Афористична література XVII століття

Не всяка людина, що пізнала глибини свого розуму, пізнала глибини свого серця.

Розлука зменшує помірне кохання і збільшує сильне, як вітер гасить свічку і роздмухує полум'я.

Існують різні ліки від кохання, проте немає жодного надійного.

Розуму не під силу довго розігрувати роль серця.

У людях не такі смішні ті якості, якими вони володіють, як ті, на які вони вони претендують.

Ми сваримо себе тільки для того, щоб нас похвалили.

Старі дурні дурніші за молодих.

У ревнощах не стільки любові, скільки самолюбства.

Ми прощаємо, доки кохаємо.

Слава великих людей повинна вимірюватись способами, якими вона була досягнута.

Люди рідко бувають достатньо розумними, щоб віддати перевагу корисній критиці перед небезпечною похвалою.

Старі люди тому так люблять давати добрі поради, що вже не здатні показувати погані приклади.

Ні сонце, ні смерть не можна розглядати впритул.

Дрібні розумом володіють хистом говорити багато і не сказати нічого.

Люди не могли б жити в суспільстві, якби не брехали.

Справді спритний той, хто вміє приховати свою спритність.

Ми легко забуваємо свої помилки, коли вони відомі лише нам.

Світом править доля і примха.

Афоризми Бальтасара Грасіана

У передмові до книги Бальтасара Грасіана «Кишеньковий оракул або
Наука розсудливості, де зібрані афоризми, взяті з творів Лоренсо Грасіана» Лариса Копань пише, що від дня народження і до останнього подиху людина мережить своє буття по канві приписів і моральних настанов того середовища, в якому судилося жити. Кожна цивілізація, кожна людська спільнота виробляє свій кодекс гідностей і передає досвід, життєву мудрість наступним поколінням.
Чим афористичніша форма настанови, тим вагомішого звучання набуває думка, яка в ній закладена. Ми знаємо короткі, немов спалахи блискавки, Десять Заповідей Божих, i стільки ще нев'янучих, відточених житейським досвідом скарбів мудрості, без яких важко навіть уявити людську цивілізацію. Політики, видатні вчені, письменники всіх часів і епох полишали дітям і внукам свої знання, своє розуміння практичної філософії, - вчили доброті, повазі до особистості, вселяли впевненість, що за найтяжчих обставин кожен може вплинути не тільки на власну долю, а й на події, що відбуваються у світі.

І чим непевніші часи переживає суспільство, тим настійніший інтерес до духовного надбання предків, до розгадування його кодів. Може, тому з такою увагою перечитуємо нині і афоризми римських філософів, і настанови мудреців Сходу.

Серед творів цього афористичного жанру справжньою перлиною є "Кишеньковий оракул або Наука розсудливості" Бальтасара Грасіана. Триста правил-порад видатного іспанського письменника, філософа-мораліста, що жив чотири століття тому, і сьогодні читаються з непослабним інтересом. Бо дихають надією і мужністю, вірою в людину.

Афоризми Бальтасара Грасіана вражають точністю і лаконічністю викладу думок щодо ситуацій, які є актуальними і зараз, через чотири століття опісля їх написання. Порадами митця може скористатись кожен, адже вони написані так, що можуть підказати, як діяти і студенту, і правоохоронцю, і бухгалтеру, і навіть пожежникові. Тобто, ця збірка є підлаштована під кожного.

Частину найкращих порад ви можете прочитати нижче:

Користуватися друзями уміючи. Тут також свої тонкощі: одні друзі любі на відстані, інші - зблизька; той, хто не дуже придатний для бесіди, буває чудовим у листуванні. Відстань згладжує недоліки, які нестерпні при близькому спілкуванні. Від друзів намагайся одержати не тільки задоволення, а й користь. Дружба повинна володіти трьома якостями справжнього блага, або, як дехто говорить, - справді сущого: єдине, добре, істинне; все це поєднує у собі друг. Тих, хто годиться в добрі друзі, мало, а для того, хто відбирати не уміє, - ще менше. Зберегти друзів значно важче, ніж придбати. Шукай, таких, щоб були постійні: нехай спочатку будуть новими, втішайся тим, що згодом, можливо, стануть старими. Але і те вірно, що кращі друзі ті, з ким більше солі з'їдено, хоч би для випробування довелося перевести ціну фанегу 38. Немає безвідраднішої пустелі, ніж життя без друзів; дружба примножує блага і полегшує біди; відрада душі - єдині ліки од злої долі.

.Ніколи не говорити про себе. Доведеться або себе вихваляти, а це марнославство, або хулити, а це малодушність; про себе говорити - проти розсудливості грішити, та й слухачам надокучати. Уникай цього і в дружньому колі, та особливо - на високій посаді, де доводиться говорити перед багатьма й де подібна слабкість зробить тебе посміховиськом. Нерозсудливо говорити й про присутніх: тобі загрожує небезпека наскочити на один із двох рифів - або лестощі, або образу.

.Не терпіти й найменшої своєї вади. Ось ознака досконалості. Від вад духовних чи тілесних мало хто вільний, та часто їх леліють, коли їх легко було б позбутися. Прикро бачити розумному, як невеличка вада іноді псує прекрасне поєднання достойностей, - досить і хмарки, щоб затьмарити сонце. Родимі плями на добрій славі злоба людська відразу ж підмітять - і наполегливо в них поцілятиме. Особливо вартісне мистецтво-приховувати свої вади, перетворюючи їх у переваги. Так Цезар приховував свою лисину лавровим вінком.

.Керувати своєю уявою. Де треба, притримай її, а де й пришпор, ба в вій - усе наше блаженства; сама розсудливість іноді в неї на повідку.
Вона - тиран. Не задовольняючись мріями, втручається в дії, панує над нашим життям, робить його, з примхи, радісним або нестерпним; від неї залежить - задоволені ми собою чи ні.
Домашній кат дурнів, одним вона настійливо малює лихо, - іншим вселяє безпечність, подає самі лише задоволення та приємні розваги. Вона на все здатна, якщо її не загнуздає високий синдересис.
.Не зв'язуватися з дурнями. Дурень, хто дурнів не пізнає, і ще дурніший той, хто, розпізнавши, від них не піде. Небезпечні при поверховому спілкуванні, вони нищівні при довірливій близькості. Спочатку їх стримує і власна насторога, і турбота оточуючих, але врешті або зроблять дурість, або набазікають - наче лиш через те й зволікали, щоб вийшла ще дурніша. Хто сам поваги не заслужив, навряд чи додасть її іншому. Нерозумному супутником є невезіння, болячка на його глупоті, - пам'ятай: і те, і інше заразне: Одне лиш в них непогано: хоч розумні для них без усякої користі, самі вони приносять розумним користь чималу - для пізнання життя або для повчання.
.Шукати віддану любов. Навіть Верховна Першопричина у найвеличніших своїх ділах передбачає її й дає припис на неї. Через почуття любов проникає в переконання. Дехто, покладаючись на свої гідності, не намагається її завоювати, та розсудливість знає, який довгий шлях треба пройти заслугами, якщо не допоможе доброчинність. Все полегшить, всім обдарує самовіддана любов; нагороджує не завжди за достоїнства, частіше сама їх передбачає - доблесть, шляхетність, вченість, навіть розум; недоліків не бачить, бо бачити не бажає. Породжує її здебільша спільність життя матеріального - звичаї, стан, спорідненість, батьківщина, заняття. Для спільноти ж духовної потребується значно більше - обдаровання, зобов'язання, репутація, заслуги. Вся трудність в тому, щоб таку відданість завоювати, зберегти ж її легко. Знайти її можна - і треба навчитися нею користуватися.

.Стриманість - ознака змістовності. Щира душа - відкрита карта. Де глибина, там глибокі таємниці, адже там великі затоки і бухти, куди ховається усе цінне. Стриманість витікає із великого самовладання, перемогти свої поривання - немала перемога. Перед ким відкриваєш душу, тому платиш подушне. Внутрішня ревність для розсудливості цілюща. Проти зачаєності виступає настирливість: тобі для того і протирічать, аби ти проговорився; кидають дротики, аби і найвитриманіший не витримав. Про те, що потрібно робити, не потрібно говорити; а про що треба говорити, того не треба робити.

.Не виходити з того, як, по-твоєму, вчинить суперник. Нерозумний ніколи не зробить так, як припускає розумний, - адже дурному не зрозуміти, як потрібно робити. Тямущий також зробить по-іншому - аби обманути очікування і обережність проникливого. Всяке діло потрібно через те обміркувати з обох боків, вирішити за себе і за супротивника, поглянути з двох точок. Рішення людей різні; хай буде твоя безпристрасність насторожі, аби уникнути не лише того, що повинно статися, але й того, що може статися.

.Не брехати, але і всієї правди не говорити. Ніщо не вимагає такого обережного поводження, як правда, - це кровопускання із самого серця нашого. Немале потрібне уміння, аби й правду сказати, і щоб про неї промовчати. Один раз збрешеш - і пропала твоя слава людини чесної. Одуреного вважають простаком, ошуканця - негідником, що набагато гірше. Не всяку правду сказати можна: про одну промовч ради себе, про другу - ради іншого.

Афоризми Френсіса Бекона

Френсіс Бекон, відомий англійський філософ-матеріаліст, есеїст і політик, теж вклав свою лепту у світову скарбницю афористичної літератури.

Істина є дочка часу, а не авторитету.

Атеїзм - це тонкий шар льоду, по якому одна людина може пройти, а цілий народ ухне в безодню.

Більше усіх ми лестимо самі собі.

Багато, думаючи, що вони зможуть усе купити за свої багатства, самі передусім продали себе.

Багатства існують, щоб їх витрачати, а витрати - щоб робити добро і цим здобути честь.

Багатство - хороша служниця, але непридатна коханка.

Брехня викриває слабку душу, безпорадний розум, порочний характер.

Будь хоч би сам чесний настільки, щоб не брехати іншим.

Вибрати час - означає зберегти час, а що зроблене несвоєчасно, зроблене даремно.

Вищі звання дають можливість робити такі речі, яких було б добре не мати можливості робити

Гордість позбавлена кращої якості вад - вона не здатна ховатися

Гроші - як гній: якщо їх не розкидати, від них буде мало толку.

Для молодих людей дружини - коханки; для людей середніх років - супутниці життя, для людей похилого віку - доглядальниці.

Довгі розмови просувають справи настільки ж, наскільки сукня з шлейфом допомагає ходьбі.

Думки філософа - як зірки, вони не дають світла, тому що занадто піднесені.

Думки, подібно до людей, мають свою юність.

Знання є сила.

Коли маєш справу з постійно хитруючими людьми, потрібно завжди не випускати з уваги їх цілей. З такими краще говорити мало і говорити таке, чого вони найменше чекають.

Лестощі - це стиль рабів.

Любити і бути мудрим - неможливо.

Люди бояться смерті з тієї ж причини, по якій діти бояться темряви, тому що вони не знають, в чому тут справа.

Людина, що вирушає в подорож в країну, мови якої не знає, власне, вирушає в школу, а не в подорож.

Ми стільки можемо, скільки знаємо.

Ніяка пристрасть не зачаровує людину, як любов або заздрість.

Надія - хороший сніданок, але погана вечеря.

Насолоджуватися щастям - найбільше благо, мати можливість давати його іншим - ще більше.

Наша поведінка схожа на заразливу хворобу: хороші люди переймають погані звички, подібно до того як здорові заражаються від хворих.

Небезпека вимагає, щоб їй платили задоволеннями.

Немає нічого страшнішого за сам страх.

Нерідко жарт служить провідником такої істини, яка не досягла б мети без її допомоги.

Подібно до того як грошима визначається вартість товару, словами визначається ціна чванливості.

Поганий той мандрівник, який, вийшовши у відкрите море, вважає, що землі немає ніде.

Неуки зневажають науку, неосвічені люди захоплюються нею, тоді як мудреці користуються нею.

Афоризми Жана де Лафонтена

Слід також зауважити афоризми Жана де Лафонтена, які є оригінальними поглядами на тогочасний світ.

Здалеку - щось, збльзька- ніщо.

На крилах часу несеться печаль.

Немає нічого небезпечніше неосвіченого друга.

У меду тоне більше мух, ніж в оцті.

Кожен підлабузник живе за рахунок того, хто його слухає.

Терпіння і час дають більше, ніж сила чи пристрасть.

Істинна велич полягає в тому, щоб володіти собою.

Знатні люди в більшості своїй - театральні маски.

Шлях, усипаний квітами, ніколи не приводить до слави.

З ворогів наших часто слід боятися найбільше найменших.

Ми зустрічаємо свою долю на шляху, який обираємо, щоб піти від неї.

Приховувати щось від друзів небезпечно, але ще небезпечніше нічого від них не приховувати.

Виведи, мій друг, мене спершу зі скрути, а мораль ти і потім прочитаєш.

Любов, любов, коли ти оволодіваєш нами, можна сказати: пробач,

розсудливість!

Висновки

У XVII столітті активно розвивалась афористична література, яка стислою, влучною, має глибокий філософський зміст. Багато письменників тоді лише записували свої спостереження над людьми та життям у вигляді прозаїчних мініатюр, нотаток, сентенцій, що набули афористичного характеру. Серед таких письменників були Франсуа де Ларошфуко, Бальтасар Грасіан зі своїми правилами-порадами, Френсіс Бекон та багато інших тогочасних митців-інтелігентів.

Свої афоризми письменники писали на різні теми, але в основному вони стосувались власне людини, її світогляду, поведінки, манер, світу навколо неї тощо.

Франсуа де Ларошфуко у той час чи не найвидатнішим афористом, слава про його афоризми облетіла усю Францію. Справді, кожну влучну фразу цього письменника можна вважати окремим філософським твором, роздуми над яким можуть тривати ціле життя.

Бальтасар Грасіан і його «Кишеньковий оракул…» стануть у пригоді кожній людині, навіть навмання вибрана порада буде окреслювати якщо не ваше життя, то життя ваших близьких чи знайомих.

Відомий філософ Френсіс Бекон не залишиться позаду, адже його оригінальні «крилаті фрази» охоплюють різні сфери людської діяльності, він пише про багатство, брехню, лицемірство, думки тощо.

Байкар Жан де Лафонтен теж має чимало цікавих цитат-зауважень, більшість з них стосуються дружби, кола спілкування, знань, долі та ін.

Отже, зважаючи на життя різних держав XVII століття, чимало письменників, філософів, митців та інших відомих людей зацікавила майстерність лаконічного слова, такого, яке коротко і влучно схарактеризує певну подію, характер людини, якесь явище тощо. У той час афоризм був окремим незалежним літературним жанром, який стояв на тому ж рівні, що й, наприклад, романи чи поезії.

Афоризми субєктивно(думками афориста) описують нам предмет чи явище,оцінюють його. Афоризми легко і швидко запамятовуються, надовго залишаються у нашій памяті. Головною характеристикою афоризму є лаконічність, філософічність, семантична місткість, актуальність.

Люди щоденно у побуті використовують прислівя, приказки, «крилаті фрази» з мультфільмів і кіно, влучні фрази письменників різних епох, але не завжди знають, звідки ця цитата, хто, як і коли її вперше використав. Це спричинене тим, що теперішнє населення не настільки ерудоване, аби знати усіх митців минулого і могти точно відтворити авторство кожної використаної фрази. Афоризми житимуть у розмовному стилі вічно, адже ще наші пращури у століттях до нашої ери володіли такою майстерністю слова. Любов до фрази близька кожному з нас, тому ми так часто і вживаємо різні сталі вирази.

Використана література

Афоризми (збірник). Упорядник М. Мельник. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2001.-88с.

В начале было слово: Афоризмы о литературе и книге. - М.: «Эксмо», 2005. -480с.

Улюблені афоризми для розуму і серця/ упор. Б. Щавурський. -Тернопіль: Навчальна книга Богдан, -2008. - 320с.

Гетьманець М.Ф., Михайлин І. Л. Сучасний словник літератури і журналістики. - Х.:Прапор, - 2009. - 384с.

Антологія афоризмів/ упор. Л. П. Олексієнко. -Д.: «Видавництво Сталкер», 2004. -704с.

Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури XVII-XVIII століття.: навч. посібник. [для студ. вищ. навч. закл.]/ Г.Й. Давиденко, М.О. Величко - [2-ге видання]. -К.: Центр учбової літератури, 2009. - 292с.

Ніколенко О.М. Бароко, класицизм, просвітництво. Література XVII-XVIII століть: Посібник для вчителя. - Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2003. -224с.

Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник. У 2т. т. 2: Л-Я/за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006. -864с.

Афоризми//Всесвіт.-1977. №9

Розум, або висловлювання і моральні максими// Всесвіт. 1993. №11-12

Высказывания знаменитых людей. -М., 1995.

Земерова Т. Ю. Всесвітня історія. Практичний довідник.-Харків: ФОП Співак Т.К., 2010.-784с.