Техніка користування органами керування автомобіля

Техніка користування органами керування автомобіля

Реферат з дисципліни «Основи безпеки дорожнього руху»

Тема:

Техніка користування органами керування автомобіля

Зміст

1. Основи керування

1.1 Робоче місце водія.

1.2. Основні органи керування, їх розміщення.

1.3. Вірна посадка водія в автомобілі, регулювання сидіння, ременів безпеки, дзеркал заднього виду.

1.4. Положення рук на рульовому колесі і ніг на педалях.

1.5. Огляд і оцінка дорожніх обставин перед початком руху.

1.6. Користування попереджувальними сигналами.

2. Прийоми керування автомобілем

2.1. Послідовність дій органами керування на початку руху, при збільшенні швидкості і гальмуванні.

2.2 Переключення передач у висхідному і нисхідному порядку та вмикання заднього ходу.

2.3. Прийоми керування рульовим колесом під час зміни напрямку руху обома руками, по черзі правою і лівою рукою, з перехопленням.

2.4. Робота на бокових секторах рульового колеса.

2.5. Техніка керування однією рукою.

2.6. Аналіз типових помилок водія під час зміни напрямку руху.

2.7. Прийоми керування гальмовою системою.

2.8. Повільне, термінове, переривчасте гальмування.

2.9. Дії водія при відмовах робочої гальмової системи.

2.10. Користування стоянковою гальмовою системою.

1. Основи керування

1.1 Робоче місце водія

Робочим місцем водія є кабіна автомобіля. Воно повинне відповідати санітарно-гігієнічним вимогам та забезпечувати умови для зручного користування органами керування і приладами контролю, освітлення та сигналізації; забезпечувати максимальну безпеку водія від травмування під час дорожньо-транспортної пригоди.

Велике значення при обладнанні кабіни чи салону має оглядовість дороги з робочого місця водія.

1.2 Основні органи керування, їх розміщення

Для того, щоб під час руху не відволікалась увага на відшукування органів керування, водій повинен знати і пам'ятати розташування кожного з них. Керування автомобілем водій здійснює за допомогою таких органів керування:

 рульового колеса;

 педалі зчеплення;

 педалі регулювання подачі палива;

 важеля перемикання передач.

Крім того, під час руху, водій повинен періодично оглядати контрольно-вимірювальні прилади, контрольні лампи, покажчики тиску масла, зарядки акумулятора, температури охолодної рідини, тиску повітря в гальмовій системі і т.ін.

1.3 Правильна посадка водія в автомобілі, регулювання сидіння, ременів безпеки, дзеркал заднього виду

Після посадки в кабіну автомобіля водієві слід відрегулювати положення сидіння та його спинки, дзеркала заднього виду, ремені безпеки. Сидіння треба відрегулювати так щоб:

 ноги вільно вижимали педалі без згинання в колінах і витягування;

 руки на рульовому колесі були злегка зігнуті в ліктях; спина знаходилась майже у вертикальному положенні.

Правильність посадки в кабіні можна визначити і за допомогою кутів між гомілкою і стегном (95°-138°), між корпусом і стегном (80°-100°).

Ці вимоги зручної посадки реалізуються так: переміщуючи сидіння вперед-назад (а) водій домагається того, щоб при натиснутій педалі зчеплення ліва нога залишалась злегка зігнутою в коліні. Після регулювання нахилу спинки сидіння (б) до неї повинна щільно прилягати спина водія.

Перевіряючи правильність посадки, водій вмикає важіль перемикання передач у максимально віддалене від нього положення вперед. При цьому не повинно бути нахилу корпуса і відриву його від спинки сидіння. Ліва рука повинна бути повністю випрямлена і вільно лежати на верхній частині рульового колеса (в). Якщо конструкцією передбачено регулювання важеля перемикання передач по висоті, слід цим скористатися. Підголовник встановлюють так, щоб при ударі в автомобіль ззаду не допустити переміщення голови назад. Верхня частина підголовника повинна знаходитися на рівні верхньої частини вуха водія (г) або упиратися в потилицю. Ремінь безпеки регулюють так, щоб під нього туго входила долоня правої руки на рівні грудей (д).

Якщо зазор під ременем більший, то застосування ременів втрачає свою ефективність.

При неправильній посадці водій стомлюється швидше. Якщо сидіння встановлене занадто близько до рульового колеса (а), керування автомобілем ускладнюється.

Якщо сидіння встановлене занадто далеко від рульового колеса (б) водій змушений підтягуватися вперед, тримаючись за кермо. Спина при цьому втрачає опору, м'язи її постійно напружені, що призводить до швидкого стомлювання. При перевищенні нахилу спинки сидіння назад (в) перенапружуються м'язи рук і шиї та нижня частина хребта водія. Водночас через відсутність достатньої опори для тулуба перевантажуються м'язи ніг та спини.

Для безпечної їзди водієві потрібна достатня оглядовість дорожньої обстановки позаду і збоку. Цього досягають правильним установленням дзеркал заднього виду. Внутрішнє дзеркало повинно бути встановлене так, щоб водій, не повертаючи голови, бачив простір за автомобілем, а також повністю поверхню заднього скла (а). У правій частині зовнішнього дзеркала має бути видно кінчик ручки задніх дверей легкового автомобіля (б) або верхню частину заднього колеса і задню частину кузова вантажного автомобіля (г). Правильність встановлення дзеркал можна перевірити, спостерігаючи за випереджаючим автомобілем: як тільки його відображення почне зникати з внутрішнього дзеркала, воно має відразу з'явитися у зовнішньому дзеркалі (в).

1.4 Положення рук на рульовому колесі і ніг на педалях

Руки на рульовому колесі слід тримати злегка зігнутими в ліктях. Обід керма тримають, обхопивши чотирма пальцями знизу і великим пальцем зверху. Якщо рульове колесо уявити годинниковим циферблатом, то спектр дій лівої руки відповідатиме цифрам 8-10, а правої руки — 2-4.

Таке положення рук на рульовому колесі є оптимальним і забезпечує найбільшу точність виконання дій на відміну від положень, зображених на малюнку:

а) обхват у верхньому секторі;

б, в) обхват у нижньому секторі;

г) обхват одночасно у верхньому і нижньому секторах;

д) обхват за спиці

1.5 Огляд і оцінка дорожніх обставин перед початком руху

Перед тим, як рушати з місця, водій повинен уважно роздивитися у всіх напрямках, щоб запобігти зіткненню з транспортними засобами і наїзду на пішоходів. Упевнившись, що наступний маневр безпечний і не створить перешкод іншим учасникам руху, водій може вмикати покажчик повороту і починати рух.

Огляд і оцінку дорожніх обставин водій може робити через дзеркало заднього виду, але якщо цього зробити не можливо, то перед початком руху, особливо заднім ходом, для забезпечення безпеки руху водій у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

1.6 Користування попереджувальними сигналами

При вмиканні під час руху допоміжних приладів клавішами, кнопками, важелями водій керує автомобілем однією рукою. Вона має бути зсунута у верхню частину обода рульового колеса на випадок невеликого маневру. Важелями перемикання світла фар, покажчика поворотів, омивача скла і склоочисника користуються не знімаючи руки з рульового колеса. Важелі водій вмикає безіменним пальцем, не відриваючи погляду від дороги. Звуковий сигнал на легкових автомобілях натискають великими пальцями рук, не знімаючи рук з обода рульового колеса. Сигнали поворотів треба подавати завчасно, щоб маневр не був несподіваним. Не можна вмикати покажчик повороту в тому разі, коли ще не проїхали і не пройшли всі, кого водій повинен пропустити. Увімкнений покажчик повороту насторожуватиме водіїв і відвертатиме їхню увагу від дороги. При обгоні в нічний час попередження за допомогою перемикання світла фар можна робити при відсутності зустрічних транспортних засобів.

2. Прийоми керування автомобілем

При рушанні автомобіля з місця, необхідно подолати силу опору коченню, підйому, інерції. В цей момент сила тяги в кілька разів більша, ніж під час сталого руху. Тому рушання навантаженого автомобіля здійснюється тільки на першій передачі, а порожнього - на другій.

Послідовність рушання з місця по сухій і рівній дорозі така:

 Увімкнути покажчик повороту (а).

 Вимкнути зчеплення (натиснути педаль до упору) (б).

 Увімкнути першу або другу передачу залежно від завантаження (в).

 Подивитися вперед і в дзеркало заднього виду (г).

 Натиснути на педаль керування подачею палива, трохи збільшивши частоту обертання колінчастого вала (д).

 Вимикаючи плавно стоянкове гальмо (е), плавно відпустити педаль зчеплення до моменту, коли автомобіль почне рухатися.

 Частота обертання колінчастого вала при цьому починає зменшуватися. Утримуючи педаль зчеплення в цьому положенні, трохи збільшити частоту обертання колінчастого вала (є).

 Після початку руху автомобіля продовжити плавно відпускати педаль зчеплення до кінця, зняти ногу з педалі.

Починати рух слід на такій швидкості, щоб у разі потреби можна було негайно зупинитися. Покажчик повороту вимикають відразу після закінчення будь-якого маневру. Слід пам'ятати, що при вмиканні зчеплення встановлюють підвищену частоту обертання колінчастого вала під час рушання автомобіля на м'якому ґрунті, по піску, снігу, на підйомі. При рушанні на слизьких дорогах частота обертання колінчастого вала має бути як-найменшою.

При рушанні автомобіля на підйомі послідовність дій така: утримуючи стоянковим гальмом автомобіль на місці, вмикають першу передачу і, одночасно відпускаючи педаль зчеплення і стоянкове гальмо, збільшують подачу палива. Важіль стоянкового гальма починають переміщувати після вмикання зчеплення. Якщо автомобіль починає скочуватися, його негайно загальмовують стоянковим гальмом.

2.2 Переключення передач у висхідному і нисхідному порядку і включення заднього ходу

Правильність переключення передач визначається вибором передач, відповідних умовам руху і вмінням водія в потрібний момент легко і безшумно увімкнути її.

Після рушання автомобіля водій повинен перейти на вищу передачу, на якомога меншому відрізку шляху. Тривалий рух на низьких передачах призводить до перегрівання двигуна, інтенсивного спрацювання деталей двигуна і трансмісії, а найголовніше - до перевитрати палива. Вмикаючи чергову підвищену передачу, водій повинен розігнати автомобіль до такої швидкості, щоб двигун працював без перевантаження. Квапливий перехід на вищу передачу спричиняє роботу двигуна з перевантаженнями, ознаками яких, є вібрація у трансмісії, рух автомобіля ривками, зупинка двигуна.

Перемикання передач з нижчої на вищу в автомобілі з синхронізаторами у коробці передач і одинарним вимкненням зчеплення здійснюється в такій послідовності:

 Розігнати автомобіль.

 Вимкнути зчеплення, одночасно відпускаючи педаль керування подачею палива (а).

 Перевести важіль перемикання передач у положення чергової вищої передачі (6).

 Плавно відпустити зчеплення, одночасно збільшивши частоту обертання колінчастого вала (в).

На автомобілях старих марок з коробкою передач без синхронізаторів перемикання передач здійснюється з подвійним вимкненням зчеплення (щоб уникнути шуму і швидкого спрацювання шестерень) у такому порядку:

 Розігнати автомобіль.

 Вимкнути зчеплення, одночасно відпускаючи педаль керування подачею палива.

 Перевести важіль у нейтральне положення.

 Відпустити педаль зчеплення і знову натиснути на неї.

 Увімкнути чергову підвищену передачу.

 Плавно відпустити педаль зчеплення, одночасно натискаючи на педаль регулювання подачі палива і збільшуючи частоту обертання колінчатого вала.

Подвійне вимкнення зчеплення сприяє кращому вирівнюванню кутових швидкостей зчіплюваних шестерень або муфт.

Після вмикання підвищеної передачі педаль зчеплення відпускають спочатку швидко, а в кінці її ходу плавно. Чим вища передача, яку вмикають, тим швидше відпускають педаль і тим менший період її плавної затримки.

Перемикання передач з вищої на нижчу в автомобілі з синхронізаторами у коробці передач здійснюється з одинарним вимиканням зчеплення:



У разі потреби плавно натиснути на педаль гальма, одночасно відпустити педаль керування подачею палива (а).

 Швидко вимкнути зчеплення (6).

 Перевести важіль перемикання передач у положення чергової зниженої передачі (в).

 Плавно увімкнути зчеплення, одночасно збільшивши частоту обертання колінчастого вала (г).

 Натиснути на педаль керування подачею палива (д).

Перемикання передач з вищої на нижчу в автомобілях з коробкою без синхронізаторів здійснюється з подвійним увімкненням зчеплення і проміжною подачею палива (перегазовкою) в такій послідовності:

 У разі потреби плавно натиснути на педаль гальма, одночасно відпускаючи педаль регулювання подачі палива (а).

 Швидко вимкнути зчеплення (6).

 Перевести важіль перемикання передач у нейтральне положення (в).

 Швидко увімкнути зчеплення (г).

 Різко збільшити подачу палива, тобто частоту обертання колінчастого вала (д).

 Припинити натискання на педаль регулювання подачі палива (е).

Швидко вимкнути зчеплення (є).

Перевести важіль перемикання передач у положення зниженої передачі (ж).

 Плавно увімкнути зчеплення і одночасно збільшити частоту обертання колінчастого вала (з).

Синхронізатори встановлені майже на всіх автомобілях. Однак і на них при перемиканні передач з вищої на нижчу доцільно застосовувати метод подвійного вимкнення зчеплення з "проміжним газом". Цей метод незамінний також при значному перепаді швидкостей, наприклад з четвертої передачі на другу.

Слід зазначити, що чим нижча передача, яку вмикають, тим плавніше треба відпускати педаль зчеплення. Інакше виникають великі навантаження на трансмісію, а на слизькій дорозі можливі блокування коліс і занесення автомобіля.

Рух заднім ходом треба починати при повністю зупиненому автомобілі.

Послідовність рушання з місця заднім ходом така:

Натиснути на педаль зчеплення (а).

Увімкнути передачу заднього ходу (6).

Плавно натиснути на педаль газу, одночасно відпустити педаль зчеплення і вимкнути стоянкове гальмо (в, г).

2.3 Прийоми керування рульовим колесом під час зміни напрямку руху обома руками, по черзі правою і лівою рукою з перехопленням

Залежно від швидкості руху автомобіля, радіусу повороту і етапу дорожнього покриття існують різні прийоми повороту рульового колеса і перестановки рук. Керування рульовим колесом буває коригуючим, компенсаторним і основним.

Коригуюче керування рульовим колесом здійснюється при незначних відхиленнях автомобіля від заданої траєкторії. Його виконують повертанням керма на невеликий кут. Повертають рульове колесо на потрібний кут без зміни вихідного положення рук.

а) вихідне положення (положення керма під час руху прямо);

б) поворот керма на максимальний кут;

в) поворот керма у вихідне положення

Компенсаторним керуванням рульовим колесом уникають занос автомобіля, тобто здійснюють стабілізацію при втраті поперечної стійкості.

Компенсаторне і основне керування рульовим колесом здійснюють двома способами - силовим і швидкісним. Вибір способу керування залежить від швидкості автомобіля, радіуса повороту, величини заносу.

Силовий спосіб застосовується для керування автомобілем у колії, на важких сипучих ґрунтах, розбитих дорогах з вибоїнами. При повороті силовим способом рульове колесо ніби передається з руки в руку. Перед початком повороту наліво ліва рука сковзає вгору по ободу колеса у положення 11-12 год (б). Права рука залишається на місці і утримує рульове колесо. Потім ліва рука повертає рульове колесо, а права сковзає вниз (в) фіксує рульове колесо у положенні 4-5 год. Ліва сковзає вгору по ободу, і цикл знову повторюється (г, д).

Якщо треба швидко повернути рульове колесо на кут понад 180°, рекомендується спосіб перехресного перехвату рульового колеса схрещуванням рук. Залежно від індивідуальних можливостей водія при цьому способі швидкість повороту керма може бути в 3-5 разів більшою від звичайною. При цьому можна діяти або однією рукою, або по черзі обома, або поєднанням роботи рук (однією-обома, обома-однією). Розглянемо досконаліше швидкісний спосіб повороту рульового колеса направо почергово обома руками з перехватом схрещенням (а).

Щоб точніше визначити положення рук на кермі, користуватимемося умовним позначенням чисел на циферблаті годинника. Вихідне положення рук перед поворотом: ліва-9, права-3 (поз. 1).

З вихідного положення рульове колесо повертають обома руками. Права рука відпускає кермо на рівні годинникової цифри 5 і найкоротшим шляхом швидко переноситься до цифри 12 (поз.2.3). На цьому моменті зупинимося детальніше. Захват ободу у його верхній точці в жодному разі не повинен супроводжуватися ударом. Для цього кисть правої руки в момент захвату має рухатися по дузі зі швидкістю обода рульового колеса.

На практиці це виглядає так. Переносячи руку по прямій від цифри 5 до цифри 12, одночасно зближають пальці з ободом. Руки рухають у напрямі обертання колеса. Повний обхват завершується між цифрами 1 і 2.

Права рука на повну силу включається в роботу, а для лівої настає черга швидкісного перехвату - стрімкий рух вгору від цифри до цифри 12 і м'який обхват; права рука при цьому продовжує обертати рульове колесо. Цикл повторюється. За аналогічною схемою роблять поворот ліворуч (б).

2.4 Робота на бокових секторах кермового колеса

Своєчасний перехват рульового колеса здійснюється на боковому секторі між цифрами 12 і 5 при правому повороті та цифрами 7 і 12 при лівому.

Під час повороту рульове колесо треба не штовхати вгору, а плавно тягнути на себе у відповідні боки, оскільки тягнучі руки здійснюються м'язи-згиначі, які на відміну від м'язів-розгиначів сильніші і здатні швидше скорочуватися.

Слід пам'ятати, що кутова швидкість повороту рульового колеса має бути сумірною швидкості руху автомобіля і кривизні обраної траєкторії. Якщо виникає нагальна необхідність маневру на швидкості 60 км/год (об'їзд перешкоди, тощо), перевагу віддають швидкісному способу керування рульовим колесом. Типові помилки при відпрацюванні цього способу такі: зачіплювання рук одна за одну; зменшення кута повороту рульового колеса при перехваті, що призводить до збільшення кількості циклів; тимчасова втрата контакту рук з рульовим колесом і, як наслідок, втрата керування.

2.5 Техніка керування однією рукою

Швидкісний спосіб повороту треба вміти виконувати також однією рукою, оскільки в якийсь момент одна з рук може не бути на рульовому колесі.

Під час відпрацювання повороту праворуч (а) правою рукою з вихідного положення (поз.1) повертають рульове колесо до моменту розтуляння пальців і перехвату через тильний бік кисті (поз.2). Обертають рульове колесо тильним боком кисті (поз. З), а надалі -відкритим обхватом через ребро долоні (поз. 4).

При подальшому повороті рульового колеса здійснюється перехід від відкритого до закритого обхвату (поз.5). Такий самий спосіб для правої руки відпрацьовують при повороті ліворуч (б). Типові помилки цього способу: нерівномірність обертання і втрата контакту кисті з ободом рульового колеса при перехваті.

Поворот рульового колеса під нахилом здійснюють перехватом через тильний бік долоні.

Після повороту рульове колесо обертають у вихідне положення у зворотному порядку. Не слід випускати рульове колесо з рук, чекаючи його самостійного повернення у центральне положення, оскільки це може призвести до аварійної ситуації.

2.6 Аналіз типових помилок водія під час зміни напрямку руху

Загальні типові помилки при керуванні рульовим колесом:

 обхват у верхньому (а) або нижньому (б, г) секторах рульового колеса свідчить про стомлення водія, спричиняє зменшення кута і швидкості повороту рульового колеса,

 обхват і поворот рульового колеса на спиці (д) перешкоджає поворот рульового колеса для повороту на великий кут;

 одночасний обхват у верхньому і нижньому секторах (в) перешкоджає швидкій координації дій водія при повороті;

 занадто відкритий обхват, коли великі пальці рук знаходяться зовні ободу рульового колеса, не дає змоги блокувати несподіване обертання рульового колеса через відповідну реакцію колеса на дорогу, особливо, при наїзді на перешкоду або під час руху по колії або піску;

 колове обертання однією рукою з постійно розкритою кистю послаблює контакт руки з рульовим колесом і може спричинити проковзування руки по ободу;

 повне відпускання рульового колеса під час руху створює передумови для несподіваної довільної зміни напряму руху.

2.7 Прийоми керування гальмовою системою

Одним із елементів керування автомобілем є гальмування, яке застосовується для зменшення швидкості у разі появи перешкоди чи небезпеки на дорозі, підтримування постійної швидкості в певних умовах (під час руху на спуску), зупинки автомобіля, утримання його нерухомим.

знаючи, який з них найефективніший. Неправильний вибір способу гальмування може призвести до наїзду на людей чи перешкоду. Різке гальмування спричиняє блокування коліс, а отже, збільшення гальмового шляху. Його наслідками можуть бути також занос, втрата керованості та перекидання автомобіля. Водій повинен чітко засвоїти, що вибір способу гальмування залежить від конкретних дорожніх умов і швидкості руху.

За кінцевим ефектом гальмування буває частковим і повним. Часткове гальмування призначене для зниження швидкості до оптимальної, скорочення безпечної дистанції, створення сприятливих умов для маневру і т.ін. Повне гальмування застосовується для зупинки автомобіля.

Існує чотири види гальмування: службове, екстрене, аварійне і стоянкове. Службове гальмування заздалегідь прогнозується водієм для зупинки автомобіля у наперед визначеному місці, для зниження швидкості або підтримання її у певних межах (наприклад, під час руху на спусках). Цей вид гальмування здійснюють плавно, без максимального натискування на гальмову педаль, завдяки чому забезпечуються комфорт для пасажирів і цілісність вантажу.

Екстрене гальмування призначене для зупинки транспортного засобу на мінімальній відстані, як правило, раптово, у випадках виникнення загрози наїзду, коли необхідно швидко зупинити автомобіль або різко знизити швидкість. Інтенсивність цього гальмування максимальна і визначається можливостями водія. Під час екстреного гальмування гальмову педаль натискають швидко і сильно. Одночасно можна використати також стоянкове гальмо, допоміжну гальмову систему.

При ушкодженні або виході з ладу робочої гальмової системи водій здійснює аварійне гальмування.

2.8 Повільне, термінове, переривчасте гальмування

Гальмування автомобіля робочою гальмовою системою може бути плавним, різким, ступінчастим, переривчастим і аварійним.

Плавному гальмуванню віддають перевагу під час службового гальмування (а). Для зупинки праворуч його виконують у такій послідовності:

а) подивитись у дзеркало заднього виду;

б) увімкнути покажчики повороту праворуч;

в) зняти ногу з педалі регулювання подачі палива;

г) плавно натиснути на педаль гальма (приблизно на 1/3 її ходу);

д) повернути рульове колесо вправо;

є) безпосередньо перед зупинкою натиснути педаль зчеплення, щоб не зупинився двигун;

ж) утримуючи обидві ноги на педалях зчеплення і гальма перевести важіль перемикання передач у нейтральне положення;

з) повністю зупинити автомобіль, натискуючи на педаль гальма;

і) загальмувати автомобіль стоянковим гальмом і відпустити обидві педалі.

На сухому покритті службове гальмування можна виконувати також в інший спосіб: під час руху на невеликій швидкості вимкнути зчеплення, потім плавно збільшити тиск на педаль гальма, послабивши його безпосередньо перед зупинкою. Щоб попередити водіїв, які рухаються позаду, про намір інтенсивно загальмувати, водій кілька разів злегка переривчасто натискає на педаль гальма, вмикаючи стоп-сигнали.

Різке гальмування призначене виключно для екстреного уповільнення руху автомобіля. Водій швидко і сильно натискає на педаль гальма аж до блокування коліс (в).

Блокування задніх коліс здійснюється раніше ніж передніх. При цьому колеса перестають обертатися і ковзають по дорозі "юзом". Від сильного тертя об дорогу плавиться гума та дорожнє покриття в зоні контакту, коефіцієнт зчеплення коліс з дорогою знижується, гальмовий шлях збільшується. При гальмуванні на "юз" автомобіль часто втрачає стійкість, може статись його занос через відсутність спрямованого обертання колеса та дію бокових інерційних сил. У зв'язку з блокуванням коліс застосування різкого гальмування слід обмежувати. При повному гальмуванні різко загальмовувати можна лише при малій швидкості руху за умови, що автомобіль зупиниться раніше, ніж збурюючі дії заблокованих коліс спричинять втрату керованості. У випадках часткового гальмування застосовувати цей прийом можна виключно як короткочасне пригальмовування. При цьому, чим вища швидкість автомобіля, тим менше має бути час виконання маневру.

Таким чином, різке гальмування застосовується лише для екстреного сповільнення, а не для зупинки автомобіля у критичній ситуації.

Для повної зупинки автомобіля у критичних ситуаціях призначене ступінчасте гальмування (г). Техніка цього способу гальмування така: сильно і швидко натиснути на педаль гальма аж до короткочасного блокування коліс, потім трохи відпустити педаль, знову збільшити зусилля до моменту блокування і знову відпустити. Таким чергуванням натиску і часткового відпускання гальма вдається балансувати на межі "юзу" і зупиняти автомобіль на мінімальному гальмовому шляху (г).

На практиці широко застосовується переривчастий спосіб гальмування. Суть його полягає в тому, що водій натискає на педаль і при появі блокування коліс повністю припиняє гальмування. Такі дії водій повторює кілька разів (б).

Цей спосіб можна застосовувати як під час службового гальмування із застосуванням плавних, поступово зростаючих сил на педаль гальма (наприклад, на слизькій дорозі), так і у випадку екстреного або службового гальмування на дорозі з нерівностями.

Переривчастий спосіб поступається перед ступінчастим під час екстреного гальмування, оскільки тимчасове припинення дії гальмових механізмів зумовлює збільшення гальмового шляху.

Знаючи, що максимальне уповільнення під час гальмування досягається на межі блокування коліс, водій повинен вибрати найоптимальніший шлях до цієї межі. Визначення моменту блокування коліс - завдання не просте. На думку одних водіїв, блокування коліс настає із зменшення уповільнення, інші розпізнають цей момент за ледь відчутним посмикуванням автомобіля. Окремі взагалі не в змозі пояснити, яким чином вони визначають появу моменту блокування коліс. І це не дивно, оскільки в цій ситуації все залежить від суб'єктивного сприйняття коливань інтенсивності уповільнення, якого набувають практичним досвідом.

Під час руху на спусках, по дуже слизьких дорогах, у складі колони застосовується гальмування двигуном. Цей спосіб забезпечує плавність гальмування, знижує схильність до блокування за рахунок підведеного від двигуна крутного моменту до ведучих коліс. Завдяки диференціалу гальмові моменти на лівих і правих колесах зрівнюються, що виключає занос автомобіля.

Гальмування двигуном виконується при постійно увімкненій передачі або з послідовним перемиканням передач у низхідному порядку з пропуском однієї (двох) передач. (Наприклад, четверта-друга). Гальмування при постійно увімкненій передачі здійснюється без вимикання зчеплення, а при перемиканні передач у низхідному порядку - вмиканням - вимиканням зчеплення.

В екстремальних ситуаціях (наприклад, у випадку відмови робочого гальма), коли не має альтернативи у виборі контраварійних дій, застосовується ударне перемикання передач. Його виконують при неповному вимкненні зчеплення і миттєвому вмиканні нижчих передач. Звичайно, такий прийом руйнівно діє на механізм коробки передач.

Найефективнішим способом екстреного гальмування, як вже зазначалося, є комбіноване ступінчасте гальмування з безпереривним м'яким послідовним вмиканням понижених передач, із повільненим вмиканням -вимиканням зчеплення "перегазовками".

У випадку відмови робочої гальмової системи здійснюють аварійне гальмування. При цьому, не відпускаючи педалі гальма, продовжують натискати на неї аж до отримання максимально можливого ефекту гальмування, в результаті дії другого контуру гальмової системи. Під час аварійного гальмування використовують допоміжну і стоянкову гальмові системи. Слід пам'ятати, що при виході із ладу робочої гальмової системи, гальмувати стоянковим гальмом треба дуже обережно, оскільки внаслідок сильного затягування важеля задні колеса можуть заблокуватися і спричинити занос автомобіля. Крім того, різке вмикання на ходу зумовлює псування стоянкового гальма.

У зовнішньому аварійному гальмуванні важливе значення має уповільнення руху автомобіля у зв'язку із загрозою зіткнення з перешкодою або іншим автомобілем.

Головне завдання водія в цій ситуації полягає у максимальному зменшенні пошкодження автомобіля. Цього можна досягти правильним спрямуванням контакту автомобіля з перешкодою, щоб уникнути прямого удару і перекидання. Зупиняють автомобіль незалежно від способу гальмування (крім аварійного) після зниження швидкості до мінімальної натискуванням на педаль робочого гальма при вимкненні передачі. Щоб запобігти мимовільному руху автомобіля, його загальмовують стоянковим гальмом, а після зупинки двигуна, вмикають одну з нижчих передач.

Типові помилки водіїв під час гальмування такі:

 надмірне зусилля при натискуванні на педаль, що призводить до блокування коліс і збільшення гальмового шляху. Не прийняття до увагу стану покриття дороги і шин;

 блокування коліс наприкінці гальмування через невміння своєчасно злегка послабити зусилля на педаль;

 "навалювання" на кермо внаслідок неправильної посадки або недостатнього затягування ременів безпеки, що може призвести до втрати повного контакту з сидінням, а отже, і з автомобілем. Ноги відіграють роль точок опору і втрачають здатність правильно диференціювати зусилля;

 передчасне вимкнення зчеплення, що підвищує схильність до блокування коліс та заносу автомобіля;

 спроба вирівняти автомобіль за допомогою рульового колеса під час заносу при натиснутій педалі гальма;

 застосування переривчастого гальмування замість ефективнішого ступінчастого;

 тривале блокування коліс при первинному зусиллі, що призводить до збільшення гальмового шляху. В такому випадку треба повністю припинити гальмування і повторити спробу;

 невміння швидко перемикати передачі з вищої на нищу з використанням проміжної подачі пального і одночасним гальмуванням, що часто призводить до блокування коліс і заносу автомобіля;

 безсистемне й безконтрольне прикладання зусиль до гальм, що спричинює збільшення гальмового шляху;

 зменшення гальмового зусилля при виконанні "перегазовки";

 різке гальмування на великій швидкості на ділянках, де ліві і праві колеса мають не однаковий коефіцієнт зчеплення з дорогою (наприклад, ліві колеса рухаються по сухій дорозі, а праві - по мокрому глинистому узбіччю, кризі). У цьому випадку виникають різні за величиною гальмові сили на колесах, що може призвести до перевертання або заносу автомобіля;

 гальмування безпосередньо на повороті, що може викликати занос автомобіля, особливо на слизькій дорозі.

2.10 Користування стоянковою гальмовою системою

Стоянкове гальмування застосовується для уникнення самовільного руху автомобіля. Залежно від використовуваних механізмів розрізняють три способи гальмування: основний (за допомогою робочого гальма або двигуна), допоміжний (за допомогою гальм - уповільнювачів), комбінований (з одночасним використанням робочої гальмової системи і двигуна).