Політико-географічна характеристика Румунії
Міністерство освіти і науки України
Волинський національний університет імені Лесі Українки
Факультет міжнародних відносин
Кафедра країнознавства і міжнародних відносин
Контрольна робота з теми:
Політико-географічна характеристика Румунії
1. Політична структура Румунії
Офіційна назва - Румунія (Romania) - держава у південній частині Європи, переважна частина площі знаходиться у басейні нижньої течії Дунаю. На сході омивається Чорним морем. Румунія межує на півночі з Україною, на північному сході - із Молдовою, на південному заході - із Сербією, на північному заході - з Угорщиною, а на півдні - з Болгарією. Експортер продуктів нафтопереробки і нафтового устаткування, електричне устаткування, автомобілів, зернових.
Доля Румунії була повязана з її сусідами: Болгарією, Угорщиною (згодом Австрією і Австро-Угорщиною), Київською і Галицько-Волинською державами (пізніше Великим Князівством Литовським і Польщею, з XVIII ст. з Російською Імперією, а згодом з СРСР) та з Туреччиною. Частини Румунії (деякий час навіть вся Румунія) належали віками до цих держав або були під їхнім протекторатом.
У минулому Румунія поділялася на три політичні формації: Молдавію або Волощину (країна між Карпатами і Дністером; назва східної частини - Басарабія), Валахію або Мунтенію на півдні і Трансильванію на заході. Обєднання двох перших відбулося 1859 (під назвою „Румунія), усіх трьох - 1918. Румуни заселяють також Молдову (де мешкає 64,6 % молдаван - назва, що її з політичних причин надавали у СРСР румунам, які жили в межах колишньої Російської Імперії).
Напочатку нової ери сучасну Румунію заселяли тракійські міжплемінні обєднання - даки і ґети, яких 106 р. підкорили римляни й створили провінцію Дакію, що нею володіли до 271 р. і тоді відбулася часткова романізація країни.
У добу великого переселення народів у 3-6 ст. тут селилися різні племена: сармати, ґоти, гуни, ґепіди, авари, болгари тощо. У 6-7 ст. її заселили словяни, які з кінця 1 тисячоліття зазнали асиміляції з боку зроманізованих дако-ґетських племен. Тоді створився румунський народ і мова (словяни залишили численні сліди в лексиці румунської мови й у топоніміці країни).
У 11-13 ст. північно-схілна частина Румунії входила до складу Київської Русі та Галицько-Волинської держави. На більшість румунських земель нападали кочовики: печеніги, половці і, зокрема, татари. Після припинення монгольської навали утворилися два румунських князівства: Валахія („Мултянська земля, Muntenia, Tara Românească; 1324) і Молдавія (Волощина, 1359). Румуни жили окремим життям у Семигороді (Трансільванії), який у 10 ст. підпав під Угорщину, згодом у 1541-1688 рр. становив собою автономне князівство під зверхністю Туреччини, далі (до 1918 р.) належав до Австрії і Угорського королівства в складі Австро-Угорщини.
Молдавія і Валахія перебували деякий час під зверхністю Угорщини (Молдавія також під зверхністю Польщі), з 15 ст. платили данину Туреччині, а з 16 ст. були у безпосередній залежності від неї, що й було причиною тривалої боротьби румунів за незалежність (в якій брали участь також українські козаки та Польща). Тільки на недовгий час князювання Михайлові Хороброму (1593-1601) вдалося об'єднати всі 3 румунські князівства.
З початку 18 ст. Молдавією і Валахією правили чужинецькі „господарі, так звані, фанаріоти (переважно греки), призначувані турецькими султанами. Внаслідок російсько-турецьких воєн, наприкінці 18 і у 19 ст. зміцнився вплив Росії в обох румунських князівствах. 1812 р. Росія анексувала Басарабію (ще 1774 р. Австрія зайняла північно-західну Молдавію - Буковину), а на основі договору в Адріянополі (1820 р.) здобула над Молдавією і Валахією співпротекторат.
Суперництво Росії, Туреччини й Австрії за вплив у південно-східній Європі і Кримська війна призвели до того, що за Паризьким мирним договором (1856), Молдавію і Валахію віддано під спільний протекторат великих держав і Туреччини. 1859-1861 рр. обидва князівства обєдналися у князівство Румунія, яке у 1877-1878 рр. цілковито усамостійнилося, а 1881 р. - перетворилося на королівство.
Під час першої світової війни Румунія стала на сторону Антанти. Румунські території, які перебували у складі інших держав, приєднались до королівства і утворили Велику Румунію. 1940 р. Румунія зреклася на користь СРСР північної Буковини та Басарабії (вони увійшли до складу УРСР і Молдавської РСР). 1941 р. (після вступу на боці Німеччини до війни проти СРСР) їх удруге зайняла (а також територію між Дністром і Бугом - Трансністрію), у 1944 р. їх знову втратила; 1940-1945 рр. частина Семигороду і Мармарощина були володіннями Угорщини.
У 1944 р. була скинута профашистська диктатура Антонеску. У 1945 р. створено уряд комуністичної спрямованості, кордони змінені, король Михайло відрікся від престолу, і у 1947 р. створена Народна республіка. Конституція радянського зразка прийнята у 1949 р. У 1955 р. Румунія приєдналася до Варшавського договору. В 1958 р. з країни були виведені радянські війська. Нова конституція прийнята у 1965р.
Ніколае Чаушеску став президентом у 1974 р. У 1987 р. почалися виступи робітників проти програми економії. „Різдвяна революція 1989 р. призвела до скинення режиму Чаушеску і влада перейшла до Фронту національного порятунку, який очолював Іон Ілієску. Чаушеску було засуджено і страчено. Скасовано спецслужба Секурітате. Страйки протесту проти наслідків введення ринкової економіки продовжувалися до 1990 р. Нова конституція прийнята на референдумі у 1991 р.
2. Політико-географічне положення
Румунія лежить у південно-східній Європі і омивається Чорним морем. На заході межує з Угорщиною (443 км), на півночі і сході з Україною (362 і 169 км), на південному заході межує з Югославією (Сербією) (476 км), на північному сході з Молдовою (450 км), а південний кордон ділить з Болгарією (608 км). Значну частину території країни займають Південні і Східні Карпати (біля 1/3 площі), які простягаються широкою дугою з півночі на захід завдовжки з 800 км з найвищою вершиною в країні - Молдовяну (2543 м над рівнем моря). Румунія має досить густу річкову сітку, найбільшими річками є: Дунай, Прут. Біля гирла Чорного Моря Дунай творить розлогу дельту (4340 км2). Природні рослинні шати країни становлять листяні ліси (буково-дубові), вони займають біля 26 % площі. Хвойні ліси зустрічаються у високогірних районах.
Площа країни становить 237,5 тис. км2. Румунія поділена на 41 юдет (регіон) і столичний округ (Бухарест). Ними є: Алба, Арад, Аргес, Бакеу, Бікор, Бістріта - Насауд, Ботошані, Бреїла, Брашов, Бузеу, Каларасі, Крас Северін, Клуж, Констанца, Ковасна, Дімбовіта, Долі, Галаті, Горй, Джурджу, Хагрхіта, Хунедоара, Іаломіта, Іаші, Ілфов, Марамуреш, Мехедінті, Муреш, Неамт, Олт, Прахова, Салай, Сату Маре, Сібіу, Сукеава, Телеорман, Тіміш, Тулцеа, Васлуй, Вілцеа, Вранцеа.
Столицею країни є Бухарест (2 млн. мешканців, 1997), інші важливі міста (1997) це: Брашов (317 тис.), Ясси (348 тис.), Констанца (344 тис.), Тімішоара (334 тис.), Клуж-Напока (332 тис.).
Конституція: 22.11.1991 року (представлена на референдум в 12.1991)
Членство у міжнародних організаціях - ООН, ОБСЄ, РЄ, СОТ, МБРР, МВФ, МФЧХіЧП, НАТО.
У 2007 р. Румунія вступила до Євросоюзу, а також стала членом Спільного ринку.
На регіональному рівні особливу увагу слід звернути на українсько-румунське співробітництво.
Інтенсифікація українсько-румунських контактів як пріоритетних почалася недавно - з 2 червня 1997 р., коли новий румунський уряд підписав Договір з Урядом України про подальший розвиток міждержавних відносин. Було підписано також ряд документів не тільки на загальнодержавному, а й на регіональних рівнях щодо співробітництва в усіх галузях людської діяльності. Хоч між Чернівецькою Облдержадміністрацією та Префектурами Сучавського та Ботошаньського повітів підписано Протоколи про співробітництво ще в 1995 р., але активна співпраця між регіонами почалася лише з 1997 р. (після підписання Додатку до протоколу на 1995-1998 рр.).
Однак, можливості співпраці між румунськими повітами (Сучава і Ботошань) та Чернівецькою областю використовуються неповно з обох сторін. Однією з причин є недостатня вивченість та обізнаність з транскордонною територією. Тому, міжнаціональне українсько-румунське співробітництво потребує грунтовного науково-географічного дослідження, оцінення ретроспективних і перспективних процесів розвитку прикордонних територій тощо. Наше дисертаційне дослідження є певним внеском у цю справу.
Оскільки територія Румунії, що знаходиться на кордоні з Україною має дуже вигідне геоекономічне положення, достатню кількість і густоту населення та значний природно-ресурсний потенціал, то це складає оптимальну основу функціонування господарського комплексу, розвитку сфери послуг - освіти, науки, культури та охорони здоровя. А геополітичне становище, культурні традиції повітів Сучава і Ботошань створюють можливості стати їм впливовим європейським регіоном, виконувати суттєву роль у міждержавній співпраці. Шляхи цієї співпраці на початковому етапі це: визначення стратегій розвитку та способів співробітництва між регіонами в усіх галузях людської діяльності; залучення іноземного капіталу, створення єврорегіонів та ВЕЗ тощо.
Великі перспективи відкриваються від включення повітів Сучава та Ботошань у єврорегіони. Повіт Ботошань разом з Чернівецькою областю входять до „Карпатського Євро регіону та єврорегіону „Верхній Прут. На даний момент повіт Сучава не входить до жодного єврорегіону. Це стримує як процеси його соціально-економічного розвитку, так розвиток регіону в цілому.
3. Геополітичне положення Румунії
румунія районування геополітичний населення
Займаючи важливе геостратегічне положення, Румунія прагне стати транзитною державою для транспортування каспійської нафти й нині претендує на роль сполучної ланки між Кавказьким регіоном і Європою. Румунія, що знаходиться на одному з маршрутів постачання нафти на Балкани і далі в Європу, а також Молдова стають зацікавленими партнерами. Таким чином, Бухарест, а з ним і Кишинів, мають намір подовжити вісь стратегічного партнерства, що вже сформувалося між Баку, Тбілісі й Києвом.
Вступ Румунії до НАТО забезпечив вихід блоку на західне узбережжя Чорного моря і до Болгарії, а через неї - до зєднання з „анклавами Греції та Туреччини.
Румунія вдало розташована і є важливим східним кордоном для ЄС, США й НАТО. На Заході це інтерпретують як високу відповідальність у забезпеченні регіональної стабільності. Маючи стратегічно вигідне розташування в Східній Європі (безпосередньо близько від Балкан) і друге місце серед східноєвропейських держав за площею, численністю населення, економічним і військовим потенціалом, вона прагне стати сполучною ланкою між південним флангом НАТО та Центральною Європою. Володіючи на Чорному морі узбережжям протяжністю 240 км (Україна - понад 1000 км) і 1000 км дунайського берега, Румунія пропонує себе ЄС як головні морські ворота на південному сході континенту.
Існує думка, що румунська дипломатія - одна з найкращих у світі: країна, яка не виграла жодної війни у ХХ столітті, опинившись серед переможених, змогла помітно розширити свою територію. А тепер її влада успішно грає на протиріччях між ЄС і США, використовуючи стару істину: якщо велика держава хоче домінувати над слабкою, тоді в останньої немає шансів; якщо над слабкою країною хочуть панувати дві держави, тоді в неї зявляється шанс вижити; якщо це хочуть зробити більш ніж дві країни - тоді в неї є шанс стати великою.
4. Державні кордони
Румунія межує на півночі з Україною, на північному сході - із Молдовою, на південному заході - із Сербією, на північному заході - з Угорщиною, а на півдні - з Болгарією.
Що стомується кордону з Молдовою, то Посол Румунії в Молдові Філіп Теодореску поставив під сумнів законність територіального кордону між Румунією і Молдовою.
„Мирний договір 1947 р., що встановлює кордони Румунії, є історичною фальсифікацією, і був підписаний з тієї причини, що Румунія була переможеною і окупованою країною, - заявив румунський дипломат. За словами Ф.Теодореску, „Паризький мирний договір більше не має юридичної сили, і до нього не можна більше апелювати з метою юридичного закріплення кордону між Румунією і Молдовою, який з радянських часів проходить по річці Прут.
Відносно українсько-румунського кордону нагадаємо, що українська сторона наполягає на тому, щоб у Договорі про режим державного кордону між Україною та Румунією кордон було б зафіксовано так, як його визначено й описано в Договорі 1961 р. про режим радянсько-румунського держкордону і відповідних документів демаркації, що діють на 16 липня 1990 р. А мирний договір 1947 р. між країнами-переможцями і державами, що зазнали поразки в Другій світовій війні, до яких відноситься і Румунія, визначає радянсько-румунський кордон лише в дуже загальному вигляді. Докладний опис цього кордону було зафіксовано спочатку в радянсько-румунському договорі про режим держкордону 1949 р., який потім було замінено новим документом 1961 р.
Нагадаємо також, що острів Зміїний увійшов до складу СРСР 1948 року. Тож звертання румунів до договору 1947 р. цілком можна розглядати саме як бажання перекроїти кордони.
Для визначення статусу Зміїного Румунія подала в 2004 р. позов до міжнародного суду. Внаслідок рішення суду в Гаазі про визначення меж спірних для Румунії та України, Україна отримала поразку на дипломатично-економічному фронті, програвши значні запаси вуглеводнів у шельфі Чорного моря, і вкотре довела свою нездатність вирішувати серйозні питання.
Міжнародний суд ООН третього лютого визнав Зміїний островом, а також визначив берегову лінію України на континентальному шельфі і межі виключних економічних зон у Чорному морі.
У МЗС України заявили, що домоглися потрібного позитивного результату, більше того, позбулися багаторічної „занози. І додали, що українські дипломати ретельно проаналізують це рішення. А вже після цього буде висловлена остаточна позиція українського зовнішньополітичного відомства.
У секретаріаті президента одразу ж визначили, що за цим рішенням міжнародного суду у Києва залишилася більша частина практично всіх розвіданих нафтогазових родовищ.
Іншої думки був лідер компартії Петро Симоненко. Він почав вимагати від Верховної Ради негайного розгляду питання особистої відповідальності президента Віктора Ющенка „за порушення територіальної цілісності України. 16 вересня 2004 р. Румунія передала на розгляд Міжнародного суду ООН питання про делімітацію континентального шельфу і виняткових економічних зон між двома країнами. По-суті, найважливіше для України було, по-перше, підтвердити статус Зміїного як острова і по-друге, включити його до складу прибережної лінії України.
При делімітації континентального шельфу другий висновок дав би можливість шляхом визначення середньої лінії збільшити територію виключної економічної зони України, в якій наша держава могла б спокійно вести господарську діяльність.
Україна хотіла розділити спірні території у співвідношенні 1 до 3: 53,3 тисячі квадратних метрів - за Україною, 21,9 - за Румунією. Але суд вирішив усе навпаки.
Лінія делімітації, проведена судом, засвідчила, що Україні відійшла 12-мильна зона, що включає в себе лише територіальне море. Поза межами цієї смуги біля Зміїного є також виключна економічна зона, заявляє секретаріат президента.
В інтерню Радіо ООН уповноважений України в Міжнародному суді по цій справі доктор юридичних наук Володимир Василенко висловив думку, що суд виніс компромісне рішення.
„Лінія, яку провів суд, і яку будуть дотримуватися, я сподіваюся, обидві сторони, ця лінія розмежовує морські простори в пропорції 2,1 до 1 на користь України. Всі розвідані нафтогазові запаси в цьому регіоні, вони практично залишаються на території України, - заявив Василенко.
5. Структура населення
За темпам відтворення населення Росія як і всі країни Європи належить до I типу, тому кількість її населення майже не зростає, наприклад, за 22 роки кількість населення збільшилась лише на 3,5 млн осіб: 1972 р. - 20,7 млн, 1990 р. - 23 269 млн осіб (румуни 89 %, угорці 7,9 %, німці 1,6 %).
Структура суспільства
Населення: 22 317 730 (2002)
Середня густота населення: 94,3 ос./км2
Природний приріст: - 0,21 % (2002)
Структура населення за віком:
-14 років - 17,4 %
-64 роки - 68,8 %
років і більше - 13,8 %
Неписьменність: 2 %
У столиці Бухарест мешкає 1,931 млн осіб.
Мови: румунська (державна), угорська, німецька.
Релігійні переконання:
% - православні (Румунська Православна Церква);
% - католицька церква;
% - протестанти, лютерани, унітаристи, мусульмани, неопротестанти, іудеї.
Румунія - індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: гірнича, лісоматеріалів, металургійна, хімічна, машинобудування, харчова, нафтопереробна. Транспорт: автомобільний, залізничний, річковий, морський, повітряний. Перевезення вантажів у країні здійснюється головним чином автотранспортом і залізницею. 1994 р. у країні було 11 365 км залізниць і 88 117 км шосейних доріг. Головні порти на Дунаї: Турну-Северин, Джурджу, Бреїла, Галац. Головний морський порт - Констанца, через який проходить 80 % морських вантажоперевезень країни і 65 % вантажів зовнішньої торгівлі. У 1984 р. був відкритий судноплавний канал, що з'єднує Констанцу з портом на Дунаї Чернавода. У 1996 р. вантажний морський флот Румунії складався з 234 кораблів і мав сумарну вантажопідйомність всіх судів у 2 445 810 рег. т.
Після виборів 1996 р. нове керівництво країни - президент Константінеску і премєр-міністр Чорбя - спробували провести реформи, однак протягом 1997 р. подолати падіння виробництва в основних галузях так і не вдалося. Рівень безробіття зріс з 6 до 9 %, різко зросли і темпи інфляції.
За даними Індексу економічної свободи The Heritage Foundation, USA 2001: ВВП - $ 29,4 млрд. Темп зростання ВВП - (-7,5) %. ВВП на душу населення - $1310. Прямі закордонні інвестиції - $ 390 млн. Імпорт (паливо, продукція машинобудування і обладнання, продукція текстильної промисловості і сільського господарства) - $ 11,5 млрд (головним чином, Центральна і Східна Європа - 21,0 %; Німеччина - 17,5 %; Італія - 17,4 %; Франція - 6,9 %; США - 4,2 %). Експорт (текстиль, метали і продукція машинобудування і хімічної промисловості) - $ 9,5 млрд (головним чином, Італія - 22,0 %; Німеччина - 19,0 %; Франція - 5,9 %; США - 3,8 %).
Економічні показники
Валовий Національний Продукт у 2001 році: 152,7 млрд. дол. США
ВВП на мешканця: 6,800 дол. США(2001)
Структура ВВП за видами діяльності в 2000 р. була наступною: Землеробство, лісівництво і рибальство - 15 %
Промисловість та будівництво - 30 %
Послуги і решта видів діяльності - 55 %
Економічне зростання в 2001р. становило 4,8 %
Інфляція: 34,5 % (2001)
Населення працездатного віку становить 44,35 % загальної кількості населення(1999)
Структура зайнятих за видами діяльності формується наступним чином(1998):
Землеробство, лісівництво і рибальство - 40 %
Промисловість та будівництво - 25 %
Послуги та інші види діяльності - 35 %
Експорт: одяг і взуття 26 %, метали 15 %, машини 11 %, мінерали і паливо 6 % (1999). Споживачами є: Німеччина 16 %, Сполучені Штати Америки, Туреччина 6 %, Франція 7 %, Італія 22 % (2000).
Імпортуються переважно машини 23 %, мінерали і паливо 12 %, продукти хімічної промисловості 9 % та текстиль 19 % (1999). Головними імпортерами є: Франція 6 %, Італія 19 %, Росія 9 %, Німеччина 15 % (2000)
Торговельний баланс: експорт: 11,5 млрд. дол. США, імпорт: 14,4 млрд. дол. США (2001)
7. Державний лад Румунії
Державний устрій - демократична республіка. Глава держави - Президент, глава уряду - премєр-міністр. Нині Президентом держави є Траян Басеску з 2004 р., головою уряду - Калін Попеску-Тарічану.
Законодавчий орган - двопалатний парламент, який складається із Сенату (рум. Senat, 137 місць) і Палати депутатів (рум. Camera Deputaţilor, 332 місця).
Державний прапор - являє собою червоний, жовтий і синій триколор, 3 вертикальних рівних лінії. Був прийнятий у 1848 р. під час революції у Цара Роминеаске.
Державний герб - Стема. Прийнятий у 1992 році. Являє собою орла, який тримає у дзьобі хрест, а у кігтях - шаблю і скіпетр, на грудях представлена композиція з п'яти гербів історичних провінцій Цара Роминяске, Молдова, Трансільванія, Добруджа і Банат.
Державний гімн - „Прокинься, румуне.
Національний День Румунії святкується 1 грудня, через те, що 1 грудня 1918 р. приєднанням Трансильванії до Румунії завершився процес утворення єдиної румунської національної держави.
8. Політико-географічний устрій держави
Адміністративно-територіальний поділ Румунії відповідає стандарту NUTS наступним чином:
рівень NUTS 1: Румунія
рівень NUTS 2: 8 регіонів розвитку (населення кожного - біля 2,8 млн осіб), що не є безпосереньо адміністративними одиницями, а створені для координації регіонального розвитку.
рівень NUTS 3: 41 жудець та 1 муніципія (столиця Бухарест).
рівень NUTS 4: не використовується.
рівень NUTS 5: 256 міст та 2 686 комун.
Виключенням в адміністративній структурі Румунії є столиця Бухарест, що на відміну від інших муніципалітетів, є адміністративною одиницею другого рівня NUTS.
9. Політична система країни
Політичний устрій: багатопартійнa республікa з двопалатним парламентом.
Законодавча влада: Палата Депутатів (Адунареа Депутатілор) складається з 345 депутатів, котрі обираються на загальних пропорційних виборах на 4-річний термін. Вищою палатою румунського парламенту є Сенат із 140 членами, котрі також обираються на 4 роки.
Виконавча владу реалізує уряд, на чолі якого стоїть премєр.
Главою держави є президент, що обирається на загальних виборах на чотирирічний термін.
Список президентів Румунії
ІмяТермінПартіяНіколае Чаушеску (Nicolae Ceauşescu)29 березня 1974 - 22 грудня 1989Компартія РумуніїЙон Ілієску (Ion Iliescu)22 грудня 1989 - 29 листопада 1996Еміль Константінеску (Emil Constantinescu)29 листопада 1996 - 20 грудня 2000Йон Ілієску (Ion Iliescu)20 грудня 2000 - 20 грудня 2004Траян Басеску (Traian Băsescu)20 грудня 2004 -
Список премєр-міністрів Румунії
ІмяТермінМаніа Менеску29 березня 1974 - 29 березня 1979Іліє Вердец29 березня 1979 - 21 травня 1982Костянтин Д. Дескелеску21 травня 1982 - 22 грудня 1989Петре Роман26 грудня 1989 - 1 жовтня 1991Теодор Столожан1 жовтня 1991 - 4 листопада 1992Ніколає Векера4 листопада 1992 - 11 грудня 1996Віктор Чорбя12 грудня 1996 - 30 березня 1998Гавриїл Дежу30 березня 1998 - 15 квітня 1998Раду Васіле15 квітня 1998 - 12 грудня 1999Александру Атанасіу14 грудня 1999 - 21 грудня 1999Мугур Ізареску (Mugur Isărescu)22 грудня 1999 - 28 грудня 2000Адріан Нестасе (Adrian Năstase)28 грудня 2000 - 21 грудня 2004Еуґен Бежінару (Eugen Bejinariu) (в.о.)21 грудня 2004 - 28 грудня 2004Калін Попеску-Тарічану (Călin Popescu-Tăriceanu)28 грудня 2004 -
Найбільші партії в країні:
Демократична конвенція Румунії (CDR) - правоцентриська коаліція 15 партій і політичних угрупувань, утворена в лютому 1992 року,
Румунська Партія Суспільної Демократії (PDSR),
Соціал-демократичний Союз (USD),
Демократична Спілка Угорців Румунії (UDMR),
Партія Великої Румунії.
10. Сучасна політична ситуація в Румунії
Зміцнілий результатом референдуму від 19 травня 2007 р., коли 75 % з тих, хто проголосував, висловились проти його відставки, Президент Траян Бесеску виступив з промовою в румунському парламенті, в якій вимагав відставки уряду меншості, створеного з членів Націонал-ліберальної партії та Демократичного союзу угорців Румунії та проведення дострокових виборів. Траян Бесеску: „Така велика цифрова асиметрія між представниками і представленими в парламенті виборцями, створює велику прогалину між парламентом і народом, між результатом виборів від 2004 р. і нинішньою ситуацією. У справжній демократії ці нерівноваги швидко виправляються. З-поміж методів шокової терапії, запропонованої президентом для глибокої реформи політичного класу, згадаємо запровадження мажоритарної виборчої системи та прийняття закону про люстрацію. Він також виступив на користь переходу до однопалатного законодавчого органу або значного зменшення чисельності депутатів і сенаторів. Лідери парламентських партій, котрі у квітні проголосували за усунення з посади президента країни Траяна Бесеску, вважають, що промова останнього містила елементи помсти та політичної вендети. З іншого боку демократи, з рядів яких походить глава держави і, які перебувають зараз в опозиції, вважають, що Траян Бесеску лише повторив заклик до модернізації політичного класу.
Не минуло й місяця від ухвалення Парламентом Румунії закону про Національне агентство доброчесності (НАД), головним завданням якого буде перевірка майна парламентаріїв та громадських службовців, як Уряд прийняв термінове розпорядження про внесення змін до цього нормативно-правового акту. Головна зміна до зазначеного закону стосується розміру суми, виходячи з якої можна буде порушувати процедуру перевірки майна посадовців. Таким чином, працівники НАД, зможуть проводити перевірки законності походження коштів, якщо різниця між загальною сумою доходів та доходами одержаними під час мандату перевищує 10 тисяч євро, а не 20 тисяч євро, як передбачалось в попередній редакції закону. Інша зміна стосується конфіскації тієї частини майна, що не може бути оправдана. Коли були внесені зміни до закону про НАД, Верховна рада суддів та прокурорів представила звіт стосовно ситуації румунського судочинства в 2006 р. Згідно документу, головними проблемами системи судочинства є недовіра громадян до юстиції, втручання політиків у роботу судів та прокуратур та навантаження суддів.
Міжнародний Валютний Фонд стверджує, що напружена політична ситуація в Румунії не завдала шкоди економіці, а наплив прямих іноземних інвестицій продовжується. Правляча рада міжнародної фінансової організації привертає, однак, увагу на два імовірні ризики для румунської економіки: збільшення дефіциту поточного рахунку та небезпека нового інфляційного тиску. Румунія, Болгарія та Литва мають амбітні валютні політики, що не дуже дозволяють зростання витрат передбачених на поточний рік, зазначають і економісти Світового Банку. Експерти фінансової установи вважають, що процес запровадження реформ в регіоні уповільнився на тлі того, що вони називають „постінтеграційною втомою, та через нестабільну політичну ситуацію та низьку адміністративну спроможність.
У наступні два роки Румунія очолить командування багатонаціональної бригади країн Південно-Східної Європи (SEEBRIG), штаб-квартира якого була перенесена на цьому тижні з Констанци (південний схід Румунії) до Стамбулу (Туреччина). Військовослужбовці SEEBRIG, серед яких 233 румуна, взяли участь в 2006 році, в місії Міжнародних сил сприяння безпеці (ISAF), під мандатом ООН та керівництвом НАТО. SEEBRIG є одним з проектів Ініціативи процесу Ради міністрів оборони країн Південно-східної Європи, запровадженим в березні 1996 р., метою якого є утвердження регіонального співробітництва та добросусідських відносин, розвиток оборонної спроможності та співробітництва шляхом спільних зусиль і сприяння процесу вступу до євроатлантичних структур. Пітештському нафтопереробному заводу „Арпекім (південь Румунії), що є власністю румунської нафтокомпанії Петром, котра належить австрійській нафтовій компанії ОМV, було відкликано ліцензію на право переробляти нафту протягом шести місяців, за серйозні порушення норм екологічної безпеки. „Тимчасове закриття нафтопереробного заводу є суворою мірою з негативними наслідками для румунської економіки - вважає компанія ПЕТРОМ, згідно з якою, ця ситуація відіб'ється на румунській нафтохімічній промисловості, взагалі, яка залежить від сировини „Арпекім.
11. Політико-географічне районування країни
В Румунії виділяють 9 історичних країв:
Банат - історичний край між Дунаєм, Нижньою Тисою, р. Марош (Муреш) і Трансільванськими Альпами.
Як феодальне володіння Банат виник у 10-11 ст. З 12 ст. входив до складу Угорщини. В середині 16 - на поч. 18 ст. знаходився у складі Османської імперії. За Пожаревацьким мирним договором 1718 р. перейшов під владу Австрії. За Тріанонським мирним договором 1920 р. був розділений між Югославією (близько 1/3 території - автономний край Воєводина, що складається з трьох історичних областей: Банат, Бачка та Срем) - західна частина Банату і Румунією (2/3) - східна частина Банату. У 1960-68 - адміністративна одиниця в Румунії. Нині на території Банату утворені жудці Арад, Караш-Северин, Тіміш. Крім того, невелика частина на півночі історичного Банату належить Угорщині
Свого часу на території сучасної румунської частини Банату оселились нащадки запорозьких козаків.
Волощина (Валахія, Мультяни) - історична область на півдні Румунії, румунське середньовічне князівство. Також назва Молдавського князівства в староукраїнських пам'ятках, народнопоетичній творчості та мовній практиці українців у минулому.
В античну добу Волощину заселювали даки/ґетами, 106-271 С. буз рим. провінцією (тоді зазнала часткової романізації), згодом опанована ґотами, аварами і болгарами, з 6 ст. в Волощині почали поселюватися словяни.
Після припинення монгольської навали утворилися два рум. князівства - Валахія („Мултянська земля, Muntenia, Tara Românească; 1324) і Молдавія (Волощина, 1359). Молдавія і Валахія перебували деякий час під зверхністю Угорщини (Молдавія також під зверхністю Польщі), з 15 ст. платили данину Туреччині, а з 16 ст. були в безпосередній залежності від неї, що й було причиною тривалої боротьби румунів за незалежність (в якій брали участь також укр. козаки і Польща). Тільки на недовгий час кн. Михайлові Хороброму (1600) вдалося об'єднати всі 3 рум. князівства. З поч. 18 ст. Молдавією і Валахією правили чужинецькі „господарі, т. зв. фанаріоти (перев. греки), призначувані тур. султанами.
Назва волоського горіха походить від назви цього краю.
Ця історична область Румунії всесвітньо відома одним із своїх володарів - Владом III Дракулою.
Добру́джа (рум. Dobrogea, болг. Добруджа), історична область в Європі, розташований між нижньою течією р. Дунай і узбережжям Чорного моря. Північна частина входить до складу Румунії, повіти (Тульча і Констанца), південна - до складу Болгарії (округи Толбухинський і Силістренський).
У давнину територія Добруджі була заселена фракійцями. У 5 ст. до Р.Х. її зайняли скіфи. У 1 ст. Р.Х. територія Добруджі була зайнята римлянами, а з 3 ст. зазнала нашестя готів, гунів та ін. племен. З початку 6 ст. тут з'являються словяни.
З утворенням Першого Болгарського царства (у 7 ст.) Добруджа входить у його склад. У 11-12 ст. належала Візантії. З кінця 12 ст. - у складі Другого Болгарського царства. Ослаблення останнього призвело до утворення на території Добруджі у 14 ст. самостійної феодальної держави. Засновником його був Балік. На ім'я його наступника Добротіци територія отримала назву Добруджи.
Наприкінці 20-х рр. 15 ст. територію Добруджи захопила Османська імперія. Після Російсько-турецької війни 1877-78 рр. Південна Добруджа відійшла до Болгарії, а Північна була передана Румунії. За Бухарестським мирним договором 1913 Південна Добруджа була передана Румунії, у складі якої знаходилася до 1940, за винятком 1916-18 рр., коли вся територія Добруджі були зайнята болгарськими та німецькими військами. Відповідно до болгаро-румунського договору, підписаного 7 вересня 1940 р. у місті Крайове, Південна Добруджа була повернена Болгарії. У 1947 болгаро-румунський кордон у Добруджі підтверджений мирними договорами із Болгарією та Румунією.
Мармаро́щина (румунське Maramures, Марамуреш) - українська етнічна територія в закарпатській Румунії. Межує з українським Закарпаттям. Багато яблуневих садів.
Головні міста: Бая-Маре, Сату-Маре (укр. Сатмір) і Сигіт.
ст. - край був заселений словянами (білі хорвати).
ст. - прикордонний край Угорщини Борсова (або Боршова; англ. Borsova; згодом став округою Берег (Берегове)) заснована Штефаном (Stephen) I-им.
ст. - виділена округа Мармарощина з області Борсова (головне місто Борша (Borşa)).
1241 р. - татарська навала знищила тут до 50 % населення.
р. - мармароський князь Драґош (Dragoş) посланий Луї І заснував Молдову васальну Угорщині.
р. - мармароський князь Богдан здобув незалежність для Молдови і став її володарем.
В середньовіччі Мармарощина була відома багатими покладами солі (шахти) і згодом за деревину.
За рішенням Паризької мирної конференції 1920 року (Treaty of Trianon, 1920)історичний край Мармарощина був розділений між Чехословаччиною (60 % території) і Румунією (південніше річки Тіса; 40 % території).
У 1944-1945 рр. за бажанням місцевого населення Марамарощина могла бути приєднана до радянської України.
При довгих роках румунізації на території Мараморощини досі зберігається українська мова і в місті Сигіт діє український ліцей. Майже все населення краю можна назвати нащадками українців, але знають про свої українські корені мало.
Мунтенія, Мунтянія (рум. Muntenia, від рум. munteni - горці, munte - гора) - назва східної частини Волощини, розташованої на схід від р. Олт, яка відокремлює її від західної частини Волощини - Олтенії.
За сучасним адміністративним устроєм Мунтенія включає жудці Арджеш, Бреїла, Бухарест, Бузеу, Димбовіца, Ілфов, Прахова, Телеорман, Яломіца, частину повітів Вилча і Олт.
В Україні поширені прізвища вихидців із Мунтенії: Мунтяну та інші варіанти.
Олтенія - західна частина Волощини, східна частина Волощини - Мунтенія. Межа між ними проходить через річку Олт.
Румунська Молдавія, Молдавія - румунська, західна частина великого краю Молдавія, Молдова (рум. Moldova), історична область на сході Румунії. Розташована між Східними Карпатами на заході та р. Прут на Сході. Східна частина Молдавії, яка також називається Басарабія, розташована у міжріччі Прут і Дністер, що майже тотожня територіально державі Молдавія. За сучасним адміністративним устроєм включає повіти Бакеу, Васлуй, Вранча, Галац, Нямц, Яси, частина повітів Ботошани і Сучава.
Півде́нна Букови́на - історична область Румунії.
У давні часи була заселена волохами та слов'янами. Сьогодні тут проживають переважно румуни. У 12-13 ст. входила до складу Галицько-Волинського князівства, у 14 ст. стала центром формування феодального Молдавського князівства. З початку 16 ст. знаходилась під владою Туреччини. З 1774 р. до 1918 р. - у складі Австрійської імперії.
У 1918 р. увійшла до Румунії, де стала однією з найбільш відсталих в економічному відношенні областей. Зі звільненням Південної Буковини радянськими військами у 1944 р. та встановленням на її території народної влади перетворилась на індустріально-аграрний район Соціалістичної республіки Румунія.
Кришана, Крішана (рум. Crişana, угор. Körösvidék, нім. Kreischgebiet) - історичний край Румунії.
Названий від трьох притоків річки Криш (угор: Кьорьос, слав. Криж): Криш-Алб, Криш-Негру й Криш-Репелє. Румунській край Кришана частково відповідає угорському Партіум.
До краю відносять румунські жудці: Арад, Біхор й іноді Селаж.
Трансільванія - край в центральній Румунії, найбільшими містами є:
Алба-Юлія, Бра шов, Деж, Келан, Лупені, Сармізегетуза, Семи город,
Совата, Хунедоара
Річки: Бистриця (притока Сомешул-Маре), Бистриця-Несеуд
Література
1. Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Гол. ред. В. Кубійович. - Париж, Нью-Йорк: „Молоде Життя, 1954-1989.
. Исторические связи народов СССР и Румынии в XV - начале XVIII в. Документы и материалы в 3 тт. - М., 1965.
. Ласло М. До питання про укр.-рум. звязки у другій половині XIX ст. Укр. Іст. Журнал, ч. 5. - К., 1962.
. Ласло М. Дослідження укр. фолкльору в Румунії. - ч. 1. - К., 1965.
. Попов П. З історії укр.-рум. літературних звязків. Вісник АН УРСР, ч. 9. - К., 1956.