Витрати основної діяльності залізничного транспорту

Витрати основної діяльності залізничного транспорту

Вступ

Економічний аналіз є конкретною методологічною дисципліною. Ґрунтуючись на матеріалах інших економічних дисциплін і значною мірою узагальнюючи набуті студентами знання, він допоможе майбутнім фахівцям оцінювати окремі господарські ситуації та розв'язувати комплексні економічні проблеми на підприємстві, а також у банківських, фінансових і державних установах. Економічний аналіз є складовою частиною економічної роботи на підприємстві. Він, як завершальний її етап, комплексно охоплює всі інші елементи цієї роботи.

Економічний аналіз, який дає змогу правильно оцінити роботу підприємства і його підрозділів, виявити причини негараздів і наявні резерви, уможливлює значне поліпшення рівня всієї економічної роботи, робить її серйозним стимулом науково-технічного прогресу, підвищення ефективності виробництва.

Поліпшення організації та повніше використання економічного аналізу в управлінні тісно пов'язані з усією системою вдосконалення господарського механізму в нашій країні, спрямованою на підвищення ефективності виробництва і якості праці в усіх ланках національної економіки.

1. Аналіз витрат основної діяльності залізничного транспорту

1.1 Показники та склад витрат основної діяльності залізничного транспорту

Собівартість - це виражені в грошовій формі витрати трудових, матеріальних, нематеріальних, фінансових ресурсів на здійснення операційної діяльності.

Операційні витрати підприємства характеризуються такими основними показниками:

·абсолютною сумою витрат. Показник дає уявлення про обсяг операційних витрат, але не дозволяє судити про їхню ефективність;

·коефіцієнтом (або рівнем) витратоємкості операційної діяльності.

Системний підхід до аналізу витрат передбачає:

·виявлення місця та ролі показників витрат в оцінці досягнутої ефективності виробництва;

·розроблення принципової схеми аналізу на основі класифікації факторів і резервів раціоналізації витрат;

·визначення методів вимірювання факторів і резервів раціоналізації витрат;

·визначення основних напрямів мобілізації виявлених резервів раціонального використання виробничих ресурсів у поточному і перспективному плануванні собівартості.

Комплексний підхід означає вивчення об'єктів як системи з погляду формування інформації для прийняття управлінських рішень. Комплексний підхід збігається з системним підходом лише стосовно вивчення окремих аспектів, окремих показників. їхня динаміка і прогноз на перспективу не збігаються, коли йдеться про аналізований об'єкт загалом. Тоді комплексний підхід виступає як принцип системного підходу.

Він означає узгодження й одночасне дослідження у взаємозв'язку різних аспектів господарської діяльності на основі вивчення системи показників для отримання кінцевих результатів, визначення та вимірювання факторів, що їх зумовлюють, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва, отримання інформації для обґрунтування управлінських рішень.

Комплексність економічного аналізу виявляється в трьох напрямах.

По-перше, в процесі аналізу враховують не лише економічні, а й технічні, соціальні, технологічні та інші фактори.

По-друге, в тіснішому зв'язку його цілей і завдань з цілями управління; по-третє, в багаторівневому аспекті аналізу.

Кібернетичний підхід передбачає розгляд об'єктів як системи, яка складається з елементарних перетворювачів інформації. При кібернетичному підході аналіз підпорядкований цілям синтезу економічної системи і її вдосконалення, економіко-математичні методи аналізу збігаються з системним дослідженням економіки та управління об'єктом.

Інформаційна база проведення аналітичних досліджень витрат формується за вихідною інформацією кошторисів (нормативів) витрат, за даними бухгалтерського та статистичного обліку, за матеріалами ревізій і спеціальних обстежень та ін.

Враховуючи управлінський аспект аналізу витрат, виділяємо його аналітичні оцінки, пов'язані з пошуком резервів витрат та можливостями їх мобілізації. Для цього визначимо послідовність аналізу.

На першому етапі дають загальну оцінку виконанню кошторису (стандартів) витрат в розрізі економічних елементів, на другому - оцінку відхилень від стандартних прямих витрат, на третьому - аналіз виконання бюджету (кошторису) накладних витрат, на четвертому - аналіз собівартості (калькуляції) окремих виробів, на п'ятому етапі треба дати оцінку впливу зміни витрат на кінцеві виробничо-фінансові результати діяльності підприємства.

Створення ефективного аналітичного забезпечення управління витратами пов'язане з:

·виготовленням конкурентоспроможної продукції;

·наявністю якісної та реальної інформації щодо собівартості окремих видів продукції, виконаних робіт (послуг) та їхніх позицій на ринку;

·можливістю використання гнучкого ціноутворення;

·наданням об'єктивних даних для складання бюджету підприємства;

·можливістю оцінки раціоналізації витрат за центрами їхнього формування та центрами відповідальності.

З метою управління витратами господарського суб'єкта проводять їхню класифікацію, що дає змогу визначити природу та особливості формування, розподілу витрат за визначеними об'єктами управління. Відповідно до оцінок фінансових результатів та стосовно руху грошових коштів доцільно виділити витрати операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Для ефективного управління операційними витратами підприємства була розроблена відповідна їхня класифікація. Ця класифікація використовується в процесі обліку, аналізу, калькуляції, планування і контролю операційних витрат, що формують виробничу собівартість продукції.

Систематизація операційних витрат за класифікаційними ознаками представлена в таблиці.

Систематизація видів операційних витрат підприємства за основними класифікаційними ознаками

. За рівнем еластичності до обсягу реалізації продукціїзмінні;

постійні

. За змістом операційного процесуопераційні витрати, пов'язані з виробництвом продукції; операційні витрати, пов'язані із збутом продукції; повні операційні витрати

. За способом віднесення до конкретного об'єкту витратпрямі; непрямі (обернені)

. За відношенням до виробничого процесуосновні; накладні

. За економічним змістомматеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація основних фондів і нематеріальних активів; інші витрати

Визначальними в системі комплексного економічного аналізу та в аналітичному забезпеченні групування витратами за схемою «діяльність - витрати - фінансовий результат» є їхнє групування за економічними елементами та статтями калькуляції.

1.2 Аналіз витрат за економічними елементами та номенклатурою витрат

Елементи витрат - це однорідні за своїм економічним змістом витрати. До них відносять сировину і матеріали, паливо, енергію, заробітну плату, амортизацію, відрахування на соціальне страхування та ін.

Групування витрат за економічними елементами стосується лише операційної діяльності підприємств і дає змогу провести аналіз складу, структури та ефективності витрат. Можна визначити залежність витрат від технічного рівня розвитку та ефективності використання матеріальних, трудових ресурсів, визначити пріоритетні напрями їхньої раціоналізації. Поелементне групування використовують, визначаючи граничний рівень витрат, для складання кошторисів та формування їхньої нормативної бази. Групування витрат за економічними елементами має типову структуру.

Планування витрат за економічними елементами дає змогу повязати їх з іншими розділами плану: планом матеріально-технічного постачання, фондом заробітної плати, планом зростання ефективності виробництва, балансом надходжень і витрат тощо.

Аналіз витрат за економічними елементами уможливлює, у свою чергу, вивчення їхнього складу, питомої ваги кожного елемента, частку живої і уречевленої праці в загальних витратах на виробництво. Порівнювання фактичної структури витрат за кілька періодів виявляє динаміку і напрямок зміни окремих елементів, матеріаломісткості, фондомісткості, енергоємності, трудомісткості, собівартос ті продукції і вплив технічного прогресу на структуру витрат

Аналіз даних про витрати за економічними елементами дає змогу вивчити структуру собівартості за галузями промисловості та окремими підприємствами, розкрити галузеві закономірності формування собівартості і тенденцію її змін за кілька звітних періодів.

Фактичні дані про витрати на виробництво використовуються для планування собівартості на майбутнє, визначення розміру нормованих оборотних засобів та прибутку. Слід памятати, що кошторис витрат складається в цілому по підприємству без розподілу за виробами, послугами та роботами, тому практично неможливо підрахувати планові витрати на фактичний обсяг і асортимент продукції. А виявлені відхилення фактичних витрат від планових щодо кожного елемента не можуть розглядатись як економія чи перевитрата.

Різниця між фактичною і плановою основною та додатковою заробітною платою свідчить про абсолютну економію чи перевитрату фонду заробітної плати. Порівняння фактичної суми амортизаційних відрахувань з плановою дає можливість зробити висновки про виконання плану створення амортизаційного фонду - джерела фінансування капітальних вкладень.

Дані про структуру витрат за економічними елементами наводяться в статистичних щорічниках. Вони показують, що у виробництві електро- та теплоенергії найбільшу питому вагу мають витрати на амортизацію, у вугільній - на заробітну плату, а в переробних галузях - на сировину та матеріали. Для виявлення резервів зниження собівартості, контролю та аналізу процесу формування витрат саме цим елементам необхідно приділяти першочергову увагу.

Собівартість продукції за економічними елементами стосовно фактичного обсягу продукції відображає форма 2, а стосовно планового - сам план.

Поелементна структура собівартості являє собою:

·Сировина і основні матеріали.

·Допоміжні матеріали.

·Паливо.

·Енергія.

·Амортизація основних засобів.

·Заробітна плата з відрахуваннями на соціальні потреби.

·Інші витрати.

1.3 Аналіз динаміки витрат (постійних та змінних)

Існує декілька підходів до розгляду витрат виробництва.

По-перше, з точки зору всього суспільного виробництва витрати виробництва поділяються на витрати суспільства і витрати його первинних ланок - підприємств. З позиції суспільного виробництва до витрат належать витрати, що відображені у вартості кінцевої продукції.

Витрати підприємства на виробництво являють собою важливий елемент відтворювального процесу первинної ланки і відтворюють у собі витрати підприємства на всі спожиті ресурси на виробництво продукції.

По-друге, на рівні підприємства одночасно існує два підходи до визначення витрат виробництва: бухгалтерський та економічний. В економічних дослідженнях особливу цінність мають економічні витрати, а в господарській практиці - бухгалтерські витрати. Саме бухгалтерські витрати законодавчо закріплені в законах про податок на прибуток підприємств.

Виробництво потребує не тільки праці, землі і капіталу, але також і часу. Трубопроводи не можна збудувати за одну ніч. Щоб пояснити роль часу у виробництві і для витрат, треба розрізняти три різних часових періоди. Ми визначаємо миттєвий період як проміжок часу, який настільки короткий, що виробництво залишається сталим. Короткостроковий період означає час, протягом якого підприємства можуть пристосувати виробництво шляхом переміни змінних факторів, таких як матеріали і праця, але не можуть змінити сталі фактори, такі як основний капітал.

Довгостроковий період - це проміжок часу, достатній для того, щоб усі фактори виробництва, у тому числі й основний капітал пристосувати до потреб ринку протягом цього періоду.

В економічній теорії короткостроковий період використовують для визначення постійних, змінних і граничних витрат.

Постійні витрати (ПВ) - це витрати, величина яких не залежить від зміни обсягу продукції. Які витрати підприємств є постійними? Такі як орендна плата, амортизація основного капіталу, страхові внески, утримання управлінського персоналу. Постійні витрати виплачують навіть тоді, коли продукцію взагалі не виробляють.

Змінні витрати (ЗВ) - це витрати, величина яких у короткостроковому періоді змінюється залежно від зміни обсягу продукції. Вони складаються з витрат на сировину, заробітну плату, пальне, тобто містять усі витрати, які не належать до постійних.

Поділ витрат на постійні і змінні має важливе значення для аналізу діяльності підприємства, особливо в разі прийняття рішення про скорочення обсягів виробництва або навіть про закриття підприємства через його збиткову діяльність.

Граничні витрати (ГВ) є одним із найважливіших понять у політичній економії. Вони визначають додаткові витрати на одну додаткову одиницю продукції.

1.4 Вплив коефіцієнта розриву на величину витрат на перевезення

Для накопичення та структуризації витрат при здійсненні перевезень використовують Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті.

Рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, повязаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з урахуванням технологічних та організаційних особливостей кожного підприємства.

Конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості перевезень визначається підприємством.

У структурних підрозділах транспортних підприємств, що виділені в окремі виробничі одиниці, які належать до інших галузей народного господарства (промисловість, будівництво, сільське господарство та ін.), застосовуються типові положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) відповідних галузей.

Собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо повязані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

Витрати на здійснення перевезень (робіт, послуг) характеризують витрати поточного періоду (року, кварталу, місяця) на дані цілі.

Витрати на перевезення (роботи, послуги) включають у собівартість того звітного періоду, в якому вони виникли, незалежно від дати сплати грошових коштів. Непродуктивні витрати і втрати відображаються в обліку того звітного періоду, в якому вони виникли.

Витрати в іноземній валюті на виконання перевезень (робіт, послуг) відносяться на собівартість у гривнях згідно з офіційним курсом Національного банку України, що діє на дату здійснення витрат.

Калькулювання собівартості - це визначення розміру витрат у грошовій формі на виробництво одиниці певного виду робіт (послуг) з окремих видів витрат. За допомогою калькулювання визначаються собівартість одиниці робіт (послуг), всього їх обсягу, собівартість виробництва за окремими структурними підрозділами підприємства, за різними виробничими процесами і в цілому по підприємству.

Планування собівартості перевезень (робіт, послуг) є складовою плану економічного та соціального розвитку транспортних підприємств, які розробляються ними самостійно на підставі показників планового обсягу перевезень вантажів і пасажирів, інших робіт і послуг, продуктивності праці, фонду її оплати тощо, і являє собою систему техніко-економічних розрахунків, які визначають величину витрат на здійснення перевезень (робіт, послуг).

Метою обліку витрат і визначення собівартості перевезень (робіт, послуг) є своєчасне, повне та достовірне визначення фактичних витрат на їх виконання, обчислення фактичної собівартості окремих видів перевезень (робіт, послуг), здійснення контролю за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів.

Дані обліку витрат використовуються для оцінки фінансово-господарської діяльності підприємств та їх структурних підрозділів, визначення фактичної ефективності проведених організаційно-технічних заходів, виявлення резервів скорочення витрат, виконання аналітичних розрахунків.

При здійсненні планування, обліку та калькулювання собівартості повинно бути забезпечене повне зіставлення планових і звітних даних щодо складу класифікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання, методів розподілу витрат між об'єктами калькулювання та плановими (звітними) періодами.

1.5 Вплив структури перевезень на величину витрат на перевезення

Залізниця є основним господарським ланкою в галузевій структурі залізничного транспорту. У її функції входить розробка плановихзаданій по перевізної діяльності, а також фінансування і розвиток матеріально-технічної бази галузевих виробничих об'єднань з метою якісного задоволення потреб у перевезеннях вантажів і пасажирів, підвищення ефективності перевізної роботи на основі відновлення техніки і скорочення матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Основним завданням планування вантажних перевезень є встановлення майбутніх обсягів, структури та напрямів. Від розмірів перевезень залежать обсяг роботи рухомого складу, експлуатаційні витрати і доходи доріг, а також контингент. Структура перевезень вантажів та вантажообігу обумовлює потребу у вагонах різних типів і розміри постачання нового рухомого складу. Правильно складений план перевезень є найважливішою умовою високої якості всього транспортного плану. Тому на основі плану перевезень визначаються, по суті, показники всіх інших розділів, тобто плану роботи рухомого складу, плану експлуатаційних витрат, плану по праці, плану матеріально-технічного забезпечення і т.д.

У плані перевезень можна виділити:

·Об'ємні показники (відправлення, прийом, прибуття, здача, перевезення, вантажообіг);

·Якісні показники (середня дальність, середня густота перевезень).

Відправлення (навантаження) визначається підсумовуванням розмірів відправлення (навантаження) по всіх станціях і ділянках дороги.

Прийом вантажів з інших доріг розраховується також підсумовуванням розмірів прийому вантажів з інших доріг за всіма стикових пунктах. Прибуття (вивантаження) і здача вантажів по дорозі визначаються підсумовуванням аналогічно відправлення та прийому.

Перевезення - показник, що визначає обсяг продукції транспорту. Їх можна визначити двома способами: підсумовуванням відправлення і прийому з інших доріг або як суму прибуття і здачі на інші дороги.

Перевезення розподіляються за видами сполучення:

·Місцеве - перевезення між станціями всередині дороги (місцеве повідомлення на даній дорозі дорівнює нулю);

·Вивезення - відправлення вантажів на інші дороги (визначається як різниця відправлення і місцевого сполучення);

·Ввезення - прибуття вантажів з інших залізниць (визначається як різниця прибуття і місцевого сполучення);

·Транзит - перевезення вантажів, що надійшли з інших доріг і прямують через цю дорогу на інші дороги. Транзит можна визначити кількома способами: прийом мінус ввезення, або здача мінус вивіз, або загальні розміри перевезень мінус інші види повідомлення (ввезення, вивезення, місцеве).

Перевезення з ввезення, вивезення і транзиту називаються перевезеннями в прямому повідомленні. У їх здійсненні беруть участь дві або більше доріг.

Планування перевезень за видами сполучення необхідно для правильного розрахунку обороту вагонів, а також експлуатаційних витрат і доходів дороги, тому що дорога виконує не однакову кількість операцій, пов'язаних з перевезеннями вантажів у різних повідомленнях.

Правильність розрахунків щодо складання плану перевезень можна перевірити за окремим станціям і дорозі в цілому.

Перевірка по станціях і ділянках:

вантаження + прийом = вивантаження + здача.

Перевірка по дорозі:

вивантаження + здача на інші дороги = навантаження + прийом з інших доріг.

У плані вантажних перевезень встановлюються також вантажні потоки (густота перевезень) по ділянках - загальні і з напрямків (туди і назад).

Густоти рівні середньої арифметичної величини з густота на вході і виході з дільниці в кожному напрямку.

Твір густоти вантажопотоку на довжину ділянки дає обсяг вантажообігу по ділянці. Вантажообіг по дорозі визначається як сума розмірів вантажообігу по окремих дільницях.

Вантажообіг нетто - важливий показник плану перевезень, т. к. він характеризує корисну роботу з перевезень.

Середня густота, або середня вантажонапруженість - це середній вантажопотік, що проходить через одиницю довжини лінії в одиницю часу (рік). Вона дорівнює вантажообігу нетто дороги, поділене на експлуатаційну довжину дороги.

Середня дальність перевезення - це середня відстань перевезення однієї тонни вантажу в межах дороги. Вона може визначатися діленням вантажообігу нетто на розміри перевезень по дорозі.

1.6 Аналіз обґрунтованості адміністративних та інших операційних витрат

Сумарний обсяг витрат виробничої та інших видів операційної діяльності визначається їхнім кошторисом (бюджетом), який складається чи обраховується в цілому стосовно господарюючого суб'єкта на обумовлений період.

Кошторис витрат операційної діяльності підприємства виражає поелементний розріз витрат, оскільки цим досягається їхнє підсумування незалежно від виду діяльності чи виду вироблюваної продукції (робіт, послуг). За кошторисом можна дати оцінку повноті покриття витрат, усунення непродуктивних витрат і втрат, зменшення частки управлінських видатків. Порівняльна оцінка витрат до і після здійснення таких заходів свідчить про прямі резерви раціоналізації витрат.

На зміну граничного рівня витрат впливають фактори:

·зміна структури продукції (робіт, послуг);

·зміна собівартості окремих виробів;

·зміна цін на продукцію.

Зміна граничного рівня витрат свідчить про зміну конкурентних позицій підприємства та стан його прибутковості. Поглиблений аналіз витрат підприємства можна провести при аналізі калькуляційних статей з виділенням центрів формування витрат і центрів відповідальності.

За умов ринкової економіки аналіз виробничих витрат пов'язаний не стільки з оцінкою комерційної собівартості, яка фактично склалася за аналізований період, скільки з обґрунтуванням стандартів цих витрат. Стандарти витрат виробничих ресурсів визначаються програмою і метою діяльності підприємства.

Порівняння фактичних витрат ресурсів з їхніми стандартами на певний обсяг продукції чи виконаних робіт і послуг дає змогу визначити галузь аналітичних досліджень для забезпечення управління витратами. Аналіз відхилень має практичну цінність і охоплює три етапи:

·визначення розмірів відхилень у натуральних та вартісних показниках;

·з'ясування причин, які зумовили ці відхилення;

·розподіл відповідальності.

Відхилення у витратах матеріальних ресурсів досліджують за факторами зміни цін на матеріали і раціональним їхнім використанням. Відхилення завдяки цінам треба виявляти для всієї номенклатури заготовлених матеріалів, тобто основних матеріалів, які обробляють у процесі виготовлення продукції, і допоміжних, витрата яких пов'язана з обслуговуванням виробництва. Виявлені відхилення завдяки цінам розподіляють між витраченими матеріалами та матеріалами, які становлять перехідні залишки на кінець звітного періоду.

Завдяки раціональному використанню матеріалів відхилення виявляють при зіставленні фактичної витрати матеріалів у натуральних вимірниках з витратою матеріалів, передбачених стандартом на весь фактичний випуск продукції. Одержані результати перераховують у грошову оцінку шляхом множення на стандартні ціни. При зростанні номенклатури використовуваних матеріалів і виробів, які випускає підприємство, складність розрахунків збільшується.

Детальніший аналіз можна провести, використовуючи дані про відхилення від стандартів за причинами і визначеною відповідальністю. Відхилення в раціональному використанні матеріалів можуть бути через низьку якість і некондиційність матеріалів, низьку дисципліну праці, втрату через неефективні способи виробництва, використання замінників, низьку кваліфікацію робітників та ін.

Відхилення через ціни, виникають, у результаті: упущення найвигіднішого часу закупки матеріалів, моменту формування ціни, який був врахований у стандартах, недотримання стандартних витрат на транспортування і зберігання, закупки матеріалів нижчої якості та ін.

Аналіз відхилень від стандартів витрат па оплату праці проводять за зміною використання робочого часу (продуктивності праці) і за зміною ставок оплати. Саме з цих двох частин (стандартів часу і стандартів ставок) складаються стандарти на заробітну плату. Виділяючи причини відхилень через використання робочого часу, визначають результат неефективної організації виробництва та праці; недоліків у підготовці виробництва; поганої роботи устаткування та використання неякісних матеріалів і т. ін.

Загальна сума відхилень через зміну ставок виникає при використанні робітників невідповідної кваліфікації; оплати понаднормованих робіт; оплати робіт з виправлення браку і т. ін.

Аналогічно виділяють вплив факторів на відхилення витрат на оплату праці.

Накладні витрати - це витрати на управління та обслуговування виробництва, збут продукції, які впливають на фінансовий результат діяльності підприємства, їх визначають за сукупністю різних ознак. Бони не відносяться безпосередньо на виробництва конкретних видів продукції, а розподіляються (загальновиробничі) на собівартість продукції спеціальними методами; виникають поза основним виробництвом, зміни у виробничій програмі не призводять до зниження цих витрат: впливають на фінансовий результат операційної діяльності; частина з них залежить від обсягу виробленої і проданої продукції, хоча їхня зміна не прямо пропорційна (витрати на утримання й експлуатацію устаткування, позавиробничі та ін.); друга їхня частина практично не залежить від обсягу випуску і продажу продукції, а визначається політикою вищої адміністрації підприємства (амортизаційні відрахування, орендна плата, рентні платежі).

Особливість управління накладними витратами полягає не в економії, а в пошуку та досягненні їхнього оптимального рівня для кожного окремого підприємства. Надмірне скорочення накладних витрат призводить до негативних наслідків: зменшення мотивації управлінського персоналу, рівня автоматизації та комп'ютеризації їхньої роботи, зниження якості обслуговування виробництва тощо.

Для ефективного управління накладними витратами їх групують за різними класифікаційними ознаками, зокрема: за відношенням до виробничого процесу; за видами продукції (робіт, послуг); за економічним змістом (елементами витрат): за цільовим призначенням (калькуляційними статтями): за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат; за місцем виникнення витрат; за календарними та звітними періодами; за функціями управління; за рівнем планування і контрольованості: залежно від доцільності їх проведення; за рівнем узагальнення; за ступенем залежності від прийняття рішень; за порядком обчислення тощо. Найпоширенішим з вищенаведених класифікацій є групування накладних витрат за цільовим призначенням і місцем виникнення.

В процесі управління ці витрати групують за такими комплексними статтями: загальновиробничі витрати:

·адміністративні (загальногосподарські) витрати;

·витрати на збут (позавиробничі або комерційні витрати).

Окремі статті можна деталізувати. Загальновиробничі витрати аналізують стосовно параметрів виробничої діяльності, а адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати аналізують стосовно періоду операційної діяльності.

Накладні витрати займають значну питому вагу у собівартості продукції, однак контролювати їх важче, ніж прямі, оскільки вони становлять комплекси різних елементів витрат (кошторис). Тому розробляти їхні стандарти складніше.

Однак фактичне використання потужності не відповідає потужності, прийнятій при складанні бюджету, що призводить до відхилення від стандартів. Крім того, у процесі виконання бюджету не дотримуються його вимоги в частині витрат матеріальних і грошових ресурсів. Тому бюджети диференціюють відповідно до центрів витрат (калькуляційних підрозділів) і центрів відповідальності.

Окремо на календарний рік треба визначати бюджети адміністративних витрат, витрат на збут, витрат на утримання й експлуатацію машин і устаткування та інших загальновиробничих витрат. Бюджети накладних витрат визначають статистичними методами, коли за основу приймають рівень витрат та інші показники базового періоду з відповідним коректуванням на зміну ринкових, організаційних та технологічних умов у аналізованому періоді, або розрахунковим методом, при якому річні витрати можна визначити за кожною статтею бюджету накладних витрат.

Розраховуючи бюджет витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), треба врахувати:

·базовий рівень накладних витрат, тис. грн.;

·базовий рівень обсягу виробництва, тис. грн.;

·індекс планового обсягу виробництва;

·частку змінних витрат у загальній сумі накладних витрат базового періоду, коеф.;

·очікуваний індекс інфляції.

Контроль виконання бюджету щодо центрів витрат (виробничих, адміністративних, збутових та ін.) здійснюється при погодженні роздільного систематизованого обліку фактичних витрат на окремих ланках, для кожного підрозділу й обсягу їхньої діяльності. Фактичні витрати порівнюють з бюджетними, які коректуються на обсяг діяльності.

Обсяг виконаних робіт вимірюють у натуральних одиницях, які враховують витрати праці в певній кількості стандартних одиниць. Враховуючи бюджет накладних витрат, визначають ставку умовно-змінних витрат на одиницю діяльності, а також абсолютну суму постійних витрат. Це допомагає визначити загальну ставку умовно-змінних і постійних витрат на одиницю діяльності.

Аналіз виконання бюджету накладних витрат відповідно до центрів витрат проводять з використанням двох, трьох і чотирьох факторних моделей функціональної залежності.

Контроль виконання бюджету відповідно до центрів відповідальності передбачає пошук резервів зниження витрат завдяки підвищенню активності керівників на всіх рівнях. Для цього проводять регламентацію управлінських функцій між керівниками різних рівнів і відповідно групують витрати за статтями складених бюджетів для кожного рівня управління.

Фактичне виконання названих бюджетів контролюють шляхом групування витрат так, щоб їх можна було порівняти з бюджетними сумами. Тому всі витрати поділяють па суворо контрольовані, неконтрольовані та частково контрольовані. Види контрольованих статей залежать від специфіки діяльності різних підрозділів та їхніх взаємозв'язків за ієрархією управління.

Аналізуючи накладні витрати, особливу увагу звертають на зміни адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат. Особливість полягає в тому, що вони не відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), а є витратами певного аналізованого періоду і впливають на кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства.

Обґрунтованість цих витрат, як і оцінка їхньої зміни, зумовлена специфікою економічної політики вищої адміністрації (ради акціонерів) та умовами зовнішнього економічного середовища.

Визначальним в оцінках зміни цих витрат є їхня еластичність до зміни фінансових результатів. Якщо приріст цих витрат пов'язаний з вищим приростом фінансових результатів, то такі зміни цілком виправдані.

Негативно треба розцінювати скорочення витрат на охорону праці, техніку безпеки, проведення наукових досліджень та випробувань продукції тощо. Детальніші аналітичні дослідження витрат періоду можна провести з врахуванням специфіки кожної статті витрат. Для цього варто провести класифікацію витрат за бюджетами адміністративних витрат, витрат на збут та ін.

Важливу роль у раціоналізації витрат підприємства виконує оперативний економічний аналіз. Він допомагає своєчасно оцінити господарські ситуації, пов'язані з формуванням витрат діяльності, виявити негативні причини і недоліки в роботі, внутрігосподарські резерви покращення використання виробничо-фінансових ресурсів, забезпечити оперативне маневрування ресурсами і капіталом з метою раціоналізації витрат.

Найпродуктивнішим є проведення оперативного економічного аналізу витрат матеріалів і витрати на оплату праці у розрізі центрів їхнього формування та центрів відповідальності. Кілька разів на місяць (здебільшого через 5-10 днів) складають відомість відхилення витрат цеху, дільниці чи іншого підрозділу стосовно визначених стандартів (бюджетів), де зазначають причини відхилення і їхні розміри за день та з початку місяця. Оперативний аналіз витрат матеріалів - це постійний контроль за наявністю необхідних запасів матеріалів на складах і контроль за дотриманням стандартів витрат, що забезпечує своєчасне виявлення фактів перевитрат, нестачі матеріалів, дає змогу своєчасно вживати відповідні заходи.

Для аналізу забезпеченості матеріалами можна використовувати відомість наявності матеріалів на початок кожного дня, яку ведуть за кожним окремим видом сировини, матеріалів, закупівельних.

Важливою умовою дотримання стандартів витрат на оплату праці на підприємстві і в його структурних підрозділах є забезпечення щоденного контролю та оперативного аналізу витрачання коштів для всіх категорій персоналу і видів оплат. Залежно від обсягу виробництва фонд зарплати поділяють на постійну та змінну частини, яким переважно відповідає погодинна та відрядна форми оплати праці.

Погодинний фонд перебуває в пропорційній залежності від кількості персоналу, відпрацьованого кожним робітником часу й оплати праці за одиницю часу. При щоденній зміні кількості персоналу за інших рівних умов відповідно змінюється погодинний фонд заробітної плати. Тому щоденний контроль за зміною чисельності кожної категорії персоналу, що перебуває на погодинній оплаті, дає змогу визначити відхилення від стандартного фонду зарплати для кожного структурного підрозділу та підприємства загалом.

Відхилення визначають як добуток абсолютної зміни кількості кожної категорії персоналу на їхню стандартну середньоденну заробітну плату.

Далі з'ясовують причини зміни чисельності кожної категорії персоналу і розробляють заходи для їхню усунення.

Оперативний контроль за витратами на додаткову оплату праці здійснюється в момент її нарахування з дотриманням чинних на підприємстві положень.

Організація оперативного контролю й аналізу за витрачанням відрядного фонду зарплати має деякі особливості. Складність полягає в тому, що продуктивність на початок аналізованого періоду відрізняється від стандартної для цього періоду, що суттєво впливає на відхилення фактично нарахованої зарплати від її стандартного денного фонду.

Щоб визначити вплив цієї відмінності, фактичну трудомісткість кожного виду продукції зіставляють зі стандартною для аналізованого періоду у структурних підрозділах і отриманий результат множать на щоденний випуск продукції.

Інформація про ці відхилення дає змогу вжити заходів щодо підвищення ефективності виробництва, спрямованих на зниження трудомісткості продукції.

Оперативний контроль і аналіз змін чинних норм часу та розцінок і відхилень від них здійснюється за даними первинних документів: повідомлень про зміну норм, доплатних листків та інших, які групують за певні проміжки часу з урахуванням обсягів виробництва, залежно від причин і винуватців. Далі відхилення сумують наростаючим підсумком.

Оперативний аналіз витрат підприємства передбачає також численні оптимізаційні розрахунки, які становлять інформаційну базу оперативного управління. Це насамперед завдання: мінімізація витрат на виробництво конкретного виду продукції; мінімізація витрат на виробництво відповідно до центрів формування собівартості; мінімізація витрат дефіцитних видів сировини та матеріалів тощо. Такі оптимізаційні розрахунки проводять за допомогою таблиць абсолютної чутливості до застосування замінників, матричних моделей та ін.

Важливим для проведення оперативного економічного аналізу витрат підприємства є оперативний моніторинг ситуації на ринку праці, ринку сировини, матеріалів та енергоносіїв, що дає змогу своєчасно оцінювати конкурентні можливості і запобігати кризовим ситуаціям.

1.7 Аналіз зміни питомих витрат (зміни фактору «норм» і фактору «цін»

Питома витрата - це величина витрат матеріалу або іншого ресурсу предметів праці на виготовлення одиниці продукції даного виду. У загальному вигляді величину питомої витрати m можна завжди визначити діленням загальної величини витрат матеріалу даного виду М в натуральних вимірниках на кількість одиниць виробленої придатної продукції даного виду q, тобто по формулі

витрата залізничний транспорт перевезення

m = М: q.

Слід звернути увагу, що величина питомої витрати може бути визначена шляхом відповідних <#"justify">2. Практична частина

.1 Характеристика підприємства

ДП "Придніпровська залізниця" - створене відповідно до Законів України "Про транспорт", "Про залізничний транспорт", Цивільного та Господарського кодексів України державне підприємство і діє як державне комерційне підприємство, засноване на державний власності, яке входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця". До складу залізниці входять служби, відособлені (відокремлені) структурні підрозділи, які не мають права юридичної особи.

ДП "Придніпровська залізниця" обслуговує Дніпропетровську, Запорізьку області, Автономну республіку Крим та окремі райони Харківської, Миколаївської, Донецької, Херсонської та Кіровоградської областей України. Загальна довжина залізниці складає 3206,7 кілометрів. До складу залізниці входять 4 дирекції залізничних перевезень. Ремонт і технічне обслуговування локомотивів здійснюють 10 локомотивних депо, ремонт і технічне обслуговування електропоїздів - 4 моторвагонні депо. Ремонт і поточне утримання колійного господарства забезпечують 17 дистанцій колії та 6 колійно-машинних станцій, 4 дистанції захисних лісонасаджень і 1 дорожній центр механізації колійних робіт та ремонту колійної техніки. Технічне обслуговування та утримання пристроїв СЦБ і зв'язку виконують 12 дистанцій сигналізації та зв'язку. Роботу енергетичного господарства забезпечують 7 дистанцій енергопостачання. Ремонт і поточне утримання виробничих та житлових будівель, будівельно-монтажні роботи, капітальний та поточний ремонт основних засобів залізниці забезпечують 6 будівельно-монтажних та експлуатаційних управлінь спеціалізований будівельно-монтажний поїзд.

2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства

На підставі звітності підприємства обчислимо основні техніко-економічні показники діяльності підприємства, отримані дані занесемо в таблицю.

Таблиця 1 - основні техніко-економічні показники діяльності підприємства

ПоказникиПопередній рікЗвітний рікВідхиленняТемп росту, %1Обсяг перевезень, тис привед ткм1 866 000,001 754 000,00-112 000,0094%2Чистий дохід від надання транспортних послуг, тис грн66392167580118940 902,00114%3Середньоспискова чисельність по основній діяльності, осіб56 825,0057 149,00324,00101%4Фонд оплати праці на 1 працівника основногоо контингенту, тис грн/особу32,7236,083,36110%5Продуктивність праці на 1 працівника основного контингенту, тис грн/особу116,84132,6415,80114%6Середньорічна вартість основних фондів, тис грн105521213506162677400 641 464,00480%7Фондовіддача, грн/грн ОФ0,060,01-0,0524%8Середньорічні залишки обігових коштів, тис грн2 190 040,002 693 304,00503 264,00123%9Коефіцієнт оборотності обігових коштів, тис грн3,032,81-0,2293%10Середньорічна вартість активів, тис грн15 037 505,0016 431 709,001 394 204,00109%11Власний капітал, тис грн1088974011879344989 604,00109%12Експлуатаційні витрати, тис грн57567996542893786 094,00114%13Операційні витрати, тис грн6 037 161,006 841 303,00804 142,00113%14Операційні витрати на 1 грн чистого доходу, грн0,910,90-0,0199%15Валовий прибуток (збиток), тис грн8824171037225154 808,00118%16Прибуток (збуток) від основної діяльності, тис грн578637716407137 770,00124%17Чистий прибуток (збиток), тис грн2049610613385 637,00518%18Рентабельність перевезень, %15%16% 0,01 103%19Рентабельність капіталу, %0%1% 0,01 475%20Рентабельність активів, %0%1% 0,01 474%2.3 Аналіз основних фондів

Для аналізу стану основних фондів розрахуємо коефіцієнти зносу та придатності основних фондів, отримані дані занесемо в таблицю.

Коефіцієнт зносу основних фондів визначають як на початок так і на кінець року, відношенням суми зносу основних фондів до їх балансової вартості, відповідно на початок або кінець року. Аналогічно визначають і коефіцієнт придатності основних фондів, але тут у чисельнику дробу виступає вартість основних фондів за вирахуванням зносу, тобто придатних основних фондів.

Таблиця 2 - показники придатності основних фондів

ПоказникПопередній рікЗвітний ріккоефіцієнт зносу0,88 0,97 Коефіцієнт придатності0,12 0,03

Проаналізуємо ефективність використання основних фондів підприємства за допомогою показника Фондовіддачі, отримані дані занесемо в таблицю.

Фондовідда́ча - це відношення вартості випущеної продукції у вартісному виразі до середньорічної вартості основних виробничих фондів <#"justify">Матеріаломісткість продукції є узагальнюючим вартісним показником, визначається як співвідношення суми матеріальних витрат до вартості иготовленої продукції і показує, скільки матеріальних витрат припадає на кожну гривню виготовленої продукції. Матеріаломісткість визначає суму матеріальних витрат: зростання матеріаломісткості збільшує суму матеріальних витрат, зниження - зменшує.

Матеріаломісткість продукції визначається за формулою:

ММ = М/ВП

Де ММ - матеріаломісткість продукції;

М- сума матеріальних витрат, тис. грн;

ВП - обсяг продукції (робіт, послуг), тис.грн.

Матеріаловіддача - це обернений до матеріаломісткості показник, що характеризує вихід продукції з кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів і розраховується як співвідношення вартості продукції до суми матеріальних витрат.

Матеріаловіддача розраховується за формулою:

МВ = ВП /М

Де МВ -матеріаловіддача.

Отримані дані занесемо в таблицю.

Таблиця 4 - Показники забезпеченості та ефективності використання матеріальних ресурсів.

ПоказникПопередній рікЗвітний рікВідхиленняТемп росту, %Чистий дохід від надання транспортних послуг, тис грн6 639 216,007 580 118,00940 902,00114%Матеріальні затрати1 571 074,001 911 801,00340 727,00122%Матеріаловіддача, грн/грн4,233,96-0,2694%Матеріаломісткість, грн/грн0,240,250,02107%

Таким чином, у звітному році показник матеріаловіддачі збменшився порівняно з попереднім роком та склав 3,96 грн.

2.5 Аналіз забезпеченості та ефективності використання трудових ресурсів

Аналіз проводиться на підставі даних форм звітності підприємства.

Проаналізуємо рух трудових ресурсів на підприємстві за допомогою показників руху кадрів.

2.6 Аналіз витрат на виробництво продукції

Аналіз витрат на виробництво проведемо на підставі даних фінансової звітності підприємства (Додатки).

Провівши аналіз витрат на виробництво, слід зазначити, що найбільшу питому вагу як на у звітному, так і у попередньому році мають витрати на оплату праці та матеріальні затрати, які у звітному році мають відповідно 30% та 28%.

Таблиця 7- Аналіз витрат на виробництво

ПоказникПоперед рікПит вагаЗвітний рікПита вагаВідх.Відх.Темп росту, %Матеріальні затрати1 571 074,0026%1 911 801,0028%340 727,002%122%Витрати на оплату праці1 859 323,0031%2 061 779,0030%202 456,00-1%111%Відрахування на соціальні заходи712 656,0012%793 523,0012%80 867,000%111%Амортизація1 118 439,0019%1 122 585,0016%4 146,00-2%100%Інші операційні витрати775 669,0013%951 615,0014%175 946,001%123%Разом6 037 161,00100%6 841 303,00100%804 142,00

Таблиця 8 - Аналіз операційних витрат

ПоказникПопередній рікЗвітний рікВідхиленняТемп росту, %Обсяг перевезень, тис привед ткм1 866 000,001 754 000,00-112 000,0094%Чистий дохід від надання транспортних послуг, тис грн6 639 216,007 580 118,00940 902,00114%Операційні витрати, тис грн6 037 161,006 841 303,00804 142,00113%Витрати на 1 грн доходу, коп0,910,90-0,0199%Собівартість 10 приведених ткм, коп3 235,353 900,40665,05121%

Слід відзначити, що в звітному році витрати на 1 грн доходу зменшились порівняно з минулим роком.

2.7 Аналіз фінансових результатів та рентабельності

Розрахункові дані занесемо в таблицю.

Таблиця 9 - Аналіз фінансових результатів та прибутковості підприємства

ПоказникПопередній рікЗвітний рікВідхиленняТемп росту, %1Чистий дохід від надання транспортних послуг, тис грн6 639 216,007 580 118,00940 902,00114%2Собівартість реалізованої продукції5 756 799,006 542 893,00786 094,00114%3Валовий прибуток882 417,001 037 225,00154 808,00118%4Рентабельність виробництва продукції, %0,150,160,01103%5Операційні доходи, тис грн1912561927731 517,00101%6Операційні витрати, тис грн6 037 161,006 841 303,00804 142,00113%7Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування578 637,00716 407,00137 770,00124%8Рентабельність операціїної діяльності0,090,090,01108%9Доходи від фінансової та інвестиційної діяльності695 568,00847 212,00151 644,00122%10Фінансові витрати 463 472,00475 972,0012 500,00103%11Фінансовий результат від звичаної діяльності до оподаткування223096371240148 144,00166%12Податок на прибуток від звичайної діяльності20260026510762 507,00131%13Фінансові результати від звичайної діяльності2049610613385 637,00518%14Чистийй прибуток або збиток20 496,00106 133,0085 637,00518%15Рентабельність активів, %0%2%0,01457%16Коефіцієнт валового прибутку0,130,140,00103%17Коефіцієнт чистого прибутку0,000,010,01454%

2.8 Аналіз фінансового стану підприємства

.8.1 Показники фінансової незалежності та стійкості

Аналіз фінансової стійкості підприємства є одним з найважливіших етапів аналізу фінансового стану підприємства. Він дає інформацію щодо незалежності майна, що знаходиться в розпорядженні підприємства, та його використання.

Таблиця 10 - Аналіз фінансової стійкості та незалежності.

ПоказникНа початок рокуНа кінець рокуНормативВідпо-відність1коефіцієнт автономії0,73 0,73 >0,5Відповідає2коефіцієнт фінансової стійкості0,89 0,89 >0,7Відповідає3коефіцієнт заборгованості0,06 0,07 0,5 - 1,0 Не відповідає4коефіцієнт інвестування0,14 0,15 1 - 2,0 Не відповідає5коефіцієнт маневреності0,37 0,37 0,4 - 0,6 Не відповідає

Таким чином, слід відзначити недостатню фінансову стійкість та незалежність підприємства протягом року.

2.8.2 Аналіз платоспроможності та ліквідності

Ліквідність характеризує спроможність майна підприємства швидко перетворитись у грошові кошти для негайного погашення його заборгованості.

Результати розрахунків заносимо в таблицю 11.

Таблиця 11 - Аналіз платоспроможності та ліквідності

ПоказникНа початок рокуНа кінець рокуНормативВідповідністькоефіцієнт абсолютної ліквідності0,020,030,2 - 0,35 Не відповідаєкоефіцієнт загальної ліквідності0,030,04>1 Не відповідаєкоефіцієнт покриття1,391,492 - 2,5 Не відповідаєкоефіцієнт критичної ліквідності1,241,351 - 2,0 Не відповідаєкоефіцієнт покриття кредиторської заборгованості дебіторською0,090,071 Не відповідає

Таким чином, підприємство має низьку платоспроможність і недостатній рівень ліквідності.

3. Показники ділової активності

Розрахуємо показники ділової активності та занесемо в таблицю 10.

Таблиця 12- Аналіз оборотності обігових коштів підприємства

ПоказникПопередній рікЗвітний рікВідхиленняЧистий дохід від реалізації продукції6 639 216,007 580 118,00940 902,00Середньорічна вартість обігових коштів2 190 040,002 693 304,00503 264,00Одноденна реалізація, Тис грн18 442,2721 055,882 613,62Коефіцієнт оборотності обігових коштів, разів3,032,81-0,22Тривалість одного обороту оборотних коштів, днів118,75127,919,16Додатково залучено оборотних коштів, тис грн -45 097,50Коефіцієнт оборотності запасів, разів14,1415,281,15Тривалість одного обороту запасів, днів25,4723,55-1,91Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості278,40338,5360,14Середній термін погашення дебіторської заборгованості, днів1,291,06-0,23Тривалість операційного циклу, днів26,7624,62-2,14Висновки

Таким чином, аналіз показників діяльності Придніпровської залізниці за 2010 рік, виявив складне фінансово-економічне положення даного підприємства.

Так показники фінансової стійкості та незалежності такі як: коефіцієнт заборгованості, коефіцієнт інвестування та коефіцієнт маневреності не відповідають встановленним нормам. А аналіз платоспроможності та ліквідності свідчить про не відповідність жодного показника нормам.

У звітному році показник матеріаловіддачі зменшився порівняно з попереднім роком та склав 3,96 грн.

Основні фонди майже повністю зношені, про що говорить такий показник, як коефіцієнт зносу, який складає 0,97.

Список літератури

1.Баканов Н.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 416с.

2.Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни, К, КНЕУ, 2000.

.Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз, навчальний посібник, К, МАУП, 2000.

4.Ковалев В.В.,Волкова О.Н. Аналіз господарської діяльності підприємства. М.: ПБОЮЛ Грішенко, 2000.

.Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: навчальний посібник - К, Товариство Знання, 2001.

.Чумаченко М. Г. Економічний аналіз: Навчальний посібник.-2-ге вид.-К.: КНЕУ,2003.-555 с.

Додаток

Річна фінансова звітність

КодиДатаПідприємствоДержавне підприємство "Придніпровська залізниця"за ЄДРПОУ01073828ТериторіяУкраїна Дніпропетровська Кіровський 49602 м. Дніпропетровськ пр. К. Маркса, 108за КОАТУУ1210137500Організаційно-правова форма господарювання ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВОза КОПФГ140Орган державного управлінняза СПОДУ07214Вид економічної діяльностіФункціонування інфраструктури залізничного транспортуза КВЕД63.21.1Одиниця виміру:тис. грн.Контрольна сума Адреса:Україна Дніпропетровська Кіровський 49602 м. Дніпропетровськ пр. К. Маркса, 108

Баланс станом на 2010 рік

АктивКод рядкаНа початок звітного періодуНа кінець звітного періодуІ. Необоротні активиНематеріальні активи:- залишкова вартість0104269634847- первісна вартість0118452789617- накопичена амортизація012( 41831 )( 54770 )Незавершене будівництво0208328166734Основні засоби:- залишкова вартість0301253317113446165- первісна вартість031105521213506162677- знос032( 92988042 )( 492716512 )Довгострокові біологічні активи:- справедлива (залишкова) вартість03500- первісна вартість03600- накопичена амортизація037( 0 )( 0 )Довгострокові фінансові інвестиції:- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств04000- інші фінансові інвестиції045174277176311Довгострокова дебіторська заборгованість0501190810373Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості05500Первісна вартість інвестиційної нерухомості05600Знос інвестиційної нерухомості057( 0 )( 0 )Відстрочені податкові активи06000Гудвіл06500Інші необоротні активи07000Гудвіл при консолідації07500Усього за розділом І080ІІ. Оборотні активиВиробничі запаси100227662256009Поточні біологічні активи110125123Незавершене виробництво1201736721Готова продукція1305362447996Товари140124092123247Векселі одержані15000Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:- чиста реалізаційна вартість1601871512952- первісна вартість1611888813102- резерв сумнівних боргів162( 173 )( 150 )Дебіторська заборгованість за рахунками:- за бюджетом170174001127- за виданими авансами180252412870- з нарахованих доходів19000- із внутрішніх розрахунків20016412122091130Інша поточна дебіторська заборгованість21051339439Поточні фінансові інвестиції22000Грошові кошти та їх еквіваленти:- в національній валюті2303507953931- у т.ч. в касі2314378- в іноземній валюті24058Інші оборотні активи2506273383751Усього за розділом ІІ260ІІІ. Витрати майбутніх періодів27021323975ІV. Необоротні активи та групи вибуття27500Баланс280Звіт про фінансові результати за рік

Фінансові результати

СтаттяКод рядкаЗа звітний періодЗа попередній періодДоход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)01093931508168479Податок на додану вартість01518033571524382Акцизний збір020( 0 )( 0 )025( 103 )( 116 )Інші вирахування з доходу030( 9572 )( 4765 )Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)03575801186639216Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)040( 6542893 )( 5756799 )Валовий прибуток:- прибуток0501037225882417- збиток055( 0 )( 0 )Інші операційні доходи060192773191256У т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності0613067Адміністративні витрати070( 240590 )( 203786 )Витрати на збут080( 78 )( 61 )Інші операційні витрати090( 272923 )( 291189 )У т.ч. витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності091( 297 )( 255 )Фінансові результати від операційної діяльності:- прибуток100716407578637- збиток105( 0 )( 0 )Доход від участі в капіталі11000Інші фінансові доходи12020343863Інші доходи130128771104068Фінансові витрати140( 410509 )( 400116 )Втрати від участі в капіталі150( 0 )( 0 )Інші витрати160( 65463 )( 63356 )Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті16500Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:- прибуток170371240223096- збиток175( 0 )( 0 )У т.ч. прибуток від припиненої діяльності та/або прибуток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності17600У т.ч. збиток від припиненої діяльності та/або збиток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності177( 0 )( 0 )Податок на прибуток від звичайної діяльності180( 265107 )( 202600 )Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності18500Фінансові результати від звичайної діяльності:- прибуток19010613320496- збиток195( 0 )( 0 )Надзвичайні:- доходи20000- витрати205( 0 )( 0 )Податки з надзвичайного прибутку210( 0 )( 0 )Частка меншості21500Чистий:- прибуток22010613320496- збиток225( 0 )( 0 )Забезпечення матеріального заохочення22600

Елементи операційних витрат

Найменування показникаКод рядкаЗа звітний періодЗа попередній періодМатеріальні затрати23019118011571074Витрати на оплату праці24020617791859323Відрахування на соціальні заходи250793523712656Амортизація26011225851118439Інші операційни витрати270951615775669Разом28068413036037161Розрахунок показників прибутковості акцій

Назва статтіКод рядкаЗа звітний періодЗа попередній періодСередньорічна кількість простих акцій30000Скоригована середньорічна кількість простих акцій31000Чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію32000Скоригований чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію33000Дивіденди на одну просту акцію34000

Звіт про рух грошових коштів за рік

СтаттяКод рядкаЗа звітний періодЗа попередній періодНадходженняВидатокНадходженняВидатокІ. Рух коштів у результаті операційної діяльностіПрибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування0100000Коригування на:- амортизацію необоротних активів0200X0X- збільшення (зменшення) забезпечень0300000- збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниць0400000- збиток (прибуток) від неопераційної діяльності0500000Витрати на сплату відсотків0600X0XПрибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах0700000Зменшення (збільшення):- оборотних активів0800000- витрат майбутніх періодів0900000Збільшення (зменшення):- поточних зобовязань1000000- доходів майбутніх періодів1100000Грошові кошти від операційної діяльності1200000Сплачені:- відсотки130X0X0- податки на прибуток140X0X0Чистий рух коштів до надзвичайних подій15000Рух коштів від надзвичайних подій1600000Чистий рух коштів від операційної діяльності1700000

ІІ. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльностіРеалізація:- фінансових інвестицій1800X0X- необоротних активів1900X0X- майнових комплексів2000000Отримані:- відсотки2100X0X- дивіденди2200X0XІнші надходження2300X0XПридбання:- фінансових інвестицій240X0X0- необоротних активів250X0X0- майнових комплексів260X0X0Інші платежі270X0X0Чистий рух коштів до надзвичайних подій2800000Рух коштів від надзвичайних подій2900000Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності3000000ІІІ. Рух коштів у результаті фінансової діяльностіНадходження власного капіталу3100X0XОтримані позики3200X0XІнші надходження3300X0XПогашення позик340X0X0Сплачені дивіденди350X0X0Інші платежі360X0X0Чистий рух коштів до надзвичайних подій3700000Рух коштів від надзвичайних подій3800000Чистий рух коштів від фінансової діяльності3900000Чистий рух коштів за звітній період4000000Залишок коштів на початок року4100X0XВплив зміни валютних курсів на залишок коштів4200000Залишок коштів на кінець року4300X0XПримітки до річної фінансової звітності за рік

Групи основних засобівКод рядкаЗалишок на початок рокуЗалишок на кінець рокупервісна (пероцінена) вартістьзноспервісна (пероцінена) вартістьзносЗемельні ділянки1000000Інвестиційна нерухомість1050000Капітальні витрати на поліпшення земель1100000Будинки, споруди та передавальні пристрої12039465379343380478294726777350688Машини та обладнання1304323464341210498552878874565Транспортні засоби1406153164555070012413018808406190827Інструменти, прилади, інвентар (меблі)1506667038604176884145077Тварини1601010Багаторічні насадження17014376791489705Інші основні засоби18027436234653720728949Бібліотечні фонди190459459468468Малоцінні необоротні матеріальні активи200104640104640125182125182Тимчасові (нетитульні) споруди21014141414Природні ресурси2200000Інвентарна тара23013131313Предмети прокату2400000Інші необоротні матеріальні активи2505555724Разом26010552121392988042506162677492716512