Внутрішня бухгалтерська та управлінська звітність на матеріалах ВСК ім. Ватутіна Хорольського району Полтавської області

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім.В. В. ДОКУЧАЄВА

Факультет "Облік і фінанси"

Кафедра бухгалтерського обліку та аудиту

Курсова робота

з дисципліни "Управлінський облік"

на тему:

ВНУТРІШНЯ БУХГАЛТЕРСЬКА І УПРАВЛІНСЬКА ЗВІТНІСТЬ

на матеріалах ВСК ім. Ватутіна Хорольського району

Полтавської області

Виконала:

Студентка 5 курсу 2 групи

Заочної форми навчання

Спеціальності "Облік і аудит"

Молчанова І.Г.

Перевірила:

доцент Рагуліна І.І.

Харків - 2012

Зміст

 

Вступ

1. Економічна сутність управлінського обліку та управлінської звітності

1.1 Сутність управлінської інформації та управлінського обліку

1.2 Внутрішня бухгалтерська управлінська звітність та її значення в системі управлінського обліку

2. Організація управлінського обліку та управлінської звітності на підприємстві

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства

2.2 Організація управлінського обліку на підприємстві

2.3 Розробка та використання внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності

3. Шляхи удосконалення внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності на підприємстві

3.1 Шляхи удосконалення управлінського обліку на підприємстві

3.2 Удосконалення внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

В ринкових умовах господарювання українським підприємствам надається право самостійно розробляти власні виробничі програми, плани виробничого і соціального розвитку, визначати стратегії цінової політики, а отже, суттєво зростає відповідальність керівників за прийняті ними управлінські рішення. Для прийняття оперативних і ефективних рішень керівникам необхідна достовірна інформація про фінансово-господарську діяльність підприємства. Виконанням цього завдання і займається бухгалтерська служба підприємства.

В сучасних умовах процес управління підприємством значно ускладнився у зв'язку з наданням підприємству повної господарської та фінансової самостійності.

Господарська самостійність полягає у вільному виборі організаційної форми підприємства, виду діяльності, партнерів по бізнесу, визначенні ринків збуту продукції (товарів, робіт) тощо. Фінансова самостійність підприємства полягає в його повному самофінансуванні, формуванні фінансової стратегії, політики ціноутворення тощо.

Виходячи з цього ускладнюються й завдання, що постають перед системою бухгалтерського обліку. В цих умовах не обійтись без управлінського обліку, використання якого сприяє вдосконаленню всього процесу управління підприємством, створює умови для його оптимізації.

Роль інформації в сучасному діловому світі неухильно зростає. У підприємницькій діяльності від якості економічної інформації залежить діловий успіх, що виражається в отриманні прибутку і зростанні капіталу. Для прийняття інвестиційних рішень, вибору клієнтів, постачальників, інших ділових партнерів, необхідна повнота і достовірність відомостей. У таких умовах зростає роль управлінської інформації в наглядній, зрозумілій, доступній формі і достатньому для прийняття управлінських рішень аналітичному розрізі, яку дають внутрішні форми управлінської звітності.

Під звітом розуміється оперативна, повна, достовірна інформація, представлена в прийнятному для користувача вигляді. Як правило, звіт подається на паперовому носії, але може бути і в електронному вигляді або в словесному чи будь-якому іншому. Важливий не носій, а спрямованість звіту на користувача. Провідний спеціаліст, керівник, працівник підприємства свідомо не в змозі сприймати і переробляти всю інформацію, присутню в інформаційних системах управління, тому необхідно подавати її порціями з чіткою спрямованістю на конкретного користувача. Порція інформації, що містить тільки необхідні користувачу відомості та згрупована максимально зручним для нього чином, і являє собою звіт.

Звітність - це система взаємопов'язаних показників, що характеризують умови та результати діяльності підприємства або складових його елементів за минулий період.

Складання звітності - завершальний етап облікового процесу, тому вона складається з узагальнюючих підсумкових показників, які отримують наприкінці звітного періоду за допомогою відповідної обробки даних поточного обліку. Звітність може містити як кількісні, так і якісні показники, як у вартісному, так і в натуральному виразах. Таким чином, звітність являє собою джерело інформації для аналізу і прийняття рішень.

Метою написання курсової роботи є вивчення внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності.

В рамках визначеної мети було поставлено такі завдання:

визначення сутності управлінського обліку та управлінської інформації;

дослідження видів та значення управлінської звітності;

висвітлення вимог до управлінської звітності;

аналіз механізму розробки та впровадження управлінської звітності.

Предметом дослідження є управлінська звітність організації.

Методологічною та методичною основою написання курсової роботи є нормативно-правова база з питань обліку і звітності підприємства, положення (стандарти) бухгалтерського обліку (ПСБО), навчальна і довідкова література.

бухгалтерський управлінський облік звітність

1. Економічна сутність управлінського обліку та управлінської звітності

1.1 Сутність управлінської інформації та управлінського обліку

Застосування обліку повинне давати змогу вільно орієнтуватися в економічних показниках, необхідних для управління підприємством: оцінити фінансово-економічний стан підприємства, визначити результат діяльності, собівартість продукції (товарів, робіт, послуг). Це означає, що інформація, яка надається бухгалтерським обліком, повинна бути більш деталізованою, розширеною і релевантною, відповідати інтересам не тільки зовнішніх, але і внутрішніх користувачів. Ця інформація повинна бути корисною для будь-якого користувача: кредиторів, інвесторів, комерційних партнерів, податкових служб, і, що не менш важливо, власників підприємства, менеджерів, фінансових аналітиків та працівників підприємства. В залежності від груп користувачів різняться і їх інтереси, які подекуди можуть бути суперечливими [2, c.85].

Згідно з думкою В.С. Леня, основним користувачем бухгалтерської інформації всередині підприємства є управлінська служба підприємства, головними умовами ефективної діяльності якої є наявність інформації та вміння її аналізувати [3, c.12].

Як стверджує Н. Цвєткова, до функцій служби головного інженера відноситься розробка пропозицій щодо зниження витрат виробництва. Це пояснюється тим, що в кожній галузі є свої технічні рішення, які залежать від характеру продукції, що випускається, специфіки техніки і технології, що використовуються [4, c.16].

Служба збуту зацікавлена, в інформації про очікуваний розвиток ринків збуту, що обслуговуються підприємством, про поведінку конкуруючих підприємств, про тенденції технічного розвитку, про перспективи окремих галузей і. Крім того, особливо необхідною і цінною є інформація про ймовірні інтереси можливого покупця на нову продукцію, його оцінка цін. Це ж відноситься і до підвищення цін на товари, які вже надійшли на ринок. Необхідно передусім з'ясувати, як оцінює покупець співвідношення ціни і якості та відношення між ціною підприємства і ціною конкуруючих товарів, чи відповідає якість товару уявленням, пов'язаним у покупця з категорією цін, до яких зараховується товар. Ці моменти, як вважає Л.В. Гуцаленко, мають велике значення для визначення найоптимальнішої ціни товарів, що пропонуються в рамках даного асортименту. Відомо, що уявлення про ціну і якість значно відрізняються у можливих покупців. Така інформація, як правило, виходить за межі бухгалтерського обліку [5, c.64].

Суттєве та місце, згідно з думкою С. Вербовецької, у прийнятті управлінцями відповідних рішень належить інформаційним передумовам. Можливості вирішення завдання різко зростають, коли планові і бухгалтерські дані виявляються зіставними, а інформація про об'єкти обліку достатньо аналітична. Наприклад, інформація про виробничі витрати чітко відображає їх цільове спрямування, планування і облік витрат ведеться за центрами їх виникнення і центрами відповідальності [6, c.53].

Загальна сукупність всієї інформації на підприємстві поділяється на дві основні категорії:

. Інформація, яка необхідна для ефективного управління підприємством. Вона потрібна внутрішнім користувачам для забезпечення поточного та оперативного управління. До такої інформації відносять дані про витрати на виробництво та реалізацію продукції (товарів), про відповідність обсягу реалізованої продукції (товарів) її витратам та прибутку, про величину доходів та витрат в результаті здійснення господарських операцій тощо.

. Інформація, яка відображає поточний фінансовий стан підприємства, величину та структуру його активів (майна) та джерел їх утворення, розмір залучених до обороту матеріальних та фінансових ресурсів, результати господарської діяльності за певний період.

О.В. Карпенко зазначає, що одержання обох видів інформації здійснюється в системі бухгалтерського обліку. Передумовою використання інформації є її отримання. Саме для цього і призначений управлінський облік. Завдання менеджерів, планового відділу, аналітичних служб підприємства - аналізувати отриману інформацію і приймати ті чи інші рішення [7, c.87].

Інформаційні потреби більшості підприємств приблизно однакові. їх групування можна відображати наступним чином (рис.1.1.) [8, c.15].

Рис.1.1 Види інформації

Як слушно зазначає Т.Г. Маренич, метою системи обліку є забезпечення діяльністю господарюючого суб'єкта шляхом створення основи для забезпечення необхідної інтенсивності виробництва. Завдання бухгалтера - надати управлінцю облікову інформацію в найзручнішому для нього розрізі, щоб така інформація була своєчасною і корисною. Для цього бухгалтер опрацьовує отриману первинну документацію, що є неможливим без розуміння ходу виробничого процесу, тенденцій його розвитку [9, c.45].

С. Левицька вказує, що з'ясування, розуміння інформації досягається шляхом аналізу отриманих даних управлінцем підприємства. При проведенні економічного аналізу первинна інформація перетворюється у вторинну, розраховуються показники виробничо-господарської діяльності. Ці показники є об'єктивними характеристиками роботи підприємства, факторів, що зумовили досягнення отриманих результатів, причин наявних недоліків [10, c.29].

Слід розрізняти інформацію, яку готує планове управління (відділ), а яку - бухгалтерія, оскільки в системі бухгалтерського обліку планові показники не відображаються.

До облікової інформації, на підставі якої формується внутрішня звітність, висувається ряд вимог (табл.1.1) [8, c.17].

Таблиця 1.1.

Вимоги, які висуваються до інформації

Значимість	Впливає на прийняття рішень, корисна для користувачів в потрібний час при складанні планів
Достовірність	Правдиво представлена, легко перевіряється та має нейтральний характер
Повнота	Містить максимум того, що необхідно знати зацікавленим особам і включає всі необхідні коментарі
Релевантність	Пов'язана з діями, що передбачають отримання бажаних результатів. Для цього необхідно знати сферу застосування інформації та її джерело
Відсутність систематичних помилок	Передбачає незацікавлене визначення та передачу інформації, а також використання технічних прийомів та методів, що виключають внесення систематичних помилок

До облікової інформації для зовнішнього користувача пред'являються свої особливі вимоги, які характеризують цінність і важливість інформації. В системі бухгалтерської інформації міститься конфіденційна інформація, в більшій частині призначена для внутрішніх користувачів, яка охороняється законом про комерційну таємницю, зазначає І.В. Колос. Деяка частина цієї інформації може бути корисною для зовнішніх учасників, але може стати корисною і для конкурентів. Отже, її надання або публікація не є обов'язковою [11, c.22].

Види інформації прямо залежать від видів обліку, які ведуться на підприємстві. Ними, зокрема, можуть бути:

фінансовий облік, який забезпечує бухгалтерське оформлення і реєстрацію господарських операцій, узагальнення інформації на рахунках і в регістрах обліку, ведення зведеного обліку і складання фінансової звітності, забезпечує контроль за використанням ресурсів у процесі господарської діяльності, а також забезпечує інформацією зовнішніх і внутрішніх користувачів:

управлінський облік - це процес одержання, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки та контролю всередині підприємства;

оперативний - облік окремих господарських і технологічних операцій для оперативного керівництва;

статистичний - вивчення масових і окремих типових господарських операцій та соціально-суспільних явищ [8, c. 20].

Таким чином, стверджує І. Бєлоусова, управлінський облік значно відрізняється від традиційного фінансового обліку, який орієнтується на складання фінансової звітності. Ще однією дуже важливою розбіжністю є регламентація обліку. Управлінський облік розробляється безпосередньо підприємством за індивідуальними потребами, а фінансовий регламентується державою. Крім того, інформація фінансового обліку є загальнодоступною, а управлінського - представляє собою комерційну таємницю підприємства [12, c.39].

Об'єднує ці два види обліку те, що вони суворо документовані, проте в управлінському обліку використовуються, як правило, нетипові форми документів, які складаються в залежності від запитів користувачів [12, c.39].

Більшість теоретиків та практиків в сфері обліку дотримуються думки про те, що управлінський облік як самостійний вид формування та використання економічної інформації, не тільки має право на існування, але й нагально необхідний. Ця позиція знайшла відображення в міжнародних стандартах обліку та звітності, в англомовній економічній літературі, в практичній діяльності багатьох зарубіжних та вітчизняних підприємств.

Розглядаючи роль управлінського обліку, потрібно відмітити, що історично він часто мав другорядне значення після фінансового обліку. Однак розширення підприємств, зміни в технологіях, державне регулювання, а також підвищення освітнього рівня менеджерів за останні десятиріччя прискорили розвиток управлінського обліку і призвели до широкого визнання його як спеціальної області дослідження [13, 14].

Саме тому впровадження управлінського обліку на підприємствах є необхідною передумовою їх успішної роботи, створення оптимальної ринкової інфраструктури, виживання підприємств в умовах вільної конкуренції та зростання їх економічного потенціалу.

У праці М.Г. Чумаченко зазначено: "основними факторами, що сприяють зростанню ролі управлінського обліку, є:

посилення конкуренції;

розвиток автоматизації виробничих процесів, а також нових методів управління;

використання комп'ютерної техніки для управління та автоматизація облікових робіт" [13, c. 19].

Але незважаючи на це, сьогодні питання про місце і роль управлінського обліку в системі управління підприємством є предметом полеміки вітчизняних і зарубіжних бухгалтерів та вчених-економістів. їх погляди з цього приводу можна класифікувати за наступними позиціями:

) управлінський облік як такий не існує, є лише виробничий облік, який включає планування та облік виробничих витрат, калькулювання та аналіз собівартості продукції (товарів, робіт, послуг);

) управлінський облік є самостійним видом обліку і навчальною дисципліною;

) управлінського обліку як такого не існує, оскільки всю інформацію для управління підприємством надають оперативно-технічний, статистичний та бухгалтерський облік;

) управлінський облік виступає підсистемою бухгалтерського обліку [8].

Останній підхід ми вважаємо найбільш правильним. З цієї позиції управлінський облік - це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки та контролю всередині підприємства.

Л.В. Нападовська трактує поняття "управлінський облік" за двома напрямами, як:

) систему накопичення, обробки, інтерпретації інформації для менеджерів з метою прийняття управлінських рішень;

) сукупність методів, які використовуються адміністрацією для вирішення управлінських проблем [14, c.9].

Управлінський облік дає можливість отримати інформацію про рух необоротних активів, виробничих запасів, надходження та втрачання грошових коштів, стан дебіторської та кредиторської заборгованості, витрати на виробництво та доходи від усіх видів діяльності, обгрунтувати поточні та перспективні управлінські рішення, що приймаються при формуванні виробничої та комерційної політики підприємства [15, 16].

Отже, управлінський облік є інструментом управління діяльністю підприємства, об'єднуючи практично всі функції управління - облік, планування, координацію, контроль, аналіз, прийняття рішень.

Л. Гнилицька слушно зауважує, що на кожному підприємстві система управлінського обліку має свої особливості, але водночас може включати в себе подібні елементи: збір інформації, структуризацію обліку за центрами відповідальності, бюджетування та розробку стандартів, аналіз системи показників, контроль та прийняття управлінських рішень [17, c.11].

Основними завданнями управлінського обліку є:

. Збір, обробка, узагальнення, зберігання та передача необхідної інформації для оперативного управління підприємством та прийняття оптимальних управлінських рішень по оптимізації процесу управління шляхом регулювання структури активів та пасивів підприємства При цьому аналізується робота підприємства за центрами відповідальності з точки зору прибутку, рентабельності, собівартості, капітальних інвестицій тощо.

. Перевірка законності та доцільності господарських операцій, забезпечення збереження господарських засобів та коштів, ефективне використання майна.

. Визначення підсумків господарської діяльності та оцінка ефективності діяльності підприємства в розрізі реалізованих виробів, центрів відповідальності, управлінських і технологічних рішень. При цьому потрібно проводити порівняння загального фінансового результату за даними фінансового обліку з даними управлінського обліку з метою контролю за маркетинговою діяльністю.

. Складання внутрішніх звітів, інформація яких призначена для власників підприємств та керівників (менеджерів) й інших внутрішніх користувачів бухгалтерської інформації. Зміст звітів може змінюватися залежно від їх цільового призначення і посади управлінця, для якого вони призначені [18-24].

Отже, в процесі ведення бухгалтерського управлінського обліку одержується узагальнююча інформація про стан господарювання; зміни, які відбуваються; стан взаєморозрахунків підприємства з іншими підприємствами та, на їх підставі, визначаються результати господарювання; надається користувачам для прийняття рішень повна, правдива та неупереджена інформація про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Серед передумов виникнення управлінського обліку можна виділити наступні: збільшення числа корпорацій, впровадження виробничого нормування, зміну правових та економічних відносин, розширення виробництва та зростання його концентрації, централізацію капіталу, утворення великих компаній, необхідність збереження їх комерційної таємниці тощо [25, c.32].

М.Г. Чумаченко пов'язує поширення управлінського обліку зі зростанням:

) розмірів монополій;

) неосяжних активів;

) втрат на науково-дослідні роботи;

) витрат на реалізацію;

) інфляції [13, c.16].

Виділяють наступні передумови виникнення управлінського обліку:

) розвиток залізничних доріг та морських сполучень розширює межі комерційної діяльності, а це вимагає складання перспективних прогнозних розрахунків, обчислення собівартості послуг, товарів, а також витрат на їх транспортування (середина XIX ст.);

) виникають дві паралельні та взаємодоповнюючі системи фінансового та управлінського обліку (остання третина XIX ст.);

) Ф. Тейлором створюється система виробничого нормування, яка призводить до формування принципів стандарт-косту, широко використовуються відносні оціночні величини (типи прибутку) на інвестований капітал (остання чверть XIX ст.) [26, 27].

Проте головним практичним кроком на шляху становлення і розвитку бухгалтерського управлінського обліку було виділення із загальної бухгалтерської служби підприємства управлінської бухгалтерії [28, c.7].

Лінник Є.С. вважає, що сучасний управлінський облік, використовуючи зовнішню та внутрішню інформацію, забезпечує потреби не тільки виробництва, але й маркетингу, управління дослідженнями та інших функцій бізнесу. Він здійснює аналіз діяльності з урахуванням як поточних, так і довгострокових цілей, розробляє методи отримання, збору інформації про вирішальні фактори успіху: якість, інновації, час тощо [29, c.18].

Управлінський облік як підсистема бухгалтерського обліку має предмет, метод та об'єкти. Вивчення того, що обліковується, розкриває зміст предмету бухгалтерського управлінського обліку.

Сутність та зміст предмету бухгалтерського управлінського обліку розкриваються, насамперед, через його об'єкти. Об'єкт - це явище або предмет, на який спрямована будь-яка діяльність [29, с. 19].

За дослідженням Ф.Ф. Бутинця, об'єкти бухгалтерського управлінського обліку за змістом та призначенням можна поділити на дві групи (рис.1.2) [8, c.22].

Рис.1.2 Предмет і об'єкти управлінського обліку

Звернемо увагу на другу групу об'єктів бухгалтерського управлінського обліку.

До цієї групи відносять наступні вили діяльності:

постачальницько-заготівельна - придбання, зберігання, забезпечення виробництва матеріальними ресурсами та виробничим обладнанням із запасними частинами для його утримання і ремонту;

виробнича - процеси, що обумовлені технологією виробництва продукції та складаються з основних та допоміжних операцій; операції по удосконаленню продуктів, що випускаються, та розробка нових;

фінансово-збутова - маркетингові дослідження та операції по вивченню та формуванню ринку збуту продукції; безпосередньо збутові операції, включаючи упакування, транспортування та інші види робіт; операції, що сприяють зростанню обсягу продаж, починаючи з реклами продукту і закінчуючи встановленням прямих зв'язків із споживачами; контроль якості продукції, що випускається;

організаційна - створення організаційної структури підприємства відокремлення з системи підприємства функціональних відділів, служб, цехів, дільниць: організація інформаційної системи на підприємстві з прямим і зворотнім зв'язком, що відповідає вимогам внутрішніх комунікаційних зв'язків між структурними підрозділами, різними рівнями управління, що відповідає функціям планування, контролю, оцінки виконання плану, стимулювання: операції координування дій внутрішніх виконавців, спрямованих на виконання основної мсти підприємства. Можна обрати інше групування об'єктів управлінського обліку, але в будь-якому випадку воно повинно відповідати основним цілям управління [8, c.23].

Бухгалтерський облік також має свій метод. Під методом слід розуміти методологічний комплекс як сукупність конкретних прийомів і способів пізнання, перетворення або оцінки дійсності. Методом обліку в практичному розумінні є використання різних прийомів обробки отриманих даних, які зафіксовані документально (спостереження, вимірювання, систематизація та реєстраційне узагальнення), сукупність прийомів і способів, що дають змогу обліку виконувати контрольні, аналітичні і управлінські завдання [8, 29-32].

Отже, управлінський облік - це комплексна система реєстрації, накопичення та передачі управлінської інформації, яка дозволяє зробити висновок про функціонування підприємства та його підрозділів, виявити недоліки в організації виробничо-збутової діяльності та прийняти обґрунтовані управлінські рішення для покращення ситуації.

 

1.2 Внутрішня бухгалтерська управлінська звітність та її значення в системі управлінського обліку

Ефективність управління економікою залежить передусім від якості одержаної інформації, цінність якої визначається придатністю комплексно характеризувати діяльність складних за своєю структурою об’єктів, зокрема сучасних підприємств. Показники, що кількісно характеризують зміни в підприємстві, формуються у звітності яка узагальнює первісний масив даних про їх господарську діяльність [33, c.82]

А.В. Погосова стверджує: "звітність є основним джерелом інформації і відображає результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій. Тому вона має відповідати завданням управління сучасним підприємством і, відповідно, задовольняти певні вимоги" [34, c.116].

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ст.1 передбачено поділ обліку на бухгалтерський та внутрішньогосподарський (управлінський). [1]

Виходячи з концепції поділу обліку, випливає необхідність поділу інформації, яка ними забезпечується, звідки і поділ звітності на зовнішню і внутрішню. Внутрішня звітність використовується тільки всередині підприємства. Зовнішня звітність використовується також і за межами підприємства і обов’язково має бути підписаною керівником і головним бухгалтером [35, 36].

Зовнішня звітність є засобом інформування зовнішніх користувачів про характер діяльності, дохідність і майновий стан підприємства. Складання внутрішньої звітності викликано потребою внутрішньогосподарського управління. Така звітність призначена для внутрішнього використання, прийняття управлінських рішень, контролю за їх виконанням, прогнозування, планування діяльності структурних підрозділів підприємства та для оцінки виконаних управлінських рішень. [37, 38]

Отже, зовнішньою слід вважати фінансову звітність підприємства, а внутрішньою - управлінську.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух коштів підприємства за звітний період. [1]

Річна звітність підприємств (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності і суб’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: Баланс підприємства (форма № 1); Звіт про фінансові результати (форма № 2); Звіт про рух грошових коштів (форма № 3); Звіт про власний капітал (форма № 4); Примітки до фінансових звітів (форма № 5) [37, c.10].

К. Є. Нагірська слушно зауважує, що на відміну від бухгалтерської звітності, яка розробляється на основі даних фінансового обліку й орієнтується на зовнішніх користувачів, управлінська звітність формується для внутрішніх користувачів - керівників різних рівнів управління підприємством. [39, c.78]

Серед науковців існують різні погляди на управлінську звітність, її сутність та економічну роль в управлінні.

Ф.Ф. Бутинець під внутрішньою бухгалтерською звітністю розуміє таку звітність, яка складається бухгалтером-аналітиком і подається як адміністрації підприємства, так і менеджерам усіх рівнів управління [8, c.21].

На думку Л.В. Нападовської, управлінська звітність є гнучкою системою форм інформації, яка складається за центрами витрат і центрами відповідальності. Вона має відображати умови, специфіку, особливості організації виробництва та потреб управлінського персоналу [40, c.51].

Управлінська (внутрішня) звітність - це комплекс взаємозв'язаних даних і розрахункових показників, що відображають функціонування підприємства як суб'єкта господарської діяльності, згрупованих у цілому по підприємству й у розрізі структурних підрозділів. Звітність є найважливішим джерелом інформації для аналізу та прийняття рішень [8, 23, 41].

На думку науковця Лемещук А.В., систему управлінської звітності можна визначити "як сукупність відповідних форм звітності у взаємозв'язаних показниках за об'єктами обліку для прийняття управлінських рішень. Основою для її складання є первинні та зведені облікові документи і внутрішні положення підприємства" [36].

Отже, управлінська звітність - це комплекс взаємопов’язаних даних і розрахункових показників, що відображають функціонування підприємства як суб’єкта господарської діяльності, згрупованих у цілому по підприємству й у розрізі структурних підрозділів. [8, 42-44]

Основна мета управлінської звітності - задоволення інформаційної потреби керівників різних рівнів управління.

Виходячи з цього, можна погодитися з думкою Н. Тлучкевич, що по відношенню до управлінської звітності не можуть бути встановлені загальні правила формування та представлення, застосовані єдині звітні форми. Складання управлінської звітності - це внутрішня справа кожної організації. [45, с.13]

Виділяють такі принципи формування внутрішньої управлінської звітності [46, 47]:

ü  адресності - звітність складається на запити відповідних її користувачів; достовірності - інформація, представлена у звітності, повинна бути підтвердженою відповідними первинними і внутрішніми документами та викликати довіру у її користувача;

ü  повного відображення - повинна містити всю необхідну інформацію, але не бути перенавантажена зайвою інформацією;

ü  періодичності - використання різних періодів часу (декада, місяць, квартал, рік);

ü  оперативності - складається в міру її необхідності, інформація, відображена в звітності, повинна випереджати будь-які рішення;

ü  конкретності - містить лише ту інформацію, яка визначена метою її складання;

ü  варіативності - містить кілька варіантів подій, які можуть впливати на рішення, що приймається на її основі, та сприяти вибору найкращого;

ü  аналітичності - містить детальну аналітичну інформацію по відповідних її об’єктах;

ü  корисності - витрати на складання, звітності не повинні перевищувати ефекту (вигоди), від її використання;

ü  "психології людини" - повинна враховувати психологічні особливості й рівень підготовки її користувачів.

Отже, із усього вищесказаного можна зробити висновок, що для ефективного управління підприємством недостатньо лише тієї інформації, що надає фінансовий облік, тобто фінансова звітність, так як кожне підприємство повинно передбачити можливі недоліки управління підприємством. Для ефективного функціонування підприємства слід звертати увагу на майбутні результати діяльності, щоб за можливості уникнути їх, а фінансова звітність дає уявлення про фінансовий стан і результати діяльності лише минулих і звітного періоду, тому кожне підприємство повинно самостійно розробляти ще й управлінську звітність, яка цю інформацію надасть [46, 47].

Г.Ю. Касьянова та С.Н. Колесников систему внутрішньої звітності визначають як один із найскладніших і найважливіших елементів управлінського обліку, що дозволяє керівництву підприємства з одного боку, зрозуміти межі своїх можливостей в отриманні необхідних показників та виконавців, а також можливостей інформаційної та технічної служб, а з іншого боку - отримати ці дані оформлені належним чином, тобто у вигляді, в якому їх зручно використовувати для прийняття управлінських рішень [48, c.217].

Система управлінської звітності - один з найбільш складних і важливих елементів управлінського обліку, що дозволяє керівництву підприємства, з одного боку, зрозуміти межі своїх можливостей в отриманні необхідних відомостей від виконавців, а також можливостей інформаційної та технічної служб, а з іншого боку - отримати ці відомості оформленими належним чином, тобто в тому вигляді, в якому ними зручно користуватися для прийняття управлінських рішень.

Необхідність внутрішньої звітності в системі децентралізованого обліку (за сферами відповідальності) підтверджує Н.В. Котельникова, зазначаючи: "Для кожної сфери відповідальності доцільно розробити набір показників, що характеризують ефективність його діяльності, а також регламент збору, обробки та зберігання отриманої інформації. Найважливішим тут є правильно визначити, яка інформація, що накопичена центрами, має знайти відображення в управлінській звітності" [49, с.48].

Крім того, система управлінської звітності - це результат діяльності будь-якої системи управлінського обліку або, інакше кажучи, продукт її діяльності, то, для чого вона створюється на підприємстві [50, с.8].

При формуванні системи управлінської звітності потрібно здійснити цілий ряд необхідних дій та заходів [51, с.12]:

Визначити форму, термін надання звіту і відповідального за його складання;

Скласти схему формування управлінських звітів, визначити власників вихідної інформації;

Наділити відповідального повноваженнями координатора, тобто, адміністративно дозволити йому отримання інформації у її власників;

Визначити користувачів інформації і форму, в якій вона надаватиметься.

Нападовська Л.В. визначає, що для успішного ведення проекту та отримання максимального прибутку від його реалізації необхідно виконати поетапно цілий ряд важливих завдань.

Етап 1. Сформувати комітет управління проектом [52, с.41].

Завданнями такого комітету є:

) приймати рішення за твердженням перерахованих вище стандартів;

) приймати оперативні рішення в процесі виробництва робіт;

) оцінити діяльність груп на місцях і при необхідності робити висновки.

Процес впровадження системи управлінської звітності виникненням численних ситуацій, коли необхідно приймати рішення, наприклад, з питань стандартизації процедур і довідників, фінансування проекту, що вимагає наявності групи оперативного реагування, наділеної максимально можливими повноваженнями. У принципі, аналіз процесу може здійснювати одна людина, але висока критичність прийнятих рішень та їх глибокий взаємозв'язок з найважливішими бізнес-процесами компанії вимагає прийняття зважених рішень за участю максимального числа представників зацікавлених сторін.

Етап 2. Сформувати робочу (проектну) групу в центральному офісі і на місцях (або філіях, якщо такі існують)

Така група вирішує в процесі створення системи управлінської звітності, такі завдання:

) здійснювати впровадження системи;

) адмініструвати систему та програми;

) настроювати опції для конкретного філії (якщо такий існує);

) керувати процесом і контролювати його в цілому;

) готувати питання на затвердження керуючого комітету;

) здійснювати безпосередні контакти з постачальником.

Якщо компанія має складну структуру, необхідна наявність додаткового персоналу, який забезпечує розробку та підтримку в актуальному стані облікових і управлінських стандартів підприємства, можливо, у складі економічних підрозділів (бухгалтерії, планового відділу) або у вигляді самостійного підрозділу.

Етап 3. Сформувати корпоративні стандарти

Формуються такі стандарти:

) фінансового обліку (план рахунків, облікова політика, шифри аналітичного обліку);

) матеріального обліку (довідник - кодифікатор матеріалів, стандарти обліку руху товару, фінансові документи, облікові регістри, супровідні документи, принципи управління складськими запасами в розрізі матеріалів);

) виробничого обліку (принципи розрахунку собівартості, принципи віднесення витрат, принципи обліку допоміжних і побічних виробництв).

Наведений перелік корпоративних стандартів є зразковим і в значній мірі залежить від виду діяльності компанії та її поточного стану (розмір, наявність або відсутність філій і т.д.). Рівень деталізації корпоративних стандартів залежить від ступеня інтеграції фінансових процесів головної організації і її підрозділів [52, с.43].

Вкрай рідко при створенні такого проекту вдається обійтися без залучення послуг зовнішніх консультантів. На жаль, вітчизняний ринок управлінських послуг тільки формується і не завжди можна знайти фахівця для вирішення приватних питань, які виникають в процесі розробки такої системи. При використанні послуг західних консультантів слід мати на увазі, що стандартний західний проект впровадження системи виходить з деяких пропозицій, які не відповідають вітчизняній практиці. До таких припущень відносяться [53, с.24]:

керівництво підприємства має чіткі стратегічні і тактичні цілі, в тому числі в області автоматизації (будь-який процес починається з постановки мети й оцінюється за досягнутими результатами, часу їх досягнення і витрат);

пріоритети перебувають у сфері підтримки автоматизацією планування і управління, а не звітних процедур;

керівництво та фахівці замовника вміють застосовувати, або, принаймні, мають деякі уявлення про стандартні технології управління підприємством і не потрібне спеціальне навчання у випадках використання їх елементів у проекті;

працює ієрархічна структура управління, тобто розпорядження керівництва обов'язкові для виконавців;

учасники проекту з боку замовника, позитивно ставляться до підвищення кваліфікації, яке буде відбуватися у зв'язку з виконанням проекту;

при необхідності можлива зміна ролей учасників проектної групи, що не повинно вплинути на загальний хід створення проекту системи управлінської звітності.

Впровадження конкретної форми внутрішньої управлінської звітності проводиться в три основних етапи.

Перший етап - Це аналіз необхідної інформації з метою підтвердження можливості отримання цього документа. Форми можуть піддаватися правці, тобто змінюватися за зовнішнім виглядом, за формами подання інформації. Це вважається досить незначним елементом спільної роботи з впровадження управлінської звітності. Як правило, перший етап проводиться по бухгалтерських регістрах, і факт відсутності в них інформації, необхідної для управління можна вважати природним. У цьому випадку необхідно визначити джерела отримання необхідної інформації, які можуть перебувати у функціональних підрозділах, наприклад, відділ продажів або відділ закупівель, виробничі відділи і т.д. Особливо важливо проаналізувати сам факт наявності необхідної інформації. Наприклад, може виникнути ситуація, що існуючі форми первинних документів не мають реквізитів, необхідних для отримання відповідного звіту. У цьому випадку слід провести роботу з доопрацювання цих форм або впровадження системи додаткового обліку даних форм первинного документа. Хоти найчастіше первинні документи містять необхідний обсяг інформації. Але ця інформація не обробляється у вигляді управлінської звітності. У цьому випадку необхідно визначити форму відповідних звітів, призначити відповідальних за їх отримання і зобов'язати власників цієї інформації надавати ці звіти у встановлений час.

Другий етап - Це етап перегляду всіх облікових регістрів і облікової практики підприємства, зорієнтований на те, щоб інформація, яка відповідає основній управлінської звітності, оперативно і постійно необхідна підприємству, а також звітність, необхідна для стратегічного аналізу діяльності, були відображені в облікових регістрах. Для того щоб отримати інформацію облікових регістрів, необхідно кілька модифіковані аналітичний облік, щоб необхідна інформація відбивалася в ньому постійно.

Третій етап - створення автоматичної системи формування управлінської звітності. Це можливо при наявності після придбання відповідного програмного забезпечення. На цей рахунок існує ряд рекомендацій:

при виборі системи фінансового управління необхідно, щоб вона мала розвинену систему аналітичного обліку, причому, щоб вона дозволяла виробляти автоматизоване формування аналітичних проводок на підставі реквізитів первинних документів;

центри витрат повинні мати наскрізну аналітику, загальну для ряду рахунків; мати механізми розподілу коштів, накопичених на одному аналітичному рахунку, на інші; мати механізм бюджетування та інші інструменти управління [54, c.250].

Великі підприємства повинні мати у своєму розпорядженні спеціальні функціональні модулі, що забезпечують відстеження руху матеріальних потоків у процесі виробництва, накопичення робочими центрами прямих і непрямих витрат [55, c.118].

Для кожного з видів виробництва доцільно використовувати окремі форми управлінської звітності, склад якої повинен включати:

накопичувальні звіти (оперативні) - складаються окремо по видах виробництва, біологічних активах, продукції (групах і видах), структурних підрозділах, центрах відповідальності, сегментах підприємства за короткі проміжки часу (тиждень, місяць тощо);

зведені звіти (поточні) - складаються на основі накопичувальних форм звітності та містять систематизовані дані по видах виробництва, об’єктах обліку, про діяльність підрозділів (показники сегмента) на певну дату (місяць, квартал);

підсумкові звіти - відображають результати діяльності структурних підрозділів, центрів відповідальності (сегментів) та підприємства в цілому за певний період (квартал, рік) [56, с.439].

Строки надання і періодичність управлінської звітності - також вельми важливий параметр, який впливає на результативність всієї системи.

Періодичність складання управлінської звітності - питання індивідуальне. Однак загальним критерієм вибору періодів складання звітності є своєчасність прийняття за даними звітності управлінських рішень, тобто, коли управлінські рішення здатні в початковій стадії запобігти розвитку негативних тенденцій, або навпаки, сприяти розвитку позитивних тенденцій. Так як на нижніх рівнях роль оперативності прийняття управлінських рішень вище, ніж на верхніх, періоди подання звітності на нижніх рівнях значно коротше.

З деякою часткою умовності можна виділити три стандартних часових періоди, які є базовими для організації обліку та надання практично всієї управлінської звітності на підприємстві [8, 57]:

короткострокова звітність;

середньострокова звітність;

періодична (стратегічна або довгострокова) управлінська звітності.

Короткостроковою вважається звітність, яка надається найбільш часто: щоденна та щотижнева. Однак на деяких підприємствах, дуже рідко, у зв'язку зі специфікою виробництва і розміром самого підприємства, в якості короткостроковій виступає щомісячна звітність. Така звітність іноді називається оперативною, що не зовсім вірно. Оперативною вважається звітність, яка фіксує реєстрацію господарських операцій у вигляді низки первинних документів за функціональними підрозділами. В зв’язку з цим, короткострокова звітність - це надання інформації з первинних документів у тих чи інших аналітичних розрізах. Тобто, такої інформації, яка найбільш актуальна для підприємства і найбільш повно відображає важливі та динамічні сторони його діяльності. Також в короткостроковій звітності можуть відображатися ті сторони діяльності підприємства, до яких оперативний облік не має жодного відношення. Наприклад, може містити статистичну обробку даних або розрахункову інформацію, необхідну на даний момент. Основними користувачами такої звітності являються менеджери середнього рівня або лінійні керівники (начальники структурних підрозділів підприємства тощо). Саме вони повинні приймати управлінські рішення на основі даної інформації

Другий часовий період - середньострокова управлінська звітність. Внутрішня звітність даної групи складається з періодичністю від одного разу в тиждень, до одного разу на місяць. Така звітність поєднує у собі, як правило, показники діяльності підприємства в різних аналітичних розділах і обов’язково містить дані прогнозування цих показників на наступний період. Наприклад, якщо в певній управлінській звітності аналізується собівартість з періодичністю 1 раз на місяць, доцільним є розрахунок і внесення до звітності прогнозу зміни собівартості на наступний місяць у відповідності зі зміною ринкових цін на матеріали та сировину, тобто виникає необхідність моніторингу зміни вартості сировини для складання звіту і значно зростає управлінська цінність отриманої з такої звітності інформації.

В подальшому на основі даних такої управлінської звітності можна спробувати спрогнозувати зміну цін на вироблену продукцію і на основі отриманих даних показати динаміку зміни її рентабельності. Споживачами такої звітності являються менеджери більш високого рівня: керівники підприємства, менеджери вищої ланки, провідні спеціалісти тощо. Оскільки велика кількість рішень, які приймаються на основі управлінської звітності складеної на середньостроковий період можуть справляти суттєвий вплив на всю діяльність підприємства [58, c.231].

Довгострокова внутрішня управлінська звітність складається з періодичністю від одного разу на місяць до одного разу на півроку. Метою її складання є встановлення взаємозв’язку з фінансовою звітністю, виявлення та висвітлення змін та зв’язку між управлінськими показниками та звітними даними. У західній практиці така звітність складається досить рідко - раз на рік. Це пов’язано з тим, що фінансова звітність теж складається раз на рік [8, 57].

В динамічних умовах Української економіки її доцільно складати раз на півроку, а ще краще, раз на квартал, оскільки й фінансова звітність теж складається щоквартально. Це забезпечить співставність даних управлінської звітності з фінансовими звітами, виявити зміни та усунути недоліки. У практиці вітчизняних підприємства довгострокова управлінська звітність має стати стратегічним аналітичним інструментом, який би вказував як реагувати на зміни економічної ситуації, зокрема рівня цін на діяльність підприємства та був би прив’язаним до показників квартальної фінансової звітності [59, 60].

Як слушно зазначає М.Д. Корінько, періодичність складання внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності визначає підприємство в особі його керівників в залежності від потреб управління у своєчасній та достовірній управлінській інформації. Для кожної однорідної групи центрів відповідальності і звітних сегментів встановлюються свої форми звітності та фіксуються строки її складання. Це забезпечить апарат управління оперативними даними з кожного підрозділу та ланки підприємства. При цьому важливим є фіксування виконавців та чіткий графік надання звітності. Доцільним також є введення системи санкцій за несвоєчасне подання управлінських звітів [61, c.93].

Отже, зважаючи на зовнішньоекономічні умови функціонування вітчизняних підприємств, динамізм ринку та нестабільність фінансово-економічної політики уряду, найбільш важливе значення у вітчизняній практиці складання управлінської звітності має короткострокова управлінська звітність, яка повинна відображати динаміку зміни аналітичних показників у різних розрізах, містити планові показники і мати елементи податкового планування.

2. Організація управлінського обліку та управлінської звітності на підприємстві

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства

Виробничий сільськогосподарський кооператив ім. Ватутіна Хорольського району Полтавської області розпочав своє існування в 2001 році в результаті реорганізації колишнього колгоспу ім. Ватутіна. Попереднє господарство вело свою історію існування з 1964 року і утворилося воно в наслідок об’єднання трьох невеликих господарств і отримало назву колгосп ім. Ватутіна. Як відомо саме в цей період ішов процес укрупнення господарств шляхом злиття декількох невеликих в одне. В 1993 році господарство змінило назву на КСП ім. Ватутіна. В 2003 році в наслідок реорганізації та розпаювання господарства на правлінні було прийнято рішення про зміну форми господарювання та зміни назви. В результаті господарство отримало назву ВСК ім. Ватутіна.

ВСК ім. Ватутіна розташовано в Лівобережній частині України, в зоні Лісостепу в його центральній частині і об’єднує в собі чотири населені пункти: села Петрівка, Садове, Єньки, та Гирино.

Центр господарства розташовано в селі Петрівка, від якого відстань до обласного центру міста Полтава становить 124 кілометрів, до районного центру міста Хорол - 12 кілометрів і до залізничної станції - 19 кілометрів. На території господарства знаходяться асфальтовані дороги, що зв’язують населенні пункти як між собою так і з іншими господарствами.

В своєму користуванні господарство має чорноземи, як і більшість господарств що розташовані в даній зоні. У відношенні до загальної земельної площі складова чорноземів становить - 73%, дерново-підзолистих - 22% та піщаних - 5%.

В даній частині України де розташоване господарство ВСК ім. Ватутіна клімат помірний, що сприяє вирощуванню широкого спектру культур, що рекомендовані для нашої зони.

Дані багаторічних спостережень за температурою в даному районі свідчать, що найвища температура влітку становила 40ºС 9.08.2002 р., а найвища температура взимку становила - 30ºС 14.01.1999 р. Глибина промерзання грунту в найхолодніші роки досягала 1 метра 3 сантиметрів. Довжина без морозного періоду в середньому становить 225 днів. Кількість днів з температурою повітря вище 10ºС становить - 180 днів. Середньорічна кількість опадів за рік становить 535 мм.

Для формування цілісного уявлення про досліджуване підприємство розглянемо динаміку показників розміру ВСК ім. Ватутіна (табл.2.1.)

 

Таблиця 2.1

Динаміка показників розміру ВСК ім. Ватутіна за 2009-2011 рр.

Показники	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2011 р. у % до
				2009 р.	2010 р.
Валова продукція сільського господарства (в постійних цінах 2010 р.), тис. грн - всього:	12389,5	13016,1	18794,3	151,7	144,4
Товарна продукція (у фактичних цінах реалізації), тис. грн	11762,9	12194,7	17532,5	149,0	143,8
Площа сільськогосподарських угідь, га	3536	3514	3291,99	93,1	93,7
у т. ч. рілля, га.	3536	3466	3243,09	91,7	93,6
Середньорічна чисельність працівників, чол.	220	231	232	105,5	100,4
Середньорічна вартість активів, тис. грн	21169,5	22222,0	23683,5	111,9	106,6
Власний капітал, тис. грн	20923	22102	10622	50,8	48,1
Рівень рентабельності, %	4,7	4,1	28,1	597,9	685,4

Як видно з таблиці, підприємство з року в рік збільшує обсяги реалізованої товарної продукції: у 2011 р. було реалізовано продукції на суму 17 532,5 тис. грн, що на 49,0 % більше, ніж у 2009 р. і на 43,8 % більше від рівня 2010 р. Площа сільськогосподарських угідь незначним чином знижується з кожним роком і у 2011 р. скоротилась порівняно з попереднім роком на 6,3 %, площа ріллі зменшилась на 6,4 %. Середньорічна чисельність працівників теж поступово зростає: порівняно з 2009 р., у 2011 р. працювало на 5,5 % більше.

Середньорічна вартість активів підприємства теж з кожним роком збільшується і в 2011 р. зросла на 11,9 % порівняно з 2009 р. і на 6,6 % порівняно з 2010 р. Сума власного капіталу підприємства навпаки знижується. Це свідчить про поступове зростання залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування і є негативною тенденцією. Рівень рентабельності дуже сильно зріс у 2011 р. і був на рівні 28,1 %, що у 6,8 разів більше від рівня попереднього року. Це є позитивним фактором діяльності підприємства.

Важливе значення для економічної характеристики підприємства має дослідження структури його товарної продукції (табл.2.2).

 

Таблиця 2.2

Обсяг і структура товарної продукції ВСК ім. Ватутіна за 2009-2011 рр.

Галузі і види продукції	2009 р.		2010 р.		2011 р.		2011 р. у % до
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	2009 р.	2010 р.
1. Продукція рослинництва-всього	7320,8	62,2	5610,6	46,0	11428,3	65,2	156,1	203,7
В т. ч. зернові і зернобобові всього	4743,0	40,3	3178,1	26,1	5790,3	33,0	122,1	182,2
з них: пшениця	2644,4	22,5	1683,7	13,8	2639,6	15,1	99,8	156,8
жито	9,9	0,1	9,9	0,1	49,2	0,3	497,0	497,0
гречка	-	127	1,0	71,1	0,4	-	56,0
кукурудза на зерно	1375,9	11,7	1346,4	11,0	2633,6	15,0	191,4	195,6
ячмінь	456,9	3,9	9,7	0,1	457,3	2,6	100,1	4714,4
горох	215,9	1,8	-	-	0,2	0,0	0,1	-
овес	40,1	0,3	1,4	0,0	39,3	0,2	98,0	2807,1
соняшник	1560,5	13,3	1803,6	14,8	2910,6	16,6	186,5	161,4
цукрові буряки	950,7	8,1	371,4	3,0	2492,9	14,2	262,2	671,2
овочі відкритого грунту	31,6	0,3	38,7	0,3	24,5	0,1	77,5	63,3
інша продукція рослинництва	35,0	0,3	218,8	1,8	110,0	0,6	314,3	50,3
2. Продукція тваринництва-всього	3018,9	25,7	4952,4	40,6	5748,2	32,8	190,4	116,1
в т. ч.: вирощування худоби та птиці (в живій масі): великої рогатої худоби	335,1	2,8	325,8	2,7	586,8	3,3	175,1	180,1
свиней	1,2	0,0	1,3	0,0	31,1	0,2	2591,7	2392,3
овець	2,6	0,0	4,2	0,0	8,8	0,1	338,5	209,5
молоко	2676,0	22,7	4611,4	37,8	5120,2	29,2	191,3	111,0
інша продукція тваринництва	4,0	0,0	9,7	0,1	1,3	0,0	32,5	13,4
4. Послуги в сільському господарстві	1423,2	12,1	1631,7	13,4	356,0	2,0	25,0	21,8
Усього по підприємству	11762,9	100,0	12194,7	100,0	17532,5	100,0	149,0	143,8

Аналізуючи обсяг та структуру товарної продукції ВСК ім. Ватутіна за 2009-2011 рр. можна зробити висновок, що більшу питому вагу займає тваринництво і його частка поступово зростає. Серед продукції рослинництва найбільшу питому вагу у 2011 р. мали зернові культури (33,0 %), з них пшениця та кукурудза на зерно становили по 15 %, ячмінь - 2,6 %. Питома вага соняшнику у 2011 р. була найбільшою за досліджуваний період - 16,6 %. Цукрові буряки у 2011 р. займали 14,2 %.

Питома вага тваринництва у структурі товарної продукції 2009 р. склала 25,7 %, у 2010 р. його питома вага зросла на 14,9 пунктів і становила 40,6 %, у 2011 р. його частка знизилась до рівня 32,8 %. У структурі товарної продукції тваринництва переважає реалізація молока (29,2 %), незначну питому вагу мають виробництво ВРХ (3,3 %) та свиней (0,2 %). Послуги становлять 25 % від загального обсягу товарної продукції 2011 р. Отже, підприємство має зерново-молочний напрямок спеціалізації з інтенсивним виробництвом соняшнику.

Ефективність діяльності підприємства багато в чому залежить від об’єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючого й очікуваного фінансового стану підприємства. Критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його платоспроможність, тобто готовність виконати без затримки першочергові платіжні зобов'язання за рахунок наявних коштів та поточних надходжень від господарської діяльності. Підприємство вважається платоспроможнім, якщо сума готівки, дебіторської заборгованості та інших легко ліквідних активів більша або дорівнює першочерговим платіжним зобов'язанням.

В теперішніх, надзвичайно складних економічних умовах функціонування сільськогосподарських підприємств показники платоспроможності господарства і ліквідності балансу мають суттєве значення і впливають на економічні умови діяльності підприємства.

Розглянемо показники платоспроможності в ВСК ім. Ватутіна за 2009-2011 рр. (табл.2.3).

Підприємство вважається платоспроможним, коли коефіцієнт платоспроможності більший або дорівнює одиниці. Якщо коефіцієнт менший одиниці, то підприємство зможе погасити на визначену дату лише певну частину боргів. Якщо коефіцієнт дорівнює нулю, то підприємство є банкрутом.

 

Таблиця 2.3

Платоспроможність ВСК ім. Ватутіна за 2009-2011рр. станом на кінець року

№ пп.	Показники	2009 р.	2010 р.	2011 р.	Відхилення (+,-) 2011 р. від 2009 р.
1.	Платіжні засоби:
	Запаси:
	- готова продукція	2577	2640	3007	430
	- товари	-	-	-
	Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	1766	2107	148	-1618
	Дебіторська заборгованість за розрахунками	-	-	5207	5207
	Поточні фінансові інвестиції	-	-	-
	Грошові кошти та їх еквіваленти	1404	1143	107	-1297
	Разом платіжних засобів	5747	5890	8469	2722
2.	Платіжні зобов’язання:
	Короткострокові кредити банків	-	-	-	-
	Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	107	377	170	63
	Поточні зобов’язання за розрахунками:
	- з бюджетом	11	42	523	512
	- зі страхування	57	103	39	-18
	- з оплати праці	224	262	154	-70
	- з учасниками	-	-	-	-
	- із внутрішніх розрахунків	39	-	7887	7848
	Разом платіжних зобов’язань	438	784	8773	8335
3.	Перевищення:				0
	платіжних засобів	5309	5106		-5309
	платіжних зобов’язань			304	304
4.	Коефіцієнт платоспроможності	13,12	7,51	0,97	-12,16

Отже, за досліджуваний період ВСК ім. Ватутіна суттєво знизило рівень своєї платоспроможності. Так, у 2009 р. підприємство мало 5747 тис. грн платіжних засобів та 438 тис. грн платіжних зобов’язань і коефіцієнт його платоспроможності становив 13,12. У 2010 р. коефіцієнт платоспроможності знизився до рівня 7,51, що також свідчить про високий рівень платоспроможності.

А от у 2011 р. за рахунок зростання заборгованості із внутрішніх розрахунків порівняно з 2010 р. на 7887 тис. грн коефіцієнт платоспроможності знизився до рівня 0,97. Це є негативним явищем для підприємства, оскільки означає, що підприємство не може погасити у повній мірі свої поточні зобов’язання за рахунок усіх наявних оборотних активів.

Для того, щоб мати можливість своєчасно розраховуватися за своїми зобов’язаннями, підприємству потрібно не тільки мати в достатній кількості платіжні засоби, а й мати змогу швидко перетворити ці засоби у грошові кошти. Можливість перетворення матеріальних цінностей та інших активів підприємства у грошові кошти на конкретну дату з метою погашення заборгованості перед кредиторами, інвесторами, банками і іншими особами характеризують показники ліквідності балансу підприємства.

Отже, під ліквідністю підприємства розуміють його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань. Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов’язань з наявністю ліквідних коштів.

Показники ліквідності балансу господарства відображають здатність на конкретну дату своїми активами погашати заборгованість перед кредиторами, банками, інвесторами за рахунок реалізації майна. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності. Це показники абсолютної ліквідності, проміжної ліквідності та коефіцієнт загального покриття (табл.2.4).

Як видно з таблиці, ліквідність підприємства за досліджуваний період суттєво знизилась. Коефіцієнт абсолютної ліквідності у 2009-2010 рр. був вищий за норму (0,2), а у 2011 р. становив лише 0,01 що означає нестачу грошових коштів підприємства в касі та на поточному рахунку в банку. Порівняно з 2009 р. підприємство у 2011 р. зазнало критично низького значення абсолютної ліквідності. Для його підвищення необхідно проводити стабілізаційні антикризові заходи.

 

Таблиця 2.4

Показники ліквідності балансу ВСК ім. Ватутіна за 2009-2011 рр.

Показники	2009 р.	2010 р.	2011 р.	Відхилення (+, - ) 2011 р. від 2009 р.
Ліквідні активи
1.1 Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції	1404	1143	107	-1297
1.2 Дебіторська заборгованість	1779	2310	5207	3428
1.3 Запаси	8089	8961	14574	6485
Всього ліквідних засобів	11272	12414	19890	8618
Короткострокові зобов’язання	456	813	9078	8622
Коефіцієнт ліквідності балансу
абсолютний (1.1/2)	3,08	1,41	0,01	-3,07
проміжний ( (1.1+1.2) /2)	6,98	4,25	0,59	-6,39
загального покриття ( (1.1+1.2+1.3) /2)	24,72	15,27	2, 19	-22,53

Проміжний коефіцієнт ліквідності показує яку частку поточних зобов’язань спроможне покрити підприємство за рахунок грошових коштів в касі і на рахунках в банку та дебіторської заборгованості. ВСК ім. Ватутіна має проміжний коефіцієнт ліквідності у 2011 р. на рівні 0,59, що означає можливість покриття поточних зобов’язань найбільш ліквідною частиною оборотних активів лише на 59,0 %. Порівняно з 2009 р. проміжний коефіцієнт ліквідності знизився на 6,39, що є негативним явищем.

Загальний коефіцієнт ліквідності 2009-2010 рр. теж був набагато вищий за норматив (2,0), проте у 2011 р. його значення на кінець року становило 2,19 при нормативному значенні 2. Коефіцієнт загальної ліквідності показує яку частину поточних зобов’язань здатне погасити підприємство, використавши при цьому всі оборотні засоби. Тобто на кінець 2009 року фермерське господарство було спроможне покрити поточними оборотними засобами наявні поточні зобов’язання.

Управління ліквідністю дозволяє уникнути тривалої, а нерідко тимчасової неплатоспроможності і полягає в гнучкому та оперативному плануванні та координації виплат по боргових зобов’язаннях з грошовими надходженнями на рахунок господарства.

Організаційна структура підприємства нескладна і в повній мірі задовольняє потреби підприємства в управлінні, контролі та забезпеченні його ефективного функціонування. Господарство має власні складські приміщення, тракторний парк, автопарк, ремонтну майстерню.

При організації обліку господарство керується Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року зі змінами і доповненнями та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку України, затвердженими Міністерством фінансів України. Відповідно до статті 8 цього Закону ВСК ім. Ватутіна самостійно визначає свою облікову політику.

Одним із основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є застосування обраної облікової політики. Вона видається наказом по підприємству і підписується керівником, головним бухгалтером. Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено чотири організаційні форми ведення бухгалтерського обліку, з яких найбільш поширеною є створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером, яка і має місце в ВСК ім. Ватутіна. Основним внутрішньогосподарським нормативно-правовим актом, згідно якого організовується облік на підприємстві є Наказ про облікову політику підприємства.

Бухгалтерській облік у ВСК ім. Ватутіна здійснюється за автоматизованою формою обліку (рис.2.1).

Рис.2.1 Схема автоматизованої форми бухгалтерського обліку

Застосування комп’ютерів вносить значні зміни в організацію документування: по-перше, використовуються електронні носії первинної інформації і електронні первинні документи, по-друге, первинні документи складаються в автоматичному режимі і одразу сума по цій операції потрапляє у всі регістри бухгалтерського обліку та до фінансової звітності.

Найбільш повно відповідає поставленим задачам, чинному законодавству, дозволяє оперативно слідкувати за всіма господарськими та обліковими процесами система програм автоматизованого обліку "1С: Підприємство 7.7". Вона є продуктом фірми "1С", представленим сьогодні на ринку. Система "1С: Підприємство 7.7" є універсальним "конструктором", який складається з необхідних елементів для побудови автоматизованої системи обліку на малих, середніх підприємствах, а також у бюджетних установах і організаціях.

ВСК ім. Ватутіна здійснює автоматизований бухгалтерський облік на платформі "1С: Підприємство 7.7". Дана програма повністю задовольняє потреби керівників та бухгалтерської служби в обліку та аналізі в оперативних даних.

Робоча система "1С: Підприємство" має таку структуру:

-           базові компоненти, які розроблено безпосередньо фірмою "1С" та покладено в основу всієї системи;

-           конфігурація створена фірмою "1С" та орієнтована на завдання обліку на конкретному підприємстві;

-           інформаційна база, що наповнюється користувачами під час поточної облікової роботи.

Зауважимо, що під терміном "конфігурація" розуміють структуру облікових даних, що встановлюється на комп'ютер при створенні нової інформаційної бази (план рахунків, довідники аналітичного обліку, форми документів реквізити. вони відрізняються на кожному підприємстві в залежності від мети завдань і потреб користувачів).

У програмі також реалізовані можливості ведення на одному робочому місці бухгалтерського обліку декількох підприємств, ведення обліку паралельно в декількох робочих планах рахунків, багатовимірного та багаторівневого аналітичного обліку, кількісного та валютного обліку.

Підводячи підсумки, можна сказати, що у ВСК ім. Ватутіна добре організовано бухгалтерський облік, працівники бухгалтерії дотримуються нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку і звітності та норм Податкового кодексу України. Управлінський облік здійснюється у недостатній мірі і потребує удосконалення.

2.2 Організація управлінського обліку на підприємстві

Підприємство може самостійно розробляти систему і форми внутрішньогосподарського управлінського обліку, а також звітності і контролю господарських операцій. Отже, неможливо визначити чіткий порядок організації управлінського обліку на кожне підприємство, однак можна визначити цілий ряд факторів, які впливають на його побудову, а також визначити загальні принципи організації обліку для управлінських потреб.

Організація бухгалтерського управлінського обліку на підприємстві складається з трьох етапів:

. Методологічний;

. Технічний;

. Організаційний.

На першому етапі обирається модель управлінського обліку в залежності від його мети, визначаються об'єкти та методи обліку витрат, а також елементи бухгалтерського обліку, які можуть служити для формування інформації необхідної для прийняття управлінських рішень. Це план рахунків управлінського обліку, складання калькуляційних статей та інше.

На другому - технічному - етапі обирається склад регістрів аналітичного обліку, форми внутрішньої звітності і визначення напрямку руху інформації в середині підприємства.

Третій етап передбачає розподіл обов'язків між працівниками в системі управлінського обліку.

Створення системи управлінського обліку для конкретних цілей також відбувається в три етапи, кожен з яких вирішує наступні специфічні завдання.

. Формування управлінського рішення, облікової задачі або аналіз і опис існуючого рішення.

Дії виконуються у наступній послідовності:

а) визначається управлінська задача та її управлінське рішення;

б) визначається перелік даних, які необхідні для її вирішення, а також, система їх збирання та правила документообороту;

в) визначаються результати, яких планується досягти та призначаються відповідальні за досягнення результатів.

. Ув'язка прийнятих рішень із існуючими управлінськими рішеннями, обліковою політикою, бухгалтерською практикою і існуючими обліковими технологіями.

На цьому етапі обов'язково необхідно узгодити дані управлінського обліку з даними фінансового і податкового обліку. Потрібно, щоб результати за період за різними методами обліку відрізнялись в незначній мірі. Розроблена технологія управлінського обліку може потребувати зберігання специфічних даних або реалізації даних нових функцій у програмному забезпеченні;

. Впровадження облікових технологій.

Якщо всі дії попередніх етапів виконано максимально чітко, то на третьому етапі не повинно виникати проблем.

Необхідно офіційно покласти відповідальність за збирання та аналіз даних на конкретних працівників, розробити посадові інструкції для виконавців.

Організаційна структура управлінського обліку на підприємстві залежить від організаційної та виробничої структури. Організаційна структура забезпечує узгодженість окремих видів діяльності підприємства, та зусиль по виконанню основних завдань та цілей.

Виробнича структура підприємства показує склад та структуру цехів, служб, їх потужність, форми побудови та взаємозв'язку на кожному рівні управління підприємством. Побудова виробничої структури підприємства залежить від типу, масштабу підприємства, складності технологічних процесів.

В різних галузях облік для потреб управління ведеться по різному, але загальні принципи організації управлінського обліку є наступні:

задоволення потреб персоналу різних рівнів управління у необхідній для прийняття рішень інформації;

обґрунтованість по відношенню до кожного виробничого підрозділу, де виникають відносини типу: витрати - обсяг діяльності - прибуток.

узагальнення інформації за центрами виникнення витрат, центрами відповідальності і центрами рентабельності.

контроль за обсягами виробництва, власними витратами, та прибутком кожного підрозділу оснований на використанні планів та кошторисів.

Формування облікової інформації.

Інформаційні потреби у формуванні управлінських рішень задовольняються за умови забезпечення комунікації систем управління, собівартості підрозділів різних рівнів. Реалізація цілей кожного рівня управління можлива за наявності достатньої оперативної та достовірної інформації. Необхідно організувати порядок задоволення інформаційних потреб управління в аналітичній інформації. Для цього, також, необхідно провести декілька етапів:

підготовчий - відбувається збирання вихідної інформації з джерел формування первинних аналітичних даних;

обчислювальний - процедура обробки сформованих аналітичних даних. Здійснюються різноманітні аналітичні розрахунки, що завершують формування аналітичної інформації.

процес споживання - використання аналітичної інфомації в оцінці та контролі за виробничою діяльністю структурних підрозділів.

Ця інформація містить багато систем, які дозволяють забезпечити необхідною інформацією одного менеджера або групу, що приймають рішення. Кожна підсистема містить механізм для обробки інформації та зворотного зв’язку.

В інформації повинні знайти відображення зв'язки між підрозділами та показниками в процесі їх формування. Витрати, які виникли на будь-якому рівні управління пов'язані з певним місцем виникнення витрат. А місце виникнення витрат це сегмент діяльності підприємства в якому виникають витрати, а витрати можуть виникати на кожному робочому місці. Якщо місцем виникнення витрат є цех основного виробництва, то виникають не тільки прямі витрати, але і накладні. Як правило витрати не збираються у розрізі робочих місць, а облік ведеться по більш укрупнених місцях виникнення витрат, які отримали назву центру виникнення витрат - це первинна аналітична одиниця в розрізі якої можливе планування, облік і контроль витрат.

Система записів господарських операцій на рахунках управлінського і фінансового обліку.

Виділяють два підходи до структури плану рахунків:

принцип - двох кругів - виділення двох автономних систем рахунків, відповідно до цілей фінансового і управлінського обліку.

принцип - інтегрований - рахунки управлінського обліку кореспондують з рахунками фінансового обліку в межах єдиної системи рахунків.:

Існує три основні системи обліку:

. Загальна.

. Переплетена.

. Інтегрована.

Загальна - застосовують підприємства в сфері послуг, торгівлі, невеликі промислові підприємства, які випускають однорідну продукцію. Облік витрат ведеться за елементами, кількість і склад яких визначається самим підприємством, а доходи обліковуються за їх видами.

Переплетена - передбачає відокремлене ведення рахунків фінансового та виробничого відділу, які не кореспондують один з одним. В системі рахунків виробничого обліку ведеться облік запасів, здійснюється калькулювання собівартості продукції, та визначається фінансовий результат основної діяльності підприємства. В системі рахунків фінансового обліку відображаються рахунки з дебіторами, кредиторами, визначаються загальні фінансовий результат діяльності підприємства. Взаємозв’язок між рахунками фінансового і виробничого обліку здійснюються за допомогою спеціальних контрольних рахунків. Сума прибутку за даними виробничого обліку не збігається з величиною прибутку фінансового обліку, це пояснюється тим, що в системі виробничого обліку формується прибуток від основної діяльності підприємства, а в системі рахунків фінансового обліку відображаються прибутки і збитки від позареалізаційних операцій.

Інтегрована - забезпечує калькулювання собівартості окремих видів продукції та контроль витрат на її виробництво. Це досягається шляхом включення рахунків виробничого обліку, в загальну систему рахунків, в результаті чого вони кореспондують з рахунками фінансового обліку. В основу відокремлених рахунків для обліку витрат підприємства в інтегрованій системі обліку покладено функціональну ознаку.

Для підприємств України є більш вдалим застосування загальної і інтегрованої системи, виходячи із плану рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій.

Постановка управлінського обліку - складна задача, яка часто вирішується в рамках реорганізації всієї компанії. Всі проблеми, пов'язані з постановкою управлінського обліку, можна узагальнено сформулювати наступним чином:

ü  складність у визначенні кваліфікації та підборі фахівців, в чиї обов'язки входить постановка і ведення управлінського обліку;

ü  відсутність розуміння керівництвом та працівниками підприємства даної ділянки роботи;

ü  відставання на інших ділянках роботи: занадто велика різниця між бухгалтерським і податковим обліком, відсутність чіткої структури підприємства;

ü  відсутність ідеології на підприємстві, яка забезпечувала б роботу колективу як єдиного цілого, відносини взаємодопомоги, взаємної поваги та усвідомлення відповідальності за надану інформацію;

ü  складність в технічному забезпеченні функціонування системи управлінського обліку: відсутність необхідної комп'ютерної техніки, програмного забезпечення і т.п.

Відповідальність за вирішення всіх цих проблем лягає на керівництво підприємства, яке має виявляти зацікавленість у створенні повноцінної системи управлінського обліку і проявляти ініціативу у вирішенні супутніх організаційних, психологічних і технічних проблем.

Однією з проблем є недостатнє розуміння суті управлінського обліку в компанії. Проте головною метою управлінського обліку є орієнтація управлінського процесу на досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства, і з цієї причини система управлінського обліку повинна включати в себе і систему збору інформації по конкурентах, покупцям, якості продукції, та інформацію про ефективність організаційної структури компанії, методів стимулювання і т.д. Система управлінського обліку повинна охоплювати всі служби підприємства і весь спектр даних про його діяльність.

Система управлінського обліку забезпечує менеджерів інформацією за такими групами:

Ø  інформація для внутрішньої поточної звітності з метою планування і контролю витрат на виробництво та оцінки продуктивності праці як окремих працівників, так і кожного підрозділу підприємства;

Ø  інформація для внутрішньої поточної звітності за прибутковістю виробленої продукції, її споживачам, каналах розподілу тощо, для прийняття рішень щодо розподілу ресурсів і в деяких випадках для визначення цінової політики;

Ø  інформація для зовнішньої звітності, що отримується в процесі аналізу фінансового стану в інтересах інвесторів, уряду та інших зовнішніх споживачів.

Достовірність інформації системи управлінського обліку залежить від багатьох чинників: чи були грамотно виділені і враховані цілі підприємства і стратегії їх досягнення при розробці системи управлінського обліку; чи правильно вибрані центри фінансової відповідальності; чи відповідає технологія бізнес-процесів завданням компанії та планованої системі управлінського обліку; правильно Чи обрана система розподілу накладних витрат; як налагоджені горизонтальні зв'язки і розподілена система відповідальності по збору інформації та складання бюджетів;

При впровадженні системи управлінського обліку перед підприємством крім перерахованих проблем буде стояти і багато інших.

Однак результати, отримані від впровадження системи управлінського обліку, перевершать усі сподівання, тому що правильно поставлений управлінський облік дасть інформацію, необхідну для розстановки пріоритетів в діяльності підприємства та планування його подальшої діяльності, надасть базу для оцінки перспективності можливостей, що відкриваються і забезпечить механізмами контролю за виконанням прийнятих рішень. Постановка управлінського обліку здійснюється на основі стандарту US GAAP.

При постановці обліку на підприємстві в першу чергу створюється система бюджетування.

Наступний етап - постановка управлінського обліку і регламентація контролю та аналізу (план рахунків, форми звітності, схеми аналізу, регламентування процедури збору і консолідації облікових даних).

Ідеальна ситуація, якщо дані для управлінського і фінансового обліку вводяться в одну програму.

Розглянемо два основні варіанти організації управлінського обліку.

Перший варіант - одна база даних: всі облікові документи надходять до бухгалтерії і по кожному первинному документу формуються бухгалтерські та управлінські проводки (або після формування управлінських проведень бухгалтером - аналітиком, у фінансову бухгалтерію для формування офіційних бухгалтерських проводок). Перевага варіанту - найбільш точно відповідає основним принципам ведення обліку і дозволяє повніше відобразити діяльність підприємства. Недолік - створення інтегрованої бухгалтерської системи.

Другий варіант - дві бази даних: в управлінську базу даних інформація вноситься після відображення в базі бухгалтерського обліку, фінансова бухгалтерія працює в звичайному режимі, надаючи свою базу даних бухгалтеру - аналітику, для подальшої трансформації консолідованими даними.

Слід зазначити, що систему управлінського обліку кожне підприємство може ставити, виходячи тільки зі своїх цілей і бачення перспектив розвитку. Використання системи управлінського обліку сприяє вдосконаленню всього процесу управління організацією, створює реальні можливості для його оптимізації.

Розглянемо організацію управлінського обліку на ВСК ім. Ватутіна. Дане підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із своїм найменуванням, розрахункові рахунки, має у власності майно. Основним видами діяльності підприємства є виробництво та реалізація сільськогосподарської продукції та послуг. Реалізацію своєї продукції ВСК ім. Ватутіна здійснює за різними каналами.

Керівництво поточною діяльністю здійснюється директором. Директор підприємства несе повну відповідальність за реорганізацію господарської діяльності, виконання договорів та угод, організацію обліку та звітності.

Директору підпорядковуються: начальники відділів, головний бухгалтер, провідні спеціалісти. Тому більшість управлінських рішень, приймаються керівником та головним бухгалтером підприємства. Вся відповідальність за виконання поставлених завдань управлінського обліку і надання звітності по управлінському обліку, покладена на керівника ВСК ім. Ватутіна.

Бухгалтерський управлінський облік на ВСК ім. Ватутіна здійснюється для управління підприємством і звичайно містить інформацію по окремих підрозділах. Результати управлінського обліку подаються в довільній формі начальниками відповідних підрозділів, як правило, без оформлення управлінської інформації на паперових носіях а шляхом донесення відомостей у словесному вигляді безпосередньо керівнику підприємства. Використовуються всі види вимірників: натуральні, трудові, грошові. Терміни звітування встановлюються адміністрацією в залежності від потреби в управлінській інформації: тиждень, декада, місяць.

Затверджених форм управлінської звітності підприємство не має, що є суттєвим недоліком організації управлінського обліку і суттєво знижує оперативність отримання управлінської інформації для прийняття рішень. Всі функції по збору та аналізу управлінської інформації виконує керівник підприємства, який особисто контролює діяльність усіх підрозділів підприємства. Відсутність затверджених форм управлінської звітності суттєвим чином ускладнює управління підприємством, оскільки виникає необхідність особистого спілкування керівника з кожним начальником відділу, постійного збору необхідних відомостей, аналізу досягнутих результатів тощо. Причому, керівником підприємства такий збір інформації здійснюється стихійно і не завжди вчасно, що негативно позначається на прийнятті управлінських рішень та функціонуванні підприємства.

На даному підприємстві вкрай необхідною є організація системи управлінського обліку та управлінської звітності для оперативного отримання достовірних даних про діяльність підприємства та окремих структурних підрозділів з певною періодичністю. Організацією управлінського обліку має займатися фахівець з вищою професійною (економічною) освітою, головний бухгалтер або особа, що займатиме посаду фінансового директора. В його обов’язки має входити розробка форм управлінської звітності, призначення відповідальних за складання кожної форми, визначення строків надання внутрішньої звітності та організація контролю за їх дотриманням.

Щомісяця відділ розповсюдження повинен надавати фінансовому директору інформацію про те, як змінилися обсяги виробництва та продажу, ефективно чи неефективно використовуються ресурси, наскільки вдало працює служба постачання сировини і матеріалів та збуту готової продукції. Перед бухгалтерією ставиться завдання з контролю надходження і витрачання грошових коштів, здійсненню розрахунків. Бухгалтер по розрахунках з покупцями і замовниками повинен надавати інформацію про те, скільки боргу числиться за певним клієнтом, а керівництво у свою чергу приймає рішення з цього питання. Аналогічну інформацію надає бухгалтер по озрахункам з постачальниками і підрядчиками - інформація про те, скільки ВСК ім. Ватутіна винен своїм партнерам. Всі ці дані дуже важливі так як на даному підприємстві існує проблема з платоспроможністю та ліквідністю. Доцільною є організація системи бюджетування, згідно з якою формуються бюджет доходів і витрат і бюджету руху грошових коштів. Для обліку і контролю виконання бюджетів як правило проводиться аналіз "план - факт", який дає цілісну картину розрахунків підприємства та його поточної платоспроможності.

Бюджет грошових коштів складається з двох частин - очікувані надходження грошових коштів та очікувані платежі і виплати. Для визначення очікуваних надходжень за період використовується інформація з бюджету продажів, дані про порядок збору коштів за рахунками до отримання.

Крім регулярних поточних витрат, грошові кошти також можуть бути використані на придбання обладнання та інших активів, на повернення позик та інших довгострокових зобов'язань. Вся ця інформація повинна бути зібрана для того, щоб підготувати правильний бюджет грошових коштів підприємства.

Розробка та запровадження системи бюджетування на підприємстві, а також організація управлінського обліку та внутрішньої управлінської звітності дасть змогу значно оптимізувати грошові потоки ВСК ім. Ватутіна, що дасть змогу підвищити його платоспроможність, ліквідність та прибутковість, а також забезпечить керівництво підприємства оперативною, повною, достовірною, актуальною управлінською інформацією для прийняття обґрунтованих рішень з покращення діяльності та розширення виробництва.

ВСК ім. Ватутіна здійснює управлінський облік не у достатній мірі, форм управлінської звітності, відповідним чином затверджених та узгоджених на підприємстві немає. Управлінська інформація надходить до керівника стихійно, що погіршує оперативність управління та швидкість реагування на поточні виробничі ситуації. Система управлінського обліку і звітності має забезпечити покращення ефективності діяльності досліджуваного підприємства.

 

2.3 Розробка та використання внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності

Важливою передумовою ефективного управління підприємством є формування безперервного потоку узагальнюючих показників на усіх його рівнях на основі форм внутрішньої звітності, тобто раціональної системи управлінської звітності, в якій формується якісна оперативна, поточна та перспективна інформація про витрати, доходи й результати діяльності для ефективного управління підприємством і прийняття стратегічних управлінських рішень.

Важливим завданням системи інформаційного забезпечення управління підприємством є формування системи управлінської звітності як елемента методу бухгалтерського й управлінського обліку та основи прийняття управлінських рішень у сільському господарстві. Методика формування системи внутрішньої звітності в сільському господарстві має певну специфіку. Для більш повного розуміння необхідної для складання управлінських звітів інформації розглянемо інформаційні потоки на підприємстві. Всю інформацію, яка використовується для прийняття рішень, можна умовно поділити на дві категорії - вхідну і вихідну. Саме остання являє собою управлінські звіти, підготовлені для прийняття рішення по конкретному питанню та для конкретного користувача, якими виступають керівники відповідних рівнів управління.

Для формування внутрішньої звітності використовується вхідна інформація, яка піддається аналітичній обробці. Тому для створення раціональної системи управлінської звітності необхідно визначитися з вхідними інформаційними потоками та формою і змістом звітів.

Управлінська (внутрішня) звітність - це комплекс взаємозв'язаних даних і розрахункових показників, що відображають функціонування підприємства як суб'єкта господарської діяльності, згрупованих у цілому по підприємству й у розрізі структурних підрозділів. Звітність є найважливішим джерелом інформації для аналізу та прийняття рішень.

Система управлінської звітності - це сукупність відповідних форм звітності у взаємозв'язаних показниках за об'єктами обліку для прийняття управлінських рішень. Основою для її складання є первинні та зведені облікові документи і внутрішні положення підприємства.

На практиці сільськогосподарські підприємства складають типові форми звітності, які передбачені специфікою процесів вирощування біологічних активів і виробництва сільськогосподарської продукції та порядком відображення їх результатів в обліку.

Разом із тим внутрішні звіти готуються різними відділами та у довільній формі. В результаті до користувача потрапляє не взаємозв'язаний набір форм, а набір окремих відомостей, які часто суперечать одна одній і відображають недостовірні дані про діяльність структурних підрозділів і підприємства в цілому.

Так, із результатів дослідження практики сільськогосподарських підприємств України можемо зробити висновок про належне звітування керівників структурних підрозділів щодо результатів своєї роботи керівникам вищих рівнів, оскільки лише у 14,6 % підприємств складаються окремі форми внутрішньої управлінської звітності та, як правило, на вимогу керівника.

Створити цілісну систему внутрішньої звітності можна лише за наявності відповідної інформаційної бази, узгодженості змісту та форми звітів.

Внутрішня звітність формується відповідно до характеру діяльності підприємства, цілей і завдань управління в цілому та його рівнів. Тому форма звітності повинна максимально розкривати зміст її показників. Вимоги до змісту висувають безпосередньо користувачі управлінської звітності, які повинні пояснити працівникам, що її складають, яка інформація, у якому вигляді, обсязі й у які терміни необхідна.

Оскільки основним завданням управлінського обліку є забезпечення внутрішніх користувачів усіх рівнів управління повною та достовірною інформацією, то важливе значення мають порядок і принципи підготовки звітності як елемента методу бухгалтерського й управлінського обліку.

При складанні управлінської звітності слід використовувати принципи складання фінансової звітності, які визначені Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" [].

Використання в сільськогосподарських підприємствах внутрішньої звітності вимагає детального вивчення завдань, що розв'язуються на різних рівнях управління відповідно до їхніх інформаційних потреб, від яких, у свою чергу, залежать управлінські рішення.

Для запровадження системи внутрішньої звітності в практиці сільськогосподарських підприємств як складової управлінського обліку доцільно процес її формування здійснювати в кілька послідовних етапів (рис.2.2.).

Рис.2.2 Етапи формування внутрішньої управлінської звітності

Склад внутрішніх звітів залежить від потреб управління, особливостей розподілу відповідальності та діяльності підприємства. Розробка системи внутрішньої звітності знаходиться під впливом багатьох факторів, а саме: організаційна структура підприємства, технологічні особливості виробничого процесу, децентралізація управління, особливості інформаційних потоків.

В системі обліку за сферами відповідальності розробляти внутрішні звіти, узгоджувати графік обігу звітів бухгалтерія має за умови співучасті фінансового директора підприємства та керівників усіх сфер відповідальності.

Ефективність системи внутрішньої звітності безпосередньо залежить від критерію оперативності - своєчасності складання, подання та обробки внутрішньої звітності. Інформація може бути оперативною за умови автоматизованої обробки даних, що є одним із шляхів удосконалення системи внутрішньої звітності підприємства.

Отож, правильно сформована система внутрішньої звітності сфер відповідальності є для вищого керівництва точною та вичерпною характеристикою певного підрозділу, а отже основою управлінських рішень. Тому слід ретельно підходити до процесу розробки кожної форми звітності та її графіку подальшого руху.

Звіти складають головним чином за графічною формою. Окремі пояснення подаються в текстовій формі. У звітах відображають інформацію як у грошових, так і в натуральних показниках, яким потрібно приділяти особливу увагу. Інформація внутрішніх звітів повинна надаватись користувачам у зручному для сприйняття вигляді, у необхідному обсязі, достатньому для прийняття управлінських рішень.

Керівник підприємства, чи його підрозділу не повинен проводити додаткові розрахунки окремих показників за даними звіту, які йому необхідні для оцінки ситуації і протікання виробничих процесів.

При організації управлінського обліку та проектуванні форм внутрішньої управлінської звітності важливо знати типові помилки, що виникають при традиційних підходах до організації внутрішнього контролю. Типові недоліки організації управлінського обліку та звітності полягають у тому, що основний акцент робиться на помилки у виробництві та господарській діяльності підприємства, замість того, щоб дати керуючим орієнтовану інформацію, що дозволяє робити ефективні дії. Внутрішня звітність покликана висвітлювати існуючий стан справ, а не робити висновок про ефективність чи неефективність діяльності. У результаті неврахування цього аспекту, зворотній зв'язок виявляється спрямованим на проведення ревізій і пошуки упущень, повертає керуючого до минулих подій та операцій, формує дані про те, що вже не піддається виправленню, обмежує можливості діяти з перспективою і суперечить меті складання управлінської звітності.

Найбільш поширені недоліки внутрішньої звітності сільськогосподарських підприємств полягають у наступному:

) інформація узагальнюється головним чином для контролю обсягу продажів або визначення витрат і не пов'язана з потребами окремих керуючих, діяльність яких приносить дохід або вимагає витрат;

) інформація, узагальнюється у звітності, адресується не тим особам, часто навіть не керуючому, що знаходиться на передовій лінії господарської діяльності, а його начальникові або керівникові;

) у звітності міститься інформація з загальних питань, що ускладнює прийняття рішень на конкретних напрямках;

) звітність рясніє надлишковою інформацією, в результаті чого керуючий змушений сортувати дані в пошуках тих, що йому дійсно необхідні для управління. Багатьом організаціям, оснащеним сучасним комп'ютерним обладнанням, доводиться мати справу з відсталим, непідготовленим персоналом, що посилює дану проблему.

Для усунення визначених недоліків та створення дієвої системи управлінської звітності підприємству необхідно визначитися щодо наступних аспектів управлінської звітності:

переліку (назви форм) управлінської звітності;

переліку користувачів управлінської звітності;

формату і змісту кожного управлінського звіту;

дати (часу) подання кожного управлінського звіту;

періоду, за який подається кожний управлінський звіт;

методу накопичення та узагальнення інформації;

відповідальних осіб за складання управлінської звітності;

режиму доступу до інформації, що міститься в управлінській звітності.

Визначаючись щодо назви форм управлінської звітності підприємствам слід знати, що найпоширенішими серед управлінських звітів є:

звіт про виконання - звіт, який містить порівняння запланованих і фактичних показників та розрахунок відхилень із зазначенням їх причин;

звіт центру відповідальності - звіт, який містить показники діяльності, контрольовані персоналом відповідного центру.

Як правило, управлінські рішення приймаються на трьох рівнях:

) на рівні керівництва підприємства;

) на рівні функціональних відділів;

) на місцях.

Згідно з ієрархічною структурою управління підприємства на всіх рівнях вирішуються задачі на підставі наявної інформації, яка міститься в управлінській звітності. Ця інформація орієнтована на користувача - конкретного керівника підприємства, служби, відділу або функціонального підрозділу, буде залежати, по-перше, від функціональної області, у якій він спеціалізуються, по-друге, від його положення в організаційній структурі підприємства. Виходячи з цього, слід чітко визначити інформаційні входи та виходи кожного рівня. Виявлення інформаційних входів і виходів дає змогу провести ув’язування багатьох завдань у єдину інформаційну мережу.

Тому дуже важливо при організації управлінського обліку та внутрішньої звітності визначити для якої групи користувачів і якого рівня управління складається та чи інша звітність, які дані містить, чи не є певна інформація надлишковою і чи достатньою є деталізація для прийняття управлінських рішень на кожному з рівнів управління.

Формат і зміст кожного управлінського звіту визначається підприємством, виходячи з його форми. Дата (час) подання встановлюється за кожним управлінським звітом окремо залежно від значення та необхідності інформації для прийняття управлінського рішення. Як правило, управлінські звіти подаються на останню дату кожного місяця. Але існують певні показники (статті), контроль за станом яких потребує щоденного складання управлінського звіту.

Звичним періодом, за який подається кожний управлінський звіт, є місяць. Одночасно звітність може складатися щоденно з наростаючим підсумком за місяць, квартал, півріччя, рік. Деякі управлінські звіти мають звітний період - зміну. день чи добу. Такі звіти дають детальну інформацію щодо відхилень, які підлягають постійному контролю з боку відповідальних за прийняття управлінських рішень осіб.

Як правило, відповідальними особами за складання управлінської звітності, є бухгалтера-аналітики та конкретні виконавці контрольованих показників (статей).

Обґрунтування режиму доступу до інформації, що міститься в управлінській звітності підприємства, повинно охоплювати такі складові:

) перелік інформації, віднесеної до конфіденційної і таємної категорій (склад і обсяг відомостей);

) перелік осіб, що мають компетентність складати класифікатори режимної інформації;

) перелік осіб, що мають доступ до інформації певного виду;

) порядок доступу до інформації (одержання, використання, поширення, зберігання) зацікавленим особам, які повинні контролювати або можуть отримувати певну сукупність, та систему її захисту.

Підприємство визначає склад відомостей, які відносяться до категорій конфіденційної й таємної інформації. Потім ці відомості проходять систематизацію: присвоєння власного певного шифру з метою створення класифікатору режимної інформації.

Одночасно підприємство самостійно створює групу компетентних фахівців (конструктори, технологи, юристи, економісти, обліковці), яка:

визначає підстави й доцільність віднесення інформації до обмеженого режиму доступу та ступінь її секретності (категорія, яка характеризує важливість певної інформації, ступінь обмеження доступу до неї та рівень її охорони);

розглядає пропозиції відділів та служб підприємства щодо віднесення та вилучення режимної інформації;

подає на затвердження розгорнуті переліки відомостей, що становлять обмежений режим доступу, зміни до них, контролює відповідність змісту цих переліків класифікатору режимної інформації;

розробляє критерії визначення шкоди, яку може бути завдано економічній безпеці підприємства у разі розголошення конкретної інформації;

надає висновок щодо шкоди економічній безпеці підприємства у разі розголошення конкретної інформації;

несе відповідальність за законність і обґрунтованість свого рішення про віднесення інформації до обмеженого режиму доступу.

З метою захисту режимної інформації підприємством може бути впроваджено такий порядок доступу:

) єдині вимоги до виготовлення, користування, збереження, передачі та обліку такої інформації;

) обмеження оприлюднення та передачі іншим особам режимної інформації;

) спеціальний порядок допуску та доступу відповідно до компетенції посадових осіб;

) технічний захист інформації.

Режим доступу до інформації підприємства оформлюється у вигляді додатку до облікової політики чи положення, яке набирає чинності з моменту затвердження керівником і доводиться до відома (у письмовій формі - через підпис зобов’язання про нерозголошення комерційної таємниці та конфіденційної інформації) всіх працівників підприємства. Вдало обґрунтований режим доступу інформації підприємства стає запорукою стабільності та успішності роботи підприємства в цілому та зацікавленими особами зокрема.

Для кожного з видів виробництва доцільно використовувати окремі форми управлінської звітності, склад якої повинен включати:

Накопичувальні звіти (оперативні) - складаються окремо по видах виробництва, біологічних активах, продукції (групах і видах), структурних підрозділах, центрах відповідальності, сегментах підприємства за короткі проміжки часу (тиждень, місяць тощо);

Зведені звіти (поточні) - складаються на основі накопичувальних форм звітності та містять систематизовані дані по видах виробництва, об'єктах обліку, про діяльність підрозділів (показники сегмента) на певну дату (місяць, квартал);

Підсумкові звіти - від ображають результати діяльності структурних підрозділів, центрів відповідальності (сегментів) та підприємства в цілому за певний період (квартал, рік).

За допомогою інформації управлінської звітності керівництво приймає ефективні рішення щодо планування стратегії сталого розвитку підприємства, контролювання ходу діяльності та оцінки результатів роботи підприємства.

Головними напрямами використання управлінської звітності є прийняття рішень щодо планування, розробки стратегії, аналізу ринку, моніторингу технологій виробництва товарів, продукції, послуг, дослідження динаміки цін, оцінювання завантаження виробничих потужностей підприємства. Крім того, на базі управлінської звітності здійснюється аналіз таких аспектів діяльності підприємства як: розподіл обсягів роботи, рівень запасів, розподіл ресурсів, контроль грошових коштів, аналіз витрат, ефективність праці, порівняльний аналіз діяльності тощо.

Проте керівництво має чітко усвідомлювати фінансові наслідки прийнятих ним управлінських рішень. Неправильно чи невчасно прийняте рішення може негативно вплинути на результати діяльності в майбутньому і навіть поставить під загрозу існування самого підприємства.

У ВСК ім. Ватутіна для аналізу поточної ситуації та прийняття управлінських рішень на підприємстві використовуються дані бухгалтерського обліку в різних аналітичних розрізах.

Розглянемо внутрішні управлінські звіти ВСК ім. Ватутіна на прикладі рахунку 231 "Рослинництво":

-           оборотно-сальдова відомість по рахунку 231 в розрізі видів діяльності, видів затрат та підрозділів (бригад) (додаток 4);

-           оборотно-сальдова відомість по рахунку 2311 в розрізі видів діяльності, видів затрат, місць зберігання та товарно-матеріальних цінностей (додаток 5);

-           оборотно-сальдова відомість по рахунку 2311, аналітичний рахунок "Цукровий буряк" у розрізі видів затрат (додаток 6).

Подібна управлінська звітність складається і щодо інших виробничих та затратних рахунків і використовується для прийняття управлінських рішень.

3. Шляхи удосконалення внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності на підприємстві

3.1 Шляхи удосконалення управлінського обліку на підприємстві

Ефективність роботи бухгалтера, аналітика та управлінця на підприємстві суттєво підвищується завдяки засобам інформатизації та автоматизації документообігу, які дозволяють оперативно накопичувати відповідні бази даних про наслідки господарської діяльності та використовувати їх для формування редагування і друку вихідних документів, квартальних, піврічних і річних звітів, а також надавати інформаційні послуги відповідним організаціям, ланкам управління щодо ефективності роботи, підвищувати ефективність праці аудиторів, ревізорів.

Сьогодні багатьох керівників не задовольняє рівень автоматизації на підприємстві. Фізично і морально застарілі інформаційні системи, різноманітний набір програм та окремих автоматизованих робочих місць не в змозі забезпечити керівників оперативною і достовірною інформацією, яка необхідна для прийняття управлінських рішень.

Інформаційні бази мають забезпечувати як мінімум шестирівневу функціональну обробку інформації.

І. Загальні організаційні принципи побудови підприємства:

проектування автоматизованої системи управління під специфіку конкретного підприємства; оптимізація бізнесу, процесів відповідно до нової або існуючої системи управління; визначення облікової політики підприємства; удосконалення організації документообігу, складання звітності, бухгалтерського, складського та інших видів обліку; створення єдиного інформаційного простору для всіх служб управління.

ІІ. Оперативні принципи управління підприємством: управління закупками - матеріально-технічне забезпечення, управління реалізацією - збут продукції, управління бартерними операціями та взаєморозрахунками, управління запасами - рух і наявність матеріальних цінностей та малоцінних і швидкозношуваних предметів, управління консигнаційними операціями, управління реалізацією через торговельні комплекси з використанням сучасних реєстрів розрахункових операцій, управління договірними зобов’язаннями, розрахунками з постачальниками і покупцями, управління фінансами підприємства, здійснення моніторингу, управління витратами виробництвом, управління проектами, управління собівартістю продукції - товарів, послуг, управління персоналом, обліком кадрів, управління автотранспортом тощо.

Вирішення завдань бухгалтерського, податкового обліку відбувається без додаткових витрат, шляхом вторинної обробки даних оперативного управління. Таким чином, первинним є управління, а бухгалтерський облік - необхідний засіб для контролю, складання документів.

ІІІ. Комплексна обробка інформації відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку: готівкові та безготівкові операції підприємства, облік валютних операцій, облік товарно-матеріальних цінностей, облік необоротних активів, облік праці і заробітної плати, облік фактичних витрат, ведення головної книги та складання Балансу, ведення податкового обліку, формування консолідованої звітності, формування бухгалтерської та фінансової звітності за міжнародними стандартами.

ІV. Контролюючі функції: контроль за виконанням планів, проектів, контроль за кошторисом витрат, контроль за взаємними фінансовими зобов’язаннями, контроль за використанням ресурсів підприємства, контроль якості, можливість виставлення рекламацій.. Аналітичні функції: аналіз виконання планів і використання ресурсів, аналіз фінансової і господарської діяльності, аналіз ефективності використання оборотних засобів, аналіз фактичних витрат (собівартості) і зіставлення їх з плановими, аналіз ефективності маркетингових заходів і рекламних заходів.І. Технічні можливості інформаційних бухгалтерських програм: невибагливість до комп’ютерних систем, технічних можливостей комп’ютера, швидкість виконання поставлених завдань, обробки оптимального потоку первинних документів для підприємства, редагування бухгалтерських форм, обмін даними з іншим програмним забезпеченням, обмін інформацією через мережу, надійний захист і збереження інформації, можливість замінити програму (поновити версію).

Крім функціональних можливостей, комп’ютерний облік повинен відповідати єдиній прийнятій методологічній основі сучасного бухгалтерського обліку та забезпечувати:

ведення бухгалтерського обліку на основі принципів подвійного запису;

взаємозв’язок даних аналітичного і синтетичного обліку;

суцільне відображення автоматизованим способом господарських операцій на основі первинних документів;

зменшення ручної, монотонної праці;

контроль за достовірністю введених даних, цілісністю господарських операцій;

формування довільних зведень, бухгалтерських звітів автоматизованим способом.

Технологія автоматизації бухгалтерського обліку своїми процесами аналогічна до звичайного "паперового” обліку. Кожен комп’ютерний бухгалтерський компонент має зв’язки із синтетичними та аналітичними рахунками, документами підставами, іншими реєстрами господарських операцій. Основними загальними реквізитами комп’ютерних бухгалтерських реєстрів є: дата, код проведення, заповнені строки, сума проведень, номер синтетичного рахунка з дебету, його аналітичні рахунки, номер синтетичного рахунка з кредиту, його аналітичні рахунки.

Реєстр господарських операцій використовується для автоматизації обліку, якщо господарська операція пов’язана з використанням ведення набору бухгалтерських проведень. При реєстрації автоматично формуються бухгалтерські проведення за окремо взятою господарською операцією. В багатьох програмних продуктах (наприклад, "Парус-Підприємство”) господарські операції типізують на основі типових операцій і на їх основі проводять окрему господарську операцію у міру ведення господарських операцій.

Важливим елементом інформаційного забезпечення є використання різноманітних довідників та констант, які спрощують заповнення електронних документів шляхом автоматичної підстановки одиниць виміру, статей витрат, використання аналітичних рахунків, що запроваджені до синтетичних рахунків. Програми реєстрації і обробки бухгалтерської інформації повинні бути адаптовані до встановлених правил ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, це стосується представлення бухгалтерських регістрів в зручному вигляді для читання і розуміння записів, виключення несанкціонованого виправлення записів у регістрах. Для будь-якої форми бухгалтерського обліку характерні свої спільні особливості:

незмінність протягом поточного року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій та оцінки майна;

повнота відображення в обліку за звітний період усіх господарських операцій, проведених у зазначений час, і результатів інвентаризації майна і зобов’язань;

правильність віднесення доходів і витрат до відповідних звітних періодів;

тотожність даних аналітичного обліку оборотам і залишкам за рахунками синтетичного обліку.

У рамках цих вимог ведення бухгалтерського обліку за допомогою засобів комп’ютерного обліку не повинно бути копіюванням технічних прийомів при журнально-ордерній чи меморіальній формі обліків. Організація обліку в комп’ютерному варіанті має ряд особливостей.

Порівнюючи форми бухгалтерського обліку, можна виділити характерні фази обробки облікової інформації: збір і аналіз економічної інформації, запис економічних наслідків у журналах, перенесення даних до Головної книги, формування звітності. При автоматизованій формі обліку фази обробки проводяться автоматично за винятком введення інформації, якщо не передбачено входження інформації через електронну мережу.

При автоматизованій формі обліку, як правило, передбачається поєднання даних аналітичного і синтетичного рівнів. В автоматизованих системах для відображення аналітичної інформації щодо основних засобів, запасів постачальників передбачено заповнення ведення довідників. Дані із довідників переносять в облікові реєстри для проведення розрахунків за кожним етапом, обліковим періодом. Слід зауважити, що інформаційне забезпечення обліку можна розглядати як процес забезпечення інформацією і як сукупність форм документів, нормативної бази, які надходять з інших систем. Тому сучасна інформаційна система бухгалтерського обліку може представляти собою відокремлену систему або складову інших інформаційних систем підприємства чи мати доступ до іншої системи через електронну мережу, наприклад, банку (через систему "клієнт-банк”), біржі, державної установи для передачі звітності.

Прикладом використання підприємством віртуальної мережі є "електронна торгівля”, під якою розуміють таку форму постачання, обміну продукцією, при якій вибір замовлення товарів здійснюється з використанням електронних документів як засобів платежу. Але, враховуючи нерозвиненість даної структури та економічну ситуацію на вітчизняному рівні, широкого впровадження даної системи не передбачається.

Перспективним використанням електронної мережі для підприємств є надання банківських послуг для автоматизації проведення безготівкових рахунків через систему комплекс "клієнт банку - банк”. Вона дозволяє автоматизувати процес формування, прийому і передачі фінансових, інших документів між клієнтом і банком з використанням можливостей internet-технології, яка інтегрується із сертифікованими засобами захисту інформації. Така система дозволяє відправляти платіжні документи клієнтів, має набір у клієнтській частині довільних інформаційних повідомлень і передачі їх в банк, отримання виписок за рахунками у будь-який час; виконувати контроль проходження платежу в банк (клієнт отримує інформацію про прийом та проведення платежу); досягається також можливість доступу до реального залишку на поточному рахунку підприємства і формування звітності щодо отриманих даних.

При веденні автоматизованої форми бухгалтерського обліку проходить інтеграція оперативного, бухгалтерського, статистичного обліків у єдину систему. З іншого боку, застосування електронного зв’язку дає змогу підприємству швидше інтегруватися у світове співтовариство.

Важливим елементом сучасного програмного забезпечення є можливість зв’язку виходу до електронної мережі - віртуального зв’язку, що дає змогу виключити ручне введення вхідних даних і уникнути технічних помилок.

Комп’ютери надають великі можливості щодо обробки, зберігання і надання інформації, при цьому зростають вимоги щодо рівня кваліфікації працівників, необхідності підготовки фахівців із знанням комп’ютерної техніки. З іншого боку, при автоматизованому обліку зростає ціна помилки програмного забезпечення чи людської помилки, що призводить до втрати інформації чи її неправильного відображення, а це, у свою чергу, зменшує ефективність господарської діяльності підприємства.

Основа для автоматизації облікової роботи на підприємстві може складатися із загальних характеристик обліку як цілісної інформаційної системи:

вид обліку та його мета (фінансовий, податковий, управлінський, статистичний), поняття аналізу прогнозу і контролю діяльності суб’єкта господарської діяльності як складових основ інформаційної бази - об’єднання цих понять стосовно автоматизації підприємства у термін контролінг;

характеристика об’єкта автоматизації (підприємства, організації, установи);

особливості господарської діяльності підприємства та його вплив на побудову облікової роботи, облікової політики підприємства;

поняття та якісна характеристика інформації (вхідних і вихідних даних), інформаційної системи (оцінка її можливостей);

групи користувачів та методи задоволення їх інформаційних потреб.

Щодо першого пункту орієнтовного змісту поданої концепції то питання загальних термінів, їх сутності та поставлені завдання потребують однозначності визначення перш за все в нормативних документах як до термінів власне обліку, так і до питань інформаційних технологій обліку. Крім того, потрібно встановити ступінь і форму автоматизації складових контролінгу, застосування до них відповідних технічних засобів. Для основи цього складового елементу концепції потрібно використовувати наукові підходи і методи, що направлені на сприяння раціонального використання засобів і предметів праці та самої праці в господарській діяльності для отримання максимального прибутку чи досягнення соціального ефекту.

Для характеристики об’єкта комп’ютеризації слід врахувати організаційну побудову та систему управління підприємством, у тому числі типи організаційних структур, функціональну структуру системи управління, методи управління підприємством. Ці характеристики значною мірою визначають особливості запроваджених інформаційних систем, вони мають безпосередній вплив на склад і структуру інформації, що становить базу даних. Важливим елементом для характеристики господарювання є вивчення технологій збору, обробки, зберігання і передачі інформації, що використовуються нині на сучасних підприємствах різних галузей народного господарства. Загальна характеристика інформаційної системи підприємства має визначатися за складом і властивостями основних компонентів інформаційної системи. До них слід віднести типову функціональну структуру та функціональні можливості типової інформаційної бази підприємства.

Крім запровадження комплексної внутрішньої автоматизації, потрібний перехід до розвитку сервісних ресурсів, запровадження обміну інформацією. Звітні дані можуть бути представлені контролюючим установам, інвесторам з метою реклами. Також інформація має бути отримана підприємством. Це доступ до нормативно-правової бази, для характеристики стану кон’юнктури ринку, для довідки. Особливу увагу тут слід приділити можливості автоматизації розрахункових операцій між підприємствами та реалізації товарів через мережу. На цьому шляху зовсім відсутні стандарти, нормативи, або такі, що проходять етап розробки. Ці стандарти створюються стихійно користувачами, заснованими на традиціях звичайних облікових прийомів і відносин. За такого виду послуг можлива повна автоматизація облікової роботи і прийняття ефективних управлінських рішень, досягнення максимального ефекту господарської діяльності підприємства. Сьогодні, зважаючи на проблеми, що виникають на шляху запровадження автоматизації, це має бути врегульовано у найкоротший строк. Спричиняють такий стан: мала кількість підприємств, які мають доступ до глобальної мережі; незначна кількість власників кредитних карток; низький розвиток постачання реалізованих товарів через мережу; низька платоспроможність населення, недовіра до фінансово-кредитних нових технологій бізнесу; регіональна нерівномірність розподілення користувачів нових видів послуг. Проте слід відзначити технічну надійність систем обліку електронної реалізації та розрахункових відносин.

При вирішені поетапного переходу до створення інформаційної системи потрібний цілеспрямований вибір програмного забезпечення, який повинен спиратися на системну комплексну оцінку. Проблема полягає в тому, що система має задовольняти кілька вимог: бути достатньо функціональною, завершеною з точки зору обліку (автоматизації обліку), бути універсальною, тобто враховувати специфіку галузевих особливостей підприємств. Має бути продумана проблема інтенсифікації автоматизації цілісного управлінського обліку фінансово-економічних служб.

Сучасне програмне забезпечення будується відповідно до вимог, принципів і методів ведення обліку, облікового забезпечення, виходячи із можливостей сучасної техніки. Вітчизняні програмні продукти, призначені для обліку на малих підприємствах, повинні відповідати основним функціональним обліковим вимогам, мати можливість проводити облікову, аналітичну, контролюючу роботу, враховуючи національні специфічні риси підприємств (галузь діяльності, розмір і форму власності підприємства). Саме ці моменти мають якісно характеризувати програмний продукт автоматизації інформаційної бази контролінгу підприємства. Тому можливості бухгалтерських програм можуть слугувати критерієм для їх якісних оцінок і вибору для застосування малими підприємствами. До цих критеріїв потрібно віднести можливість програмного забезпечення - інформаційної бази:

) вести синтетичний та аналітичний облік активів, капіталу, зобов’язань з елементами управлінського обліку;

) формувати фінансову, податкову, статистичну звітність;

) надавати іншу довідкову інформацію для потреб ведення господарської діяльності;

) на базі даних можливостей проводити автоматизований аналіз прогноз і контроль за діяльністю підприємства. Наведені оціночні компоненти інформаційної бази мають включати можливість ведення первинного обліку та складання різних форм первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, формувати оборотну відомість, бухгалтерські реєстри малих підприємств тощо. За таким критеріями можна відібрати приблизно 110 показників. Крім того, програмне забезпечення має задовольняти відповідні технічні, комерційні та ергономічні потреби.

До технічних характеристик слід віднести:

) невибагливість до комп’ютерних систем;

) швидкість виконання поставлених завдань;

) можливість редагування бухгалтерських форм персоналом бухгалтерії залежно від змін на законодавчому рівні, від потреб управління підприємством;

) обмін даними з іншим програмним забезпеченням;

) обмін інформацією через мережу;

) надійний захист і збереження інформації;

) замінити програму (поновити версію) - приблизно 30 показників.

Стосовно комерційних характеристик, то їх має забезпечити фірма-виробник або фірма-постачальник:

) ціна програми;

) документація;

) супровід програмного забезпечення (навчання, консультації, після реалізаційний сервіс) - приблизно 10 показників.

Ергономічні вимоги до бухгалтерських програм мають задовольнити характеристики щодо зручності у користуванні програмою та позитивно сприймати інформацію працівники - приблизно 10 показників. За такими характеристиками, що забезпечують автоматизацію обліку на підприємствах різних галузей, є бухгалтерські програми - "1С: Бухгалтерія”, розробки від фірми "Парус-Україна" та ін.

Сучасні бухгалтерські програмні продукти є комплексним інструментом для автоматизації обліку та управління малими підприємствами. У більшості випадків їх функції зведені до облікових завдань конкретного підприємства. При взаємодії різних програм як між ними, так і з технологічним обладнанням виникають труднощі, що з’являються при обміні інформацією з партнерами чи з контролюючими органами (формат інформаційних даних). Проблема уніфікованого формату обміну інформаційних баз є нині актуальною. Вирішити її може створення та підтримка єдиного стандарту обміну інформації на національному рівні.

Серед пакетів прикладних програм найбільшої популярності у користувачів набула програма "1С: Бухгалтерія" версія 7.7 для України. Програма побудована з урахуванням особливостей обліку в Україні на базі Національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому врахована можливість одночасного ведення бухгалтерського і податкового обліку, що в сучасних умовах є досить актуальним і практичним моментом. Одночасне введення даних, необхідних як для податкового, так і для бухгалтерського обліку, дає можливість користувачам прослідкувати всі господарські операції і зміни в складі активів і пасивів, що відбуваються в різних ланках облікової роботи. Крім того, програмне забезпечення може легко налагоджуватися відповідно до особливостей облікової роботи на підприємствах конкретної галузі. Також на ринку комп’ютерних програм реалізуються типові галузеві рішення для ведення обліку в конкретних установах, організаціях (наприклад, "1С: Бухгалтерський облік для бюджетних установ України”, "1С: Бухгалтерський облік для військових частин”, "1С: Бухгалтерський облік для аптечних закладів” та ін.). Необхідно виділити окрему комплексну конфігурацію програми - "1С: Виробництво + Послуги + Бухгалтерський облік”, яка дає змогу автоматизувати облік та складання звітності на підприємствах виробничої сфери із можливістю отримувати аналітичні звіти для менеджерів виробничої сфери, менеджерів торговельної сфери та ін.

 

3.2 Удосконалення внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності

Основою для правильної організації управлінського обліку є організаційна та виробнича структури підприємства. Організаційна структура підприємства - це поділ підприємства на окремі структурні підрозділи і служби (центри відповідальності), що передбачають розподіл між ними функцій з вирішення завдань, які виникають в ході виробничої діяльності, таким чином, щоб забезпечити ефективне досягнення мети, поставленої перед підприємством в цілому.

Організаційна структура системи управління представляє схему управлінських зв'язків між управляючою та керованою її складовими і характеризується складом та інформаційними зв'язками між самостійними підрозділами та окремими виконавцями, розташованими в ієрархічній послідовності та наділеними певними правами та обов'язками. Тому організаційну структуру ще визначають як сукупність "ліній відповідальності" всередині підприємства.

На досліджуваному підприємстві система управлінської звітності базується на застосуванні довільних форм управлінських звітів, що є суттєвим недоліком. Така звітність не є періодичною, складається за вимогою керівника і часто не містить повної інформації стосовно певних аспектів діяльності. Для прийняття обґрунтованих та своєчасних управлінських рішень необхідним є комплекс заходів з організації управлінської роботи та запровадження внутрішніх форм внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності, періодичності її складання та конкретних виконавців.

Організацію системи управлінського обліку на сільськогосподарських підприємствах доцільно здійснювати в такій послідовності:

1. Визначити організаційну структуру підприємства.

2. Розробити організаційну схему управлінського обліку.

3. Розробити схему документообороту.

4. Розробити систему контролю витрат.

5. Організувати центри відповідальності.

6. Розробити бюджети для центрів відповідальності і показники їх діяльності.

7. Визначити види продукції (робіт, послуг), яку виробляє сільськогосподарські підприємства.

8. Визначити систему обліку і калькулювання продукції (калькулювання за замовленнями, калькулювання за процесами).

9. Визначити перелік постійних та змінних витрат на виробництво сільськогосподарської продукції та порядок контролю цих витрат.

Аналітичний облік витрат при цьому ведеться не тільки в цілому по підприємству, але й окремо за структурними підрозділами.

При розробці системи управлінського обліку необхідно користуватися певним набором принципів, які дають змогу повною мірою визначити форми управлінських звітів та їх співставність. Принципи обліку - це правила, якими слід керуватись при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.

Загальноприйнятими принципами, які можна застосовувати до управлінського обліку є такі:  принцип безперервності діяльності підприємства, що передбачає оцінку діяльності активів та зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триває далі; принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання і узагальнення господарських операцій в єдиній грошовій одиниці при плануванні та обліку виробництва; принцип повноти й аполітичності інформації, дані які містяться в звітах, повинні бути повними і представлені в зручному для аналізу вигляді та не вимагати додаткової аналітичної обробки; принцип періодичності відображає виробничий і комерційний цикл підприємства і є важливим для побудови системи управлінського обліку; принцип методологічної незалежності - передбачає, що кожне підприємство встановлює свої правила організації та порядку ведення управлінського обліку; принцип орієнтації обліку на досягнення стратегічних цілей підприємства - означає, що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати інтереси підприємства в цілому; принцип результативності означає, що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід постійно порівнювати витрати, понесені в результаті діяльності з отриманим результатом; принцип відповідальності означає, що за величину і витрат і результатів відповідність несе конкретна особа, яка їх контролює; принцип оцінки результатів діяльності структурних підрозділів підприємства передбачає визначення тенденцій і перспектив кожного підрозділу в формуванні прибутку підприємства на всіх його стадіях (від виробництва до реалізації продукції); принцип багатоваріантності означає, що при підготовці інформації слід враховувати всі можливі варіанти, однак обрати найоптимальніший з метою прийняття управлінських рішень; принцип прийнятності і багаторазового використання ґрунтується на разовій фіксації даних в первинних документах або виробничих розрахунках і багаторазовому їх використанні в усіх видах управлінської діяльності без повторної фіксації, реєстрації або розрахунків; принцип бюджетного методу управління витратами, фінансами, комерційною діяльністю використовується на підприємствах як інструмент планування, контролю і регулювання.

Дані принципи дозволяють створювати на підприємстві раціональну і економічну систему обліку відповідно до розміру і масштабу виробничої діяльності. Їх реалізація передбачає за мінімальної кількості даних отримати максимально необхідний для управлінських рішень обсяг інформації та дозволяє забезпечити виконання управлінським обліком покладених на нього функції. Більшість форм звітності є типовими, затвердженими міністерствами та відомствами. Разом з тим, складають звітність за довільними формами, виходячи з потреб управління і контролю діяльності. Так, для відображення різноманітних процесів в галузі тваринництва використовуються такі основні типові форми: Звіт про рух худоби та птиці на фермі, Звіт про рух молока, Звіт про рух матеріалів, Звіт про процеси інкубації, Виробничий звіт.

Недоліком названих звітів є відсутність показників якості. Зокрема, для управління процесу формування стада та використання тварин є такий важливий показник як середня жива маса тварин. Цей показник потрібний для контрою за досягненням живої маси тварин при переведенні їх в ремонтні групи, основне стадо, при прийнятті рішення щодо реалізації тварин з врахуванням стандартів вгодованості, в основу яких покладена жива маса (вища вгодованість, середня, та ін.). Тому на практиці доцільно відображати середню масу однієї голови в кілограмах за статевовіковими групами і за такими позиціями: залишок на початок і кінець місяця, приріст, переведено в інші групи, в основне стадо, реалізація за каналами, за необхідності за всіма показниками руху поголів’я. Крім того, в невеликих господарствах, в яких є лише одна ферма великої рогатої худоби, свиней, та ін., після підсумку даних залишків і руху поголів’я доцільно визначати грошову оцінку. В цьому випадку Звіт про рух худоби та птиці на фермі слугуватиме регістром аналітичного обліку, відпаде потреба в складанні журналу-ордеру 9 с. г. або інших форм аналітичного обліку. За такими ж показниками слід формувати комп’ютерну програму. Важливою складовою звітів є широке застосування пояснювальних записок до них. У Звіті про рух тварин і птиці на фермі в пояснювальній записці слід зазначати причини падежу, нестач, відхилень від планових і нормативних показників, перш за все по вихідному поголів’ю, приплоду, приросту, реалізації та інших на розсуд і за вимогою керівника (власника). Вони повинні оформлятись у трьох примірниках, один з яких передається керівнику господарства, другий - бухгалтеру, а третій залишається на фермі. Крім того, побудова звіту буде більш зручною для користування, якщо назву статевовікових груп розмістити по вертикалі, а наявність і рух поголів’я - по горизонталі. При внесенні вище зазначених змін і доповнень звіт матиме такий вигляд (табл.3.1).

Таблиця 3.1.

Звіт про рух тварин і птиці на фермі за 201____р.

Показники наявності і руху поголів'я

Групи тварин (птиці)

Телиці поточного року

Бички поточного року

Телиці минулих років

і т. д

Разом надх.

гол.

Жива маса, кг.

вартість, грн.

гол.

Жива маса, кг.

вартість, грн.

гол.

Жива маса, кг.

вартість грн.

всього

1 гол.

всього

1 гол.

всього

1 гол.

1. Залишок на початок місяця

2. Приплід

3. Приріст

4. Переведено з інших груп

5. Переведено з інших ферм

6. Придбання племінної худоби

7. Переведено з основного стада

8. Придбання в інших господарствах

9. Придбання в населення

10. Безоплатні надходження

11. Інші надходження

12. Разом надходжень

Переведено в інші групи і т.д.

Потребує на наш погляд, внесення змін і у Відомість руху молока. Зокрема, кількість надоєного молока потрібно відображати не тільки в натурних одиницях (літрах), а й в перерахунку на базисну жирність. Витрачання молока на випоювання молодняка тварин зазначати за нормою і фактично, реалізацію молока показувати із реєстрацією жирності у відсотках. В пояснювальній записці до Відомості руху молока вказувати причини невиконання плану, зниження якості молока, відхилення від норм витрачання молока на випоювання тварин.

Якщо на фермах отримують органічно чисте молоко, то цей показник теж потрібно в обліку відображати окремо, оскільки важливо зазначати ефективність екологічно чистої продукції. Саме такий підхід до формування внутрішньої звітності забезпечить інформаційні потреби менеджерів і сприятиме в складі інших заходів підвищенню ефективності виробництва продукції тваринництва.

Особливого підходу потребує побудова внутрішньої звітності центрів відповідальності щодо витрат та доходів. При цьому потрібно вирішити низку організаційних питань, врахувати вимоги користувачів.

При розробці внутрішньої звітності за центрами відповідальності необхідно врахувати:

для яких суб’єктів управління має бути призначений даний звіт;

набір показників, що мають бути відображені в звіті;

формат звіту;

джерела (первинні документи) для складання звіту, тобто первинний облік і звітність повинні бути узгодженими.

Внутрішньогосподарський облік повинен відобразити рух матеріальних і фінансових потоків між центрами відповідальності та підприємством в цілому, порядок розрахунків і характер внутрішньогосподарських відносин, забезпечити інформаційну базу для локальних господарських рішень, контролю і оцінки результатів діяльності центрів відповідальності.

Звітність за центрами витрат та доходів повинна містити не тільки бухгалтерську інформацію, але й планову, нормативну, технічну та ін., тобто в таких звітах має відображатись інтегрована (управлінська) інформація. Важливим елементом (показником) звітів центрів витрат і доходів є відхилення від плану. В пояснювальній записці до такого звіту потрібно розкривати причини відхилень та по можливості їх винуватців.

В якості формату узагальненої внутрішньої звітності про витрати і вихід продукції можна взяти затверджену форму виробничого звіту для сільськогосподарських підприємств (ф. № 10.3а с. - г.). Виробничий звіт передбачено складати за місяць і наростаючим підсумком з початку року в розрізі об’єктів аналітичного обліку (технологічні види і групи тварин - основне молочне стадо, вирощування і відгодівля ВРХ та ін.) за статтями витрат і видами виходу продукції. В цілому у звіті відображається досить значний обсяг інформації про виробництво продукції тваринництва, що в основному забезпечує потреби управління витратами.

Проте, на наш погляд, в цей звіт потрібно внести планові показники витрат і виходу продукції. Це суттєво підвищить інформативність звіту, яка дозволить контролювати фактичні затрати і надавати дані для аналізу виконання бюджету і кошторису витрат. Затрати в звіті потрібно облічувати не тільки за установленою номенклатурою витрат, але й за елементами. Так, наприклад, затрати на корми потрібно деталізувати: корми власного виробництва, куповані корми; по статті "Роботи і послуги" виділяти ті, що надані власними виробництвами і ті, які надані сторонніми організаціями. Така інформація дасть можливість порівнювати власні ресурси із зовнішніми та робити висновки про їх ефективність. В складі статті "Витрати на утримання необоротних активів" потрібно виділяти: оплату праці, відрахування на соціальне страхування, пальне і мастильні матеріали, запасні частини, ремонтні матеріали та ін.

Крім того в звіті потрібно використовувати натуральні показники по трудових затратах (л. - год., л. - дні), кормові одиниці по статті "Корми”.

Виробничий звіт по тваринництву складають в бухгалтерії на основі первинних документів, нагромаджу вальних відомостей, реєстрів, звітів про наявність і рух матеріальних цінностей та ін.

В кредитовій частині виробничого звіту по тваринництву узагальнюють інформацію про вихід продукції: молоко, приріст живої маси тварин, органічне добриво. Облік ведуть в натуральних одиницях (літри, кілограми, тонни) за плановою собівартістю.

Слід зазначити, внутрішня звітність сільськогосподарських підприємств є важливою складовою частиною облікової системи підприємства, інформація якої дозволяє забезпечити вирішення завдань управління [4, С.406].

Внутрішня звітність є важливим засобом прийняття управлінських рішень. На основі таких же принципів на ВСК ім. Ватутіна потрібно формувати внутрішньогосподарську звітність галузі рослинництва в допоміжних галузях, стосовно проведення весняно-польових робіт та в період збирання врожаю, а також по інших видах економічної діяльності.

Зокрема, необхідним є удосконалення внутрішньої звітності з наявності і руху матеріальних ресурсів, які використовуються в різних галузях. Основною формою такої звітності є Звіт про рух матеріальних цінностей, зміст інформації в якому носить досить статистичний характер.

Форма звіту була б більш динамічною і ефективною, якби мала повніше наповнення інформацією якісного змісту. Зокрема, для цілей управління важливо знати не лише залишки запасів продукції для прийняття рішення щодо її використання (реалізація, посів, переробка, тощо), але й важливо знати, яка продукція, а особливо запаси, є так званою неліквідною; які виробничі запаси є застарілими за строками їх зберігання на складах та не використовуються у виробництві. Така інформація потрібна для розробки заходів з реалізації невикористовуваних запасів або їх використання з врахуванням залишкового ресурсу. За показниками надходження запасів, продукції, інших товарно-матеріальних цінностей важливою є інформація про виконання договорів за кількісними показниками, строками постачання, тощо.

За напрямами використання виробничих запасів (насіння, добрива, паливо-мастильні матеріали, тощо) важливо зазначати їх використання не лише за фактом, а й за нормами (лімітами), зазначаючи відхилення від нормативних показників.

Враховуючи те, що Звіт про рух матеріальних цінностей є досить громіздким за наявності великої номенклатури ресурсів, вважаємо, що розширювати затверджену форму наведеними вище якісними показниками не є доцільним. Саме тому пропонуємо складати додатки до даної форми окремо за видами виробничих запасів, продукції в наступному вигляді (табл.3.2).

В Додатку фахівці-технологи, матеріально-відповідальні особи (агроном, комірник, бригадир, бухгалтер, тощо) вказують причини невиконання договорів, невикористання окремих товарно-матеріальних цінностей, перевитрати посівного матеріалу, пального та ін. Крім того зазначаються пропозиції по ліквідації відхилень.

 

Таблиця 3.2.

Додаток до форми Звіт про рух матеріальних цінностей (насіння)

за __________________ 201__ р.                (місяць) Матеріально-відповідальна особа: _________________________

Назва ТМЦ

Наявність неліквідів

Надійшло

Витрати (видаток)

від постачальників

від власного виробництва

Посів

Реалізація

І. т.д.

кількість

сума

Згідно договорів

Фактично

За планом

Фактично

За нормою

Фактично

Відхилення

За нормою

Фактично

Відхилення

Озима пшениця, ц.

-

-

150

100

370

340

530

540

10

-

-

-

Пояснення матеріально-відповідальних (службових) осіб: ___________________________ ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ (підпис)_____________________________ Пропозиції: ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ (підпис) ______________________________

Запропоновані пропозиції з удосконалення внутрішньогосподарської звітності сприятимуть поліпшенню управління та підвищенню його оперативності. З метою подальшого підвищення ефективності інформаційного забезпечення менеджменту доцільно внести зміни в різні інформаційні системи, перш за все такі, які стосуються якісних характеристик, технологічних та інноваційних процесів. Важливо, щоб всі інформаційні системи були взаємоузгодженими, доповнювали одна одну та слугували єдиною інформаційною базою для забезпечення управління виробництвом сільськогосподарської продукції.

Висновки та пропозиції

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" управлінський облік відокремлюється як окрема ланка бухгалтерського обліку і визначається як "система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством”.

Сьогодні українським підприємствам надається право самостійно розробляти власні виробничі програми, плани виробничого і соціального розвитку, визначати стратегії цінової політики, а отже, суттєво зростає відповідальність керівників за прийняті ними управлінські рішення. Для прийняття оперативних і ефективних рішень керівникам необхідна достовірна інформація про фінансово-господарську діяльність підприємства. Виконанням цього завдання і займається бухгалтерська служба підприємства.

В сучасних умовах процес управління підприємством значно ускладнився у зв'язку з наданням підприємству повної господарської та фінансової самостійності.

Нові економічні відносини вимагають докорінного поліпшення вітчизняної системи обліку. В зв’язку з тим, що бухгалтерський облік є головним постачальником інформації, необхідним є посилення його інформаційної, контрольної, пізнавальної, прогностичної та мотиваційної функцій виходячи із запитів системи управління. Саме система управлінського обліку дасть можливість створити належну інформаційно-аналітичну базу для прийняття обґрунтованих управлінських рішень на рівні підприємства, контролю за їх виконанням.

Організація розробки і впровадження системи управлінського обліку на сільськогосподарських підприємствах повинна проходити у поступовому, взаємообумовленому та обґрунтованому втіленні в практичну обліково-аналітичну діяльність ідей управлінської орієнтації. На побудову інформаційних моделей управлінського обліку впливає ряд об’єктивних факторів. Наявність та вплив цих факторів є індивідуальним, тож структура управлінського обліку на кожному підприємстві є єдина у своїй основі. Проте вона перебуває у постійному русі, змінюючись відповідно до потреб управління.

Методологія управлінського обліку повинна бути зорієнтована на одержання спектру альтернативних варіантів управлінських рішень розв’язання проблем, що виникають в ході господарської діяльності підприємства. При виборі методу управлінського обліку в рослинництві необхідно враховувати специфічні галузеві особливості (сезонність виробництва, територіальну розосередженість та ін). Пріоритетним при цьому повинна бути оцінка основної виробничої діяльності структурних підрозділів та оцінка рентабельності вирощуваних сільськогосподарських культур.

Ефективності проведення обліково-аналітичних та контрольних заходів можна досягти лише за умови підвищення їх оперативності - наближення до процесу виробництва, тобто проведення їх безпосередньо в структурних підрозділах, що дозволить своєчасно приймати регулюючі управлінські рішення, активно втручатися в хід виробничих процесів.

Управлінська звітність дає інформацію про ефективність виробництва; виявляє проблеми, пов'язані з продуктивністю праці; збирає і систематизує дані. Її складання не є обов'язковим, але якщо керівник планує підвищувати обсяги реалізації за рахунок зменшення будь-яких ресурсів, знизити споживання сировини та матеріалів для зниження собівартості продукції, планує розширення діяльності чи просто слідкує за платоспроможністю підприємства для недопущення кризи, то така інформація йому просто необхідна.

Список використаної літератури

1.       Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, зі змінами і доповненнями. - №996-ХІV

2.       Біла Л.М. Роль звітності в системі управління сільськогосподарським підприємством / Л.М. Біла // Економіка АПК. - 2006. - №8. - С.85-88

3.       Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник / За редакцією В.С. Леня. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 696с.

.        Гуцаленко Л.В. Внутрішньогосподарська звітність як інформаційне джерело для ефективного управління підприємством / Л.В. Гуцаленко // Економіка АПК. - 2008. - №4. - С.64-66

.        Вербовецька С. Управлінський облік і його роль у бюджетуванні підприємства / С. Вербовецька // Держава та регіони. − 2008. − №6. − с.52-55.

.        Карпенко О.В. Сучасні прояви закономірностей розвитку управлінського обліку в Україні / О.В. Карпенко // Матеріали I Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції "Проблеми та перспективи розвитку обліку, аналізу і контролю в умовах світових інтеграційних процесів", Львів, 28 березня 2012 року / [відповідальний за випуск: проф. Куцик П. О.] - Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2012. - С.87-88.

.        Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник / Ф.Ф. Бутинець, Т.В. Давидюк, З.Ф. Канурна, Н.М. Малюга, Л.В. Чижевська. - Житомир: ПП "Рута", 2005. - 480 с.

.        Маренич Т.Г. Внутрішньогосподарська звітність агроформувань у системі управління підприємством / Т.Г. Маренич // Економіка АПК. - 2007. - №6. - С.44-46

.        Левицька С. Управлінський та внутрішньогосподарський облік: завдання, мета, чинники ефективного впровадження / С. Левицька // Бухоблік і аудит. - 2009. − №2. - с.27-35.

.        Колос І.В. Інформація підприємства та режим доступу до неї / І.В. Колос // Вісник податкової служби. - 2005. - № 27. - C.22-27

.        Бєлоусова І. Роль управлінського обліку. / І. Бєлоусова // Бухгалтерський облік і аудит. - 2005. - № 4. C. - 36-40

.        Чумаченко М.Г. Розвиток управлінського обліку в Україні / М.Г. Чумаченко // Світ бухгалтерського обліку. - 1999. - № 10-11. - C.12-20

.        Нападовська Л.В. Управлінський облік: Монографія / Л.В. Нападовська. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. - 450 с.

.        Голов С.Ф. Тенденції та перспективи розвитку управлінського обліку / С.Ф. Голов // Вісник Львівської комерційної академії. - Серія економічна, випуск 16 - Львів: Львівська комерційна академія, 2004. - 536 с.

.        Атамас П. Й Управлінський облік: Навчальний посібник / П.Й. Атамас. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 440с.

.        Гнилицька Л. Прийняття управлінських рішень на основі обліку інформації системи "директ-костинг" / Л. Гнилицька // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007. - № 3.

.        Гарасим П.М. Фінансовий, управлінський та податковий облік в сільському господарстві / П.М. Гарасим Г.П. Журавель, П.Я. Хомин. - Тернопіль, 2011. - 522 с.

.        Акуліч Д. Особливості ведення управлінського обліку на сільськогосподарських підприємствах / Д. Акуліч // Збірник наукових праць студентів, аспірантів і молодих вчених "Молода наука-2012" Запорізького національного університету. - 2012 р. - с.9-12.

.        Лень В.С. Управлінський облік: Навчальний посібник / В.С. Лень - К.: Знання-Прес, 2003. - 287 с.

.        Лишиленко О.В. Бухгалтерський управлінський облік [Текст]: підручник / О.В. Лишиленко - Київ: "Центр навчальної літератури", 2006. - 254 с.

.        Сопко В.В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством: Навч. Посібник / В.В. Сопко. - К., 2011. - 526 с.

.        Іванюта П.В. Внутрішньогосподарський (управлінський) облік у виробничих підрозділах сільськогосподарських господарюючих суб'єктів: Навчальний посібник / П. В Іванюта, З.М. Левченко - К.: Центр навчальної літератури, 2010. - 368 с.

.        Корецький М.Х. Управлінський облік: Навч. посібник / М.Х. Корецький, Н.В. Дацій, Л.В. Пельтек - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 296 с

.        Беренгольц Я.М. Бухгалтерський облік у сільському господарстві / Беренгольц Я.М., Джинджирский Г.С. - К.: Вища Школа, 1995. - 329с.

.        Нападовська Л.В. Управлінський облік / Л.В. Нападовська. - К.: Книга, 2004. - 479 с.

.        Бєлоусова І. Управлінський облік на підприємстві / І. Бєлоусова // Бухгалтерський облік і аудит. - 2005. - № 5. - C.13-19

.        Завгородній В.Т. Бухгалтерський облік, контроль та аудит в системі управління підприємства / Завгородній В.Т. - М.: Ваклер Ді - КСІ, 2002р. - 839 с

.        Лінник Є.С. Предмет, методи, функції та вплив на розвиток управлінського обліку в Україні / Є.С. Лінник // Збірник наукових праць ЧДТУ. - 2004. - випуск 8. с.18 - 20.

.        Боднар О. Організація управлінського обліку на підприємстві / Орися Боднар // Матеріали інтернет-конференції [Електронний ресурс] Тернопільська державна с/г дослідна станція ІКСГП НААН 20-21 жовтня 2011 р. Режим доступу: http://conftiapv. at.ua/publ/konf_20_21_zhovtnja_2011_r/sekcija_5_. ekonomi chni_nauki/organizacija_upravlinskogo_obliku_na_pidpriemstvi/23-1-0-1066

.        Дворніченко О.С. Регулювання управлінського обліку на вітчизняних підприємствах / О.С. Дворніченко // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Економіка. Частина I. - 2007. - Вип.4 (40). - С.142-148.

.        Управлінський облік: Навч. посіб. / За ред.А.Д. Шеремета. - M.: РБК-Пресс, 1999. - 512 c.

.        Тлучкевич М.В. Формування системи внутрішньої управлінської звітності в сільськогосподарських підприємствах / М.В. Тлучкевич // Економіка АПК. - 2008. - №9. - С.82-88.

.        Погосова А.В. Формування внутрішньої управлінської звітності / А.В. Погосова // Агроінком. - 2008. - №5-6. - С.116-118

.        Колос І.В. Звітність як елемент системи управління підприємством / І.В. Колос // Економіка та держава. - 2006. - №8. - С.26-31

.        Лемещук А.В. Внутрішня і зовнішня звітність і її використання в управлінні / А.В. Лемещук, В.Г. Душкевич В.Г. // [Електронний ресурс] Режим доступу: http://nauka. kushnir. mk.ua/? p=23177

.        Хомин П.Я. Формування системи звітності сільськогосподарських підприємств та її облікового забезпечення. Автореф. дис. д-ра екон. наук: 08.06.04/П.Я. Хомин; Нац. наук. центр "Ін-т аграр. економіки" УААН. - К., 2004. - 34 с. - укp.

.        Матвієнко Г. Внутрішня управлінська звітність / Ганна Матвієнко // Баланс. - 2011 р. - № 15. - с.34-42.

.        Нагірська К. Є. Класифікація управлінської звітності підприємств в ринкових умовах господарювання / К. Є. Нагірська // Економічний форум. - 2012. - № 2. - с.78-84.

.        Нападовська Л.В. Управлінський облік: суть, значення та рекомендації щодо його використання в практичній діяльності вітчизняних підприємств / Л.В. Нападовська // Бухгалтерський облік і аудит. - 2005. - №8-9. - С.50-54.

.        Кучеренко Т. Є. Класифікація господарської звітності: генезис і проблеми сучасності / Т. Є. Кучеренко // Вісник ТНЕУĘ - № 2. - 2008. - С.98-108.

.        Махмудов О.Г. Методичні засади організації системи управлінського обліку / О.Г. Махмудов, С.В. Поздняков // Вісник ДонДУЕТ. - 2005. - №3 (27). - С.151 - 162.

.        Долішня Т. Організація управлінського обліку: практичний аспект / Т. Долішня // Формування економічних відносин в умовах становлення ринку. Зб. наук. праць ТДЕУ. Вип.9 - 2005 - С.122-127.

.        Коноваліхіна Т.О. Управлінська звітність в системі обліково-аналітичного забезпечення менеджменту ресторану / Т.О. Коноваліхіна // Обліково-аналітичне забезпечення системи менеджменту підприємства: наук. - практ. конф.23-24 жовт. 2009 р. - Львів: НУ "ЛП”, 2009. - С.55-56.

.        Тлучкевич Н. Організація управлінського обліку (практика впровадження на сільськогосподарських підприємствах) / Н. Тлучкевич // Бухгалтерський облік і аудит. - 2007 - №2 - С.13-18.

.        Мервенецька М.Ф. Принципи формування управлінської звітності / М.Ф. Мервенецька // Економіка АПК. - 2008. - №6. - С.89-92

.        Романчук А.Л. Принципи формування внутрішньої звітності на підприємствах промисловості будівельних матеріалів / А.Л. Романчук // Електронний ресурс. - 2009. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/ 26_NII_2009/Economics/51787. doc. htm

.        Касьянова Г.Ю. Управленческий чет по формуле "три в одном" / Г.Ю. Касьянова, С.Н. Колесников - М.: Издательско-консультационная компанія "Статус-Кво 97", 1999. - 328 с.

.        Котельникова Н.В. Построение системы внутреннего информационного обеспечения компании / Н.В. Котельникова // Экономический анализ: теория и практика, 2004. - №8 (23). - С.47-52.

.        Куцик П.О. Внутрішньогосподарські регламенти, стандарти і звіти: теоретичний аспект / П.О. Куцик // Матеріали I Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції "Проблеми та перспективи розвитку обліку, аналізу і контролю в умовах світових інтеграційних процесів", Львів, 28 березня 2012 року / [відповідальний за випуск: проф. Куцик П. О.] - Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2012. - с.7-9.

.        Біла Л.М. Формування системи фінансової звітності сільськогосподарських підприємств. Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук, спец.08.06.04/Л.М. Біла. - Київ. - 2005. - 17 с.

.        Нападовська Л.В. Управлінській облік: підруч. для вузів / Л.В. Нападовська. - К.: Київ. нац. торг. - екон. ун-т, 2010. - 648 с.

.        Бачинський В.І. Актуальні питання теорії й практики внутрішньогосподарської (управлінської) звітності у кооперативних системах / В.І. Бачинський // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування: зб. наук. праць. - Вип.4 (44). - Рівне: НУВГП. - 2008. - С.22-28.

.        Стрибулевич Т.О. Управлінська звітність підприємств торгівлі: проблеми та перспективи розвитку / Т.О. Стрибулевич // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. - 2011. - Вип.3. - с.247-253.

.        Хомин П.Я. Формування звітності в підсистемах фінансового, управлінського й податкового обліку: Монографія / П.Я. Хомин. - Тернопіль, 2004. - 288 с.

.        Жук В.М. Концептуальні засади розвитку управлінського обліку в аграрному секторі економіки / В.М. Жук // Стратегія розвитку України. - 2009. - Вип.1-2. - С.437-441.

.        Федоренько Н.І. Удосконалення організаційного забезпечення нутрішньогосподарського контролю в управлінні підприємством / Н.І. Федоренько // Управління розвитком. - 2012. - №7 (128). - С.78 - 80.

.        Матюха М.М. Сучасне методологічне забезпечення управлінської звітності в умовах застосування інформаційних систем [Текст] / М.М. Матюха // Актуальні проблеми економіки. - 2012. - № 7. - С.230─237.

.        Шатковська Л.С. Внутрішня звітність підприємств в інформаційному забезпеченні управління / Л.С. Шатковська // Економічний вісник університету. - 2011 - № 17. - С.12-19.

.        Коблянська Г. Актуальні аспекти впровадження управлінського обліку на підприємствах України / Г. Коблянська // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2011. - № 13. - с.45-47.

.        Корінько М.Д. Організація управлінського обліку діяльності підприємств / М.Д. Корінько // Матеріали I Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції "Проблеми та перспективи розвитку обліку, аналізу і контролю в умовах світових інтеграційних процесів", Львів, 28 березня 2012 року / [відповідальний за випуск: проф. Куцик П. О.] - Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2012. - С.92-93.