Система освіти у Великобританії

Система освіти у Великобританії

Реферат

Система освіти у Великобританії

1. Історія розвитку системи освіти у Великобританії

Ще в середині Х1Х століття держава мало брала участі в організації шкільної справи, як вже в 60-х роках все наполегливіше ставиться питання про загальне навчання. В 1870 році видається закон про елементарну освіту (акт Форетера), що започаткував державну шкільну систему, хоча й існувала вона паралельно із церковними школами та приватними навчальними закладами, а також з незалежними від держави “паблік скулз” (громадської школи). Церковним організаціям до речі, для утримання шкіл надавались державні дотації.

В 1880 році оголошувалось обов’язкове відвідування шкіл і пізніше (1893 р.) встановлюється граничний вік обов’язкового навчання (від 7 до 11 р.). На початку ХХ ст. тривалість навчання в початкових школах доходила до 6-7 років. Школа немала обов’язкового навчального плану, але для одержання субсидій від держави був встановлений мінімум: читання, письмо, граматика, арифметика, малювання, а для дівчаток, крім того, рукоділля.

Шкільні комітети мали право запроваджувати або не запроваджувати в своєму районі закону божого.

Безплатне початкове навчання було фактично здійснене в початковій школі в 1891 році. В 1900 році в Англії було організоване Відомство освіти, в функції, якого входив розподіл державних субсидій та інспектування субсидованих шкіл. В1902 році було видано новий закон (акт Бальфура), який впорядкував діяльність місцевих органів народної освіти і поклав на них організацію державних середніх шкіл. Після прийняття цього закону кількість середніх шкіл зросла. Однак середня освіта була недоступною для багатьох громадян, оскільки плата за навчання не відмінялася та й не було належної наступності між елементарними і середніми школами.

В акті Бальфура визначалася мета початкового навчання, як формування характеру і розвиток розумового потенціалу школярів, а також підготовка їх до життя, різних видів праці як інтелектуальної, так і фізичної. В акті йшлося й про необхідність давати учням законів природи, збуджувати в них інтерес до досягнення людства знайомити з літературою та історією своєї країни, прищеплювати навички мови, озброювати навички практичної роботи, вчити їх вдосконалювати своє тіло фізичними вправами,сприяти розвиткові обдарованих дітей.

В 1918 році було прийнято новий закон з народної освіти (акт Фішера), яким декларувались рівні для всіх освітні можливості і продовжувався термін навчання в елементарній школі до 14 років. Ця школа була розділена на два ступені: молодший – для дітей 5-11 років (з 5 до 7 років діти відвідували школи для малюків), і старший - для дітей 11 – 14 років.

Система освіти в Великобританії має давні традиції. Минуло немало часу від тоді, коли Оксфорд і Кембрідж стали асоціюватися з поняттям,що символізують якість освіти. Інфраструктура освіти Англії дала змогу країні зайняти одну з провідних позицій у світовому економічному розвитку. Країна однією з перших підготувала кадри висококваліфікованих робітників у галузі промисловості й досягла високого рівня грамотності населення. Завдяки високій індивідуалізації навчального процесу, властивій британській системі освіти випускники таких університетів характеризується незалежністю думки та суджень,повнотою знань обраного предмету.

Глобальні зміни ХХ ст. значною мірою вплинули на організацію англійської системи освіти та економічний розвиток країни. Оскільки дуже часто помилково зрозумілі традиції протиставляли новим ідеям. Британія втратила економічне лідерство і стала помітно відставати від нових стандартів освіти.

На думку Майкла Портерп протягом останніх десятиріч вища освіта стала доступною лише для невеликого, а головне для меншого відсотку студентів, ніж у багатьох інших передових країнах. Освіта для еліти має здебільшого гуманітарний суто науковий профіль і втрачає практичну спрямованість. Відсоток студентів, які вивчають практичні дисципліни нижчий в порівнянні з іншими країнами.

Найсерйознішою проблемою є рівень, якість освіти середнього учня. Система освіти відобразила та посилила в школі тенденцію до вилучення знань серед учнів.

Коли уряд очолила Маргарет Тетчер, система освіти все ще мала егалітарний характер. Респектабельні люди, як і раніше відправляли своїх дітей до Оксфорда, але недоліки загальної системи освіти негативно впливали на розвиток країни. Тому реформи проведені урядом Тетчер охопили і сферу освіти. Реформа 1988 року, а також закони про освіту 1992 – 1994 роки втілили в собі тенденцію нової політики в галузі освіти.

За допомогою реформи уряд намагався розв’язати проблеми вищої і середньої шкіл. Особлива увага приділялася розробці нових навчальних програм, підвищенню якості викладання, розширенню типів підготовки молоді, завдяки введенню професійних кваліфікацій та ускладнених додаткових іспитів, вивченню інформаційних технологій і основ бізнесу в технологічних коледжах. Середня школа дістала можливість самостійно розпоряджатися надходженнями з державних та місцевих бюджетів. Реальним став перехід до самоврядування.

Вища освіта почала розглядатися не лише, як привілей вищого класу, а й як внесок до національної економіки, завдяки наповненню її висококваліфікованими кадрами здатними задовільнити соціальні потреби держави.

Обдаровані діти з малозабезпечених родин дістали можливість продовжувати навчання завдяки грантам, які видають для цього місцеві органи влади, університети та фонди.

Дбаючи про те, щоб вища освіта стала доступнішою, держава стала приділяти більше уваги навчанню у вищих навчальних закладах людей зрілого віку, представників етнічних меншин та інших груп населення, які раніше не мали можливості здобути вищу освіту.

Прем’єр – міністр Великобританії Тоні Блер, очоливши уряд підкреслив, що “освіта є пріоритетом номер один, до уряду Вона – ключ до конкурентно-спроможливості; нашого бізнесу і вона дає можливості для всіх. Саме тому ми маємо намір підвищити якість освіти у Великобританії до рівня найкращого в світі. Насамперед він підписав указ про те,що вища освіті не буде безкоштовною. Тепер кожен студент зобов’язаний платити як мінімум тисячу фунтів стерлінгів на рік. Блер вважав, що це не тільки гроші, а й автоматичний стимул для підвищення вимог до викладачів, а також і до якості освіти.

Англійці добре усвідомили, що із впровадженням нових інформаційних технологій змінюються не лише умови праці. Нові передові технології ставлять нові завдання й перед освітою Г.Блер вважав, що нинішні діти не зможуть досягти успіху в завтрашньому світі, якщо їм дали підготовку вчорашнього дня.”

Коло спілкування є необмеженим. Таким чином створюється національна освітянська комп’ютерна мережа.

Було досліджено проблеми, які виникають на шляху розв’язання поставленого завдання. Головні з них це потреба в спеціальній підготовці вчителів та необхідність створення ринку для високоякісних британських програмних продуктів. Перша проблема - розв’язання цільовим бюджетним фінансуванням, друга - за допомогою створення загальнонаціональної освітянської мережі.

Г. Блер підкреслив, що завдяки реформі в галузі англійської інформаційної технології найближчим часом відбудуться великі зміни:” До 2002 року всі школи будуть сполучені з комп’ютерною супермагістраллю безкоштовно; 0,5 мільйонів вчителів буде спеціально підготовлено;наші діти, закінчивши навчання в школах будуть грамотними в галузі інформаційної технології після того, як вони зможуть скористатися найкращим, що ця технологія може запропонувати.

Таким чином основний акцент при використанні ефективних методів навчання у Великобританії сьогодні робиться під час навчання грамоти, математики й інформаційних технологій.

2. Реформи освіти другої половини ХХ століття у Великобританії

Особливість англійської системи народної освіти полягає в тому, що в управлінні школами велику роль відіграють місцеві органи влади. У відповідності із законом 1944 року система освіти в Англії перебуває у подвійному підпорядкуванні – центрального (Міністерства освіти) і місцевих органів.

Міністерство має такі функції: розподіл державних субсидій, видавництво рекомендацій для шкіл,спостереження за роботою субсидованих шкіл, консультування місцевих органів народної освіти і директорів шкіл з усіх питань навчально-виховної роботи, контроль за проведенням місцевими владними структурами національної політики в галузі освіти. В обов’язок місцевих органів народної освіти (їх 163) входить відкриття нових шкіл і контроль за їх роботою; вони слідкують за виконанням закону про обов’язкове навчання дітей від 5 до 16 років, забезпечення учнів молоком, шкільними сніданками і медичним обслуговуванням.

Головними важелем за допомогою якого Міністерство спрямовує роботу шкіл є фінанси, оскільки розмір державних субсидій кожної школи встановлюється в залежності від того, в якій мірі школа визнана ефективною. Дійовою силою через яку Міністерство впливає на школу є інспектори Міністерства – так звані інспектори її величності – суперкваліфіковані фахівці з усіх предметів, які здійснюють інспектування шкіл і дають методичні вказівки вчителям. Характеризуючи функції інспекторів англійці кажуть, що інспектори – це “очі і вуха”, Міністерство “охоронні пси фінансів” і педагогічні місіонери. Школи, які субсидуються безперечно Міністерством освіти називаються школами “прямого субсидування”. Школи, які засновуються і утримуються школами графств, школи засновані іншими організаціями (переважно релігійними) називаються добровільними школами.

Існують в Англії і незалежні школи. Вони належать приватним особам чи окремим організаціям і не отримують субсидій.

Сьогодні поступово запроваджений новий порядок у фінансуванні, згідно з яким школи отримують гроші не від місцевої адміністрації, а безпосередньо від уряду - він платить школі за кожного учня,якого за своїм вибором привели батьки.

Постановка навчання в Англійських школах знаходиться в прямій залежності від того як ставиться і розв’язується в країні питання про всеобуч. Під всеобучем тут розуміють лише обов’язкове відвідування школи протягом певного періоду часу. Аспекти обов’язкової освіти певного обсягу знань обов’язкового для всіх в це поняття не вкладається. В результаті більшість шкіл отримують погану освіту. Їх знання низького рівня, мало пов’язані з реальним життям. В середині 70-х років кожний п’ятий випускник школи не отримав документа про складання екзаменів. В англійській пресі регулярно з’являлося повідомлення про те, що багато молодих людей не вміють читати і писати,незважаючи на довгі роки перебування в школі.

В 1978 році були опубліковані результати дослідження проведеного національним інститутом математики. Більш, як 7 тисяч випускників шкіл запропонували тест, який повинен був виявити мінімальний рівень їх математичної підготовки. З тестом повністю справились лише 6,5 % випускників. Керівник інституту назвав отримані результати “ вкрай жахливими”. Ще зовсім недавно Британія гордилась, як досягненням розгалуженою і ефективною мережею безплатних державних шкіл. На їх фоні існування привілейованих приватних учбових закладів з високою платою за навчання не виглядало дуже антидемократичним. Сьогодні ж переважна більшість англійців впевнені, що високий рівень навчання зберігся лише в платних учбових закладах чи принаймні в нечисленних граматичних школах. Не випадково опозиції партій наполягають на перегляді бюджету народної освіти, виділенні додаткових асигнувань місцевим органам влади на утримування шкіл.

В 1988 році в Англії був прийнятий Закон про реформу освіти. Сучасна шкільна реформа проводиться в таких основних напрямках: перегляд змісту, запровадження національної оцінки знань учнів, зміни в управлінні.

До цього часу система освіти в країні була настільки децентралізованою, що учбові плани складалися на рівні шкіл, а вчителі самі розробляли учбові програми, користуючись рекомендаціями міністерств, екземенаційними вимогами, методичними матеріалами підготовленими урядовими і незалежними педагогічними організаціями.

В Законі виділено положення про тестування в національному масштабі всіх учнів 7,11,14 і 16 років. Ці вікові межі відновлюються основними стадіями навчання – в сім років діти закінчують першу ступінь початкової школи, в одинадцять – початкову школу, в чотирнадцять – початкова диференціація навчання, в шістнадцять років молоді люди закінчують обов’язкову неповну середню школу. Одночасна розробка змісту освіти і способів оцінки знань сприяла їх взаємному збагаченню,давала уявлення про ефективне навчання програми.

Щодо змісту освіти, то в результаті реформи 1988 року його поділили на 10 рівнів для учнів у віці від 7 до 16 років.

Великобританія, мабуть, єдина країна в Європі де в повному обсязі збереглася система приватної привілейованої освіти. Особливе місце школи паблік скулз.

Центральним органом управління паблік склз усіх типів є конференція директорів, яка вирішує найзагальніші питання і координує діяльність цих навчальних закладів на національному рівні. Вона традиційно об’єднує тільки чоловічі школи.       До 6о-х років склад її обмежився відповідно до статуту двомастами шкіл. Стільки ж налічувала й асоціація жіночих шкіл.

З посиленням селективності незалежних навчальних закладів, тобто з поворотом їх до обслуговування більш вузького в класовому відношенні кола дітей, з’явилася потреба в приєднанні нових шкіл до найбільш привілейованих навчальних закладів, оскільки навчання і виховання в них проводилися в дусі старих традицій. Тому на початку 60-х років була створена ще одна організація – Товариство директорів незалежних шкіл, яка об’єднує нові школи, що дістали статус паблік скулз і функціонують як молодші відділення Конференцій директорів.

Наприкінці 6о-х на початку 80 – х років у паблік скулз спостерігається тенденція непомірного зростання плати за навчання, викликаного не лише інфляцією і дороговизною, а й прагненням панівних класів підняти селективний бар’єр на шляху проникнення в елітарні школи дітей середніх верств населення. Однак, незважаючи на такий соціальний відбір у паблік скулз спостерігається не зменшення, а збільшення кількості учнів. Поповнення відбувається за рахунок дітей із заміжніх родин, які навчаються в школах прямого субсидування, котрі після того як у 1976 році лейбористський уряд постановив припинити державне фінансування цих державних закладів, обрали статус незалежних.

У 1975 році випускники паблік скулз становили 37 % від загальної кількості вступників у Оксфордський університет. Дані свідчать,що за 20 –ти річчя   (з 1950 по 1970 роки) спостерігається деяке зменшення кількості випускників найбільш відомих приватних  шкіл, зайняти у сфері дипломатичної діяльності.    

Переважна кількість суддів і барристерів (адвокатів) у свій час закінчили привілейовані навчальні заклади. У 1950 їх кількість становила 84,9%; в 1970 – 80,2%; у 1981 – 79%. Кількість випускників паблік скулз у вищому командному складі зросла з 59,1% в 1950 р. до 62,5% у 1970 р.

У60-80 роки верховні пости у Великобританії продовжували залишатися монополією випускників паблік скулз.

3. Місце трудової підготовки учнів у системі освіти Великобританії

Трудове навчання в загальноосвітній школі має довгу історію. На початку від нього вимагали широкого виховного плану. Однак поступово воно стало підпорядковуватись швидше логіці ремесла, ніж потребам розвитку дитини. Основна увага стала приділятися засвоєнню учнями навичок ремісничої праці, причому особливо велике значення надавалось виконанню робіт по дереву і металу. Значною мірою це характерно і для постановки трудового навчання в сучасній англійській школі. Уроки праці обов’язкові для учнів початкових шкіл (5-11 р.) і з перших класів середніх (11-14 р.). На них відводиться по дві години на тиждень – від 5 до 8 % учбового часу. Починаючи з четвертого класу середньої школи,праця входить в список обов’язкових предметів за вибором, так що її вивчають окремі учні (так звані “практично орієнтовані”). На заняття працею виділяється від 4 до 7 годин на тиждень.

В масовій практиці трудового навчання молодших дітей зберігається багато традиційних елементів. В початковій школі дітям прищеплюють навички роботи з папером,глиною, пластиліном, деревом, знайомлять з елементами ткацтва, з садівництвом і гончарством. Дівчата,крім того, вчаться шити і в’язати. Вибір видів праці залежить від можливостей школи. Велике значення надається виготовленню з непотрібних матеріалів іграшок, учбових посібників тощо. В молодших класах середніх шкіл учні займаються виготовленням різних рухомих моделей(паровоз, аероплан, крокодил, жирафа тощо). Вони роблять столи і стільці, іграшки,інші корисні речі.

Нововведенням останніх років можна вважати залученням учнів до виконання різних проектів в процесі трудового навчання. Так, в одній з початкових шкіл графства Ковентрі їм було запропоновано виготовити модель парашута. При цьому, щоб обговорити з малими групами, на які поділений клас, в початковій стадії проектування, а при реалізації того чи іншого проекту – бути консультантом.

Кульмінаційним моментом природно ставала перевірка виготовлених моделей в дії. Така робота дійсно сприяє виробленню в учнів міцних умінь і навичок, творчого підходу до виконання набутих знань, в тому числі і в галузі загальноосвітніх дисциплін (особливо математики і фізики), розвиває їх пізнавальні здібності.

На екзаменах від учнів вимагається хороше знання властивостей різних металів і деревини, уміння правильно їх вибрати для практичних цілей. Перевіряється ознайомлення школяра з ручними інструментами, нагрівальними пристроями, з токарними і фрезерними верстатами, причому він повинен продемонструвати уміння працювати на них.

Предметом домашньої економіки займаються всі дівчата і частина хлопців. До недавнього часу окремо викладались шиття, ткацтво, рукоділля і кулінарне мистецтво. В ряді шкіл це має місце і сьогодні. Однак мета курсу домоводства - “ допомагає учням вести ефективний спосіб життя в якості індивідуалів, членів сім’ї і членів суспільства”. Новою формою трудової підготовки стала практика учні на виробництві, в торгівлі, в адміністративних установах, в сфері обслуговування.