Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки

Контрольна робота

З курсу "Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків"

Студентки Адамчук С.М.

Перевірила: Мажар М.А.

Житомир 2010

1. Поняття господарських рішень та їх ознаки

Поняття "рішення" у науковій літературі трактується по-різному. Найчастіше воно розуміється і як процес, і як акт вибору, і як результат вибору. Рішення як процес характеризується тим, що воно, протікаючи у часі, здійснюється в декілька етапів (підготовка, формування, прийняття і реалізація). Воно містить у собі окремі, але тісно взаємопов’язані елементи: постановку мети та планування діяльності за кращою альтернативою її досягнення; розподіл часу, ресурсів і дій, необхідних для вирішення завдання; мотивацію чи спонукання до дій; координацію та регулювання процесу; здійснення обліку і контролю того, що зроблено, щоб переконатися, що результати відповідають наміченим планам. Етап прийняття рішень можна трактувати як акт вибору особою за допомогою визначених правил. Рішення як результат вибору являє собою розпорядження до дії (план роботи, варіант проекту).

Існування рішення як такого, передбачає наявність певних елементів: суб’єкта, що приймає рішення (керівник, менеджер, відділ, підприємство в цілому); об’єкта, що виконує рішення (підлеглий, відділ, підприємство в цілому); предмет рішення; мета та причини розробки рішення.

Господарське рішення (ГР) - це результат аналізу, прогнозування, оптимізації економічного обґрунтування та вибору альтернативи із сукупності варіантів досягнення конкретної цілі підприємства.

Загалом, господарське рішення характеризують наступні ознаки:

можливість вибору єдиної дії з безліч альтернатив (якщо немає альтернатив, то немає і вибору, а виходить, і немає рішення);

наявність мети (безцільний вибір не вважається рішенням);

необхідність вольового акту особи, що приймає рішення (ОПР) при його виборі, оскільки ОПР формує рішення через боротьбу думок і мотивів.

Господарські рішення мають місце при управлінні процесами, що здійснюються всередині організації, процесами взаємодії організації із зовнішнім середовищем, при безпосередньому управлінні організацією.

Сутність господарських рішень проявляється у різних аспектах, що засвідчують вплив цих рішень на економічні, організаційні, правові та технологічні інтереси підприємства. Економічна сутність має прояв у тому, що на розробку та реалізацію будь-якого рішення необхідні фінансові, матеріальні та інші витрати. Тому кожне рішення має реальну вартість, а його реалізація повинна приносити підприємству прямий чи опосередкований прибуток. Помилкове або невірно сприйняте підлеглими рішення, може привести компанію до збитків чи до банкрутства. Організаційна сутність полягає в тому, що для розробки та реалізації рішення підприємство повинно мати: необхідний персонал; документи, які регламентують повноваження, права, обов’язки та відповідальність працівників й самого підприємства; налагоджену систему контролю, а також здійснювати координацію роботи персоналу. Соціальну сутність закладено в механізмі управління персоналом задля узгодження їх діяльності всередині колективу. Правова сутність рішень полягає у можливості здійснення певних заходів в рамках законодавчого поля (виходячи з положень, представлених в законодавчих актах України, міжнародних зобов’язаннях, статутних та інших документів власне підприємства). Технологічна сутність рішень проявляється у можливості забезпечення персоналу, що здійснює розробку та реалізацію рішень, необхідними технічними, інформаційними ресурсами.

Рішення, що приймаються в господарській практиці, характеризуються різноманітністю. Необхідність класифікації зумовлена потребою у визначеності термінологічного апарата, виборі оптимальних методів прийняття й обґрунтування рішень.

Взагалі, господарське рішення повинно бути оптимальним, ефективним і результативним. Оптимальність ГР - властивість ГР бути найкращим. Ефективним є рішення, що приводить до потрібних і дієвих результатів. Результативним можна назвати рішення, реалізація якого приводить до остаточних результатів.

2. Сутність та принципи аналізу господарських рішень

Сутність та принципи аналізу господарських рішень підпорядковані законам діалектики та пов’язані зі специфічними принципами аналізу:

·принцип єдності аналізу та синтезу - розподіл певної проблеми на окремі складові елементи з наступним розглядом їх в цілому у взаємозв’язку та взаємозалежності;

·принцип відокремлення ведучої ланки (принцип ранжування проблем) та другорядних проблем передбачає постановку цілей та визначення способів її досягнення;

·принцип забезпечення порівнянності варіантів аналізу за різними характеристиками (обсяг, якість, строки виконання);

·принцип кількісного визначення;

·принцип оперативності та своєчасності.

Головна задача ОПР полягає в проведенні аналізу з забезпеченням максимального співставлення різних за своєю сутністю варіантів дій з урахуванням факторів - часу, якості об’єкту, інфляції, ризику, невизначеності тощо. Основні правила забезпечення порівняння альтернативних варіантів:

·кількість альтернативних варіантів повинна бути не менша двох; формування альтернативних варіантів повинно здійснюватися на основі умов забезпечення високої якості та ефективності господарських рішень;

·за базовий варіант рішення доцільно приймати найбільш новий за часом варіант; інші варіанти привести до базового за допомогою коригуючих коефіцієнтів;

господарське рішення економічний ризик

·для скорочення часу, підвищення якості рішення та зменшення витрат рекомендується широке застосування сучасних можливостей інформаційних технологій.

3. Основні методи аналізу господарських рішень

Метод порівняння. Порівняння - розгляд одного явища в зв'язку з іншим для встановлення подібностей чи відмінностей, переваг чи недоліків між ними. Метод дає можливість оцінити роботу фірми, визначити відхилення від показників, з якими здійснюється порівняння, встановити причин та виявити резерви.

Основні види порівнянь: порівняння звітних і планових показників; планових показників і показників попереднього періоду; щоденних показників роботи підприємства; порівняння з даними провідних підприємств, середньогалузевими даними тощо.

Індексний метод. Метод заснований на оперуванні відносними показниками, що виражають відношення рівня даного явища до його рівня в минулому чи до рівня аналогічного явища, прийнятого за базовий. Індекси - це відносні показники, що дозволяють розкласти за факторами відносні й абсолютні відхилення узагальнюючого показника, виявити вплив на досліджуваний показник різних факторів, виразити послідовність зміни певного економічного явища. В аналітичній роботі використовуються кілька форм індексів (агрегатна, арифметична тощо). Застосовується для аналізу складних явищ, певні елементи яких не можна виміряти кількісно (для оцінки виконання планових завдань, визначення динаміки явищ та процесів). Метод не дозволяє розрахувати абсолютні відхилення узагальнюючого показника при наявності більше двох факторів.

Балансовий метод. Співставлення взаємопов'язаних показників господарської діяльності з метою оцінки їх взаємного впливу, визначення резервів підвищення ефективності виробництва. При застосуванні балансового методу зв'язок між окремими показниками виражається у формі рівності підсумків, отриманих в процесі різних співставлень. Метод широко використовується в бухгалтерському обліку, статистиці, плануванні, при аналізі економічної діяльності.

Метод ланцюгових підстановок. Метод використовується для розрахунку впливу окремих факторів на відповідний загальний показник чи функцію. Дозволяє одержати ряд проміжних значень узагальнюючого показника послідовною заміною базисних значень факторів на фактичні. Різниця двох проміжних значень узагальнюючого показника в ланцюзі підстановок дорівнює зміні узагальнюючого показника, викликаній зміною відповідного фактору. При використанні методу варто забезпечувати строгу послідовність підстановки, оскільки довільна зміна кількісних і якісних показників приводить до невірних результатів. Чим істотніше відхилення фактичних показників від планових, тим більше розходжень в оцінці факторів, розрахованих з різною послідовністю підстановки.

Графічний метод. Графік - геометричне зображення функціональної залежності за допомогою ліній на площині, що показує істотні зв'язки і відносини. На графіках зручно знаходити значення функцій за відповідним значенням аргументу. Графічний метод виступає засобом ілюстрації господарських процесів, розрахунку сукупності показників, оформлення результатів аналізу. Широко застосовуються сіткові графіки, "дерева рішень", що відносяться до графо-математичних методів.

Факторний аналіз. Передбачає встановлення сили впливу факторів на функцію або результативну ознаку (корисний ефект машини, елементи сукупних витрат) з метою ранжування факторів для розробки плану організаційно-технічних заходів щодо поліпшення функції.

Функціонально-вартісний аналіз. Аналіз спрямований на підвищення корисного ефекту на одиницю сукупних витрат. Задачі ФСА: досягнення найкращого співвідношення між ефективністю роботи апарата управління та витратами на його утримання; зниження собівартості продукції, що випускається, і підвищення її якості; підвищення продуктивності праці управлінських працівників і робітників виробничих підрозділів; оптимізація використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; скорочення чи усунення браку.

4. Сутнісно-змістова характеристика ризику

З розвитком ринкових відносин здійснення підприємницької діяльності відбувається в умовах зростаючої невизначеності. Саме невизначеність стану зовнішнього та внутрішнього середовища змушує підприємця приймати на себе ризик, який може обумовлювати як виграш, так і втрати.

Вважають, що термін "ризик" - грецького походження, який бере початок від таких слів, як ridsikon, ridsa - стрімчак, скеля і пов’язується, у першу чергу, з появою небезпеки або непевності в будь-якій сфері господарської діяльності та суспільно-економічного життя. У сучасній західній економічній літературі розглядають дві теорії ризику: класичну та неокласичну.

Істотним недоліком класичної теорії, на думку її критиків, вважається обмеженість розуміння сутності ризику та його економічного змісту. Згідно з положеннями даної теорії, ризик є чинником формування лише частини прибутку. Противники неокласичної теорії ризику наголошують на тому, що вона не враховує фактору задоволення від ризику, згідно з яким підприємець може піти на великий ризик.

Говорячи про існування проблеми ризику у вітчизняній економіці, слід зазначити, що у 20-х роках ХХ ст. в Росії було прийнято ряд законодавчих актів, які містили поняття "виробничо-господарського ризику". Але з середини 30-х років "ризик" було оголошено буржуазним поняттям, явищем капіталістичного господарства, непридатним для соціалістичної економіки. Це мало сенс, хоча повністю з цим не можна погодитися за таких обставин: в умовах командної економіки існувала невизначеність, пов’язана з наявністю експортно-імпортних операцій (місцеві товаровиробники продавали свою продукцію на зовнішньому ринку та купували необхідні товари, стикаючись, таким чином, з зовнішньоекономічними ризиками); завжди був ризик невиконання державних планів, що встановлювалися у наказовому порядку. Характерним для того періоду було існування ситуації, за якої при прийнятті економічних рішень суб’єктами господарської діяльності, останні не несли відповідальності у випадку його реалізації, а перекладали його на суспільство в цілому. Відсутність зацікавленості в результатах економічних рішень, і була причиною відсутності ризику як такого. У порівнянні з ринковою економікою у плановій економіці, об’єктом ризику виступала держава, що встановлювала і доводила до первинних ланок народного господарства планові завдання, визначала правила і норми, у межах яких відбувалася виробничо-господарська діяльність підприємств. У Радянському Союзі в 50-ті роки здійснювався серйозний розвиток математичного апарату аналізів ризику стосовно теорії планування експерименту в технічних та природничих галузях знань. Перші спроби поновити використання теорії ризику в управлінні діяльністю підприємства в умовах планової економіки відносяться до періоду появи російськомовного видання монографії угорських економістів на чолі з Т. Бачкай "Господарський ризик і методи його вимірювання". Ними було продовжено розвиток ідей неокласичної теорії ризику, обґрунтовано необхідність врахування ризику в процесі прийняття господарських рішень навіть у відносно стабільному середовищі планової економіки. Але існування ідеологічних міркувань стримувало подальший розвиток подібних праць.

Зростання на початку 90-х років інтересу до прояву ризику в діяльності вітчизняних підприємств пов’язано з проведенням в країнах колишнього СРСР економічної реформи. В умовах демонополізації, приватизації, появи вільного підприємництва, формування ринкового середовища все частіше стали виникати неясність і невпевненість в отриманні очікуваного кінцевого результату. Стало зрозумілим, що ризикованість є невід’ємною умовою ринкової економіки. Ризик став однією зі складових успішного бізнесу, на який бізнесмени мають право відповідно до законодавства всіх цивілізованих країн. Перейшовши на шлях ринкових відносин, відповідні поправки до законодавства прийняла й Україна. Підприємницьку діяльність в Україні регулюють чотири основні документи: Конституція, Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс і Господарський кодекс.

На сьогоднішній день має місце неоднозначність у тлумаченні поняття "ризик" вітчизняними та зарубіжними вченими. Так, ми виділяємо такі підходи до інтерпретації даної категорії:

· ризик - це ймовірність (можливість) отримання (тільки) небажаного результату (наприклад, ймовірність втрати суб’єктом господарювання частини своїх прибутків або (чи тільки) імовірність сприятливого позитивного результату вдача, шанс для отримання додаткового прибутку (можливість отримання значної вигоди в результаті здійснення підприємницької діяльності.

· ризик - невизначеність майбутнього стану, внутрішнього та зовнішнього середовища, невпевненість у результаті;

· ризик - це діяльність, пов’язана з подоланням невизначеності у ситуації неминучого вибору, в процесі якої є можливість кількісно та якісно оцінити ймовірність досягнення передбачуваного результату та відхилення від цілі.

Першопричиною, необхідною умовою виникнення підприємницьких ризиків виступає невизначеність результатів діяльності. Слід зазначити, що більш як сто років триває наукова дискусія щодо взаємовідношення понять "ризик" та "невизначеність". Так, ще економісти неокласичної школи (кінець XIX - початок XX століть) ототожнювали ризик з невизначеністю. Представники неокейнсіанського напряму, навпаки, розрізняли категорії "ризик" та "невизначеність", що пов’язано з умовою: відомі чи ні суб’єкту, що приймає рішення, кількісні імовірності появи визначених подій. Якщо ризик характерний для економічних систем з масовими подіями, то невизначеність має місце, як правило, в тих випадках, коли імовірності наслідків доводиться визначати суб’єктивно через відсутність статистичних даних за попередні періоди [30]. На сучасному етапі більшість вчених-економістів дотримуються думки, згідно з якою поняття "ризик" та "невизначеність" не є тотожними. В ситуаціях ризику ми можемо використовувати об’єктивні значення ймовірностей для статистичного прогнозування (ймовірність можна визначити на підставі попереднього періоду), в той час, як у ситуаціях з невизначеністю використовується ймовірність як суб’єктивна оцінка можливих наслідків.

Рішення, які неможливо запрограмувати, зазвичай приймаються в незвичайних, нестандартних ситуаціях. Більшість реальних господарських рішень знаходяться посередині. Всі рішення приймаються в умовах з присутністю ризикових обставинах. Чим вищий рівень управління, тим, як правило, стрілка конкретних рішень схиляється в бік невизначеності та наростання ризику.

Задача.

Крок 1.

Критерії:

) Швидкість скачувань;

) Якість підключення:

) Фінансові умови.

Альтернативи:

Крок 2.

Характеристика критеріїв:

1.       Швидкість скачувань.

2.       Якість підключення. Полягає у тому як швидко працівники провайдера зможуть підключити інтернет та вартість підключення.

.        Фінансові умови. Плата за надані послуги.

Крок 3.

Описання альтернатив:

Провайдер А. Підключення інтернету здійснюється на наступний день після подачі заявки, підключають інтернет безкоштовно, швидкість скачувань становить 100мбіт/с на перші 100Мб, безлімітний тарифний план коштує 99,00грн/міс.

Провайдер Б. Підключення інтернету здійснюється на наступний день після подачі заявки, вартість підключення становить 120,00грн, швидкість скачувань становить 1мбіт/с, безлімітний тарифний план коштує 100,00грн/міс.

Крок 4.

Побудова матриці попарних порівнянь (для рівня 2).

Розрахунки:

А1==1,565

А2==0,622

А3==1,052

А1==х1==0,483

А2==х2==0, 192

А3==х3==0,325.

Побудова матриці попарних порівнянь (для рівня 3).

Розрахунки:

А1==1,654

А2==0,962

А3==0,611

А1==х1==0,513

А2==х2==0,298

А3==х3==0,189.

А1==1,654

А2==0,611

А3==0,962

А1==х1==0,513

А2==х2==0,189

А3==х3==0,298

А1==1,017

А2==1,019

А3==0,965

А1==х1==0,339

А2==х2==0,340

А3==х3==0,032.

5. Розрахунок глобальних або загальних пріоритетів