Експортні та імпортні операції сільськогосподарських підприємств

Вступ

Актуальність теми: Ринкові реформи, що проводяться в країні, створюють сприятливі умови для відродження української економіки та її інтеграції в світове економічне співтовариство. Демократизація процесів управління економікою надає рівні права усім господарюючим суб̉єктам зовнішньоекономічної діяльності.

Зовнішньоекономічна діяльність підприємств відіграє значну роль у розвитку економіки України, насиченні споживчого ринку товарами належної якості, просуванню товарів сучасних виробників на зовнішні ринки.

Здійснювати операції, пов΄язані з зовнішньоекономічною діяльністю підприємства можуть лише використовуючи міжнародні правила розрахунків, порядок укладання договорів, аналізуючи кон΄юктуру валютних ринків, а також, володіючи нормативно-правовою базою з регулювання порядку проведення операцій в іноземній валюті на території України і за її межами.

Формування і здійснення комерційних зв’язків з іноземними партнерами, ефективне управління експортно-імпортними операціями неможливе без науково обґрунтованого підходу до розв’язання комплексу завдань їх інформаційного забезпечення, які вирішуються в системі обліку й аналізу. Дані бухгалтерського обліку, аналіз та аудит стали необхідними елементами при прийнятті обґрунтованих управлінських рішень, обранні надійних партнерів для одержання ефективних результатів фінансово-господарської діяльності.

Разом з тим, неузгодженість бухгалтерського і податкового законодавства з питань зовнішньоекономічної діяльності, викликає багато проблем з відображення експортно-імпортних операцій у бухгалтерському обліку і побудови ефективної системи її аналізу.

Дослідження розвитку експортно-імпортних операцій суб'єктів господарювання свідчить про відсутність системного підходу до організаційно-методичного забезпечення їх обліку і аналізу, що призводить до серйозних порушень валютного, податкового та митного законодавства. Більше того, становлення зовнішньоекономічної діяльності відбувається в період реформування бухгалтерського обліку, що характеризується наявністю певних прорахунків та неузгодженостей і підвищує ризик ринкової невизначеності.

Найбільш ґрунтовно проблеми бухгалтерського обліку і аналізу розглянуті у працях вітчизняних вчених: Бородкіна О.С., Бутинця Ф.Ф., Герасимовича А. М., Єфіменка В.І., Голова С.Ф., Кіндрацької Л.М., Кужільного М.В., Кузьмінського Ю.А., Лінника В.Г., Литвина Б.М., Мниха Є.В., Пархоменка В.М., Пушкаря М.С., Савченка В.Я., Сопка В.В., Шевчука В.О., Чумаченка М.Г., Дахно І.І., Дідківський М.І., Л. Сук та ін. Основи зовнішньоекономічної діяльності підприємства ми знаходимо в навчальних посібниках Гребельника О.П., Дослідження розвитку обліку і аналізу в Україні у своїй більшості висвітлюють або загально методичні засади обліку та фінансової звітності згідно національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО), або характеризують окремі напрямки обліку та техніку облікових записів згідно з новим Планом рахунків. Питання обліку і аналізу експортно-імпортних операцій не знайшли достатнього вирішення в опублікованих на теперішній час наукових роботах.

Корисними для теорії та практики обліку і аналізу в Україні є публікації закордонних учених Р. Адамса, Ф.Л. Дефліса, Г.Р. Дженика, Дж. Лоббека, Р. Монтгомері, Дж.К. Робертсона, В.М. О.Рейла, Рей Вандер Віла, Хорнгерна, Ч.Т. і Фостера Дж, Друрі К. Е.А. Аренса та ін., в яких розглядаються організаційно-методологічні аспекти обліку та аналізу фінансової звітності підприємств країн з розвиненою ринковою економікою. Водночас їх праці безпосередньо не торкаються проблематики обліку та аналізу експортно-імпортних операцій.

Отже, недостатній рівень теоретичної розробки і обґрунтування питань методики та організацій обліку і аналізу експортно-імпортних операцій в системі управління зовнішньоторговельною діяльністю та потреби практики обумовлюють актуальність і науково-практичне значення проведеного дослідження, вибір теми, завдань що визначили напрямки дипломного дослідження.

Мета і завдання дипломної роботи. Метою дипломної роботи є обґрунтування теоретичних та науково-методичних положень щодо удосконалення системи обліку сільськогосподарських підприємств та розробка практичних рекомендацій з організацій та методики обліку в умовах реформування бухгалтерського обліку та розвитку міжнародних зв’язків. Поставлена мета визначає зміст досліджень, які зводяться до вирішення наступних взяємопов΄язаних завдань теоретичного та практичного характеру:

·    проаналізувати і оцінити механізм врегулювання експортних та імпортних операцій в Україні та обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення діючих нормативно-правових актів;

·    уточнити місце, зміст та значення обліку експортно-імпортних операцій у системі зовнішньоекономічної діяльності;

·        конкретизувати економічно-правове значення та сутність експортно-імпортних операцій;

·        оцінити діючу практику, визначити напрямки розвитку обліку, а також розробити пропозиції, по удосконаленню обліку експортно-імпортних операцій в умовах ринкової економіки та на перспективу;

·        в досконало обґрунтувати необхідність впровадження підприємствами рекомендацій щодо організації обліку експортно-імпортних операцій.

Об’єктом дослідження є здійснення експортних та імпортних операцій сільськогосподарськими підприємствами.

Предметом дослідження є система бухгалтерського обліку експортно-імпортних операцій на сільськогосподарських підприємствах.

Методи дослідження. Методологічними засадами дипломної роботи стали положення діалектичного методу щодо пізнання різних економічних явищ і процесів у безперервному їх взаємозв’язку.

Визначальними у вирішенні поставлених перед дослідженням завдань були такі загальнонаукові методи: системний підхід до досліджуваного об’єкта; загальноприйняті методи аналізу; спостереження і порівняльний аналіз, синтез і групування даних; узагальнення теоретичного та фактичного матеріалу. У ряді випадків при дослідженні стану обліку зовнішньоекономічних операцій сільськогосподарських підприємств, застосовувався метод експертних оцінок.

Інформаційною базою дослідження є праці вітчизняних і зарубіжних вчених з теорії, організації та методики обліку, законодавчі акти, нормативні документи, інструктивні методичні матеріали та рекомендації Державної митної служби України, фінансово-економічні бюлетені Державного комітету статистику України, економічна інформація підприємств, публікації фахівців.

Структура та обсяг дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаної літератури та додатків. Текст дипломної роботи на 122 сторінках комп’ютерного набору і містить 9 таблиць, 12 рисунків, 91 літературних джерел, 54 додатків.

I.    Теоретико-методологічні аспекти обліку зовнішньоторговельних операцій

1.1 Нормативне регулювання зовнішньоторговельних операцій

Поняття "зовнішньоекономічна діяльність підприємства" з'явилося в СРСР в 1986 р. в контексті загальної спроби реформувати адміністративно-командну систему економіки, яка на той час перебувала в стані глибокої кризи. Суть так званої "перебудови системи управління економікою" полягала в намаганні децентралізувати процес прийняття економічних рішень, надати підприємствам певні права без демонтажу державної власності на засоби виробництва, монопольної влади міністерств і відомств.

У зовнішньоекономічній сфері так звана "перебудова" передбачала поступову відмову від монополії держави на здійснення будь-яких економічних операцій. Зазначена монополія була законодавче закріплена ще у квітні 1918 р. Декретом Ради Народних Комісарів "Про націоналізацію зовнішньої торгівлі" як тимчасовий засіб захисту зовнішньоекономічних інтересів молодої більшовицької держави від "зазіхань світового імперіалізму". З часом цей "тимчасовий засіб" було поширено не тільки на зовнішню торгівлю, а й на всі зовнішньоекономічні операції.

Станом на 1986 р. в СРСР сформувалася централізована система управління зовнішньоекономічними зв'язками у складі Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР і низки підпорядкованих йому спеціалізованих зовнішньоторговельних об'єднань, через які всі підприємства СРСР здійснювали експортно-імпортні операції. В УРСР, як і в інших союзних республіках, не було власних структур управління зовнішньоекономічними зв'язками, вони мали проходити тільки через Москву.

Така ситуація спричинила абсолютну незацікавленість підприємств у будь-яких стосунках із закордоном, адже економічний ефект від обміну між країнами вилучався союзним урядом. Керівники підприємств усіма законними і незаконними засобами намагалися звільнитися від експортних поставок, орієнтували виробництво виключно на внутрішній ринок, який у зв'язку з тотальним дефіцитом взагалі не висував ніяких вимог до якості продукції. У структурі радянського експорту домінували енергоносії, сировина, золото і зброя. За рахунок імпорту держава мінімально забезпечувала внутрішній споживчий ринок товарами широкого вжитку, а промисловість - необхідним обладнанням. Серед населення і підприємств побутував "культ імпортних товарів", які різко відрізнялися за якістю та технологічним рівнем виробництва від вітчизняної продукції.

Падіння на початку 80-х років минулого століття світових цін на енергоносії спричинило проблему дефіциту зовнішньоторговельного балансу СРСР, який держава намагалась покривати за рахунок зовнішніх запозичень. Однак тотальний товарний дефіцит на внутрішньому ринку та гостра потреба в сучасному технологічному обладнанні змусили уряд піти на реформування системи зовнішньоекономічних зв'язків. Було зроблено перші кроки з розширення прав міністерств, відомств, підприємств і організацій щодо самостійного виходу на зовнішній ринок, формування системи їх економічної зацікавленості в зовнішньоекономічній діяльності. Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 19.08.1986 р. № 991 "Про заходи з удосконалення управління зовнішньоекономічними зв'язками" держава надала право безпосереднього здійснення зовнішньоторговельних операцій обмеженому колу міністерств, відомств, найбільшим виробничим об'єднанням і підприємствам.

Це був перший крок на шляху демонтажу державної зовнішньоекономічної монополії, яка проіснувала майже сімдесят років і довела на практиці свою повну неспроможність. Наступною постановою перелік таких міністерств і об'єднань було збільшено майже вдвічі, а починаючи з квітня 1989 р. всі підприємства й організації отримали право самостійного виходу на зовнішній ринок і ведення на ньому операційно-комерційної діяльності. На цей же час припадає і прийняття постанови про дозвіл радянським підприємствам створювати спільні підприємства за участю іноземного капіталу.

Таким чином, в результаті проведення зовнішньоекономічних реформ склалося два поняття: "зовнішньоекономічні зв'язки" та "зовнішньоекономічна діяльність". Перше поняття є більш загальним і включає як форми реалізації міждержавних відносин у галузі виробничого, торгового та науково-технічного співробітництва і валютно-фінансових відносин, так і сукупність зовнішньоекономічних операцій підприємств, організацій різних форм власності. Друге поняття застосовується переважно для характеристики зовнішньоекономічних операцій на мікро рівні (підприємств, організацій, об'єднань); операцій, метою яких було отримання прибутку в умовах самоокупності.

Після проголошення в 1991 р. незалежності України були здійснені заходи, спрямовані на істотну лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності в країні, розширення прав підприємств і організацій у цій сфері. Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) починає розглядатися не тільки як складова господарської діяльності підприємства, але й як важливий фактор економічного зростання, створення передумов більш інтенсивного розвитку інтеграційних процесів на мікро рівні. У цей період були прийняті і важливі законодавчі акти, зокрема закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про єдиний митний тариф", "Про режим іноземного інвестування", Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та ін. [48].

Абстрактні цілі регулювання зовнішньоекономічного сектору реалізуються кожною країною не ізольовано, а в певних пропорціях, з певними акцентами на певних історичних етапах. Так, в Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність"[2], який є основним нормативно-правовим документом у цій сфері, зафіксовані такі цілі регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні:

·    забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України;

·        стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв'язків суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

·        створення найбільш сприятливих умов для долучення економіки України до системи світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн

Порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, пов'язане з установленням мита та митних зборів, процедури митного контролю га інші засоби проведення в життя митної політики становлять митну справу. Митна справа в Україні розвивається у напрямі гармонізації та уніфікації з загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами та стандартами.

Україна самостійно визначає митну політику, створює власну митну систему та здійснює митне регулювання на своїй території відповідно до Митного кодексу, законів України та міжнародних договорів за участю України.

Україна може укладати з державами двосторонні та багатосторонні договори, які на основі взаємності встановлюють спеціальні митні режими, що передбачають пільгові умови для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності цих держав.

Спеціально уповноваженим органом в галузі митної справи є Державна митна служба України, яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Державна мит на служба України приймає нормативні акти тільки відповідно до Митного кодексу та інших законів України.

·    Безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України. Система митних органів України складається з Державної митної служби України, регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних управлінь та організацій, установ і навчальних закладів. [3, 19].

Товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом. Мито нараховується митним органом України відповідно до положень Закону "Про Єдиний митний тариф" і закону „Про митний тариф України”.-[6, 18].

Єдиний митний тариф України - це систематизований перелік ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України, вивозяться за межі цієї території або переміщуються транзитом по цій території. Закон України „Про митний тариф України визначає єдині ставки мита для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та міжнародними договорами за її участю.

Особливі види мита справляються на підставі рішень застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до Законів України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту"[12], "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту"[13],, "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну"[14]. У разі, якщо імпорт товару є об'єктом антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів преференції не встановлюються або призупиняються чи припиняються органом, який їх установив.

Для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів використовується Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД)-[24, 33], яка є товарною номенклатурою Митного тарифу. УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів, затвердженої Міжнародною конвенцією від 14 червня 1983 p., і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.-[ 25].

Основним документом нормативно-правової бази, що регулює валютні операції учасників ЗЕД, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. № 15-93.Цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. - [27].

Офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України відповідно до постанови НБУ від 06.03.2001 р. № 98-[35]. Офіційний курс встановлюється:

·    щоденно - для вільно конвертованих валют (1 група Класифікатора іноземних валют Національного банку України та для іноземних валют інших країн, які є головними зовнішньоекономічними партнерами України);

·        один раз на місяць - для інших іноземних валют;

·        один раз на місяць повторно - для спеціальних прав запозичення.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті за господарськими операціями резидентів регулюється Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".-[8]. Згідно із цим Законом, виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у терміни сплати заборгованості, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з моменту митного оформлення (оформлення вантажної митної декларації) експортованої продукції, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, який засвідчує виконання робіт (надання послуг), експорт прав інтелектуальної власності.

З метою запобігання відпливу капіталу та підвищення прозорості платежів за договорами, які передбачають виконання робіт і надання послуг нерезидентами, а також запобігання можливим діям щодо відмивання грошей та з метою захисту вітчизняних товаровиробників Правління Національного банку України прийняло постанову від 12.02.2003 р. № 58. "Про здійснення переказування коштів у національній та іноземній валюті щодо оплати робіт та послуг нерезидентів"[37].

Відповідальність за конкретні види правопорушень передбачена в Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"(ст. 16) [27]., Законі України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземних валюті"[8]., положенні Національного банку України про валютний контроль та в інших актах. - [44].

У відповідності з Законом України «Про перехід України до загальноприйнятої в міжнародній практиці системи обліку і статистики» -[15] затверджена концепція побудови національної статистики України і Державна програма переходу на міжнародну систему обліку. Для виконання вказаних рішень Міністерство фінансів та економіки, Національний банк України, професійні об’єднання і наукові заклади здійснюють заходи по інтеграції гармонізації системи бухгалтерського обліку у відповідності з потребами економіки і управління господарським комплексом в умовах запровадження законодавчих основ функціонування ринкової економіки соціальної орієнтації.

Реформування ж бухгалтерського обліку в Україні дало змогу створити реальну базу для розрахунків макроекономічних показників. А це в свою чергу допомогло реалізувати суспільні зусилля з реформування економіки України. Крім того, як зазначено в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV ведення бухгалтерського обліку та звітності забезпечує усіх користувачів (керівників підприємств, інвесторів, органів державного управління) повною і правдивою, неупередженою інформацією про фінансовий стан і результати діяльності підприємств -[16].

Основними Законами, що регулюють оподаткування ЗЕД підприємств, є Закони України "Про оподаткування прибутку підприємств" і "Про податок на додану вартість". Якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цими законами, то застосовуються норми міжнародного договору. Однак у разі укладення договорів з нерезидентами не дозволяється включення до контракту податкових застережень, згідно з якими підприємства, що виплачують доходи, беруть на себе зобов'язання щодо сплати податків на доходи нерезидентів. - [9, 11].

У Законі "Про оподаткування прибутку підприємств" заборгованість, виражена в іноземній валюті й перерахована у гривні за офіційним обмінним курсом Національного банку України на дату її виникнення, названа "балансовою вартістю заборгованості".- [9].

Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР [11] визначає платникiв податку на додану вартiсть, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелiк неоподатковуваних та звiльнених вiд оподаткування операцiй, особливостi оподаткування експортних та iмпортних операцiй, поняття податкової накладної, порядок облiку, звiтування та внесення податку до бюджету.

Платники ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання (податковий вексель). Порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів визначено постановою Кабінету Міністрів України від 01.01.1997 р. № 1104.-[31].

Податковий вексель з ПДВ не може бути виданий при ввезенні підакцизних товарів (крім тютюнової сировини) і товарів, які відносять до товарних груп 1-24 Гармонізованої системи опису і кодування товарів. Податковий вексель складається на суму податкового зобов'язання, тобто на суму податку на додану вартість, яка нарахована і має бути сплачена при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України.

1.2 Теоретичні аспекти обліку зовнішньоторговельних операцій

Інтеграція України у світовий економічний простір залежить від трансформаційних процесів, які, сприяючи зростанню конкурентоспроможності суб'єктів господарювання, визначатимуть напрями і форми взаємодії національного народного господарства зі світовим. Ринкова трансформація економіки передбачає вирішення внутрішньоекономічних проблем шляхом адаптації перехідної економіки до зовнішнього ринкового середовища, що еволюціонізує. Процеси внутрішньої трансформації слід розглядати водночас і як процеси входження України до світогосподарського простору, оскільки формування зовнішнього сектору економіки є складовою формування ринкової економічної системи.

Розвиток зовнішнього сектору економіки України є реакцією народного господарства на потреби розвитку національних факторів виробництва. Участь у міжнародному поділі праці є умовою формування сучасної народногосподарської структури, яка має забезпечити нормальний розвиток вітчизняного виробництва і більш повне задоволення потреб членів суспільства. Зовнішня економіка повинна формуватися як органічна складова національної економіки, що пов'язує її з народними господарствами інших країн для розв'язання комплексу проблем щодо задоволення різноманітних потреб суспільства як у сфері виробництва, так і сфері споживання.

Важливе значення при здійсненні ЗЕД мають форми і способи міжнародних розрахунків.

Так автор статі Дугар Т.Є. зазначає, що система розрахунків має тенденцію до постійного розвитку і удосконалення, суттєвою в ринкових умовах стає система безготівкових розрахунків (аналіз роботи банків), роль контрактів, договорів, угод в сучасних товарногрошових відносинах. Він виділив три принципи безготівкових розрахунків в ринкових умовах, здійснення їх по банківських розрахунках, платежі з рахунків повинні здійснюватись банками по розпорядженню їх власників і вільний вибір форми безготівкових розрахунків [50].

Сичова Т.А. наголошує на тому, що правильна організація розрахунків потребує строгої фінансової дисципліни, своєчасної сплати боргів по зобов’язанням і забезпечення своєчасності отримання коштів за реалізовану продукцію і послуги [87].

Метою створення нової інструкції було приведення безготівкових розрахунків в Україні у відповідність з новим цивільним і господарським кодексами -[20, 21].

Левандовський О.Т. вважає, що система безготівкових розрахунків повинна «вирішувати проблему своєчасного забезпечення надходження грошових коштів на рахунок постачальник за реалізовану продукцію, надані послуги». Вдосконалення безготівкових розрахунків в умовах неплатежів сільськогосподарських виробників - це знаходження оптимальних форм розрахунків, які необхідно шукати, виходячи з часу документообороту для кожної окремої форми розрахунків -[63].

Грошові платежі та рахунки активно використовуються для взаємного контролю постачальників і покупців, підвищення їх відповідальності за збереження продукції та її якість, ефективного господарювання. Широке застосування безготівкових розрахунків в господарському обороті забезпечує скорочення потреби в готівці, закріплює платіжну дисципліну і контроль за своєчасним проведенням і правильною організацією розрахункових операцій. Постійно виникаючи в процесі виробничо-фінансової діяльності розрахунки сільськогосподарських підприємств досить різноманітні - вважають Ф.Ф. Фомін і А.К. Сук. Вони включають взаємовідносини із постачальниками і підрядниками, розрахунки за продану продукцію ведуть із заготівельними організаціями та іншими покупцями -[90].

Лагутін В.Д. прослідкував залежність між станом національної економіки України та відповідним механізмом безготівкового грошового обігу, який постійно зазнає змін, що потребує створення впорядкованої і ефективної системи безготівкових розрахунків. Вирішальну роль він відводить налагодженню контролю за станом розрахунків, законністю проведення грошових операцій, правильному оформленню розрахункових документів та своєчасності їх проходження -[62].

Як стверджує М.Ф. Огійчук, від чіткої організації безготівкових розрахунків залежить своєчасне одержання виручки за реалізовану продукцію, безперебійна оплата придбаних матеріальних цінностей, акумуляція безперебійних засобів для капітальних вкладень, здійснення платежів до бюджету у встановлені строки, погашення кредитів банку та інших грошових зобов’язань -[70].

Останнім часом викликає інтерес підприємців така форма розрахунків, як акредитив, що надійніше і безпечніше як для імпортерів, так і для експортерів. Її використання дає гарантії, що з одного боку товар чи послуги будуть повністю та своєчасно оплачені, а з другого - що списання коштів із рахунка відбудеться тільки після виконання умов, визначених контрактом - зазначає в своїй статті С.І. Бондаренко -[43]. Але, наприклад, Озель Д. зазначає, що серед різноманітних акредитивних операцій є такі їх види та конструкції, які досить рідко або взагалі не застосовуються суб’єктами економічної діяльності України. Це трансферабельні, поновлювальні (револьверні), а також акредитиви з червоною (зеленою) смугами -[69].

Соколова О. наголошує на тому, що акредитиви доцільно застосовувати тоді, коли ми бажаємо уникнути авансового платежу з притаманними йому ризиками, переконатися, що товар відвантажили дотримуючись умов договору, отримати документи, що засвідчуються, а потім заплатити за товар -[77].

М.А. Швейко розглядає проблему кризи платежів у нерозривному зв’язку із механізмом створення грошей, пропонує узаконити векселя, які дозволяють поставити комерційний кредит у правові рамки. Розрахунки векселями зручні тим, що при виникненні потреби у грошах постачальників раніше, ніж наступить строк оплати по векселю, він може одержати під вексель кредит у банку -[91].

Як записано в Законі України від 14.10.1992р. № 2680-ХІІ «Про цінні папери і фондову біржу», вексель-цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя -[4]. Крім того сфера використання векселів регулюється такими законодавчими актами як: Закон України «Про обіг векселів в Україні», «Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» -[17, 36].

Дубенко Н. наголошує на тому, що предметом вексельного зобов’язання можуть бути лише гроші, тобто, кошти у національній чи іноземній валюті, а також, що оборотність векселя забезпечує у господарській діяльності вільний оборот векселів нарівні з грошовими коштами -[49].

Для підвищення ефективності використання векселів Солтан А. радить відображені за векселем витрати зменшувати в момент закінчення строку давності -[86].

Безумовною перевагою векселя на думку Соколової Н і Нізкова О. є той факт, що в умовах коли цивільно-правова уступка права вимоги і переведення боргу може призвести до конфліктів з контролюючими органами, він є єдиним зручним інструментом оформлення заборгованості, що дозволяє кредитору передавати своє право вимоги іншим особам -[78].

Позитивну думку з приводу використання векселя висловлює Стрельником М. Зокрема він зазначає, що векселедержатель і платник за векселем вдаючись при платежу до послуг банку, як розрахункової палати знімають з себе практично всі проблеми пов’язані з процедурою оплати векселя. Також клієнт може одержати у своєму банку - розрахунковій палаті реальне підстрахування своєчасної оплати векселя не відволікаючи на це резервування власні оборотні кошти -[81].

На жаль, вексельні розрахунки в банках України ще не набули належного поширення, тому що для їх використання треба забезпечити всі підприємства і організації векселями, а також навчити спеціалістів розраховуватися ними, вважає фахівець Швейко М.А. -[91].

На думку Л. Новосьолова, при виборі форм розрахунків необхідно приймати до уваги характер продукції, яка находить порядок, місце і умови здачі-приймання та інші умови виконання договірних об’єктів, фінансовий стан, діяльність відносин по договору і т.д. -[67].

М.І. Мороз вважає однією з унікальних форм розрахунків - платіжні доручення, які застосовуються по товарних і нетоварних організаціях для оплати та одержання товару і передплати авансів. В цій формі закладена максимальна можливість наближення моментів відвантаження товарів, якщо доручення швидко надійшло в банк для перерахування коштів, але автор також звертає увагу на те, що при цих розрахунках не існує належної гарантії платежу -[65].

Організація розрахунків за допомогою договірного списання нагадує нові характерні акцентної форми, відмічає Рогачевський С.А. І хоча договірне списання безпосередньо не міститься в переліку форм розрахунків, передбачених законом, він схильний класифікувати його як самостійну форму розрахунків -[74].

Найбільш пріоритетною формою розрахунків, на погляд С.Ф. Котельникова, є чекова. Він бачить в цій формі такі переваги: можливість максимального наближення платежу до моменту одержання товару, гарантія своєчасного платежу, простота розрахунків -[61].

На користь цієї форми розрахунків висловлює свою думку Валентинова Т., яка дає детальну характеристику використання чекових книжок і наголошує на правильному заповненні і використання чеків -[45].

На закінчення необхідно відмітити, що Т.В. Ткач бачить удосконалення розрахунків у переході до нових платіжних інструментів і сучасних технологій. Він вважає, що однією з сучасних технологій є використання «електронних» грошей, які починають впроваджуватись і стають важливим елементом фінансової інфраструктури України. Автор впевнений, що в Україні необхідно розвинути електронні платажі за допомогою пластикових карток -[89].

Протягом десятирічного періоду аграрної реформи в сільському господарстві відбулися значні соціально-економічні перетворення. Кардинально змінилися економічні, фінансові і правові умови господарювання, здійснений перехід від адміністративної, планово - розподільчої до ринково орієнтованої системи економіки.

На думку Мицак О.В. однією з умов стабільного функціонування підприємства на ринку в поточному і майбутніх періодах є забезпечення своєчасних розрахунків по своїм зобов’язанням -[64].

Стефанюк І Б. в своїй статі розглядає функціонування суб’єктів господарювання в умовах жорсткої конкуренції на ринку і необхідність забезпечення належного фінансового стану, що потребують налагодження системи фінансового управління основними напрямами та аспектами діяльності підприємства й компетентного управління нею. Цьому сприяє розроблення обґрунтованої фінансової політики підприємства, яка базується на плануванні, ресурсному збалансуванні, всебічному аналізі й контролі за її реалізацію. На стику аналізу, планування, управлінського обліку і менеджменту - контролінг націлений на управління майбутнім, на забезпечення тривалого і успішного функціонування суб’єкта господарювання -[79].

На думку Сук Л. в процесі реалізації договору купівлі - продажу виникає кредиторська або дебіторська заборгованість. Кредиторська заборгованість - це сума боргів підприємства, які належить повернути відповідним юридичним, або фізичним особам. Дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату -[82].

Сук Л. і Сук П. відмічають, що при ревізії реалізації контролюється виконання договорів купівлі-продажу, надходження виручки від реалізації. Виконання договорів купівлі-продажу контролюється суцільним способом -[84].

Копитець Н.Г. вважає, що ситуація на ринку продовольства вимагає швидких і неординарних рішень, покликаних вивести вітчизняний агропромисловий і продовольчий сектор з кризи. Для цього необхідно створити систему товароруу, яка б дозволила швидко просувати продукт від виробника до споживача з найменшими витратами кількість та якість -[59].

На думку Ситника В.П. завданням науковців є всіляке сприяння запровадження прозорого ринку, повнішому використанню наявних можливостей не лише для стабілізації, але й фінансового оздоровлення сільськогосподарського виробництва -[76].

Велику увагу сучасному стану проведення експортно-імпортних операцій в Україні приділяють науковці Коблянська О.І., Сліпченко Ю.В. Ними проаналізовано проблеми проведення експортно-імпортних операцій та зазначена динаміка їх об’ємів. - [58].

Заслуговують уваги наукові дослідження Стецюк Л.С., який дає повнук характеристику обліку валютних операцій в ЗЕДсільськогосподарських підприємств. - [80].

Основні засади зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів підприємництва України висвітлює Дахно І.І. Особливий інтерес викликають розкриті питання щодо зовнішньоекономічної діяльності держави. Також автор висвітлює зовнішньоторговельну діяльність України. - [47].

Механізми організації та здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємств України, роль держави в регулюванні зовнішньоторговельного сектору економіки, інструменти митного, валютного і податкового регулювання ЗЕД розглянуто науковцем Дідківським М.І. Значна увага приділяється основним напрямкам дослідження і вибору міжнародних ринків, способу виходу на них, особливостям товарної та цінової політики на світових ринках, техніці введення зовнішньоекономічних операцій, порядку розробки та укладання міжнародних господарчих контрактів, принципам міжнародних розрахунків та кредитних відносин, особливостям страхування ЗЕД тощо -[48].

Науковці Л. Сук та П. Сук на науковому рівні висвітлюють облік операцій з експорту та імпорту товарів, сировини, матеріалів, обладнання та іншого майна. Поступово переглянуті принципи митного контролю та формування експортних та імпортних операцій, нарахування та сплата мита, декларування майна та валютних цінностей. Заслуговують уваги поглиблений аналіз обліку експортно-імпортних операцій. - [85].

В. Збарський є фахівцем з міжнародного бізнесу та світової організаційної торгівлі (СОТ). В своїх працях від обумовлює історичну необхідність СОТ, шляхи до її вступу, позитивні та негативні сторони інтеграції. Науковець вважає, що вступ до СОТу є незворотнім шляхом, який базується на глобалізаційних принципах світового суспільства -[51].

Важливу роль у здійсненні ЗЕД має раціональна організація бухгалтерського обліку. Основним документом який регламентує організацію обліку та складання фінансової звітності є Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”-[16].

На думку О. Николайчука та Ю.Зінченка встановлює єдині принципи бухгалтерського обліку та звітності, яка забезпечувала б усіх користувачів повною та достовірною інформацією про результати діяльності підприємства. Крім того Закон передбачає введення національних стандартів, які не суперечать міжнародним, що на думку спеціалістів необхідно для нормальної інтеграції України в світову економічну систему - це по-перше. [68] По-друге на думку І. Білоусова, існує статус проблем, зв’язаний з визначенням оптимальної адекватної системи взаємозв’язків між бухгалтерським обліком, звітністю та податковою політикою держави. І наша мета, що розподілення між бухгалтерським і податковим обліком були мінімальними -[42]. По-третє. Закон дозволяє вирішити проблему контролю як за складанням звітності, так і за її якістю. Тобто цим законом ми бажаємо встановити єдині правила, покласти кінець тому, коли кожний перевіряючий трактує документи як він бажає -[16].

А.С. Терехін іншої думки про прийнятий закон. Він зазначає, що на цей Закон чекали тисячі підприємств сподіваються на те, що він впорядкує заплутану економічну необґрунтовану звітність. Замість цього Закон затверджує необмежену владу органів статистики і фінансового контролю над діяльністю підприємства. Перший неупереджений аналіз свідчить про його недосконалість, а іноді і про його низький професійний рівень виконання. Викликає подив також неумисність з періодом подачі бухгалтерської звітності -[88].

В своїй статті аналізуючи Закон Ю. Зінченко приводить такі позитивні сторони Закону:

удосконалення існування бухгалтерського обліку; встановлення єдиних правил складання фінансової звітності тільки для зовнішніх користувачів, що дає можливість самостійно встановлювати форми, засоби та обсяги управлінського обліку; відповідальність за ведення бухгалтерського обліку покладено на керівника (власника) підприємства, а не на головного бухгалтера;

Негативними сторонами Закону автор вважає:

зберігається занадто багато прав і контролюючих функцій мінфіном і Держстатом та обмежується в рамках єдиний професійний орган - Методологічна рада; зовсім не регламентується права податкових адміністрацій; не визначені конкретні органи, що мають право здійснювати контроль за веденням бухгалтерського обліку; з прийняттям закону бухгалтерський облік у частині складання фінансової звітності є обов’язковим. Таким чином обсяг і кількість обов’язків бухгалтера зростуть, що збільшить ймовірність помилок -[52].

Важливе місце в удосконаленні бухгалтерського обліку в сільському господарстві займає автоматизація обліково-обчислювальних робіт.

Автор А.Г. Калас вважає, що з мікро ЕВМ індивідуального користування дозволяє перебудувати організацію і технологію ведення бухгалтерського обліку шляхом створення автоматизованих робочих місць бухгалтера -[57].

На сучасному етапі удосконалення управління і поліпшення якості економічної інформації сприяє використанню засобів обчислювальної техніки для обліку, аналізу господарської діяльності і плануванні сільськогосподарського виробництва. Автоматизація облікове - планових робіт забезпечує високий рівень організації праці у сфері управління, дає змогу значно зменшити затрати часу на обчислення і розрахунки, створення умови для підвищення продуктивності праці -[72], зазначає Полковецький А.

В. Мосаковський в своїй роботі «Про перспективи подальшого розвитку бухгалтерського обліку в Україні» вважає, що ведення обліку підприємствами України має будуватись на єдиних засадах, тобто за національними стандартами, але з врахуванням потреб звітності. Тут потрібно виходити з того, що може бути обчислена повна собівартість продукції, якщо цього побажають підприємства конкретної галузі, що не суперечить ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Тим самим будуть створені умови, коли підприємства України зможуть подавати звітність за формами і в строки, затверджені відповідними органами -[66].

На думку Н.М. Гудзенко в своїй роботі «Теоретичні основи організації системи бухгалтерського обліку», процес реформування облікової системи повинен здійснюватися поетапно, по мірі вдосконалення економічних відносин і законодавчої бази. Для розв’язання проблем реформування системи обліку необхідно більше уваги приділяти розробці та впровадженню нових підходів до організації обліку процесів виробничої та комерційної діяльності. На даному етапі виникає проблема необхідності формування якісно нової моделі обліку, яка враховувала б специфіку аграрної сфери і могла бути використана як базова підприємствами різних форм власності -[46].

ІІ. Стан організації обліку зовнішньоторговельних операцій

2.1 Загальні положення зовнішньоторговельних операцій

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства є важливою та невід’ємною сферою господарської діяльності, яка при ефективному використанні всього комплексу сучасних форм і методів міжнародного бізнесу здатна позитивно впливати на ефективність виробництва, його технічний рівень, якість вироблюваної продукції.

Вихід підприємства на зовнішні ринки сприяє пристосуванню економіки до системи світогосподарських відносин, формуванню економіки відкритого типу. Розвиток зовнішньоекономічної діяльності підприємств істотно впливає на підвищення ефективності господарської діяльності як на рівні мікроекономіки, так і в масштабах усього національного господарства.

Необхідність використання зовнішньоекономічних зв’язків обумовлюється ще й тим, що різні регіони мають різні виробничі умови. Тому країни спеціалізуються на виробництві такої продукції, яка є дешевшою від зарубіжних аналогів.

Міжнародне економічне співробітництво є одним із головних чинників впливу на рівень розвитку кожної окремої країни та світового прогресу в цілому. Складовою такого співробітництва є зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів господарювання різних країн.

Зовнішньоекономічні зв’язки можна класифікувати за двома ознаками: за напрямком товарного потоку та за структурною ознакою.

За першою ознакою зовнішньоекономічні зв’язки поділяються на експортні (вивезення товарів із країни), імпортні (ввезення товарів до країни), транзитні (товаропотік іде через країну до інших держав).

За другою ознакою взаємозв’язки з суб’єктами господарювання інших країн поділяються на такі види: зовнішньоторговельні, фінансові, виробничі, інвестиційні. Зовнішньоторговельні операції з товаром можуть здійснюватися в різних формах: купівля-продаж (безпосередній перехід права власності на товар від продавця до покупця), опосередкована торгівля (консигнаційні, дилерські, агентські операції тощо), зустрічна торгівля (бартер, компенсаційні угоди, зустрічні закупки тощо). Останнім часом зростає питома вага не продажу товарів, а надання різного виду послуг: інжинірингових, страхових, послуг зв’язку, інформаційного обміну та транспортного обслуговування, роялті, ліцензійних послуг. Найбільш прогресивним видом зовнішньоторговельних операцій є торгівля інтелектуальною власністю (франчайзинг, ноу-хау, консалтинг).

До фінансових операцій у сфері зовнішньоекономічних зв’язків належать взаємовідносини з міжнародного кредитування, страхування, обслуговування міжнародних платежів, депозитні й інші банківські операції.

До виробничих операцій належать взаємовідносини з орендного використання промислового обладнання (лізинг), різного виду кооперація при випуску спільної продукції, спільне підприємництво.

На сучасному етапі розвитку зовнішньоекономічної діяльності досить поширеними є відносини у сфері міжнародних інвестицій у таких формах: пряме інвестування, тобто вкладення капіталу, в підприємництво та нерухомість, портфельні інвестиції, вкладення капіталу в цінні папери.

Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб’єктів господарської діяльності України й іноземних суб’єктів господарської діяльності побудована на взаємовідносинах і здійснювана на території України та за її межами.

Видами зовнішньоекономічної діяльності є:

·    експорт та імпорт товарів, капіталу та робочої сили;

·        надання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності;

·        наукова, науково-технічна, науково-виробнича, навчальна й інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;

·        міжнародні фінансові операції й операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

·        кредитні та розрахункові операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземними суб’єктами господарської діяльності;

·        спільна підприємницька діяльність між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземними суб’єктами господарської діяльності;

·        підприємницька діяльність на території України, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок та інших нематеріальних об’єктів власності з боку іноземних суб’єктів господарської діяльності й аналогічна діяльність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

·        організація та здійснення діяльності у сфері проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів, інших подібних заходів на комерційній основі, організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту в передбачених законами України випадках;

·        робота на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб’єктами господарської діяльності, іноземних фізичних осіб - із суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на території України та і за її межами;

·        операції з придбання, продажу й обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах, міжбанківському валютному ринку;

·        орендні, зокрема лізингові операції між об’єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземними суб’єктами господарської діяльності;

·        товарообмінні (бартерні) операції й інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземними суб’єктами господарської діяльності.

Значну роль у зовнішньоекономічній діяльності відіграють зовнішньоторговельні операції, суть яких полягає в міжнародній торгівлі товарами продукцією в матеріально-речовій формі.

До зовнішньоторговельних операцій належать:

·    експорт (продаж іноземному контрагенту товару з вивезенням за кордон);

·        імпорт (придбання в іноземного контрагента товару із ввезенням з-за кордону);

·        реекспорт (продаж раніше імпортованого товару за кордон без доробки);

·        реімпорт (придбання раніше експортованого товару із ввезенням з-за кордону).

Взаємовідносини між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності визначаються шляхом укладання між ними зовнішньоекономічного договору (контракту).

Порядок укладання та виконання договорів купівлі-продажу регулюється Конвенцією Організації Об’єднаних Націй «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» від 11.04.1980 р. (Віденська конвенція), яка набула чинності для України з 01.02.1991 р., ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 № 959-ХІІ та наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.01 № 201 «Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів).» -[39].

Зовнiшньоекономiчний договiр (контракт) - матерiально оформлена угода двох або бiльше суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi та їх iноземних контрагентiв, та спрямована на встановлення, змiну або припинення їх взаємних прав та обов'язкiв у зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi.

Зовнiшньоекономiчний договiр (контракт) укладається суб'єктом зовнiшньоекономiчної дiяльностi або його представником у простiй письмовiй формi, якщо iнше не передбачено мiжнародним договором України чи законом. Повноваження представника на укладення зовнiшньоекономiчного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документiв, договорiв та iнших пiдстав, якi не суперечать Закону України "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть". Дiї, якi здiйснюються вiд iменi iноземного суб'єкта зовнiшньоекономiчної дiяльностi суб'єктом зовнiшньоекономiчної дiяльностi України, уповноваженим на це належним чином, уважаються дiями цього iноземного суб'єкта зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

За видами зовнішньоекономічних операцій ми можемо поділити контракти за такими типами (рис.2.1)

			Види контрактів
	Контракт купівлі-продажу		Контракт майнового найму				Конракт кредитування
	Контракт комісії		Контракт доручення				Контракт дарування
	Контракт страхування		Контракт наукової кооперації				Контракт застави
	Контракт на транспортно-експедиторське обслуговування		Контракт на організаційні та представницькі послуги				Контракт Фінансова та інвестиційна діяльність

Рис. 2.1. Класифікація видів договорів експортно-імпортних операцій      

З метою спрощення переговорів між продавцем і покупцем та уніфікації умов контракту в міжнародній торгівлі були створені єдині правила для трактування комерційних термінів і повної уніфікації звичаїв, які склалася в окремих країнах.

У 1936 р. Міжнародна торговельна палата опублікувала збірник правил з трактування міжнародних торговельних термінів під назвою “Інкотермс”. Пізніше, у 1953, 1967, 1976, 1980, 1990, 2000 рр., були внесені зміни та доповнення з метою приведення цих правил у відповідність до поточної практики міжнародної торгівлі. Указом Президента України від 04.10.1994 р. № 567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів»-[22], було встановлено обов’язковість додержання правил “Інкотермс” суб’єктами ЗЕД.

У правилах “Інкотермс-2000” -[26] міститься 13 торгових термінів, об’єднаних у чотири групи - E, F, C, D (табл.. 2.1.).

Також знання Інкотермс є необхідною умовою для вирішення питань визначення митної вартості, а саме - знання того, які витрати поставки включаються продавцем до рахунку-фактури за різних умов поставки. При обчисленні митної вартості товарів витрати, зроблені до перетину митного кордону (якщо вони не включені до рахунку-фактури), додаються до фактурної вартості: завантаження, страхування, доставки, мито та інше. Відповідно витрати, зроблені після перетину митного кордону віднімаються від фактурної вартості (якщо вони включені до рахунку-фактури, та належним чином підтвердженні).

Табл.2.1. Міжнародні комерційні терміни

Група	Код	Найменування комерційного терміна
Е	-	Відправлення
	EXW	Франко-завод (назва місця)
F	-	Основне перевезення не оплачене
	FCA	Франко-перевізник (назва місця призначення)
	FAS	Франко-вздовж борту судна (назва порту відправлення)
	FOB	Франко-борт (назва порту відвантаження)
C	-	Основне перевезення оплачене
	CFR	Вартість і фрахт (назва порту призначення)
	CIF	Вартість, страхування та фрахт (назва порту призначення)
	CPT	Фрахт/перевезення оплачене до (… назва місця призначення)
	CIP	Фрахт/перевезення та страхування оплачені до (… назва місця призначення)
D	-	Прибуття
	DAF	Поставка до кордону (… назва місця поставки)
	DES	Поставка з судна (… назва порту призначення)
	DEQ	Поставка з причалу(…назва порту призначення)
	DDU	Поставка без сплати мита (… назва місця призначення)
	DDP	Поставка зі сплатою мита (… назва місця призначення)

Відобразимо розподіл витрат при розрахунку експортної ціни відповідно до умов “Інкотермс - 2000” (табл. 2.2.)

2.2 Розподіл витрат при розрахунку експортної ціни відповідно до умов “Інкотермс-2000”

Пор. №

Умови “Інкотермс-2000”

Пакування

Навантаження та транспортні засоби

Доставка до основного транспортного засобу

Ліцензування й інші експортні процедури

Страхування перевезень

Навантаження на основний транспорт

Оплата основного транспорту

Розвантаження

Імпортні процедури

Доставка від основного транспортного засобу

Розвантаження на склад покупця

1

EXW Франко-завод (… назва місця)

х

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

2

FCA Франко-перевізник (… назва місця)

х

х

х

х

0

0

0

0

0

0

0

FAS Франко-вздовж борту судна (… назва порту відвантаження)

х

х

х

х

0

0

0

0

0

0

0

FOB Франко-борт (… назва порту відвантаження)

х

х

х

х

0

0

0

0

0

0

0

CFR Вартість і фрахт (… назва порту призначення)

х

х

х

х

0

х

х

0

0

0

0

CIF Вартість, страхування та фрахт (… назва порту призначення)

х

х

х

х

х

х

х

0

0

0

0

CPT Перевезення оплачено до (… назва місця призначення)

х

х

х

х

0

х

х

0

0

0

0

CIP Перевезення та страхування оплачені до (… назва місця призначення)

х

х

х

х

х

х

х

0

0

0

0

DAF Поставлено на кордон (… назва порту призначення)

х

х

х

х

х 0

х

х

0

0

0

0

DES Поставлено франко-судно (… назва порту призначення)

х

х

х

х

х 0

х

х

0

0

0

0

DEQ Поставлено франко-причал (… назва пору призначення)

х

х

х

х

х 0

х

х

х

0

0

DDU Поставлено, мито не сплачене (… назва місця призначення)

х

х

х

х

х 0

х

х

х

0

х

х

DDP Поставлено, мито сплачене (… назва міста призначення)

х

х

х

х

х 0

х

х

х

х

х

х

х - витрати несе продавець

- витрати несе покупець

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності важливе значення має правильний порядок формування цін, як одного з основних факторів, що забезпечує фінансову стабільність підприємства.

Використовують різні методики встановлення початкової ціни на товар. При цьому враховується як мінімум один з таких факторів:

·    рівень витрат на одиницю товару;

·        наявність унікальних характеристик товару;

·        середній рівень цін на аналогічні товари.

Залежно від того, який фактор є визначальним, виділяють два основних методи ціноутворення:

·    витратний - на основі калькуляції витрат;

·        ринковий - на основі врахування дії ринкових факторів.

На практиці найчастіше застосовуються методи, які мають змішаний характер і враховують вплив декількох факторів.

Витратний метод розрахунку ціни передбачає визначення її рівня на основі суми витрат: виробничих, накладних та бажаного прибутку (максимального, розрахункового, мінімального). Попит на товар при цьому не враховується.

Основною перевагою цього методу вважається його простота. Продавець більше знає про витрати, ніж про характер ринкового попиту. Покупець вважає його справедливим, тому що ціна не коригується залежно від коливання попиту. Недоліком цього методу є те, що він не відображає поточний попит і не враховує споживчих властивостей товару.

Використання цього методу відображає цінову політику, яка забезпечує швидше середню, ніж максимальну виручку від продажу товару.

Ринковим методом встановлюються ціни на основі попиту. Підприємство визначає ціни після детального вивчення потреб і можливостей споживачів, після тестування рівня цін. Виробничі витрати враховуються при прийнятті рішень тільки як фактор обмеження, який свідчить про те, що товар може продаватися за встановленою ціною із запланованим прибутком.

Установлення ціни на основі пропозиції (рівня конкуренції) ґрунтується на вивченні цін і цінових стратегій конкурентів, на розрахунку власної ціни з огляду на конкурентні переваги товару, його імідж, сервіс тощо. Такий метод розрахунку ціни доцільно використовувати підприємствам, які конкурують з продавцями аналогічної продукції і при визначенні ціни на свій товар виходять виключно з умов конкуренції, встановлюючи ціну трохи вищу або трохи нижчу за ціну конкурентів. Витрати та рівень попиту виступають лише лімітуючими факторами. При зміні цін конкурентами підприємство змінює свою ціну, хоч його власні витрати або рівень попиту залишилися без змін.

При переміщенні товарів через митну територію України, вони обкладаються митними платежами, які зазначаються у Єдиному митному тарифі України.

Єдиний митний тариф України - це систематизована зведення ставок мита, яким оподатковуються товари та інші предмети, які ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі.

Мито - це обов’язковий внесок, який стягується митним органом України при ввезенні на митну територію України або вивезенні товару з цієї території і є невід’ємною умовою такого ввезення та вивезення.

Мито, яке стягується митницею -[18], - це податок на товари й інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

Базою нарахування мита є митна вартість товарів, яка визначається на момент перетинання митниці України. Нарахування мита здійснюється митними органами за ставками, установленими Митним тарифом України. Мито обчислюється за формулою:

М = Вм А

М - сума мита; Вм - митна вартість; А - ставка мита.

За митне оформлення товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, а також за перебування їх під митним контролем стягуються митні збори, розміри яких установлює Кабінет Міністрів України-[32].

Митні збори нараховуються за вантажною митною декларацією і стягуються при кожному здійсненні митного оформлення: товарів та інших предметів; тимчасово ввезеного (вивезеного) майна під зобов’язання про його зворотне вивезення (ввезення); товарів у разі транзиту й у разі ввезення на митний ліцензійний склад; товарів та інших предметів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають такі товари й інші предмети; товарів та інших предметів, які перебувають під митним контролем.

За митне оформлення товарів та інших предметів при митній вартості до 100 дол. США митні збори не справляються; від 100 до 1000 дол. США - сплачується еквівалент 5 дол. США; більше 1000 дол. США сплачується 0,2 % митної вартості, але не більше еквівалента 1000 дол. США.

При митному оформленні тимчасово ввезеного (вивезеного) майна під зобов’язання про його зворотне вивезення (ввезення) за кожною вантажною митною декларацією сплачується еквівалент 30 дол. США, за кожним додатковим аркушем до неї - еквівалент 15 дол. США.

При ввезенні товарів на митний ліцензійний склад плата за митне оформлення становить: за кожною вантажною митною декларацією - 30 дол. США, за кожним додатковим аркушем до неї - 15 дол. США.

При перебуванні товарів та інших предметів під митним контролем за перші п’ятнадцять календарних днів митні збори не справляються; за кожний наступний календарний день - 0,05 % від митної вартості.

За митне оформлення товарів та інших предметів у зонах митного контролю, на територіях і в приміщеннях підприємств, які зберігають такі товари та інші предмети, або поза робочим часом, встановленим для митниці, за одну годину роботи одного працівника митниці сплачується: у робочий час - 20 дол. США; у неробочий час, суботу, неділю - 40 дол. США; у святкові дні - 50 дол. США.

Важливим інструментом регулювання зовнішньоекономічної діяльності є акцизний збір.

Акцизний збір - це непрямий податок на споживачів (одержувачів) окремих товарів (продукції), визначених законом як підакцизні, який стягується підчас здійснення оборотів з продажу таких товарів (продукції), вироблених на митній території України, або при імпортуванні (ввезенні) таких товарів (продукції) на митну територію України.

Акцизний збір включається до ціни підакцизних товарів. На імпортовані товари акцизний збір нараховується у відповідності до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» № 18-92 від 26.12.1992 р., виходячи з їх митної вартості та суми нарахованого мита.[28].

Сума акцизного збору обчислюється за формулою:

Саз = (Вм + М) А

де, Саз - сума акцизного збору; Вм - митна вартість; М - сума нарахованого мита; А - ставка акцизного збору.

Товари, які ввозяться на митну територію України, оподатковуються податком на додану вартість-[11]. Це один із найважливіших джерел наповнення державного бюджету України.

Для товарів, які ввозяться на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості, зазначеної у вантажній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, завантаження, розвантаження, страхування до пункту перетинання митного кордону України; сплата брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних із ввезенням таких товарів; плата за використання об’єктів інтелектуальної власності, які належать до даних товарів; акцизні збори імпортного мита, а також інші податки, збори (обов’язкові платежі). Митні збори до бази оподаткування ПДВ не включаються.

Сума податку на додану вартість нараховується за формулою:

СПДВ = (Вм + М+ Саз) х 20 %

де, СПДВ - сума податку на додану вартість; Вм - митна вартість; М - сума ввізного мита; Саз - сума акцизного збору.

Платниками податку на додану вартість є суб’єкти підприємницької діяльності, в тому числі підприємства з іноземними інвестиціями, які розташовані на території України, та міжнародні об’єднання й іноземні юридичні особи, а також громадяни, які здійснюють від свого імені виробничу або іншу підприємницьку діяльність на території України.

Платники податку на додану вартість з товарів, які імпортуються на територію України, перераховують зазначені платежі на депозитні рахунки митних установ. Оплатою податку на додану вартість вважається надходження коштів на депозитний рахунок митних установ на час митного оформлення. При цьому податок на додану вартість справляється в національній валюті України та зараховується до Державного бюджету України.

Відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного Кодексу України-[19].

Митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень Митного Кодексу України.

Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.

Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.

Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються Митним Кодексом України.

Митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями Митного Кодексу України -[19]. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за шістьма методами (рис. 2.3)

Митна вартість товарів і метод їх визначення вказується в декларації митної вартості, яку складає декларант. Для декларування митної вартості використовуються декларації ДМВ-1, ДМВ-2, ДМВ-3. Декларацію митної вартості ДМВ-1 декларант подає митному органу тоді, коли митна вартість визначається оцінкою товару за ціною договору - першим методом (додаток 36). ДМВ-2 подається тоді, коли визначення митної вартості, відбувається за одним з інших п’яти методів. ДМВ-3 подається митному органу у випадку вивезення за межі митної території України товарів, на які встановлено антидемпінгове, компенсаційне, вивізне або спеціальне мито.

Митна вартість товарів, які вивозяться (експортуються) з України за договором купівлі-продажу або міни, визначається за ціною, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України. До митної вартості товарів, які вивозяться (експортуються), включаються також фактичні витрати, якщо вони не були раніше включені:

·    витрати на навантаження, розвантаження, перевантаження, транспорту-вання та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

·        комісійні та брокерські винагороди;

·        ліцензійні й інші платежі за використання об’єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо або опосередковано здійснити як умову продажу (експорту) оцінюваних товарів.

Країна походження є однією з трьох основних характеристик поряд з кодом товару і митною вартістю товару, на яких базується застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Також вирішальне значення визначення країни походження для тарифного та нетарифного регулювання має при застосуванні спеціальних заходів відповідно до Законів України від 22.12.98 № 330-XIV “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту”, від 22.12.98 № 331-XIV “Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту”, від 22.12.98 № 332-XIV “Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну”.-[12, 13,14].

Встановлення ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій в окремих випадках здійснюється відповідно до Закону України від 16.04.91 № 959-XII “Про зовнішньоекономічну діяльність”-[2] в залежності від країни походження товарів на підставі укладених Україною угод.

Країна походження товару заявляється митному органу шляхом подання вантажної митної декларації під час переміщення товару через митний кордон України.

Для підтвердження відомостей про заявлену декларантом країну походження товару при ввезенні товарів на митну територію України необхідне подання митному органу сертифіката про походження товару чи декларації про походження товару.

При експортно-імпортних операціях кожному товару присвоюється код згідно Української класифiкацiї товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi (далi - УКТЗЕД), який складений на основi Гармонiзованої системи опису та кодування товарiв-[24, 25].

В УКТЗЕД товари систематизовано за роздiлами, групами, товарними позицiями, товарними пiдпозицiями, найменування i цифрові коди яких унiфiковано з Гармонiзованою системою опису та кодування товарів.

Для докладнiшої товарної класифiкацiї використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду -[33].

Структура десяти знакового цифрового кодового позначення товарiв в УКТЗЕД включає код групи (першi два знаки), товарної позицiї (першi чотири знаки), товарної пiдпозицiї (першi шiсть знакiв), товарної категорiї (першi вiсiм знакiв), товарної пiдкатегорiї (десять знакiв).

Структура десятизнакового цифрового кодового насіння пшениці твердої позначення товарiв в УКТЗЕД 1001100110 представлена в таблиці 2.3:

Структура десятизначного цифрового кодового позначення товарі в УКТЗЕД

10	01	10	01	10
група
Позиція
Підпозиція
Категорія
Під категорія

Як видно з таблиці 2.3, УКТЗЕД має п’ять рівнів класифікації, що побудовані за ступенем зростання деталізації і відповідної кількості цифрових знаків кодування.

З метою встановлення достовірних відомостей про товари й їх відповідності опису класифікаційних групувань УКТЗЕД митні органи можуть вимагати від суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності зразки товарів із техніко-технологічною документацією для проведення експертизи.

2.3 Документальне забезпечення митного оформлення експортно-імпортних операцій у зовнішньоторговельній діяльності

Переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, порядок якого визначається наказом Державної митної служби України «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю і митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації» від 20.04.2005 р. № 314 -[41].

Відповідно до українського митного законодавства надано визначення:

митне оформлення - це виконання митним органом дiй (процедур), якi пов'язанi iз закрiпленням результатiв митного контролю товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України, i мають юридичне значення для подальшого використання цих товарiв i транспортних засобiв;

митнi процедури - операцiї, пов'язанi iз здiйсненням митного контролю за перемiщенням товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України, митного оформлення цих товарiв i транспортних засобiв, а також iз справлянням передбачених законом податкiв i зборiв;

митний контроль - сукупнiсть заходiв, що здiйснюються митними органами в межах своєї компетенцiї з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законiв та iнших нормативно-правових актiв з питань митної справи, мiжнародних договорiв України, укладених в установленому законом порядку;

Обов’язковою умовою митного оформлення на вантажі є їх декларування.

Декларування здiйснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дiй) точних вiдомостей про товари i транспортнi засоби, мету їх перемiщення через митний кордон України, а також вiдомостей, необхiдних для здiйснення їх митного контролю та митного оформлення.

Умови та порядок застосування форм декларування, перелiк вiдомостей, необхiдних для дiйснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України -[30], а порядок заповнення митних декларацiй та iнших документiв, що застосовуються пiд час митного оформлення товарiв i транспортних засобiв, встановлюється спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi митної справи-[40].

Перелiк товарiв, що пiдлягають обов'язковому декларуванню, встановлюється Митним Кодексом України -[19] та актами Кабiнету Мiнiстрiв України - [30].

Декларування здійснюється безпосередньо власником або на підставі договору з іншими підприємствами, допущеними митницею до декларування. Підприємства допускаються митницею до декларування на підставі свідоцтва про їх визнання як декларантів.

При здійсненні митного оформлення підприємство, яке здійснює декларування на підставі договору, виконує обов’язки та несе відповідальність у повному обсягу як власник, який самостійно переміщує товари або інші предмети через митний кордон України.

Основним документом, на базі якого здійснюється декларування вантажів, є вантажна митна декларація (далі ВМД), оформлення якої є обов’язковою умовою допущення вантажів до розтаможнювання.

вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів;

Вантажна митна декларація є уніфікованим документом, сформованим у відповідності до міжнародних стандартів аналогічних документів інших країн. Вона містить точні дані про мету переміщення товарів та інших предметів через митний кордон, про самі товари й інші предмети, про відправника, одержувача та декларанта вантажу, про спосіб і порядок переміщення вантажів, про умови поставки та спосіб розрахунків. Вносяться інші відомості, необхідні для митного оформлення, зокрема про нарахування митних та інших обов’язкових платежів. Декларація виконує також обліково-статистичну та правоохоронну функції.

ВМД оформляється на єдиних стандартних самокопійованих бланках, які зброшуровані у комплекти єдиного адміністративного документа форми МД-2, додаткових аркушів до нього форми МД-3, специфікації форми МД-8, а у разі необхідності доповнення-форма МД-6.

Комплект бланків форми МД-2 використовується для заявлення відомостей про один товар.

Комплект додаткових аркушів форми МД-3 використовується як доповнення до комплекту бланків форми МД-2.

Форма МД-2 використовується, якщо у ВМД заявляються відомості про партію товарів, до складу якої входять два і більше товарів, які мають різні коди згідно з УКТЗЕД, а також якщо товари з однаковим кодом згідно з УКТЗЕД , але мають різні дані (країну походження, ознаки та характеристики, що впливають на рівень оподаткування, тощо).

У кожному з комплектів додаткових аркушів форми МД-3 можуть заявлятися відомості про три товари.

Замість додаткових аркушів форми МД-3 допускається застосування специфікації форми МД-8. Це може відбуватися виключно: при декларуванні товарів, що переміщуються через митний кордон України як гуманітарна допомога; при декларуванні товарів у митний режим тимчасового ввезення (вивезення) з умовним повним звільненням від оподаткування, крім випадків, якщо цьому режиму передував митний режим митного складу; при декларуванні запасів, призначених для споживання; при декларуванні товарів, проданих у магазині безмитної торгівлі протягом календарного місяця; при декларуванні товарів, витрачених при здійсненні операцій з переробки товарів; при декларуванні товарів як консолідованого вантажу під час розміщення їх на митному ліцензійному складі, власником якого є транспортно-експедиційна організація, у митному режимі митного складу; при декларуванні товарів у митному режимі транзиту без застосування заходів гарантування доставки товарів, передбачених статтею 161 Митного кодексу України <csndoc://OpenDoc?DocID=7638>.-[19].

Якщо в полі будь-якої графи ВМД не вистачає місця для внесення обов'язкових відомостей або для проставлення посадовою особою митного органу службових відміток (унесення відомостей), то відомості зазначаються у доповненні форми МД-6 (далі - доповнення), що є невід'ємною частиною ВМД. При цьому у відповідній графі ВМД після внесених відомостей вчиняється запис „Див. доп.”.

Аркуші доповнення розподіляються у порядку, установленому нижче наведеному розділі. При розподілі аркуш ВМД і долучений до нього аркуш доповнення повинні мати на правому краї поля однакового кольору.

Розподіл аркушів ВМД:

Після завершення митного оформлення товарів до заявленого митного режиму аркуші ВМД розподіляються у такому порядку:

·    аркуші з позначенням „1/6” комплектів бланків форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі наявності) зберігаються разом з комплектом документів, на підставі яких здійснювалося митне оформлення, у підрозділі митного органу, що здійснював митне оформлення;

·        аркуші з позначенням „2/7” комплектів бланків форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі наявності) використовуються в підрозділі митної статистики митного органу;

·        аркуші з позначенням „3/8” комплектів бланків форм МД-2 і МД-3 і доповнення (у разі наявності) повертаються декларанту;

При розміщенні товарів у митні режими, що передбачають їх вивезення за межі митної території України, аркуші з позначенням „4/5” комплектів бланків форм МД-2 і МД-3 передаються уповноваженій особі для доставлення перевізником разом з товаром у структурний підрозділ митного органу в пункті пропуску через митний кордон України. Після проведення процедури пропуску ці аркуші передаються до архіву митниці, що здійснила пропуск товару через митний кордон. При митному оформленні (за винятком транзиту) товарів структурним підрозділом митного органу безпосередньо в пункті пропуску через митний кордон України, через який ввозяться (вивозяться) товари, аркуші з позначенням „4/5” комплектів бланків форм МД-2 і МД-3 не застосовуються.

Під час оформлення товару, що ввозиться на митну територію України (за винятком транзиту), аркуші з позначенням „4/5” комплектів бланків форм МД-2 і МД-3 не використовуються.

Якщо декларування товару проводиться митним брокером, то за його бажанням допускається оформлення в одному примірнику додаткових аркушів ВМД. При цьому вони повинні бути копіями аркушів з позначенням „3/8” комплектів бланків форм МД-2 і МД-3. При використанні додаткових аркушів ВМД з позначенням „3/8” у графі E/Jпрацівником підприємства, уповноваженим на декларування, що склав ВМД, учиняється запис: „Оформлено додаткові 3/8 аркуші ВМД”, який засвідчується печаткою митного брокера. При цьому аркуші з позначенням „3/8” передаються власникові товару, а додаткові аркуші митному брокеру.

У разі потреби митний орган має право видавати (засвідчувати) заявникам (особам, зазначеним у графах 2, 8, 9, 14 ВМД) ксерокопії оформлених аркушів комплектів бланків форм МД-2 і МД-3. При цьому відмітка „Копія” проставляється у верхній частині лицьового боку кожного аркуша ксерокопії. Напис про засвідчення копії складається зі слова „Згідно з”, особистого підпису посадової особи митного органу, що засвідчує копію, її ініціалів і прізвища, дати засвідчення копії. Підпис засвідчується відбитком особистої номерної печатки посадової особи митного органу. При цьому в нижній частині графи E/J ВМД посадовою особою митного органу, що засвідчує копію, зазначаються дата видачі (засвідчення) копії (копій), порядковий номер комплекту форми МД-2 чи МД-3, зазначений у першому підрозділі графи 3, кількість виданих (засвідчених) копій, реквізити заявника. Облік копій ВМД проводиться підрозділом митного органу, що здійснював митне оформлення.

Основні графи ВМД і порядок їх заповнення показано в додатку 4.

Перетинаючи митний кордон України, завезені товари підлягають митному контролю. Перебування під митним контролем означає, що товар, який фізично перетнув митний кордон України і перебуває на митниці, юридично ще не вважається завезеним до одержання відповідного дозволу від митних органів на наступне вивезення такого товару з митниці. Митний контроль здійснюється митними органами шляхом перевіряння супровідних документів, огляду товарів. Під митним контролем завезені товари перебувають з моменту ввезення і до перепуску через митний кордон. У випадку відмовлення перепуску товару на митну територію України митниця зобов’язана дати вичерпні роз’яснення неможливості такого перепуску.

Митне оформлення товарів та інших предметів починається з надання митному органу вантажної митної декларації (ВМД), а також усіх необхідних для здійснення митного контролю документів і свідоцтв про товари:

·   документів, які підтверджують повноваження декларанта на декларування товарів;

·   товаросупровідних документів;

·   дозволу та сертифікатів уповноважених державних органів у встановлених законодавством випадках;

·   декларації митної вартості;

·   документів, які підтверджують заявлені декларантом відомості про митну вартість товарів;

·   облікової картки суб’єкта ЗЕД.

На вимогу митного органу декларант подає й інші документи, потрібні для здійснення митного контролю та митного оформлення, відповідно до законодавства України. Копії поданих документів засвідчуються написом «Копія, згідно з оригіналом», підписом з печаткою декларанта. ВМД, її електронна копія та документи декларант подає до підрозділу митного органу, посадовій особі, яка здійснює митний контроль і митне оформлення товарів із застосуванням ВМД і перепуск їх через митний кордон України.

Посадову особу, призначену для прийняття ВМД, вказують у розділі І Інформаційного аркуша митного контролю товарів за ВМД (додаток 6, 35). Посадова особа митних органів звіряє відповідність даних, внесених декларантом до граф ВМД, з даними, які є у документах і надаються разом з декларацією. При відсутності зауважень митні органи приймають ВМД до оформлення, проставляючи відбиток штампа „Під митним контролем” на всіх аркушах ВМД і присвоюючи їй реєстраційний номер.

У разі прийняття митним органом рішення про митний огляд товару ця процедура здійснюється обов’язково в присутності власника, який здійснює переміщення товарів через митницю України та декларанта. За результатами огляду складається Акт про проведення митного огляду товарів. Акт заповнюється посадовою особою митного органу від руки або з використанням засобів комп’ютерної техніки.

Якщо митний огляд здійснюється без складання Акта про проведення митного огляду, то посадова особа робить в розділі ІV Інформаційного аркуша запис про відповідність товарів відомостям, заявленим у ВМД, з урахуванням мети проведення митного огляду, вказує час його початку та закінчення, а також відбиток штампа «Під митним контролем», свій підпис і прізвище. Це свідчить про завершення цієї форми митного контролю (додаток 6,35).

Митне оформлення товарів у повному обсягу й їх перепуск через митницю України можуть здійснюватися тільки після нарахування та сплати відповідних митних платежів. На завершення митного оформлення проставляються прізвище, підпис та відбиток особистої номерної печатки у графі D/J на всіх аркушах ВМД, а також відбиток особистої номерної печатки на товаросупровідних документах.

Підприємство звертається до внутрішньої митниці у вантажний відділ за місцем акредитації для оформлення попереднього повідомлення про імпорт товару. При необхідності мають бути сплачені належні платежі.

За умови правильності складання ВМД оформляється митницею та протягом чотирьох годин після оформлення вводиться в центральну базу даних (ЦБД) за допомогою супутникового зв’язку. При прибутті товару на кордон перевізник звертається до прикордонної митниці. Прикордонна митниця шляхом перегляду ВМД в ЦБД звіряє дані перевізника та вантажу з наявними в базі даних. При цьому здійснюється огляд вантажу. У разі відсутності зауважень вантаж направляється у внутрішню митницю для подальшого митного оформлення. У центральній базі даних зазначається перепуск вантажу.

Підприємство звертається до внутрішньої митниці у вантажний відділ за місцем акредитації для оформлення попереднього повідомлення про імпорт товару. При необхідності мають бути сплачені належні платежі.

За умови правильності складання ВМД оформляється митницею та протягом чотирьох годин після оформлення вводиться в центральну базу даних (ЦБД) за допомогою супутникового зв’язку. При прибутті товару на кордон перевізник звертається до прикордонної митниці. Прикордонна митниця шляхом перегляду ВМД в ЦБД звіряє дані перевізника та вантажу з наявними в базі даних. При цьому здійснюється огляд вантажу. У разі відсутності зауважень вантаж направляється у внутрішню митницю для подальшого митного оформлення. У центральній базі даних зазначається перепуск вантажу.

Остаточне митне оформлення вантажу здійснюється на внутрішній митниці. При необхідності додаткових досліджень товарів або більш поглибленого вивчення наданих декларантом документів співробітниками митниці, які перевіряють ВМД, може бути направлено запит, наприклад, до митної лабораторії для уточнення хімічного складу товару, до відділу технічних засобів контролю для проведення контролю носіїв інформації, до відділу тарифів і вартості для перевірки заявленої вартості й експертизи сертифікатів, які засвідчують країну походження товарів тощо. Завершення митного оформлення кожним із співробітників фіксується відтисками штампів і контрольними позначками на зворотному боці ВМД.

2.4 Порядок проведення безготівкових міжнародних розрахунків

зовнішньоторговельний міжнародний експортний імпортний

Переважна частина розрахунків у ЗЕД здійснюється безготівковим способом, шляхом перерахунку коштів з одного рахунка в банку на інший. При цьому банки виступають не тільки як посередники між експортерами й імпортерами - вони виконують функції кредиторів, які фінансують зовнішньоторгові угоди, функції контролю, а також виступають в ролі гарантів.

Міжнародні розрахунки - це система організації, регулювання та здійснення платежів за грошовими вимогами і зобов’язаннями у здійсненні зовнішньоекономічній діяльності між державами, а також підприємствами та громадянами різних країн.

У сучасній міжнародній економіці діє розгалужена система способів, форм і засобів платежів. Спосіб платежу залежить від механізму оплати товару з урахуванням моменту його фактичної доставки.

У міжнародній практиці застосовуються такі основні способи платежу: готівковий, авансовий, кредитний, комбінований (поєднує три попередні).

Готівковий платіж (негайний платіж) передбачає оплату товару не живими грошима (у міжнародній торгівлі вони практично не використовуються), а оплату повної вартості товару в період від його готовності для експорту до переходу в розпорядження покупця. Негайний платіж може здійснюватися повністю або частинами. Повний готівковий платіж передбачає оплату повної вартості товару за однієї із зазначених умов: 1. при отриманні повідомлення про завершення навантаження товару; 2. при врученні імпортерові комплекту товаророзпорядчих документів з наданням для оплати декількох пільгових днів або годин; 3. при прийнятті товару імпортером у порту призначення. Для експортера найбільш вигідною умовою є перша, для імпортера - третя.

Готівковий платіж частинами передбачає оплату вартості товару кількома частинами відповідно до умов контракту. Платіж може бути розбитий на частини за умови поставки та в міру готовності товару. У першому випадку частина платежу (80-90%) сплачується після відвантаження товару, а остання після приймання товару імпортером. У другому випадку виплати зазначених у контракті сум надходять у міру виконання контракту, тобто виконання окремих частин замовлення.

Авансовий платіж передбачає виплату покупцем обумовлених у контракті сум до передавання товаророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця, а найчастіше під час і навіть до виконання замовлення. Авансовий платіж є гарантією того, що покупець не відмовиться від виконання угоди. Цей спосіб виконує дві функції: є формою кредитування покупцем продавця; є засобом забезпечення виконання зобов’язань, прийнятих покупцем за контрактом.

Аванс може бути виданий у грошовій і товарній формах. Аванс у товарній формі передбачає передавання імпортером експортерові матеріалів або комплектуючих виробів, необхідних для виготовлення замовленого товару. Аванс у грошовій формі передбачає виплату покупцем узгоджених у контракті сум у рахунок платежів за умовами договору до відвантаження товару (надання послуг), а інколи до початку виконання контракту.

Авансові платежі найчастіше використовуються у таких випадках: продавець сумнівається в платоспроможності покупця; політичне або економічне становище в країні покупця є нестабільним; постачається дороге обладнання; строки виконання зобов’язань є тривалими.

Аванс може надаватися як на повну вартість, так і у вигляді певного відсотка від неї. Його величина залежить від мети авансу, характеру товару, його новизни, вартості та строків виготовлення. У світовій практиці авансові платежі складають 10-30% від суми контракту. Погашається аванс шляхом заліку при поставці товару. Авансову умову платежу необхідно зазначати в контракті.

Авансові платежі як форма міжнародних розрахунків є вигідними для експортера та менш вигідними для імпортера. Для імпортера вони є ризиковою формою розрахунків, тому імпортер наполягає на гарантії банку на свою користь, тобто на гарантії повернення авансу або належного виконання контракту.

Платіж у кредит передбачає здійснення розрахунків за угодою через певний час після поставки товару, тобто на основі наданого експортером імпортерові комерційного кредиту. На жаль, через нестабільність економіки кредит в Україні практично не використовується: іноземні фірми не ризикують продавати товари вітчизняним споживачам на кредитних засадах.

Кредит дається не на всю суму контракту, а на 80-85 %, решту покупець сплачує авансом, що дозволяє продавцеві покрити свої витрати, якщо покупець порушить свої зобов’язання за контрактом..

При використанні комбінованого платежу комерційний кредит надається не на всю вартість експортованого товару, а покриває лише 75-85% вартості зовнішньоторговельного контракту. Залишкова частина виплачується в авансово-готівковій формі в обумовлені у контракті строки.

Більшість міжнародних розрахунків здійснюється через банківські установи або інші кредитно-фінансові установи. Обираючи банк для здійснення міжнародних розрахунків, слід брати до уваги інформацію банків щодо їх кореспондентських відносин з іноземними банками: наявність рахунків „Лоро” та „Ностро”. Рахунок типу „Лоро” - кореспондентські рахунки іноземних банків у даному банку, рахунок типу „Ностро” - кореспондентські рахунки даного банка в іноземних банках.

За перерахування грошових коштів банки одержують комісійну винагороду, яка визначається фіксованою сумою, або у певному відсотку в іноземній або національній валюті. Розмір винагороди залежить від форми розрахунків, суми переказу, кореспондентських можливостей банку.

При прямих кореспондентських відносинах витрати на комісійну винагороду менші, оскільки в розрахунковій операції задіяні лише два банки - банк одержувача товарів (послуг) і банк постачальника.

Коли обраний банк використовує для кореспонденції з іншими банками систему СВІФТ (SWIFT), то можливе швидке проведення розрахунків.

СВІФТ - це “Товариство міжнародних міжбанківських фінансових телекомунікацій”, створене у 1973 р. у Брюсселі. Ця система кореспонденції введена в дію з травня 1977 р. і працює за принципом передавання стандартних у міжнародній практиці банківських повідомлень через широку мережу комп’ютерів.

Міжнародні розрахунки мають, як правило, документарний характер, тобто здійснюються на основі отримання “фінансових та комерційних документів”. До фінансових документів належать вексель, чек, платіжні розписки тощо, до комерційних документів належать рахунки-фактури. документи, які підтверджують відвантаження або відправлення товарів: товарні накладні, авіанакладні, коносамент, авіадорожні накладні, специфікації, комбіновані транспортні документи, документи страхових компаній або їх агентів, документи про походження товарів, вагу, якість, документи про перетин товаром митного кордону: вантажна митна декларація, митні або консульські рахунки.

Банк, який обслуговує клієнта у здійсненні розрахунків, перевіряє зміст і комплектування зазначених вище документів згідно з формою розрахунку та передбаченими умовами.

Найбільш поширинішою формою розрахунків є банківський переказ Сутність розрахунків банківським переказом полягає в тому, що покупець дає доручення обслуговуючому банку переказати певну суму в іншу країну та виплатити її одержувачеві.

Банківський переказ - це просте доручення комерційного банку імпортера своєму банку-кореспонденту виплатити іноземному отримувачеві (бенефіціару, експортеру)певну суму грошей за дорученням та за рахунок переказодавця із зазначенням способу відшкодування банку-платнику виплаченої ним суми.

Розрахунки шляхом банківських переказів у міжнародній торгівлі здійснюються за допомогою платіжних доручень.

Виплата банківського переказу може мати певні умови. Вони обумовлюються у контракті та у платіжному дорученні банку.

Перелік і кількість платіжних документів, за якими здійснюється оплата, зазначається у зовнішньоторговельному контракті за узгодженням сторін. Найчастіше до цього переліку входять такі документи: специфікація товару, сертифікат якості товару, пакувальні листи, транспортний документ, рахунок-фактура (інвойс).

Платіжне доручення в іноземній валюті № (додаток 1 ).

Оплата товару у формі банківського переказу може здійснюватися: до відправки товару, у вигляді авансу; після одержання товару, як оплата боргу; комбінацією цих способів.

У міжнародній торгівлі використовується акредитивна форма розрахунків.

Ця форма розрахунків вимагає найбільш активної участі банків у здійсненні розрахунків і спрямована, як правило, на захист інтересів продавця.

Акредитив - це зобов’язання банку перевести на рахунок продавця гроші при наданні погодженого з покупцем комплекту документів, які підтверджують постачання товару на умовах контракту

Акредитив виставляється для розрахунків з одним постачальником. Як правило, його відкриває банк імпортера за дорученням імпортера шляхом подання заяви на відкриття акредитива.

Акредитив найповніше забезпечує своєчасне одержання експортної виручки, що максимально відповідає інтересам експортера.

Рис. 2.7. Схема здійснення розрахунків із застосуванням документарного акредитиву

1 - український експортер та іноземний покупець укладають зовнішньоекономічний договір (контракт), який передбачає платіж за допомогою документарного акредитива; 2 -український експортер повідомляє іноземного покупця про готовність відвантаження продукції; 3 - іноземний покупець звертається у свій банк-емітент із заявою про відкриття акредитиву із проханням виставити акредитив на користь експортера (продавця); 4 - емітент - банк-емітент запитує уповноважений банк (авізуючий банк) авізувати акредитив; 5 - авізуючий банк сповіщає українського експортера про те, що йому відкритий акредитив; 6 - український експортер відвантажує на адресу іноземного покупця продукцію; 7 - український експортер надає в уповноважений банк документ, що свідчить про відвантаження товару; 8 - уповноважений банк перевіряє документи і здійснює платіж за акредитивом; 9 - уповноважений банк направляє документи до банку-емітенту; 10 - банк-емітент перевіряє документи та надає відшкодування уповноваженому банку.

Розрахунки за акредитивною формою є найсприятливішою для експортера, бо вона забезпечує своєчасне одержання валютної виручки за виконання відповідних умов. Для імпортера такі розрахунки спричиняють відволікання власних грошових коштів (якщо він не бере кредит), але дають можливість повністю контролювати умови постачання. Для застосування акредитивної форми банківські установи користуються “Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів” (редакція 1993 р., публікація Міжнародної торговельної палати, № 500).

У ЗЕД може використовуватися інкасова форма розрахунків.

Інкасо - це банківська операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта (експортера) отримує на основі розрахункових документів належні клієнтові кошти від платника (імпортера) за відвантажені на адресу імпортера товари та зараховує ці кошти на рахунок клієнта-експортера.

При проведенні інкасо банки керуються “Уніфікованими правилами по інкасо”, опублікованими Міжнародною торговельною палатою (№ 322, редакція 1978 р.).

Згідно з Уніфікованими правилами, інкасо означає операції, які здійснюються банками на основі отриманих інструкцій з документами з метою: отримання акцепта та платежу; надання документів проти акцепта та платежу; надання документів на інших умовах.

Учасниками інкасо є:

·    замовник (експортер), який дає своєму банку замовлення на стягнення (інкасо);

·        банк-замовник, який отримав замовника на інкасо;

·        банк-інкасатор, будь-який банк, за винятком банку замовника, який здійснює проведення замовлення на інкасо (досить часто це банк імпортера);

·        банк-пред’явник, той банк-інкасатор, який пред’являє документи платнику.

Документи, за якими здійснюються операції по інкасо, розподіляються на дві групи: фінансові документи (переказні векселі, прості векселі, чеки, платіжні розписки, інші документи, які використовуються для отримання платежів готівкою); комерційні документи (це рахунки, документи на відвантаження, специфікації, сертифікації).

Інкасова форма розрахунків вигідна експортерові тим, що банки захищають його право на товар до моменту оплати документів або акцепта тратт (якщо експортер не дав інструкцію видати документи без оплати).

Право на товар імпортерові надають товаророзпорядницькі документи, які він отримує у своє розпорядження після їх оплати (акцепта витрат), якщо експортер не дав інструкцію видати документи без оплати.

Основним недоліком інкасової форми розрахунків є тривалість руху документів через банки та періоду їх оплати (акцепта), який може тривати від кількох тижнів до кількох місяців. До того, імпортер має право відмовитися від оплати наданих документів.

Як правило, для виконання зовнішньоекономічної операції за інкасовою формою розрахунку імпортер бере підтоварний кредит, тому ця форма розрахунку в міжнародній практиці є основною для контрактів на умовах кредиту.

У ЗЕД інколи може використовуватися чекова форма розрахунків.

Чек - це письмове безумовне розпорядження покупця своєму банку виплатити відповідну суму чекоотримачеві готівкою або шляхом її перерахування на його рахунок у банку.

Чеки не є грошима, а лише заміняють їх у платіжному обігу. Тому вони обов’язково повинні мати покриття. Видають чеки тільки у межах суми, яка є на поточних та інших рахунках клієнтів у банку.

Операції з чеками регулюються національними законодавствами, які у країнах Західної та Східної Європи базуються на Одноманітному законі про чеки (Женева, 1931 р.).

Чеки мають точно встановлену форму письмового документа та виписуються на спеціальних бланках. Обов’язковими основними реквізитами чеків є: найменування “чек”; сума чека; просте та нічим не обумовлене розпорядження сплатити зазначену суму; чекова позначка (найменування “чек” у тексті документа); найменування платника (банку), де чекодавець має свій поточний рахунок; місце платежу; дата та місце складання чека; підпис чекодавця.

Відсутність хоча б одного з цих реквізитів робить документ недійсним.

У договорі чекодавця з банком може бути зазначена умова, що банк зобов’язується оплатити “овердрафт”, тобто суму більшу за залишок на банківському рахунку, з нарахуванням на неї річних відсотків.

Строк подання чека до оплати з дня його виставлення обмежений:

·    8 днів - у країни його видачі;

·        20 днів - якщо місце його видачі та місце оплати знаходяться в різних країнах одного континенту;

·        70 днів - якщо оплата здійснюється в іншій країні світу.

Чек може передаватись однією особою іншій за індосаментом (передавальним написом), який проставляється на зворотному боці чека та підписується особою, яка зробила цей напис.

У залежності від умов передаванні чека від однієї особи іншій та характеру його використання розрізняють такі види чеків:

·    пред’явницькі чеки, які виписуються на пред’явника; їх передавання іншій особі може бути здійснене за індосаментом і без нього; у міжнародному платіжному обігу такі чеки дуже поширені;

·        іменні чеки, які виписуються на користь певної особи; їх передавання не може бути здійснене за допомогою звичайного індосаменту; мало прощирені;

·        ордерні чеки, які виписуються на користь певної особи або за її наказом; передавання чека іншій особі здійснюється за допомогою індосаменту із застереженням “наказу”;у міжнародних розрахунках значно поширені.

Схема здійснення розрахунку чеками показана на рис. 2.9.

Рис. 2.9. Схема розрахунку чеками

Чек не є твердою гарантією платежу. Банки не несуть відповідальності за те, що на момент платежу всі кошти чекодавця витрачені і платити по його чеку немає чим. У деяких країнах чекодавці можуть інформувати банки про стимулювання раніше виданих чеків. Більш твердим зобов’язанням є чек, авальований банком, або іншою установою, або особою, тобто тим хто гарантує платіж зазначеної у чеку суми; тому слід використовувати авальовані ордерні чеки, індосаментовані на банк продавця.

Чек може бути виписаний у будь-якій валюті.

У міжнародній торгівлі оплата боргів чеками може бути незручною через такі причини:

·    експортер (отримувач платежу) повинен звернутися до свого банку з розпорядженням про інкасування платежів, і банк буде збирати плату за інкасо;

·        чек може суперечити постановам про валютне регулювання у країні покупця, тому розрахунки можуть бути затримані до одерджання необхідного дозволу на здійснення платежу;

·        чек може виявитися непокритим і не буде оплачений після пред’явлення.

Метою суб»єктів ЗЕД є виробнича діяльність, а здійснення розрахункових операцій можуть виконувати банки, або інші фінансові установи. При цьому використовують факторингові операції.

Суть факторингової операції полягає в тому, що банк або певна фінансово-кредитна установа (фактор) викуповують у продавця неоплачені рахунки в комплекті з документами, які підтверджують виконання ними зобов’язань з поставки товарів.

Предметом викупу є відфактуровані (подані до опати) рахунки. Наприклад, український експортер має бажання експортувати свій товар. Він провів попередні переговори з контрагентом і визначив, який і на яку суму товар необхідний імпортеру. Уклавши угоду з фактором, наприклад, з банком, експортер надсилає йому таку інформацію: назву фірми потенційного імпортера; банківські реквізити потенційного імпортера; попередньо домовлену суму угоди.

Банк або кредитно-фінансова компанія (фактор) за своїми каналами перевіряють імпортера щодо його ділової репутації, фінансового стану та повідомляють експортера такими можливими варіантами відповіді:

·    фактор відмовляється виконувати таку операцію через ненадійність потенційного імпортера з ділового або фінансового погляду або через відсутність інформації про нього у світових банківських колах;

·        фактор погоджується виконувати операцію на 50 % або на будь-який інший відсоток;

·        фактор відразу погоджується на 100 %.

Потім експортер укладає угоду, в якій додатково зазначаються два обов’язкових застережень: розрахунки за зовнішньоторговельною операцією здійснюватимуться на умові документарного інкасо через факторингову установу; експортер має повне матеріальне право власності на експортовану продукцію до моменту зарахування коштів за експорт на його рахунок.

Після цього експортер відправляє свою продукцію згідно з умовами контракту та надсилає через факторингову установу інкасове доручення імпортерові. Якщо імпортер не сплатить кошти за експортований товар у визначений контрактом термін, то фактор перерахує їх за власний рахунок на користь експортера, а згодом самостійно стягуватиме цю суму з імпортера.

Схему міжнародного факторингу показано на рис. 2.10, 2.11.

Фактор за свої послуги бере комісійну винагороду, як правило, один раз на рік - у розмірі 1-3 % від річної суми всіх контрактів, які пройшли через його установу за рік.

Факторинг нагадує страхові операції, але основною перевагою факторингових операцій над страховими є те, що фактор у зазначений у контракті термін повністю сплачує кошти експортерові, а потім за допомогою своїх важелів отримує цю суму від імпортера.

Факторам суворо заборонено користуватися коштами клієнта. Це переслідується законодавством і в разі виявлення порушень тягне за собою величезні штрафи та втрату ділової репутації на міжнародному фінансовому ринку. Кошти, які фактор одержав від імпортера у рахунок виконання своїх зобов’язань за контрактом, повинні бути миттєво перераховані на користь експортера.

У міжнародних розрахунках використовується вексель.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити з настанням строку певну суму грошей власникові векселя (векселеоодержувачеві).

У розрахунках векселями беруть участь векселедавець (трасант), векселеодержувач (ремітент), платник (трасат - той, кому платник дає наказ платити).

При розрахунках за зовнішньоекономічними операціями використовуються простий і переказний (тратта) векселі.

У разі використання простого векселя в його оформленні беруть участь дві сторони - продавець (кредитор) і покупець (боржник), тобто векселедавець і векселеодержувач. Простий вексель виставляє боржник (векселедавець), який бере на себе зобов’язання сплатити кредитору певну грошову суму в обумовленому місці у зазначений термін. Однак частіше застосовується переказний вексель (тратта).

Переказний вексель є безумовним наказом кредитора (трасанта), адресованим боржникові (трасату), оплатити у ззаначений у ньому термін певну суму трасанту або третій особі (ремітенту). Третьою особою - векселеодержувачем найчастіше є банк продавця.

Отже, тратта є борговим документом, який виставляється продавецем (кредитором) на покупця (позичальника). Для того щоб цей документ набув юридичної сили (право вимагати по ньому оплати від трасата), покупець повинен акцептувати його після одержання товару і цим прийняти на себе зобов’язання оплатити переказний вексель на термін .

Акцепт здійснюється у вигляді напису «акцептований», або іншими рівнозначним словом (наприклад «згоден»), або ж простим підписом платника, зробленим на лицьовому боці векселя. Акцепт має бути простим і нічим не обумовленим. Єдиною обмежувальною зміною, яка допускається у змісті векселя, є обмеження боржника зобов’язанням платити частиною суми, зазначеної на тратті, тобто він може здійснити обмежений або частковий акцепт, на відміну від загального.

Акцепт векселів здійснюється при оплаті частини вартості товару готівкою по інкасо або кредиту. Для цього при інкасовій формі розрахунків продавець передає до банку вексель разом та з документами на одержання товару із дорученням банку видати покупцеві документи у його банку тільки після акцепта тратт.

При акредитивній формі розрахунків продавець одержує в банку комплект переданих йому заздалегідь виписаних та акцептованих тратт проти документів, які засвідчують відправлення товару.

Борг по акцептованій формі стягується у безумовному порядку, тобто при затримці платежу вексель переходить до суду, де і стягується плата.

Тратта є оборотним документом і може передаватися одним векселеодержувачем на користь іншого передавальним написом - індосаментом. Напис робиться на зворотному боці векселя або на додатковому аркуші та підписується індосантом, тобто особою, якою зроблено передавальний запис.

У міжнародному платіжному обороті вексель вважається оборотним фінансовим документом. Це означає, що з передаванням векселя іншій особі до неї переходять усі права, вимоги та ризики за цим документом.

Простий вексель - це безумовне зобов’язання боржника (векселедавця) виплатити зазначену суму після закінчення встановленого у ньому терміну та в обумовленому місці. Він виставляється не кредитором, як переказний вексель, а боржником, і з прямим зобов’язанням платити.

За Женевською угодою простий вексель містить такі реквізити: вексельну позначку; просте, нічим не обумовлене зобов’язання сплатити певну суму; термін платежу; місце, в якому має бути здійснений платіж; назву одержувача; дату та місце складання векселя; підпис векселедавця.

2.5 Облік купівлі та продажу іноземної валюти

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності підприємства для виконання своїх зобов'язань можуть купувати іноземну валюту. Купівля іноземної валюти здійснюється виключно на Міжбанківському валютному ринку України через уповноважені банки, які купують іноземну валюту за дорученням клієнтів з метою її перерахування за межі України у випадках, що не суперечать чинному законодавству України.

Суб’єкти підприємницької діяльності можуть купувати валюту на Міжбанківському валютному ринку з метою:

·    забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами по імпорту товару;

·        покриття витрат на службові відрядження за кордон;

·        попередньої оплати за продукцію. товари, роботи та послуги;

·        оплата за переробку давальницької сировини, капітальне будівництво, надання туристичних і страхових послуг, участь у семінарах;

·        погашення кредитів в іноземній валюті;

·        переказу за кордон пенсій, стипендій, аліментів;

·        репатріації капіталу, що належить інвестору або дивідендів;

·        для інших цілей. Передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 2.3. Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України № 127 для купівлі іноземної валюти на МВРУ при розрахунках з нерезидентами з торгових операцій подаються наступні документи:

1. договір з нерезидентами, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, яким згідно з чинним законодавством України має силу договору;

2. вантажна митна декларація, якщо товар увезений на територію України;

3. акт (приймання-передачі) або інший документ, який свідчить про надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності;

4. документи, що передбачені для докуметарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за зовнішньоторговельним договором). Купівля іноземної валюти з метою оплати векселя, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за зовнішньоторговельним договором, дозволяється лише в разі пред'явлення резидентом вантажної митної декларації, що підтверджує поставку продукції в Україну, або документа, який згідно з умовами зовнішньоторговельного договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, отримання послуг.

Підставою для купівлі валюти на міжбанківському валютному ринку при здійсненні неторговельних операцій є такі документи:

1.   Заявки з розрахунком витрат:

·   на відрядження за кордон;

·   на експлуатаційні витрати транспортних засобів, які виконують рейси за кордон.

2.   Документи. Які мають силу договору і можуть використовуватися контрагентами-нерезидентами згідно з міжнародною практикою:

·    для оплати участі в міжнародних виставках, конгресах, симпозіумах, конференціях та інших міжнародних зустрічах;

·        для оплати за навчання, лікування, патентування;

·        для сплати обов'язкових платежів, установлених законодавством іноземних держав;

·    для відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів іноземних держав.

·        трудові договори (контракти) з нерезидентами;

·        виконавчі документи, видані на виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону України „Про виконавче виробництво”;

·        угоди між пенсійними фондами про переказ за межі України пенсій в іноземній валюті;

·        угоди між поштовими адміністраціями про сплату за межі України поштових переказів;

·        договори про отримання резидентами благодійної допомоги від нерезидентів, якщо вони передбачають повернення благодійної допомоги в розмірі невикористаного залишку або в разі нецільового використання цієї допомоги за умови, що кошти, які надійшли в Україну як благодійна допомога, були повністю продані на міжбанківському валютному ринку;

·        договір про інвестиційну діяльність, у тому числі про інвестиційну діяльність без створення юридичної особи, документи про фактичне внесення інвестицій, що свідчать про правомірність переказу за кордон прибутку (доходу), отриманого нерезидентом на законних підставах в Україні:

o  копія декларації про прибуток підприємства з відміткою державної податкової адміністрації про її приймання;

o   копія податкового звіту про результати спільної діяльності на підприємстві України без створення юридичної особи та копія декларації про прибуток з відміткою ДПА про їх приймання;

Для купівлі іноземної валюти підприємство подає відповідну заяву.

Після подання заяви підприємство перераховує еквівалент у національній валюті в банк за аукціонним курсом попередніх торгів. Одночасно з перерахуванням гривні на купівлю іноземної валюти виписуються платіжні доручення на сплату комісійної винагороди банку та збору до Пенсійного фонду України 1% від суми в гривнях, витрачених на купівлю валюти, без урахування комісійної винагороди банку.

При придбанні та використанні купленої іноземної валюти виконуються такі вимоги НБУ:

·    придбана та зарахована на валютний рахунок іноземна валюта має бути використана протягом п’яти банківських днів;

·        якщо після оплати придбана іноземна валюта залишилася невикористаною, то цей залишок має бути проданий на найближчих біржових торгах на МВРУ.

Для купівлі іноземної валюти підприємство подає Заяву на купівлю іноземної валюти. - [додаток 2]

Після передачі заяви підприємство перераховує еквівалент в національній валюті в банк за аукціонним курсом попередніх торгів. Одночасно з перерахуванням гривні на купівлю іноземної валюти виписуються платіжні доручення на сплату комісійної винагороди банку та збору до Пенсійного фонду України 1% від суми в гривнях, витрачених на купівлю валюти, без урахування комісійної винагороди банку.

При придбанні та використанні купленої іноземної валюти НБУ установлює наступні вимоги:

·   придбана та зарахована іноземна валюта на валютний рахунок повинна бути використана протягом п'яти банківських днів;

·   якщо після оплати придбання іноземна валюта залишилася невикористаною, то цей залишок повинен бути проданий на найближчих біржових торгах на МВРУ.

При продажі невикористаної іноземної валюти може виникнути курсова різниця. При цьому позитивна курсова різниця направляється до державного бюджету, а негативна списується на витрати діяльності і відноситься на рахунок 949 "Інші витрати операційної діяльності".

ТОВ Агрофірма «Сади України» подало заяву до уповноваженого банку на придбання 82500 доларів США за аукціонним курсом попередніх торгів 5,3301 грн. за 1 дол. США. Для цього було перераховано до банку на купівлю валюти 439733,25 грн., комісійна винагорода банку 2%, збір до Пенсійного фонду України 1%. Курс НБУ на дату зарахування іноземної валюти 5,3303 грн. за 1 дол. США.

Відображення в бухгалтерському обліку операції з придбання іноземної валюти ТОВ Агрофірмою «Сади України» показано в табл. 2.4.

Таб.2.4 Журнал реєстрації господарських операцій по придбанню іноземної валюти

Пор. №	Зміст господарської операції	Сума		Кореспондуючі рахунки
		дол. США	грн.	дебет	кредит
1	Заява на купівлю іноземної валюти, платіжне доручення Перераховано гривні на: - купівлю доларів США: 82500 х 5,3301 = 439733,25 грн. - комісійну виплату банку: (439733,25 х 2) : 100 = 8794,67 грн. - Пенсійному фонду України: (439733,25 х 1) : 100 = 4397,33 грн. Разом 452925,25 грн.	-	452925,25	333	311
2	Виписка банку Зараховано на валютний рахунок придбану іноземну валюту: 82500 х 5,3303 = 439749,75 грн.	82500	439749,75	312	333
3	Платіжне доручення Перераховано комісійну винагороду банку 2%: 82500 х 5,3303 х 2% = 8795,00 грн.	-	8795,00	685	333
4	Довідка бухгалтерії Відображена комісійна винагорода банку	-	8795,00	92	685
5	Платіжне доручення Перераховано 1% до Пенсійного фонду 82500 х 5,3303 х 1% = 4397,50 грн.	-	4397,50	651	333
6	-	4397,50	92	651
7	Розрахунок бухгалтерії Відображено різницю між вартістю валюти за курсом міжбанківської валютної біржі та курсом НБУ на дату зарахування іноземної валюти на рахунок (5,3303 - 5,3301) х 82500 = 16,50 грн.	-	16,50	949	333

У разі якщо курс НБУ на дату зарахування іноземної валюти відрізняється від комерційного курсу продажу, то позитивна курсова різниця відображається у складі інших операційних доходів на рахунку 719 “Дохід від іншої операційної діяльності”, а негативна курсова різниця у складі витрат підприємства на рахунку 949 “Інші операційні витрати”.

ТОВ Агрофірма «Сади України» може здійснювати продаж іноземної з наступних причин:

·    обов’язковий продаж іноземної валюти, раніше придбаної на МВРУ і не використаної протягом 5 банківських днів відповідно до цільового призначення;

·        вільний продаж іноземної валюти за ініціативою підприємства для отримання коштів в національній валюті.

·        Обов’язковому продажу не підлягають кошти в іноземній валюті першої групи класифікатора іноземних валют:

·    валюта, що надходить у вигляді кредитів, фінансової допомоги від уповноважених банків, кредитно-фінансових установ, від нерезидентів, міжнародних фінансових організацій;

·        суми надходжень в іноземній валюті, які повністю спрямовуються резидентами на погашення заборгованості по цих кредитах, позиках, фінансовій допомозі;

·        кошти по залучених від нерезидентів кредитів, позик, фінансової допомоги, якщо на проведення таких операцій відповідно чинного законодавства України отримана гарантія Кабінету Міністрів України, індивідуальне свідоцтво НБУ;

·        кошти, що переводяться на територію України з метою здійснення інвестицій;

·        сума іноземної валюти, яка придбана на Міжбанківському валютному ринку через уповноважені банки або уповноважені кредитно-фінансові установи протягом терміну, установленого валютним законодавством України для розрахунків з нерезидентами;

·        іноземна валюта повернута нерезидентом у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання не виконані, за умови, що ці кошти не були придбані на Міжбанківському валютному ринку України;

·        суми, які надійшли на користь резидентів-посередників за договорами, комісії, дорученнями, консигнаціями або на агентських угодах і підлягають перерахуванню резидентам або нерезидентам (резиденти-посередники здійснюють обов’язковий продаж лише отриманої від нерезидентів комісійної винагороди);

·        суми іноземної валюти, що належить уповноваженим банкам і кредитно-фінансовим установам;

·        депозити, розміщені резидентами в уповноважених банках і уповноважених кредитно-фінансових установах (включаючи і відсотки, нараховані по них), а також інвестиції, здійснені резидентами за межами України, у разі їх повернення власнику;

·        суми іноземної валюти, яка надходить транспортним організаціям (авіаційним, залізничним, автомобільним) та підприємствам зв’язку від експорту власних послуг й експлуатаційних витрат направляються ними на експлуатаційні витрати, пов’язані з обслуговуванням їх транспортних засобів за межами України;

·        суми іноземної валюти, яка надходить безкоштовно у виді добровільних пожертвувань;

·        відсотки, нараховані на залишки засобів в іноземній валюті на рахунках резидентів - юридичних осіб.

У разі самостійно прийнятого рішення про продаж іноземної валюти ТОВ Агрофірма «Сади України» подає Заяву про продаж іноземної валюти. - [додаток 3].

ТОВ Агрофірма «Сади України» згідно договору купівлі-продажу від 13.02.2007 № R-13-02 звернулося в Філію ЗАТ «ОТП Банк» м. Харків про продаж 1000000.00 рос.руб. Курс продажу склав 0,19435 грн. за 1 рос.руб. Курс НБУ склав:

·    на дату списання з валютного рахунку - 0,19435 грн. за 1 рос.руб.;

·        на дату зарахування гривні - 0,19433 грн. за 1 рос.руб.

По договору з банком комісійна винагорода в розмірі 0,05% від суми угоди. Відображення в бухгалтерському обліку продажу іноземної валюти показано в таб. 2.5.

Табл. 2.5. Журнал реєстрації господарських операцій ТОВ агрофірма “Сади України” за квітень місяць поточного року іноземної валюти

Пор. №	Зміст господарської операції	Сума		Кореспондуючі рахунки
		Рос.руб.	грн.	дебет	кредит
1	Перерахована валюта для продажу (по курсу НБУ на дату списання з валютного рахунку) 1000000 х 0,19435 = 194350 грн.	1000000	194350	334	312
2	Зарахована на поточний рахунок банку гривні, одержані від продажу валюти: 1000000 х 0,19433 = 194330 грн.	-	194350	311	711
3	Нараховано і сплачено комісійну винагороду банку: 194350 х 0,05% = 97,18 грн.	-	97,18 97,18	942 685	685 311
4	Списана собівартість проданої валюти	-	194330	942	334
5	Списано дохід від реалізації іноземної валюти на фінансові результати	-	194350	711	791

 

2.6 Організація обліку експортних операцій

Експорт - це продаж продукції (робіт, послуг) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення через митний кордон України.

Експортні операції проводяться при здійсненні експорту товарів за наявні грошові кошти; в межах державного або комерційного кредиту, або за рахунок відстрочки платежу; на умовах бартерної угоди; в рахунок надання допомоги, запасів, сировини, необоротних активів робіт (будівництво об’єктів за кордоном), послуг (технічні послуги, навчання фахівців) тощо.

Підприємства можуть здійснювати експортні операції у разі дотримання таких вимог: експортні операції мають бути передбачені статутними документами; контракт на експорт має бути складений у відповідності до Положення про форму зовнішньоекономічних договорів; при визначенні предмета експорту мають бути враховані такі обмеження, як квотування та ліцензування експорту, згідно із законодавством України.

Експортна діяльність в Україні можлива за наявності ліцензії.

Генеральна ліцензія - це відкритий дозвіл на експортні операції по певному товару та/або з певною країною протягом періоду дії режиму ліцензування щодо цього товару.

Разова (індивідуальна) ліцензія - це разовий дозвіл іменного характеру на проведення кожної окремої операції на період не менший за необхідний

Відкрита (індивідуальна) ліцензія - це дозвіл на експорт товару протягом певного періоду з визначенням загального обсягу товару

Індивідуальні ліцензії на експорт товарів надає центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики на підставі заявки суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності. Ліцензія повинна мати стандартний серійний номер, за допомогою якого він може бути ідентифікований.

Відповідно до митного режиму “Експорт” суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності подає у митні органи такі документи, в залежності від предмета експорту:

·    зовнішньоекономічний договір (контракт);

·        вантажну митну декларацію, яка підтверджує факт перетинання митної території та надалі підтверджує право на застосування нульової ставки за податком на додану вартість;

·        провізну відомість або CARNET TIR для майна, для товарів вартістю до 100 дол. США, на які не складається вантажна митна декларація;

·        товарно-супровідні документи - транспортні накладні (СМR, залізнична накладна, авіанакладна, коносамент, товарно-транспортна накладна, пакувальні листи);

·        комерційні документи (рахунок-фактури, інвойси);

·        довідку про декларування валютних цінностей доходів і майна, які належать резиденту України і перебувають за її межами, або довідку про відсутність за межами України валютних цінностей;

·        ліцензію Мінекономіки України на товари, які підлягають ліцензуванню;

·        дозвіл урядової комісії з експортного контролю;

·        фітосанітарний сертифікат;

·        ветеринарний сертифікат;

·        дозвіл служби екологічного контролю на вивезення товарів;

·        свідоцтво, за яким транспортний засіб або контейнер для перевезення вантажів допускається до перевезення з митними печатками та пломбами (для українських перевізників);

·        інформаційний лист Держмитслужби з переліком висновків;

·        експертний висновок територіального органу Держстандарту України;

·        облікову картку суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності;

·        разову (індивідуальну) ліцензію на право здійснення певних видів зовнішньоекономічної діяльності;

·        платіжні документи на переказування сум митних та інших платежів;

·        інші документи.

На прикладі ТОВ Агрофірма «Сади України» пакет первинних документів на експорт насіння соняшнику наведено в додатках 7-33.

При здійсненні експортних операцій виручка резидента підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни, зазначені в контракті, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення - виписки ВМД або з моменту підписання акта чи будь-якого іншого документа, який засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

У бухгалтерському обліку при реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) на експорт підприємство одержує дохід у момент відвантаження продукції, товарів або підписання акту про виконані роботи, надані послуги незалежно від часу надходження грошей.

При визнанні доходів слід керуватися П(С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів”, згідно з яким операції в іноземній валюті при первинному визнанні відображаються у валюті звітності шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням валютного курсу на дату здійснення операції - дату визнання доходів.

У бухгалтерському обліку дохід від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг відображається по дебету рахунка 362 “Розрахунки з іноземними покупцями” та кредиту рахунка 70 “Доходи від реалізації”.

Списану собівартість товарів, продукції, реалізованих на експорт, відображають по дебету рахунка 90 “Собівартість реалізації” та кредиту рахунків 28 “Товари”, 26 “Готова продукція”, 27 “Продукція сільськогосподарського призначення”.

У процесі реалізації експортної продукції у підприємства виникають комерційні витрати: на вантажно-розвантажувальні роботи, транспортні витрати, на оплату зборів за митне оформлення вантажів тощо. Такі витрати накопичуються на рахунку 93 “Витрати на збут” з подальшим їх списанням на фінансові результати.

Реалізація експортної продукції, товарів, сировини відображається за контрактною вартістю відповідно до базисних умов поставки. Додатковими елементами контрактної вартості експортної продукції, товарів, необоротних активів є мито, митні збори, транспортні витрати залежно від базисних умов поставки “Інкотермс-2000”.

У бухгалтерському обліку відображається одночасно з реалізацією списання первісної вартості реалізованих експортних товарів і накладних витрат, пов’язаних з цією операцією (мито, митні збори, транспортні витрати тощо).

Експортуючи товар, продукцію й т.ін., продавець виступає як платник податку. Об’єктом оподаткування при цьому є вивезення товару за межі митної території України, надання послуг за її межами.

Базою оподаткування ПДВ при експорті товарів (робіт, послуг) є договірна (контрактна) вартість. ПДВ по експортних операціях нараховується за нульовою ставкою, тобто у підприємства виникає податкове зобов’язання в сумі, яка дорівнює нулю, а це означає виникнення податкового кредиту.

Платник податку має право на відшкодування суми ПДВ, сплаченого грошовими коштами постачальнику у складі ціни товарно-матеріальних цінностей, які підприємство використало при виготовленні експортної продукції. При цьому платник податку, який здійснює експортну операцію за межі митної території України, подає розрахунок експортного відшкодування за результатами податкового місяця і має право на одержання такого відшкодування протягом 30 календарних днів із дня подання такого розрахунку. До розрахунку додають такі документи:

·    вантажна митна декларація, яка підтверджує факт вивезення товарів за межі митної території України;

·        копії платіжних документів, засвідчених банком, про перерахування платником коштів на користь іншого платника податку (постачальнику) в оплату придбаних товарів з урахуванням податків, включених у ціну такого придбання;

·        ввізна митна декларація, яка підтверджує факт митного оформлення товарів при вивезенні товарів, попередньо імпортованих таким платником податку.

·        Моментом виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунка на користь постачальника в оплату товарів.

·        Якщо експортуються товари, звільнені від сплати ПДВ, то не застосовується нульова ставка і податковий кредит не виникає.

Під час експорту продукції, товарів, сировини й т.ін. із підприємств стягуються мито та митні збори. Слід мати на увазі, що відповідно до чинного законодавства митне оформлення експорту деяких товарів здійснюється із застосуванням пільг. Перелік товарів та інших предметів, митне оформлення яких у разі вивезення за межі митної території України проводиться із застосуванням податкових пільг відповідно до актів законодавства та документів, необхідних при використанні пільгового режиму, затверджено наказом Державної митної служби України № 285 від 17.05.2000 р..

Певні особливості оподаткування існують щодо акцизного збору. При експорті підприємствами-виробниками підакцизних товарів за іноземну валюту акцизний збір не сплачується за наявності підтвердженої митними органами вантажної митної декларації. У разі реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту підприємствами, які придбали товар за цінами з акцизним збором, його суми повертаються, з урахуванням митної вартості пропорційно до суми іноземної валюти, яка фактично надійшла на рахунок підприємства, але не більше суми акцизного збору, сплаченого до бюджету виробником або постачальником підакцизного товару.

Розглянемо відображення в бухгалтерському обліку експорту продукції на прикладі договору куплі-продажу від 13.02.2007 № R-13-02 ТОВ агрофірма “Сади України”. П’ятого березня поточного року відвантажило соняшник для сівби російській фірмі. Відповідно до ВМД, контрактна вартість соняшника склала 2640000,00 рос. Руб.. Курс рос. Руб. на дату складання ВМД склав 0,19294 грн за 1 рос.руб. Собівартість реалізованого соняшника склала 450600,00 грн.

Крім того підприємство уклало договір з декларантом на проведення декларування продукції. Винагорода декларанту склала 1800 грн, в тому числі ПДВ -300 грн. Оплата декларанту здійснена з поточного рахунку банку. Нараховано і сплачено митні збори за одну год. Митного огляду вантажу - екв. 20 дол.США за 1 год. роботи митника, митні збори - 0,2%. Виручка від реалізації соняшника перерахована нерезидентом на валютний рахунок. Курс НБУ на дату зарахування валюти склав 0,19294 грн за 1 рос.руб.

Відображення в бухгалтерському обліку експорту соняшника показано в таблиці 2.6.

Табл.2.6. Журнал реєстрації операцій з експорту соняшника ТОВ Агрофірма «Сади України».

Пор. №	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки		Сума, грн
		Дт	Кт
1	Сплачено митниці митні платежі: - митні збори за митний огляд товару:  (1 х20) х 5,05 = 101,00 грн. - митні платежі: (2640000 х 0,19294) х 0,2% = 1018,72 грн.	642	311	1119,72
2	Сплачено винагороду декларанту	685	311	1800,00
3	Відвантажено соняшник на експорт  2640000 х 0,19294=509361,60 грн.	362	701	2640000,00 509361,60
4	Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ за “0” ставкою	701	641	0,00
5	Списана собівартість реалізованого соняшника	901	27	450600,00
6	Списано на витрати по збуту соняшника сума митних платежів: митні збори	93	642	1119,72
7	Списано на витрати по збуту винагорода декларанту Нараховано ПДВ	93 641	685 685	1500,00 300,00
8	Надійшла виручка в іноземній валюті від нерезидента 2640000 х 0,19294=509361,60 грн.	312	362	2640000 509361,60
9	Списано на фінансовий результат: - сума доходу від реалізації соняшника - собівартість реалізованого соняшника - витрати на збут	701 791 791	791 901 93	509361,60 450600,00 2619,72
10	Відображено суму чистого фінансового результату (прибуток)	791	441	55841,88

При експортних операціях резидент може отримувати аванс від нерезидента.

Аванс є гарантом своєчасного одержання грошових коштів за експортні операції. Аванс може надаватися у розмірі повної контрактної вартості або у вигляді частки, певного відсотка від неї.

Суми авансів у рахунок майбутнього відвантаження експортних товарів, виконання робіт, послуг включаються в доходи звітного періоду, коли буде здійснене таке відвантаження не за курсом на момент відвантаження, а за курсом на момент одержання авансу.

Отже, дохід за виконані роботи, послуги визначається на дату їх надання, дохід за готову продукцію - на дату відвантаження і визначається за курсом на дату попередньої оплати (одержаного авансу). Перерахунок заборгованості в іноземній валюті на дату визначення доходу не здійснюється.

Розглянемо відображення в бухгалтерському обліку операцій з експорту продукції згідно договору купівлі-продажу від 13.02.2007 № R-13-02 на умовах передоплати. ТОВ Агрофірма «Сади України» одержало від іноземного покупця аванс 300000 рос.руб. На момент одержання грошових коштів курс НБУ складав 0,19322 грн за 1 рос.руб., а на момент відвантаження продукції - 0,19294 грн за 1 рос.руб. Собівартість реалізованої продукції склала 450600,00 грн.

ТОВ Агрофірма «Сади України» уклало договір з декларантом на проведення декларування продукції. Винагорода декларанту склала 1800 грн, в тому числі ПДВ - 300 грн. Оплата декларанту здійснена з поточного рахунку банку. Нараховано і сплачено митні збори за одну год. Митного огляду вантажу - екв. 20 дол.США, митні збори - 0,2%

Відображення в бухгалтерському обліку експорту продукції на умовах предоплати показано в (табл. 2.7).

Журнал реєстрації операцій з експорту продукції ТОВ Агрофірма «Сади України» на умовах передоплати

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки		Сума, рос.руб. грн
		Дт	Кт
1	Надійшла попередня оплата від нерезидента 300000х0,19322=57966,00грн.	312	681	300000,00 57966,00
2	Сплачено митниці митні платежі:  - митні збори за митний огляд товару:  (1 х20) х 5,05 = 101,00 грн. - митні збори: (2640000 х 0,19294) х 0,2% = 1018,72 грн.	642	311	1119,72
3	Сплачено винагороду декларанту	685	311	1800,00
4	Відвантажено продукцію на експорт 300000 х 0,19322= 57966,00 грн.(по курсу авансу)  2340000х0.19294=451479.60 грн.(по курсу ВМД)	362  362	701  701	300000,00 57966,00 2340000,00 451479,60
5	Нараховано податкове зобов’язання з ПДВ	701	641	0,00
6	Списана собівартість реалізованої продукції	901	27	450600,00
7	митні збори митний огляд товару	93	642	1119,72
8	Списано на витрати по збуту винагорода декларанту Нараховано ПДВ	93 641	685 685	1500,00 300,00
9	Відображено залік заборгованості	681	362	300000,00 57966,00
10	Списано на фінансовий результат: суму доходу від реалізації (по курсу авансу) суму доходу від реалізації (по курсу ВМД) собівартість реалізованої продукції витрати на збут	701 701 791 791	791 791 901 93	57966,00 451479.60 450600,00 2619.72
11	Відображено суму чистого результату (прибутку)	791	44	56225,88

2.7 Організація бліку імпортних операцій

Імпорт- це купівля (в тому числі з оплатою в негрошовій формі) товарів вітчизняними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності у суб’єктів господарської діяльності з інших країн з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів для власного споживання установами й організаціями, розташованими за межами України

Імпортна операція - комерційна діяльність, пов’язана із закупівлею та ввезенням в Україну іноземних товарно-матеріальних цінностей для їх подальшої реалізації на внутрішньому ринку або для використання у виробничо-господарській діяльності

До імпортних операцій належать:

·    придбання товарно-матеріальних цінностей і послуг з оплатою готівкою або за безготівковою формою розрахунків;

·        придбання товарно-матеріальних цінностей на умовах комерційного кредиту;

·        ввезення товарно-матеріальних цінностей або отриманих послуг у порядку бартерних угод;

·        ввезення товарів у рахунок централізованих імпортних закупок;

·        одержання безоплатної допомоги товарно-матеріальними цінностями або послугами.

Залежно від виду імпортних операцій в Україні застосовуються різні способи обмеження імпорту: короткострокове обмеження імпорту; митний бар’єр; демпінг; антидемпінгове мито.

Короткострокове обмеження імпорту - обмеження імпорту на термін не більше 180 днів

Митний бар’єр - обмеження імпорту, метою якого є перешкоджанням ввезенню імпортних товарів завищенням ввізного мита

Демпінг - ввезення на митну територію України товарів за ціною, нижчою від ціни на подібний товар у експортера, що спричиняє негативний вплив на вітчизняних виробників.

З метою запобігання торгівлі товарами та послугами за демпінговими цінами країна проводить антидемпінгову політику шляхом встановлення антидемпінгового мита.

Антидемпінгове мито - додаткове мито на імпортні товари, які ввозяться в країну за цінами, нижчими від цін світового ринку або внутрішніх цін

Крім того, Кабінет Міністрів України щорічно встановлює перелік товарів, імпорт яких підлягає квотуванню та ліцензуванню. Регулюванням імпорту займається Міжвідомча комісія з питань регулювання імпорту.

Підприємство-імпортер може придбати товар у вітчизняних оптових продавців. Цей спосіб є найшвидшим і найпростішим, оскільки товар розмитнений і перебуває на території України. Недоліком роботи оптових продавців є відносно висока вартість товарів у порівнянні з їх вартістю при самостійному ввезенні, а також обмеженість і непостійність асортименту продукції на оптових українських складах.

Підприємство може самостійно імпортувати товар. Щоб самостійно ввезти товари на територію України, підприємство має попередньо зареєструватися в митних органах і відкрити в банку валютний рахунок. Для декларування товарів, які ввозяться, підприємство може прийняти до штату кваліфікованого декларанта або звернутися до послуг митного брокера. Працівники, які займаються закупівлею таких товарів, повинні мати досвід роботи з іноземними партнерами.

Товари, які переміщуються через митний кордон України, поряд з митним контролем можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю.

Датою фактичного надходження товару, продукції і т.ін. до України є дата, поставлена митницею, розташованою у перепускному пункті на кордоні, штампа “Під митним контролем”.

Митна вартість товарів, увезених на територію України, визначається згідно з митним кодексом України. Митною вартістю товарів, переміщуваних через митний кордон України, є їх ціна, яка була обчислена відповідно до положень цього кодексу, фактично сплачена або підлягає сплаті.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, переміщуваних через митний кордон України, постановою Кабінету Міністрів України № 80 від 1.02.06 р. затверджено перелік документів для подання митним органам:

·    вантажно-митна декларація;

·        товарно-транспортні документи на перевезення (залізнична накладна УМВС/СМГС, ЦІМ (СІМ), авіаційна накладна Air Waybill, коносамент Bill of Lading тощо;

·        зовнішньоекономічний договір;

·        рахунок (Invoice) або інший документ, який визначає вартість товару;

·        декларація митної вартості (надається у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України);

·        декларація про встановлення виробником або імпортером максимально роздрібних цін на підакцизні товари;

·        облікова картка суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності або її копія, завірена цим суб’єктом;

·        лист про погодження (подається підприємством, розміщеним поза зоною діяльності митного органу);

·        документ контролю за доставкою товарів;

·        ліцензія митного перевізника;

·        книжки МДП, АТА, СРД;

·        свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками та пломбами;

·        документ на право брокерської діяльності;

·        документи для визначення митної вартості товарів;

·        документи, які визначають країну походження товарів;

·        документи, які містять відомості для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД;

·        платіжні документи, касові ордери, які підтверджують сплату податків, зборів (обов’язкових платежів);

·        векселі (відповідно до законодавства);

·        документи, які підтверджують право на застосування до пільгового режиму оподаткування товарів;

·        документи, які підтверджують право розпоряджання, володіння або користування товаром та/або транспортним засобом;

·        заява підприємства на здійснення митного оформлення товарів (у спрощеному порядку, для розміщення їх у митні режими, для надання тимчасової, неповної, періодичної митних декларацій);

·        документи, які відповідно до законодавчих актів видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуваних через митний кордон України.

Приклад пакету документів по здійснення митного контролю та митного оформлення імпорту «Трактора CHALLENGER MT865» підприємством ТОВ Агрофірма «Сади України» наведено в додатках 34-54.

Переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти перепуску на митному кордоні, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Порядок митного оформлення товарів у режимі імпорту передбачає обов’язкову сплату податків і зборів, якими обкладаються товари при ввезенні на митну територію України: це ввізне мито, податок на додану вартість, акцизний збір (на підакцизні товари), митний збір. Згідно із законодавством України можуть бути застосовані звільнення і від сплати зазначених платежів і пільги.

Мито та митний збір нараховуються за встановленими ставками, виходячи з митної вартості матеріальних цінностей, яка визначається згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р. „Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України”, Митного кодексу України.-[19].

Акцизний збір на імпортні товари нараховується у відповідності до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 18-92 від 26.12.1992 р. „Про акцизний збір” виходячи з їх митної вартості та суми нарахованого мита. Акцизний збір включається до ціни підакцизних товарів.-[28].

Закон України „Про податок на додану вартість” (із змінами і доповненнями) -[11] визначає, що об’єктом оподаткування є операції ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та одержання робіт (послуг), які надаються нерезидентами для використання або споживання на митній території України, в тому числі операції із ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави й іпотеки.

Базою для нарахування ПДВ є митна вартість товару, сума сплаченого ввізного мита та акцизного збору.

При пересиланні товарів на митну територію України у суб’єктів підприємницької діяльності виникає податкове зобов’язання з ПДВ. Датою його виникнення є дата оформлення вантажної митної декларації.

По операціях із ввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) згідно з п. 1.7. Закону України „Про ПДВ” визначаються і податковий кредит, тобто сума, на яку платник має право зменшити податкове зобов’язання. Датою виникнення податкового кредиту згідно з п.п. 7.5.2. є дата сплати податкового зобов’язання з ПДВ.

Законодавчо встановленим строком здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні резидентами України імпортних операцій вважається:

·    при імпорті товарів (робіт, послуг) наступний календарний день після дати здійснення авансованого платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг);

·        при розрахунку у формі документарного акредитиву наступний день після моменту здійснення банком платежу на користь нерезидента.

Імпортери-резиденти протягом 180 днів повинні не тільки встигнути одержати товар, а й здійснити його митне оформлення.

Згідно з чинним законодавством перевищення зазначених термінів здійснення розрахунків при імпортних операціях допускається в разі віднесення здійснюваних операцій до операцій кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, постачання складних технічних виробів і товарів спеціального призначення при наявності індивідуальної ліцензії НБУ.

Імпортні товари, матеріали, сировина, продукція, необоротні засоби й інші товарно-матеріальні цінності відображаються в обліку з моменту їх одержання за обліковими цінами.

Облікова вартість одного і того ж товару може бути різною в залежності від умов поставок і місцезнаходження товару. На умовах поставки EXW франко-завод початковою обліковою ціною буде контрактна ціна постачальника за акцептованими рахунками-фактурами. При перетинанні митного кордону України облікова ціна цього товару збільшується на суму накладних витрат, понесених за кордоном, і на суму сплачених зборів, мита, податків.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, запаси оцінюються та зараховуються на баланс за первісною вартістю, в яку включаються:

·    вартість товару, яка зазначається у документах на відвантаження у постачальника;

·        витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування до місця використання;

·        суми ввізного мита та митних зборів;

·        суми непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству;

·        інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях. Це прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства, витрати на доробку, на підвищення якісних і технічних характеристик запасів.

Отже, повна імпортна вартість запасів складається з його контрактної вартості, накладних витрат, сплачених в іноземній валюті, сплаченого мита, зборів, податків при розмитненні вантажу.

Синтетичний облік імпортних товарів ведеться на рахунку 28 “Товари”, запасів - на рахунку 20 “Виробничі запаси”, продукції сільськогосподарського призначення, готової продукції - на рахунках 26 “Готова продукція”, 27 „Продукція сільськогосподарського виробництва”; необоротних активів - на рахунку 15 “Капітальні інвестиції”.

Для розрахунків з іноземними постачальниками за придбані товари, продукцію, сировину, необоротні активи використовується рахунок 632 “Розрахунки з іноземними постачальниками”. Облік на цьому рахунку здійснюються в національній та іноземній валютах.

Синтетичний облік розрахунків з вітчизняними контрагентами по всіх послугах, пов’язаних з доставкою товарно-матеріальних цінностей до місця призначення, за їх декларування ведеться на субрахунках 631 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”, 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”.

Аналітичний облік розрахунків по імпортних операціях здійснюється в розрізі країн, а всередині їх - в розрізі постачальників, номерів контрактів і документів до сплати.

Аналітичний облік імпортних поставок ведеться за місцями зберігання й обліковими (товарними) партіями.

При перетинанні імпортних поставок кордону України сплачуються ПДВ, акцизний збір, мито, митні збори. Сплата цих сум відображається в бухгалтерському обліку проводкою :

·    дебет рахунка 642 “Розрахунки за обов’язковими платежами”

·        кредит рахунка 311 “Поточні рахунки в національній валюті”

Сплачена сума мита, митних зборів, акцизного збору включається у вартість імпортних товарно-матеріальних цінностей проводкою:

·    дебет рахунків 15, 20, 22, 28 і кредит рахунка 642.

Якщо за поставку імпортних товарів оплата здійснюється після їх оприбуткування, то рахунок є монетарною статтею. У зв’язку з цим в бухгалтерському обліку визначається курсова різниця на дату складання балансу та на дату здійснення операції. За умови зростання курсу іноземної валюти курсова різниця відображається на рахунку 945 “Витрати від операційної курсової різниці”, а при зменшенні курсу іноземної валюти, в якій обліковується заборгованість - на субрахунку 714 “Дохід від операційної курсової різниці”.

Курсова різниця по заборгованості за придбані необоротні активи, яка буде погашатися іноземною валютою, погашення кредитів банку відображається на субрахунках 974 “Витрати від неопераційних курсових різниць”, 744 “Дохід від неопераційної курсової різниці”.

Розглянемо відображення імпортної операції на прикладі ТОВ агрофірма “Сади України”. Згідно з зовнішньоекономічним договором купівлі-продажу від 10.02.2004 № AG03/04 ТОВ агрофірма “Сади України” 11.02.2004 р. перерахувало іноземному постачальнику попередню оплату (аванс) у сумі 82500.00 дол. США, 01.03.2004 р. перерахувало іноземному постачальнику остаточну оплату (аванс) у сумі 192500.00 дол. США. Отримано від нерезидента Трактор CHALLENGER MT865 12.03.2004 р. вартістю 275000.00 дол. США. При проведені митного оформлення товару було сплачено: митний збір-0,2%, мито-10%, ПДВ-20%, за 1 год. митного огляду екв. 20 Дол.США. Нараховано і сплачено декларанту за митне оформлення в сумі 3600 грн. в т.ч. ПДВ 600 грн.

Курс НБУ передоплати на дату: 11.02.04 складав 5,3308 грн за 1 дол. США, 01.03.04 складав 5,3299 грн за 1 дол. США, курс НБУ на дату одержання товару - 5,3295 грн за 1 дол. США. (табл. 2.8.).

2.8 Журнал реєстрації операцій ТОВ Агрофірми «Сади України» з імпорту товару за умови передоплати (авансу)

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки		Сума дол.США грн
		Дт	Кт
1	11.02.04 Заява на переказування Перераховано попередню оплату нерезиденту 82500,00 х 5,3308 = 439791,00	371	312	82500,00 439791,00
2	01.03.04 Заява на переказування Перераховано попередню оплату нерезиденту 192500,00 х 5,3299 = 1026005,75	371	312	192500,00 1026005,75
3	12.03.04 ВМД. Платіжне доручення Сплачено митниці: - мито  (275000х5,3295) х 10% = 146561,25 грн. - митні збори  010 - (1465612.5х5,3295)х0,2%=2931.23 грн. 003 - (1х20)х5,3295=106,59 грн.	642  642	311  311	146561,25  3037,82
4	12.03.04 ВМД. Нараховано ПДВ Податкові зобов’язання з ПДВ ((275000х5,3295)+146561,25)х20% = 322434,75	641	322434,75
5	Платіжне доручення. Виписка банку. Сплачено ПДВ згідно ВМД	641	311	322434,75
6	Оплачено декларанту за митне оформлення ВМД	685	311	3600,00
7	ВМД, довідка бухгалтерії Оприбутковано товар від нерезидента  82500,00 х 5,3308 = 439791,00 (перша оплата) 192500,00 х 5,3299 = 1026005,75(друга оплата)	152	632	275000,00 1465796,75
8	ВМД, довідка бухгалтерії.  Списано суму мита і митних зборів у вартість товарів	152	642	149599,07
9	Сплачені послуги декларанта віднесені до вартості товару ПДВ	152 641	685 685	3000,00 600,00

ІІІ. Шляхи удосконалення обліку зовнішньоторговельних операцій

 

.1 Основні напрямки удосконалення обліку в Україні

На сучасному етапі міжнародної інтеграції у сфері економіки посилилася увага до проблеми уніфікації бухгалтерського обліку. Зараз відомі два основні підходи до вирішення цієї проблеми: гармонізація і стандартизація.

Гармонізація обліку передбачає певну відповідність та злагодженість, дотримання принципів ведення бухгалтерського обліку і статистики, складання звітності групою країн чи їх об′єднанням. Гармонізація повинна сприяти адаптації вітчизняного законодавства до Законодлавства Європейського Союзу, в тому числі відповідати нормам Постанови (ЄС) № 1606/2002 Європарламенту і Ради Євросоюзу від 19 липня 2002 року щодо беспосереднього застосування міжднародних стандартів фінансової звітності для складання консолідованої звітності компаніями, цінні папери яких на дату складання балансового звіту обертались на регульованих ринках.

Зважаючи на розширення інтеграційних процесів у розвитку світового господарства, значної популярності набуває ідея стандартизації бухгалтерського обліку. Стандартизація обліку і статистики передбачає встановлення єдиних норм і вимог щодо бухгалтерського обліку і статистики, застосування уніфікованого набору стандартів, що регулюють облікову подію та її відображення у звітності. Вона здійснюється у рамкахї уніфікації обліку на міжнародному рівні, яку проводить Комітет з міжнародних стандартів (International Accounting Standards Committee,IASC). Під підходом стандартизації обліку розуміють те, що має існувати уніфікований набір стандартів для будь-якої уніфікованої ситуації в будь-якій країні, а тому випадає потреба в розробці національних стандартів. Історична відокремленість країн та національні особистості зумовили розвиток різних підходів щодо ведення бухгалтерського обліку зі свіїми особливостями, вадами та перевагами.

У зв′язку з тим необхідно вирішувати питання щодо адаптації вітчизняного законодавства з бухгалтерського обліку до законодавства Євросоюзу. А відтак потребують уточнення нормативно-методичні документі (в тому числі з бухгалтерської звітності).

Зокрема, у Балансі та Звіті про фінансові результати потрібно передбачити відображені у статті «Нематеріальні активи» вартості прав постійного користування земельною ділянкою, а також віділяються додаткові рядки відображення інвестиційної нерухомості (П(С)ПО 32), необоротних активів та групи вибуття, пов′язаних з ними зобов′язань та фінансових результатів від прининеної діяльності (П(С)БО 27).

Реформування бухгалтерського обліку відптвідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності зустрічає на своєму шляху дві групи проблем: перша група - проблеми методичного харакрету, друга - організаційного. Перші пов′язані з необхідністю ухвалити рішення, чи слід МСФЗ виключити в національну нормативну базу бухгалтерського обліку або піти шляхом розробки націонадьних стандартів, що не будуть суперечити МСФЗ. Інші проблеми організаційного характеру повязані з вибором шляху реформування. Вони полягають в пошуку відповідей на питання: хто повинен здійснювати реформування шляхом розробки та ухвалення відповідних нормативних актів, хто має впроваджувати їх в повсякденну практику бухгалтера, хто повинен нести відповідальність за ефективність цього процесу. Іншими словами, вирішення організаційних проблем передбачає вибір варіанту регулювання бухгалтерського обліку в країні: державного або професійного. Вивчення міжнародного досвіду свідчить про те, що багато в чому цей вибір залежить від рівня економічного розвитку країни, соціально-політичної ситуації, національних традицій.

В Україні правові основи ругулювання, організації та ведення бухгалтерського обліку встановлює Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»-[16]. Його норми є базовими корективами, які визначають сучасну систему бухгалтерського обліку. Разом з тим, в тексті закону є певні суперечності, неузгодженності, а деякі аспекти не висвітлені зовсім, що приводить до неоднозначного тлумачення суті державного регулювання обліку в Україні.

Так, в статті 6 Закону одназначно наголошується, що в Україні здійснюється державне регулювання бухгалтерського обліку з метою створення єдиних правил ведення обліку, складання фінансової звітності та її вдосконалення. При цьому регулювання питань методології покладається на Міністерство фінансів, яке затверджує національні стандарти бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності та бухгалтерського обліку. На Національний банк України, Державне казначейство України покладається встановлення порядку обліку та складання фінансової звітності відповідно в банках, бютжетних установах та про виконання державних бюдждетів. У компетенцію міністерств та інших центральних органів виконавчої влади віднесена розробка на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичних рекомендацій щодо їх застосування.

Виконання статті 6 Закону на практиці дуже легко відслідкувати, досліджуючи діючу нормативну базу бухгалтерського обліку в Україні. Першим, що привертає увагу, є сфера застосування П(С)БО. При висвітленні цього питання на початку майже кожного П(С)БО є вказівка, що воно розповсюджується на свіх суб′єктів господарювання, крім банків та бюджетних установ. Отже, П(С)БО в більшості своїй не є методологічною основою для обліку та звітності в банках та бюджетних установах. Вивчення нормативної бази бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що створена Національним банком та Державним казначенйством, свідчить про те, що методологічні основи обліку вони регламетують самостійно за допомогою інструкцій, які по суті є методичним забезпеченням. Якщо досліджувати нормативну базу інших органів державної власності, то стає очевидним, що вони також намагаються вирішувати питання методологічного характеру самостійно.

У статті 7 Закону України Методологічна рада з бухгалтерського обліку визначається як дорадчий орган при Міністерстві фінансів України, мета якого полягає в організації розробки та розгляді проектів П(С)БО та інших нормативно-правових актів з ведення обліку та складання звітності, вдосконалення організаційних форм та методів бухгалтерського обліку, методологічного забезпечення впровадження сучасної технології збору та обробки обліково-економічної інформації, розробки рекомендацій з вдосконалення системи підготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

Вищезазначене свідчить про те, що функції Методологічної ради не відповідають її статусу як дорадчого органу, який діє на громадських засадах. Якщо співставити завдання самого Міністерства фінансів та Методологічної ради при ньому, то стає очевидним, що вони розподілені між ними не адекватно статусу. Фактично, Методологічна рада виконує згідно Закону функції функції виконавчого органу, а Міністерство в особі Управління методології методології бухгалтерського обліку - дорадчого з повноваженнями організовувати затвердження нормативних документів.

У Законі є ще один серйозний момент: не визначено хто має розробляти П(С)БО. У статті 6 записано, що Міністерство фінансів запроваджує П(С)БО, а в статті 7 - Методологічна рада організовує розробку та розгляд.

Така ситуація створює певний правовий вакуум щодо відповідальності за створення концептуальних основ реформування бухгалтерського обліку в Україні, його методологічне забезпечення і відсутність координації діяльності органів державної влади в цьому процесі.

Крім вище наведеного слід зазначити, що Закон також визначає роль, функції та права професійного бухгалтерського співтовариства в створенні нормативної бази обліку та й взагалі в реформуванні бухгалтерського обліку. Відомо, що бухгалтерський облік в ринкових умовах господарювання є окремим видом підприємництва. Аудит, надання бухгалтерських послуг (консультування, ведення бухгалтерського обліку тощо) консолідує певний круг фахівців, які безумовно можуть та повинні брати участь методологічного та методичного забезпечення бухгалтерського обліку. Разом з тим їм таке право не надане.

Стосовно галузі сільського господарства, вітчизняними дослідниками визначається той факт, що стан обліку поки що залишається незадовільним через нерозвиненість ринкових відносин; відсутність координованого управління керівництва розвитком обліку тощо.

Незважаючи на прийняття ряду важливих нормативних актів з бухгалтерського обліку та його реформування, спостерігається непослідовність дії і відсутність дієвої стратегії держави щодо розвитку сільського господарства. Це, в свою чергу, не дає змогу створити ефективну, адекватну вітчизняному ринковому механізму облікову систему. Обираючи критерії фінансового обліку «навздогін» країнам розвинутою економікою, особливо з інвестиційними і фінансовими ринками, де фінансова інформація має реальну цінність, Україна не зможе подолати власної відсталості. Необхідно розробляти свою стратегію пріоритетів, у якій фінансова інформація відповідатиме як міжнародним критеріям, що вже досягнуто, так і внутрішнім потребам, що ще треба досягти . В цьому плані нам видається важливим створення єдиної інформаційної бази для саме фінансового обліку. За основу можна взяти досвід Франції, Німеччини, де у дворівневому плані рахунків розкрита виробнича ознака діяльності, а вже на її підставі виводяться загальні економічні характеристики.

Стосовно визначення на законодавчому рівні облікових особливостей галузі сільського господарства, то на нашу думку, це має відбуватися за такими напрямками: розробка державної політики галузевого бухгалтерського обліку; розробка і узгодження галузевих методик з ведення обліку з державними програмами регулювання розвитку галузі; орієнтування звітності на галузеві особливості та забезпечення потреб господарського, податкового, трудового та іншого законодавства; узагальнення передового досвіду ведення бухгалтерського обліку з метою забезпечення всіх користувачів, насамперед сільськогосподарського підприємства, необхідною інформацією і скороченням трудомісткості ведення обліку.

3.2 Шляхи удосконалення зовнішньоторговельних операцій

Методичні засади обліку експортно-імпортних операцій повинні бути направлені на досягнення цільової спрямованості обліку. Облікова інформація повинна відповідати вимогам положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, щодо формування достовірної та об’єктивної фінансової звітності. Отже, завдання обліку експортно-імпортних операцій вимагають удосконалення методик та їх організації.

Результати дослідження показали, що існуюча система експортно-імпортних операцій не в повній мірі задовольняє інформаційні потреби управління. Для повного відображення в обліку процесу руху продукції від продавця до покупця, більш чіткого визначення доходів і фінансових результатів нами розроблений робочий План рахунків по обліку валюти, розрахунків з іноземними покупцями, постачальниками та обліку доходів і фінансових результатів. (Табл.3.1.)

Табл. 3.1. Витяг з проекту робочого Плану рахунків

Найменування	Код синтетичного рахунку
Поточні рахунки в іноз. валюті	312
Поточний валютний рахунок в дол.США	312.1
Поточний валютний рахунок в Євро	312.2
Поточний вал. Рах. В рос.руб.	312.3
Розрахунки з іноземними покупцями	362
Розрахунки з іноземними покупцями за зовнішньоекономічним договором при ЕК	362.1
Розрахунки з іноземними покупцями за зовнішньоекономічним договором товарообмінних операцій	362.2
Розрахунки з іноземними замовниками по договору на переробку давальницької сировини	362.3
Розрахунки з іноземними покупцями і замовниками за зовнішньоекономічним договором консигнації	362.4
Розрахунки з іноземними покупцями і замовниками за зовнішньоекономічним договором комісії	362.5
Розрахунки з іноземними постачальниками	632
Розрахунки з іноземними постачальниками за ЗЕ Договором ІМ	632.1
Розрахунки з іноземними постачальниками по договору товарообмінної бартерної операції	632.2
Розрахунки з іноземними замовниками по договору на переробку давальницької сировини	632.3
Дохід від реалізації готової продукції			701
Дохід від реалізації готової продукції при ЕК			701.1
Дохід від реалізації готової продукції при товарообмінних бартерних операцій (неподібними активами)			701.2
Дохід від реалізації готової продукції згідно договору на переробку давальницької сировини			701.3
Дохід від реалізації готової продукції по договору консигнації			701.4
Дохід від реалізації готової продукції по договору комісії			701.5
Собівартість від реалізації готової продукції			901
Собівартість від реалізації готової продукції при ЕК			901.1
Собівартість від реалізації готової продукції по товарообмінних бартерних операцій (неподібними активами)			901.2
Собівартість від реалізації готової продукції згідно договору на переробку давальницької сировини			901.3
Собівартість від реалізації готової продукції по договору консигнації			901.4
Собівартість від реалізації готової продукції по договору комісії			901.5
Фінансовий результат операційної діяльності			791
Фінансовий результат операційної діяльності від ЕК			791.1
Фінансовий результат операційної діяльності від товарообмінних операцій (бартерних операцій)- неподібні активи		791.2
Фінансовий результат операційної діяльності по переробці давальницької сировини		791.3
Фінансовий результат операційної діяльності по договору консигнації		791.4
Фінансовий результат операційної діяльності по договору комісії		791.5

3.3 Облік зовнішньоторговельних операцій при автоматизованій формі

Точність і оперативність надання економічної інформації є вирішальними факторами успішного розвитку підприємства та економіки країни в цілому. Вирішальне значення при вирішенні цього завдання належить автоматизації обліку, яка значно розширює його можливості. При всій різноманітності бухгалтерських програм, наявних сьогодні на ринку, користувачу комп’ютерних систем потрібно зробити правильний вибір, виходячи із конкретних потреб, запитів та можливостей програмного забезпечення.

При цьому необхідно враховувати існуючі відмінності щодо побудови сучасного бухгалтерського обліку та країн з розвиненою економікою. Якщо в Україні донедавна бухгалтерська сфера обмежувалася обліково-реєстраційними завданнями, то в розвинутих країнах ці питання не є основною частиною бухгалтерського обліку. Головна увага там приділяється фінансовому аналізу та швидкій обробці інформації. Тому дуже важливо оцінити мету та завдання автоматизації бухгалтерського обліку. Завдання автоматизації - це підвищення якості роботи бухгалтерів і бухгалтерії в цілому. Комп′ютер - це тільки інструмент, який дозволяє максимально повно використовувати кваліфікацію спеціаліста та спрощувати рутинну роботу бухгалтера.

Дослідження вітчизняних і зарубіжних фахівців у галузі автоматизації бухгалтерського обліку проводиться вже досить давно і знайшли своє втілення у наукових працях С.В. Івахненкова -[53, 54], К.Е. Калласа -[56], М.Ф. Кропивка, М.І. Козака, В.І. Похіленка, Е.П. Романової -[75].

Для підприємства одним із важливих етапів автоматизації обліку є проведення правильної оцінки складу та обсягу необхідного документообігу, визначення переліку документів, які мають вестися в електронній формі, а які в паперовій. В зв'язку з цим необхідно чітко визначити завдання автоматизації. Як свідчить практика, то найбільша кількість помилок в обліку, без використання комп'ютерних технологій (тобто при паперовій технології), виникає при перенесенні даних обліку з одного облікового реєстру до іншого, а також при складанні різних довідок і звітів. Повністю звільнитися від такого роду помилок дозволяє використання автоматизованого обліку завдяки тому, що, як правило, при автоматизованому обліку ведеться тільки один обліковий регістр, а всі інші формується автоматично, тому ризик помилки при перенесенні даних між регістрами обліку є мінімальним.

Праця бухгалтера значно ускладнилася із введенням в дію Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» -[9]. З його прийняттям запроваджено поняття «податковий облік» без його відповідної методологічної бази, виникли нові поняття «валові доходи», «валові витрати». Об'єктом оподаткування стала величина (скоригований валовий дохід), що не завжди відповідає доходу (прибутку), одержаного в бухгалтерському (фінансовому) обліку. В зв'язку з цим виникла історична різниця між витратами, які включаються до складу валових витрат, і витратами, які включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та елементами операційних витрат.

Швидко адаптувати роботу бухгалтерії до змін, які вносяться Законами України та іншими законотворчими актами дозволяє використання засобів автоматизації обліку. Вона підвищує і якість бізнесу підприємства. Впровадження автоматизації бухгалтерського і податкового обліку сприяє зручності у веденні первинної документації, обліку витрат виробництва продукції, обліку готової продукції та її реалізації, розрахункових операцій, визначенню прибутку, валових витрат і валових доходів та податків.

Вибір засобів автоматизації завжди повинен здійснюватися зацікавленим спеціалістом - бухгалтером підприємства, який може правильно оцінити систему за всіма критеріями, основними з яких є:

·    настроєність системи як на специфіку конкретного підприємства так і на можливість зміни у законодавстві, можливість у мінімальний термін і без втрати інформації перебудувати типові проведення (кореспонденцію рахунків бухгалтерського обліку), звітні форми, формувати звітність відповідно до нових вимог тощо;

·        можливість робити не тільки в локальних, сітьових обчислювальних мережах, але й з іншими джерелами бухгалтерської інформації, такими як система зв'язку «Клієнт-банк» для пересилення платіжних документів безпосередньо з комп'ютера до банку, контрольно-фіскальні системи (касові апарати) для автоматизації ведення роздрібної торгівлі.

На нашу думку, найбільш продуктивною системою автоматизації бухгалтерського обліку є «Парус». Вона призначена для підготовки та обліку фінансово-господарських документів, накопичення інформації про здійснення господарських операцій на бухгалтерських рахунках, одержання внутрішньої та зовнішньої звітності підприємства.

Використання даної системи дозволяє:

·  готувати платіжні документи;

·        виписувати рахунки-фактури на оплату та накладні на відпуск товару;

·        вести облік основних засобів та нематеріальних актів, здійснювати розрахунок амортизаційних відрахувань;

·        вести облік грошових коштів;

·        вести облік товарно-матеріальних цінностей за матеріально-відповідальними особами;

·        вести облік виробничих запасів;

·        вести облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуг), витрат обігу та реалізації за різними об'єктами обліку (філіями, підрозділами тощо);

·        вести облік розрахунків з дебіторами та кредиторами;

·        одержувати щомісячну звітність у вигляді книги обліку господарських операцій, відомостей обліку про рух запасів, грошових коштів, обліку розрахунків з дебіторами і кредиторами, відомостей розрахунку амортизаційних відрахувань;

·        одержувати Баланс підприємства та інші звітні податкові документи.

Основні особливості цієї програми:

·    можливість ведення кількісного багатоваріантного обліку;

·        ведення синтетичного та аналітичного обліків відповідно до потреб підприємства;

·        одержання всіх необхідних звітностей різнорідних документів за синтетичним та аналітичним обліком.

Для створення розвинутого інформаційного забезпечення та чіткого відображення повного циклу зовнішньоекономічних операцій нами пропонується структурна схеми комп’ютерної програми синтетичного й аналітичного обліку для відображення договірних зобов’язань та прав контрагентів, характеристики вимог до неї. Нами пропонується склад програмного забезпечення (табл.3.2.)

Таблиця 3.2. Вимоги до програмного забезпечення бухгалтерського обліку договірних зобов’язань та прав за експортно-імпортними операціями

Вимоги до програмного забезпечення	Складі вимог програмного забезпечення	Характеристика вимог програмного забезпечення
Функціональність	Ажур	Можливість розраховувати підсумки за рахунками бухгалтерського обліку (обороти, залишки) на будь-який момент часу при довільній кількості введення операцій
	Аналітичний облік	Можливість вести аналітичний облік у таких розмірах і з таким рівнем деталізації, як цього вимагають потреби управління
	Кількісний облік	Можливість ведення обліку у натуральному вимірнику
	Валютний облік	Облік у валютах, що відрізняються від базової (основної) валюти
	Ведення журналу операцій	Здатність вводити та накопичувати всі господарські операції, що відображають всю діяльність підприємств
	Гнучкість	Можливість пристосувати програму до особливостей конкретного підприємства та змін у законодавстві
Технічність	Невибагливість до апаратного забезпечення	Можливість ефективно працювати на комп’ютерах із середніми технічними характеристиками
	Редактор документів	Вбудовані в програму засоби створення і коригування форм первинних документів, розрахунків та звітів
	Експорт-імпорт даних	Можливість обмінюватися даними з іншими програмами та пристроями (касовими апаратами, сканерами штрих-кодів)
	Робота в мережах	Здатність працювати на кількох комп’ютерах із поєднанням даних за допомогою комп’ютерної мережі
	Захист інформації	Забезпечення кодування інформації та обмеження доступу за допомогою системних паролів
	Архів документів	Вбудовані засоби архівації даних з можливістю швидкого відновлення даних
Комерційність	Ціна	Прийнятна для підприємства ціна програмного забезпечення та його супроводу
	Супровід	Послуги з навчання користувачів, оперативні консультації, оновлення програмного забезпечення
	Документація	Якісна детальна друкована документація для програм
Ергономічність	Інтерфейс користувача	Зручні та нешкідливі для здоров’я користувача засоби забезпечення діалогу «людина-комп’ютер»

 

Висновки

Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки і пропозиції:

. Проведений аналіз розвитку зовнішньоекономічних зв’язків підприємств свідчить про те, що цей вид господарської діяльності знаходиться на етапі становлення, разом з цим відбувається формування механізму регулювання експортно-імпортної діяльності, що включає державне та ринкове регулювання на рівні підприємства, яке відбувається через реалізацію певних управлінських рішень.

. Важливим елементом зовнішньоекономічної діяльності є ціна. При визначені ціни використовуються такі методи:

·    витратний - на основі калькуляції витрат;

·    ринковий - на основі врахування дії ринкових факторів.

На практиці найчастіше застосовуються методи, які мають змішаний характер і враховують вплив декількох факторів.

3. Митна вартість є важливим показником, щодо нарахування митних платежів. В практичній діяльності при визначенні митної вартості найчастіше зустрічається 1-й метод. Визначення Митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби.

. При здійсненні зовнішньоторговельних операцій необхідно чітко керуватись «Інкотермс 2000», які визначають базові умови поставки і розподіляють витрати які несуть покупці і продавці. На наш погляд при експортних операціях більш вигідними умовами для господарюючих суб’єктів є:

EXW - Франко-завод (назва місця)

FCA - Франко-перевізник (назва місця призначення)

Всі ризики по товарам переходять на покупця по EXW на складі, а FCA при завантажені на транспортний засіб.

При імпортних операціях: CPT, CIP, DDU- Фрахт/перевезення оплачене до (… назва місця призначення);- Фрахт/перевезення та страхування оплачені до (… назва місця призначення);- Поставка без сплати мита (… назва місця призначення).

При цих умовах поставки до місця призначення всі ризики пов’язаних з товарами переходять до покупця при отриманні їх на місці доставки.

. Для підтвердження походження товару митний орган у передбачених законодавством випадках має право вимагати подання сертифіката про походження такого товару. Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом за умови сплати мита за повними ставками.

. З метою прискорення товарообігу, скорочення часу на здійснення митного контролю, виключення суб'єктивних факторів при здійсненні митних процедур, нами пропонується подання вантажної митної декларації в електронному вигляді.

. Системний підхід до удосконалення методології та організації обліку операцій підприємств, визначає мету, зміст, завдання та особливості їх організації, що дозволяє більш чітко класифікувати об’єкти бухгалтерського обліку, види первинних документів та типи контрактів за видами зовнішньоекономічних операцій.

. Для відображення у бухгалтерському обліку результатів експортно-імпортних операцій нами розроблено робочий план рахунків, що дає можливість більш повно відображати в обліку процес руху продукції від продавця до покупця, більш чітко визначати доходи й фінансові результати, що підвищує достовірність та реальність показників бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

. Результати дослідження показали, що існуюча система бухгалтерського обліку експортно-імпортних операцій не в повній мірі задовольняє інформаційні потреби управління.

Для створення розвинутого інформаційного забезпечення та чіткого відображення повного циклу зовнішньоекономічних операцій пропонуються схеми комп’ютерної програми синтетичного й аналітичного обліку для відображення договірних зобов’язань та прав контрагентів, характеристики вимог до неї.

Список літератури

1.  Указ Президії Верховної Ради Української РСР «Про приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» від 23.08.1989 № 7978-ХІ//Відомості Верховної Ради.- 1990. -№36.

2.      Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 № 959-ХІІ//www.Qdpro.com.ua

.        Закон України «Про митну справу в Україні» від 25.05.91 № 1262/ХІІ//www.Qdpro.com.ua

4.      Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.2001 № 1201-ХІІ//www.Qdpro.com.ua

5.      Закон України «Про економічну самостійність України» від 12.08.1991 р.// Відомості Верховної ради України - 1991-24/45

.        Закон України «Про єдиний митний тариф» від 06.02.92 № 2097-ХІІ// www.Qdpro.com.ua

7.      Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р.// Відомості Верховної ради України - 1993-24

8.      Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 № 185/94-ВР//www.Qdpro.com.ua

9.      Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР//www.Qdpro.com.ua

10.    Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 № 432/95-ВР//www.Qdpro.com.ua

11.    Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97// Відомості Верховної ради України - № 97

12.    Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» від 22.12.1998 № 330-ХІV//www.Qdpro.com.ua

13.    Закон України «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» від 22.12.1998 № 331-ХІV//www.Qdpro.com.ua

14.    Закон України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» від 22.12.1998 № 332-ХІV//www.Qdpro.com.ua

15.    Закон України «Про перехід України до загальноприйнятих в міжнародній практиці системи обліку і статистики» від 23.05.1999 р.//Відомості Верховної ради України - 1999-34

16.    Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р.№ 996-ХІV//Бухгалтерський облік іаудит-1999-№ 6-с9-13.

17.    Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 № 2374-ІІІ//Урядовий кур’єр.-№18.-2001.-с.18.

18.    Закон України «Про митний тариф України» від 05.04.2001 № 2371-ІІІ//www.Qdpro.com.ua

19.    Закон України «Митний кодекс України» від 11.07.02 № 92-ІV// www.Qdpro.com.ua

20.    Закон України «Цивільний кодекс України» від 16.01.03 № 435-ІV// www.Qdpro.com.ua

21.    Закон України «Господарський кодекс України» від 16.01.03 № 436-ІV// www.Qdpro.com.ua

.        Указ Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 04.10.1994 р. № 567/94//www.Qdpro.com.ua

23.    Указ Президента України «Положення про Державну митну службу України» від 08.02.97 № 126/97// www.Qdpro.com.ua

24.    Указ президента «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування» від 17.05.2002 № 466/2002//www.Qdpro.com.ua

.        Международная конвенция «О Гармонизированной системе описания и кодирования товаров» от 01.01.1988//www.Qdpro.com.ua

26.    Міжнародна торгова палата. Правила від 01.01.2000р. Інкотермс 2000. Міжнародні правила тлумачення торгових термінів. // www.Qdpro.com.ua

27.    Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 № 15-93// www.Qdpro.com.ua

28.    Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» № 18-92 від 26.12.1992//www.Qdpro.com.ua

29.    Декрет КМУ «Про єдиний митний тариф України» від 11.01.1993 № 4-93//www.Qdpro.com.ua

30.    ПКМУ «Положення про вантажну митну декларацію» від 09.06.1997 № 574//www.Qdpro.com.ua

31.    Постанова Кабінету Міністрів України «Порядок випуску, обігу і погашення податкових векселів» від 01.01.1997 р. № 1104//www.Qdpro.com.ua

32.    Постанова Кабінету Міністрів України «Про ставки митних зборів» від 27.01.1997 р. № 65//www.Qdpro.com.ua

33.    Постанова КМУ «Про затвердження порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності» від 12.12.2002 № 1863//www.Qdpro.com.ua

.        Постанова НБУ «Про затвердження Положення про валютний контроль» від 08.02.2000 № 49// www.Qdpro.com.ua

35.    Постанова НБУ «Порядок установлення і використання офіційного обмінного курсу гривні до іноземних валют» від 06.03.2001 № 98// www.Qdpro.com.ua

36.    Постанова НБУ «Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16.12.2002 № 508// www.Qdpro.com.ua

37.    Постанова НБУ «Про здійснення переказування коштів у національній та іноземній валюті щодо оплати робіт та послуг нерезидентів» від 12.02.2003 № 58// www.Qdpro.com.ua

38.    Наказ Міністерства Фінансів України «План рахунків бухгалтерського обліку, активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій» від 30.11.1999 № 251//www.Qdpro.com.ua

.        Наказ Мінекономіки та з питань європейської інтеграції України «Положення «Про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» від 06.09.2001р., №201//www.Qdpro.com.ua

.        Наказ ДМСУ «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» від 09.07.1997 №307//www.Qdpro.com.ua

.        Наказ ДМСУ «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю і митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації» від 20.04.2005р. № 314//www.Qdpro.com.ua

.        Білоусов Г. Шляхи реформування вітчизняної системи бухгалтерського обліку//Фінанси України-1999-№ 12-с.15-22.

.        Бондаренко С.І. «Використання акредитива при розрахунках за зовнішньоекономічними операціями»//Фінанси України.-2000.-№11.-с.92.

44.    Бутинець Ф.Ф. «Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності»//Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит»: 2-е вид. Доп. і перероб. - Житомир: ПП Рута. 2001. - 544с.

.        Валентинова Т. «Чекові книжки: працюємо правильно»//Все про бухгалтерський облік.-2005.-№35.-с.13-19.

.        Гудзенко Н.М. «Теоретичні основи організації системи бухгалтерського обліку»//Економіка АПК, 2004.-№ 12-с.102-105.

.        Дахно І.І. «Зовнішньоекономічна діяльність»//Навч. Посібник.-К.-Центр навчальної літератури.-2006. -с.360.

.        Дідківський М.І «Зовнішньоекономічна діяльність підприємства»: Навчальний посібник:. - К.: Знання,2006.-462с.

.        Дубенко Н. «Розрахунки векселями»//Бухгалтерія в сільському господарстві.-2004.-№8.-с.28-30.

.        Дугар Т.Є. «Стан безготівкових розрахунків у ринкових умовах»//Полтавський ДСЕІ.-2000.-№ 5.-с.68-69

.        Збарський В. «Світова організація торгівлі (СОТ) - основа міжнародного бізнесу»// Бухгалтерія в сільському господарстві.-2005.-№17. - ст.2-7.

.        Зінченко Ю. «Закон України, його позитивні і негативні сторони»//Все про бухгалтерський облік- № 99-24.10.2001 - с.4-10.

53.    Івахненко С.В. «Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку та аудиту: Навч. Посіб.- К.: Знання-Прес, 2003. - с.349.

.        Івахненко С.В. «Інформаційні технології в організації бухгалтерського обліку: історія, теорія, перспективи: Наукове видання. - Житомир: АСА,2001. - с.416.

.        Ірха Л.І. «Облік та аналіз експортно-імпортних операцій підприємств України»//Автореферат.Київ 2005.-17с.

.        Каллас К.Е. «Организация автоматизированной информационной системы бухгалтерского учета. - М: Финансы и статистика, 1990. - 176с.

.        Калас А.Г „Автоматизація робочого місця бухгалтера”//Київ Вища школа-1995-с.2-5.

58.    Коблянська О.І., Сліпченко Ю.В. «Сучасний стан проведення експортно-імпортних операцій в Україні»//Облік і фінанси АПК.-2007.- №3-5. - с.148 -158.

.        Копитець Н.Г. «Передумови формування ринкової системи збуту та реалізації сільськогосподарської продукції»//Економіка АПК.-2004.-№6.-с.118-125.

.        Колтун С.Л , Паніковська Т.Д. «Валютне регулювання в Україні: закони, укази, постанови, накази, інструкції//-К.: ЦСП „Компас”, 1996.-200 с.

61.    Котельников С.Ф. «Расчёт: противоречие должно быть преодолено»//Деньги и кредит.-1999.-№6.-с.30.

62.    Лагутін В.Д. «Гроші та грошовий обіг»: Навч. Посібник, 3-тє вид.-К.: Знання, 2001.

63.    Левандівський О.Т. «Шляхи зниження дебіторсько-кредиторської заборгованості в АПК»//Економіка АПК.-1996.-№7.-с.40-42

.        Мицак О.В. «Ліквідність як елемент фінансового управління діяльністю підприємства»//Фінанси України.-2003.-№10.-с.62-65.

.        Мороз М.І. «О расчетах с сельскохозяйственными производителями»//Налоги и бухгалтерский учет.-2000.-№31.-с.40.

66.    Моссаковський В. «Про перспективи подальшого розвитку бухгалтерського обліку в Україні»//Бухгалтерський облік і аудит.-2003 р.-№ 6-с.10-20.

.        Новоселов Л. «Аккредитивная форма расчетов»//Хазяйство и право.-1999.-№6.-с.80.

.        Николайчук О., Зинченко Ю.: Закон України, його необхідність і роль в суспільстві// Бухгалтерський облік іаудит-1999-№ 10-с14-16.

69.    Озель Д. «Акредитив в сучасній практиці господарювання»//Банківська справа.-2005.-№3.-с.76-83.

.        Огійчук М.Ф., Плаксієнко В.Я. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах.-К.: Алерта,2006.-878 с.

.        Осипов Г.В. Энциклопедический словарь.-М.: Инфа, 2000, - 488.

.        Полковецький А.М. Новое в автоматизации бухгалтерского учета//Экономика сельского хозяйства: 1999-№ 3 - с.12-14.

73.    Рогачова О.В., Винокуров К.С. «Словник термінів і понять, що використовуються у чинних нормативно-правових актах України»//ін. Відп. Ред. Сіренко В.Ф., Станік С.Р. - К.: Оріяни, 1999. - 502.

.        Рогачевський С.А. «Договірне списання коштів як форма розрахунку підприємств»//Економіка АПК.-2004.-№1.-с.99-101.

.        Саблук П.Т. «Основи архівно-комп’ютерної форми обліку»//-К.:ІАЕ УААН, 2004.-126с.

.        Ситник В.П. «Минув 2000. Що далі?»//Вісник аграрної науки.-2001.-№2.-с.5-8.

.        Соколова О. «Акредитиви. Що це таке і які вони бувають»//Все про бухгалтерський облік.-2005.-№36.-с.9-13.

.        Соколовська Н., Нізков О. «Що таке вексель і яку користь він може принести підприємству?»//Все про бухгалтерський облік.-2001.-№89.-с.5-7.

.        Стефанюк І.Б. «Фінансово господарський контроль у системі управління фінансами»//Економіка.Фінанси.Право.-2005.-№20.-с.2-13.

.        Стецюк Л.С. «Облік іноземних валют»//Облік і фінанси АПК.-2006.-№ 4.-с.72-78

.        Стрельников М. «Здійснення розрахунків за векселем за участю банку»//Бухгалтерський облік і аудит.-2003.-№2.-с.58-60.

.        Сук Л. «Облік розрахунків з дебіторами і по зобов’язаннях»//Бухгалтерія в сільському господарстві.-2001. - № 20. - с. 2-13.

83.    Сук Л. «Автоматизація обліку»//Бухгалтерія в сільському господарстві.-2001. - № 31. - с. 4-8.

84.    Сук Л, Сук П. «Контроль іревізія собівартості продукції та її реалізації»//Бухгалтерія в сільському господарстві.-2005.-№24.-с.39-44

.        Сук Л, Сук П. «Облік операцій з експорту та імпорту товарів, сировини, матеріалів, обладнання та іншого майна»//Бухгалтерія в сільському господарстві.-2006.-№8 та № 9.

.        Солтан А. «Вексельні премудрості»//Все про бухгалтерський облік.-2003.-№76.-с.9-11.

87.    Сычева Т.А. «Состояние взаиморасчетов в условиях кризиса расчетно-платежной системы»//Студенческий весник аграрных наук ХГАУ.-Симферополь.-2002.-№ 2.-С.25-26

88.    Терехін А.С. Україні потрібні єдині принципи бухгалтерського обліку і звітності// Бухгалтерський облік іаудит-1999-№ 5-с3-5.

.        Ткач Т.В. «Пластиковые карточки как новый платёжный способ в Украине»//Фінанси України.-2000.-№ 10.-с.48.

.        Фомін Ф.Ф., Сук А.К. «Пути совершенствования бухгалтерских расчётов»//Экономика АПК.-2000.-№9.

.        Швейко М.А. «Платите векселями»//Налоги и бухгалтерський уч.-2000.-№31.-с.32.