Визначення факторів, що впливають на прибуток промислових підприємств та шляхів його підвищення

Визначення факторів, що впливають на прибуток промислових підприємств та шляхів його підвищення

АНОТАЦІЯ

Визначення факторів, що впливають на прибуток підприємств меблевої продукції та шляхів його підвищення. Дипломна робота магістра. 8.000014 - «Управління інноваційною діяльністю». Державний вищий навчальний заклад «Національний Гірничий Університет». м. Дніпропетровськ, 2012 р.

Мета - узагальнення науково-методичних основ організації, розкриття діючої практики підприємств щодо підвищення прибутку, а також пошук напрямків та шляхів вдосконалення цього процесу на основі систематизації наведених пропозицій щодо даного питання на прикладі ТОВ «НВП Інтехцентр».

Предмет - сукупність теоретичних, практичних та методичних інструментів управління прибутком та шляхів збільшення розміру отримуваного прибутку на підприємстві в Україні в сучасних умовах економічного розвитку країни.

Об'єкт дослідження - прибуток підприємства та шляхи збільшення його розміру на підприємстві меблевої промисловості в сучасних умовах.

В роботі на основі аналізу теоретико-методичних основ управління прибутком удосконалені оптимізаційні економіко-математичні моделі структури реалізації продукції, систематизовані економічні ефекти, яких досягає підприємство меблевої продукції при впровадженні інноваційних продуктів, аналітична залежність можливої економії витрат на придбання та збут товару від реалізації зазначених ефектів.

ВСТУП

Тема магістерської роботи: Визначення факторів, що впливають на прибуток промислових підприємств та шляхів його підвищення

Актуальність теми: Перехід до ринкової економіки потребує від підприємств раціонального і економічно обґрунтованого підходу до планування своєї діяльності, до визначення фінансової і виробничої політики, аналізу і оцінки отриманих результатів.

Однією з найголовніших складових фінансової політики підприємства є політика підвищення прибутку.

Саме прибуток визначає для підприємницької діяльності рішення трьох корінних взаємозалежних проблем: що продавати, як продавати і для кого продавати, і, таким чином, визначає політику формування прибутку - політику планування, організації, аналізу і контролю витрат і доходів в середині підприємства. Підприємства повинні чітко уявляти резерви збільшення прибутку, від чого він залежить і які основні параметри впливають на його величину.

В умовах ринкової економіки, прибуток - найважливіший оціночний показник діяльності підприємства, джерело матеріального добробуту підприємства і його працівників, держави в цілому. Значимість прибутку, проблеми пошуку резервів його підвищення для підприємств є актуальними на сьогодення , що і визначило вибір теми науково-дослідницької роботи і її виконання.

Наукова задача: Удосконалення і теоретичний розвиток економічних методів підвищення прибутку на підприємстві меблевої продукції на підставі зростання обсягу реалізації продукції та зниження собівартості.

Мета дослідження: Узагальнення науково-методичних основ організації, розкриття діючої практики підприємств щодо підвищення прибутку, а також пошук напрямків та шляхів вдосконалення цього процесу на основі систематизації наведених пропозицій щодо даного питання.

Наукова ідея: Ефективна розробка та впровадження нововведень на підприємстві буде досягатися, якщо в цьому будуть зацікавлені як учасники інноваційного процесу, так і підприємство у цілому.

Задачі дослідження: Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі задачі:

виконати аналіз сучасного стану ТОВ “НВП Інтехцентр” до впровадження новітніх організаційно-технічних рішень;

виявити фактори, які впливають на прибуток підприємства;

визначити напрями підвищення прибутку на підприємстві меблевої продукції;

розробити оптимізаційну економіко-математичну модель для підвищення прибутку за рахунок зміни структури реалізації меблевої продукції.

Об'єктом дослідження є прибуток підприємства та шляхи збільшення його розміру в сучасних умовах.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, практичних та методичних інструментів управління прибутком та шляхів збільшення розміру отримуваного прибутку на підприємстві в Україні в сучасних умовах економічного розвитку країни.

Методи дослідження: З метою всебічного вивчення об’єкта та предмета були використанні такі методи дослідження: збору та узагальнення інформації, групування, техніко-економічний аналіз - для оцінки сучасного стану внутрішнього середовища підприємств меблевої продукції; метод факторного аналізу - для визначення факторів, що впливають на прибуток підприємств меблевої продукції; табличний метод; економіко-математичне моделювання - для прийняття управлінських рішень з впровадження інновацій.

Наукова новизна результатів дослідження є удосконалення моделі до пріоритетних напрямків фінансової діяльності підприємства, що дозволяє підвищити його прибуток.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в такому: удосконалені оптимізаційні економіко-математичні моделі структури реалізації продукції, систематизовані економічні ефекти, яких досягає підприємство меблевої продукції при впровадженні інноваційних продуктів, аналітична залежність можливої економії витрат на придбання та збут товару від реалізації зазначених ефектів;

Практичне значення результатів роботи: Теоретичні положення магістерської роботи доведено до рівня конкретних методик і пропозицій щодо підвищення прибутку на підприємстві мебельної продукції на підставі нових економічних підходів і методів мотивації як самого підприємства, так і учасників цих процесів. Впровадження пропозицій та рекомендацій, наведених у роботі дозволить покращити та прискорити вирішення питань щодо прибутковості підприємств.

Сфера використання результатів роботи: Одержані результати магістерської роботи можуть бути використані підприємствами при оцінці й обґрунтуванні шляхів вдосконалення механізму забезпечення сталого розвитку підприємства в кризових ситуаціях.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНЕ ОБГРУНТОВАННЯ ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ МЕБЛЕВОЇ ПРОДУКЦІЇ

1.1 Наукові засади формування прибутку на підприємствах меблевої продукції

В умовах ринкової економіки одержання прибутку є безпосередньою метою кожного підприємства. Прибуток створює визначені гарантії для подальшого існування підприємства, оскільки тільки його накопичення у виді різних резервних фондів допомагає переборювати наслідку ризику, зв’язаного з реалізацією товарі на ринку.

У сучасній економічній теорії існує безліч різнобічних точок зору щодо економічної сутності прибутку. Прибуток у класичному розумінні - різниця між виручкою підприємства від реалізації продукції (товарів, послуг, робіт) та витратами на її збут, тобто собівартістю . Більш повний аналіз визначень прибутку наведено у таблиці 1.1.

Найширше поняття прибутку, на мою думку, розкриває В.О. Мец, звертаючи увагу на те, що прибуток не лише виражає фінансову ефективність діяльності підприємства, а й дає змогу зрозуміти, які саме фактори приводять до його отримання.

У прибутку відображається виконання таких важливих якісних показників, як підвищення продуктивності праці, зниження собівартості та підвищення якості продукції. Прибуток є основним джерелом розширення основних і оборотних фондів, дієвим фактором, який стимулює (шляхом створення та використання фондів економічного стимулювання) до досягнення якомога вищих показників діяльності підприємства.

Прибуток є одним з узагальнюючих оціночних показників діяльності підприємств. Прибуток - характеризує надлишок надходжень над витратами ресурсів, він є метою підприємницької діяльності та основним її економічним показником. При цьому зарплата розглядається як витрати на ресурсну складову підприємницької діяльності - персонал.

Визначену роль грають і збитки. Вони висвітлюють помилки і прорахунки підприємства в напрямках використання фінансових засобів, організації збуту продукції.

Таблиця 1.1 - Аналіз визначень категорії “прибуток”

В ринковій економіці торгівля є найбільш розповсюдженою сферою підприємницької діяльності та сферою застосування праці. Призначення торгівлі полягає в тому, що вона забезпечує доведення споживчих товарів і послуг від виробника до споживача посередництвом купівлі продажу.

Для торгівельного підприємства, тобто для ТОВ «Інтехцентр» прибуток являє собою різницю між сукупними доходами та сукупними витратами торгівельного підприємства або між ціною реалізації та собівартості продукції, товарів, послуг (Рис. 1.1 - Роль прибутку підприємства в умовах ринкової економіки).

Рис. 1.1 - Роль прибутку підприємства в умовах ринкової економіки

Найбільш повно економічна сутність прибутку торговельного підприємства, яким є досліджуване підприємство ТОВ «НВП Інтехцентр» проявляється через виконання конкретних функцій у господарський діяльності. Основні з них такі: облікова, розподільча, стимулююча.

Облікова функція прибутку полягає в тому, що він необхідний елемент ціни товару. Отже, як і ціна, прибуток є засобом обліку суспільно необхідних витрат праці, що потрібні для забезпечення розширеного відтворення. Саме такий облік дає змогу визначити оцінку ефективності господарської діяльності підприємства. Тобто, прибуток є економічним показником оцінки господарської діяльності підприємницьких структур. Економічне значення прибутку полягає у тому, що він відображає кінцевий фінансовий результат.

Стимулююча функція прибутку полягає в тому, що прибуток використовується як в інтересах суб'єктів підприємництва, так і в інтересах їхніх працівників. Прибуток одночасно є і кінцевим фінансовим результатом господарської діяльності підприємства, і основним елементом його фінансових ресурсів, які необхідні для забезпечення розширення виробництва, науково-технічного і соціального заохочення працівників, виплати дивідендів, формування резервів тощо. Саме прибуток спонукає підприємницькі структури впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, які призводять до зниження витрат, підвищення його ефективності.

Розподільча функція прибутку полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу на частини, що акумулюється в бюджетах різних рівнів(податок на прибуток - найважливіший елемент доходів державного бюджету) та залишається у розпорядженні підприємства.

Податок на прибуток є одним з найважливіших фінансових регуляторів господарської діяльності підприємств і організацій, джерелом бюджетних доходів. На нього припадає близько 50% від всієї суми податкових платежів. Разом з тим податок на прибуток є ще й основним регулюючим податком. Відповідним чином сформована система податкових пільг дозволяє державі забезпечити найбільш сприятливі умови для розвитку пріоритетних галузей народного господарства, причому для різних регіонів ці пріоритети можуть бути різні.

Податок на прибуток, що стягується з підприємств, об'єднань, організацій, установ, по суті, являє собою плату господарюючого суб'єкта державі за використання економічного простору, трудових ресурсів, виробничої, соціальної та іншої інфраструктури. Практично це одна з форм вилучення державою частини чистого доходу підприємств.

Підприємство прагне досягти певного обсягу прибутку з огляду на доходи та витрати. Обґрунтування прибутку передбачає визначення необхідного та можливого прибутку.

Необхідний прибуток - забезпечує поточні потреби підприємства (на відшкодування виплат, сплати податків соціально-економічний розвиток підприємства).

Можливий прибуток - це такий осяг прибутку, який підприємство може реально отримати за конкретних умов господарювання.

На величину прибутку впливають різні фактори: зовнішні та внутрішні. К зовнішнім факторам відносяться:

система оподаткування;

державне врегулювання цін;

державна політика по формуванню доходів;

нормативні документи галузі;

умови та ставки кредитування.

К внутрішнім факторам відносяться такі фактори, як:

цінова політика підприємства;

обсяг діяльності підприємства (кількість товарів, ціни, розмір торговельної надбавки);

обсяг витрат обігу;

чисельність працівників та фонд оплати праці;

види податків та ставки податків.

Важливим фактором, який впливає на величину прибутку, є рівень ціни закупівлі товарів. Торгівельне підприємство при здійсненні комерційних угод мусить намагатися закупити товар за якомога нижчою ціною. Це може бути досягнуто шляхом скорочення кількості посередників при закупівлі товарів, використання цінових знижок при узгодженні ціни товару, закупки партій товарів в період їх сезонного розпродажу.

Зростання розмірів одержання прибутку пов’язане також із збільшенням рівня цін продажу товарів. Управління цінами реалізації залежить від обґрунтованості вибору цінової політики підприємства на споживчому ринку, використання сприятливої торговельної кон’юнктури в окремі періоди року.

Маса одержання прибутку залежить від обсягу діяльності підприємства (товарообігу), кількості реалізованих товарів. Збільшенню обсягу продажу сприяє здійснення ефективної маркетингової політики шляхом включення в перелік взаємодоповнюючих товарів, надання споживчого кредиту при реалізації товарів, розширення системи додаткових торговельних послуг, здійснення ефективних рекламних заходів.

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні. Тому основний принцип діяльності підприємства складається в прагненні до підвищення прибутку.

Отже, прибуток в ринковій економіці є головною метою і найважливішим критерієм ефективності господарської діяльності підприємницьких структур. Водночас прибуток є основним джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, формування дохідної бази бюджетних ресурсів різних рівнів, позабюджетних та благодійних фондів.

Систематичне одержання прибутку є необхідною метою підприємницької діяльності будь-якого підприємства. Тому, домінуючою проблемою для підприємства є підвищення прибутку, що означає розробку стратегії на систематичне збільшення прибутку та зменшення витрат.

1.2 Огляд літературних джерел, щодо формування прибутку на підприємствах меблевої продукції

В останній період з'явилось багато літературних джерел економічного характеру, які розкривають сутність прибутку, значимість прибутку, проблеми пошуку резервів його підвищення для підприємств в ринкових умовах.

Аналіз показників прибутковості підприємства займає чільне місце серед питань що досліджуються сучасними науковцями. Потрібно зазначити що ситуація в нашій країні сприяє цьому адже політика держави спрямована на вступ у Європейський Союз, відповідно якої усі ланки економіки мають чітко працювати, відповідно встановленим планам та прогнозам.

Підприємства мають надавати інформацію а автоматизовані системи аналізу швидко проводити розрахунки і встановлювати закономірності між обсягами випуску, собівартістю та іншими основними показниками. Цими та іншими питаннями займаються вітчизняні та інші науковці перелік їхніх праць та характеристики розглянемо в цьому підрозділі.

Деякі аспекти меблевого ринку України висвітлено в працях Г. С. Шевченко «Аналіз стану меблевого ринку як метод прийняття маркетингових рішень» та «Фактори макро- і мікросередовища та їх вплив на підвищення ефективності вітчизняних меблевих підприємств». Проведено аналіз конкуренції на меблевому ринку як метод прийняття маркетингових рішень, факторів макро- й мікросередовища та їх вплив на ефективність роботи меблевих підприємств.

У Статтях Усик С. П. «Розвиток сектору меблів: проблеми та перспективи» та «Особливості розвитку меблевої промисловості України» розглянуто провідні способи продажу меблів вітчизняними підприємствами-виробниками. Виокремлено переваги та недоліки окремих каналів розподілу продукції, окреслено перспективи подальшого розвитку технологій продажу з урахуванням сучасних тенденцій українського ринку меблів.

Журнали «Меблі & Інтер'єр» за 2012 рік знайомлять читача з новими пропозиціями і тенденціями в меблевої галузі. У кожному випуску журналу є головна тема номера, яка сфокусує увагу на цікавих ідеях оформлення інтер'єру. Видання, яке формує смак і інтерес споживачів на ринку меблів та інтер'єру. Актуальна інформація про основні меблеві тренди і тенденції інтер'єрної моди, про якість меблевої продукції, представленої на ринку, поради та ідеї по облаштуванню простору.

Автор Коваленко В.І. у своїй роботі «Ринок меблів в Україні» висвітлює особливості ринку меблів в Україні, найважливіші критерії оцінки купівлі меблів, найбільш поширені джерела інформації продажу меблів, дилерські системи збуту меблевої продукції, ціновий рівень на меблевому ринку .

У роботі Андрійченко С.В. «Ринок комфорту» викладено суть комфорту меблевої продукції та стильного інтер’єру. Мати стильний інтер’єр - не означає витратити чималу суму грошей. Відомо, що інтер’єр відображає гармонію людської душі.

У роботі Жеккер О. „Цільові орієнтири підприємства на різних етапах його розвитку ” наводиться комплексний підхід до оцінки фінансово-господарської діяльності підприємств. В основу логіки викладення матеріалу покладено нетрадиційний для вітчизняної аналітичної науки підхід, згідно з яким всі без винятку сторони діяльності підприємств розглядаються через призму фінансів, кінцевих фінансових результатів - прибутковості та рентабельності. Значна увага приділяється розгляду специфіки організації аналітичної роботи в умовах інфляційної економіки. Такий підхід дає широкі можливості для розвитку в читачів плідного аналітичного мислення, адекватного умовам ринкової економіки.

Підручник „Економіка підприємства” за редакцією професора Н.А. Сафронова відрізняється від попередніх посібників тим, що в ньому розглядаються всі сторони діяльності підприємства з моменту його створення: вибір організаційно-правової форми, формування матеріальних і фінансових ресурсів, організації виробництва і збуту продукції, розробка стратегії, тактики, цінової політики, інноваційна і інвестиційна діяльність, поліпшення якості продукції, фінанси підприємства, загальноекономічна і природоохоронна діяльність, планування роботи підприємства і організація економічного аналізу.

В посібнику за редакцією професора Любушина Н.П. „Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства” викладені теоретичні і практичні основи методології оцінки, діагностики і прогнозування фінансово-економічної діяльності підприємства на основі законів функціонування і розвитку систем. Особлива увага приділяється обліку динаміки циклічного розвитку підприємства.

Робота Коха Р.” Пути повышения прибыльности предприятий”, присвячена дослідженням сутності, природи виникнення прибутку, параметрів оцінки та шляхів його підвищення. В роботі надана форма для оцінки можливостей збільшення прибутку, яка може застосовуватися для будь-якого бізнесу.

В навчальному посібнику, під редакцією Філімоненкова О. С. «Фінанси підприємств» розкрито економічний зміст прибутку та його роль в умовах розвитку підприємства.

Автор книги «Фінансовий менеджмент» - заслужений діяч науки, доктор економічних наук, професор Бланк І.А. - тривалий час поєднує наукову та викладацьку роботу в галузі фінансового менеджменту з практичною діяльністю в якості головного експерта і консультанта низки компаній, дозволяє нам виявити роль прибутку в ринковій економіці.

В навчальному посібнику «Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства» автора Мец В.О. розглядаються проблеми фінансового аналізу, прогнозування, планування фінансових результатів, а також визначаються резерви підвищення прибутковості.

Особливості управління прибутком підприємства за допомогою застосування факторного аналізу були розглянуті у роботі «Міжнародна практика факторного аналізу прибутку підприємства» автора Ганжа Ю.В. Проте, віддаючи належне існуючим теоретичним і методичним розробкам цього автора, слід наголосити, що динаміка економічних умов потребує систематичного розширення і поглиблення теоретичних поглядів та удосконалення механізму управління прибутком за допомогою використання факторного аналізу.

В виданні «Науковий вісник» у статті Павлишенко М.М. «Значення прибутку підприємства в ринковій економіці» розглянуто питання прибутку підприємства в умовах функціонування ринкової економіки, яке має важливе значення як для даного підприємства, так і для суспільства в цілому.

У навчальному посібнику автори Білик М.Д., Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. розглядають значення та методичні основи фінансового аналізу; класифікація показників оцінки фінансового стану підприємства; аналіз фінансових результатів; комплексна оцінка фінансового стану підприємства.

У навчальному посібнику авторів Литвин Б.М., Стельмах М.В. "Фінансовий аналіз" розкрито теоретичні основи фінансового аналізу, порядок формування фінансових результатів, методику факторного аналізу прибутку, рентабельності, складу і джерел формування майна підприємства. Важливе місце відведено аналізу інвестиційної діяльності та комплексному аналізу та рейтинговому оцінюванню фінансового стану підприємства.

Дослідженням сутності, природи виникнення прибутку, дослідженню різних аспектів ефективності діяльності присвячена праця Іщенко Є.П. «Прибуток як критерій ефективності функціонування підприємства»

В навчальному посібнику Серединської В.М., Загородної О.М., Федорович Р.В. «Економічний аналіз» викладено суть і роль економічного аналізу, простежено еволюцію поглядів на його предмет, методи і завдання, розглянуто сучасний методичний інструментарій економічного аналізу, представлена методика аналізу показників діяльності підприємств з урахуванням діючої практики господарювання.

Навчальний посібник Савицька Г.В. «Економічний аналіз діяльності підприємства» один із найбільш відомих навчальних посібників з економічного аналізу в Росії, Білорусі, Україні та інших країнах, що утворилися на пострадянському просторі. Книгу написано з урахуванням найновіших досягнень теорії економічного аналізу діяльності підприємств в умовах ринкової економіки. Значну увагу приділено використанню економіко-математичного інструментарію економічного аналізу.

Дослідженням питання організації формування прибутку підприємства за допомогою застосування факторного аналізу займалася Рязанцева В.В. в своїй праці «Аналіз формування та використання прибутку підприємства».

Теоретичним і практичним аспектам формування та використання прибутку підприємства в ринкової економіки присвячена робота Зінченко Т.В. «Управління прибутком і рентабельністю підприємства в умовах ринкової економіки».

Буряковський В.В в учбовому посібнику «Податки» визначає свою точок зору щодо економічної сутності прибутку.

Єфімова О.В. доктор економічних наук, професор, член Інституту професійних бухгалтерів, автор книги «Фінансовий аналіз» розкриває методику фінансового аналізу в сучасному бізнесі. З її допомогою вивчаються логіка, методичні прийоми і способи аналізу фінансового становища підприємства.

Підручник «Управлінський облік» автора Шеремет А.Д. складається з двох частин. У першій частині розглядаються питання класифікації та розподілу витрат, планування і калькулювання собівартості, нормативного обліку і аналізу відхилень для обґрунтованого прийняття управлінських рішень. У другій частині подано моделі управління організацією, висвітлюються найбільш актуальні питання контролю господарської діяльності.

Книга «Фінансовий менеджмент» автора В.П. Савчук одне з небагатьох видань навчально-методичного характеру, в якому відповідно до міжнародної практики проведено енциклопедичне висвітлення основних питань фінансового менеджменту підприємств. Тут розглядаються нові методи фінансової діагностики підприємства, управління витратами і прибутком, бюджетування, розробка й аналіз інвестиційних проектів підприємства.

У підручнику «Теорія економічного аналізу» автора Шеремет А.Д. висвітлено сучасний стан теорії та практики управлінського та фінансово-економічного аналізу, узагальнено вітчизняний і міжнародний досвід розвитку аналізу як бази для прийняття управлінських рішень, дано система комплексного аналізу та пошуку резервів, а також методологія аналізу основних показників діяльності комерційних організацій.

Навчальний посібник « Економічний аналіз» таких авторів як М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток розкриває найважливіші проблеми сучасного економічного аналізу. Ґрунтовно висвітлено методику вивчення господарських процесів, проведення фінансового аналізу, аналізу використання ресурсів і забезпечення ефективного управління діяльністю підприємства.

В навчальному посібнику «Інноваційний менеджмент» автора Микитюк П.П. розглядаються теоретичні і методологічні основи управління процесами інноваційного розвитку господарюючих суб’єктів, особливості організаційних форм інноваційних компаній, їхня тактика і політика на різних етапах життєвого циклу виробів і організацій. Значна увага приділена питанням прогнозування, планування і забезпечення досягнення бажаних результатів, що сприяють інноваційному розвитку підприємств з обліком зовнішніх і внутрішніх факторів середовища.

Підручник «Економіка підприємства» Іванілов О.С. містить систематизований виклад питань теорії та практики формування і розвитку підприємств України в умовах ринкової економіки. Особлива увага приділена висвітленню питань організації сучасних форм підприємництва, використання ресурсного і виробничого потенціалу підприємств, економіці інноваційної та інвестиційної діяльності.

Четверте видання посібника «Економічна теорія» Мочерного С. В. містить інформацію, що відображає найактуальніші процеси світового і вітчизняного економічного життя. Смисловим ядром його є розкриття суті й особливостей функціонування основних економічних законів, загальних засад, моделей і типів економічного розвитку, теоретичних проблем макро- і мікроекономіки, еволюції економічних систем, тенденцій розвитку перехідної економіки, становлення в Україні ринкового господарства та ін.

В підручнику Мазаракі А.А. «Економіка торговельного підприємства» розглядаються такі питання функціонування торговельного підприємства в ринкових умовах господарювання, як місце підприємства в системі економічних відносин, організаційно-економічні умови його діяльності, стратегія діяльності підприємства, його конкурентний статус, стратегічний потенціал та конкурентоспроможність, управління ресурсами, витратами та результатами діяльності підприємства з позиції оптимізації прибутку та ризику, організація фінансового менеджменту торговельного підприємства.

У підручнику «Політична економія» Федоренко В.Г. розглянуто зміст основних економічних категорій та сутність економічних законів, які визначають функціонування і розвиток сучасних економічних систем. Особлива увага надана ринковій системі господарювання, характеристиці її складових. Окреслено основні проблеми утвердження ринкових відносин в Україні та визначено шляхи їх розв’язання.

Отже, я можу зробити висновок з розглянутих нами досліджень, що тема прибутку на підприємстві меблевої продукції та шляхи його підвищення є найактуальнішою темою сьогодення. Було розглянуто достатньо спеціальної літератури, але незважаючи на те, що сектор меблів останніми роками демонструє впевнене зростання і може розглядатися як один з перспективних для української економіки видів діяльності, у періодичній літературі практично немає публікацій, що досліджують сучасні технології продажу продукції на меблевому ринку.

1.3 Мета, наукові завдання та методи їх вирішення

Глибокі перетворення, що відбуваються в економіці, сприяють максимальній мобілізації внутрішніх резервів. Для ефективного функціонування суб’єктів господарювання в умовах ринкових відносин найбільше значення має виявлення резервів збільшення об’єму продукції, зниження собівартості, росту прибутку.

Для того щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, необхідно шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання прибутку. Резерви виявляються на стадіях планування та реалізації продукції. Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обґрунтованій методиці розробки заходів щодо їх мобілізації.

У процесі виявлення резервів виділяють три етапи:

. Аналітичний етап - виявлення і кількісна оцінка резервів.

. Організаційний етап - розробка комплексу організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечувати використання виявлених резервів.

. Функціональний етап - практична реалізація заходів та контроль за їх виконанням.

За оцінками експертів ринку, серед способів продажу меблів лідирує продаж через дилерів - посередників, які обслуговують компанії - продавців (35 % від загального обсягу продажів), серед яких є ТОВ "НВП Інтехцентр". Також популярним є продаж через власну роздрібну мережу (34 %). Найменш поширена форма торгівлі сьогодні - продаж меблів через Інтернет.

Основну частину прибутку ТОВ «НВП Інтехцентр» одержує від реалізації меблевої продукції. Прибуток від реалізації продукції залежить від таких факторів: обсягу реалізації продукції, її структури, собівартості і рівня середньореалізаційних цін.

Обсяг реалізації меблевої продукції може справляти позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної меблевої продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку, отриманого від реалізації рентабельної продукції.

Структура меблевої продукції також може по-різному впливати на суму прибутку. Якщо збільшиться частка рентабельніших видів меблевої продукції в загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки, при збільшенні частки низькорентабельної або збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться. Таким чином, різноманітність продукції має значний вплив на збільшення реалізованої продукції фірми.

Збільшення прибутку в результаті діяльності дає можливість підприємству заробити засоби на розвиток підприємства, матеріальне заохочення, до того ж це стає функцією самого підприємства.

В умовах жорстокої конкуренції підприємства можуть проводити власні дослідження і розробки в такому обсязі, який є необхідним для здійснення покращення властивостей продукції, і зробити її більш конкурентоспроможною. В результаті обсяг реалізації продукції підприємства може знизитись чи підвищитись в залежності від попиту на продукцію і відповідно зменшиться або збільшиться прибуток.

Певну роль в процесі реалізації продукції відіграє правильна організація оплати праці робітників відділів збуту підприємств меблевої промисловості.

Важливу роль в організації збутової програми відведена маркетингу. Практика світової торгівлі показала, що багато видів нових виробів не знаходять свого покупця на ринку без вправної організації маркетингу. Тому в цих умовах господарювання слід більше уваги приділяти маркетингу. Так, наприклад, для ТОВ “НВП Інтехцентр” велике значення при здійсненні торгівельної діяльності надавалось виявленню сегмента ринку, від якого залежало отримання фірмою прибутку.

Для росту обсягу прибутку від реалізації необхідно регулярно проводити інвентаризацію запасів з метою виявлення надлишків. Ці надлишки необхідно продавати за ринковими цінами.

Собівартість продукції і прибуток перебувають в обернено-пропорційній залежності: зниження собівартості приводить до відповідного зростання суми прибутку, і навпаки.

Зниження собівартості продукції є найважливішим фактором росту прибутку. У зниженні собівартості продукції найбільш повно відбивається економія матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, якими розпоряджається підприємство. Максимальна мобілізація резервів собівартості продукції є важливою умовою ефективного функціонування підприємства.

Зниження собівартості продукції - необхідна умова стабілізації цін, економічного процвітання будь-якого підприємства, джерело накопичень для прискорення соціально-економічного розвитку суспільства, підвищення добробуту населення.

Основою збільшення прибутку є впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Саме науково-технічний прогрес та його ресурсозберігаючий характер забезпечують різкий поворот до інтенсифікації.

Резервом росту прибутку підприємств меблевої промисловості є підвищення якості реалізованої продукції. Проблема якості продукції в ряді галузей промисловості пов’язана із підвищенням надійності і тривалості використання виробів.

Зміна рівня середньореалізаційних цін і величина прибутку перебувають у прямо-пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає, і навпаки.

Резервом росту прибутку підприємств меблевої промисловості є підвищення цін.

Ціни відображають кон’юнктуру ринку, протиставляючи виробника споживачу товару, і навпаки.

Для збільшення обсягу отримуваного прибутку підприємствам меблевої промисловості необхідно застосовувати правильну тактику в області встановлення цін. При встановленні ціни товару слід використовувати спеціальну методику розрахунку вихідної ціни.

У цінах повинні відображатись суспільно-необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції, її споживчі властивості, якість, платоспроможний попит. Від правильності розрахунку ціни багато в чому залежить обсяг отримуваного прибутку, ліквідність і платоспроможність підприємства, його фінансовий стан.

Підприємства можуть підвищити прибуток, використавши послуги банків по факторинговому обслуговуванню. Факторингове обслуговування спрямоване на ліквідацію несвоєчасних платежів клієнтів.

Правильний розрахунок резервів росту прибутку є необхідним для його планування на майбутній період. Знаючи перспективну суму прибутку підприємства можна правильно спрогнозувати інвестиційну політику, а також витрати на соціально-культурні заходи та матеріальні заохочення працівників.

Досвід роботи підприємств в сучасних умовах господарювання підтверджує велике значення повного виявлення в ході фінансового планування внутрігосподарських резервів росту грошових накопичень. Виявлення резервів росту впливає на вдосконалення комерційного розрахунку, розвиток ринкових відносин, сприяє ліквідації кризових явищ в економіці.

Більш детальний аналіз зміни прибутку від діяльності ТОВ "НВП Інтехцентр" на підставі аналізу впливу таких факторів, як обсяг реалізації, зміна структури і асортименту, витрат на 1 грн. реалізованої продукції можна провести, застосовуючи факторний аналіз прибутку, який допомагає оцінити з якою силою і спрямованістю оказує вплив кожний з показників, що цікавлять нас.

Резерви підвищення прибутку можуть бути отримані в наступних випадках:

при збільшенні обсягу реалізації продукції;

за рахунок зниження витрат на реалізацію продукції при впровадженні досягнень науково-технічного прогресу;

за рахунок підвищення якості продукції, що реалізується.

Розглянемо ці напрямки більш детально, використовуючи формули обчислення резервів.

. Резерв підвищення прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції. Його можна розрахувати за допомогою наступної формули:

де Пnі - планова сума прибутку на одиницю i-го виду продукції;

DРi - додатково реалізована продукція;- кількість видів продукції.

Якщо прибуток розрахований на 1 грн. продукції, то сума резерву його зростання в результаті збільшення обсягів реалізації визначається за формулою:

де Прі - плановий прибуток від реалізації 1 грн. i-ї продукції;

DРрi - планова величина збільшення об’ємів реалізації i-го виду продукції.

. Наступним напрямком забезпечення резервів підвищення прибутку є зменшення витрат на реалізацію продукції тобто собівартість.

Для пошуку та визначення шляхів зниження собівартості продукції аналізують звітні дані калькуляцій витрат на реалізацію продукції, використовуючи метод порівняння фактичного рівня витрат з прогресивними науково обґрунтованими нормами і нормативами за видами витрат, які отримані в результаті здійснення організаційно-технічних заходів.

При цьому необхідно врахувати, що існує кілька напрямків визначення збільшення прибутку у зв'язку з виявленням резервів зниження собівартості.

Першим напрямком є економія коштів на оплату праці за рахунок впровадження інновацій (зниження трудомісткості). Резерв прибутку в цьому випадку можна розрахувати за наступною формулою:

де Здi и Зпi - витрати на оплату праці на i-у одиницю продукції до та після впровадження інновацій.

Другим напрямком формування резерву збільшення прибутку є зниження умовно-постійних витрат на збут продукції. Таку залежність описує наступна формула:

де Сб - собівартість товарної продукції в базисному році;

ПВб - питома вага умовно-постійних витрат в собівартості товарної продукції в базисному році;

Аб - сума амортизаційних відрахувань в собівартості товарної продукції в базисному році;

Куп - темп приросту об’ємів закупки товарної продукції в плановому році по відношенню до базисного року.

Однак необхідно відзначити, що для Товариства подібні методи найбільш складні у використанні, так як для впровадження інноваційних технологій воно не має ні достатньої кількості власних коштів, ні фінансових інвестицій ззовні, ні належної підтримки з боку держави.

Наступним напрямком виявлення резерву підвищення прибутку є підвищення якості продукції.

Так, в залежності від того, у якому стані знаходиться підприємство з точки зору фінансового забезпечення та положення на ринку, та залежно від його намірів щодо змін, можливо обрати та застосувати відповідний набір заходів підвищення прибутку підприємства. В сучасних умовах розвитку економіки підприємство має змогу впливати на всі компоненти: обсяг виробництва, витрати та через ціну продукції на дохід.

Для підвищення прибутку рекомендується здійснювати наступні заходи:

. Суворе дотримання укладених договорів на виконування робіт. Для підприємства важливо знайти замовників на виконування престижних і найбільш потрібних для ринку робіт.

. Проведення масштабної та ефективної політики у галузі підготування персоналу, що є особливою формою вкладення капіталу.

. Підвищення ефективної діяльності підприємства зі збуту продукції. Необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху обігових коштів, скороченню усіх видів запасів, досягати максимально швидкого просування готової продукції від виробника до споживачів.

. Покращувати якість виконуваних робіт, що приведе до конкурентоспроможності.

. Застосування сучасних комп’ютерних технологій для виконання робіт.

. Розглянути та усунути причини появи перевитрачання фінансових ресурсів на комерційні витрати.

. Удосконалювати рекламну діяльність, збільшувати ефективність окремих рекламних заходів.

. Здійснювати ефективну цінову політику, диференційну по відношенню до окремих категорій покупців.

. Здійснювати заходи, спрямовані на покращення «клімату» в колективі, що в майбутньому відобразиться на збільшенні продуктивності праці.

. Здійснювати постійний контроль за умовами зберігання та транспортування готової продукції .

Виконання цих пропозицій значно збільшить прибуток на підприємстві меблевої продукції ТОВ "НВП Інтехцентр". Необхідно, щоб підприємство більш часу приділяло такій галузі, як збут продукції, так як потреби та вимоги споживачів становляться дуже індивідуалізованими, а ринок дуже різноманітним за своєю структурою. Максимальне отримання прибутку частіше за все зв'язується зі зниженням витрат.

В умовах ринкової економіки, прибуток - найважливіший оціночний показник діяльності підприємства, джерело матеріального добробуту підприємства і його працівників, держави в цілому.

Торговельна діяльність підприємства важлива галузь економіки , яка заключає в собі багато аспектів та факторів , які впливають на його функціонування.

Дослідження діяльності підприємства дає можливість реально оцінити його шанси в сфері торгівлі. В торгівлі з урахуванням специфіки виконуваних функцій і особливостей формування доходів та витрат , прибуток визначається , як різниця між доходом підприємства та його поточними витратами

З метою забезпечення ефективної діяльності на підприємстві ТОВ «НВП Інтехцентр» можливо застосувати два основних методи обчислення прибутку: прямий, аналітичний та метод розрахунку на 1 гривню.

Для ефективного функціонування Товариства в умовах ринкових відносин найбільше значення має виявлення резервів збільшення об’єму продукції, зниження собівартості, зростання прибутку.

Існує майже необмежена кількість шляхів підвищення зростання прибутку. Основними з них є:

а) збільшення обсягу реалізації товарної продукції;

б) ефективний маркетинг;

в) зниження собівартості продукції;

г) підвищення продуктивності праці;

д) впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу;

е) підвищення якості продукції.

Звідси можемо сказати, що побудова на підприємстві відповідних організаційно-методичних систем забезпечення управління, знання основних механізмів формування прибутку, використання сучасних методів його аналізу і планування може значно скоротити шлях до досягнення основної мети підприємства - до прибутку.

Значимість прибутку, проблеми пошуку резервів його підвищення для ТОВ "НВП Інтехцентр" є актуальними на сьогодення , що і визначило вибір теми науково-дослідницької роботи і її виконання.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ МЕБЛЕВОЇ ПРОДУКЦІЇ, ТА РОЗРОБКА МЕТОДІВ ЙОГО ПІДВИЩЕННЯ

.1 Оцінка ефективності функціонування підприємств меблевої продукції

Вітчизняний ринок меблевої продукції є одним з найбільш перспективних ринків. Це пояснюється тим, що: по-перше, ринок має власну сировину і матеріали, необхідні для виробництва; по-друге, географічне розташування дає змогу орієнтуватися на зовнішні ринки; по-третє, зростання купівельної спроможності і будівельний бум сприяють зростанню попиту на меблі. За останні роки меблеве виробництво в країні збільшилося більш ніж у 3 рази, середньорічний приріст виробництва меблевої продукції складає близько 25%. Об'єм ринку меблів в 2011 р. склав близько 10,6 млрд. грн.

За даними Держкомстату України, виробництвом меблів займаються близько 2 тис. підприємств. Також на меблевому ринку працює достатня кількість незареєстрованих виробників. Загальна кількість суб'єктів ринку - близько 250 середніх і великих виробників і близько 4 тис. дрібних. У меблевій галузі інтенсивно розвивається підприємництво і малий бізнес(на малі підприємства припадає близько 20% загального обсягу виробництва). В українській меблевій промисловості задіяні понад 450 тис. осіб, продажем меблів і комплектуючих до них займаються понад 8000 магазинів і приватних підприємств (дані офіційної статистики і думка операторів ринку), устаткування для виробництва меблів в Україні продають близько 120 компаній. Всього в меблевій галузі працює понад 3% працездатного населення України. У виробництві меблів і продукції з деревини задіяні понад 8-10% населення, що працює в промисловості України.

Найбільшими виробниками меблів в Україні є: ЗАТ «Новий Стиль» (м. Харків), ТОВ «Гербор-Холдінг» (Волинська обл.), ТОВ «Санпласт» (м. Дніпропетровськ), Спільне Укр-Пол П ТОВ «Модерн-Експо» (м. Луцьк), ТОВ «БРВ-Україна» (Волинська обл.), ТОВ «ЕНО Меблі ЛТД» (Закарпатська обл.), ВК ЗАТ «Енран» (Київська обл.), ТОВ Ф «Мебель-сервіс» (Львівська обл.), ТОВ «Укрюг» (Київська обл.), ПП Фабрика «НОВА» (м. Тернопіль), ТОВ ВТФ «ВЕЛАМ» (м. Миколаїв), ВАТ «Прогресс» (м. Дніпропетровськ), ТОВ Фабрика «Класум» (Житомирська обл.), Броварська філія ТОВ «Меркс Групп» (Київська обл.), ТОВ «Ювента» (Хмельницька обл.), ТОВ «Грейд» (м. Київ), ТОВ «Сокме» (Львівська обл.), ТОВ ВКФ «Екмі-Меблі» (Київська обл.), ТОВ «Аква-Родос» (Хмельницька обл.), ДП «Амбієнте Ферніче Україна».

Також, на ринку меблів України присутні підприємства-посередники меблевої продукції, це підприємства яки виконують посередницьку діяльність між виробниками та реалізаторами. Ситуація на меблевому ринку складається таким чином, що не всі меблеві магазини можуть собі дозволити оптові закупки товару безпосередньо у виробників, тому вони, виконують постоянні малооб'ємні закупки, не рідко, лише 1-2 позиції, у підприємств-посередників.

Підприємства-посередники, виконують оптові закупки продукції у виробників, встановлюють свої ціни, та продають товар реалізаторам. Прибуток отримується за рахунок різниці власної ціни та закупочної вартості. Найчастіше, такі підприємства отримують корпоративну знижку від виробників, за рахунок обьємів закупок, чим отримують додаткову гнучкість власного ціноутворення.

Найбільшими підприємствами-посередниками меблів в Україні є - ТОВ «Оптік» (м. Дніпропетровськ), ТОВ «Майя» (м. Чернівці), ТОВ «Сігма» (м. Львів), ТОВ «Горносталь» (м. Феодосія), ТОВ «НВП Інтехцентр» (м. Дніпропетровськ).

Для оцінки ефективності функціонування обьєкта досліджень, розглянемо конкретне підприємство - ТОВ «НВП Інтехцентр» (м. Дніпропетровськ). Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП ІНТЕХЦЕНТР" (надалі "Товариство") створено в 2007 році шляхом об'єднання майна фізичних осіб - учасників, та їх підприємницької діяльності у відповідності до Цивільного Кодексу України, Господарського Кодексу України, Законів України "Про господарські товариства", та інших нормативно-правових актів, з метою отримання прибутку.

Рис. 2.1 - Структура ТОВ «НВП Інтехцентр»

ТОВ "НВП "Інтехцентр" є одним з багатьох приватних оптово-торговельних підприємств України. Така кількість конкурентних підприємств-посередників створює жорстку конкуренцію для даного підприємства і потребує від нього стабільності, надійності та відповідальності у відносинах з партнерами по бізнесу. Основним конкурентом є ТОВ "Оптік". Індивідуальний підхід до кожного клієнта допомагає постійно розширювати коло партнерів і клієнтів. Гарні зв’язки з партнерами, постачальниками та споживачами вважається невидимим капіталом. Підприємство придбає і реалізує меблеву продукцію. Збут продукції проводиться в меблевих магазинах м. Дніпропетровська, а також у всіх регіонах України. Значна частина реалізується в меблевих магазинах Дніпропетровської, Донецької, Луганської, Київської областей, та АР Крим.

Господарські відносини між підприємствами оформлюються шляхом підписання договорів, угод, листування. Продаж та придбання товарів здійснюється за допомогою видаткових та прибуткових накладних.

Безпосереднє спілкування з контрагентами здійснюють менеджери. Основними контрагентами є ПП Музика, м. Донецьк, ПП Бойко, м. Макіївка, ТОВ «СФМ», м. Сєвєродонецька, ПП Протасов, м. Керч, ПП Ірініч, м. Чернівці, ПП Стасік, м. Дімітрово, ПП Ібраімов, м. Сімферополь, , ПП Екскюзян, м. Луганськ.

Підприємство придбає і реалізує сім основних товарних груп меблевої продукції. Проаналізуємо структуру загального обсягу продажу товарів за товарними групами (рис. 2.2 - 2.3):

Рис. 2.2 - Структура обсягу продажів у 2011 році

Як видно з діаграм, протягом 2007-2011 років підприємство не змінювало кількість товарних груп, що пропонуються до реалізації, а змінювання структури обсягу продажів пов’язано зі змінами у попиті.

У рейтингу продажів серед перелічених товарних груп можна визначити “лідера” обороту (у вартісних показниках) - корпусні меблі, великі обсяги використання яких обумовлено, господарчою необхідністю.

За розглянутий період на підприємстві спостерігається зменшення частки меблів для державних установ у загальному обсязі реалізації (з 15 до 4%). Це пов’язано з економічною кризою в Україні, що привело до скорочення бюджетних відрахувань державним установам. Найбільший об’єм продажів напрямку припав на 2007-2008 роки.

Зростання частки м’яких меблів (з 12 до 20%) в обсязі продажів 2011 року, обумовлено зростанням попиту на дану групу товару. Попит на м'які меблі - один із найстійкіших. До того ж, намітилася тенденція їх придбання не тільки замість фізично застарілих, але і на зміну «морально» застарілих м'яких меблів.

Рис. 2.3 - Змінювання структури обсягу продажів протягом 2007-2011 рр.

В умовах ринкової економіки основним показником ефективності діяльності підприємства є прибуток. Прибуток відіграє ключову роль у діяльності підприємства і соціально-економічного розвитку країни в цілому. Для підприємницької структури він одночасно є і метою, і результатом, і стимулом, і чинником економічної безпеки.

Оскільки прибуток - основний результативний показник діяльності підприємства, тому важливо виявити його залежність від різноманітних факторів та оцінити їх вплив на прибуток.

Прибуток - це частина чистого доходу, який безпосередньо одержують підприємства після реалізації продукції як винагороду за вкладений капітал і ризик підприємницької діяльності. Кількісно він становить різницю між сукупними доходами (після сплати податку на додану вартість, акцизного збору та інших відрахувань з виручки в бюджетні і не бюджетні фонди) і сукупними витратами звітного періоду.

прибуток меблевий підприємство

Таблиця 2.1 - Основні техніко-економічні показники підприємства ТОВ «НВП Інтехцентр»

Обсяг прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, маркетингової, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства. Тому ці показники характеризують усі сторони господарської діяльності підприємства.

Основну частину прибутку підприємства одержують від реалізації продукції і послуг. Прибуток від реалізації продукції залежить від таких факторів: обсягу реалізації продукції, собівартості і рівня середньореалізаційних цін.

Обсяг реалізації продукції може справляти позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку, отриманого від реалізації рентабельної продукції.

Собівартість продукції і прибуток перебувають в обернено-пропорційній залежності: зниження собівартості приводить до відповідного зростання суми прибутку, і навпаки. Зміна рівня середньореалізаційних цін і величина прибутку перебувають у прямо-пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає, і навпаки. Використовуючи прийом елімінування, визначимо вплив кожного фактора на прибуток від реалізації продукції на основі даних ТОВ “НВП Інтехцентр” (табл. 2.2)., методом індексного аналізу.

Рис. 2.4 - Динаміка зміни валового та чистого прибутку

Розрахуємо індекс зміни валового прибутку за формулою:

Таблиця 2.2 - Аналіз прибутку ТОВ «НВП Інтехцентр»

Зміну прибутку від реалізації продукції, розрахуємо за формулою:

де I - загальний індекс зміни прибутку від реалізації продукції за аналізований період;

∆P - зміна прибутку від реалізації продукції;- прибуток звітного року;- прибуток минулого року;- собівартість реалізованої продукції звітного року;- собівартість реалізованої продукції минулого року;- кількість реалізації звітного року;- кількість реалізації минулого року.

Валовий прибуток по підприємству має негативну тенденцію. Індекс зміни валового прибутку дорівнює 0,53, в 2011 році, прибуток підприємства зменшився на 453,329 тис. грн.

Розглянемо вплив на прибуток змін обсягу реалізації продукції.

Рис. 2.5 - Динаміка зміни обсягу реалізації

Розрахуємо індекс зміни прибутку від цього фактору за формулою:

Зміну прибутку від зміни обсягу реалізації розрахуємо за формулою:

де, ІО.Р. - індекс зміни прибутку від зміни обсягу реалізації;

∆PО.Р. - зміна прибутку від зміни обсягу реалізації продукції;- прибуток від реалізації продукції, минулого року;- собівартість реалізованої продукції, минулого року;- кількість реалізації продукції, минулого року;- кількість реалізації продукції, звітного року.

На підприємстві зміна обсягу реалізації мала негативне значення, так індекс зміни прибутку від зміни реалізації корпусних меблів дорівнює - 0,53, м’яких меблів - 0,98, шаф-купе - 0,56, кухонних меблів - 0,54, меблів на замовлення - 0,54, меблів для держустанов - 0,47, меблів зі скла - 0,53; що фактично є зниженням валового прибутку на 129,44 тис. грн. по корпусним меблям, по м’яким меблям на 12,679 тис. грн., по шафам-купе на 95,08 тис. грн., по кухонним меблям на 53,48 тис. грн., по меблям на замовлення на 35,09 тис. грн., по меблям для держустанов на 26,26 тис. грн., по меблям зі скла на 48,14 тис. грн. Отже, індекс зміни прибутку від зміни реалізації на підприємстві дорівнює - 0,59. Валовий прибуток зменшився на 400,16 тис. грн.

Розглянемо вплив на прибуток відпускних цін на реалізовану продукцію. Розрахуємо індекс зміни прибутку від цього фактору за формулою:

Зміну прибутку від зміни цін на реалізовану продукцію, розрахуємо за формулою:

де IЦ. - індекс зміни прибутку від зміни цін на реалізовану продукцію;

∆PЦ. - зміна прибутку від зміни цін на реалізовану продукцію;- прибуток від реалізації продукції, минулого року;- прибуток звітного року;- кількість реалізації продукції, минулого року;- кількість реалізації продукції, звітного року;- собівартість реалізованої продукції звітного року.

Отже, індекс зміни прибутку від зміни цін на реалізацію корпусних меблів дорівнює - 4,45, підприємство отримало прибутку більше на 93,800 тис. грн., індекс м’яких меблів - 2,58, отримано прибутку більше на 82,712 тис. грн., індекс шаф-купе - 2,34, отримано прибутку більше на 59,192 тис. грн., індекс кухонних меблів - 4,64, отримано прибутку більше на 41,922 тис. грн., індекс меблів на замовлення - 12,16, отримано прибутку більше на 30,969 тис. грн., індекс меблів для держустанов - 2,14, отримано прибутку більше на 11,088 тис. грн., індекс меблів зі скла - 3,15, отримано прибутку більше на 31,248 тис. грн.. Загальний індекс зміни прибутку від зміни цін на реалізацію продукції дорівнює - 3,38, підприємство отримало прибутку більше на 350,931 тис. грн.

Розглянемо останній фактор, вплив на прибуток змін у собівартості продукції.

Рис. 2.6 - Динаміка зміни питомої ваги собівартості на 1 грн. реалізованої продукції

Визначимо вплив цього фактора за формулою:

Зміну прибутку від зміни собівартості реалізованої продукції, розрахуємо за формулою:

де IС. - індекс зміни прибутку від зміни собівартості реалізованої продукції;

∆PС. - зміна прибутку від зміни собівартості реалізованої продукції;- прибуток від реалізації продукції, минулого року;- собівартість реалізованої продукції звітного року;- собівартість реалізованої продукції, минулого року;- кількість реалізації продукції, звітного року.

Отже, як свідчать розрахунки, такий фактор, як собівартість продукції, мав негативний вплив на валовий прибуток. Індекс зміни прибутку від зміни собівартості реалізації корпусних меблів дорівнює - 0,21, що фактично є зменшенням прибутку на 105,056 тис. грн., індекс м’яких меблів - 0,33, що є зменшенням прибутку на 107,800 тис. грн., індекс шаф-купе - 0,41, що є зменшенням прибутку на 63,112 тис. грн., індекс кухонних меблів - 0,2, що є зменшенням прибутку на 46,032 тис. грн., індекс меблів на замовлення - 0,07, що є зменшенням прибутку на 35,409 тис. грн., індекс меблів для держустанов - 0,45, що є зменшенням прибутку на 12,069 тис. грн., а індекс меблів зі скла - 0,3, що є зменшенням валового прибутку на 34,596 тис. грн. Індекс зміни прибутку від зміни собівартості реалізованої продукції підприємства дорівнює - 0,27, зменшено прибуток на 404,101 тис. грн.

Узагальнимо вплив факторів на прибуток (табл. 2.3). Отже, за наведеними даними в табл. 2.3 можна зробити такий висновок. Загальний обсяг валового прибутку від реалізації продукції зменшився на 453,329 тис. грн.(I = 0,53). На зменшення валового прибутку найбільше вплинуло збільшення собівартості продукції. За рахунок цього прибуток зменшився на 404,101 тис. грн.(IС.= 0,27). Другим за величиною фактором, який негативно вплинув на прибуток, є зменшення обсягу реалізації продукції. На підприємстві вплив цього фактора призвів до зменшення прибутку на 400,159 тис. грн.(ІО.Р.= 0,59).

Суттєво вплинув на валовий прибуток такий фактор, як зростання відпускних цін. На підприємстві вплив цього фактора зумовив зростання прибутку на 350,931 тис. грн.(ІЦ.= 3,38).

Таким чином, за результатами факторного аналізу можна оцінити якість прибутку. Якість прибутку від основної діяльності вважається високою, якщо її збільшення зумовлене зростанням обсягу продажів, зниженням собівартості продукції. Низька якість прибутку характеризується зростанням обсягів реалізації за рахунок росту цін на продукцію без збільшення фізичного обсягу продажів і зниження витрат на гривню продукції. За результатами індексного аналізу факторів прибутку, виявлено, що прибуток підприємства ТОВ «НВП Інтехцентр» зменшився за рахунок двох факторів: збільшення собівартості реалізованої продукції та зменшення обсягу реалізації продукції.

Збільшення собівартості продукції відбулося у зв’язку з високим рівнем інфляції в Україні. Збільшення цін на матеріали та сировину вимусили виробників меблів в Україні підняти ціни на свої вироби. У зв’язку з тим що ТОВ «НВП Інтехцентр» є підприємство-посередником, собівартість реалізованої продукції є відпускними цінами підприємств-виробників.

Обсяг реалізації продукції зменшився у зв’язку з кризовими явищами в Україні. У зв’язку з тим, що меблеві вироби не є продукцією першої необхідності, ціни на продукцію постійно зростають, коло цільових споживачів стабільно звужується.

Таблиця 2.3а - Узагальнення індексного аналізу прибутку ТОВ «НВП Інтехцентр»

Таблиця 2.3.б - Узагальнення факторного аналізу прибутку ТОВ «НВП Інтехцентр»

2.2 Розробка методики підвищення прибутку на підприємствах меблевої продукції

Прибуток - мета існування підприємства. Найважливішою задачею кожної організації є отримання прибутку від кожної оформленої угоди. Всі витрати, пов’язані з виробництвом, чи посередницькою діяльністю, повинні окупитися та принести прибуток. Збільшення прибутку є головною задачею, яку має розв’язати кожен керівник підприємства, не важливо, господар підприємства, чи топ-менеджер.

У попередньому розділі, проаналізувавши прибуток методом індексного аналізу, виявлено та оцінено основні фактори які впливають на прибуток підприємств меблевої діяльності, а саме:

обсяг реалізації

ціна

собівартість.

Ще одним важливим фактором, який впливає на прибуток є - структура реалізації продукції.

Перший метод збільшення прибутку підприємства - збільшення обсягу реалізації продукції.

Збільшення обсягу реалізації можливо розділити на два шляхи:

покращення якості реалізованої продукції;

розширення ринку збуту.

Покращення якості продукції, можливе за рахунок оновлення виробничих потужностей, використання більш якісної сировини та матеріалів, підвищення кваліфікації робітників, впровадження інновацій та ін.. В будь-якому випадку, покращення якості продукції, матиме позитивний вплив на обсяг реалізації продукції, за рахунок якого збільшиться і прибуток підприємства

Розширення ринку збуту, виконується за рахунок розширення території реалізації продукції, за рахунок відкриття нових каналів збуту та за рахунок входу у нові сегменти ринку. Таким чином, розширення ринку збуту, веде до збільшення кількості контрагентів, що в свою чергу збільшує обсяг реалізації продукції та має позитивний вплив на прибуток підприємства в цілому.

Отже, збільшення прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації, є одним з найефективніших методів. Але, у зв’язку з насиченістю меблевого ринку виробниками, а також підприємствами-посередниками, такий метод важко реалізувати. Крім того, збільшення обсягу реалізації веде за собою, збільшення витрат, які пояснюються необхідністю закупівлі(виробництва) більшої кількості продукції; необхідністю збільшення витрат на зберігання, у зв’язку зі зростанням кількості продукції; необхідністю збільшення витрат на транспорт, у зв’язку зі зростанням кількості продукції та кількості контрагентів і т.д.

Другим методом підвищення прибутку є збільшення цін реалізації продукції.

Індексний аналіз прибутку підприємства ТОВ «НВП Інтехцентр» виявив, що за рахунок цього фактору підприємство значно підвищило прибуток, в порівнянні з минулим роком. Цей метод є ефективним, коли, збільшення цін є адекватним, та жорстко контролюється. Найважливішим фактором ціни є її конкурентоспроможність, тому при збільшені ціни реалізації продукції, необхідно бути дуже уважним, щоб вона не втратила цей фактор. Якщо збільшена ціна втратить свою конкурентоспроможність, підприємство може втратити обсяг реалізації, що призведе до зниження прибутку.

Також, за рахунок зниження ціни можливо збільшити обсяг реалізації, що також позитивно вплине на прибуток підприємства. Однак, слід зауважити, при зниженні цін на реалізацію, необхідно бути впевненим, що конкуренти не зможуть відповідно знизити ціни, а якщо зможуть, то лише на короткостроковий період. В зворотному випадку, зниження цін не рекомендовано, тому що, замість збільшення обсягу реалізації, можливо отримати лише зменшення валового прибутку. В кінцевому підсумку, підприємство буде вимушене повернути старі ціни, а якщо конкуренти ще й мають більші резерви, за рахунок яких зможуть, так би мовити «пересидіти» на знижених цінах, дане підприємство, ризикує отримати зменшення обсягу реалізації.

Отже, метод зміни цін, безумовно є дуже ефективним способом підвищення прибутку, але, цей метод має високий ризик втратити обсяг реалізації. Таким чином, можна сказати, що зміни цін на реалізацію, повинні бути невід’ємними від інших методів підвищення прибутку, але повинні мати жорсткий контроль, над конкурентами.

Наступним методом збільшення прибутку є зниження собівартості продукції.

Досягнення зниження собівартості продукції можливе за рахунок зменшення витрат на матеріали для виробництва, використання більш ефективним виробничих засобів, оптимізації процесу виробництва, зниження витрат на зберігання та транспорт продукції, впровадження інноваційних методів виробництва та ін. Використовуючи цей метод збільшення прибутку, дуже важливо не втратити на якості продукції, в іншому випадку, це може призвести до втрати довіри до продукції, та в свою чергу зменшення обсягу реалізації.

Слід відзначити, що для підприємств-посередників, цей метод є найважчим, з усіх. У зв’язку зі специфікою посередницької діяльності (собівартість продукції є закупочною ціною, відсутні власні виробничі потужності), коло варіантів, зниження собівартості, звужується до зменшення витрат на зберігання та транспорт, оптимізацію процесів обслуговування реалізації продукції.

Зменшення собівартості, один з найпоширеніших методів збільшення прибутку, серед підприємств-виробників меблевої продукції, та одночасно один з найменш використовуваних методів збільшення прибутку серед підприємств-посередників меблевої продукції.

Останнім методом підвищення прибутку є оптимізація структури реалізації продукції.

Кожна одиниця товару має різні рентабельність, та прибуток від реалізації. Таким чином, зміна структури реалізації, за умови постійної величини виручки від реалізації, змінює відповідно і прибуток від реалізації продукції. Збільшуючи питому вагу товарів з більшою рентабельністю, збільшується і прибуток підприємства. Перевага цього метода, це збільшення прибутку, без додаткових витрат. Цей метод однаково ефективний як для підприємств-виробників, так і для підприємств-посередників. Враховуючи кризові явища на меблевому ринку в Україні, такий метод є дуже доречний, тому що він, сприяє підвищенню прибутку за рахунок внутрішніх резервів підприємства.

Отже, розглянувши, декілька методів підвищення прибутку, можна з впевненістю сказати, що найефективнішим шляхом підвищення прибутку підприємства, є шлях комплексного використання всіх методів одночасно. Але, одночасне використання всіх методів підвищення прибутку підприємства, є дуже дорогим шляхом для більшості підприємств на меблевому ринку України. Для більшості підприємств, у кризових умовах, найцікавішим шляхом підвищення прибутку, є найдешевший та найменш ризикований шлях. Для більш детального розгляду пропонується обрати метод підвищення прибутку за рахунок оптимізації структури реалізації продукції.

Оптимізація структури реалізації, відповідає на питання що продавати(виробляти) та скільки продавати(виробляти), в умовах обмеженого бюджету. Для визначення найоптимальнішого асортименту реалізації, необхідно використовувати економіко-математичні методи вирішення задач.

Економіко-математичні методи є одним з найефективніших інструментів аналізу господарських ситуацій, планування та керування підприємством та розв’язання різних організаційно-економічних задач.

Прийняття рішень в плануванні та керуванні зв’язано з аналізом та обробкою великого обсягу інформації. Щодо підприємств-посередників меблевої продукції, інформація, що характеризує підприємство, має наступні особливості:

економічні та організаційні процеси характеризуються великою кількістю фактичних даних, для оброки яких необхідно використання сучасною обчислювальної техніки;

велика частина інформації має властивість «старіння», тому її слід використовувати лише за оперативного розв’язання задач;

обмеження, які накладаються на керуючі фактори, в більшості випадків припускають багатоваріантність розв’язання задачі планування чи управління, через що виникає необхідність в використанні оптимізаційних методів для визначення найкращого з варіантів.

Для вирішення поставленої задачі, найбільш доречною є оптимізаційна економічно-математична модель. Лінійне програмування, є найбільш розробленою областю математичного програмування, находить широке застосування при розв’язанні задач планування та управління у різних галузях народного господарства.

Економіко-математичні методи та моделювання - це важливий інструмент вдосконалення господарського механізму в цілому, а також планування та оперативного керування.

Економіко-математична модель - це модель, яка вивчає економічний об’єкт, явища чи процес. Вона виявляє певні закономірності і дає можливість свідомо використовувати об’єктивні економічні закони, при плануванні та організації виробництва, тобто дозволяє знаходити та встановлювати певний економічний порядок.

Моделювання дозволяє експериментувати з системою, змінюючи її характеристики і досліджуючи поведінку.

Економіко-математична модель дозволяє імітувати поведінку системи в широкому діапазоні мінливих умов, включаючи і такі, які реальному житті спостерігати важко. Крім того, за оптимально короткий час, за допомогою інформаційних технологій розраховуються варіанти рішення, на дослідження яких в практичних умовах знадобилися би роки. При цьому, моделювання дозволяє вести, так би мовити, «діалог» з системою, вводячи нові додаткові умови та обмеження.

Економічно-статистичне моделювання здійснюється в наступному порядку:

Визначення мети розв’язуваної задачі, економічний аналіз та виявлення факторів, які впливають на кінцевий результат;

Визначення математичної форми зв’язку незалежних змінних (факторів) та результату;

Сбір необхідних даних та їх обробка;

Обчислення параметрів економіко-статистичної моделі;

Аналіз отриманих даних, економічна оцінка та інтерпретація моделі.

2.3 Аналіз взаємозв’язків прибутку та структур реалізації на підприємствах меблевої продукції

. Визначення мети розв’язуваної задачі, економічний аналіз та виявлення факторів, які впливають на кінцевий результат

Оптимізація структури реалізації меблів - один з перших класичних напрямків застосування економіко-математичних методів на підприємствах меблевої продукції.

Економічну задачу можна сформулювати наступним образом: з наявного асортименту меблів, виявити найоптимальнішу структуру реалізації(виробництва), яка повністю відповідає бюджетним обмеженням на закупівлю, зберігання та транспортні витрати, при цьому, приносить максимальний прибуток.

Для визначення оптимальної структури реалізації меблів, яка принесе максимальний прибуток, структура повинна повністю відповідати показникам попиту на ці меблі, при цьому, витрати на зберігання та транспорт, не повинні перевищувати встановлені бюджетні обмеження.

Цільова установка задачі - визначити оптимальну структуру реалізації(виробництва), яка принесе максимальний прибуток підприємству.

Введемо змінні:- бюджет, виділений для закупівлі продукції;- бюджет, виділений на витрати, пов’язані зі зберіганням продукції;- бюджет, виділений на витрати, пов’язані з транспортними операціями;- прибуток підприємства;- середня собівартість однієї одиниці продукції, товарної групи корпусні меблі;- середня собівартість однієї одиниці продукції, товарної групи м’які меблі;- середня собівартість однієї одиниці продукції, товарної групи шафи-купе;- середня собівартість однієї одиниці продукції, товарної групи кухонні меблі;- середня собівартість однієї одиниці продукції, товарної групи меблі на замовлення;- середня собівартість однієї одиниці продукції, товарної групи меблі для держустанов;- середня собівартість однієї одиниці продукції, товарної групи меблі зі скла;- середні витрати на зберігання однієї одиниці продукції, товарної групи корпусні меблі;- середні витрати на зберігання однієї одиниці продукції, товарної групи м’які меблі;- середні витрати на зберігання однієї одиниці продукції, товарної групи шафи-купе;- середні витрати на зберігання однієї одиниці продукції, товарної групи кухонні меблі;- середні витрати на зберігання однієї одиниці продукції, товарної групи меблі на замовлення;- середні витрати на зберігання однієї одиниці продукції, товарної групи меблі для держустанов;- середні витрати на зберігання однієї одиниці продукції, товарної групи меблі зі скла;- середні витрати на транспортні операції однієї одиниці продукції, товарної групи корпусні меблі;- середні витрати на транспортні операції однієї одиниці продукції, товарної групи м’які меблі;- середні витрати на транспортні операції однієї одиниці продукції, товарної групи шафи-купе;- середні витрати на транспортні операції однієї одиниці продукції, товарної групи кухонні меблі;- середні витрати на транспортні операції однієї одиниці продукції, товарної групи меблі на замовлення;- середні витрати на транспортні операції однієї одиниці продукції, товарної групи меблі для держустанов;- середні витрати на транспортні операції однієї одиниці продукції, товарної групи меблі зі скла;- мінімальне замовлення на корпусні меблі;- мінімальне замовлення на м’які меблі;- мінімальне замовлення на шафи-купе;- мінімальне замовлення на кухонні меблі;- мінімальне замовлення на меблі на замовлення;- мінімальне замовлення на меблі для держустанов;- мінімальне замовлення на меблі зі скла;- попит на корпусні меблі;- попит на м’які меблі;- попит на шафи-купе;- попит на кухонні меблі;- попит на меблі на замовлення;- попит на меблі для держустанов;- попит на меблі зі скла;- прибуток від реалізації однієї одиниці продукції корпусних меблів;- прибуток від реалізації однієї одиниці продукції м’яких меблів;- прибуток від реалізації однієї одиниці продукції шаф-купе;- прибуток від реалізації однієї одиниці продукції кухонних меблів;- прибуток від реалізації однієї одиниці продукції меблів на замовлення;- прибуток від реалізації однієї одиниці продукції меблів для держустанов;- прибуток від реалізації однієї одиниці продукції меблів зі скла;- кількість реалізації продукції товарної групи корпусні меблі;- кількість реалізації продукції товарної групи м’які меблі;- кількість реалізації продукції товарної групи шафи-купе;- кількість реалізації продукції товарної групи кухонні меблі;- кількість реалізації продукції товарної групи меблі на замовлення;- кількість реалізації продукції товарної групи меблі для держустанов;- кількість реалізації продукції товарної групи меблі зі скла.

. Визначення математичної форми зв’язку незалежних змінних (факторів) та результату;

Обмеження:

Обмеження за бюджетом закупівлі, має наступний вигляд:

q11x1+q12x2+q13x3+q14x4+q15x5+q16x6+q17x7 ≤ Q1

Обмеження за бюджетом на зберігання продукції, має вигляд:

q21x1+q22x2+q23x3+q24x4+q25x5+q26x6+q27x7 ≤ Q2

Обмеження за бюджетом витрат пов’язаних з транспортними операціями продукції, має такий вигляд:

q31x1+q32x2+q33x3+q34x4+q35x5+q36x6+q37x7 ≤ Q3

Обмеження за мінімальним замовленням та попитом, має наступний вигляд:

y11≤x1≤y21, y12≤x22≤y2, y13≤x3≤y23, y14≤x4≤y24, y15≤x5≤y25, y16≤x6≤y26, y17≤x7≤y27.

Також, логічне обмеження, у зв’язку з тим що змінна xi є кількісним показником, вона може бути лише цілим числом:(i = 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7) - ціле.

Побудуємо модель. Оптимізація структури реалізації підприємства, проводиться для підвищення прибутку підприємства, враховуючи це, цільова функція моделі, буде прагнути максимального значення. Побудована модель матиме наступний вигляд:

P = x1p1+x2p2+x3p3+x4p4+x5p5+x6p6+x7p7 → max., за обмеженнях:x1+q12x2+q13x3+q14x4+q15x5+q16x6+q17x7 ≤ Q1x1+q22x2+q23x3+q24x4+q25x5+q26x6+q27x7 ≤ Q2x1+q32x2+q33x3+q34x4+q35x5+q36x6+q37x7 ≤ Q3≤x1≤y21, y12≤x22≤y2, y13≤x3≤y23, y14≤x4≤y24,≤x5≤y25, y16≤x6≤y26, y17≤x7≤y27(i = 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7) - ціле

3. Збір необхідних даних.

Бюджет підприємства на закупівлю продукціє складає 6 790 203 грн., бюджет на зберігання продукціє складає 92 953 грн., бюджет на витрати пов’язані з транспортними операціями складає 88 854 грн. Також відомо, що, мінімальне замовлення на корпусні меблі складає 400 одиниць, а попит на корпусні меблі складає 1300 одиниць, на м’які меблі мінімальне замовлення - 100 одиниць, попит - 500 одиниць, на шафи-купе мінімальне замовлення - 100 одиниць, попит - 500 одиниць, на кухонні меблі мінімальне замовлення - 200 одиниць, попит - 1000 одиниць, на меблі на замовлення мінімальне замовлення - 10 одиниць, попит - 120 одиниць, на меблі для держустанов мінімальне замовлення - 80 одиниць, попит - 400 одиниць, на меблі зі скла мінімальне замовлення - 50 одиниць, попит - 700 одиниць.

Витрати підприємства на зберігання однієї одиниці продукції корпусних меблів дорівнюють 22,68 грн., м’яких меблів - 62,86 грн., шаф-купе - 46,99грн., кухонних меблів - 12,94 грн., меблів на замовлення - 34,64 грн., меблів для держустанов - 11,73 грн., меблів зі скла - 18,27 грн..

Витрати підприємства пов’язані з транспортними операціями однієї одиниці продукції корпусних меблів дорівнюють 19,43 грн., м’яких меблів - 62,24 грн., шаф-купе - 44,89 грн., кухонних меблів - 11,17 грн., меблів на замовлення - 55,25 грн., меблів для держустанов - 10,71 грн., меблів зі скла - 17,42 грн.

. Розв’язання задачі

Рис. 2.7 - Розв’язання задачі за допомогою комп’ютерних технологій

Оптимальна структура реалізації продукції має наступний вигляд:

кількість реалізованої продукції корпусних меблів (х1) - 1300 од.

кількість реалізованої продукції м’яких меблів (х2) - 483 од.

кількість реалізованої продукції шаф-купе (х3) - 500 од.

кількість реалізованої продукції кухонних меблів (х4) - 200 од.

кількість реалізованої продукції меблів на замовлення (х5) - 102 од.

кількість реалізованої продукції меблів для держустанов (х6) - 219 од.

кількість реалізованої продукції меблів зі скла (х7) - 50 од.

Слід зазначити, що за такої структурі реалізації, підприємство зможе зменшити витрати на закупівлю продукції на 1009 грн., зменшити витрати на собівартість на 2 грн., зменшити витрати на зберігання на 9 грн.

Отже, максимальний прибуток при заданих обмеженнях становить 346 225 грн., що фактично є підвищенням прибутку на 4,4% (14 540 грн.) відносно прибутку одержаного від використаної в 2011р. структури реалізації продукції, за умови встановлених обмежень.

. Аналіз отриманих даних на чутливість

Для аналізу моделі на чутливість до змін обмежень за бюджетом закупівлі, за бюджетом зберігання, за бюджетом витрат на транспортні операції, розрахуємо почергово оптимальну структуру реалізації для моделі зі зміною одного з обмежень.

Найоптимальніша структура реалізації продукції, за умови дотримування обмежень, показала, що бюджет витрат на транспортні операції було використано в повному обсязі, на відміно від бюджету закупівлі та бюджету на зберігання, тому в першу чергу, розрахуємо оптимальну структуру реалізації продукції, за умови підвищення бюджету на витрати на транспортні операції на 10% (на 8 885 грн..).

В цьому випадку, оптимальна структура реалізації продукції матиме такий вигляд:

кількість реалізації корпусних меблів - 1294 од.

кількість реалізації м’яких меблів - 500 од.

Таблиця 2.4 - Оптимізаційна модель структури реалізації продукції ТОВ «НВП Інтехцентр»

кількість реалізації шаф-купе - 500 од.

кількість реалізації кухонних меблів - 200 од.

кількість реалізації меблів на замовлення - 106 од.

кількість реалізації меблів для держустанов - 128 од.

кількість реалізації меблів зі скла - 50 од.

За таких умов, прибуток підприємства становить - 346 689 грн., при цьому значна частина підвищення бюджету на витрати на транспортні операції, а саме - 8 700 грн., незадіяна. Слід зазначити, що бюджет на закупівлю, та бюджет на зберігання, використані майже максимально, тобто, на залишку залишається лише 1113 грн. та 5 грн. відповідно.

Отже, за умови збільшення бюджету на витрати на транспортні операції на 10%, при незмінних обмеження за бюджетом закупівлі, та бюджетом на зберігання, максимальний прибуток збільшується на 0,1%.

Розрахуємо найоптимальнішу структуру реалізації продукції, за умови збільшення бюджету на зберігання продукції на 10% (на 9 295 грн.), при незмінних обмеження за бюджетом закупівлі, та бюджетом на витрати на транспортні операції.

В цьому випадку, оптимальна структура реалізації матиме наступний вигляд:

кількість реалізації корпусних меблів - 1299 од.

кількість реалізації м’яких меблів - 462 од.

кількість реалізації шаф-купе - 500 од.

кількість реалізації кухонних меблів - 200 од.

кількість реалізації меблів на замовлення - 92 од.

кількість реалізації меблів для держустанов - 394 од.

кількість реалізації меблів зі скла - 50 од.

За таких умов, прибуток підприємства становить - 346 302 грн., при цьому значна частина підвищення бюджету зберігання, а саме - 8 941 грн., незадіяна. Слід зазначити, що бюджет на закупівлю, та бюджет на витрати на транспортні операції, використані майже максимально, тобто, на залишку залишається лише 2110 грн. та 7 грн. відповідно.

Отже, за умови збільшення бюджету на витрати на транспортні операції на 10%, при незмінних обмеження за бюджетом закупівлі, та бюджетом на зберігання, помітних позитивних змін не відбулося.

Розрахуємо оптимальну структуру реалізації продукції за умови підвищення бюджету закупівлі продукції на 10% (679 020 грн.).

В цьому випадку, оптимальна структура реалізації матиме такий вигляд:

кількість реалізації корпусних меблів - 1300 од.

кількість реалізації м’яких меблів - 412 од.

кількість реалізації шаф-купе - 500 од.

кількість реалізації кухонних меблів - 334 од.

кількість реалізації меблів на замовлення - 120 од.

кількість реалізації меблів для держустанов - 399 од.

кількість реалізації меблів зі скла - 50 од.

За таких умов прибуток підприємства становить - 347 066 грн. Слід зазначити, що значна частина, а саме - 515 031 грн., підвищення бюджету закупівлі не була використана, це пов’язано з майже повним використання бюджету на зберігання та бюджету на витрати на транспортні операції, у залишку залишилося лише 3 грн. та 2 грн. відповідно.

Отже, за умови збільшення бюджету закупівлі продукції на 10%, при незмінних бюджету на зберігання та бюджету на витрати на транспортні операції, підвищення прибутку складає 0,24%.

Проаналізувавши чутливість системи до змін обмежень, виявлено, що зміна одного обмеження не достатньо ефективна. Це пов’язано з тим, що границі обмежень підприємства дуже близькі до оптимальності, тому для помітного збільшення прибутку, необхідно збільшувати всі обмеження моделі.

Прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. Він сигналізує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва і реалізації, розширення асортименту виготовлюваних товарів, доцільність змін у ціновій політиці. Він є визначальним критерієм ефективності господарювання.

В результаті аналізу результатів господарської діяльності ТОВ “НВП Інтехцентр” можна зробити висновок, що становище підприємства погіршується. Таким чином, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) в 2011 р. зменшився на 6097,1 тис. грн. у порівнянні з 2010 р., що у відносному виразі склало 41,03%. Стрімке падіння обсягу реалізованої продукції пов’язано, в першу чергу, із впливом глобальної економічної кризи, системними прорахунками держави в реформуванні економіки України.

Валовий прибуток від реалізації продукції зменшився на 453,33 тис. грн.(46,89%), на зменшення валового прибутку найбільше вплинуло збільшення собівартості продукції. Вплив цього фактора призвів до зменшення прибутку на 404,1 тис. грн. Другим негативним фактору є зменшення обсягу реалізації. За рахунок цього фактору прибуток зменшився на 400,16 тис. грн.

Суттєво вплинув на валовий прибуток такий фактор, як зростання відпускних цін. Вплив цього фактора зумовив зростання прибутку на 350,93 тис. грн.

Отже, збільшення прибутку можливе за рахунок:

нарощення обсягів реалізації товарів;

здійснення заходів щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

зменшення витрат на закупівлю продукції;

кваліфікованого здійснення цінової політики, оскільки на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;

грамотної побудови договірних відносин з постачальниками та покупцями;

покращення системи маркетингу на підприємстві, тобто продавати тільки те, що безумовно буде купуватися, тому потрібно згрупувати свою продукцію за ознакою рентабельності і зосередити увагу на тій продукції, яка є високорентабельною;

удосконалення продукції з середнім рівнем рентабельності, а низькорентабельну вивести з обороту;

постійного проведення наукових досліджень аналізу ринку, поведінки споживачів і конкурентів.

Таким чином, на прикладі ТОВ «НВП Інтехцентр» були дослідженні взаємозв’язки прибутку факторів, що на нього впливають, за допомогою економіко-математичного моделювання, була побудована оптимізаційна модель.

За допомогою математичного програмування та комп’ютерних технологій була розв’язана задача найоптимальнішої структури реалізації меблевої продукції.

Отже, за умови використання дослідженої оптимізаційної моделі структури реалізації меблевої продукції, підприємство отримало би, максимальний прибуток, при встановлених обмеженнях за бюджетом закупівлі, бюджетом зберігання, бюджетом транспорту, мінімальними замовленнями та попитом. Якщо ТОВ «НВП Інтехцентр», використовувало в 2011 році таку структуру продукції, воловий прибуток зріс би на 4,4%, при незмінних витратах.

РОЗДІЛ 3. ВИКОРИСТАННЯ ДОСЛІДЖЕННОЇ ОПТИМІЗАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ МЕБЛЕВОЇ ПРОДУКЦІЇ

.1 Методи впровадження дослідженої оптимізаційної моделі структури реалізації, на підприємствах меблевої продукції

В другому розділі, на прикладі підприємства меблевої продукції ТОВ «НВП Інтехцентр» була досліджена економіко-математична модель оптимізації реалізації меблевої продукції. Досліджена модель виявляє оптимальну структуру реалізації меблевої продукції, за умови використання якої підприємство отримує максимальний прибуток, при встановлених обмеженнях за бюджетами закупівлі, зберігання та транспорту.

Дана оптимізаційна модель застосовна на будь якому підприємстві меблевої продукції, але найбільш доцільним є використання цієї моделі на підприємствах-посередниках меблевої продукції. Оптимізаційна модель, визначає залежність прибутку від витрат на закупівлю, зберігання та транспорт. Найбільш чітко ситуації моделюється коли підприємство має інформацію про попит на власну продукцію, в іншому випадку, можна просто не реалізувати закуплену кількість товару.

Для отримування максимального прибутку підприємству необхідно продавати продукцію в розрахованій економічною моделлю кількості. В основному, підприємства меблевої продукції продають товари в залежності з отриманими замовленнями, не зважаючи на оптимальність використаної структури реалізації. Це пов’язано з тим, що контрагенти підприємств замовляють товар в першу чергу той, який вже стоїть на виставці в їхніх торгових точках. Більшість клієнтів підприємств меблевої продукції дуже неохоче йдуть на придбання нових товарів, не зважаючи на те, що в їхніх конкурентів та чи інша продукція добре продається, та приносить прибуток, воліючи їй вже випробувану продукцію. Для реалізації цієї моделі підприємству необхідну здійснювати додаткові заходи для збільшення реалізації окремих товарних груп продукції. Є два варіанти таких. Перший варіант - це розширення клієнтської бази, другий - це вивчення та збільшення використання потенціалу вже існуючих контрагентів. Розглянемо ці варіанти більш детально.

Перший варіант - збільшення бази клієнтів підприємства.

Цей варіант впровадження структури реалізації заснований на кількісних показниках, без якісних модернізацій. Кількість клієнтів та обсяг реалізації, в більшості випадках, знаходяться в прямій залежності, тобто, збільшення кількості клієнтів веде до збільшення обсягу продажу. Варіант впровадження розробленої структури реалізації, за рахунок розширення бази клієнтів, полягає в простому збільшенні кількості клієнтів, за рахунок яких підприємство виконуватиме плановану структуру продажу. Розглянемо заходи для збільшення бази клієнтів:

Пошук нових клієнтів;

Встановлення ділових відносин;

Забезпечення нових клієнтів.

Пошук нових клієнтів є одним з найважливіших етапів розширення бази клієнтів. Більшість підприємств, які здійснюють оптові продажі, діють по всім регіонам України, а саме підприємство розташоване в певному місті, таким чином, підприємству необхідно, для пошуку нових клієнтів, відправляти менеджерів зі збуту у відрядження в регіон планованого пошуку. Вже у відрядженні, менеджер зі збуту здійснює пошук потенціальних клієнтів підприємства.

Встановлення ділових відносин, не менш важливий етап розширення бази клієнтів, те, що торгові точки знайдені не є запорукою успішного розширення бази клієнтів. Зі знайденими клієнтами необхідно встановити ділові відносини, тобто, зацікавити їх чимось, та встановити виставочні зразки продукції в їхній торгівельній залі. Важкість цього етапу полягає в насиченості ринку меблів України виробниками та посередниками. В більшості випадків, дуже важко знайти щось, що зможе якісно відрізнити свою продукцію від продукції конкурентів. В такому випадку, підприємства намагаються зацікавити клієнтів зменшенням цін на доставку, зменшенням строку доставки, надаванням відстрочки оплати за відвантажений товар, наданням товару на реалізацію (тобто, товар доставляється клієнту без оплати, оплата відбувається вже по факту продажу товару кінцевому споживачу).

Нових клієнтів необхідно забезпечити рекламною продукцією. Рекламна продукція підприємств меблевої діяльності має свою специфіку. Рекламна продукція меблевих підприємств не обмежується лише типографічною продукцією (каталоги, буклети, листовки, плакати, банери, тощо.), до цього додаються ще: зразки ламінованої деревостружкової плити (ЛДСП), зразки деревоволокнистої плити середньої щільності - МДФ (від англ. Medium Density Fibreboard ), зразки обробки продукції, зразки профілів для розсувних систем шаф-купе, зразки фурнітури та зразки тканини для м’яких меблів.

Отже, для визначеної оптимальної структури реалізації меблевої продукції, за допомогою розширення бази клієнтів, необхідно:

Відправити менеджерів зі збуту у відрядження для пошуку нових клієнтів.

Встановити ділові відносини з клієнтами, за рахунок пропонування вигідних для них умов.

Виготовити рекламну продукцію, та забезпечити нею клієнтів.

Другий варіант. Вивчення та збільшення використання потенціалу вже існуючих клієнтів.

По-перше необхідно розібратися в чому полягає поняття «потенціал клієнта» в меблевій галузі. Клієнти підприємств меблевої продукції - це роздрібні магазини-салони меблів. Потенціал клієнтів залежить від наступних показників:

Загальна торгова площа;

Кількість магазинів;

Дані про форму власності приміщень;

Щомісячний товарообіг.

Меблева продукція є дуже габаритним товаром, тому для використання широкого асортименту продукції необхідно мати велику торгову площу. Таким чином, такий показник як, загальна торгова площа, показує який асортимент(кількість) товару клієнт може розмістити.

Одною з задач підприємств меблевої продукції, є покриття якомога більшої території. Такий показник як, кількість магазинів, показує яку територію(кількість кінцевих споживачів) покриває клієнт.

Дані про форму власності приміщень, допомагають визначити рівень стабільності та платоспроможності клієнта. Приміщення для торгівлі можуть бути власними чи орендованими. Якщо приміщення клієнта знаходяться у його власності, то цей клієнт більш стабільний, він не закриється, у зв’язку з нестачею грошей для орендної плати, та більш платоспроможний, у зв’язку з тим, що йому не треба витрачати гроші на оренду.

Щомісячний товарообіг визначає торгівельну ефективність клієнту, тобто вміння торгівельного персоналу продавати, вдалість розташування, якість сервісного обслуговування та ін.

Виявлення потенціалу вже існуючого клієнту, залежить від комунікативних спроможностей менеджерів відділу збуту.

Після виявлення потенціалу клієнтів, відпрацьовується залишки потенціалу, тобто, практично в усіх існуючих клієнтів, є виставочні зразки, задача менеджера зі збуту, визначити скільки ще продукції можна продати тому чи іншому клієнтові, та продати визначену кількість товару, згідно з планованою структурою реалізації.

Для того, щоб виконати цей процес, менеджери зі збуту повинні бути навчені технікам активного продажу. Активний продаж - це процес обміну товару (послуги) на грошові кошти, шляхом виявлення потреби клієнта та задоволення їх. Як виявилось, більшість менеджерів зі збуту, не мають ні якого уявлення про етапи та техніки продажу. Таким чином, необхідно провести серію тренінгів для менеджерів зі збуту, тобто навчити менеджерів продавати той товар, який треба продати підприємству, а не той, який бажає купити клієнт.

Перший тренінг: основні етапи активного продажу. Цей тренінг, дозволяє визначити основні етапи продажу, та їхнє використання на практиці.

Основні етапи активного продажу:

Встановлення контакту;

Виявлення потреби;

Презентація товару;

Робота з запереченнями;

Пропонування супутнього товару;

Оформлення угоди.

Другий тренінг, більш поглиблено розкриває суть етапу виявлення потреби. На цьому тренінгу, менеджер зі збуту навчається комунікативним навичкам, тобто, він вчиться строїти правильне спілкування с клієнтами, вчиться виявляти їхні особистості манери спілкування, та вчиться правильно виявляти потребу в товарі. Правильно виявлена потреба, це вже 90% успіху процесу продажу.

Таблиця 3.1 - Порівняння варіантів впровадження розробленої структури реалізації

Третій тренінг, розкриває суть презентації товару, роботи з запереченнями та пропонування супутнього товару. На цьому тренінгу менеджер зі збуту вчиться правильно презентувати товар, відповідно до виявлених потреб та плану структури реалізації, правильно долати заперечення клієнта, теж відповідно до виявлених потреб, так би мовити, перетворювати заперечення на задоволення виявлених потреб, та продавати супутній товар. Супутній товар допомагає доводити використання потенціалу клієнта до максимально рівня. На приклад, до ліжка, супутнім товаром є при ліжкова тумба, чи комод; для кухонного столу, супутнім товаром є кухонні табурети, чи кухонний кут і т.д.

Отже, для підвищення використання потенціалу вже існуючих клієнтів, підприємству необхідно найняти кваліфікованого тренера, для проведення навчання по активному продажу менеджерів зі збуту.

Розглянемо в порівнянні ці два варіанти, за допомогою таблиці 3.1.

Отже, з таблиці 3.1, видно, що в першому варіанті підприємство отримує збільшення всього обсягу реалізації продукції, але такий варіант передбачає значне збільшення витрат. В другому варіанті, підприємство впроваджує розроблену структуру реалізації, за рахунок невеликих витрат, але, такий варіант не є придатним, якщо підприємство має мету збільшення всього обсягу продажу, а не тільки окремих товарних груп.

Максимальний результат підприємству може принести впровадження цих двох варіантів одночасним, таким чином, підприємство зможе збільшити ринок збуту та максимально використати потенціал цього ринку.

3.2 Можлива економічна ефективність впровадження розробленої моделі на підприємствах меблевої продукції

Розглянемо економічну ефективність розробленої економічної моделі в двох варіантах впровадження, на прикладі підприємства-посередника меблевої продукції ТОВ «НВП Інтехцентр».

Перший варіант - розширення бази клієнтів.

Для розгляду економічної ефективності розглянемо в порівнянні фінансові показники підприємства за 2011 рік з використаною структурою реалізації, та показники підприємства з розробленою структурою реалізації продукції.

Для першого варіанту необхідно врахувати витрати на відрядження менеджерів зі збуту, та витрати на виробництво рекламної продукції. На підприємстві працюють чотири регіональних менеджерів зі збуту, в таблиці 3.2 розкриті витрати пов’язані з впровадженням розробленої структури реалізації.

Таблиця 3.2 - Порівняння фінансових показників за умови впровадження розробленої структури реалізації та фактичних показників 2011 р.

Розглянемо можливий економічний ефект від впровадження розробленої структури реалізації за рахунок розширення бази клієнтів (табл. 3.3).

За рахунок першого варіанту впровадження розробленої структури реалізації продукції, вдалося:

підвищити виручку від реалізації продукції на 0,21% (на 18,1 тис. грн..);

підвищити валовий прибуток на 3,35% (на 17,1 тис. грн..);

підвищити операційний та чистий прибуток на 3,3% (на 3,45 тис. грн. та на 2,46 тис. грн., відповідно).

Таблиця 3.3 - Витрати на впровадження розробленої структури реалізації продукції

Другий варіант - виявлення та підвищення використання потенціалу вже існуючих клієнтів.

Таблиця 3.4 - Порівняння фінансових показників за умови впровадження розробленої структури реалізації та фактичних показників 2011 р.

Таблиця 3.5 - Порівняння варіантів впровадження розробленої структури реалізації продукції

Для розгляду економічної ефективності розглянемо в порівнянні фінансові показники підприємства за 2011 рік з використаною структурою реалізації, та показники підприємства з розробленою структурою реалізації продукції.

Для впровадження розробленої структури реалізації продукції, за другим варіантом, необхідно врахувати зростання адміністративних витрат пов’язаних з оплатою найнятого тренера, для проведення тренінгів. Вартість одного тренінгу - 3000 грн., для ефективної роботи менеджерів зі збуту, підприємство ТОВ «НВП Інтехцентр» замовило три тренінгів. Розглянемо можливий економічний ефект від впровадження розробленої структури реалізації продукції, за рахунок виявлення та підвищення використання потенціалу клієнтів (табл. 3.4).

За рахунок другого варіанту впровадження розробленої структури реалізації продукції, вдалося:

підвищити виручку від реалізації продукції на 0,21% (на 18,1 тис. грн..);

підвищити валовий прибуток на 3,35% (на 17,1 тис. грн..);

підвищити операційний та чистий прибуток на 7,7% (на 8,2 тис. грн. та на 6,237 тис. грн., відповідно).

Розглянемо ці два варіанти в порівнянні. Як видно із табл. 3.5 у разі реалізації обох варіантів ТОВ "НВП Інтехцентр" покращує показники прибутку та виручки від реалізації. Але, все ж, таки більш якісне зростання прибутку відбулося за рахунок другого варіанту впровадження структури реалізації продукції. Це відбулося у зв’язку з різницею у витратах на впровадження структури реалізації.

Таким чином, в кризисні часи, для підвищення прибутку за рахунок зміни структури реалізації більш доцільно використовувати другий варіант - виявлення та підвищення потенціалу вже існуючих клієнтів.

3.3 Правові основи регулювання прибутку

Організаційно-правовою основою формування доходів підприємства та визначення прибутку є: Господарський кодекс України, Закони України “Про власність”, “Про оплату праці", “Про відпустки”, “Про оподаткування прибутку підприємств", “Про податок на додану вартість", “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

Згідно Господарського кодексу України, прибуток утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З чистого прибутку підприємства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні підприємства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (доход).

Порядок використання прибутку (доходу) визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган згідно з статутом підприємства та чинним законодавством.

Державний вплив на вибір напрямів та обсягів використання прибутку (доходу) здійснюється через установлені нормативи, податки, податкові пільги, а також економічні санкції відповідно до законодавства України. У випадках, передбачених статутом підприємства, частина чистого прибутку може передаватися у власність членів або трудового колективу підприємства. Порядок розподілу і використання цієї частини прибутку здійснюється радою або зборами (конференцією) трудового колективу.

Правові засади формування прибутку підприємства формуються на основі Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР. Але як і в кожному законі, в цьому також багато посилань на інші нормативні акти. Тому огляд нормативних документів ми проведемо, досліджуючи з якими іншими нормативними документами пов'язаний цей Закон.

Платниками податку на прибуток(згідно Закону України «Про прибуток» - Стаття 2, пункт 2.1, підпункти 2.1.1, 2.1.2) є:

з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;

з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

Об'єктом оподаткування(згідно Закону України про прибуток - Стаття 3, пункт 3.1) є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку.

Валовий доход(згідно Закону України про прибуток - Стаття 4, пункт 4.1) - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає:

загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) - стаття 4, пункт 4.1, підпункт 4.1.1 Закон України про прибуток;

доходи від спільної діяльності та у вигляді процентів, роялті, володіння борговими вимогами, доходів від здійснення операцій лізингу (оренди), а також дивідендів, крім тих, які не підлягають включенню до валового доходу відповідно до підпункту 7.8.6 пункту 7.8 статті 7 Закону України про прибуток - стаття 4, пункт 4.1, підпункт 4.1.3. Закону України про прибуток;

доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді - стаття 4, пункт 4.1, підпункт 4.1.5, Закону України про прибуток;

доходи з інших джерел - стаття 4, пункт4.1, підпункт 4.1.6 Закону України про прибуток.

Не включаються до складу валового доходу:

суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість - стаття 4, пункт 4.2, підпункт 4.2.1 Закону України про прибуток;

суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законодавством - стаття 4, пункт 4.2, підпункт 4.2.2 Закону України про прибуток;

суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або внаслідок задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством як компенсація прямих витрат або збитків, понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, у разі, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу валових витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів - стаття 4, пункт 4.2, підпункт 4.2.3 Закону України про прибуток;

суми коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу валових витрат - стаття 4, пункт 4.2, підпункт 4.2.4 Закону України про прибуток;

суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи - стаття 4, пункт 4.2, підпункт 4.2.5 Закону України про прибуток;

суми коштів у вигляді внесків - стаття 4, пункт 4.2, підпункт 4.2.7 Закону України про прибуток;

вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством - стаття 4, пункт 4.2, підпункт 4.2.15 Закону України про прибуток.

Валові витрати(згідно Закону України про прибуток - стаття 5 пункт 5.1) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених чинним законодавством - стаття 5, пункт 5.2, підпункт 5.2.1 Закону України про прибуток;

суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям-засновникам постійно діючого третейського суду, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року - стаття 5, пункт 5.2, підпункт 5.2.2 Закону України про прибуток;

суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому чинним законодавством - стаття 5, пункт 5.2, підпункт 5.2.4 Закону України про прибуток;

суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), та пені, штрафів, неустойок - стаття 5, пункт 5.2, підпункт 5.2.5 Закону України про прибуток;

суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді - стаття 5, пункт 5.2, підпункт 5.2.6 Закону України про прибуток;

суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання - стаття 5, пункт 5.2, підпункт 5.2.7 Закону України про прибуток;

суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку - стаття 5, пункт 5.2, підпункт 5.2.8 Закону України про прибуток;

суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених чинним законодавством, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону - стаття 5, пункт 5.2, підпункт 5.2.10 Закону України про прибуток;

суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (передані) для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, заповідникам, музеям, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше десяти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду - стаття 5, пункт 5.2, підпункт 5.2.13 Закону України про прибуток;

суми витрат, пов'язаних з підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим вимогам відповідно до Закону України «Про підтвердження відповідності» - стаття 5, пункт 5.2, підпункт 5.2.15 Закону України про прибуток;

сума коштів, перерахованих організатору фізкультурно-оздоровчих або спортивних заходів з метою підготовки і проведення фізкультурно-оздоровчих або спортивних заходів, а також суб'єктам сфери фізичної культури і спорту, але не більше трьох відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду - стаття 5, пункт 5.2, підпункт 5.2.19 Закону України про прибуток.

Не включаються до складу валових витрат витрати на:

потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами Закону України «Про прибуток» статтею 5, пунктом 5.4, підпунктом 5.4.4), не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб, та в інших випадках, передбачених законодавством - стаття 5, пункт 5.3, підпункт 5.3.1 Закону України про прибуток.

придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації - стаття 5, пункт 5.3, підпункт 5.3.2 Закону України про прибуток.

сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду - стаття 5, пункт 5.3, підпункт 5.3.5 Закону України про прибуток.

виплату дивідендів - стаття 5, пункт 5.3, підпункт 5.3.8 Закону України про прибуток.

виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення - стаття 5, пункт 5.3, підпункт 5.3.9 Закону України про прибуток.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 23 відсотків до об'єкта оподаткування - стаття 10, пункт 10.1 Закону України про прибуток.

Порядок нарахування та строки сплати податку. Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті(стаття 16, пункт 16.1 Закону України про прибуток). Сплата податку іншими, ніж платник податку, особами не дозволяється(стаття 16, пункт 16.14 Закону України про прибуток). Порядок ведення і складання податкових звітів, декларацій про прибуток підприємств та розрахунків податку встановлюється центральним податковим органом(стаття 16, пункт 16.15 Закону України про прибуток). Надміру внесені до бюджету суми податку, що нараховані за звітний період наростаючим підсумком з початку року, зараховуються в рахунок наступних платежів або повертаються платнику податку не пізніше десяти робочих днів з дня одержання письмової заяви такого платника податку(стаття 16, пункт 16.15 Закону України про прибуток).

У Положенні (стандарт) бухгалтерського обліку ( П (С) БО) 3 „Звіт про фінансові результати” характеризуються доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

Згідно П (С) БО витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Фінансові результати підприємства формуються в процесі основної, операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та надзвичайних подій.

Фінансовим результатом діяльності підприємства може бути прибуток або збиток.

Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Звіт про фінансові результати дає можливість оцінити результати минулої діяльності підприємства, його прибутковість, здатність ефективно використовувати ресурси або ступінь ризику недосягнення очікуваних результатів діяльності.

В сучасних умовах валовий прибуток є власністю підприємницьких структур, джерелом добробуту власників, найманих працівників підприємств, а через фінансову систему - усіх членів суспільства.

Таким чином, прибуток - найбільш проста та водночас найбільш складна категорія ринкової економіки. Її простота визначається тим, що вона є основою та головною рухомою силою економіки ринкового типу, основним спонукальним мотивом діяльності підприємств в цій економіці. В той же час її складність визначається багатогранністю сутнісних сторін, які вона відображає, а також різноманітністю образів, в яких вона виступає. Тому лише ефективний механізм управління прибутком підприємства, тобто правильне його формування і використання, дозволяє в повному обсязі реалізувати поставлені перед ним цілі і завдання, допомагає результативному здійсненню функцій цього управління.

Конкретні методи і прийоми, які використовуються при ухваленні й реалізації рішень щодо підвищення прибутку, в значній мірі залежать від специфіки підприємницької діяльності, прийнятої стратегії досягнення поставлених цілей, конкретної ситуації і т.п.

На прикладі ТОВ «НВП Інтехцентр» розглянуто два варіанти підвищення прибутку за рахунок зміни структури реалізації продукції.

Для підвищення прибутку підприємства ТОВ «НВП Інтехцентр» пропонувалося:

в першому варіанті - провести серію тренінгів для менеджерів зі збуту, та за рахунок цих тренінгів змінити впровадити розроблену структуру реалізації, використовуючи не розкритий потенціал вже існуючих клієнтів;

в другому варіанті - відправити менеджерів зі збуту до відрядження в регіони для пошуку та встановлення ділових відносин з новими клієнтами, та за рахунок нових клієнтів впровадити розроблену структуру реалізації продукції.

В порівнянні цих варіантів обрано впровадження зміни структури реалізації продукції за рахунок виявлення та збільшення використання потенціалу вже існуючих клієнтів. У зв’язку з незадовільним становищем підприємства, кризовими явищами на меблевому ринку України, необхідно було покращити показники прибутку, за якомога меншими витратами. Крім того, на даному етапі, головна задача підприємства втримати та поліпшити ділові стосунки з вже існуючими клієнтами.

Як показав порівняльний аналіз змін фінансових показників, більш якісне зростання прибутку було за використання другого варіанту - приріст чистого прибутку склав 7,7% (що на 4,4% більше ніж в першому варіанті).

Отже, для підвищення прибутку підприємств меблевої продукції, рекомендовано використовувати розроблену оптимізаційну економіко-математичну модель, впроваджуючи її за допомогою другого варіанту досліджень.

ВИСНОВКИ

У магістерський роботі отримані нові результати, що полягають у вдосконаленні і теоретичному розвитку економіко-математичних методів підвищення прибутку на підприємствах меблевої діяльності, що складає методичний інструментарій активізації науковців і виробничників до впровадження нововведень. За результатами досліджень сформульовані такі висновки і рекомендації.

Розроблений методичний підхід до планування структури реалізації меблевої продукції, виходячи з показників вартості зберігання, транспорту та собівартості продукції.

При впровадженні інноваційних заходів підприємство меблевої продукції досягає більш продуктивної роботи відділу збуту. В наслідок проведення тренінгів, відділ збуту покращивши свою кваліфікацію, покращує показники виручки від реалізації, валового прибутку та чистого прибутку на 0,2%, 3,35% та на 7,7% відповідно.

Складена оптимізаційна економіко-математична модель структури реалізації продукції, яка визначає оптимальну структуру реалізації продукції за умови використання якої підприємство отримує максимальний прибуток. Модель використовує обмеження за бюджетом закупівлі товару, бюджетом транспорту та бюджетом зберігання.

Виявлені фактори які впливають на прибуток підприємств меблевої галузі. Цими факторами є: собівартість реалізованої продукції, обсяг реалізації продукції, ціна реалізованої продукції та структура реалізованої продукції.

Сформульований принципи впровадження інноваційних методів, до розробки нововведень на підставі економічного ефекту від їх впровадження, виходячи з порівняння фінансових показників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.       Бланк И.А. Финансовый менеджмент: учебный курс / И.А. Бланк . - [2-е изд.]. - К .: Эльга, Ника-Центр, 2004. - 656 с.

2.       Буряковський В.В. Податки: Учбовий посібник.-Дніпропетровськ: Пороги, 1998. - 481 с.

.        Єфімова О.В. Фінансовий аналіз сучасний інструментарій для прийняття економічних рішень: Підручник для ВНЗ.[ 4-е изд.], Перераб. Єфімова О.В. - К.: Омега-Л, 2002. - 342с.

.        Жеккер О. Цільові орієнтири торговельного підприємства на різних етапах його розвитку / О. Жеккер. - Харків, 1995. - 347с.

.        Іванілов О.С. Економіка підприємства: Підручник - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 728 с.

.        Кох Р. Менеджмент и финансы от А до Я / Пер. с англ. под ред. Каптуревского Ю.Н. - СПб.: Питер, 2009. - 496 с.

.        Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч.посіб. / В.О. Мец. - К.: Вища шк., 2003. - 278 с.

.        Микитюк П.П. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник - Тернопіль: Економічна думка, 2006. - 295 с.

.        Мочерний С.В. Економічна теорія : Навч. посіб. / С.В. Мочерний. - [4-те вид., стереотип.] - К.: ВЦ «Академія», 2009. - 640 с. - (Серія «Альма-матер»).

.        Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. / Г.В. Савицька. - [3-тє вид., випр. і доп.]. - К.: Знання, 2007. - 668 с.

.        Савчук В. П Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник/ Савчук В. П. - К.: Companion, 2008. - 884 с.

.        Сафронова Н.А. Экономіка підприємства: Підручник/ Під ред. проф. Н.А. Сафронова. - М.: «Юристъ», 1998. - 584 с.

.        Федоренко В.Г. Політична економія: Підручник/ В.Г. Федоренко. - К.: Вища шк., 2008. - 487 с.

.        Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: Підручник -М.: ИНФРА-М, 2011. - 352 с.

.        Шеремет А.Д. Управлінський облік: Навчальний посібник / За редакцією А.Д. Шеремета - М.: ІД ФБК-ПРЕС, 2000. - 512 с. (Серія «Академія бухгалтера і менеджера»).

.        Кухарев В.Н. и др. Экономико-математические методы и модели в планировании и управлении: Ученик / В.Н. Кухарев, В.И. Салли, А.М. Эрперт. - К.: Вища шк., 1991. - 304 с.

.        Литвин Б.М. та ін. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник / Литвин Б.М., Стельмах М.В. - К.: КДТЕУ, 2008. - 336с.

.        Любушин Н.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства: Навч. посібник для вищіх / Під ред. проф. Н.П. Любушина. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 1999. - 471 с.

.        Серединська В.М. та ін. Економічний аналіз: Навчальний посібник / Серединська В.М., Загородна О.М., Федорович Р.В. - К.: Вища шк. 2010592

.        Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2003. - 556 с.

.        Мазаракі А.А. та ін. Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузів / Під ред. проф. Н.М. Ушакової. - К.: Хрещатик, 1999. - 800 с.

.        Фінансовий аналіз: Навч. посіб. / М.Д. Білик, О.В. Павловська, Н.М. Притуляк, Н.Ю. Невмержицька. - [2-ге вид., без змін]. - К.: КНЕУ, 2007. - 592 с.

.        Андрійченко С.В. Ринок комфорту // Інтер’єр. - 2004. - №11.

.        Ганжа Ю.В. Міжнародна практика факторного аналізу прибутку підприємства / Ю.В. Ганжа // Економіка та держава. - 2007. - № 4. - С.35-36.

.        Зінченко Т.В. Управління прибутком і рентабельністю підприємства в умовах ринкової економіки / Т.В. Зінченко // Вісті ДВ. - 2005. - №7. - С. 57-62.

.        Іщенко Є.П. Прибуток як критерій ефективності функціонування підприємства // Економіст. -2005, №8. - С. 12-14.

.        Коваленко В.І. Ринок меблів в Україні // Економіка. - 2003.-№5.-С.23-28.

.        Павлишенко М.М. Значення прибутку підприємства в ринковій економіці / М.М.Павлишенко//Науковий вісник.- 2007. - №5. - с.45-53.

.        Рязанцева В.В. Аналіз формування та використання прибутку підприємства / В.В. Рязанцева // Статистика України. - 2007. - №1. - С. 41-43.

.        Усик С.П. Особливості розвитку меблевої промисловості України // Вісн. Київ. нац. ун-ту технологій та дизайну. - 2007. - № 5, т. 1. - С. 28-32.

.        Усик С.П. Розвиток сектору меблів: проблеми та перспективи /С. П. Усик // Актуальні пробл. економіки. -- 2008. -- № 7 (85). --С. 58--65.

.        Шевченко Г.С. Аналіз стану меблевого ринку як метод прийняття маркетингових рішень : зб. наук. пр. / Г.С. Шевченко, О. Р. Прокопович // Наук. вісн. НЛТУ України. - 2008. -- Вип. 18.2. --С. 110--113.

.        Господарський кодекс України (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради, 2003, N 18, N 19-20, N 21-22 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

.        Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради1995, N 4 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

.        Сей Ж.-Б. Трактат о политической экономии // [Электронный ресурс] Электронная гуманитарная библиотека URL http://www.gumfak.ru/ econom_html/say/content.shtml

.        Смит А. "Исследование о природе и причинах богатства народов", [Электронный ресурс] Кн.1. // URL http://ek-lit.narod.ru/smit002.htm

.        Цивільний кодекс України (зі змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, NN 40-44 <http://www.rada.gov.ua/> [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

1.       Додаток А

ДОДАТОК Б

Додаток 1 до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва"

ФІНАНСОВИЙ ЗВІТ СУБ'ЄКТА МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Баланс на 31 грудня 2011 р.

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

за ________________________ 2011 р.