Державний контроль за використанням і охороною води
План
1
Задачі водного законодавства
2 Контроль за
використанням води
3 Обов’язки учасників
водогосподарського комплексу
4 Значення
гідрологічних прогнозів для експлуатації водогосподарських об’єктів
1 ЗАДАЧІ ВОДНОГО
ЗАКОНОДАВСТВА
В Україні
раціональному використанню і охороні водних ресурсів приділяється велика увага.
Швидкий
розвиток народного господарства і підйом добробуту народу підсилили увагу до
комплексного використання і охорони природних вод.
Всі
води України складають єдиний державний водний фонд, куди входять поверхневі і
підземні води, внутрішні моря і інші водні об’єкти, використання яких можливе
при досягнутому рівні розвитку виробничих сил і піддається правовому
регулюванню, тобто вони можуть надаватись у використання, вилучені із
використання за рішенням компетентних органів і для них встановлюється
визначений правовий режим.
В
законах держави проведений принцип першочергового задоволення
господарсько-питних потреб населення. Це означає, що всі види заходів з
використання водних ресурсів не повинні перешкоджати забезпеченню потреб питного
водопостачання.
В
Основах водного законодавства велику увагу приділено питанням охорони водних
ресурсів. Там вказується, що боротьбу із забрудненням і виснаженням природних
вод необхідно проводити всіма доступними методами і засобами. Ця боротьба
повинна вестись шляхом здійснення попереджувальних заходів з охорони вод, а
також шляхом ліквідації існуючих причин забруднення і виснаження. Відповідно
цьому, забороняється вводити в експлуатацію підприємства, цехи, агрегати,
комунальні і інші об’єкти , якщо вони не забезпечені пристроями боротьби із
забрудненням водойм і водотоків.
Спеціальна
стаття Основ зобов’язує всі організації і підприємства не допускати забруднення
і засмічування поверхні водозборів, льодового покрову водойм виробничими,
побутовими і іншими відходами. Управлінням водогосподарських систем і
організаціям сільського господарства поставлено в обов’язок запобігати
забруднення природних вод добривами і ядохімікатами.
З
метою усунення існуючих причин забруднення і виснаження водних ресурсів передбачена
система юридичних вимог і умов, зв’язаних з використанням і витратою води.
Зокрема, всі підприємства, які споживають воду, зобов’язані приймати міри щодо
зменшення її витрати і припинення скиду стічних вод шляхом вдосконалення
технології виробництва і ряду інших технологічних прийомів. Повинні
створюватись технічно досконалі очисні споруди і пристрої, які здатні
забезпечити необхідну очистку стічних вод від шкідливих речовин. Скид
відпрацьованих вод допускається з дозволу органів, які контролюють якість води
за умови, що він не приведе до збільшення вмісту у водному об’єкті забруднюючих
речовин вище встановлених допустимих норм. Законом також передбачається, що при
узгодженні питань розташування і будівництва підприємств, споруд і інших
об’єктів, які впливають на стан водойм, а також при видачі дозволу на
спеціальне водокористування, органи з регулювання використання і охорони води
зобов’язані керуватись схемами комплексного використання і охорони води і
розробленими водогосподарськими балансами.
В
Основах водного законодавства визначена відповідальність за порушення правил
використання води. При здійсненні подібних дій, винуватці піддаються мірам
адміністративної чи кримінальної дії. Крім того, підприємства, заклади і окремі
громадяни, у випадку необхідності, зобов’язані відшкодовувати збитки, нанесені
порушенням водного законодавства.
В
організації раціонального використання і охорони водних ресурсів значна роль
відводиться широким верствам населення. Профспілкові, наукові і інші
організації, а також різноманітні добровільні товариства спільно з органами
державного водного над зору повинні проводити виховну роботу серед населення в
дусі бережливого відношення до цінного природного багатства – води.
Неухильне
і суворе додержання Основ водного законодавства забезпечить умови для
раціонального комплексного використання і охорони природних вод нашої країни.
2
КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ ВОДИ
Державний
контроль за використанням і охороною води здійснюється спеціальними комісіями,
які створюються в місцевих радах. Функції державного над зору і контролю
покладені на Держводгосп України, в якому є Державна інспекція з охорони водних
джерел і яка об’єднує діяльність басейнових інспекцій. В останні входить багато
ділянок з відповідними гідрохімічними лабораторіями. Аналогічні лабораторії є
на всіх великих підприємствах, що мають очисні споруди.
Заклади
водного контролю виявляють джерела забруднення поверхневих і підземних вод і
розробляють заходи з усунення їх шкідливого впливу на водойми, приймають участь
в обґрунтуванні розташування різних об’єктів за умови забезпечення охорони
води, організують дослідження з очистки промислових і побутових стоків, зміні
кількості і концентрації стічних вод в залежності від вдосконалення
технологічних процесів. Вони також розробляють і проводять організаційні заходи
з охорони води, контролюють проектування і будівництво очисних споруд.
Басейнові інспекції наділені широкими правами, аж до права призупиняти роботу
підприємств, які не забезпечують очистку і знешкодження стічних вод, а також
приймати ряд інших мір.
Для
бережливого використання природних вод назріла необхідність вводу плати за
воду. Це пов’язано із зростанням дефіциту прісної води із-за обмеженості її
запасів в ряді районів і з недостатньо раціональним використанням води окремими
підприємствами в умовах її безкоштовного використання.
-
повна сума амортизаційних відрахувань від вартості основних фондів
водогосподарських організацій;
-
витрати на експлуатацію гідротехнічних об’єктів;
- плата
за основні виробничі фонди;
-
накопичення на фінансування капіталовкладень і утворення заохочувальних фондів;
-
створення страхових резервів;
-
мінімальний розмір відрахувань в бюджет від прибутків.
У випадку, коли
ввід плати за воду буде доцільним, необхідно розробляти типові узгодження між
керівними водогосподарськими закладами і різними водокористувачами.
Для
більш правильного визначення плати за воду доцільно виходити із двохставочного
тарифу. При застосуванні цієї системи, наприклад в іригації, можна
встановлювати плату за кожний гектар зрошувальної площі і за кожний кубометр
води, що поступає на поле, а це враховується різними типами водомірів.
Аналогічно можна поступати і з іншими водокористувачами.
Двохставочний
тариф забезпечує більш стійке фінансування водогосподарських об’єктів і сприяє
більш раціональному і економічному використанню водних ресурсів.
3
ОБОВ’ЯЗКИ УЧАСНИКІВ ВОДОГОСПОДАРСЬКОГО
КОМПЛЕКСУ
При плануванні
використання водних ресурсів необхідно науково обґрунтовувати розподіл води між
водокористувачами. В якості вихідних матеріалів використовуються дані
Державного водного кадастру, водогосподарські баланси, схеми комплексного
використання і охорони водних ресурсів.
У
водному кадастрі зосереджені дані по об’ємам стоку, характерним рівням і якості
води та всі місця водозабору і випуску відпрацьованих вод.
При
розробці перспективних водогосподарських заходів передбачається розподіл
обов’язків між учасниками ВГК. Всі водокористувачі повинні найбільш раціонально
і економно використовувати природні води, а також здійснювати заходи з
відновлення і покращання якості водних ресурсів. Вони не можуть допускати
порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також чинити збитки землі,
рослинності, тваринам і корисним копалинам. Від всіх водокористувачів
вимагається утримання в налагодженому стані різних гідротехнічних споруд, які
регулюють кількість і якість води.
Водні
об’єкти надаються в безстрокове або тимчасове використання. Право
водокористування припиняється у випадку закінчення встановленого терміну або
ліквідації окремих водокористувачів, а також при вилученні водних об’єктів із
використання.
Взаємовідносини
між окремими учасниками ВГК будуються на основі ув’язки їх інтересів з метою
отримання найбільшого економічного ефекту. Регулювання відносин між ними
здійснюється керівними органами і водогосподарськими закладами.
В
окремих випадках перевага надається найбільш важливим водокористувачам, до
числа яких, перш за все, відноситься водопостачання населення. При затяжному
маловоддю приходиться обмежувати інтереси гідроенергетики, судноплавства, а
іноді і зрошення.
Використання
водних ресурсів в різних цілях необхідно проводити з дотримуванням таких
правил.
Водопостачання. Задоволення
потреби питного водопостачання може здійснюватись із водойм і водотоків, якість
води в яких відповідає санітарним вимогам. Забір води здійснюється у
відповідності із затвердженими проектами і дозволу на спеціальне
водокористування. Всі об’єкти, які використовують питну воду, повинні вести
облік її витрати і проводити систематичне спостереження за її кількістю в
джерелах.
При
водопостачанні промислових підприємств повинні дотримуватись технологічні норми
і правила водокористування, а також проводитись заходи із скорочення витрати
води і припинення скиду відпрацьованих стоків. Це досягається за рахунок
застосування оборотного водопостачання, повітряного охолодження, безводних
технологій і інших способів.
Зрошення,
обводнення і сільськогосподарське водопостачання. Поливи зрошувальних
культур повинні здійснюватись у відповідності з поливними графіками і планами
водокористування для кожної системи. При цьому особливу увагу необхідно
звертати на скорочення втрат на фільтрацію, випаровування і невиробничі скиди з
каналів. При заборі води із джерел зрошення і водопостачання повинні
виконуватись рибозахисні заходи.
Зрошення
стічними побутовими і промисловими водами допускається лише після узгодження з
органами санітарної і ветеринарної служб. При експлуатації полів зрошення
необхідно забезпечувати постійний відвід просочуючих стоків для зменшення
підйому рівня ґрунтових вод.
При
проектуванні зрошувальних систем в умовах часткового дефіциту водних ресурсів
необхідно передбачати можливість тимчасового обмеження поливу окремих культур,
що враховується у відповідних планах зрошення.
Енергетика. Використання
водотоків і водойм в інтересах енергетики проводиться з урахуванням вимог інших
учасників ВГК і воно не повинне викликати різкого погіршення природних умов
району, в межах якого здійснюється комплексне освоєння водних ресурсів.
При
розробці водогосподарських схем стосовно недостатньо водозабезпечених районів
необхідно паралельно з проектуванням ГЕС передбачати і інші джерела
електроенергії, які можуть задовольняти потреби основних народногосподарських
об’єктів. Тому, в планах необхідно встановлювати місця розташування і основні
параметри ГЕС, намічати додаткові джерела електроенергії і шляхи об’єднання
енергосистем. Виявляються також споживачі електроенергії, їх розташування і очікувані
навантаження, порівнюється виробка енергії на ГЕС і інших енергетичних
установках. В результаті цього встановлюється питома вага гідроенергетики в
загальному енергетичному балансі району.
Водний
транспорт і лісосплав. Всі водотоки і водойми, які мають необхідні
умови для судноплавства, є водними шляхами загального користування, за винятком
окремих випадків, коли вони використовуються за особливим призначенням. Як
говорилось раніше, застосування мольового сплаву повинне обмежуватись.
4
ЗНАЧЕННЯ ГІДРОЛОГІЧНИХ ПРОГНОЗІВ ДЛЯ ЕКСПЛУІТАЦІЇ ВОДОГОСПОДАРСЬКИХ
ОБ’ЄКТІВ
Головною
проблемою сучасної гідрології є розробка методики прогнозування режиму
природних вод, що має досить важливе значення для всіх галузей народного
господарства. Застосування методів гідрологічних прогнозів сприяє більш
раціональному використанню водних ресурсів і дозволяє підвищити ефективність
регулювання стоку за рахунок передбачення стану водойм і водотоків в межах від
декількох днів до декількох місяців. Це дає можливість отримати суттєвий
економічний ефект в залежності від точності прогнозування.
Гідрологічні
прогнози бувають довгострокові і короткострокові.
Довгострокові
прогнози потрібні для планування виробки електроенергії на ГЕС, регулювання
стоку в інтересах зрошення, судноплавства, лісосплаву, рибного господарства і
т.п.
Короткострокові
– для прийняття ряду оперативних вирішень для того, щоб забезпечити найбільш
ефективне використання водних ресурсів чи безпечну експлуатацію споруд і ВГК в
цілому.
Система
гідрологічного прогнозування в нашій країні отримала велике розповсюдження.
Гідрометеорологічною службою щорічно випускається велика кількість прогнозів, з
яких найбільш важливими є:
1.
Прогнози місячного, квартального і сезонного притоку води.
2.
Прогнози зміни стоку річок в районах розвинутого зрошення за
вегетативний період і менш короткострокові (місяць, декада).
3.
Довгострокові прогнози максимальних рівнів річок під час весняних
повеней.
4.
Короткострокові прогнози витрати води і зміни рівнів річок в
період весняних і літніх повеней, а також короткострокові прогнози притоку води
у водосховища на протязі року.
5.
Довгострокові і короткострокові прогнози замерзання і розкриття
річок, озер і водосховищ.
Встановлено, що
прогнозування притоку у водосховища крупних ГЕС дозволяє збільшити виробку
електроенергії на 1,5...2 % при одночасному задоволенні потреби інших учасників
ВГК.
Дуже
важливі гідрологічні прогнози в зрошувальному землеробстві, оскільки половина
всієї води, що використовується в народному господарстві витрачається саме на
потреби зрошення. Тому визначення режиму стоку річок, на яких встановлюються
іригаційні водозабори, дозволяє своєчасно приймати міри з більш ефективного
застосування води в сільському господарстві.
Суттєвого
значення мають гідрологічні прогнози при боротьбі із шкідливою дією води, в
першу чергу з повенями, селевими потоками, льодовими явищами у вигляді заторів
і зажорів. Каталоги критичних і небезпечних рівнів і витрат, які існують для
різних річок і басейнів, дозволяють вказувати в гідрологічних прогнозах і
попередженнях ступінь небезпеки для об’єктів і населених пунктів. Все це дає
можливість своєчасно здійснювати заходи з їх захисту і значному скороченню
витрат на відшкодування збитку від різноманітних стихійних явищ.
-
інтенсивність снігорозтавання;
-
динаміка поверхневого стоку і просочування води;
-
регулювання стоку природними і перетвореними річковими системами;
-
несталий рух води в руслах;
-
теплообмінні процеси у водоймах, водотоках, атмосфері і т.п.
Суттєвого
значення при цих дослідженнях має теоретичне моделювання з застосуванням ЕОМ, а
також дослідження, які проводяться в космосі.
ЛІТЕРАТУРА
1. Зарубаев Н.В. Комплексное
использование водных ресурсов. – Л.Стройиздат, 1976.
2. Грищенко Ю.М. Комплексне
використання та охорона водних ресурсів. Рівне, 1997.
3.Гидроэнергетика и комплексное использование
водных ресурсов/ Под. ред. Непорожнего П.С./ -М.: Энергоиздат, 1982.
4.Потапов В.М., Ткаченко П.Е., Юшманов О.Л.
Использование водной энергии. – М.: Колос, 1972.
5.Щавелев Д.С. Использование водной энергии. –
Л.: Энергия, 1971.
6.Экономика гидротехнического и
водохозяйственного строительства/Под. ред. Щавелева Д.С./ - М.: Стройиздат,
1986.
7.А.Б.Авакян, В.А.Шарапов. Водохранилища
гидроэлектростанций СССР. – М. Энергия, 1977.