Николай Лисенко (1842-1912гг.)
Основоположник української національної композитор-ської
школи , Лисенко був великим
знавцем народної пісні і музично-громадським діячем,хоровим дирижером
і піаністом. Його музичний спадок складають опери, кантати, романси,п¢єси для фортепіано та інших інструментів.
Видатне обдарування композитора найбільш повно проявилося в сфері опери. Твори
Лисенка, які включали в себе традиції українського народного театру і
російської класики, послугували фундаментом україн-ського оперного мистецтва.
Микола Віталійович Лисенко народився 10 березня 1842 року в селі Гриньки
Полтавської губернії.Тут провів своє дитин-ство і ранню юність. Вже тоді
виникла цікавість до народної творчості, на протязі всьго свого життя він
збирав, вивчав обробляв її зразки. Композитору належать більш ніж шістсот
обробок народних пісень.
В 1865 році Лисенко закінчив
Київський університет, а в 1869 році Лейпцігську консерваторію. В 1874 –
1876 роках він займався композицією в Петербургській консерваторії
під керівництвом Н.А. Римського-Корсакова.
Вісімдесяті роки відкривають період розквіту. В центрі
уваги Лисенка робота над обширним вокальним циклом “Музика
до “Кобзаря” Шевченка”, який складався з 83 творів різних жанрів.До цього ж
часу відноситься створення опер “Утоплена” (за сюжетом “Травнева ніч” Гоголя
1883), “Наталка Полтавка” (1889). Героїко-романтична опера “Тарас Бульба” (по
Гоголю , 1880-1890) – вершина творчості Лисенка.
В 1904 році Лисенко
заснував в Києві Музично-драматичну школу, яка стала головним осередком
професійних кадрів українського музичного мистецтва. На події 1905 року
композитор відгукнувся відмінним хоровим твором “Величний революціонер”(слова
І.Я.Франка). Про революційно-демокра-тичні симпатії Лисенка свідчить і сатира
на самодержавство – опера “Енеїда”(по Котляревському, 1910).
Помер
Лисенко в Києві 24 жовтня 1912 року.