Права і обов'язки громадян України
1. Відповідність
Конституції України міжнародним стандартам в галузі прав людини
Міжнародні стандарти в галузі прав людини – це стандарти розроблені і
затверджені Міжнародною Організацією по стандартизації. Міжнародна Організація
по стандартизації об’єднує 140 країн світу. Міжнародні стандарти мають
добровільний характер застосування. Обов’язковість виконання вимог міжнародних
стандартів розпочинається з моменту декларування їх застосування.
У 1966 році Генеральна
Асамблея прийняла Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права
і Міжнародиний пакт про цивільні і політичні права. Вони набрали сили в 1976
році. Ці документи із самого початку мали форму міжнародних конвенцій, обов'язкових
для держав, що беруть участь у них, і були самими загальними по охопленню
проблематики прав людини актами, що встановлюють стандарти в цій області.
У Міжнародному пакті про
економічні, соціальні і культурні права визнаються такі права, як право на
працю, на справедливі і сприятливі його умови, на створення і безперешкодну
діяльність профспілок, на соціальне забезпечення, на охорону родини, на
достатній життєвий рівень, на найвищий достатній рівень фізичного і психічного
здоров'я, на утворення, участь у культурному житті. Міжнародний пакт про
цивільні і політичні права гарантує такі права, як право на життя, волю від
катувань або рабства, волю й особисту недоторканність, гуманне ставлення і
повагу достоїнства, властивої людської особистості, на вільне пересування і
волю вибору місця проживання, право залишати будь-яку країну, повертатися у
свою власну країну, на рівність перед судами, волю від втручання в особисте
життя, волю думки, совісті і релігії, право дотримувати своїх думок і на волю
інформації, на мирні збора, волю асоціацій, участь у веденні державних справ,
рівність перед законом.
У конституції України
існує відповідність Конвенції про боротьбу з дискримінацією в області освіти
1960 року, Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації у відношенні жінок
1979 року, Конвенції проти катувань і інше жорстоке, нелюдських або принижуюче
достоїнство видів звертання або покарання 1989 року.
Слід зазначити конвенції,
прийняті, наприклад, спецучреждениями ООН, у яких конкретизуються загальні
стандарти дотримання прав людини й у розвиток їх виробляються галузеві
стандарти. Так, Міжнародна організація праці розробила велике число конвенцій з
таких питань, як зарплата, тривалість робочого дня, умови праці різних категорій
трудящих і т.д.
У перерахованих вище
особливостях і відбивається відповідність Конституції України міжнародним
стандартам в області прав людини.
2. Особливості
основних прав і свобод громадян в Україні, їх класифікація.
Основне право
громадянина - це встановлена державою та закрiплена в Конституцiї можливiсть,
яка дозволяє кожному обирати вид i мiру певноi поведiнки, використовувати
наданi йому блага, як в особистих, так i в суспiльних iнтересах.
В Конституцiї
та законах України вживається вислiв "права та свободи людини",
"права та свободи громадянина". Бiльшiсть авторiв, якi
дослiджувалн це питання, схиляються до думки, що принипових вiдмiнностей
мiж цими поняттями немае. Можна порівняти, наприклад, свободу наукової,
технiчної творчостi та право на творчiсть, право на вибiр професiї i свободу
вибору професiї. Цi та iншi приклади свiдчать, що одну i ту ж правову
можливiсть розглядають як право, i як свободу. Iсторично склалося так, що деякi
права iменують свободами: свобода думки i слова, свобода свiтогляду та
вiросповiдання, свобода мiтингiв, походiв i демонстрацiй.
В лiтературi
права та свободи подiляють:
1. За значенням їх для носiя на:
-
основнi
(безумовно необхiднi для iснування людини, наприклад, право на життя);
- неосновнi (не є
життево необхiдними, наприклад, право на участь у профспiлках);
2. За способом здiйснення на:
- активнi
(вимагають активних дiй, наприклад,право на освiту);
- пасивнi (не
вимагають активних дiй особи, наприклад, свобода свiтогляду);
3. За суб'єктами здiйснення на:
- iндивiдуальнi
(здiйснюються одноособовими дiями, наприклад, право на свободу переконань);
- колективнi
(можуть бути реалiзованi лише спiльними дiями групи носiїв прав, наприклад,
право на утворення громадських об'єднань)
- "негативнi
права" (для їх здiйснення державi досить утриматись вiд втручання в
свободу особи, наприклад, право на виховання дiтей);
- "позитивнi
права"(для їх здiйснення необхiдно прийняття певних заходiв з боку
держави, наприклад, право звертатися до суду за захистом).
Щодо дiючоi
Конституцiї, то вона не мiстить класифiкацiї прав та свобод.
На думку
авторiв серед прав та свобод громадян, закрiплених у Конституцiї, можливо
видiлити такi групи:
1) особистi (ст.
27-35, 51-52),
2) полiтичнi (ст.
36-40),
3) економiчнi
(ст. 41-45),
4) соцiальнi (ст.
46-49),
5) екологiчнi
(ст. 50),
6) культурнi (ст.
53-54).
Особисті права
Значну
кiлкiсть особистих прав людини охоплює поняття "недоторканiсть особи',
яке розглядається, з одного боку, як право на свободу та особисту
недоторканiсть (ст. 29), а з другого, як право на охорону особистого та
сiмейного життя (ст. 32). Право на свободу включає такi аспекти, як
гарантiї вiд незаконного арешту та затримання, свободу пересування, вiльний
вибiр мiста проживання, право залишати Україну та повертатись в Україну.
Особливості особистого права: недопустимiсть збирання, зберiгання, використання
та поширення конфiденцiйної iнформацiї про особу без її згоди, право громадян знайомитися
iз вiдомостями про себе та гарантування судового захисту права спростовувати
недостовiрну iнформацiю про себе та членiв своєї сiм'ї (ст.32 Конституцiї
України); забезпечення таємницi всиновлення (розголошення цiєї таємницi
тягає вiдповiдальнiсть за статтєю 115-1 Кримiнального кодексу України); право
на збереження лiкарської таємницi; адвокатська таємниця; дотримання таємнiiцi
здiйснення нотарiальних дiй нотарiусами та iншими посадовими особами ; недоторканiсть
житла; таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та iншої кореспонденцiї
(ст.31 Конституцiї України, ст.131 Кримiнального кодексу України).
Політичні права
Полiтичнi права
надають громадянам можливiсть брати участь у суспiльному та полiтичному
життi країни. Громадяни мають право браги участь у виборах i референдумах,
право на доступ до державної служби. Право збиратися мирно, без зброї i
проводити збори, мiтинги, походи i демонстрацiї (ст.39) дозволяє громадянам
виражати колективний погляд на рiзнi питання суспiльного та державного життя,
привертати до них увагу населення, державних органiв, висувати певнi вимоги або
пiдтримувати соцiальнi iнiцiативи.
Економічні права
Новим
для Української Конституцiї є закрiплення права приватної власностi, яке є
непорушним, та його гарантiй (ст.41 Конституцiї України). Держава
проголошує в Конституцiї захист прав усiх суб'єктiв права власностi, але й
вимагає, щоб власнiсть не використовувалась на шкоду людинi i
суспiльству (ст.13 Конституцiї України). Стаття 42 Конституцiї
України закрiплює право громадян на пiдприємницьку дiяльнiсть,
пiдприємництво. На рiвнi Основного Закону зафiксований i захист прав
споживачiв, контроль держави за якiстю i безпечнiстю продукцiї, послуг,
робiт.
Одними з
найважливiших прав людини є право на працю та вiдпочинок
Соціальні права
Стаття 46 Конституцiї
України проголошує право на соцiальний захист, тобто систему державних гарантiй
для реалiзацiї прав громадян на працю i допомогу на час безробiття,
пiдтримання життєвого рiвня населення через перегляд мiнiмальних розмiрiв
основних соцiальних гарантiй за умов зростання цiн, надання державної
допомоги, пiльг та iнших видiв соцiальної пiдтримки малозабезпечених
громадян, матерiальне забезпечення при досягненнi пенсiйного вiку,
тимчасової або постiйної втрати працездатностi, втрати годувальника.
Стаття 48
закрiплює право на достатнiй життевий рiвень, який включає достатнє
харчування, оляг i житло.
Екологічні права
На жаль, ця
група прав в Конституцiї вiдображена лише в статтi 50, де закрiплюється право
громадян на безпечне довкiлля, вiдшкодування завданої порушенням цього права
шкоди, та права на iнформацiю про стан довкiлля, якiсть харчових продуктiв та
предметiв побуту.
Культурні права
Стаття 53
Конституцiї України закрiплює право кожного на освiту, у тому числi на
отримання безоплатної освiти у державних i комунальних навчальних закладах.
Права і свободи
людини і громадянина захищаються судом.
3. Конституційні гарантії
реалізації і захисту прав та свобод людини.
Як вiдомо, забезпечення
прав i свобод громадян - головне завдання демократичної держави. Дiяльнiсть
держави щодо реалiзацiї цiєї функцiї складається з забезпечення гарантiй прав
громадян, створення умов для реалiзацiї прав громадян, повсякденної
органiзацiї вiдповiдних процесiв у суспiльствi.
Дія конституції, що розуміється в широкому плані, стосовно до всіх
основних сфер життя суспільства, неминуче вимагає відповідної системи
соціальних, економічних, організаційних і правових гарантій. Мова йде про
гарантії, що дозволяють вчасно попереджати і припиняти які б те ні було
порушення конституції, що немаловажно, тому що всі інші гарантії лише створюють
передумови для успішного здійснення конституції. При чому гарантії можуть
приймати самий різноманітний вид: від конкретної норми до цілих правових
інститутів, від глобальних політико-правових принципів до конкретних
процесуально-правових методів їхнього втілення. Розглядають гарантії
конституції, як засобу і способи, що забезпечують стабільність основного закону
і конституційні гарантії у власному змісті слова, що представляють собою засобу
і способи охорони конституції від усяких зазіхань на неї, і перших особливий
порядок, що відносить до числа, внесення змін і доповнень або перегляду
конституції в цілому. Гарантійні функції в системі здійснення норм Конституції,
узагалі конституційно-правових норм – це охорона Конституції.
Статтi 55-64 Конституцiї
України мiстять гарантiї забезпеченнiя та захисту прав громадян. Кожному
гарантується право на оскарженні у суді рішень, дій чи бездіяльності органів
державної влади ( ст.55 ). Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки, закони і інші нормативні акти (
ст. 57 ).
Слiд зазначити, що
передбачається захист прав i свобод в органах суду, право звертатись до
Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та в мiжнароднi органи. Окремо
зафiксований порядок обмеження прав i свобод в умовах воєнного чи надзвичайного
стану, а також права, якi взагалi не можуть бути обмеженi.