Музеї просто неба України

Доповідь

На тему "Музеї просто неба України"

Підготувала

Студентка МТУ-139

Пітірімова Анна

Фахівці стверджують, що мало який європейський народ зберіг до наших часів самобутність національної культури так, як українці. Велике значення в цьому мала не тільки суб'єктивна консервативність українців, а й об'єктивно невисокий добробут народу, особливо в сільській місцевості.

У світі етнографічних музеїв просто неба існує порядка шестисот. В Україні славляться етнографічні скансени в Ужгороді, Львові, Чернівцях, Переяславі-Хмельницькому, Галичі. Однак самий відомий етнографічний музей просто неба – у с.Пирогово під Києвом. Адже багато які з названих музеїв з'явилися на його методологічній базі та на основі його концепції. Музей в Переяславі-Хмельницькому, хоча і заснований в 1964 році, але подальше становлення та розвиток здійснював при тісній співпраці з київським.

1.   Музей просто неба в Пирогово

Пирогово являє собою архітектурно - ландшафтний комплекс під відкритим небом, що включає в себе всі зразки культури історико-етнографічних районів України ХVI - ХХ ст. Ідея створення цього музею належить Герою України П. Т. Тронько. У 1976 році з його ініціативи відбулося відкриття Музею просто неба в Пирогово. Експозицію почали формувати з 1969 року. В даний час музей має статус державного і знаходиться під опікою Інституту мистецтв, фольклоризму та етнології Національної Академії Наук України. На території музею в 150 гектарів розташовано більше 300 експонатів, що зібрано зі всієї території країни : Середньої Наддніпрянщини, Полтавщини, Слобожанщини, Полісся, Поділля, Карпат та Півдня України.. Можливо, це найбільший у світі музей під відкритим небом. Точно відомо, що він найграндіозніший в Східній Європі. Щоб обійти його, стандартної тригодинної екскурсії не вистачить. Крім площі, київський музей відрізняється від вітчизняних побратимів тим, що його експозиція представляє всю країну, а не один регіон. Центром експозиції є розташована на пагорбі група вітряків. Територія музею розділена на сектори, кожний з яких представляє народну архітектуру і побут певного українського регіону. Зразки житла селян і майстрового люду, будівля сільської управи, дерев'яні церкви містять в собі елементи народного побуту, що дають уявлення про життя в українських селах і невеликих містах. У фондах музею зберігається понад 70 тисяч предметів побуту, творів народного мистецтва, знарядь праці. Найбільш цікавими із експонатів обладнано інтер’єри будівель. У музеї можна купити вироби сучасних майстрів народного мистецтва, часто зроблені на місці за допомогою інструментів, аналогічних тим, що демонструються у музеї.

"Пирогово" - це слово чудово знайоме кожному киянину і гостям столиці з різних куточків країни та з-за кордону. Так вони називають парк-музей архітектури та побуту під Києвом. Насправді, Пирогово - це селище, з яким межує ця унікальна установа. А сама вона носить суху назву "Музей народної архітектури та побуту НАН України".

Відмінна риса Пирогово - театралізовані дійства. Інші музеї сконцентровані на експозиції матеріальної культури і тільки зараз починають переймати київський досвід ознайомлення відвідувачів із старовинними народними звичаями. У садиб і в полі звучать народні пісні, часто можна побачити народних умільців в роботі: вишивальниць, ткаль, різьбярів, ковалів, гончарів, склодувів, майстрів плетіння. Завжди можна купити вишиванки, рушники, посуд та іграшки з кераміки, дерев'яні шкатулки і прикраси.

Протягом року тут організовується близько двадцяти свят - народних і релігійних, причому, як християнських, так і язичницьких. Діють п'ять старовинних церков: у них проводять служби, вінчають молодят, хрестять дітей.

Обряди відтворюють співробітники музею. За матеріалами досліджень звичаїв різних регіонів України вони пишуть сценарії, запрошують фольклорні колективи, школярів і студентів, які і розігрують театралізовані вистави. У цих дійствах може брати участь у ролі масовки кожен бажаючий. Також відвідувачі організовано беруть уроки українських народних ремесел, іноземці з задоволенням розмальовують писанки, відомі політики з азартом сідають за гончарне коло, юні українки опановують мистецтво вишивання.

Об'єкти музею - справжні, за рідкісним винятком; твори народної дерев'яної архітектури, перенесені з різних областей України. Символом України-житниці став живописний пагорб із справжніми вітряними млинами. Музейні експонати знайомлять відвідувачів з селянським побутом і народною творчістю українців: зібрана величезна колекція народного одягу, меблів, дерев'яного і глиняного посуду, музичних інструментів.

Перед тим, як створили музей, під штучне Київське море затопили багато сіл, в тому числі частину старовинного села Козаровичі, де можна було побачити будинки 200-300-річної давності. З ініціативи громадськості постановою уряду УРСР був заснований музей народної архітектури та побуту. Колектив музею виконав експедиційно-пошукову роботу зі створення архітектурних і творчо-побутових фондів та експозиції у стислі терміни, до відкриття в 1976 році.

Спочатку особливого інтересу музей на дальній околиці столиці не викликав; туди возили школярів за рознарядкою. Але після "примусових" поїздок багато хто хотів побувати там знову і знову - адже державна культурна установа більше нагадувала парк, і, одночасно - матеріалізовану ілюстрацію до української казки.

Садиби з сільськими хатами і господарськими будівлями згруповані з документальною достовірністю та відповідно до особливостей планування поселень того чи іншого регіону України. Всього представлено шість етнографічних регіонів: "Середня Наддніпрянщина", "Полтавщина і Слобожанщина", "Полісся", "Поділля", "Південь", "Карпати". Також є експозиції "Вітряки", "Ярмарковий поле" і "Сучасне село".

В основному, музей відтворює сільську Україну XVIII - початку XX століть. А "Сучасне село" знайомить із сільською архітектурою 60-70-х років минулого століття із скрупульозно відновленими інтер'єрами. Музейні працівники наповнювали будинки і декорували їх продукцією заводів і фабрик тих областей, які уособлюють садиби. Можна сказати, це точний макет. А ось старовинні хати - оригінал. Їх розбирали в різних кінцях країни по частинам, маркували, перевозили в Пирогово і тут будували знову. Найдавніший експонат - хата 1587 року, однокамерне житло з курній піччю.За словами директора музею Миколи Ходаковського, це самий старий пам'ятник народного будівельного мистецтва на території колишнього Радянського Союзу. Також , серед особливих експонатів - хата, яка колись належала родичам Тараса Шевченка.

У музеї працює більше двохста чоловік. Влітку набирають сезонних доглядачів. Музей працює для відвідувачів цілий рік без вихідних і санітарних днів. Разом з тим, об'єкти потребують постійної реставрації: як мінімум, хати потрібно обмазувати глиною і білити, ремонтувати вітряки і плетені огорожі. Крім ремонту і підтримки експонатів музей має й інші турботи і, відповідно, статті витрат. Адже в господарство скансену входять і комунальні служби, і коні, що катають туристів по території, і інвентар, і сади з городами у дворах старовинних хат, і ставок, і гребля, і охорона музею.

За рік музей продає близько 120-130 тис квитків. Основна принада для туристів - культурні заходи. Інсценування обрядів кожен раз привертає в Пирогово тисячі відвідувачів.

2.   Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини

Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини - музей просто неба, розташований на околиці Переяслав-Хмельницького, у 80км їзди від Києва. Він входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

Цей скансен було засновано в 1964р.У музеї представлено українське село Середньої Наддніпрянщини як кінця XIX-початку XX століть, так і будівлі та стоянки з часів пізнього палеоліту до часів Київської Русі. На території в 30 гектар розміщено 13 тематичних музеїв (історії, православної церкви і космосу, рушників і сухопутного транспорту, хліба, бджільництва, обрядів тощо). До уваги відвідувачів представлені 122 пам'ятки народної архітектури, понад 30 тисяч пам'яток матеріальної та духовної культури. Вписалися в цей своєрідний ансамбль п'ять церков, дзвіниця, вітряні млини, рукотворні гаї й озера, дендропарк, кам'яні скульптури українського степу, мисливський будиночок князя Горчакова і козацький постій.Тут немов кілька разів зупиняли час.

Експозиції в музеї розташовані в хронологічному порядку.Спочатку перед нами постають пам'ятки трипільської культури - кам'яні баби та Половецьке святилище кінця XII - поч. XIII століть. Далі починаються землянки, зруби, хати, житлово-господарські будівлі, млини, церкви і дзвіниці ...Частина експонатів - реконструйовано, але багато хто - "в оригіналі".  Центральне місце в музеї займають будинки, в яких жили і працювали різного ремесла люди - селянин, гончар, бондар, священик, хлібороб, бджоляр, шинкар та інші. Майже завжди експонат - це цілий двір, тобто будинок / хата, наповнена начинням, предметами обстановки і спеціальним ремісничим обладнанням, надвірні споруди, тин, сад / город та інше. Цікава особливість: до кожного двору "прикріплений" працівник, який не тільки стежить за "експонатами", а й підтримує в нормальному стані сад / город. Через це весь парк-музей не виглядає занедбаним або неживим - навпаки, здається, що в цих будиночках і понині тече власне життя.

3.   Музей історії сільського господарства Волині

Музей історії сільського господарства Волині просто неба розташований на території місцевого дендрологічного парку с.Рокині в 10 км від Луцька. Тут відтворено життя волинських селян XIX століття. На невеликій території розміщено 12 старих дерев'яних архітектурних споруд: церква, млин, кузня, біла і курна хати, господарчі споруди та ін. Всі експонати діючі, відвідувачам пропонують скористатися знаряддями праці і предметами домашнього вжитку. За попереднім замовленням співробітники музею в етнічних костюмах розтоплять печі, приготують селянський обід, організовують проведення народних свят і старовинних обрядів.

Ідея належить краєзнавцеві Олександрові Середюку. За два роки він перевіз у Рокині архітектурні споруди ХІХ ст.

На відміну від аналогічних музеїв просто неба у Львові, Києві, Переяславі-Хмельницькому, Ужгороді, тут є постійні працівники, котрі ночують у хатах, топлять піч, печуть хліб, доглядають худобу, обробляють посіви, косять сіно. В Україні це єдиний скансен, тобто музей, у якому постійно відбувається певна дія.Сюди можна прийти, взяти у руки сільськогосподарське знаряддя праці і попрацювати ним.

Тепер село Рокині не оминає жоден гість краю. Та й серед волинян це місце популярне. Віднедавна стало модним відзначати тут особисті та релігійні свята.Планується, що тут незабаром з'являться довга хата, критий двір, ґуральня, шинок й гончарна майстерня.

4. Львівський етнографічний музей просто неба

Музей просто неба - скансен у Львові почав створюватися в 1930 р., коли до Львова перенесли визначну пам'ятку української народної архітектури - Миколаївську церкву 1763 р. з с.Кривка Турківського району.

У Львівського етнографічного музею просто неба довга історія. Землі, де нині розкинулася мальовнича експозиція з більш ніж сотнею будинків, церков, клунь гуцулів, лемків, бойків та інших місцевих етнічних груп, спочатку належали міському голові Льоншану. У 1780 році в тутешніх краях побував імператор Йосиф II і дуже хвалив мальовничу садибу. На честь візиту високого гостя власник охрестив маєток Кайзервальдом - Царським лісом. Після Першої світової війни тут побудували розкішні вілли - так виникла Професорська колонія. А в 1972 р. на 60 га влаштувалася старовинна архітектурна експозиція, яка називається нині Шевченківським гаєм. Серед інших будівель тут красуються хати, найстаріші з яких побудовані в 1749 р., водяний млин, вітряки, сукновальня, тартак-тартак, кузні, і гордість місцевості - 6 дерев'яних храмів. А всередині будівель тисячі предметів побуту і творів народного мистецтва.

Сьогодні тут експонується 124 архітектурних об'єкта, які об'єднані в 54 будинках. Музей організований за етнографічним принципом: історико-етнографічні області Бойківщина, Гуцульщина, Лемківщина, Поділля, Полісся, Волинь, Рівнинне Закарпатті, Покутті і етнозони Буковина і Львівщина. Фонди музею налічують понад 20 тисяч експонатів.

Житлові, господарські та виробничі будівлі відтворені в тих ансамблях, до яких вони належали, тобто у сільських комплексах різних соціальних верств. Тому в музеї на площі понад 50 га знаходяться мікросела. У житлових і господарських будівлях експонуються одяг, предмети побуту, інструменти різних ремесел, знаряддя сільського господарства, транспортні засоби. Також відповідні інтер'єри відтворені і в церквах (а їх тут шість і всі діючі), дзвіницях і капличках.

Основний фонд музею розділений на 15 груп: одяг, меблі, речі домашнього вжитку, інструменти, сільськогосподарські приналежності, ткацькі приналежності, тканини, гончарство, бджільництво, художні промисли і писанки, музичні інструменти, живопис, скульптура, рукописи і старовинні друковані книги, церковний інвентар.

На території "Шевченківського гаю" побудований літній театр, куди на свята з'їжджаються натовпи артистів і глядачів. Покинути історичний музей з порожніми руками навряд чи вдасться. Сувеніри, які пропонують тутешні майстри одні з найбажаніших і красивіших.

5. Чернівецький музей просто неба

На околиці Чернівців, неподалік від берегу річки Прут, розмістився Чернівецький обласний музей народної архітектури та побуту. На двох сільських вулицях музею розміщені п'ять садиб, в яких понад 40 житлових, громадських та господарчих споруд. На схилах тутешнього мальовничого яру розкинулися три десятки будиночків, два вітряки, корчма, дві кузні і дивовижна крихітка-церковця, "хатнього" типу, характерного для Буковини періоду османського панування (XVI - XIX століть). Християнам у той час не дозволено було зводити високі церкви, і тому вони містилися між сільських хат, зовні майже невідрізняємі, лише хрест на даху виділяв їх з-поміж звичайних житлових будов. А всередині храму зібрана вражаюча колекція сакрального живопису - ікони "буковинського примітиву". За церквою - спорудження з дивною назвою "примарії" - сільська управа з жандармерією.  Всі ці споруди являють собою буковинські поселення середини XIX - першої половини XX століття.Тут можна побачити понад 4 тисяч експонатів - знарядь праці, предметів домашнього вжитку, колекцій одягу, килимів, рушників, прикрас.  Чернівецький музей під відкритим небом - один з найменших, але це зовсім не позбавляє його колоритності.  На свята працівники музею і туристи відроджують на тутешніх вулицях старовинний український дух веселощів, влаштовуючи гуляння з піснями, танцями і смачне частування.

6. Закарпатський музей народної архітектури та побуту

Закарпатський музей народної архітектури та побуту - музей просто неба у місті Ужгород, складається з архітектурних пам'яток старовинного закарпатського села і зразків найдавніших і найбільш поширених видів народного прикладного мистецтва.

Це один з перших на Україні музеїв під відкритим небом. Цей скансен почав створюватися в 1965 році, для відвідувачів відкритий у червні 1970 року, займає площу 4 га, розташований поблизу території Ужгородського замку. У музеї представлені зразки житла і садиб закарпатців низовинних районів (русинів-долинян, румунів та угорців), а також - горян (бойків і гуцулів). У музеї просто неба розміщені 7 садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвіниця, школа, кузня, млин, корчма. У музеї зберігається понад 14 тисяч експонатів.

Безумовно, центральний експонатом музею є дерев'яна церква святого архангела Михайла. Прийнято вважати, що церква була побудована в 1777 році, хоча в деяких записах згадується дата 1692.  Ужгородський музей під відкритим небом розташувався в самому центрі міста. Особливої неординарності йому додає те, що основна його експозиція - старовинні дерев'яні будиночки знайшли притулок під стінами давнього замку. Ця місцевість вражає наповал своєю "справжністю". Тут, як і століття тому, біля старовинних будиночків пасуться вівці, бродять кури. Сувора і мужня краса гірського краю відображається у зрубах будинків, складених із потужних колод. Між двориками в'ються стежки, на яких встановлені дерев'яні лавки. А у дворі однієї з хат стоїть велетенського виду кошик, який з легкістю б вмістив у себе п'ятьох чоловік. Втім, призначався він зовсім для іншого ... зберігання кукурудзяних качанів.

Це були шість найбільш відомих музеїв просто неба України. Але є ще сьомий, музей народного побуту на Донеччині.

Музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості в селі Прелесне Слов'янського району Донецької області - філія Донецького обласного художнього музею. Комплекс просто неба складається з сільського двору XIX століття - вітряка, хати, комори, кузні, колодязя, вуликів. У музеї є зал зі зразками народної творчості Слобожанщини і єдиного в Україні музею дитячої творчості.  Створення музею розпочалося в 1983 році за ініціативою Олександра Івановича Шевченка - краєзнавця, художника, вчителя, організатора дитячої художньої студії "Синій птах".Разом з групою ентузіастів і учнями він здійснював етнографічні експедиції, під час яких були виявлені пам'ятки народної архітектури та зібрані предмети матеріальної культури, народні пісні, казки. Експонати завозили зі всього округу - із сіл Бригадирівка, Сидорово, Маяки, вітряк завезли з Харківської області. Перш ніж везти, розбирали і нумерували деталі, а потім на місці збирали, реставруючи. У 1992 році музей отримав статус державного і став філією Донецького обласного художнього музею.

Самою примітною з будівель музею є чотиристінна дерев'яна, білена хата з дахом покритої очеретом - типове селянське житло Слобожанщини XIX - початку XX століття. Центральне місце в будинку займає вибілена і розписана піч. Поруч з піччю - мисник з керамічним посудом. Під вікнами ткацький верстат, великий стіл, мальовані й різьблені скрині. У червоному кутку ковані ікони, прикрашені рушниками, квітами.  У коморі знаходиться експозиція інструментів та вироби майстрів по дереву: хомути, сани, колеса, гребінки, колоди.  Поруч з коморою розташована кузня з діючими експонатами - горном і кувалдою, з малим і великим молотками. Також в кузні зібрані металеві вироби: серпи, коси, сапи, ножі, плуги, борони.  Вітряний млин у музеї майже 200 років. Його було подаровано музею мешканцями села Бригадирівка Харківської області і відреставровано майстрами з села Троїцького. У млині було замінено третина колод. У млині два поверхи. Всередині нього знаходяться колесо механізму млина, жорна, сільгоспінвентар.

При підготуванні цієї доповіді було використано матеріал з таких сайтів

1) http://ru.wikipedia.org/wiki/ Музей_народной_архитектуры,_быта_и_детского_творчества_в_селе_Прелестное .