміністративний арешт та ін.). Отже, організаційно-розпорядчі методи витікають із суті управління, особливостей і властивих йому взаємовідносин, є стрижнем управлінського впливу, специфічним управлінським явищем. Звідси випливає потреба застосування організаційно-розпорядчих методів управління за будь-якої системи господарювання. В цих методах управлінський вплив набуває предметної форми і спонукає виконавців до конкретних дій.

Об’єктом соціальних методів управління підприємства є група працівників і трудовий колектив у цілому, а метою - управління формуванням і розвитком колективу для оптимальної згуртованості його членів у досягненні загальної мети шляхом забезпечення єдності інтересів, соціальної справедливості, розвитку ініціативи і почуття відповідальності кожного працівника за результати індивідуальної та колективної праці. Під впливом соціально-психологічних факторів в управлінні формуються суспільна свідомість, психологічні зв'язки в колективі, відношення до праці. Психологічний стан працівника може сприяти підвищенню продуктивності й ефективності праці, і навпаки, знижує трудову активність людей (втома, роздратування, апатія тощо).

Методи покликані підвищувати ініціативу і творче ставлення членів колективу до виконання службових та громадських обов’язків. Для цього у СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» використовують обмін передовим досвідом, моральне заохочення, розвиток соціальних потреб та інтересів, визначення соціальних проблем і перспективних цілей тощо. Ефективним засобом стимулювання трудової активності є моральне заохочення працівників за результатами праці. Зокрема у господарстві працівників які досягли високих успіхів у професійній діяльності нагороджують грамотами, цінними подарунками тощо.

З метою підвищення соціальної активності працівників і створення трудових колективів, що працюють ефективно, в господарстві широко застосовують критику і самокритику. Для цього використовують особисті бесіди, збори, засідання.

Методи управління нормативною поведінкою, що застосовуються у СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» спрямовані на упорядкування і гармонізацію соціальних відносин. Це, зокрема, сприяння утвердженню певних норм поведінки окремих осіб, груп і колективів у різних ситуаціях (правила внутрішнього розпорядку, статут, правила етикету).

Суб’єктом психологічних методів управління є керівник господарства, який у своїй діяльності спирається на думку членів трудового колективу. За допомогою психологічних методів управління регулюються міжособистісні стосунки як працівниками і керівниками, так і між членами трудового колективу господарства.

Психологічні методи управління поділяють на такі основні групи:

методи формування і розвитку трудового колективу;

методи гуманізації стосунків у трудовому колективі;

методи психологічного спонукання (мотивації);

методи професійного відбору і навчання.

Методи формування і розвитку трудового колективу дають можливість підтримувати на оптимальному рівні кількісне співвідношення між працівниками з урахуванням їхньої психологічної сумісності для регулювання групових стосунків усередині колективу. До методів гуманізації стосунків у трудовому колективі належать: стиль керівництва, культура управління, етика управлінської діяльності. Їх завданням є створення оптимальних стосунків між працівниками і керівником, утвердження принципів соціальної справедливості.

Відмітимо, що у СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» у зв’язку з тим, що керівник і більшість працівників працюють разом протягом багатьох років сформована культура управління, стосунки між підлеглими і керівником відповідають управлінській субординації.

Сутність методів психологічного спонукання (мотивації) полягає у формуванні у працівників мотивів до високопродуктивної праці завдяки розвитку ініціативи та винахідливості, з цією метою в господарстві неодмінно заохочуються раціоналізаторські пропозиції та ініціатива.

Для того щоб успішно керувати діяльністю трудового колективу, керівник повинен мати соціальну інформацію про нього. Це завдання вирішують через систему конкретних соціологічних досліджень. На практиці застосовують різні методи і прийоми соціологічних досліджень, серед яких найбільшого поширення набули методи збирання соціальної інформації (спостереження, аналіз документації, соціальний експеримент, анкетування, інтерв'ювання, соціометрія та ін.) і методи кількісної і якісної обробки даних (математичні, статистичні методи узагальнення і аналізу). Форми застосування зазначених методів визначаються завданнями дослідження, які стоять перед СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго», але останнім часом на підприємстві використовують такий метод збирання інформації, як анкетування.

Розділ 3. Удосконалення методів управління на СО «ВВЕМ» ВАТ «АК ВІННИЦЯОБЛЕНЕРГО»

управління планування менеджмент якість

3.1 Методи управління енергетичним підприємством, засновані на сучасних концепціях менеджменту

Удосконалення системи управління повинно будуватись відповідно державній політиці в енергетичній галузі. Державна політика в електроенергетиці базується на таких принципах:

-        державне регулювання діяльності в електроенергетиці;

-        створення умов безпечної експлуатації об'єктів електроенергетики;

         забезпечення раціонального споживання палива і енергії;

         додержання єдиних державних норм, правил і стандартів всіма суб'єктами відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії;

         створення умов для розвитку і підвищення технічного рівня електроенергетики;

         підвищення екологічної безпеки об'єктів електроенергетики;

         забезпечення захисту прав та інтересів споживачів енергії;

         збереження цілісності та забезпечення надійного і ефективного функціонування об'єднаної енергетичної системи України, єдиного диспетчерського (оперативно-технологічного) управління нею;

         сприяння розвитку конкурентних відносин на ринку електричної енергії;

         забезпечення підготовки кадрів високої кваліфікації для електроенергетики;

         створення умов для перспективних наукових досліджень;

         забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики;

         забезпечення відповідальності енергопостачальників та споживачів.

Крім того, потрібно врахувати проблемні питання щодо «вузьких місць» в ОЕС України та Центрального регіону, труднощі щодо складання графіків навантаження електростанцій, проблемні питання, що виникають під час експлуатації обладнання та введення нового обладнання.

Ми вважаємо, що удосконалення методів управління повинно бути побудовано на основі концепції енергетичного менеджменту в містах з використанням елементів управління менеджменту якості, менеджменту знань.

На рис. 3.1 представлено систему управління, що використовує сучасні управлінські технології і може бути активно використана на підприємствах енергетичної галузі та в адміністративному менеджменті управління містом.

Розглянемо кожну з технологій управління. Менеджмент якості та впровадження чіткої системи якості на кожному робочому місці дозволить сформувати бібліотеку бізнес-процесів та здійснити моделювання і оптимізацію кожного з них. Одержані результати моделювання дозволять визначити критичні точки кожного процесу, удосконалити контроль, скорегувати посадові інструкції, уникнути дублювання в роботі персоналу.

Практичними заходами реалізації системи управління знаннями в організації є створення конкретних форм обміну знаннями між робітниками в процесі міжособистісних комунікацій, застосування сучасних комп’ютерних технологій,створення організаційної культури для сприяння створенню міжорганізаційного поля знань для створення конкурентних переваг організації (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 Система управління знаннями СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго»

Технологія менеджменту знань передбачає формування знань організації. Знання підприємства можна розділити на дві категорії - знання, що зберігаються за допомогою інформаційних технологій та «живі знання», носіями яких є співробітники. На рис. 3.2 представлено ланцюг розвитку системи управління знаннями в організації.

На основі концепції управління знаннями можна сформувати таблицю, що дозволить скорегувати функції менеджерів з служб управління трудовими ресурсами відповідно цій концепції. В таблиці 3.2 представлені посади нових підрозділів управління знаннями, що пропонуються вводити для організацій, що впроваджують нову концепцію та повністю змінюють організаційну структуру.

Рис. 3.2 Ланцюг розвитку системи управління знаннями для СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго»

Якщо цю концепцію використовувати для структури СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго», то запропоновані функції та посадові обов’язки можуть виконувати менеджери служб управління персоналом та провідні менеджери, що будуть керівниками нових напрямків розвитку - енергетичного аудиту та нових технологій. Ми вважаємо, що координатори знань самотужки не зможуть виконати такі змістовні та технологічно непрості функції. В даному випадку двоїстість менеджменту знань проявляється в тому, що потрібно використовувати знання та навички менеджерів з персоналу та менеджерів напрямків. Крім того, потрібно впроваджувати комплексну систему енергетичного менеджменту в місті та на кожному окремому підприємстві, установі, житлових будинках.

Людський капітал є найважливішим чинником економічного розвитку, який визначає ефективність використання виробничого, фінансового та природного капіталу і безпосередньо впливає не тільки на темпи, але і на якість економічного зростання, що обумовлено рядом причин.

Рух сучасної цивілізації до постіндустріального суспільства, інформаційної, наукоємної, високотехнологічної та інноваційної економіки. Цей процес супроводжується кардинальною зміною змісту і характеру трудової діяльності. У все більшій мірі роль рушійної сили набуває творчий характер праці, знання як безпосередня продуктивна сила, інформація як виробничий ресурс. Ясно, що нові напрямки розвитку інтелектуально доповнять традиційні - забезпечення споживання енергії, ремонт і будуть сприяти формуванню системи управління знаннями на підприємстві. Управління знаннями не обмежується лише їх накопичення усередині компанії, а спрямоване на поширення знань серед співробітників і постійне їхнє використання. Розглянемо принципові розходження, що не дають застосовувати до знань підходи, які успішно використовуються для управління фізичними, матеріальними і фінансовими ресурсами:

) людина, що передає знання, залишається його власником - одне знання може передаватися необмежену кількість разів, і при передачі збільшується кількість його власників.

) знання не зношується, скоріше, навпаки - при постійному використанні воно розвивається і стає більш корисним.

) знання існує віртуально і може бути як формалізованим (явним), так і персоналізованим (прихованим).

Таким чином, ми приходимо до необхідності формування нового управлінського підходу, що буде враховувати ці відмінності. Управління знаннями - це безупинний процес, спрямований на створення, накопичення і застосування знань на підприємстві.

Критерієм його ефективності є можливість співробітника підприємства вчасно одержати необхідне знання. Формалізовані знання (Explicit Knowledge) - знання, що містяться в листах, доповідях, звітах і т.д., ті знання, які можна задокументувати, відобразити у вигляді документів; близько 20% знань на підприємстві можна формалізувати.

Таблиця 3.2 Перерозподіл функцій у процесі управління знаннями на основі концепції економіки знань та для СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго»

Неформальні знання (Tacit Knowledge) - знання, що важко чи неможливо формалізувати; інтуїтивні знання, відчуття, враження, думки; близько 80% усіх знань; ці знання залишаються у співробітників при їх звільненні [32,c.17].

Тоді сформулюємо визначення управління знаннями таким чином, щоб кінцевий результат цього процесу був очевидний. Управління знаннями - це уміння збирати, структурувати, зберігати, розвивати (у тому числі в заданому напрямку) і продавати знання; це створення таких умов, при яких накопичені знання і досвід ефективно використовуються для виконання важливих задач підприємства.

Ми вважаємо, що удосконалення методів управління повинно бути побудовано на основі концепції енергетичного менеджменту в місті Вінниця. Принципами енергетичної політики міста повинні стати:

-        Системність (комплексне бачення проблем міської енергетики);

-        Партнерські стосунки всіх учасників енергетичного ринку;

         Координація та солідарна відповідальність за результати спільних дій;

         Ясно задекларовані зобов'язання відігравати ключову роль;

         Кореляція дій з підвищення енергоефективності з іншими стратегічними діями муніципалітету;

         Зрозумілість;

         Публічність, відкритість, доступність;

Необхідність впровадження системи управління споживанням енергії на муніципальному рівні виникає у зв’язку з:

-        Критичним зростанням обсягу енергоресурсів, які поглинають споживачі, зокрема установи бюджетної сфери (комунальні установи) та населення.

-        Низьким рівнем бюджетного забезпечення, зокрема, фінансових засобів, призначених для оплати енергоносіїв (частка бюджету установи), та купівельної спроможності населення, що регулярно призводить до кризи неплатежів.

         Скороченням лімітів на енергоносії, які встановлюються енергогенеруючими компаніями.

Енергетична політика є виразом намірів суб'єкта управління втрутитися у поведінку об'єкта управління, який впливає на життєдіяльність та безпеку громади, свого роду, лінією поведінки публічної влади щодо формально визнаної проблеми. Модель системи енергетичного менеджменту представлена на рис. 3.3.

Рис. 3.3 Модель системи енергетичного менеджменту для міста Вінниця

Реалізація запропонованої системи може бути здійснена при умові активної участі енергетичних підприємств міста та впровадження нових програм для Вінницького муніципалітету. Пропонуємо концепцію енергетичної політики (КЕП) муніципалітету.

КЕП - це документ, в якому визначено основні підходи, окреслено головні напрями та сформульовано загальні цілі, які ставить перед собою місто у сфері енергетики. Цей документ має визначити масштаби, сфери втручання та основних учасників, окреслює основні засоби, ймовірні ресурси та виконавців енергетичної політики.

Цілями енергетичної політики повинні бути: скорочення рівня споживання традиційних (вуглеводневих) енергоносіїв, збільшення частки ВДЕ у складі енергоносіїв у всіх сферах життєдіяльності міста, скорочення бюджетних видатків на енергоносії, скорочення рівня викиду двоокису вуглецю CO2 в атмосферу.

Модель концепції представлена на рис. 3.4.

Рис.3.4 Модель концепції енергетичного менеджменту

Енергетичною стратегією муніципалітету - конкретизація цілей енергетичної політики, визначення пріоритетів та напрямів досягнення визначених цілей на основі реалістичного ресурсного, кадрового, організаційного, методологічного, технічного та іншого забезпечення.

Міський енергетичний план є інструментом енергетичного менеджменту та реалізації енергетичної політики в місті.

План - це система цілей та завдань, складена з метою реалізації визначеної політики через визначену стратегію.

Міський енергетичний план (МЕП) - це система ясно сформульованих цілей та завдань в межах потенціалу енергоефективності, з системою управління, координації, контролю та корекції, чітко визначеними ресурсами та часовими рамками, створена з метою реалізації енергетичної політики міста у відповідності з прийнятою енергетичною стратегією.

На рис. 3.5. представлено схему основних функцій менеджменту, що здійснюються при впровадженні енергетичного плану міста

Рис. 3.5 Основні функції менеджменту, при впровадження енергетичного плану міста Вінниці

Місто виступає як споживач енергії. Виробником і постачальником енергії є, в першу чергу, СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго». За представленими вище моделями та пропозиціями разом з відповідними управліннями міської та обласної ради підприємство бере на себе функції мотиватора, регулятора та контролера (енергетичний аудит).

На рис. 3.6. представлено процес енергетичного планування розвитку міста.

Процес муніципального енергетичного планування.

Ознаками якісної системи енергоменеджменту у місті будуть:

-        Аудит енергоспоживання - інвентаризація основних об'єктів та суб'єктів постачання та споживання енергії.

-        Наявність муніципальної енергетичної інформаційної системи.

Рис. 3.6 Процес муніципального енергетичного планування

-        Аналіз стану енергоспоживання та визначення потенціалу енергоефективності.

На основі проведеного дослідження розроблена модель запровадження системи енергоменеджменту у місті Вінниця.

Рис. 3.7 Модель системи енергоменеджменту у місті Вінниця

По перше потрібно взяти на себе зобов’язання постійно покращувати енергетичне функціонування міського господарства. Забезпечити розуміння та підтримку з боку керівництва міста.

Запровадження системи енергоменеджменту у місті вимагає вмотивованої переконаності та відповідних зобов’язань вищого керівництва міста виділити персонал, кошти, організувати збір інформації та комунікацію щоб добитись постійного покращення у сфері енергетики.

Висновки та пропозиції

Впровадження нових методів на підприємстві СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» неможливо розглядати відокремлено від розвитку енергетики міста та всього регіону. На сьогоднішній день багато країн активно підтримують ініціативи, спрямовані на виробництво відновлювальних або альтернативних видів енергії. Висхідна тенденція, що спостерігається у цінах на енергоресурси, особливо на природний газ і нафтопродукти, стимулює розвиток альтернативної енергетики. Наявність потужної ресурсної бази у формі сільського господарства і водних ресурсів є сильною стороною Вінниччини й дозволяє регіонові стати важливим гравцем на ринку відновлювальної енергії. Саме тому, енергетичні підприємства Вінниці повинні стати лідерами щодо впровадження нових технологій та зокрема методів менеджменту.

Серед методів менеджменту, що повинні бути активно впроваджені на підприємстві в дослідженні виділені загальні методи управління, аналітичні методи для ефективного прийняття рішення; розпорядчі методи та соціально-психологічні методи впливу на персонал та споживачів підприємства. Ефективність менеджменту у великій мірі залежить від організації управління, впровадження нових технологій та аналітичної роботи на підприємстві..

На основі проведеного аналізу господарської діяльності підприємства слід зазначити, що дохід (виручка) від реалізацій продукції (товарів, робіт, послуг) має тенденцію до збільшення (на початку періоду темп приросту становив 25% на кінець періоду - 12,36%). Загалом дохід за досліджуваний період збільшився на 21486 тис грн. Валовий прибуток залежить від показників виручки від реалізації товарної продукції і собівартості цієї продукції. Валовий прибуток за 2009-2011 роки збільшився на 5658,8 тис грн. Собівартість реалізованої продукції зросла на 8272 тис грн. за 2010-2011 роки. Збільшення собівартості реалізованої продукції призвело і до збільшення адміністративних витрат та інших операційних витрат. Лише показник інших витрат зменшився на 32,9 тис грн. у 2010 році порівняно з 2009 роком. Можна сказати, що збільшення собівартості та інших витрат були виправдані, так як привели до збільшення чистого прибутку на 2395,3 тис грн. у 2011 році порівняно з 2010 роком, а темп приросту склав 92,5%.

Отож, можемо констатувати, що у СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» широко застосовуються методи впливу на трудовий колектив, що зумовлено сформованою внутрішньогосподарською культурою, стилем керівництва тощо. Саме це говорить про потенціал підприємства для створення центру знань та впровадження нових інтелектуальних напрямів роботи, а саме енергетичного аудиту та моніторингу і впровадження нових енергозберігаючих технологій у Вінницькому регіоні.

Програма з енергоефективності впроваджуватиметься через пакет, що складається з низки взаємопов’язаних проектів. Вона включає дії, які одночасно передбачають впровадження енергозберігаючих технологій та розвиток сектора альтернативної енергетики. Підприємство, що досліджувалось в магістерській роботі повинно стати лідером в програмах впровадження енергоефективності. Це буде сприяти досягненню наступних результатів:

оцінка здійсненності та надання пропозицій щодо рішень у сфері енергозбереження та виробництва відновлювальної енергії;

пілотне випробування нових рішень у сфері відновлювальної енергії;

підвищення рівня поінформованості населення, державного та приватного секторів щодо енергоефективності - енергетичного аудиту та енергетичного менеджменту будівель; підвищення енергоефективності у державному секторі.

Зазначені дії повинні доповнюватися заходами з підвищення поінформованості населення щодо енергоефективності та передачі знань стосовно проведення енергетичного аудиту і енергетичного менеджменту. Це має призвести до створення сталої моделі контролю та скорочення енергоспоживання й підвищення енергоефективності на рівні громад.

На основі концепції управління знаннями запропоновано скорегувати напрямки діяльності підприємства та функції менеджерів та інженерів енергетичного підприємства. Якщо цю концепцію використовувати для структури СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго», то запропоновані функції та посадові обов’язки можуть виконувати менеджери служб управління персоналом та провідні менеджери, що будуть керівниками нових напрямків розвитку - енергетичного аудиту та нових технологій. Таким чином, результати дослідження дозволяють зробити висновок про введення стратегічних змін в діяльність досліджуваного підприємства, серед яких потрібно виділити стратегію технологічного розвитку; стратегію розвитку напрямку енергетичного аудиту та консультування на основі створення, накопичення і застосування знань на підприємстві.

Ми вважаємо, що удосконалення методів управління повинно бути побудовано на основі концепції енергетичного менеджменту в місті Вінниця.

Енергетична політика є виразом намірів суб'єкта управління втрутитися у поведінку об'єкта управління, який впливає на життєдіяльність та безпеку громади, свого роду, лінією поведінки публічної влади щодо формально визнаної проблеми. В курсовій роботі запропонована модель системи енергетичного менеджменту, що може бути використана для впровадження програм ефективної енергетики в місті Вінниця та Вінницькому регіоні.

Запропонована модель не тільки сприятиме впровадженню енергозберігаючого споживання в місті, а і дозволить підприємству СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» ввести нові послуги та технології енергетики в свою діяльність.

Запропоновані на основі результатів дослідження тренінги з енергетичного менеджменту повинні включати дві складові - ознайомлення та оцінка ефективності методів енергозберігання та психологічні методи впровадження сучасного енергетичного менеджменту.

Узагальнюючи матеріали, що стосується соціально-психологічного забезпечення стратегічних змін на СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго», можна виокремити основні проблеми, які треба розв’язувати на підприємстві:

) Зв’язок організаційно-структурних і соціально-психологічних складових змін (це знаходить відображення в концепції організаційного розвитку);

) Система мотивації та практики винагороди (включаючи можливості професійної кар’єри) в ході стратегічного розвитку;

) Взаємовідносини в системі «керівник-підлеглий», стилі та методи керівництва у стратегічному підприємстві;

) Формування стратегічної поведінки (в тому числі зміни в організаційній культурі, ставлення до ринку).

Таким чином, впровадження концепції менеджменту знань та якості ділових процесів для СО «ВВЕМ» ВАТ «АК Вінницяобленерго» були розроблені такі рекомендації:

Переглянути і оновити стратегічні плани розвитку підприємства. Підприємству доцільно з перейти з підприємства-виробника до підприємства, що не тільки забезпечує місто електроенергією, а і регулює та управляє енергопостачанням та впровадженням нових енергозберігаючих цього технологій; впровадити нові напрямки розвитку - енергетичний моніторинг та участь в енергетичних програмах міста.

Доцільно впровадити новий підхід до накопичення та формування програм навчання та діяльності персоналу, збереження знань у вигляді електронних носіїв.

Список використаних джерел

1.     Конституція України (прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року) : із змін., внесеними згідно із Законом України від 8 груд. 2004 р. №2222-ІV. - Х. : Фоліо, 2007. - 160 c.

2.     Господарський кодекс України: чинне законодавство зі змін. та допов. станом на 1 берез. 2009 р. : (відповідає офіційному текстові). - К.: Паливода А. В., 2009. - 192 с. - (Кодекси України).

.       Кодекс законів про працю України [Електронний ресурс]: Кодекс України від 10 грудн. 1971р. №322-VIII. - Режим доступу: http://zakon.-rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=322-08. - Назва з екрану.

4.       Цивільний кодекс України [Електронний ресурс]: Кодекс України від 16 січня 2003р. №435-IV зі змін. та допов. станом на 10 лютого 2011 р. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=435-15. - Назва з екрану.

5.       Агафонова, И. П. Пути и проблемы вертикальной интеграции российских предприятий в условиях современной экономики / И. П. Агафонова // Менеджмент в России и за рубежом. - 2005. - №5. - С.99-108.

6.       Аніщенко, В. О. Особливості стратегічного розвитку компанії з метою збільшення її вартості / В. О. Аніщенко, В. Г. Маргасова, Н. В. Ткаленко // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №2. - С.67-75.

.        Антонюк, Ю. Застосування математичних моделей в стратегічному управлінні підприємством / Ю. Антонюк // Ринок цінних паперів. - 2006. - №3-4. - С.55-68.

.        Балабанова, Л. В. Стратегічне маркетингове управління конкурентоспроможністю підприємств : Навч. посібник / Л. В. Балабанова, В. В. Холод. - К : Професіонал, 2006. - 448с.

9.       Бородин, А. И. Методологические основы эколого-экономического управления предприятием / А. И. Бородин // Менеджмент в России и за рубежом. - 2006. - №3. - С.68-69.

10.     Босак, І. П. Інформаційне забезпечення управління підприємством: економічний аспект / І. П. Босак, Є. М. Палига // Регіональна економіка. - 2007. - №4. - С. 193-196.

.        Василенко, В. О. Стратегічне управління підприємством: Навч. посібник / В. О. Василенко, Т. І. Ткаченко ; За ред. В.О. Василенка. - 2-ге вид., випр. і доп. - К : Центр навчальної літератури, 2004. - 400с.

.        Венгер, В. Організація управління державними підприємствами: стан і перспективи / В. Венгер // Економіка України. - 2006. - №3. - С.26-33.

.        Герасимчук, В. Управління підприємством як соціально-економічною системою: функціональний підхід / В. Герасимчук // Економіка України. - 2003. - №4. - С.12-18.

14.     Гусева, Т. Отчетность в области устойчивого развития: возможности, открывающиеся перед малыми и средними предприятиями / Т. Гусева // Менеджмент в России и за рубежом. - 2004. - №1. - С.93-107.

15.     Дмитрієва, О. Збалансована система показників у стратегічному управлінні підприємствами в Україні та Угорщині / О. Дмитрієва // Вісник КНТЕУ. - 2007. - №2. - С.21-28.

.        Єфімова, О. Системний підхід - основа управління діяльністю підприємств / О. Єфімова // Персонал. - 2007. - №2. - С.67-71.

17.     Жданов, С. А. Методы и рыночная технология экономического управления / С. А. Жданов. - М : Дело и Сервис, 2010. - 272с.

18.     Ігнатьєва, І. А. Методологічні підходи щодо формування концептуальної моделі стратегічного управління промисловим підприємством / І. А. Ігнатьєва // Економіка & держава. - 2011. - №2. - С.44-48.

.        Карп, І. Застосування логістичного підходу в управлінні промисловим підприємством / І. Карп // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №4. - С.27-34.

20.     Ключко, В. Н. Германская модель корпоративного управления: генезис, особенности и тенденции / В. Н. Ключко // Менеджмент в России и за рубежом. - 2006. - №6. - С.58-68.

.        Кузнецов, В. Система управления предприятия - ключевой фактор выбора АСУ / В. Кузнецов // Корпоративные системы. - 2009. - №3. - С.55-58.

.        Лесниченко, М. С. Методы и средства управления в энергетике: пример развития / М. С. Лесниченко, Т. В. Атанова // Корпоративные системы. - 2006. - №6. - С.25-27.

23.     Лисак, В. М. Теоретичні аспекти автоматизації процесів збирання економічної інформації для управління підприємством / В. М. Лисак // Вісник Хмельницького національного університету. - 2009. - №5. - С.49-52.

24.     Литвиненко, И. Ю. Форма и содержание в управлении предприятием и персоналом / И. Ю. Литвиненко // Менеджмент и кадры: психология управления, соционика и социология. - 2006. - №9. - С.5-8.

25.     Макаренко, М. В. Формування механізму управління ефективним функціонуванням підприємства / М. В. Макаренко // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №11. - С.126-135.

.        Менеджмент: підручник / В. Г. Федоренко, Є. В. Бондаренко, О. Ф. Іткін та ін. ; за ред. В.Г. Федоренка. - К. : Алерта, 2009. - 652 с.

27.     Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. - М.: Дело, 2009. - 702 с.

28.     Мних, О. Формування інтегрованої системи стратегічного управління розвитком підприємства / О. Мних // Вісник КНТЕУ (спецвипуск). - 2005. - №1. - С.104-111.

.        Московська, Н. Контроль якості енергопостачання / Н. Московська // Стандартизація, сертифікація, якість. - 2004. - №1. - С.50-52.

.        Мошек, Г. Є. Менеджмент підприємства : Підручник / Г. Є. Мошек, Л. А. Гомба, Л. П. Піддубна. - К : КНТЕУ, 2002. - 371с.

31.     Патлис, А. Т. О моделировании управления производственным предприятием в условиях нестабильной внешней среды / А. Т. Патлис // Менеджмент в России и за рубежом. - 2006. - №5. - С.17-21.

32.     Пиріг, Д. З. Досвід розвитку управління інноваційною діяльністю малих підприємств у зарубіжних країнах / Д. З. Пиріг // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №3. - С.163-170.

.        Пікуза, О. Інформаційне забезпечення оцінки якості управління підприємством / О. Пікуза // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №10. - С.179-183.

.        Побережна, Г. Удосконалення управління діяльності малих та середніх підприємств / Г. Побережна // Економіка А П К. - 2010. - №3. - С.107-112.

.        Птащенко, Л. О. Розвиток наукових напрямів управлінських концепцій удосконалення системи показників діяльності / Л. О. Птащенко // Економіка & держава. - 2009. - №5. - С.42-44.

.        Ромашевська, Н. О. Управління економічним потенціалом підприємства в умовах нестабільної економіки / Н. О. Ромашевська // Сучасний стан і тенденції розвитку економіки регіонів в контексті євроінтеграційних процесів : Збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції 14-17 вересня 2007 року у м. Ялті. - Вінниця : Центр підготовки навчальних та науково-методичних видань, 2007. - С.328-333.

.        Руденко, Г. Р. Інноваційність взаємозв’язків видів забезпечення логістичної діяльності та управління підприємством / Г. Р. Руденко // Проблеми науки. - 2007. - №8. - С.8-13.

.        Садєков, А. Методичний підхід до оцінки ефективності стратегічних змін на підприємстві / А. Садєков // Вісник КНТЕУ. - 2006. - №2. - С.5-10.

.        Скібіцький, О. М. Антикризовий менеджмент : навч. посібник / О. М. Скібіцький. - К. : Центр учбової літератури, 2010. - 568с.

40.     Сокур, С. Как строить систему управления: прагматичный подход / С. Сокур // Корпоративные системы. - 2005. - №1. - С.5-9.

41.     Управління потенціалом підприємства: Навч. посібник / І. З. Должанський, Т. О. Загорна, О. О. Удалих та ін. - К : Центр навчальної літератури, 2006. - 362с.

.        Цигилик, І. І. Економічне обґрунтування діяльності підприємства на основі методів стратегічного управління / І. І. Цигилик, С. І. Вінтонів // Економіка, фінанси, право. - 2006. - №8. - С.3-9.

.        Цигилик, І. І. Роль аналізу фінансової діяльності підприємства у системі стратегічного управління / І. І. Цигилик // Економіка, фінанси, право. - 2006. - №7. - С.8-14.

44.     Чаинский, В. Альтернатива директивному методу управления / В. Чаинский // Корпоративные системы. - 2006. - №5. - С.39-43.

45.     Чорна, Л. О. Менеджмент-маркетинг як пріоритет розвитку підприємства в умовах глобалізації економіки / Л. О. Чорна, В. Т. Сусіденко // Євроатлантична інтеграція України: можливості та перспективи : Збірник статей Міжнародної науково-практичної конференції 4 березня 2009 року. - Вінниця : ВТЕІ КНТЕУ, 2009. - С.274-279.

.        Шемаєва, Л.Г. Категорійний апарат управління стратегічною взаємодією підприємства та суб'єктів зовнішнього середовища / Л. Г. Шемаєва // Проблеми науки. - 2007. - №7. - С.39-46.

.        Шершньова, З. Е. Стратегічне управління : Навч. посібник / З. Е. Шершньова, С. В. Оборська. - К : КНЕУ, 1999. - 384с.

.        Янковець, Т. М. Обґрунтування взаємозв'язку стратегічного управління підприємством й інноваційного його розвитку / Т. М. Янковець // Проблеми науки. - 2010. - №6. - С.26-32.

49.     Drury C. Management and Cost accounting.- International Thompson Business Press. - 1996.

50.     www.intalev.com.ua

.        www.manadgment.com.ua