Відображення методологічних і організаційних основ обліку готової продукції сільськогосподарського виробництва

Відображення методологічних і організаційних основ обліку готової продукції сільськогосподарського виробництва

ВСТУП

В умовах ринкової економіки значну роль відіграє бухгалтерський облік, без знання якого неможливо ефективно керувати підприємством.

Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними товаровиробниками, перемогти в якій зможуть ті із них, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів.

Облік не пасивно відображає господарські процеси, що відбуваються на підприємстві, а активно впливає на них, контролює законність, доцільність і ефективність використання виробничих ресурсів. Тому проблема вдосконалення системи бухгалтерського обліку стоїть дуже гостро.

Актуальність цього питання поширюється на весь спектр народного господарства. Не є виключенням і сільськогосподарське виробництво, якому належить важливе місце в розвитку економіки України і, перш за все, в продовольчому забезпеченні населення.

До особливостей сільського господарства належить сезонний характер виробництва, що викликає необхідність мати запаси (насіння, корми, добрива, паливо-мастильні матеріали тощо). Тому обліку в цій галузі народного господарства притаманні особливі, тільки для неї властиві риси.

Розвиток ринкових відносин в економіці держави об’єктивно веде до полярності інтересів між виробниками, споживачами та державою.

Сільському господарству належить важливе місце в розвитку економіки України і перш за все в продовольчому забезпеченні населення.

Облік виробництва сільськогосподарської продукції, контроль за збереженням вирощеного урожаю і виробленої продукції тваринництва, дасть можливість успішно вирішувати задачі, що стоять перед виробниками.

В умовах переходу на ринкові відносини в сільському господарстві відбулися значні зміни. Велика увага приділяється проблемі екологізації виробництва. Головним критерієм виробництва стали якість і конкурентноздатність продукції.

У розвитку національної економіки України важливим є правильна організація бухгалтерського обліку та звітності, яка ведеться на підприємствах. Від правильного та раціонального підходу до бухгалтерського обліку залежить вся діяльність підприємства.

У діючі нормативні документи часто вносяться зміни і доповнення, що у силу різних обставин не завжди доводяться до платників податків. Тому з'являються порушення (часом ненавмисні) у дотриманні вимог чинного законодавства. Це посилює необхідність в аудиті, як формі недержавного контролю за діяльністю підприємств.

Аудит передбачає консультації з питань організації і ведення бухгалтерського обліку, що проводяться з метою поліпшення обліку і звітності на підприємстві та підвищення ефективності його господарської діяльності. Основою господарської діяльності є матеріальні цінності: виробничі запаси, готова продукція, товари. Тому необхідно приділити значну увагу проблемі організації аудиту їх надходження, збереження та використання.

В умовах жорсткої конкуренції набуває значення швидка обробка інформації та можливість вільної орієнтації у сукупності економічних даних підприємства. Ефективне рішення цих питань при великому обсязі інформації не можливе без використання комп'ютерних систем автоматизації бухгалтерського обліку. Тому розгляд цієї проблеми включено до складу дипломної роботи.

Метою написання дипломної роботи магістра є відображення методологічних і організаційних основ обліку готової продукції сільськогосподарського виробництва та надання конкретних пропозицій щодо вдосконалення бухгалтерського обліку і аудиту готової продукції сільськогосподарського товаровиробника на базі прогресивних форм і методів їх здійснення.

Серед завдань, поставлених при написанні дипломної роботи магістра можна виділити наступні: опрацювання наукових видань, публікацій і авторських робіт, присвячених проблемі організації і ведення обліку готової продукції, а також, проблемі проведення аудиту продукції сільськогосподарського виробництва; розкрити зміст нормативних документів, щодо регламентації цього питання; ознайомитись, проаналізувати і висвітлити стан обліку та контролю готової продукції в досліджуваному господарстві, намітити можливі шляхи вдосконалення.

Як бачимо облік наявності та руху сільськогосподарської продукції є невід’ємною та важливою частиною бухгалтерського обліку в цілому на підприємстві, а отже, правильна, точна та раціональна організація бухгалтерського обліку готової продукції с-г виробництва є важливим питанням облікової політики підприємства.

Об’єктом дослідження було обрано СТОВ «Полісся» Борзнянського району Чернігівської області.

Підприємство є платником фіксованого сільськогосподарського податку і спеціалізується на виробництві зерна і молока .

При написанні дипломної роботи магістра застосовувались метод аналізу і синтезу, метод порівняння і статистичний метод.

Джерелами написання даної дипломної роботи магістра були: нормативно - правова база, спеціальна література з теми дослідження, первинні та зведені документи, регістри аналітичного і синтетичного обліку та річні звіти за 2004 - 2006 роки.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО - МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ І АУДИТУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

1.1    Готова продукція як економічна категорія

Готова продукція - це продукція (виріб, напівфабрикат, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), відповідає затвердженим умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад або замовникові-покупцеві відповідно до діючого порядку прийняття продукції.

Готова продукція - це матеріальний результат виробничої діяльності підприємства. Крім випуску речовинної продукції (хліба, одягу, взуття тощо), підприємство, може виконувати певні роботи для інших підприємств або надавати їм послуги. Наприклад, ремонтні роботи, перевезення вантажів своїм автотранспортом для інших підприємств і тому подібне. На відміну від речовинної продукції, під якою розуміється вираз "готова продукція", цей вид продукції називають "виконані роботи та послуги". Таким чином, продукція підприємства може складатися з готової продукції та виконаних робіт та послуг.

Усі елементи виробничого процесу - сировина, матеріали, паливо та інші, які перебувають на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво.

Готова продукція на підприємстві проходить такі стадії:

-    виготовлення і випуск з подальшою передачею на склад;

-        зберігання продукції на складі підприємства;

         відпуск продукції зі складу для внутрішніх потреб підприємства чи реалізації на сторону.

Готова продукція може мати, а може і не мати кількісні та якісні характеристики (кг, шт., сорт тощо). Але у всіх випадках продукція повинна мати вартісну характеристику. Продукція, яка має кількісні та вартісні характеристики, може бути здана на склад, а звідти буде здійснюватися її відвантаження (передача) та реалізація покупцеві. На окремих підприємствах (фермерських господарствах), готова продукція не передається на склад, а накопичується безпосередньо у виробництві, звідти здійснюється її відвантаження (або передача) покупцеві та реалізація. Не передбачає стадії зберігання на складі й продукція, що не має кількісних характеристик (виконані роботи, надані послуги, посередництво тощо).

На сільськогосподарських підприємствах під готовою продукцією відповідно до П(С)БО № 9 [63] розуміють товарну продукцію рослинництва, тваринництва, промислових та обслуговуючих виробництв, продукцію переробки, закуплену у громадян для подальшої переробки, що відповідає затвердженим стандартам.

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку № 291 [27] передбачає облік й узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції. Згідно з інструкцією під сільськогосподарською розуміють продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад в дитячі садки, їдальні тощо); продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах як корм або для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, яка вирощена для годівлі худоби, наприклад зелену масу, корм, плоди тощо, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій; насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені, призначені для закладання та ремонту власних насаджень.

У бухгалтерському обліку готова продукція має оцінюватися за фактичною собівартістю, яка може бути визначена тільки після зібрання всіх затрат та калькулювання. Разом з тим виникає потреба в щоденному обліку наявності й руху готової продукції та визначенні її вартісних характеристик. Тому в поточному обліку готова продукція оцінюється за прийнятими на підприємстві "твердими" обліковими цінами. Ними можуть бути середньорічна, планова собівартість, оптово-розрахункова, договірна ціна або фактична собівартість.[11]

Якщо готова продукція оцінюється не за фактичною собівартістю, то відокремлено від фактичної собівартості облічується відхилення. Оцінка продукції за "твердими" обліковими цінами дає можливість вести постійне спостереження за кількісними та вартісними параметрами процесів випуску та реалізації продукції. Тверді облікові ціни є основою побудови бухгалтерського обліку готової продукції на складах за оперативно-бухгалтерським методом.

Калькулювання - це визначення розміру витрат в грошовому виразі, які припадають на калькуляційну одиницю. За допомогою калькулювання обчислюють собівартість придбаних матеріалів, виконаних робіт, готової продукції тощо.

Фактична собівартість продукції необхідна для визначення фактичних результатів діяльності господарства, ціноутворення, визначення ефективності технологічних та організаційних рішень, встановлення раціональності затрат та інше. При побудові обліку затрат за нормативним методом обов'язково обчислюють нормативну собівартість продукції. Собівартість продукції розраховується за калькуляційними елементами - статтями затрат. Статті затрат - це галузевий аспект побудови обліку, на різних підприємствах вони можуть бути різними і залежать від потреб управління.

Якщо об'єкт калькуляції - собівартість продукції (виробу, послуги або роботи), то калькуляційними одиницями стосовно готової продукції можуть бути сукупна собівартість, тобто собівартість усієї продукції, яку випустило господарство, його виробничий підрозділ (цех, бригада, дільниця); собівартість натуральної одиниці виміру - кількісної (шт., кг) або якісної (сухі речовини, вологість тощо). Ці одиниці виміру виступають послідовно у калькуляційну. Для того щоб обчислити собівартість окремого виду продукції, потрібно знати собівартість супутньої продукції. Неможливо визначити собівартість натуральної одиниці виміру, якщо попередньо не визначена собівартість окремого виду продукції.

Разом з тим слід мати на увазі, що калькуляційний процес не включає усієї складності калькуляцій в господарстві, оскільки крім основної продукції господарство повинне калькулювати також продукцію допоміжного виробництва, яка використовується основним виробництвом, а також калькулювати напівфабрикати, якщо вони випускаються для реалізації.

Собівартість продукції обчислюється за допомогою окремих способів, що залежать від наявності або відсутності тих чи інших факторів калькулювання. Основним вихідним елементом будь-якого виробництва є готова продукція. Разом з тим результатом виробничого процесу може також бути побічна продукція, можуть мати місце відходи виробництва, припущений брак. Крім того, безперервність технологічного процесу, особливості його організації вимагають рахуватися з наявністю незавершеного виробництва.[72]

Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політики підприємства, в частині оцінки запасів при їх вибутті. При цьому можуть застосовуватися методи, передбачені П(С)БО 9 “Запаси”.

При відображенні продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, - первісна вартісна (по дебету рахунку 901 “Собівартість реалізації готової продукції”), та оцінка, що визначається за домовленістю сторін (по кредиту рахунку 701 “Дохід від реалізації готової продукції”).

Згідно з П(С)БО 9 запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застарілі, або іншим чином втратили первісну очікувану вигоду. Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат. Сума на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих, або тих, що не вистачає) запасів списується на витрати звітного періоду.[70]

1.2 Нормативне регулювання обліку готової продукції сільськогосподарського виробництва

облік аудит готова продукція

Основними нормативними документами, діючими в Україні, і які повинні застосовуватись на всіх підприємствах при організації бухгалтерського обліку наявності та продукції с-г виробництва є:

1.       Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» № 996-XIV від 16.07.99р. - визначаються правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. [18]

2.       Інструкція про застосування плану рахунків та План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджені наказом Міністерства фінансів України 30.11.99р. за № 291. [27]

.        Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11.08.94 р. визначає основні завдання інвентаризації, порядок її проведення та порядок оформлення результатів інвентаризації. [28]

4.       Методичні рекомендації з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) с-г підприємств, затверджені наказом МАПУ від 18.05.2001р. №132 [47]

.        Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджені наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99. Цим стандартом визначається мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. [61]

6.       Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджений наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99. - визначає зміст і форму балансу та загальні вимоги до розкриття статей балансу. [62]

7.       П(С)БО 9 “Запаси” затверджено наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.99 р.;[63]

8.       П(С)БО 16 “Витрати”, затверджено наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.99 р.[64]

9.       П(С)БО 30 “Біологічні активи”, затверджено наказом Міністерства фінансів України №790 від 18.11.2005р. [65]

Основним законом , який регулює ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності на підприємствах є Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні“ № 996-XIV від 16.07.2000р. зі змінами та доповненнями.[19]

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.99 визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності. Відповідно до цього положення до складу запасів входить готова продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з П(С)БО 9 первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”. Тобто до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

П(С)БО 9 також визначає методи оцінки запасів при вибутті. Запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.[63]

Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій № 291 дає визначення готової продукції як продукції, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам. Для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства інструкцією передбачається рахунок 26 “Готова продукція”.[27]

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції інструкцією передбачається рахунок 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”.

Продукція сільськогосподарського виробництва поточного року обліковується за плановою собівартістю, яку в кінці звітного періоду доводять до фактичної собівартості. Підприємства, які не обчислюють собівартість продукції, наприклад фермерські господарства, беруть її на облік за поточними (діючими на момент складання звітності) цінами. Різниця між фактичною і плановою собівартістю готової продукції, яка виявляється в кінці року, відноситься пропорційно на рахунок продукції і на інші рахунки, на які ця продукція була списана протягом року.

За дебетом рахунку 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" відображається надходження сільськогосподарської продукції, за кредитом - вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо.

На цьому рахунку обліковують продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад в дитячі садки, їдальні тощо); продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах як корми або для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, яка вирощена для годівлі худоби, наприклад зелену масу, корм, плоди тощо, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій; насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені для закладання та ремонту власних насаджень.[49]

Аналітичний облік продукції сільськогосподарського виробництва ведеться за видами продукції.

Організація та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу здійснюється відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики “Про затвердження регістрів та Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу” № 49 від 07.03.2001, що затверджує регістри журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку та методичні рекомендації з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу.

Відповідно до методичних рекомендацій облік наявності та руху виробничих запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, готової продукції та товарів матеріально-відповідальні особи ведуть в місцях зберігання в “Картках складського обліку” (ф. М-17) або “Книгах складського обліку” (ф. № 40) в кількісному виразі за видами і сортами цінностей.[50]

Щомісяця, в строки, передбачені графіком документообороту, матеріально-відповідальні особи складають “Звіт про рух матеріальних цінностей” (ф. № 121) у двох примірниках і разом з виправдними документами передають до бухгалтерії. Після перевірки другий примірник звіту, підписаний бухгалтером, повертають матеріально-відповідальній особі. Звіт про рух матеріальних цінностей складають окремо по кожному синтетичному рахунку (субрахунку). Матеріально-відповідальні особи заповнюють тільки кількісні показники звітів, а їх таксування здійснюють в бухгалтерії згідно з П(С)БО 9 “Запаси” та П(С)БО 16 “Витрати”. Оприбуткування цінностей здійснюється за первинною вартістю в залежності від каналів надходження, а оцінка вибуття запасів залежить від вибраного методу оцінки, визначеного сільськогосподарським підприємством самостійно в наказі “Про облікову політику підприємства”. По запасних частинах і ремонтних матеріалах звіти складають тільки в грошовому вимірнику.[72]

Дані про наявність і рух матеріальних цінностей в грошовому виразі за місцями зберігання (матеріально-відповідальних особах) узагальнюються за місяць в розрізі синтетичних рахунків (субрахунків) в Журналі-ордері № 10.1 с.- г., який об’єднано з відомістю.

Кредитові обороти по синтетичних рахунках (субрахунках) по обліку готової продукції з Журналу-ордера № 10.1 с.-г. переносять в Головну книгу.

Аналітичний облік матеріальних цінностей у бухгалтерії підприємства ведуть у сальдових відомостях на підставі перевірених та протаксованих Звітів про рух матеріальних цінностей. Сальдові відомості можуть бути двох варіантів ф. № 41 та ф. № 41а. При першому варіанті сальдову відомість ф. № 41 відкривають і ведуть по матеріально-відповідальних особах. При другому варіанті сальдову відомість ф. № 41а ведуть в цілому по господарству з розшифровкою по матеріально-відповідальних особах. Варіант сальдових відомостей вибирає головний бухгалтер.

Підсумки залишків по синтетичних рахунках (субрахунках) сальдової відомості звіряють з даними про залишки матеріальних цінностей, відображених в Журналі-ордері № 10.1 с.-г. та відомості (дебет рахунків) в розрізі матеріально-відповідальних осіб. Залишки виробничих запасів, МШП, готової продукції та товарів в Журналі-ордері № 10.1 с.-г. та відомості узгоджують з підсумковими даними сальдових відомостей по кожному синтетичному рахунку (субрахунку).[37]

Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, для підтвердження правильності та достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, передбачено проведення підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями незалежно від форм власності інвентаризації майна, коштів і фінансових зобов’язань.[18]

Порядок проведення інвентаризації регламентується Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків від 26 травня 2000 р. № 115 (із змінами і доповненнями).[28]

1.3 Теоретико-методологічні основи обліку і аудиту готової продукції

Проблема вдосконалення організації та ведення бухгалтерського обліку завжди є актуальною. Гостро стоїть це питання і сьогодні. Довгі роки кризи в аграрному секторі відкинули сільське господарство на десятки років назад. Перед сільськогосподарськими працівниками постало питання - утримати призупинений спад виробництва, прискорити процес реформування на селі і на цій основі організувати сучасне ефективне виробництво, що не лише забезпечить суспільство продукцією сільського господарства , а й дасть можливість отримувати від своєї діяльності справжні доходи.

Виконання вище поставленого завдання можливе лише за рахунок відображення усіх галузей сільського господарства .Проте воно переживає нині не найкращі часи .

Як результат виробничої діяльності кожного підприємства виступає готова продукція, що поділяється :

·   Готова продукція рослинництва;

·        Готова продукція тваринництва;

Перш за все, стоїть проблема необхідності впровадження стандарту для сільськогосподарської продукції.

Особливу увагу у цьому стандарті слід приділити специфічним(притаманним лише сільському господарству) чинникам, найголовнішими серед яких є біологічні активи, тобто групи рослин і тварин, що утримуються завдяки їхній здатності до відтворення та само відтворення.

Створення і запровадження національного положення(стандарту) бухгалтерського обліку в сільському господарстві допоможе удосконалити та гармонізувати існуючу практику обліку, що застосовується для визнання, вимірювання, подання та розкриття у фінансовій звітності фінансових результатів, подій та операцій, пов”язаних із сільською діяльністю.

Прийняття цього стандарту також дасть змогу об”активно визначити фінансовий стан, ліквідність, результати діяльності сільськогосподарського підприємства, рівень ризику та прибутковості при володінні різними класами біологічних активів.

На думку вчених Жук.В.М., Рима.,Грачова., Сук.Л., у зв”язку з веденням П(С)БО 30”Біологічні активи” залишається багато невирішених питань з веденням бухгалтерського обліку, зокрема оцінкою біологічних активів.

Найбільш доцільною є внесення змін до П(С)БО 30:

· по- перше , мати можливість застосовувати для оцінки серед іншого і планову собівартість сільськогосподарської родукції з калькулюванням в кінці року до фактичної.

Оскільки калькуляція є важливим елементом методом бухгалтерського обліку , наші підприємства повинні мати право , як і підприємства в інших галузях, оцінювати свої активи, в тому числі, і за плановою та фактичною собівартістю їх виробництва .Те, що зміст П(С)БО 30 і метод рекомендації не передбачає такої можливості є теоретично не обґрунтованим і крім того, обмежує визначені законодавством право щодо облікової політики сільськогосподарських підприємств ;

· по- друге , Міністерству аграрної політики України доцільно було б централізовано на регіональному рівні на кожну звітну дату доводити до підприємства ціни активного ринку на біологічні активи та сільськогосподарську продукцію .Для цього потрібно затвердити Методику визначення таких цін та зорганізувати управління агропромислового розвитку при облдержадміністрації на відповідну роботу[52].

Для обліку готової продукції сільськогосподарських підприємств Планом рахунків передбачено рахунок 27”Продукція сільськогосподарського виробництва”. Він використовується для обліку наявності та руху сільськогосподарської продукції, яка призначена для продажу на сторону, невиробничого споживання, виробничих цілей, побічної продукції . У плані рахунків не виділено субрахунків до рахунка 27 , а лише зазначається, що субрахунки ведуться за видами продукції.[45]

Харитонова Л.[74] пропонує наступний перелік субрахунків до рахунку 27:

- готова продукція рослинництва;

- готова продукція тваринництва;

- готова продукція промислових підрозділів;

Аналітичний облік ведеться в розрізі видів продукції, а також по матеріально - відповідальним особам.

Сук Л.К.,[69] у свою чергу, пропонує ввести такі субрахункі :

- готова продукція;

- корми;

-насіння;

- органічні добрива;

По субрахунку 271 обліковується отримана з виробництва продукція : зерно, молоко, овочі, яйця, мед, тощо. Після доробки продукції і чіткого визначення її подальшого використання , продукція з субрахунку 271 записується на субрахунок 272 - корми. На субрахунку 271 залишається продукція для реалізації , а також та, використання не визначена.

Структура товарної продукції залежить від спеціалізації господарства. Готова продукція знаходиться у постійному русі, тому необхідний досконалий її облік.

Не дивлячись на те, за останні роки пройшли зміни в плані рахунків, облікових регістрах та звітності, бухгалтерський облік ще не взмозі забезпечити своєчасне відображення всіх господарських операцій при списанні трудових витрат на його ведення. Облік потребує первинних документів. Багато авторів вносить свої пропозиції по удосконаленню бухгалтерського обліку та його регістрів.

Коміренко Л.В., [34] вносить свої пропозиції по удосконаленню первинних документів обліку готової продукції . На його думку , документуванням мають бути охоплені всі господарські операції, що передають збиранню й заготівлі зерна та супроводжують їх.

Первинний облік врожаю сільськогосподарських культур представлений рядом форм, замість яких доцільно застосовувати тільки дві :”Реєстр відправки зерна та іншої продукції з поля” у якому буде фіксуватися весь обсяг продукції. Завдяки чому зникне потреба заповнення громіздких, застарілих форм документів, які мають зайві реквізити.

Сук П. Л.,[68] пропонує доповнити лімітно-забірну картку (ф№117) .В якості вдосконалення графи напроти графи “Дата відпуску” поділити по вертикалі на дві . В першій слід записувати номер транспортного засобу, в яке навантажується для перевезення матеріальні цінності, а в іншій - результати зважування (вага, брутто, нетто) із-за відсутності цих реквізитів матеріально відповідальні особи змушені спочатку робити примітки в записничку.

Автор Коміренко В., [34] вважає доцільним поєднати “Журнал обліку робіт і затрат” з “Обліковий лист тракториста - машиніста”, в один і назвати цей реєстр “Обліковий лист тракторів”, де на лицевій стороні вказувати найменування сільськогосподарського підприємства і шифр відділення, бригади, найменування культур. Характерним буде те , що на відміну від “Облікового листа тракториста - машиніста” в вищенаведеному документі облік буде вестися і по кожному трактористу - машиністу, і по кожній культурі , що вирощується.

Так у рослинництві необхідно досягти точного обліку урожаю від поля до кормів, а у тваринництві - якісного й оперативного обліку виробленої продукції й контролю за її якістю на шляху руху від виробників до покупців. Які ж на основні недоліки первинного обліку продукції рослинництва?

На думку Лавриненко Л.[38] первинний облік надходження продукції зернових культур можна здійснювати кількома варіантами.

Перший варіант .Він полягає у використанні путівок з поля (ф№77а). Для узагальнення даних з надходження зерна ведеться “Реєстр приймання зерна та іншої продукції з поля (ф№78).

Другий варіант. Цей варіант полягає у використанні “Реєстрів відправки зерна та іншої продукції з поля (ф№77).

На підставі третіх примірників путівок або Реєстрів зав током щодня складає “Відомість руху зерна та іншої продукції “ за ф№80 . Зерно в кількісному вираженні обліковує в Книзі складського обліку ф№40, або Картці складського обліку матеріалів ф№ М-17.

Третій варіант. За цим варіантом надходження зернової продукції обліковується за допомогою - талон водія ф№77б , талон комбайнера ф№77В. талон реєструють в Журналі виданих талонів (ф№118).

Сук Л.К.,[70] пропонує для контролю в рослинництві ввести план - звіт , в якому записувати планові і фактичні витрати на виконання робіт. Для проведення такого контролю застосовують Журнал обліку прямих витрат і оперативного контролю по видах робіт в рослинництві.

Автор Жам”янова Н.Ц., пропонує удосконалити форму виробничого звіту. В ньому слід надавати дані про посівні і зібрані площі , а також показники, які характеризують роботу трактора власного та залученого зі сторони.

Огійчук М.К.,[50] пише, що порядок організації аналітичного обліку виробництва при варіанті журнально - ордерної форми, який застосовувався раніше, визиває багато зауважень. Запропоновано два варіанти ведення аналітичного обліку.

При першому варіанті йог ведуть в єдиному для всіх виробництв, де є можливість здійснювати облік по окремих аналітичних рахунках в розрізі затвердженої номенклатури статей витрат за місяць і наростаючим підсумком з початку року .

В випадку другого варіанту нагромадження підсумків витрат і виходу продукції з початку року здійснюється в книзі обліку витрат виробництва.

Рух сільськогосподарської продукції, палива - мастильних матеріалів обліковують в слідуючих документах : відомість руху молока (ф№114) , відомість руху зерна і іншої продукції (ф№80) , звіт про рух палива і мастильних матеріалів (ф№120). Багато реквізитів цих форм мають багато спільного. Тому автор пропонує уніфікований документ, Коміренко В [34], який розроблений ним на підставі цих документів - Відомість руху продукції. Він складається з двох частин - лівої та правої. В них відповідно відображається надходження продукції та її витрати. Рух обліковується щоденно з виведенням залишків на кінець дня і наростаючим підсумком за визначену кількість днів.

Готовою продукцією тваринництва є молоко, яйця, мед, та інша. Також до продукції тваринництва відносять приплід, привіс, приріст, порядок оприбуткування яких розглядається при обліку тварин на вирощуванні і відгодівлі.

Первинним документом для обліку надоєного молока є “Журнал обліку надою молока”(ф№112). Цей документ веде завфермою, обліковець.

Дані про надоєне молоко записуються після кожної дойки. В журналі зазначають вагу надоєного молока та його жирність по групах корів. Журнал ведеться на протязі 15 днів, а потім він подається до бухгалтерії. Продаж молока молокозаводам оформляється товарно - транспортною накладною (ф№1 ТН(МС)). Накладна складається в 4-5 примірниках.

Згідно Інструкції №176 [29], товарно - транспортна накладна форми 1ТН(МС) - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання молочної сировини господарствам або молокоприймальним пунктом, що здійснює відпуск цієї сировини , а також оприбуткуванням її молокоприймальним пунктом або молокопереробним підприємством - одержувачем , для оперативного і бухгалтерського обліку товарно- матеріальних цінностей в межах України.[35]

Дані про рух молока на фермі щодня записуються у зведеному документі - відомість руху молока (ф№114), яку після закінчення звітного періоду здають в бухгалтерію господарства разом з первинними документами по надходженню і списанню молока. Продукція реалізована за готівку, відображається прибутковим касовим ордером (ф№КО-1).

Настриг вовни від овець оприбутковується за “Актом настригу і прийняття вовни” (ф№115). Акт складається в трьох примірниках. У спеціалізованих щоденно складається “Щоденник надходження і відправки вовни”(ф№116).При реалізації вовни виписується товарно-транспортна накладна на відправку-прийомку вовни форми 1с-г (вовна).

Оприбуткування яєць, меду, риби проводять по “Щоденнику натходження сільськогосподарської продукції” (ф№81).[48]

Облік наявності та руху готової продукції матеріально відповідальні особи ведуть в місцях зберігання в “Картках складського обліку”(ф ММ-17) або “Книгах складського обліку”(ф№40) , в кількісному виразі за видами і сортами. Щомісяця матеріально-відповідальні особи складають “Звіт про рух матеріальних цінностей”(ф№121) у двох примірниках і разом з виправдними документами передають до бухгалтерії . Оприбуткування цінностей здійснюється за первинною вартістю в залежності від каналів надходження. Дані про наявність і рух матеріальних цінностей в грошовому виразі за місцями зберігання узагальнюють за місяць в розрізі синтетичних рахунків(субрахунків) в журналі-ордері №10.1., який об”єднано з відомістю. Кредитові обороти на синтетичних рахунках по обліку готової продукції з журнала - ордера №10.1 с-г переносять в Головну книгу .[39]

Шваб В.Н[77] пропонує вести звіти у кількісних вимірниках в одному екземплярі, також відзначає, що побудова і порядок ведення записів в журналі-ордері 10 слід визнати вдалим. В той же час журнал-ордер не відображає інформації про рух конкретних видів продукції. Щоб усунути, цей недолік, необхідно вести розроблені таблиці. Таблиці зведених даних можна віддрукувати й зшити у вигляді зошита. В шапці таких таблиць міститимуться дані про канали руху продукції .Такі зведені дані будуть загальними для всіх видів продукції на протязі звітного періоду.

Слюсарчук Л.І [66] зазначає, що чинні регістри не відповідають вимогам нових стандартів бухгалтерського обліку, їх форми не дозволяють повністю відображати господарські процеси на підприємствах. На думку автора, для обліку операцій краще застосовувати Книгу, Журнал-головну, яка є комбінованим регістром аналітичного і синтетичного обліку , а для обліку і розрахунку собівартості відкрити регістр довільної форми для калькулювання продукції. Відповідні державні органи повинні якнайшвидше розробити нові регістри для малих підприємств, які б вичерпно відображали суть і зміст фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таким чином , ми дійшли висновку, що проблема організації та удосконалення обліку готової продукції стоїть дуже гостро. Ми розглянули тільки незначну частину питання модернізації даного виду обліку, але вже зараз, засилаючись на опрацьовані джерела, можна сказати , що вирішення цієї проблеми не стоїть на одному місці - багато фахівців та спеціалістів висловлюють свої думки та вносять пропозиції щодо її вирішення.

РОЗДІЛ 2

ОБЛІК ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

.1 Організаційно-економічна характеристика господарства

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Полісся” було створено 28 лютого 2000 році, скорочено СТОВ, яке утворилося на засадах договору фізичних і юридичних осіб шляхом об”єднання їх майнових паїв для підприємницької діяльності у сільському господарстві. Товариство створене в процесі реорганізації КДсгт, “Полісся”, яке було реорганізоване в 1992 році, з колгоспу ім.Леніна. Колгосп ім. Леніна був створений в 1931 році. Він об”єднає у собі невеликі колгоспи , а саме : “Розорані межі” , “Нове життя”. Господарство знаходиться в поліській зоні, клімат помірно теплий, значна кількість опадів обумовлюють оптимальні умови для вирощування всіх видів сільськогосподарських культур і розведення тварин. Шляхами реалізації продукції в даному підприємстві являються: с.Доч, і м.Бахмач, а також через інші переробні підприємства, шляхом укладання договорів.

Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових та технічних культур. Переважно вирощують пшеницю, озиме жито, гречку, а з технічних культур -цукровий буряк, сою. А також розвинений тваринницький напрямок.

Розглянемо склад та структуру товарної продукції та визначимо спеціалізацію господарства.

З розрахунків таблиці (Таблиця2.1) можна констатувати, що найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції в середньому за 3 роки займає молоко - 35,7%, значно менша частина припадає на ВРХ та на зернові та зернобобові, які становлять 25,8% та 18,1% відповідно.

Виходячи з цього, можна стверджувати, що господарство має молочну спеціалізацію з розвинутим виробництвом м’яса та зернових. Враховуючи це, можна стверджувати, що господарство має середній рівень спеціалізації, так як питома вага продукції в загальній структурі господарства займає 35%.

Таблиця 2.1. Об’єм та структура товарної продукції

Виручка від реалізації всіх видів продукції за період з 2004 р. по 2006р.зросла, причиною цього стало збільшення обсягів виробництва продукції, а саме м’яса ВРХ на 3,8% та зернових та зернобобових майже на 10% . А от питома вага молока зменшилась на 10,1%.

Невелику частку (1,4 %) в структурі товарної продукції займає реалізація продукції, робіт та послуг.

В цілому, слід зробити висновок, що спеціалізація, яка фактично склалася в господарстві, відповідає запланованій та природно - кліматичним умовам (оскільки вона має сприятливі умови для розвитку тварин). Враховуючи розташування підприємства в районному центрі, який є основним споживачем молока та м’яса, його спеціалізацію можна вважати обґрунтованою.

Головним засобом сільськогосподарського виробництва є земля, тому розглянемо структуру земельних угідь підприємства.

З даних таблиці 2.2 можна зробити висновок, що загальна земельна площа господарства станом на 2006 р. складає 2734 га, в т.ч. рілля 2443 га. Порівняно з попередніми роками, загальна земельна площа скоротилася на 211,6 га. Це пов’язано з тим, що землі віддавалися під індивідуальну забудову та на присадибні ділянки.

Таблиця 2.2. Склад і структура землекористування

Загальна земельна площа зменшилась за рахунок ріллі на 211,4 га. Що ж стосується сінокосів, то їхня площа майже не змінилась.

Аналізуючи структуру земельного фонду, відмічаємо, що в господарстві земля використовується не інтенсивно, оскільки питома вага площі ріллі в загальній площі складає89,4% у 2006р. а у 2004р.-90,1% . Слід звернути увагу на землі, взяті в оренду, вони складають 2734 га. Це дає підприємству покрити недостачу в земельних ресурсах і таким чином збільшити обсяги виробництва продукції і підвищити її ефективність.

Розмір земельного паю складає 5,57 га, його ціна 21 тис. грн., орендна плата виплачується у розмірі 1%, видано державні акти на землю.

Таким чином, можна зробити висновок, що СТОВ “ Полісся” ефективно використовує земельні ресурси, оскільки виробництво продукції у 2006 р. порівняно з 2004р. збільшилась (зернові та зернобобові на 6809 ц).

В розвитку суспільного виробництва та підвищенні його ефективності головна роль належить трудовим ресурсам. Трудові ресурси - один з основних елементів виробництва, в тому числі і сільськогосподарського.

Розглянемо динаміку чисельності працівників та ефективність їх використання.

Таблиця 2.3. Динаміка облікової чисельності працівників

Як свідчать дані таблиці 2.3 середньорічна чисельність працівників у 2006р. зменшилась на 18,9%, тобто на 36 осіб. Це відбулося за рахунок скорочення працівників у рослинництві на 58,6%. Причиною скорочення чисельності працюючих є невелика заробітна плата, матеріальна незабезпеченість, а також вихід працівників на пенсію.

Слід відмітити збільшення кількості відпрацьованих днів 1 робітником в рослинництві на 32 %, а в тваринництві лише на 2%. Це сприяло збільшенню виробництва продукції рослинництва. Дані показники свідчать про інтенсивне та ефективне використання трудових ресурсів, так як вартість ВП в спів ставних цінах 2000р., виробленої одним працівником, зросла майже на 35%.

Отже, можна зробити висновок, що робоча сила в господарстві використовується ефективно та інтенсивно, про що свідчить збільшення валової продукції.

Не менш важливим засобом виробництва є основні фонди, аналіз яких представлений у таблиці2.4.

Таблиця 2.4. Забезпеченість основними фондами та ефективність їх використання

Розрахунки таблиці свідчать, що у 2006 р. відбулось зменшення фондозабезпеченості та фондоозброєності на 34,2% та 19,5% відповідно. В результаті значного скорочення вартості основних виробничих фондів, площі сільськогосподарських угідь та чисельності працівників, фондоємкість зменшилась на 39%, а фондовіддача збільшилась на 65%.

Таким чином, можна зробити висновок, що досліджуване підприємство не повністю забезпечене фондами але використовує їх ефективно, про що свідчить збільшення виробництва валової продукції.

Показники господарської діяльності мають тенденцію до зростання. Вини представлені у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. Показники господарської діяльності СТОВ “Полісся”

Розрахунки таблиці 2.5 свідчать про те, що виробництво валової продукції в спів ставних цінах 2000р. збільшилось на 100 га с-г угідь на 9%, на 100 грн. основних фондів та на 1 середньорічного працівника на 36% та на 34,5% відповідно. Товарна продукція має також тенденцію до зростання: на 100 га с-г угідь на 23%, а на 1 середньорічного працівника майже на 52%.

За останні 2 роки підприємство отримує прибутки, тобто виробництво продукції є рентабельним.

Виходячи з цього, можна констатувати про досить ефективне використання землі та підвищення продуктивності праці в даному господарстві за досліджуваний період.

2.2 Оцінка готової продукції

Готова продукція в СТОВ “Полісся” оцінюється за її видами за такими етапами руху: взяття на облік; відпуск у виробництво, реалізація та інше вибуття; визначення вартості залишків на кінець звітного періоду і відображення у бухгалтерській звітності.

Первинна оцінка виробленої продукції на підприємстві здійснюється за первісною вартістю, якою згідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” визначається її виробнича собівартість. До складу виробничої собівартості продукції включаються:

-    прямі матеріальні витрати;

-        прямі витрати на оплату праці;

         інші прямі витрати;

         загальновиробничі витрати.

Прямі матеріальні витрати включають вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції.

Інші прямі витрати складаються з всіх інших виробничих витрат, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація.

До складу загальновиробничих витрат включаються:

-    витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління; відрахування на соціальні заходи ; витрати на оплату службових відряджень персоналу тощо);

-        амортизація основних засобів загальновиробничого призначення;

         амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

         витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

         витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень;

         витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції);

         витрати на охорону праці, техніку безпеки і охорону навколишнього природного середовища;

         інші витрати (внутрігосподарське переміщення готової продукції на склади; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей тощо).

Не включаються до первісної вартості готової продукції, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені:

-    понаднормові втрати і нестачі запасів;

-        проценти за користування позиками;

         витрати на збут;

         загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з виробництвом продукції.

Згідно із впровадженням П(С)БО 30 “Біологічні активи” оцінка сільськогосподарської продукції за справедливою вартістю є складним процесом. Очевидно, що в недалекій перспективі Міністерство аграрної політики України розробить методику, а його регіональні структурні підрозділи будуть централізовано визначати і доводити до підприємств справедливу вартість сільгосппродукції, що вкрай важливо для співставності фінансової звітності і проведення ефективної політики в державі.Поки , що це є індивідуальною справою кожного підприємства.

Найбільш ефективним шляхом вирішенню проблем оцінки є створення на підприємствах постійно діючих Комісій з визначенням справедливої вартості сільгосппродукції. Рішення комісії щодо визначення справедливої вартості сільськогосподарської продукції оформляється “Актом визначення справедливої вартості біологічних активівта\або сільськогосподарської продукції” (Додаток A) При відпуску продукції у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх в досліджуваному господарстві здійснюється за методом середньозваженої собівартості. Оцінка проводиться по кожній одиниці готової продукції діленням сумарної вартості залишку такої продукції на початок звітного місяця і вартості одержаної у звітному місяці продукції на сумарну кількість виробленої продукції на початок звітного місяця і одержану у звітному місяці продукцію.[52]

Продукція сільськогосподарського виробництва поточного року на підприємстві обліковується за плановою собівартістю, а в кінці звітного періоду доводиться до фактичної собівартості.

Витрати на вирощування і зберігання зернових культур становлять собівартість зерна, зернових відходів і соломи. Загальну суму витрат (за вирахуванням вартості соломи) розподіляють на зерно і зернові відходи пропорційно до питомої ваги повноцінного зерна, що міститься в зернових відходах.

Собівартість 1 ц зерна і зернових відходів визначають діленням витрат вирощування зернових культур на відповідну фізичну масу зерна і зернових відходів після очищення і сушіння, побічна продукція (солома).

Виробнича собівартість 1 ц цукрових буряків визначається шляхом ділення загальної суми витрат на їх вирощування і збирання, за винятком вартості гички, оціненої за нормативно-розрахунковими витратами на фізичну масу буряків.

Собівартість 1 ц соняшника визначається шляхом ділення загальної суми витрат по вирощуванню і збиранню продукції цієї культури за виключенням вартості соняшничиння та кошиків в оцінці за нормативно-розрахунковими цінами, на фізичну вагу насіння після його доробки.

Собівартість 1 ц готового силосу чи сінажу визначається сумою витрат на виробництво зеленої маси і витрат на транспортування, закладання в силосну споруду, трамбування, включаючи вартість консервантів та інших компонентів. Загальну суму витрат ділять на фізичну вагу одержаного готового силосу чи сінажу, який прийнято за актами на приймання грубих і соковитих кормів (ф. № 92).

Інші компоненти, використані при силосуванні (коренеплоди, солома, корзинки соняшника тощо), включаються у загальні витрати на виробництво силосу чи сінажу за їх вартістю, яку визначають у встановленому порядку.

При обчислені собівартості продукції тваринництва спочатку визначають собівартість і списують калькуляційні різниці по тій продукції, яка використовується при виробництві іншої продукції. Оскільки в тваринництві часто одночасно одержують декілька видів супутньої продукції (наприклад, молоко і приплід в молочному скотарстві), то важливо правильно розподілити витрати між окремим видами супутньої продукції.

Побічна продукція (гній) оцінюється виходячи з нормативно-розрахункових витратна його прибирання та транспортування до місця зберігання і вартості підстилки. Собівартість тонни гною визначається діленням загальної суми витрат на його фізичну масу. Кількість рідкого гною переводять у звичайний гній виходячи з вмісту сухих речовин.

В молочному скотарстві об’єктами обчислення собівартості є: по основному стаду - молоко і приплід, по вирощуванню і відгодівлі тварин - приріст живої маси та жива маса тварин.

При калькулюванні продукції основного молочного стада від загальної суми витрат віднімають вартість побічної продукції, а решту розподіляють між молоком і приплодом. Собівартість 1 голови приплоду розраховується за вартістю 60 кормо-днів утримання корови. Собівартість 1 кормо-дня визначають діленням всієї суми витрат на утримання основного стада на загальну кількість кормо-днів. Для визначення собівартості 1 ц молока від загальної суми витрат на утримання основного стада віднімають вартість побічної продукції та приплоду і ділять на кількість центнерів одержаного молока.

Собівартість 1 ц приросту живої маси, одержаного від вирощування і відгодівлі тварин, визначають шляхом ділення загальної суми витрат на утримання поголів’я відповідної групи (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси.

У свинарстві продукцією основного стада свиней є діловий приплід. Витрати на утримання основного стада свиней (свиноматок з поросятами до їх відлучення та кнурів) становитимуть собівартість приросту живої маси і ділового приплоду.

Собівартість приросту живої маси і однієї голови приплоду на момент її відлучення від свиноматок визначається діленням загальної суми витрат на утримання основного стада (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси при відлученні (включаючи живу масу одержаного приплоду).[50]

2.3 Первинний облік готової продукції

В організації обліку готової продукції важливою є підготовча робота: документальне оформлення й облік залишків сільськогосподарської продукції та продукції нового врожаю. Підготовча робота передбачає:

·        Повну інвентаризацію залишків продукції минулих років;

·        Ремонтні роботи по приведенню в належний стан токів, складського й вагового господарства;

·        Паспортизацію й підготовку силосних та сінажних траншей;

·        Перезатвердження матеріально відповідальної особи;

·        Підбір і підготовка необхідних бланків первинних документів для обліку нового урожаю;

·        Уточнення схем руху транспортних засобів із поля до токів та інших місць зберігання продукції із зазначенням відстані.

В СТОВ “Полісся” зерно, зібране комбайнами і відправлене на тік, обліковують у талонах комбайнера та водія. Підготовлені бухгалтерією бланки талонів нумерують окремо для комбайнерів (ф. № 77в) і водіїв (ф. № 77б), вказуючи їх табельні номери і прізвища. Підписує їх головний бухгалтер. Талони реєструють за видами у Журналі обліку виданих талонів. Видають талони під розписку. При завантажені зерна з бункера в машину, комбайнер і водій обмінюються талонами. До кінця робочого дня у комбайнера і водія повинна бути однакова кількість талонів, рівна кількості бункерів зерна.

Доставлене на тік зерно зважують і встановлюють масу брутто, тари, нетто. Водій передає завідуючому током одержані від комбайнерів талони, а він записує кількість доставленого зерна у виданому водію Реєстр приймання зерна від шофера (ф. № 77а). Реєстр ведеться в одному примірнику.

На току зерно обліковують у Реєстрі приймання зерна вагарем (ф. № 78а). Водій розписується в реєстрі про здачу зерна. Потім реєстр подається в бухгалтерію.

Комбайнер наприкінці робочого дня здає талони завідуючому током, одержуючи від нього Виписку з реєстру про намолот зерна і зібрану площу (ф. № 67а).

По завершенню робочого дня, комбайнер і водій записують в обліковий листок тракториста-машиніста і, відповідно, в дорожній листок вантажного автомобіля дані про фактичний намолот зерна і кількість перевезеного зерна. Потім ці документи здаються до бухгалтерії.

Завідуючий током передає до бухгалтерії одержані талони комбайнерів і водіїв разом з Відомістю руху зерна та іншої продукції з поля (ф. № 80) й Реєстрами приймання зерна. Разом зі складанням відомості, завідуючий током робить записи у Книзі складського обліку (ф. № 40).[68]

Зерно, яке підлягає доробці, на підприємстві оформляється Актом на сортування і сушіння продукції рослинництва, де зазначається кількість повноцінного зерна, кількість відходів, що не використовуються і можуть бути використаними. Також в акті зазначається відносна вологість до і після сушки. Його підписує агроном, завідуючий током і затверджує керівник підприємства.

При відправці зерна до приймальних пунктів оформляється товарно-транспортна накладна в 4 примірниках: перший - залишається в господарстві (в ньому зазначається фізична маса зерна); другий надається до хлібоприймального пункту; інші - з відмітками хлібоприймального пункту, знаходяться у водія (один з них використовується як додаток до дорожнього листа, другий надається до бухгалтерії).

Передача зерна на зерносклад оформляється накладною внутрішньогосподарського призначення. Накладна складається в двох примірниках. В ній зазначаються прізвище, ім’я та по-батькові одержувача, назва продукції, її кількість. Підписує накладну бухгалтер, завідуючий током, завідуючий складом. На безоплатно отримані посіви , активи рослинництва ми пропонуємо оформляти “Акт на оприбуткування поточних біологічних активів рослинництва, оцінених за справедливою вартістю”.(Додаток Б) . Цей документ використовується щодо конкретних посівів.

Урожай кукурудзи на зерно обліковують у Реєстрах відправлення зерна та іншої продукції з поля (ф. № 77). По завершенні робот по збиранню врожаю кукурудзи, валовий збір качанів переводять у масу сухого зерна. З цією метою агроном і головний бухгалтер складають Розрахунок переведення качанів кукурудзи повної стиглості в зерно (ф. № 81а). Валовий збір кукурудзи в перерахунку на сухе зерно складається із залікової маси зерна кукурудзи, маси кукурудзи в перерахунку на зерно, використаної у господарстві, і маси кукурудзи в перерахунку, яка залишається в господарстві. Розрахунки є підставою для відображення валового збору зерна кукурудзи в бухгалтерському обліку та звітності.

Реалізація продукції оформляється товарно-транспортною накладною, яка складається в 4 примірниках. Усі переміщення по господарству оформляються накладними внутрішньогосподарського призначення, які складаються в двох примірниках.

При придбанні посівів біологічних активів рослинництва ми пропонуємо оприбутковувати за Актом приймання - передачі та/або обстеження посівів (поточних біологічних активів рослинництва).(Додаток В).

При відправці цукрового буряку на бурякоприймальний пункт, головним документом для бухгалтерського запису про реалізацію продукції є товарно-транспортна накладна спеціалізованої форми № 1 ТТН(цукрові буряки). [16]

Облік надходження насіння соняшнику ведуть у такій же послідовності, що й облік надходження зерна зернових культур. В процесі використання посівного матеріалу бригадири одержують насіння зі складу на підставі накладних внутрішньогосподарського призначення. Після проведення посівної роботи на фактичну кількість витраченого насіння складається Акт витрат насіння і посадкового матеріалу (ф. № 119). Для цього збирається комісія в складі бригадира, агронома, представників бухгалтерії і зазначається, під яку культуру витрачено насіння, назва насіння, кількість за нормою висіву і фактично витраченого насіння. Акт складається в одному примірнику, передається в контору підприємства, затверджується керівником і передається в бухгалтерію. Акт є підставою для списання витраченого насіння на витрати на виробництво культури.

Що стосується обліку руху кормів - корми, які були згодовані худобі без передчасного оприбуткування, в бухгалтерії не оприбутковуються. Акт на списання пасовищних кормів (ф. № 93) розраховується зоотехніком і списується на витрати на утримання відповідної групи тварин. Корми, що підлягають оприбуткуванню, оприбутковуються спеціальною комісією, яку призначає керівник підприємства. Сюди входять представники галузі рослинництва і тваринництва, а також бухгалтерії. Комісією визначається обсяги і маса кормів, з’ясовується їх якість. Результатом приймання є складання Акту приймання грубих і соковитих кормів (ф. № 92). Акт складається в двох примірниках: перший надається до бухгалтерії, другий - залишається у матеріально відповідальної особи (завфермою). При переліку кормів у разі необхідності одержання зі складу оформляється накладна внутрішньогосподарського призначення.

Списання фактично витрачених кормів здійснюється по Відомості витрат кормів. Це накопичувальний документ, де зазначається група тварин та назва корму. По цій відомості може списуватися декілька видів кормів, встановлюються ліміти по їх використанню. Відомість ведеться протягом місяця, щодня фіксується кількість згодованих кормів. Ця відомість в бухгалтерському обліку є підставою на списання корму на витрати тваринництва по годівлі тварин.[39]

Основним первинним документом по обліку надходження молока є Журнал обліку надою молока, який ведеться оператором машинного доїння. В ньому по кожній доярці щоденно записується кількість корів, що дояться, кількість надоєного молока вранці, вдень, увечері.

Журнал обліку надою молока ведеться в одному примірнику протягом 15 днів і зберігається на фермі. Кількість надоєного молока і його жирність підтверджує своїм підписом оператор машинного доїння.

Для обліку щоденного надходження і витрачання молока протягом місяця на кожній фермі ведеться Відомість руху молока.

По завершенні звітного періоду один примірник Відомості руху молока разом з Журналом надою молока по надходженню, Товарно-транспортними накладними та іншими документами по витрачанню молока надається до бухгалтерії.

Другий примірник Відомості руху молока служить підставою для оприбуткування і списання витраченого молока в Книзі складського обліку.[35]

При одержанні приплоду (телят, поросят) завідувач ферми складає Акт на оприбуткування приплоду тварин (ф. № 95) в двох примірниках. Записи в ньому робляться здійснюють індивідуально по кожній голові приплоду великої рогатої худоби, а по свиням - загалом із зазначенням статі.

Обидва примірники акта передають у бухгалтерію: один - на наступний день після його складання, а другий в кінці місяця разом зі Звітом про рух худоби і птиці на фермі (ф. № 102) після того як на його підставі будуть зроблені записи в Книзі обліку руху худоби і птиці (ф. № 34) на фермі та реєстрах зоотехнічного обліку, а також нарахована заробітна плата тваринникам.

Продукцією вирощування молодняку тварин є приріст живої маси поголів’я.

Молодняк та відгодовуване поголів’я великої рогатої худоби і свиней зважують щомісяця, а також при переведенні в наступну вікову групу, від однієї відповідальної особи до іншої, в основне стадо, при бракуванні з основного стада, у момент падежу, забою, продажу. Дані про масу тварин записують у відповідні документи (Акт на переведення худоби і птиці тощо). Результат зважування молодняку тварин і тварин на відгодівлі, що залишилися в групі на кінець звітного періоду, відображають у Відомості зважування тварин (ф. № 98), яку складає завідувач фермою при щомісячних, періодичних і вибіркових зважуваннях тварин у підзвіті кожного скотаря і свинарки.

У випадку, коли зважування неможливе або приводить до нереальних результатів (нетелі, супоросні свиноматки на певній стадії вагітності), їх жива маса приймається за останнім зважуванням. Після отелення чи опоросу цих тварин їх масу та приріст уточнюють шляхом зважування.

Приріст живої маси визначають на підставі Розрахунку визначення приросту (ф. № 98а). Його складає завідувач фермою на підставі даних відомостей зважування тварин та документів на надходження та вибуття худоби загалом по фермі та за видами і обліковими групами та особами, за якими закріплені тварини. При розрахунку кількості приросту живої маси до живої маси худоби цієї групи на кінець звітного періоду додається жива маса худоби, що вибула з цієї вікової групи протягом звітного року (включаючи і загиблих тварин), а з одержаного підсумку віднімають масу худоби, яка надійшла в цю вікову групу за відповідний звітний період, та живу масу худоби, що була в групі на початок звітного періоду.

Розрахунок приросту живої маси разом зі Звітом про рух худоби та птиці на фермі передають до бухгалтерії і він є підставою для оприбуткування одержаного приросту і нарахування плати працівникам ферми.

Вибуття тварин , обліковують у Товарно-транспортній накладній (ф. № 1 с.-г.), в якій зазначають тварин, що вибули, їх номери, клички, стать, вік, живу масу і вартість. Перед відправленням тварин зважують і визначають їх вгодованість. Товарно-транспортну накладну підписують завідувач фермою, ветеринарний лікар, особа відповідальна за відправлення і приймальник.

Переробні підприємства приймають тварин у встановленому порядку і на прийняту продукцію виписують Приймальну квитанцію (ф. ПК-1).

У разі забою тварин, знятих з відгодівлі або нагулу, вимушеного дорізу, падежу, загибелі від стихійного лиха або з інших причин, комісія, призначена керівником підприємства, складає Акт на вибуття тварин та птиці (ф. № 100) на кожен випадок окремо.

В акті вказуються причини та обставини вибуття тварин, а також можливе використання продукції. Акт складається в день вибуття комісією в складі ветеринарного лікаря, завідувача ферми та особи, за якою було закріплено тварину. Після оформлення, акт передається керівнику підприємства на розгляд і затвердження.

Якщо шкура тварини, що загинула, має товарну цінність і може бути реалізована, в акті зазначається: “Шкура знята і передана до складу за накладною №...”. Після затвердження акта виконують записи про вибуття поголів’я в Книзі обліку руху тварин та птиці (ф. № 34) і його разом зі Звітом про рух тварин і птиці на фермі (ф. № 102) подають до бухгалтерії господарства.

Забій тварин оформляється Актом на вибуття тварин. Продукти забою тварин після їх охолодження передаються щоденно на склад на підставі Накладної внутрігосподарського, копія якої з розпискою комірника про прийняття продукції прикладається до Акта вибуття тварин і птиці. М’ясопродукти приймаються за фактичною масою.[66]

Продукція і вироби інших підсобних і допоміжних виробництв оприбутковується на підставі щомісячних виробничих звітів і Накладних внутрігосподарського призначення.

На сучасному етапі існує значна кількість форм первинних документів, які створюють значні трудності при веденні роботи на першій стадії облікового процесу. На фіксацію первинної документації обліковий персонал витрачає 50-70% загального часу на обробку інформації.

Удосконалення первинних документів повинно сприяти скороченню трудових витрат на її заповнення й обробку.

Вивчення застосованих в первинному обліку документів показує, що на виробництві використовують громіздкі, застарілі документи, що мають зайві реквізити. Деякі документи мають не вірну форму, інколи вказуються показники, які втратили своє значення. Тому ці документи потребують удосконалення, виключаючи з них одні показники і передбачаючи інші.

Удосконалення організації первинного обліку нерозривно пов’язано із створенням уніфікованих форм документів, забезпеченням порівняння їх даних та зв’язок реквізитів, які маємо.

Облік готової продукції є однією з найбільш трудомістких дільниць бухгалтерського обліку, тому вдосконалення саме цієї документації має дуже важливе значення.

Удосконалення форм первинної документації повинно здійснюватись по таким напрямкам: уточнення змісту діючих форм; розробка нових форм; виключення застарілих реквізитів та деяких діючих форм документів, що вже не мають актуальності; поєднання разових форм у комбіновані.

Первинні документи типової форми, які застосовують на підприємстві, часто заповнюються без запису всіх передбачених в них реквізитів (шифрів синтетичного та аналітичного обліку, підписів відповідальних осіб тощо). Документи потребують перегляду з приводу їх удосконалення.

Так, пропонуємо поєднати всі регістри первинного обліку зерна в один, створений по типу Реєстру відправки зерна та іншої продукції з поля (Додаток Д). Це дозволить скоротити час заповнення документів та спростити облік.

Потребує удосконалення і порядок оприбуткування врожаю цукрового буряку, який в господарстві оприбутковують на підставі даних, отриманих з бурякоприймальних пунктів.

Зараз оприбуткування цукрового буряку проводиться на підставі товарно-транспортних накладних, дані в яких проставляються при зважуванні на цукровому заводі. Такий метод сприяє зловживанням, як зі сторони водія, так і цукрового заводу. Тому в господарстві необхідно використовувати Путівку на вивіз цукрового буряку з поля .

Замість Акту про приймання грубих та соковитих кормів (ф. № 92) та Акту на списання пасовищних кормів (ф. № 93, 93а), пропонуємо застосовувати на підприємстві уніфікований документ - Акт про приймання грубих та соковитих кормів, який має всі необхідні реквізити і містить дані про якість кормів.[16]

Для контролю якості продукції при оприбуткуванні приплоду тварин пропонуємо використовувати не Акт на оприбуткування приплоду, а Накопичувальну відомість. При цьому накопичувальна відомість складається

на місяць, що дає значну економію облікових регістрів.

Надходження молока обліковується у Журналі обліку надою молока.

Даний журнал має недоліки. Завідуючий фермою змушений затрачати час

для додаткової вибірки кількості молока, яке здається кожною дояркою для

того, щоб перевести надане молоко в базисну жирність. Тому вносимо пропозицію в Журналі-обліку надою молока ввести додаткову

графу “кількість надоєного молока в перерахунку на базисну жирність”. Цей

показник може бути використаним при нарахуванні заробітної плати

працівникам тваринництва. Також пропонуємо в Журналі обліку надою молока відображати не лише відсоток жирності надоєного молока, а й кількість жиро одиниць, що більш детально характеризуватиме якість молока.

2.4 Синтетичний та аналітичний облік готової продукції

Облік готової продукції у бухгалтерії підприємства здійснюють за допомогою облікових регістрів на відповідних рахунках аналітичного і синтетичного обліку. Його організовують таким чином, щоб забезпечити чіткий взаємозв’язок бухгалтерських операцій аналітичного і синтетичного обліку зі складським обліком матеріальних цінностей.

Відпуск готової продукції зі складу фіксується в “Книзі складського обліку”. В бухгалтерію передається “Звіт про рух матеріальних цінностей”.

Аналітичний облік молока на фермі ведуть у “Відомості руху молока”, яка відкривається на місяць.

Бухгалтерія господарства зі складів, комор, ферм отримує первинні облікові документи разом зі звітами про рух продукції і матеріалів по кожній матеріально відповідальній особі окремо. Первинні облікові документи в бухгалтерії підлягають обов’язковій перевірці сутності здійсненої операції, правильності та повноти оформлення, наявності підписів і т.д. в обов’язковому порядку кожний документ підлягає таксуванню (перерахунку) за кожним рядком та за кожним документом.

Щомісячно у бухгалтерії формуються окремі папки первинних документів відповідно до узагальнюючих регістрів бухгалтерського обліку.

Усі види сільськогосподарської продукції, виробленої у поточному році в господарстві враховують за плановою собівартістю, яка в кінці року доводиться до фактичної. Інструкція №291[27] дозволяє використовувати субрахунки, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу і звітності та доповнювати їх введенням нових субрахунків“(рахунків 2-го, 3-го порядку) із збереженням кодів субрахунків типового плану рахунків.

Для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух сільськогосподарської продукції призначено активний рахунок 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”.

За дебетом рахунку 27 відображається надходження сільськогосподарської продукції від урожаю, безоплатно отриманого, тощо.

За кредитом рахунка 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва” обумовлена перспективою ведення обліку біологічних активів по ринковій вартості.

На цьому рахунку обліковують продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу - в їдальню); продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах як корми або для виробництва кормів у кормоцехах, продукцію, яка вирощена для відгодівлі худоби, наприклад, зелену масу, а також побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій, насіння та посадкового матеріалу.

На субрахунку 271 “Готова продукція” оприбутковують отриману зернову продукцію та молоко. Після первинної доробки зернової продукції та визначення подальшого використання на насіння чи корми - ця продукція відноситься на відповідний субрахунок 272 “Корми” чи 273 “Насіння”.

Інструкція №291 передбачає, що на рахунку 27 слід обліковувати побічну продукцію та відходи, одержані при доведенні товарної продукції та насіння до належних кондицій. Отже, зерно відходи, які отримують при первинній доробці зернової продукції оприбутковують на рахунку 272 “Корми”, тут же обліковують солому, полову та іншу продукцію рослинництва, що призначена для використання у якості кормів. Для обліку побічної продукції тваринництва (гній) використовують субрахунок 275 “Органічні добрива”

Таким чином, на субрахунку 271 відображається інформація про наявність та рух готової продукції рослинництва і тваринництва і для деталізації цієї інформації підприємством відкрито субрахунки 3-го порядку:

ü  2711“Готова продукція рослинництва”

ü  2712 “Готова продукція тваринництва”

ü  2713 “Готова продукція промислових виробництв”

Ця таблиця (2.7) зручна тим, що по - перше, вся продукція с-г виробництва обліковується на одному рахунку, що дає можливість легко робити звірку аналітичного і синтетичного обліку, різні вибірки для внутрішніх споживачів, для проведення аналізу чи робити інші розрахунки; по - друге, вона не суперечить діючій Інструкції №291.

Аналітичний облік реалізованої продукції ведеться в Книзі обліку реалізації продукції. В цій книзі на кожний вид продукції заведено окрему сторінку, яка заповнюється на протязі року щомісячно. Для кожного каналу реалізації відведено окрему колонку. Остання колонка - шифри синтетичного обліку операцій.

Аналітичний облік продукції сільськогосподарського виробництва ведеться за видами продукції.

Для узагальнення обліку готової продукції призначено журнал - ордер № 10.1 с.г. Журнал -ордер та відомість за рахунками 20”Виробничі запаси”, 22”Малоцінні та швидкозношувальні предмети”, 25”Напівфабрикати”, 26”Готова продукція”, 27”Продукція сільськогосподарського виробництва”, 28”Товари”. Синтетичний та аналітичний облік за рахунками 20”Виробничі запаси’, 22 ”Малоцінні та швидкозношувальні предмети”, 25 ”Напівфабрикати”, 26 ”Готова продукція”,27”Продукція сільськогосподарського виробництва” 28 ”Товари”.Відображення на бухгалтерських рахунках руху сільськогосподарської продукції показано в таблиці 2.7.

На досліджуваному підприємстві СТОВ “Полісся”, для узагальнення обліку готової продукції ведеться журнал - ордер 10.1с- г, але так як журнал ведеться не у відповідній формі ( ведеться на окремих бланках, зошитах ) , то ми пропонуємо удосконалити його і представити у відповідній формі (Додаток Е).

Удосконалення синтетичного і аналітичного обліку готової продукції має велике значення для зниження трудомісткості, підвищення чіткості обліку, зменшення часу документообігу.

Проаналізувавши організацію аналітичного і синтетичного обліку продукції сільськогосподарського виробництва пропонуємо ввести на підприємстві наступний перелік субрахунків до рахунку 27:

271-     Готова продукція

272-   Корми

-        Насіння

-        Органічні добрива

По субрахунку 271 обліковується отримана з виробництва продукція: зерно, овочі, молоко тощо. Після доробки продукції та чіткого визначення шляху її подальшого використання, продукція з субрахунку 271 списується на субрахунок 272 - корми та 273 - насіння. На субрахунку 271 залишається продукція для реалізації, а також та, використання якої не визначене.

Необхідно переглянути підхід до складання реєстрів з обліку готової продукції. В аналітичному обліку це стосується ведення Книги складського обліку. Ми пропонуємо варіант ведення не форми № 40, а карток складського обліку. Це надає змогу щомісячно не переписувати залишки по окремим видам продукції, а лише винести залишок на кінець місяця.

Підтримуємо пропозицію економіста Слюсарчук Л. [66], який пропонує упорядкувати нумерацію журналів-ордерів і відомостей до них. Нумерацію пропонується вести наростаючим підсумком без виділення всередині одного номеру декількох журналів, як це має місце в журналі 10.

Таблиця 2.7. Господарські операції з обліку продукції сільськогосподарського виробництва

2.5 Розробка елементів облікової політики з питань обліку готової продукції

Облікова політика підприємства - сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності. Основна її мета - забезпечити одержання інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.[6]

Ефективна та раціональна організація бухгалтерського обліку на підприємстві починається з розробки його облікової політики, яка передбачає вибір комплексу методичних прийомів, способів і процедур організації та ведення бухгалтерського обліку підприємством з числа загальноприйнятих в державі.

Створення цілісної системи обліку передбачає активне застосування специфічного елемента регулювання бухгалтерського обліку та звітності - облікова політика підприємства.

Облікова політика визначається на основі Положення (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно - правових актів з бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Документальне оформлення облікової політики підприємства здійснюється у вигляді наказу про облікову політику підприємства, який після його затвердження набуває статусу юридичног документу.

Облікова політика розробляється на тривалий період і може змінюватися у випадку:

·        Зміни статутних вимог;

·        Зміни вимог органу, що затверджує Положення(стандарту) бухгалтерського обліку;

·        Забезпечення власними змінами більш достовірного відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

У разі зміни облікової політики до фінансової звітності слід розкрити і сутність зміни, суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обґрунтування неможливості її достовірного визначення .

Зміна облікової політики, вибір відображення впливу змін на облікову політику повинні бути розкриті й обґрунтовані у примітках до фінансової звітності за поточний звітний період.

Облікова політика застосовується щодо подій і операцій з моменту їх виникнення, за винятком випадків, коли зі зміною облікової політики суму коригувань нерозподіленої суми прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно. У цьому випадку облікова політика поширюється тільки на події й операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики.[33]

Таким чином , зміна облікової політики тягне за собою перерахунок прибутків за всі попередні періоди діяльності підприємства, що зайвий раз підтверджує надзвичайну важливість науково обґрунтованого, професійного підходу до її встановлення .

Технологія обробки даних включає такі елементи:

·        План рахунків бухгалтерського обліку;

·        Форми бухгалтерського обліку;

·        Послідовність проходження документів (від заповнення до їх здачі в архів);

·        Організація внутрішнього контролю , який полягає у вирішальному впливі на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою отримання вигод від його діяльності;

Облікова політика затверджується наказом керівника. Наказ про облікову політику може складатися з таких розділів:

1.       Організація бухгалтерської служби на підприємстві.

2.       Методологічні аспекти.

.        Організаційно - технічні аспекти.

Правильно розроблена облікова політика , яка враховує умови та можливості ведення господарської діяльності, повинна забезпечити :

·        Повноту відображення в бухгалтерському обліку всіх фактів господарської діяльності;

·        Готовність бухгалтерського обліку до втрат (витрат) та пасивів, ніж можливих доходів і активів - не допускаючи створення прихованих резервів;

·        Тотожність даних аналітичного обліку фактів та умов господарської діяльності , виходячи не тільки з їх правової форми , але з їх економічного змісту;

·        Раціональне ведення бухгалтерського обліку виходячи, з умов господарської діяльності та величини підприємства.

Наказ про облікову політику є одним з перших документів, які використовуються податковою інспекцією, аудиторськими фірмами та іншими відповідними службами при перевірці діяльності підприємства.

РОЗДІЛ 3

АУДИТ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

3.1 Методика проведення аудиторської перевірки

Проведення аудиту, по суті, є конкретним практичним завданням і жодного аудиту, подібного до іншого, не буває. Однак ряд загальних етапів можна вказати: на початковому етапі здійснюється планування, реєстрація і контроль, аудитор досліджує і дає відповідну оцінку процедурам внутрішнього контролю на підприємстві. Оцінка бухгалтерського обліку й аудиторського ризику - завдання другого етапу. На третьому етапі з'ясовуються шляхи пошуку аудиторських доказів; тестування працівників внутрішнього контролю здійснюється на четвертому етапі. Скорочена і глибока перевірка операцій та процедур дослідження на суттєвість, огляд фінансової звітності здійснюються на п'ятому етапі, на шостому - оформлюються матеріали аудиту і складається аудиторський висновок. Значна увага приділяється перевірці систем та інформації на виході, зокрема, аудитор має впевнитись у функціонуванні систем реєстрації та обробки інформації та оцінити її адекватність як основи для складання фінансової звітності. Аудитор повинен такое виконати аналіз фінансової звітності, який був би достатнім для формування думки щодо неї.[3]

Важливо скласти програму роботи аудитора, детально відобразивши в ній всі етапи проведення аудиту з моменту укладення договору на проведення аудиту до складання та підписання аудиторського висновку.

У цій програмі види аудиту, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися з загальним планом проведення аудиту. Ця програма допомагає здійснювати загальне керівництво з боку фірми проведенням аудиту та контролювати роботу аудиторів.

В аудиторську програму включається перелік об'єктів аудиту за його напрямами, а також визначається час, який необхідно витратити на кожен напрямок. У програмі оцінюється рівень ризику контролю та ризику аудиту, визначається термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур, координується робота всіх працівників, які беруть участь в аудиті. Під час розроблення аудиторської програми слід упорядкувати аудиторські процедури, установити методи їх виконання, уточнити і деталізувати масштаб роботи, яку необхідно виконати. Записи і висновки аудитора за кожним розділом програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки й обґрунтування аудиторського звіту. Події чи мотиви, які примусили аудитора внести значні зміни до аудиторської програми, документуються.

З метою правильного розподілу обов'язків між аудиторами, якщо аудит проводиться кількома спеціалістами, розробляється програма перевірки. У ній вказуються: мета аудиту; основні ділянки роботи підприємства і розділи обліку, які будуть перевірені; характер перевірки (суцільна чи вибіркова);

закріплення обов'язків за членами бригади; терміни початку і закінчення аудиту. Формулювання мети аудиту має важливе значення. Вона чітко визначає для чого аудитор з'явився на підприємстві і яку користь може принести ця перевірка. Програма аудиторської перевірки передається керівникові підприємства для ознайомлення і узгодження об'єктів та стадій перевірки. На прохання керівника підприємства у програму можуть бути внесені зміни.

Аудиторський процес складається з таких стадій: початково-організаційної (або дослідної), дослідної та завершальної.

Переддослідна стадія включає процедури організаційного характеру, спрямовані на створення необхідних умов для якісного проведення аудиту в установлені терміни.

Дослідна стадія - це виконання аудиторських процедур із перевірки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства за допомогою найпростіших засобів обчислювальної техніки, а також способом діалогового спілкування з ЕОМ.

Завершальна стадія - це узагальнення результатів аудиту.

Господарські операції аудитори досліджують за допомогою методичних прийомів та відповідних аудиторських процедур. Так, інвентаризація цінностей як методичний прийом передбачає перевірку цінностей у натурі, лічильну та бухгалтерську обробку документів, отримання пояснень від матеріально відповідальних і осіб за результатами інвентаризації, розгляд їх центральною інвентаризаційною комісією, прийняття рішень щодо виявлених нестач і лишків цінностей.[14]

Аудит може досліджувати всі господарські операції за період, наприклад щодо руху коштів у касі, або вибірковим способом - розрахунки з покупцями і постачальниками, проведення інвентаризації перед складанням річного звіту. У процесі дослідження використовують загальнонаукові і конкретні методичні прийоми вивчення операцій і процесів господарської діяльності. Так, на великих підприємствах аудитор широко використовує дедуктивні методичні прийоми для виявлення конфліктних ситуацій у господарській діяльності (збільшення браку продукції, не конкурентоспроможність продукції на ринку), які потім досліджують за допомогою органолептичних (інвентаризація, контрольні заміри) та документальних (дослідження документів, які відображають господарські операції) методичних прийомів.

Тільки всебічне дослідження в процесі аудиту господарських операцій із застосуванням різних прийомів дає змогу правильно оцінити об'єкти контролю й уникнути помилок.

Під час дослідження документів за формою, аудитор особливу увагу приділяє з'ясуванню достовірності товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, прибуткових та видаткових касових ордерів, банківських грошових чеків, векселів, платіжних відомостей на заробітну плату та інших первинних документів, якими стверджується діяльність проведення господарської операції, її кількісні та вартісні вимірники. Нерідко з метою зловживань виготовляють повністю підробні документи або у справжні документи вносять зміни первинних записів способом дописування, підчищення, витравлювання тексту, а також підроблюють підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, або вказують вигаданих посадових чи матеріально відповідальних осіб.

Дослідження фактів підроблювання документів не входить до професійних обов'язків аудитора. Це здійснюють судово-технічні та почеркознавчі експертизи, які призначаються господарськими, місцевими судами та іншими правоохоронними органами. Обов'язок аудитора у разі виявлення фактів викривлення первинних документів, які застосовуються в обліку цінностей, - довести їх до відома керівництва підприємства, яке перевіряється.[5]

На стадії планування обов'язковими є процедури, які дають змогу аудиторській фірмі пересвідчитися в незалежності її посадових осіб усіх рівнів відносно клієнта.

Загалом питання незалежності кожного співробітника фірми від клієнта багато в чому залишається на совісті аудитора. У зв'язку з цим, керівникові перевірки треба знати про своїх співробітників трохи більше, ніж просто про колег.

Аудитору, відповідальному за проведення аудиту, потрібно перевірити щорічні анкети фахівців і пересвідчитися в тому, що персонал, відібраний для аудиту, справді незалежний від клієнта.

Небажані практично будь-які ділові відносини з близькими родичами, особливо, якщо вони обіймають керівні посади або можуть впливати на зміст фінансових звітів клієнта. Потрібно також вивчити суми, які надходили будь-коли від клієнта на рахунок аудиторської фірми, з тим щоб пересвідчитися, що вони не мають характеру кредиту і не впливають, таким чином, на незалежність фірми.

Якщо для проведення аудиту в якій-небудь його частині залучаються інші аудиторські фірми, потрібно отримати від них письмове підтвердження незалежності від клієнта.

Потрібно передбачити можливість відкликання аудиторського висновку, або обмежити обсяг робіт тільки перевіркою правильності складання балансу. Аудитору потрібно документувати всі процедури, пов'язані з підбором і затвердженням фахівців для кожної перевірки.

Знання бізнесу клієнта. Аудитор повинен мати такий рівень знань про бізнес клієнта, який дасть змогу йому спланувати і провести аудит відповідно до загальноприйнятих аудиторських стандартів. Такий рівень знань забезпечить аудитору розуміння подій, що виникають, а отже, і якісну перевірку фінансової звітності. Зазвичай рівень знань, що відносять до бізнесу клієнта, значно вищий у керівництва аудиторської фірми, ніж у рядового аудитора, який проводить перевірку.

Інформація про бізнес-клієнта сприяє правильному визначенню напрямків аудиту, під час вивчення яких можуть бути потрібні спеціальні дослідження. Це допомагає оцінити умови, в яких відбувається отримання, обробка і зберігання бухгалтерської інформації за завершеними операціями клієнта, а також контроль під час обробки такої інформації. Знання бізнесу клієнта дає можливість визначити обґрунтованість оцінок. Наприклад, оцінку вартості інвестицій, знос, резерви за сумнівними боргами, ступінь виконання довгострокових контрактів та інших не менш важливих сторін діяльності.

Без цих знань неможливо достовірно визначити правильність прийняття управлінських рішень всередині компанії і виробити думку щодо адекватності облікових принципів, які застосовуються клієнтом.[54]

3.2 Аудит готової продукції

Аудиторська діяльність в Україні регулюється Законом України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993р. № 3125-ХІІ.[25] Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.

На досліджуваному підприємстві аудиторська перевірка не проводиться.

Метою аудиту є встановлення достовірності первинних даних щодо наявності та руху готової продукції, повноти та своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, достовірності відображення залишку записів у звітності господарюючого суб’єкта.[3]

Основними завданнями аудиту операцій із готовою продукцією є:

ü  Перевірка організації складського господарства, стану збереження готової продукції;

ü  Перевірка організації обліку заготівлі, придбання та витрачання готової продукції;

ü  Встановлення законності проведення операцій з готовою продукцією;

ü  Визначення правильності віднесення витрат з виробництва і реалізації продукції;

ü  Перевірка правильності формування с/в продукції за об’єктами калькулювання витрат;

ü  Перевірка дотримання підприємством податкового законодавства по операціях, пов’язаних із формуванням с/в продукції;

ü  Оцінка повноти та правильності відображення господарських операцій щодо готової продукції в бухгалтерському обліку і звітності. [14]

Джерелами інформації для аудиту операцій із готовою продукцією можуть бути:

ü  Наказ про облікову політику

ü  Первинні документи з обліку готової продукції( журнал складського обліку, ТТН, рахунок-фактура)

ü  Облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку готової продукції(ТТН, приймально-здавальні документи)

ü  Акти і довідки попередніх ревізій, аудиторські висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю

ü  Звітність (номер рядку в Балансі ф.1 р.130 а також Головна книга)[14]

Нормативна база аудиторської діяльності готової продукції с-г виробництва складається з таких законодавчих та нормативних документів:

1. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22. 04. 93 р. № 3125-XII зі змінами і доповненнями. [25]

2. Закон України від 16.07.1999р. №996-ХІІ “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” зі змінами і доповненнями;[18]

3. Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов”язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999р. №291.[27]

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”[63]

5. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена МФУ від 11.08.1997р.,№ 268 від 26.05.2000 року. [28]

6. Міжнародні стандарти аудиту [46]

Аудит і ревізію операцій із готовою продукцією слід розпочинати з інвентаризації.

Інвентаризація готової продукції здійснюється за кожним найменуванням виробу.

Для перевірки фактичної наявності запасів контролер розпочинає документальну перевірку.

Перевірка правильності та повноти відображення в обліку та звітності готової, відвантаженої та реалізованої продукції. Аудитор встановлює відповідність фактичної оцінки готової продукції, методу оцінки, який обрано обліковою політикою підприємства; повноту відображення в обліку відпущеної, відвантаженої та реалізованої продукції, правильність складського обліку готової продукції; правильність відображення в обліку результатів інвентаризації готової продукції.

Аудит виробництва с-г продукції слід проводити за такими рівнями:

ü  На першому рівні аудитор здійснює так звану камеральну перевірку, тобто арифметично та логічно звіряє дані звітності;

ü  На другому рівні аудитор тестує синтетичний облік за обраною суб’єктом підприємництва формою бухгалтерського обліку (залишки і обороти рахунків 23 «Виробництво» і 27 «Готова продукція с-г виробництва », дані журналів-ордерів, відомостей, Головної книги)

ü  Маючи уявлення про синтетичний облік, аудитор може перейти до третього рівня перевірки - вивчення регістрів аналітичного обліку. Перевіряючи від загального до часткового (синтетичний облік -> первинний обліковий документ) через перевірку даних аналітичного обліку, аудитор, у випадку не виявлення суттєвих помилок, може зробити попередній висновок про надійність системи обліку суб’єкта підприємництва, дотримання облікової політики та належного рівня системи внутрішнього контролю (дані аналітичного обліку: виробничій звіт, книга обліку витрат виробництва);

ü  На четвертому рівні аудитор здійснює перевірку первинних і зведених документів як за формою, так і за суттю відображення в них операцій;

ü  П’ятий рівень перевірки передбачає вивчення господарських операцій клієнта (замовника) на предмет їх законності і реальності, відповідності за своїми правовими та економічними характеристиками положенням статусу суб’єкта підприємництва.

Взаємозв’язок між рівнями аудиторської перевірки досягається шляхом звірки даних різних рівнів між собою.

Аудитор перевіряє правильність обліку руху готової продукції на складі. Наступне, це перевірка правильності ведення обліку та визначення відвантаженої продукції і реалізованої готової продукції.

При визначенні обсягу реалізованої продукції на підприємствах України застосовують касовий і метод нарахувань.

Касовий метод означає, що реалізованою продукцією вважається відвантажена готова продукція, за яку повністю одержано гроші, а метод нарахувань передбачає включення до обсягу реалізованої продукції після передачі замовнику (покупцю) оформлених відповідних розрахункових документів без обов’язкового надходження грошей. Завдання аудитора - встановити правильність складених бухгалтерських проводок при застосуванні кожного із методів визначення реалізації продукції (формування виручки) [14]

Підприємства можуть неправомірно занижувати прибуток від реалізації продукції в результаті неправильного відображення в обліку виручки, одержаної від покупців, під виглядом фінансової допомоги, короткострокової позички. Якщо виявлені такі факти, то необхідно зробити корективи, одночасно збільшивши розмір оподаткованого прибутку.

При перевірці продажу сільськогосподарської продукції на ринку встановлюють її обсяги, вірність застосування цін і повноту оприбуткування виручки в касу господарства.

Звертають увагу на цільове використання сільськогосподарської продукції, установлюють, чи не криються за вказаними перевищеннями факт розбазарювання.

Зіставляють записи на рахунках 27 «Продукція с-г виробництва», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 30 «Каса» та 66 «Розрахунки за виплатами працівників ». При завершенні перевірки реалізації с-г продукції дані бухгалтерського обліку по рахунку 27 зіставляють із звітом (балансом) .

В ході аудиту і ревізії руху запасів (готова продукція входить до складу запасів) контролер може виявити такі порушення:

1.  Порушення організаційних питань з обліку запасів:

-    не укладено договори про матеріальну відповідальність з комірниками (МВО);

-        не ведеться аналітичний облік руху запасів в бухгалтерії.

.Незаконне утворення лишків запасів:

завищення маси тари при складанні актів на її зважування;

внесення в запаси сторонніх або однорідних речовин більш низької якості з метою збільшення їх кількості або маси.

. Невідповідність оцінки готової продукції методу оцінки який обрало в обліковій політиці підприємство:

порушення порядку дотримання облікових принципів.

. Неповне відображення в обліку випущеної продукції, пов’язане зі створенням не облікованої готової продукції з подальшим її привласненням.

. Несвоєчасне відображення в обліку відвантаженої та реалізованої продукції. Призводить до перекручення облікових даних, невідповідності даних первинних документів та облікових регістрів.

3.3 Документальне оформлення виробництва аудиту готової продукції

Найважливішою умовою кваліфікаційного проведення аудиторської перевірки є її документальне оформлення. Документальне оформлення аудиторської перевірки є надійним засобом контролю якості проведення аудиту, оскільки дає змогу аналізувати дії аудиторів і згодом виправляти їхні помилки. Документальне оформлення аудиторської перевірки обґрунтовує твердження, наведені в аудиторському висновку та аудиторському звіті; підтверджує відповідність проведеної перевірки прийнятим аудиторським нормативам; забезпечує можливість управління, нагляду й контролю за веденням та якістю проведеної аудиторської перевірки; є доказом належного проведення та довідковим матеріалом для пояснення змісту і результатів проведеної перевірки у разі необхідності. [17]

Під час проведення перевірки аудитор складає робочі документи, які є довільної форми, робить нотатки. Основними документами аудитора є загальний план аудиту, програма аудиту, перелік аудиторських завдань , оцінка рівня виявлення допущеного аудиторського ризику, програма аудиторської перевірки та ін.

Робочі документи аудитора - це записи, зроблені ним під час планування, підготовки, проведення перевірки, узагальнення її даних, також документальна інформація, отримана в процесі аудиту від третіх осіб, підприємства-клієнта, або усні відомості, задокументовані аудитором за допомогою тестування. Склад та кількість аудиторських документів визначаються аудитором у кожному конкретному випадку.

В процесі аудиторської перевірки аудитор виконує велику кількість різноманітних аудиторських процедур, що допомагають вирішити поставленні перед ним завдання.

Сукупність робочих документів, складених аудитором до початку і в процесі перевірки, уявляє собою аудиторське досьє (папку), що має свій номер, відмітки про дати початку та закінчення перевірки.

Вимоги до робочих документів аудитора визначають їх обов’язкові реквізити та складові, а саме: найменування документу, назва клієнта, порядковий номер документу та сторінка його розміщення в досьє, період перевірки, зміст (зазначення процедур, методів, отриманих результатів, висновки аудитора стосовно конкретних фактів перевірки), зазначення осіб, що склали та перевірили документ, їх підписи, дата складання документу та інші спеціальні реквізити.

Найбільша кількість робочих документів складається на стадії оцінки звітності, тобто при безпосередній перевірці показників фінансової звітності. Це документи з детального аналітичного огляду, перевірки та підтвердження окремих показників, документів. З цією метою широко використовуються тести, запити, а також докази, надані підприємством-клієнтом (первинні документи, дані аналітичного та синтетичного обліку та інше), та документи, що складаються особисто аудитором.

Значну частину робочих документів стадії оцінки звітності складають копії регістрів синтетичного та аналітичного обліку, на яких аудитор робить свої відмітки, записи про перевірку, підтвердження сум, залишків та інших даних, використовуючи при цьому спеціальні позначення. На таких копіях, як і на інших робочих документах, проставляються відомості про те, хто і коли виконав та перевірив. Поряд з цифрами, що цікавлять аудитора, робляться відмітки про результати їхньої перевірки і про те, на підставі чого (головної книги, журналів-ордерів, відомостей, документів, отриманих на запити від третіх осіб та інших) проведена ця перевірка.

Робочі документи повинні зберігатися в поточному архіві аудитора протягом року, а потім передаватися до постійного архіву аудиторської фірми на довгострокове зберігання.

Особливої уваги потребує проблема конфіденційності інформації (змісту) робочих документів. Це одна з головних вимог та принципів роботи аудитора та правил аудиторської етики. Документи аудиторської перевірки є власністю аудитора, їх зміст є конфіденційним і не підлягає розголосу. Аудитор повинен зберігати комерційну таємницю підприємства-клієнта і без згоди останнього не передавати будь-кому робочі документи про проведену перевірку, за винятком окремих випадків (наприклад, за вимогою правоохоронних органів; у випадку контролю роботи аудитора та її якості з боку інших аудиторів або адміністрації аудиторської фірми. [30]

На завершальному етапі аудиторської перевірки аудитор повинен узагальнити результати попередньо здійснених процедур та скласти звіт і висновок.

На завершальній стадії аудитор повинен проаналізувати і оцінити висновки одержаних аудиторських доказів для формування аудиторського висновку про достовірність фінансової інформації. Аудиторський звіт повинен містити чітке і ясне формулювання висновків про фінансову інформацію. У позитивному висновку висловлюється задоволення аудитора з усіх суттєвих аспектів обліку, звітності і фінансового стану підприємства. Якщо висловлюється протилежне судження (умовний висновок, висновок з обмеженням) або відмова від підтвердження, аудитор повинен точно і аргументовано вказати причини негативного висновку або викласти застереження. В результаті аудиторської перевірки, в аудиторському висновку з перевірки запасів (готової продукції с-г виробництва) потрібно визначити заходи, спрямовані на поліпшення їх зберігання та реалізації. [13]

РОЗДІЛ 4

ОРГАНІЗАЦІЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ОБЛІКУ ТА АУДИТУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ

Застосування нових інформаційних технологій на базі сучасної електронно-обчислювальної техніки і розвинутих систем на базі комунікацій повинно забезпечувати отримання, обробку та використання інформації в процесах управління підприємством. Це може бути реалізовано найпростішими функціями, такими як: листування електронною поштою або найскладнішими- підтримка складних задач прийняття рішень.

Великий обсяг економічної інформації, який безперервно збільшується у зв’язку із зростанням суспільного виробництва, потребує подальшого вдосконалення облікової і контрольно-аналітичної роботи.В умовах ручної обробки знижується якість інформації, продовжуються строки її опрацювання, а зростання затрат праці призводить до різкого збільшення управлінського персоналу.

Стосовно підприємства, що досліджується, CТОВ «Полісся» то в ньому штат бухгалтерів складає шість осіб, в тому числі головний бухгалтер. Впровадження автоматизованої системи обробки облікової інформації дозволило б не тільки скоротити штат бухгалтерії та, відповідно, витрати на його утримання, а й зробити інформацію більш повною, достовірною та зручною для користування.

Останнім словом в організації інформаційних систем бухгалтерського та управлінського обліку є нова конфігурація системи”1С: Підприємство 7.7” призначена для ведення бухгалтерського обліку на сільськогосподарських підприємствах. Програма дозволяє вести облік витрат по виробничих ділянках на виробництво продукції рослинництва у розрізі видів витрат і виробничих груп (рослини по культурах).

Комп’ютеризація обліку витрат на виробництво цукрових буряків охоплює широке коло трудомістких операцій.До них відносять : групування виробничих витрат, визначення нормативної планової та фактичної собівартості продкції, облік відхилень від норм витрат, зведений облік витрат на виробництво, відображення на рахунках синтетичного обліку кореспонденції рахунків.

Специфікою комп’ютеризації обліку витрат на виробництво є те, що тут значною мірою використовуються дані, отримані на інших ділянках механізації обліку праці і заробітної плати,матеріалів тощо. Механізація обліку витрат на виробництво включає три взаємопов’язані ділянки роботи:

) оперативний облік витрат на виробництво , рух деталей, напівфабрикатів і незавершеного виробництва;

) зведений облік витрат на виробництво і визначення собівартості всієї продукції;

) складання звітних калькуляцій за видами виробів.

Комп’ютеризацією обліку повинен бути охоплнеий оперативний облік витрат на виробництво, який полягає в щоденному контролі за витрачанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів у виробництво і результати їх використання. Такий контроль забезпечується організацією достовірного обліку руху деталей у виробництві та їх залишків у незавершеному виробництві.

Типова конфігурація дозволяє автоматизувати облік руху виробничих запасів підприємства, процесу виробництва та оприбуткування готової продукції.

Випуск готової продукції реєструється “Актом випуску готової продукції” (Рис 4.1), який зберігається у папці “Виробництво”. Даний документ відображає надходження готової продукції на склад . Для показаного методу обліку готової продукції передбачає одночасне списання в дебет 271 рахунку, транзитом черезрахунок затрат, матеріалів.

Розрахунки пропорційно коефіцієнтам. Ввімкнення режиму -прапорець “Коеф.=планова собівартість.”Таблична частина містить перелік виготовленої продукції (номенклатура) та її кількість.Проводки здійснюють надходження перерахованої продукції із рахунку затрат в кількості і без суми. В табличній частині необхіно вказувати значення коефіцієнта.

Рис.4.1 Документ “Акт випуску продукції”

Розрахунки пропорційно прямим матеріальним затратам. Ввімкнення режиму - прапорець “Калькуляція.” Даний алгоритм дозволяє в автоматичному режимі формувати документи Калькуляція по кожному рядку табличної частини. Формування калькуляції по рядку можливе тільки при наявності у вказаної продукції заповненого змісту комплекту.

Здійснена жорстка привязка дочірних калькуляцій до Акту випуску-будь-яка маніпуляція,що стосується поля Калькуляції в табличній частині, потребує перепроведення документу.

Підпорядковані калькуляції можуть бути переглянуті безпосередньо із Акту випуску,що їх сформував,шляхом редагування колонки Калькуляції в табличній частині.

При ввімкненому режимі калькуляції акт випуску не робить своїх проводок. Слід мати на увазі, що підпорядковані калькуляції можуть бути видалені незалежно від акту , що їх сформував.

При натисненні клавіші “Печать” на екрані з’явиться печатна форма документу.

Списання матеріальних витрат відбувається за допомогою документа

“ Акт на списання”(Рис 4.2), який знаходиться в меню Довідник \ Інше (відбувається списання палива, ПММ, насіння, добрива тощо). В документі вказується рахунок, на який ми списуємо матеріали. Формується проводка при проведенні документу Дт 231 Кт 201. В табличній частині вибираємо номер рахунка матеріалів, які ми списуємо (найменування та кількість). Матеріали списуються зі складу, куди вони були оприбутковані на основі документа “Прибуткова накладна”.

Рис.4.2 Документ “Акт списання”

Документ “Формування собівартості” (Рис 4.3) “кладе” затрати в сумарному виразі на номенклатуру готової продукції - для обліку готової продукції в номенклатурі.

При виборі затратного рахунку по кнопці “Заповнити” заповнюєм табличну частину постатейно затратам із вибраного рахунку. Це означає , що сума витрат, які будуть зарз віднесені до собівартості готової продукції , потрібно коригувати вручну на основі інших даних про незавершене виробництво (Журнал “Виробництво” ).

Собівартість включає в себе розрахунки пропорційно коефіцієнтам. Даний алгоритм розміщує затрати табличної частини тільки по продукції , що введена актами випуску готової продукції в режимі використання коефіцієнтів, пропорційно коефіцієнтам, які вказані у відповідних актах випуску.

Рис 4.3 “Формування собівартості”

Розрахунки пропорційно прямим матеріальним затратам. Даний алгоритм розкладає затрати табличної частини тільки по продукції, що введена за допомогою калькуляції (як окремих, так і сформованих актами випуску готової продукції в режимі вводу калькуляції) пропорційно її собівартості.

При формуванні собівартості готової продукції для номенклатурного обліку. Вона стає доступною тільки після проведення документу (при сформованих проводках). Для зручності доступу до печатної форми проведення можна здійснювати за допомогою кнопки “Провести”, не покидаючи форму документу.

Вихідними формами синтетичного обліку є звіт “Обігово-сальдова відомість по рахунку”(Додаток Ж ).

Звіт призначений для розрахунків, по яких ведеться аналітичний облік, можна одержати розбивку залишків і оборотів по конкретних об’єктах аналітичного обліку (субконто).Відповідний звіт називається “Обігово-сальдова відомість по рахунку”.

Для формування даного звіту варто вибрати пункт”Обігово-сальдова відомість по рахунку” у меню “Звіти” головного меню програми.

Відомість являє собою список за значеннями субконто.Коженрядок відомості містить найменування об’єкта аналітичного обліку (субконто), залишок на початок періоду, дебетовий і кредитовий обороти та залишок на кінець періоду.

У нижній частині списку виведені підсумкові дані: сальдо по рахунку в цілому, розгорнуте сальдо (окремо суми по дебетових і кредитових залишках) і сумарні обороти.

Наступний звіт “Аналіз рахунка” (Додаток К ). Аналіз рахунка містить обороти рахунка з іншими рахунками за обраний період, а також сальдо на початок і кінець періоду.

Для одержання даного звіту необхідно вибрати пункт “Аналіз рахунка “ з меню “Звіти” головного меню. Після чого на екран видається запит параметрів аналізу рахунка.

У звіт “Картка рахунку” (Додаток Л ) включаються всі проводки з даним рахунком або проводки по даному рахунку за конкретним значенням об’єктів аналітичного обліку.Крім того, у картці рахунка показуються залишки на початок і кінець періоду, обороти за період і залишки після кожної проводки.

Для отримання картки рахунка варто вибрати пункт “Картка рахунку” меню “Звіти” головного меню програми. На екран буде виведений запит параметрів формування картки рахунку.

Якщо для зазначеного рахунка ведеться аналітичний облік, ви можете вивести картку, що відбиває проводки по даному рахунку тільки з конкретними об’єктами аналітичного обліку (субконто).Для добору проводок у картці по конкретнгих об’єктах аналітичного обліку варто вибрати зазначення субконто того виду, по якому потрібно одержати добір, і установити прапорець “Відбирати” напроти того виду субконто, за значенням якого будуть відбиратися проводки.Якщо прапорець”Відбирати” для декількох видів субконто, картка будемістити тільки лроводки,що відповідають всім умовам добору по субконто.

Журнал - ордер (відомість) по субконто застосовується для рахунків, на яких ведеться аналітичний облік по субконто. Він дозволяє одержати для кожного виду субконто, по якому ведеться аналітичний облік на рахунку дебетові і кредитові обороти, а також розгорнуте і згорнуте сальдо на початок і кінець обраного періоду. Крім того , у діалоговій формі запиту параметрів звіту можна задати різні режими добору субконто.

У залежності від того, установлений режим отримання кореспонденцій з рахунками по дебету або кредиту ,звіт буде називатися “Відомість” або “Журнал-ордер”. Якщо обрані обидва варіанти, то звіт буде називтися “Журнал-ордер і відомість по рахунку ”(Додаток Н ).

Обороти по рахунку, який нас цікавить, наприклад, 23 “Виробництво”, можна одержати з Головної книги.На екрані з’явиться документ “Обороти по рахунку 231”(Додаток М ).

Введення в практику автоматизованих систем обліку даних дозволяють комплексно розвязувати задачі не тільки по обліку, а і по контрольному аналізу і аудиту. За допомогою таких систем можна здійснювати оцінку фактичного стану підприємства, а також прогнозувати і моделювати управлінські рішення.

Організація інформаційних систем бухгалтерського обліку - це дуже важливий крок до розвитку підприємства . Сучасні технології дозволяють поліпшити і прискорити роботу бухгалтерії, завдяки чому можливе зростання доходів підприємства.

З вище наведеного можна зробити висновок, що у СТОВ «Полісся» доцільним та необхідним є придбання комп’ютерної техніки та організація інформаційних систем таких ділянок як облік витрат виробництва, облік товарно-матеріальних цінностей , облік оплати праці, так як в них відбувається велика кількість операцій протягом року. Організація інформаційних систем цієї ділянки роботи дозволить скоротити затрати праці та обробку інформації, скоротити штатпрацівників бухглтерії, головний бухгалтер більше часу придіятиме іншій,не менш важливій,роботі.

РОЗДІЛ 5

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАХОДІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ПРИ ВИРОБНИЦТВІ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ В СТОВ “ПОЛІССЯ”

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про охорону праці” від 21.11.02 № 229 - IV “Охорона праці” - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я та працездатності людини в процесі трудової діяльності. [24]

Згідно ст. 43 Конституції України “кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці…” та згідно ст. 49 “охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм”.

Тобто вона декларує рівні права і свободи всім жителям держави: на вільний вільний вибір праці , що відповідає безпечним і здоровим умовам, на відпочинок, на соціальний захист у разі втрати працездатності та у старості й деякі інші. Всі закони і нормативні документи повинні узгоджуватися, базуватися і відповідати статтям Конституції. [ 17]

Законодавча база охорони праці України налічує ряд законів, основними з яких є: Закон України “Про охорону праці”; Кодекс законів про працю (КЗпП); Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”; Закон України “Про охорону здоров’я”; Закон України “Про пожежну безпеку”; та інші.

Їх доповнюють державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти - це стандарти, інструкції, правила, норми, положення, статути та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання усіма установами і працівниками України. [ 15]

Робота з охорони праці в СТОВ “Полісся” основана на слідуючих нормативних документах: Конституція України від 28. 06. 96; Закон України “Про охорону праці” від 21.11.02 №229- IV; Кодекс законів про працю: Закон України від 10.12.71. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”[23]; Закон України “Про охорону здоров’я”; Закон України “Про пожежну безпеку”;

- У разі нещасного випадку при проведенні розслідування керуються Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004р. №1112.

За організацію роботи по охороні праці в СТОВ “Полісся” та відповідальним за забезпечення умов праці є адміністрація підприємства, яка організовує умови праці на робочому місці, безпеку технологічних процесів, використання механізмів, обладнання, інших засобів виробництва, наявності засобів захисту, відповідних санітарно-побутових умов виробництва згідно нормативних актів з охорони праці. Крім керівника відповідальною особою за охорону праці є інженер по охороні праці Горовий В.І., він же являється особою, що контролює виконання всіх умов та заходів щодо охорони праці.

Умови і охорона праці відображені в Колективному договорі [ 67 ]

Даний Колективний договір є основним нормативним документом внутрішнього користування, що регулює і визначає разом з чинним законодавством взаємні виробничі, трудові і соціально-економічні відносини між Адміністрацією і Працівниками СТОВ “Полісся”.

Головним пунктом Колективного договору є п.7 “Умови і охорона праці”. Згідно вище сказаного - забезпечення безпечних умов праці є обов’язком Адміністрації. Працівники зобов’язані знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поведінки з машинами, механізмами, обладнанням, іншими засобам виробництва, користуватися засобами індивідуального колективного захисту, проходити обов’язкові медогляди. Адміністрація зобов’язується відшкодовувати працівникам шкоду, заподіяну його здоров’ю, пов’язаним з виконанням ним своїх трудових обов’язків. Також в цьому пункті договору говориться про матеріальні заохочення працівників, які сумлінно ставляться до виконання виробничих обов’язків і беруть активну участь у підвищенні безпеки та поліпшенні умов праці. [ 12, 67 ]

Щодо служби з охорони праці (Служба), то в досліджуваному підприємстві до її складу входить інженер по охороні праці Горовий В.І.

Для організації цілей з охорони праці Служба контролює виконання таких завдань:

* здійснення контролю за безпекою виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

* забезпечення працюючих засобами індивідуального та колективного захисту;

* забезпечення професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників із питань охорони праці, ведуть пропаганду безпечних методів праці;

* забезпечення оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих тощо [55]

Також служба з охорони праці виконує такі функції:

здійснює оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці;

розробляє разом з структурними підрозділами заходи по забезпеченню норм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також розробляють розділ “Охорона праці” колективного договору;

·   забезпечує працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами;

·   проводить розслідування, облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також розрахунок шкоди від них;

·   організацію навчання та підвищення кваліфікації;

·   контролює забезпечення працюючих колективними та індивідуальними засобами захисту від шкідливих та небезпечних чинників виробництва;

·   розробляє Положення про матеріальне заохочення;

·   контролює дотримання чинного законодавства, виконання посадових інструкцій, проведення інструктажів на робочому місці, виконання наказів, розпоряджень та заходів по усуненню причин нещасних випадків і аварій тощо. [ 78]

Для забезпечення пожежної безпеки керівник та відповідальні особи повинні:

- розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки;

забезпечувати дотримання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів пожежного державного нагляду;

організовувати навчання працівникам правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і звязку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, недопускати їх до використання не за призначенням;

створювати у разі потреби, у відповідності до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;

подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об”єктів і продукції, що ними виробляється;

своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;

проводити службове розслідування випадків пожеж. [ 12, 78]

Працівники служби охорони праці в СТОВ “Полісся” також несуть відповідальність за невідповідність прийнятих ними рішень вимогам діючого законодавства з охорони праці; невиконання своїх функціональних обов’язків передбачених Положенням про службу охорони праці та посадовими інструкціями; недостовірність та несвоєчасність підготовки статистичних звітів з охорони праці; низьку якість проведених ними розслідувань нещасних випадків на виробництві.

На досліджуваному підприємстві також проводять перспективне та поточне планування робіт з охорони праці. Поточні плани як правило передбачають реалізацію заходів із покращення умов праці, створення кращих побутових і соціальних умов на виробництві.

Фінансування заходів по охороні праці проводиться із фонду з охорони праці, який формується у розмірі 0.5% від виручки реалізованої продукції, а також за рахунок адміністративних витрат та амортизаційних відрахувань. Кошти даного фонду використовуються тільки на виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві. [ 17, 30]

Що ж стосується навчання по охороні праці, то даному питанню відводиться більше уваги. Відповідно до існуючого законодавства про працю жоден працівник не може бути допущений до роботи, якщо він не пройшов підготовки з охорони праці. Своєчасність навчання з охорони праці контролює керівник підприємства та інженер з охорони праці. Навчальні програми з охорони праці повинні передбачати теоретичні і практичні навчання. Кожні шість років керівник та спеціалісти господарства проходять перепідготовку з охорони праці. Що стосується СТОВ “Полісся”, то перелічені вимоги в ньому виконуються. Обов’язково при прийомі на роботу з особами проводять вступний інструктаж, а також первинний. Звичайно ж в процесі роботи з працівниками проводять повторний позаплановий та цільовий інструктажі. [ 12]

Одним з важливих засобів запобігання нещасним випадкам на виробництві є систематична, доцільно-спрямована пропаганда охорони праці на виробництві. Вона полягає у пробудженні та підтриманні зацікавленості до охорони праці; переконанні працюючих у необхідності того чи іншого заходу з охорони праці; популяризації нових засобів створення безпечних і нешкідливих умов праці. Це як правило розповідь, демонстрація зразків, ознайомлення з безпечними технологіями тощо. На підприємстві є куточок по охороні праці.

Щодо спецодягу, то на підприємстві його видають при роботі з отруто- та ядохімікатами. Взагалі стан забезпеченості працівників підприємства спецодягом є задовільним.

Детальний стан охорони праці слід проаналізувати з таблиці.

З даних таблиці можемо зробити висновок, що протягом 2004-2006 р.р.. кількість працюючих зменшилась на 36 чоловік. Слід відмітити, що протягом 2006р. трапилося 10 два нещасних випадків і позитивним є те, що вони без летальних наслідків. Звичайно ж від характеру нещасного випадку залежить і показник матеріальних збитків. Проте зазначимо, що у СТОВ„Полісся” більше стали уваги приділяти питанням охорони праці, про що свідчать дані про виділення коштів на охорону праці, сума асигнованих коштів протягом досліджуваного періоду зросла на 20026 грн.

Слід зазначити, що це є позитивним явищем, але необхідно також правильно використовувати ці кошти.

Що стосується коефіцієнту частоти травматизму, то він прямопропорційно залежить від кількості нещасних випадків на підприємстві і обернено від кількості працівників.

Таблиця 5.8. Показники стану охорони праці в СТОІВ “Полісся”

Коефіцієнт важкості травм залежить від кількості днів непрацездатності прямопропорційно і обернено від кількості нещасних випадків, а оскільки нещасних випадків було 10 і без летальних наслідків, за якими було 190 днів непрацездатності, то коефіцієнт важкості є значним, що оцінюється негативо.

Відносно коефіцієнту втрати робочого часу, то хоч яким би він не був за розміром., то він негативно впливає на рівень продуктивності і прибутковості підприємства ( а за останній рік він склав1233).

Зазначимо також, що позитивним для СТОВ „Полісся” є те, що за період дослідження в господарстві не було жодної пожежі.

Звичайно ж нещасні випадки призводять до матеріальних наслідків, що негативно впливає на економічний стан підприємства.

Розрахуємо економічний збиток за методикою розробленою на підставі Закону України „Про загальнообов”язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань” від 18.01.2001р. №2240 -ІІІ, на прикладі нещасного випадку, що трапився 23.06.2005р. з дояркою Блажко Валентиною Миколаївною, яка постраждала під час обслуговування корів і в результаті отримала травму лівої ноги та руки. [ 23]

Сумарні економічні витрати від нещасного випадку [78], який трапися з Блажко В.М. розрахуємо за методом, розробленим на основі Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійні захворювання, які спричинили втрату працездатності”, який набрав чинності з 1 квітня 2001р.:

Сзаг=С1+С2+...+Сп, грн.

Де, С1 - розмір одноразової допомоги при тимчасовій втраті працездатності.

В нашому випадку в колективному договорі зазначено, що при тимчасовій втраті працездатності від 10 днів до 1 місяця розмір одноразової допомоги повинен бути не менше однієї заробітної плати, яка в Блажко. складала 540грн., але оскільки нещасний випадок стався через невиконання вимог і інструкцій з охорони праці, то одноразову допомогу потерпілому зменшили на 50% .

С1 = Зпл * К

Тобто, С1 = 540грн.*0,5 = 270грн.

С2 - сума виплати по листу непрацездатності:

С2 = Зпдн*Дн= 16,1*28 = 449,8 грн.

С3 - витрати медичних закладів:

С3= 18,2*Дс+2,6*Да

де, 18,2 та 2,6 - вартість перебування одного дня на стаціонарному та амбулаторному лікуванні;

Дс і Да - кількість днів проведених на стаціонарному та амбулаторному лікуванні;

С3 = 18,2+2,6*28 = 91грн.

С4 - витрати на проведення розслідування:

С4= Кпн1 * Зп1дн1 +…+ Кпнп * Зп1днп

С4 = 1*29,6 + 1*24,8 + 1*28,9 + 1*42,5 = 125,8 грн

С5 - вартість недоотриманої валової продукції:

С5 = ВП*Дн,

де, ВП - вартість валової продукції виготовленої за один день одним робітником:

С5 = 23,8*28 = 666,4грн..

Отже, сумарні економічні витрати від цього нещасного випадку склали:

Сзаг = 270 + 449,8 + 91 + 666,4 + 125,8 = 1603 грн.

Для того, щоб уникнути таких витрат необхідно зробити ряд заходів по зменшенню нещасних випадків на виробництві, а саме для робітників тваринництва :

- в повній мірі забезпечити робітників тваринництва спецодягом згідно з діючими нормами;

- необхідно створити ефективну систему управління, яка б сприяла удосконаленню діяльності кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи;

 провести атестацію робочих місць щодо відповідності їх вимогам безпеки для робітників тваринництва;

здійснювати оперативний і поточний контроль за станом охорони праці на підприємстві;

розробити програму проведення інструктажів для працівників тваринництва;

відремонтувати систему вентиляції, освітлення у приміщеннях ферми. [ 12 ]

Звичайно ж для досягнення поставлених цілей підприємство повинно мати відповідну інформаційну базу, засоби зв’язку, сучасну оргтехніку, комп’ютерне забезпечення і висококваліфікований інженерний штат працівників. Працівники з служби охорони праці повинні вимагати від посадових осіб усунення від роботи працівників, які не пройшли медичний огляд, навчання, інструктаж, перевірку знань з охорони праці або не мають допуску до відповідних робіт, та притягувати до відповідальності працівників, що порушують вимоги з охорони праці.

Також для отримання результату рекомендується матеріальне заохочення працівників, які сумлінно ставляться до виконання виробничих обовязків і беруть активну участь у підвищенні безпеки та поліпшенні умов праці.

Поліпшенню умов праці згідно з темою дипломної роботи та підвищенню продуктивності праці сприяють ряд удосконалень, що ведуть до додаткових витрат, але, які з часом окупляться за рахунок створеного ефекту.

Основними показниками економічної ефективності заходів по охороні праці є:

приріст продуктивності праці;

річний економічний ефект.

Спочатку розрахуємо приріст продуктивності праці в результаті зниження трудомісткості продукції за рахунок поліпшення умов праці:

Пт = (Т1 / Т2 - 1) * 100,

де Т1 і Т2 - трудомісткість виробництва 1ц молока до та після впровадження заходів.

Пт = (10,27 / 9.95 - 1) * 100 = 3.21 %

Визначимо річний ефект отриманий на виробництві молока від впровадження основних заходів по охороні праці, для чого використаємо наступну формулу:

Ер = (С1 - С2) * ВП - Ен * Зод

де, С1 і С2 - собівартість 1 ц молока до та після впровадження заходів;

ВП - річний обсяг виробництва молока після впровадження заходів;

Ен - нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності вкладень в заходи ( 0,1).

Зод - одноразові витрати, пов’язані з розробкою та впровадженням заходів

Ер = (103,11 - 102.19) * 10901 - 0,1*12000 = 8828.92 грн.

Розрахуємо термін окупності одноразових витрат:

Т = Зод / (С1 - С2) * ВП = 12000/ (103,11-102.19)* 10901= 0,83 року.

Отже, впровадження запропонованих заходів по охороні праці в дипломній роботі дають можливість поліпшити умови працюючим, підвищити їх продуктивність на 3.21 %, отримати економічний ефект в сумі 8828.92грн. з терміном окупності 0,83 року. [78]

Це свідчить про те, що на с.-г. підприємствах необхідно впроваджувати заходи по охороні праці, а для цього держава і самі керівники підприємства повинні асигнувати на ці заходи достатню кількість коштів.

6. «ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА»

Біологізація сільськогосподарського виробництва як шлях збереження екології

Мета і завдання екологічної експертизи - запобігання негативного впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища і здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки проектів, планів, заходів господарського розвитку, будівельних норм і правил, хімічних речовин тощо, вимогам екологічної безпеки суспільства; оцінка ефективності заходів з охорони навколишнього середовища.

Основними принципами екологічної експертизи є: гарантування безпечного життя і здоров’я людей навколишнього середовища; збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів; наукова обґрунтованість; державне регулювання і законність.[4]

Підготовка результатів екологічної експертизи і прийняття рішення щодо реалізації об’єкта екологічної експертизи здійснюється з урахуванням громадської думки.

Екологічна експертиза має проводитись на всіх об’єктах, які можуть спричиняти вплив на природне середовище.

Експертизі підлягають:

· нормативна і інструктивна документація;

·        проекти правова технічних систем, машин, механізмів і приладів;

·        документація на впроваджувані відкриття і винаходи;

·        діючі та ті, що будуються, технічні системи, аграрні, біо-технічні та інформаційні системи, які спричиняють вплив на навколишнє природне середовище;

·        відомі та нові речовини, енергоносії, сировина, матеріали, продукти харчування, відходи;

·        природоохоронні заходи, фонди, асигнування, системи стимулювання, ресурсозбереження;

системи виховання, освіти і пропаганди.

В Україні можуть здійснюватися державна, громадська та інші форми екологічної експертизи.[75]

У СТОВ “Полісся” обов’язково проводиться природоохоронна діяльність. А саме встановлюються вологі фільтри, впроваджуються науково - обгрунтовані сівозміни, проводиться вчасне внесення добрив та догляд за посівами, взимку проводяться снігозатримувальні заходи, саджаються захисні лісосмуги. В товаристві з обмеженою відповідальністю “ Славгород”- земля разом з ґрунтовим покриттям, надрами, лісами і водними ресурсами є основою, головною передумовою матеріального виробництва.

В господарстві поширений чорнозем потужний малогумусний, важкосуглистий та чорнозем типовий потужний малогумусний середньосуглистий.

Як ми бачимо з вище сказаного, для господарства більш ефективніше займатися галуззю рослинництва. І тому для більш стійкого розвитку СТОВ “ Полісся ” спеціалізується на вирощуванні зернових культур.

Умови для вирощування культур сприяють їх росту.

Господарство знаходиться в агрокліматичному районі. Цей район характеризується помірно теплим, середньозволоженим кліматом. За період з температурою вище +12 º С сума температур складає 2600-2750 º С. Кількість випадаючих опадів за цей час 280- 320 мм., річна сума опадів - 470-580 мм..

Але для більш прискореного вирощування необхідно вирощування культур необхідно розробити ряд заходів по обробці, вирощуванні, зберіганню культур.

У рослинництві виведення нових сортів і їх поширення значно прискорюються завдяки активному використанню методів вирощування рослин з клітинних культур. Застосування культур клітин - дуже перспективна область для сільськогосподарської практики. Вже використовується унікальна властивість рослинної клітини дати початок цілій рослині, що дає змогу з допомогою селекції та гібридизації на клітковому рівні швидко створювати нові високоврожайні та стійкі до хвороб і шкідників сорти сільськогосподарських рослин.

Важливим фактором поліпшення використання земельних ресурсів могло б стати науково - обґрунтоване планування основних показників роботи господарства з урахуванням якості угідь. Але з звітів господарств вилучені показники, які характеризували роботу господарства щодо підвищення родючості ґрунтів, внесення добрив, особливо органічних.

Необхідно збільшити внесення в ґрунт органічної речовини, використовуючи для цього не лише органіку ферм, а й усі відходи рослинництва, тваринництва і харчової промисловості .

Основним засобом боротьби з бур’янами, як відомо є пестициди.

Але хімічні засоби надають лише тимчасову допомогу, оскільки з часом сприяють виробленню стійкості до постійного застосування засобів. Це викликає необхідність використання нових, ще сильніших речовин, які паралельно посилюють вплив помітно негативний на ґрунт, воду, повітря, якість продукції, на корисну флору і фауну, тим самим прискорюючи процес порушення біологічної рівноваги в природному середовищі.

Отже, хімізацію, що інтенсивно розвивається в сільському господарстві, можна оцінювати з двох позицій - як економічно вигідну і як економічно небезпечну для навколишнього середовища і для самої людини.

Широке використання азотних добрив в СТОВ “Полісся“ також призводить до сильного забруднення водойм і ґрунтових вод нітратами .

Здатність рослин до нагромадження нітратів істотно відрізняється в різних видів і сортів. У цьому напрямі нині проводиться велика робота, яка повинна завершитись створенням сортів, що вбирають і нагромаджують в урожай мінімальні кількості нітратів.

Біологічні засоби боротьби з шкідниками і бур’янами більш вибіркові, ніж хімічні. Сьогодні відомо близько 50 хижаків і паразитів, здатні знищити певні види шкідників культурних рослин, а також низка біологічних заходів, що порушують процес відтворення шкідників.

Отже, заходи, спрямовані на регулювання чисельності хижаків, є важливими для збереження багатьох ланок екосистеми.

Гарантом урожайності сільськогосподарських рослин у третьому тисячолітті повинні стати біологічні методи захисту рослин, які дають змогу отримувати екологічно чисту продукцію без забруднення природного середовища. Основою біометоду є розмноження і заселення агроекосистем комахами - хижаками і паразитами. Перспективне також створення мікробіологічних препаратів, які уражають види, що завдають шкоди сільському господарству.

Отже, вже на сьогоднішній день є багато можливостей біологізувати науково - технічний прогрес, емітувати його антиекологічні наслідки з метою збереження навколишнього середовища для нормальної життєдіяльності людини.

Природоохоронна і господарська діяльність - це дві сторони одного єдиного процесу господарювання людини. Відтак, екологічним результатом господарювання має стати забезпечення потреб людей у якісних умовах існування. Впровадження досягнень НТП повинно бути спрямованим саме на гармонізацію виробничо-господарської та природоохоронної діяльності, зменшення негативних наслідків для навколишнього середовища.

Для об’єктів, що мають підвищений рівень екологічної небезпеки, проведення державної екологічної експертизи є обов’язковим. Зростання масштабів господарської діяльності, непродумана стратегія природокористування призвели в кінцевому результаті до різкого збільшення антропогенного навантаження на природне середовище, виникнення негативних екологічних явищ.

Основним фактором гармонійних відносин між суспільством і природою виступає цілеспрямована екологізація матеріального виробництва, тобто створення енерго-, ресурсо- та природозберігаючих типів техніки і технологій, формування еколого безпечних підприємств та виробництв. Державна політика в галузі екологізації народного господарства повинна бути спрямована на першочергове вирішення найбільш значних екологічних проблем, які негативно впливають на процеси стійкого економічного розвитку. Одним із важливих і складних стратегічних завдань у цьому плані є перехід агропромислового комплексу держави на шлях виробництва екологічно чистої продукції.

Виробництво екологічно чистої продукції - досить складний і трудомісткий процес, який неможливий без внесення органічних добрив. Поряд з цим потрібна належна сівозміна культур, використання рослинних решток, бобових рослин і рослинних добрив, органічних відходів виробництва мінеральної сировини, вчасна боротьба з бур’янами та різноманітними шкідниками з метою підвищення родючості й поліпшення структури ґрунтів.

Органічне сільське господарство, у сучасному розумінні цього терміна, виникло в 20-30-ті роки ХХ ст., коли в основному оформилися його концептуальні положення і принципи технології. Але лише десять з невеликим років тому, на початку 90-х років, практично синхронно в Західній Європі та Північній Америці почалося те, що по праву може бути названо “органічним бумом”.

Великої популярності за кордоном набувають біологічна або органічна система землеробства, заснована на вилученні або значному скороченні застосування мінеральних добрив і пестицидів. Головні її переваги - висока якість сільськогосподарської продукції, зменшення забруднення навколишнього середовища, зберігання і навіть підвищення родючості ґрунту. Фермерські господарства, які переходять на цю систему на Заході, дедалі частіше називають її екологічною. Вони обробляють грунт і розводять худобу без використання штучних добрив, засобів для обприскування чи добавок до корму.

Стан, в якому опинився агропромисловий комплекс України, можна визначити як кризовий. Критичне положення з продовольчим забезпеченням у державі, де обсяги виробництва сільськогосподарської продукції ще недавно складали більш як 30% ВВП, в країні, яка має кращі у світі земельні ресурси, свідчить про тяжку хворобу економіки.

За рівнем споживання основних харчових компонентів Україна суттєво відстає від провідних країн світу. На сьогодні за показниками зниження життєвого рівня населення, кількості та якості спожитих продуктів Україна належить до розряду слаборозвинених країн. Для подолання кризової ситуації в найближчий час треба суттєво підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва, в основному шляхом інтенсифікації рослинництва і тваринництва.

Підвищення ефективності сільського господарства досягається переважно шляхом застосування добрив, гербіцидів і пестицидів, розвитку механізації, виведення нових сортів і порід тварин, впровадження прогресивних технологій вирощування культур, раціональної спеціалізації господарств і структури посівних площ, раціонального використання земельних і водних ресурсів тощо. З погляду екології не всі ці засоби однаково небезпечні. Інтенсивна хімізація сільського господарства викликає підвищену небезпеку для навколишнього середовища і здоров’я людей.

Не менш суттєвого впливу на навколишнє середовище завдають мінеральні добрива. Незважаючи на високий економічний ефект збагачення ґрунту азотом, фосфором, калієм та іншими мікроелементами, добрива мають певний баласт. Небезпечними в цьому плані є важкі метали та радіонукліди. Концентруючись у ґрунті, вини пригнічують рослини, накопичуються в них у концентраціях, які перевищують гранично допустимі норми, погіршують стан ґрунтів, пригнічують мікрофлору. Надмірне накопичення цих хімічних елементів у кормових рослинах є також причиною захворювання тварин, впливає на якість молочної і м’ясної продукції.

За оцінками вітчизняних спеціалістів, в Україні на частку збитків, що завдаються сільському господарству, припадає до 20% комплексного економічного збитку від забруднення атмосфери і 15% збитків від забруднення водних ресурсів. Збитки, завдані навколишньому середовищу при внесенні мінеральних добрив, щорічно оцінюються в розмірі 18-22 млн. доларів США. Ще більші втрати мають місце внаслідок використання хімічних засобів захисту рослин.

На думку зарубіжних спеціалістів, ті виробництва, які забезпечують високі економічні результати в поєднанні з розумною господарською діяльністю запобіганням забрудненню навколишнього середовища, використанням екологічно чистої сировини і технологій отримання безпечних для здоров’я продуктів, ефективним використанням та відновленням природних ресурсів, можуть вважатися «екологічними».

Сучасні ринки продовольчих товарів у країнах Західної Європи, США, навіть у країнах колишнього соціалістичного табору перенасичені сільськогосподарською продукцією. І марно сподіватись на завоювання Україною там “місця під сонцем” у найближчий час. Та й наш внутрішній ринок майже на 70 % заповнений іноземними продовольчими товарами. За таких обставин треба шукати нетрадиційні шляхи прориву на внутрішній і міжнародний ринки.

Одним з таких шляхів, і певно найбільш реальним, пов’язаний з налагодженням у країні виробництва екологічно чистих продуктів харчування. Адже в останні 5 років зацікавленість споживачів в екологічно чистій продукції у провідних країнах світу різко збільшилась. У США, Німеччині, Франції, Данії відпрацьовані технології її одержання, налагоджено ринок збуту, організовані і функціонують відповідні служби сертифікації та маркетингу. Обсяги реалізації такої продукції постійно зростають.

Україна не має права стояти за межами агроекологічного напрямку в сучасному землеробстві. Слід зробити все необхідне, щоб заявити про себе на ринку екологічно чистих продуктів харчування і зайняти там належне місце. У нас є для цього великі можливості: ми маємо і екологічно чисті території, і володіємо технологіями, які забезпечують одержання біологічно повноцінної рослинницької продукції.

Наукові роботи, виконані провідними установами УААН на протязі 1989-1997рр., показала високу екологічну і економічну ефективність технологій вирощування кондиційних урожаїв овочевих, зернових, кормових та технічних культур.

Технології, розроблені вітчизняними вченими побудовані на використанні гною, побічної сільськогосподарської продукції, сидератів, нетрадиційних повільно діючих та промислових мінеральних добрив, які обов’язково вносять локальним способом. Вони передбачають також застосування мікроелементів, біоіндукторів і мікробіологічних препаратів, що поліпшують азотне та фосфорне живлення рослин.

Ці технології - безпестицидні, для боротьби з бур’янами використовують або вже відомі агротехнічні заходи, або методи полікультури, запропоновані вченими Інституту овочівництва та баштанництва УААН.

Ці технології - ресурсозберігаючі, оскільки передбачені ними дози мінеральних добрив на 30 - 35 % нижчі порівняно з інтенсивними технологіями. Рівень врожаїв сільськогосподарських культур, які вирощуються за такими технологіями, не тільки не нижчий, ніж у традиційному землеробстві, але, як свідчать результати дослідів УААН, навіть вищий .

Вітчизняні технології вирощування екологічно чистої рослинницької продукції гарантують одержання близько 50 ц / га озимої пшениці, 45 ц / га ячменю, 20 ц / га соняшнику і 500 ц / га цукрових буряків, 450 ц / га зеленої маси кукурудзи.

При цьому вміст білка в зерні озимої пшениці становить близько 13 %, клейковини - 30 %, вміст цукру у цукровому буряку - 20 %, жиру в насінні соняшнику - 60 %, перетравного протеїну в зеленій масі кукурудзи до 50 мг на 1 кг маси. До того ж у рослинницькій продукції не має залишків пестицидів, мікотоксинів, вона не накопичує нітрати, важкі метали та інші шкідливі речовини.

Таким чином, учені-аграрії в технологічному плані готові до налагодження виробництва екологічно чистої продукції. Але існують інші труднощі. Для прориву на ринок екологічно чистих продуктів харчування треба мати впевненість, що вони будуть сертифіковані відповідно до вимог міжнародних стандартів.

Тому в країні має бути створена асоціація вчених-аграріїв, фермерів, економістів, фахівців у галузі маркетингу і менеджменту, яка б займалася всіма питаннями, що пов’язані з виробництвом та реалізацією екологічно чистих продуктів харчування на внутрішньому і зовнішньому ринках.

УААН пропонує при фінансовій підтримці з боку Міністерства АПК чи інших зацікавлених спонсорів створити на базі академії асоціацію “Біолан”, головним завданням якої будуть:

-        навчання фермерів основ ведення біологічного землеробства;

-        розробка регіональних стандартів на процеси виробництва екологічно чистої продукції;

         проведення робіт по сертифікації і атестації господарств, які спеціалізуватимуться на виробництві екологічно чистої продукції;

         організація лабораторії для проведення аналізів на відповідність показників якості виробленої екофермерами продукції міжнародним стандартам;

         створення спеціалізованих пунктів по зберіганню і переробці екологічно чистої продукції;

         організація служби маркетингу і менеджменту;

         створення сітки фірмових магазинів для реалізації екологічно чистої продукції з маркою “Біоланпродукт”;

         налагодження експорту екологічно чистої продукції (пшениця, ячмінь, овес, гречка, олія, мед та ін.) закордонним споживачам;

         організація інспекціонної служби, що контролюватиме виконання екофермерами стандартів на виробництво, зберігання і переробку екологічно чистої продукції;

         створення сервісної служби, яка здійснюватиме поставку екофермерам спеціального “екологічного” сільськогосподарського знаряддя.

Слід мати на увазі, що подібні асоціації вже успішно функціонують у Польщі (“Еколан”), Молдові (“Молдагроеко”), Росії (“Еконива”) та інших країнах.

Зволікати з рішенням про виробництво у країні екологічно чистих продуктів харчування, було б небажано, бо в такому разі місце України на міжнародному ринку екопродукції займуть інші країни, а державна казна не дорахується десятків мільярдів гривень.

В умовах, що склалися нині в Україні, стратегія системи сільськогосподарського природокористування має передбачати:

-        формування високопродуктивних і екологічно стійких агроландшафтів;

-        гармонійне поєднання механізму дії економічних законів і законів природи в межах території з урахуванням лімітуючих чинників навантаження на сільськогосподарські угіддя, біологічні ресурси та ландшафти;

         впровадження вимог щодо екологічної безпеки в системі сільськогосподарського природокористування;

         забезпечення екологічно обґрунтованого поводження з пестицидами та агрохімікатами;

         формування механізму економічної, адміністративної та кримінальної відповідальності сільськогосподарських природокористувачів за порушення екологічних вимог;

         розроблення природоохоронних заходів на основі вимог міжнародного законодавства та підвищення його ролі в практиці сільськогосподарського природокористування;

         створення системи економічних стимулів виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції на основі технологій біологічного землеробства;

         підтримання сприятливого в екологічному відношенні довкілля, інфраструктури та умов для праці, відпочинку і фізичного розвитку сільського населення;

         виведення з користування малопродуктивних сільськогосподарських угідь, насамперед у регіонах з високою розораністю земель.[1]

З метою досягнення цих цілей необхідно:

-        здійснити комплексну еколого-економічну оцінку (районування) території України з виділенням в її складі природоохоронних комплексів, у тому числі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, земель для високоінтенсивного ведення сільськогосподарського виробництва та промислового будівництва, а також забруднених районів для здійснення цільових природоохоронних заходів;

-        забезпечити виконання Національної програми охорони земель на період до 2010 року;

         підготувати і впровадити галузеві схеми збереження та відтворення земельних, водних, біологічних, зокрема рибних та лісових, мінерально-сировинних та інших природних ресурсів;

         здійснити землевпорядкування територій з урахуванням екологічної ситуації, що склалася, вилучення з обробітку радіоактивно і промислово забруднених, дуже еродованих, вторинно заболочених, засолених і підтоплених, екологічно уразливих земель;

         створити водозахисні зони вздовж берегів річок, водосховищ, озер і ставків, очистити їх від мулу, сформувати високоефективні гідрологічні системи;

         забезпечити активний перехід на біологічні методи ведення сільського господарства та виробництво екологічно чистої продукції.

Згідно з даними міжнародної статистики, в Україні екологічно чисту продукцію вирощують на площі 28 тис. га, і за площею займає 18 місце в світі. Найбільше такої продукції вирощують у Саранському районі Одеської області (23 тис. га). Отже, вкрай необхідно прийняти закони щодо виробництва та сертифікації екологічно чистих продуктів в Україні. Це забезпечить постачання населенню високоякісних продуктів харчування, сприятиме підтримці вітчизняних товаровиробників екологічно чистої продукції, її просуванню на зовнішні ринки та поповненню державного бюджету.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Необхідною умовою підтримання виробництва сільськогосподарської продукції на певному рівні є постійна наявність частини оборотних активів у матеріальній формі (виробничі запаси). Так, щоб здійснювався процес виробництва, господарство повинно мати в необхідних розмірах запаси посівного матеріалу, кормів, палива, мінеральних добрив та засобів захисту рослин і тварин, запасних частин та інших виробничих запасів. При їх використанні ростуть витрати на виробництво. Результатом процесу виробництва є створення готової продукції і виробничі запаси переходять у форму готової продукції.

Проблема організації та удосконалення обліку готової продукції стоїть дуже гостро. В цьому зв’язку особливого значення набувають теоретичні дослідження побудови обліку продукції сільськогосподарського виробництва, на базі чого повинні розроблятися прикладні питання бухгалтерського обліку та контролю готової продукції. При написанні дипломної роботи ми розглянули тільки незначну частину питання модернізації даного виду обліку, але вже зараз можна сказати, що вирішення цієї проблеми не стоїть на одному місці.

Дослідженню проблеми методологічних і організаційних основ обліку продукції сільськогосподарського виробництва та надання конкретних пропозицій щодо вдосконалення бухгалтерського обліку і аудиту готової продукції сільськогосподарського товаровиробника на базі прогресивних форм і методів їх здійснення було присвячено написання даної дипломної роботи магістра.

Об’єктом дослідження було обрано СТОВ “Полісся” Борзняньського району Чернігівської області.

Проведений аналіз показників господарської діяльності свідчить про прогресивний розвиток підприємства. Підприємство забезпечено всіма необхідними ресурсами для виробництва, розширює його, зміцнює свою матеріально-технічну базу, що характеризує СТОВ “Полісся” як господарство з перспективами швидкого розвитку.

Згідно із веденням у дію Положення (стандарт) П(С)БО 30”Біологічні активи”, то для визначення справедливої вартості у господарствах потрібно вести Акт визначення справедливої вартості біологічних активів та/або сільськогосподарської продукції.

Проаналізувавши організацію обліку готової продукції на підприємстві , ми дійшли висновку, що бухгалтерський облік організовано згідно до вимог чинного законодавства, але, разом із тим, існує ряд недоліків, які впливають на точність та об’єктивність облікових даних.

Як результат досліджень, проведених по господарству, можна зазначити, що:

-        на підприємстві відсутній графік документообігу;

-        первинні документи типової форми, що застосовуються в господарстві, іноді заповнюються недбало, без зазначення всіх передбачених у них реквізитів, часто неохайно, що є порушенням вимог Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку;

         на підприємстві не завжди є в наявності бланки типових форм бухгалтерських документів;

         самі типові форми документів також потребують вдосконалення з погляду на вимоги щодо скорочення різноманітності первинних документів, та їх реквізитів, що вже застаріли;

         регістри аналітичного і синтетичного обліку, такі як Виробничі звіти і

         Журнали-ордери ведуться на пристосованих бланках.

З метою усунення вище перерахованих недоліків при написанні дипломної роботи магістра було висунуто ряд пропозицій щодо вдосконалення на підприємстві обліку готової продукції:

-        підвищити точність і швидкість обробки інформації дозволить більш якісне заповнення регістрів бухгалтерського обліку;

-        з метою скорочення облікових робіт пропонуємо застосувати уніфікований документ для обліку готової продукції рослинництва Реєстр відправки зерна та іншої продукції з поля;

-        для запобігання зловживань з боку зацікавлених осіб пропонуємо застосовувати Путівки на вивіз цукрового буряку з поля;

-        для більш ефективного здійснення аналітичного і синтетичного обліку на підприємстві можна ввести у дію запропонований в дипломній роботі перелік субрахунків до рахунку 27 “Продукція сільськогосподарського виробництва”;

-        необхідно переглянути підхід до складання реєстрів з обліку готової продукції. В аналітичному обліку це стосується ведення Книги складського обліку. Ми пропонуємо варіант ведення не форми № 40, а карток складського обліку. Це надає змогу щомісячно не переписувати залишки по окремим видам продукції, а лише винести залишок на кінець місяця;

Проведення запропонованих заходів надасть можливість отримання достовірної та вчасної інформації про обсяги виробництва, наявності та руху готової продукції, підняти облік на більш високий рівень, що, в свою чергу, позитивно впливатиме на фінансові результати діяльності підприємства.

У зв’язку з постійною зміною й обновленням нормативної бази регламентуючої порядок організації і ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, можуть виникати порушення чинного законодавства. Для зменшення кількості помилок і порушень в бухгалтерського обліку, поліпшення обліку і звітності та підвищення ефективності господарської діяльності підприємства, доводиться прибігати до послуг аудиторів чи аудиторських фірм. Тому в роботі було розглянуто проблему проведення аудиту продукції сільськогосподарського виробництва.

Найпоширенішими порушеннями, що виявляються в ході проведення аудиту готової продукції вважаються:

-        недотримання послідовності застосування вибраного методу оцінки продукції;

-        списання фактично неіснуючих на складі запасів продукції протягом періоду, що перевіряється;

         відкриття кількох карток складського обліку на одні й ті самі види готової продукції та списання тих, які є найбільш вигідними в певній угоді;

         відсутність в накладних даних про відпуск продукції.

Сьогодні обчислювальна техніка з допоміжного засобу перетворюється на визначний фактор організації обліку. Змінюються способи обробки даних, при яких забезпечується різна швидкість надання інформації. Можливості комп'ютерно-комунікаційної форми обліку дозволять гнучко розподіляти облікову роботу між працівниками з різних ділянок обліку. Автоматизоване ведення обліку ґрунтується на принципах персоніфікації обчислень і самонавчання облікових працівників, комп'ютеризації основних облікових функцій, безпаперової технології ведення бухгалтерського обліку, раціонального поєднання розподіленої, децентралізованої і централізованої систем обробки облікової інформації. Це призводить до якісно нових тенденцій в питанні побудови структури облікового апарата і дозволить підвищити ефективність ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. З погляду на це, в дипломній роботі було висунуто пропозиції щодо переходу підприємства до автоматизованої форми ведення бухгалтерського обліку за допомогою програми „1 С: Бухгалтерія „.

З метою уникнення виробничого травматизму та професійних захворювань працюючих згідно з спеціалізацією господарства, при написанні дипломної роботи був розроблений ряд заходів, а також проведений розрахунок економічної ефективності виробництва після їх впровадження.

Проведення цих заходів надасть можливість не тільки запобігти в подальшому виникненню нещасних випадків на підприємстві, а й підвищити продуктивність праці та отримати річний економічний ефект, що складає 18,4 тис.грн. При цьому витрати на впровадження заходів з охорони праці окупаються за 0,83 року ( 10 місяців).

Основними пріоритетами зменшення ризику для здоров’я населення, пов’язаного з сільськогосподарським виробництвом є виробництво екологічно чистої сільськогосподарської продукції і забезпечення санітарно-гігієнічних вимог у сільському господарстві.

Отже, при написанні дипломної роботи магістра було розкрите питання обліку і аудиту готової продукції, дана оцінка стану організації обліку готової продукції в досліджуваному господарстві, розроблена ціла низка заходів щодо вирішення існуючих проблем і ліквідації недоліків на підприємстві, реалізація яких сприятиме покращенню результатів господарської діяльності підприємства в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.       Артиш В.І. Сучасний стан виробництва екологічно чистої продукції в країнах світу //Економіка АПК . - 2005.- №3.- с.50-53//.

2.       Безпека життєдіяльності в інженерних рішеннях: Навчальний посібник- Суми. Видавництво “Довкілля”, 2003 с.41-44.

3.       Білик М.Д., Організація і методика Аудиту сільськогосподарських підприємств: Підручник.- К.:КНЕУ. 2003р.

4.       Борисова В.А. Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції //Економіка АПК.-2001.-№10-с.8-11//.

5.       Бутинець Ф. Ф. Аудит:Підр. для студ.-2-е вид. Перер.і доп.- Жит.: ПП.,”РУТА”,2002, с-672.

.        Боярко Н. А. Облікова політика підприємства.//Бухгалтерія в сільському господарстві.-2006.- №18.-с.19-21.

.        Бутинець Ф. Ф. Аудит і ревізія підприємницької діяльності. Навчальний посібник для студентів вищих навч. Закладів спеціальності 7.050106 “ОІА” “Житомир” ЖІТІ.- 2000.с-413.

.        Буфатін І. Облік запасів//Все про бухгалтерський облік.- 2000.№52, 7 червня- с.27-40.

.        Гандзюк М. П., Желіба Є. П. Основи охорони праці.-К.:”Каравела”, 2003р.

.        Герасимчук І. Облік господарських операцій з зерном у сільськогосподарських підприємствах. //Бухгалтерія в сільському господарстві.- 2004.- №19.- с.2-5.

.        Горшар В. 1С: Випуск готовой подукцыи и калькуляция ее собестоимости. //Бухгалтерия.-2003.-№39,29 сентября. с.-68-73.

.        Гряник Г. М. Охорона праці.- К.: “Урожай”, 1994р.

.        Дорош Н. І. Документальне оформлення аудиторської перевірки //Вісник податкової служби України.- 2000.-№15.с.50-56.

.        Дорош Н.І. Аудит. Методологія і організація., К.-2001.с.404.

.        Житецькій В. Ц. Основи охорони праці .- Львів:”Афіша”, 2002р. с.21-25.

.        Журавель Г. П. Метод учэта продукцыи овощеводства //Планирование и учэт .-2001.№ 9.- с.12.

.        Зубенко Ю. Охорона праці : запитання та відповіді.- К.: вид. ред. “Охорона праці” 2000р.

.        Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-хІv.

.        Закон України Про внесення змін до закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України” № 1829- ІІІ від 22.06.2000р.//Все про бухгалтерський облік - № 66- 2000р.с.8.

.        Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” (Вредакції закону України від 22 травня 1997 №283 //Все пробухгалтерській облік- 2002 №94, 14 жовтня .- с 4-45

.        Закон України ”Про внесення змін до деяких законів в Україні у зв’язку з прийняттям Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. №1708 - ІІІ від 11.09.2000р. // Урядовий кур’єр - №105 - 2000.-с.14

22.     Закон України . Про внесення змін до закону України.”Про аудиторську діяльність”: закон від 14 вересня 2006 року № 104-V//Офіційний вісник України - 2006.- № 41.- с.9-15;Голос України - 2006.- № 194, жовтня-с.3.Вісник податкової служби України-2006- № 39.с .22-26.

.        Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійні захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 18 січня 2001 року №2240-ІІІ м.Київ.

.        Закон України “Про охорону праці” від 21.11.2002 р. № 229-XII зі змінами і доповненнями.

.        Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22. 04. 06 р. № 3125-XII зі змінами і доповненнями.

.        Закон Української РСР ”Про державну податкову службу в Україні” від 10.09.1989 р. №324. //Все про бухгалтерський облік. - 2000. - №63. - с. 14-17.

27.     Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999р. №291.

28.     Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, зі зиінами та долповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 05.12.1997 №268, від26.05.2000 року№115. //Баланс Агро.- 2000- №11 с,14-20.

29.     Інструкція про порядок заповнення , застосування спеціальної форми товарно-транспортної накладної на перевезення молочної сировини: Наказ Міністерства аграрної політики України від 01.07.2002 №176

30.     Карась О, Броуман Л. Охорона праці на підприємстві: наука про безпеку. // Все про бухгалтерський облік. - 2004., 26.10. - №100. - стр.12-13.

31.     Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. Навчальний посібник. //Київ - “Знання - 2000.

.        Ковач С.І. Аудит виробництва сільськогосподарської продукції. // Науковий вісник НАУ. Вип..43.-К.,2001.-с.213-215

33.     Кобилянська О.І . Облікова політика підприємства.//Фінансовий облік - К.:2004р.-с.423.

34.     Коміренко Л.В. Документальне оформлення надходження зернової продукції від урожаю та облік її на складі. // Облік і фінанси АПК.-2004.-№2.-с.34-39.

.        Коміренко Л.В. Продаж молока переробним підприємствам та його облік у аграріїв // Все про бухгалтерський облік.-2002.-№108.-с.20

.        Костюченко В. Облік запасів за національними П(С)БО. // Бухгалтерський облік і аудит.-2000.-№5.-с.23-39.

37.     Кухарський М., Гулик З. До питання обліку виробничих запасів і продукції с-г виробництва в сільськогосподарських підприємствах. //Бухгалтерія в сільському господарстві.-2005.-№8.-с.6-8.

38.     Лавриненко Л. Первинний облік надходження продукції рослинництва. //Баланс Агро.-2005.-№13.-с.5-8(вкладка).

39.     Лавриненко Л. Облік витрат і виходу продукції рослинництва.// Баланс - Агро. - 2004.,- № 14 с.25-27.

.         Лисенко Г. Визначення політики, цілей та завдань з охорони праці підприємства. // Охорона праці. - 2004. - №6. - стр.38-40.

41.     Лисенко Г. Порядок заохочення працюючих за дотримання вимог охорони праці. // Охорона праці. - 2004. - №9. - стр.36-38.

.        Лузан Ю.Л., Михайлов М.Г., Жук В.М. Методичні рекомендації по організації та веденню бухгалтерського обліку в с-г підприємствах України //Облік і фінанси АПК.-2005.-№2-с.106-188

43.     Малышкин А.И.Совершенствование первичных документов // Планирование и учт.-2000.-№3.

.         Махно Є. Разработка и внедрение инструкций по охране труда, действующих на предприятии. // Охрана труда. -2005.-№6.-стр.36-38.

.         Михайлов М.Г. Національні стандарти в бухгалтерському обліку. Питання використання: Навч. посібник.-2-ге вид., доп./ М.Г.Михайлов, О.А. Мельник, В.М. Теслюк та ін.; за ред. М.Г.Михайлова. - К.: Вища освіта, 2002

46.     Міжнародні стандарти аудиту .Москва - Київ 2001р.

.        Методичні рекомендації з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) с-г підприємств, затверджені наказом МАПУ від 18.05.2001р. №132

.        Методичні рекомендації з планування обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) с-г підприємств, базуються на діючій нормативній базі станом на 01.12.2005р.//Бухгалтерія в сільському господарстві -.2006.-№ 14. с.3-52.

.        Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні.: збірник нормативно-правових актів станом на 20.02.2000р.К.:Юріком,Інтер 2000.

.        Огійчук М.Ф. та ін. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник / За ред. проф. М.Ф. Огійчука. - К.: Аграрна освіта, 2001.-605с.

51.     Організація обліку витрат на виробництво. Розподіл непрямих витрат. //Дт-Кт.-2003.-№28.-с.2-5.

52.     Облік сільськогосподарської діяльності :Навчальний посібник /За ред. Жука В.М.- К.: Видавництво ТОВ “Юр - Агро - Веста”, 2007.с.47.

.        Облік сільськогосподарської діяльності :Навчальний посібник /За ред. Жука В. М. - К.:Видавництво ТОВ “Юр - Агро - Веста”, 2007 .-с. 29-41.

.        Петрик О. Процедурні завершення аудиторської перевірки. // Бухгалтерський облік і аудить.-2004.-№12.-с.54-58.

55.     Петров В. Про колективний договір та охорону праці. // Охорона праці. - 2001. - №4. - стр. 5-7.

56.     Плішка М. Колективний договір як фактор активного впливу на рівень виробничої безпеки. // Охорона праці. - 2004. - №9. - стр.7-8.

57.     Пушкар М. С. Облікова політика підприємства. // Фінансовий облік - Тернопіль 2002 р. с.30.

58.     Положення ”Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні” затверджене Постановою КМУ від 03.04.1993 р. №250.//Національні стандарти в бухгалтерському обліку. Суми, Козацький вал 2000.

59.     Приказ МАПУ от 17.03.2003г. №49 “Об утверждении методических рекомендаций по организации и ведению бухгалтерского учета по журнально-ордерной форме на предприятиях АПК”

60.     “Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах” від 25.08.2004р.

61.     П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджено наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99.

62.     П(С)БО 2 «Баланс», затверджено наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99р.

63.     П(С)БО 9 “Запаси” затверджено наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.99 р.;

64.     П(С)БО 16 “Витрати”, затверджено наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.99 р.

65.     П(С)БО 30 “Біологічні активи”, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 790 від 18.11.2005р.

66.     Слюсарчук Л.І. Особливості обліку готової продукції суб’єктів малого підприємництва //Економіка АПК.-2003.-№2.-с.104-108

67.     Строїч С. Служба охорони праці на підприємстві, організація та основні напрямки роботи. // Все про бухгалтерський облік. - 2004., 26.10. - №100. -стр.2-12.

.        Сук П.Л. Облік виробництва продукції рослинництва. // Економічні проблеми розвитку АПК в умовах ринкової трансформації: Мат.Наук.-практ.конференції 29-31 березня 2000р., м.Київ.-К.,2000.-с.48-50.

69.     Сук Л., Сук П. Калькуляція в бухгалтерському обліку. // Бухгалтерія в сільському господарстві.- 2003. - № 9 -с.2-8.

.         Сук Л. Облік виробничих запасів, готової продукції, товарів. //Бухгалтерія в сільському господарстві.-2002.-№3.с.2-18.

71.     Телегунь М.І. Облік продукції с-г виробництва. //Бухгалтерія в сільському господарстві.-2001.-№2.с.10-12.

.        Ткаченко Н. Складський облік: заповнюємо первинні документи //Все про бухгалтерський облік.-2004.-№25, 15 вересня.-с.17

.        Усач Б.Ф. Аудит. Київ “Знання-Прес”, 2002.-223с.

.        Харитонова Л. Учет продукции с-х производства. // Баланс Агро.-2001.-№9.-с.45-49.

75.     Царенко О.М. “Основи екології та економіка природокористування”. Курс лекцій. Практикум: Навчальний посібник.-2-ге вид., стер.- Суми: ВТД “Університетська книга”, 2004.-528с.

76.     Царенко О.М., Курган В.П. Навчально - методичний посібник з курсу “Економіка підприємства” до практичних занять та самостійної роботи студ. економічних спеціальностей денної та заочної форми навчання. Суми: ВАТ “СОД”, видавництво “Козацький вал”, 2003.-84с.

77.     Шваб В.Н. Вдосконалення звітів про рух матеріальних цінностей та книги складського обліку // Планування та облік.-2002.-№2.

78.     Ярошенко І.Ф. Безпека життєдіяльності в інженерних рішеннях. - Суми «Довкілля» - 2003.

ДОДАТКИ

Рекомендована форма

Акту оприбуткування поточних біологічних активів рослинництва

Підприємство__СТОВ «Полісся»_________________________________

Код за ЄДРПОУ ___03795891____________________________________

Структурний підрозділ___рослинницька бригада___________________

Підписи членів комісії :

Голова

Члени комісії___________________________

______________________________________

______________________________________

Бухгалтер_____________________________

Акт приймання - передачі поточних біологічних активів рослинництва

Продавець                                       Покупець

СТОВ «Полісся_______________ДП «Агроінвест»_____________

Ідентифікаційний код ЄДРПОУ Ідентифікаційний код ЄДРПОУ

__________________ 32543742_______________