Статистичне вивчення товарних ринків в регіоні

Тема

«Статистичне вивчення товарних ринків в регіоні»

Вступ

Розділ 1 Сутність товарного ринку та завдання його статистичного дослідження

.1 Основні поняття, статистичні критерії та класифікація в оптовій торгівлі

.2 Система показників товарних ринків та джерела інформації

Розділ 2 Статистичні методи дослідження товарних ринків

.1 Аналіз сезонних коливань соціально-економічних явищ

.2 Статистичні методи виявлення сезонних коливань

Розділ 3 Статистичне дослідження сезонності реалізації м’ясо-молочної продукції в Харківській області

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

В умовах розвиненої ринкової економіки інформація про стан товарних ринків є важливим фактором, що визначає ефективність управлінських рішень. При цьому мова йде не тільки про фірми, для яких така інформація грає важливу роль при виборі ринкової стратегії, але й про органи державного управління.

Коли попит і пропозиція відносно збалансовані, основними напрямами державної політики на товарних ринках стають забезпеченням високого рівня конкурентоздатності національних виробників, а також підтримка і розвиток конкуренції.

У першому випадку як інструменти регулювання виступають переважно непрямі заходи. У другому випадку як окремий блок можна виділити заходи, направлені на підтримку дрібного і середнього бізнесу. Вони забезпечують збереження конкурентного середовища, а також створення додаткових робочих місць. При цьому відповідні органи державного управління (як правило, це міністерство економіки) потребують зведеної інформації про розвиток малого і середнього підприємництва в різних галузях економіки.

В умовах розвиненої ринкової економіки органи державного управління об'єктивно мають потребу як в досить загальній зведеній інформації про функціонування товарних ринків, так і у конкретних даних про окремі товарні ринки і окремі підприємства.

Як показує світовий досвід, державні органи статистики повинні виконувати роль не тільки постачальника об'єктивної статистичної інформації, а й задовольняти потреби користувачів різних рівнів у якісній аналітичній інформації, яка містить деякі результати оперативного прогнозування товарних ринків. Організація такої роботи неможлива без створення системи статистичного моніторингу товарних ринків, яка повинна базуватись на методиці статистичного моніторингу.

Метою даної курсової роботи є аналіз товарних ринків Харківської області.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:

1)  визначити предмет, метод і задачі статистики товарних ринків

2)      визначити суть методів статистичного аналізу товарних ринків

)        проаналізувати сезонну динаміку реалізації молочної продукції в Харківській області

Об’єктом даного курсового дослідження є ринок молочної продукції Харківської області, а предметом дослідження - сезонна динаміка реалізації молочної продукції в Харківській області.

РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ ТОВАРНОГО РИНКУ ТА ЗАВДАННЯ ЙОГО СТАТИСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Основні поняття, статистичні критерії та класифікації в оптовій торгівлі

Товарний ринок являє собою складну систему, зі своєю внутрішньою структурою, ієрархією окремих елементів і їхніх взаємозв'язків. Він складається із самостійних, хоча і зв'язаних між собою ринків. Товарний ринок - складовий елемент ринкової економіки країни. Він служить механізмом, що забезпечує зв'язки сфери виробництва зі сферою споживання, визначає розподіл товарів відповідно до розміру попиту і його співвідношення із пропозицією.

Масштаби товарного ринку обумовлюються двома факторами: обсягом товарної маси, що є у товарному обігу, і чисельністю споживачів, що пред'являють попит на ці товари. Товарний ринок поділяється на два самостійних ринки: ринок продуктів та ринок послуг. Особливу роль грає біржовий ринок, який виступає як самостійний елемент ринкової економіки.

Ринок продуктів поділяється на ринок продуктів виробничого призначення та ринок продуктів споживчого призначення. Кожен з них у свою чергу диференціюється за деякими ознаками. Зокрема, ринок виробничих продуктів - за галузевою ознакою. Для ринків споживчих продуктів дуже важливою є самостійна ознака регіональної диференціації.

Сукупність ринку машин і устаткування та ринку сировини утворює ринок засобів виробництва. Важливою організаційною основою розвитку ринку засобів виробництва є демонополізація останнього, забезпечення конкуренції між товаровиробниками й торговельними посередниками, впровадження сучасних систем маркетингу, рекламної діяльності.

У процесі побудови статистичного забезпечення маркетингу слід враховувати специфічні особливості ринку засобів виробництва, які відрізняють його від ринку предметів споживання. Це такі особливості:

1)      Кількість споживачів на ринку засобів виробництва значно менша, ніж на ринку споживчих товарів.

2)      Вартість покупки кожного споживача значно більша.

)        Порівняно висока концентрація споживачів у межах певного географічного регіону.

)        Специфічність критеріїв сегментації ринку засобів виробництва. Основними є географічне положення, рівень споживання, якість, потреба в сервісному обслуговуванні тощо.

)        Нижча цінова еластичність попиту, тобто зміна цін на засоби виробництва не супроводжується такою самою інтенсивністю зміни попиту, як у разі предметів споживання.

)        Повільніший процес купівлі, пов'язаний з перевіркою якості виробів, укладанням угод та іншими діями, що потребують вищого професійного рівня менеджерів, більш повного і різнобічного статистичного забезпечення маркетингу.

)        Попит на засоби виробництва інерційніший, ніж на споживчі товари.

Ринок споживчих товарів складається з двох загальних частин: ринку продовольчих та ринку непродовольчих товарів. У кожному з цих ринків проводиться відстежування ринків окремих товарів, які формуються з урахуванням задоволення певних потреб населення. У складі продовольчого ринку - це ринки, наприклад, м'яса та м'ясних продуктів, молока і молочних продуктів та ін. У складі непродовольчих ринків - це ринки текстильних товарів, взуття, одягу та ін.

Мета статистичного вивчення ринків полягає у виявленні кількісних і якісних процесів, під впливом яких формується і розвивається ринок; зв'язків між ними, закономірностей і тенденцій їх розвитку, а також факторів, під впливом яких складаються ті чи інші співвідношення.

Вивчення ринків окремих товарів здійснюється для найбільш повного врахування співвідношення між попитом населення і товарними пропозиціями певних галузей виробництва.

Саме торгівлі належить провідна роль у вивченні ринків споживчих товарів, оскільки вона має забезпечити умови для безперервного і повного обміну грошових коштів населення на товари, які йому потрібні за певним асортиментом, якістю, кількістю й ціною.

Основні завдання відстежування ринку такі:

1)      здійснення моніторингу ринкової кон'юнктури, виявлення зрушень і змін у попиті населення та товарній пропозиції під впливом зміни цін, грошових доходів населення та вдосконалення структури виробництва;

2)      розробка прогнозів розвитку ринку, оцінка його місткості, а також прогнозів розвитку торговельної інфраструктури;

)        вивчення потреби в ресурсах для вироблення товарів кожного ринку;

)        оцінка рівня відповідності якості та асортименту виробів попиту населення, виявлення резервів задоволення потреб за групами споживачів та сегментами ринку для здійснення маркетингових програм і організації в їх межах розширення продажу товарів на базі вдосконалення асортименту та якості виробництва.

Головною метою статистичного забезпечення відстежування ринків споживчих товарів є створення системи статистичних показників, які дають змогу діставати надійну й повну інформацію про кількісні та якісні характеристики розвитку ринку.

Дослідження ринку споживчих товарів у цілому по Україні органічно пов'язане з аналізом формування ринків окремих регіонів. Відстежування регіональних ринків має на меті доповнити та скоригувати характеристики розвитку загального ринку з урахуванням особливостей, які характерні для певних територій. Для цього на регіональному рівні вирішуються такі питання:

1)      удосконалення системи показників, щоб вони якомога повніше охоплювали явища і процеси розвитку ринку в територіальному розрізі;

2)      подальший розвиток методології відстежування і прогнозування регіональних ринків;

)        забезпечення відстежування регіональних ринків з урахуванням факторів, які впливають на регіональні процеси і явища;

)        забезпечення взаємозумовленості тактичного і стратегічного розвитку регіональних і загальних ринків.

Відстежування регіональних споживчих ринків має важливе значення щодо управління розвитком економіки країни з вирішенням завдань комплексного розвитку її регіонів.

Це пов'язано з необхідністю вирішення головного завдання розробки стратегії ринку, а саме - забезпечення пропорційності, тобто оптимальних співвідношень між його найбільш важливими показниками. Регулювання пропорційності здійснюється у співвідношеннях між доходами і попитом та між попитом і пропозицією на ринку.

Інформаційним забезпеченням вирішення цього завдання є натурально-речова і вартісна оцінка узгодженості пропорцій між попитом і пропозицією в розподілі товарів і їх груп за сегментами ринку. При моделюванні треба враховувати взаємодоповнення і взаємозамінюваність товарів у групах і між ними, а також постійні зміни в асортименті і якості товарів під впливом багатьох факторів. Тому узгодженість пропорцій повинна бути динамічною.

Окреме місце у вивченні ринку споживчих товарів посідає оцінювання стану, структури і напрямків руху „тіньової” економіки. Нині статистичні та регулюючі органи здійснюють експертне оцінювання тіньового ринку. Проте обґрунтованої методології вивчення цього явища ще немає, хоча досвіду дослідження його набули багато країн.

Рис.1.1 «Структура товарного ринку України»

Товарний ринок (рис. 1.1) є формою взаємовідносин між окремими агентами ринку, функціонування якого характеризується наступними рисами.

По-перше, ринок являє собою систему відносин купівлі-продажу зі своєю ієрархією і структурою.

По-друге, основа ринкової діяльності - процес обміну товарів, що здійснюється за допомогою ринкового механізму. Цей процес визначає рушення товарної маси і зустрічне рушення грошової маси.

По-третє, у відносини купівлі-продажу вступають суб'єкти ринку - продавці і покупці.

По-четверте, об'єктом відносин купівлі-продажу є товар, споживчі, мінові і вартісні властивості якого впливають на процес товарно-грошового обігу і його економічної ефективності.

По-п'яте, відносини суб'єктів ринку забезпечуються його інфраструктурою.

Із впровадженням ринкових основ, інтенсивним розвитком недержавного сектора, нових соціально-економічних явищ сформувалася потреба в створенні інформаційної бази статистики товарних ринків.

Роль держави в формуванні і розвитку товарних ринків зводиться до здійснення мінімально необхідних заходів із законодавчого і нормативного регулювання, направлених на забезпечення дотримання всіма ринковими агентами економічного правопорядку і захисту їх економічних прав і свобод, а також інтересів суспільства і держави.

Товарний ринок є одним з пріоритетних напрямів статистичного дослідження. Статистика повинна відобразити стан ринку, охарактеризувати його структуру і динаміку, оцінити його коливання, виявити вплив ряду чинників, діючих на ринку. Тим самим зумовлена необхідність формування системи постійного спостереження за станом товарних ринків, торгівлі і на його основі виявлення всіх взаємозв'язків, виникаючих в процесі товароруху, ефективності збуту і продажу товарів.

Статистичні дослідження доцільно проводити диференційовано. Для цього товарний ринок потрібно класифікувати. Товарний ринок України може бути розділений на сектори по видах товарів. У свою чергу, кожний сектор поділяється на біржовий, оптовий і роздрібний. Крім того, окремими дослідженнями можуть охоплюватися ринки підприємств різних форм власності (субринки), а також ринки організованої і неорганізованої торгівлі.

Загальний товарний ринок складається з числа локальних ринків окремих товарів.

Виділення окремих субринків за формами власності і формами організації торгового процесу дозволяє відокремити різні джерела формування ресурсів, особливості механізму ціноутворення, різні канали руху товарів, різні типи покупців, специфіку формування і розподілу прибутків. Ці субринки, складаючи єдину систему відносин купівлі-продажу, утворюють загальний для всієї країни товарний ринок.

Ринки і відповідно субринки діляться, в залежності від типу покупця, на оптовий ринок, де покупцями є виробники і масові споживачі (державні установи); торгово-посередницький ринок, де покупцями є торгові підприємства, що купують товар для подальшого продажу (дистриб'ютори різного типу); роздрібний споживчий ринок, де покупцями виступають кінцеві споживачі, що купують товар для особистого споживання і для домашнього господарства. У системі товарних ринків особливе місце займає біржовий ринок товарів, виступаючи не тільки як посередник між продавцем і покупцем, але й як організатор процесу купівлі-продажу, механізму, що зводить власника товару і власника грошей, інструмента формування і прогнозування цін. Ці види ринків характеризують різні етапи і напрями руху товарів.

Перехід до ринкової економіки змінив пріоритети статистики, що вивчає сферу товарного обігу. Скоротилося коло централізованих звітних показників, розрахованих на потреби державного управління, оскільки дія ринкового механізму звузила сферу безпосереднього державного регулювання процесів купівлі-продажу, але одночасно в державній статистиці з'явився могутній імпульс для дослідження ринкових процесів і явищ.

Інформація про стан і розвиток ринку, про його закономірності необхідна для розробки відповідної державної соціально-економічної політики, для регулювання ряду ринкових процесів, аналізу соціальних наслідків ринкової діяльності тощо. Усе це припускає відображення функціонування галузей товарного обігу (включаючи сферу послуг) у системі обліку національного господарства, що необхідно для комплексного народногосподарського аналізу на макрорівні і для забезпечення інформацією міжнародних статистичних і економічних організацій, з якими Україна співпрацює.

У нових умовах значно розширюються потреби інформаційно-аналітичного забезпечення бізнесу, менеджменту і маркетингу, складається самостійний напрямок статистики - бізнес-статистика. Статистика товарного ринку служить базою інформації про інфляційні процеси, про насичення або дефіцит споживчого ринку тощо.

Концептуальна мета статистики товарного ринку полягає в об'єктивній і повній оцінці стану і розвитку ринку, у виявленні закономірності і тенденції його розвитку, у характеристиці його структури і регіональних особливостей. Ці цілі переслідуються як державною статистикою, що орієнтується на інтереси державного контролю і регулювання ринкової діяльності, так і бізнес-статистикою.

Конкретні задачі статистики товарного ринку можуть бути представлені в такий спосіб:

1)   збір і обробка статистичної інформації;

2)      оцінка й аналіз кон'юнктури товарного ринку;

)        характеристика обсягу, рівня і структури основних ринкових показників;

)        оцінка й аналіз динамічного розвитку параметрів ринку;

)        регіональний аналіз товарного ринку;

)        характеристика економічних і соціальних наслідків розвитку ринку.

Ці задачі конкретизуються і диференціюється стосовно до субринків товарів і послуг, біржових ринків. Джерелами інформації є офіційна державна статистика, відомча статистика, дані вибіркових обстежень, панелі обстеження тощо

сезонний товарний м’ясо молочний

1.2 Система показників товарних ринків та джерела інформації

Одним із напрямів роботи з вивчення товарних ринків є побудова інтегрованої системи статистичних показників.

Система повинна бути призначена для комплексної характеристики ринків товарів, відповідати основним його категоріям і освітлювати ринкові процеси і явища: масштаб і структуру ринку, пропорційність його розвитку, тенденції і закономірності його функціонування, попиту і пропозиції, міри їх збалансованості, ділову активність ринкових структур, рівень і тип монополізації і конкуренції, продаж товарів, поведінку цін, чисельність продавців і покупців, інфраструктуру ринку. Узагальнення всіх цих процесів характеризує ринкову ситуацію.

На рис. 1.2 схематично зображена інтегрована система блок-показників статистики товарного ринку. Перший блок включає ринкову кон'юнктуру. Кон'юнктура ринку - комплексне поняття, що дозволяє дати узагальнюючу характеристику ринку. Під кон'юнктурою розуміється конкретна ринкова ситуація на якийсь момент часу або за певний його відрізок, а також сили і умови, що визначають даний стан ринку.

Рис. 1.2. «Інтегрована система блок-показників статистики товарного ринку»

Специфіка показників оцінки кон’юнктури полягає в тому, що використовуються кількісні, якісні і атрибутивні показники. Для їх побудови застосовуються абсолютні, відносні (зокрема, координації, динаміки і структури) і середні величини.

Оцінка і аналіз показників першого блоку дозволяє охарактеризувати стан і перспективність розвитку ринку. Показники цього блоку дозволяють визначити тип ринку: активний ринок (ринок великої місткості, зі збалансованим попитом і пропозицією, з тенденціями до зростання, зі значним числом операцій, що укладаються, сприятливими рівноважними цінами тощо); млявий ринок (в течії тривалого періоду здійснюється мало операцій, є диспропорції попиту і пропозиції, немає чітко вираженої тенденції продажу і цін, портфель замовлень не заповнений тощо); колапсуючий ринок (продаж товарів падає, незважаючи на зниження цін, число операцій меншає, пропозиція не знаходить попиту, непомірне ростуть товарні запаси) тощо. За допомогою показників варіації і апроксимації оцінюється міра стійкості або навпаки, коливання функціонування і розвитку ринку.

Оцінки числа незалежних продавців на ринку і характеристика розділу ринку між ними, угрупування продавців за розміром дають можливість зробити висновок про рівні і типи монополізацій конкуренції, яким чином це позначається на ціноутворенні (тут потрібно залучати показники 2-го блоку). Даються оцінки частки малого і середнього бізнесу на ринку.

Складною проблемою є оцінка циклічності ринку, оскільки незначний час, минулий з початку реформи, ускладнює виявлення як малих (три-п'ять років), так і довгих циклів (10-20 років).

У другому блоці показники рівня цін дозволяють оцінювати стан цін на якийсь момент або за певний проміжок часу. Використовувати на державному рівні індивідуальні фактичні ціни окремих товарів-представників немає сенсу, оскільки вони мають високу міру територіального коливання. Узагальнюючим показником виступає середня ціна, що обчислюється по однорідній сукупності товарів і товарних видів, по всій території за проміжок часу, що вивчається. Одночасно середні ціни обчислюються по кожному субринку, по диференційованих соціальних групах споживачів (середні ціни купівлі), що, зокрема, дозволяє виявити деякі соціально-економічні наслідки розвитку ринку.

Показники структури ціни товару (частки кожного ціноутворюючого елемента в загальній вартості даного товару) необхідні для контролю ринкового ціноутворення. Вони повинні обчислюватися вибірковим шляхом для кожного типу субринку і на всіх етапах рушення товару.

Показники співвідношення цін на товари поділяються на дві групи: співвідношення цін однойменних товарів по різних субринках (воно дозволяє виявити роль кожного субринку в задоволенні попиту, але тут існує складна проблема забезпечення якісного зіставлення товарів); співвідношення цін (середніх) різнойменних товарів. Дані оцінки дозволяють усвідомити закономірності єдиної взаємопов’язаної системи цін зі своїми базовими товарами-лідерами, виявити вплив однієї групи цін на інші. З показниками співвідношень цін пов'язані оцінки еластичності (реактивності) цін від рівня збалансованості попиту.

Індекси цін використовуються як індикатори ринкової кон'юнктури і функціонування ринкового механізму, як характеристика інфляційного процесу, як чинник вартості життя, а отже, і рівня життя, як чинник попиту і відповідно динаміки товарообороту і як його дефлятор.

Третій блок характеризує стан і рух товарної маси від продавця до покупця - основний зміст ринкового процесу. Він складається з чотирьох взаємопов'язаних субблоків. Перший з них відображає товарорух, тобто рух товарів в економічному і географічному просторі: фізичне переміщення товару від виробника до споживача і передачу прав власності на товар від продавця до покупця. Цей процес ув'язується із транспортуванням і складуванням товарів, але він пов'язаний також і з ефективністю ринкових процесів, оскільки дозволяє визначити кількість ланок товароруху. Для цієї мети використовуються два показники товарообороту: валовий і чистий, співвідношення яких дає можливість виявити число ланок, тобто скільки разів товар змінив власника. Роль дистриб'юторів в товарорусі відображає показник торгово-посередницького товарообороту і є його часткою у валовому товарообороті.

Другий субблок представляє основні показники обміну товарів на гроші, тобто переходу товарної маси в сферу споживання, відображаючи два рівні продажу товару: оптовий і роздрібний товарооборот.

Показники даного субблоку характеризують економічний процес обміну товарів на гроші відповідно до вимог ринкового механізму, соціальний процес переходу товарної маси в сферу споживання (виробничого і особистого), тобто задоволення купівельного попиту, фінансовий процес формування грошової виручки.

Показник роздрібного товарообороту на душу населення виконує подвійну функцію: відображає середній рівень індивідуального товарного споживання і в той же час забезпечує регіональне і динамічне зіставлення товарообороту.

Показники об'єму товарообороту і товарообороту на душу населення, в розподілі по регіонах, дозволяють відповідно виявити роль кожного регіону в загальному ринковому процесі і охарактеризувати міжрегіональні відмінності рівня задоволення попиту.

Показники товарної структури товарообороту, тобто частки кожної товарної групи в загальній сукупності, дають якісну оцінку процесу задоволення купівельного попиту. Вони показують розподіл витрат покупців на придбання різних товарів і співвідношення між об'ємами продажу окремих товарів.

Показник роздрібного товарообороту з розрахунку на одне торгове підприємство або на 1 м2 торгової площі виконує функцію оцінки розмірності підприємств і характеристики процесу концентрації товарообороту, а також оптимального використання торгової площі.

Субблок товарних запасів характеризує статичний стан і місцеположення товарної маси в процесі товароруху на якийсь момент часу.

Товарні запаси можуть розглядатися як частина товарних ресурсів країни. Одночасно товарні запаси - елемент товароруху, що забезпечує безперервність процесу товарного обігу. Оскільки розмір товарних запасів при інших рівних умовах залежить від об'єму товарообороту, то для оцінки динаміки запасів або для порівнянь використовується, головним чином, не показник об'єму запасів, а один з показників запасоємності (запаси в днях обороту). Показники їх зміни служать індикатором співвідношення попиту і пропозиції і можуть бути використані в 1-му блоці для оцінки кон'юнктури ринку.

Останній субблок відображає процес товарообіговості, тобто швидкості, з якою товар рухається від виробника до споживача. Те, як швидко буде остаточно проданий товар, визначає, як швидко будуть відшкодовані витрати на його виробництво і обіг. Даний субблок пов'язаний з показниками економічної ефективності ринкової діяльності. Показники даного субблоку показують, як довго товар залишається в формі товарного запасу, тобто вимагає витрат і не приносить віддачі.

Показники третього блоку - єдина система, яка дозволяє отримати повну картину процесу доведення товарної маси від виробника до споживача (загалом і в розрізі товарної структури). Порівняння фактичного товарообороту з показниками товарної пропозиції і купівельного попиту, а також місткості ринку (блок 1) дозволяють оцінити міру задоволення попиту.

Показники четвертого блоку - ринкової інфраструктури - дають можливість оцінити матеріально-технічну забезпеченість ринкової діяльності. Під інфраструктурою ринку розуміється сукупність підгалузей і засобів, що організаційно і матеріально забезпечують основні ринкові процеси, а також господарсько-економічну і фінансову діяльність ринкових структур.

Показники інфраструктури можна об'єднати в три субблоки, кожний з яких може виступати в аналізі самостійно:

1)      показники, що відображають вартісні характеристики інфраструктури, які дозволяють визначити місце ринкової інфраструктури, оцінити ефективність її використання, роль різних елементів в загальній вартості основних фондів, роль інвестицій в розвитку і ефективності використання інфраструктури;

2)      показники, що відображають матеріальний склад інфраструктури, технічну оснащеність ринкових процесів, що безпосередньо впливають на товарорух і продуктивність праці, а також забезпечують певний якісний рівень торгового обслуговування;

)        показники трудових витрат і їх ефективність, а також характеристик зайнятості в сфері товарного обігу.

Оцінка даних показників дає загальну картину матеріального забезпечення ринку і тим самим рівень його розвитку.

Показники п'ятого блоку є результативними. Пріоритетними на державному рівні є показники валового внутрішнього продукту, створеного в сфері товарного обігу. Ці показники входять до системи національних рахунків (СНР). Вони відображають місце ринку в формуванні результативних показників економіки.

Основним показником економічного ефекту діяльності ринкових структур є прибуток, а основним показником економічної ефективності - рентабельність (прибуток у відсотках до товарообороту і до витрат обігу). Сума витрат і рівень витратоємності виступають одночасно як головний чинник прибутку і рентабельності і як непряма характеристика ефекту і ефективності ринку. Ці показники, а також розмір і питома вага в товарообороті доданої вартості, повинні вивчатися на рівні країни як оцінка розвитку ринку, як об'єкт оподаткування, як об'єкт регулювання ринку на певних його етапах. Сума податків повинна розглядатися як фіскальний результат ринкової діяльності. Показник податкоємності повинен показати екстенсивність або інтенсивність процесу оподаткування ринкової діяльності.

Повнота використання показників статистичної оцінки товарних ринків залежить від рівня спостереження: державного, регіонального, місцевого.

Таким чином, використання інтегрованої системи показників статистики товарних ринків дасть можливість значно підвищити ефективність регулювання економіки України.

РОЗДІЛ 2. СТАТИСТИЧНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТОВАРНИХ РИНКІВ

2.1.    Аналіз сезонних коливань соціально-економічних явищ

При порівнянні квартальних і місячних даних багатьох соціально-економічних явищ часто виявляються періодичні коливання, що виникають під впливом зміни пір року. Вони є результатом впливу природно-кліматичних умов, загальних економічних факторів, а також численних і різноманітних факторів, які часто є регульованими.

У широкому розумінні до сезонних відносять всі явища, які виявляють у своєму розвитку чітко виражену закономірність внутрішньорічних змін, тобто більш-менш стійко повторюються з року в рік коливання рівнів.

У статистиці періодичні коливання, які мають певний і постійний період, що дорівнює річному проміжку, носять назву "сезонні коливання" або "сезонні хвилі", а динамічний ряд в цьому випадку називають сезонним поруч динаміки.

Велике практичне значення статистичного вивчення сезонних коливань полягає в тому, що одержувані при аналізі рядів внутрішньорічної динаміки кількісні характеристики відображають специфіку розвитку досліджуваних явищ по місяцях і кварталах річного циклу. Це необхідно для пізнання закономірностей розвитку соціально-економічних явищ у внутрішньорічної динаміці, прогнозування та розроблення оперативних заходів щодо кваліфікованого управління їх розвитком у часі.

Повсякденна життєдіяльність людей в умовах періодичної змінюваності сезонів супроводжується специфічними змінами інтенсивності динаміки соціально-економічних процесів. У більшості галузей народного господарства це проявляється у вигляді внутрішньорічних чергувань підйомів і спадів випуску продукції, неоднаковому споживанні сировини та енергії, коливань рівнів продуктивності праці, собівартості, прибутку та інших показників.

Для деяких сфер людської діяльності внутрішньорічна динаміка характеризується припиненням процесів у міжсезонні періоди (цукроваріння, рибальство, лісорозробках, полювання, бортництво, навігація, туризм і т. д.). Яскраво виражений сезонний характер має сільськогосподарське виробництво, особливо рослинництво в умовах відкритого грунту. Це викликає нерівномірність використання трудових ресурсів, напруженість у роботі транспорту, сховищ, баз. З цим пов'язані нерівномірність роботи підприємств з переробки сільськогосподарської сировини та постачання виготовленої продукції в торгівлю.

Значній зміні під впливом внутрішньорічної динаміки схильні грошовий обіг і товарообіг. Найбільші грошові доходи утворюються у населення в III і IV кварталах, особливо це характерно для селян. Максимальний обсяг роздрібного товарообігу припадає на кінець кожного року. Продаж молочних продуктів зазвичай припадає на II і III квартали, а м'ясних продуктів, фруктів та овочів - на друге півріччя. Такі ритми проглядаються з року в рік.

У деяких роботах з теорії статистики можна зустріти одностороннє тлумачення мети вивчення сезонних коливань. Оскільки сезонні спади обумовлюють ряд негативних наслідків, то основна мета вивчення рядів внутрішньорічної динаміки полягає в розробці заходів щодо ліквідації або пом'якшення сезонних коливань.

Звичайно, важливість здійснення заходів щодо усунення негативних наслідків сезонності безперечна. Але реальні умови життя, розвитку виробництва, обігу та споживання показують на недостатність такої постановки мети дослідження. У своїй практичній діяльності люди, впливаючи на природу, створюють більш сприятливі умови праці та побуту. Але на даній стадії свого розвитку людство не управляє всіма силами природи. Практично, наприклад, не можна на свій розсуд змінювати час настання і тривалість несприятливих сезонів. Сільськогосподарське виробництво було і залишається сезонним. Скорочення або подовження періоду масового виробництва основних продуктів рослинництва залежить від змін природних кліматичних умов.

Саме ці важливі обставини життя суспільства є уточнюючими мотивами мети вивчення рядів внутрішньорічної динаміки. Якщо для безперебійного ходу відтворення сезонні спади повинні по можливості усуватися, то сезонні підйоми цих процесів повинні розглядатися як важливі фактори, які сприяють нарощуванню соціально-економічного потенціалу.

Основний принцип господарювання - отримання максимального ефекту при оптимальних витратах - припускає раціональне поєднання безперебійності виробничих процесів з завданнями всебічного використання сприятливих факторів, в тому числі і природно-кліматичних умов. У ряді виробничих галузей час виробництва включає період, коли на предмет праці впливають сили природи. І чим більша різниця між часом виробництва і робочим періодом, тим більшу залежність від природно-кліматичних умов має кінцевий результат.

Завдання, пов'язані з максимальним задоволенням купівельного попиту, припускають повне його задоволення у кожному періоді року. Для цього необхідно вивчати з усіх боків розвиток у внутрішньорічної динаміці як загального обсягу попиту населення, так і складу попиту на окремі товари та види послуг у торгівлі.

Зі зростанням і вдосконаленням виробництва товарів, поліпшенням матеріально-технічної бази торгівлі (будівництво сучасних сховищ, оптових бах, оснащення магазинів холодильним обладнанням і т. д.) створюються умови для згладжування нерівномірності у внутрішньорічної динаміці при реалізації основних продуктів харчування. Але ліквідація сезонних коливань в торгівлі продовольчими товарами була б неправильною. Це обумовлюється рядом обставин, в тому числі і факторами технологічного та економічного порядку. Незважаючи на відомі досягнення науки і техніки в способах переробки та консервації швидкопсувних продуктів сезонного виробництва, тривале їх зберігання супроводжується змінами споживчих властивостей, погіршенням якості. Це веде до збільшення товарних втрат і зростання витрат обігу.

Слід також брати до уваги і чинники суто фізіологічних особливостей споживання продуктів людським організмом. Склад потреб людини в продуктах харчування неоднаковий у внутрішньорічної динаміці. Так, у осінньо-зимовий період, як правило, підвищуються потреби в висококалорійних продуктах харчування. У теплу пору року, навпаки, виникають потреби в більш легкій їжі, в рослинних і молочних продуктах, зелені, фруктах. Різні в окремі сезони року вимоги людей до умов праці, побуту, відпочинку. Все більшого значення в сучасних умовах набувають сезонні особливості попиту населення на непродовольчі товари.

Склад споживаних населенням одягу, взуття, тканин, культтоварів, предметів домашнього вжитку та інших непродовольчих товарів, як правило, багато в чому залежить від сезону. При цьому чим вищий добробут народу і більше обсяг вироблених товарів, тим сприятливіші можливості щодо задоволення мінливих по внутрішньорічні періодам потреб населення в товарах.

Із зростанням виробництва непродовольчих товарів більш чітко проявляються посезонно нерівномірності покупок, у той час як для виробництва цих товарів більш раціональним є безперервний і рівномірний їх випуск протягом року.

Тому так важливо вирішити проблему раціонального поєднання у часі періоду масового виробництва, часу перебування непродовольчих товарів на складах в якості товарних запасів, а також їх надходження в роздрібний продаж. Вирішальне значення в погодженні цього важливого тимчасового лага з дотриманням інтересів виробників і споживачів конкретних видів товару мають дані вивчення особливостей їх попиту в торгівлі по сезонах.

Знання сезонних особливостей попиту на окремі товари має важливе значення для торгівлі як галузі народного господарства: розробка заходів щодо підвищення ефективності торгівлі, поліпшення організації торгівлі, підвищення культури обслуговування покупців. Виявлення особливостей попиту населення на товари по сезонах важливо для розробки науково обгрунтованих нормативів, дозволяє уникнути нераціональних витрат і втрат.

Таким чином, стосовно до комерційної діяльності, науково обгрунтована постановка мети вивчення внутрішньорічної динаміки передбачає не тільки вирішення завдання щодо пом'якшення сезонної нерівномірності обсягу товарообігу. З метою найкращого використання умов, що сприяють виробництву, обігу та споживання товарів, необхідно всебічно і глибоке вивчення в лавах внутрішньорічної динаміки даних, що відображають сезонні підйоми цих процесів.

При статистичному вивченні в рядах внутрішньорічної динаміки сезонних коливань розв'язуються такі два взаємопов'язані завдання: виявлення специфіки розвитку досліджуваного явища у внутрішньорічної динаміці; вимір сезонних коливань досліджуваного явища з побудовою моделі сезонної хвилі.

На специфіку зміни рівнів рядів внутрішньорічної динаміки можуть впливати як фактори, що утворюють їх складові компоненти (тренд, періодичні коливання, випадкові відхилення), так і зовнішні причини, зумовлені характером збору та обробки вихідної інформації.

Статистичні ряди внутрішньорічної динаміки зазвичай складаються за матеріалами поточної звітності. Однією з неодмінних умов статистичного вивчення сезонних коливань є те, що ряди динаміки мають бути приведені до порівнянної увазі. При цьому треба мати на увазі, що різновеликі за тривалістю місяці і квартали річних періодів є однією з причин, що впливають на зміни рівнів рядів внутрішньорічної динаміки.

Для усунення цієї причини об'ємні величини перераховуються в середні величини, що характеризують інтенсивність розвитку досліджуваного явища в одиницю часу. Це має важливе значення для підвищення точності показників сезонних коливань.

Саме <#"581397.files/image004.gif">, В обчислюваних при цьому індивідуальних індексах <#"581397.files/image006.gif">:

                                                                                        (2.2)

Обчислені на основі цієї формули середні індекси сезонності (із застосуванням в якості бази порівняння відповідних рівнів тренду) вільні від впливу основної тенденції розвитку і випадкових відхилень.

Залежно від характеру <#"581397.files/image008.gif">.                                                                                               (2.3)

Виступаючі при цьому в якості змінної бази порівняння теоретичні рівні уявляють свого роду "середню вісь кривої", так як їх розрахунок заснований на положеннях методу найменших квадратів. Тому вимір сезонних коливань на базі змінних рівнів тренду називається способом змінної середньої;

) для рядів внутрішньорічної динаміки, в яких підвищується (знижується) тренд відсутній або він незначний.

.                                                                                           (2.4)

У формулі (4) базою порівняння є загальний для аналізованого ряду динаміки середній рівень . Оскільки для всіх емпіричних рівнів аналізованого ряду динаміки цей загальний середній рівень є постійною величиною, то застосування формули (2.4) називається способом постійної середньої.

Для наочного уявлення сезонної хвилі обчислені індекси сезонності зображують у вигляді графіка (лінійної діаграми).

Для визначення в формулі (2.1) теоретичних рівнів тренду yt важливо правильно підібрати математичну <#"581397.files/image011.gif">. Це дозволяє вважати, що в році, що аналізується динаміки є значна тенденція до зростання.

Графічне зображення вихідної інформації підтверджує ці висновки (рис.3.1).

Рис. 3.1 «Реалізація молочної продукції за кварталами 2008-2011 рр.»

Висновки про значне зростання реалізації даної продукції в 2008 - 2011 рр. зумовлює вибір формули (2.1) для розрахунку індексів сезонності способом змінної середньої.

За показниками аналізованого ряду динаміки , що містяться в таблиці 3.1, можна висунути робочу гіпотезу про можливі типи математичних функцій для отримання теоретичних рівнів тренду.

З певною мірою наближення це може бути прямолінійна функція

                                                                                      (3.1)

В основі такого припущення лежить характер зміни абсолютних приростів. При загальному середньому абсолютному прирості 10,9 тис. т. відхилення по окремих роках не настільки значні: -0,7 тис. т. в 2009 р. і +0,7 тис. т. в 2010 р.

Але при найбільшому абсолютному прирості в 2010 р. (11,6 тис.т.) у 2011 р. було зниження цього показника до 10,8 тис. т..

Ця максимальна інтенсивність зростання продажу цього продукту в 2002 р. і подальше зниження в 2003 р. відображає показник темпу нарощування, %: 16,5 < 18,7 > 17,4.

Ланцюгові темпи зростання показують загасання інтенсивності реалізації цієї продукції з року в рік: 116,5 > 116,1 > 112,9.

Усі ці свідчення аналізованого ряду динаміки дозволяють зробити припущення про можливе застосування в аналітичному вирівнюванні параболи другого порядку

                                                                             (3.2)

Таким чином, на основі статистичних показників змін рівнів аналізованого ряду динаміки зроблено припущення про можливе застосування в аналітичному вирівнюванні початкових даних двох математичних функцій(3.1) і (3.2).

Для вирішення питання про те, яка їх них є адекватною, може застосовуватися критерій мінімальності стандартної помилки апроксимації.

                                                                           (3.3)

Для цього, передусім, мають бути вирішені вибрані математичні функції. Для визначення параметрів рівнянь(3.1) і(3.2) складається матриця розрахункових показників(таблиця 3.2 додаток А).

Розрахуємо параметри лінійної функції

                                                                            (3.4)

                                                                (3.5)

Рівняння лінійної функції прийме вид

                                                                               (3.6)

По моделі(3.6) робиться розрахунок теоретичних рівнів тренду для кожного періоду аналізованого ряду динаміки :

Отримані теоретичні значення рівнів тренду  записані в графі 4 (таблиця 3.3)

Розрахуємо параметри для функції параболи другого порядку:

Рівняння параболи другого порядку набере вигляду

                                                                           (3.7)

По моделі(3.7) розраховуються теоретичні рівні для кожного періоду аналізованого ряду динаміки :

Отримані теоретичні рівні тренду записані в графі 5 (таблиця 3.3).

Для визначення свідчень стандартної помилки апроксимації складається матриця розрахункових показників(таблиця. 3.3 додаток Б).

По підсумкових цих граф 7 і 9 (таблиця 3.3) визначається по формулі(3.3) помилка апроксимації :

)        для моделі

:

) для моделі

З порівняння вичислених значень стандартної помилки апроксимації виходить, що за критерієм мінімальності прийнятніше буде трендовая модель (3.6), синтезована на основі прямолінійної функції(3.1).

Тому визначення індексів сезонності реалізації цієї продукції слід здійснювати на базі теоретичних рівнів тренду, вичислених по моделі(3.6) :

Теоретичні рівні тренду аналізованого ряду динаміки зображені на графіці(див. рис. 3.1) у вигляді пунктирної прямої лінії.

Для визначення індексів сезонності  використовується наступна матриця розрахункових показників(таблиця 3.4 додаток В).

У графі 4 (таблиця 3.4) визначені індивідуальні індекси сезонності , що характеризують відношення емпіричних рівнів  до теоретичних  для кожного періоду аналізованого ряду внутрішньорічної динаміки.

Для елімінування дії чинників випадкового порядку робиться усереднювання індивідуальних індексів сезонності. Для цього по формулі

                                                                                           (3.8)

робиться розрахунок середніх індексів сезонності по однойменних кварталах аналізованого ряду внутрішньорічної динаміки:кв.: кв.: кв.: кв.:

Вичислені середні індекси сезонності складають модель сезонної хвилі реалізації молочної продукції у внутрішньорічному циклі.

Наочніше отримана модель сезонної хвилі може бути представлена графічно (див. рис. 3.2).

Рис.3.2.«Сезонна хвиля реалізації молочної продукції по кварталах 2008-2011 рр.»

Найбільший об'єм продажів доводиться на II і III квартали з перевищенням середньорічного рівня відповідно на 28,4 і 25,8%. У I і IV кварталах відбувається зниження середньорічного рівня відповідно на 28,1 і 26,2%.

ВИСНОВКИ

Товарний ринок є одним з пріоритетних напрямів статистичного дослідження. Статистика повинна відобразити стан ринку, охарактеризувати його структуру і динаміку, оцінити його коливання, виявити вплив ряду чинників, діючих на ринку. Тим самим зумовлена необхідність формування системи постійного спостереження за станом товарних ринків, торгівлі і на його основі виявлення всіх взаємозв'язків, виникаючих в процесі товарного руху, ефективності збуту і продажу товарів.

В умовах ринкової економіки інформація про стан товарних ринків є важливим фактором, що визначає ефективність управлінських рішень. Ця інформація необхідна для розробки відповідної державної соціально-економічної політики, для регулювання ряду ринкових процесів, аналізу соціальних наслідків ринкової діяльності тощо.

Повнота використання показників статистичної оцінки товарних ринків залежить від рівня спостереження: державного, регіонального, місцевого.

Використання інтегрованої системи показників статистики товарних ринків дасть можливість значно підвищити ефективність регулювання економіки України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.   Про державну статистику: Закон України від 17.09.92 р., № 2615-XII [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. - Офіц. веб-сайт. - Режим доступу: #"581397.files/image037.gif">

1

2

3

4

5

6

7

2008

I

-15

225

50625

49,9

-748,5

11227,5

II

-13

169

28561

75,8

-985,4

12810,2

III

-11

121

14641

73,9

-812,9

8941,9

IV

-9

81

6561

48,5

-436,5

3928,5

2009

I

-7

49

2401

48,1

-336,7

2356,9

1

2

3

4

5

6

7

II

-5

25

625

92,3

-461,5

2307,5

III

-3

9

81

93,4

-280,2

840,6

IV

-1

1

55,1

-55,1

55,1

2010

I

1

1

1

50,9

50,9

50,9

II

3

9

81

106,5

319,5

958,5

III

5

25

625

108,8

544,0

2720,0

IV

7

49

2401

68,8

481,6

3371,2

2011

I

9

81

6561

60,7

546,3

4916,7

II

11

121

14641

120,6

1326,6

14592,6

III

13

169

28561

126,7

1647,1

21412,3

IV

15

225

50625

70,5

1057,5

15862,5

S

16

0

1360

206992

1250,5

1856,7

106352,9

Додаток Б

Додаток В

Таблиця 3.4 Розрахунок індексів сезонності