Вплив валютних курсів на економіку України
ЗМІСТ
Вступ
1.Загальні
положення
2.Валютні курси і
відносні ціни
3. Вплив змін курсу гривні на
економічний розвиток України
Висновок
Література
Вступ
Тема реферату: «Вплив валютних курсів на економіку
України».
Мета написання реферату – ознайомитися з ціною однієї
валюти по відношенню до іншої; ознайомитися з поняттями обмінного (валютного)
курсу; роллю валютного курсу на економіку країни, зміною валютного курсу та
дією зміни на економіку; поняттям відносної ціни; розглянути вплив змін курсу
гривні на економічний розвиток України.
Аналіз пропонується зробити за період 1991 – 2005
роки.
1. Загальні положення
Ціну однієї валюти, виражену в іншій валюті, називають
валютним (обмінним) курсом. Оскільки обмінний курс, будучи ціною грошей однієї
країни, є також ціною активів, принципи, які управляють поведінкою цін інших
активів, управляють також поведінкою валютних курсів. Характеристикою активів є
те, що вони виступають як форма багатства, як спосіб передачі купівельної
спроможності із сьогодення в майбутнє. Ціна, за якою активи продаються
сьогодні, безпосередньо пов'язана з товарами та послугами, які, як очікують
покупці, примножать ці активи в майбутньому. Аналогічно сьогоднішній обмінний
курс долара до гривні тісно пов'язаний із очікуванням людей відносно
майбутнього рівня цього курсу.
Валютні курси відіграють велику роль в міжнародній
торгівлі, дозволяючи порівнювати ціни товарів та послуг, які виробляються в різних
країнах. Знаючи обмінний курс валют, можна розрахувати ціну експорту однієї країни,
вираженої в грошах іншої.
В скільки гривень обійдеться купівля 1 т нафти, яка коштує на світовому
ринку 100 дол. США? Відповідь знаходиться
шляхом перемноження ціни
1 т нафти в
доларах (100) на ціну 1 дол. США в гривнях, або на обмінний курс
гривні до долара. За курсу 2
грн./дол. ціна 1 т нафти в гривнях становить 100 • 2 = 200 грн./т.
Зміна курсу гривні до долара змінила б ціну 1 тонни нафти у гривнях. За курсом 5,5 грн/дол. за нафту треба заплатити: 5,5 • 100 = 550 грн. якщо припустити, що її ціна в
доларах залишиться незмінною.
Зміни обмінних курсів трактуються як знецінення валют
або їх подорожчання. Знецінення гривні пов'язане із зростанням ціни долара в
гривнях, наприклад: з 2 грн./дол. до 5,5 грн./дол. За інших рівних умов
знецінення валюти країни здешевлює її товари для іноземців. Зменшення ціни
долара в гривнях (наприклад, з 5,5 до 2 грн./дол.) є подорожчанням валюти
країни у відношенні до долара. За інших рівних умов подорожчання валюти країни
робить більш дорогими її товари для іноземців.
Коли валюта країни знецінюється, іноземці визначають,
що експорт із цієї країни подешевшав, а її резиденти - що імпорт подорожчав.
Подорожчання валюти країни має протилежний ефект: іноземці більше платять за
продукти даної країни, а національні споживачі менше платять за іноземні
продукти.
2. Валютні курси і відносні ціни
Попит на експорт та імпорт, подібно попиту на всі
товари та послуги, підлягає впливу відносних цін, таких як, наприклад, ціна
нафтопродуктів (150 дол./т), виражена в зерні (100 дол./т). Таким чином валютні
курси дозволяють вирівнювати ціни внутрішніх і зовнішніх ринків, визначаючи їх
в одиницях однієї і тієї ж валюти. Валютні курси дозволяють також обраховувати
відносні ціни товарів та послуг, ціни яких виражені в різних валютах.
Відносні ціни - це ціни, які залежать від обмінних курсів гривні за умови, що ціна
нафтопродуктів у доларах і ціна зерна в гривнях не залежать від зміни обмінних
курсів.
Припустимо, що обмінний курс становить відповідно 2 грн./дол. і 7 грн/дол. В цьому випадку для України
ціна зерна в доларах становить відповідно 550 /2 = 275 і 550
/7 = 78,57
дол./т. Відносні ціни будуть становити відповідно: 150 / 275 = 0,55 т і 150 / 78,57 = 1,91т зерна за 1 т нафтопродуктів.
Отже, якщо ціни товарів, виражені в грошах, не
змінюються, подорожчання гривні у відношенні до долара понижує ціну зерна,
виражену в нафтопродуктах (за кожну тонну нафтопродуктів можна купити менше зерна ), в той час, як знецінення гривні у
відношенні до долара підвищує ціну зерна, виражену в нафтопродуктах (за кожну
тонну нафтопродуктів можна купити більше зерна).
Розрахунки ілюструють загальний принцип: за рівних
умов подорожчання валюти країни підвищує відносну ціну її експорту і понижує
відносну ціну її імпорту. Навпаки, знецінення валюти країни понижує відносну ціну
експорту країни і підвищує відносну ціну її імпорту.
3. Вплив змін курсу гривні на економічний розвиток України
В серпні 1998 р. Україна пережила національну
трагедію, коли після тривалого періоду стабільності обмінного курсу (1,8 грн/дол. США в 1996-1997 pp.), національна валюта обвалилася.
Тільки за другу половину
1998 р. долар в
Україні підскочив на 66
% (з 2,06 до 3,43 грн.).
Є підстави стверджувати, що падіння (девальвація)
національної валюти в
1998 р. - один із важливих факторів наступного
економічного зростання в Україні. За два роки український виробник потіснив
імпорт, причому досить серйозно. Важливо зрозуміти чому це відбулося, що цьому
сприяло.
Впродовж 1998-1999 pp. курс долара в Україні підвищився в
2,7 рази, а споживчі ціни - на 43 %. Внаслідок цього на внутрішньому ринку
виникли серйозні бар'єри для доступу імпортних товарів: витрати на імпортні
товари зросли в 2,7 рази, а продати їх в Україні
можна було тільки на 43
% дорожче. По
суті, рівень реального підвищення курсу долара за вказаний період на 89% (2,7/ 1,43)= 1,89 було нічим іншим, як
девальваційним митом на імпорт або відносним зростанням ефективності
національного продукту порівняно з імпортним. Подібне мито відрізняється від
традиційного імпортного. Останнє можна обійти через „дірки" в
законодавстві або іншим традиційним для України способом. Девальваційного мита
уникнути неможливо: ніхто не продасть долар, скажімо, за 3 грн., якщо це можна зробити за 5,44 грн. В цьому плані просто вражаючі
результати роботи підприємств легкої і харчової промисловості за 2000 р., на яких приріст виробництва становив 39,0 і 26 % відповідно. На честь українських виробників, вони використали наданий їм
девальваційний шанс для витіснення імпортних товарів.
Зрозумілий і ефект впливу девальвації на
експортноорієнтовані виробництва. Величина від експорту підвищилася в 2,7 рази при збільшенні внутрішніх
витрат на 43 %. Кожний долар, отриманий від
експорту, став давати майже вдвічі більше доходів у гривнях. Тому закономірні і
темпи зростання чорної та кольорової металургії на 20,7 % і 18,8 % на фоні середніх по промисловості - 12,9 %. За розрахунками, 11,5% від загальних 19,5% приросту промислової продукції за
січень 2001 р. дали три сектори
економіки: легка, харчова промисловість, металургія і обробка металу, приріст в
яких склав відповідно
40,5; 32,3 і 27,4 %.
Імпортозаміщення і зростання експорту - закономірний лікувальний ефект від
девальвації національної валюти, який проявився через два роки після фінансової
кризи 1998 р. Потреби економіки в
твердій валюті зменшились, надходження зросли. За 2000 р. Україна звела зовнішню торгівлю товарами з непоганим
плюсом в 616 млн. дол. Експорт збільшився за рік на 25,8 %, імпорт - на 17,8 %.
Слід застерегти від можливого висновку, що, мовляв,
для економічного зростання достатньо тільки здійснювати політику постійної
девальвації національної валюти. Це - абсолютно шкідливий висновок.
Девальвація, особливо значна, робить неможливими
інвестиції -фундаментальну базу
економічного зростання. За таких умов ніхто не оцінює дохідність в гривнях - тільки в доларовому еквіваленті. А
за гривневої дохідності в
49 % і
підвищенні долара на 50
% не доцільно
вкладати гроші в реальну економіку. Розумні купують долари, тому що, на відміну
від першого випадку, в другому хоча б зберігається капітал.
Позитивний вплив девальвації на економічну ситуацію
можна було отримати тільки відновивши стабільність національної валюти.
Підвищення курсу долара за 2000 р. становило всього 6 %, та й прийшлося воно
повністю на січень 2000 р. Інші місяці долар був стабільним (з незначними коливаннями).
В умовах інфляції 2000 р. на 25,8 % долар подешевшав на 15,7 %. Україна вдруге (вперше це було в 1996-1997 pp.) вступила в період сильної національної валюти, а точніше - більш сильної, ніж тверда валюта. Це
легко довести двома простими прикладами. Власники доларів щомісячно втрачають частину
вартості долара на українському ринку. Як і рік тому (в 1999 р.) долар коштував
5,44 грн., а купити на всю суму вдалося значно менше, оскільки споживчі ціни за
цей час зросли на 26 %.
В цих умовах збереження в гривнях виявилося значно
вигіднішим, ніж у твердій валюті. Доларовий вклад за рік дає в банках України
максимум 10 %. Гривневий депозит можна
розмістити під 25 %. За незмінної ціни долара це
рівнозначно отриманню 25
% в доларовому
еквіваленті (за суму вкладу можна купити доларів на 25 % більше, ніж було витрачено на придбання
за долари гривень).
Феномен сильної економічної валюти не є тільки
українським явищем. Він породжує особливу макроекономічну арифметику, яка не
вміщується в звичну для нас логіку. На початок 2000 р. державні запаси твердої валюти в України лише не набагато
перевищували 1 млрд. дол. Впродовж року зовнішній
борг держави зменшився більш ніж на 2 млрд. дол. На березень 2001 р. резерви НБУ досягли 1,7 млрд.
дол. Надлишок доларів створений більш сильною гривнею. Вона спонукала власників
відмовлятися від твердої валюти на користь національної.
Але долар може створювати і проблеми. Валютний ринок
України в 2000 р. був не здатний
„проковтнути" всю кількість твердої валюти, яка пропонувалася для продажу
на ньому: пропозиція перевищувала попит. Очевидно, причиною значної інфляції в 2000 р. (25,8 %) виник надлишок доларів. Саме необхідністю стерилізації
надлишків доларів продиктована емісійна поведінка НБУ.
Долар і далі може бути причиною проблеми. Тільки за
січень 2001 р. НБУ пустив в обіг більше 120 млн. дол. Нескладно підрахувати емісійну
„ціну" такого поповнення валютних резервів держави. В умовах високої
вірогідності зигзагів економічної політики, зумовлених політичними факторами,
тенденція вірогідного збільшення кількості грошей в обороті створювала загрозу
підриву стабільності національної валюти в майбутньому. Руйнівні наслідки
подібної дестабілізації могли посилитися внаслідок зростаючих обсягів
формування ресурсів комерційних банків України за рахунок вкладів населення.
Достатньо сказати, що на початок лютого 2001 р. останні становили майже 7 млрд. грн.
Є ще досить цікавий макроекономічний феномен тодішньої
ситуації з обмінним курсом. На відміну від 1998-1999 pp. в 2000 р. реально курс долара
падав, що погіршувало умови функціонування національної економіки. Імпорт
відносно дешевшав, умови конкурентці! національних виробників погіршувалися.
До аналогічного ефекту девальвація (зміцнення гривні)
призводила і в експорті. Виручка від експорту не зростала, а витрати
збільшувалися. Подібна тенденція продовжувалася і в 2001 p., що негативно відбивалося на динаміці економічного зростання.
Україні потрібні нові акценти макроекономічної політики. Підвищенню курсу
гривні слід поставити перепону. Помірна ревальвація національної валюти не
рятує ситуацію, а навпаки
- ускладнює її.
Оскільки НБУ не продає, а купує долари, то це означає
необхідність придбання ще більших обсягів твердої валюти, що приводить до
ефекту вигідності експорту та імпортозаміщення, оскільки останній визначається
співвідношенням динаміки політичного обмінного курсу [7].
Середньорічний обмінний курс гривні до долара США за період з 1995 р. по 2005 р. характеризувався наступними цифрами, в грн../дол.
1995 р.
|
1996 р.
|
1997 р.
|
1998 р.
|
1999 р.
|
2000 р.
|
2001 р.
|
2002 р.
|
2003 р.
|
2004 р.
|
І кв. 2005 p.
|
1,473
|
1,8295
|
1,8617
|
2,4495
|
4,1304
|
5,4402
|
5,327
|
5,333
|
5,33
|
5,19
|
«Курсові дискусії» загострилися в 2005 р. Як відомо, в
другій декаді квітня 2005 р. Національний банк України зміцнив офіційний курс
гривні на 2,7 % - з 5,19 грн/дол. до 5,05 грн/дол. Ця ревальвація стривожила не
тільки підприємців, чиновників і експортерів, але й значну частину населення.
Дискусія свідчить про відсутність єдиного погляду на ефективні параметри курсової
політики.
Дискусійними є три основні твердження, сутність, а
також аргу-менттована оцінка яких подана нижче:
1)рівноважний валютний курс має відповідати паритету купівельної
спроможності (ПКС). Слід нагадати показники середньодушового ВВП в індексі
Програми розвитку ООН (ПРООН), які суттєво відрізняються від офіційних валютних
курсів. Паритетний душовий ВВП
України в 2003 р. визначений індексом в 5491 дол., а в національній валюті він
дорівнював 5591 грн. Отже, відношення
«гривня - паритетний долар» становило 1,018 (в 2002 р. - 0,962) за офіційним середньорічним курсом
гривні до долара 5,3327, а в 2002 р. - 5,3266. Різниця майже в п'ять разів. На основі наведених розрахунків
можна зробити висновок, що курс української валюти суттєво занижений стосовно
долара, і, отже, штучно зменшені вітчизняні доходи. Справді, у 2004 р. їх середньодушовий рівень у
доларовому еквіваленті становив 1260 дол. США, тоді як із додатковими врахуваннями
різниці внутрішніх і зовнішніх цін їхня реальна купівельна спроможність, за
даними ООН і Світового банку, була
вп'ятеро більшою й досягла 6250 дол.
Різниця вражаюча. Чимало з наших співгромадян не відмовилися б від щомісячних
доходів у 520 дол. - реальних, а не розрахункових. А для
цього, виявляється, необхідно лише посилити курс гривні. Однак розбіжність
розрахункових ПКС і валютних курсів відображає швидше недосконалість ринкових
механізмів, ніж «курсову розбалансованість». Не дивно, що в країнах, які
розвиваються, де ринкові деформації дуже істотні, а ступінь інтеграції в
світогосподарські процеси не порівняно нижчий, ніж в індустріальних економіках,
кількісний розрив „ПКС -валютний курс" настільки значний, що його зручніше
оцінювати не у відсотках, а в разах: Китай - 4,29 рази, Росія - 2,82, Туреччина
- 2,01, Хорватія - 1,72 рази. І навпаки, економічна кооперація й сильні ринкові
інститути гранично мінімізують зазначене співвідношення в розвинених країнах: Іспанія
- 1,18 рази, Канада - 1,08, Італія - 1,07, Франція - 0,97, Німеччина - 0,93
рази [5];
2) курсова підтримка експорту придушує розвиток
внутрішнього ринку. Однак, як вважає С. Кораблін [5], протиставлення курсових
ефектів по лінії «внутрішній ринок - зовнішній ринок» просто некоректне. Якщо курсова динаміка здешевлює
вітчизняний продукт стосовно закордонного аналога на 1 дол. (5 грн.), то український виробник виграє незалежно від того, де
він реалізує свою продукцію -всередині
України чи за її межами. Тому самі по собі курсові стимули виявляються
односпрямованими як для виробників, котрі орієнтуються на національного
споживача, так і для їхніх колег-експортерів. Із цієї ж причини некоректно
обмежувати курсові ефекти виключно експортними доходами. Безумовно, кінцеві
результати в обох випадках можуть бути різними, приміром, через різну місткість
національного й міжнародного ринків збуту чи динаміку цін на них. У цій
ситуації між національними виробниками справді може посилитися внутрішня
боротьба за ресурси. Проте її причиною є не курсова динаміка, а треті чинники,
та й прямий їхній вплив на розвиток внутрішнього виробництва аж ніяк не
очевидний. Як у випадку, приміром, вітчизняної металургії, 80% продукції якої
просто не має внутрішнього попиту, а особливості сировинної, технологічної й
регіональної спеціалізації такі істотні, що міжгалузева конкуренція нерідко
виявляється гранично обмеженою. Тому було б дуже наївно очікувати, нібито
поточне дворазове падіння чистих експортних доходів (1,4 млрд. дол. у першому
півріччі проти 3,1 млрд. за аналогічний період минулого року) надасть
прискорення виробництву продукції внутрішнього споживання;
3) сильна валюта прискорює зростання інвестиційного імпорту. Річ у тому,
що коли посилення курсу придушує загальні обсяги виробництва, то його імпортні
можливості автоматично знижуються. І навпаки, послаблення валюти не завжди
перешкоджає зростанню інвестиційного імпорту. Приміром, у 1998-2003 pp. гривня номінально девальвувала щодо американського долара на 186 %, а реально - на 59 %. При цьому ВВП зріс
на 30 %, товарний імпорт - на 22 %, у тому числі машин і устаткування - на 55 %. У результаті чого їхня вага в товарному імпорті збільшилася
з 18,8% (1997 р.) до 23,8% (2003 p.).
До початку 1998 р. курс української валюти тримався переважно на фінансових ін'єкціях
спекулятивного капіталу. І щойно вони почали скорочуватися - внаслідок паніки, викликаної
російським дефолтом - курс гривні миттєво впав. У
жовтні 1998-го р. він знизився на 57 %, до
3,42 грн./дол.
Надалі у 1999 і 2000 pp. гривня продовжувала номінально знецінюватися відповідно на 68,6 і 31,7 %. Чергового її шокового падіння 2000 р. вдалося уникнути виключно завдяки реструктуризації 2,6 млрд. дол. боргових платежів, проведеній
кредиторами „під уряд В. Ющенка". 2001-го р. гривню було знову підтримано
відстрочкою виплат. Цього разу в розмірі 0,58 млрд. дол. - у рамках домовленостей із
Паризьким клубом.
Тому в контексті дискусій про „надмірне
знецінення" було б непогано пам'ятати: ще кілька років тому утримувати
курс гривні від падіння вдавалося виключно ціною зростаючих боргових
зобов'язань України. І що міжнародні резерви НБУ вперше за роки незалежності
втратили боргову природу лише в 2001 -му,
коли їхня чиста величина (1,2
млрд. дол.)
перестала бути негативною, ознаменувавши початок формування власних, а не
позикових резервів [5].
Висновок
В процесі написання реферату нами були розглянуті наступні питання:
-
загальні
положення про валютні курси та перерахунок однієї валюти в іншу;
-
валютні
курси і відносні ціни;
-
зробили
висновок відносно впливу курсу гривні на економічний розвиток України.
Література
1. Самуэльсон Пол А,. Нордхаус Вильям Д. Экономика. - М., 1997. - 799 с.
2. Крутман П.,
Обстерфельд М. Международная экономика. - М., 1997.
3. Економіка України. Підсумки
перетворень та перспективи зростання. Інститут економічних прогнозів НАНУ / За ред. акад. НАНУ B. М. Гейця. - К., 2000.
5. Кораблін С. На короткому повідку // Дзеркало тижня. - 2005. -№ 42 (570). - 29 жовтня - 4 листопада.
6. Бюлетень НБУ. 200, №12 The Economist Intelligence Unit
Report, July
2001.
7. Пинзеник В. Держать курс // Зеркало недели. - 1991. - 17
марта.
8. Кульчицький С // Дзеркало тижня. - 2002. - 23 листопада.