Писемність та система числення майя
КИЇВСЬКИЙ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ
ІНСТИТУТ
ЖУРНАЛІСТИКИ І МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
КАФЕДРА
ЖУРНАЛІСТИКИ І ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ
Реферат
на тему:
Писемність
та
система числення майя
Виконала:
КИЇВ
2011
ЗМІСТ
МАЙЯ
. Писемність
. Система числення
АЦТЕКИ
. Писемність
. Система числення
. Календар
МАЙЯ
1. ПИСЕМНІСТЬ МАЙЯ
Писемність майя являла собою систему
зі словесних і складових знаків. Найбільш ранні написи відносяться до III
століття до н. е. Термін «ієрогліфи» щодо писемності майя був застосований
європейськими дослідниками 18-го і 19-го століття, які вважали їх схожими на
єгипетську ієрогліфіку.
Як правило, символи були овальної
форми і являли собою малюнки, пов'язані з землеробством, що зображували
рослини, воду і вогонь, голови тварин, споруди, начиння, знаряддя праці,
частини людського тіла. Деякі знаки, особливо зображення тварин, вживалися
виключно як ідеограми. Існували комбінації двох або більше знаків, де один знак
міг зливатися або вписуватися в іншій.
Окремі символи групувалися в блоки
від одного до п'яти (як правило, два-чотири). Усередині блоку символи писалися
зліва направо і зверху вниз. Кожен блок зазвичай позначав іменник або дієслівну
фразу. Замість стандартної конфігурації блоків, майя іноді писали в один ряд,
колонку, у вигляді «L», або «T» - залежно від поверхні.
Сьогодні з близько 800 відомих
знаків розшифровано приблизно на 75 %, що дозволяє прочитати з тією чи іншою
мірою достовірності до 90 % написів, а також провести повноцінний аналіз
писемності майя.
Від іспанської інквізиції дивом
уціліли чотири рукописи майя. Шлях і обставини переміщення цих книг з рідних
місць до Європи невідомі. Достовірно відомо лише місця їхнього нинішнього
місцезнаходження.
Рукопис з 74 сторінок, що
зберігається в Дрездені (так званий «Дрезденський кодекс»). Довжина його
становить 3,56 метри, розмір сторінки - 20,5 ×
9 см.
З існуючих кодексів майя цей
вважається найпрекраснішим і найдавнішим. Він виділяється вишуканістю ліній і
дивовижним кольором.
Інший рукопис, що складається з 112
сторінок, зберігається в Мадриді («Мадридський кодекс»). Довжина його - 6
метрів, проте, у нього немає початку і кінця.
У ще гіршому стані фрагмент рукопису
на 24 сторінках, знайденний в архівах паризької бібліотеки. «Паризький кодекс»
має довжину 1,45 метрів, містить текст з 1600 ієрогліфів і численні зображення
божеств.
Четвертий рукопис - так званий
«Кодекс Гроле» - дуже погано зберігся і містить лише уривки тексту.
Безсумнівно, що більшість відомих
рукописів майя - це жрецькі требники, які вказують, коли і яким богам потрібно
приносити жертву. В основі кодексів - астрологічні і календарні таблиці, за
якими жерці передбачали час появи на небі планет.
Коли ієрогліфічне письмо було
заборонено іспанськими ченцями, а стародавні книги спалені, індіанці майя стали
записувати свої пророцтва, міфи, хроніки не ієрогліфами, а латинськими буквами.
Так у ХVI столітті відразу після конкісти з'явилися книги «Чилам-Балам», що
розповідають про історичне минуле та релігію майя. Так дійшов до наших днів
найважливіший літературний пам'ятник, єдиний твір епосу майя - «Пополь
Вух" ("Книга народів»).
У багатьох поселеннях майя перед
храмами встановлювалися ряди стел, написи на яких докладно розповідають про
правителів - з якого роду походив, коли народився і коли помер, які славні
діяння скоїв.
. СИСТЕМА ЧИСЛЕННЯ МАЙЯ
Система рахунку у майя базувалася не
на звичній десятковій системі, а на поширеній в месоамериканських культурах
двадцятеричній. Її витоки лежать в методі рахунку, при якому застосовувалися не
тільки десять пальців рук, а й десять пальців ніг. При цьому існувала структура
у вигляді чотирьох блоків по п'ять цифр, що відповідало п'яти пальцям руки і
ноги. Також цікавим є той факт, що у майя існувало позначення нуля, яке також
застосовувалося для позначення нескінченності. Так як нуль необхідний в
багатьох математичних операціях, але в той же час в античній Європі був
невідомий, вчені припускають, що майя мали високорозвинену культуру з високим
рівнем освіти.
Цифри майя складалися з трьох
елементів: нуля (знак мушлі), одиниці (крапка) і п'ятірки (горизонтальна
риска). Для запису цифр від 1 до 19 іноді також використовувалися зображення
божеств. Такі цифри використовувалися вкрай рідко, і збереглись лише на кількох
монументальних стелах.
<#"515284.files/image009.gif"> <#"515284.files/image010.gif">
Ацтеки користувалися двома
календарями, ритуальним, з 260 днів, і сонячним, який мав 18 двадцятиденних
місяців і 5 нещасливих днів.
Для запису дат 365-денного календаря
існував набір спеціальних знаків - 20 знаків для денного циклу і 13 цифрових
коефіцієнтів.
Дата складалася з комбінації знака
дня і цифрового коефіцієнта. Перший день року записувався як «1 Cipactli»,
другий - як «2 Ehecatl» і т. д. Після того, як тринадцятиденний цикл
закінчувався, слідував знак «1 Ocelotl», а після закінчення циклу днів коло
замикалося, і наступний день позначався як «8 Cipactl». Роки цього календарного
циклу іменувалися залежно від назви останнього дня останнього місяця
365-денного календаря. На практиці це призводило до використання в назвах року
тільки чотирьох знаків 20-денного циклу (Calli, Tochtli, Acatl, і Tecpatl). У
назві року також використовувалися цифрові коефіцієнти від 1 до 13. Для
розрізнення знаків циклу від днів 260-денного календаря, вони записувалися в
квадратній рамці.
Сонячний календар рідко
використовувався в манускриптах, і ніколи - на стелах і пам'ятниках.
Укладачі календаря - жерці -
керувалися цілою низкою складних правил. При цьому вони користувалися
спеціальними довідниками. Деякі з них дійшли до наших днів. Кожен з таких
довідників представляє собою цілу серію досить складних малюнків. Деякі малюнки
були кольоровими. Розібратися в значенні та розумінні цих загадкових зображень
допомогли вченим пояснювальні записи, зроблені деякими ченцями зі слів
індіанців після завоювання Мексики.