Соціально-психологічна характеристика Томаса Мора
Соціально-психологічна характеристика Томаса Мора
Томас Мор (1478-1535) - людина блискучого розуму та широкої ерудиції, письменник-гуманіст, поет, богослов, історик, юрист, дипломат, політичний діяч і мученик за віру.
Т. Мор жив у час розвитку гуманізму і зародження ідей утопізму, які становлять яскраву сторінку епохи Відродження. Ця доба була також повязана з глибокими соціально-політичними та релігійними змінами Європи ХV-XVI ст. - зародження нових буржуазних відносин та початок протестантської гілки християнства.
Зовні здається, що життя Т. Мора було неперервним шляхом до успіху, встеленим трояндами, і лише наприкінці з певним гірким присмаком мученицької смерті. Насправді, народившись у Лондоні 6 лютого 1478 року, за його власними словами, «у невідомій, але чесній родині», у 12 років він стає пажем у кардинала Мортона, архієпископа Кентерберійського, котрий через 2 роки відсилає його вчитися до Оксфорда. У 16 років він залишає університет, аби розпочати юридичну карєру. 26-річним юнаком його було обрано до парламенту членом Палати громад. Його слава як юриста привернула увагу короля Генріха VIII. Незабаром Мора було зведено до рицарського чину, і в 1523 році він став спікером Нижньої Палати. А через 6 років його було призначено лорд-канцлером Англії. Таким чином, Томас Мор стає другою після короля особою в країні. Але, будучи рішучим противником Реформації, він не поділяв церковної політики Генріха VIII і в 1532 році подав у відставку.
За відмову скласти присягу королю як главі церкви Мор був увязнений у Тауер, звинувачений у державній зраді і 7 липня 1535 року страчений.
Найвідоміший твір Томаса Мора - роман «Утопія» (1516 р.).
Томас Мор був канонізований у 1936 році Римо-Католицькою церквою, а у 1980 р. - Англіканською. 31 жовтня 2000 р. Ватикан оголосив його покровителем політиків.
На нашу думку, Т. Мор поєднав у собі такі соціально-психологічні характеристики як «керівник» (поняття, що належить до організації діяльності групи, до процесу керівництва нею) та «лідер» (особистість, за якою всі інші члени групи визнають право брати на себе найвідповідальніші рішення, що торкаються їх інтересів і характеру діяльності всієї групи; член групи, який у значимих ситуаціях здатен справляти суттєвий вплив на поведінку її членів). Це дуже важливо, бо коли лідер є офіційно зареєстрованою посадовою особою, то значно підвищується ефективність групової діяльності. Також, безперечно, Т. Мор був авторитетним керівником: вмів спілкуватися з підлеглими, вести ділове обговорення, говорити і слухати, був чітким і зрозумілим у постановці цілей тощо.
Прикладом поданої характеристики є окремі факти з біографії англійського гуманіста: наприклад, у 1515 році Т. Мор очолив королівське посольство у Фландрію, де чудово справився із дипломатичною місією; у 1517 році купецькі кола лондонського Сіті доручили йому відповідальні переговори з венеціанськими купцями, з чим він також успішно впорався тощо.
За типом лідерства (керівництва) Т. Мор належить до авторитарного (жорсткі способи управління, неприйняття чиєїсь ініціативи і засудження рішень, що приймаються…), зважаючи на протилежність своїх поглядів від оточуючого дворянства, знаті. Так, працюючи у Нижній Палаті, він виступив проти короля, котрий вимагав нових субсидій. Після цього родину Мора було піддано репресіям, а до парламентської діяльності повернувся лише через 6 років. І знову, щоб протидіяти спробам королівського свавілля в парламенті, він відмовився підтримати вимогу короля стосовно введення нових податків.
Т. Мор відповідальність за свої рішення (які переважно самостійно, одноосібно приймав) брав на себе, а не розподіляв колегіально. Так, Мор єдиний у королівстві сміливо зазначав основні причини пауперизації: часті війни (зовнішні і внутрішні), паразитичний спосіб життя знаті. Вказував на жорстокість покарань для жебраків. Мор протестує проти страт тих, кого суспільний устрій штовхає на кримінальні злочини, які мають часто один мотив - порятунок від голодної смерті. Гуманіст також рішуче виступав проти смертної кари, бо ніщо в світі не може за цінністю зрівнятися із людським життям. За подібні думки Т. Мора цурались представники суспільної еліти та викликалась немилість монарха.
У конфліктних ситуаціях Т. Мор займав нонконформістську, конкуренційну, суперницьку позицію (відкрита боротьба за свої інтереси, вперте відстоювання своєї позиції…). Яскравим прикладом є центральний конфлікт у долі Мора із королем. Бажаючи розлучитися зі своєю першою дружиною і не отримавши дозволу Риму, Генріх VIII оголошує себе єдиним главою Англіканської церкви. Наступного дня Т. Мор полишає посаду лорд-канцлера і стає звичайним громадянином, живучи бідно. За відмову присягнути королю (до речі, Т. Мор був єдиною світською особою, котра відмовилась це зробити; серед духовенства відмовилися присягнути лише один єпископ і декілька монахів-затворників) його було арештовано й увязнено в Тауері, де він перебував більше року. Звинувачення, наклепи, погрози, лестощі, навіть тиск рідних виявилися безплідними: Мор залишився вірним своїм переконанням до кінця. Він не міг підкоритись «суспільній думці», бо не хотів говорити й діяти інакше, ніж думає: «Я не знаходжу у своєму серці сил сказати те, що мені забороняє сумління» [9; 311], - такі слова незадовго до страти написав Т. Мор.
Дізнавшись по загибель Мора, його друг відомий письменник Еразм Роттердамський сказав: «Томас Мор… його душа була білішою від снігу, а геній такий, що Англія ніколи більше не буде мати подібного, хоча вона й буде вітчизною великих людей» [8; 80].
Т. Мор володів рядом організаторських здібностей, завдяки яким і досяг визнання: вимогливість, критичність і самокритичність, твердість у відстоюванні своєї позиції, надзвичайна працездатність, наполегливість, професіоналізм, тактовність.
Мор володів комунікативністю, вмів вислухати, йому характерною була емпатія, тобто здатність вловлювати настрій людей, визначати їх очікування, установки, тривогу, співпереживати. Він завжди допомагав іншим, був милосердним: всі свої збереження роздав родині і бідним, хоча сам у годину немилості короля не мав навіть дров, щоб натопити камін. Коли жив у достатку, то вечорами відвідував бідні квартали, допомагав грошима найзлиденнішим. Він найняв великий будинок, назвавши його Дім Провидіння, де знаходили собі притулок хворі, діти, старі.
Т. Мор не використовував влади для власної користі, наживи, задоволення амбіцій, а, навпаки, жертовно намагався покращити життя простого люду. Він чітко розумів вади сучасного йому суспільства і держави, які викривав у своїх публічних виступах та творах, зокрема в «Утопії». Прагнув шляхом просвітництва і морального виховання народу та правителів домогтися справедливої й розумної перебудови суспільства. Критикував політичні прийоми, що використовувалися у боротьбі за владу, а також характерні для того часу методи управління підлеглими, що поєднували політичне своєвілля з демагогією і лицемірною апеляцією до релігії і моралі.
До яскраво виражених індивідуальних особливостей особистості Т. Мора слід віднести: громадянська совість (почуття відповідальності перед суспільством і людьми), моральна воля (вміння добиватися мети, завойовувати повагу, самоконтроль), професійна чесність (ділова вимогливість, самовіддача в роботі), колективізм (організованість, комунікативність), мужність (сміливість, вміння перенести особисті неприємності і службові невдачі), принциповість (повага думки інших, вміння відстоювати свою позицію та ін.), скромність, глибока духовність, відповідальність, щедрість, оптимізм, великодушність, почуття гумору, самоаналіз.
Т. Мор володів тонким почуттям гумору, яке не покинуло його і в останні передсмертні хвилини на ешафоті. Підходячи до стрімкої драбини, він попросив одного із тюремників: «Будь ласка, допоможи мені піднятися, а зійти вниз я спробую сам» [9; 318]. Своєму катові сказав: «Шия у мене коротка, цілься уважно, щоб не опозоритися» [9; 319]. Уже перед самим фатальним ударом сокири Т. Мор жартівливо промовив: «Почекай, заберу бороду, її немає потреби рубати, вона ніколи не здійснювала державної зради» [5; 3].
Непоступлива позиція Т. Мора, яка привела до загибелі, пояснюється не лише його прихильністю до католицизму, а й властивою йому порядністю, гострим відчуттям справедливості, мужністю. Він поєднував свою політичну діяльність із духовними практиками: 4 роки прожив у картезіанському монастирі в Лондоні, де призвичаївся до жорсткого режиму, який збереже протягом життя, - вставав о 2 годині ночі, працював до 7 ранку і носив волосяницю. Щодня Мор брав участь у літургії і не приймав важливих рішень, не причастившись. Він викликав обурення знаті тому, що в смиренному монашому одязі співав у парафіяльному хорі. Тим, хто йому за це дорікав, відповідав тонкою іронією: «Не може бути, щоб я викликав незадоволення короля, господаря мого тим, що публічно складаю подяку Господарю мого Короля» [9; 220]. Так само він відмовляється їхати на коні, як це належало йому за чином, під час хресного ходу, кажучи: «Я не хочу їхати верхи услід за моїм Вчителем, Котрий іде пішки» [9; 242]. До речі, його останніми словами були: «Я помираю як добрий слуга свого короля, але в першу чергу - Бога» [9; 261].
В особистості Т. Мора поєднано статусно-рольові характеристики батька, товариша і вченого із переважанням першої.
У сьогоднішньому суспільно-політичному житті стало нормою підпорядковувати власне сумління т.зв. «суспільній думці». Адже саме загал часто визначає, що є правдою, благом у суспільстві. Мор виступив проти суспільства, яке оголосило справедливим закон, що, на думку Мора, суперечив Божому закону. За це гуманіст завоював любов простого народу та повагу освічених кіл Європи. Страта Мора викликала велике обурення в інших державах. Англійському уряду довелося підготувати і розіслати закордонним дворам детальні пояснення, покликані пояснити цей факт. Текст послань дуже різнився в залежності від того, кому вони призначались: протестанським князям чи католицьким монархам.
Приклад Т. Мора може стати провідною зорею для всіх сучасних політиків та громадських діячів, котрі живуть із роздвоєним сумлінням, погоджуючись вклонятися навіть золотому теляті, коли цього хоче суспільство.
Хоча Томас Мор жив майже пять віків тому, всім своїм життям він доводить нам - святість, порядність, чесність, безкорисливість, жертовність і людяність у політиці є можливими.
Використана література
мор політичний переконання гуманіст
- Андреева Г.М. Социальная психология: Учебн. для высш. учебн. заведен. - М.: Аспект Пресс, 1999. - 376 с.
- Аникин Г.В., Михальская Н.П. История английской литературы. - М.: Наука, 1985. -612 с.
- Ивашева В.В. Судьбы английских писателей. - М.: Наука, 1989. - 486 с.
- Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підр. для студ. вищ. навч. заклад. - К., 1995. - 34 с.
- Олексієнко О. Томас Мор, шериф і канцлер // Зарубіжна література. - 1999. - Травень. - С. 2 - 3.
- Орбан Л.Э. Гриджук Д.Н. Социально-психологические аспекты предпринимательства и управления. - Ивано-Франковск: Знание, 1995. - 164 с.
- Осиновский И.Н. Мор Томас // Сов. истор. энцикл. / Гл. ред. Е.М. Жуков. - М.: Сов. энц., 1966. - Т.9. - С. 678-679
- Осиновский И.Н. Томас Мор и его «Утопия» // Мор Т. Утопия. - М.: Наука, 1978. - С. 5-83