Розміщення необоротних активів на підприємстві і оцінка ефективності їх використання на прикладі ТОВ 'Котлозавод Крігер'

Розміщення необоротних активів на підприємстві і оцінка ефективності їх використання на прикладі ТОВ 'Котлозавод Крігер'

Міністерство освіти і науки , молоді та спорту України

Житомирський державний технологічний університет

Факультет економіки та менеджменту

Кафедра економічної теорії

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему

Розміщення необоротних активів на підприємстві і оцінка ефективності їх використання на прикладі ТОВ «Котлозавод Крігер»

Студентки II курсу

групи ЕП-34

Шваб Людмила Іллівна

Керівник курсової роботи

к.ек.н.,доцент

Клаус Юліани Олегівни

Житомир - 2012р.

Розділ 1. Теоретичні основи суб’єкта дослідження (необоротних активів)

.1 Економічна сутність, роль та стан розгляду необоротних активів в різних джерелах

Серед проблемних аспектів оцінки необоротних активів залишається порушення із заниженням вартості основних засобів та інших необоротних активів. В звітних документах ревізорів такі порушення відображаються у графі “інші фінансові порушення”.

Цьому питанню була присвячена стаття начальника КРУ в Миколаївській області Кривди О.В., яку було опубліковано у журналі “Фінансовий контроль” № 1 2008 року.

В статті зазначено, що такому порушенню останніми роками приділяється дедалі менше уваги. Вважається, що таке порушення - це результат недотримання об’єктами контролю вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, за що передбачено притягнення до адміністративної відповідальності окремих посадових осіб.

Під час ревізій державних підприємств контролери мають провести суцільну інвентаризацію необоротних активів та перевірити стан відображення їх у бухгалтерському обліку щодо повноти вартості, а також ліквідності, що зробить неможливим різноманітні маніпуляції із вартістю майна.

Завдання даної статті - дослідження правильності оцінки необоротних активів та попередження порушень щодо правильності оцінки необоротних активів.

Об’єктами дослідження виступають необоротні активи державних підприємств.

Особливістю необоротних активів є багаторазове їх використання в процесі повсякденної діяльності, збереження початкового зовнішнього вигляду (форми) протягом тривалого періоду, який перевищує один рік. Під впливом зовнішніх умов вони зношуються і протягом нормативного терміну переносять свою первісну вартість на кінцевий результат діяльності установи, а з цього випливає, що від правильності формування первісної вартості, залежить кінцевий результат діяльності установи.

Дослідження розпочнемо із розгляду порядку обліку необоротних активів державних підприємств. Питання обліку необоротних активів бюджетних установ є актуальним і завжди привертало до себе увагу багатьох науковців, серед них слід виділити Джогу Р.Т., Атамаса П.Й., Палія В.Ф., Гаценко О.П., Панкевича Л.В., Свірко С.В. та інші. Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних вчених, слід відзначити, що розкриття питання обліку необоротних активів бюджетних установ потребують подальшого наукового дослідження.

Необоротні активи є найменш мобільною частиною активів підприємства.

У процесі формування і управління необоротними активами необхідно враховувати їх переваги і недоліки в порівнянні з оборотними активами. Основними перевагами необоротних активів у порівнянні з оборотними активами є: менший ризик інфляційного зменшення та можливе збільшення ринкових цін на нерухомість швидшими темпами, ніж темпи інфляції; здатність приносити стабільний прибуток у разі несприятливої господарської діяльності щодо орендних та лізингових платежів. Можливість більш інтенсивного використання в періоди підйому ринкової інфраструктури.

До недоліків слід віднести: низький рівень маневреності, неможливість швидко змінити структуру вкладених коштів; низький рівень ліквідності і неспроможність забезпечити потік платежів при погіршенні платоспроможності підприємства.

У таблиці 1.1 розглянемо трактування поняття “необоротні активи” в різних літературних джерелах

Таблиця 1.1 Трактування поняття “необоротні активи” в різних літературних джерелах

№	Назва джерела	Визначення
1	Міністерство Фінансів України Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” (п.4) N 87 від 31.03.99 м.Київ	Необоротні активи - всі активи, що не є оборотними.
2	Правління Національного Банку України постанова про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банку України (Інструкція, п.1.4) 20.12.2005 N 480	Необоротні активи - основні засоби (необоротні матеріальні активи) та нематеріальні активи.
3	Федерація Професійних Спілок України порядок бухгалтерського обліку, збереження та використання необоротних активів у Федерації профспілок України (розд. 1) 13.11.2006 N 180	Необоротні активи - це матеріальні та нематеріальні ресурси, які є на балансі ФПУ та надані у розпорядження структурним підрозділам для їх експлуатації і строк корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.
4	Міністерство Економіки України наказ про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства (Методичні рекомендації, п. 4) 19.01.2011 N 14	Необоротні активи - всі активи, що не є оборотними.

1.1.1 Класифікація необоротних активів за різними ознаками

На підприємстві, враховуючи характер основних господарських операцій та особливості його діяльності, всі активи поділяються на оборотні та необоротні. Активи, метою формування яких не є реалізація чи споживання протягом будь-якого часу, що наступає раніше і визначається:

). або тривалістю операційного циклу;

). або в межах дванадцяти місяців з дати використання; класифікуються як необоротні.

У виробничій господарській діяльності операційний цикл - це проміжок часу між придбанням матеріалів і сировини для виробництва та зарахуванням виручки за реалізовані, вироблені з них товари (продукцію, роботи, послуги).

Необоротні активи підприємства - це сукупність матеріально-фінансових ресурсів, що використовуються в його господарській діяльності у своїй натуральній формі тривалий час (більше року) і мають значну вартість окремого об’єкта, а також довгострокове відчуження майна в підприємницьку діяльність інших суб’єктів господарювання. [12]

Майно, що знаходиться у необоротних активах, може бути на підприємстві у формі: основних засобів, нематеріальних активів, незавершених капітальних вкладень (капітальних інвестицій), довгострокових фінансових інвестицій, довгострокових активів у розрахунках, відстрочених податкових активів, негативного гудвілу та інших необоротних матеріальних активів.

. Основні засоби - сукупність матеріально-речових цінностей (засобів праці), що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і у невиробничій сфері, а їх вартість переноситься конкретною працею, частинами в міру спрацювання на вартість виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг або витрат обігу при реалізації товарів. [1]

З метою визначення прибутку для оподаткування під терміном “основні фонди” слід розуміти матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

В господарській діяльності підприємств до основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Не належать до основних засобів інші необоротні матеріальні активи, зокрема:

предмети терміном служби менше одного року;

тимчасові (нетитульні) споруди, пристосування і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт;

інвентарна тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах або для здійснення технологічних процесів;

предмети, призначені для видачі напрокат;

молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові звірі, сім’ї бджіл, а також піддослідні тварини;

багаторічні насадження, що вирощуються в розсадниках як посадочний матеріал.

Необхідною умовою правильного використання та відтворення основних засобів є їх класифікація за такими ознаками:

. Функціональне призначення (натурально-речовий склад).

.1. Будинки (будинки виробничо-господарського, соціально-культурного призначення та зайняті органами управління).

.2. Споруди (об’єкти, що виконують технічні функції - дороги, мости, водокачки тощо).

.3. Передавальні пристрої (об’єкти трансформації, перетворення і передачі енергії та для переміщення речовин - лінії електропередач, трубопроводи).

.4. Машини та обладнання:

силові машини та обладнання (об’єкти, що виробляють теплову енергію та перетворюють різного роду енергію у механічну;

робочі машини та обладнання (об’єкти, що призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на предмет праці);

вимірювальні прилади (водоміри, вольтметри, касові апарати тощо);

регулюючі прилади та пристрої (лінійні пристрої диспетчерського контролю, пульти автоматичного управління тощо);

лабораторне обладнання (мікроскопи, витяжні шафи тощо);

обчислювальна техніка (електронно-обчислювальні, керуючі та аналогові машини тощо);

медичне обладнання;

комп’ютерна техніка та її комплектуючі (комп’ютери, монітори тощо), вартість яких за одиницю чи комплект є вищою за 500 грн;

інші машини та обладнання (телефони, факси, копіювальна техніка тощо).

.5. Транспортні засоби (всі види засобів пересування, які призначені для переміщення людей і вантажів).

.6. Інструмент (механічні та немеханічні знаряддя праці).

.7. Виробничий інвентар та приладдя (предмети, які служать для полегшення виробничих операцій - робочі столи, верстати, стелажі тощо).

.8. Господарський інвентар (предмети конторського та господарського облаштування).

.9. Робоча та продуктивна худоба.

.10. Бібліотечний фонд (наукова, художня та навчальна література, спеціальні види літератури та інші видання незалежно від вартості окремих екземплярів книг).

.11. Інші основні засоби (багаторічні насадження, капітальні затрати на покращення земель, документація з типового проектування).

. Формування інформації про основні засоби підприємства.

Земельні ділянки

Капітальні витрати на поліпшення земель

Будинки та споруди

Машини та обладнання

Транспортні засоби

Інструменти, прилади та інвентар

Робоча і продуктивна худоба

Багаторічні насадження

Інші основні засоби

. Роль в процесі господарської діяльності.

Активні (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі).

Пасивні (створюють умови для здійснення процесу виробництва).

. Сфера використання.

Виробничі (беруть участь у процесі виробництва і переносять свою вартість на вироблений продукт).

Невиробничі (використовуються у невиробничій сфері підприємства).

З метою визначення прибутку для оподаткування під терміном “невиробничі фонди” слід розуміти капітальні активи, які не використовуються в господарській діяльності підприємства. Відтворюються вони за рахунок прибутку, який залишається підприємству.[1]

Вартість основних засобів на підприємстві формується за рахунок витрат на придбання, доставку, встановлення, державну реєстрацію, самостійне спорудження і виготовлення, ремонт (якщо вартість перевищує 5 % балансової вартості основних засобів на початок звітного року), страхування господарських операцій тощо. Сума цих витрат складає первісну вартість окремих об’єктів основних засобів.

Первісна балансова вартість основних засобів показує їх вартість на момент введення в експлуатацію і обчислюється:

Пв= Ц(Сп)+Вд+Ву                                                                         (1.1)

де Пв - первісна вартість основних засобів; Ц(Сп) - ціна придбання об’єктів (повна собівартість виготовлення); Вд - витрати на доставку до місця експлуатації; Ву - витрати на установку і монтаж по введенню в експлуатацію.

Податок на додану вартість бере участь у формуванні первісної вартості основних засобів наступним чином:

а) суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) підприємством у звітному періоді у зв’язку з придбанням (спорудженням) основних засобів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних засобів;

б) у разі, коли підприємство здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об’єктом оподаткування, суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням основних засобів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно на збільшення вартості основних засобів і до податкового кредиту не включаються;

в) у разі, коли виготовлені та/або придбані основні засоби частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку, яка відповідає частці їх в оподатковуваних операціях звітного періоду;

г) у разі, коли підприємство придбає основні засоби, вартість яких не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок власних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Підприємство має право застосовувати щорічну індексацію вартості основних засобів на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

Кі=(Іф-10):100                                                                                 (1.2)

де Кі - коефіцієнт індексації; Іф - індекс інфляції, за результатами якої проводиться індексація. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Основні засоби, що використовуються підприємством у господарській діяльності, можуть формуватися на принципах оперативного і фінансового лізингу (оренди).

Оперативний лізинг (оренда) передбачає передачу орендарю права користування основними засобами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов’язковим поверненням таких основних засобів їх власнику після закінчення строку дії лізингової (орендної) угоди.

Фінансовий лізинг (оренда) передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних засобів з подальшим їх переданням у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних засобів з обов’язковою подальшою передачею права власності на такі основні засоби орендарю.

. Нематеріальний актив - немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

В господарській діяльності підприємства інформація про нематеріальні активи формується щодо кожного об’єкта за такими групами:

права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);

права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);

гудвіл - перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів та зобов’язань на дату придбання;

інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

В процесі їх формування на підприємстві виникають витрати на придбання, виготовлення і доведення до стану, в якому вони придбані для використання відповідно до визначеної мети.

Сума цих витрат складає їх первісну вартість, яка може індексуватися за методикою індексації основних засобів.

Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, визнається як об’єкт за умов, якщо підприємство має:

намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;

можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;

інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.

Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені:

витрати на дослідження;

витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

витрати на рекламу та просування продукції на ринку;

витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;

витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.

. Незавершені капітальні вкладення (капітальні інвестиції) - це вартість об’єктів, що перебувають у стадії будівництва (введення в експлуатацію), а після його завершення формують об’єкти основних засобів. За допомогою капітальних вкладень здійснюється як просте, так і розширене відтворення основних засобів.

При здійсненні будівництва підприємство несе витрати на будівельно-монтажні та проектно-розвідувальні роботи, послуги і роботи підрядників тощо.

Вн=МВ+ОП+ОПП+А+ПП                                                             (1.3)

де Вн - витрати незавершених капіталовкладень; МВ - матеріальні витрати (вартість матеріалів робіт і послуг) суб’єкта господарювання; ОП - оплата праці; ОПП - обов’язкові платежі; А - амортизація основних засобів, які використовуються для здійснення капітальних вкладень; ПП - вартість робіт і послуг підрядчиків.

Витрати підприємства з метою створення нових та оновлення існуючих основних засобів називають капітальними вкладеннями або інвестиціями

Таблиця 2 Класифікація капітальних вкладень (інвестицій)

Класифікаційні ознаки	Види капітальних вкладень (інвестицій)
Відтворювальна структура	Нове будівництво Розширення Реконструкція Модернізація Технічне переозброєння Ремонт об’єктів основних фондів
Технологічна структура	Будівельні і монтажні роботи Придбання обладнання, інструменту, інвентарю Капітальні роботи і затрати (податок на землю, зайняту під забудову) Поліпшення основних засобів.
Призначення	Виробничого призначення Невиробничого призначення
Спосіб здійснення	Підрядний Господарський Змішаний

Капітальні інвестиції для здійснення господарської діяльності формуються на підприємстві за такими каналами.

Капітальне будівництво (витрати на будівництво, що здійснюється як господарським, так і підрядним способом для власних потреб підприємства), а також устаткування, що підлягає монтажу в процесі будівництва, та авансові платежі для фінансування будівництва).

Необоротні активи у формі не введеного в експлуатацію
устаткування - це майбутні об’єкти основних засобів. Витрати на його формування визначаються за фактичними затратами для доведення їх до того стану, в якому вони знаходяться на підприємстві. [10]

Придбання (виготовлення) основних засобів (витрати на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, крім об’єктів будівництва та основного стада).

Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів.

Придбання (створення) нематеріальних активів.

Формування основного стада.

Джерелами фінансування (відшкодування) перелічених вище капітальних затрат можуть бути:

- кошти державного бюджету;

кошти амортизаційного фонду;

кошти фондів економічного стимулювання;

прибуток;

кредити банку;

позикові кошти;

цільове фінансування і цільові надходження (інновації);

пайові внески (інвестиції);

кошти від продажу акцій;

вклади засновників;

кошти від продажу та ліквідації основних засобів;

джерела формування оборотних активів.

4. Довгострокові фінансові інвестиції - це цінні папери, облігації, внески майна до статутних фондів інших підприємств тощо.

При цьому з метою володіння об’єктами фінансових інвестицій підприємство відчужує майно (активи) у натуральній і вартісній формі із своєї господарської діяльності за фактичними витратами на їх формування (балансовою вартістю).

Довгострокові фінансові інвестиції можуть використовуватися на підприємстві у формі:

інвестицій пов’язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі;

інших інвестицій пов’язаним сторонам;

інвестицій непов’язаним сторонам.

Пов’язана сторона - це юридична особа, яка здійснює контроль над підприємством, або контролюється підприємством, або перебуває під спільним контролем з таким підприємством. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість осіб, найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду підприємства, або не меншою 20 відсотків, або найбільшою кількістю голосів у керівному органі.

. Довгострокові активи в розрахунках - це майно, яке передано у власність інших суб’єктів власності з відстрочкою платежів на тривалий строк. Борги підприємству визначаються за домовленістю або визначеними нормами діючого законодавства. Вартість довгострокових активів за балансом підприємства визначається як сума фактичної вартості майна, можливого фінансового результату і відповідного платежу за користування активами на правах власника. [6]

Довгострокова дебіторська заборгованість - борги підприємству фізичних та юридичних осіб, які виникають в ході нормального операційного циклу і будуть погашені після дванадцяти місяців з дати балансу. Такі борги виникають у формі:

заборгованості за майно, що передано у фінансову оренду (чисті інвестиції орендодавця у фінансову оренду);

довгострокових векселів, одержаних у забезпечення боргів;

іншої дебіторської заборгованості, зокрема розрахунки з працівниками за виданими довгостроковими судами.

. Відстрочені податкові активи - суми податків на прибуток, що підлягають відшкодуванню в наступних звітних періодах внаслідок:

тимчасових різниць між балансовою вартістю активів або зобов’язань та оцінкою цих активів або зобов’язань, яка використовується з метою оподаткування;

перенесення податкових збитків, не використаних для зменшення податку на прибуток у звітному періоді.

. Негативний гудвіл - перевищення вартості частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов’язань над вартістю придбання на дату придбання. Негативний гудвіл може виникнути:

а) в процесі діяльності придбаного підприємства, що прогнозується з обчисленими збитками в майбутньому;

б) в процесі корисного використання (амортизації) придбаних необоротних активів;

в) у разі перевищення справедливої вартості придбаних немонетарних активів над вартістю негативного гудвілу.

Немонетарні активи - всі активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей.

В господарській діяльності підприємства можуть брати участь інші необоротні матеріальні активи, до яких відносять:

бібліотечні фонди;

малоцінні необоротні матеріальні активи (предмети, строк корисного використання яких більше одного року, зокрема спеціальні інструменти, спеціальні пристосування, вартість яких погашається нарахуванням зносу за встановленою підприємством ставкою (нормою) з урахуванням очікуваного способу використання таких об’єктів);

тимчасові (нетитульні) споруди;

природні ресурси (придбані природні ресурси для видобутку нафти, газу тощо);

інвентарна тара;

предмети прокату;

інші необоротні матеріальні активи.

В процесі формування необоротних активів здійснені витрати підприємства перетворюються в об’єкти, які мають довгостроковий характер використання в господарській діяльності.

1.2 Економічний механізм формування і використання необоротних активів

Методика аналізу основних засобів та ефективності їх використання

Виконуємо написання дипломних і курсових робіт з економічних дисциплін

Основні засоби є одним з найважливіших факторів будь-якого виробництва. їх стан та ефективність використання впливають на кінцеві результати господарської діяльності підприємств.

Раціональне використання основних засобів та виробничих потужностей промислового підприємства сприяє покращанню всіх техніко-економічних показників, зокрема збільшенню виробництва продукції, зниженню її собівартості, трудомісткості виготовлення.

Завданнями аналізу стану та ефективності використання основних засобів є визначення тенденцій розвитку матеріально-технічної бази підприємства, оцінка динаміки основних засобів підприємства в цілому і за видами, аналіз їх наявності та руху, оцінка якісного і технічного стану основних засобів, аналіз ефективності їх використання, визначення напрямів підвищення технічного рівня підприємства, обчислення резервів підвищення ефективності використання.

Для забезпечення ефективного управління основними засобами їх групують за такими ознаками:

• за характером участі в процесі виробництва,

• за належністю,

• за використанням.

Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами та ефективності їх використання здійснюється за такими етапами:

. Аналіз динаміки обсягу, складу та структури основних засобів у цілому і за їхніми класифікаційними ознаками.

. Оцінка якісного стану основних засобів.

. Аналіз ефективності використання основних засобів.

Аналіз динаміки основних засобів за обсягом,складом та структурою є підставою визначення тенденцій розвитку матеріально-технічної бази підприємства,оцінки його виробничого потенціалу.

На зміну обсягу і структури основних виробничих засобів впливають такі фактори,як тип виробництва (масове,серійне,одиничне),характер та особливості процесу виробництва,технологія,рівень спеціалізації та кооперування,методи організації виробництва.

Збільшення основних засобів підприємства відбувається за рахунок капіталовкладень (будівництво, придбання устаткування, реконструкція підприємства), безкоштовного отримання основних засобів. Причинами зменшення основних засобів може бути реалізація основних засобів, ліквідація при повному зносі, надзвичайна діяльність підприємства (стихійне лихо, техногенна аварія тощо).

Якщо необхідно, аналіз наявності та руху основних засобів здійснюється за натуральними показниками (кількість одиниць устаткування в цілому і за видами тощо).

Якісний стан основних засобів підприємств характеризується структурою основних засобів, їх відповідністю основним вимогам науково-технічного прогресу в галузі, рівнем забезпеченості підприємства необхіднім устаткуванням, терміном експлуатації та ступенем зносу основних засобів, що використовуються.

Прискорення технічного розвитку галузей національної економіки вимагає зростання темпів оновлення основних засобів, особливо їх активної частини. Показники оновлення основних засобів використовують при аналізі їх якісного стану.

Характеризуючи якісний стан основних засобів, визначають також показники фондозабезпеченості, фондоозброєності та механізації праці.

Для вивчення динаміки кількісного і якісного стану основних засобів підприємства використовують абсолютні показники первісної та залишкової вартості основних засобів, зносу, надходження та вибуття основних засобів, а також коефіцієнти здатності, зносу, оновлення, вибуття та приросту основних засобів, фондозабез-печеності, фондоозброєності та механізації праці працівників підприємства.

Для визначення якісного стану основних засобів використовують також структурні показники,алгоритм обчислення.

Важливою складовою аналізу якісного стану основних засобів с оцінка їх технічного стану. Для характеристики вікової структури парку устаткування проводиться групування машин і устаткування за терміном експлуатації. Технічний стан у непрямій формі визначається його віковим складом, який характеризує питому вагу вікової групи у загальній кількості одиниць даного виду устаткування.

Підвищення частки прогресивного устаткування сприяє впровадженню сучасних прогресивних технологій.

Оцінюючи технічний рівень основних засобів, доцільно розглянути організацію ремонту, модернізації засобів праці і виконання ремонтних робіт, звертаючи увагу на виконання ремонтних робіт у строк, високу якість ремонту, його економність. Для аналізу ступеня задоволення технічних потреб за основу розрахунку беруть величину виробничої потужності, яка визначається за продуктивністю активної частини основних засобів. При цьому, здійснюючи аналіз, необхідно враховувати виділення технологічної, виробничої та загальногосподарської системи основних засобів.

Структура основних засобів, що забезпечує технологічний процес виробництва, визначає технологічну систему основних засобів. Виробнича система охоплює технологічну систему, а також необхідну інфраструктуру основних засобів для функціонування технологічної системи. А загальногосподарська система основних засобів містить виробничу систему, інфраструктуру основних засобів, які забезпечують повноцінну життєдіяльність підприємства і створюють умови для її прогресу. Для перелічених систем необхідна збалансованість. Як нестача, так і надлишок основних засобів за будь-якою системою або обмежують ділову активність підприємства, або формують непродуктивні витрати.

Оцінка ефективності використання основних засобів як одного з основних видів виробничих ресурсів, базується на використанні загальної для всіх видів ресурсів методики оцінки, яка передбачає обчислення і аналіз показників віддачі та місткості.

Під запасами ресурсів розуміють наявний обсяг .ресурсів на звітну дату, а під витратами - поточні витрати ресурсів, зокрема, за основними засобами - амортизацію. При зіставленні запасів ресурсів з доходом (виручкою) від реалізації продукції за звітний період слід обчислювати середню величину запасів за той же період.

Одним із узагальнювальних показників ефективності використання основних засобів є фондовіддача, зростання якої є одним з факторів інтеисивного зростання обсягу виробленої продукції.

Ф =ЧД/СрВоз ,                                                                              (1.5)

де ЧД - чистий дохід; СрВоз- середньорічна вартість основних засобів.

Зростання фондовіддачі - головний фактор економії коштів, вкладених в основні засоби. З метою виявлення ефективності використання різних груп основних засобів показник фондовіддачі обчислюється за групами основних засобів, тобто за мінусом вартості основних засобівсоціального призначення,за активною часткою промислово-виробничих запасів (машинам і обладнанню). Зіставлення темпів зміни фондовіддачі за різними групами основних засобів дає можливість визначити напрями удосконалення їх структури.

Іншим показником ефективності використання основних засобів є фондомісткість, яка визначається як відношення середньої вартості основних засобів до обсягу виробленої продукції і є оберненим показником до фондовіддачі. Особливого змісту набувають обчислення і оцінка фондомісткості в динаміці. Зміна фондомісткості вказує на приріст або зменшення вартості основних засобів на 1 грн виробленої продукції і застосовується при визначенні суми відносної економії чи перевитрат коштів у основних засобах.

Фс=СрВоз/ЧД,                                                                               (1.6)

де ЧД-чистий дохід; СрВоз- середньорічна вартість основних засобів.

Співвідношення темпів приросту вартості основних засобів і темпів приросту обсягу випущеної продукції дає змогу визначити граничний показник фондомісткості, тобто приріст основних засобів на 1% приросту продукції. .Якщо граничний показник фондомісткості менший одиниці, має місце підвищення ефективності використання основних засобів і зростання коефіцієнта використання виробничої потужності.

Рентабельність основних засобів характеризує величину чистого прибутку, яку приносить кожна гривня основних засобів підприємства.

Р= ЧД/Оз,                                                                                     (1.7)

де, ЧД - чистий дохід; Оз - основні засоби.

Показник оборотності основних засобів характеризує час, необхідний для здійснення повного обороту, в процесі якого основні засоби повністю перенесуть свою вартість на вироблену продукцію.

Коб= ЧД/СрВоз,                                                                                    (1.8)

де, ЧД-чистий дохід; СрВоз - середньорічна вартість основних засобів.

Крім загальних показників ефективності використання основних засобів, застосовують і часткові показники, зокрема, такі, як величина виробничих запасів па 1 кв. км виробничої площі, чистий прибуток на 1 кв. км виробничої площі.

З метою розробки технологічної політики підприємства необхідно провести поглиблений факторний аналіз показників ефективності використання основних засобів і насамперед фондовіддачі.

• механізація і автоматизація виробництва, використання прогресивної технології, модернізація діючого обладнання;

• збільшення часу роботи обладнання;

• підвищення інтенсивності роботи обладнання, в тому числі шляхом забезпечення відповідності якості сировини і матеріалів вимогам технологічного процесу і підвищення кваліфікації промислово-виробничого персоналу;

• збільшення питомої ваги активної частини основних засобів;

• збільшення частки діючого обладнання.

Підвищенню фондовіддачі сприяють такі фактори:

Для аналізу використання обладнання підприємства його групують залежно від ступеня використання. До наявного обладнання належить все обладнання, що числиться на балансі, незалежно від його технічного стану і місцезнаходження (тобто те обладнання, що знаходиться в цехах, на складах, як у робочому стані, так і у розібраному вигляді). Наявним є як встановлене, так і невстановлене обладнання. Встановлене обладнання це верстати, агрегати і машини, передані в експлуатацію і закріплені на робочому місці, а також обладнання, що знаходиться в ремонті та на модернізації. І невстановлене обладнання - це обладнання, що підлягає списанню з причини морального чи фізичного зносу, або те, що підлягає встановленню.

Важливе значення у сфері матеріального виробництва має проблема скорочення цілозмінних і внутрішньозмінних простоювань обладнання. Для оцінки завантаження обладнання використовують показники балансу часу.

Рівень цілозмінного використання обладнання характеризує коефіцієнт змінності, який обчислюється як співвідношення фактично відпрацьованої кількості верстато-змін за період і максимально можливої кількості верстато-змін, відпрацьованих встановленим обладнанням за одну зміну того ж періоду.

Кзм=                                                                                   (1.9)

Де ВП - випущена продукція (грн.);

Взм - кількість відпрацьованих машинозмін;

С - кількість встановленого обладнання;

Др - кількість робочих днів за місяць (рік);зм - тривалість зміни (год.).

Ступінь внутрішньозмінного використання обладнання характеризує коефіцієнт завантаження обладнання, який визначається відношенням часу його фактичної роботи в годинах до ефективного фонду часу в годинах чи номінального фонду.

Кекст=;                                                                                      (1.10)

де Фд, Фн - відповідно дійсний і номінальний фонд часу роботи обладнання за певний період, (год.)

Цей показник дає змогу оцінити втрати часу з причин браку, холостої роботи обладнання, планово-попереджувальпнх ремонтів.

Ступінь використання номінального часу визначається відношенням ефективного фонду до номінального.

На основі даного коефіцієнта оцінюється вплив часу простоювань за технологічними причинами на результативні показники роботи обладнання.

Підвищити завантаження обладнання можливо лише за умови автоматизації виробництва, в основу якої закладено потенційні можливості випереджуючого зростання продуктивності праці над її фондоозброєністю.

Підвищити завантаження обладнання можливо лише за умови автоматизації виробництва, в основу якої закладено потенційні можливості випереджуючого зростання продуктивності праці над її фондоозброєністю.

Показники складу обладнання і використання робочого часу характеризують екстенсивну форму використання обладнання. Інтенсивність використання обладнання підприємства вимірюється кількістю виробленої продукції одним верстатом за одиницю часу. На продуктивність одиниці обладнання в свою чергу впливають такі фактори:

* використання прогресивної технології;

* використання сучасних методів організації та управління виробництвом;

* рівень кваліфікації промислово-виробничого персоналу.

Аналіз причинно-наслідкових зв'язків у факторній системі фондовіддачі дає змогу побудувати декілька варіантів детермінованих факторних моделей:

) модель залежності фондовіддачі основних засобів від фондовіддачі їх активної частини та питомої ваги активної частини у загальній вартості основних засобів.

) модель залежності фондовіддачі основних засобів від фондовіддачі діючих машин і обладнання, питомої ваги активної частини у вартості основних засобів і питомої ваги діючого обладнання в активній частині.

Такі перетворення дають змогу вивчити вплив використання робочого часу і середньої вартості одиниці обладнання на фондовіддачу діючого обладнання. Приймаючи до уваги, що вартість діючого обладнання визначається як добуток кількості одиниць обладнання і середньої вартості одиниці обладнання, а випуск продукції - як добуток середньорічного виробітку та фактичного (корисного) фонду робочого часу.

Корисний час роботи обладнання залежить від номінального фонду робочого часу і коефіцієнта завантаження обладнання. Номінальний робочий час можна представити в свою чергу як добуток кількості відпрацьованих днів,коефіцієнта змінності і середньої тривалості одної зміни.

Таким чином,факторна модель фондовіддачі основних засобів дає змогу вивчити вплив складу обладнання,продуктивності одиниці обладнання за одну годину корисного часу і показників використання часу.

Зв’язок між факторами та результативним показником є функціональним,отже,факторний аналіз фондовіддачі основних засобів на її основі може здійснюватись за допомогою модифікованого методу ланцюгових підстановок.

Методика кількісної оцінки впливу факторів на зміну фондовіддачі складається з таких елементів:

. Визначення абсолютної зміни фондовіддачі у звітному періоді;

. Побудова детермінованої мультиплікативної моделі;

. Поетапна оцінка кількісного впливу факторів на зміну фондовіддачі.

Інтенсивне використання основних засобів характеризується натуральними та умовно-натуральними показниками: отриманою продукцією з 1 м виробничої площі; чистим прибутком з 1 м виробничої площі; навантаженням на виробничу одиницю та іп. Вказані показники характеризують також ефективність використання виробничих засобів у пасивній частині. Випуск продукції з 1 м виробничої площі визначають як відношення обсягу випущеної продукції підприємства до його виробничої площі. Зростання виробленої продукції з 1 м виробничої площі свідчить про підвищення ефективності її використання. Під час аналізу враховують прогресивні зміни у структурі виробничої площі.

Наявність, структура, технічний стан основних засобів та ефективність їх використання є визначальними факторами виробничої потужності підприємств.

Виробнича потужність - це максимально можливий обсяг виробництва продукції визначеного асортименту і якості за одиницю часу. Вона визначається потужністю провідних виробничих підрозділів (цехів, дільниць) і має визначальну роль в аналізі збалансованості забезпечення основними засобами.

Виробнича потужність провідних підрозділів визначається за формулою:

ПМ=n* Нт*Ф;                                                                                 (1.11)

де ПМ - виробнича потужність підрозділу (цеху, дільниці);- кількість одиниць однойменного ведучого обладнання, од.;

Нm - годинна технічна (паспортна) потужність одиниці обладнання, од.; Ф - фонд часу роботи обладнання, годин.

До головних елементів, що визначають виробничу потужність, належать:

• склад устаткування і його кількість за видами;

• техиіко-економічні показники використання машин і устаткування;

• виробнича площа підприємства;

• фонд часу роботи устаткування;

• експлуатаційні можливості машин і устаткування.

Ступінь використання виробничої потужності визначається як співвідношення фактичного обсягу випуску продукції і величини виробничої потужності підприємства.

Отже, в ході написання статті були розкриті і поставлені задачі і питання.

У роботі були ретельно вивчені питання, пов'язані з визначенням основних засобів,методикою аналізу використання .

Так, було дане визначення основних засобів як частини виробничих фондів, яка бере участь в процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їх вартість переноситься на продукт, що виготовляється поступово, по частинах, по мірі використання.

Основні засоби діляться на виробничі і невиробничі. До основних виробничих засобів відносять засоби, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі, а до невиробничих - ті основні засоби, які створюють умови для життя працівників. Особлива увага приділяється діленню основних засобів на активну і пасивну частину. Збільшення частки активної частини основних засобів сприяє підвищенню показників випуску продукції і економічної ефективності діяльності підприємства.

Для більш ефективного використання основних коштів можа прийняти наступні заходи: введення в дію не встановленого обладнання, скорочення цілодобових і внутрьозмінних простоїв, підвищення коефіцієнта змінності, більш інтенсивне використання обладнання, впровадження заходів НТП, підвищення кваліфікації робочого персоналу і інш.

Для визначення потреби у прирості необоротних активів у випадку їх розширеного відтворення аналізуються:

¾      необхідні додаткові площі та потужності для збільшення обсягів господарської діяльності;

¾      залишок необоротних активів на початок планового періоду;

¾      планове вибуття необоротних активів у зв”язку з їх фізичним та моральним зносом.

При цьому залучити в достатньому обсязі інформацію про ціну ресурсів та облікові оцінки вирочних засобів, так як в практиці фінансового менеджменту приріст необоротних активів завжди визначається лише у вартістних показниках.

Управління необоротними активами здійснюється по таким етапам: спочатку проводиться аналіз складу; сктруктури необоротних активів; сутність їх придатності; інтенсивності оновлення та ефективності використання. З цією метою визначаються наступні показники:

. Коефіцієнт участи операційних необоротних активів в загальній сумі активів підприємства:

Ку - коефіцієнт участі операційних необоротних активів в зазначеній сумі активів підприємства.

Ку= ;                                                                                  (1.12)

Де ВАс - середня вартість операційних необоротних активів.

ОАс - середня вартість оборотних активів.

Визначений коефіцієнт розраховується в динаміці. Якщо при порівнянні зазначення цього коефіцієнта збільшується, то це позитивно характеризує роботу підприємства, якщо навпаки - негативно.

. Коефіцієнт зносу:

Кз= ;                                                                                          (1.13)

Де Кз - коефіцієнт зносу необоротних активів на кінець аналізує мого періоду.

Зк - сума зносу. ВАс - середня вартість необоротних активів.

Даний коефіцієнт характеризує сутність фізичного зносу необоротних активів. Цей показник розраховується в динаміці. Збільшення коефіцієнту зносу звітного періоду у порівнянні з минулим періодом негативно характеризує роботу підприємства, а зменшення - навпаки позитивно.

. Коефіцієнт придатності необоротних активів:

Кп= ;                                                                                         (1.14)

Де Кп - коефіцієнт придатності необоротних активів. ВАз - залишкова вартість необоротних активів. ВАп - первісна вартість необоротних активів.

Зростання цього показника в динаміці позитивно характеризує роботу підприємства, а зменшення, навпаки - негативно.

. Період обороту необоротних активів:

По= ;                                                                                         (1.15)

Де По - період необороту необоротних активів; ВАс - середня вартість необоротних активів; Зс - середня сума зносу необоротних активів.

Зазначений показник розраховується в динаміці. Збільшення цього показника в звітному періоді у порівнянні з минулим періодом позитивно зарактеризує роботу підприємства, зменшення, навпаки - негативно.

. Коєфіцієнт рентабельності:

Кр= ;                                                                                         (1.16)

Де Кр - коефіцієнт рентабельності необоротних активів;

Пч - чистий прибуток підприємства.

ВАс - середня вартість необоротних активів.

На основі проведеного аналізу визначається оптимальна сума необоротних активів в плановому періоді за формулою:

ВАо= (ВАк - Вап)*(1+∆КВА)*(1+∆КОР);                                     (1.17)

Де ВАо - оптимальна сума необоротних активів;

ВАк - вартість необоротних активів, які використовуються на кінець звітного періоду;

ВАн - вартість необоротних активів, які не використовуються у виробничому процесі на кінець звітного періоду;

КВА - приріст коефіцієнту використання необоротних активів у звітному періоді;

КОР - коефіцієнт приросту обсягу реалізації продукції у плановому періоді.

Таким чином, фінансовий менеджер повинен забезпечувати ефективне використання грошових коштів, пов”язаних з придбанням, реконструкцією, розширенням та технічним переоснащенням необоротних активів.

1.2.1 Визначення перспективних напрямків розвитку (удосконалення, поліпшення) об’єкта дослідження за темою курсової роботи

Ефективність використання основних виробничих фондів та їх вплив на кінцеві результати виробництва значно залежать від характеру руху цих фондів як авансованої вартості в умовах конкретного підприємства, а також від їх фізичного стану. Кількісно характер руху основних виробничих фондів визначається за допомогою низки показників. Найважливішим серед них є коефіцієнт (швидкість) обороту, що визначається як відношення річної суми амортизації основних виробничих фондів до їх середньорічної вартості або період обороту як зворотне співвідношення цих величин.

Швидкість обороту основних виробничих фондів з розвитком науково-технічного прогресу і впровадженням його результатів у виробництво має тенденцію до підвищення. Підприємствам важливо своєчасно скористатися досягненнями науково-технічного прогресу у фондоутворюючих галузі, результатом якого є створення нової техніки з більш коротким строком експлуатації як важливої умови врахування темпів її морального зношення. Швидкість обороту Основних фондів, таким чином, з переходом до нових конструкцій у фондоутворюючих галузях із кожним черговим циклом технічного переозброєння має тенденцію до зростання. Скорочення тривалості вказаних циклів веде до збільшення швидкості обороту основних фондів, а отже, до швидшого перетворення цих авансованих ресурсів у спожиті, тобто втілення їх в заново створений продукт.

В умовах ринкових відносин особливої актуальності набуває питання підвищення економічної ефективності використання основних виробничих фондів. Підприємствам важливо знати, якою ціною виробляється валовий продукт, скільки авансованих засобів, у тому числі основних фондів, брало участь у його створенні. Відповідь можна дістати, визначивши такі економічні показники:

Фондовіддача - відношення вартості виробленої продукції до первісної середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення. В умовах інфляції, коли швидкими темпами зростають ціни на знаряддя праці, а також вартість капітального будівництва, цей показник доцільно визначати за товарною продукцією, оціненою в поточних цінах реалізації. Розрахована таким способом фондовіддача, хоч і не повністю, але все ж об’єктивніше характеризує економічну ефективність використання основних виробничих фондів, ніж валова продукція, що оцінюється в порівнянних цінах.

Фондомісткість - це зворотний показник фондовіддачі, тобто Фм = І : Іф від. Він указує, скільки було використано основних виробничих фондів для виробництва однієї гривні продукції. Із завершенням комплексної механізації та автоматизації виробництва, що можливо за стабільного розвитку економіки, будуть створені об’єктивні передумови для зниження фондомісткості виробництва, а значить, і для підвищення фондовіддачі. [8]

Поліпшення використання основних виробничих фондів означає, що за тієї самої їх величини збільшується виробництво продукції, зростає маса чистого прибутку або коли темпи збільшення цих видів ефекту випереджають подальше підвищення фондооснащеності виробництва.

Істотного підвищення фондовіддачі можна досягти завдяки вдосконаленню структури основних виробничих фондів. Збільшення вартості більш активних засобів у розрахунку на одиницю вартості менш активних (пасивних) засобів до оптимального рівня значно підвищує ефективність використання знарядь праці. Кращих результатів досягають ті підприємства, які своєчасно технічно переозброюють виробництво, замість застарілої, впроваджують нову техніку, більш продуктивну й економічну.

У зв’язку з прийняттям П(С)БО 7 “Основні засоби”, в бухгалтерському обліку з’явився новий термін «інші необоротні матеріальні активи», якому відведено рахунок 11 “Інші необоротні матеріальні активи”, що ввійшов до першого класу рахунків „Необоротні активи”. На ньому за окремими субрахунками передбачено здійснення обліку бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, тимчасових (нетитульних) споруд, природних ресурсів, інвентарної тари, предметів прокату та інших необоротних матеріальних активів. Раніше такі цінності обліковувались частково в складі основних засобів (бібліотечні фонди), малоцінних і швидкозношуваних предметів (малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові (нетитульні) споруди, інвентарна тара тощо) й товарів (предмети прокату). Згідно з П(С)БО 7 інші необоротні матеріальні активи є складовою частиною основних засобів. Підґрунтям для визначення основних організаційних моментів ведення обліку в підприємствах та організаціях, у будь-якій країні, є документи нормативно-правового характеру, де закріплені відповідні норми права суб’єктів господарювання. Основною метою нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку в Україні є встановлення єдиних для всіх підприємств правил його ведення, які гарантують і захищають інтереси користувачів фінансової звітності і визначення перспектив та основних напрямків удосконалення його з урахуванням загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів. Згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” з 1 січня 2000 року нормативно-правове регулювання питань методології бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та інші нормативно-правові акти в межах його повноважень [9, с. 187].У період з 2000 року по сьогоднішній день Міністерством фінансів було розроблено і затверджено 34 положення (стандарти) бухгалтерського обліку, План рахунків бухгалтерського обліку, Інструкцію про йогозастосування та інші нормативно-правові документи. Проаналізувавши прийняті нормативні документи з бухгалтерського обліку, в тому числі обліку інших необоротних матеріальних активів, можна виділити декілька рівнів нормативного регулювання обліку інших необоротних матеріальних активів:

І - Конституція України; Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”; Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”; Закон України “Про податок на додану вартість” ; інші законодавчі акти;

ІІ - П(С)БО 7 «Основні засоби»; П(С)БО 9 «Запаси»; П(С)БО 14 «Оренда»; П(С)БО 16 «Витрати»; П(С)БО 27 "Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність"; інші нормативно-правові акти;

ІІІ - Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій; Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків; Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів; Методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку; інші нормативно-правові акти;

ІV - Наказ про облікову політику підприємства; робочий план рахунків для обліку інших необоротних матеріальних активів; наказ про проведення інвентаризації.

Нормативно-правові документи, які забезпечують управління необоротними активами:

1.     Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України” №996-XIV від 16.07.99 р.

2.       Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”. Затверджено Наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.02.2000 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за №288/4509).

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні активи”. Затверджено Наказом Міністерства фінансів України №242 від 18.10.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за №750/4043).

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 “Оренда”. Затверджено Наказом Міністерства фінансів України №181 від 28.07.2000 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000 р. за №487/4708; із змінами: Наказ Мінфіну України №591 від 24.09.2004 p.).

.        План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій №291, від 30.11.99 p., із змінами і доповненнями за станом на 20.09.2004 р.

.        Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій №291 від 30.11.99 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України №893/4186 від 21.12.99 p.).

.        Закон України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.97 р. з подальшими змінами і доповненнями.

.        Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97-БР від 22.05.97 р. із змінами і доповненнями, внесеними Законом України №349-IV від 24.12.2002 p., №1957-IV від 01.07.2004 p.

.        Наказ Міністерства статистики України “Про затвердження типових форм первинного обліку” №352 від 29.12.1995 р.

.        Постанова №166 “Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей”, затверджений

.        Постановою КМУ №116 від 22.01.96 р.

.        Наказ Головного архівного управління “Про перелік типових документів” №41 від 20.07.1998 р.

.        Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені Наказом Міністерства фінансів України №561 від 30.09.2004 р.

.        Лист Державної податкової адміністрації України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій при продажу основних фондів” №10413/6/23-2119 від 18.11.2004 р.

Проводячи аудит основних засобів необхідно користуватися наступними основними нормативними документами, діючими в Україні, і які повинні засто-совувати на всіх підприємствах при організації бухгалтерського обліку:

. Закон України “Про бухгалтерський облік и фінансову звітність” № 996-XIV від 16.07.99 - визначаються загальні принципи ведення бухгалтерсь-кого обліку.

. План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій і закладів, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 291 от 30.11.99.

. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінан-сової звітності”, затверджені наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99.

. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, затверджений на-казом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99.

. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові ре-зультати”, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99.

. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затвер-джений наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.2000.

. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, ма-теріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 69 овід 11.08.94 р.

. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському об-ліку, затверджене наказом міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95.

. Наказ міністерства статистики України “Про затвердження типових форм первинного обліку” № 352 от 29.12.95.

. Інструкція “Про порядок визначення розмірів збитків від крадіжок, недоста-чі, знищення (пошкодження) матеріальних цінностей”, затверджена поста-новою Кабінету Міністрів України № 116 від 22.01.96.

Правові і організаційні основи аудиторської діяльності в Україні регла-ментуються законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію фахівців з аудиту і ліцензування їхньої діяльності. Норми аудиту передбачають основні принципи виконання аудиторських робіт, але не є методиками чи ін-струкціями до застосування методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту.

Застосування міжнародних і національних норм аудиту (стандартів) сприяє поліпшенню якості контролю та активізації діяльності суб’єктів підпри-ємства та достовірності відображення її в бухгалтерському обліку і звітності.

Облік необоротних активів держаних підприємств ведеться згідно з Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, яка затверджена наказом Державного казначейства України №64 від 17.07.2000р.

У складі необоротних активів обліковуються основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні необоротні активи: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі, силові машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, столовий, кухонний та господарський інвентар, обчислювльна техніка, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, музейні цінності, експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, знаряддя лову, спеціальні інструменти та спеціальні пристосування, білизна, постільні речі, одяг та взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання з науковою метою, авторські та суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об'єктами промислової власності, інші матеріальні та нематеріальні активи довготривалого використання.

Для відображення в бухгалтерському обліку необоротних активів у План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затверджений наказом Головного управління Державного казначейства України від 10.12.99 N 114 і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.12.99 за N 890/4183 (із змінами), уключені такі синтетичні рахунки:

“Основні засоби”;

“Інші необоротні матеріальні активи”;

“Нематеріальні активи”;

“Знос необоротних активів”;

“Незавершене капітальне будівництво”.

РОЗДІЛ 2. Організаційно-економічна характеристика ТОВ «Котлозавод Крігер» як суб’єкта ринкових відносин

.1 Організаційно-правова характеристика ТОВ «Котлозавод Крігер»

Завод був заснований в 1944 році як ремісниче підприємство. Спеціалізацією заводу було виробництво промислового харчового обладнання та його ремонт. Починаючи з 1999 року, завод перекваліфікувався на випуск котельного обладнання, обиравши перспективний напрямок теплотехнічного обладнання. Завод є структурним підрозділом енергохолдингу «Крігер».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Котлозавод Крігер» здійснює свою діяльність на підставі Законів України «Про господарські товариства», «Про власність», «Про зовнішньоекономічну діяльність», Цивільного та Господарського кодексів України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Котлозавод Крігер» створено з метою одержання прибутку. Товариство з дня одержання державної реєстрації є юридичною особою з правами та обов’язками, передбаченими чинним законодавством, має самостійний баланс, круглі печатки зі своєю фірмовою назвою, штампи з зазначенням ідентифікаційного коду, фірмові бланки, знак для товарів та послуг.

Товариство у встановленому порядку відкриває в Україні та за її межами свої поточні, валютні та інші рахунки, може від власного імені укладати цивільно-правові угоди, набувати майнових та особистих немайнових прав, бути позивачем та відповідачем у суді.

Форма власності-приватна. Засновником та єдиним учасником ТОВ «Котлозавод Крігер» є Крігер Леонід Фрідріхович (табл. 2.1). Для виконання підприємством своїх функцій було сформовано штат працівник, функціональний розподіл повноважень між якими закріплено в лінійно-функціональній організаційній структурі (рис. 2.1).

Основні постачальники ТОВ «Котлозавод Крігер» :«ЗНУ-Метал», ЧП «Авен», ТОВ «ВАВ ЛТД», «Бепас Энерго».

Основні покупці підприємства : ВАТ «Барський машзавод», ЗАТ «Фіторія», , ТОВ «Оріон-Вест», , ТОВ «Валмпак».

Конкурентами ТОВ «Котлозавод Крігер» являються такі підприємства: ПАТ «Азовгальмаш», ТОВ «Євротерм», ТДВ «Макагротех», ТОВ «Електротепломаш».

Організаційна структура управління ТОВ «Котлозавод Крігер» представлена на рисунку 2.1.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю «Котлозавод Крігер» є загальні збори учасників. Статус загальних зборів товариства визначається тим,що вони в праві приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства, в тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства ,а їх рішення обов’язкові для інших органів товариства.

До компетенції загальних зборів належить:

а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту товариства;

в) обрання та відкликання членів ради товариства (спостережної ради);

г) обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;

д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків;

е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;

ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

з) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Загальні збори своїм рішенням створюють виконавчий орган товариства, встановлюють його компетенцію і склад.

Виконавчий орган здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Дії виконавчого органу товариства розглядаються як дії самого товариства. Вони здійснюються органами без особливої на те довіреності і створюють права та обов'язки безпосередньо для юридичної особи. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються ЦК, іншим законом і статутом товариства.

Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснює ревізійна комісія, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа у кількості не менше трьох осіб. Її діяльність регламентовано ст. 63 Закону України «Про господарські товариства». Ревізійна комісія проводить планові ревізії перед скликанням чергових Загальних зборів за дорученням Загальних зборів, за власною ініціативою, позапланові ревізії проводяться за вимогою 1/3 (однієї третини) Членів Асоціації. Ревізійна комісія зобов`язана скликати позачергові Загальні збори, якщо виникла серйозна загроза інтересам товариства чи виявлені зловживання посадових осіб. Ревізійна комісія для здійснення перевірок залучає в необхідних випадках аудиторські організації.

Президент, Голова і члени Спостережної Ради Асоціації і Виконавчої дирекції не можуть бути обрані в Ревізійну комісію.

Засідання Ревізійної комісії вважаються правомочними, якщо на ньому були присутні не менш 2/3 її членів.

Рис. 2.1 Організаційна структура управління (ОСУ) ТОВ «Котлозавод Крігер»

Таблиця 2.1

Характеристика засновників підприємства за статутним капіталом

Засновники підприємства	Статутний капітал
	сума, грн.	питома вага, %
Юридичні особи	-	-
Фізичні особи в т.ч. працівники підприємства	44000,00	100,00
3. Державна частка	-	-
Разом	44000,00	100,00

Цілями діяльності Товариства є одержання прибутку шляхом здійснення виробничої, торговельної, посередницької, зовнішньоекономічної та інших видів діяльності, виконання робіт та надання послуг.

Предметом діяльності Товариства є:

·  Виробництво, установлення, монтаж, ремонт, обслуговування та реалізація готових металевих виробів;

·        Виробництво, установлення, монтаж, ремонт, обслуговування та реалізація машин та устаткування для перероблення сільгосппродуктів, машин та устаткування спеціального призначення, в тому числі для харчової промисловості;

·        Будівельна діяльність

·        Проектування внутрішніх інженерних мереж, систем і споруд;

·        Проектування зовнішніх інженерних мереж, систем і споруд;

·        Виготовлення, монтаж несучих конструкцій, монтаж конструкцій у будівельній, ремонтно-будівельній діяльності,здійснення будівельних робіт із зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель і споруд, будівництво та монтаж інженерних(транспортних мереж), монтаж конструкцій зовнішніх інженерних мереж та систем, в тому числі систем водопостачання, газопостачання,каналізації та ін., монтаж внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання , в тому числі опалення, водопроводу та каналізації,газопостачання та газообладнання, вентиляції та кондиціонування повітря та ін.., захист конструкцій, устаткування та мереж;

·    Пошук та експлуатація родовищ корисних копалин;

·        Виготовлення виробів з природного каменю та їх реалізація;

·        Оптова, дрібнооптова, роздрібна, комісійна, консигнаційна торгівля промисловою продукцією, залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням, відходами та брухтом, сільськогосподарською продукцією, будівельними матеріалами, паливно-мастильними матеріалами, продуктами нафтооргсинтезу, сировиною, обробленим каменем, продуктами харчування та харчовими добавками, предметами санітарії та гігієни , товарами побутової хімії, миючими засобами, товарами народного споживання, телевізійною, комп’ютерною, офісною, побутовою електротехнікою, організація виїзної торгівлі, організація власної роздрібної торговельної мережі;

·        Продаж рухомого та нерухомого майна , втому числі квартир, будинків, квартир, споруд, здача вказаного майна в оренду, лізинг;

·        Виготовлення та реалізація промислової продукції камнеобробки, деревообробки, металообробки, будівельних матеріалів;

·        Надання консультаційних, маркетингових, консалтингових, брокерських, посередницьких та інших послуг;

·        Дослідження і розробки, діяльність у сферах права, бухгалтерського обліку;

·        Вирощування, придбання, закупівля у населення за готівку , переробка та реалізація сільськогосподарської продукції;

·        Відкриття закладів громадського харчування - кафе,ресторанів, барів, та ін.., торгівля продуктами харчування,напоями на відкритих майданчиках, виїзна торгівля, виготовлення та реалізація продуктів харчування, харчових добавок, напоїв,напівфабрикатів;

·        Здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

·        Здійснення оптової та роздрібної торгівлі мопедами, автомобілями, причепами, іншими транспортними засобами, сільськогосподарською технікою та запасними частинами до них , відкриття платних автостоянок, гаражів, авто майстерень, пунктів обслуговування автомобілів, паливних заправок;

·        Надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним трансортом загального користування;

·        Організація та проведення виставок з продажем товарів народного споживання , будівельних матеріалів, продукції виробничо-технічного призначення.

Підприємство має власний закритий цикл виробництва котельного обладнання, який побудований в повній відповідності з міжнародними вимогами системи менеджменту ISO 9001:2008.

Конструкторське бюро компанії станом на сьогоднішній день розробило близько 75 видів теплотехнічного обладнання різних моделей. Для розробки проектів теплотехнічного обладнання та котелень використовуються сучасні комп'ютерні 3D програми.

Контроль якості як інноваційних, так і серійних моделей проводиться фахівцями у власній акредитованій лабораторії, можливості якої дозволяють проводити випробування теплотехнічного обладнання потужністю до 3,50 МВт.

Захист діяльності підприємства, розширення виробництва та ринків збуту полягає у вивченні нових технологій, постійному покращенні якості продукції.

Канали збуту продукції ТОВ «Котлозавод Крігер» формуються шляхом укладання договорів з існуючими клієнтами та шляхом залучення нових клієнтів. Методи продажу, які використовує підприємство - зацікавлення клієнтів у пiдтриманнi стосунків з Товариством за рахунок оптимальної ціни та високої якості продукції, що виробляється.

Сировина, яка використовується ТОВ «Котлозавод Крігер», купується у постачальників, сировина є доступною завдяки її широкому асортименту, проте ціни на сировину постійно зростають.

Стан розвитку галузі виробництва, в якій здійснює діяльність підприємство, характеризується постійним зростанням, появою нових технологій.

Рівень впровадження нових технологій є високим, продукція, яку виробляє підприємство характеризується високою якістю

Товариство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність відповідно до чинного законодавства України.

Одержана Товариством валютна виручка зараховується на його валютний балансовий рахунок і використовується ним самостійно у частині, що залишається після необхідних розрахунків з державою.

Товариство має право отримувати від своїх закордонних партнерів кредити. При цьому по одержаних кредитах валюта зараховується на баланс Товариства.

ТОВ «Котлозавод Крігер» може відкривати за межами України свої представництва, філії та виробничі підрозділи, утримання яких здійснює за власні кошти. При цьому майно філій, представництв та виробничих підрозділів залишається власністю Товариства.

2.2 Аналіз господарської діяльності підприємства

Важливим етапом проведення організаційно-економічної характеристики господарської діяльності підприємства є оцінка економічних показників, які дають можливість попередньо визначити позитивні і негативні сторони його діяльності. Аналіз сучасного стану економічного розвитку ТОВ «Котлозавод Крігер» будемо проводити за три останні звітні періоди (2009-2011 рр.). Для проведення порівняльного аналізу основних фінансово-економічних показників оберемо за базу 2009 рік, відносно якого будемо визначати відхилення основних показників господарської діяльності підприємства. Використовуючи дані фінансової річної звітності, а саме, Звіт про фінансові результати (форма №2) та Балансу (форма №1) підприємства, узагальнимо основні показники господарської діяльності підприємства у таблиці 2.2.

необоротний актив управління нормативний

Таблиця 2.2 Характеристика основних економічних показників ТОВ «Котлозавод Крігер»

№ з/п	Показники	Од. виміру	2009р.	2010р.	2011р.	2011 р. до 2009р., %
1.	Доход (виручка) від реалізації продукції	тис.грн	5717,2	13112	28649	>в 5,01 р
2.	Чистий дохід від реалізації продукції	тис.грн	-	11450	25311	>в 2,21 р
3.	Фактичні обсяги виробництва продукції	тис.грн	21785	12329	20931	-3,93
4.	Валовий фінансовий результат від реалізації продукції: - прибуток	тис.грн.	97,4	804	4461	>в 45,81 р
1.	- збиток		-	-	-	-
5.	Чистий фінансовий результат: - прибуток	тис.грн	3125	-	3295	+5,44
1.	- збиток		-	230	-	-
6.	Продуктивність праці	тис. грн./ос.	8,5	14,52	9,16	+7,76
7.	Фонд оплати праці:	тис.грн тис.грн.
1.	- річний		2565	849	2285	-10,92
1.	- місячний		213,75	70,75	190,421	-10,91
8.	Фондовіддача	Х	80,6	25,73	14,74	-81,71
9.	Фондомісткістьгосподарської діяльності	Х	0,01	0,04	0,07	> в 7,00 р
10.	Фондоозброєність	тис. грн./ос.	10,05	24,53	36,22	> в 3,60 р
11.	Матеріаломісткість господарської діяльності	х	0,62	0,69	0,69	+11,29
12.	Трудомісткість господарської діяльності	х	0,14	0,1	0,15	+7,14
13.	Матеріаловіддача	х	1,6	1,45	1,46	-8,75
14.	Коефіцієнт оборотності оборотних активів	Х	3,98	78,4	72,68	> в 18,26 р
15.	Тривалість обороту оборотних активів	дні	91,7	4,66	5,02	-94,53

Як видно з табл. 2.2, у 2011 році виручка від реалізації готової продукції зросла в 5,01 р порівняно з 2009 р., що є позитивною тенденцією для підприємства, основними причинами зростання виручки є збільшення обсягу реалізованої продукції та зростання ціни на неї.

Чистий дохід у 2011 році зріс в 2,21 р порівняно з 2009 роком, що є позитивною тенденцією, основними причинами зростання ЧД є збільшення виручки від реалізації продукції та зменшення суми інших вирахувань.

Фактичні обсяги виробництва продукції у 2011 році зменшились на 3,93 % порівняно з 2009 роком, що є негативною тенденцією для ТОВ «Котлозавод «Крігер», що було пов’язано з подорожчанням сировини.

Валовий прибуток зріс у 2011 в 45,81 р році порівняно з 2009 роком, що є позитивною тенденцією для Товариства, основною причиною зростання є збільшення суми чистого доходу.

Чистий фінансовий результат у 2011 році зріс на 5,44 % порівняно з 2009 роком, через зменшення операційних витрат підприємства.

Продуктивність праці у звітному році збільшилась на 7,76% порівняно з базовим, що є позитивною тенденцією, основними причинами зростання продуктивності праці є: зростання чистого доходу, зменшення середньооблікової чисельності працівників, краща мотивація працівників, поліпшення умов праці тощо.

Фондовіддача у 2011 році зменшилась на 81,71 % порівняно з 2009 роком, що є негативною тенденцією. Причиною є більш швидкий темп збільшення вартості основних засобів від збільшення чистого доходу.

Фондомісткість господарської діяльності у 2011 році збільшилась в 7,00 р порівняно з 2009 роком через збільшення вартості основних засобів

Фондоозброєність у 2011 році зросла в 3,60 р в порівнянні з 2009 роком, що є достатньо високим показником.

Матеріаломісткість господарської діяльності у 2011 році зросла на 11,29 % порівняно з 2009 роком у зв’язку зі зменшенням матеріальних затрат на виробництво продукції.

Трудомісткість господарської діяльності у 2011 році зросла на 7,14 %, порівняно з 2009 роком у зв’язку зі зміною технологій виробництва.

Матеріаловіддача у 2011 році зменшилась на 8,75 % порівняно з 2009 роком через збільшення вартості виробленої продукції.

Коефіцієнт оборотності оборотних активів зріс у 2011 році в 18,26 р порівняно з 2009 роком, що пов’язано зі збільшенням чистого доходу товариства.

Отже, провівши аналіз основних показників діяльності ТОВ «Котлозавод «Крігер», можна зробити висновок, що в цілому економічний стан підприємства у 2011 році помітно покращився у порівнянні з 2009 роком.

Таблиця 2.3

Динаміка фінансових результатів ТОВ «Котлозавод «Крігер» (тис. грн.)

Показники	2009р.	2010р.	2011р.	Відхилення 2011 р. до 2009 р.
				+,-		%
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	5717,2	13112	28649	22931,8		> в 5,01 р
Податок на додану вартість	1820	1662	3338	1518		83,41
Акцизний збір	952,9	-	-	-952		-
Витрати, які виключаються з виручки	-	-	-	-		-
Інші вирахування з доходу	4764,3	-	-	-4764,3		-
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	1524,1	11450	25311	23786,9		> в 16,60 р
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	347,6	10646	20850	20502,4		> в 59,99р
Валовий:
прибуток	97,4	804	4461	4363,6		> в 45,80 р
збиток	-	-	-	-		-
Інші операційні доходи	-	3575	11263	7688		> в 3,15 р
Адміністративні витрати	5209,3	714	1028	-4181,3		-80,30
Витрати на збут	109	173	-22930		-25,20
Інші операційні витрати	3606,5	3725	11232	7625,5		> в 3,11 р
Фінансові результати від операційної діяльності:
прибуток	222,5	-	3291	3068,5		> в 14,79 р
збиток	-	169	-	-		-
Доход від участі в капіталі	87,9	-	-	-87,9		-
Інші фінансові доходи	93,1	-	-	-93,1		-
Інші доходи	3557,7	511	729	-2828,7		-79,50
Фінансові витрати	-	7	21	14		> в 3,00 р
Втрати від участі в капіталі	93,6	-	-	-93,6		-
Інші витрати	-	518	704	704		35,90
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
прибуток	100	-	3295	3195		3195
збиток	187	183	-	-4		-2,10
Податок на прибуток від звичайної діяльності	45	47	-	2		4,40
Фінансові результати від звичайної діяльності:
1. прибуток	3569	-	3295		-274		-7,70
2. збиток	85	230	-		145		> в 2,70 р
Надзвичайні:
доходи	-	-	-		-		-
витрати	-	-	-		-		-
Податки з надзвичайного прибутку	-	-	-		-		-
Чистий:
прибуток	3125	-	3295		170		5,44
збиток	-	230	-		-		-

У 2011 р. порівняно з 2009 р. відбулося збільшення чистого прибутку в 5,01 р або на 170 тис. грн. (табл. 2.5) за рахунок: збільшення прибутку від звичайної діяльності до оподаткування на 3195 тис. грн.

Відбулося збільшення інших операційних витрат в 3,11 р , що становить 7625,5 тис грн відбулося за рахунок того що на протязі даного періоду відбувалися зниження курсу дол. США.

Зменшення витрат на збут на 25,20% або на 22930 тис. грн., відбулося через те, що продукція підприємства безпосередньо для внутрішніх та зовнішніх споживачів реалізується з підприємства.

Збільшення собівартості в 59,99 р, або 20502,4 тис . грн.через зростання затрат на виробництво одиниці продукції.

Збільшення чистого доходу від реалізації продукції в 16,60 р. або на 23786,9 тис. грн., збільшення доходу від реалізації продукції в 5,01 р або на 22931,8 тис. грн. відбулося за рахунок збільшення ціни реалізації продукції через збільшення рівня прибутку, який закладається в ціну реалізації.

Факторами, що вплинули на зменшення рівня чистого прибутку були:

збільшення ПДВ на 83,40 % або на 1518 тис. грн., що пов’язано зі збільшенням валового доходу. Збільшення інших операційних доходів в в 3,15 р або на 7688 тис. грн. Зменшення адміністративних витрат на 80,30% або на 4181,3 тис. грн. відбулося за рахунок зменшення витрат на оплату праці адміністративному персоналу. Збільшення податку на прибуток на 4,40% або на 2 тис. грн., відбулося за рахунок надання податкового кредиту по сплаті податку на прибуток у 2007 р. На нашу думку, резервами для збільшення чистого прибутку є збільшення інших операційних доходів, зменшення адміністративних затрат.

Наступним етапом аналізу фінансового потенціалу є аналіз операційних витрат (табл. 2.4).

Факторами, що вплинули на зменшення рівня окремих елементів операційних витрат є:

·        зменшення амортизаційних відрахувань на 12,10%, або на 2649 тис. грн., за рахунок використання більш нового обладнання.

·              збільшення матеріальних витрат на 6,40 %, або на 816 тис. грн., відбулося за рахунок збільшення рівня випуску продукції в натуральних показниках.

Таблиця 2.4

Динаміка та структура операційних витрат ТОВ «Котлозавод Крігер».

Показники	31.12.2009		31.12.2010		31.12.2011		Відхилення 2011 р. до 2009 р.
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	+, -	%	Пункт стукт.
Матеріальні затрати	13569	62,3	8522	69,1	14385	68,7	816	6,4	-55,9
Витрати на оплату праці	2565	11,7	849	6,9	2285	10,9	-280	-0,8	-0,8
Відрахування на соціальні заходи	556	2,5	318	2,6	855	4,1	299	1,6	1,6
Амортизація	3026	13,9	199	1,6	377	1,8	-2649	-12,1	-12,1
Інші операційні витрати	2069	9,6	2441	5,4	3029	14,5	960	4,9	4,9
Разом	21785	100,0	12329	100,0	20931	100,0	-854	0	х

На наш погляд, резервами для покращення ситуації є зменшення витрат на оплату праці, зменшення витрат на соціальне страхування, зменшення інших операційних витрат.

Рис. 2.2 Структура операційних витрат підприємства у 2009-2011 рр

По відхиленням пунктів структури відбулося збільшення таких показників: відрахування на соціальні заходи - 1,6%, інші операційні витрати 4,9%. У 2011 р. найбільші витрати підприємство здійснювало на матеріальні затрати - 68,7%,%, а найменші на амортизацію - 1,8 %.

Важливим є оцінка динаміки складу та структури активів підприємства. Згідно з ПБО 2 активи - це ресурси, контрольовані підприємством, що виникли в результаті минулих подій і використання яких приведе до отримання економічних вигод у майбутньому (табл. 2.5).

Активи дають певне уявлення про ресурси або потенціал, яким володіє підприємство. Вони розміщуються в міру зростання ліквідності ресурсів.

Таблиця 2.5 Динаміка та структура активів ТОВ «Котлозавод Крігер»

Показники	31.12.2009			31.12.2010				31.12.2011			Відхилення 2011 р  до 2009 р.
	тис. грн.	%		тис. грн.		%		тис. грн.	%		+, -		%	Пункт стукт.
1. Необоротні активи
Незавершене будівництво	91,5	7,94		89		4,83		831	13,98		739,5		> в 9,1 р.	6,04
Основні засоби:
Залишкова вартість	520,1	45,15		774		42		2274	38,25		1753,9		> в 4,4 р.	-6,9
Первісна вартість	530,2	46,03		877		45,58		2557	43,01		2026,8		> в 4,8 р.	-5,02
Знос	10,1	0,88		103		7,59		283	4,76		272,9		> в 28 р.	3,88
Всього за розділом 1	1151,9	100,0		1843		100,0		5945	100,0		4793,1		> в 5,2 р.	х
Виробничі запаси	2666,6	37,69	716		10,46		1799			16,7		-867,6	-32,53	-20,99
Незавершене виробництво	-	-	1943		28,39		1815			16,86		-	-	-
Готова продукція	1002,0	14,16	734		10,72		420			3,9		-582	-58,08	-10,26
Товари			341		4,98		263			2,19		-	-	-
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
Чиста реалізаційна вартість	1554,7	21,97	1415		20,67		2501			23,23		946,3	60,87	1,26
Первісна вартість	1554,7	21,97	1415		20,67		2501			23,23		946,3	60,87	1,26
Інша поточна дебіторська заборгованість	180,5	2,55	176		2,57		748			6,95		567,5	4,4
Грошові кошти та їх еквіваленти:
У національній валюті	0,4	0,005	58		0,85		230			2,14		229,6	> в 575,0 р.	2,135
У іноземній валюті	-	-	-				240			2,23		-	-	-
Інші оборотні активи	116,2	1,655	46		0,69		250			2,57		133,8		0,915
Разом за розділом 2	7075,1	100	6844		100		10767			100		3691,9	52,18	х
Баланс	8227		8687				16712					8485	> в 2,0 р.

Розглядаючи показники, узагальнені в таблиці 2.5, можна відзначити, що загальна вартість майна підприємства збільшилась за звітний період на 8485 тис. грн., або в 2 р. Приріст вартості майна здійснювався нерівномірно. Якщо необоротні активи в оцінці по залишковій вартості зросли в 4,4 р. , то оборотні активи - на 52,18%. Слід зазначити, що за період, який аналізується, збільшилась питома вага майна необоротних активів.

На кінець 2011 р. найбільшу частку у складі активів займає незавершене виробництво за розрахунками (831тис. грн.; 13,98%). У такому випадку, за наявності незавершеного виробництва, збільшується тривалість технологічного процесу, що в свою чергу має негативний вплив на господарчу діяльність виробничого підприємства, тобто збільшується термін оборотності запасів підприємства, зменшується їх ліквідність. До незавершеного виробництва ТОВ «Котлозавод Крігер» відноситься продукція (вироби, заготовки, деталі), що не пройшла всіх стадій обробки, передбачених технологічним процесом, а також неукомплектовані вироби, які не пройшли випробувань і технічного приймання.

Велика частка виробничих запасів (1799 тис. грн. 16,7 %) може говорити про розширення діяльності. За умов розширення діяльності і збільшення покупців буде збільшуватися і рівень дебіторської заборгованості.

Позитивної оцінки заслуговує рівень грошових активів у 2011 році: в національній валюті 2,14% (230 тис. грн.), в іноземній валюті 2,23 % (240 тис. грн.).

Протягом 2009 р. готова продукція дещо залежується на складах підприємства, невчасно реалізується, про що говорить її рівень у складі оборотних активів: 14,16 %. На противагу 2011р., в якому рівень готової продукції у складі оборотних активів становить 3,9%.

На кінець 2009 р. на складах знаходиться продукція, яка тимчасово не користується попитом, або ще нереалізована (1002 тис. грн. або 14,16 % у складі оборотних активів).

Але у 2011 році ситуація змінюється у кращий бік - питома вага готової продукції складає 3,9%, а її абсолютне значення 420 тис. грн. Це може свідчити про підвищення попиту на продукцію аналізованого підприємства.

На кінець 2011 р. частка виробничих запасів знижується до 16,7%,що є негативною тенденцією для підприємства.

Частка грошових активів на рахунках в банках і валютному рахунку має тенденцію до збільшення. Так, якщо на кінець 2009 р. грошові кошти в національній валюті складали 0,4 тис. грн. або 0,005%, то вже на кінець 2011 р. вони складають 230 тис. грн. або 2,14 % що позитивно впливає на платоспроможність підприємства.

Важливою характеристикою фінансово-економічного потенціалу підприємства є оцінка джерел утворення його фінансових ресурсів.

Потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал, відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення, приріст сталих пасивів. На підприємстві власними джерелами фінансування оборотних активів є прибуток, щ залишається в розпорядженні підприємства. Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних активів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд.

Таблиця 2.6

Динаміка та структура зобов’язань ТОВ «Котлозавод Крігер»

Показники	31.12.2009		31.12.2010		31.12.2011		Відхилення 2011 р. до 2009 р.
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	+, -	%	Пункт стукт.
1.Власний капітал
Статутний капітал	44	0,53	44	0,51	44	0,26	0	0	-0,02
Нерозподілений прибуток	656,1	7,97	1474	16,97	1704	10,2	1047,9	150,72	2,23
Усього за розділом 1	700,1	8,51	1518	17,47	1748	10,28	1047,9	139,7	1,77
2.Залучений капітал
Кредиторська заборгованість	2930,4	35,62	3570	41,1	2492	14,91	-438,4	-14,96	-20,17
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями	130	1,58	-	-	2024	12,11	1894	22,5	10,53
Поточні зобов’язання за розрахунками:	1000	12,15	-	-	2000	11,97	1000	100	-0,18
З одержаних авансів	1000,8	12,16	-		5189	31,05	4188,2	96,1	18,89
З бюджетом	9,0	0,11	1	0,01	55	0,33	46	2,6	0,22
Зі страхування	61,1	0,74	42	0,48	94	0,56	32,9	8,1	-0,18
З оплати праці	77,8	0,95	51	0,59	110	0,66	32,2	4,5	-0,29
Зобов’язання,пов’язані з необоротними активами та групами вибуття	-	-	3505	22,87	1151	6,9	-
Інші поточні зобов’язання	2317,8	19,68	-		1849	11,23	-468,8	3,62	-8,45
Разом	7526,9	100,0	7169	100,0	14964	100,0	2658	2,14
Баланс	8227		8687		16712		8485	468,28

Раціональне формування названих джерел оборотних активів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними коштами. Недостатність джерел формування оборотних активів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних активів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних активів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених активів.

Таблиця 2.7

Оцінка ліквідності ТОВ «Котлозавод Крігер» за 2009-2011 рр.

№ з/п	Показники	Нормат. значення	Роки			Відхилення 2011р. від 2009р.
			2009	2010	2011	+,-	%
1.	Загальний коефіцієнт покриття	>1	1,02	0,69	0,63	-0,39	-38,23
2.	Коефіцієнт швидкої ліквідності	>0,5	0,02	0,39	0,49	0,47	> в 24,50 р.
3.	Коефіцієнт незалежної ліквідності	>0,5	0,21	0,14	0,08	-0,13	-61,90
4.	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	>0,2	0,00007	0,0074	0,03	0,02993	> в 428,57 р.
5.	Частка оборотних активів в загальній сумі активів	за планом	0,93	0,84	0,72	-0,21	-22,60
6.	Частка виробничих запасів в оборотних активах	>0,5	0,48	0,49	0,45	-0,03	-6,25

Протягом 2009 та 2011 рр. питома вага власного капіталу у структурі загального капіталу ТОВ «Котлозавод Крігер складає 8,51 та 10,28 % відповідно. Можна зробити висновок, що наявна структура капіталу не забезпечує стабільний фінансовий стан підприємства, оскільки питома вага власного капіталу підприємства менше 50 % в загальної суми майна.

коефіцієнт покриття показує здатність підприємства взагалі розрахуватися зі своїми зобов`язаннями протягом певного періоду. У 2011 р. в порівнянні з 2009 р. даний показник зменшився на 38,23 %., що є негативною тенденцією, це означає, що підприємство не здатне розрахуватися за своїми боргами самостійно, а потребує зовнішнього залучення коштів для покриття боргів;

коефіцієнт швидкої ліквідності становить у 2011р. в порівнянні з 2009 р. зріс в 24,50 р. На протязі аналізованого періоду він становив нормативне значення (> 0,5). Цей коефіцієнт свідчить про те скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів.

коефіцієнт абсолютної ліквідності у 2011 р. збільшився в 428,57 р . в порівнянні з 2009 р. Цей показник свідчить про готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.

частка оборотних засобів в активах - показує частку оборотних активів в загальних активах підприємства. У 2011 р. порівняно з 2009 р. цей показник зменшився на 22,60%, що є позитивно, адже підприємство прискорює оборотність оборотних активів і зменшує їх частку в загальних активах;

частка виробничих запасів в оборотних активах. У 2011 р. порівняно з 2009 р. даний показник зменшився на 6,25 %, що є негативною тенденцією, адже нормативний показник повинен бути більшим 0,5, що свідчить про замалу частину виробничих запасів в оборотних активах підприємства;

Наступним етапом є оцінка фінансової стійкості ТОВ «Котлозавод Крігер» за 2009-2011 рр., показники оцінки якого подано в табл.. 2.8.

Таблиця 2.8

Оцінка фінансової стійкості ТОВ «Котлозавод Крігер» за 2009-2011 рр.

№ з/п	Показники	Нормат. значен.	Роки				Відхилення 2011р. від 2009р.
			2009		2010	2011	+,-	%
1.	Коефіцієнт автономії (концентрації власного капіталу)	>0,5	0,11		-0,22	-0,15	-0,26	< в 1,36 р.
2.	Маневреність робочого капіталу	за планом	29,51		-1,54	-0,90	-30,41	< в 0,03 р.
3.	Коефіцієнт фінансової залежності	<0,5	8,77		-4,5	-6,70	-15,47	< в 0,76 р.
4.	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	>0,5	0,18		1,72	2,87	2,69	>в 15,9 р
5.	Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	<0,5	0,88	1,22		1,15	0,27	30,7
6.	Коефіцієнт поточних зобов'язань	>0,5	1	1		1	0	0
7.	Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу	<0,1	7,71	-5,5		-7,70	-15,41	< в 0,99 р.
8.	Коефіцієнт забезпечення власними коштами	>0,1	0,02	-0,45		-0,59	-0,61	< в 29,5 р.	Коефіцієнт фінансової стабільності	>1	0,13	-0,18		-0,13	-0,26	< в 1 р.

1)      коефіцієнт автономії - показує частку власного капіталу у загальному майні підприємства і допомагає оцінити ступінь незалежності підприємства, ступінь самостійності у прийнятті рішень щодо управління підприємством. Значення коефіцієнта автономії у 2011 р. порівняно з 2009 р. зменшилось в 1,36 р. рази та становить 0,26, але значення коефіцієнта залишається менше нормативного. Це означає, що підприємство практично самостійно не може приймати управлінські рішення і воно є залежним від зовнішніх ресурсів фінансування (коефіцієнт повинен бути більше 0,5);

2)      коефіцієнт маневреності робочого капіталу у 2011 р. порівняно з 2009 р зменшився в 0,03 р. що є негативним явищем .

3)      коефіцієнт фінансової залежності - показує в скільки разів джерела формування майна підприємства перевищують власний капітал підприємства. У 2011 р. порівняно з 2009 р. цей показник зменшився в 0,76 р., що є досить позитивно, адже зменшує ступінь фінансової залежності фабрики.

4)      коефіцієнт концентрації залученого капіталу показує ступінь залучення коштів у діяльність і розвиток підприємства.у 2001 році порівняно з 2009р цей показник збільшився на 30,7%. Це означає, що частка залученого капіталу зменшилась.

)        коефіцієнт поточних зобов’язань показує, яка частка поточних зобов’язань міститься у загальних зобов’язаннях фабрики. У 2011 році порівняно з 2009 роком не змінився.

)        коефіцієнт співвідношення залученого та власного капіталу - показує у скільки раз залучених коштів більше або менше від власних коштів самого підприємства. . Так як значення даного коефіцієнта у 2011 р. зросло більше ніж у 2 рази, це свідчить про те, що фабрика сприяє залученню коштів у свою діяльність, це є позитивним з одного боку, позитив цього було описано у попередньому показнику, але це має і негативний вплив, адже не сприяє самостійності у прийнятті рішень і робить підприємство залежним;

)        Коефіцієнт забезпечення власними коштами характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стабільності. У 2011 році порівняно з 2009 роком цей показник зменшився в 29,5 р. ,що є негативною тенденцією. Це означає,що підприємство не може забезпечити себе власними коштами в повній мірі.

)        Коефіцієнт фінансової стабільності характеризує частку в загальній вартості майна підприємства всіх джерел коштів, які підприємство може використовувати у своїй поточній господарській діяльності без шкоди для кредиторів. . У 2011 р. порівняно з 2009 р. цей показник зменшився у 200 раз, його значення залишається менше нормативного;

Таким чином, як у 2009 р., так і у 2011 р. ТОВ «Котлозавод Крігер» перебуває у нестійкій позиції щодо фінансової стійкості. Але слід зазначити, що у 2009 р. фінансова стійкість по загальним запасам, так і по джерелам формування запасів вища, ніж у 2011 р. У 2009 році спостерігалося перевищення загальних запасів над вартістю запасів на +4679,9 тис. грн., у 2011 році цей показник становив +5830 тис. грн., що на 1150,1 тис. грн. менше, ніж у 2009 році.

2.3     Аналіз забезпечення основними засобами ТОВ «Котлозавод Крігер»

Для досягнення цілей господарської діяльності підприємство використовує основні засоби. Основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі.

Виробничі основні засоби є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні інвестиції. Невиробничі основні засоби - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються у господарській діяльності і перебувають на балансі підприємства. На відміну від виробничих основних засобів невиробничі основні засоби не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

Основні виробничі засоби з урахуванням специфіки їх виробничого призначення поділяються на такі групи:

А. Будівлі і споруди.

Б. Передавальні пристрої.

В. Машини та устаткування, у тім числі:

-    робочі машини та устаткування;

-       вимірювальні та регулюючі прилади;

-       лабораторне устаткування;

-       обчислювальна техніка;

-       транспортні засоби.

Г. Виробничий і господарський інвентар.

Д. Інші основні засоби.

Розглянемо структуру основних засобів підприємства, наведену в табл. 2.9

Таблиця 2.9 Структура основних засобів (за залишковою вартістю) ТОВ «Котлозавод Крігер» за 2009-2011 рр.

Показники	2009 рік		2010 рік			2011 рік		Відхилення 2011р. до 2009р.
	Тис. грн	Пи-тома вага, %	Тис. грн		Пи-тома вага, %	Тис. грн	Питома вага, %			+, -		%
Власні основні засоби:	12401	83,6	14837		78,7	19681	85,2			7280		58,7
1.Виробничого призначення	12363	83,3	14704		78,0	19244	83,3			6881		55,7
1.1 Будівлі та споруди	4102	27,6	7085		37,6	9276	40,2			5174		>в 2,2 р.
1.2 Машини та обладнання	7927	53,4	7387		39,2	9800	42,4			1873		23,6
1.3 Транспортні засоби	138	0,9	85		0,4	41	0,2			-97		-70,3
1.4 Інші	196	1,4	147		0,8	127	0,5			-69		35,2
2. Невиробничого призначення	38	0,3	133		0,7	437	1,9			399		>в 10,5 р.
2.1 Будівлі та споруди	9	0,1	107		0,6	403	1,7			394		>в 1,2 р.
2.2 Транспортні засоби	29	0,2	26		0,1	34	0,2			5		17,2
3. Орендовані основні засоби	4368	29,4	4004		21,3	3409	14,8			-959		-21,9
3.1 Машини та обладнання	4368	29,4	4004		21,3	3409	14,8			-959		-21,9
Всього основні засоби	16769	100	18841	100		23090	100		6321		37,7

Збільшення будівель і споруд виробничого призначення на 5174 тис. грн., або в 2,2 р. відбулося шляхом переоцінки основної вартості будівель та споруд виробничого призначення, а також через ремонт у другому цеху фабрики. Також на збільшення рівня основних засобів вплинуло збільшення рівня машин та обладнання на 1873 тис. грн., або на 23,6%, що призвело до збільшення лише машин виробничого призначення, обладнання основного призначення навіть зменшилося за даний період. На збільшення рівня машин виробничого призначення вплинули здійснені інвестиції основними засобами, для підвищення рівня автоматизації.

Збільшення основних засобів невиробничого призначення на 399 тис. грн., або в 10,5 разів, пов’язано з розширенням та капітальним ремонтом приміщень невиробничого призначення - адміністративних приміщень. Зокрема у складі невиробничих основних фондів відбулося збільшення будівель і споруд невиробничого призначення на 394 тис. грн., або в 43,7 рази та транспортних засобів невиробничого призначення на 5 тис. грн. або на 17,2%. Тенденція до збільшення обладнання невиробничого призначення є негативною тенденцією, адже збільшується собівартість продукції за рахунок адміністративних витрат і витрат на збут.

До зменшення обсягу основних засобів призвело зменшення транспортних засобів виробничого призначення на 97 тис. грн., або на 70,3%, причиною можливого зменшення могло бути загальне зменшення обсягу виробництва продукції та використання конвеєрного способу виробництва.

Також зменшився загальний обсяг іншого виробничого обладнання на 69 тис. грн., або на 35,2%

Основним фактором, що вплинув на зменшення основних засобів, було зменшення рівня орендованих основних засобів виробничого призначення на 959 тис. грн. або на 21,9%. На нашу думку, дане зменшення відбулося через закінчення терміну фактичної оренди машин та обладнання, збільшення обсягу прямих інвестицій, за рахунок основних засобів виробничого призначення, а також через застарілість і високий рівень зношеності орендованого обладнання.

Рис. 2.3 Структура основних засобів ТОВ «Котлозавод Крігер» , %

Найбільшу частку у структурі основних засобів ТОВ «Котлозавод Крігер» (рис. 2.3) займають машини та обладнання виробничого призначення, що становлять 42,4 %, а найменшу - транспортні засоби невиробничого та виробничого призначення - 0,2 % від загального обсягу основних засобів.

Таблиця 2.10 Обладнання виробничого призначення на ТОВ «Котлозавод Крігер» за 2009-2011 рр.

№	Найменування обладнання	2009 р.	2011 р.	Абсолютне відхилення, тис. грн.	Відносне відхилення, %
1	Прес гідравлічний 400 т	3200	3208	8	0,25
2	Верстат кромкозгинальний	1758	2378	620	35,27
3	Газорізальна машина « Смена-2»	1155	2500	1345	>в 2,16 р.
4	Електропіч « СНОЛ»	265	151	-114	-43,02
5	Зварювальний апарат ВД-310	2789	2645	-144	-5,16
6	Зіговочно-відбортовочний верстат	3899	4119	220	5,64
7	Компрессор РМ-3138.00	3850	3857	7	0,18
8	Кран мостовий 1040 КР-00000116	10558	10077	-481	-4,56
9	Машина рубильна МРБ-2	2691	3936	678	46,26
10	Паяльниково-різальна машина	48982	48861	-121	-0,25
11	Стенд випробування печі	999	1020	21	2,10
12	Стендвипробування котлів	6395	6272	-123	-1,92
13	Всього	86541	88727	1916	2,53

Зменшення кількості електропечей «СНОЛ » на 114 тис. грн. або на 43,02 % спричинено зміною технологій виробництва котлів. Також зменшення кількості зварювальних апаратів ВД-310 на 144 тис. грн. або на 5,16 % спричинено впровадженням нових моделей обладнання у виробництво.

Відбулося зменшення кількості мостових кранів 1040 КР-00000116 на 481 тис. грн.,що становить 4,56% тому що вони використовуються для завантажувально-розвантажувальних робіт усередині виробничих і складських приміщень, а підприємству необхідні крани нової моделі,які які використовуються на відкритій території, - на відкритих майданчиках заводів, складських терміналів тощо.

Також зменшення кількості паяльникові - різальних машин на 121 тис. грн. або на 0,25% через зменшення використання даного обладнання в техніко-виробничому процесі.

Відбулося у 2011 р. збільшення наступного обладнання:

)        Пресів гідравлічних 400 т на 8 тис . грн. або на 0,25 % через закупівлю гідравлічного преса КВ 235 65 т і частковим вивільнення старих пресів, зокрема радянського походження. Також причиною цього процесу стало заплановане збільшення кількості випуску продукції - котлів центрального опалення 5 тис. шт. до 7 тис. шт.

)        Збільшення верстатів кромкозгинальних на 620 тис. грн. або на 35,27 % через капітальний ремонт, та заміну зношених деталей.

)        Збільшення газорізальних машин «Смена-2» на 1345 тис. грн. або в 2,16 р. у зв’язку з необхідністю збільшення виробництва деталей для котлів. Газорізальна машина призначена для механізації газокисневого різання труб великого діаметру і підготовки кромок під зварювання.

)        Збільшення зіговочно-відбортовочних верстатів на 220 тис. грн. або на 5,64 % через зміни у процесі виготовлення готової продукції.

)        Збільшення рубильних машин МРБ-2 на 678 тис. грн., що становить 46,26 % тому що зросли відходи деровобробки.

)        Збільшення стендовипробування печей на 21 тис. грн. або на 2,10 % у зв’язку із збільшенням обсягів виробництва печей.

На наш погляд, резервами до збільшення озброєння підприємства основними засобами є наступні: збільшення кількості верстатів кромко згинальних, зіговочно-відбортовочних верстатів, рубильних машин, стендовипробувальних печей.

Для оцінки ефективності використання основних засобів необхідно провести оцінку ефективності основних засобів, що подано в табл. 2.11.

У 2011 р. порівняно з 2009 р. відбулися такі зміни: фондомісткість за даний період зросла на 600 %, що є досить негативно, адже цей показник показує вартість основних фондів, які припадають на 1 грн. чистого доходу, у 2011 році цей показник склав 0,07.

Фондоозброєність за даний період збільшилася на 260,4 %, що є досить позитивно, показує - вартість основних засобів, що припадають на одного чол. промислово-виробничого персоналу.

Табл.2.11 Оцінка ефективності використання основних засобів ТОВ «Котлозавод Крігер»

Показники	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення 2011 р. до 2009 р.
				+/-	%
Показники забезпечення підприємства основними засобами
1. Фондомісткість	0,01	0,04	0,07	0,06	>в 7 р.
2. Фондоозброєність	10,05	24,53	36,22	26,17	>в 3,60 р.
3.Коефіцієнт вартості основних засобів у майні підприємства	0,8	0,83	0,87	0,01	1,16
Показники стану основних виробничих засобів
4.Коефіцієнт зносу основних засобів	0,401	0,409	0,388	-0,013	-3,24
5.Коефіцієнт придатності основних засобів	0,599	0,591	0,612	0,013	3,24
Показники ефективності використання основних засобів
6.Фондовіддача основних засобів	80,6	25,73	14,74	-65,86	-81,70
7.Рентабельність основних засобів, %	0,09	1,34	0,19	0,10	111,11
8.Абсолютна сума приросту на одну гривню основних засобів	0,0009	0,0134	0,0019	0,001	111,11

Фондомісткість господарської діяльності визначається як відношення середньорічної вартості основних засобів до чистого доходу. Показник характеризує, яка частка вартості основних виробничих фондів припадає на 1 грн. валового доходу підприємства. У 2011 році фондомісткість збільшилась в 7,00 р порівняно з 2009 роком через збільшення вартості основних засобів.

Фондоозброєність визначається як відношення середньорічної вартості основних засобів до середньооблікової чисельності працівників. Показник характеризує ступінь озброєності фондами одного працівника і показує, яка частка загальної вартості основних фондів підприємства припадає на одного середньооблікового працівника: Фондоозброєність у 2011 році зросла в 3,60 р в порівнянні з 2009 роком, що є достатньо високим показником.

Фондовіддача - показує, яка частка валового доходу припадає на 1 гривню вартості основних виробничих фондів і визначається як відношення чистого доходу до середньорічної вартості основних засобів. Фондовіддача у 2011 році зменшилась на 65,86 тис. грн. або на 81,70 %.

Показник абсолютної суми приросту на одну грн. основних засобів збільшився на 0,001 грн., що є позитивно, але даний показник знаходиться на дуже низькому рівні.

Коефіцієнт вартості основних засобів у майні підприємства визначається як відношення вартості основних виробничих засобів (за вирахуванням суми їхнього зносу) до вартості майна підприємства. Коефіцієнт вартості основних засобів у майні підприємства зріс на 1,16%, що є не досить позитивно, адже цей показник для фабрики є досить великим і складає 0,87.

Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує стан і ступінь зносу основних засобів і розраховується як відношення суми зносу основних засобів до їх первісної вартості . Коефіцієнт зносу зменшився на 3,24%, хоча він залишається завеликим для фабрики, тому необхідно підвищувати рівень автоматизації і здійснювати придбання нового обладнання.

Коефіцієнт придатності характеризує ступінь придатності основних фондів до експлуатації і визначається відношенням до їх первісної вартості на кінець року. Коефіцієнт придатності становить у 2011 р. - 0,612, що означає, що лише 61,20% основних фондів придатні для використання. Рентабельність основних засобів знаходиться на дуже низькому рівні і складає лише 0,19%, що є нижче ніж в середньому по галузі.

Таким чином, проаналізувавши наявні основні засоби виробничого призначення ми прийшли до висновку, що підприємство повинно краще використовувати наявні основні фонди. Коефіцієнт зносу показує, що обладнання котлозаводу є досить зношене. Так як завод використовує тільки обладнання як внески до статутного капіталу, а також наданих у кредит, тому постає необхідність використання обладнання наданого за рахунок лізингу.

РОЗДІЛ 3. Напрями удосконалення необоротних активів підприємства

.1 Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів на прикладі ТОВ « Котлозавод» Крігер»

Нарахування амортизації нематеріальних активів (крім права постійного користування земельною ділянкою) здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс).

Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання амортизації не підлягають. До нематеріальних активів з невизначеним строком корисного використання належать ті, щодо яких підприємством не визначено обмеження строку, протягом якого очікується збільшення грошових коштів (чи їх еквівалентів) від використання таких нематеріальних активів.

При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід ураховувати:

·  строки корисного використання подібних активів;

·        моральний знос, що передбачається;

·        правові або інші подібні обмеження щодо строків його використання;

·        очікуваний спосіб використання нематеріального активу підприємством;

·        залежність строку корисного використання нематеріального активу від строку корисного використання інших активів підприємства.

Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

Крім прямолінійного методу нарахування амортизації підприємство може обрати інший метод амортизації, який краще враховує форму надходження економічних вигод від використання нематеріального активу. Можливі методи нарахування амортизації визначені у П(С)БО 7::

). прямолінійний;

) .зменшення залишкової вартості;

). прискореного зменшення залишкової вартості;

). кумулятивний;

). виробничий.

Підприємницька діяльність, яка здійснюється протягом тривалого часу, потребує певного узагальнення, систематизації та аналізу її різних напрямків, етапів, а також складових, що впливають на ефективність господарювання.

Однією з важливих складових ефективності виробничої діяльності є ступінь досконалості використання основних фондів. Тому вдосконалення управління основними засобами, що безпосередньо впливає на підвищення ефективності використання основних фондів, є сьогодні важливою проблемою практично для всіх підприємств нашої держави.

Підвищення ефективності використання основних фондів на підприємствах є важливою проблемою в нашій державі, на цьому етапі розвиткуекономіки, і є результатом досконалого управління ними.

Управління основними засобами підприємства є доволі складною системою. Проблема полягає в тому, що основні засоби, і насамперед основні виробничі фонди, формуються при створенні підприємства і служать тривалий час.

Як показує практика, такі виробничі фонди, як будівлі, освітні споруди, передавальні пристрої, багаторічні насадження служать від 20 до 50 і більше років. Машини й устаткування, транспортні засоби, робоча і продуктивна худоба функціонують від 5 до 10-15 років Успішність управління основними засобами підприємства можна розглядати з позиції ефективності їхнього використання в господарському обороті. Через те, що основні засоби експлуатуються тривалий час, вони поступово втрачають свою вартість за рахунок фізичного зносу, а перенесення вартості основних засобів на продукцію, що виготовляється, виконувані роботи, надавані послуги відбувається за рахунок нарахування амортизації. Тут слід звернути увагу на цільове використання амортизаційних потоків, які формуються в результаті виробничої діяльності.

Серед напрямів підвищення ефективності використання основних засобів на підприємствах чільне місце повинно бути відведено заходам, спрямованим на поліпшення їх екстенсивного використання. Зокрема, більшу увагу треба приділяти насамперед таким, які спрямовані на підвищення змінності роботи устаткування. Підвищення змінності роботи устаткування є важливим фактором зростання обсягів виробництва продукції і підвищення ефективності використання основних засобів.

Слід наголосити на тому, що здійснення екстенсивних заходів, скерованих на підвищення ефективності управління основними засобами, як правило, не потребує капітальних витрат.

Значним резервом збільшення продуктивності роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість невикористовуваного протягом доби устаткування нерідко досягає 10-15% робочого часу. Це спричинюється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією техніко-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; браком робітників тих чи інших професій; перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомнотранспортними засобами тощо.

Значному поліпшенню екстинсивному завантаженню засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промислових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків тисяч одиниць ), а також виведення з експлуатації зайвого та неефективно використовуваного устаткування й організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За чинними розрахунками, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народного господарства на 10-15 відсотків і більше.

Важливе значення в підвищенні ефективності використання основних засобів мають соціальні фактори. Так, проведені соціологічні дослідження на ряді підприємств дали змогу виявити низку причин, які негативно впливають на організацію використання активної частини основних засобів в другу зміну. Насамперед, йдеться про незадовільне забезпечення другої зміни необхідним комплексом послуг виробничої інфраструктури (своєчасного ремонтного обслуговування, ритмічного забезпечення робочих місць необхідними матеріалами, інструментом, комплектуючими, транспортними засобами, різними видами енергії), низький рівень організації харчування, медичного обслуговування; недостатність в організації соціально-побутової інфраструктури міст та робітничих селищ; невисокий рівень кваліфікації кадрів, що не дає можливості ефективно використовувати нову техніку. Поряд з технічними і організаційними факторами важливу роль у підвищенні ефективності використання основних засобів повинні відігравати фактори матеріального стимулювання працівників підприємств.

Йдеться про те, що менеджмент підприємств має розробляти і постійно удосконалювати механізми матеріального стимулювання робітників, інженерів та інших працівників, діяльність яких сприяє виявленню та організації використання резервів підвищення ефективності основних засобів.

Ефективне використання основних фондів та виробничих потужностей має велике значення як для підприємства, так і для економіки країни загалом.

Повніше використання основних фондів на підприємстві веде до зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а отже, і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних фондів, дає можливість використовувати сучасні методи залучення інвестицій у виробничі процеси, зокрема лізинг .

Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей залежить від того, якою мірою реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори кращого їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей означає: по-перше, збільшення часу функціонування основного устаткування і, по-друге, підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві. Основними напрямками збільшення часу функціонування устаткування є:

.скорочення та ліквідація внутрішньозмінних простоїв шляхом: підвищення рівня організації виробництва (повне і своєчасне забезпечення робочих місць інструментами, матеріалами, напівфабрикатами, деталями);

.1.      підвищення якості ремонтного обслуговування устаткування;

.2.      скорочення цілодобових простоїв устаткування, підвищення коефіцієнта змінності його роботи.

. Важливим напрямком підвищення ефективності використання основних фондів є зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування, обсяги якого є досить значними .

Поліпшення інтенсивного та екстенсивного використання основних засобів підприємств безпосередньо позначається на зниженні собівартості виготовлюваних виробів за рахунок економії на умовно-постійних витратах, а в кінцевому підсумку це дає змогу збільшити прибуток підприємств та підвищити рентабельність їх діяльності.

3.2 Амортизаційні відрахування як інструмент відтворення основних засобів

У процесі використання об’єктів основних засобів економічні вигоди, втілені в них, споживаються підприємством, внаслідок чого зменшується залишкова вартість основних засобів, що відображається шляхом нарахування амортизації.

Об’єктом амортизації є всі основні засоби, крім землі.

Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання (експлуатації) об’єкта, що встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і припиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

П(С)БО 7 визначає амортизацію - як систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість основних засобів, яка амортизується - це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

У свою чергу, ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Метод амортизації об’єкта основних засобів обирається підприємством самостійно, з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання, і обов’язково має бути зафіксованим в наказі про облікову політику.

У П(С)БО 7 наведені такі методи амортизації основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів):

·  прямолінійний;

·        зменшення залишкової вартості;

·        прискореного зменшення залишкової вартості (подвійного залишку, що зменшується);

·        кумулятивний;

·        виробничий.

Розглянемо застосування різних методів нарахування амортизації на прикладі ТОВ « Котлозавод» Крігер». Нарахуємо амортизацію на обладнання виробничого призначення. До обладнання виробничого призначення слід віднести: прес гідравлічний, верстат кромкозгинальний, стенд випробування печі, стенд випробування котлів. Вартість обладнання становить 38488 тис. грн.

Нарахування амортизації протягом терміну корисного використання прямолінійним методом. Підприємство придбало виробниче устаткування початковою вартістю 38488 тис. грн. Загальний розрахунковий обсяг виробництва визначений підприємством у розмірі 160000 од. Ліквідаційна вартість устаткування після його експлуатації за попередньою оцінкою може скласти 8500 грн . Очікуваний термін корисного використання складає 6 років. Цей метод передбачає рівномірне списання (розподіл) вартості об’єкта основних засобів, що амортизується, протягом строку його експлуатації.

Щорічні амортизаційні відрахування визначаються діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів.

Таблиця 3.1 Прямолінійний метод нарахування амортизації

Рік	Амотризаційні відрахування	Накопичена амортизація	Залишкова вартість
			38488
1.	4998	4998	33490
2.	4998	9996	28492
3.	4998	14994	23494
4.	4998	19992	18496
5.	4998	24990	13498
6.	4998	29988	8500

Амортизаційні відрахування за рік = (38488-8500)/ 6 = 4998 грн.

Місячна сума амортизації = 4998/12 = 416,5 грн.

Прямолінійний метод нарахування амортизації застосовується для тих об’єктів основних засобів, які протягом всього строку експлуатації виконують приблизно постійний обсяг робіт.

Завдяки рівномірності розподілу суми амортизації між обліковими періодами при використанні цього методу забезпечується зіставність собівартості продукції з доходом від її реалізації. Але даний метод не враховує вплив таких факторів:

-  моральний знос об’єкта,

-       виробничу потужність основних засобів у різні роки експлуатації,

-       збільшення витрат на ремонт в останні роки експлуатації об’єкта основних засобів.

Переваги цього методу - рівномірність, стабільність, пропорційність нарахування амортизації та віднесення її на собівартість, простота і точність розрахунків.

Недолік - він не враховує морального зносу і різну виробничу потужність основних засобів у різні роки її експлуатаці. Практика показує, що знос машин збільшується у перший період їх експлуатації. Надалі, протягом досить тривалого часу, величина зносу стабілізується, після чого він знову, але вже більшою мірою, зростає. Нерівномірне й моральне старіння, яке теж найбільше у перший період використання нових машин.

Застосування цього методу не завжди забезпечує повне перенесення вартості основного капіталу на створюваний продукт. Утворюється недоамортизація основного капіталу, що є прямою втратою вартості - збитком

Виробничий метод нарахування амортизації

За цим методом місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів.

Таблиця 3.2 Виробничий метод нарахування амортизації

Рік	Фактичнй обсяг виробництва	Амотризаційні відрахування	Накопичена амортизація	Залишкова вартість
				38488
1	27000	5130	5130	33358
2	32000	6080	11210	27278
3	30000	5700	16910	21578
4	28000	5320	22230	16258
5	24000	4560	26790	11698
6	19000	3610	30400	8088

Виробнича ставка амортизації = (38488-8500) / 160000 = 0,19 грн./од.

Переваги: цей метод дуже раціональний. Виробничий метод нарахування амортизації доцільно використовувати для основних засобів, знос яких в основному залежить від інтенсивності їх використання, або для основних засобів, які можуть самостійно виконувати визначений обсяг робіт (вантажні автомобілі тощо).

Недоліки: застосування пов'язане з трудністю визначення виробітку окремих об'єктів ОЗ.

Прискорені методи амортизації

Суть їх полягає в тому, що на початку експлуатації основних засобів суми нарахованої амортизації значно перевищують амортизаційні суми, нараховані наприкінці строку служби об’єкта. Використовуючи ці методи, виходять із того, що багато видів основних засобів виробничого призначення діють більш ефективно, поки вони ще нові і мають високу продуктивність. Згодом витрати на ремонти збільшуються і наприкінці строку експлуатації об’єкта є набагато вищими, ніж на початку. Це призводить до того, що загальна сума витрат на ремонт і амортизаційні відрахування залишаються практично постійними протягом ряду років. У результаті корисність об’єктів основних засобів залишається однаковою протягом багатьох років.

Прискорені методи амортизації доцільно використовувати для об’єктів основних засобів, які швидко морально застарівають, або у міру старіння яких значно збільшуються витрати на їх ремонт та технічне обслуговування (транспортні засоби, комп’ютери).

Метод зменшення залишкової вартості

За цим методом річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації.

Річна норма амортизації = = 0,83

Розподіл амортизаційних відрахувань на весь період корисного використання об’єкта основних засобів буде мати такий вигляд(таблиця 3.3)

Таблиця 3.3

Нарахування амортизації методом зменшення залишкової вартості

Рік	Первісна вартість	Ліквідаційна вартість	Накопичена амортизація	Накопичений знос	Залишкова вартість
1	38488	8500	31945,04	31945,04	6542,96
2	38488	8500	5430,66	37375,70	1112,30
3	38488	8500	923,201	38298,91	189,09
4	38488	8500	156,94	38455,85	32,15
5	38488	8500	26,68	38482,53	245,47
6	38488	8500	4,54	38488	0

Переваги: левова частка амортизації придбаного об’єкта припадає на перші роки експлуатації, що є виправданим в разі швидкого морально старіння основних засобів.

Недоліки: на перші роки експлуатації зростає навантаження на ціну продукції. Передбачає обов'язкову наявність ліквідаційної вартості, необхідної для розрахунку норми амортизації. Якщо ж ліквідаційна вартість дорівнює нулю, то складова (ЛВ : ПВ)1/Т також дорівнюватиме нулю. Отже, річна сума амортизації виявиться такою, що дорівнює первісній вартості.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості

Це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об”єкта на початок звітного року, або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації, та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об”єкта, і подвоюється.

Амортизаційні = Залишкова вартість * Річна норма амортизації * 2 Відрахування

Таблиця 3.4 Нарахування амортизації методом прискореного зменшення залишкової вартості

Рік	Первісна вартість	Ліквідаційна вартість	Накопичена амортизація	Накопичений знос	Залишкова вартість
1	38488	8500	2839	2839	35649
2	38488	8500	11906,77	14745,77	23742,23
3	38488	8500	7929,90	22675,67	14745,77
4	38488	8500	4925,10	27600,77	10887,23
5	38488	8500	3636,33	31237,10	7250,90
6	38488	8500	2421,80	33658,90	4829,10

Перевага: Прискорюється накопичення амортизаційної суми, не чекаючи терміну кінця експлуатації. Цей метод дає можливість протягом першої половини корисного строку використання основних засобів відшкодувати до 60 - 70 % їх вартості

Недолік: при цьому методі відсутній зв’язок між ліквідаційною вартістю і власне ліквідацією об’єкта основних засобів, оскільки при встановленому терміні експлуатації вся амортизація ляже тягарем на собівартість продукції, виробленої протягом першої половини терміну експлуатації, в свою чергу, залишкова вартість цього об’єкта, пропрацювавши лише половину встановленого терміну, досягає ліквідаційної, в той час як до ліквідації ще далеко.

Кумулятивний метод

Цей метод ще називають методом списання вартості за сумою чисел років. Річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.

Амортизаційні = Кумулятивний * (Первісна - Ліквідаційна)

відрахування           коефіцієнт           вартість       вартість

Кумулятивний коефіцієнт =

Таблиця 3.5Нарахування амортизації кумулятивним методом

Рік	Первісна вартість	Ліквідаційна вартість	Накопичена амортизація	Накопичений знос	Залишкова вартість	Кумулятивний коефіціэнт
1	38488	8500	8396,64	8396,64	30091,36	0,28
2	38488	8500	7197,12	15593,76	22894,24	0,24
3	38488	8500	5697,72	21291,48	17196,52	0,19
4	38488	8500	4198,32	25489,80	112998,20	0,14
5	38488	8500	2698,92	28188,72	10299,28	0,09
6	38488	8500	1499,40	29688,12	8799,88	0,05

Переваги:

1. У перші роки, коли інтенсивність використання об’єкта ОЗ максимальна, амортизується більша частина його вартості.

. У перші роки накопичуються грошові кошти для заміни об’єкта ОЗ, що амортизується.

. Забезпечується можливість збільшення частини витрат на ремонт амортизовуваних об'єктів ОЗ, що припадають на останні роки їх використання, без відповідного збільшення витрат виробництва (собівартості продукції) за рахунок того, що сума амортизації, яка нараховується, у ці роки зменшується.

Недолік: Для кожного року експлуатації необхідно визначати свою норму амортизації (кумулятивний коефіцієнт).

Крім перерахованих вище методів нарахування амортизації, підприємство відповідно до П(С)БО 7 може застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством. Але в цьому випадку підприємство повинне розуміти, що суми амортизації, нараховані відповідно до вимог податкового обліку, та отримані у фінансовому обліку, будуть відрізнятися. Балансова вартість основних засобів визначена для цілей податкового обліку не співпадає з балансовою вартістю основних засобів у фінансовому обліку. Різниця виникає внаслідок відображення в бухгалтерському обліку витрат на ремонт основних засобів (без обмежень), операцій з продажу і ліквідації основних засобів, амортизації об’єктів невиробничого призначення. Тому, незалежно від того, який метод нарахування амортизації застосовують підприємства для цілей фінансового обліку, їм необхідно окремо вести облік основних засобів для цілей оподаткування.

Нарахування амортизації проводиться щомісяця. Місячна сума амортизації при застосуванні всіх методів, крім виробничого, визначається розподілом річної суми амортизації на 12 місяців.

Відповідно до П(С)БО 7, нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об’єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об’єкта основних засобів. Нарахування амортизації призупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації об’єкта основних засобів.

Для узагальнення інформації про накопичену амортизацію щодо об’єктів основних засобів, які обліковуються на рахунку 10 “Основні засоби”, Планом рахунків передбачений рахунок 131 “Знос основних засобів”. За кредитом рахунку 131 відображається нарахування амортизації основних засобів, за дебетом - її зменшення. Аналітичний облік ведеться за видами основних засобів.

На мою думку найбільш ефективним методом нарахування амортизації для ТОВ « Котлозавод» Крігер» являється нарахування амортизації методом зменшення залишкової вартості. Використовуючи цей метод, виходять із того, що багато видів основних засобів виробничого призначення діють більш ефективно, поки вони ще нові і мають високу продуктивність. Згодом витрати на ремонти збільшуються і наприкінці строку експлуатації об’єкта є набагато вищими, ніж на початку.

Це призводить до того, що загальна сума витрат на ремонт і амортизаційні відрахування залишаються практично постійними протягом ряду років. У результаті корисність об’єктів основних засобів залишається однаковою протягом багатьох років.

Висновок

За умов ринкових відносин важливого значення набуває питання управління необоротними активами.

Необоротні активи підприємства відіграють значну роль в фінансово-господарській діяльності, забезпечують ефективність безперебійної роботи будь-якого підприємства торгівлі.

У сучасних умовах основу необоротних активів підприємства складають основні засоби і нематеріальні активи. Нематеріальними активами слід вважати ідентифіковані грошові джерела майбутніх економічних вигод, які не мають фізичної субстанції, що були придбані або визначені в рахунок внутрішніх витрат , мають обмежений термін використання, ринкову оцінку незалежно від сутності, контролюються фірмою, як результат минулих операцій або подій.

Відповідно до П(С)БО 8 нематеріальні активи поділяються на групи: право користуватися природними надрами та іншими ресурсами природного середовища; право на користування надрами; право на користування геологічною та іншою інформацією про природне середовище, право користування земельною ділянкою ; товарні знаки і торгові знаки; фірмова назва; право на корисні моделі ; право на промислові зразки ; право на сорт рослин; право на ноу-хау; право на бази данних; право на використання економічних та інших привілеїв.

Довгострокові фінансові вкладення займають поки ще незначну частку необоротних активів, а на більшості підприємств узагалі відсутні. Найбільш істотні питання управління цими активами потребують окремого викладення при розгляді фінансових інвестицій. Управління основними засобами, як правило, розглядається в межах складання кошторисів капітальних вкладень та їх окупності.

В роботі надано характеристику необоротних активів, їх класифікацію та зміст,методи нарахування амортизації, шляхи підвищення ефективності їх використання. Окремим розділом розглянуто питання управління необоротними активами.

Так, політика управління необоротними активами підприємства передбачає:

. Забезпечення своєчасного оновлення необоротних активів у процесі їхнього використання.

. Визначення розміру потреби в прирості необоротних активів.

. Визначення форм задоволення потреби в прирості окремих видів необоротних активів.

. Забезпечення підвищення ефективності використання необоротних активів.

. Формування оптимальної структури джерел фінансування необоротних активів.

У процесі управління необоротними активами одним з найбільш складних завдань є вибір варіанта придбання або оренди окремих їхніх видів.

Розглядаючи питання управління фінансуванням необоротних активів, насамперед необхідно визначити склад і структуру джерел фінансування необоротних активів, розглянути кілька можливих варіантів фінансування необоротних активів і підібрати найприйнятніший для даного підприємства. В нашому випадку питання управління необоротними активами розглядалося на прикладі ТОВ « Котлозавод» Крігер»

Слід мати на увазі, що загальна сума операційних необоротних активів у наступному періоді залежить від наявності необоротних активів на початок звітного періоду, в т.ч. вартості операційних необоротних активів, які не беруть безпосередньої участі у виробничому процесі приросту обсягу реалізації продукції у періоді, що планується.

Результати проведеної роботи свідчать, що ВАТ “Ластівка” має потужний промисловий потенціал і за умови вкладення інвестицій, підприємство не тільки збільшить обсяги виробництва, а й матиме можливість розрахуватись з кредиторами, збільшити фонд оплати праці, підвищити попит та конкурентоспроможність продукції, що випускається.

За проведеними розрахунками, на підприємстві має місце зростання суми необоротних активів, проте не всі показники майнового стану та ділової активності підприємства відповідають нормативним вимогам, установленим “Положенням про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації”. Аналіз наявності та руху основних засобів показав, що показник забезпеченості основними засобами підприємства має тенденцію до зростання.

На нашу думку, розглянутий аналіз складу, динаміки та стану необоротних активів та запропонований спосіб амортизації дадуть можливість забезпечити умови своєчасного відновлення і підвищення ефективності використання необоротних активів, а також допоможуть уникнути фінансових труднощів в діяльності підприємства

Список використаної літератури

1.   Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навч. Посібник.- Житомир: ЖДТУ, 2004.- 459 с.

2.       Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"

3.   Поддєрьогін А.М., Буряк Л.Д. Фінансовий менеджмент. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2001.

4.       Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. - 378с.

.        Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: Підручник. - К.: КНЕУ, 2004, 123с.

.        Економіка підприємства: Підручник. За ред. акад. С.Ф. Покропивного.- Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001.- 528 с.

.        Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, МЛ. Горбаток; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2001. - 540с.

.        Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навч.пос. - Київ: Атіка, 2002. - 480

.        Козловський В. О. Організація виробництва. Навчальний посібник. Частина 1. Видання 2-е, доповн. і перероб. - Вінниця: ВНТУ, 2005. - 154 с.

.        Економіка підприємства: Навч. Посіб. / за ред.. А.В. Шегди - Е45 К.: Знання, 2005. - 431 с.

.        Малів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства : Навч. посіб , - 2-ге вид., стер. - К.: Знання, 2006 - 580 с.

.        Економіка підприємств /За ред. Харіва П.С. - Тернопіль: Економічна думка, 2002. - 449 с.

.        Гриньов А. В. Організація та управління на підприємстві. - Харків: Вид. дім "ІНЖЕК", 2004. - 329 с.

.        Базилевич В.Д. Економічна теорія // Політекономія: Підручник. - К.: Знання - Прес, 2001. - 581 с.

.        Цал-Цалко Ю.С., Холод Б.І. Економіка підприємства: Навч. посібник. -Житомир: ЖІТІ, 2002. -388 с.

16. Планування діяльності підприємства: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. /М.А. Белов, Н.М. Євдокимова, В.Є. Москалюк та ін.

17.     Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінан-сового стану підприємства: Навч. посіб. - К.: Вища шк., 2003. - 278с.

18. Зубковський В.М. Економіка підприємства. Київ: Видавництво Європейського університету, 2000, 64 с.

19.     Золоторогов В.Г. Енциклопедичний словник з економіки // Мн.: Пламя, 1997.

.        Марчук С. Облік основних засобів та їх амортизації / Все про бухгалтерський облік. - №80/747, 2002. - С. 35.

.        Примак Т. О. Економіка підприємства: Навч. посіб. - К.: Вікар, 2001. - 178 с.

.        Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Організація виробництва. Навчально-методичний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 248 с.

.        Сідун В.А., Пономарьова Ю.В., Економіка підприємста: навч. посіб. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 436с.

ДодатОК А

до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»

		Коди
	Дата (рік, місяць, число)	2010	01	01
Підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Котлозавод «Крігер»	за ЄДРПОУ	35299597
Територія _____________________________________________	за КОАТУУ	1810136300
Форма власності приватна	за КОПФГ
Орган державного управління ____________________________	за СПОДУ
Вид економічної діяльності _______________________________	за КВЕД	28.22.0
Одиниця виміру : тис. грн.	Контрольна сума

БАЛАНС 31 грудня 2009 р.

Актив		Код рядка	На початок звітного періоду
І. Необоротні активи
Незавершені капітальні інвестиції		020	91,5	88,9
Основні засоби:
залишкова вартість		030	520,1	773,9
первісна вартість		031	530,2	877,3
знос		032	(10,1)	(103,4)
Довгострокові біологічні активи:
справедлива (залишкова) вартість		035	-	-
первісна вартість		036	-	-
накопичена амортизація		037	-	-
Довгострокові фінансові інвестиції:			-	-
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств		040	-	132,7
Інші необоротні активи		070	-	-
Усього за розділом І		080	611,6	995,5
ІІ. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси		100	2666,6	2658,6
готова продукція		130	1002,0	1075,0
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість		160	1554,7	1415,3
первісна вартість		161	1554,7	1415,3
резерв сумнівних боргів		162	-	-
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом		170	-	-
Інша поточна дебіторська заборгованість		210	180,5	176,3
Поточні фінансові інвестиції		220
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті		230	0,4	58,1
в іноземній валюті		240	-	-
Інші оборотні активи		250	116,2	45,5
Усього за розділом ІІ		260	8,5	5,1
Баланс		280	6140,5	6429,7
	Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
	І. Власний капітал
	Статутний капітал	300	44,0	44,0
	Додатковий вкладений капітал	320	-	-
	Резервний капітал	340	-	-
	Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	350	656,1	1474,6
	Усього за розділом І	380	700,1	-1430,6
	Усього за розділом ІІ	430	44,3
	ІІІ. Довгострокові зобов’язання
	ІV. Поточні зобов’язання		-	-
	Короткострокові кредити банків	500	-	-
	Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями	510	-	-
	Векселі видані	520	-	-
	Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	2930,4	3569,9
	Поточні зобов’язання за розрахунками:
	з одержаних авансів	540	-	-
	з бюджетом	550	9,0	1,7
	з позабюджетних платежів	560	61,1	41,9
	з оплати праці	580	77,8	50,7
	Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу	605
	Інші поточні зобов’язання	610	2317,8	4196,1
	Усього за розділом ІV	620	5396,1	7860,3
	V. Доходи майбутніх періодів	630
	Баланс	640	6140,5	6429,7

Керівник

Головний бухгалтер

Додаток Б

Динаміка та структура активів ТОВ «Котлозавод Крігер»

Показники	31.12.2009		31.12.2010		31.12.2011		Відхилення 2011 р.  до 2009 р.
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	+, -	%	Пункт стукт.
1. Необоротні активи
Незавершене будівництво	91,5	7,94	89	4,83	831	13,98	739,5	> в 9,1 р.	6,04
Основні засоби:
Залишкова вартість	520,1	45,15	774	42	2274	38,25	1753,9	> в 4,4 р.	-6,9
Первісна вартість	530,2	46,03	877	45,58	2557	43,01	2026,8	> в 4,8 р.	-5,02
Знос	10,1	0,88	103	7,59	283	4,76	272,9	> в 28 р.	3,88
Всього за розділом 1	1151,9	100,0	1843	100,0	5945	100,0	4793,1	> в 5,2 р.	х
2. Оборотні активи
Виробничі запаси	2666,6	37,69	716	10,46	1799	16,7	-867,6	-32,53	-20,99
Незавершене виробництво	-	-	1943	28,39	1815	16,86	-	-	-
Готова продукція	1002,0	14,16	734	10,72	420	3,9	-582	-58,08	-10,26
Товари			341	4,98	263	2,19	-	-	-
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
Чиста реалізаційна вартість	1554,7	21,97	1415	20,67	2501	23,23	946,3	60,87	1,26
Первісна вартість	1554,7	21,97	1415	20,67	2501	23,23	946,3	60,87	1,26
Інша поточна дебіторська заборгованість	180,5	2,55	176	2,57	748	6,95	567,5	> в 4,1 р.	4,4
Грошові кошти та їх еквіваленти:
У національній валюті	0,4	0,005	58	0,85	230	2,14	229,6	> в 575,0 р.	2,135
У іноземній валюті	-	-	-		240	2,23	-	-	-
Інші оборотні активи	116,2	1,655	46	0,69	250	2,57	133,8
Разом за розділом 2	7075,1	100	6844	100	10767	100	3691,9	52,18	х
Баланс	8227		8687		16712		8485	> в 2,0 р.

Додаток В

Структура основних засобів (за залишковою вартістю) ТОВ «Котлозавод Крігер» за 2009-2011 рр

Показники	2009 рік		2010 рік		2011 рік		Відхилення 2011р. до 2009р.
	Тис. грн	Пи-тома вага, %	Тис. грн	Пи-тома вага, %	Тис. грн	Питома вага, %	+, -	%
Власні основні засоби:	12401	83,6	14837	78,7	19681	85,2	7280	58,7
1.Виробничого призначення	12363	83,3	14704	78,0	19244	83,3	6881	55,7
1.1 Будівлі та споруди	4102	27,6	7085	37,6	9276	40,2	5174	>в 2,2 р.
1.2 Машини та обладнання	7927	53,4	7387	39,2	9800	42,4	1873	23,6
1.3 Транспортні засоби	138	0,9	85	0,4	41	0,2	-97	-70,3
1.4 Інші	196	1,4	147	0,8	127	0,5	-69	35,2
2. Невиробничого призначення	38	0,3	133	0,7	437	1,9	399	>в 10,5 р.
2.1 Будівлі та споруди	9	0,1	107	0,6	403	1,7	394	>в 1,2 р.
2.2 Транспортні засоби	29	0,2	26	0,1	34	0,2	5	17,2
3. Орендовані основні засоби	4368	29,4	4004	21,3	3409	14,8	-959	-21,9
3.1 Машини та обладнання	4368	29,4	4004	21,3	3409	14,8	-959	-21,9
Всього основні засоби	16769	100	18841	100	23090	100	6321	37,7

Додаток Г

Обладнання виробничого призначення на ТОВ «Котлозавод Крігер» за 2009-2011 рр.

№	Найменування обладнання	2009 р.	2011 р.	Абсолютне відхилення, тис. грн.	Відносне відхилення, %
1	Прес гідравлічний 400 т	3200	3208	8	0,25
2	Верстат кромкозгинальний	1758	2378	620	35,27
3	Газорізальна машина « Смена-2»	1155	2500	1345	>в 2,16 р.
4	Електропіч « СНОЛ»	265	151	-114	-43,02
5	Зварювальний апарат ВД-310	2789	2645	-144	-5,16
6	Зіговочно-відбортовочний верстат	3899	4119	220	5,64
7	Компрессор РМ-3138.00	3850	3857	7	0,18
8	Кран мостовий 1040 КР-00000116	10558	10077	-481	-4,56
9	Машина рубильна МРБ-2	2691	3936	678	46,26
10	Паяльниково-різальна машина	48982	48861	-121	-0,25
11	Стенд випробування печі	999	1020	21	2,10
12	Стендвипробування котлів	6395	6272	-123	-1,92
13	Всього	86541	88727	1916	2,53

Додаток Д

Оцінка ефективності використання основних засобів ТОВ «Котлозавод Крігер»

Показники	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення 2011 р. до 2009 р.
				+/-	%
Показники забезпечення підприємства основними засобами
1. Фондомісткість	0,01	0,04	0,07	0,06	>в 7 р.
2. Фондоозброєність	10,05	24,53	36,22	26,17	>в 3,60 р.
3.Коефіцієнт вартості основних засобів у майні підприємства	0,8	0,83	0,87	0,01	1,16
Показники стану основних виробничих засобів
4.Коефіцієнт зносу основних засобів	0,401	0,409	0,388	-0,013	-3,24
5.Коефіцієнт придатності основних засобів	0,599	0,591	0,612	0,013	3,24
Показники ефективності використання основних засобів
6.Фондовіддача основних засобів	80,6	25,73	14,74	-65,86	-81,70
7.Рентабельність основних засобів, %	0,09	1,34	0,19	0,10	111,11
8.Абсолютна сума приросту на одну гривню основних засобів	0,0009	0,0134	0,0019	0,001	111,11