Обгрунтування основних показників виробничо-економічної діяльності підприємств

Обгрунтування основних показників виробничо-економічної діяльності підприємств

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра економіки підприємства

Індивідуальна розрахункова робота

Обгрунтування основних показників виробничо-економічної діяльності підприємств

Підготувала:

студентка ФМ,

Яловенко Надія

Перевірив:

Козлюк В. В.

Рівне - 2011

Зміст

Вступ

1. Розрахунок та обґрунтування потреби підприємства в основних виробничих фондах

. Планування поповнення амортизаційного фонду підприємства

. Розрахунок та обґрунтування потреби в оборотних засобах

. Формування та обґрунтування чисельності персоналу підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Одним з основних елементів ринкового господарства є підприємство. Під підприємством розуміється економічний суб'єкт, що займається виробничою діяльністю і має господарську самостійність. Підприємство об'єднує ресурси для виробництва економічних благ із метою збільшення прибутку. Подивившись на історію розвитку підприємства, бачимо, що її коріння сягають сивої давнини, коли разом з розвитком перших мануфактур відбувався перехід від натурального господарства до товарно-грошових відносин. З того часу підприємство сильно змінило свою зовнішність, ускладнилася його організаційна структура, але суть і мета залишалася незмінною - одержання прибутку.

Розвиток ринкової економіки пропонує становлення й розвиток підприємств різних організаційно-правових форм, заснованих на різних видах приватної власності, поява нових власників, - як окремих громадян, так і трудових колективів підприємств.

У умовах ринку підприємство постійно повинне наближатися до найкращого (оптимальному) стану своєї економіки. При цьому підприємство шукає відповіді на такі питання: яке найкраще співвідношення між прибутками і витратами; знайти нову сферу додатка капіталу (удосконалювати продукцію, випускати нову); пошук ефективних засобів доведення продукції до споживача (функція маркетингу).

З економічної точки зору, підприємство самостійно здійснює індивідуальне відтворення, тобто організовує виробництво, для чого наймає робочу силу, купує сировину і матеріали, напівфабрикати в інших підприємств, платить за це готівкою або бере в кредит, користуючись безготівковим обігом, свої товари продає чи тимчасово складає. Підприємництво чітко орієнтовано на одержання прибутку, чим в умовах розвинутої конкуренції досягається й задоволення суспільних потреб. Це найважливіша передумова й причина зацікавленості підприємства в результатах фінансово-господарської діяльності. Реалізація такого принципу на ділі залежить не тільки від наданої підприємством самостійності й необхідності фінансувати свої витрати без державної підтримки, але й від тієї частки прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Також необхідно створити таке економічне середовище, в умовах якої вигідно робити товари, діставати прибуток, знижувати витрати.

Щоб підприємство змогло вижити в сучасних умовах, управлінському персоналу необхідно, насамперед, уміти реально оцінити фінансовий стан підприємства, як свого, так й існуючих конкурентів.

Основні вихідні дані до розрахункової роботи

1. Розрахунок та обґрунтування потреби підприємства в основних виробничих фондах

Кожна організація чи підприємство при створенні наділяються необхідними виробничими фондами, що з розвитком підприємства чи організації поповнюються та оновлюються.

Основні фонди підприємства - це засоби праці, які мають вартість, функціонують у виробничому процесі тривалий час, не змінюючи при цьому своїх форм і розмірів, а свою вартість переносять на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

Характерні особливості основних фондів.

. Використовуються в натуральному вигляді тривалий час (не менш 1 року), обслуговують багаторазово виробничі цикли.

. Основні фонди піддані зносу, який виражаються в поступовій утраті експлуатаційних якостей та втраті доцільності їх використання у зв'язку з появою нових, більш якісних основних фондів.

. Особливий характер кругообігу та відшкодування вартості через механізм поступової амортизації з віднесенням амортизаційних відрахувань на поточні витрати підприємства та собівартість продукції (робіт, послуг). Вартість основних фондів переноситься конкретною працею на вартість готової продукції (робіт, послуг) частками по мірі зносу.

. Основні фонди виконують особливе призначення, а саме: забезпечують необхідні матеріальні умови для господарчої діяльності, виконують роль засобів праці (станки, механізми), забезпечують безпечність трудової діяльності.

. За законодавством України до основних фондів відносяться матеріальні цінності вартістю за одиницю більше 500 грн. І як уже відзначалось, терміном служби більш 1 року.

Основні фонди класифікуються за наступними ознаками:

. За характером використання:

виробничі основні фонди,

невиробничі.

До основних виробничих фондів належать ті, що беруть участь у процесі виробництва. Вони становлять приблизно 95-98% загальної вартості основних фондів підприємства.

До основних фондів невиробничого призначення належать ті, що не беруть участі у процесі виробництва, але забезпечують його нормальне функціонування, задовольняють побутові та культурні потреби працівників. Це фонди, що належать до соціальних умов виробництва, зокрема:

• житлово-комунальні приміщення;

• побутові, спортивні приміщення;

• будинки та устаткування медичного призначення;

• дитячі дошкільні заклади;

• багаторічні насадження та ін.

Усі ці заклади, приміщення, будинки є основними фондами невиробничого призначення лише тоді, коли перебувають на балансі підприємства, і саме підприємство відповідає за їх утримання, експлуатацію і ремонт.

. За участю у виробничому процесі:

активні основні фонди

пасивні основні фонди

До активної частини основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.).

До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу (будинки, споруди та ін.). Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів.

. За формою власності:

державні, приватні, колективні, змішані;

для окремого підприємства: власні, орендовані.

. За джерелом фінансування:

основні фонди, внесені до Уставного фонду підприємства;

основні фонди, придбані за рахунок власних коштів; основні фонди, придбані за рахунок довгострокових кредитів; основні фонди, отримані безкоштовно.

Відношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає видову (технологічну) структуру використання засобів праці. За інших однакових умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більшою у їх складі є питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів:

• виробничо-технологічних особливостей підприємства;

• науково-технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня виробництва;

• ступеня розвитку різних форм організації виробництва;

• відтворюваної структури капітальних вкладень у створенні нових основних фондів;

• вартості будівництва виробничих об'єктів і рівня цін на технологічне устаткування;

• територіального розміщення підприємства та ін.

Галузева структура основних фондів характеризується співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до їх загальної вартості.

Вікова структура основних фондів - це співвідношення різних вікових груп основних фондів в їх загальній вартості.

Облік основних фондів здійснюється в натуральній і вартісній формі. Натуральні показники (площа, потужність обладнання, кількість одиниць обладнання тощо) використовуються при визначенні виробничої потужності, розробці балансів обладнання, удосконалення складу основних фондів і т.д. Вартісна форма обліку необхідна для визначення розмірів амортизації, калькулювання собівартості продукції.

Оцінку основних фондів здійснюють за:

.        балансовою вартістю (початковою і відновною);

.        балансовою вартістю з врахуванням зношення (залишковою вартістю).

Найважливішим елементом продуктивних сил і основним джерелом розвитку економіки країни в цілому та кожного підприємства зокрема є люди, їх майстерність, освіта й фахова підготовка.

У процесі експлуатації всі основні фонди старіють і зношуються. Розрізняють два види зносу: фізичний і моральний.

Фізичне зношування - це матеріальне зношування машин, інструментів, будівель, споруд та інших засобів праці під час їхнього функціонування в процесі виробництва або невикористання.

Фізичний знос настає під впливом навколишнього середовища та експлуатаційних навантажень. У цьому разі деформуються деталі, піддається корозії метал, зношуються тертьові поверхні. Фізичний знос зменшує вартість основних фондів і робить їх непридатними до експлуатації.

Моральний знос - це знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного зносу під впливом науково-технічного прогресу. Такий знос характеризується втратою засобами праці споживної вартості внаслідок удосконалення застосовуваних та створення нових засобів виробництва, упровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється.

Моральне старіння властиве, передусім, знаряддям праці та транспортним засобам і пов'язане з реальними економічними збитками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку.

Основними економічними показниками, що характеризують рівень використання основних фондів є коефіцієнти екстенсивного та інтенсивного використання і фондовіддача.

Коефіцієнт екстенсивного використання устаткування - відношення часу фактичної роботи устаткування Ч_фак до часу планової роботи:

К_екс =Ч_факт /Ч_план

Цей коефіцієнт характеризує використання устаткування в часі.

Коефіцієнт інтенсивного використання устаткування - відношення фактично виробленої продукції за визначений час П_факт до планової кількості:

К_інт = П_факт/П_план

Цей коефіцієнт характеризує використання обладнання з потужності.

Добуток коефіцієнтів екстенсивного і інтенсивного використання дає загальний і інтегральний коефіцієнт використання устаткування:

К_заг = К_екс × К_інт, або

К_заг= Ч_факт/Ч_план × П_факт/П_план

Основним і найбільш загальним показником рівня використання основних фондів є їх економічна віддача - фондовіддача. Вона характеризується відношенням обсягу річної продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів і визначається:

Фв= Оп/Фс

Розрахуємо та обґрунтуємо потребу підприємства в основних виробничих фондах.

Потреби в основному капіталі підприємства (ОФ) визначаємо виходячи із наступних умов:

·        банківський кредит є доступним для підприємства, ставка банківського кредиту помірна;

·        за результатами попередніх маркетингових досліджень гарантованим є обсяг продажу даного виду продукції.

Розрахунок потреби підприємства в основних виробничих фондах покажемо в табл. 1.1.

Табл. 1.1. Обґрунтування планової потреби підприємства в ОВФ на 2012 рік

Потреби в активній частині ОВФ дані табл. 1.2., а також відомості про виробничу програму підприємства

Виробнича програма - це той максимальний обсяг продукції, робіт і послуг, які може виробити підприємство при ефективному використанні його виробничих фондів власними силами і з врахуванням обсягу попиту на дану продукцію.

Розрахунок та обґрунтування кількості одиниць обладнання виконується виконується за наступною формулою

, де:

- кількість одиниць обладнання даного виду, шт.

 - обсяг виробленої продукції згідно з виробничими програмами, шт.

- норма затрат машинного часу обладнання даного виду на одиницю продукції

 - коефіцієнт змінності роботи обладнання

- плановий фонд робочого часу одиниці обладнання за рік згідно балансу.

Плановий фонд одиниці обладнання визначається та обґрунтовується на основі табл. 1.2.

Табл. 1.2. Плановий баланс робочого часу у розрахунку на одиницю обладнання на 2012 рік.

Визначимо коефіцієнт простою за наступною формулою:

К_{простою} =1- К_т.г = 1- 0,83= 0,17

де: К_т.г. - коефіцієнт технічної готовності

Час перебування обладнання в ремонті, очікування ремонту і в технічному обслуговуванні становить 0,12 ∙ 248 = 42

Планова тривалість роботи одиниці обладнання дорівнює 248 - 42 = 206

Розрахуємо кількість одиниць обладнання:

А)

Б)

В)

Розрахуємо склад і структуру основного капіталу

Табл.1.3. Склад і структура основного капіталу на момент створення підприємства

В структурі ОВФ на активну частину припадає 77,4% , а на пасивну - 22,6%. В самій активній частині на обладнання виду А припадає 13,1%, виду Б-30,4%, виду В-56%, інвентар та інструмент-0,5%.

В структурі пасивної частини:

·        на офіс-11,7%

·        на цех-88,3%

В структурі нематеріальних активів:

·        на ліцензію-21,2%

·        на "ноу-хау"-78,8%

Діаграма 1.1. Структура основних виробничих фондів,%

Діаграма 1.2. Структура нематеріальних активів

Висновок:

За допомогою проведених розрахунків визначено, що потреба підприємства в основних виробничих фондах становить 4032680 грн., з них активна частина складає 3079080 грн., а пасивна частина - 953600 грн. Отже, питома вага активної частини в основних виробничих фондах становить 76,3% і пасивна відповідно 23,7%.

Зробимо порівняння рівня активної частини даного варіанту з іншими варіантами, наприклад, 2 і 13. В 2-му варіанті вона дорівнює 2405630 грн., тобто 73,6%, а в 13-му варіанті - 4292330 грн. і 81% відповідно. Отже, активна частина ОВФ даного варіанту (76,3%) є більшою за активну частину ОВФ 2-го варіанту (73,6%), але меншою, ніж у 13-му варіанті (81%).

Щоб досягти рівня 13-го варіанту потрібно збільшити активну частину ОВФ на 815542,7 грн. Це можна зробити за допомогою впровадження прогресивних методів організації і технології виробництва, а також закупівлі нової технології.

. Планування поповнення амортизаційного фонду підприємства

Амортизація - процес поступового перенесення вартості основних фондів на продукт, що виготовляється з їх допомогою. Для заміщення зношеної частини основних засобів виробництва підприємства роблять амортизаційні відрахування, тобто відрахування певних грошових сум відповідно до розмірів фізичного і морального зносу засобів виробництва.

Амортизації підлягають витрати на:

1.       придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

2.       самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

.        проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

Об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Термін корисного використання (експлуатації) - це очікуваний період часу, протягом якого ОФ використовуватимуться підприємством або з їх використанням буде вироблено очікуваний обсяг продукції. Тобто термін експлуатації може визначатися як кількістю років, так i кількістю одиниць продукції. Термін корисної експлуатації встановлюється підприємством самостійно з урахуванням таких чинників:

·        очікуване використання об’єкта з урахуванням його потужності або продуктивності;

·        передбачуваний фізичний i моральний знос;

·        правові обмеження щодо термінів використання.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Стандартом визначено п’ять бухгалтерських методів нарахування амортизації і один - податковий:

·        прямолінійний. Згідно цього методу амортизуючи вартість об’єкта основних засобів рівномірно списується на протязі терміна його використання. Цей метод найбільш характерний для пасивної часті основних фондів: будівлі, споруди, їх структурні компоненти, меблі т.д.

·        зменшення залишкової вартості. Суть його в тому, що на початку експлуатації основних виробничих фондів засоби суми нарахованої амортизації значно перевершують амортизаційні суми, нараховані на кінець терміна служби об’єкта.

·        прискореного зменшення залишкової вартості. При цьому методі ліквідаційна вартість об’єкту не враховується. Цей метод економічно більш виправданий по відношенню до активної частини, наприклад, машини, механізми, верстати та інше виробниче обладнання.

·        кумулятивний;

·        виробничий. Цей метод базується на тому, що амортизація є тільки результатом експлуатації об’єкта основних засобів, і термін часу нема ніякої ролі в процесі начислення. Найбільш доцільно використовувати цей метод по відношенню до транспортних засобів.

·        податковий.

Відмінність застосованих методів амортизації полягає в різному рівні нарахованих амортизаційний відрахувань, а також у способі їх розподілення. В залежності від виду основних засобів, умов експлуатації, моральної зношуваності - підприємства по своєму бажанню застосовують найбільш ефективний і доцільний метод амортизації.

Прямолінійний метод (метод прямолінійного списання). Згідно цього методу амортизуючи вартість об’єкта основних засобів рівномірно списується на протязі терміна його використання. Цей метод найбільш характерний для пасивної часті основних фондів: будівлі, споруди, їх структурні компоненти, меблі т.д.

Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у звітному році.

Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.

Підприємство застосовує загальноприйняті методи розрахунку амортизаційних відрахувань: рівномірний та прискорений.

В табл. 2.1. розрахуємо планову річну суму амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів.

Табл. 2.1. Визначення планової річної величини амортизаційних відрахувань

Побудуємо графік накопичення амортизаційних відрахувань на повне відновлення обладнання А, Б, В. (мал. 1)

Визначимо рік повного відновлення обладнання А, Б, В за рахунок рівномірних амортизаційних відрахувань за формулою:

: Н_А = 100 : 15 = 6,7

Рік повного відновлення обладнання А, Б, В за рахунок прискорених амортизаційних відрахувань буде становити 6,7 : 1,5 = 4,5

Висновок:

Величина норми амортизаційних відрахувань впливає на ефективність виробництва на підприємстві. Занижена норма амортизаційних відрахувань призводить до того, що амортизаційний фонд не забезпечує простого відтворення основних фондів, а завищена норма цих відрахувань призводить до штучного збільшення витрат виробництва і до зниження прибутку підприємства. На основі проведених розрахунків визначено, що річна сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення ОВФ складає 509760 грн. На повне відновлення пасивної частини потрібно 27552грн., а в її складі на будівлю офісу припадає 2745 грн. (0,54%), будівлю цеху - 24807 грн. (4,87%). Відповідно, щоб здійснити повне відновлення активної частини достатньо 482208 грн. від річної суми амортизаційних відрахувань, де на обладнання виду А потрібно 63096 грн. (12,38%), на обладнання виду Б - 146727 грн. (28,78%), обладнання виду В - 270405 грн. (53%), а також на виробничий і господарський інвентар припадає 1980 грн. (0,43%). Термін, на який припадає нарахування амортизаційних відрахувань на повне відновлення для обладнання типу А, Б, В придбаного на момент створення підприємства становить 6,7 років. Якщо використати прискорений метод, то термін нарахувань зменшиться до 4,5 років.

3. Розрахунок та обґрунтування обсягу оборотних засобів підприємства

Оборотним капіталом називають засоби виробництва, що, на відміну від основних фондів, беруть участь тільки в одному виробничому циклі, під час якого цілком переносять свою вартість на вартість готової продукції. У практиці обліку та законодавстві поняття оборотного капіталу прирівняне до поняття оборотних засобів. Оборотні засоби поряд з основними є найважливішим елементом виробництва. Недостатня забезпеченість підприємства оборотними засобами гальмує його нормальну діяльність і погіршує фінансовий стан.

Оборотні засоби призначені забезпечувати динамічну складову економічної діяльності підприємства. У процесі кругообігу вони проходять три стадії перетворень.

.        Заготовча стадія - "гроші - оборотні засоби" - охоплює період, необхідний для створення виробничих запасів. Оборотні засоби на цій стадії у вигляді грошей використовують для закупівлі сировини, матеріалів та інших предметів праці.

.        Виробнича стадія - "оборотні засоби - готова продукція" - починається з отримання предметів праці і завершується відправленням готової продукції на склад підприємства. Оборотні засоби на цій стадії мають вигляд предметів праці, незавершеної та готової продукції.

.        Стадія реалізації - "готова продукція - гроші" - починається з надходження готової продукції на склад підприємства і завершується отриманням виручки від реалізації продукції. Оборотні засоби на цій стадії перебувають у вигляді готової продукції та грошей.

Таким чином, кошти здійснюють один оборот, а далі все повторюється

Рис.1. Склад оборотного капіталу

Оборотні фонди у своїй речовій формі утворюють предмети праці. Вони змінюють свою натуральну форму і фізико-хімічні властивості. Оборотні фонди містять у собі:

• Виробничі запаси - це предмети праці, які містяться на складі у вигляді запасів і призначені для переробки у виробничому процесі.

Виробничі запаси складаються із сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, допоміжних матеріалів, мастильних матеріалів, палива, тари, запасних частин, малоцінних і швидкозношуваних предметів праці.

Малоцінними та швидкозношуваними є предмети праці, які використовуються як засоби праці протягом року чи менше або вартість яких не перевищує 100-кратного (для бюджетних організацій 50-кратного) розміру мінімальної заробітної плати праці.

• Незавершене виробництво - це продукція, яка ще не пройшла всі стадії обробки. У вартісному вираженні - це витрати на придбання матеріалів, запасних частин, сировини, на заробітну плату й інші кошти, необхідні для продовження процесу виробництва.

• Витрати майбутніх періодів - це витрати на виконання науково-дослідних, раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, орендну плату тощо, що здійснюються в поточному році, але на собівартість продукції списуватимуться в наступних періодах.

До фондів обігу належать:

• готова продукція, що зберігається на складах підприємства;

• товари, відвантажені споживачу, але ним не оплачені;

• кошти в розрахунках і готівка.

Обігові кошти повинні забезпечувати безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства.

Оборотні фонди циркулюють у сфері виробництва й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, отже, цілком переносять свою вартість на створений продукт.

Фонди обігу пов’язані з обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участі в утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу виготовлення продукції та її реалізації вартість оборотних фондів відшкодовується в складі виручки від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного відтворення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів виробництва.

Потребу підприємства в оборотному капіталі на момент утворення підприємства покажемо в табл. 3.1.

Табл. 3.1. Розрахунок потреби підприємства в оборотному капіталі на 2012 рік

Виробничі запаси підприємства представлені основними і додатковими матеріалами. Відповідно до проектно-кошторисної документації на виготовлення продукції даного виду додаткові матеріали складає 28 %від затрат на основні матеріали у вартісному виразі.

Матеріали передбачається завозити 2 рази в місяць транспортом сторонніх організацій.

Визначимо норму запасу (в днях) для основних матеріалів.

_запасу = t_пот. + t_{підготов.} + t_{страховий}

Приймаємо наступні норми запасів:

_пот. = 15 днів

t_{підготов.} = 1,7 днів

t_{страховий} =  t_{підготовт} =  1,7 = 0,85

Звідси t_запасу = 15 + 1,7 + 0,85= 17,6 днів

Проведемо розрахунок потреби підприємства в основних матеріалах і сировині.

Табл. 3.2.Визначення річної потреби підприємства в основних матеріалах на 2012 рік

Визначаємо нормативний запас основних матеріалів в натуральних одиницях виміру. Для цього норму витрат матеріалів (м³ в день) множимо на норму запасу (в днях).

 м³

грн.

Норматив запасу по додаткових матеріалах складає 22 % від запасу основних матеріалів.

грн.

Отже, загальні виробничі запаси становлять:

грн.

Вартість МШП складає 19 % вартості від загальних виробничих запасів, необхідних для виконання річного обсягу засобів.

грн.

Діаграма 3.1. Структура оборотного капіталу, %

Діаграма 3.2. Структура матеріальної частини оборотного капіталу,%

Висновок:

Оборотним капіталом називають засоби виробництва, що беруть участь тільки в одному виробничому циклі, під час якого цілком переносять свою вартість на вартість готової продукції. Для забезпечення безперервності виробництва він має знаходитись в постійному русі.

Недостатня забезпеченість підприємства оборотним капіталом гальмує нормальну діяльність і погіршує фінансовий стан підприємства.

Матеріальна частина оборотних засобів становить 63287,22 грн. всього оборотного капіталу підприємства, тоді як нематеріальна - 949,3 грн.

4. Розрахунок та обґрунтування потреби підприємства в трудових ресурсах

Найважливішим елементом продуктивних сил і основним джерелом розвитку економіки країни в цілому та кожного підприємства зокрема є люди, їх майстерність, освіта й фахова підготовка. Розрізняють поняття "трудові ресурси", "персонал" і "кадри" підприємства.

Трудові ресурси - це частина працездатного населення, яка за віковими, фізичними та освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності. Серед трудових ресурсів виокремлюють реальні (люди, які працюють) і потенційні (особи, які мають бути залучені до певної праці в майбутньому).

Персонал - це сукупність постійних або тимчасових працівників, що отримали необхідну професійну підготовку або мають досвід практичної роботи.

На рівні підприємства найчастіше використовують категорію "кадри" або "персонал".

Компетентно-правова структура характеризує персонал за його компетентно-правовою участю у творчому процесі господарської діяльності підприємства.

Соціальна структура характеризує трудовий колектив за соціальними показниками (стать, вік, професія і кваліфікація, національність, освіта тощо).

Штатна структура визначає склад структурних підрозділів і перелік посад, розміри посадових окладів і фонду оплати праці.

За принципом участі у виробничій діяльності персонал поділяється на дві категорії:

.        промислово-виробничий (ПВП), який займається виробництвом та його обслуговуванням;

.        непромисловий (працівники житлово-комунального господарства, лікувально-санітарних, дитячих закладів тощо).

За характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється на такі категорії: керівники, спеціалісти, службовці та робітники.

Керівники - це працівники, що обіймають керівні посади на підприємстві та в його структурних підрозділах: директор, головний інженер, головний бухгалтер, начальники цехів, завідувачі, виконроби та ін.

Спеціалісти - це працівники, які виконують інженерно-технічні, економічні та деякі інші роботи: економісти, бухгалтери, адміністратори, юристи, соціологи та ін.

Службовці - це працівники, які готують і оформлюють документацію, здійснюють господарське обслуговування: працівники архівів, секретарі, діловоди, стенографісти та ін.

Робітники - це працівники, які безпосередньо зайняті у процесі створення матеріальних цінностей. Залежно від того, в якому цеху вони працюють, працівники поділяються на основних, допоміжних та обслуговуючих. До цієї категорії зараховують також двірників, прибиральниць, охоронців, кур'єрів, гардеробників.

За специфікою і складністю виконуваних робіт персонал підприємства групується за професіями, спеціальностями і кваліфікацією.

Професія - це вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань і практичних навичок.

Спеціальність - це комплекс знань у межах професії.

Кваліфікація - ступінь і рівень підготовки працівника, що характеризує його здатність до виконання роботи певного рівня складності.

За відношенням працівників підприємства до його власності на майно їх можна поділити на власників і найманих.

Власник - це працівник, який приймає участь в господарській діяльності підприємства особистою працею та власним майном (активами), а також природними ресурсами (земельною ділянкою).

Найманий працівник - працівник, який приймає участь в господарській діяльності підприємства тільки особистою працею.

Крім того, в господарській діяльності підприємства можуть приймати участь сумісники, а також працівники, які виконують роботи підприємству від імені інших суб’єктів господарювання.

Сумісник - працівник підприємства (власник, найманий), який має місце основної роботи на іншому підприємстві. Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Відсоткове співвідношення складу працівників за категоріями утворює структуру персоналу підприємства. Структурою персоналу вважатимемо питому вагу відповідної групи працівників у загальній чисельності персоналу підприємства.

Чисельність персоналу протягом часу не залишається постійною за рахунок її зміни внаслідок найму та звільнення працівників. З метою обліку наявності та руху персоналу вводиться поняття облікової, середньооблікової та явочної чисельності працюючих.

Облікова чисельність охоплює всіх постійних, тимчасових і сезонних працівників, прийнятих на роботу на термін понад один день, незалежно від того, знаходяться вони на роботі, у відпустці, відрядженні, звільнені від праці через хворобу чи інші обставини.

Середньооблікова чисельність за певний період визначається як сума щоденної облікової чисельності, віднесена до кількості днів розрахункового періоду. Явочна чисельність свідчить про те, яка кількість працюючих фактично стала до роботи. Під використанням персоналу слід розуміти комплекс заходів, що спрямований на забезпечення умов для ефективної реалізації творчого, фізичного і трудового потенціалу працівників. До передумов підвищення ефективності використання персоналу в системі управління підприємством необхідно відносити ефективне застосовування інтелектуального, організаторського, творчого потенціалу персоналу за допомогою покращення змісту праці, її гуманізації, виключення монотонності та беззмістовності праці; забезпечення безпеки та надійності виробничих процесів; забезпечення нормальних умов праці, раціональних режимів праці та відпочинку; визначення здібностей працівника, встановлення характеристик, які безпосередньо або опосередковано впливають на ефективність праці. До показників, які характеризують використання персоналу на рівні підприємства, належать:

) продуктивність праці як основний показник, яким не слід нехтувати;

) рівень використання фонду робочого часу;

) стан трудової дисципліни та рівень плинності кадрів;

) кількість та питома вага працівників, зайнятих ручною працею;

) якісна відповідність персоналу вимогам виробництва та зайнятим посадам;

) відносна та абсолютна кількість працівників, вивільнених з виробництва.

У практиці управління персоналом для обліку його наявності й руху використовують певні показники, які розраховують за наведеними далі формулами.

Обґрунтуємо потребу підприємства в кількості основних робітників, що зайняті на обладнанні А, Б, В.

Табл. 4.1. Обґрунтування потреби в основних робітниках на 2012 рік

Річний фонд робочого часу в розрахунку на одного робітника визначаємо із табл. 4.2.

Табл. 4.2. Баланс робочого часу в розрахунку на одного робітника на 2012 рік

Чисельність та заробітну плату адміністративного персоналу визначаємо, виходячи із чисельності основного персоналу (робітників), річних обсягів виробництва продукції (робіт та послуг) та кількості структурних підрозділів підприємства (бригад, цехів, дільниць).

На основі цих даних формується штатний розпис підприємства на плановий рік (Табл. 4.3).

Табл. 4.3. Штатний розпис підприємства на 2012 рік

Місячний посадовий оклад визначаємо із наступної умови: річному обсягу продукції 1350 од. відповідає місячний посадовий оклад 6550 грн.

1350 од. - 6550 грн.

680 од. - х грн.

х = 1680 × 6550/1350 = 8151 грн.

Річний фонд заробітної плати для інших категорій персоналу визначаємо виходячи із співвідношень:

-        Основні робітники - 75 % фонду оплати праці

-        Допоміжні - 10 % фонду оплати праці

         Адміністративний персонал - 15 % фонду оплати праці

         Всього 100 % фонду оплати праці

Табл. 4.4. Зведена таблиця річних показників чисельності працівників та оплати праці підприємстві на 2012 рік

Діаграма 4.1. Структура фонду оплати підприємства, %

Діаграма 4.2. Структура чисельності персоналу підприємства, %

Висновок:

Річний фонд оплати праці підприємства становить 8607600 грн. в тому числі фонд оплати праці основних робітників складає 6455700 грн., допоміжних робітників - 860760 грн., адміністративного персоналу відповідно 1291140 грн. Тобто на основних робітників припадає 75 % річного фонду оплати праці, на допоміжних - 10 %, на адміністративний персонал - 15%.

Потреба підприємства в працівниках становить 85 люд., з них основних робітників потрібно 51 люд., що в структурі чисельності персоналу підприємства займають 60 %, допоміжних робітників - 10 люд., тобто 11,8 % від загальної кількості працівників підприємства, тоді потреба в адміністративному персоналі складає 24 люд. і 28,2 % відповідно.

Висновок

.        Основні фонди підприємства - це засоби праці, які мають вартість, функціонують у виробничому процесі тривалий час, не змінюючи при цьому своїх форм і розмірів, а свою вартість переносять на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

.        Розрізняють активну і пасивну частини основних виробничих фондів. До активної частини основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.).

.        До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу (будинки, споруди та ін.). Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів.

.        У процесі експлуатації всі основні фонди старіють і зношуються. Фізичне зношування - це матеріальне зношування машин, інструментів, будівель, споруд та інших засобів праці під час їхнього функціонування в процесі виробництва або невикористання.

.        Моральний знос - це знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного зносу під впливом науково-технічного прогресу. Такий знос характеризується втратою засобами праці споживної вартості внаслідок удосконалення застосовуваних та створення нових засобів виробництва, упровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється.

.        Амортизація - процес поступового перенесення вартості основних фондів на продукт, що виготовляється з їх допомогою. Для заміщення зношеної частини основних засобів виробництва підприємства роблять амортизаційні відрахування, тобто відрахування певних грошових сум відповідно до розмірів фізичного і морального зносу засобів виробництва.

.        Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

.        Оборотним капіталом називають засоби виробництва, що, на відміну від основних фондів, беруть участь тільки в одному виробничому циклі, під час якого цілком переносять свою вартість на вартість готової продукції. Оборотний капітал складається з двох частин - оборотних фондів і фондів обігу.

.        Найважливішим елементом продуктивних сил і основним джерелом розвитку економіки країни в цілому та кожного підприємства зокрема є люди, їх майстерність, освіта й фахова підготовка.

оборотний виробничий амортизаційний персонал

Список використаної літератури

1.       Бойчик І. М. Економіка підприємства - К.: Атіка, 2004. - 480 с.

2.       Економіка підприємства: Навч. Посіб. / за ред.. А.В. Шегди - К.: Знання, 2005. - 431 с.

.        Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник / За ред. д-ра екон. наук, проф. С. Ф. Покропивного . - К.: КНЕУ, 2001. - 457 с.

4.       Єщенко П. С., Палкін Ю. І. Сучасна економіка - К.: Вища школа, 2005 - 325 с.

.        Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003

.        Конспект лекцій з дисципліни "Економіка підприємства" для студентів спеціальності 7.050.201 "Менеджмент організацій"/Козлюк В. В. - Рівне: РДТУ, 1999. - 52 с.

.        Крушельницька О.В. Мельничук Д.П. Управління персоналом: Навчальний посібник. - К., "Кондор". - 2003.-296 с

8.       Макаровська Т. П., Бондар Н. М. Економіка підприємства: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: МАУП, 2003. - 304 с.

.        Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Кулішов В.В. та ін.. Економіка підприємства: підручник / за загальною редакцією Й.М. Петровича - Львів: "Магнолія плюс", 2004.-680 с.

10.     Протопопова, В. О., Полонський О. М., Економіка підприємства - К.: ЦУЛ, 2002. - 220 с.

11.     www.buklib.net

.        www.djerelo.com

.        www.readbook.com.ua

14.     www.ekonomika.biz.ua

15.     www.library.if.ua