Архіви Львова – джерельна база дослідження історії і культури міста
Міністерство освіти і
науки України
Львівський національний університет
імені Івана Франка
факультет культури і мистецтв
кафедра театрознавства та
акторської майстерності.
Тема
Архіви Львова – джерельна база
дослідження історії і культури міста
Виконала
студентка ііі курсу
групи
КМК-31
Крижевич Юля
Керівник
практики
доц.
каф. театрознавства та
акторської
майстерності
Купчинська
Л.О
Львів-2005р.
Вступ
У
складному процесі утвердження нашої держави у глобалізованому світі роль
архівної справи є надзвичайно важливою. Активно працюють Львівські архіви за
усіма основними напрямками архівної діяльності від забезпечення збереженості
документів, поповнення Національного архівного фонду, зміцнення матеріально-технічної
бази до популяризації архівних документів та всебічного використання їх
інформації. Своєю щоденною наполегливою творчою працею архівісти забезпечують
надійне збереження і примноження Національного архівного фонду — нашого
безцінного скарбу, пам’яті нації, в якій акумульовано історичні документи про
багатовікову історію України.
Саме
тому, Національний архівний фонд утвердився в останні роки як важлива складова
інформаційного простору України. В архівосховищах нашої держави сконцентровано
безцінні скарби історії та культури, невичерпні джерела людської пам'яті.
Здатність
зберігати та примножувати свою історико-культурну спадщину, поєднувати у своїй
діяльності минуле, сьогодення і майбутнє свідчить про зрілість та духовний і
інтелектуальний розвиток нації тому, збираючи документи й зберігаючи їх для
прийдешніх поколінь, архівісти виконують важливу і відповідальну місію, бо без
архівів, без історичної пам'яті немає історії народу, а отже немає й самого
народу. Адже, документальні свідчення, що дійшли до нас із минулого, допомагають
відчути дихання далеких епох, зрозуміти логіку подій, що відбувалися,
перейнятися думками і сподіваннями своїх попередників, відкрити нові грані
їхнього життя.
Так
само ми передаємо своїм нащадкам неоціненну спадщину - документи нашої епохи.
Отже,
завдяки професійній діяльності працівників архіву стали можливими доступ до
документальної бази досліджень складного і часом трагічного минулого України,
утвердження історичної правди і справедливості, нові здобутки вітчизняної
історичної науки - мільйони громадян України отримали документальні підстави
для захисту своїх конституційних прав.
архів львов документ
Специфіка
роботи архівів
Відомо,
що Національний архівний фонд України (надалі НАФ) – це складова частина
вітчизняної історії – культурної спадщини та інформаційних ресурсів
суспільства.
Звичайно,
що НАФ України діє відповідно до закону України «Про Національний архівний фонд
та архівні установи» - це сукупність архівних документів, що відображають
історію духовного і матеріального життя українського народу та інших народів,
мають культурну, цінність і є надбанням української нації та складовою частиною
вітчизняної і культурної спадщини.
Саме,
тому важливо з’ясувати, що розуміють під поняттям «архів» і «архівний
документ».
Архівний
документ відповідно до визначень у законах України:
1.
документ
незалежно від його виду, виду матеріального носія інформації, місця, часу
створення і місця зберігання та форми власності на нього, що припинив
виконувати функції, для яких був створений, але зберігається або підлягає
зберіганню з огляду на значущість для особи, суспільства чи держави або
цінність для власника також як об'єкт рухомого майна. /ЗАКОН УКРАЇНИ Про Національний
архівний фонд та архівні установи (ст.1) м.Київ, 24 грудня 1993 року N 3814-XІІ ( В редакції Закону N 2888-ІІІ від 13.12.2001 ) ( Із змінами,
внесеними згідно із Законом N 534-V від 22.12.2006
)/
2.
документ незалежно від його виду, типу
матеріального носія інформації, місця і часу створення та форми власності на
нього, що припинив виконувати функції, для яких був створений, але зберігається
або підлягає зберіганню./ ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А Про
затвердження Положення про порядок зберігання Національним банком України та
банками України документів в умовах особливого періоду (Положення, п.1.3)
26.03.2004 N 134 /
3.
документ незалежно від його виду, виду
матеріального носія інформації, місця і часу створення та форми власності на
нього, що припинив виконувати функції, для яких був створений, але зберігається
або підлягає зберіганню з огляду на значущість для особи, суспільства чи
держави або цінність для власника також як об'єкт рухомого майна./ ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ
ПОСЛУГ УКРАЇНИ Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я Про затвердження Положення про
провадження діяльності з адміністрування недержавного пенсійного фонду
(Положення, п.1.1) 20.07.2004 N 1660 /
4.
документ, що припинив виконувати
функцію, задля якої був створений, але зберігається або підлягає зберіганню з
огляду на його цінність для особи, суспільства чи держави. / ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ Н А К А
З Про затвердження Інструкції з діловодства в органах прокуратури України (Інструкція,
Додаток 1) 01.04.2010 N 18 /.
Архі́в
(лат.
archivum) — місце або установа,
що зберігає документи.
Архів є інформаційною системою — організаційно упорядкованою сукупністю
архівних документів, довідкового апарату, включаючи бази і банки даних, та
інформаційних технологій. Архів, також займається інформаційною діяльністю,
основними видами якої є одержання, зберігання, "використання та поширення
архівної інформації. Документи, що зберігаються в архіві, є об'єктом
інформаційних відносин права власності, авторського та суміжних прав.
Організація
роботи архіву:
1.
управління архівом – організація
виконання працівниками завдань і функцій та реалізації повноважень архіву
Управлінням архівом здійснюється відповідними органами виконавчої влади
(місцевого самоврядування) вищого рівня, директором та іншими керівними
працівниками архіву організаційно-розпорядчими, економічними, соціальними і виховними
методами.
2.
користування документами архіву та
використання архівної інформації.
3.
інформаційне забезпечення споживачів у
порядку ініціативного інформування.
4.
інформативне забезпечення споживачів за
їх запитами.
5.
видавання документів у тимчасове
користування за межами архіву.
6.
демонстрація документів або оприлюднення
архівної інформації під час проведення інформаційних заходів.
7.
публікаційна діяльність архіву.
8.
науково-дослідна та методична діяльність
архіву(НДР) – здійснення архівом наукових досліджень і науково-інформаційної
діяльності, результати якої спрямовані на удосконалення архівної справи та
діловодства.
9.
методична робота архіву – це розроблення
і вдосконалення архівних технологій та впровадження їх у практику. Спрямована
на створення раціональних прийомів та методів конкретних робіт і ведеться на
основі результатів наукових досліджень та узагальнення досвіду практичної
діяльності.
10.
інформатизація архівної справи –
комплекс організаційних, науково-методичних та технологічних заходів, що
забезпечують створення за єдиними методологічними і методичними засадами
взаємопов’язаних інформаційних технологій в архівній справі у формуванні
національних архівних інформаційних ресусів.
Державні
архіви є основною ланкою системи архівних установ України. Ці спеціалізовані
державні установи організовують формування Національного архівного фонду,
забезпечують надання архівної інформації користувачам. Адже, документи,що
зберігаються в архіві, належать до архівних інформаційних ресурсів, які є
складовою частиною національних інформаційних ресурсів України Вони разом із Державним
комітетом архівів України здійснюють управління архівною справою і діловодством.
[1,19]
Держкомархів
України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у
сфері архівної справи і діловодства та водночас архівною установою системи
архівних установ України.
Держкомархів
України в межах повноважень у сфері архівної справи і діловодства, визначених
законом, бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної
політики, здійснює нормативно-правове регулювання відносин, визначає
перспективи та пріоритетні напрями розвитку, здійснює міжгалузеву координацію,
функціональне регулювання та міжнародне співробітництво. Він також контролює
діяльність архівних установ і служб діловодства, організовує
нормативно-правове, науково-методичне, інформаційне забезпечення їх діяльності,
формування вимог до комп'ютеризації діловодства і архівної справи та до
створення, реєстрації, обліку, зберігання електронних організаційно-розпорядчих
документів.
Звідси,
архіви здійснюють увесь спектр послуг для підприємств та
установ усіх форм власності з організації документообігу та упорядкування
документів. Перед початком робіт архівісти
проводять оцінку стану архівного фонду підприємства або організації. Усе це
відбувається для якісного забезпечення
національних інтересів, пов'язаних з формуванням, зберіганням і використанням архівного
фонду, а також для успішного розвитку архівної справи і захисту її від
чинників, що створюють можливості несанкціонованого розповсюдження, крадіжки,
втрати, псування, знищення, приховування, перекручення, _підробку, блокування
архівних документів і архівної інформації, виснаження архівно-інформаційних
ресурсів, зачіпання інтересів вітчизняних користувачів та інших загроз і
небезпек.
Для
забезпечення безпеки архівної справи архів здійснює:
-
прогнозування, виявлення й оцінку
внутрішніх та зовнішніх загроз і небезпек;
-
створення нормативної бази, розроблення
і здійснення комплексу заходів щодо випередження, нейтралізації чи ліквідації
зазначених загроз і небезпек;
-
координація дій органів державної влади,
архівних та інших установ щодо захисту прав та законних інтересів фізичних і
юридичних осіб, суспільства, держави у цій галузі
Типологія архівів:
-
за своїм профілем — основним видовим
складом документів, що -підлягають зберіганню в них, — архіви поділяються на
загальні та спеціалізовані, такі, що комплектуються, та історичні.
• Загальні архіви
зберігають документи незалежно від часу їх створення галузевої
належності, виду носіїв інформації, способу і техніки закріплення інформації.
•
Спеціалізовані архіви зберігають документи, що обмежуються тематикою,
належністю до певних галузей чи сфер діяльності, видами носіїв інформації, способом
і технікою закріплення інформації. До спеціалізованих архівів належать
Центральний державний архів громадських об'єднань України, Центральний
державний кіно - фотоархів України
ім. Г.С. Пшеничного , Центральний
державний науково-технічний архів України, Центральний
державний архів - музей літератури і мистецтва України та галузеві державні
архіви.
-
згідно статусу: державні, приватні,
громадські і церковні архіви, які водночас можуть поділятися на менші.
Наприклад: Загальна архівна база України поділяється на:
9 – центральних архівів;
25- обласних;
500
– місцевих і районних.
-
за ступенем доступності на відкриті і таємні.
-
залежно від специфіки створення
документів /галузеві архіви, що містять картографію та науково-технічну
документацію, а також, у виключному порядку архіви Міністерства Внутрішніх
справ і Міністерства Закордонних справ.
-
за специфікою зберігання документації
поділяють на:
•
історичні;
•
обмежені за строком давності (75 років),
•
за носієм на якому закріплена інформація
Залежно
від того, чи здійснюють архіви систематичне поповнення своїх архівних фондів
документами, що утворилися в їхніх джерелах комплектування, чи зберігають
закриті архівні фонди установ попередніх історичних епох, архіви поділяються на
такі, що комплектуються та історичні.
Профіль
архіву визначається за погодженням з державною архівною установою вищого рівня
органом, що його утворює, і закріплюється у положенні про архів.
Окремі
архіви через те, що у них зберігаються унікальні документальні комплекси загальнонаціонального
значення, в установленому порядку віднесено до соціально-культурних установ, що
мають особливу суспільну значущість.
Отже,
державний архів – це установа, що забезпечує формування Національного архівного
фонду, облік і зберігання його документів та використання їх інформації .
Архів
є установою, що створена і фінансується державою та призначена для формування
НАФ, обліку і зберігання його документів, забезпечення використання їх
інформації.
Відповідно
до призначення і мети діяльності архів за дорученням держави і в межах,
визначених законодавством, здійснює певні повноваження держави щодо володіння,
користування і розпорядження частиною НАФ, що належить державі і зберігається у
зазначеному архіві згідно з його профілем і рангом Архів може зберігати також
документи НАФ, що не належать державі, і за дорученням їх власників здійснювати
певні повноваження щодо. володіння, користування і розпорядження цими
документами.
Архів
зберігає документи НАФ постійно. Частина місцевих архівних установ залежно від
їх рангу зберігають документи протягом строків, визначених органом виконавчої
влади вищого рівня, з наступним передаванням зазначених документів до
відповідного державного архіву на постійне зберігання. У разі зміни форми
власності на документи такі передавання оформлюються угодами.
Архів зберігає документи
НАФ в особливому режимі, що забезпечує-їх збереженість і збереженість
інформації, що міститься в них, цілісність упорядкованих документальних
комплексів (архівних фондів, архівних колекцій, архівних зібрань тощо), доступність
їх для користувачів. Для цього архів веде комплектування, здійснює заходи щодо
забезпечення збереженості документів, створює і вдосконалює довідковий апарат,
забезпечує умови для користування документами, задовольняє інформаційні запити
органів державної влади, інших юридичних осіб, забезпечує реалізацію
конституційних прав фізичних осіб для одержання архівної інформації, 3 власної
ініціативи і здійснює використання архівної інформації в державних та суспільних
інтересах,а також регулює доступ до документів, що спеціально охороняються –
законодавством.
Опис
відвіданих за період практики архівів Львова
1.
Львівська картинна галерея мистецтв вул.
Стефаника, 3
До
4 лютого 1998 р. - львівська картинна галерея - це найбільший художній музей
України, в якому зібрані унікальні твори живопису, скульптури, графіки,
декоративно-ужиткового мистецтва країн Західної та Східної Європи від середньовіччя
до сучасності.
Загальна
кількість експонатів збірки становить понад 50 тис.
Рішення
про створення у Львові галереї європейського мистецтва було прийнято міським
магістратом у 1897 р. Протягом 1960-1990 рр. Львівська картинна галерея перетворилася
на значний музейний центр з кількома філіалами. Музей володіє найбільшою в
Україні збіркою творів польського та австрійського малярства, дерев'яної
скульптури, великою колекцією українського портрета XVI-XVIII ст.
Архів
Львівська картинної галереї мистецтв належить до галузевого типу архівів.
У
2007 році архів Галереї мистецтва було розділено на 2 самостійні відділи:
1)
Архів Галереї мистецтва;
2)
Архів діячів мистецтва та біографії,
який займається технічною специфікою роботи. Штат відділу – 2 особи.
2.
Львівська національна наукова бібліотека
України імені В. Стефаника НАН України(ЛННБУ),
відділ рукописів. вул. В. Стефаника, 2.
Бібліотека
формально заснована 2 січня 1940 року, однак її коріння сягають XVI ст. Ця
славетна книгозбірня склалась на базі 84 відомчих і приватних бібліотек Львова
і всього західного регіону України. Сюди увійшли бібліотеки Наукового
Товариства ім. Шевченка і Народного дому, збірки яких на той час становили
близько 500 тис. одиниць збереження, численні книгозбірні "Просвіти",
частина бібліотеки-архіву "Ставропігії", значна частина збірки
Оссолінських, конфісковані бібліотеки монастирів, приватні збірки, а також
бібліотеки національних товариств. У 2008 р. бібліотека отримала статус
національної установи і назву — Львівська національна наукова бібліотека
України імені В. Стефаника НАН України. Очолює Бібліотеку
член-кореспондент НАН України Мирослав Миколайович Романюк.
Бібліотека
— потужний інформаційний і науково-дослідний центр. Її фонди становлять більше
7 млн. одиниць збереження. Гордістю і окрасою бібліотеки є збірка української
та зарубіжної періодики XIX-XX ст. Цінну частину бібліотечного зібрання
становлять унікальні стародруки, рукописи, збірки карт, нот, іменних
бібліотечних і архівних колекцій видатних письменників, вчених, культурних і
політичних діячів. До послуг читачів широкий вибір суспільно-політичної,
природознавчої, мово- і літературо-знавчої, мистецтвознавчої, з питань
вітчизняної і світової історії, етнографії, технічної та ін. літератури. У 13
читальних залах (загальних, галузевих і спеціалізованих, розташованих
безпосередньо у відділах) обслуговують, передусім, науковців з України та
зарубіжжя, а також студентів вищих навчальних закладів.
Основними
напрямками наукової дiяльностi Бiблiотеки є участь у пiдготовцi нацiональної
бiблiографiї української книги та перiодики, науково-бiблiографiчне розкриття
книжкових, рукописних, мистецьких фондiв, книгознавчi дослiдження, дослiдження
iсторiї та теорiї журналiстики, музикознавчi дослiдження за комп'ютерною
системою УНСАКАТ, редакцiйно-видавнича робота, автоматизацiя та комп'ютеризацiя
бiблiотечних процесiв. Установа видає "Записки Львівської наукової
бібліотеки ім. В. Стефаника" та "Збірник праць Науково-дослідного
центру періодики".
У
складi Бiблiотеки 11 функцiональних, 11 наукових вiддiлiв і Науково-дослiдний центр
перiодики. Вони, як i фонди Бiблiотеки, розташованi у 6-ти рiзних спорудах Львова.
У головному корпусi (пам'ятка архiтектури ХVIII ст.) на вул. Стефаника, 2 розмiщенi
вiддiли: бiблiотекознавства, наукової бібліографії, систематизацiї, комплектування,
опрацювання, обслуговування читачiв, рукописiв, бiблiотечних фондiв, редакційно-видавничий,
автоматизації та комп'ютеризацiї бiблiотечних процесiв. У iнших будинках розташованi
вiддiли: рiдкiсних видань, реставрацiї та консервацiї книг, сектори картографiї
та нової нiмецькомовної лiтератури, Науково-дослiдний центр перiодики (вул. Лисенка,
14, колишнє примiщення бiблiотеки Народного дому), вiддiл мистецтва (вул. Бiблiотечна,
2, у будинку-музеї Баворовських), українознавчої лiтератури (вул. Винниченка, 24,
у примiщеннi колишньої бiблiотеки Наукового товариства iм. Шевченка); оперативної
полiграфiї та зовнiшнього обслуговування читачiв (вул. Дудаєва, 15). Крiм обслуговування
читачiв, основним завданням функцiональних вiддiлiв є зберiгання i комплектування
бiблiотечних фондiв, бiблiотечно-iнформацiйна робота та довiдково-бiблiографiчна
дiяльнiсть, методичне керiвництво бiблiотеками установ Захiдного наукового центру,
автоматизацiя та комп'ютеризацiя бiблiотечних процесiв та iн.
Від
початку ХІХ ст. бібліотека створює електронну базу даних своїх фондів і надає доступ
до електронного каталогу. Щороку виконує понад 215 тис. читацьких замовлень, отримує
бл. 20 тис. назв літератури (серед них — 5 тис. іноземної), здійснює міжнар. книгообмін
з 80 партнерами з 15 країн. 2000—07 вид-вом ЛННБУ було оприлюднено 166 окремих видань,
тиражем понад 68 тис. примірників, обсягом бл. 4 тис. друкованих аркушів, опубліковано
бл. 1 тис. наук. статей. Бібліотека влаштовує тематичні книжкові і худож. виставки,
у т. ч. за кордоном, проводить наук. конференції і «круглі столи».
2008
фонди ЛННБУ налічували понад 7 млн одиниць зберігання. Серед них — інкунабули, палеотипи,
рукописні книги 13 — 18 ст., збірка україніки книжкові й періодичні видання, що
виходили в Україні і поза її межами в 19 20 ст., колекція оригінальних творів західноєвропеських,
китайських, японських художників, львів. митців різних поколінь (рисунків, акварелей,
гравюр), нотний фонд та картографічна колекція.
Фонд
відділу україніки (300 тис. одиниць збереження) містить праці з різних галузей українознавства.
Особливу цінність становлять прижиттєві видання класиків українського письменства,
а також колекція української преси кінця XIX — поч. XX ст. До послуг науковців праці,
присвячені міжнародним зв'язкам України, еміграційні видання та праці про еміграцію,
енциклопедії , довідники, словники та бібліографічні покажчики.
Фонди
вiддiлу рiдкiсної книги нараховують 250 тис. одиниць збереження. Це, передусiм,
цiннi колекцiї стародрукiв, палеотипiв, iнкунабул, твори класикiв української та
зарубiжної лiтератури ХIХ-ХХ ст., колекцiї нелегального та забороненого друку, мiнiатюрних
видань, букварiв, листiвок, рiдкicної перiодики. Стародрукованi видання кириличним,
глаголичним, гражданським та латинським шрифтами — це першодруки Ш. Фiоля, Ф. Скорини,
Б. Вуковича, I. Федорова; видання Львiвського братства, Києво-Печерської та Почаївської
Лаври, Унiвського та Чернiгiвського монастирiв, а також друкарська продукцiя майже
всiх захiдноєвропейських видавничих центрiв ХV-ХVIII ст.
Вiддiл
рукописiв — один з найбагатших центрiв документальноi спадщини українського народу.
Його унiкальнi фонди налічують понад 120 тисяч одиниць збереження ХIII-XX ст. У
них представленi матеріали майже з усiх питань середньовiчної i нової їсторiї України
та сусідніх держав. Це пам'ятки писемностi слов'янськими, захiдноєвропейськими,
схiдними мовами на пергаментнiй та паперовiй основах; матерiали до iсторiї землеволодiння,
мiського господарства, торгiвлi; документи з iсторiї, фiлософiї, релiгiї, права,
медицини, математики; художнi та музичнi твори; автографи видатних постатей культури,
науки, полiтичних, вiйськових, громадських дiячiв.
[3,97]
Основні
напрями роботи відділу рукописів:
-
збирання архівів історичного минулого України,
українських та зарубіжних письменників, їх науковий опис та організація наукового
використання;
-
науково-дослідна робота у галузі текстології
та літературного джерелознавства:
1.
дослідження літературознавчих джерел;
2.
дослідження історії створення та публікації
літературних творів, редакції та варіанти, встановлення основного тексту, питання
атрибуції, датування, композиції;
3.
підготовка науково-критичних та академічних
видань української писемної спадщини: упорядкування, науковий коментар.
У
фонді вiддiлу мистецтва зібрано понад 300 тис. українських та зарубiжних видань
з проблем образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, архiтектури та музики:
книг, альбомiв, журналiв, нот, графiчних та художнiх творiв, фотографiчних збiрок.
Унiкальним є фонд графiки рiзної техніки виконання вiд ХV ст. i до наших днiв. У
колекцiї гравюри А. Дюрера, Х. Рембранта, К. Уамаро, Н. Орди, О. Кульчицької, Л.
Левицького, Ш. Остафiйчука, I. Крислача, Б. Сороки та iнших. У фондi нот представленi
видання М. Березовського, Д. Бортнянського, А. Веделя, М. Лисенка, Н. Вахнянина,
Л. Ревуцького, О. Кошиця, Б. Лятошинського, а також зарубiжних композиторiв Ф. Шуберта,
В.-А. Моцарта, П. Чайковського, M. Mусоргського, С. Монюшка, Ф. Шопена та iн.
3.
Державний архів Львівської області , Львів, вул. Підвальна, 13
У
грудні 1939 року був створений Державний архів Львівської області на базі Львівського
державного архіву. До 1941 року архів називався "Львівський обласний історичний
архів". З 1941 - 1958 - Державний архів Львівської області. З 1958 - 1980 -
Львівський обласний державний архів. З 1959 року Львівському обласному архіву передано
документи Дрогобицького
обласного архіву. З 1980 - Державний архів Львівської
області (ДАЛО).
Володіючи всебічними знаннями у сфері архівної справи та
управління документами, архів пропонує всеохоплюючу концепцію управління документами
та архівами підприємств і організацій будь-яких форм власності. Завдяки використанням
останнього досягнення в практиці управління документами і застосуванню інноваційних
продуктів і рішень, архіви Львова забезпечують своїм клієнтам істотне скорочення
витрат та оптимізацію бізнес-процесів.
Фонди
-
5069 фф., 2367069 спр., 1784-1999 рр.;
-
7922 од. зб. науково-технiчної документацiї,
1964-1985 рр.;
-
1577 од. зб. кiнодокументiв, 1959-1986 рр.;
-
39309 од. зб. фотодокументiв, 1946-1993 рр.;
-
555 од. зб. фонодокументiв, 1960-1995 рр.
Та періоду 1787-1999 рр.
Архів
містить фонди установ і організацій періоду Австро-Угорщини (1784-1918), Польщі
міжвоєнного періоду (1918-1939); періоду приєднання західноукраїнських земель до
УРСР (1939-1941), періоду війни (1941-1945), повоєнних часів (1945-1991). Документи
архіву висвітлюють економічний, політичний і культурний розвиток Львівської та Дрогобицької
областей.
Фонди
установ періоду панування Австро-Угорщини містять відомості про діяльність органів
місцевого самоврядування, суду, прокуратури, поліції. Особливу цінність мають фонди
Львівського магістрату, вузів; фонд Дирекції поліції у Львові містить цінні документи
з історії суспільно-політичних відносин у Львові (революційний рух, діяльність громадсько-політичних
організацій, історія преси). [6,121-125]
Фонди
установ, підприємств і організацій періоду довоєнної Польщі (1918-1939) містять
документи органів державного управління й самоврядування, господарських, економічних
і фінансових органів, промислових підприємств, учбових закладів, профспілок та громадських
організацій.
Особливу
цінність становлять фонди Львівського воєводського управління і повітових староств,
окружних судів та прокуратур окружних судів, органів поліції.
[9,45]
Фонди
радянського періоду містять документи органів державної влади від облвиконкомів
до сільських рад, обласних судів і прокуратур, статистичних та фінансових установ,
промислових підприємств, банків, транспорту, вузів і шкіл Львівської області, науково-дослідних
інститутів, творчих спілок, особові фонди.
[8,23]
Фонди
установ і організацій періоду нацистської окупації (1941-1944) збереглися неповністю.
Особливий інтерес дослідників викликають фонди губернаторства дистрикту Галичини,
Львівського та Дрогобицького окружних староств, Львівського міського староства,
Команди української поліції у Львові, біржі праці, Бюро по вербуванню населення
на роботу в Німеччину та деякі інші.
Відділ
громадських об'єднань зберігає у своїх сховищах документи обкомів партії і партійних
організацій Львівської і Дрогобицької областей, комсомольських організацій та профспілок
за 1939-1941, 1944-1991 рр.
З
особових фондів можна назвати архіви відомого українського бібліографа І. Калиновича,
українського письменника В. Гжицького, українського композитора А. Кос-Анатольського,
відомого вченого Г. Сокольницького, відомого українського філолога М. Рудницького,
професорів Львівського університету Л. Фінкеля, В. Брухнальського.
[7,300]
Описи
11038
Каталоги:
-
систематичний;
-
предметно-тематичний;
-
iменний;
-
географiчний;
-
систематичний до кiнофотофонодокументiв;
-
iменний до фотодокументiв;
73
фф., 442801спр. тематично опрацьовано, складено 1346333 тем. карток
Картотеки:
громадяни,
якi були примусово вивезенi до Нiмеччини у роки Другої свiтової вiйни (Львiвська,
Дрогобицька областi) - iменна [7,345]
Огляди
1.
Тематичнi:
до
iсторiї повстання 1863 р.;
до
iсторiї участi слов'ян в угорськiй революцiї 1849-1849 рр.;
документи
з iсторiї архiтектури та будiвництва мiст, охоронi пам'яток; iсторiї та культури
Львiвської областi;
документи
Державного архiву Львiвської областi з iсторiї релiгiї;
документи
про боротьбу трудящих областi в роки Другої свiтової вiйни;
документи
про суспiльно-полiтичну дiяльнiсть І.Я.Франка;
з
iсторiї стаханiвського руху на Львiвщинi;
колекцiя
фондiв дiячiв революцiйного руху на захiдноукраїнських землях;
про
виробничi та культурнi зв'язки трудящих Львiвщини з трудящими братнiх республiк
СРСР (1939-1970);
-
революцiйний рух у захiдноукраїнських землях в 1917-1920-х рр.
[8,22-24]
2.
Фондовi:
-
ф.-Р 119 Львiвський унiверситет iм. І. Франка
Автоматизовані
бази даних: Аркушi фондiв - 5091 записiв
Науково-довідкова бібліотека:
66732
книги і брошури ХІХ ст. - 1997 р.
Бібліотека
зберігає цінні стародруки, історичну, архівознавчу, краєзнавчу, науково-довідкову
літературу. Серед періодичних видань - газети та журнали, що виходили на території
Львівської області. [9,56]
Довідковий
апарат бібліотеки - систематичний та іменний каталоги.
На базі ДАЛО діє приватна архівна компанія «Вольта» - це
спеціалізована установа , основним видом діяльності якої є надання послуг у галузі
архівної справи та архівного зберігання документів. Компанія проводить весь комплекс
робіт пов'язаних з управлінням документацією, наданням послуг аутсорсингу у сфері
документообігу, архівування, зберігання та перетворення документів, а також повністю
забезпечує взаємодію з державними архівними організаціями України.
Послуги, що надаються компанією ґрунтуються на суворому виконанні
вимог законодавчих та нормативно-правових актів, що регулюють питання організації
роботи архівів та архівних підрозділів, що склалася практиці і перевагах клієнтів.
Я не можу не згадати про Центральний
державний історичний архів Львова, що знаходиться у м. Львів, пл. Соборна, якого
на жаль ми не відвідали, та проте саме на нього покладена почесна місія зберігання
історичних документів давнього минулого міста Львова.
Який
складається з:
•Архіву
гродських і земських актів м. Львова (1784-1939)
•Центрального
архіву стародавніх актів у м. Львові (1939-1941)
•Державного
архіву Львова (1942-1943)
•Відділу
давніх актів Державного архіву Львівської області (1944-1945)
•Філіалу
Центрального державного історичного архіву УРСР (1946-1958)
•Центрального
державного історичного архіву УРСР, м. Львів (1958-1992)
•Центрального
державного історичного архіву України, м. Львів (з 1992 р.)
Фонди
764
фондів
1
114 583 справи за 1233-1999 рр. [4,43-46]
Архів
містить документи періоду Галицько-Волинського князівства, фонди центральних установ
і організацій старопольського періоду (ХІV-ХVІІ ст.), австро-угорського (1772-1918)
та російського (1914-1915) панування в Галичині, Української Народної Республіки
і Західноукраїнської Народної Республіки (1917-1918), Польщі міжвоєнного періоду
(1918-1939), а також невеликі групи документів радянського періоду (1939-1941) та
німецької окупації (1941-1944). Документи архіву висвітлюють економічний, політичний
і культурний розвиток Західної України, боротьбу українського народу за створення
незалежної держави.
Найдавніші
документи архіву представлені колекцією пергаментних грамот (1176-1800). Серед пергаментних
документів - міждержавні угоди, папські булли, привілеї королів, князів, воєвод
та старост, які були надані містам, селам, церквам, костьолам, монастирям, синагогам
і цехам, а також маєткові угоди. У колекції знаходяться й грамоти, що стосуються
Франції, Італії, Молдови, Валахії, Німеччини, Угорщини та інших держав - усього
13-а мовами.
У
збірці кореспонденції зберігаються листи державних, громадських і церковних діячів,
зокрема гетьмана Б. Хмельницького, а також інших українських гетьманів, митрополитів,
польських і шведських королів, князів, молдавських господарів, німецького імператора,
турецького султана та ін.
В
архіві репрезентований один з найповніших корпусів документів міського самоврядування
- акти гродських і земських судів Галичини (1382-1800). Фонд Магістрату м. Львова
зберігає цінні документи Ради і Лави міста, війтівського та лонгернського урядів,
міських судів ХІV-ХVІІІ ст. Серед них рукописи відомих львівських хроністів - В.
Зіморовича, Я. Альнпека, Я. Юзефовича та ін.
Архів
зберігає матеріали ХVІ-ХVІІ ст. фонду Львівського (Успенського або Ставропігійського)
братства, які є цінним джерелом до дослідження процесів суспільно-політичних рухів,
проблем упровадження Унії та григоріанського календаря, розвитку полемічної літератури
та біографічних розшуків значних діячів української культури.
В
архіві знаходяться багаті збірки документів церковних установ конфесій ХІІІ - середини
ХХ ст. Значна їх кількість свідчить про багатовікове співіснування різних культур
на території Галичини і містить акти з історії греко-католицьких, римсько-католицьких,
православних, вірменських, єврейських євангелістських церков, а також історико-статистичні
матеріали щодо діяльності релігійних інституцій (фонди консисторій, ординаріатів,
капітул, деканатів, парафій, монастирів, кляшторів, конгрегацій, гмін, церковних
братств). Понад 40 тис. од. зб. 1300-1945 рр. знаходяться у збірці актів греко-католицької
Консисторії у Львові.
Панування
Австрійської (з 1867 р. Австро-Угорської) імперії (1772-1918) відтворено у великому
масиві документів. Важливим серед них є фонд Галицького намісництва (1772-1921),
який налічує близько 200 тис. од. зб. 1448-1934 рр. Також зосереджені фонди таких
адміністративних урядів, як Становий комітет (1774-1860), Галицький становий сейм
(1783-1945), Крайовий комітет, а також міністерської комісії по звільненню селян
від панщини у Львові (1851-1871) та Станіславі (1841-1855).
Інформація
про суспільно-політичне життя, міжнародні відносини, політичні процеси, народно-визвольний
рух і таємні революційні організації міститься у фондах судових інституцій: Шляхетського
суду у Львові (1774-1888) та Станіславі (1812-1855), Вищого Крайового суду (1773-1919),
Вищої Державної Прокуратури (1836-1919), Державної Прокуратури (1861-1918), а також
Львівської Адвокатської Палати (1868-1919).
Значну
групу складають фонди господарчих і фінансових інституцій. Матеріали перших поземельних
кадастрів Галиції - Йосифінської (1785-1788) і Францисканської метрик (1819-1820)
охоплюють практично всі місцевості. Цінним додатком до них є кадастрові мапи Крайової
Земельної Податкової Комісії, яка діяла у Львові та Тернополі.
Цінність
становлять особові фонди політичних, громадських, наукових, культурних діячів і
документи культурно-освітянських інституцій, наукових організацій і товариств. Серед
них заслуговують на увагу збірки Наукового товариства імені Шевченка у Львові, товариств
"Просвіта", "Українська бесіда", "Галицько-руська матиця",
військово-спортивних, кооперативних, літературних організацій. Групи документів
національних організацій: українських, польських, вірменських, єврейських репрезентують
різноманітність культурного життя на території Галичини, зокрема колекція матеріалів
фінансово-маєткового стану єврейства, група актів єврейської релігійної гміни, а
також численні матеріали сіоністських організацій міжвоєнного періоду (1919-1939).
Збереглися також групи документів стосовно вірменської меншості на західноукраїнських
землях. У фондах зберігаються картографічні колекції, що містять плани Львова ХVІІ-ХVІІІ
ст., мапи Г. Л. де Боплана, давні атласи світу і Європи, а також мапи різних держав
та інші джерела з історії картографії.
Описи
- 1394
Каталоги:
-
систематичний,
-
іменний,
-
географічний (384 фф., 383375 спр. тематично
опрацьовано, складено 375525 тем. карток) каталоги; огляди фондів, довідкові картотеки.
Картотеки
ф.146.
Галицьке намісництво
|
тематична
|
оп.16-19
"Фасії"
|
географічна
|
оп.
64, 64 а, 64 б "Сервітути"
|
географічна
|
оп.
30 "Індемнізація"
|
географічна
|
ф.186
"Кадастрові карти"
|
географічна
|
ф.453,
оп.1 "Продаж королівських маєтків"
|
географічна
|
Огляди
1.
Тематичнi:
•
вiдгомiн революцiйних подiй 1905-1907 рр. у Схiднiй Галичинi;
•
джерела з iсторiї українського мистецтва XVІ-XVІІІ ст.
•
джерела з iсторiї братств;
•
документальнi матерiали про ставлення селян Галичини до аграрних реформ 1848 р.;
•
документи з iсторiї антифеодального руху опришкiв у XVI-XIX ст.;
•
документи з iсторiї Галицької Соцiалiстичної Радянської Республiки;
•
документи з iсторiї селянського руху в Схiднiй Галичинi у другiй половинi ХІХ ст.;
•
документи про боротьбу захiдноукраїнської прогресивної iнтелiгенцiї
•
возз’єднання з Радянською Україною в 20-30-х рр. ХХ ст.;
•
документи про визвольну боротьбу українського народу проти шляхетської Польщi в
першiй половинi XVІІ ст.;
•документи
про вiдгомiн повстання декабристiв на захiдно-українських землях;
•
документи про вiрменськi поселення в захiдноукраїнських землях;
•
документи про Вiтчизняну вiйну 1812 р.;
•
документи про вплив жовтневої революцiї 1917 р. на пiднесення революцiйного руху
в 1917-1920 рр. в Захiднiй Українi;
•
документи про дiяльнiсть О. Довбуша;
•
документи про дiяльнiсть В. С. Стефаника;
•
документи про дiяльнiсть І. Я. Франка;
•
документи про дiяльнiсть І. І. Труша;
•
документи про дiяльнiсть І. Федорова;
•
документи про дiяльнiсть Т. Г. Шевченка;
•
документи про переселення народних мас iз Подiлля в останнiй чвертi XVІІ ст.;
•
документи про повстання 1863 р.;
•
документи про участь слов’ян в угорськiй революцiї 1848-1849 рр.;
•
з iсторiї магнатського господарства Галичини XVIII ст.;
•
з iсторiї української економiчної думки епохи капiталiзму;
•про
поширення ленiнських iдей на захiдноукраїнських землях.
2.
Фондові ф.
663 О. С. Терлецький.
Автоматизовані бази даних
Аркуші
фондів - кількість записів – 76195
-
Документи М. С. Грушевського \кількість записів
- 90% документів від загальної кількості, що підлягають уведенню до бази даних\
-
Історія євреїв у Галичині \кількість записів
- 10246 (9700 справ, 11200 імен)\
-
Каталог (систематичний, географічний, іменний)
\кількість записів - 95365 записів\.
-
Рукописні карти \кількість записів – 800\
Науково-довідкова
бібліотека - 66 473 книги і брощури. Бібліотека зберігає
унікальні рукописні книги, стародруки ХVІ-ХVІІІ ст., інкунабули, збірку європейської
періодики ХVІІІ-ХХ ст., колекцію листівок, афіш і відозв 1917-1943 рр.
Висновок
На
сучасному етапі розвитку архівної справи питання використання інформаційних ресурсів
архівних фондів набули надзвичайної актуальності. Необхідність їх дослідження зумовлена
посиленням значення в сучасному інформаційному суспільстві про історію нашого краю
та дослідження свого геологічного коріння.
Вимогою
для сьогодення є аналіз та узагальнення міжнародного й українського досвіду у застосуванні
традиційних форм використання документної інформації в архівах та вироблення спільних
проектів державного та міжнародного рівнів з використання інформаційних ресурсів
архівних документів. Сьогодення вимагає, аби архіви не лише забезпечували користувачам
доступ до документів через читальні зали та інформаційні бази, а й надавали їм якомога
повну та об'єктивну інформацію про склад і зміст архівних документів через відповідний
комплекс науково-довідкових засобів.
Ось,чому
сумлінна праця архівістів не залишається поза увагою суспільства та держави. Переконана,
що професіоналізм архівістів, усвідомлення високої відповідальності перед минулим,
сьогоденням і майбуттям будуть і надалі запорукою дбайливого збереження та примноження
культурних цінностей і документальної пам'яті українського народу.
Література
1.
Архівхівістика: терміни, словник / Автор-упорядник
Новохатський К. та ін. – К., 1998
2.
Архівні установи України: Довідник.
Т. 1. Державні архіви / Держкомархів України.
УНДІАСД; Редкол.: Г. В. Боряк (голова), І. Б. Матяш, Г. В. Папакін. - 2-е вид.,
доп. - К., 2005. - C. 337-349
3.
Архівні установи України: Довідник / Автори-укладачі
О.І. Алтухова, С.І. Андросов, Л.С. Анохіна та ін.; ред. кол. О.С. Онищенко, Р.Я.
Пиріг, Л.А. Дубровіна та ін.; упоряд. Г.В. Боряк, С.Г. Даневич, Л.А. Дубровіна та
ін.; Державний комітет архівів України, Міністерство культури і мистецтв України;
Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського НАН України.- К., 2000. - С.
92-94.
4.
Вайнбаум Г.
Складання перевідних таблиць до опису фонду "Університет імені Яна Казіміра
у Львові" Архіви України. - 1970. - № 1. - С. 43-46
5.
Державний архів Львівської області: [Буклет].
- Львів, 1988. - [6] с.
6.
Державні архіви Української РСР: Короткий
довід.- К., 1972.- С. 121-125.
7.
Львівський обласний державний архів: Путівник
Упоряд.: В.І. Котельнікова та ін.- Л., 1965.- 375 с.
8.
Сизоненко Г. С. Львовский
областной государственный архив Научно информационный бюлетень. - 1950. - № 1. -
С. 22-24
9.
Філіал Львівського обласного державного архіву
у м. Самборі: Путівник / Упоряд.: Е.А. Дубілевський та ін.- Л., 1962.- 188 с.