Особливості територіально–галузевої структури Автономної Республіки Крим

Особливості територіально–галузевої структури Автономної Республіки Крим

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСІТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

КОЛЕДЖ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни:

РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

на тему:

«Особливості територіально–галузевої структури Автономної Республіки Крим»

Виконав:

студент II курсу групи 2Ф-08

коледжу СНУ ім. В. Даля

Чужиков А.А.

Луганськ 2009-2010

Зміст

Вступ

1.   Аналіз і оцінка природно-ресурсного і соціально-економічного потенціалу

1.1   Природно-ресурсний потенціал

1.2   Населення та трудові ресурси

1.3   Науково-технічний потенціал

2.   Аналіз розвитку і розміщення основних галузей господарського комплексу

2.1   Загальна характеристика господарства та його структура

2.2   Розвиток та розміщення промисловості

2.3   Розвиток та розміщення сільського господарства

2.4   Розвиток та розміщення транспорту

2.5   Зовнішньоекономічна діяльність та інвестиції

2.6   Будівельний комплекс

2.7   Розвиток та розміщення соціальної сфери

2.8   Рекреаційний комплекс

3.   Проблеми району

4.   Перспективи розвитку Автономної Республіки Крим

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Крим – це особливий культурно-історичний регіон України. Кримська земля береже пам`ятки всіх історичних епох, тому її прийнято називати музеєм під відкритим небом, золотим дном для археології. Історичне минуле Криму свідчить, що уже з давнини він був центром становлення і розвитку різних племен, народів і культур. На кримській землі взаємодіяли цивілізації античної Греції і Риму, стародавньої Русі та Візантії, Хазарії і Балканських

країн. Історичний шлях, пройдений Кримом у XX ст., був теж досить складним і своєрідним.

Кримська автономна соціалістична республіка утворена 18 жовтня 1921 р. в кордонах Кримського півострова в складі РСФРР. У червні 1945 р. перетворена у Кримську область, яка 19 лютого 1954 р. постановою Президії ВР РСФРР ввійшла до складу України. 12 лютого 1991 р. Кримська область отримала автономію і з 1995 р. називається Автономна Республіка Крим. З того часу проходив важливий процес уточнення її статусу в складі незалежної України, розмежування повноважень між автономією та Центром. 5 травня 1992 р. прийнята Конституція Республіки Крим. Після суттєвої редакції основного закону автономії, оскільки ряд положень протирічили законодавству України, був прийнятий нині діючий основний закон АРК Верховною Радою України 21 жовтня 1998 р.

Автономна Республіка Крим є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання [2,c. 69].

На думку, багатьох різних спеціалістів та вчених, Автономна Республіка Крим (далі – АРК) відноситься до Кримського економічного району.

Автономна Республіка Крим займає 27,0 тис. км² території Кримського півострова, розташованого на півдні України, або 4,5 % загальної території України. На півночі півострів приєднується до материка вузьким (7-23 км) Перекопським перешийком і межує з Херсонською областю, на заході та півдні омивається Чорним морем, з північного-сходу – водами Азовського моря та його затоки Сиваша. Адміністративний центр - м. Сімферополь.

Профіль народного господарства Криму визначається його географічними особливостями: протяжністю берегової лінії, ландшафтною різноманітністю, відносно теплим кліматом, що переходить на крайньому півдні в субтропічний. На ці особливості накладаються господарські навички і традиції місцевого населення, що в сукупності формує основу господарського комплексу Криму. Різноманітність природних умов, значний обсяг природно-ресурсного потенціалу, багатство культурної спадщини, історичні традиції господарського освоєння та соціально-культурні пріоритети протягом багатьох років визначали рекреаційну спеціалізацію економіки Криму. На півострові сконцентровано 29,6 % всіх рекреаційних ресурсів держави, 10 % - готельного фонду, 40 % - оздоровниць.

Специфіка економіко-географічного положення, сприятливі кліматичні умови, наявність кваліфікованих трудових ресурсів — усе це вплинуло на формування територіально-господарського комплексу з розвинутою промисловістю, багатогалузевим транспортом, рекреаційним і агропромисловим комплексами. Економіка району базується на машинобудуванні (насамперед, на суднобудуванні й судноремонті, сільгоспмашинобудуванні, приладобудуванні), хімічній промисловості, харчовій, легкій, сільському господарстві, виноградарстві, курортному господарстві, морському транспорті.

Для розуміння стану розвитку та проблем галузей народного господарства Автономної Республіки Крим розглянемо ряд питань, які розкривають дану тему.

1. Аналіз і оцінка природно-ресурсного і соціально- економічного потенціалу

1.1 Природно-ресурсний потенціал

Автономна Республіка Крим знаходиться на крайньому півдні України. Територія її включає дві різні за площею та особливостями природних умов частини – рівнинну, що належить до степової зони, та гірську – до фізико-географічної країни Кримських гір.

Гори простягаються шириною майже 60 і довжиною 180 км. Складаються вони з трьох окремих пасом: Зовнішнього, Внутрішнього, Головного, для яких характерними є пологий північний схил та крутий уривистий південний. Висота гір коливається від 300 (Зовнішнє) до 1500 м (Головне). Вершини Головного пасма є платоподібними і називаються яйлами. В Кримських горах поширені карстові форми рельєфу, каньйони. Південна смуга між берегом моря та горами шириною 2-12 км носить назву Південний берег Криму.

АРК має багаті поклади корисних копалин. Насамперед, це стратегічні запаси: залізної руди, розташовані на Керченському півострові (Керченський залізорудний басейн, Екільджі-Елінське родовище), ропа Сиваша і солоних озер, які використовують у хімічній, металургійній промисловості, видобутку кухонної солі та для лікування, природний газ (Задорнянське, Глібовське, Джанкойське та морські родовища), самим значним постачальником якого є Голіцинське родовище, що знаходиться в 72 км від Тарханкутського півострова на глибині 40 метрів у Чорному морі. Родовища природного газу є також на шельфі Азовського моря: Керченське, Казантипське, Стрілкове. Загалом промислові запаси газу і газового конденсату в Криму складають відповідно 8948 млрд. м³ і 2,12 млн. тонн. На шельфі Чорного моря є родовища нафти, що починають розроблятися.

Поклади флюсових вапняків розташовані поблизу міст Севастополя,

Керчі, старого Криму, великі поклади будівельної сировини місцевого використання – біля Бахчисараю (цементні мергелі), с. Первомайського (бетонітові глини Курцівського родовища, пиляні вапняки Інкерманського родовища). Є також поклади різноманітних глин, гравію, піску, гіпсу, термальних вод. Мармур розробляють біля с. Мраморне, діорит – в Шархинському кар`єрі на Південному березі Криму.

Велике значення мають лікувальні грязі, ропа, термальні води та мінеральні джерела. Найкращі лікувальні грязі знаходяться у Сакському озері.

Автономна Республіка Крим включає три вертикальні грунтово-кліматичні пояси: передгірний – Передгірний Кримський посушливий, дуже теплий агрокліматичний район з м`якою зимою, гірський – Кримський агрокліматичний район вертикальної кліматичної зональності, Південний берег Криму, а також степову зону – дуже посушливу, помірно жарку агрокліматичну зону з м`якою зимою. Тобто територія Криму на півночі має помірно континентальний клімат, у горах розчленований рельєф та різниця у

висоті над рівнем моря зумовлюють строкатість і вертикальну поясність кліматичних умов – від помірно-прохолодного до субтропічного Середземноморського на Південному березі Криму. Опадів у степовій зоні випадає 300-500 мм на рік, переважно у теплу пору року, в горах – відповідно від 500 до 1100 мм на Головному пасмі. Суми активних температур складають від 2800-3550 у передгір`ї до 1500-2700⁰ С у горах. На Південному березі Криму середньорічна кількість опадів – 350-630 мм, сума активних температур досягає 4100⁰ С.

Гірський і Передгірський Крим, маючи невелику (близько 750 тис. га) площу, відіграє суттєву роль в економіці країни як оздоровниця державного рівня, район вирощування високоякісних фруктів, винограду, тютюну, ефіроолійних та інших технічних культур. До нього відносяться райони: Бахчисарайський, Алуштинський, Ялтинський (Велика Ялта), Сімферопольський, Чудацький, Білогірський, м. Севастополя, Старокримський, частина Феодосійського. Ґрунтотворні породи представлені продуктами вивітрювання кристалічних та осадових порід – вапняками, пісковиками, конгломератами, глинами, на яких сформувався ґрунтовий покрив території. Це південні та перед гірські чорноземи, дерново-карбонатні, коричневі й сірі ґрунти сухих лісів та чагарників, карбонатні, щебенюваті, опідзолені бурі лісові ґрунти, перегнійно-карбонатні, гірсько-степові й гірсько-лугові та алювіально-лугові ґрунти річкових долин і водоносних балок, солонці і солончаки. Характерною особливістю усіх ґрунтів гірського Криму є їх кам`яно-щебенюватий механічний склад, що визначає в комплексі з іншими умовами фізичні властивості – водний та повітряний режим, можливість механізованого обробітку, використання під різноманітні сільськогосподарські угіддя: ріллю, вигони, сади, виноградники, ліси, сіножаті та інше.

Ґрунти степової частини півострова переважно каштанові й лучно-каштанові солонцюваті – на північному сході, чорноземи південні мало гумусні – в центральній частині та на півдні, лучно-чорноземні – у долинах річок. До цієї частини зони входять такі адміністративні райони: Роздольненський, Чорноморський, Лакський, Первомайський, Джанкойський, Нижньогірський, Ленінський, Красногвардійський, Радянський, Красноперекопський та деякі території інших районів [13, c. 609-611].

Забезпечення АРК водними ресурсами недостатнє. На її території протікає 257 річок довжиною понад 5 км кожна, більшість їх бере початок із схилів Головного пасма Кримських гір з понад 2500 джерел. Характерна їхня особливість – маловодність, пересихання у засушливий період, але вони мають велике господарське значення. Найбільші річки – Салгир, Альма, Кача, Бельбек, Чорна, на яких збудовані водосховища, що регулюють водний режим – Сімферопольське, Загорське, Чорноріченське. Створено близько 708 ставків та понад 20 водосховищ (повний об`єм близько 380 млн. м³), серед яких Тайганське, Білогірське та Ізобільненське біля Алушти. В рівнинній частині півострова знаходиться Кримський артезіанський басейн, води якого використовують для місцевого і централізованого водопостачання та зрошування. Нині постійно зменшується споживання свіжої води: якщо в 1990 р. воно становило 2906 млн. м³, у 1995 р. –1850, у 2000 р. – 1150, у 2005 р. – 851, то в 2007 р. – 844 млн. м³ [11, c. 259]. В Криму розташовано понад 50 солоних озер. Найбільші з них – Сасик, Сакське, Донузлав, Актаське, Узунларське, які використовують для добування кухонної солі, ропи, лікувальних грязей.

Територією області проходить Північнокримський канал, який відіграє важливу роль у водопостачанні і зрошенні. Він побудований у 60-ті роки та забезпечив надходження на півострів води з Дніпра. Канал є унікальною спорудою, яка немає аналогів у Європі. Вода з Дніпра від району Каховки до Джанкоя тече самопливом, а далі насосними станціями розподіляється по великій мережі магістральних і місцевих каналів. Саме тому водогосподарський комплекс Криму – це розгалужена зрошувальна і колекторно-дренажна мережа, що охоплює 400 тис. га землі, має 398 насосних станцій з 1710 насосно-силовими агрегатами, 90 тис. гідротехнічних споруд, 11 тис. км каналів. Загальна балансова вартість основних меліораційних фондів – 2,1 млрд. грн. Кожного року обсяги постачання води на 87 % забезпечують потреби народного господарства автономії у водних ресурсах.

Земельний фонд республіки досить великий та освоєний для ведення сільського господарства. Загальна площа земель (суші) становить 2477,1 тис. га або 4,1 % в Україні, з них сільгоспугіддя – 1827,8 тис. га або 73,8 % до загальної площі земель, рілля – 1242,2 тис. га або 68,0 % від площі сільгоспугідь чи 50,1 % у загальній площі суші. За останні три роки в республіці додатково залучено у виробництво невживаної ріллі площею 143,4 тис. га. Посівна площа сільськогосподарських культур автономії у 2009 р. порівняно з минулим роком збільшена на 76,6 тис. га. У поточному році під зерновими культурами зайнято 699,4 тис. га,технічними – 93,6 тис. га, картоплею і овочебаштанними – 43,4 тис. га, кормовими – 56,9 тис. га [7, c. 2]. У зв`язку з фізично-географічними та грунтово-кліматичними умовами значна частина земельного фонду не може використовуватися в інтенсивному землеробстві без зрошення. Викликає занепокоєння стан зрошувальних земель, вода для поливу яких надходить з розгалуженої системи Кримського каналу: вони інтенсивно деградують і втрачають свою родючість. Необхідно провести комплексу реконструкцію та підвищити техніко-екологічний рівень гідромеліоративних систем, які не забезпечують нормального еколого-меліоративного і біохімічного стану ґрунтів на зрошувальних масивах, а також високого рівня врожайності культур. Від нормальної роботи цих систем залежить забезпечення питною водою населених пунктів Криму.

В Криму сотні тисяч гектарів родючих раніше земель відведено для добування корисних копалин. Внаслідок господарської діяльності кар`єрами виведено з корисного використання багато земель, де не проводиться рекультивація.

Більша частина Криму лежить у степовій зоні, але степова рослинність майже не збереглася, через сильну розораність території. У передгірній частині переважають лісостепи, в горах – ліси (дубові, росте бук, граб, сосна).

Загальна площа земель лісового фонду у 2008 р. становила 368,8 тис. га або 3,4 % від лісового фонду України. Яйли вкриті високогірними луками. Гірський Крим важливий як лісовий масив з дубовими, сосновими, буковими й іншими лісами, у яких нараховується близько 150 видів деревних та чагарникових порід, серед них – багато ендемічних. Ліси захищають ґрунти та регулюють водний режим більшої частини півострова. На Південному березі Криму рослинність середземноморського типу. Значні збитки економіці АРК наносять лісові пожежі. Так, у 2008 р. зареєстровано 195 випадків лісових пожеж, що склало 4,8 % від усіх пожеж в Україні. Площа лісових земель, пройдена пожежами, склала 189 га, заподіяні збитки – 1847,8 тис. грн. [12, c. 57].

У Криму є великий потенціал вітроенергетичних, геотермальних і сонячних ресурсів, а також невеликі річки з швидкою течією, на яких можуть бути збудовані економічно ефективні малі ГЕС. Термальні води є джерелом теплової енергії, а їхні виходи найзручніше застосовувати там, де води піднімаються до глибини 450 м (температура +40⁰ С) чи 1000-2000 м (температура +70 – 100⁰ С).

Особливе місце займають рекреаційні ресурси. Це пляжі, що простяглися на 157 км по берегах морів, з них понад 100 км штучні, відомі 26 родовищ лікувальних грязей (Лакське і Чокракське озера, Булганакське родовище), понад 200 свердловин, та 100 джерел мінеральних вод мають унікальний хімічний склад. Нині спеціальною постановою Кабінету Міністрів України до категорії лікувальних віднесено 15 грязевих родовищ та 13 великих родовищ мінеральних вод. Високу оцінку за світовими стандартами мають бальнеологічні ресурси Криму, проте вони використовуються лише на 30 %.

Територіальна структура рекреаційного комплексу регіону, що склалася у 60-70 роках, залишається незмінною. Найбільш освоєною частиною півострова є територія Великої Ялти, де надається близько половини всього обсягу санаторно-курортних і туристських послуг. Водночас у багатьох районах Західного та Східного Криму розвинутий лише пляжний відпочинок, у гірських та передгірних районах переважно спортивний неорганізований туризм. Райони рівнинного Криму використовуються як території транзиту туристських потоків [3, c. 1].

В Криму нараховується 141 територія і об`єкти природно-заповідного фонду площею 700 тис. га або 2,7 % загальної площі республіки. До природно-ресурсного потенціалу відносяться також багаті та різноманітні ландшафтні ресурси. Тут створено 5 державних заповідників, 33 заказники, із яких – 16 загальнодержавного значення, 87 пам`ятників природи, 13 із них - загальнодержавного значення, 10 заповідних урочищ, а саме: Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, заповідник мис Мартьян, Карадагський заповідник, Кримське заповідно-мисливське господарство, 22 парки-пам`ятники садово-паркового мистецтва, Нікітський ботанічний сад та інші.

Надбанням Криму є також історико-культурні ресурси. Понад 11,5 тис. пам`ятників історії, культури і архітектури, які відносяться до різних історичних епох, цивілізацій, етносів і релігій. Найбільш унікальними з них є комплекс печерних міст і монастирів біля Бахчисараю, Генуезька фортеця та багато інших туристичних об`єктів [ 13, c. 614 ]. Але на жаль, сьогодні історичні та архітектурні пам’ятки, які донедавна були надбанням Автономної Республіки Крим та приваблювали щороку десятки тисяч туристів, у тому числі іноземних, перебувають у занепаді.

1.2 Населення та трудові ресурси

Кількість населення станом на 1 січня 2009 р. склала 2347,4 тис. осіб або 5,1 % від населення України, у тому числі 1594,7 тис. осіб – міське населення і 752,7 тис. осіб – сільське. Щільність населення – 75 осіб/км², у Севастополі – 422 осіб/км².

Міське населення складає 67,9 % і воно розміщується у 18 містах, у тому числі в 12 державного, республіканського та обласного підпорядкування та 57 містечках. Сільське населення складає 32,1% і воно розміщується у 980 сільських населених пунктах. Найбільші міста регіону з населенням понад 100 тис.: Сімферополь - 337 тис., Севастополь – 340 тис., Керч – 148 тис., Євпаторія – 107 тис. [11, c. 353].

Важливою особливістю АРК є поліетнічність населення півострова. Зараз його населяють представники більше, ніж вісімдесяти національностей.

Водночас, це єдина територія держави, де українці утворюють меншість – 24,0 %. Найбільшою етнічною групою у Криму є росіяни, яких нараховується біля двох третин від усіх мешканців району (60,4 %). На інші національності (кримські татари, вірмени, греки, болгари, євреї, білоруси, кримчаки, караїми тощо) припадає 15,6 %.

У статевій структурі людності жінки кількісно переважають осіб чоловічої статі. Так, на 1000 жінок у 2008 р. припадало 843 чоловіка, в Севастополі 837 чоловіка, у той час у межах України ця величина була більшою і сягала 856.

Відбувається природний спад населення, кількість померлих перевищує кількість народжених. За даними Держкомстату у 2008 р. народилося 27523 осіб, померло 36576 осіб, природний приріст становив мінус 9053. Основними причинами смертності населення є хвороби системи кровообігу, новоутворення, зовнішні причини.

У 2008 р. сальдо міжрегіональної міграції становило 935 осіб (прибулих - 10472, вибулих – 9537), в Севастополі – 1707 (прибулих – 4550, вибулих – 2843). Сальдо міждержавної міграції становило 2535 осіб (прибулих – 4239, вибулих – 1704), в Севастополі – 682 осіб (прибулих – 1054, вибулих – 372) [12, c. 159].

Основним стратегічним ресурсом і чинником економічного зростання в

регіону є людський потенціал. Процес використання людського потенціалу уповільнюється через ситуацію, що склалася на ринку праці, низький рівень якості надання соціальних послуг та освіти, зменшення доходів та рівня особистого споживання, поширення бідності тощо [4, c. 12].

Трудові ресурси АРК у 2007 р. складали 1103,9 тис. осіб, що становило 61,1 % до населення у віці 15-70 років. Станом на 01.01.2009 р. зареєстровано безробітних 26,1 тис. громадян, в Севастополі – 2,0 тис. громадян. Рівень зареєстрованого безробіття як відношення кількості безробітних громадян, які перебували на обліку в державній службі на 01.01.2009 р. складав 2,1 %, в Севастополі – 0,9 %. В Україні цей показник був значно більший – 3,0 %.

Працездатне населення станом на 01.01.2008 р. становило 61,8 % (на 1,2 % вище пересічноукраїнського показника), молодь – 14,5 % (на 0,8 % менше), особи похилого віку – 23,7% (на 0,4 % менше). На 1000 осіб населення району припадало 287 пенсіонера, що на 4,0 % менше від пересічноукраїнського рівня [ 11, c. 381].

1.3 Науково-технічний потенціал

В АР Крим (включаючи м. Севастополь) на початок навчального року 2008/09 функціонувало 53 вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації (серед них – Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгіївського, Кримський державний аграрний університет, Кримська академія природоохоронного і курортного будівництва, Севастопольський державний технічний університет, Севастопольський інститут ядерної енергетики та промисловості, Керченський морський технологічний інститут), де навчалося 87,5 тис. студентів. За 2008/09 р. підготовлено та випущено професійно-технічними навчальними закладами 17,4 тис. кваліфікованих робітників, у загальноосвітніх навчальних закладах навчалося 218,7 тис. учнів.

Кримський півострів своїми унікальними природними та історичними особливостями, завжди цікавив і привертав увагу вчених. На скрижалях історії кримської науки золотими літерами висічені імена М.М. Міклухо-Маклая, І.І. Мечнікова, П.І. Сумарокова, С.П. Боткіна, В.І. Вернадського, А.Е. Ферсмана, В.В. Докучаєва, І.П. Павлова, А.В. Паладіна, А.Ф. Иоффе, В.А. Обручева, І.В. Курчатова та багатьох інших всесвітньо відомих дослідників.

За даними на 2008 р. у Криму науковою та науково-дослідною діяльністю займались 61 організація. Серед них заклади НАН України – Морський гідрофізичний інститут, Інститут біології південних морів ім. А.О. Ковалевського, Кримський науковий центр, Карадагський природний заповідник, філіали інститутів археології та східнознавства, УААН – Національний науковий центр “Нікітський ботанічний сад”, Інститут виноградарства та виноробства “Магарач”, Інститут ефіроолійних і лікарських рослин, Кримська астрофізична обсерваторія, Кримський НДІ фізичних методів лікування і медичної кліматології, Південний науково-дослідний інститут риболовства і океанографії, а також Кримська академія наук. Обсяг науково-технічних робіт, виконаних власними силами організацій, в 2000 р. складав 52,0 млн. грн., у 2005 р. – 161,0 млн. грн., у 2008 р. – 277,3 млн. грн.

У Криму проектуються перспективні технопарки, що сприятимуть прискоренню науково-технічного прогресу. Зокрема: Феодосії – технопарк з конверсійних технологій, у Сімферополі – впровадження нетрадиційних джерел енергії, а також технологій виробництва медичної техніки, сучасні технології будівництва та суднобудування.

Дослідженнями і розробками в машино- і приладобудуванні займаються більше як 20 організацій, у тому числі Севастопольський державний технічний університет ім. В.І. Вернадського, НВО “Йодобром”.

Велика група наукових і конструкторських організацій суднобудівного профілю знаходяться в м. Севастополі. НДПІ “Шельф“ (Державний науково-дослідний і проектно-пошуковий інститут) в Сімферополі займається науково-дослідними роботами в нафтогазовій галузі виробництва, інженерними

пошуками для будівництва різних об`єктів нафтової і газової промисловості, розробкою проектно-кошторисної документації для будівництва магістральних газо- і нафтопроводів.

В Євпаторії функціонує Національний центр управління та випробування космічних засобів (НКАУ), який здійснює управління космічними апаратами, прийом, збір, обробку, збереження і передачу споживачам інформації, отриманої з космічних апаратів, астрономічні спостереження.

Морський гідрофізичний інститут у м. Севастополі займається роботами в галузі супутникової океанології (дистанційне зондування землі, розробка методологічного забезпечення використання супутникової інформації в сучасних океанологічних (океанографічних) дослідженнях) [13, c. 615].

2. Аналіз розвитку і розміщення основних галузей господарського комплексу

2.1 Загальна характеристика господарства та його структура

У 2008 році на економіку Автономної Республіки Крим робили вплив складні неоднозначні процеси, що відбуваються в світовій економіці.

Можна виділити два періоди соціально-економічного розвитку, які корінним чином відрізняються по своїх характеристиках і економічних наслідках:

1) до вересня ситуація характеризувалася позитивними тенденціями, які формувалися в умовах сприятливої зовнішньої кон'юнктури і давали можливість досягти значного приросту доходів у всіх секторах економіки,

2) в кінці третього кварталу почалося зменшення обсягів виробництва в експортоорієнтованих і пов'язаних з ними галузях, спостерігався відплив капіталу з республіки, дестабілізувався валютний ринок, почалася криза в банківській сфері.

Вплив світової фінансової кризи відобразився і на економіці Автономної Республіки Крим, про що свідчать наступні тенденції розвитку автономії в кінці третього і в четвертому кварталі 2008 р.:

- уповільнення темпів зростання промислового виробництва, що супроводжується накопиченням запасів нереалізованих товарів,

- зниження попиту на продукцію металургійної, машинобудівної, будівельної і інших галузей у всьому ланцюзі міжгалузевих зв'язків, зокрема торгівлі і транспорту,

- втрати доходів населення,

- відплив капіталу, зростання недовіри до банківської системи,

- скорочення кредитування, що негативно позначилося на розвитку видів економічної діяльності, орієнтованих переважно на внутрішній ринок (будівництво, машинобудування, роздрібна торгівля),

- ускладнення ситуації в соціальній сфері унаслідок скорочення виробництва, яке привело до зростання заборгованості по виплаті заробітної плати і безробіття.

Проте в цілому підсумки соціально-економічного розвитку за 2008 р. залишилися позитивними.

Аналізуючи динаміку останніх трьох років (2006-2008 років), необхідно відзначити, що в економіці Автономної Республіки Крим зберігаються позитивні тенденції основних макроекономічних показників (Додаток 1).

Узагальнюваючим показником, що характеризує розвиток економіки в цілому, є валова додана вартість.

Підсумки соціально-економічного розвитку АРК за 2008 р. дозволяли прогнозувати приріст обсягу валової доданої вартості в 2008 р. на рівні 2,6 %.

У структурі валової доданої вартості в АРК частка послуг складає більше половини – 65,9 %, що на 9,5 % вище, ніж в середньому по Україні (56,4 %), на виробничу сферу припадає 34,1 % (промисловість – 18,4 %, сільське господарство – 8,7 %, будівництво – 6,5 %, рибне господарство – 0,5 %) (Додаток 2).

2.2 Розвиток та розміщення промисловості

В Криму сформувалося п`ять багатогалузевих промислових вузлів: Сімферопольський – машинобудування, харчова, легка, промисловість будівельних матеріалів, Севастопольський – суднобудування, приладобудування, рибна, виноробна, промисловість будівельних матеріалів, Керченський - гірничо-металургійна, рибна, суднобудування, промисловість будівельних матеріалів, Красноперекопський – виробництво основної хімії та Джанкойський – машинобудування і харчова промисловість.

На території АРК виділяють вісім спеціалізованих господарських підрайонів: Центральний промислово-аграрний – промисловий центр м. Сімферополь, Південно-Західний промислово-аграрний – територія підпорядкована Севастопольській міській раді, Південнобережний підрайон – рекреаційний, промислово-аграрний. Промислові центри – м. Ялта і Алушта, Південно-Східний промислово-аграрний, рекреаційний – промисловий центр м. Феодосія, Західний рекреаційний, аграрно-промисловий – промисловий центр м. Євпаторія, Північно-Західний промислово-аграрний – промисловий центр м. Красноперекопськ, Північний аграрно-промисловий – північна і центральна частина північного Криму, промисловий центр – Джанкой, Східний промислово-аграрний підрайон – промисловий центр м. Керч.

Промисловість є основним сектором у виробничій сфері Автономної Республіки Крим.

Так, в період 2006 - 2008 років обсяги виробництва промислової продукції стабільно ростуть (Додаток 3), у тому числі і в 2008 р. приріст виробництва склав 3,1 %.

При цьому слід зазначити, що світова фінансова криза зробила вплив на результати роботи галузі. З початку прояву кризових явищ дещо сповільнилися темпи зростання обсягів промислового виробництва (з 108,3 % за 9 місяців 2008 р. до 103,1 % за підсумками 2008 р.)

Приріст промислового виробництва в 2008 р. був досягнутий за рахунок збільшення випуску продукції переробної промисловості (+4,1 %) і на підприємствах, зайнятих виробництвом і розподілом електроенергії, газу, води (+4,9 %).

У переробній промисловості збільшення випуску продукції обумовлене зростанням обсягів виробництва харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів (+6,7 %), продукції машинобудування (+5,8 %), іншої неметалевої мінеральної продукції (+2,6 %).

Зниження показників добувної промисловості (-7,5 %) обумовлене зменшенням здобичі паливно-енергетичних корисних (-3,4 %) копалини із-за зниження здобичі нафти, газу і газового конденсату унаслідок виснаження продуктивних горизонтів родовищ, а також зниження здобичі неенергетичних корисних копалини (-18,8 %).

Структура промислового виробництва по видах економічної діяльності (Додаток 4).

Основну частину в структурі займає продукція переробної промисловості - 86,5 %, на добувну промисловість доводиться 6,1 %, частка підприємств, що займаються виробництвом і розподілом електроенергії, газу, води, складає 7,4 %.

У переробній групі промисловості найбільшу питому вагу (42,1 %) займає виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів, 21,6 % доводиться на хімічну і нафтохімічну промисловість, 13,4 % - на машинобудування, 6,4 % - на виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції і 2,1 % - на металургійне виробництво і виробництво готових металевих виробів [6, c. 2-5].

Провідними галузями машинобудівельного комплексу є суднобудування і судноремонт (Керченський суднобудівний завод “Затока”, Севастопольський морський завод, Феодосійське ВО), сільськогосподарське машинобудування (Сімферополь, Джанкой), електротехнічна промисловість (Сімферопольський електромашинобудівний завод, ВАТ “МУСОН” м. Севастополь, Севастопольський приладобудівельний завод “Парус”, Феодосійський оптичний завод, Феодосійський приладобудівельний завод), радіоелектроніка (ВО “Фотон” у Сімферополі), приладобудування (Сімферополь, Севастополь), виробництво машин і обладнання (ВАТ “Альбатрос” м. Керч, завод “Метекс” м. Сімферополь, ВАТ “Кримпродмаш” м. Сімферополь, ВАТ “Машинобудівельний завод “Прогрес” м. Сімферополь, ВАТ “Дослідний механічний завод” м. Євпаторія).

Хімічна промисловість працює здебільшого на власній сировині (ропі, солях озер і лиманів), лише частково використовуючи привізну. Найбільшими підприємствами є Сімферопольський завод пластмас, Сакський хімічний завод, Кримський содовий і Кримський двоокису титану заводи, Перекопський бромний завод, Севастопольський завод “Хімпром”, Південносиваський магнезитовий завод (магнезійний порошок для чорної металургії України) [10, c. 488].

Промисловість будівельних матеріалів в основному забезпечує місцеві потреби. Найбільшим підприємством є Балаклійський цементно-шиферний комбінат. У Керчі знаходиться завод скловиробів. Мармуристий вапняк і мармур видобувають у Кадиківському і Чоргунському родовищах, а карбонатно-цементну сировину поблизу Бахчисарая.

Гірничодобувна промисловість репрезентована Комиш-Бурунським гірничо-збагачувальним комбінатом, звідки залізна руда транспортується на заводи Маріуполя. У Балаклаві видобувають флюсові вапняки. Електроенергія виробляється на теплових електростанціях Керчі, Сімферополя, Севастополя [1, c. 228-229].

Основною галуззю в паливній промисловості є газова промисловість (видобуток природного газу зосереджує 90,3 % обсягу продукції паливної промисловості). Чорна металургія об`єднає 10 підприємств. Основна підгалузь – вторинна обробка чорних металів. У деревообробній і целюлозно-паперовій промисловості зосереджено 91 підприємство і 161 виробництво. Особливо виділяється меблева промисловість – близько 45 % виробництва галузі. Головними галузями легкої промисловості є взуттєва і швейна промисловість (ВАТ “Сімферопольська шкіргалантерейна фабрика”, орендне взуттєве підприємство “ДАНІЕЛЬ” м. Сімферополь, Севастопольська фабрика спортивних трикотажних виробів, ВАТ “Керченська бавовнопрядильна фабрика”, ВАТ “ЛАВАНДА” м. Феодосія, швейна фабрика “Чорноморочка” смт. Чорноморське, АТЗТ Швейна фабрика ім. Н. Онілової м. Севастополь, ВАТ “Євпаторійська швейна фабрика”, ВТП “Зоря” м. Джанкой).

Розвиненою та специфічною в Україні є харчова промисловість регіону. Одна з основних її галузей – це рибне господарство, що включає рибальство, рибництво й обробку рибних ресурсів. Рибальство експлуатує унікальні рибні запаси Чорного моря та внутрішніх водойм, здійснює вилов риби, добування морепродуктів. Рибництво займається розведенням у прісноводних та солоно-водних водоймах: біля м. Алушти функціонує форелевий рибозавод, Каркінітський риборозподільник та Сиваський рибоводний пункт. Основу підгалузі океанічного рибного промислу України складають ДП “Атлантика” у м. Севастополі та виробниче об`єднання “Керчрибпром”, база якого знаходиться у м. Керч. Вилов риби та добування інших водних живих ресурсів у 2000 р. склав 270030 т, у 2007 р. – 143939 т, у 2008 р. – 159758 т, що вище за рівень 2007 р. на 11,0 % та склав 71,3 % від українського показника (по Україні у 2008 р. – 224149 т). До морських рибних портів на півострові належать Керченський та Севастопольський.

Провідними галузями харчової промисловості в економіці регіону, що використовують різноманітні ресурси півострова, є виноробна, плодоовочеконсервна, тютюнова, м`ясна, маслосироробна і молочна, комбікормова.

Виноробна галузь включає первинну обробку винограду на переробних заводах та подальший розлив, зберігання вина в пляшках і бочках для наступної реалізації (ординарні вина), тривалого зберігання (марочні та колекційні вина), виготовлення виноматеріалів для шампанського і коньяків. Заводи розміщені у Севастополі, Євпаторії, Сімферополі, Масандрі, Гурзуфі, Алушті, Сонячній Долині, Судаку, Новому Світі, Бахчисараї та інших містах і селах. Вина Криму – мускати, портвейни, столові сорти, шампанське Нового Світу та коньяки одержали багато нагород на міжнародних конкурсах, користуються попитом в Україні та за її межами. Лікеро-горілчана промисловість представлена заводом “Союз “Віктан” у м. Сімферополі.

Плодовоовочеконсервна промисловість перероблює сировину садів і виноградників, яка не споживається у свіжому вигляді. Заводи її, як правило, розташовані біля плантацій фруктів та ягід, що швидко псуються, в так званій зоні консервного заводу, куди можна доставити сировину за дві-три години, а також у Керчі, Севастополі, Бахчисараї, Джанкої, Ніжньогірському. Соки та пюре для дітей виробляє Сімферопольський консервний завод дитячого харчування.

Тютюнова промисловість півострова займається ферментацією тютюну та виробництвом сигарет у Феодосії.

М`ясна, маслосироробна і молочна промисловості розміщуються рівномірно на території регіону у великих містах та селах: Керчі, Феодосії, Алушті, Ялті, Севастополі, Сімферополі, Євпаторії, Красноперекопську, Роздольному, Первомайському, Красногвардійському й інших. Темпи виробництва за минуле десятиліття значно знизились через економічну кризу, але в останні роки помітні зміни на краще: підприємства почали самостійно заготовляти молоко і м`ясні туші з домашніх господарств населення за власні кошти та власним транспортом, що нині вигідно, оскільки знищуються втрати сировини, прискорюється її доставка і переробка.

Комбікормова промисловість виготовляє корми із зернових культур (пшениця, кукурудза), зернових відходів та продуктів переробки морських ресурсів (особливо рибного борошна) на підприємствах Джанкоя та Керчі.

Динаміка виробництва найважливіших видів промислової продукції (Додаток 5).

2.3 Розвиток та розміщення сільського господарства

Великий прорив за останні роки зроблений в сільському господарстві.

У 2007 р. автономія по цьому показнику зайняла перше місце серед регіонів України. Темп приросту валової продукції сільського господарства за 2006-2008 роки зріс з 2,9 % до 20,8 % (Додаток 6).

У 2008 р. (вперше за останні 10 років) кримськими сільгосптоваровиробниками зібраний найвищий урожай зернових культур - 1,7 млн. т, що забезпечило приріст виробництва рослинницької продукції на 40 %. В порівнянні з 2007 р. урожай зернових культур зріс на 41,1 %, середня врожайність склала 28,3 ц/га (+5,7 ц/га по відношенню до 2007 р.).

Крім того, в 2008 р. всіма категоріями господарств республіки забезпечено зростання виробництва основних видів продукції:

соняшнику - на 12 тис. т (зібрано 28,6 тис. т),

овочів - на 78,3 тис. т (286,1 тис. т),

картоплі - на 165,1 тис. т (349,8 тис. т).

За підсумками роботи сими місяців 2009 р. ріст валової продукції агропромислового комплексу порівняно з відповідним періодом 2008 р. склав 105,5 %, зокрема по рослинництву 108,4 %, по тваринництву 102,9 %.

З метою недопущення зростання цін на сільськогосподарську продукцію в містах і районних центрах автономії щотижнево проводяться розширені розпродажі сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки. Всього у I півріччі 2009 р. проведено 674 ярмарки-розпродажі, які сприяли ліквідації посередницької ланки між виробником і споживачем, реалізації сільськогосподарської продукції по цінах на 10 – 15 % нижче ринкових, зниженню роздрібних цін на продукти харчування для населення і гостей півострова [8, c. 2].

За підсумками I півріччя 2009 р. середні роздрібні ціни на 13 з 19 соціально значущих продуктів харчування в Автономній Республіці Крим нижче, ніж в середньому по Україні.

Вперше за останні півтора роки подолана тенденція скорочення поголів'я великої рогатої худоби. Так станом на 1 липня 2009 р. порівняно з 1 липня 2008 р. поголів'я великої рогатої худоби зросло на 0,1 % і склало 214,6 тис. гол. Також зросло поголів'я вівці - на 11 % (склало 380,7 тис. гол.), птиці - на 2,1 % (склало 12,2 млн. гол.), свиней - на 0,8 % (склало 167,2 тис. гол.).

Але нажаль, в окремих районах автономії спостерігається тенденція зниження чисельності поголів'я великої рогатої худоби, зокрема корів молочного напряму продуктивності, що негативно впливає на виробництво молочної продукції. Так станом на 1 серпня 2009 р. у всіх категоріях господарств зменшилося до рівня минулого року поголів'я великої рогатої худоби в Червоногвардійському районі - на 21,4 %, Сімферопольському - на 5,1 %, Роздольненському - на 1,9 %. З 14 районів АРК зменшили чисельність поголів'я корів 5 районів: Бахчисарайській - на 10,3 %, Роздольненській – на 7,7 %, Сімферопольський - на 7,5 %, Радянський - на 2,3 %, Джанкойській - на 2,2 %.

Сімферопольський район скоротив поголів'я вівці на 5,3 %. Зменшили поголів'я свиней в Роздольненському районі на 11,3 %, Бахчисарайському - на 11,1 %, Нижньогірському - на 7,9 %, Червоногвардійському - на 5,9 %, Сакському - на 4,3 %, Белогорському - на 1,4 %.

Скоротили поголів'я птиці сільгосптоваровиробники Роздольненського району на 5,9 %, Бахчисарайського - на 3,5 %, Першотравневого - на 1,7 %, Ленінського - на 0,2 % [7, c. 2].

Скорочення поголів'я всіх видів худоби і птиці негативно позначилося на виробництві продукції тваринництва.

Впродовж 2006-2008 років стабільно росло виробництво м'яса. Якщо в 2006 р. обсяги виробництва м'яса (у живій вазі) складали 165,4 тис. т, то в 2007 р. досягли 186,9 тис. т. За підсумками 20 08 р. вироблено 191,9 тис. т м'яса, що вище за рівень 2007 року на 2,7 %. За підсумками I півріччя 2009 р. збільшилося виробництво м`яса в порівнянні з аналогічним періодом 2008 р. на 0,5 % і склало 97,3 тис. т.

У 2007 р. вперше вдалося подолати тенденцію скорочення виробництва молока, яка спостерігалася впродовж 2004-2006 років. В цілому за 2007 р. вироблено 359,6 тис. т (+23,1 тис. т). Зростання виробництва молока збереглося і в 2008 р. - вироблено 363,4 тис. т, що на 1,1 % вище за показник 2007 р. За підсумками I півріччя 2009 р. збільшилося виробництво молока в порівнянні з аналогічним періодом 2008 р. на 3,0 % і склало 169,7 тис. т.

Росло також і виробництво яєць. Так, за період 2006-2007 років обсяги виробництва зросли на 7 % (608,7 млн. штук в 2006 р., 652,0 млн. штук в 2007 р.). Зростання виробництва яєць відбувалося і в 2008 р. – вироблено 699,0 млн. штук, що на 7,2 % більше, ніж в 2007 р. [5, c. 7].

Аналіз динаміки виробництва основних видів сільськогосподарської продукції свідчить про поступове зростання (Додаток 7).

2.4 Розвиток та розміщення транспорту

Транспорт – специфічна галузь матеріального виробництва і сфери обслуговування. Транспортний процес є обов`язковим продовженням будь-

якого виробничого процесу і виступає одним з головних факторів, що впливають на розміщення продуктивних сил. Як частина процесу виробництва, він забезпечує ефективність використання виробничих ресурсів.

Територію АРК обслуговують залізничний, автомобільний, повітряний, морський і трубопровідний транспорт. Довжина автомобільних доріг загального користування становить 6,6 тис. км, щільність автодоріг загального користування з твердим покриттям – 243 км на 1000 км² території. Питома

вага останніх у загальній довжині автомобільних доріг складає 99,9 %. Вантажооборот автомобільного транспорту в 2008 р. сягав 1649,3 млн. т/км, що на 222,1 млн. т/км більше ніж у 2007 р. та на 1092,0 млн. т/км більше ніж у 2000 р. У 2008 р. автомобільним транспортом перевезено 37,1 млн. т вантажів, що на 1,4 % більше, ніж у 2007 р., та на 53,9 % більше, ніж у 2000 р. Діє тролейбусна міжміська лінія Сімферополь – Ялта (близько 79 км), Сімферополь – Алушта.

Експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування становить 644 км або 2,9 % в Україні. Щільність залізничних колій загального користування – 24 км на 1000 км² території. Головні залізниці проходять по напрямках: Джанкой – Сімферополь – Севастополь з відгалуженням до Євпаторії, Армянськ – Красноперекопськ – Джанкой – Феодосія – Керч.

Морський транспорт в основному забезпечує каботажні перевезення і має державне і міжнародне значення. Головними портами є Севастополь, Керч, Феодосія, Ялта, Євпаторія, портові пункти: Інкерман, Масандра, Донузлав, Чорноморське [10, c. 494].

У північно-західній частині Криму прокладені траси газогонів загальною довжиною 780 км. Вони зв`язані лінією Джанкой – Красноперекопськ – Армянськ із газогінною системою України.

Авіаційний транспорт розвивається з урахуванням специфіки Криму як курорту міжнародного значення. Аеропорт державного і міжнародного значення знаходиться у Сімферополі.

У транспортному комплексі автономної впродовж 2006-2007 років спостерігалося стабільне зростання об'ємів перевезення вантажів і пасажирів.

У 2008 р. також зросла кількість перевезених пасажирів. Так, послугами пасажирського транспорту скористалися 262,3 млн. пасажирів, що на 7,9 % більше, ніж в 2007 р. Зростання кількості перевезених пасажирів забезпечено всіма видами транспорту, окрім залізничного і морського.

За I півріччя 2009 р. транспортним комплексом Автономної Республіки Крим перевезено 4,5 млн. т вантажів, що на 33,6 % менше, ніж за аналогічний період 2008 р. Кількість перевезених пасажирів зменшилася на 4,6 % і склала 115,9 млн. чол.

2.5 Зовнішньоекономічна діяльність та інвестиції

У 2006-2007 роках активізувалася зовнішньоекономічна діяльність АРК: обсяг експорту товарів збільшився з 400,1 млн. дол. США в 2006 р. до 463,0 млн. дол. США в 2007 р., обсяг імпорту - відповідно з 228,3 млн. дол. США до 266,9 млн. дол. США.

Обсяг експорту товарів в АРК за 2008 р. склали 586,5 млн. дол. США, імпорту - 431,1 млн. дол. США. В порівнянні з відповідним періодом 2007 р. експорт збільшився на 26,7 %, імпорт - в 1,6 разів. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами склало 155,4 млн. дол. США (Додаток 8).

Загальний обсяг інвестицій на 1 січня 2009 р. склав 637,6 млн. дол. США. Протягом I півріччя 2009 р. організовані і проведені ряд міжнародних інвестиційних і бізнес-форумів (бірж контактів), зокрема з ведучими австрійськими підприємствами, німецькими підприємцями під егідою Федерального міністерства економіки і технологій Німеччини, представниками бізнес кругів Литовської Республіки, торгово-інвестиційною місією американських компаній під егідою Комерційної Служби Посольства США в Україні.

За I півріччя 2009 р. в економіку Автономної Республіки Крим поступило 58,2 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі товарами за січень - травень 2009 р. склало 94,4 млн. дол. США (у січні - травні 2008 року - 79,6 млн. дол. США) [8, c. 3].

У 2007-2008 роках в АРК значно активізувалася інвестиційна діяльність підприємств і організацій, що забезпечило стабільне зростання обсягів інвестицій в основний капітал (2007 р. – 149,6 %, 2008 р. - 123,5 %). У 2008 р. обсяг інвестицій в основний капітал за рахунок всіх джерел фінансування склав 8,6 млрд. грн.

Основним джерелом інвестицій залишаються кошти підприємств і організацій, за рахунок яких у 2008 р. освоєно 4,9 млрд. грн., або 56,7 % від загальної суми коштів. Понад 21 % всіх інвестицій в основний капітал у 2008 р. направлено в житлове будівництво. За рахунок коштів Державного бюджету України в 2008 р. освоєно 469,9 млн. грн., або 5,4 % від загального обсягу інвестицій в основний капітал.

За рахунок всіх джерел фінансування в 2008 р. побудовано і реконструйовано 360,2 км мереж газифікації, 34,9 км мереж водопостачання, 12,5 км каналізаційних мереж, 10,3 км мереж теплопостачання, введено 19 котельних потужністю 12,9 Гкал/ч. Закінчена реконструкція дитячого саду "Волошка" на 100 місць в м. Сімферополі, здійснена реконструкція понад 3,5 тис. м² крівлі шкіл (у м. Армянське, Червоногвардійському і Нижньогірському районах), проведено капітальний ремонт 4 амбулаторій: у Радянському районі (смт. Пруди, смт. Роздольне, смт. Червоногвардійське з населенням більше 5 тис. чоловік) і Першотравневому районі (смт. Войково - населення більше 4 тис. чоловік), придбано 25 одиниць медичного устаткування, встановлено 465 лічильників теплоенергії, холодної і гарячої води. Проведено капітальний ремонт 29 км доріг, поточний ремонт - 158,4 км доріг.

2.6 Будівельний комплекс

Кризові явища в економіці значною мірою відобразились на будівельній галузі.

Охолоджування іпотечного кредитування і недолік оборотних коштів в крупних будівельних компаніях привели до дестабілізації і зниження обсягів

підрядних робіт в 2008 р. на 21,6 %. Обсяги підрядних робіт в будівництві за I півріччя 2009 р. скоротилися на 47,5 % і склали 764 млн. грн. Не досягнутий минулий рівень будівельного виробництва в 23 регіонах республіки. Із загальної кількості будівельних підприємств в I півріччі 2009 р. працювало 80,5 % (у I кварталі 2009 р. - 71,7 %).

У 2009 р. значно скоротилося бюджетне фінансування будівельної галузі, зокрема з Державного бюджету України - не передбачені кошти на забезпечення житлом військовослужбовців і прирівняних до них категорій громадян, на комунальні дороги, на газифікацію і енергозбереження, на реалізацію Загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства.

Зменшилися обсяги введення в експлуатацію житла. Так, у 2008 р. в АРК введено в експлуатацію житла 415,7 тис. м² загальної площі, що на 106,3 тис. м² менше, ніж в 2007 р., в Севастополі – 83,0 тис. м², що на 17,0 тис. м² менше, ніж в 2007 р. Введення в експлуатацію житла у сільській місцевості скоротилося в 2008 р. на 23,0 % і склало 77,0 тис. м² загальної площі.

2.7 Розвиток та розміщення соціальної сфери

Проте, як і в інших галузях суспільно-господарського комплексу, в соціально-культурній сфері півострова спостерігаються тенденції негативного характеру. Це пояснюється перш за все зменшенням можливостей бюджету щодо фінансування освіти, охорони здоров`я, культури. Рівень розвитку соціальної сфери на півострові має суттєві регіональні відмінності. Так, більш потужним соціальним комплексом відрізняються Південний берег та центральна частина півострова. В районах Північного Криму та степовій частині ця галузь розвинена значно слабше.

З 1991 р. по 2007 р. не вводилось в експлуатацію лікарняних закладів, з 1996 р. по 2007 р. не вводилось амбулаторно-поліклінічних закладів. Тільки в 2005 р. в м. Севастополі введено амбулаторно-поліклінічний заклад на 20 відвідувань в зміну та в 2007 р. – на 30 відвідувань в зміну. Скоротилась кількість лікарняних ліжок на 0,1 тис. ліжок в 2007 р. в порівнянні з 2006 р., на 0,2 тис. ліжок в порівнянні з 2005 р.

Впродовж останніх трьох років у сфері торгівлі і ресторанного господарства Автономної Республіки Крим відбулися істотні кількісні і якісні зміни. Розширилася торгова мережа фізичних осіб-підприємців, спостерігається розвиток ринкової торгівлі і торгових центрів. Поступово втрачає своє значення традиційна торгівля, одночасно з'явилася сильна конкуренція з боку супер- і гіпермаркетів. В даний час на території автономії їх налічується 108 (з них 68 продовольчих і 40 непродовольчих), зокрема в 2008 р. відкрито 32 супермаркети.

У 2006-2007 роках щорічний приріст об'ємів роздрібного товарообігу підприємств складав більше 25 %.

У 2008 р. обсяг роздрібного товарообігу підприємств в Автономній Республіці Крим склав 18,9 млрд. грн., що в зіставних цінах на 19,7 % більше, ніж за 2007 р. Оборот роздрібної торгівлі за I півріччя 2009 р. склав 7,5 млрд. грн., що в зіставних цінах на 13,3 % нижче за рівень аналогічного періоду 2008 р.

2.8 Рекреаційний комплекс

Рекреаційний комплекс АРК є сукупністю пов`язаних між собою галузей та підприємств господарського комплексу, діяльність яких спрямована на задоволення потреб у санаторно-курортному лікуванні, реабілітації, оздоровленні та відпочинку громадян України, близького та далекого зарубіжжя, а також ефективного і раціонального використання природних, соціально-культурних і виробничо-економічних ресурсів регіону. При належному комплексному використанні всього рекреаційного комплексу можна отримувати значні валютні надходження до бюджету, що сприятиме підйому економіки

АРК в цілому.

Сприятливі кліматичні умови, вихід берегів Криму до Чорного і Азовського морів, наявність значних запасів мінеральних вод та лікувальних грязей сприяли формуванню на півострові найпотужнішого в державі рекреаційного комплексу [9, c. 502].

У рекреаційному комплексі Криму виділяються три зони: південний берег Криму, де найінтенсивніше для лікування і відпочинку використовуються його кліматичні курорти – Ялта, Алушта, Алупка, Гурзуф, Місхор, Сімеїз, Артек, західний берег відомий грязями, мінеральними водами, сприятливими кліматичними умовами, головними курортами якого є Євпаторія та Саки, а також історико-культурним центром – м. Севастополь, південно-східне узбережжя Криму з курортними містами Судак, Феодосія, Планерське, Щебетівка.

Основу міжгалузевого комплексу становлять курорти, тобто населені пункти з природними лікувальними засобами, в яких створені лікувальні заклади (санаторії, пансіонати).

Санаторно-курортний комплекс нараховував у 2008 р. 655 курортно-рекреаційних закладів усіх форм власності, що на 11 закладів більше, ніж у 2007 р.

У 2006/2007р. в АРК та м. Севастополі функціонувало 143 санаторіїв та пансіонатів з лікуванням на 55236 місць, кількість місць у яких порівняно з 2000 р. зменшилась на 2300 місць, з 1990 р. – на 2044 місць.

На цей же період у Криму було 724 дитячих оздоровчих таборів, у тому числі 92 заміських, всього на 36,0 тис. місць, заміські – на 29,1 тис. місць. Всього за цей період у таборах відпочило 167,2 тис. дітей, у тому числі у заміських 98,2 тис. Питома вага оздоровлення дітей у загальній кількості дітей 7-16 років в 2007 р. склала 33,5 % [12,c.176].

Велике значення для курортно-туристичної сфери в Криму має досить розвинута мережа підприємств готельного господарства. На кінець 2007 р. тут функціонувало 93 готелів проти 88 в 2005 р., в яких було обслуговано 384,8 тис. приїжджих та 252,1 тис. відповідно.

В 2007 р. на відпочинок і лікування прибуло 5,73 млн. чоловік, що на 0,61 млн. чоловік більше, ніж за 2006 р.

У II півріччі 2008 р. підприємства галузі відчули вплив фінансової кризи, що привело до незначного зниження потоку відпочиваючих в АРК в порівнянні з 2007 р.

Так, кількість тих, що відпочили за станом на 1 січня 2009 р. склало 5,66 млн. чоловік, що на 1,2 % нижче за рівень аналогічного періоду 2007 р. Кількість тих, що організовано відпочили в здравницях скоротилося на 1,6 % і склало 1,3 млн. чоловік (Додаток 9).

Структура прибулих в автономію в 2008 р. на відпочинок і лікування залишилася практично на рівні 2007 р. Найбільшу частку в структурі відпочиваючих складають громадяни України - 72,6 %. Питома вага рекреантів з країн СНД і далекого зарубіжжя склала відповідно 24,5 % і 2,9 %.

Суб'єктами господарювання санаторно-курортної і туристської галузі виконана значна робота по зміцненню матеріальною, зокрема лікувально-діагностичною, бази здравниць, реконструкції і модернізації номерного фонду, будівництву басейнів і інших об'єктів курортної і туристської інфраструктури. Всього у I кварталі 2009 р. освоєно 90,8 млн. грн.

На початок курортного сезону 2009 р. відкрито ряд нових і реконструйованих готелів: "Україна", "ТЕС" (м. Євпаторія), "Вілла Софія" (м. Ялта), приватні готелі "Морська крапля" і "Лагуна" (смт. Піщане, район Бахчисараю). Готель "Імперіал" (м. Сімферополь) отримав статус тризіркового готелю.

У I півріччі 2009 р. почали роботу турпріют "Баксан" в с. Міжгір'я (Білогірський район) і притулок "Баштановка" (район Бахчисараю) для велотуристів [8, c. 2].

3. Проблеми району

Екологічну ситуацію в Криму, як і в Україні загалом, можна оцінити як кризову. Вона постійно погіршується через техногенний вплив на довкілля, що є наслідком тривалої господарської діяльності без урахування екологічних вимог. Викиди хімічної та газової промисловості, автотранспорту формують основну частину забруднення в Криму. Найбільш забрудненим районом вважається північно-західна частина Чорного моря. Саме тут в море впадає Північно-Кримський канал, вода якого вміщує отрутохімікати із зрошувальних полів. Внаслідок забруднення Чорного моря із 26 видів промислових риб залишилося 6.

При зрошувальній меліорації у Південному степу і Криму відбувається вторинне засолення родючих земель, їх підтоплення і заболочування при надмірних поливах. Великі забруднення повітря діоксидами азоту і оксидами вуглецю пов`язані з роботою ТЕЦ, розташованих у великих містах.

Хімічні виробництва, що використовують ропу Сиваша для виготовлення мінеральних добрив, сірчаної кислоти, отрутохімікатів, теж забруднюють навколишнє середовище. На забруднення атмосферного повітря впливають викиди шкідливих речовин, які в 2007 р. склали 168,8 тис. т, що на 11,7 % більше, ніж в 2005 р. та на 18,0 % більше, ніж в 2000 р., хоча викиди із стаціонарних джерел забруднення у 2008 р. зменшилися і складали 31,1 тис. т (Додаток 10).

Сильно забруднює повітря автотранспорт, викиди якого складають 71,1 % загального об`єму викидів в атмосферу. Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря від автотранспорту в 2007 р. становили 120,1 тис. т, що на 15,8 тис. т більше, ніж в 2006 р. та на 13,2 тис. т більше, ніж в 2000 р. На території Автономної Республіки Крим існує ряд проблем нераціонального використання природних ресурсів, збереження унікальної флори і фауни та поліпшення екологічної ситуації. Зокрема, є потреба у здійсненні заходів з очищення прибережних територій та акваторії морів від боєприпасів, що залишилися з часів Великої Вітчизняної війни, та створення умов для безпечного освоєння прибережних територій, особливо у містах Керчі та Євпаторії.

Загрозливого характеру набули зсувні та абразійні процеси, що впливають на стан берегової лінії. Тільки 11 % Чорноморського узбережжя Криму захищені берегоукріплювальними спорудами. Унаслідок зсувів щороку втрачається понад 150 га цінної в рекреаційно-курортному відношенні берегової смуги. Під постійною загрозою перебувають численні санаторні комплекси, житлові будинки, інженерно-транспортні комунікації та споруди. Не розв’язується проблема нераціонального та неефективного використання земель рекреаційного призначення і природних лікувальних ресурсів регіону. Мають місце порушення земельного законодавства та зловживання у сфері земельних відносин.

Потребує вирішення питання щодо розроблення схеми планування курортно-оздоровчих і рекреаційних територій узбережжя Чорного та Азовського морів.

На сьогодні не врегульовані питання щодо землекористування підприємствами, установами та організаціями, не визначені умови використання майна та земельних ділянок, які будуть приватизовані або передані у комунальну власність, з метою реалізації нових інвестиційних проектів у курортно-рекреаційній і туристичній сфері відповідно до затверджених планів розвитку окремих територій.

Проте значним стримуючим фактором у забезпеченні збалансованого розвитку АРК як курортної зони загальнодержавного та міжнародного значення є недостатня розвиненість інженерної та транспортної інфраструктури півострова, неефективне використання енергетичних ресурсів та відсутність цілісної інноваційної інфраструктури, орієнтованої на застосування енергозберігаючих проектів і технологій.

Крім того, залишається невирішеним питання щодо забезпечення належного електро- та газопостачання населення. Вироблення електроенергії на ТЕЦ, розміщених на території Автономної Республіки Крим, забезпечує менш як 15 % загального споживання електроенергії по республіці.

Постачання електроенергії в АРК здійснюється магістральними високовольтними лініями електропередачі напругою 220/330 кВ через Перекопський перешийок і півострів Чонгар, 85 % яких експлуатуються понад 30 років. Знос повітряних ліній напругою 0,4-35-110 кВ один з найвищих в Україні – 30 % (середній по країні – 17 %).

Рівень газифікації населених пунктів в Республіці становить 46,6 % при середньому по Україні – 57,9 %, у тому числі у містах – 57,4 % (Україна – 73,8 %), сільській місцевості – 24,6 % (Україна – 27 %).

Значною проблемою для регіону є незадовільний технічний стан об’єктів тепло- та водопостачання і водовідведення, полігонів твердих побутових відходів; низький рівень забезпеченості жителів централізованим водопостачанням, особливо в курортний сезон.

Стан більшості автомобільних доріг є незадовільним, що негативно впливає на безпеку руху та розвиток курортів і пов’язаної з ними інфраструктури.

Одним із проблемних питань, що негативно впливає на соціально-економічний розвиток Автономної Республіки Крим, є критичний фізичний знос парку трамвайних вагонів і тролейбусів, який становить майже 97 %.

Потребують проведення капітального ремонту та реконструкції переважна більшість об’єктів навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, культури, а також історико-культурної спадщини.

Практично не розвинутий зелений та етнографічний туризм. Історичні та архітектурні пам’ятки, які донедавна були надбанням Автономної Республіки Крим та приваблювали щороку десятки тисяч туристів, у тому числі іноземних, сьогодні перебувають у занепаді.

Велика кількість кримських оздоровниць змінила спеціалізацію, що призвело до втрати певних груп споживачів, неефективного використання існуючих природних лікувальних ресурсів.

4. Перспективи розвитку Автономної Республіки Крим

Соціально-економічна ситуація в республіці на початок 2009 року, як і в цілому в Україні, залишається складною, що обумовлено впливом фінансово-економічної кризи.

У реальному секторі економіки з'явилися проблеми з реалізацією промислової продукції, знизилися темпи зростання її виробництва. Зниження обсягів промислового виробництва привело до зменшення перевезень вантажів.

Ужерсточення умов постачання товарів в торгівельну мережу (передоплата, самовивоз, відсутність відстрочення платежів і ін.), зростання цін на імпортні товари і зниження покупної спроможності населення привели до зниження об'ємів продажів в роздрібній торгівлі.

З метою створення умов для збалансованого соціально-економічного, екологічного і культурного розвитку Автономної Республіки Крим на основі раціонального використання природних, трудових, виробничих, науково-технічних, інтелектуальних ресурсів, удосконалення соціальної, виробничої, транспортної, інженерної, екологічної інфраструктури, поліпшення умов проживання, відпочинку та оздоровлення населення, збереження біологічного різноманіття та культурної спадщини розроблена державна програма соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим на період до 2017 року. Цією програмою визначені такі довгострокові пріоритети:

- розвиток інженерної та транспортної інфраструктури, у тому числі електроенергетики, теплоенергетики; водозабезпечення та газифікація населених пунктів, забезпечення енергоефективності та енергозбереження, розвиток автодорожньої інфраструктури, залізничного, морського, авіаційного та електротранспорту і зв’язку, забудова та інженерний захист територій;

- реформування земельних відносин;

- розвиток туристичної та курортної галузі;

- розвиток соціальної сфери, зокрема освіти, охорони здоров’я, культури та охорони культурної спадщини, захист навколишнього природного середовища та техногенна безпека, поліпшення становища сімей, дітей, молоді, утвердження гендерної рівності.

Програмою передбачається виконання основних завдань:

- створення сучасної системи енергетичного забезпечення шляхом будівництва та реконструкції ліній електропередачі напругою 0,4-110 кВ, розвитку генеруючих потужностей;

- газифікація населених пунктів та розвиток газодобувної галузі;

- забезпечення розвитку пасажирського транспорту загального користування, будівництва та реконструкції автомобільних доріг, удосконалення транспортної інфраструктури, проведення ремонту залізничних колій і вокзалів, розвитку морського та авіаційного транспорту;

- забезпечення збалансованого розвитку централізованого питного водопостачання та водовідведення, задоволення потреб споживачів у питній воді належної якості;

- забезпечення реалізації державної політики енергоефективності та енергозбереження шляхом здійснення заходів із запровадження енергозберігаючих проектів та енергоефективних технологій і обладнання;

- завершення розроблення схеми планування територій адміністративних районів Автономної Республіки Крим та схеми планування курортно-оздоровчих і рекреаційних територій узбережжя Чорного та Азовського морів з чітким визначенням меж земель оздоровчого та рекреаційного призначення природно-заповідного фонду та іншого природо-охоронного призначення природно-заповідного фонду та іншого природноохоронного призначення, житлової забудови, розміщення промислово-комунальних об’єктів, історичних ареалів населених місць і зон охорони пам’яток;

- забезпечення ефективної протидії небезпечним геологічним процесам, зокрема зсувам і обвалам на схилах морського узбережжя, шляхом проведення берегоукріплювальних та протизсувних робіт;

- проведення інвентаризації земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного та іншого призначення, створення цифрових моделей кадастрових планів територій, прилеглих до узбережжя морів, із зазначенням на них результатів інвентаризації;

- збереження та поліпшення родючості земель сільськогосподарського призначення шляхом встановлення системи крапельного зрошення та проведення робіт з вапнування кислих і гіпсування солонцюватих ґрунтів;

- здійснення заходів з пошуку та очищення прибережних територій та акваторій морів від боєприпасів, що залишилися з часів Великої Вітчизняної війни;

- забезпечення розвитку курортно-рекреаційної та туристичної галузі шляхом ефективного використання виробничих і природних лікувальних ресурсів у рекреаційній сфері, чіткого визначення статусу курортних територій державного та місцевого значення, визначення медичного профілю (спеціалізації) курортів, а також підвищення ефективності функціонування курортних закладів незалежно від форми власності;

- збереження та забезпечення розвитку мережі природно-заповідного фонду;

- збереження та реставрація, проведення паспортизації пам’яток культурної спадщини державного та місцевого значення;

- забезпечення реалізації права на навчання рідною мовою та створення належних умов навчально-виховного процесу шляхом будівництва загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів;

- забезпечення розвитку культурної сфери регіону, збереження та зміцнення існуючої матеріально-технічної бази закладів культури, надання державної підтримки розвитку української мови та сприяння діяльності національно-культурних товариств, проведення робіт з реставрації, музеєфікації та ремонту об’єктів культурної спадщини [3, c. 2-3].

У всіх регіонах Автономної Республіки Крим затверджені антикризові заходи.

У містах і районах автономії створені робочі групи по моніторингу впливу фінансової кризи на соціально-економічний розвиток і підготовці пропозицій по реагуванню на можливі негативні тенденції.

У сфері регіонального розвитку основні зусилля направлені на забезпечення стабільної економічної ситуації в містах і районах Автономної Республіки Крим, реалізацію і впровадження нових механізмів стимулювання розвитку регіонів, сприяючих зменшенню міжрегіональних диспропорцій і недопущенню зниження соціальних стандартів життя населення у всіх регіонах.

Висновки

Проведений в роботі аналіз й дослідження дозволяють зробити наступні висновки.

Для забезпечення збалансованого соціально-економічного, екологічного, культурного розвитку Автономної Республіки Крим, необхідно переорієнтувати економіку автономії на інноваційну модель розвитку та реалізацію інвестиційних проектів з одночасним забезпеченням їх фінансування на засадах державно-приватного партнерства, державної підтримки та стимулювання залучення інвестицій в розвиток курортно-рекреаційної і туристичної сфери, інфраструктури, промислового та сільськогосподарського комплексів, надання державної підтримки на умовах співфінансування з місцевих бюджетів.

Для значного підвищення рівня інвестиційної привабливості регіону необхідно забезпечення умов щодо створення розвинутої інженерної та транспортної інфраструктури, збільшення пропускної спроможності магістральних ліній, збільшення потужності теплоелектростанцій, газифікації населених пунктів, збільшення пропускної спроможності, підвищення рівня технічної категорії автомобільних доріг, створення та розвиток цілісної інноваційної інфраструктури, спрямованої на наближення показника енергоємності валового внутрішнього продукту до рівня розвинутих країн світу, цілодобову подачу питної води споживачам не менше ніж у 90 % населених пунктів, охоплення централізованим водовідведенням до 96 % — у великих містах і до 50 % — у сільській місцевості, приведення в експлуатаційний стан берегоукріплювальних споруд, інженерного захисту узбережжя від негативної дії зсувних та абразійних процесів, поліпшення стану меліорованих земель, підвищення урожайності зернових, збільшення обсягу виробництва, кормових культур, що дасть змогу забезпечити тваринництво кормами з метою підвищення забезпеченості населення республіки та відпочиваючих продуктами переробки рослинництва та тваринництва, упорядкування забудови прибережних територій, збереження та раціональне використання унікальних природних та інших ресурсів морського берега Криму, пам’яток історії і культури, чіткого визначення статусу курортних територій державного і місцевого значення, визначення додаткових площ земель, що мають природні лікувальні властивості, з метою їх подальшого оздоровчого використання.

Реалізація заходів щодо подальшого розвитку Автономної Республіки Крим повинна здійснюватися, передусім, за рахунок коштів інвесторів, які залучатимуся для реалізації конкретних інвестиційних проектів, а також коштів державного бюджету, бюджетів Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, міжнародних фінансових організацій, інших джерел. Пріоритетним є формування фінансових джерел на основі державно-приватного партнерства.

Список використаних джерел

1. Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Підручник. - К.: Кондор, 2004. – 296 с.

2. Конституція України: Прийнята на п`ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. № 1067 “ Про затвердження державної програми соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим на період до 2017 року”.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 р. № 1001 “ Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року”.

5. Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 16 січня 2008 р. № 729-5/08 “ Про затвердження програми економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим на 2008 рік”.

6. Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 20 травня 2009 р. № 1246-5/09 “ Про затвердження програми економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим на 2009 рік”.

7. Постанова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 08 вересня 2009 р. № 485 “ Про збільшення обсягів виробництва продукції агропромислового комплексу Автономної Республіки Крим в 2009 році”.

8. Постанова Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 28 липня 2009 р. № 397 “ Про підсумки соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим за I півріччя 2009 року”.

9. Розміщення продуктивних сил: Підручник/ В.В. Ковалевський, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенов та ін.: За ред.. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлик, В.Ф. Семенова. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. – 546 с.

10. Розміщення продуктивних сил України: Підручник/ За ред.. проф. Є.П. Качана, - К.: ВД “Юридична книга”, 2004. – 552 с.: іл.

11. Статистичний щорічник України за 2007 рік.: За ред. О.Г. Осауленка, Київ., Видавництво “Консультант”, 2008. – 571 с.

12. Україна у цифрах у 2008 році. Статистичний збірник. За ред.. О.Г. Осауленка. Киіїв., Державне підприємство “Інформаційно-аналітичне агентство”, 2009. – 259 с.

13. Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Економіка регіонів (областей) України. Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 644 с.

Додатки

Основні макроекономічні показники, (%)

Примітка: * Розрахункові дані.

Виробництво найважливіших видів промислової продукції

Виробництво основних видів сільськогосподарської продукції

Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, тис. т